РЕФЕРАТМіжнародні міграційно-трудовівідносини як об'єкт міжнародно-правового регулювання
Сучасне міжнародне право є дужеоб’ємним і складним комплексом історичних, доктринальних, юридичних іпрактичних положень, що характеризують, регулюють, коментують і в ціломувизначають міжнародно-правові відносини у світовому співтоваристві. Цівідносини стають усе більш різноманітними, різнобічними, і це, у свою чергу,розширює та ускладнює міжнародне право [6, с. 3].
Прогресуючий розвиток міжнароднихміграційно-трудових відносин, регульованих також міжнародним правом, висуваєміжнародне право в число найважливіших координаторів міжнародного життя. Всучасному міжнародному праві склався механізм міжнародно-правового регулювання,покликаний сприяти поліпшенню умов праці, створенню умов для захисту прав трудящих-мігрантів[8, с. 32].
У питанні про механізмміжнародно-правового регулювання трудової міграції населення (надалі МПРТМН)слід зазначити, що дія цього механізму виявляється у впливі держав на своївзаємовідносини за допомогою норм міжнародного права. Це обумовлено тим, щоміжнародне право виступає як координатор і правовий регулятор міжнароднихміграційно-трудових відносин. Через це такі відносини, які складаються міждержавами, мають юридично-владний характер, тому що держави, хоча йдобровільно, але узгоджено беруть на себе певні обов’язки і за їхнє дотриманнянесуть відповідальність перед міжнародним співтовариством.
При цьому слід зазначити, що середфакторів, які впливають на відносини між суб’єктами міжнародного права, інасамперед державами, крім факторів юридичного характеру присутні ще йполітичні, дипломатичні, ідеологічні, економічні та інші засоби. Системаміжнародно-правового регулювання є найбільш організованою, цілісною іглобальною системою координації міждержавних відносин міграційно-трудовогохарактеру. Механізм міжнародно-правового регулювання – це система засобів іспособів регулювання і реалізації міжнародних відносин. В якості основнихелементів механізму виступають „засоби і способи“, зазвичай розуміються:принципи і норми міжнародного права, міжнародно-правова свідомість іміжнародно-правові відносини. При цьому принципи і норми, як засоби, відіграютьроль безпосереднього впливу на процес реалізації їхніх положень, аміжнародно-правова свідомість і міжнародно-правові відносини як способисприяють успіху цієї реалізації. Зазначений механізм має на меті регулюватиміжнародні відносини в рамках міжнародного права. Для найбільш повногодосягнення цієї мети паралельно з механізмом і ніби йому в допомогу, якправило, використовуються методи функціонування міжнародного права, за дії якихреалізація міжнародно-правових норм здійснюється більш ефективно [6, с. 79–80].
Основними критеріями длярозмежування відносин є предмет регулювання (однорідні суспільні відносини) таметод (сукупність прийомів правового впливу на учасників суспільних відносин,які зумовлені предметом регулювання) [7, с. 375; 8, с. 432; 4, с. 21–22].
У сучасному міжнародному правііснує велика кількість норм, які регулюють міжнародні міграційно-трудовівідносини суб’єктів міжнародного права [8, с. 113; 5, с. 4–5]. Об’ємрегламентації і якісна своєрідність дозволили виділити міжнародніміграційно-трудові відносини із всієї сукупності міжнародних відносин в окремугрупу, яка має свою специфіку [6, с. 3]. Виникнення міжнародних міграційно-трудовихвідносин зумовлено об’єктивними причинами – розвитком суспільних відносин усфері міжнародного права. По суті, норми, що регулюють міжнародніміграційно-трудові відносини існують як міжгалузевий функціональний комплекснийінститут. Це пов’язано з тим, що одні й ті ж міжнародні міграційно-трудовівідносини регулюються різними галузями права. Створення та існування такихінститутів не є штучним, воно зумовлюється об’єктивним розвитком суспільства,необхідністю комплексно регулювати певні види суспільних відносин. Особливо цестосується міжнародних відносин, адже вони відображають постійно зростаючувзаємозалежність держав (у контексті міжнародної трудової міграції – державімміграції та держав еміграції), що дозволяє в результаті говорити про єдністьсвіту [9, с. 3–6; 9, с. 27–39]. Ця цілісність дає можливість розглядати сучасніміжнародні міграційно-трудові відносини як певну систему правових норм.Поступовий розвиток міжнародних міграційно-трудових відносин спричиниввиокремлення предмета, методу, принципів та механізму правового регулювання [6, с. 35; 8, с. 21–29].
Роль міжнароднихміграційно-трудових відносин полягає в суттєвій і переважній роліпублічно-правових відносин у нормативній надбудові, що регулює міжнароднихринок праці. Водночас звертає на себе увагу той факт, що саме в цій сферіміжнародне право, а саме “право МОП”, глибоко проникло у внутрішнє право: нормиконвенцій МОП так чи інакше стали складовою частиною внутрішньодержавноготрудового права, охопивши своїм регулюванням практично всі важливі сторонивнутрішніх трудових відносин [3, с. 4; 9,с. 180].
Унаслідок масового характерубудь-яких міграційних процесів (як комплексного явища), у тому числі й трудових(як специфічних за складом і вагомих для економічного та суспільного життя), щоперебувають на стадії становлення і вимагають внутрішньодержавного таміжнародно-правового регулювання. Оскільки в результаті міграції робочої силисклався і функціонує міжнародний ринок праці, а не лише національні ринки, якийохоплює різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національнідержавні кордони [5, с. 245]. Предметом МПРТМН беззаперечно виступаютьміжнародні міграційно-трудові відносини, які включають у себе різні видидіяльності як на макрорівні, так і на мікрорівні [1, с. 5; 5, с. 12].Міжнародне економічне право, будучи складною галуззю міжнародного права, такожрегулює міждержавні відносини економічного характеру шляхом досягнення згодиміж зацікавленими учасниками таких відносин (саме учасниками, а не тількисуб’єктами) щодо створення певних міжнародно-правових норм [6, с. 4, 46]. Це єодночасно і об’єктивним, і суб’єктивним процесом, які один без одного не можутьіснувати [9, с. 5].
У міжнародних економічнихвідносинах об’єктивна необхідність регулювання міжнародних суспільних відносинвиникає перш за все у відносинах торгових [5]. Отже, ми говоримо про міжнароднуторгівлю, яка власне і є основою міжнародних економічних відносин і становитьосновний інтерес їх учасників, у тому числі держав [8]. Якщо розглядатиторгівлю в широкому розумінні, то до неї також слід включити й торгівлю працею.Адже праця, як і її результат, – це товар, однак дуже специфічний[1]. Причому, якщо результат праці, порядок їївикористання – це завжди приватноправові відносини, то сама праця, процесприсвоєння результатів праці – це публічно-правові відносини. Тобто сама працяяк складова виробництва суспільно корисного продукту вимагає публічно-правовогорегулювання, як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівнях,унаслідок взаємозалежності, взаємообумовленості та взаємозв’язку багатьохпроцесів у світі (особливо економічного та екологічного характеру). Власне таківідносини і будуть об’єктом правового регулювання. Однак у будь-якому разіпраця має перш за все економічний зміст і економічні наслідки.
В основі міжнародної трудовоїміграції лежить суб’єктивна необхідність продати товар (працю) внаслідоквідсутності в державі резидентності попиту або “належного ставлення(оцінювання)”, абочерез те, що такий товар доцільніше або вигіднішереалізовувати на інших ринках, де він коштує дорожче. Отже, предметомміжнародно-правового регулювання трудової міграції населення виступаєміжнародний ринок праці, на якому здатність трудящих-мігрантів до праці єтоваром.
Друга складова — міжнароднатрудова міграція як поняття відображає два взаємопов’язані між собою процесиекономічного (трудового) та міграційного характеру (імміграційні таеміграційні). На взаємозв’язок зазначених процесів вказує, зокрема, процесрееміграції, тобто повернення робочої сили в державу еміграції [9]. Міжнародна міграція робочоїсили спричиняється факторами внутрішнього економічного розвитку окремоїдержави, а також станом міжнародної економіки, економічних взаємозв’язків міждержавами та позиції та ролі держави в регулюванні даних процесів тощо.
У певні періоди та етапи історії розвитку трудових міграційних процесівфакторами впливу можуть виступати: військово-політичні, політичні(нестабільність, військові та політичні перевороти), територіальні,демографічні, етнічні, релігійні, соціальні, економічні (у тому числі ресурсні,фінансові рівні розвитку тощо), природо-ресурсні, науково-технічні, природничі,екологічні, кліматичні та інші соціальні умови (захищеність, зайнятість, рівеньдоходів) у будь-якому поєднанні, взаємозв’язку, впливі, обумовленості,значущості та послідовності.
Особливо характерні переселення в пошуках роботи, що обумовленіекономічною нестабільністю та безробіттям [7, с. 182]. При класифікації формвелике значення має причина (мотиви) міграції, і залежно від цього їїсуб’єктів поділяють на: економічних та неекономічних (біженців) з багатьмапідвидами (залежно від причин, про які йшлося вище). Традиційно основноюпричиною міграції є економічний фактор, пов’язаний з масштабами, темпами таструктурою накопичення капіталу [5, с. 67]. Міжнародна трудова міграція – цеформа руху надлишкового населення з одного центру накопичення ресурсу в інший.У цьому й полягає суть економічної природи трудової міграції та регуляторнароль у даному процесі держав.
Крім економічних причин, міжнародна трудова міграція має економічнінаслідки (позитивні та негативні), зокрема економічний ефект як длядержави-імпортера, так і для держави-експортера трудової сили. Наприклад,грошові перекази трудових мігрантів вивели Україну на шосте місце в світі засумою отриманих коштів – 8,4 млрд дол. США, що стає особливо актуальним у часисвітової фінансової кризи [5, с. 20–24]. Характерно, що на міжнародному ринкупраці держави далекі від політики лібералізації, за винятком спрощень у рамкахінтеграційних економічних об’єднань. Транскордонний рух робочої сили породжуєнаприклад, проблему зайнятості, фінансового навантаження для приймаючої держави(матеріальна підтримка, депортація тощо). У результаті в більшості розвиненихкраїн склалося або складається досить жорстке державне регулювання трудовоїміграції.
Звідси, власне, і випливаєполісистемність та комплексність відносин, пов’язаних із міжнародною трудовоюміграцією, – з одного боку ці відносини мають публічний характер, а другого –приватний [9, с. 22]. З метою міжнародно-правового регулювання різних аспектівтрудової міграції держава укладає двосторонні або багатосторонні угоди. У сферіміжнародно-правового регулювання міжнародного ринку праці співвідношення міжконвенційним та звичаєвим регулюванням безперечно складається за суттєвого пріоритетуконвенційного методу регулювання. Роль публічних „операторів“ на міжнародномуринку переважає над роллю приватних „операторів“ [9, с. 175].
Незважаючи на це, в основіправового регулювання знаходяться норми міжнародного публічно-правовогохарактеру. Це випливає як із предмета, так і з методів правового регулювання[4, с. 20–22]. Більше того, для міжнародно-правового регулювання трудовоїміграціїпритаманна ціла система принципів правового регулювання .
Відносини, що виникають у зв’язкуз міжнародною трудовою міграцією, мають системний (комплексний) характер, тобтоперебувають у системі, яка з формальної точки зору передбачає наявність складуелементів, специфічну взаємодію між ними, структуру та оточення [1, с. 168].Причому поняття „оточення“ має два аспекти – зовнішній та внутрішній.Внутрішній аспект – це сукупність специфічних внутрішньодержавних(національних) умов, які характерні для функціонування міжнароднихміграційно-трудових відносин у кожній країні. Зовнішній аспект – сукупністьсуспільних відносин економічного, а саме трудового, характеру, які маютьстосунок до міжнародної трудової міграції, участі та ролі в них держави.
Якщо ж розглядати ці поняття зточки зору теорії міжнародного права [3, с. 9], то як уже зазначалося, елементита взаємодію між ними можна віднести до предмета МПРТМН – міжнародного ринкупраці, на якому здатність трудящих-мігрантів до праці є товаром, а оточенняможна віднести до форми, тобто до норм, які регулюють елементи та їх взаємодію.МПРТМН має свої системні межі, що зумовлені специфічним предметом, –суспільними відносинами міграційно-трудового характеру, які виникають у зв’язкуіз транскордонним переміщенням трудової сили (трудових ресурсів), і у свою чергузумовлюють функціональний характер, адже такі межі (рамки), по суті, є„прикордонними“ нормами – нормами і міжнародного міграційного права, іміжнародного трудового права, і міжнародного приватного права, і міжнародногоекономічного права.
МПРТМН у сучасний момент являєсобою рухомий механізм у період становлення, який включає в себеміжнародно-правові норми (джерела) універсального, регіонального походження, щомають лише рамковий характер, а безпосередніми регуляторами є держави з їхнаціональними позиціями (концепціями, стратегіями, законодавством тощо).
Для того щоб чіткіше визначитизміст МПРТМН необхідно проаналізувати власне об’єкт, на регулюванняякого і спрямована сукупність норм такого регулювання. Основним елементомоб’єкта є трудящий-мігрант, який виступає в той же час суб’єктом зовнішньоїміграції. Трудящий-мігрант, виходячи за межі своєї правової системи, стаєсуб’єктом відносин зовнішньої (міжнародної) міграції і одночасно об’єктомміжнародно-правового регулювання в плані забезпечення і захисту його прав таправ членів його сім’ї .
До суб’єктівзовнішньої міграції відносять осіб, що від’їжджають з однієї держави тав’їжджають до іншої. Необхідно відрізняти імміграцію, тобто в’їзд працездатногонаселення в країну, та еміграцію, тобто виїзд працездатного населення з країни,різниця між якими утворює міграційне сальдо. Міжнародна трудова міграція – цетранснаціональне переміщення самої праці, переселення працездатного населення зоднієї країни до іншої з метою отримання роботи. Таких мігрантів називаютьсуб’єктами зовнішньої трудової міграції [9, с. 172].
Існує кількакласифікацій міжнародних мігрантів як категорії зовнішніх мігрантів [6, с.16–18]. Однак усі класифікації мають певні вади, оскільки поняття „суб’єкти“міжнародних трудових міграційних відносин у різних джерелах та видах, формах ікатегоріях, доводить їх (класифікацій) неоднозначність та недосконалість, щоспостерігається навіть у версії МОП, тим більше, що вони в жодному з джерел нерозглядаються як об’єкт правового регулювання [4, с. 67–70]. У першу чергунеобхідно звернути увагу на класифікації всіх існуючих зовнішніх мігрантів, щодопоможе з’ясувати місце в них трудящих-мігрантів та визначити правовий статусостанніх. Основними класифікаційними ознаками в даній сфері можуть бути цілі тазавдання перебування мігрантів на території держави.
Одним ізнайпроблемніших питань сучасної міжнародної доктрини є вирішення юридичного тапрактичного завдання щодо розмежування двох основних категорій суб’єктівміграційних процесів, а саме: економічних (трудових) і політичних (біженців)мігрантів [9, с. 6; 5, с. 3-5].
Термін“економічні мігранти” використовується переважно для характеристики мігрантів,більшість з яких залучається на тимчасовій основі, але деяким із них моженадаватися право довготривалого проживання, якщо мігрант інвестує певну(мінімальну) кількість коштів в економіку приймаючої країни чи організує різніпідприємства (суб’єкти господарської діяльності), що дозволяє працевлаштуватипевну кількість працівників цієї країни [6, с. 12]. Термін „Мігрант у діловихцілях“ використовується для визначення тимчасової економічної міграції. Термін„іммігруючі інвестори“ використовується для визначення категорій іноземнихпрацедавців, що організували свою справу в країні прибування трудящих-мігрантів,чи іноземців, які здійснюють у державі значне капіталовкладення іншого типузамість права довгострокового проживання.
Будучи частиною механізмуміжнародно-правового регулювання, регулювання міжнародних міграційно-трудовихвідносин у свою чергу користується методами міжнародного права [6, с. 80]. У МПРТМНактивно застосовуються методи договірного (двостороннього табагатостороннього; регіонального, субрегіонального та універсального)регулювання. При цьому в рамках інтеграційних об’єднань (регіональногорегулювання) спостерігається тенденція до заміщення багатосторонньогорегулювання методом наднаціонального регулювання, зокрема в рамках ЄС.
Розглядаючи, таким чином, методи, слід зазначити, що воснові методології міжнародного економічного права лежать два методи – імперативнийі диспозитивний. Імперативний метод майже не застосовується, оскільки воснові виникнення міжнародно-правової норми лежать домовленість суб’єктів, щопритаманна диспозитивного методу [4, с. 21]. Однак уже саме положення про те, щонорми в міжнародному праві виникають виключно через домовленість – це прикладзастосування імперативного методу. Ще Х. Тріпель зазначав, що спільна волястоїть над волею окремої держави, є волею наддержавною і є джереломобов’язкових для держав норм права [3, с. 32].
Передумови створення імперативногорегулювання було закладено Статутом ООН. Імперативному регулюванню маютьпіддаватися відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією та захистомзагальносвітового інтересу (ergo omnes). Наявність такого явища, як ergo omnes,підкріплена Міжнародним Судом ООН у консультативному рішенні щодо СхідногоТимору (Португалія проти Австралії) від 30.06.1995 [3]. Завдяки імперативномуметоду формується таке об’єктивне явище, як міжнародний публічний порядок, іосновне завдання методу – підтримувати існуючий правопорядок у будь-якій сфері[6, с. 67]. Поширення на трудящих-мігрантів правил із захисту своїх трудящих,рівноправність громадян держави та іноземців щодо відшкодування трудящим принещасних випадках, право всіх людей, незалежно від раси, віри чи статі назабезпечення свого матеріального стану та духовного розвитку в умовах свободи,економічної стабільності та рівних можливостей та інші положення є, по суті,відображенням застосування імперативного методу регулювання.
Окрім двох основних методів, уміжнародному міграційно-трудовому регулюванні використовуються й інші методиміжнародного права. Зупинимося на деяких із них.
Політико-правовий метод [4, с. 166], коли йдеться про політичніметоди в міжнародних міграційно-трудових відносинах. Особливо це стосуєтьсяпринципів міжнародно-правового регулювання трудової міграції населення,наприклад принцип співробітництва, де обов’язково разом із правовими елементамиіснують політичні. (Наприклад, Угода між Кабінетом Міністрів України та УрядомГрузії про взаємне працевлаштування і соціальний захист громадян України таГрузії [2]), Угода між Україною і Королівством Іспанія про соціальнезабезпечення громадян [6] та ін.).
Морально-правовий метод [4, с. 165] передбачає, що для збільшенняефективності міжнародно-правового регулювання міжнародних трудових(міграційних) процесів слід говорити про мобілізацію моральних засобів длясумлінного виконання взятих на себе зобов’язань, одним з основних серед яких єдотримання положення про однакове ставлення до трудових мігрантів: національнихі іноземних та іноземних між собою. Ідейно-правовий метод – це вплив наміжнародні відносини, які виникають у зв’язку з міжнародною трудовою міграцієюшляхом створення впевненості в необхідності реалізації норм міжнародного права[3, с. 60].
Організаційно-правовий метод полягає у здійсненні організаційних заходівдля прийняття та виконання міжнародно-правових норм у сфері міжнароднихтрудових міграційних відносин. Цей метод регулювання відносин у сфері трудовоїміграції посідає особливе місце, адже він має два аспекти: національний іміжнародний. При чому зі збільшенням ролі міжнародного права зростає значеннясаме національного аспекту [8, с. 60]. Із розвитком і ускладненням МПРТМН усебільша кількість державних органів бере участь у проектуванніміжнародно-правових норм, а також в їх реалізації. Наприклад, МеморандумМінпраці України і Мінпраці Польщі про співробітництво в галузі розвиткусистеми інспекції праці на 2004–2007 рр. від 24.06.2004 [5], або Договір міжМіністром праці України і Міністром праці та соціальної політики РеспублікиПольща про співробітництво в галузі праці та соціальної політики від 16.02.1994[13].Міжнародний аспект цього методу виявляється у формі міжнародноївзаємодії суб’єктів щодо створення та реалізації міжнародних норм [15, с. 117],які регулюють питання міжнародної трудової міграції. Сюди можна віднести такожі співробітництво держав у рамках спеціалізованих міжнародних організацій МОП[3] та МОМ. Адже одна з основних функцій міжнародних організацій – це сприяннястворенню та реалізації норм міжнародного права. Як приклад документа,прийнятого саме завдяки цьому методу, можна назвати Рекомендацію МОП № 19 „Пронадання Міжнародному бюро праці статистичних та інших даних, які стосуютьсяеміграції, імміграції, а також репатріації та транзиту емігрантів“.
Як і будь-яка система правовихнорм МПРТМНспрямоване на регулювання певних видів суспільних відносин,тобто виконує певні функції. Роль (функція) міжнародних міграційно-трудовихнорм як системи принципів і норм – це реакція на вплив оточення, спрямована назбереження певного типу взаємозв’язків між елементами системи (нормами). Відстабільності цих взаємозв’язків залежить стабільність існування та розвитокусієї системи міжнародно-правового регулювання трудової міграції населення.
З точки зору теорії міжнародногоправа, до основних функцій права належать: регулююча, стабілізуюча,координаційна, контрольна та охоронна.
Основна функція – регулююча.Система правових норм має регулювати відносини міжнародної трудової міграціїмаксимально комплексно та ефективно, чітко визначаючи механізми взаємодіїдержав у сфері міжнародно-правового регулювання трудових відносин з елементамиміграційного процесу. Пов’язаною з регулюючою, є стабілізуюча функціяМПРТМН, яка закріплює відносини, що склалися між державами з приводуміжнародних зобов’язань, які виникають у даній сфері. Зі стабілізуючою функцієюмежує координаційна, яка відображається у загальноприйнятих стандартахповедінки держав, наприклад стандарти щодо порядку захисту правтрудящих-мігрантів та прав членів їхніх сімей. Регулюючи та координуючи,держави мають забезпечувати прийняття норм, які зобов’язують державидотримуватися міжнародних норм рамкового характеру щодо міжнародних трудовихмігрантів. Однак для повної реалізації цієї функції міжнародно-правовогорегулювання трудової міграції населення необхідно створити дієві механізми контролюза дотриманням договорів у сфері міжнародної трудової міграції. Охороннафункція МПРТМН має на меті захищати держави та їхні інтереси, в тому числі правсвоїх громадян на працю за кордоном та іноземних на своїй території, а такожвирішувати інші питання адміністративного, судового та іншого характеру.Охоронна функція спрямована на захист інтересів держави, в тому числі череззахист державою своїх громадян і забезпечення реалізації прав громадян напрацю, як усередині держави, так і за її межами, що відповідає принципамміжнародного права: співробітництва та захисту прав людини.
Зміст правового регулюваннявідносин залежить від суб’єктного складу цих відносин. Доктрина міжнародногоправа неоднозначно визначає приналежність учасників міжнародних відносин досуб’єктів міжнародного права, починаючи від концепції держави як єдиногосуб’єкта міжнародного права і закінчуючи більш широким колом суб’єктів, щовключають у себе як класичних суб’єктів міжнародного права, так і юридичних тафізичних осіб. Критерієм для розмежування учасників-суб’єктів і простоучасників виступає наявність міжнародної правосуб’єктності – сукупності право-та дієздатності. Основним елементом цієї правосуб’єктності виступає можливістьсвоїми діями набувати для себе прав та обов’язків, а не просто користуватисяправами, які надаються в результаті діяльності інших суб’єктів.
Єдине, в чому сходяться всіавтори, це те, що держава є основним суб’єктом міжнародно-правових відносинпублічного характеру в будь-якій сфері, оскільки володіє найбільшим обсягомправосуб’єктності. Хоча, маючи рівну правосуб’єктність, держави внаслідок об’єктивнихпричин мають різні можливості її реалізації, тобто об’єктивна правосуб’єктністьзбігається, а суб’єктивна правосуб’єктність є абсолютно різною. Принципрівності держав у сфері правового регулювання міжнародних міграційних(трудових) потоків може бути дотриманий mutatіs mutandis: існує розмежуваннядержав на держав-імпортерів, держав-експортерів та держав-посередників звідповідним набором прав і обов’язків, що знаходить своє відображення вміжнародних договорах (наприклад, Угоді між Україною та ЄвропейськимСпівтовариством про реадмісію осіб від 18 червня 2007р., ратифіковано Україною15.01.2008 [2]).
Забезпечення та захист правлюдини, зокрема зовнішніх мігрантів, входить до виключної компетенції держав[3]. Для визначення правового статусу необхідно звернути увагу на правовийрежим держави щодо трудящих-мігрантів та сукупність методів впливу в цій сфері.Для вирішення питань загального характеру держави, об’єднуючись (міжнароднедоговірне співробітництва та створення міжнародних організацій), беруть на себезобов’язання діяти відповідно до взятих на себе обов’язків. Крім того,держави-учасниці міжнародних договорів у випадку, якщо в межах їх територіїзнаходяться трудящі-мігранти та члени їх сімей, що не мають постійного статусу,повинні застосовувати належні заходи, спрямовані на впорядкування положеннятаких осіб у відповідності до національного законодавства та двосторонніх чибагатосторонніх угод [1, с. 53]. „Ніхто не заважає державам піддаватиміжнародно-правовому регулюванню ці питання та брати на себе відповіднізобов’язання“ [8, с. 125–128]. Тому міжнародно-правовий захисттрудящих-мігрантів здійснюється засобами регулювання відносин на міждержавному(міжнародному) та національному (внутрішньодержавному) рівнях у сферізабезпечення економічних, соціальних, культурних, політичних та особистих правтрудящих-мігрантів. Це регулювання здійснюється головним чином шляхом укладаннярізних видів міжнародних (міждержавних) договорів та здійснення контролю за їхвиконанням.
Окремою ознакою механізму МПРТМН єсистема певних принципів і норм (джерел) [1, с. 55–66]. Що стосується загальноїхарактеристики джерельної бази МПРТМН, то її умовно можна поділити залежно від:
– простору дії – на три рівні:міжнародний (всесвітній), регіональний та національний (внутрішньодержавний);
– походження нормативного акта –на три різновиди: універсальний, регіональний, у тому числі субрегіональний;
– кількості учасників (стосуєтьсялише міжнародних документів (універсальних та регіональних): на двосторонні табагатосторонні.
Будучи основним суб’єктом МПРТМН,держави в умовах глобалізації не можуть ефективно здійснювати правоверегулювання без участі міжнародних інституцій [1, с. 66–77]. Перша категоріяміжнародних інституцій – це міжнародні міждержавні організації та їхні органи.Перш за все йдеться про ООН (Діалог на вищому рівні щодо міграції та розвиткуГА ООН [5, с. 63]) таорганізації системи ООН – МОП [222], СвітовийБанк (Дослідження в рамках економічних перспектив – економічні наслідкиміграційних процесів), МОМ [5]. Деякі аспекти міжнародної міграціїрозглядаються в ході діяльності РЄ (в аспекті регіонального забезпечення захиступрав людини), ОБСЄ (спільно з МОМ та МОП розробила Довідник щодо встановленняЕфективної політики міграції робочої сили в державах походження та призначення [8]) та рядуінших інституцій. Детальніше про діяльність цих організацій мова піде в Розділі2 дисертації.
Говорячи про суб’єктний склад МПРТМН, не можна оминути питання правосуб’єктності міжнароднихнеурядових організацій (non-governmentаl orgаnizаtions) [16, с. 68]. Міжнародні неурядові організації,не будучи “повноцінними” суб’єктами міжнародного права, значною мірою впливають(переважно за рахунок неправових методів) на формування правових стандартів усфері захисту прав людини, в тому числі й плані міжнародно-правовогорегулювання захисту прав трудових мігрантів. Саме тому в рамкахСедеркопінгського процесу [3] (Процес прикордонного співробітництва) булопроведено низку зустрічей за участю неурядових організацій.
Отже, механізм МПРТМН має власніструктурні елементи: зміст, об’єкт і предмет регулювання, суб’єктний склад,методи та функції, принципи та норми (джерела) [17, с. 21].
Виходячи з вищезазначеного МПРТМН – це функціональний механізм (система способів та методів)міжнародного права, що являє собою систему міжнародно-правових норм тапринципів, які знаходяться в стадії формування, спрямовані на регулюванняміждержавних відносин міграційно-трудового характеру зі специфічним об’єктомрегулювання, який виникає у зв’язку з міграційним (постійним і масовим)переміщенням робочої сили з однієї національної юрисдикції в іншу та захистомправ трудових мігрантів.
міжнародний право трудовий міграція
Література
1. Лукашук, И.И. Международное право: элементарныйкурс [Текст] / И.И. Лукашук, Г.Г. Шинкарецкая. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2004. – 224 с.
2. Малиновська,О. Розширення ЄС ізони чинності Шенгенської угоди та міграційні процеси в Україні [Текст] / О.Малиновська // Вісн. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. – 2003. – №1. – С. 475–483.
3. Малиновська,О.А. Формуванняспільної міграційноїполітики Європейського Союзу [Текст] / О.А. Малиновська // Стратегічнапанорама. – 2006. – № 2. – C. 142–151.
4. Мальський,Олег Маркіянович. Міжнароднеторговельне право [Текст]: навч. посіб. / О. М. Мальський, А. М. Ягольник. –К.: Знання, 2005. – 596 с.
5. Международное торговое право: некоторые вопросы теории и практики[Текст]: cб. статей / под ред. В. И. Лисовского. – М.: Международныеотношения, 1979. – 272 c.
6. Международныеэкономические отношения[Текст]: учеб. / А. И. Евдокимов. – М.: Проспект, 2003. – 548 с.
7. Международные экономические отношения [Текст]: учеб. / ред.Н. Н. Ливенцев. –М.: МГИМО: РОССПЭН, 2001. – 512 с.
8. Метелев,Сергей Ефимович. Международная трудовая миграция в условиях глобализации инелегальная миграция в России [Текст]: моногр. / С. Е. Метелев. – М.: Изд-воРГТЭУ. – 2006. – 267 с.
9. Метелев,Сергей Ефимович. Международная трудовая миграция и развитие российскойэкономики [Текст]: моногр. / С. Е. Метелев. – М.: ЮНИТИ: Закон и право. –2006. – 271 с.
10. Методология исследования теоретических проблем международногоправа [Текст] / [Д. И. Фельдман, Г. И. Курдюков, Л. Х. Мингазов и др.]; науч.ред. Ю. Я. Баскин. – Казань: Изд-во Казан. ун-та. – 1986. – 136 с.
11. Мигранты шлют миллиарды [Текст ] // Дело. – 2007. – 23 окт. (№176). – С. 20–24.
12. Миграция рабочей силы как вид внешнеэкономической деятельности[Текст ] // Бюллетень иностранной коммерческой литературы. – 1999. – № 107. –С. 4–5.
13. Міграційніпроцеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри [Текст]: понятійний апарат,концептуальні підходи, теорія та практика: енцикл. / ред. Ю. І. Римаренко. – К.: Довiра, 1998. – 912 с.
14. Міжнароднеприватне право[Текст] / відп. ред. А. Довгерт. – К.: Port Royal, 2000 – Т. 2: Двосторонніміжнародні економічні договори України / ред. А. Довгерт. – 1312 с
15. Міжнародно-правовіпроблеми протидіїнелегальній міграції та торгівлі жінками (теоретико-методологічний аналіз)[Текст] / відп. ред. Ю. І. Римаренко. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М.Корецького НАН України, 2003. – 532 с.
16. Мозоль, А.Характеристика і аналіз міграційного законодавства та міграційних процесів вУкраїні [Текст]: [Регулювання міграційних процесів у галузях публічного права– конституційного і адміністративного] / А. Мозоль; Національна академіявнутрішніх справ України // Право України. – 2001. – № 4. – С. 118–122. –(Становлення законодавчих систем України).
17. Морозов,Григорий Иосифович. Международныеорганизации. Некоторые вопросы теории [Текст] / Г. И. Морозов; Ин-т мировойэкон. и междунар. отношений АН СССР. – 2-е изд., доп. – М.: Мысль, 1974. – 332с.
18. Москвин, Л. Миграционные процессы в СНГ: тенденции развития, проблемы,перспективы [Текст] / Л. Москвин, О.Потемкина // Социально-политический журнал. – 1995. – № 1. – С.34–36.
19. Мосьондз,Сергій Олександрович. Адміністративно–правові основи державної міграційноїполітики в Україні [Текст]: навч. посіб. / С. О. Мосьондз; Університетекономіки і права «КРОК». – К.: Магістр-ХХІ сторіччя, 2005. – 208 с. –Бібліогр.: с. 203–206.
20. Надьон, О. Міжнародна жіноча міграція:соціальний та правовий аспекти [Текст] / О. Надьон // Право України. – 2004. – №3. – С. 29–33.
21. Население иглобализация [Текст]: моногр. / ред. Н. М. Римашевская. – 2-е изд. – М.: Наука, 2004. – 322 с.
22. Національнийтристоронній семінар «Політика у галузі трудової міграції, нормативно–правовабаза та її застосування з метою запобігання торгівлі жінками в Україні» [Текст]: матеріали Нац. тристороннього семінару, 15–17 берез. 2004 р., м. Київ. – К.,2004. – 173 с.