КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ «Міжнародні розрахунки за допомогою акредитиву»
Вступ
У сучасних умовах гроші є невід'ємним атрибутом господарськогожиття. Тому всі угоди, пов'язані з поставками матеріальних цінностей і наданнямпослуг, завершуються грошовими розрахунками. Розрахунки являють собою системуорганізації й регулювання платежів по грошових вимогах і зобов'язанням.Розрахунки можуть приймати як наявну, так і безготівкову форму.
Міжнародні розрахунки – це система організації і регулювання платежів у сферіміжнародних економічних відносин. Суб'єктами міжнародних розрахункових операціїє експортери, імпортери і банки. В основу міжнародних розрахунків покладено рухтоварно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів [3, c. 34].
Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:1) умови зовнішньоторговельних контрактів; 2) валютне законодавство; 3)особливості банківської практики; 4) міжнародні правила і «звичаї» тощо.
Міжнародні розрахунки здійснюються переважно у безготівковійформі, тому що досягається значна економія на витратах обігу. Основнимипосередниками в міжнародних розрахунках виступають банки, між якими виникаютькореспондентські відносини. На основі міжбанківських кореспондентських відносинвідбувається рух валюти між різними країнами.
Безготівкові розрахунки являють собою грошові розрахунки шляхомзаписів по рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунку платника йзараховуються на рахунок одержувача. Основними формами розрахунків з фірмами йорганізаціями зарубіжних країн є акредитивне, інкасове, банківське переведення,розрахунки чеками. Перед кожним суб'єктом господарювання, що міститьзовнішньоекономічну угоду, пов'язану з виконанням або прийняттям виконаннягрошового зобов'язання, стоїть проблема вибору форми розрахунку. У результатіоб'єднання правових і економічних критеріїв всі форми розрахунку в міжнароднійторгівлі можливо вибудувати у вигляді певної парадигми, на крайніх полюсах якоїперебувають методи платежу, максимально вигідні для однієї з сторін на шкодуінтересам інший, а ближче до центра – ті, які більше врівноважують балансінтересів покупця (платника) і продавця (одержувача засобів). Один з такихметодів платежу – акредитив.
Поняття акредитив уживається в широкому й вузькому значенні терміна.У вузькому змісті (як форма безготівкових розрахунків і як певне юридичнепоняття) акредитив являє собою умовне зобов'язання банку здійснити платіжтретій особі (бенефіціару), видане з доручення клієнта й на зазначених їмумовах. У широкому змісті (як метод платежу) акредитив охоплює весь комплексвзаємин сторін зовнішньоекономічної угоди: продавця й покупця (або сторініншого основного договору, що лежить у підставі акредитива, наприклад,підрядника й замовника), банку-емітента, авізуючого банку, а такожперевізників, страхової компанії й т.д.
Об’єкт курсової роботи – акредитив як безготівкова формарозрахунків.
Предметом даної курсової роботи є проблеми та особливостіздійснення розрахунків за допомогою акредитиву.
Мета даної роботи – проаналізувати практику безготівкового розрахункуза допомогою акредитиву та визначити напрями удосконалення.
Тема міжнародних розрахунків за допомогою акредитиву в цей час єактуальною, тому що ця форма розрахунку дуже поширена в міжнародній практиці,але в цей же час має багато проблем, які перешкоджають її використанню.Виходячи з вище сказаного, можна визначити завдання даної курсової роботи: 1) розглянутитеоретичні та правові основи акредитивної форми розрахунку, як один з видівбезготівкових розрахунків; 2) розглянути основні принципи організаціїакредитивної форми розрахунку; 3) проаналізувати як вона діє на певномупідприємстві – суб’єкті ЗЕД та запропонувати пропозиції щодо розвитку таудосконалення цієї форми розрахунку.
1. Теоретичніоснови і нормативно-правове регулювання акредитивної форми розрахунків
1.1 Поняттяй сутність акредитива як міжнародної форми розрахунків
міжнародний розрахунокакредитив регулювання
Розширення господарських і комерційних зв'язків сучаснихпідприємств із зовнішній миром, викликане лібералізацією зовнішньої торгівлі,неминуче спричиняє перехід до устояних міжнародних форм розрахунків. Для роботив подібних умовах фінансова практика виробила особливий спосіб розрахунку – відноснодорогий, але який забезпечує максимальний захист інтересів всіх учасниківторговельної угоди – документарний акредитив.
Акредитивна форма розрахунків – це форма безготівкових розрахунківза товари й послуги, при якій оплата розрахункових документів відбувається вбанку постачальника за рахунок засобів, спеціально депонованих для цієї мети вбанку покупця [5, c. 48].
Документарний акредитив (Documentary Letters of Credit (L/C)) – однобічне умовнегрошове зобов'язання банку, що видається їм за дорученням клієнта (імпортера)на користь його контрагента (бенефіціара), по якому банк, що відкрив акредитив(емітент), повинен здійснити бенефіціару платіж (негайно або з відстрочкою) заумови надання бенефіціару документів, передбачених в акредитиві й, відповідно,при виконанні інших умов акредитива [11, c. 56].
До 80% платежів у світовій торгівлі здійснюється за допомогоюакредитива. Це пов'язано з тим, що з усіх форм міжнародних розрахунківдокументарний акредитив є найменш ризикованим та найбільш дійовим інструментомзабезпечення платежів. У ділових зв'язках з партнерами з тих країн, де державиконтролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива в багатьох випадках єнеобхідною умовою для здійснення експортно-імпортних операцій.
Розрахунки у формі документарного акредитива більш характерні дляугод, які передбачають платіж проти надання експортером документів (готівковийплатіж) або надання покупцю короткотермінового (до одного року) комерційногокредиту.
Під час операцій з акредитивом заінтересовані сторони мають справутільки з документами, а не з товарами, послугами і/або іншими видами виконаннязобов'язань, до яких можуть належати документи. Акредитиви виставляютьсябанками на підставі доручення або заяви клієнта (імпортера), які фактичноповторюють усі умови розділу контракту, що стосується платежів.
Процес узгодження умов надання акредитива і термінів йоговиконання має три фази. На першій фазі розглядається пропозиція щодо умовпоставки товару. Експортер надає потенційному покупцеві свою пропозицію і підчас переговорів з покупцем обговорює умови акредитива.
Друга фаза пов'язана з підписанням умов поставки товару та йогооплати. Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповіднопідписавши договір з купівлі-продажу (контракт). Водночас він дає своємубанкові доручення на відкриття акредитива.
Третя фаза є завершальною – товар поставляється і виконуютьсяумови акредитива. Експортер відвантажує замовлений товар і надає банкудокументи на оплату.
У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь такісторони: акредитиводавець (той, хто віддає наказ навідкриття акредитива) – покупець-імпортер; акредитивнийбанк – банк-емітент (банк покупця-імпортера); авізуючийбанк – банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття на йогокористь акредитива і передати його текст; бенефіціар заакредитивом – продавець-експортер [5, c. 50].
Після укладання контракту експортер готує товар до відвантаження,про що повідомляє імпортера. Отримавши таке повідомлення, покупець подає своємубанкові доручення (заяву) на відкриття акредитива. У цій заяві банкудоручається відкрити товарний акредитив на умовах, які перелічені в ньому івідповідають укладеному контракту. У заяві вказуються: 1) наказодавець і бенефіціар;2) дата та місцезакінчення акредитива; 3) вид акредитива; 4) авізуючий банк і банк, який підтверджує акредитив; 5) спосіб відвантаження товару та виконання акредитива; 6) опис товару та умов поставки; 7) перелік документів, проти яких виконується акредитив; 8) дата першого відвантаження;9) термін, протягомякого повинні бути надані документи;10) номер рахунку, зякого банк повинен списати кошти на оплату товару і комісійні банків.
Відкритий банком акредитив направляється експортеру, який указанийу цьому акредитиві. Як правило, акредитив направляється через авізуючий банк,що знаходиться в країні експортера.
Отриманий від емітента акредитив може бути авізований банком беззобов'язань з його боку. У цьому разі авізуючий банк тільки перевіряє наявністьдокументів за зовнішніми ознаками. Він не бере на себе жодних зобов'язань щодогарантії платежу експортеру.
Якщо банк-емітент звертається до авізуючого банку дати підтвердженнявідкритому акредитиву, тобто додати власну гарантію платежу, то такий банк ужевиступає в ролі банку, що підтверджує цей акредитив. Тоді відкритий акредитивмає гарантії двох банків, один з яких перебуває в країні експортера, а другий –у країні покупця.
Далі відкритий акредитив підлягає переданню його бенефіціару.Отримавши акредитив, бенефіціар перевіряє відповідність його умовам контракту.У разі невідповідності бенефіціар може сповістити свій банк про умовнеприйняття акредитива і вимагати у покупця внесення необхідних змін до йогоумов. Якщо бенефіціар згоден з умовами відкритого на його користь акредитива,він у встановлені терміни відвантажує товар і, отримавши транспортні документивід перевізника, надає їх разом з іншими документами у свій банк. Банкекспортера перевіряє всі документи щодо їх відповідності умовам акредитива інадсилає їх банку-емітенту для оплати, акцепту або негоціації. Усупроводжувальному листі обов'язково вказується, яким чином має бути зарахованавиручка.
Отримавши документи, банк-емітент перевіряє їх, після чогопереказує суму платежу банку експортера, дебетуючи рахунок імпортера. Банкекспортера зараховує виручку бенефіціару. Імпортер же, одержавши відбанку-емітента документи, одержує за ними у власність товари від перевізника.
Витрати, пов'язані з відкриттям акредитива, як правило, бере насебе покупець, хоча він може вимагати в експортера, щоб той взяв на себе всівитрати і комісії або їх частину.
При виконанні акредитива не банком-емітентом, а іншим банком (цеможе бути не банк експортера, а третій банк, що дав підтвердження) останнійотримує за акредитивом право на вимогу від емітента платежу на відшкодуваннясвоїх виплат бенефіціару максимально швидким способом. Вимога платежу заакредитивом, яка називається рамбурсом, може направлятися не тількибанку-емітенту, а й третьому банку, якщо емітент надав йому право здійснитиплатіж за даним акредитивом.
1.2 Форми та види акредитиву
У практиці міжнародних розрахунків розрізняють такі основні формиакредитива:
· відкличний та безвідкличний;
· непідтвердженийта підтверджений;
· непокритий тапокритий.
Відкличний акредитив у будь-який час може бути змінений або анульованийбанком-емітентом за вказівкою сторони, яка дала наказ на відкриття акредитиванавіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Відкличний акредитив неутворює ніякого правового платіжного зобов'язання банку. Тільки тоді, колибанк-емітент або його банк-кореспондент здійснив платіж за документами,відкликання акредитива залишається без юридичної сили. Отже, відкличнийакредитив не надає бенефіціару достатньої гарантії. Він ніколи непідтверджується банком-кореспондентом іможевикористовуватись лише у ділових відносинах між партнерами, які відомі однеодному як такі, що заслуговують на взаємну довіру.
Безвідкличний акредитив дає бенефіціару високий ступінь гарантії того, що йогопоставки і послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитива. Длязмінення та анулювання умов безвідкличного акредитива обов'язково необхідназгода як бенефіціара, так і відповідальних банків. Про відкриття безвідкличногоакредитива бенефіціару повідомляється через банк-кореспондент. Останньомубанк-емітент, який виконує акредитив, може лише доручити авізувати акредитивбенефіціара або підтвердити його. З точки зору додаткових зобов'язаньбезвідкличні акредитиви поділяються на підтверджені та непідтверджені [7, c.63].
При безвідкличному непідтвердженому акредитиві банк-кореспондентлише авізує бенефіціару відкриття акредитива. У цьому разі він не бере ніякоговласного зобов'язання щодо платежу і, таким чином, не зобов'язаний йогопроводити по документах, які надані бенефіціаром, за свій рахунок.
Оскільки бенефіціар може розраховувати виключно на банк-емітент закордоном, то він погодиться на безвідкличний непідтверджений акредитив лише втому разі, якщо політичний ризик і ризик переказування коштів незначні. Якщобанк-кореспондент може покладатися на добрі стосунки з банком, що відкривакредитив, а також стабільну політичну й економічну ситуацію, то він, якправило, здійснює платіж за документами без підтвердження з метою швидкогопроведення операції в інтересах клієнта.
При безвідкличному підтвердженому акредитиві банк-кореспондентпідтверджує бенефіціару акредитив. Тим самим він зобов'язується здійснитиплатіж за документами, відповідними акредитиву і поданими в строк. Отже, уцьому разі бенефіціар поряд з зобов'язанням банку, що відкрив акредитив, маєюридично рівноцінне і самостійне зобов'язання банку-кореспондента здійснитиплатіж. Оскільки здебільшого такий акредитив підтверджується банком у країніекспортера, політичний ризик і ризик переказування коштів виключаються. Уміжнародній практиці розрахунків безвідкличний, підтверджений власним банком акредитивнадає найбільші гарантії експортеру.
Документарні акредитиви можуть бути покритими і непокритими.
Непокритими вважаються такі акредитиви, які підтверджуються банками безпопередньо зарезервованих ними коштів клієнтів на своїх рахунках для оплати товару(послуги) за акредитивом. Такі акредитиви використовуються тоді, коли банкидовіряють один одному та своїм клієнтам, а ризики, пов'язані з переказуваннямкоштів, мінімальні.
Покритими вважаютьсяакредитиви, при відкритті яких банк-емітент попередньо надає в розпорядженнявиконуючого банку валютні кошти (покриття), що належать імпортеру, на сумуакредитива на термін дії зобов'язань банку-емітента з умовою можливості їхвикористання для платежів за акредитивом. Покриття може надаватися кількомаспособами:
• кредитуванням на суму акредитива кореспондентського рахункувиконуючого банку в банку-емітенті або іншому банку;
• наданням виконуючому банку правасписати всю суму акредитива з рахунку банку-емітента, що ведеться в ньому;
• відкриттям банком-емітентомстрахових депозитів або депозитів покриття у виконуючому банку [12, c. 304].
Використання покриття призводить до фактичного замороження коштівімпортера на період від відкриття акредитива до виплати коштів за ним. Алетакий акредитив має найвищий ступінь гарантії оплати укладеного контракту.
Якщо форми акредитива розрізняються за ступенем забезпечення беніфіціара,то види акредитива розрізняються залежно від його використання. Позитивним єтой факт, що акредитивна форма розрахунків у зовнішній торгівлі дає достатньовеликий спектр можливостей і для експортера, і для імпортера щодо здійсненняплатежів. У зв'язку з цим у всіх акредитивах має бути чітко вказано, як вонивиконуються. Тому залежно від передбачуваного способу платежу використовуютьсянаступні види акредитива.
Акредитив з оплатою після пред'явлення (платіжний) найчастіше застосовується вміжнародних розрахунках. Розрахунки з бенефіціаром здійснюютьсябанком-платником безпосередньо після подання документів, які відповідаютьумовам акредитива. Послідовність проведення операції за акредитивом з оплатоюпісля пред'явлення (рисунок 1).
/>
Рисунок 1.1. Розрахунки за платіжним акредитивом
Позначення:1 – укладення договору; 2 – дорученняна відкриття акредитива; 3 – повідомлення про відкриття акредитива; 4 – підтвердженняакредитива; 5 – поставка товару; 6, 7, 8 – передання документів, платіж.
Банки мають право на певний час для перевірки документів, який неможе перевищувати семи банківських робочих днів після дати отриманнядокументів. Якщо виконуючий банк виявляє, що документи не відповідають умовамакредитива, він зобов'язаний повідомити про це бенефіціара не пізніше сьомогобанківського робочого дня після дати отримання документів. У цьому разі, якщобенефіціар є клієнтом виконуючого банку, він має можливість виправити деякірозбіжності в документах і подати їх знову. Якщо ж внесення поправок збудь-яких причин неможливе, у міжнародній банківській практиці використовуютьсятакі варіанти дій:
1. Виконуючий банк повідомляєбанк-емітент про виявлені розбіжності і просить його, незважаючи на це,уповноважити на виплату.
2. Виконуючий банк пропонуєбенефіціару відправити документи в банк-емітент на ухвалення тому, хто віддавнаказ відкрити акредитив і саме покупець після ознайомлення з документамиприймає остаточне рішення про їх оплату [9, c. 49].
У платіжному акредитиві має бути вказівка стосовно тратти: чипотрібне її використання, чи ні. Якщо тратта потрібна, то вона має бутивиставлена після пред'явлення бенефіціаром на виконуючий банк і подана досплати разом з іншими документами.
Акредитив, що передбачає акцепт тратт бенефіціара (акцептнийакредитив). Приакредитиві з акцептом тратт бенефіціар може вимагати, щоб після виконання умовза акредитивом переказний вексель, який він виставив на покупця, був йомуповернений банком-емітентом, що відкрив акредитив, або банком-кореспондентом,що його акцептував. Замість платежу відбувається акцепт тратти.
Акцептовану тратту бенефіціар може передати своєму банку або дляоплати в день настання строку, або, якщо він хоче одразу мати гроші, длядисконтування.
Тратта за акредитивом, що передбачає її акцепт, має строк дії від60 до 180 днів.
Утримувач акцептованої тратти при настанні терміну погашення буде їїпред'явником, якщо вона йому повернена акцептованим банком. При настаннітерміну погашення утримувач тратти пред'явить її в банк, який зробив акцепт длярозрахунків, при цьому кінцевий рамбурс проводиться банком-емітентом.
З самого початку появи цього виду акредитива його метою булогарантування імпортеру термінів платежу: поки настане час сплати, він уже зможепродати товар і за рахунок виручки сплатити акцепт.
Акредитив з розстрочкою платежу. Використовуючи цей вид акредитива,бенефіціар отримує платіж не проти наданих документів, а в дещо пізнішийтермін, який визначений в акредитиві. При цьому, якщо подані документивідповідають умовам акредитива, бенефіціар отримує письмову згодубанку-емітента здійснити платіж у визначений час.
Вимогу з розстрочкою платежу банк може, за відповідних умовавансувати. Разом з тим акредитив з розстрочкою платежу з погляду комісійноївинагороди може бути вигіднішим для бенефіціара, ніж акредитив з акцептомтратт.
Акредитив з «червоним застереженням» являє собою акредитив зі спеціальноюумовою (вона спочатку виділялася червоним чорнилом), яка дозволяє авізуючомуабо підтверджуючому банку авансувати бенефіціара до подання обумовлених вакредитиві документів [5, c. 27]. Іншими словами, цей акредитив застосовуєтьсяяк метод фінансування до відвантаження товару. Він передбачає виплатувідповідної суми авансу. Аванс може знадобитися бенефіціару для закупівлі таоплати призначеного для експорту товару (перед його відвантаженням покупцеві).
Авізуючий (підтверджуючий) банк може надати бенефіціару аванс(кредит) на двох основних типах «червоної» умови:
1) на незабезпеченій, або чистій,умові. У цьому разі авансування здійснюється проти простої заяви бенефіціаращодо необхідності авансу для оплати за попереднє відвантаження товару;
2) на забезпеченій умові. Авансуванняздійснюється проти зобов'язання бенефіціара закупити товар і подати в банквідповідні документи (складські квитанції і розписки, акти про приймання іздавання, розписки в отриманні авансового платежу тощо) разом зі страховимполісом, а також зобов'язанням бенефіціара подати в строк коносамент або іншідокументи, які свідчать про відвантаження товару.
Виплата авансу хоч і проводиться з коштів банку-кореспондента, алепід відповідальність банку-емітента. Якщо продавець не подасть у строкдокументи про відвантаження товару або не погасить аванс, банк-кореспондент маєправо дебетувати банк-емітент на суму авансу (разом із нарахованими відсотками).
Револьверний акредитив застосовується тоді, коли покупець віддає розпорядження поставлятизамовлений товар частинами через відповідні проміжки часу (договір про поставкипартіями). Револьверний акредитив покриває вартість часткових поставок і можемати, наприклад, таке застереження.
У револьверному застереженні, як правило, фіксуються конкретнітерміни використання окремих траншів. Найчастіше револьверні акредитивипередбачають автоматичний порядок відновлення сум акредитива (квоти) черезвідповідний проміжок часу у міру використання акредитива або поновлення його допочаткової суми (квоти) після кожного використання.
Визначальною перевагою револьверних акредитивів є те, що непотрібно на кожну партію товару відкривати (поновлювати) новий акредитив, крімтого, отримується економія на канцелярських та інших витратах.
Акредитив, який передбачає негоціацію тратт (комерційнийакредитив). Негоціаціяявляє собою купівлю-продаж векселів та інших цінних паперів, які користуютьсяпопитом на ринку. Негоціюючим акредитивом називають комерційний (товарний)акредитив, який виставляється банком-емітентом у його національній валюті таадресований безпосередньо бенефіціару акредитива. У кредитному листі, якийбанк-емітент відправляє бенефіціару з повідомленням, він дає повноваженняостанньому виставити вексель на нього, на іншого трасата, вказаного в акредитиві.Цей вексель може бути пред'явлений бенефіціаром разом з оригіналом кредитноголиста, де вказується також перелік документів, для негоціації банку. За умовиподання банком правильно оформлених документів банк-емітент гарантує оплату завекселем.
Акредитиви з негоціацією тратт можуть оплачуватись як негайно, такі при настанні відповідного терміну. При цьому банк-емітент оплачує документи йакцептує тратти.
Негоціація може бути здійснена:
1) з правом регресу, тобто бенефіціаркредитується «під резерв». Бенефіціар отримує гроші ще до того, як банк-емітентперевірить відповідність документів умовам акредитива і дасть своєпідтвердження на оплату.
2) без права регресу, тобто суму, якусплачують на користь бенефіціара, негоціюючий банк може пізніше вимагати віднього для повернення. Якщо негоціацію здійснює підтверджуючий банк, то купівлядокументів завжди здійснюється без права регресу на бенефіціара.
Акредитив з негоціацією тратт надає широкі можливості длянегайного фінансування бенефіціара як з правом регресу, так і без нього.
Акредитив «стенд-бай» (резервний акредитив). За допомогою резервних акредитивів можутьбути гарантовані такі платежі та послуги:
• виплата за векселями, якіпідлягають оплаті після пред'явлення;
• погашення банківських кредитів;
• оплата товарних поставок;
• виконання договорів підряду напроведення робіт або надання послуг.
Резервний акредитив заснований на концепції відмови наказодавцявід виконання своїх зобов'язань за контрактом. Бенефіціар резервного акредитивамає право на проведення розрахунків тільки у разі небажання або неспроможностіпокупця оплатити товар або надані послуги. Так, якщо наказодавець не виконаєгарантованого платіжного зобов'язання, бенефіціар може спонукати банк-емітентзробити це, подавши у комплекті документів заяву про невиконання наказодавцемсвоїх зобов'язань.
Резервний акредитив може використовуватись аналогічнодокументарному акредитиву для додаткового забезпечення платежів на користьекспортера, скажімо при розрахунках у формі інкасо або банківського переказу.
Резервний акредитив застосовується практично до будь-якої угоди. Уширокому розумінні резервний акредитив слугує для покриття ризиків невиконання,пов'язаних з традиційними документарними акредитивами.
Переказний (трансферабельний) акредитив орієнтований на потреби міжнародноїторгівлі. Він дозволяє торговельному посереднику передати своє право наотримання коштів з акредитива клієнту-постачальнику і тим самим дає змогу йомуоформлювати угоди з обмеженим використанням власних коштів. При цьомуторговельному посереднику його покупець виставляє безвідкличний акредитив, якиймає бути чітко визначений як трансферабельний.
За своєю сутністю трансферабельний акредитив являє собоюзобов'язання банку, за яким бенефіціар (перший бенефіціар) може уповноважитиобслуговуючий його банк передати своє право на отримання коштів повністю абочастково одному або кільком постачальникам (другому бенефіціару).
Після отримання від банку повідомлення про відкриття такогоакредитива торговельний посередник може доручити банку переказати акредитив насвого постачальника або другого бенефіціара. При цьому переказування маєвідповідати умовам першого акредитива, за деякими винятками.
1. Назва й адреса наказодавця акредитива може бути замінена наназву й адресу першого бенефіціара (посередника). Це дає змогуприховати особу первинного покупця від другого бенефіціара.
2. Сума акредитива (і ціна за одиницю товару) може бути зменшена,що дасть змогу першому бенефіціару отримати свій прибуток.
3. Термін дії акредитива і період відвантаження можуть бутискорочені, що дає змогу першому бенефіціару мати час для подання документів заакредитивом після того, як їх подав другий бенефіціар.
4. Перший бенефіціар може замінити рахунки-фактури, а також траттидругого бенефіціара на свої власні.
Трансферабельний акредитив може бути переказаний лише один раз,тобто другий бенефіціар не може переказати його третьому бенефіціару.Трансферабельний акредитив має низку переваг для посередників. По-перше, віндає змогу посередникові не використовувати своїх власних грошових коштів ікредитних можливостей банку. По-друге, переказні акредитиви можуть бутивикористані в такий спосіб, що покупцеві залишається невідомою особа першогопостачальника.
1.4 Нормативно-правова база для регулювання акредитивної формирозрахунків в Україні
За загальним правилом, на території України юридичні особи всіхформ власності, а також фізичні особи – громадяни України, іноземці, особи безгромадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, у тому числі, для виконаннядоговірних зобов'язань, здійснюють між собою розрахунки в безготівковому йнаявному порядку через установи банків відповідно до правил здійсненнярозрахункових і касових операцій, які затверджуються НБУ.
Безготівкові розрахунки і у тому числі безготівкові розрахунки задопомогою акредитиву між суб'єктами господарювання регулює підзаконнийнормативно-правовий акт – Інструкція НБУ «Про безготівкові розрахунки в Українів національній валюті» (далі – Інструкція), яка затверджена постановоюПравління Національного банку України від 29.03.2001 р. №135 ізареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 р. під №368/5559.
Інструкція поширюється на підприємства, організації й установивсіх форм власності, фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності,банки і їхні установи, фізичних осіб, і обов'язкова для виконання ними.
Дана Інструкція допускає регулювання розрахунків за допомогоюакредитивів Уніфікованими правилами й звичаями для документарних акредитивів уредакції 1993 р. (публікація Міжнародної торговельної палати №500) участині, що не суперечить чинному законодавству, у тому числінормативно-правовим актам Національного банку України.
Інструкція набула чинності через 10 днів після її державноїреєстрації в Міністерстві юстиції України. Однак Національним банком Українидозволено до 1 жовтня 2001 р. використовувати бланки розрахунковихдокументів, виготовлені відповідно до вимог раніше, що діяла Інструкції, №7 «Пробезготівкові розрахунки в господарському обороті України» за умови доповненняїхніми реквізитами, передбаченими новою Інструкцією.
Інструкція не передбачає «революційних» змін раніше, що діялаІнструкції, №7, але є в ній деякі нові положення, у тому числі дотичнірозглянутої форми безготівкових розрахунків. Тому нову Інструкцію варто уважновивчити.
Використання акредитивів у міжнародних розрахунках регулюєтьсяспеціальним документом – «Уніфікованими правилами і звичаями для документарнихакредитивів», який розроблено Міжнародною торговельною палатою (МТП) у Парижі.Ці правила періодично (один раз у вісім–десять років) переглядаються,доповнюються і змінюються виходячи з тенденцій розвитку міжнародної торгівлі ірозрахунків, упровадження нових способів передання інформації, прискоренняперевезення вантажів тощо. Сьогодні діє редакція Правил від 2006 р.(публікація МТП №600), яка була прийнята 25 жовтня 2006 року Банківськоюкомісією МТП. Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів (UCP600), набули чинності з 1 липня 2007 року.
Уніфіковані правила визначають поняття і види акредитивів, способиі порядок їх виконання та передання, зобов'язання і відповідальність банків,вимоги до поданих за акредитивами документів та порядок їх надання, іншіпитання, що виникають у практиці розрахунків за акредитивами, дають тлумаченнярізних термінів.
Правила є обов'язковими для банків, які приєдналися до них, таїхніх клієнтів, що здійснюють розрахунки за акредитивами. До документарногоакредитива включається застереження про те, що Правила є складовою кожного видуакредитива, який застосовується при розрахунках між контрагентами.
Новаредакція Уніфікованих правил і звичаїв для документарных акредитивів» унабагато більшому ступені, чим правила UCP 500, відбиває сучасний підхід якбанків, так і експортерів і імпортерів до використання акредитивної формирозрахунків. Головним, є те, що нові Правила у всіх своїх статтях дотримуютьсяосновного принципу: банки виставляють документарні акредитиви для того, щобздійснювати платежі, а не для того, щоб під будь-яким, часто чисто формальним,приводом ухилитися від платежу. Наскільки UCP 600 відповідають подальшомурозвитку документарного акредитива як інструмента розрахунків і фінансування,покаже практика їхнього застосування.
Документарний акредитив (Documentary Letters of Credit (L/C)) – однобічне умовнегрошове зобов'язання банку, що видається їм за дорученням клієнта (імпортера)на користь його контрагента (бенефіціара), по якому банк, що відкрив акредитив(емітент), повинен здійснити бенефіціару платіж за умови надання бенефіціарудокументів, передбачених в акредитиві й, відповідно, при виконанні інших умовакредитива.
Банк(банк-емітент), діючи на прохання й на підставі інструкцій клієнта(приказодателя акредитива) або від свого ім'я, повинен здійснити платіж третійособі або бенефициару. Він також може дати повноваження іншому банку зробититакий платіж. У такий спосіб гарантується, що платіж виробляється тільки принаданні документів, що свідчать про здійснення відвантаження товару або пронадання різного роду послуг. Відповідно експортерові гарантується, що платіжйому буде здійснений за умови подання правильно оформлених документів у банк,відповідальний за розрахунок. У рамках акредитивної угоди повністю дотримуютьсяінтереси як продавця, так і покупця.
У практиці міжнародних розрахунків розрізняють такі основні формиакредитива: відкличний та безвідкличний; непідтверджений та підтверджений;непокритий та покритий.
Акредитивнаформа розрахунків у зовнішній торгівлі дає достатньо великий спектр можливостейі для експортера, і для імпортера щодо здійснення платежів. У зв'язку з цим увсіх акредитивах має бути чітко вказано, як вони виконуються. Тому залежно відпередбачуваного способу платежу використовуються наступні види акредитива:акредитив з оплатою після пред'явлення, акредитив, що передбачає акцепт траттбенефіціара, акредитив з розстрочкою платежу, акредитив з «червонимзастереженням», револьверний акредитив, акредитив «стенд-бай» (резервнийакредитив) та ін.
Використанняакредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом – «Уніфікованимиправилами і звичаями для документарних акредитивів», який розробленоМіжнародною торговельною палатою (МТП) у Парижі.
2. Використанняакредитива ЗАТ «НКМЗ» у міжнародних розрахунках з партнерами
2.1 ХарактеристикаЗЕД ЗАТ «НКМЗ»
28 вересня1934 року створено ЗАТ «НКМЗ». Завод споконвічно був зорієнтований навиготовлення унікальних машин і встаткування, уперше вироблених у країні, анайчастіше й у світі. Закрите акціонерне товариство «Новокраматорськиймашинобудівний завод» є самостійним підприємством із замкнутим цикломвиробництва продукції в машинобудівному комплексі України.
Реквізитипідприємства.
ПОВНАТА СКОРОЧЕНА НАЗВА: Закрите акціонерне товариство «Новокраматорськиймашинобудівний завод» (ЗАТ «НКМЗ»).
ЮРИДИЧНААДРЕСА: 84301 Україна, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5.
ФОРМАВЛАСНОСТІ: колективна.
Дочірніта спільні підприємства до складу ЗАТ «НКМЗ» не входять.
Ціліпідприємства. Метоюдіяльності ЗАТ «НКМЗ» є випуск і поставка високоякісної, конкурентоспроможноїпродукції, що користується попитом у споживачів і забезпечує стійкий прибуток.
Зухвала мета ЗАТ «НКМЗ» – стати рівними серед кращих виробниківіндустріальної техніки, робити краще й краще.
Основнівиди діяльності підприємства.
ЗАТ «НКМЗ» проектує, розробляє, виготовляє й монтує металургійне,ковальсько-пресове, гірничорудне, шахтне, підйомно-транспортне,дробильно-розмелене встаткування, устаткування для видобутку нафти й газу,доріг, устаткування для атомної енергетики, виробу інструментальноговиробництва й товари масового споживання.
Для досягнення поставлених цілей і реалізації основних напрямківробіт ЗАТ «НКМЗ» проводиться: постійний аналіз сучасних і перспективних вимогдо випуску продукції; технічне переозброєння й реконструкція підприємства,застосування новітніх технологій виготовлення продукції й методів організаціївиробництва; вибір надійних постачальників якісної сировини, матеріалів ікомплектуючих виробів; удосконалювання керування підприємством; підвищеннякваліфікації персоналу й залучення керівників всіх рівнів, фахівців івиробничих робітників у діяльність по поліпшенню якості і культури праці,виробничих відносин.
Пошуками іноземних контрагентів і проблемами просування продукціїпідприємства на зовнішній ринок на ЗАТ «НКМЗ» займається відділ зовнішньоекономічнихзв'язків.Відділ зовнішньоекономічних зв’язків не входить до складувнутрішнього збутового апарату і є самостійним функціональним підрозділом, щознаходиться в прямому підпорядкуванні в заступника директора по комерційнійчастині.
В обов’язки даного відділу входять: збір на підприємствіінформації про експортну продукцію; складання калькуляції цін на експортнупродукцію; підготовка рекламних матеріалів, каталогів, проспектів; аналізінформації про збут товарів; складання зразкового списку потенційних споживачівтоварів по групах; підготовка оферт і їх розсилання потенційним покупцям;листування з питань контрактів; переговори про зовнішньоекономічні контракти,виконання митних умовностей; забезпечення одержання платежу від іноземного контрагента,дослідження маркетингового становища.
Відділ зовнішньоекономічних зв’язків (ВЗЕЗ) на ЗАТ «НКМЗ»функціонує як самостійний підрозділ і складається з 50-ти фахівців.
ЗAT «НКМЗ» експортує 65% продукції, що виробляється. Крімпрокатного, металургійного і збагачувального встаткування, також експортуєтьсясталеплавильне, ковальсько-пресове, гірничорудне, підйомно-транспортневстаткування, устаткування для гідроспоруджень, редукторий зубчасті передачі і виробничі послуги: зварювальне виробництво і механоскладальневиробництво, інструментальне виробництво.
Машини й устаткування з маркою «НКМЗ» працюють в 49 країнах світу,серед яких країні СНД, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Канада, США, Китай, Швеція, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина та ін.
«НКМЗ» і сьогодні багато в чому визначає технічний прогрес умашинобудуванні, металургії, енергетику, автомобілі- і суднобудуванні,хімічній, оборонній і космічній галузях.
2.2 Особливостіміжнародних розрахунків за допомогою акредитиву на підприємстві
Розглянемо докладно відкриття акредитива на прикладі підприємстваЗАТ «НКМЗ».
Після укладення угоди і підписання контракту між сторонами, уданому випадку – це ЗАТ «НКМЗ» та ВАТ «Рудоавтоматика». ЗАТ «НКМЗ», як імпортердає доручення своєму банку («ПриватБанк») про відкриття акредитива на користьпродавця (експортера). У дорученні імпортер просить банк дати постачальникутовару зобов'язання здійснити платіж. Банк виконає це доручення лише тоді, колиакредитиводавець має відповідні активи або кредитну лінію, відкриту в ньому.
Імпортер (ЗАТ «НКМЗ») повинен дуже ретельно сформулювати умовиакредитива. Якщо йому бракує досвіду в складанні акредитивних доручень абосамих акредитивів, які мають певні нюанси, він мусить звернутися законсультацією до банківського спеціаліста. Мова йде не тільки про те, щоб умовиплатежу постачальника були відображені у формі і виді акредитива, не меншважливо, щоб були враховані власні потреби імпортера. Повні й чіткі умовиакредитива сприяють своєчасному відвантаженню замовленого товару в належномустані і за договірною ціною або наданню послуги відповідно до домовленостей.
Необхідність ретельного формулювання умов акредитива обумовлюєтьсяще принципом його незалежності від основної угоди: акредитив за своєю природою –це угода між сторонами, яка юридично відокремлена від договору купівлі-продажу.Для банку це означає, що він перевіряє документи незалежно від товарної угоди,яка лежить в основі акредитива.
Якщо банк відкрив акредитив, то єдиною умовою для початкувиконання його платіжного зобов'язання є подання у строк документів, щовідповідають умовам акредитива. Акредитиводавець не може перешкоджати оплатідокументів через те, що поставки товару або інші дії бенефіціара, як йомуздається, не виконуються відповідно до контракту.
Для полегшення складання акредитивного доручення «ПриватБанки» даєЗАТ «НКМЗ» спеціальний бланк заяви на відкриття акредитива (Додаток 2).
Бланк заяви на відкриття акредитива заповнюється наказодавцемакредитива щонайменше у трьох примірниках. У заяві вказуються всі необхідніреквізити:
1) наказодавець –ЗАТ «НКМЗ», Україна, м. Краматорськ, бенефіціар – ВАТ «Рудоавтоматика», Росія,м. Железногорськ;
2) номер рахункуклієнта – ЗАТ «НКМЗ», з якого списується сума іноземної валюти для відкриттяакредитива;
3) номер поточногорахунку, з якого оплачуються комісійні та інші накладні витрати банку(поштово-телеграфні витрати);
4) формаакредитива – це безвідкличний, документарний акредитив;
5) правила, щозастосовуються для підпорядкування акредитива – Уніфіковані правила та звичаїдля документарних акредитивів, публікація МТП №600 від 2007 р.;
6) термін діїакредитива – 120 днів від дати відкриття акредитива;
7) назва і сумаіноземної валюти цифрами та прописом – 8 350 000,00 RUB;
8) назва банку,який виконує акредитив – «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, Україна;
9) спосібвиконання акредитиву – платити за пред’явленням документів;
10) назваавізуючого банку – ВАТ «Курскпромбанк», м. Курск, Росія;
11) назва товару –«низьковольтний комплектний пристрій НКУ ЕШ-11РЦ-У2»;
12) умови поставкитовару – FCA, м. Железногорськ, Росія;
13) частковапоставка / перевантаження – не дозволені;
14) термінвідвантаження, термін платежу – 90 днів від дати відкриття акредитива;
15) перелік необхіднихдля оплати документів – оригінал рахунка-фактури – 1 екземпляр, оригіналвільного пакувального аркуша з указаною вагою нетто продукції по кожному ящику –1 екземпляр, оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) зіштампом регіональної митниці Продавця, виписаної на ім'я Покупця, з вказаноювідвантаженою загальною вартістю продукції;
16) підписзамовника;
17) іншіреквізити, які строго відповідають умовам контракту.
Усі вказані реквізити перевіряє співробітник відділу імпортнихакредитивів «ПриватБанку», отримавши від ЗАТ «НКМЗ» заяву на відкриттяакредитиву. Якщо перелік документів не вміщується на бланку заяви на відкриттяакредитива, ЗАТ «НКМЗ» може використовувати додаток до умов акредитива, якийскладається на окремому аркуші в такій самій кількості примірників, як і самазаява. Оригінал цього додатку підписується уповноваженими особами ЗАТ «НКМЗ» іскріплюється печаткою так само, як і при оформленні акредитива.
При виявленні невідповідностей або певних помилок заява негайноповертається наказодавцеві без виконання із зазначенням мотивів повернення длявнесення необхідних корективів.
«ПриватБанк», що відкрив акредитив (Додаток 3), направляє його дляавізування у банк-кореспондент – ВАТ «Курскпромбанк», котрий, перебуває в Росії.Лише в особливих випадках повідомлення надсилається безпосередньо на адресубенефіціара. ЗАТ «НКМЗ» отримує повідомлення про виконання як підтвердженнявідкриття акредитива.
На першому етапі роботи з заявою на відкриття імпортногоакредитива після подання її в банк наказодавцем і перевірки правильності їїоформлення визначається спосіб виконання цього акредитива і встановлюютьсяавізуючий і виконуючий банки.
Співробітник «ПриватБанку» на основі поданої заяви заповнюєакредитив і після узгодження з ЗАТ «Курскпромбанком» повертає цей акредитивразом із заявою співробітникові відділу імпортних акредитивів «Приватбанку».Отримавши заяву і перевіривши правильність заповнення акредитива, співробітниквідділу імпортних акредитивів спочатку перевіряє візу відповідальної особивалютного відділу про наявність коштів на валютному рахунку у ЗАТ «НКМЗ» вбанку. Після цього він формує акредитивне досьє (заява і сам акредитив),реєструє його в спеціальному журналі за встановленою формою, яка передбачаєприсвоєння порядкового номера, а також указується термін його дії, назва наказодавця,сума в іноземній валюті.
Спосіб виконання акредитива, установлюється відповідно доінструкцій ЗАТ «НКМЗ» і наявності у «Приватбанку» кореспондентських рахунків закордоном. Термін дії акредитива визначається, місцезнаходженням виконуючогобанку («Приватбанк» м. Дніпропетровськ, Україна) і становить 120 днів від дативідкриття акредитива.
Для ЗАТ «НКМЗ» та ВАТ «Рудоавтоматика» процедура використанняакредитива являє собою багатоетапний процес, який складається з цілої низкиперевірок та дій. Після того як у строк ВАТ «Рудоавтоматика» відправило товар,ретельно перевіряється відповідність документів умовам акредитива.
ВАТ «Рудоавтоматика» і ВАТ «Курскпромбанк» повинні дійти висновку, що всі необхідні документи (оригіналрахунка-фактури – 1 екземпляр, оригінал вільного пакувального аркуша з указаноювагою нетто продукції по кожному ящику – 1 екземпляр, оригінал міжнародноїтоварно-транспортної накладної (CMR) зі штампом регіональної митниці Продавця,виписаної на ім'я Покупця, з вказаною відвантаженою загальною вартістюпродукції) є в наявності, не порушують умов акредитива і не суперечать один одному.Це пов'язано з тим, що «ПриватБанк», приймаючи рішення про прийняття абонеприйняття документів, дотримується принципів строгої відповідності цихдокументів умовам акредитива і дотримання термінів виконання.
«ПриватБанк» мусить ретельно перевіряти відповідність текступоданих документів тексту умов акредитива і може робити платіж тільки протидокументів, відповідних акредитиву. Документи, які за зовнішніми ознакамисуперечать один одному, розглядаються як такі, що не відповідають за зовнішнімиознаками умовам акредитива.
Принцип суворого дотримання термінів вимагає, щоб указана вакредитиві дата закінчення терміну для подання документів і останній термінвідвантаження товарів суворо дотримувались. За документами, які надійшлипізніше вказаного терміну, банк має право не платити. В нашому випадку вакредитиві не вказана остання дата подання документів, тому вона збігається здатою закінчення терміну акредитива.
Якщо дата закінчення терміну акредитива припадає на вихідні абосвяткові дні, то термін подання документів подовжується до наступного робочогодня. Останньої дати відвантаження, зафіксованої в акредитиві, таке подовженняне стосується.
Під час перевірки поданих ВАТ «Рудоавтоматика» документів співробітникамивиконуючого банку – «ПриватБанк»можуть бути виявленірозбіжності з умовами акредитива або в їх оформленні.
Якщо «ПриватБанк» виявляє такі розбіжності, то він не може взятитакі документи до виконання. Документи повертаються бенефіціару надоопрацювання для переоформлення у супроводі спеціального листа, в якомувказуються всі виявлені розбіжності.
Після того як усунені вісі розбіжності по документам, якщо вонимали місце, «Приватбанк» виконує оплату поставленої продукції.
Закриття акредитива в банку постачальника відбувається:
1) після закінчення строку акредитива;
2) за заявою постачальника про відмову подальшого використанняакредитива до закінчення терміну. Банку-емітенту посилає повідомлення виконуючийбанк;
3) за заявою покупця про відкликання акредитива повністю абочастково. Акредитив закривається або зменшується в день одержання повідомленнявід банку-емітента.
Невикористана сума акредитива вертається банку платника длязарахування на рахунок, з якого депонувалися засоби
Таким чином, зовнішньоторговельні банки – учасники зовнішньоекономічноїдіяльності несуть повну відповідальність за своєчасну оплату поданихбенефіціаром документів, якщо ці документи повністю відповідають умовамакредитива, а також за своєчасне врегулювання й усунення виявлених у документахрозбіжностей шляхом проведення необхідної роботи зі своїми клієнтами – бенефіціаромдля авізуючого банку і наказодавцем акредитива для банку-емітента.
«НКМЗ» – найбільший в Україні й відомий у світі виробникунікального високопродуктивного прокатного, металургійного, ковальсько-пресового,гідротехнічного, гірничорудного, підйомно-транспортного й спеціалізованоговстаткування.
ЗАТ «НКМЗ» як підприємство, яке веде самостійнозовнішньоекономічну діяльність, постійно укладає контракти зі своїми партнерамиі використовує різні види розрахунків. Одна з найпоширеніших і частовикористовуємих безготівкових форм розрахунків для ЗАТ «НКМЗ» – це акредитивнаформа.
Основою для відкриття акредитива є спеціальний бланк заяви навідкриття акредитива, який надається ЗАТ «НКМЗ» у банк, який буде виконуватиакредитив. Для ЗАТ «НКМЗ» основним банком, який веде майже всі розрахункипідприємства є «ПриватБанк».
Основна форма акредитива, яка використовується ЗАТ «НКМЗ» уміжнародних розрахунках – це, як правило, безвідкличний, документарнийакредитив, який підпорядковується Уніфіковані правила та звичаї длядокументарних акредитивів, публікація МТП №600 від 2007 р.
Перелік необхідних для оплати документів, який надає експортер –оригінал рахунка-фактури, оригінал вільного пакувального аркуша з указаноювагою нетто продукції, оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної зіштампом регіональної митниці Продавця, виписаної на ім'я Покупця, з вказаноювідвантаженою загальною вартістю продукції.
Відкриття і виконання акредитива складається з різних операцій,які проводить виконуючий та авізуючий банки – це ретельна перевірка всіхдокументів, авізування, виконання оплати по акредитиву та ін.
3. Проблеми й перспективи розвитку акредитивної форми розрахунків
3.1 Проблеми розвитку акредитивної форми розрахунків на Україні
Головне місце в процесі створення реальних ринкових умовгосподарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізмупроведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З досягненням Україною незалежності усе більше вітчизнянихпідприємств виходять на зовнішній ринок. Знайти закордоном партнера доситьскладно, але якщо певні контакти встановлені, виникає проблема розрахунків.Звичайно іноземний партнер маловідомий, його фінансове становище, надійність ітехнічні можливості важко оцінити; це справедливо як для нерезидентів, так і зпогляду останніх – щодо резидентів України. Тому необхідно вибрати таку формурозрахунку, що незалежно від економічної й політичної стабільності країни – контрагентадавала б можливість захистити інтереси як експортера, так і імпортера. Останнімчасом викликала інтерес підприємців така форма розрахунків, як акредитив, щонадійніше й безпечніше як для імпортерів, так і для експортерів. Експортер маєможливість, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до мінімумуризики, породжені його слабкою ознайомленістю з вимогами, стандартами новогоосвоюваного ринку збуту, політичною й економічною стабільністю в країніімпортера; незнанням місцевих законів по розрахунках в іноземній валюті,специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на йоговивіз і відправлення. Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формоюрозрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товарів унезнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавствакраїни-експортера (зокрема, можливості ввозу товару); непевністю вдобропорядності експортера [13, c. 57].
Використання акредитива дає гарантії, що з одного боку, товар абопослуги будуть повністю й вчасно оплачені, а з іншого боку – що списаннязасобів з розрахунку відбудеться тільки після виконання умов, певнихконтрактом.
Але у той же час акредитивна форма розрахунків має багато проблем.
По-перше, при використанні акредитива виникає ряд труднощіворганізаційного плану. Насамперед вітчизняні банки мають невеликі розміри(сумарний статутний фонд українських комерційних банків не перевищує статутногофонду одного з великих польських банків), вони маловідомі на світовому ринку(сфера зовнішньоекономічної діяльності українських банків поки ще одна знайменш розвинених). Тому, коли банком-емітентом виступає український банк,іноземні можуть відмовлятися від підтвердження акредитива. Якщо навітьдоговором між експортером і імпортером не передбачено підтвердження банкомкраїни-експортера (що дає можливість уникнути політичних ризиків і ризиківперекладу), західні банки, приймаючи акредитив, або вимагають покриття, щовитягає з обігу засобу й збільшує витрати заявника акредитива, або ж здійснюютьплатіж тільки після одержання засобів від банку-емітента, що позбавляєакредитив швидкості одержання засобів бенефіціаром. З іншого боку, українськібанки теж не завжди погоджуються підтверджувати акредитив, емітований іноземнимбанком.
По-друге, під час використання цієї форми розрахунків суб'єкти підприємницькоїдіяльності повинні враховувати деякі нюанси законодавчого характеру.
Використання акредитивів у зовнішньоекономічних розрахунках, відповідноУказу Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків задоговорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України»,регламентується «Уніфікованими правилами й звичаями для документарнихакредитивів» (UPC – Unіform Custom and Practіce for Documentary Credіts) уїхній останній редакції 2007 року, публікація Міжнародної торговельної палати(МТП) №600), тому посилання на них повинна бути у всіх договорах, які передбачаютьвикористання акредитива, а також у тексті самого акредитива. Але деякі країни(серед них Китай) не визнали UPC і деякі інші публікації МТП, внаслідок чогобанки цих держав не приймають посилання на UPC. Виходом із цієї ситуації можебути включення тексту з UPC в акредитив.
При використанні акредитива також необхідно звертати увагу навідмінності національного українського й міжнародного законодавства. «Уніфікованимиправилами» передбачена можливість використання трансферабельного (перекладного)акредитива, що вигідно для експортера, якщо він не є власником товару, авиступає як посередник. У цьому випадку він може здійснити операцію, не маючидосить засобів для закупівлі товару.
Уніфіковані правила містять застереження, які передбачають можливістьзбереження експортером комерційної таємниці: перший бенефіціар має правозамінити своїми комерційними рахунками (і траттами) рахунки й тратти другогобенефіціара на суми, які не перевищують застережену в оригіналі акредитива, іпо (первісним) цінах за одиницю товару, передбаченими акредитивом, і післятакої заміни рахунків/тратт перший бенефіціар може одержати різницю поакредитиві між його рахунками й рахунками іншого бенефіціара [14, ст. 48,п. 1].
Тому розрахунки з використанням трансферабельного акредитивадосить привабливі для підприємців, але в українському законодавстві існуєцікава колізія: відповідно до Інструкції №135 «Про безготівкові розрахунки вгосподарському обороті України», затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р., кожний акредитив призначаєтьсядля розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресована [1,ст. 95], таким чином використання трансферабельного акредитива фактичнозаборонено. Необхідно помітити, що ця норма стосується тільки розрахунків ународному господарстві, розрахунки по зовнішньоекономічним операціям регламентуютьсяуніфікованими правилами.
Саме заборона використання трансферабельного акредитива вгосподарському обороті України є одним з факторів, що знижує інтерес до цієї формирозрахунків з боку вітчизняних підприємств. Його використання повністюзаборонене в розрахунках між резидентами України.
По-третє, необхідно помітити, що використання акредитива – доситьдорого обходиться в порівнянні з іншими формами розрахунків. Підприємці повиннівідшкодувати банкам поштово-телеграфні витрати, оплату послуг системи SWIFT, акрім того – заплатити комісійні.
Високі витрати по цих формах розрахунків в умовах використанняакредитива не дає можливості ширше використовувати акредитивну формурозрахунків, незважаючи на всю її безпеку й надійність. Однак серед можливих методів,які сприяли б захисту вітчизняних підприємств і стимуляції розрахунків звикористанням акредитива, було б доцільно виділити такі:
1. Дозволити переклад експортних акредитивів, відкритих на користьрезидентів в іноземній валюті, іншим бенефіціарам, які також виступаютьрезидентами України, для чого внести відповідні виправлення у валютнезаконодавство України (яке регламентує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктівгосподарювання).
2. Доцільної була б своєрідна спеціалізація одного з найбільших українськихбанків на проведенні міжнародних розрахунків з використанням саме акредитива.Для цього він повинен регулярно проходити міжнародну аудиторську перевірку,одержуючи певний рейтинг, мати розгалужену систему кореспондентських відносин зпередовими банками різних країн миру й за рахунок залишків на власні Ностро-Рахункахгарантувати виконання акредитивів, емітованих або підтверджених їм. З одногобоку, така спеціалізація зажадає дуже більших зусиль і попередніх витрат, алеварто помітити те, що авізування акредитива приносить біля 0,1%, а відкриттяабо підтвердження – 0,2 – 0,3% комісійних від його суми. Хоча такий відсоток іздається високим для підприємця, але це все-таки плата за надійність і безпеку.У теж час банк повинен компенсувати витрати, пов'язані з використанням цієїформи розрахунків, і діставати певний прибуток.
Таким чином, безготівкова форма розрахунків як акредитив, хоча імає серйозні недоліки, але залишається однією з використовуваних формрозрахунків в Україні.
3.2 Удосконалення роботи з акредитивною формою розрахунків на ЗАТ«НКМЗ»
ЗАТ «НКМЗ» – одне з найбільших машинобудівних підприємств зісвітовою популярністю. ЗАТ «НКМЗ» постійно виходить на зовнішній ринок ісамостійно веде зовнішньоекономічну діяльність. При експорті чи імпорті продукціївиникає проблема розрахунків і щоб захистити свої інтереси у розрахунковихопераціях ЗАТ «НКМЗ» вибирає таку форму розрахунків як акредитив.
При розрахунках за акредитивом у ЗАТ «НКМЗ» виникають проблеми.
Основні проблеми зв’язані з тим, що одна з сторін угоди не завждиможе виконати свої зобов’язання по акредитиву, це може бути наступне:
§ зазначений у акредитивіграфік відвантаження не виконується;
§ умови, щостосуються вартості транспортування, неприйнятні;
§ ціна за товарнедостатня, через зміну обмінного курсу валют;
§ кількістьзамовленого товару не відповідає тому, що передбачалося раніше;
§ описуємого товару,що відвантажується, недостатньо;
§ документи,перераховані в акредитиві, важко або неможливо одержати та ін.
Навіть у тому випадку, коли ЗАТ «НКМЗ» як продавець приймає умови акредитива,часто виникають проблеми при банківській перевірці або проводці документів, наданихпродавцем відповідно до вимог, зазначеними в акредитиві.
Також використання акредитивної форми для ЗАТ «НКМЗ» дуже дорого виходитьпри оплаті тарифів які виставляє банк (Додаток 4). За кожну операцію заакредитивом, а також за підвищені кредитні ризики банки беруть комісію вищу,ніж при інших формах розрахунків. Банки використовують спеціально встановленітарифні ставки комісійних зборів та поштово-телеграфних витрат. Але розглядаючицю проблему можна побачити, що майже всі банки України мають приблизно однаковітарифи і тому треба працювати з тим банком, який має репутацію і досвід вміжнародних розрахунках.
Рекомендації щодо удосконалення роботи з акредитивом для ЗАТ«НКМЗ» як імпортера:
1. Треба пам’ятати, що банки мають справа з документами, а не зтоварами. Для банку обов'язковими є лише сформульовані умови акредитива. Банкине відповідають за дійсність документів або за якість і кількість відвантаженихтоварів. Якщо документи відповідають умовам, зазначеним у акредитиві, банкиможуть прийняти ці документи й почати процедуру оплати, зазначену в ньому.Банки не відповідають за відстрочки в пересиланні повідомлень із за вини іншоїсторони, внаслідок стихійних лих або дій третьої сторони, що беруть участь упроведенні угоди.
2. Формулювання акредитива повинно бути простим, але доситьдокладним. Чим більше деталей обмовляється в акредитиві, тим скоріше продавецьможе відмовитися від такого формулювання через складність виконання всіх зазначенихумов. У той же час, ви зацікавлені в тім, щоб детально визначити, за що будетеплатити.
3. У документах, які надходять від продавця, дуже важливо визначитиумови, що стосуються митного очищення, а також відбити умови угоди між покупцемі продавцем. У число необхідних документів зазвичай входять коносамент,комерційний і/або консульський інвойс (накладна), переказний вексель,сертифікат походження й документ про страховку. Крім цього, можуть знадобитисясертифікат про огляд, копію телеграм з інформацією про відвантаження, посланихпокупцеві, і підтвердження від перевізника про доставку вантажу. Ціни повиннібути зазначені у валюті акредитива, і документи повинні бути представлені мовоюакредитива.
4. Будьте готові до зміни або повторного узгодження умовакредитива із продавцем. У випадку найбільше часто використовуваногобезвідкличного L/C, зміни можуть бути внесені тільки по обопільній згодісторін.
5. Для одержання L/C користуйтеся послугами банку, що має досвід уміжнародній торгівлі.
6. Хоча процес складання L/C здійснюється так, щоб урахуватиінтереси всіх сторін угоди, складання акредитива не може замінити безпосереднюдомовленість про сумлінне ведення бізнесу. Тому акредитив повинен містититільки пункти, що стосуються участі банку в оформленні документів. Контрактипро покупку товару й інші торговельні угоди між ЗАТ «НКМЗ» як імпортером іпартнерами не мають відносини до банку, що надає акредитив. Для банкуобов'язковими є лише умови акредитива.
7. При виборі виду акредитива з'ясуєте про стандартні методиоплати в країні продавця.
8. Термін дії акредитива повинен бути достатнім для того, щобпродавець зробив товари або одержав їх зі складу готової продукції.
9. Ви можете уникнути ризику, пов'язаного з валютним обміном,купуючи валюту в себе в країні або в країні продавця.
10. При відкритті акредитива точно дотримуйте всіх пунктів торговельноїугоди.
Рекомендації щодо удосконалення роботи з акредитивом для ЗАТ«НКМЗ» як експортера:
1. До підписання контракту переконаєтеся в кредитоспроможностіпокупця і наведіть довідки про його ділову практику. Ваш банк може надатидопомогу в цьому пошуку.
2. Переконаєтеся в гарній репутації банку покупця, якщо акредитивє непідтвердженим.
3. У випадку підтвердженого акредитива довідайтеся, чи хоче вашмісцевий банк підтвердити акредитиви, наданий покупцем і його банком.
4. Уважно вивчите акредитив, щоб переконатися у виконанні застережениху ньому умов, що стосуються графіка поставок, виду товарів, упакування йдокументації. Всі аспекти акредитива повинні відповідати погодженим умовамугоди, у тому числі адреса покупця, виплачувана сума й маршрут транспортуваннятовару.
5. Майте на увазі що ви повинні виконати всі умови, застережені вL/C, у противному випадку акредитив не гарантований.
6. Якщо умови акредитива повинні бути змінені, ви повинні негайнозв'язатися з покупцем, щоб він дав вказівки про внесення виправлень банку, щонадає акредитив.
7. Одержите підтвердження від страхової компанії, що вона можезабезпечити страхове покриття суми зазначеного акредитива, і що страховівиплати по цьому L/C зроблені правильно.
8. Упевніться в тім, що товар точно відповідає опису, наведеному вL/C, і опис товару в інвойсі відповідає опису в акредитиві.
9. Переконайтесь у тім, що акредитив є безповоротним.
10. Ви повинні бути знайомі з обмеженнями на валютний обмін україні покупця, які можуть вплинути на процедуру оплати.
Я вважаю, що використання цих рекомендацій допоможе ЗАТ «НКМЗ»уникнути рисків і проблем при розрахунках з партнерами.
Така форма розрахунків, як акредитив – це одна з надійніших йбезпечніших форм розрахунків як для імпортера, так і для експортера. Експортермає можливість, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести домінімуму ризики, породжені його слабкою ознайомленістю з вимогами, стандартаминового освоюваного ринку збуту, політичною й економічною стабільністю в країніімпортера; незнанням місцевих законів по розрахунках в іноземній валюті,специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на йоговивіз і відправлення. Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формоюрозрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товарів унезнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера(зокрема, можливості ввозу товару); непевністю в добропорядності експортера
Використання акредитива дає гарантії, що з одного боку, товар абопослуги будуть повністю й вчасно оплачені, а з іншого боку – що списаннязасобів з розрахунку відбудеться тільки після виконання умов, певнихконтрактом.
Але у той же час акредитивна форма розрахунків має багато проблем:1) при використанні акредитива виникає ряд труднощів організаційного плану; 2)під час використання цієї форми розрахунків суб'єкти підприємницької діяльностіповинні враховувати деякі нюанси законодавчого характеру; 3) використанняакредитива – досить дорого обходиться в порівнянні з іншими формамирозрахунків.
Висновки
Підбиваючи підсумок даної роботи, необхідно ще раз відзначити, щоакредитив – це доручення банку одному або декільком банкам робити зарозпорядженням і за рахунок клієнта платежі фізичній або юридичній особі вмежах позначеної суми на умовах, зазначених в акредитиві.
Сфера застосування акредитивної форми розрахунків недостатньоширока, але стабільна як в умовах адміністративно-командної економіки, так іринкової.
При акредитивній формі розрахунків повністю дотримуються всіосновні правила здійснення розрахунків: продукція оплачується після їївідвантаження; оплата виробляється за згодою платника, вираженого в цьомувипадку самим фактом відкриття акредитива; платникові надається правовідмовитися від оплати, якщо виявлені порушення умов договору; акредитиввідкривається за рахунок засобів покупця або кредиту банку, якщо покупець маєправо на його одержання. Позитивними сторонами акредитивної форми розрахунків єгарантія платежу, контроль за виконанням умов поставки й умовами акредитивабанками. Разом з тим цій формі розрахунків властиві ряд істотних недоліків, якій визначили обмежену сферу її застосування: кошти покупця в сумі акредитивавідволікаються з його господарського обороту на термін дії акредитива;уповільнюється товарообіг, тому що постачальник до повідомлення про відкриттяакредитива не може відвантажити вже готову продукцію й несе додаткові витратипо зберіганню, а також складний документообіг та високі комісії банків.
У даній роботі була розкрита сутність використання акредитивноїформи розрахунків, механізм її дії на підприємстві ЗАТ «НКМЗ». Були проаналізованіосновні проблеми, які виникають при розрахунках акредитивами в Україні іконкретно на ЗАТ «НКМЗ», проблеми співвідношення національного законодавства йміжнародного законодавства по здійсненню безготівкових розрахунків у форміакредитива, а також перспективи й шляхи їхнього подолання. І в такий спосіб,було запропоновано ряд рекомендацій, які зможуть гарантувати безпроблемневиконання розрахунків за допомогою акредитива й уникнути ризиків як з бокуекспортера, так і з боку імпортера.
Таким чином, акредитивна форма розрахунків, не дивлячись на їїдосить високу вартість і існуючі труднощі при використанні, притягає до себеувага багатьох підприємців своєю надійністю й безпекою в умовах нестабільноїекономіки окремих країн і існуючої потенційної ненадійності закордоннихпартнерів. Деякі проблеми з використанням акредитива можуть вирішуватися самимипідприємцями, інші ж необхідно вирішувати на рівні держави або ж великихбанківських установ, що буде сприяти захисту інтересів українських підприємціві розвитку зовнішньої торгівлі.
І на закінчення необхідно помітити, що коли країна перебуває уважкому економічному стані, коли для неї характерна низька культура оплати, атак само при нестабільній політико-економічній ситуації рекомендуєтьсяздійснювати міжнародні розрахунки за допомогою акредитивів. На жаль, Українівсі ці риси сьогодні властиві.
Списоквикористаної літератури
міжнародний розрахунокакредитив регулювання
1. Інструкція НБУ«Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2001 р.№135 // Відомості НБУ. – 2001. – №12. – ст. 64.
2. Березина М.П. Концептуальныевопросы организации безналичных расчетов / М. Березина // Банковское дело.– 2001 г. – №12. – с. 25–32.
3. Береславська О.І., Наконечний О.М.Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ,2002. – 392 с.
4. Бломштейн Г.Д., Саммерс Б.Д. Банковскоедело и платежная система. – М.: – 2000.
5. Боринець С.Я. Міжнароднівалютно-фінансові відносини: Підручник. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-ов «Знання»,КОО, 2001. – 305 с.
6. Булатов М.А.«Совершенствование безналичных расчетов» // Бухгалтерия и банки. – 1999, №4.– с. 30–34.
7. Ивасенко А.Г. «Безналичныерасчеты: сущность, проблемы, перспективы развития». НГАЭиУ. – Новосибирск, 2001 г.– 106 с.
8. Клинова Т. Расчетные операции вовнешней торгвле./ Т. Клинова. // Банковское дело. – 2000 г. – №9.– с. 18–20.
9. Коробка С. Безналичные расчетыи пути их усовершенствования» журнал «Банковское дело» – №1 ст. 40–41, 49–51.
10. Красавина Л.Н. Международныевалютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник – 2-е изд. – М.: «Финансы истатистика», 2001. – 608 с.
11. Масюкова Т.Д.«Документарный аккредитив в международной торговле: сильные и слабые стороны» //Консультант. – 1998, №8. – с. 55–62.
12. Милер Р.А., Ван-Хуз Д.Д. Современныеденьги и банковское дело: Учеб. пособие. – М., 2000. – 567 с.
13. Софіщенко І.Я. Фінансуваннязовнішньоторговельної діяльності підприємства: Нав. посібник. – К.: Центр нав.літератури, 2006. – 138 с.
14. Уніфікованіправила і звичаї для документарних акредитивів/ Публікація МТП №600, від25.10.2006 р. / Справочно-правовая сист. «Гарант».