ЗМІСТ
Вступ
Розділ I.Історія створення ООН
Розділ II.Україна і ООН
Розділ III.Діяльність України в рамках ООН
Розділ IV.Україна та миротворчі операції ООН
Розділ VПослидоброї волі ООН.
Висновки
Використаналітература
ВСТУП
АктуальністьУкраїна молода, суверенна держава, яка співпрацює і має ділові та партнерськіконтакти з багатьма організаціями світу у багатьох сферах.Як у минулому так і внаш час ця співпраця є важливою оскільки будь-яка держава не може без неїфункціонувати і бути повноцінним об’єктом міжнародних відносин. Однією знайважливіших організацій з якими Україна має добре налагоджені стосунки єОрганізація Об'єднаних Націй.
ООН- універсальна міжнародна організація, створена з метою підтримки миру іміжнародної безпеки і розвитку співробітництва між державами. Статут ООНобов'язковий для всіх держав і його преамбула говорить: Ми, народи об'єднанихнацій, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління від лих війни, зновузатвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людськоїособистості, у рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав великих імалих націй і створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість іповага до зобов'язань і в цих цілях виявляти терпимість і жити разом, у миріодин з одним, як добрі сусіди, об'єднати наші сили для підтримки міжнародногомиру і безпеки, забезпечити, щоб збройні сили застосовувалися не інакше, як узагальних інтересах, вирішили об'єднати наші зусилля для досягнення цих цілей.
Мета:Дослідити співробітництво України з ООН з початку існування Організації і досьогодні, щоб можно було сформувти більш ефективну співпрацю у майбутньому.
Завдання:дослідити питання, що стосуються характеру, історії створення ОрганізаціїОб'єднаних Націй, етапів розвитку і сучасній позиції, зародження та укріпленняспівпраці, перспективи розвитку відносин між ООН та Україною, участю України вмиротворчих операціях ООН, визначити питому вагу України в діяльності агенційООН.
Об’єкт:Організація Об'єднаних Націй.
Предмет:співробітництво у всіх сферах між Україною і Організацією Об'єднаних Націй.
Хронологічнірамки дослідження охоплюють 1941-2010 роки, щоб з самого початку прослідитизародження, укріплення та розвиток відносин між
ООНта Україною.
Аналізосновних напрямів співпраці та механізмів впливу ООН поданий в еволюційномуплані, тобто він розглядається з самого початку існування Організації. Цезроблено для кращого розуміння нинішньої позиції нашої держави в цих відносинахта проблем, які постали перед Організацією і Україною та шляхів їх вирішення.
Уроботі використано низку сучасних методів дослідження, як загальнонаукових, такі специфічних: метод аналізу та синтезу, індуктивний та дедуктивний, науковоїсистематизації.
Джерела та історіографіяОснову для дослідження діяльності ООН склали документи Генеральної Асамблеї,Ради Безпеки, а також інших установ системи ООН. а також теоретичні розробки,що містяться в працях російських і іноземних учених. У курсовій роботіздійснено огляд основних публікацій, які торкаються питання співпраці ООН знашою країною. Мабуть, найбільш грунтовним чином питання про роль ООН в житті держав,висвітлив C.Г.Шеретов у«Международные организации системы ООН», де до збірки включені міжнароднідоговори, які є правовою основою діяльності основних універсальних міжнароднихорганізацій системи ООН. Висока інформативна змістовність і глибокий аналізвідрізняють роботи А.В. Торкунова на які є посилання в данній роботі. Середдосліджень звертає також на себе увагу публікації Рукен Текеш Калікусу «Рамковапрограма допомоги ООН для України» 2006р., В.Піщейко та Н.Сітнікова «Цілірозвитку тисячоліття. Україна 2000+5».
Розділ I.Історія створення ООН
Першіміжнародні організації були створені для співробітництва в окремих областях.Нинішній Міжнародний союз електрозв'язку був створений в 1865 році якМіжнародний телеграфний союз, Всесвітній поштовий союз був заснований у 1874році. Обидві організації є сьогодні спеціалізованими установами ООН.
ПершаМіжнародна конференція світу була скликана у Гаазі в 1899 році для розробкиугод з мирного розв'язання криз, попередження воєн і правилами ведення війни.Конференція прийняла Конвенцію про мирне вирішення міжнародних зіткнень ізаснувала Постійну Палату Третейського Суду, яка розпочала свою роботу в 1902році.
ПопередникомООН була Ліга Націй, організація, задумана за схожих обставин під час Першоїсвітової війни і заснована в 1919 році відповідно до Версальським договором«для розвитку співробітництва між народами і для забезпечення ним миру ібезпеки».
Міжнароднаорганізація праці також була створена відповідно до Версальським договором уякості асоційованого з Лігою установи. Ліга Націй припинила діяльністьвнаслідок своєї нездатності запобігти Другу світову війну.
Всерпні 1941 р.президент США Франклин Делано Рузвельт і прем'єр-міністрСполученого Королевства Уинстон Черчиль підписали документ, де зобов'язалися«працювати разом з іншими вільними народами, як у війні, так і усвіті». Поєднання принципів міжнародного співробітництва в підтримці мируі безпеки одержав назву Атлантичної хартії. [1]
Важливиметапом на шляху створення ООН стала конференція союзних держав у Москві в 1943році. У декларації від 30 жовтня підписаній представниками СРСР, США,Великобританії та Китаю, ці держави проголосили, що «вони визнають необхідністьустанови в можливо короткий термін загальної міжнародної організації дляпідтримання міжнародного миру і безпеки заснованої на принципі суверенноїрівності всіх миролюбних держав,
членамиякої можуть бути всі такі держави — великі і малі »1.
Першіконтури ООН були накреслені на конференції у Вашингтоні на засіданнях, щопроходили у вересні-жовтні 1944 р., де США, Сполучене Королівство, СРСР і Китайдомовилися про цілі, структуру і функції майбутньої організації.
25квітня 1945 р. делегати 50 країн зібралися в Сан-Франциско на Нараду Об'єднанихНацій (назва вперше запропонована Рузвельтом) і прийняли Статут, що складаєтьсяз 19 глав і 111 статей. В основу роботи делегати поклали пропозиції, виробленіпредставниками Китаю, Радянського Союзу, Великобританії й Сполучених Штатів уДумбартон-Оксі в серпні-жовтні 1944 року та доповненнями в ряді пунктів якібули прийняті на Кримській конференції в лютому 1945р. 24 жовтня 1945 року Статутбув ратифікований 5-ю постійними членами Ради Безпеки, більшістю його держав,що підписали, і набрав сили. Двадцять четверте жовтня щорічно відзначається якДень Організації Об'єднаних Націй.
Особливостямицієї організації варто назвати яскраво виражений політичний характер, щовиявляється в орієнтації на питання миру, безпеки, і гранично широкукомпетенцію у всіх сферах міждержавного співробітництва.2 Ці характеристики не були властиві старимміжурядовим організаціям. Поява нової міжнародної організації, із створеннямякої зв'язувалися чекання тривалого миру, давало надію і на розвитокспівробітництва всіх держав у питаннях економічного і соціального розвитку.
У1946 році під егіду ООН увійшла Міжнародна організація праці (Женева 1919) — МОП, у 1947 році — найстарша міжнародна організація — Міжнародна спілкаелектрозв'язку ( МСЕ, 1865, Женева), у 1948 році — Всесвітня поштова спілка(ВПС, 1874, Берлін), у 1961 році — Всесвітня метеорологічна організація (ВМО,1878, Женева).
Уці ж роки утворяться нові міжурядові структури. У 1944 році почалося створенняфінансово-економічної групи системи ООН.
Почалидіяти Міжнародний валютний фонд (МВФ), статутною ціллю якого було оголошенезабезпечення упорядкованих відносин у валютній області, подолання конкурентногознецінення валют,і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), покликанийзробити поміч відновленню і розвитку держав-членів.Цілями МБРР є сприянняреконструкції і розвитку економіки держав-членів Банку, надання позик длярозвитку виробництва та ін.
У1946 році були створені такі міжурядові організації — Організація Об'єднанихНацій із питань просвітництва, науки і культури (ЮНЕСКО, Париж), Всесвітняорганізація охорони здоров'я (ВОЗ, Женева), і Міжнародна організація по справахбіженців ООН (ІРА, припинила своє існування в 1952 році). У цьому ж році буливстановлені контакти ООН з Організацією Об'єднаних Націй із питаньпродовольства і сільського господарства (ФАО, Рим. 1945).
У1947 році статус спеціалізованого установи одержала Міжнародна організаціяцивільної авіації (ІКАО, Монреаль, 1944). У наступні роки в процесі створенняспеціалізованих установ йшов не настільки інтенсивно, у 1958 році з'явиласяМіжнародна морська організація (ІМО, Лондон), у 1967 році — всесвітняорганізація інтелектуальної власності (ВОИС, Женева), у 1977 році — Міжнароднийфонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД).
Сама«молода» спеціалізована установа ООН — Організація Об'єднаних Наційпо промисловому розвитку (ЮНІДО), створена в 1967 році як допоміжний орган ООН.У рамках ЮНІДО ще в 1975 році було прийняте рішення про її перетворення вспеціалізоване установи ООН, пророблена велика робота з виробітку установчого документа- Статуту, і після його ратифікації 80 державами-членами ЮНІДО в 1985 роціодержала цей статус.
Усистемі ООН відомою своірідністю відрізняється положення двох міжнароднихорганізацій — МАГАТЕ і ГААТТ. Міжнародне Агентство по атомній енергії (Відень,1956) діє під егідою ООН, тому що пов'язано з останньою не через ЭКОСОС, ачерез Генеральну Асамблею. Складніше зв'язок ООН з Генеральною угодою з тарифіві торгівлі, що формально не є спеціалізованим установимим, але пов'язано ізсистемою ООН через угоди з Конференцією по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД, 1966).Розвиток ГАТТ припускає створення нової міжнародної організації в областіторгівлі.
Уході функціонування системи ООН, що включала вже названі елементи ООН,спеціалізовані установи, МАГАТЕ і ГАТТ, з'являється необхідність у створенніміжурядових інститутів особливого роду. Створення їх було викликано мінливимипотребами міжнародного економічного і соціального співробітництва, що маєтенденцію до поглиблення і розширення.
Крімтого, у другій половині двадцятого сторіччя на міждержавне співробітництвопотужний вплив зробили, по-перше, національно-визвольне прямування колоніальнихнародів, по-друге, поява проблем, віднесених до розряду глобальних, запобіганняядерної війни, демографічні, продовольчі, енергетичні, екологічна проблеми.
Необхідністьрішення цих проблем викликала характерні структурні зміни в системі ООН.Насамперед це висловилося в тому, що в рамках самої ООН з'явилися допоміжніоргани зі структурою і функціями міжурядових організацій, що володіютьсамостійними джерелами фінансування. До допоміжних органів ООН, створеним порезолюції Генеральної Асамблеї, відносяться: Дитячий фонд ООН (ЮНИСЕФ, 1946),створений із метою надання помочі дітям повоєнної Європи, а згодом колоніальнихі посада колоніальних країн, Конференція по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД, 1966),покликана сприяти торгівлі між країнами що знаходяться на різноманітному рівніекономічного розвитку. Її унікальний характер і покладені Статутом повноваженнядають Організації можливість здійснювати діяльність по широкому ряді питань,будучи для своїх 192 держав-членів форум, що дозволяє їм через ГенеральнуАсамблею, Рада Безпеки, Економічний і Соціальна Рада й інші органи й комітетивисловлювати свою точку зору.1Про діяльність ООН знають у самихвіддалених куточках планети. Діяльність Організації багатогранна й охоплюєшироке коло важливих проблем від стійкого розвитку й боротьби з тероризмом,розвитку демократії, глобальних медичних проблем.
Розділ II.Україна і ООН
Незалежність,здобута Україною в 1991 році, не тільки розпочала нову сторінку в історіїрозвитку країни, але й визначила низку завдань, без вирішення котрихзменшуються можливості інтегрування України в світове суспільство значно.
З'явилисяпитання щодо модернізації всієї інфраструктури країни до рівня міжнароднихстандартів, особливо у сферах економіки, медицини, освіти та всуспільно-політичній сфері — щодо побудови прозорого, демократичногосуспільства, охорони природних ресурсів, управління людськими ресурсами тарозвиток нових інформаційно-комунікаційних технологій.
Україна- це держава, яка на даний час підписала вісім ключових міжнародних угод таконвенцій ООН по правам людини. Україна разом з 188 іншими країнами, якіпідтримали і зобов'язались втілювати в життя Декларацію Тисячоліття та ЦіліРозвитку Тисячоліття, що були затверджені на Генеральній Асамблеї ООН.1
Післяоголошення незалежності, молода держава почала відчувати значну кількістьекономічних, соціальних та політичних проблем, які могли бути вирішені тільки звикористанням нових підходів основаних на принципах демократичного суспільствата поваги до прав людини. Для того, щоб прискорити інтеграцію України в світовесуспільство, потрібно було бажання людей — а також, підтримка міжнароднихорганізацій. Організація Об'єднаних Націй стала однією з перших, хто надав такупідтримку, відкривши свій офіс у Києві в 1992 році. Беручи до уваги, що вУкраїні під „одним дахом" працюють кілька агенцій ООН, в червні 1999 року,Генеральний Секретар ООН Кофі Аннан надав київському офісу Організації статусПредставництва ООН. Офіційна церемонія відкриття Представництва ООН в Українібула проведена 14 червня 2000 року. Сьогодні, блакитний прапор ООН здіймаєтьсянад будинком що знаходиться за адресою Кловський узвіз, 1.
ПостійнийКоординатор системи ООН є головою Представництва ООН. Підпорядковуючись ГенеральномуСекретарю ООН, Координатор має всі повноваження управління і несе повнувідповідальність за діяльність ООН та її установ на території країни, в якійзнаходиться офіс представника. Він/вона працюють в партнерстві з державнимиустановами та з міжнародними та донорськими організаціями. Головне завданняПостійного координатора — узгоджувати роботу установ ООН і міжнароднихорганізацій для надання Україні відповідної допомоги задля прискорення їїпросування шляхом гуманітарного, соціально-політичного та економічного розвиткудо світових стандартів демократії, а також задля подолання перешкод таполегшення процесу інтеграції України — в світову громадскість.
ВУкраїні працюють наступні установи ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячийфонд ООН (ЮНІСЕФ), Фонд Народонаселення ООН (ЮНФПА), Міжнародне агентство затомної енергетики (МАГАТЕ), Міжнародна організація з міграції (МОМ),Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБООН), Всесвітняорганізація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна організація праці (МОП), таОб'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу в Україні (ЮНЕЙДС). В країні також діютьасоційовані організації ООН, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ), СвітовийБанк (СБ), Управління ООН з наркотиків та злочинності (УНЗ ООН) та МіжнароднаФінансова Корпорація (МФК), котра знаходиться у підпорядкуванні до Банку. Ціустанови працюють в різних сферах і мають їхні власні стратегії, але їхоб'єднує загальна стратегічна ціль: допомогти народу України побудувати кращемайбутнє для своеї держави.1
Візитивисокоповажних посадовців ООН в Київ підтверджують значимість співпраці між ООНта Україною. А саме, до Представництва ООН в Україні завітали ГенеральніСекретарі ООН Бутрос-Бутрос Галі (1993) і Кофі Аннан (2002), заступникиГенеральних Секретарів Пітер Хансен (1994), Сержіо Віейра де Мелло (1998),Нафас Садко (1999) та Кендзо Ошіма (2002), Президент Світового Банку ДжеймсВолфенсон (1995, 2000), Генеральний Директор Організації Об'єднаних Націй поРозвитку Промисловості Карлос Магарінос (2002), Верховний Комісар ООН у справахбіженців Салако Огата (1997), Генеральний Директор ЮНЕСКО Федеріко Мейор(1997), Виконавчий Директор ЮНІСЕФ Керол Белламі (1998, 2004), заступникГенерального Директора ЮНЕСКО Мунір Бученакі (2005), Виконавчий ДиректоромЮНЕЙДС Пітер Піот, та інші.
ГенеральнийСекретар ООН Пан Гі-Мун призначив пана Олів'є Адама Координатором системи ООН вУкраїні 1 серпня 2009 року. Одночасно, голова ПРООН Хелен Кларк призначила панаАдама Постійним представником ПРООН в Україні.
У2005 р. була розроблена ООН і підписана Україною стратегія Співробітництва(УНДАФ). Ця стратегія, яка має назву «Рамкова програмам допомоги ООН дляУкраїни», визначає напрями співпраці між Україною та ООН протягом 2006-2010рр.Система ООН впроваджує проекти у тісній співпраці з урядом України та іззалученням громадянського суспільства, приватного сектору, ЗМІ, науковогоспівтовариства, двосторонніми та багатосторонніми донорами.Цейдокумент є концептуальною програмою дій ООН в Україні і основою всієїдіяльності яка буде проводитись ООН разом з урядом України. Програма призначенадля допомоги Україні на шляху до зміцнення демократії, створення системизахисту прав людини та розвитку економіки.
Рамковапрограма є результатом ретельного аналізу ключових завдань України (Загальнийаналіз країни — Common Country Assessment). Використовуючи такий аналіз,Організація Об'єднаних Націй в Україні, разом з українським урядом,представниками міжнародних та неурядових організацій, громадською спільнотою,та приватним сектором, визначили чотири сфери у яких ООН надаватиме допомогуУкраїні:
(1)впровадження інституційних реформ, для ширшого залучення громадськості з метоюзабезпечити можливість усім громадянам втілювати свої права.
(2)посилення громадянського суспільства в Україні для забезпечення рівного доступугромадян до суспільних послуг та реалізації прав людини;
(3)поліпшення якості охорони здоров'я та надання медичного обслуговування;
(4)досягнення добробуту шляхом збалансованого розвитку, а також розвиткупідприємницької діяльності.
23липня 2009 року в Міністерстві економіки України за підтримки Програми розвиткуООН відбулося установче засідання круглого столу на тему: «Цілі РозвиткуТисячоліття: прогрес на півшляху до 2015 та нові виклики». Від Федераціїпрофспілок України участь у його роботі взяла керівник Департаменту з питаньекономічного захисту апарату ФПУ Ніна Олександрівна Соломатіна.
Початокнового Тисячоліття ознаменувався проголошенням сталого людського розвитку –стратегічною метою для всіх країн світу. У 2000 році під час проведенняСвітового Самміту Тисячоліття лідери 189 країн, включаючи і Президента Українина той час, підписали Декларацію Тисячоліття Організації Об'єднаних Націй. Відімені своїх народів вони визначили вісім Цілей у галузі розвитку, які згодомстали відомі як Цілі розвитку тисячоліття (ЦРТ). Країни зобов'язалися досягтиЦРТ та домовилися зробити наш світ кращим для усього людства – вже до 2015року. Підписуючи Декларацію тисячоліття на Саміті ООН у вересні 2000 року,Україна взяла на себе зобов'язання досягти Цілей Тисячоліття в галузі розвиткув період до 2015 року. У 2003 році ЦРТ були адаптовані на національному рівнівперше на пострадянському просторі. Одночасно запроваджено щорічний моніторингвиконання завдань ЦРТ. Наступним кроком стала локалізація ЦРТ, тобторозроблення ЦРТ на регіональному та місцевому рівнях для подальшого врахуванняцілей у процесі розроблення довгострокових регіональних стратегіяхрозвитку.Цілі розвитку тисячоліття для України: Подолання бідності;Забезпечення доступу до якісної освіти впродовж життя; Забезпечення сталогорозвитку довкілля; Поліпшення здоров'я матерів та зменшення дитячої смертності;Обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткуваннятенденції до скорочення їх масштабів; Забезпечення ґендерної рівності.1
Розділ ІІІ. Діяльність України в рамках ООН
У1945 р. Україна стала однією з держав-співзасновниць ООН, що було визнаннямвнеску українського народу у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьомусвіті. Делегація України взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско,зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України наконференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльськийголовував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1«Цiлi та принципи» Статуту. Україна в числі перших підписала Статут iввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.
Упродовжмайже 60-річної історії членства в Організації Україна неухильно дотримуєтьсяцілей та принципів Статуту Організації, робить суттєвий вклад у її діяльність усферах підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного та соціальногорозвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо.
До1991 року, будучи у складі Радянського Союзу, Україна де-юре мала в ООН власнепредставництво на рівні незалежної країни. Проте, де-факто діяльністьУкраїнської РСР в ООН була обмежена рамками проведення єдиної радянськоїзовнішньої політики. Незважаючи на це, протягом понад чотирьох десятилітьтрибуна ООН залишалася чи не єдиним впливовим міжнародним засобом, завдякиякому світова громадськість дізнавалася про Україну. Фактор багаторічногочленства України в ООН позитивно вплинув на процес міжнародного визнання їїнезалежності в 1991 році.1
Змоменту проголошення Україною незалежності розпочався якісно новий період їїдіяльності в ООН, яку було визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньоїполітики.
Українає членом таких головних та допоміжних органів ООН, як Рада ООН з прав людини,Комітет з внесків, Комісія з соціального розвитку, Комісія з попередженнязлочинності та кримінального правосуддя, Комісія з наркотичних засобів,Статистична комісія, Комісія з народонаселення та розвитку, Виконавча радаВсесвітньої продовольчої програми (ВПП), Виконавча рада Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ),Виконавча рада Програми розвитку ООН (ПРООН)/Фонду ООН у галузі народонаселення(ЮНФПА). Надаючи пріоритетну увагу втіленню в життя рішень Всесвітнього Саміту2005 у галузі розвитку, в 2006 році наша країна головувала у Виконавчій РадіПРООН/ЮНФПА.
Зачас свого членства в ООН Україна тричі обиралася непостійним членом РадиБезпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), п’ять разів — членом Економічноїі Соціальної Ради (останній раз — на період 2002-2004 рр.). ПредставникиУкраїни обиралися на керівні посади головних комітетів сесій ГенеральноїАсамблеї, зокрема, Другого (економічні та фінансові питання), Третього(соціальні, культурні і гуманітарні питання, питання прав людини) та Четвертого(спеціальні політичні питання та питання деколонізації).
У1997 р. Міністра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посадуГолови 52-ї сесії Генасамблеї – найвищу керівну посаду в ООН. Предметомособливої гордості України є те, що саме 52-а сесія ГА ООН, яка увійшла вісторію як «сесія реформ», ухвалила всеосяжну програму реформуванняОрганізації, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, і надалапотужного імпульсу широкомасштабному оновленню ООН.
Однимз найбільш важливих підтверджень визнання авторитету і ролі нашої держави наміжнародній арені, послідовності та неупередженості її зовнішньої політики,відданості принципам демократії та верховенства права стало обрання України доскладу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2000-2001 рр. ВпершеУкраїна була членом органу, на який покладено головну відповідальність запідтримання міжнародного миру та безпеки у світі, як незалежна держава. За часчленства в Раді Безпеки Україна переконливо довела свою спроможність бутиактивним учасником її діяльності, здійснювати ефективний вплив на процесприйняття в РБ доленосних рішень та робити власний практичний внесок у їхреалізацію. Кульмінацією членства України в Раді Безпеки ООН стало їїголовування в цьому органі у березні 2001 року, коли РБ предметно розглянуларяд найбільш актуальних світових проблем, зокрема, кризові ситуації на Балканахта на Близькому Сході.1
Щостосується позиції нашої держави, то вона надає виключно важливого значенняпитанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у подоланні складних такомплексних викликів нового тисячоліття. Україна виходить з необхідностізабезпечення реалізації Декларації тисячоліття ООН (2000 р.). Україна виступаєза розширення членського складу РБ, підтримуючи збільшення кількості якпостійних, так i непостійних членів. Неодмінною передумовою підтримки нашоюдержавою будь-якого варіанту реформування РБ ООН є забезпечення адекватногорівня представленості в цьому органі країн Східноєвропейської регіональної групи.Позиція України базується також на розумінні того, що інститут права вето невідповідає сучасним міжнародним реаліям. Належна увага приділяєтьсязабезпеченню подальшого прогресу у посиленні транспарентності та вдосконаленніметодів роботи РБ ООН.
Виходячиз нагальної необхідності розробки світовою спільнотою ефективних заходівборотьби з тероризмом, Україна приєдналася до глобальної антитерористичноїкоаліції, підтвердила свою готовність докласти максимальних зусиль для спільноїборотьби з міжнародним тероризмом, насамперед у рамках ООН.
На56-й сесії Генасамблеї та засіданнях Ради Безпеки ООН делегацією України буловиголошено низку ініціатив, спрямованих на активізацію міжнародногоспівробітництва в цій сфері. Під час Всесвітнього Саміту 2005 Україна поряд зСША, Росією, Канадою та Францією увійшла в першу п’ятірку держав, які підписалиМіжнародну конвенцію про боротьбу з актами ядерного тероризму.2
Наразінаша держава є учасником усіх універсальних антитерористичних міжнароднихдоговорів.Україна як одна з держав-фундаторів ООН надає особливого значеннядіяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь уній як важливий чинник своєї зовнішньої політики.
Починаючиз липня 1992 р., Україна виступає як значний контрибутор військових підрозділівта персоналу до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ). За період незалежностіУкраїни у понад 20 миротворчих операціях взяли участь близько 28 тисячукраїнських військових. Сьогодні понад 380 військовослужбовців та працівниківорганів внутрішніх справ представляють Україну в 6 миротворчих операціях ООН,зокрема, у Грузії, Демократичній Республіці Конго, Косово, Ліберії, Судані таТиморі-Лешті. Наша держава активно долучилась до процесу реформуваннямиротворчості, щоб зробити її більш ефективною та адекватною сучасним викликам.1У 1994 р. Україна стала ініціатором Конвенції з безпеки персоналу ООН тазв`язаного з нею персоналу, а у вересні 2006 р. Міністр закордонних справУкраїни підписав Факультативний протокол до цієї Конвенції. У грудні 2002 р. на57-й сесії Генеральної Асамблеї ООН була одностайно схвалена внесена делегацієюУкраїни резолюція, якою 29 травня було проголошено Міжнародним днем миротворцівООН.
ДіяльністьУкраїни на економічному та гуманітарному напрямку роботи ООН, насамперед,відбувається в Другому комітеті Генеральної Асамблеї (економічно-фінансовіпитання). Зусилля спрямовуються на розширення міжнародної фінансової ітехнічної допомоги для вирішення завдань економічного та соціального розвиткуУкраїни. Результатом, зокрема, є включення до низки важливих рішень ГенеральноїАсамблеї та інших органів положень щодо надання міжнародним співтовариствомфінансової, технічної та консультативної допомоги країнам з перехідноюекономікою.
Однимз пріоритетних напрямків діяльності нашої держави в ООН є співробітництво зметою пом’якшення та мінімізації довготермінових наслідків Чорнобильськоїкатастрофи. Починаючи з 1990 р. за ініціативи України, Білорусі та РосійськоїФедерації Генеральною Асамблеєю ООН схвалюється резолюція “Зміцненняміжнародного співробітництва та координація зусиль у справі вивчення,пом’якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи” (з 1993 р. – надворічній основі). 55-ю сесією ГА ООН у грудні 2000 р. було ухвалено резолюцію“Закриття Чорнобильської АЕС”, в якій Генеральна Асамблея привітала рішенняУряду України про закриття станції. На початку 1990-х років відповіднірезолюції та рішення щодо Чорнобиля схвалювалися також в рамках Економічної іСоціальної Ради та Дитячого фонду ООН. 28 квітня 2006 р. за ініціативиделегації України відбулося спеціальне пам’ятне засідання ГА ООН з нагоди 20-хроковин Чорнобильської трагедії.1
ТакожУкраїна є активним учасником діяльності органів системи ООН у сфері правлюдини. Наша держава є стороною всіх основних міжнародно-правових документівООН з прав людини, найважливішими з яких є Міжнародний пакт про громадянські таполітичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права,Факультативні протоколи до них, Міжнародна конвенція з ліквідації всіх формрасової дискримінації. Як учасниця цих міжнародних договорів Україна подаєперіодичні доповіді про їх виконання на розгляд відповідних конвенційнихорганів.
ОбранняУкраїни 9 травня 2006 року до складу Ради ООН з прав людини стало черговимкрасномовним свідченням міжнародного авторитету нашої держави, визнанням їїпрактичного внеску і значного потенціалу у сфері забезпечення дотримання таповаги прав і свобод людини у світі. Дотримуючись своїх зобов’язанькраїни-члена ООН щодо забезпечення прав людини, Україна досягла суттєвогопрогресу у приведенні законодавства у відповідність до міжнародних норм тастандартів, посиленні засобів правового захисту на національному рівні, реформуваннісудової системи, зміцненні ролі правозахисних організацій, підвищенні рівняправової культури. У травні 2008 року Україну було переобрано до складу РПЛ.
Уході 58-ї сесії ГА ООН у 2003 р.Україна ініціювала Спільну заяву з нагоди 70-їрічниці Голодомору 1932-1933 рр.в Україні, яку було розповсюджено як офіційнийдокумент 58-ї сесії ГА ООН в рамках пункту порядку денного „Питання правлюдини”.Співавторами Спільної заяви стали 36 держав-членів ООН, її підтрималитакож Австралія, Ізраїль, Сербія і Чорногорія, 15 країн-членів та 10 країн, якіна той час очікували отримання статусу повноправного члена ЄС.
Кульмінаційниметапом відзначення в ООН 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років сталовідкриття до підписання з ініціативи делегації України комеморативноїДекларації про вшанування 75-х роковин Голодомору. 16 грудня 2008 р. її булоопубліковано та розповсюджено як офіційний документ 63-ї сесії ГА ООН в рамкахпункту 64(b) порядку денного «Заохочення і захист прав людини: питання правлюдини, включаючи альтернативні підходи у справі сприяння ефективномуздійсненню прав людини та основних свобод». На момент опублікування їїспівавторами стали 32 делегації, зокрема, Албанія, Австралія, Австрія,Азербайджан, Бельгія, Великобританія, Грузія, Данія, Естонія, Ізраїль,Ірландія, Ісландія, Іспанія, Канада, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург,Мальта, Монако, Німеччина, Норвегія, Польща, Сент-Лучія, США, Україна,Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Швеція.
Насьогодні Україна є стороною понад 40 міжнародних конвенцій та угод, учасникомбагатьох програм та проектів ООН, спрямованих на охорону навколишньогоприродного середовища.Прикладом визнання активності України на екологічномунапрямку стало успішне проведення в Києві у травні 2003 р. П’ятої конференціїміністрів охорони навколишнього середовища в рамках процесу „Довкілля дляЄвропи”. У лютому 2004 року Україна приєдналася до найважливішої міжнародноїекологічної угоди – Кіотського протоколу.1
РозділІV. УчастьУкраїни у миротворчій діяльності ООН
Одниміз головних завдань Організації Об’єданихНацій є підтримка миру у всьому світі. Згідно Статуту, держави-члени вирішуютьсвої міжнародні спори мирним шляхом і утримуються від погроз силою або іїзастосування проти інших держав.
Завдякисвоїй миротворчій діяльності Організація Обєднаних Націй, використовуючидипломатичні механізмі, допомогає протиборчим сторонам прийти до згоди. РадаБезпеки в рамках своїх зусиль з підтримки міжнародного миру і безпеки можерекомендувати шляхи запобігання конфлікту і відновлення або забезпечення миру,наприклад за допомогою переговорів чи звернення до Міжнародного Суду.1
Українанадає важливого значення діяльності з підтримання міжнародного миру та безпеки,розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. Такапозиція, насамперед, ґрунтується на «Основних напрямах зовнішньої політикиУкраїни», де одним із пріоритетів визначена участь нашої держави умиротворчій діяльності, спрямованій на відвернення і врегулювання міжнароднихконфліктів.
Починаючиз липня 1992 р., Україна виступає як контрибутор військових підрозділів та персоналудо операцій ООН з підтримання миру (ОПМ). На сьогодні 389 військовослужбовцівта працівників органів внутрішніх справ представляють Україну в 6 миротворчихопераціях ООН, зокрема, у Грузії, Демократичній Республіці Конго, Косово,Ліберії, Судані та Тиморі-Леште. Участь України у миротворчих операціяхрозпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992року № 2538-ХІІ “Про участь батальйонів Збройних Сил України в МиротворчихСилах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньоїЮгославії”.
Починаючиз 1992 року близько 35 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України взялиучасть у міжнародних миротворчих операціях.2
Українськівоїни брали участь у наступних операціях ООН1 :
Миротворчихопераціях Сили ООН по охороні (UNPROFOR)
СилиВиконання Угоди IFOR СилиСтабілізації
МісіяООН у Східній Славонії ПАООНСС
МісіяООН превентивного розгортання в Македонії
МісіяОБСЄ з верифікації у Косово
МісіяООН в Анголі
МісіяООН у Гватемалі (МІНУГУА)
МісіяООН у Таджикистані
Міжнароднісили з підтримки миру в Косово, СРЮ (КФОР)
МісіяООН в Афганістані
МісіяООН на півострові Превлака, Хорватія
Гуманітарнамісія в Державі Кувейт
1)Збройні Сили України брали участь у миротворчих операціях Сил ООН по охороні (СООНО-UNPROFOR)1992-1995 рр.
Підстави:Постанова ВР України № 2538-ХIIвід 03.07.92 «Про участь батальйону Збройних Сил України в МиротворчихСилах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньоїЮгославії» (240 ОС Б), від 19.11.93 № 3226-ХІІ (60 ОСБ) та інші загальноюкількістю до 1200 військовослужбовців і складалися:
чисельність240 окремого спеціального батальйону — 550 осіб;
чисельність60 окремого спеціального батальйону — 550 осіб;
чисельність40 оперативної груп штабних офіцерів — 63 особи;
чисельністьгрупи військових спостерігачів (з 01.06.1995) — 10 осіб;
чисельність15 окремого вертолітного загону — 110 осіб;
Основнимизавданнями 240 та 60 ОСБ було забезпечення проведення конвоїв з вантажемгуманітарної допомоги місцевому населенню, сприяння припиненню бойових дій танормалізація ситуації, патрулювання в зонах відповідальності.
Особливоїуваги заслуговує діяльність особового складу щодо:
встановленнядемілітаризованої зони в р-ні н.п. Жепа;
евакуації5 тис. громадян під час наступу сербів;
відновленняелектромереж;
відновленнятрамвайного руху;
забезпеченнябезпеки роботи аеропорту.
Увересні-грудні 1995 року з колишньої Югославії відбулася репатріаціяукраїнських миротворчих підрозділів, скорочення посад штабних офіцерів,військових поліцейських, спостерігачів. До України виведено 15 ОВЗ, 60 ОСБ і 40офіцерів оперативної групи. За час існування Місії близько 6400військовослужбовців Збройних Сил України прийняли участь у UNPROFOR.
2)Сили Виконання Угоди IFORСили Стабілізації(SFOR у Боснії іГерцеговині)грудень 1995 р. — грудень 1999 р.
Підстави:Резолюція Ради Безпеки OOНвід 15.12.95 № 1031, Дейтонські угоди, Постанова КМ України від 29.12.95 №1073, Угода між Україною та Францією щодо участі 240 ОСБ у Силах ВиконанняУгоди (СВУ) ІFOR.
·240 окремий спеціальний батальйон (механізований) — 400 осіб
Угрудні 1995 року 240 ОСБ передано до СВУ. У березні 1997 року 240 ОСБпередислоковано з м. Сараєво до населеного пункту (н.п.) Врапчичи (поблизу відм. Мостар). Під час перебування 240 ОСБ у м. Сараєво та Боснії і Герцеговиніособовий склад, окрім виконання миротворчих завдань, брав участь у відбудові,реконструкції та відновленні лікарні і школи, ремонті доріг, лінійелектромереж, трамвайної колії та трамвайного потягу, роздачі їжі сиротам тамалечам, наданні медичної допомоги місцевому населенню тощо. Перший трамвай,який пройшов відновленою колією, був пофарбований у жовто-блакитний колір. Цебуло зроблено на честь українських миротворців. До речі, ця трамвайна коліянайстаріша у Європі. Згідно з рішенням Міністра оборони України та у зв'язку зреструктуризацією сил СФОР у грудні 1999 року 240 ОСБ виведено зі складу силСФОР. Близько 2800 військовослужбовців Збройних Сил України прийняли участь узазначеній Місії.
3)Місія ООН у Східній Славонії ПАООНСС.Квітень 1996р.-січень1998 р.
Підстави:Постанова ВР України від 2 5.03.96 № 102/96-ВР.
чисельність17 окремої вертолітної ескадрильї — 150 осіб;
чисельність70 окремої танкової роти — 160 осіб;
чисельність64 окремої спеціальної механізованої роти — 105 осіб;
чисельність8 окремої вертолітної ескадрильї — 96 осіб;
Основнимизавданнями підрозділів було спостереження за виконанням домовленостей пропередачу влади під контроль перехідної адміністрації ООН, патрулювання в зонахвідповідальності, перевезення персоналу ООН та супровід гуманітарних вантажів.Більше 1000 військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у Місії ООН уСхідній Славонії.
4)Місія ООН превентивного розгортання в Македонії (МООНПРМ \ UNPREDER).Червень 1995 р. — березень 1999 р.
військовіспостерігачі 1 особа;
Основнимизавданнями військових спостерігачів в Македонії було контролювати прикордоннірайони країни та інформувати про будь-які події, які можуть підірвати довіру істабільність у Республіці Македонія і є небезпечними для її території. Поряд ізвиконанням своїх основних завдань щодо спостереження за ситуацією вздовжкордонів із Союзною Республікою Югославією і Албанією та надання відповідноїінформації військовим компонентам місії, військові спостерігачі співробітничализ цивільними установами, надавали спеціальні послуги на рівні общин.За часіснування Місії 4 офіцери Збройних Сил України були у складі UNPREDER.
5)Місія ОБСЄ з верифікації у Косово. Грудень 1998 р. — березень 1999 р.
чисельність901 окремої понтонно-мостової роти — 200 осіб;
чисельністьштабних офіцерів — 8 осіб;
чисельністьвійськових спостерігачів — 5 осіб;
чисельністьвійськових поліцейських — 3 особи;
Основнимизавданнями місії верифікації ОБСЄ в Косово було:
перевіркавідповідності всіх сторін в Косово Резолюції 1199 Ради Безпеки ООН та доповідьщодо стану Резолюції Постійному представництву ОБСЄ та інших організаційПостійній Раді ОБСЄ;
відкритипредставництва місії в регіонах Косово, для виконання своїх обов'язків;
встановленнязв'язку із владою Югославії, Сербії та у разі необхідності з іншими органамивлади, політичними партіями;
налагодженняконтактів з організаціями в Косово, акредитованими міжнародними і неурядовимиорганізаціями для сприяння виконанню своїх обов'язків;
здійснюватинагляд над проведенням виборів в Косово для забезпечення їх гласності тасправедливості згідно з узгодженими правилами та процедурою проведення виборів;
доповістита надати рекомендації до Постійної Ради ОБСЄ, Ради Безпеки ООН та іншихорганізацій на місцях, що підпадають під юрисдикцію Резолюції 1199 Ради БезпекиООН.
6)Місія ООН в Анголі. Січень 1996 р. — лютий 1999 р.
Підстави:Резолюція Ради безпеки ООН від 08.02.95 976 Постанова ВР України від 16.01.96 №96-ВР.
901окрема понтонно-мостова рота (опмр)
штабніофіцери;
військовіспостерігачі;
військовіполіцейські;
Основнимзавданням підрозділу було відновлення інженерної інфраструктури в зонахвідповідальності (відновлення шляхів, наведення мостів та понтонно-мостовихпереправ через річки). У 1999 році Рада Безпеки ООН одностайно проголосувала завиведення решти «блакитних шоломів» у кількості тисячі чоловік зАнголи. 40 років громадянської війни не втомили тутешніх непримиренних лідерів.Останніми на початку березня ц.р. покинули ангольську землю індійськімиротворці, які й спустили прапор ООН у столиці Луанді. 226 військовослужбовцівбрали участь у Місії ООН в Анголі.
7)Місія ООН у Гватемалі (МІНУГУА). Cічень-травень1997 р.
військовіспостерігачі 8 осіб;
Основнимизавданнями військових спостерігачів у Гватемалі було здійснення контролю завиконанням положень Угоди про припинення вогню, підписане урядом цієї країни тарухом «Національна революційна єдність Гватемали» (НРЄТ) 4 грудня1996 року, включаючи офіційне припинення військових дій, роз'єднання сил ідемобілізацію комбатантів НРЄТ у пунктах збору, які були спеціальнопідготовлені для цих цілей.
8)Місія ООН у Таджикистані. Грудень 1994 р. — березень 2000 р.
військовіспостерігачі 3 особи.
Основнимизавданнями військових спостерігачів було:
наданнядопомоги Об'єднаній комісії, до якої входять представники Уряду Таджикистану татаджикської опозиції, допомоги щодо спостереження за виконанням Угоди протимчасове припинення вогню та інших ворожих дій на таджиксько афганськомукордоні та в країні, під час переговорів;
розслідуванняповідомлень про порушення угоди про припинення вогню та інформування про це ООНі Об'єднаної комісії;
підтриманняконтактів зі сторонами, які задіяні в конфлікті, а також зв'язків ОБСЄ,Колективними миротворчими силами СНД у Таджикистані та прикордонними військами;
підтриманнязусиль Спеціального представника Генерального Секретаря, надання послуг щодозабезпечення політичної взаємодії та координації, які можуть сприятиоперативному наданню гуманітарної допомоги міжнародним співтовариством;
здійсненняспостереження за бійцями Об'єднаної таджикської опозиції (ОТО), за їхроззброєнням та демобілізацією;
наданнядопомоги в реінтеграції комбатантів в державні силові структури, або їхдемобілізації.
Зачас існування Місії 17 офіцерів Збройних Сил України були направлені длявиконання завдань у Таджикистані.
9)Спеціальна Місія ООН в Афганістані. Квітень 2000 року — травень 2001р.
Військовийспостерігач – 1 особа
Основнимизавданнями Місії були:
створенняумов для підготовки переговорного процесу;
підготовкаУгоди про припинення вогню.
10)Місія ООН на півострові Превлака, Хорватія.Січень 1996р.-грудень 2002 р.
Військовіспостерігачі — 2 особи.
Основнимизавданнями Місії були:
спостерігатиза активністю ВМФ СРЮ у Которській затоці;
спостерігатиза відсутністю військ та важкого озброєння хорватської та югославської армій удемілітаризованій зоні;
спостерігатиза активністю поліції у зоні відповідальності.
11)Гуманітарна місія в Державі Кувейт. Квітень-серпень 2003.
Підстави:Указ Президента України від 18.03.2003 №227/2003, Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 19.03.2003 № 357, Постанова Верховної Ради України від 20.03.2003 №633-IV
19окремий батальйон РХБ захисту — 448 осіб;
Місцедислокації 19 обРХБз було — Північно-Східна частина в/б Аріфжан (Нос Кемден).
Основнимизавданнями батальйону було:
реагуванняна кризові ситуації;
забезпеченнябезпеки в регіоні;
наданнядопомоги в захисті цивільного населення країни від наслідків можливогозастосування ЗМУ;
наданнядопомоги в ефективній ліквідації можливих наслідків ЗМУ на території ДержавиКувейт;
радіаційна,хімічна та біологічна розвідка місцевості.1
УчастьУкраїни в міжнародних миротворчих операціях ООН дає вагомі позитивнірезультати, серед яких — зміцнення авторитету нашої держави, створеннясприятливого клімату для налагодження та активізації двосторонньогоекономічного співробітництва з відповідними державами, а також набуттявійськовослужбовцями цінного професійного досвіду.
Українаприділяє важливу увагу питанням забезпечення належного рівня захисту і безпекиперсоналу миротворчих операцій. За час участі України в міжнародних миротворчихопераціях загинуло 26 українських військовослужбовів, понад 87 отрималипоранення. Останній трагічний випадок стався 17 березня 2008 року, коливнаслідок операції з повернення під контроль ООН будівлі суду в КосовськійМітровіці загинув український миротворець. Україна ініціювала розробкуКонвенції з безпеки персоналу ООН (1994 р.) та зв’язаного з нею персоналу, булаоднією із перших, а в липні 1995 р. — ратифікувала.1
Згідноз позицією України, яка базується, зокрема, на відповідних документах ООН таОБСЄ, операції ООН з підтримання миру мають проводитись на підставі чіткогомандату ООН або ОБСЄ та під їх політичним контролем. Сили, задіяні в такихопераціях, повинні мати багатонаціональний характер.
Українавиступає за необхідність вдосконалення механізмів взаємодії між Радою Безпеки,країнами-постачальницями та Секретаріатом ООН. Як член Ради Безпеки ООН у2000-2001 рр., Україна брала активну участь у запровадженні низкиконструктивних форм консультацій та співробітництва між Радою Безпеки,країнами-постачальницями та Секретаріатом ООН.
Нашадержава надає великого значення вдосконаленню системи швидкого реагування ООНна кризові ситуації. У лютому 1994 року Україна заявила про свою готовністьбрати участь у Системі резервних угод ООН (механізм, згідно з яким певнівійськові підрозділи країн, зарахованих до Системи резервних угод, перебуваютьу готовності на своїй території і, на запит Секретаріату ООН, надсилаються дотієї чи іншої місії ООН). З того часу Україна зарахована до складукраїн-учасниць зазначеного механізму. У серпні 1997р. між Секретаріатом ООН таУкраїною було підписано відповідний Меморандум про взаєморозуміння щодо наданнянашою країною конкретних ресурсів до зазначеної Системи (аеромобільно-десантнийбатальйон, транспортна авіаційна ескадрилья, група військових спостерігачів,штабних офіцерів та військової поліції).
18травня 1999 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про участь України вміжнародних миротворчих операціях», підготовлений МЗС спільно іззацікавленими міністерствами і відомствами. У лютому 2000 р. Президент Україниухвалив Указ «Про порядок розгляду пропозицій щодо участі України вміжнародних миротворчих операціях».
Українаповністю підтримала процес докорінної реформи миротворчого механізму ООН зметою підвищення його ефективності, який розпочався після представлення“доповіді Брахімі” (2000 р.). Наша держава надає активного сприяння цьомупроцесу в рамках різних органів ООН.
У2002 р. на 57-й сесії ГА ООН була одностайно схвалена внесена нашою делегацієюрезолюція, якою 29 травня було проголошено Міжнародним днем миротворців ООН (цьогодня у 1948 р. Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 50 (ІІІ) про розгортанняпершої миротворчої операції – Органу ООН із спостереження за виконанням умовперемир’я в Палестині). Щорічне відзначення Дня миротворця є помітною подією вштаб-квартирі ООН в Нью-Йорку, а також безпосередньо в місцях розгортаннямиротворчих операцій ООН.
ДелегаціяУкраїни бере активну участь у щорічних сесіях Спеціального комітету ООН зоперацій з підтримання миру. На минулорічній сесії Спецкомітету Українаініціювала проект декларації з нагоди 60-річчя миротворчої діяльності ООН, якабула одностайно ухвалена 7 листопада 2009 року на пленарному засіданні 63-їсесії ГА ООН. Співавторами документу стали близько 100 держав-членів ООН.
Середнових форм співробітництва України з ООН на миротворчому напрямку требавідзначити поширення регіону дій українського авіаційного підрозділу в місіїООН в Ліберії на територію Сьєрра-Леоне, направлення українського миротворчогоперсоналу до складу групи охорони Місії ООН з допомоги Іраку.
Українаприділяє належну увагу такому напрямку співробітництва з Секретаріатом ООН, якорганізація підготовки в Україні міжнародного миротворчого персоналу на основістандартизованих навчальних модулів, розроблених ООН та за сприянняінструкторів Організації. За результатами успішного проведення міжнародногокурсу для військових спостерігачів ООН на базі Яворівського навчального центруексперти Організації сертифікували Курс підготовки офіцерів длябагатонаціональних штабів при НАО України у відповідності стандартам підготовкиООН.
Враховуючивагомий внесок України в миротворчу діяльність ООН наша країна домагаєтьсявключення своїх представників до Департаменту з операцій з підтримання миру(ДОПМ). У 2008 році, завдяки проведеній роботі, до Секретаріату ООН булозараховано одного представника Міноборони та двох співробітників МВС України. Участьпідрозділів Збройних Сил України в миротворчих операціях під егідою ООН та ОБСЄє доцільною та корисною, оскільки надає можливість сприяти зміцненню миру тастабільності; ознайомитися з досвідом інших держав в галузі оборонногопланування та реформування збройних сил; набути досвіду спільних дій з силамиНАТО та держав-партнерів у ході миротворчих операцій; підвищити міжнароднийавторитет Збройних Сил України.
Розділ V.Посли доброї волі ООН
Послидоброї волі ООН та Посланці миру — це відомі особистості та визначні діячі, якіприсвячують свій час тому, щоб привернути увагу громадськості до найгострішихпроблем сучасного світу та відстоюють цінності та ідеали Організації Об'єднанихНацій у своїх країнах. Вони здійснюють свою просвітницьку діяльність на місцевомута глобальному рівнях шляхом привернення уваги громад до таких загроз, як,наприклад, зловживання наркотиками або торгівля людьми. Кожен з цих людейзазвичай працює з одною агенцією ООН та свої зусилля спрямовує на вирішенняпроблем дітей або біженців, захисту прав людини, на боротьбу зі СНІДом, атакож інші питання розвитку.
Посламидоброї волі ООН є відомі музиканти, спортивні зірки та актори. Завдяки своїйособистій репутації та професійним досягненням, їх статус Посла доброї волі ООНє важливим символом для національної аудиторії. Організація Об'єднаних Наційпідтримує Послів доброї волі ООН у привернення ще більшої уваги та підтримки увирішенні головних проблем. Більшість зірок призначаються Послами доброї волідля окремої агенції ООН. Вони повинні мати бездоганну репутацію, справжнійінтерес до гуманітарних проблем та значну популярність.
Послидоброї волі ООН призначаються терміном до двох років з можливістю поновлення.Не існує встановлених правил або контрактних забов'язань з обох сторін, однакпроводиться символічна церемонія призначення. Посли доброї волі ООН неотримують заробітну плату, хоча, можуть отримувати символічну платню розміром 1долар США на рік або еквівалент цієї суми.
Послидоброї волі ООН в Україні:
Олімпійськачемпіонка з гімнастики Лілія Подкопаєва була призначена Послом доброї волі ООНв Україні з питань ВІЛ/СНІДу 17 листопада 2005 року в Представництві ООН підчас прес-конференції.Лілія Подкопаєва — заслужений майстер спорту України зіспортивної гімнастики (1994) та суддя міжнародної категорії. Пані Подкопаєва єабсолютною чемпіонкою світу (Японія, 1995), чемпіонкою Європи (Велика Британія,1996) та володаркою Кубку Європи (1995). У 1996 р. на ХХVІ Олімпійських іграх вАтланті Лілія стала олімпійською чемпіонкою з гімнастики в Атланті. Вонаотримала 45 золотих, 21 срібну та 14 бронзових медалей. Лілія Подкопаєва єтакож Послом Ради Європи зі спорту, толерантності та чесної гри.
Солістпопулярної групи Океан Ельзи був призначений Послом доброї волі ПРООН для молоді5 вересня 2005 року. У 2003 році пана Вакарчука було призначено Почесним посломУкраїни з питань культури та Почесним радником Президента України з молодіжноїполітики, розвитку та впровадження культурних ініціатив у 2006 році. Як один знайбільш популярних та успішних музикантів України, пан Вакарчук підтримуєзусилля Програми розвитку ООН, спрямовані на розвиток молодіжної культури уформуванні свідомого ставлення молоді України до власного життя тавідповідальної поведінки. Пропагуючи відповідальність у прийнятті рішень,Вакарчук спілкується зі своєю аудиторією під час різноманітних форумів, круглихстолів та неформальних зустрічей зі студентством.У 2006 році він відвідавВаршаву, де зустрівся зі студентами та долучився до посилення діалогу міжмолодими людьми Польщі та України щодо створення гідних та безпечних умов життята обговорення важливості активної громадянської позиції серед молоді.
Співачка,переможниця 49-го пісенного конкурсу "Євробачення" співачка РусланаЛижичко призначена Національним Послом Дитячого Фонду Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ)травня 2005 року. Всесвітньо відома українська співачка і автор пісень Русланаприєднується до плеяди визначних особистостей світового рівня, до якої входятьпонад 200 акторів, музикантів, співаків, спортсменів та літераторів, якіпредставляють ЮНІСЕФ протягом багатьох років. В новій для себе ролі Русланабуде відстоювати права кожної української дитини на здоров'я, гідність тарозвиток. Використовуючи свою популярність та керуючись особистоюзацікавленістю у вирішенні проблем дітей, вона працювала представником ЮНІСЕФ,щоб підтримати місію Дитячого Фонду, спрямовану на забезпечення виживання таблагополуччя усіх дітей до досягнення ними повноліття.
Українськаспівачка Ані Лорак вважається гордістю національної музичної сцени. Великакількість альбомів та пісень та її численні концерти, які збирають численнуаудиторію доводять її пісенний та акторський талант. Її репертуар налічуєбільше, ніж 100 пісень, 14 відеокліпів у різних стилях. У 1999 році вона сталапочесною співачкою України, а у 2003 Ані приєдналась до національної НаглядовоїРади у боротьбі з наркоманією. У 2004 році вона активно підтримувала проведенняакції «Пробіг заради життя» за ініціативи Представництва ОрганізаціїОб'єднаних Націй в Україні. В якості Посла доброї волі, Ані Лорак брала активнуучасть у національній інформаційній компанії «Лідерство зарадиуспіху», щоб заохотити толерантне ставлення до ВІЛ-позитивних людей тамобілізувати ресурси задля підтримки проектів на боротьбу з ВІЛ/СНІДом.
ПанАндрій Медвєдєв — всесвітньовідомий професійний український тенісист, якийрозпочав свою кар'єру у 1991 році. Він став чотирьохкратним чемпіоном турнірівсерії Майстер — у Гамбурзі (1994, 1995, 1997) та Монте-Карло (1994). У 2004році пана Андрія Медвєдєва призначено генеральним секретарем УкраїнськоїТенісної Федерації. Одне з основних напрямів його діяльності є популяризаціятенісу в Україні. У 2003-2004 роках пан Медвєдєв був Послом доброї волі ООН зпитань ВІЛ/СНІДу в Україні та зробив свій внесок у привернення увагигромадськості до цієї проблеми. Разом з іншими видатними українцями, він бравучасть в акції «Пробіг заради життя», за результатами якої булизібрані кошти для будинку ВІЛ-інфікованих у Печерській Лаврі.
ПанВалід Арфуш — Посол доброї волі ООН з питань ВІЛ/СНІДу в Україні(Датапризначення: 2001 – 2003).1
Висновок
Вданій роботі було доведено впливовість найбільшої міждержавної організаціїсучасного світу — ООН, метою діяльності якої є підтримання міжнародного миру табезпеки, сприяння економічному та соціальному прогресу всіх народів.
Своєрідністьструктури ООН значно полегшує роботу організації як цілісної системи. Майжеп'ятнадцять популярних міжнародних організацій, зберігаючи самостійність, маютьстатус спеціалізованих структур ООН, а це відчутно покращує роботу організаціїв різних напрямках її миротворчої діяльності. Працюючи над цією роботою мидійшли висновку, що Організація Об'єднаних Націй приймає велику участь усоціальному та економічному житті України, а також допомагає нашій державіпокращити екологічний стан в країні. Представництво Об'єднаних Націй в Українівідіграє важливу роль в реалізації мети та цілей ООН в Україні.
Нашедослідження дозволяє стверджувати, що співробітництво України з ООН має своюісторію. Вона виразно поділяється на два періоди: до і після проголошеннянезалежності України. У діяльності України в Організації Об`єднаних Націй булияк історично обумовлені труднощі, так і переконливі успіхи. Домовленість прочленство УРСР в ООН, досягнута в Ялті у лютому 1945 р., в результатіпереговорів Рузвельта, Черчілля і Сталіна, і відповідне рішення в Сан-Францискозробили Україну повноправним членом Організацій Об`єднаний Націй. З 24 жовтня1945 р. і до дня проголошення незалежності України ООН була фактично єдиноютрибуною, через яку світ отримував інформацію про наш народ, його історію такультуру. Україна, як одна із держав-засновниць ООН, зробила свій внесок врозробку її Статуту, зокрема щодо цілей та принципів Організації. Вона зробилаістотний вклад до всіх сфер її діяльності, зокрема у справу підтримкиміжнародного миру та безпеки, врегулювання конфліктів, режиму нерозповсюдженняядерної зброї, роззброєння та контролю над озброєннями, економічного тасоціального розвитку, деколонізаційних процесів, поваги до прав і свободлюдини, дотримання основоположних норм і принципів міжнародного права, Українаактивно сприяла ліквідації апартеїду та врегулюванню палестинського питання.
Безпосередняучасть України в ООН дала нам унікальну можливість буквально наступного дняпісля 24 серпня 1991 року з трибуни її органів детально інформуватипредставників держав усіх континентів про події історичної ваги в Україні,напрямки й орієнтири зовнішньої політики незалежної держави. Новий етапчленства України в ООН почався із проголошення її незалежності. Сьогодні Українає одним із лідерів ООН, одним із найпослідовніших захисників її цілей тапринципів.
ДіяльністьУкраїни в ООН – це, насамперед, діяльність політична, спрямована на те, щобпідштовхнути країни-члени Організації до виважених та відповідальних дій наоснові глобального консенсусу. Участь в ООН є одним з найбільш рентабельних вполітичному плані зовнішньополітичних механізмів незалежної України. Завдякисвоїй активній позиції Україна отримала значну технічну, матеріальну тафінансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН, МАГАТЕ, МОП, ЮНІДОтощо. Україна проводить серйозний, прагматичний, націлений на конкретнірезультати курс щодо ООН. Українська делегація працює на подальше зміцненняавторитету і впливовості нашої держави на міжнародній арені. Разом з тим,будучи активним прихильником та безпосереднім учасником процесу реформуванняООН, Україна продовжує докладати значних зусиль з метою підвищення ефективностідіяльності ООН та її адаптації до нових вимог сьогодення. Отже, участь удіяльності ООН для України є однією з найбільш важливих сфер їїзовнішньополітичних інтересів, каналом виходу на різноманітні галузіміжнародного, економічного, науково-технічного і гуманітарного співробітництва,засобом запозичення світового досвіду, міжнародної допомоги у здійснені програмсвого державного становлення і сталого розвитку.
Списоквикористаних джерелта літератури
1. УставОрганизации Объединённых Наций 1945р.// (http://zakon.rada.gov.ua)
2. C.Г.Шеретов«Международные организации системы ООН» Сборник международных договоров/Алматы(Казахстан): НИЦ КОУ, 2008г. -384с.
3. Іміджта реалії: питання та відповіді про Організацію Об'єднаних Націй. К.: Магма. 2008р.-144 с.
4. ФренсісО’Доннел «Національно екологічна політика України», ТОВКомпанія «ВАІТЕ» 2007р. -186с.
5. РукенТекеш Калікусу «Рамкова програма допомоги ООН для України» 2005р.Київ -32c.
6. В.Піщейко, Н.Сітнікова«Цілі розвитку тисячоліття. Україна 2000+5»Київ -50с.
7. Короткопро ООН. Публікація 2005 р. Нью Йорк. -10с.
8. ДоповідьГенерального Секретаря ООН, представлений на обговорення головами держав увересні 2005р.//(www.unic.ru)
9. Публікація«Система ООН в Україні» Київ 2004р. -12с.
10. Шамрай В.О., Коропатнік І.М. Участьзбройних сил України в міжнародних миротворчих операціях. // ВісникХмельницького інституту регіонального управління та права „Міжнародне право”.Ірпінь2004р. -129с.
11. Карташкин В.А. Устав ООН и ООН вглобализирующемся мире // Юрист-международник. 2004. № 1. -15с.
12. А.В. Торкунов. «Современныемеждународные отношения: Хронология событий» (1989-1999рр.) М.: РОССПЕН, 1999. — 584 с.
13. Морозов Г.И. Международные организации.Вид-во. 2-е. –М., 1974р. -332c.
14. Кожевников Ф.И., Шармазанашвили Г.В.ООН: организация, цели, практика.Москва, вид. Международные отношения, 1971 р. -160с
15. Закон України Про участь України вміжнародних миротворчих операціях, вiд 23.04.1999 № 613-XIV -202с.
16. С.Б. Крилов «История созданияООН», Вид-во ИМО, Москва, 1960 р. — 165 с.