ВСТУП
Актуальність теми.Наразі одним із дієвих виправданих механізмів впровадження високотехнологічнихінноваційних проектів є венчурне підприємництво. За умов інтенсивногонауково-технічного розвитку і приватні підприємці, які безпосередньо єініціаторами нових проектів, і великі промислові компанії, і держава чіткоусвідомлюють, що відмова від інвестування в інноваційну сферу призведе дозначного уповільнення соціально-економічного розвитку. Тому слід створюватитакі економічні механізми, які б, з одного боку, сприяли впровадженню увиробництво новітніх досягнень НТП, а з іншого боку, дозволили б звести домінімуму фінансовий ризик окремих інвесторів. На сьогодні таким ефективниммеханізмом, як це підтверджує світова практика, є венчурне підприємництво.
Досліджуючи венчурнийбізнес в країнах Європи слід закцентувати увагу на його пристосуванні до українськихумов, тобто зосередитись на тих питаннях, які є повністю або більшою міроюнедослідженими. Як правило це – розробка планів, проектів, моделей чи стратегійщодо удосконалення економіки задля розвитку венчурного бізнесу в країні; розвитокнауково-технічного прогресу та впровадження новітніх досягнень науки і технікиу виробництво в Україні, спричинені венчурним фінансуванням; розвитоквенчурного бізнесу в Україні; сприятливість економіки для залучення венчурногокапіталу; інвестиційні можливості країни; можливості створення інфраструктуривенчурних фондів; оцінка перспектив та можливостей країни щодо участі увенчурному бізнесі; створення умов длявпровадження механізму поєднання інвесторів з венчурними підприємцями; розробкаефективного механізму порядку утворення та використання коштів венчурногофонду; розробка нормативно-правової бази, яка б регламентувала правовівідносини у сфері венчурного інвестування тощо.
Даною проблематикоюзаймаються такі відомі вітчизняні та зарубіжні дослідники як: Азеєв А.А.,Антонюк Л.Л.,Аренс У.Ф., Аррендондо Лені, Артамонов Г.Т., Бланк І.А., Бове К., Бузова Н.Н.,Бурлак Г. Н., Войт С.М., Дагаєв А.А., Дворак І., Кузнєцова І.С., Кутрань К.В.,Матієнко В.М., Микитюк О.П., Москвін С., Наумець І., Омельченко А.В., ПавлишинП., Поручник А.М., Чернадчук В.Д., Чорнїєнко А., Шклярук С., Щукін О.І. та інші.
При написанні роботивикористовувались матеріали із економічних журналів, часописів, монографій, а такожгазети та інтернет-ресурси.
На основіактуальності даної теми слід сформулювати мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження.
Мета дослідження– знайти шляхи розвитку венчурного бізнесу в Україні; зважити усі «за»і «проти» щодо діяльності венчурних підприємств з урахуваннямзарубіжного досвіду; запропонувати власні ідеї щодо функціонування венчурногобізнесу в Україні, а також визначити позитивні та негативні сторони даного видудіяльності.
До основнихзавдань слід віднести наступні:
- аналіз значення, ролі, функцій таособливостей венчурного бізнесу;
- дослідження венчурної діяльності врізних країнах Європи та в світі;
- характеристика фінансової діяльностівенчурних підприємств;
- визначення впливу венчурного бізнесу нарізні сфери господарського життя;
- дослідження можливостей та шляхіврозвитку венчурного бізнесу в Україні;
- аналіз ролі венчурного бізнесу вінформаційній та інноваційній сферах;
- визначення участі та ролі держави упідтримці венчурних підприємств;
- аналіз етапів встановлення венчурноїіндустрії в світі;
- виявлення позитивних та негативних рисвенчурного бізнесу;
- визначення механізмів інвестування наринку цінних паперів;
- оцінка ступенів ризику при здійсненнівенчурного інвестування;
- визначення діяльності інституціональнихінвесторів та фінансових посередників;
- здійснення порівняльного аналізу факторіввпливу венчурного бізнесу на економіку країн Європи;
- оцінка можливості та подальшого розвиткуданого виду діяльності, застосувавши власні пропозиції, аргументи тапідтверджені факти;
- доведення доцільності та необхідності здійсненнявенчурної діяльності тощо.
Об’єктом дослідженнявиступає вид бізнесу, орієнтований на практичне використання технічних новинок,результатів наукових досягнень, а також ноу-хау, ще не випробуваних напрактиці.
Предмет дослідженнявключає механізми адаптації венчурного бізнесу до українських умов.
Для поставленої метита завдань в роботі було використано ряд методів дослідження, до яких слід віднестинаступні: аналіз, спостереження, синтез, експеримент, узагальнення, систематизаціята класифікація.
Наукова новизна полягаєу: систематизації інформації щодо діяльності інституціональних інвесторів, якапов’язана із поняттям ризику та виявленні особливостей венчурного інвестуванняв США, Європі та Україні; виявленні нових ринків венчурного капіталу;виникненні нових предметів та товарів споживання завдяки вкладенню венчурногокапіталу; дослідженні нових форм венчурного бізнесу; винайденні методів, щосприяють скороченню ризиків тощо.
Практичне застосуванняодержаних в роботі результатів передбачає наступне: на основі проведених дослідженьбуло визначено основні проблеми та перешкоди, що стримують розвиток венчурного капіталовкладенняв Україні, а також запропоновано власні шляхи розвитку венчурного підприємництвай стимулювання виробництва високотехнологічної, конкурентоспроможної та якісноїпродукції. Також було запропоновано власну модель розподілу джерел чистої енергіїв майбутньому.
Я рекомендую взятидо уваги усі результати досліджень, оцінити запропоновані ідеї, проаналізувати їхта побудувати моделі, які б допомогли знайти шляхи швидкого пристосування венчурногобізнесу до українських умов. Також, рекомендую проводити подальші дослідження наоснові моїх досліджень.
Охарактеризуємо коротко,про що йдеться в основних розділах дипломної роботи.
У розділі 1 розкритосуть та значення венчурного бізнесу, визначено причини його виникнення, виділеноосновні функції венчурного бізнесу, охарактеризовано основні поняття, що стосуютьсяданого виду бізнесу, визначено структуру венчурного фонду, визначено основні способифінансування венчурних підприємств, здійснено оцінку ризиків венчурних проектів,визначено сектори ринку інформаційних продуктів та послуг.
У розділі 2 дослідженоосновні етапи встановлення венчурної індустрії в світі, виявлено місце виникненнявенчурного бізнесу, визначено ряд компаній, що займаються венчурною діяльністю,досліджено шляхи розвитку венчурного бізнесу в Європі, визначено умови та джерелавенчурного фінансування, проведено дослідження щодо венчурної діяльності та венчурногофінансування в окремих країнах Європи, здійснено аналіз графічного матеріалу, виявленонегативні чинники, що стримують венчурну індустрію, здійснено порівняльний аналізта співставлення даних в окремо взятих країнах.
У розділі 3визначено умови для формування інвестиційного клімату в Україні, визначено історичніфактори інвестиційної привабливості України, виокремлено підходи щодо формуваннявенчурного бізнесу в Україні, проаналізовано основні показники розвитку інвестиційнихфондів, досліджено роль венчурних компаній в Україні, визначено структуру портфеляцінних паперів венчурних інститутів спільного інвестування та їх динаміку,визначено можливості вітчизняної економіки щодо венчурних інвестицій за допомогоюдосвіду зарубіжних країн, визначено основні шляхи вдосконалення венчурного бізнесув Україні, проаналізовано сучасний стан вітчизняного ринку венчурного капіталу,визначено переваги та недоліки джерел фінансування, визначено економічну цінністьвенчурного капіталу та запропоновано власні шляхи щодо вдосконалення та адаптаціївенчурного бізнесу до українських умов, а також запропоновано власну модельрозподілу джерел чистої енергії.
венчурнийбізнес інвестування ризик
РОЗДІЛ 1. СУТЬ, ФУНКЦІЇТА ОСОБЛИВОСТІ ВЕНЧУРНОГО БІЗНЕСУ
1.1 Поняття та роль венчурного бізнесу
Венчурний бізнес(від англ. venture — ризикований) — ризикований науково-технічний читехнологічний бізнес. Венчурний бізнес є похідним від науки, фундаментальної іприкладної, і з'явився на світ як вимога економічного розвитку як відсутньоголанки між наукою і виробництвом.
Сформувався вінвперше в сучасному вигляді в Силіконовій долині в США, і звідти поступовопоширився з національними відмінностями по всім розвиненим і великим країнам,що розвиваються (Китай, Індія, Бразилія та інші).
Венчурний бізнес(коротко — венчур) має особливе значення в процесах створення ефективної іконкурентоспроможної сучасної економіки.
Високітехнології, що створюються на базі венчура, дозволяють країні з «наздоганяючоюекономікою» наблизитися в доступному для огляду майбутньому з душовимдоходом до розвинених країн світу. Так, наприклад, Нова Зеландія, країна знайрозвиненішим в світі сільським господарством, залишається в нижній частинісписку розвинених країн світу за ВВП на душу населення. У той же час Сінгапур,який зумів поставити у себе на високому рівні інноваційний венчурний бізнес,порівнявся по цьому показнику з передовими країнами світу.
Місію створеннякластерів високих технологій і виконує венчурний інноваційний бізнес. Венчурнийбізнес є провідною креативною частиною хвильового інноваційного процесу, так бимовити його системним ядром.
Розвиненийвенчурний технологічний бізнес є тим базовим сектором постіндустріальної інової економік, який визначає здатність країни утримувати конкурентоспроможнісвітові позиції в передових технологіях.
Венчурнимбізнесом займаються самостійні фірми, які спеціалізуються на дослідженнях,конструкторських розробках та створенні нових продуктів. Ці фірми діють у сферідосліджень на етапі зростання ринку з максимальною активністю. Фірми неприбуткові. Вони не займаються безпосередньо виробництвом, а передаютьрезультати своїх досліджень для впровадження у виробництво іншим фірмам.Створення венчурної компанії передбачає наявність таких умов:
• наявністьінноваційних ідей;
• потребасуспільства і підприємців у створенні нового виробництва;
• наявністьризикового капіталу для фінансування НДР.
Венчурний бізнесвиконує такі функції:
- впровадження ризикових проектів дляодержання прибутків, підприємницького та засновницького доходів шляхоморганізації компанії, що займається впровадженням нововведень і подальшим їхнімрозвитком;
- прискорення інноваційного розвитку;
- здатність вивести економіку країни навищий рівень;
- забезпечення прориву вітчизнянихтехнологій на світові ринки тощо.
Венчурна фірма —дрібна або середня інвестиційна фірма, зайнята науковими дослідженнями,інженерними розробками та їх кредитуванням. Вловлюючи і фінансуючи нові ідеї,венчурна фірма допомагає великим компаніям розробляти новітні напряминауково-технічного прогресу. Операції, що проводяться такими фірмами, (венчурніоперації), характеризуються підвищеною мірою ризику [25].
Венчурні фонди —це спеціалізовані фінансові інститути, створені для роботи в зоні найбільшогоризику, внаслідок чого їх інвестиції є найдорожчими, чого не можна сказати проспільне інвестування, яке ніколи не було орієнтоване на високий дохід і значнийризик.
Венчурні фонди — це найбільш перспективний напрямок серед інститутів спільного інвестування.
Головне завданнявенчурного фонду — залучити кошти від інвесторів і спрямувати їх нависокоприбутковий бізнес, наприклад, шляхом купівлі цінних паперівпідприємства. При цьому акції купуються не на відкритому ринку, а шляхом їхприватної купівлі у власників. Через деякий час венчурний фонд продає акції,які сильно виросли в ціні, стратегічному інвестору та розподіляє отриманийдохід від їх реалізації серед учасників фонду. Враховуючи, як багато в нашійкраїні недооцінених підприємств, нескладно уявити, які доходи може принеститаке інвестування.
Хоча, якщопридивитися уважніше до наших венчурних фондів, можна побачити, що заробляютьвони аж ніяк не цим. Понад 70% їх вкладень — це будівництво. Завдяки податковимпільгам, якими користуються венчурні фонди, забудовники та інвестори можутьнепогано заощадити. Враховуючи той факт, що держава не обмежує венчурні фондині за кількістю учасників, ні по інструментах вкладень, венчури чудовопідходять для інвестування коштів у будівництво житла — вони позбавляютьзабудовника від необхідності платити податок з прибутку, що збільшуєрентабельність його роботи [24].
Суть схеми така:забудовник заздалегідь формує коло інвесторів і створює з ними венчурний фонд,продавши їм свої сертифікати. Потім венчурний фонд направляє виручені відпродажу сертифікатів гроші забудовникові. Після закінчення будівельних робітвін передає готові споруди інвесторам у податковому звіті. Ті ж, у свою чергу,продають нерухомість і отримують гроші. А сам фонд продовжує існувати й далі,не виплачуючи податки в казну.
Адже, за законом,всі податки він повинен виплатити тільки у разі закриття.
Крім того,венчурні фонди дають можливість:інвестувати кошти за кордон; реалізовувативексельні схеми; отримувати кредити під заставу активів.
Усім цим вдалокористуються різні «оптимізатори». При цьому реальних інвесторів,охочих заробити через венчурний фонд, а не просто ухилитись від податків,досить мало [33,с.206].
Якщо відкинутиоптимізаторські схеми, то можна констатувати, що українські венчури найбільшеприваблює: ритейл; виробництво хай-тек продукції; програмне забезпечення; машинобудування.
Структуру венчурногофонду можна представити за допомогою наступної схеми.
/>
Рис.1.1. Схема структуризагального фонду венчурного капіталу
Запропонована схемадіє переважно в США та деяких країнах Європи, зокрема Їзраїлі.
Для забезпеченнявисокої прибутковості венчурні фонди повинні вибрати найменш конкурентні видибізнесу — ними стають підприємства з виробництвом наукомісткої продукції.Головна перевага таких підприємств — інтелектуальна складова. Знання приносятьзначно більший економічний ефект, ніж матеріальні ресурси, адже видобуток ітранспортування останніх вимагає значних витрат. Ось чому інвестиції в хай-текзручні і досить швидко приносять прибуток.
Така інвестиційнадіяльність триває від двох років до п'яти, і часом може принести в результатідо 300% річних прибутку. Але не можна забувати про значення самого слова «венчур».За статистикою, лише 40-45% ризикових вкладень закінчуються вдало. Інші — абоне приносять ніякого доходу, або наносять збиток інвесторам.
Однак пільговеоподаткування і повна свобода вкладень робить цей бізнес дуже привабливим. Неварто забувати, що в Європі та США венчурні фонди приносять інвесторамимільярдні доходи. Щоправда, на Заході вкладати кошти у венчурні фонди дозволеноне тільки фізособам, але і пенсійним фондам. У нас венчурні фонди більшризиковані, однак можливостей для великого заробітку набагато більше.
Значеннявенчурного бізнесу полягає в тому, що він:
1) привів достворення нових життєздатних господарських одиниць, які впливають на всютрадиційну структуру ведення наукових досліджень, і викликав структурні зміни всуспільному виробництві країн;
2)сприявтехнічному переозброєнню традиційних галузей виробництва;
3) спонукаввеликі корпорації до вдосконалення принципів управління та організаційнихструктур;
4) змінив поглядна ніби постійну перевагу великих корпорацій в дослідницькій діяльності;
5) показав, щоорієнтація на довгострокові цілі вимагає створення спеціальноїкредитно-фінансової системи у вигляді венчурного капіталу;
6) збільшивзайнятість висококваліфікованих фахівців;
7) сприятливовплинув на розвиток законодавчої бази з проблем підтримки наукових досліджень.
Венчурний бізнесздійснюється завдяки діяльності венчурних підприємств, про що і йтиметься далі.
Венчурний бізнесне дає стовідсоткової гарантії прибутку в бізнесі. Венчурні інвестиції можутьпринести як колосальний дохід, так і колосальний збиток. Втім, на користьвенчурного бізнесу свідчить той факт, що він значною мірою вплинув на зростанняекономіки Європи і Америки, і не був так схильний економічній кризі, яктрадиційні види бізнесу. В даний час і на Україні відбувається формуваннясприятливих умов для розвитку венчурного підприємництва і венчурного бізнесу [86,с.6-8].
Венчурніінвестиції небезпечніше вкладати у вже функціонуюче та зростаюче підприємство,так як вони пов'язані з наступними основними ризиками:
— існує високийступінь технічної невизначеності у створенні продукту;
— технологічнодосконалий продукт може не відповідати ринковому попиту;
— не врахованібудь-які ринкові фактори при формулюванні бізнес ідеї;
— відсутній чіткийплан і програма дій щодо реалізації венчурного проекту.
Такі ризикивиправдовуються тим, що реалізація інноваційного проекту, що є об'єктомвенчурних інвестицій, спочатку оцінюється як високоприбуткове. Сутністьвенчурного бізнесу як високоризикованої і потенційно високоприбутковоїдіяльності визначає наступні особливості його функціонування:
— обєктомкапіталовкладень є ризиковані венчурні проекти;
— здійснюєтьсяпортфельне управління капіталом;
— основна частинавенчурних інвестицій вкладається в статутний капітал венчурних компаній;
— венчурнийінвестор бере активну участь в управлінні інноваційним проектом або, принаймні,забезпечує собі надійний контроль;
— реалізуєтьсягнучкий механізм узгодження інтересів інвесторів і менеджерів залежні від етапурозвитку венчурного проекту;
— спочаткувизначається спосіб виходу інвестора з венчурного бізнесу у фазі зрілостіпроекту.
Таким чином,венчурний бізнес взаємно привабливий як для венчурних підприємців, якіотримують додатковий капітал для розвитку і розширення компанії, так і длявенчурних інвесторів, для яких при правильному виборі об'єкта інвестуваннякінцевий фінансовий результат істотно перевищує потенційний ризик [89, с.3-10].
1.2 Фінансова діяльність венчурнихпідприємств та методи оцінки венчурних проектів
Венчурне інвестуваннязначно посилилось у 2010 р. Кількість угод зросла із 687 (2009 р.) до 731 у 2010р.
Розглянемо угоди,укладені венчурними капіталістами за секторами економіки за допомогою нижче поданоїдіаграми (рис.1.2.).
/>
Рис.1.2.Число угод венчурних капіталістів за секторами [74]
Існуєдва способи проводити фінансування діяльності підприємства – пряме фінансуванняі боргове.
Борговефінансування – це кредити банків, випуск облігацій.
Прямефінансування здійснюється, коли інвестор вносить кошти або інше майно встатутний капітал підприємства чи купує акції цього підприємства і, такимчином, одержує право на частку в майбутніх прибутках (дивіденди). Величиначастки визначається величиною внеску в статутний капітал або кількістюпридбаних акцій.
Інвесторомвенчурних фондів можуть бути:
— комерційні банки, які насамперед зацікавлені в зниженні своїх кредитнихризиків;
— інвестиційні банки — це інвестиційні інститути, що займаються розміщенням новихвипусків цінних паперів; правильніше вважати інвестиційний банк не інвестором,а фінансовим посередником;
— торгові банки, що мають значний капітал, що дозволяє їм здобувати цінні паперине тільки для перепродажу, але і як об'єкт інвестицій;
— інвестиційні фонди. Існує безліч різних організаційно-правових формінвестиційних фондів. Прийнято виділяти дві основні категорії інвестиційнихфондів: відкриті і закриті.
— стратегічні інвестори — прагнуть придбати великі пакети акцій, фаховорозбираються в специфіці роботи підприємств інвестованих, втручаються воперативне керування ними.
— венчурні капіталісти і венчурні фонди — прагнуть придбати значну частку впідприємстві (20-40%).
Досвідрозвинутих економічних країн у періоди промислового спаду, що стикалися зпроблемами, аналогічними нинішнім вітчизняним, свідчить, що венчурні фондиможуть служити одним з ефективних засобів подолання дефіциту і дорожнечіінвестиційних ресурсів [66, с.65].
Венчурніфонди Західної Європи інвестують в економіку регіону більше 6,5 млрд. доларівна рік. Але, на відміну від американських, європейські фонди ризиковогофінансування воліють вкладати кошти не в початковий, а у вже зрілий, що добрезарекомендував себе, бізнес.
Головнавідмінність венчурних фондів від інших інституційних інвесторів полягає в тому,що перші інвестують кошти шляхом придбання акцій підприємств, котрих вониінвестують. Більшість фондів створюється на період 7-10 років. По завершенніцього періоду фонд реалізує всі придбані корпоративні цінні папери іліквідується. Тому венчурні фонди зацікавлені у високому котируванні акційпідприємства-реципієнта.
Інвесторготовий нести великі ризики, тому венчурним фондам потрібно набагато більшечасу для прийняття рішень, як правило, не менше півроку.
Основноюпроблемою венчурного бізнесу є високий ступінь ризику при здійсненні венчурногопроекту. Перед здійсненням проекту необхідно оцінити можливі інноваційнівтрати.
Фінансовівитрати на проведення технічних заходів, часовий розрив між впровадженнямнововведень і одержанням корисного результату, а також імовірність втрат віднововведень вимагають оцінки ризику інноваційних рішень. При цьому виникаєнеобхідність чіткого розмежування очікуваних збитків, що в економічній практиціне знаходить належної уваги.
Євелика кількість факторів, що впливають на формування інноваційних ризиків.Найголовнішими з них щодо венчурного інвестування є наступні: зовнішній ризик,ризик стабільності партнерства, банківський ризик, ризик стабільного постачання,ризик зміни податкової політики, ризик зміни бюджетних відрахувань, ризикпідрядного партнерства, ринковий ризик, ризик зменшення попиту, ризик надлишку,ризик скорочення фінансування тощо.
Поряд іззовнішніми факторами інноваційних ризиків помітний вплив роблять специфічнівнутрішні умови, що перешкоджають розвитку інноваційної діяльності і підвищуютьступінь ризику нововведень на рівні підприємств. Це стосується насампередвитоку кадрів із сфери науково-технічної діяльності за межі країни. Разом з тимочевидна неспроможність підприємств у справі підготовки менеджерів і виконавцівв області інновацій.
Крім існуваннясамостійних ризикових фірм великі корпорації самі створюють у своїй структуріспеціальні підрозділи, призначені для добору і фінансування цікавих ідей,освоєння новітніх технологій, пропонованих як незалежними малими наукомісткимифірмами, так і співробітниками самої корпорації. Таким чином, характерним урозвитку корпорацій ризикового фінансування стало формування цілком належних їмризикових фірм.
Створюванітимчасові, автономно керовані спеціалізовані підрозділи називають «внутрішнімивенчурами». При успішній діяльності «внутрішнього венчура» вінстає одним з виробничих підрозділів корпорації, а його продукція реалізуєтьсяза сформованими у корпорації каналами збуту.
Необхідно мати наувазі, що фінансування компаній, котрі знаходяться на стадії «розширення»,тобто вже існуючого і функціонуючого бізнесу, потребує розрахунку їхньоївартості. Для цього використовуються два основних методи оцінки первісноївартості компанії. Перший — заснований на оцінці вартості активів чи чистихактивів. Другий — на розмірі річного обороту чи обсягу продажів. Розрахунокпервісної вартості необхідний для визначення структури угоди. З огляду на те,що в переважній більшості випадків, при первинному інвестуванні венчурнийкапіталіст претендує на контрольний пакет акцій, обсяг наданих інвестиційповинний бути пропорційний попередній оцінці вартості компанії [8, с.103].
Кожне венчурне підприємствоздійснює оцінку венчурних проектів за допомогою певних методів.
В умовах принциповихзрушень в складі та характері інформаційного, технологічного та інституційного базисугосподарських структур, гостро постають проблеми розробки нових методів керуваннята реалізації системи заходів, спрямованого на опанування нових видів продукції(продуктові інновації), вдосконалення або створення нових виробничих технологій(технологічні інновації), створення та формування умов, які б забезпечили зміцненняринкових позицій, умов доступу до інформаційних, матеріальних ресурсів, в тому числірозробку нових методів та інструментів активізації інноваційної діяльності та виборузасобів досягнення цілей та методів оцінки результативності венчурних проектів.
Головна мета венчурногофінансування інноваційних проектів зводиться до того, що грошові кошти одних підприємницькихструктур та інтелектуальні можливості інших об’єднуються у реальному секторі економікидля того, щоб принести новій компанії прибутки.
Роль інвестора в успішномурозвитку проінвестованої компанії не обмежується лише своєчасним фінансуванням,а включає одночасно інвестування власного досвіду ведення бізнесу та ділових зв’язків,які сприяють розширенню діяльності компанії, появі нових контактів, партнерів таринків збуту. Оскільки вирішальна роль в успішності венчурного проекту належитьне стільки ідеї, яка лежить в основі продукту або технології, скільки якості управлінняпроектом, тож венчурного капіталіста менше цікавлять тонкощі наукової ідеї, прицьому він приділяє значну увагу детальній оцінці потенційних можливостей капіталізаціїцієї ідеї та організаційних здібностей керівника та управлінського персоналу компанії.
Мета експертизи інноваційноговенчурного проекту полягає в оцінці наукового та технічного рівня проекту, можливостеййого виконання та ефективності, наслідків його реалізації.
Експертиза венчурногопроекту ґрунтується на таких принципах:
- системність організації експертної роботита єдності її нормативно-методологічного забезпечення;
- незалежність та правова захищеність учасниківекспертного процесу, їх компетентність та заінтересованість в отриманні об’єктивнихрезультатів;
- наукова та економічна обґрунтованість експертнихоцінок, їх орієнтацію на світовий рівень розвитку науки та техніки, норм та правилтехногенної і екологічної безпеки, вимог стандартів і міжнародних угод;
- об’єктивність сприйманих рішень по результатамекспертизи.
Сучасні методи оцінкиінвестиційних проектів базуються на припущенні, що інвестиційний проект розробляється,базуючись на цілком визначених припущеннях щодо капітальних та поточних витрат,обсягів реалізації зробленої продукції, цін на товари, часових рамок проекту. Незалежновід якості і обґрунтованості цих припущень майбутній розвиток подій, пов’язанихз реалізацією проекту, завжди неоднозначний. Це основна аксіома будь-якої інвестиційноїдіяльності. У зв’язку з цим, практика інвестиційного проектування розглядає, середіншого, аспекти невизначеності та ризику.
Серед найбільш розповсюдженихметодів аналізу інвестиційних проектів можна виділити такі: метод коригування нормидисконту, аналіз чутливості критеріїв ефективності, метод сценаріїв, методМонте-Карло, аналіз ймовірних розподілів потоків платежів, дерева рішень та інші.
Складність застосуваннябільшості стандартних методів аналізу інвестиційних проектів для аналізу венчурнихінноваційних проектів полягає у тому, що венчурні капіталісти мають справу більшез ідеями, ніж з конкретними цифрами. Таким чином, до кількісного аналізу венчурногопроекту необхідно визначити, перш за все, чи буде проект взагалі ефективним [4,с.79].
Одним з найпрогресивнішихметодів аналізу інвестиційних проектів є квантово-економічний аналіз (КЕА). КЕА– новітня методологія прогнозу, що дозволяє не тільки інтуїтивно передчувати, азаздалегідь передбачати, і визначати ті проекти і компанії, що неефективні і небудуть мати успіху. КЕА не тільки вирізняє приречені проекти, але виявляє причину,з якої починання приречене, і дозволяє вибрати прийом, що може виправити ситуацію.
Основною відмінністюшироко використовуваних методів аналізу інвестиційних проектів від КЕА є те, щовони зосереджені на аналізі окремих параметрів, що не дає змогу отримати ціліснукартину майбутнього розвитку бізнесу. Прикладом може виступати аналіз документівбухгалтерського обліку, прогнози фінансових та кількісних показників, застосуваннядо них аудиторського аналізу та розрахунки різноманітних коефіцієнтів.
З точки зору КЕА більшістьпроектів потерпає поразку саме тому, що їх окремі складові не відповідають одинодному. Або дана конкретна компанія не мала змоги і не змогла позиціонувати данийпродукт на даному ринку. При цьому слід зазначити, що самі по собі і продукт, ікомпанія, і ринок окремо цілком привабливі, і бізнес-аналітик дасть проектові«зелене світло». Однак проект приречений, а інвестиція загублена.
Квантовий економічнийаналіз розглядає класифікацію етапів еволюції компаній, ринків і продуктів, алеосновна ідея концепції КЕА полягає в тому, що важливі не стільки рівні еволюційногорозвитку продукту, компанії та ринки самі по собі, а правильне сполучення цих рівнів.Вміння визначити «дозволені» та «заборонені» сполучення даломожливість створити інструментарій для інвесторів, менеджерів, маркетологів, щопостійно розширюється та поповнюється.
Ефективне застосуванняКЕА неможливе без чіткого розуміння компанії. Так, КЕА визначає компанію як інститут,створений з метою приносити максимальний прибуток власникам її акцій. Компанія залишаєтьсянезмінною доти, поки не міняються власники акцій і розподіл пакетів між ними, абозмінюється кількість самих акцій.
Теорія квантовогоекономічного аналізу заснована на аналізі сполучення стадій розвитку життєвих циклівкомпаній-ринків-товарів. Згідно КЕА життєвий цикл компаній складається з трьох дискретнихстадій, товару – з чотирьох стадій, ринку – з п’яти стадій. Таким чином, існує 60варіантів комбінацій. Непрограшними є усього лише 15 з них – коли товар, компаніята ринок еволюційно відповідають один одному, інші ж 45 – непрацездатні, заздалегідьпрограшні [5, с.373].
Типовий розвиток життєвогоциклу товару, згідно теорії КЕА, представляється у вигляді чотирьохетапної моделі.Основою класифікації товару по стадіях розвитку є його продуктивність або основнийтехнічний параметр. Першим етапом є інновація, тобто принципово нова технічна система.Це може бути продукт, який виконує нову функцію або продукт, який виконує вже відомуфункцію за рахунок реалізації нового принципу. Такий товар, оскільки він заснованийна новому принципі дії, може потенційно досягти більших результатів ніж його попередник,який, як правило, працює на межі своїх можливостей. Коли мінімальне функціональнеядро технічної системи створене і вона запрацювала, реалізуючи новий принцип дії,система преходить на другий етап свого розвитку. Основною характеристикою другоетапноїтехнічної системи є те, що її продуктивність починає рости прямо пропорційно вкладеномукапіталу, в тому числі і інтелектуального. Коли потенційно можливі ресурси підвищенняпродуктивності вичерпані і продукт доведений до максимуму своїх технічних можливостей,технічна система переходить на третій етап розвитку. На четвертому етапі розвиткутехнічна система знижує свої технічні показники з максимально можливих до того рівня,який необхідний саме в даний час на даному ринку.
Основним параметром,що характеризує еволюцію компаній, є доступ компаній до капіталу. Компанії першогорівня мають доступ, як правило, до венчурного капіталу. Компанії другого та третьогорівнів мають у своєму розпорядженні акціонерний капітал, можуть користуватисьбанківськими кредитами та іншими джерелами фінансування. При цьому, досить важковизначити межу, після якої компанія з другого рівня переходить до третього. Більшточно можна визначити рівень еволюційного розвитку компанії за стилем менеджменту.Так, на першому етапі розвитку компанії рішення приймаються ситуаційно і воля виборурішень максимальна. Прийняте рішення відбиває стиль роботи та характер підприємця,саме його індивідуальна здатність бути лідером визначає менеджмент компанії. Формуваннякорпоративної культури, коли стиль прийняття рішень відбиває передісторію компанії,і таким чином робить компанію менш залежною від конкретної особистості – саме цесвідчить про перехід компанії на другий рівень. Крім того, при формуванні менеджментуна другому етапі, відбувається два важливі процеси: з’являється чітке розмежуванняобов’язків та зон відповідальності, а авторитету першого керівника приходить назміну авторитет професійних менеджерів. На третьому етапі домінуючу роль починаєвідігравати відповідність корпоративної культури компанії стандартам індустрії,при цьому, на перший план знов виходить фактор особистого престижу керівника першогорангу, але його вплив більше направлений вже на зовнішнє оточення компанії, а нена внутрішнє.
Основним критеріємеволюційної класифікації ринків виступає розподіл споживачів між даним ринком таіншими ринками. Згідно КЕА ринки за своїм еволюційним розвитком поділяються на п’ятьгруп. На нульовому етапі ринку споживачів, що сплачують кошти за використання новоготовару або послуги поки що не існує. Нестійкий попит формується за рахунок ентузіастівта вчених-дослідників, для яких спробувати щось нове – хобі або професійний інтерес.При цьому слід зазначити, що роль нульовому ринку відводиться досить значна –саме на ньому проходить випробування та перевірка інноваційної концепції. На ринкупершого рівня вже з’являються покупці, які реально сплачують кошти за товар, алевони ще не залишають попередній ринок. Ринок другого рівня характеризується тим,що на нього масово починають переходити покупці залишаючи попередні ринки. Інарешті, коли всі потенційні споживачі вже користуються пропозицією даного ринкуі динаміка кількості покупців відображає динаміку приросту населення в державі– це ознака третьоетапного ринку. На ринку четвертого етапу відбувається відтікпокупців, які починають користуватися новою пропозицією замість наявної. Цей процесявляється зворотною стороною процесу, який відбувається на ринку другого етапу.
Таким чином, за методикоюКЕА перспективність проекту оцінюється в кілька етапів. На першому етапі оцінюютьсяне лише технічні якості продукту, колектив і ресурси компанії, розміри ринку тайого динаміка, але й визначається еволюційна стадія розвитку кожного з цих елементів.Другим етапом аналізу є порівняння отриманих наявних сполучень еволюційних рівніврозвитку елементів ланцюга «продукт-компанія-ринок» з розробленою матрицеюдозволених сполучень.
Якщо отримана комбінаціяє «дозволеною» проект може стати успішним, якщо ж вона опинилась в«забороненій» зоні – проект приречений на невдачу, в силу еволюційноїнесумісності основних компонентів.
Таким чином, КЕА доцільновикористовувати на першому етапі, коли треба визначити ті проекти, які можуть бутиуспішними, це має неабияке практичне значення під час вибору венчурних проектівдля інвестування. Другим кроком аналізу вже буде застосування всього інструментаріюстандартного фінансового аналізу до проектів, які пройшли відбір.
Переходячи до другогоетапу аналізу венчурних інвестиційних проектів, слід сказати, що і тут не всі стандартніметоди аналізу інвестиційних проектів можливо ефективно застосувати. Для визначенняефективності інноваційного проекту найдоцільніше застосовувати експертний підхід,оскільки саме він дає об’єктивну картину аналізу.
Критерієм експертноїоцінки являються науково-технічні, економічні, екологічні та соціальні показникипроекту.
При цьому, при відборіпроектів для подальшого розгляду підхід до організації та проведенні експертизи,направлений на оцінку їх ефективності з урахуванням факторів невизначеності та ризику.Під невизначеністю розуміється неповнота та неточність інформації про умови реалізаціїпроекту, в тому числі супутні витрати та результати. Невизначеність, пов’язана зможливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій та наслідків,характеризується поняттям ризику [47, с.127].
Підхід до експертизипроекту повинен включати оцінку наступних видів невизначеності та ризиків:
- ризик, пов'язаний з нестабільністю економічногозаконодавства та поточної економічної ситуації, умов інвестування та використанняприбутку;
- зовнішньоекономічний ризик (можливість введенняобмежень на торгівлю та поставки, закриття кордонів тощо);
- невизначеність політичної ситуації, ризикнесприятливих соціально-політичних змін в державі або регіоні;
- неповнота або неточність інформації про динамікутехніко-економічних показників, параметрах нової техніки та технології;
- коливання ринкової кон’юнктури, цін, валютнихкурсів тощо;
- невизначеність природно-кліматичних умов,вірогідність стихійних лих;
- виробничо-технологічний ризик (аварії тавідмова обладнання, виробничий брак тощо);
- невизначеність цілей, інтересів та поведінкиучасників;
- неповнота або неточність інформації про фінансовестановище та ділову ситуацію підприємств-учасників.
Методи експертнихоцінок можна розділити на дві групи: методи колективної роботи експертної групита методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи. Методи колективноїроботи експертної групи передбачають отримання загальної думки в ході спільногообговорення питання. Інколи ці методи ще називають методами прямого отримання колективноїдумки. Головна перевага цих методів полягає в можливості різнобічного аналізупроблеми. Недоліками методів являється складність процедури отримання інформації,складність формування групової думки за індивідуальними міркуваннями експертів,можливість тиску авторитетів у групі. Методи колективної роботи включають методи«мозкової атаки», «сценаріїв», «ділових ігор», «наради»та «суду».
Методи отримання індивідуальноїдумки членів експертної групи ґрунтуються на попередньому отриманні інформації відекспертів, опитуваних незалежно один від одного, з наступною обробкою отриманихданих. До цих методів можна віднести методи анкетного опитування, інтерв’ю та методи«Дельфі». Основні переваги методів індивідуального експертного оцінюванняполягають в їх оперативності, можливості у повній мірі використати індивідуальніздібності експерта, відсутності тиску з боку авторитетів та в незначних витратахна експертизу. Головним їх недоліком являється високий ступінь суб’єктивності отриманихоцінок в силу обмеженості знань одного експерта.
Для того, щоб отриманаекспертами інформація була якісною, необхідно виконання наступних умов:
а) до складу групиповинні входити експерти-спеціалісти, професійно знайомі з об’єктом експертизи таякі мають досвід роботи в якості експерта;
б) наявність аналітичноїгрупи, яка професійно володіє технологією організації та проведення експертиз, методамиотримання та аналізу експертної інформації;
в) коректне обробленнята аналіз експертної інформації [32, с.160].
1.3 Венчурний бізнес в інформаційній сфері
Виробництвоінформаційної техніки було сферою, в якій «венчурне» підприємництвовперше набуло значного поширення. Пізніше відпрацьований у цьому виробництвімеханізм «венчурного» бізнесу став поширюватися на наукомістківиробництва, а в подальшому — й на інші галузі економіки.
У СШАширокомасштабне приватне «венчурне» підприємництво набуло найбільшогорозвитку. За своїми обсягами американський ринок «ризикового»капіталу значно перевершує західноєвропейський та японський. Заснуваннясамостійних дрібних фірм — «венчурів», стало важливим елементомамериканської моделі науково-технічного розвитку, що відбувається головнимчином за рахунок приватного підприємництва, тоді як розвитокзахідноєвропейських ринків багато в чому зумовлений діяльністю національнихурядів та ЄС як з гарантування середньо- і довгострокових позик, так і зінвестування деякої частини державних коштів у вигляді «ризикового»капіталу.
У Західній Європівідносно великий ринок венчурного капіталу існує тільки у Великобританії, але ійого розвиток прискорився лише у 80-х роках. На сьогодні цей ринок швидкорозвивається в Голландії, ФРН та Італії. Однак тільки половина всьоговенчурного капіталу в Західній Європі інвестується в абсолютно нові фірми. Тутіснують бар’єри вільного руху капіталу у вигляді національних особливостейдержавного регулювання.
Більшістьєвропейських країн виробили заходи стимулювання ризикових підприємств шляхомбезпосереднього виділення державних коштів, надання гарантій держави, зниженняоподаткування на біржові прибутки і створення біржових ринків, що некотируються. Капітал звичайно вкладається в формі участі у створенні невеликихпідприємств, що спеціалізуються на нових ідеях або технологіях.
Розроблення новихтехнологій (інформатика, електроніка, зв’язок, генна інженерія, охорона здоров’я)поглинає більшу частину таких капіталовкладень.
Держававтручається в цю сферу, гарантуючи банкам покриття можливих збитків абосприяючи створенню і розвитку інвестиційних компаній (фіскальні знижки). Так,ФРН яка безпосередньо вкладає державні кошти у невеликі компанії наукомісткогобізнесу, так і гарантує повернення 75% вартості позик таким компаніям, наданихприватними кредитними інститутами, у разі банкрутства компаній-боржників. УФранції створена спеціальна урядова організація ІНОДЕВ і приватно-державнийбанк для надання фінансових коштів невеликим компаніям, особливо, зайнятим внаукомістких галузях [53, с.98].
Розрізнюють двіорганізаційні форми венчурних груп — внутрішню та зовнішню. За так званих «внутрішніхвенчурів» вибір пріоритету відбувається не на макрорівні, а всерединіфірми. Тут організується наскрізна бригада, очолювана автором проекту, щосамостійно здійснює надалі кадрову політику. Другою формою венчурноїорганізації є «венчурні фірми». У цьому випадку ініціатор «венчура»йде з корпорації й організовує окрему невелику юридично незалежну фірму.Венчурні групи фінансуються або тією корпорацією, де народився венчур, абостороннім венчурним капіталом, що створюється фірмами, які спеціалізуються нафінансуванні венчурних груп.
Успіх венчурнихфірм змусив звернути увагу на роль в наукових дослідженнях дрібних наукомісткихфірм, тобто фірм з чисельністю працівників не менше 500 осіб.
Щорічно в СШАвиникає близько 2500 нових венчурних фірм. Створення венчурної фірми передбачаєнаявність трьох компонентів: ідеї нововведення;
суспільноїпотреби і підприємця, готового на основі такої ідеї організувати нову фірму; «ризикового»капіталу для фінансування цих фірм.
Безпосередніавтори нововведення — винахідники, вчені та інженери, рідко стають власникамивенчурних фірм. Велика частина фахівців — власників ризикових фірм після того,як їх підприємства налагоджують випуск продукції, з вигодою для себе продаютьїх і беруться до розроблення інших проектів, реалізовуючи свій науковийпотенціал у нових відкриттях.
Механізмвенчурного фінансування обумовлює взаємодію як стимулювальних, так істримувальних тенденцій його розвитку. Він дає змогу великому монополістичномубізнесу використати дрібний бізнес як випробувальний полігон для випробуваннякомерційної дієздатності як науково-технічних новинок, так і інших галузейекономіки.
Виділяють п'ятьсекторів ринку інформаційних продуктів і послуг.
/>
Рис.1.3. Сектори ринкуінформаційних продуктів і послуг [64, с.32]
Інформаційнийбізнес, який став одним з найбільш прибуткових і перспективних, привертає всебільше і більше фірм. Інформаційні потреби різних рівнів ростуть швидкимитемпами, що розширює можливості обміну даними, веде до появи і стимулювання всенових інформаційних продуктів і технологій.
З метоюпідвищення зацікавленості банків у кредитуванні ризикових підприємств державабере на себе значну частку ризику, гарантуючи кредити, що надаються приватнимибанками. У США, наприклад, адміністрація малого бізнесу може гарантувати до 90%позики, що надається комерційним банком.
Для успішногорозвитку ризикової фірми необхідно, щоб значну частину її капіталу становивкапітал пайовий, що надається різними інвесторами в обмін на акції фірми.Причому реальним шляхом є приватне розміщення акцій без оголошення в ЗМІ.
Минулий рік буввдалим для сектора споживчих послуг в цілому і для інформаційних послуг,зокрема: у 2010 було залучено на 67% більше капіталу (4.4 млрд.дол.) і укладенона 23% більше угод (486), ніж у позаминулому році.
Зростання обсягівкапіталовкладень в сектор споживчих інформаційних послуг також був значним:кількість угод у рамках сектора збільшилося на 26%, а сума залученого капіталу- на 80%.
Якщо розглядатисектор інформаційних послуг щодо сфери ІТ, частиною якої він також є, то й тутє присутнім закономірне зростання: загальний обсяг залучених коштів зріс на 7%і досяг 7,23 млрд.дол [17].
Висновки до розділу
Згідно проведеногоаналізу, венчурний бізнес дещо відрізняється від інших видів інвестування, так якявляється досить ризиковим і стосується переважно інформаційних технологій, ноу-хаута інших новинок бізнесу.
Сформувався венчурнийбізнес порівняно недавно, і тому ще не встиг набути значного розвитку. На даниймомент даний вид бізнесу є поширеним лише в США та найбільш розвинених країнах Європи.
Для розвитку венчурногобізнесу в тій чи іншій країні необхідна наявна потужна інформаційна база та сприятливийінвестиційний клімат.
Задля уникнення значногоризику та великих втрат в країнах створюються венчурні фонди, які спрямовують залученікошти від інвесторів у високоприбутковий бізнес, переважно шляхом купівлі ціннихпаперів.
Інвесторами венчурнихфондів можуть бути, переважно, інституційні одиниці та фінансові установи, до якихналежать: інвестиційні та комерційні банки, інвестиційні та венчурні фонди, а такожстратегічні інвестори.
Якщо венчурний бізнесв країні нерозвинений або малорозвинений, то і ймовірність отримання венчурних капіталовкладеньбуде невеликою.
Компанія може отриматиприбутки лише за наявності наступної умови: грошові кошти одних підприємницькихструктур та інтелектуальні можливості інших об’єднуються у реальному секторі економікидля того, щоб принести новій компанії прибутки.
Інноваційний венчурнийпроект повинен проходити експертизу, яка передбачає оцінку наукового та технічногорівня проекту, можливості його виконання, а також наслідки його реалізації.
Держававтручається в інформаційну сферу, гарантуючи банкам покриття можливих збитківабо сприяючи створенню і розвитку інвестиційних компаній, тобто надаючи фіскальнізнижки.
Саме інформаційнийбізнес привертає до себе увагу все більше і більше фірм.
У другому розділіпроведемо детальний аналіз венчурного бізнесу, розпочавши із етапіввстановлення венчурної індустрії в світі.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВЕНЧУРНОГОБІЗНЕСУ В ЄВРОПІ
2.1 Етапивстановлення венчурної індустрії в світі
Світовий досвід показує,що роль венчурної індустрії полягає у:
- перерозподілі фінансових ресурсів у масштабахекономіки завдяки окремим перевагам, таким як оперативність прийняття інвестиційнихрішень, чітка оцінка ризиків і відсутність суб’єктивних підходів при розподілі фінансовихресурсів;
- створенні нових комерційних успішних інноваційнихпідприємств, які є ініціатором росту галузей в інноваційній сфері;
- створенні додаткових робочих місць для висококваліфікованогоперсоналу в нових інноваційних сферах;
- забезпеченні довгострокових результатів розвиткупідприємств завдяки більш якісному стратегічному баченню з чітким і сфокусованимопераційним контролем;
- підвищенні норми прибутку у економіці в цілому,оскільки у венчурному бізнесі вона завжди вище середньої по країні та галузі.
Індустрія венчурногоінвестування займає важливу позицію в комплексі заходів з переходу держави на модельінноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності на світових ринках капіталу,оскільки сприяє стимулюванню економіки шляхом активного інвестування та підтримкибізнесу з високим потенціалом росту в існуючих і новостворюваних секторах промисловостіта сфері послуг.
Венчурнаіндустрія зародилася у США при активній державній підтримці у 50-х рокахминулого сторіччя. 1958 року Конгрес ухвалив рішення про початок реалізаціїпрограми SBIC (Small Business Investment Company). В рамках цієї програми урядСША надавав доступ до державного фінансування молодим зростаючим компаніям, заумови одночасного залучення коштів з боку приватних інвесторів у співвідношенні2:1 або 3:1 (тобто дві або три частини капіталу повинні бути з приватнихджерел). Ті приватні компанії, які погоджувалися брати участь у програмі SBIC,в обмін одержували урядові субсидії, випускаючи гарантовані SBA облігації. Упроцесі розвитку програми SBIC паралельно стали з'являтися незалежні приватнівенчурні фонди і компанії, які з часом сформували венчурну індустрію [44, с.54-58].
Зародженняперших венчурних компаній в США. Венчурна діяльність як самостійний бізнесбула започаткована у Силіконовій долині, де зароджувалися сучасна інформатика ітелекомунікації. У 1957 році Артур Рок (у той час працюючий в інвестиційнійбанківській фірмі на Уолл Стріт), отримав лист від Юджина Клейнера, інженера зкомпанії Shokley Semiconductor Laboratories у Пало Альто, який шукав фірму, якаб зацікавилась ідеєю виробництва нового кремнієвого транзистора. Після їхзустрічі було вирішено, що Артур Рок збере 1,5 млн. доларів для фінансуванняпроекту Клейнера. Проте жоден з 35-ти корпоративних інвесторів, до якихзвернувся Рок, не зважився взяти участь у фінансуванні такої ризикованоїоперації: створити фірму під абсолютно нову ідею, ще не реалізовану напрактиці. Відгукнувся тільки Шерман Ферчайлд, який сам був винахідником і вжемав досвід створення нових технологічних компаній. Саме він надав необхіднікошти. Так була заснована Fairchild Semiconductors — перша напівпровідниковакомпанія Силіконової долини. Після цього у Артура Рока були ще Intel і AppleComputer, до 1984 року він набув популярності, і його ім'я стало синонімомуспіху. Артура Рок першим ввів у використання термін «венчурний капітал».
Приблизнов той же час інший знаменитий венчурний капіталіст Том Перкінс здійснив своюнайризикованішу в житті операцію. Працюючи у Девіда Паккарда (одного зі співвласниківвсесвітньо відомої сьогодні компанії «Hewlett-Packard»), він винайшовнедорогий і простий у використанні лазер з газовим накачуванням. Усі своїзаощадження — 10 000 доларів — він вклав в нову фірму, яка виявилася настількиуспішною, що через короткий проміжок часу Перкінс зумів продати її компаніїSpectra-Physics. Після цього він теж зустрів Юджина Клейнера і повністюприсвятив себе венчурному бізнесу.
Утой період створювати нові інноваційні компанії було непросто: справжніхпідприємців, що займаються інноваціями, було не так багато, а необхіднаінфраструктура ще не існувала. На той час венчурні інвестиції не справлялипомітного впливу на розвиток американської економіки.
Яскравимприкладом для венчурних капіталістів є компанія Cisco Systems, один з світовихлідерів виробництва мережевих маршрутизаторів і телекомунікаційногоустаткування. Подальше становлення венчурного капіталу співпало за часом збурхливим розвитком комп'ютерних технологій і зростанням добробуту середньогокласу американців. Такі відомі компанії як DEC, Apple Computers, Compaq, SunMicrosystems, Microsoft, Lotus, Intel зуміли стати сучасними гігантамикомп'ютерного бізнесу багато в чому завдяки венчурному капіталу. Більше того,бурхливе зростання нових галузей, таких як персональні комп'ютери ібіотехнологія, виявилося можливим в основному за участю венчурних інвестицій[45, с.56-59].
Виникненнявенчурних фондів у Європі. До появи венчурного капіталу у Європі трохибільше 25 років тому, приватні підприємці просто не мали вільного доступу доджерел фінансування акціонерного капіталу. З середини 1980-х європейськівкладники стали більше цікавитися можливостями інвестицій в акції, вкладаючименше коштів у традиційні для них активи з фіксованим доходом. Піонеромвенчурної індустрії у Європі була і залишається Великобританія — старий іпотужний світовий фінансовий центр. У 1979 році загальний обсяг венчурнихінвестицій у цій країні складав всього 20 мільйонів англійських фунтів, а вжечерез 8 років, в 1987 році, ця сума склала 6 млрд. фунтів. Протягом 1990-хроків венчурний бізнес в Європі акумулював 46 млрд. ECU довгостроковогокапіталу, і на даний час кількість проінвестованих приватних компаній складаєблизько 200 000 євро [52, с.87-90].
У1996 році в цьому інвестиційному бізнесі працювали більше 3000 професійнихменеджерів та інвесторів. У 20 країнах Європи налічувалося 500 венчурних фондіві компаній (EVCA, White Paper, Boosting Europes growing companies та інші).Рекордним для Європи став саме 1996 рік. Обсяг інвестицій досяг 6,8 млрд. ECU. Сумарнийобсяг капіталів нових фондів, які влилися у венчурний бізнес цього року, склав7,9 млрд. ECU, що майже вдвічі перевищило рівень 1995 р. При цьому, 15% всіхінвестицій було зроблено за межами Європи (проти 9% в 1995 р.), переважно в такзвані «нові ринки» (emerging markets), в тому числі і у Росії.
Процесстановлення і розвитку венчурного бізнесу почав вимагати створення професійнихорганізацій. Вони стали виникати як некомерційні об'єднання. Спочаткустворювалися національні асоціації, з яких найстарішою є Британська асоціаціявенчурного капіталу (BVCA), заснована у 1973 році.
Відмінностіу цілях і завданнях, які ставлять перед собою національні асоціації, обумовленірізним рівнем економічного розвитку країн і регіонів світу, а також пріоритетаминаціональних економічних політик. Проте, сама потреба формальної структуризаціївенчурного руху — свідоцтво його зрілості і зростаючого впливу [56, с.42].
Венчурні фонди уРосії почалистворюватись 1994 року за ініціативою Європейського Банку Реконструкції іРозвитку (ЄБРР). Регіональні Венчурні Фонди (РВФ), кількість яких складає 10,були створені у 10 різних регіонах Росії. Одночасно з ЄБРР інша крупнафінансова структура — Міжнародна Фінансова Корпорація (International FinanceCorporation) також зважилася на участь у створюваних венчурних структурахспільно з деякими відомими у світі корпоративними і приватними інвесторами. У1997 році 12 діючих на території Росії венчурних фондів утворили РосійськуАсоціацію Венчурного Інвестування (РАВІ) зі штаб-квартирою у Москві івідділенням у Санкт-Петербурзі. За даними «Financial Times», навересень 1997 року в Росії діяли 26 спеціалізованих фондів, що інвестують вросійські корпоративні активи з сумарною капіталізацією 1,6 млрд. дол. Крімцього, ще 16 східноєвропейських фондів інвестували до Росії частину своїхпортфелів [22, с.59-60].
2.2 Особливостівенчурного інвестування в Європі
Венчурнефінансування здійснюють по-різному. Найтиповіше це відбувається у два етапи. Напершому відбувається акумуляція коштів з різних джерел – корпорацій, пенсійнихфондів, страхових компаній, приватних іноземних інвесторів, банків і формуванняфондів венчурного капіталу.
На другому етапіздійснюється розподіл коштів фонду серед відібраних після експертизи проектів,що істотно знижує ризик втрати коштів венчурного капіталу.
Говорячи про перспектививенчурного бізнесу в країнах Європи, то слід звернутись до наступних фактів [10].
Британськаімперія була найбільш інвестованою країною в Європі в 2009 році. Компанії у Великобританіїзалучили 1,2 млрд. дол. (860 млн. євро) за 264 угод, що на 40% нижче з 2 млрд.дол.,що було вкладено в 349 угод у 2008 році.
У Франціїінвестиції впали на одну третину і склали 782 млн. дол. (566 млн. євро) у 226угод в 2009 році.
Швейцаріявсупереч тенденції зниження, що спостерігається в більшості європейськихкомпаній, зібрала 398 млн.доларів (287 млн. євро) за 25 угод, що є вище на 62% упорівнянні з 2008 роком.
Капітальнівкладення у Німеччині та Швеції різко впали на 60% в порівнянні з попереднім роком.Німецькі компанії отримали 566 млн.дол. (409 млн. євро) за 151 угоду, ашведські компанії зібрали 182 млн. дол. (131 млн. євро) за 53 угоди в 2009році.
Іспанія пережиларізке падіння в 42% з 2008 року — 153 млн. дол. (111 млн. євро) вкладених в 25угод.
Інвестиції вНідерландах впали на 19 % в порівнянні з попереднім роком, так як інвесторивклали 198 млн.$ (143 млн. євро) у 33 угоди [77].
Розглянемо розмірвенчурних інвестицій в Європі за 2008-2009 рр.
/>
Рис. 2.1. Розмір венчурнихінвестицій за 2008-2009 рр. [31]
До умоввенчурного фінансування належать:
- підприємство, в яке вкладаються коштивенчурного фонду, не повинно бути державним, командитним, індивідуальним чи кооперативним;
- підприємство повинно забезпечитизростання капіталу на 30-50%;
- необхідний ефективний механізм продажуакцій.
Найбільшакількість підприємств, прийнятих до інвестування венчурними фондами, булирекомендовані професіоналами, які користуються довірою венчурного капіталіста.
Дослідження,проведені Європейською асоціацією венчурного капіталу, показали, що процесвиходу з бізнесу для венчурного капіталіста проходить дуже болісно.
Серед джерелфінансування європейського венчурного капіталу велика питома вага належить самебанкам. На частку венчурних фондів, які є структурними підрозділами банків,припадає близько третини їх загального обсягу. Так, у Великобританії цявеличина становить 18,7%, а в Нідерландах – 29,17% (див. табл.2.1.).
Таблиця 2.1 Джерела фінансування венчурного капіталув Європі, питома вага, % [23]Джерела фінансування Нідерланди Великобританія Банки 29,17 18,7 Пенсійні фонди 9,53 29,52 Страхові компанії 23,51 13,16 Академічні інститути 0,33 Корпоративні інвестори 1 13,78 Приватні інвестори 3,19 Державні інвестори 1,18 Прибуток венчурних фондів, який реінвестується в нові проекти 35,71 12,43 Інші джерела 1,07 7,72
Істотний вклад увенчурне фінансування роблять пенсійні фонди. Вони відіграють значну роль уздійсненні контролю за рухом капіталу.
Більше половиниурядів штатів США здійснюють фінансування наукомістких підприємств напочаткових, достартових етапах життєвого циклу, адже їх метою є не тількиотримання прибутків, а й залучення підприємців і вчених до венчурного бізнесу. Венчурніфонди беруть участь у фінансуванні фірм на різних етапах життєвого циклунововведення. Але у кожного типу фондів існує певна специфіка, що знаходитьвідображення в розподілі коштів на цих етапах. Розглянемо участь фондів венчурного капіталуна різних етапах фінансування життєвого циклу нововведення.
Таблиця 2.2 Участь фондів венчурного капіталу нарізних етапах фінансування життєвого циклу нововведення, % [56, с.97]Назва етапів фінансування Види фондів Інвестиційні компанії малого бізнесу «незалежні» венчурні фонди Венчурні фонди корпорації Достартове 5,1 11,9 16,9 Стартове 22,9 32,9 28,0 Підготовчий етап 31,8 26,3 24,2 Основний етап 17,2 12,0 13,4 Звужене 15,9 13,2 15,3 Інші етапи 7,1 3,7 2,2 Усього 100 100 100
Як бачимо,інвестиційні компанії малого бізнесу не дозволяють собі витрачати багато коштівна достартове фінансування, адже цей етап має найвищий ступінь розвитку.Основна частина капіталу витрачається на стартове і розширене фінансування.
Слід зазначити,що більше ніж 50-річний період розвитку венчурного підприємництва в розвинутихкраїнах світу дає багатий матеріал для досліджень і значно ускладнює їх,оскільки кожна країна має свої особливості в організації такої діяльності тавласні проблеми, які намагається вирішити.
Попит навенчурний капітал в останні роки спричинив адекватне зростання кількості йогоджерел, тобто зміст венчурного фінансування реалізується в різноманітнихформах.
Наприклад, уФранції венчурні фонди податком не обкладаються, а учасники сплачують податокна курсову різницю і податок на прибуток.
Протягом останніхдвадцяти п’яти років венчурний капітал в Європі розвивався дуже швидкимитемпами.
Венчурні фондиЄвропи спрямовують свої інвестиції у такі галузі:
- виробництво товарів народного споживання– 18,3%;
- виробництво промислової продукції –18,4%;
- зв'язок, комп’ютери, електроніка –15,5%;
- фінансові послуги – 6,3%.
На відміну відамериканських фондів, західноєвропейські вкладають свої кошти у зрілі фірми,які себе добре зарекомендували.
Згідно ізстатистичними даними в Європі існують такі методи виходу незалежних фондів звенчурного бізнесу: продаж акцій, продаж фірми стратегічному інвестору, іншіформи продажу, списано за збитки.
Багатозахідноєвропейських країн почали активно стимулювати індивідуальних таінституційних інвесторів з тим, щоб вони вкладали свої заощадження у венчурнітрасти [63].
Основною формоюфінансування венчурних підприємств є придбання інвестиційними компаніямивенчурного капіталу та приватними інвесторами пакета акцій. Якщо справивенчурного підприємства йдуть успішно, то воно має змогу публічного продажуакцій, а компанія, яка володіє пакетом акцій цього підприємства, отримуєвеличезні доходи за рахунок значного зростання ціни акцій.
Керівництвокомпанії венчурного капіталу досить вибагливо підходить до вибору венчурнихпроектів з метою їх подальшого фінансування. Для цього використовуютьсяспеціальні критерії, за допомогою яких проводиться відбір. При доборіінноваційних проектів для можливого інвестування враховуються насамперед діловіта професійні якості керівника малої наукомісткої фірми, потім характернововведення та його потенціал.
Ризиковий капіталнайчастіше надається двом категоріям малих фірм: тим, які викуплені у власників(«бай-аут»); новим фірмам, заснованим співробітниками відомихнаукомістких кооперацій, націлених уже як незалежні підприємці реалізувати ідеїі розробки («спін-оф»).
Залежно відінвестиційних перспектив виокремлюють три типи венчурних підприємств:
- «низько потенційні»підприємства для венчурного капіталу, прибутки яких за 5 років становлять 50млн. дол.;
- «венчури середнього ризику»,прибутки яких коливаються від 10 до 50 млн. дол. щорічно;
- «високо потенційні підприємства»,які мають понад 50 млн. дол. щорічного прибутку впродовж 5 років.
Малі венчурніфірми не випадково є головним об’єктом ризикового капіталу. У колі експертів іпредставників ділового світу існує думка про високу ефективністьнаково-дослідних робіт у таких фірмах.
Досвід високорозвинутих країн показує, що стратегічний альянс підприємств з венчурнимкапіталом приводить до значних економічних результатів.
Слід зазначити,що, незалежно від організаційної форми, венчурні фірми є тимчасовимиструктурами, які націлені на певний кінцевий результат діяльності, вирішенняконкретної проблеми. Адже самі венчурні фірми не здатні налагодити серійнийвипуск нової продукції [37].
З допомогоювенчурного фінансування при оперативній організації внутрішніх і зовнішніхризиків підрозділів корпорації стають активнішими у завоюванні нових сфер.
За останні рокизначного поширення дістала форма об’єднання венчурних підприємств та іншихсуб’єктів господарювання у науково-дослідні консорціуми, тобто тимчасовістатутні об’єднання із здійснення науково-технічних розробок [75].
Розглянемо особливостідіяльності венчурного бізнесу у деяких країнах Європи.
Німеччина
До 2001 року Німеччинабула другою за величиною європейською індустрією венчурного капіталу, післяВеликобританії. В Мюнхені були розроблено один з найуспішніших кластерів Європивенчурного капіталу підтримки бізнесу технології. Німеччина розробила свійвенчурний капітал в основному в період після возз'єднання країни. На своємупіку у 2001 році, в німецькій асоціації венчурного капіталу було 215 членів. Кількістьактивних інвесторів венчурного капіталу знизилася протягом останніх двох років.
Німецькаіндустрія венчурного капіталу відображає регіоналізм більш широких економічнихі політичних структур країни. Найвища концентрація інвесторів венчурногокапіталу в Мюнхені та Берліні, а також кластери у Франкфурті, Штутгарті іКельні. Ці кластери характеризуються наявністю великих промислових корпорацій,які є джерелами спін-аут, спільних підприємств, клієнтів і постачальниківможливостей (таких як Siemens у Берліні та Мюнхені, BMW в Мюнхені і «Байєр»в Кельні, Бонні та Дюссельдорфі); концентрації установ технічних досліджень ірегіональних урядів, таких як Баварія.
Безпосередня рольнаціональних та регіональних органів влади в галузі венчурного капіталу буламенш значною. Тим не менш, інститути Макса Планка і Фраунгофера булизацікавлені в комерціалізації технологій через створення нових компаній іфедеральний уряд профінансував створення зброї, присвяченої комерціалізації тихчи інших науково-дослідних установ.
Проте,здебільшого вплив уряду, як федерального так і регіонального, з питаньвенчурного капіталу був непрямим. Федеральна політика заохочення формуваннянових підприємств — таких, як наявність пільгових кредитів — була значнимстимулом для венчурного інвестування, оскільки вона спотворює фінансову віддачувід інвестованої компанії на користь комерційних інвесторів. Регіональний урядсправив значний вплив на регіональні банки і ощадні установи.
Однак, якфедеральні так і регіональні політики уряду, сприяли і спотворенню ринкувенчурного капіталу в Німеччині шляхом створення великої кількості фондіввенчурного капіталу на ранніх стадіях. Навіть якщо всі ці підприємства мали відміннутехнологію, сильний ринковий потенціал і грамотний менеджмент – не було достатньокоштів для їх фінансування [20].
Франція
У 2010 році Франціядосягла найбільшого високого рівня розвитку венчурного капіталу з 2000 року. У фондивенчурного капіталу було вкладено близько 1050 млн. євро у 2010 (у порівнянні з910 млн. євро у 2009). Це найвищий обсяг з 2000 року, коли венчурний капіталдосягнув 1140 млн.євро.
Розглянемо обсяг ризиковихінвестицій протягом останніх шести семестрів за останні 3 роки.
2008: 470 млн.євро (1 семестр), 556 млн. євро (2-й семестр)
2009: 503 млн.євро (1 семестр), 407 млн. євро (2-й семестр)
2010: 515 млн.євро (1 семестр), 532 млн. євро (2-й семестр)
У столиці здебільшогопредставлені місцеві інвестиційні фонди, або FIP (Fonds d'Investissement деproximité) та інноваційні фонди, або FCPI (Fonds комун де розміщенняDans l'інновації). Справді, у другій половині 2010 року, МІФ і ІФ представляли 62,5%інвестицій.
Здебільшого здійсненнявенчурних інвестицій здійснюється на останній стадії, або на другій стадій,замість інвестицій на ранньому етапі. Рання стадія складає лише 7% відінвестицій венчурного капіталу за останні десять місяців 2010 року.
Охорона здоров'я,наука та фармацевтична промисловість становлять майже 25% інвестицій в основнийкапітал підприємства.
Інноваційні фондиконтролюють приблизно 60% венчурного інвестування в Франції [84].
Іспанія
Хочапідприємницький сектор в столиці Іспанії швидко зростає, так як уряд запровадивдеякі податкові пільги в 1999 році, там була сильна концентрація незрілих фірм.Іспанія є однією з тих країн, де найменше зосереджено венчурних інвестицій середусіх країн ОЕСР.
Основна часткаприватних інвестицій в акціонерний капітал іде на розширення фази компаній, якізазвичай складають від 60% до 70% від вкладеного капіталу і загальноїпропозиції.
Іспаніязіткнулася з труднощами у напрямку капітальних вкладень в підприємства ще вранній стадії компаній.
Венчурні фонди країнимають значний ряд недоліків. Тож існуюча необхідність приросту капіталуподаткових пільг буде введена для індивідуальних інвесторів [42].
Для отриманняподаткових пільг, які кріпляться до іспанських фондів венчурного капіталуюридичної особи повинні відповідати наступним критеріям:
- мінімальний статутний капітал: фонди венчурногокапіталу повинні мати статутний капітал призначеної суми;
- активи: 60% активів фондів венчурного капіталуповинні брати участь в акціях цільових компаній або часток в інших компаній.
- адміністративне твердження: Для того щоботримати спеціальний податковий режим фонди венчурного капіталу повинніотримати попереднє схвалення та бути зареєстрованими в Міністерстві економіки іфінансів.
Фонди венчурного капіталуІспанії користуються такими податковими режимами: корпоративний прибутковийподаток; податок на приріст капіталу та утримуваний податок [82].
Греція
Компанії грецькоговенчурного капіталу мають право на спеціальні податкові пільги.
Грецькі акціївільно переводяться і котируються на фондовій біржі.
Інвестування тут здійснюєтьсяза допомогою акцій, що обертаються на фондовій біржі або ж облігацій, які можутьбути конвертовані в акції цільових компаній.
Значну роль відіграютьінвестиційні фонди закритого типу, які діють відповідно до положень Закону2992/2002. Такі фонди управляють фондами венчурних компаній. Фонд обіговихкоштів переважно інвестує в компанії, що працюють в таких секторах як: телекомунікації,інформаційні технології, електронна комерція, біотехнології, нові матеріали тощо[40].
Компанії,засновані відповідно до Закону 1775/1988, з поправками, мають право наодержання субсидії в розмірі до 30% своїх інвестицій у передові технології таінноваційні підприємства. Відсотки, отримані від облігацій, випущених такимикомпаніями, не обкладається прибутковим податком [30].
Норвегія
Норвезький ринок венчурногокапіталу орієнтований на розширення інвестицій в традиційних секторах істраждає від відсутності ризику приватного капіталу, а також підприємницькогопопиту. Норвегія потребує збільшити введення інноваційних стартапів з метоюдиверсифікації економіки на базі її природних ресурсів.
Уряд повинен звернутиувагу на подальшу приватизацію промислових холдингів та скорочення кількіснихобмежень для інституційних інвесторів.
Венчурний капіталв Норвегії в основному спрямований на розширення інвестицій, які становлять близько60% від загального числа інвестованого капіталу.
У норвезькому бізнесіі промисловості переважають малі та середні компанії з менш ніж 100співробітників. Фінансові ринки (в першу чергу в Осло) працюють досить добредля середніх і великих інвестицій в традиційних секторах, але підприємства ринківна більш ранніх стадіях фірм в інших галузях промисловості залишаються меншдосконалими.
На відміну відрешти країн Європи, лише невелика частка норвезьких інвестицій венчурногокапіталу спрямована на більш пізні стадії корпоративного життя [35].
Управління бай-інта викуп обмежено в Норвегії у зв'язку з великим числом державних підприємств уряді секторів.
Венчурний капіталінвестицій в Норвегії зосереджений переважно в Південно-східному регіоні, на якийприпадає 90% від загального обсягу інвестицій за останні роки.
На Західнийрегіон (Берген), який є центром морської біології, припадає 18% венчурнихінвестицій. Решта три регіони (Близький, Північний і Південний) складають 2 -4%від загального числа портфельних інвестицій. Сюди належать такі області як Тронхейм,що є центром досліджень, пов'язаних з високими технологіями інвестицій; Тромсе- на півночі, де сконцентровано рибальський сектор та Ставангер напівденно-заході Норвегії, де переважає нафтова галузь [76].
Фінляндія
У 2010 році у Фінляндіїбуло здійснено венчурних інвестицій на суму 97 мільйонів євро. Це на 4% більшев порівнянні з 2009 р.
У 2000 і 2001роках було здійснено 154 млн. євро і 175 млн. євро, відповідно. Нижче наведенографік, що показує кількість венчурних інвестицій, здійснених протягом останніхроків у мільйонах євро. На рисунку чітко видно, що 2008 рік був найкращим уплані фінансування для молодих компаній в останні роки [61].
У цілому, 150фінських компаній отримали кошти венчурного капіталу в 2010 році. У 2009 роціцей показник склав 167. У 2010 році середня кількість інвестицій венчурногокапіталу склала 650 000 євро. Це, як і раніше, є дуже низьким показником заміжнародними стандартами, але цифра зростає. У 2009 році середня кількість інвестиційскладала 550 000 євро.
/>
Рис. 2.2. Інвестиціївенчурного капіталу в Фінляндії в період з 1996 по 2010 рр., млн.євро [26]
Розподілінвестицій за інвестиційними стадіями можна підсумувати таким чином. Компанійпосівної стадії отримали 10 млн. євро (55 угод), стартапи — 56 мільйонів євро(161 угоду) і компанії пізнього етапу отримали 31 млн. євро (32 угоди).
Якщо подивитися нафінансування по кожному етапі окремо, то на посівний стадії компанії одержали всередньому близько 180 000 євро за угоду. При стартапі це майже в два рази більше- до 350 000 євро, тоді як компанії пізнього етапу отримали приблизно 970 000євро.
Іншим вартимуваги елементом є стан кількості вільного капіталу фінських венчурних компаній.На даний момент ця цифра становить 176 мільйонів євро. Близько половини цієї сумизарезервовано для подальших інвестицій, а інша половина є доступною для новихпортфельних компаній (84 млн. євро) [43].
Литва
Литовський риноквенчурного капіталу все ще не розвинений. Кількість таких фондів створена в ЄСз 1980 року і перевищує 200 млрд. доларів. У Литві обсяг венчурного капіталу,вкладеного в десятиліття з 1 січня 1995 до 1 січня 2005 року склав 1400 млн.літів. Усього було реалізовано 166 інвестиційних проектів. Протягом останньогодесятиліття, щорічний обсяг інвестицій венчурного капіталу на 1 млн. населення склавв 5 разів менше, ніж у середньому по ЄС, а кількість підприємств, які залучилиінвестиції венчурного капіталу (на 1 млн. населення) у 4 рази менша середньогопоказника ЄС.
Ринок венчурногокапіталу країни значно відстає від країн-членів ЄС. Промоутери венчурнихпроектів в першу чергу стикаються з відсутністю стартового капіталу — багатовідмінних ідей бізнесу не здатні залучити такий капітал. У Литві, на венчурнийкапітал для запуску і розвитку інноваційного бізнесу в останнє десятиліттяприпадало всього 19% від середнього показника ЄС. 15% венчурного капіталу булавикористано для фінансування запуску бізнесу, 19% — у сфері ІКТ. Середнійрозмір венчурного капіталу в інвестуванні досить великий і складає 8,2 млн.літів.
Існує ще ринокненадання капіталу і ранньої стадії фінансування для малого та середньогобізнесу в цілому і високотехнологічних малих і середніх підприємств зокрема. Існуючіфонди венчурного капіталу зацікавлені головним чином в розширенні фінансування.Важко сказати що-небудь про неформальний ринок венчурного капіталу в Литві, такяк немає загальнодоступної інформації про неофіційний венчурний капітал вЛитві.
Податковий кодексу Литві не робить виключення для венчурних інвестицій. Відповідно до закону всілитовські доходи від приросту капіталу обкладаються податком зі ставкою 15%,якщо цінні папери були продані менш ніж за один рік. Якщо є збитки з продажу ціннихпаперів — це може бути компенсовано. Не існує ніяких обмежень щодо розмірудоходу від приросту капіталу. Не існує ніяких серйозних адміністративнихперешкод, щоб стати бізнес-ангелом або розвивати мережу бізнес-ангелів. Числоуніверситетів, бізнес-інкубаторів та науково-технологічних парків забезпечитьнеобхідну інфраструктуру [58].
Бельгія
Операціївенчурного капіталу зазвичай тут охоплюють насіння, запуск або розширеннякапіталу.
Фандрайзинг —процес залучення грошових коштів та інших ресурсів організацією з метоюреалізації як певного соціального проекту, так і серії проектів, об'єднаниходнією спільною ідеєю.
Фандрайзингбельгійських коштів на ранній стадії в 2009 році знизився до 50 млн. євро(станом на 1 листопада 2010 року, коли 1 долар США склав близько EUR 0.7) впорівнянні з 68 млн. євро в 2008 році.
Інвестиції вбельгійських компаніях в 2009 році включали:
- насіння, де кількість інвестицій знизиласьдо 5,9 млн. євро (в порівнянні з 13,4 млн. євро у 2008);
- запуск інвестицій, що збільшилися більшніж на 60% — до 88,5 млн. євро (в порівнянні з 53,2 млн. євро у 2008);
- пізній етап венчурних інвестицій, якісклали 108,5 млн. євро (в порівнянні з 80,7 млн. євро у 2008).
На науку було зосереджено27,4% інвестицій (у порівнянні з 21% в 2008); комп'ютери та споживчуелектроніку — 18,4% (у порівнянні з 20,6% у 2008); енергетику та навколишнєсередовище — 3,4% (у порівнянні з 19,3% у 2008) [59].
Обсяг венчурних інвестиційв 2009 році в компанії, розташовані в Бельгії склав 202,9 млн. євро з 179 угод (впорівнянні з 147,4 млн. євро з 169 угод у 2008). З цих 179 угод, 71 інвестиція(або 39,7%) були здійснені у високотехнологічні компанії (в порівнянні з 73(43,2%) в 2008 році).
Приріст капіталувід бельгійської компанії з продажу акцій в дочірніх компаніях звільняється відподатку на прибуток, незалежно від розміру та тривалості акцій. Однак, втратикапіталу від акції не обкладаються податком, за винятком ліквідації компаній. Уцьому випадку втрати капіталу можуть бути відняті з оподатковуваного доходу насуму від інвестора оплаченого капіталу.
У цілому,процентні платежі обкладаються прибутковим податком у розмірі 15%, а виплатидивідендів обкладаються прибутковим податком у розмірі 25%.
Податковий режимвважається значно вигіднішім, коли ставка корпоративного прибуткового податкуабо ефективний податковий тягар нижче 15%. Права спільного фінансовогоположення, які застосовуються до компаній в ЄС не вважаються значно вигіднішими.
Немає загальнихправил недостатньої капіталізації бельгійських компаній. Конкретні правиланедостатньої капіталізації можуть бути накладені в особливих обставинах, алетільки для корпоративних цілей податку на прибуток.
Холдинговакомпанія, яка купує частку в бізнесі, не втручається прямо чи опосередковано вуправління, тому ПДВ не може бути нараховано для цієї компанії [36].
Фонди венчурногокапіталу беруть участь у синдикації для обміну знаннями та фінансовимиризиками. При цьому, фірми венчурного капіталу спрямовані на скороченняволатильності їх повернення, поліпшення їх можливості управління або отримання доступудо операцій, породжених синдикатом. Тим не менш, фірми венчурного капіталуможуть бути менше зацікавлені в операцій синдикату, якщо вони вважають, щоможуть генерувати більше прибутку від інвестицій, вкладаючи самі по собі. Управліннясиндикованими інвестиціями можуть бути менш гнучкими і займають більше часу,ніж несиндиковані інвестиції.
З 1 січня 2008року, будь-який випуск акцій на пред'явника більше не дозволено законом. Уцілому, акції вільно переводитися.
Інвестиційний комітет,що містить представників міноритарних інвесторів може накласти вето на нові інвестиціїта виходи (в залежності від послужного списку фонду менеджера).
Найбільшпоширеними інвестиційними цілями є досягнення максимальної віддачі відінвестицій.
Як правило,інвестори купують або підписуються на звичайні акції. Конвертовані також частовикористовуються. Тримачі звичайних акцій мають право на всі переваги успішноговиходу, але не мають пріоритету перед іншими акціонерами у разі невдалоговиходу. NID скасували внесок податку на капітал з 1 січня 2006 року.
Венчурнікапіталісти в основному аналізують існуючий фінансовий стан компанії — мету,стадії розвитку своєї продукції або послуг, а також перспективи компанії, щокупується. Вони також враховують оцінки інших порівняльних компаній.
Іноді розрив міжбажанням компанії отримати високу оцінку і бажанням венчурного капіталіста датинизьку оцінку може бути подоланий. Венчурний капіталіст може погодитися набільш високу оцінку, якщо певні прогнозовані віхи не задоволені (такі, якрозробка продукту протягом призначеного строку або досягнення певного рівня продажів).Венчурний капіталіст тоді отримує право на додаткові акції без додатковоїоплати.
До основних правовихдокументів, підготовлених в угоді венчурного капіталу належать: Інвестиційна угодаз метою реалізації інвестиційного венчурного капіталу; Угода акціонерів та кредитніугоди.
Інвестиційнаугода складається з уявлень і гарантій, наданих засновниками та / абоакціонерами [38].
Швеція
У Швеції сьогодніналічується близько 130 венчурних компаній, які разом узяті, складають більшніж 80 млрд.шведських крон.
Першим кроком нашляху індустрії венчурного капіталу було прийняття в другій половині 1970-х роківдержавної програми, що стосується ряду регіональних фондів. Перша хвилявенчурного капіталу відбулася на початку 1980-х з утворенням близько 30компаній венчурного капіталу. Це зростання було стимульовано зростанням нафондовому ринку і створенням позабіржового списку в 1982 році на Стокгольмськійфондовій біржі. Тим не менш, активність знизилася в другій половині десятиліття.
Ряд компанійвенчурного капіталу різко зріс протягом 1990-х років. Швеція отримала ширшийдоступ до капіталу, як результат — поліпшення на фондовому ринку, зростаннязаощаджень і збільшення асигнувань з пенсійних фондів венчурного капіталу. Багатонових компаній венчурного капіталу зосередилися на таких галузях як: мобільнийзв'язок, Інтернет і наука. Тут було збільшено обсяг інвестицій на ранніхстадіях шляхом кількості інкубаторів [12].
Коли мова йде провенчурні інвестиції, Швеція посідає третє місце в світі після США іВеликобританії. У 2008 році шведські фірми венчурного капіталу інвестували більшніж 18 млрд. шведських крон, з яких 80 відсотків склали первинні інвестиції у301 компанію (13 млрд. шведських крон). Це становить 0,82 відсотка від ВВП. ТількиВеликобританія інвестувала більше — 0,86 відсотка від ВВП. У США венчурнікапіталовкладення становили 1,56 відсотка від ВВП.
У попередні роки,молодим компаніям було важко отримати венчурне фінансування. Але сьогодніШвеція є європейським лідером в області насіння і пуско-налагоджувальних інвестицій.У загальному було інвестовано 3,7 млрд. шведських крон в шведське насіння істартап компанії (18,9 % від загальної суми інвестицій).
Промисловістьтоварів та послуг привертають найбільший обсяг інвестицій — трохи більше 2млрд. шведських крон. Але з точки зору кількості інвестицій, провідним є телекомунікаційнийсектор.
Залучення коштівз-за меж Швеції значно перевищує інвестування із меж країни.
Загальна картинашведського ринку венчурного капіталу є позитивною. Однак існують проблеми, якіобмежують цей розвиток, викликає заклопотаність шведських інвесторів. Іноземніінвестори не поділяють ті ж проблеми, адже у шведській компанії не доведетьсяплатити ніяких податків. Але для місцевих інвесторів деякі труднощі все ж таки є.Наприклад, активні інвестиції в приватні компанії часто обкладаються податкомпо більш високій ставці, ніж пасивні інвестиції в компанії, які завждиоподатковуються як дохід від приросту капіталу і не стикаються з особливими проблемами,з якими стикаються податкові партнери в малих компаніях [57].
Ізраїль
Ізраїльський венчурнийкапітал містить близько 70 активних венчурних фондів, з яких 14 – міжнародні венчурнікапіталісти з ізраїльськими офісами. Хоча венчурний капітал Ізраїлю бурхливорозвивається, фінансова криза значно вплинула на доступність венчурногокапіталу на місцевому рівні. У 2009 році капітал ізраїльськихвисокотехнологічних компаній знизився на 46% у порівнянні з 2008 р. Це було єдинерізке падіння за останні 7 років [83].
Проте обсяг венчурнихінвестицій почав зростати уже наприкінці 2009 року, що відображено на рисунку2.3.
/>
Рис. 2.3. Обсяг венчурнихінвестицій в Ізраїлі за 2008-2009 рр. [15]
У 2009 році на ізраїльськомуринку відбулося 63 злиття і поглинання на загальну суму 2,54 млрд. дол., що на7% нижче рівня 2008 року (2,74 млрд.). Незважаючи на падіння, середній розміругод в 2009 році склав 40 млн. дол США, що є на 21% у порівнянні з 33 млн. долСША в 2008 році.
У 2009 роціізраїльським венчурним фондам знайти залучення капіталу було надзвичайно важко,так як іноземні інституційні інвестори, які до кризи були основним джереломкапіталу, вкладеного в ізраїльські засоби, зазнали серйозних втрат черезфінансову кризу. Ізраїльський венчурний капітал зріс до 229 млн.дол. у 2009році, що становить 20% від загального обсягу капіталовкладень в ізраїльськікомпанії високих технологій.
/>
Рис. 2.4. Обсяг капіталу,залученого венчурними фондами за останні 10 років, млрд. дол. США [16]
На рисунку видно,що обсяг капіталу венчурних фондів Ізраїлю знову починає зростати.
Швейцарія
Швейцарія є домомдля деяких найбільш складних у світі технологій, та все ж її венчурний капітал,як і раніше, відносно нерозвинений.
Швейцарія єджерелом найбільших передових технологій у світі, особливо в областібіотехнології, мікроелектроніки та інформаційних технологій. Швейцарські банки,пенсійні фонди володіють достатнім капіталом для інвестування. Тим не менш,Швейцарія, не відомо через що, являється центром підприємництва і діяльності венчурногокапіталу. Кілька років тому швейцарські банки, які розглядали питання простворення фінансування венчурного капіталу дійшли висновку, що не булодостатньо перспективних технологічних компаній в Швейцарії, щоб втілити данийпроект.
Фінансове та правовесередовища в Швейцарії також сприяли відсутності підприємництва та інвестиційвенчурного капіталу. Кілька фінансових і правових перешкод заважають якстворенню нових технологічних підприємств, так і створенню венчурнихінвестиційних фондів, які могли б забезпечити фінансування для такихпідприємств.
Створенняшвейцарської корпорації вимагає мінімум 100, 000 швейцарських франків звласного капіталу, з яких 50, 000 швейцарських франків має бути сплачено за датуреєстрації.
У Швейцарії існуєбрак кваліфікованих кадрів у багатьох областях і обмежена кількість дозволівдля іноземних робітників.
Деякі швейцарськіфонди венчурного капіталу — це компанії, які кваліфікуються як холдинговікомпанії для кантональних і комунальних цілей оподаткування. Кантональний такомунальний податок становить від двох третин до трьох чвертей від загальногоподаткового тягаря корпорації. Холдингові компанії звільнені від податку наприріст капіталу на кантональному і комунальному рівні.
Найбільшпоширеними фондами венчурного капіталу в Швейцарії, на даний момент, є офшорні командитнітовариства, які знаходяться на Нормандських островах. Офшорні партнерства, необкладаються податком, і є надія, що швейцарські податкові органи будутьповажати характер розподілу доходів від приросту капіталу, а не нав'язуватиподаток на такі
розподіли швейцарськимінвесторам [19].
Ірландія
В Ірландії венчурнікапіталісти вважаються сумішшю страху і відчаю. Вони збирають кошти вартістюдесять мільйонів і міркують куди їх вкласти – іноді навіть занадто хитро.
Міністрпідприємництва, торгівлі та інновацій Батт О'Кіф нещодавно підтвердив додатковіасигнування в розмірі 55 млн. євро у фонди уряду для інвестицій в перспективні стартапи.У тандемі з цим у липні Брайан Коуен створив інноваційний фонд Taoiseach длязалучення іноземних венчурних капіталістів і зарубіжних стартапів до Ірландії.
Нешодавно стало відомо,що ірландські компанії венчурного капіталу збільшили свої прибутки на 76 млн.євро у другому кварталі 2010 року.
Значного успіху набулакомпанія Nubie.com, яка збільшила свій дохід на 150,000 євро завдяки технології,яка була створена у 2009 році. Було створено єдиний сервісний центр онлайн для проведенняконсультацій та надання інформації про ірландські компанії венчурного капіталу.
В Ірландії також існуютьдуже сильні кластери у різних галузях, таких як ІКТ, наука про життя і зелені насадженнятощо [65].
2.3 Державнапідтримка європейських венчурних підприємств
Головноюпроблемою реалізації інвестиційно-інноваційного розвитку є розрив між двома найважливішимистадіями інновацій – науковими дослідженнями й масовим виробництвом продукції звикористанням їх результатів. Суть венчурного бізнесу в тому, що інноваційніідеї інвестуються на стадії відсутності не тільки компанії, а, найчастіше, ібізнес-плану. Тому малий високотехнологічний бізнес активно звертається довенчурних інвестицій, особливостями яких є: довгостроковість та ризикованість;кошти часто надаються під перспективну ідею без гарантованого забезпеченнямайном, заощадженнями чи іншими активами; термін інвестицій 3-7 років;ухваленню рішення про венчурне фінансування передує велика робота з вивченняризиків та можливостей їх зменшення; венчурні інвестори надають перевагуреінвестуванню; їх прибуток виникає через 5-7 років після продажу пакету акційза ціною, що в декілька разів перевищує первинне вкладення.
Венчурніінвестиції: 1) сприяють освоєнню нових провідних науково-технічних розробок длястворення конкурентоспроможних високотехнологічних продуктів і технологій; 2)створюють нові робочі місця, сприяючи зниженню безробіття та підвищенню рівнядобробуту в суспільстві.
В Ізраїлі таФінляндії технологічна революція відбулася частково завдяки тому, що урядизробили ставку на венчурний розвиток промисловості, і були створені умови дляпрямих інвестицій у сміливі інноваційні проекти. За фінансової підтримки з бокувенчурного капіталу почали розвиток такі технології й галузі, якмікропроцесори, ПК, генна інженерія. Яскравими прикладами вдалих венчурнихпроектів є AOL, Apple, Cisco, Compaq, e-Bay, Google, HP, Intel, Microsoft, SunMicrosystems, Yahoo!, інвестори яких отримали прибутки в мільярди доларів [85].
Основнимифакторами, що сприяють розвитку венчурної індустрії, є: наявністьнауково-освітньої бази та потужного дослідницького сектора, потужні науковішколи; розвиненість фінансових інститутів і ринків страхового та пенсійногосекторів; наявність фондового ринку; політична і макроекономічна стабільність,стале економічне зростання; стабільний попит тощо.
У провіднихкраїнах розвиток венчурного бізнесу призводить до спрямування інвестицій увисокоризиковану інноваційну сферу.
Розвитоквенчурної індустрії стримують наступні негативні чинники.
1. Слабказаконодавча база. Термін «венчурний бізнес» уже протягом кількохроків зустрічається в низці законодавчих актів, проте досі не дано визначеннясуті, функцій, принципів діяльності саме венчурних фондів і венчурних фірм.
2. Брак джерелфінансування інвестицій. Згідно з діючим законодавством, фізичні особи таінституційні інвестори (інвестиційні й пенсійні фонди, страхові компанії) неможуть інвестувати у венчурні фонди, що істотно скорочує потенційнуінвестиційну базу для венчурних інвестицій.
3. Слабкістьфондового ринку та відсутність гарантій для венчурного інвестора, які бобмежували його ризики. Йдеться про інструменти власності з особливостямиопціону – конвертовані привілейовані акції й облігації.
4. Нерозвиненістьнеформального сектору венчурного бізнесу, який представляють бізнес–ангели.Вони є приватними особами та здійснюють фінансування проектів на початковихстадіях їх розробки. За існуючими даними, кількість активних бізнес-ангелів уЄвропі оцінюється в 125 тис., а кількість здійснюваних ними інвестицій у 30–40разів перевищує число інвестицій венчурних фондів.
5. Погіршенняситуації в секторі генерації наукових знань. Наявним є недофінансування йдеградація основних наукових шкіл, очевидна втрата зв'язку дослідницькогосектора з реальними потребами економіки та виробництва.
6. Брак на ринкувенчурного інвестування «якісних» проектів, які визначаються потужноюмаркетинговою стратегією та потенційною місткістю ринку.
7. Відсутністьфахівців у сфері венчурного менеджменту, які володіють технологіями виявленнята оцінки інноваційних проектів та вміють забезпечити стабільне фінансування вперіод ранньої стадії розвитку проектів.
8. Слабкістьінституту захисту інтелектуальної власності.
9. Загальнанесприятлива державна політика щодо стимулювання інноваційних процесів. Існуючісхеми регулювання лише погіршують ситуацію [39].
Заходи державноїпідтримки розвитку венчурного капіталу діляться на прямі (конкретні механізмидержавної підтримки, спрямовані на збільшення пропозиції венчурного капіталу,мають форму фінансових стимулів чи державних інвестицій в акціонерний капітал ідержавні кредити) і непрямі (передбачають розвиток конкурентних фондовихринків, розширення спектру фінансових продуктів, розвиток довгострокових джерелкапіталу, спрощення процедури формування фондів венчурного капіталу,стимулювання взаємодії між великими й малими підприємствами та фінансовимиінститутами, заохочення підприємництва) [14].
Висновки до розділу
Оскільки венчурнийбізнес виник в США, то саме в цій країні він і набув найбільшого розвитку. Черездеякий час почав поширюватись в окремих країнах Європи, та Росії зокрема.
Венчурне фінансуваннянеможливо здійснити одразу. Тому даний процес відбувається у декілька етапів.Спершу відбувається акумуляція коштів з різних джерел фінансування. Пізнішездійснюється розподіл коштів фонду серед відібраних після експертизи проектів,що істотно знижує ризик втрати коштів венчурного капіталу.
Згідно проведенихдосліджень, можна зробити висновок, що обсяги венчурних інвестицій значно збільшилисьу 2009 році. Така закономірність спостерігається у більшості країн Європи.
Інвестиції венчурнихфондів, як правило, направляються у такі галузі: виробництво товарів народного споживаннята промислової продукції; зв’язок, комп’ютери та електроніка; фінансові послуги.
Незначним недолікомамериканських венчурних фондів є те, що вони вкладають свої кошти у незрілі фірми,або фірми, що не приносять колосального прибутку. Натомість західноєвропейські фондивкладають свої кошти у фірми, які вже є досить відомими та прибутковими.
Для того, щоб збільшитисвої прибутки західноєвропейські країни почали активно стимулювати інституційнихта індивідуальних інвесторів вкладати свої заощадження у венчурні трасти.
Венчурні підприємстваділять на три категорії, серед яких: низько потенційні підприємства; венчури середньогоризику та високо потенційні підприємства.
Для отримання більшихприбутків слід також створювати стратегічні альянси підприємств.
Проте, венчурні фірмиє тимчасовими структурами, адже вони націлені на кінцевий результат.
На даний час значногопоширення дістала форма об’єднання венчурних підприємств та інших суб’єктів господарюванняу науково-дослідні консорціуми, тобто тимчасові статутні об’єднання ізздійснення науково-технічних розробок.
Європейським венчурнимпідприємствам необхідна державна підтримка.
Венчурніінвестиції сприяють освоєнню нових провідних науково-технічних розробок длястворення конкурентоспроможних високотехнологічних продуктів і технологій, а такожстворюють нові робочі місця, сприяючи зниженню безробіття та підвищенню рівнядобробуту в суспільстві.
До основнихфакторів, які сприяють розвитку венчурної індустрії, можна віднести наступні:наявність фондового ринку; наявність науково-освітньої бази та потужногодослідницького сектора, потужні наукові школи; політична і макроекономічнастабільність, стале економічне зростання; розвиненість фінансових інститутів іринків страхового та пенсійного секторів та стабільний попит.
Існує ряд негативнихчинників, які стримують розвиток венчурної індустрії. До них можна віднести наступні:брак джерел фінансування інвестицій; слабка законодавча база; нерозвиненістьнеформального сектору венчурного бізнесу; слабкість фондового ринку тавідсутність гарантій для венчурного інвестора, які б обмежували його ризики; загальна несприятлива державнаполітика щодо стимулювання інноваційних процесів; погіршення ситуації в секторігенерації наукових знань; відсутність фахівців у сфері венчурного менеджменту; брак на ринкувенчурного інвестування якісних проектів; слабкість інституту захистуінтелектуальної власності.
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИАДАПТАЦІЇ ВЕНЧУРНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ
3.1 Формування інвестиційногоклімату та ефективність діяльності на ринку венчурного інвестування України
Кожен інвестор, якийприймає рішення щодо впровадження того чи іншого свого проекту, розраховує на максимальнуйого ефективність. Насамперед ефективність фінансову. Країна, яка «приймає»цей інвестиційний проект, також розраховує зі свого боку на ефективність фінансову,соціальну, екологічну та ін., але не завжди має відповідні умови для гармонійноїреалізації спільних поставлених завдань.
Світовий досвід інвестиційноїдіяльності дає можливість зробити висновок про найбільшу принадність для зовнішніхінвесторів тих країн чи регіонів, де відчутну активність проявляють місцеві інвестори.Узагальнення ж досвіду міжнародних компаній, що створюють бізнес в інших країнах,визначає головну умову здійснення закордонних інвестицій: конкурентні переваги відстворення власного виробництва за кордоном повинні бути вищі за витрати за йогорозширення у своїй країні.
Такий підхід є цілкомзрозумілим та виправданим, оскільки саме завдяки поєднанню дії ринкових механізмів,законодавства та практичної діяльності держави, спрямованої на створення рівнихумов для економічних суб’єктів, можливий максимальний економічний ефект.
Позитив та негативсередовища, економіки й політики в країні для впровадження інвестиційних проектівназивають інвестиційним кліматом. Зрозуміло, що останній може визначитися як відносностатичними або історично складеними факторами, так і динамічними, що є результатомщоденних зусиль державних органів, підприємців, населення в цілому [88, с.17].
Україна має історичніконкурентні переваги для інвесторів, так би мовити, апріорі. Це ті фактори, яківизначаються географією, чисельністю населення, освітою працівників, що була закладенаще за радянських часів, відповідною інфраструктурою енергозабезпечення та ін. Найбільшвагомими такими перевагами з позиції сучасного та потенційного стану розвитку Україниможна вважати ті, що наведені в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 Історичні фактори інвестиційної привабливостіУкраїни Фактор інвестиційної привабливості Характеристика 1 Вигідне геополітичне розміщення Країна має вихід до Чорноморського басейну та розташована на перехресті транспортних шляхів Європа-Азія, Північ-Південь 2 Високий рівень природно-ресурсної забезпеченості За кількістю розвіданих запасів марганцевих руд Україна – друга в світі і перша – серед країн СНД; запасами вугілля, залізної руди, вторинних каолінів, калійних солей, глинистої сировини країна забезпечена на 100-200 років 3 Рівень інфраструктури Розвинуті всі види транспорту; висока енергозабезпеченість 4 Дешева кваліфікована робоча сила Середньомісячна заробітна плата в Україні становить 1500-3000., тоді як рівень мінімальної заробітної плати у країнах-членах ЄС 800-1000 євро 5 Місткий споживчий ринок Річна місткість українського споживчого ринку за урядовими оцінками – 40-50 млрд.дол США
Світова практика спрямовуєдіяльність держав до збереження історичних переваг, активного формування динамічнихпереваг та до стандартних підходів щодо виміру інвестиційного клімату в своїх країнах.Акцент, як правило, робиться насампред на законодавче забезпечення інвестиційноїдіяльності та прозору практику сприяння інвестиціям. Оскільки іноземні інвесторив оцінках звикли довіряти професійним «вимірювачам» інвестиційної привабливостікраїн, то й влада держав-реципієнтів інвестицій намагається залучити відомі рейтинговіагенції до співпраці.
Так, найстаріша всвіті рейтингова компанія Standart & Poor΄s відкрила своє представництвоу Москві в 1998 році. У 2000 році агенція ввела в обіг рейтинги корпоративного управління,в 2001 році була запущена російська шкала кредитного рейтингу. В Казахстані агенціяпочала працювати у 2000 році і в 2004 з’явилась казахстанська шкала кредитного рейтингу[18].
В Україні Standart& Poor΄s почала працювати також після кризи 1998 року, але національнушкалу кредитного рейтингу ввела тільки у 2005 році. Як заявляли представники агенції,це було зроблено завдяки тому, що нове керівництво країни одностайно заявило проприхильність ринковим реформам, які сприяють економічному розвитку. Шкала покликанавраховувати особливості українського ринку, керуючись при цьому міжнародними стандартамианалізу кредитного ризику. При цьому національна шкала забезпечує більшу диференціаціюмісцевих емітентів рівнем кредитного ризику, ніж міжнародна шкала Standart& Poor΄s. Національні кредитні рейтинги емітентів та кредитні рейтингиторгових зобов’язань базуються насамперед на порівняльному аналізі кредитного ризикувсіх емітентів і боргових зобов’язань, що діють на українському ринку.Тоді ж констатувалось,що компанія Standart & Poor΄s розглядає український ринок як один з найбільшперспективних із швидким розвитком ринків світу. Звичайно, що ні Standart &Poor΄s, ні, теж відомі агенції Moody та Fitch не встановили тоді Україні високірейтинги (А), але середні оптимістичні В2, В, В+ сприяли помітному зростанню обсягівінвестицій в економіку країни у наступні роки. Іноземні інвестори активізувалисьнавіть на мало розвинутому фондовому ринку України [29, с.21-23].
Названі агенції ісамі інвестори керуються досить стандартними підходами, які можна узагальнити утаблиці 3.2.
Таблиця 3.2 Підходи щодо формування венчурного бізнесув УкраїніЗагальні характеристичні ознаки Чинники формування Рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку
Структура та стан виробництва; рівень існуючих технологій; розвинутість та стан внутрішнього товарного ринку; зовнішньо-торговельний баланс;
рівень освіти та кваліфікації робочої сили; розвиток інфраструктури; аналогічні інвестиції та інвестиційні товари; наявність СЕЗ. Правове поле держави Наявність відповідної законодавчої і нормативної бази та потенціал її покращення; обтяжливість регуляторних актів. Політична культура влади
Рівень корупції; вага бюрократичних процедур;
дієва та чесна судова система; практичні дії щодо залучення та підтримки інвесторів; забезпечення привабливості об’єктів інвестування. Стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників Стан банківської системи; рівень інвестиційної діяльності банків; розвинутість інших фінансових установ та їх участь в інвестиційних проектах. Валютне регулювання Наявність стабільності національної грошової одиниці; наявність суттєвих золотовалютних резервів; взаємодія центробанку з урядом та зрозуміле валютне регулювання. Статус іноземного інвестора Відсутність дискримінації іноземного інвестора; позитивний досвід діяльності міжнародних фінансово-кредитних інституцій. Стан фондового ринку Наявність фондового ринку та ступінь його розвитку. Інвестиційна активність населення Відносини власності в державі; присутність населення на фондовому ринку; активність міноритаріїв; стан ринку нерухомості; виконання державної програми приватизації.
Не важко побачити,що багато позицій і напрямків формування інвестиційної привабливості, що визначенів табл.3.2, для України, далекі від кращого стану, нестабільні та досить уразливідо впливу негативних внутрішніх політико-економічних чинників і зовнішніх факторів.Саме це призвело до погіршення економічного розвитку та обвалу валютного ринку вУкраїні в кінці 2008 року. Зрозуміло, що якщо протягом 2005-2007 років рейтингиУкраїни повільно, але зростали, то у 2008 році агенції поспішали їх знизити, що,до речі, давало юридичний привід до виводу іноземного капіталу з країни. Наприклад,вже згадувана агенція Standart & Poor΄s у докризовий період рейтинг зазобов’язаннями в іноземній валюті змінила з В+ (у 2005 році) до ВВ (у 2006-2007роках), а також за зобов’язаннями у національній валюті з В+ (у 2005 році) до ВВ(у 2006-2007 роках). А вже у 2008 році Україна в рейтингах повернулася на позиції2005 року.
У цілому серед причин,що обумовлюють недостатньо сприятливий інвестиційний клімат в Україні, а значить,стримують економічний розвиток, численні опитування вітчизняних і зарубіжних інвесторіввідзначають зарегульованість більшості ринків, нерозвиненість ринкової інфраструктури,зокрема фондового ринку, політичну нестабільність, бюрократизм і корупцію в місцевихі центральних органах влади. Все це ще більше загострилось у 2008-му, коли вже остаточностало зрозумілим, що Україна потрапила у жорстку кризу багато в чому завдяки найгіршомусценарію розвитку внутрішньополітичних процесів.
Тим не менш, середтого позитивного, що можна зазначити у минулих роках, необхідно відзначити кількіснеі якісне зростання інститутів спільного інвестування, зокрема компаній з управлінняактивами, корпоративних та пайових інвестиційних фондів [9, с.13].
Останніми роками діївлади і самих учасників, сприяли розвитку інвестиційного ринку. Діюча система оподаткуванняприбутків інститутів спільного інвестування сприяє розвитку інвестиційних процесіві через цей механізм. Теоретично особливе значення спільне інвестування набуваєпід час технічного переозброєння підприємств, наприклад, переходу на енергозберігаючітехнології, але в Україні актуальність спільного інвестування більше диктуєтьсянерозвинутістю фондового ринку. Безпосередньо управління процесами спільного інвестуванняздійснюється компаніями з управління активами, які, з одного боку контролюютьсядержавою, а з іншого співпрацюють із саморегульованою організацією –Українською асоціацією інвестиційного бізнесу (УАІБ). Асоціація є однією з найстарішихна фондовому ринку України. На сьогодні це єдина в Україні саморегульована недержавнаорганізація, якій держава делегувала частку своїх повноважень, визначивши їхрішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.09.2004 №415.Це покладає на Асоціацію значно ширші завдання, ніж просте лобіювання інтересівчленів Асоціації. Серед таких завдань є:
- сприяння в організації фінансового моніторингукомпаніям з управління активами у сфері запобігання та протидії запровадження влегальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
- розроблення та контроль за дотриманням нормта правил поведінки, вимог до професійної кваліфікації фахівців – членів саморегульованоїорганізації;
- забезпечення високого професійного рівнядіяльності учасників ринку цінних паперів.
УАІБ об’єднує близько200 компаній з управління активами, при
Цьому тільки у 2006-2007роках кількість членів УАІБ зросла на 40%.
Асоціація тісно взаємодієз органами державного регулювання у сфері інвестиційного бізнесу, зокрема, на підставіМеморандуму про взаємодію – з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку,на підставі відповідної Угоди про взаємодію — з Фондом державного майна. ПредставникиУАІБ входять до складу Координаційно-експертної Ради при ДКЦПФР.
В Асоціації діютьвідповідні секції за семи напрямками:
1. Управління активами:
Секціяуправління активами публічних фондів;
Секціяуправління активами венчурних фондів;
Секціяуправління активами та адміністрування пенсійних фондів;
Секціяуправління активами інституційних інвесторів (страхових компаній, банківських танебанківських кредитних установ).
2. Корпоративне управління:
Секція корпоративногоуправління.
3. Бухгалтерськийоблік, оподаткування, звітність та аудит:
Секція бухгалтерськогообліку, оподаткування, звітності та аудиту.
4. Комплексне програмнезабезпечення діяльності з управління активами:
Секція розвитку програмногозабезпечення.
5. Правове забезпечення:
Секція правового забезпечення.
6. Взамодії та координаціїдіяльності територіальних представництв, взаємодії з асоціаціями, СРО та іншимипрофесійними об’єднаннями:
Секція управлінняцінними паперами.
Компанії-члени УАІБсамостійно обирають найбільш цікаві для них напрямки роботи Асоціації. Координаціюдіяльності секцій здійснюють члени Ради.
Секцію управлінняактивами венчурних фондів організовано в Асоціації одною з перших. Інформаційнийсайт УАІБ функціонує на досить високому рівні і дозволяє мати уявлення про всі напрямкидіяльності Асоціації. Показники діяльності венчурних фондів представлені у тій мірі,як це диктують вимоги законодавства та нормативних актів [81, с.141-149].
Перші КУА розпочалисвою діяльність більш-менш активно з 2003 року. Але початок значного зростання цьогосектору треба віднести до 2004 (кількісний стрибок) та до 2005 (якісний стрибокщодо спектру напрямків та залученим активам). При цьому за кожну КУА в середньомуприпадало 0,9 – 2,5 інститутів спільного інвестування (ІСІ).
Динаміку цього явищагарно видно з таблиці 3.3 та на рис.3.1. У таблицю включено для порівняння динамікизмін також дані про загальні прямі іноземні інвестиції в економіку України. Дані,наведені в табл.3.3, віддзеркалюють реєстраційну статистику. Не всі інвестиційніфонди активно працюють та виконують нормативи приблизно на 70-80%. Але картина вцілому достатньо реалістична для уявлення про інвестиційні процеси, а вартісні даніпринципіально точно відображають параметри цього інвестиційного сектору [72, с.84].
Таблиця 3.3 Зведені дані головних показників розвиткуінвестиційних фондів (венчурних і усіх разом) у 2002-2008 роках (на кінець року)[80, с.4-9] 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Кількість КУА, створених за рік 5 27 56 71 69 106 - Кількість КУА 5 32 88 159 228 334 - Кількість всіх зареєстрованих ІСІ 6 29 105 284 519 834 1106 Кількість ІСІ в сер. на 1 КУА 1,2 0,91 1,2 1,8 2,3 2,5 - Кількість венчурних ІСІ 4 22 76 218 410 650 - % венчурних ІСІ у загальній кількості 67 76 72 77 79 78 - Емісія цінних паперів ІСІ, млрд.грн., наростаючим підсумком 0,23 1,26 3,5 26,3 38,6 68,8 - Реальна вартість активів ІСІ, млрд… грн - - 1,94 6,9 17,14 40,78 - % зростання за попередній рік - - - 256 148 137 - Реальна вартість активів венчурних ІСІ, млрд.грн - 0,48 1,4 4,5 15,77 36,45 - % зростання за попередній рік - - 192 221 250 131 - Прямі іноземні інвестиції в Україну, млрд.дол США 5,47 6,79 9,05 16,90 21,60 29,54 35,72 % зростання за попередній рік 19 24 33 87 28 37 21
Пік активності наринку інвестицій, тісно пов’язаному з фондовим ринком, приходиться на 2007 рік.Щодо так званого «незначного та відірваного від реальної економіки» українськогофондового ринку, то аналітики УАІБ вважають, що він за доходністю посів дуже пристойнемісце в світі (див. табл.3.4). Індекс ПФТС за цей період зріс більше ніж в два рази– на 135%, що більш ніж втричі перевищило темп зростання у 2006 році [90, с.92].
Таблиця 3.4 Збільшення фондових індексів національнихринків у 2007 році. [90, с.4-5]Індекси Доходність за рік, % SHCX (Китай) 169,47 ПФТС (Україна) 135,34 РТС (Росія) 64,90 HANG SENG (Китай) 39,31 WSE WIG (Польща) 10,49 DAX (Німеччина) 22,29 S&P 500 (США) 2,35 FTSE 100 (Англія) 3,80 NIKKEI 225 (Японія) -11,13
Що цікаво, іпотечнакриза, яка розпочалася у США в серпні 2007 року і розповсюдилась на більшість світовихфінансових ринків, певною мірою вплинула і на фондовий ринок України, уповільнившизростання індексу ПФТС у 4 кварталі, яке, тим не менш, залишилося суттєвим і становило13,5% (54% річних).
За даними Єдиногодержавного реєстру інститутів спільного інвестування кількість ІСІ у 2007 роцізросла на 61%, а середній розмір капіталу становив 48,9 млн.грн, що на 48,63% більше,ніж у попередньому році.
/>
Рис. 3.1. Динаміказростання кількості компаній з управління активами та інститутів спільного інвестуванняу 2002-2008 роках [49, с.22-27]
Аналітики відзначають,що у відносному виразі найбільше продовжує зростати кількість відкритих ІСІ, щосвідчить про зростання попиту на такі ІСІ з боку інвесторів-новачків, бо вони обираютьнайбільш ліквідні та найменш ризиковані інструменти для інвестування. Венчурні проектидемонструють не такі темпи зростання, натомість з самого початку венчурні компаніїу більшості як корпоративних інвестиційних фондах – КІФ (відкритих, закритих, інтервальних,венчурних), так і пайових – ПІФ (закритих і венчурних). Аналогічно високі темпихарактерні для емісії цінних паперів та реальної вартості активів. Зростання на137-256% та 131-250%, тобто в рази, вражає. Деякі аналітики пов’язують це з припливомукраїнського ж капіталу, раніше виведеного за кордон, інші вважають це природнимявищем для привабливого нового фондового ринку. Характерно, що ситуація 2005 рокумало вплинула на темпи надходжень прямих іноземних інвестицій в Україну: рівномірно20-30% на рік (виняток становить тільки 2005 рік – 87%). Із 2005 року зберігається тенденція, колимайже 80% усіх фондів, у яких сконцентровано більше ніж 90% зареєстрованої емісіїцінних паперів, належать до венчурних. На них в Україні не діють жорсткі умови диверсифікації. За своїмпризначенням венчурні фонди відповідають європейській моделі, а не американській[54, с.83-90]. На рис.3.2 наведено галузі інвестуваннявенчурних фондів. Як видно, 63% венчурних інвестицій не визначено, тобто щодо цьогонапрямку відсутня звітність венчурних ІСІ. Вважається, що для українських венчурнихфондів цікавими є, перш за все, сфери будівництва та нерухомості.
/>
Рис. 3.2.Структура портфеля цінних паперів венчурних ІСІ за галузями інвестування у 2007році [79, с.31]
Українські венчурніфонди зовсім не займаються телекомунікація- ми (0,01% портфеля ЦП), тоді як дляамериканських та європейських венчурних фондів це один з основних напрямків. Суттєві8% портфеля припадає на фінансову сферу (малоймовірно, що це має відношення до високихтехнологій), по 7% — на агропромисловість та споживчі товари.
Особливості роботивенчурних фондів в Україні можна було б більше з’ясувати на підставі аналізу їхзвітності у кризовому 2008 році, коли індекс ПФТС впав на 74%, але, на жаль, щоквартальніматеріали УАІБ зовсім не містять інформації про венчурні ІСІ.
Разом з тим, з точкизору інтенсивного розвитку інвестиційного бізнесу в Україні, можна позитивно ставитисьдо венчурних ІСІ, бо вони знайшли відповідну бізнесову нішу і забезпечують непоганіприбутки – рис.3.3. У них у 2007 році, як і у минулі роки висока доходність.
/>
Рис. 3.3. Середнядоходність різних типів фондів, золота, депозитів та нерухомості у 2007 році [48,с.87-95]
За умовреформування економіки України перехід на інноваційну модель розвитку означає,насамперед, пошук нових джерел фінансування для активізації інноваційноїдіяльності.
Венчурний капіталвиявився тим органічно необхідним елементом сукупного господарського механізму,що дозволяє реалізовувати нововведення на найкритичних етапах їхнього освоєнняі комерціалізації, тобто там, де інші механізми не спрацьовують.
Відповідно до аналізузакордонного досвіду, венчурне інвестування не може компенсувати недостачукоштів з інших джерел для розвитку науково-технічної сфери. Венчурне інвестуванняє корисним у своїй конкретній «ніші» розвитку інноваційної активностігосподарських систем.
Малийінноваційний бізнес є базою, основним живильним венчурним середовищем капіталу.На частку дрібних високотехнологічних фірм у світі припадає більше 85% обсягукоштів ризикового фінансування.
Особливе місце всистемі венчурного інвестування займають інноваційно орієнтовані корпорації,які здійснюють наступальну ринкову стратегію.
Венчурні фонди непоспішають інвестувати кошти в акції на організованих ринках, оскількиінвестиції у фондовий ринок в Україні мають відносно низьку прибутковість привисокому рівні неконтрольованих ризиків.
2006 рік ставроком активного розвитку ринку спільного інвестування в Україні. Швидкимитемпами зростали кількість суб'єктів ринку, вартісні показники обсягу ринку. Відчутнідосягнення показав ринок і за якістю управління активами.
Для українськоїекономіки — це досить швидкі темпи розвитку. Якщо у 2005 році чисті активи ІСІу структурі ВВП складали лише 1,17%, то в 2006 році вартість чистих активів(ВЧА) ринку спільного інвестування досягнула обсягів, еквівалентних 2,6% відномінального ВВП України [70].
Отже, ринокспільного інвестування все більше проявляє себе як потужний сегмент фінансовогоринку України.
В той же час,збільшення капіталізації венчурних фондів в Україні на сьогодні не приводить доадекватного зростання інвестиційних потоків в інноваційні сектори економіки:спеціалізація венчурних фондів на інвестиціях в новостворені інноваційнікомпанії є винятковою. Основними акцепторами інвестицій венчурних фондів єкомпанії зі сфер нерухомості та будівництва, фінансів, харчової, хімічноїпромисловості, сільського господарства тощо.
Основні причинитакого явища:
- інвестиції в інвестиції в окремі галузітрадиційної економіки мають надвисокий рівень доходності за відносно короткийтермін інвестування та за умов суттєво низького рівня ризику;
- можливість використання організаційноїформи венчурних фондів як інструменту зниження податкових витрат.
21 лютого 2008року у Києві пройшла науково-практична конференція Української асоціаціїінвестиційного бізнесу (УАІБ) «Ринок інвестиційних послуг в Україні:очікування та реалії». На засіданні круглого столу на тему «Перспектививенчурної діяльності в Україні» заступником Голови Державного агентстваУкраїни з інвестицій та інновацій С.Москвіним була зроблена доповідь на тему «Концепціязакону України „Про венчурні фонди“.
Доповідачнаголосив, що одним із пріоритетів інноваційної діяльності у 2008 році єудосконалення інституційної інфраструктури забезпечення державної інвестиційноїполітики, одним із заходів реалізації якого є розроблення проекту ЗаконуУкраїни „Про венчурні фонди“ відповідно до Концепції Державноїцільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні, схваленоїрозпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 976-р [60, с.128].
Було визначено,що український ринок венчурного інвестування істотно відрізняється відіноземних ринків.
Венчурні фонди вУкраїні використовуються для оптимізації управління активамифінансово-промислових холдингів та зниження податкового навантаження, тоді яквенчурне інвестування (або інвестування ризикового капіталу) у світізалишається одним із найважливіших джерел капіталу для компаній, швидкий рістта розвиток яких постійно потребує додаткових зовнішніх інвестицій.
Компанія поуправлінню активами (КУА) „Foyil Asset Management Ukraine“ постійнопроводить науково-практичні семінари за темою „Інвестування і управліннявільними грошовими ресурсами“.
В рамках семінаруучасники отримують інформацію про інститути спільного інвестування і недержавніпенсійні фонди, основні тенденції фондового ринку України.
Ще однимінструментом, що сприяє розвитку венчурного бізнесу, є венчурні ярмарки(венчурні форуми), які покликані стати каталізатором розвитку ринку високих технологійі послужити зміцненню становища держави на глобальному ринку хай-тек.
Ярмарок –унікальна можливість для малих і середніх компаній, зацікавлених у залученніінвестицій для розвитку свого бізнесу, представити свій проект до увагиінвесторів, які діють на ринку прямих і венчурних інвестицій.
Проаналізувавшидосвід США можна зробити висновок, що в ході проведення ярмарків і форуміввирішуються, як правило, три основні завдання:
1. Оцінкаінвестиційного потенціалу у високотехнологічній сфері.
2. Наданняпосередницьких послуг виробникам і споживачам наукоємних проектів.
3. Підвищенняосвітнього рівня учасників ярмарку у сфері використання різних фінансовихінструментів.
Кінцевою метоювенчурного інвестування є продаж активів, придбаних венчурним фондом,стратегічному інвесторові. Однак, за твердженням представників фондів,заключний продаж бізнесу є дуже складною проблемою для венчурних інвесторів вУкраїні [62, с.20-28].
Україна перебуваєна новому етапі розвитку і перша всесвітня торгова платформа NYSE Euronextвідкриває нові більши можливості для залучення капіталу. За підрахункамикомпанії Deloitte, тільки останнім часом українські компанії зробили понад 70заяв із проханням провести первинне публічне розміщення акцій (IРО).
Прикладомуспішного розміщення акцій на Лондонській фондовій біржі є Ukrainian Properties& Development PLC. Результатом виходу Dragon-Ukrainian Properties &Development PLC на IPO стало збільшення капіталізації до $229,95 млн.
За умовреформування економіки України та її орієнтації на входження у європейськуспільноту перехід на новий щабель соціально-економічного розвитку означає пошукнових джерел фінансування для модернізації виробничої наявної та активізаціїпотенційної інноваційної діяльності.
Джерелом длятакого швидкого переходу являється венчурний капітал. Венчурний капітал є тиморганічно необхідним елементом сукупного господарського механізму, що дозволяєреалізовувати нововведення на найкритичних етапах їхнього освоєння ікомерціалізації за умов великого господарського ризику [50, с.4-8].
Як показав аналіззакордонного досвіду, венчурне інвестування не може компенсувати недостачукоштів з інших джерел для розвитку науково-технічної сфери. Воно корисне усвоїй конкретній „ніші“ розвитку інноваційної активностігосподарських систем. Недарма питома вага венчурного капіталу в загальномуобсязі інвестованих коштів у багатьох країнах не перевищує декількох відсотків(крім США та Великобританії).
Венчурний бізнесдіє в нашій державі порівняно недовго. Історія його розвитку ще досі коротка.
Причиною різкогозбільшення питомої ваги венчурних фондів у загальної кількості інвестиційнихфондів ( з 67% на кінець 2005 року до 78% на кінець 2007 р.) є те, щовідповідно до Закону України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)“, №2299-III від 15.03.2001 р.було введено сприятливий режим функціонування венчурних фондів, зокремаподаткові стимули і полегшені процедури адміністрування [55, с.67].
Реальна вартістьактивів інвестиційних фондів станом на 31.12.06 р. перевищила 17 млрд. грн., априріст кількості фондів у 2007 році склав близько 160%. (табл.3.5).
Таблиця 3.5 Динамікарозвитку ІСІ у розрізі видів в Україні [9, с.52]Період Всього Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) відкриті інтервальні Закриті диверсифіковані Закриті недиверсифіковані венчурні закриті недиверсифіковані венчурні 01.01. 2003 6 - 2 - - 3 - 1 01.01. 2004 29 - 6 - - 20 1 2 01.01. 2005 105 1 17 1 6 68 4 8 31.12. 2005 284 4 19 3 20 199 20 19 31.03. 2006 328 4 19 2 22 229 29 23 30.06. 2006 383 5 21 2 26 274 29 26 30.09. 2006 462 8 28 3 27 331 37 28 31.12. 2006 519 10 25 3 29 377 42 33 31.12. 2007 834 27 35 4 30 603 - 47
Збільшеннякапіталізації венчурних фондів в Україні на сьогодні не приводить доадекватного зростання інвестиційних потоків в інноваційні сектори економіки:спеціалізація венчурних фондів на інвестиціях в новостворені інноваційнікомпанії є винятковою. Основними акцепторами інвестицій венчурних фондів єкомпанії зі сфер нерухомості та будівництва, фінансів, харчової, хімічноїпромисловості, сільського господарства тощо.
Варто зазначити,що український ринок венчурного інвестування істотно відрізняється відіноземних ринків. На світовому ринку основними сферами інвестування венчурногокапіталу є виробництво напівпровідників, електронних новинок, комп’ютерноїтехніки, біотехнологій, інформаційної безпеки, генної інженерії та ряд інших. Вперспективі знаходиться розробка нанотехнологій. Найпривабливішими сферами дляінвестицій в Україні є будівництво, переробка сільськогосподарської продукції,харчова промисловість, роздрібна торгівля. Така галузева дискримінація властивадля України, тому що ці галузі є привабливими, розповсюдженими та малоризиковими в нашій країні, на відміну від країн ЄС і США, де венчурніінвестиції здійснюються в інноваційні галузі промисловості.
Венчурні фонди вУкраїні використовуються для оптимізації управління активамифінансово-промислових холдингів та зниження податкового навантаження, тоді яквенчурне інвестування (або інвестування ризикового капіталу) у світізалишається одним із найважливіших джерел капіталу для компаній, швидкий рістта розвиток яких постійно потребує додаткових зовнішніх інвестицій (як правило,це підприємства малого та середнього бізнесу). Венчурні інвестиційні фондиповинні стати головною ланкою зв’язку між інвестиціями та інноваціями якскладовими економічного зростання.
Специфікаукраїнського ринку та робота на ньому венчурних фондів спрямовує венчурнеінвестування в Україні усе далі від прийнятих у світовій практиці основ цьогобізнесу. Як і раніше, найважливішими й найактивнішими на вітчизняному ринку єфонд прямого інвестування Western NIS Enterprise Fund (капіталізація 150 млн.дол.) і SigmaBleyzer (управляє фондом UGF у розмірі більше 100 млн. дол.).
Інші венчурніфонди (серед яких Euroventures Ukraine, фонд прямих інвестицій „Україна“та Commercial Capital) оперують менш значними сумами – в межах 20-40 млн. дол.кожний. За даними венчурних компаній в українські підприємства вже вкладенобіля 250 млн. дол. венчурних інвестицій. Суми, що у найближчий рік можуть бутиспрямовані венчурними компаніями на інвестиції, коливаються від 20 млн. до 100млн. дол., і при наявності достатньо великої кількості ринків, що динамічнорозвиваються, по оцінках експертів, є дуже незначними. Найближчим часомможливість надходження значного іноземного капіталу в Україну як і ранішезалишається дуже низькою [68, с.116].
Звертаючи своюувагу на зарубіжний досвід венчурного інвестування, Україні варто вирішити такізавдання:
- надання посередницьких послуг виробникамі споживачам наукоємних проектів;
- аналіз інвестиційних можливостей увисокотехнологічній сфері;
- покращення освітнього рівня підприємців,а також усіх зацікавлених осіб у сфері венчурного бізнесу.
Отже, венчурнийбізнес в Україні перебуває в початковій стадії. Провівши ряд економічних реформта перейнявши світовий досвід, Україна зможе привернути до себе увагу світовихкраїн-інвесторів та залучити в свою економіку значний венчурний інвестиційнийкапітал, налагодити ділові стосунки та взаємини із потенційними світовимипартнерами [51].
3.2 Шляхи вдосконаленнявенчурного бізнесу в Україні
Фондовий ринок, незважаючина рекордні показники дохідності, в цілому відіграє незначну роль в процесах акумулюваннякоштів на фінансових ринках та трансформації їх в інвестиційні ресурси для реальногосектору економіки. Існує необхідність розвитку альтернативних механізмів здійсненняінвестицій в реальний сектор вітчизняної економіки.
Одним з можливих інструментівфінансового ринку, який може слугувати альтернативою в сучасних умовах є венчурніфонди.
Залежно від кількостій твердості законодавчо визначених вимог і обмежень щодо структури і складу вхідниху фонд активів, фонди можуть бути диверсифікованими (найбільша регламентація щодотого, яку частину активів і в цінні папери яких класів фонд може інвестувати) інедиверсифікованими. Венчурні фонди є підвидом не- диверсифікованих фондів.
»Недиверсифікований"фонд не означає, що він менш надійний. У нього більше свободи вибору, тобто вінне повинен, а може розташовувати засоби в менш ліквідні активи, і в цьому сенсіконкретний «недиверсифікований» фонд може виявитись навіть більш диверсифікованим,ніж той, котрий так називається. В той же час, існує багато вимог і обмежень, загальнихдля фондів усіх видів і типів. Крім того, сам фонд і грамотна відповідальна компанія,керуюча активами, з метою забезпечення самодисципліни, може накладати на себе додатковівимоги й обмеження.
Враховуючи специфікурозвитку економіки України на пострадянському просторі, венчурний бізнес піддаєтьсявпливу цілого ряду факторів.
На мою думку, середосновних факторів, які обмежують розвиток венчурного бізнесу в нашій країні, можнавиділити такі:
- недосконалість законодавчої бази;
- відсутність чіткої політики сприяння розвиткувенчурного бізнесу з боку держави, відсутність економічної заінтересованості більшостігосподарських суб’єктів у реалізації принципово нових розробок, нововведень високоготехніко-економічного рівня, нерозвиненість ринку цінних паперів;
- недостатня ефективність податкової політики,а саме високий рівень податку, який не враховує конкурентоспроможність і новизнувиробів;
- правова база, яка регулює сферу дрібногобізнесу, є обмеженою;
- високі проценти за кредит;
- недостатня кількість проектів з високим економічнимпотенціалом, привабливих для венчурних інвесторів;
- низька активність банків та інституційнихінвесторів у венчурному інвестуванні;
- недостатня надійність механізмів захиступрав інвесторів;
- відсутність економічних стимулів для залученняпрямих інвестицій в підприємства високотехнологічного сектора, що забезпечують прийнятнийризик для венчурних інвесторів;
- відсутність розвиненої системи комерціалізаціїі захисту інтелектуальної власності;
- недостатня інформаційна підтримка венчурноїіндустрії;
- відсутність інфраструктури венчурного інвестування;
- гострий дефіцит кваліфікованих фахівців,здатних управляти венчурними проектами;
- відсутність конкуренції на внутрішньомуринку науково-технічної продукції.
Враховуючи недосконалістьзаконодавчої бази як одним із основних факторів, які суттєво обмежують розвитоквенчурного фінансування, вважаємо за доцільне розглянути законодавчі ініціативив цьому напрямку, а саме проаналізувати створений Державним агентством України зінвестицій та інновацій проект Закону України «Про венчурні фонди інноваційногорозвитку» [71, с.12-15].
У законопроекті впершев Україні робиться спроба визначити правові засади створення нового фінансовогоінструменту, який забезпечив би спрямування інвестиційних потоків в інноваційнісектори економіки. Таким інструментом можуть стати венчурні фонди інноваційногорозвитку.
У документі, зокрема,зазначено, що:
- венчурні фонди інноваційного розвитку можутьінвестувати у корпоративні права та боргові зобов’язання інноваційних підприємств;спільних підприємств, створених для виконання проектів технопарків та наукових парків;підприємств інноваційної інфраструктури, які визначені такими відповідно до діючихнормативно-правових актів;
- засновниками та учасниками (акціонерами)венчурного фонду інноваційного розвитку можуть бути фізичні та юридичні особи, резидентита нерезиденти, а також держава та територіальні громади;
- активи венчурних фондів інноваційного розвиткуможуть складатися з корпоративних прав, боргових зобов’язань, нерухомості та майновихправ інтелектуальної власності;
- венчурні фонди інноваційного можуть одержуватидержавну підтримку у визначених законопроектах формах;
- венчурні фонди інноваційного розвитку інвестуютьв інноваційні програми і проекти, нові знання та інтелектуальні продукти, виробничеобладнання та процеси, інфраструктуру виробництва і підприємництва тощо.
Введення в дію ЗаконуУкраїни «Про венчурні фонди інноваційного розвитку» надасть нові можливостідля розвитку венчурного інвестування, більш широкого залучення інвестицій в економікукраїни та впровадження інноваційних проектів в Україні.
Законопроект розробленийу відповідності до законів України «Про інститути спільного інвестування(корпоративні та пайові інвестиційні фонди)» та «Про інноваційну діяльність».
В законопроекті врахованірекомендації Європейської асоціації венчурного інвестування і директив ЄС щодо колективногота венчурного інвестування.
Наразі вітчизнянийвенчурний капітал не інвестує в інноваційні проекти, оскільки:
- інвестиції в окремі галузі традиційної економікимають надвисокий рівень доходності при відносно коротких термінах інвестування таза умов низького рівня ризику;
- організаційна форма венчурних фондів виконує"інструментальну" функцію, що дозволяє оптимізувати оподаткування законнимспособом.
На даний час існуютьрізні оцінки даного проекту.
Українська асоціаціяінвестиційного бізнесу (УАІБ) не підтримує ідею розробки окремих законопроектівщодо регулювання діяльності венчурних фондів. УАІБ нещодавно оприлюднило проектиЗаконів «Про венчурні інвестиційні компанії» та «Про венчурні фондиінноваційного розвитку».
Професійна діяльністьз управління активами, яка вже регулюється спеціальним законом України «Проінститути спільного інвестування» має єдині організаційні і методологічні підходиі повинна бути зосереджена в межах одного Закону, регулюватися та контролюватисяодним державним органом виконавчої влади. У цьому ж законі вже передбачена практичнаможливість створення та діяльності венчурних фондів, в тому числі можливість їхньоїучасті в інноваційно-інвестиційному розвитку економіки України. Таким чином, зазначаєтьсяу листі, відокремлення норм, спрямованих на регулювання особливостей створення тадіяльності венчурних інвестиційних фондів, до окремого законодавчого акту вважаємонедоцільним.
Існування трьох законів,два з яких будуть регулювати діяльність венчурних фондів та компаній, а третій– діяльність компаній з управління активами, що здійснюють управління активами інституційнихінвесторів, в тому числі венчурних фондів, буде значно ускладнювати сприйняття професійнимиучасниками ринку, що здійснюють управління активами, встановлених вимог та призводитидо суперечностей у виконанні встановлених вимог.
Оприлюднені законопроектине містять цілісної картини діяльності та контролю за діяльності венчурних фондівта компаній, а лише окремі, не пов’язані між собою, норми та посилання на інші закони,що призведе до виникнення правових колізій регулювання діяльності учасників фондовогоринку, а також до дублювання відповідних правових норм у декількох законодавчихактах. Запропоновані проекти законів передбачають встановлення обмеження строкудіяльності венчурних фондів та компаній, в той час, як Закон України «Про інститутиспільного інвестування» дозволяє створення фондів для фінансування інноваційяк короткострокових, так і довгострокових.
УАІБ вважає недоцільноютаку ідею державної підтримки венчурних фондів та компаній при невизначеності джерелфінансування та закладений у законопроектах принцип щодо державного контролю у сферівенчурного інвестування спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сферіінноваційної діяльності та венчурного інвестування. Такий підхід не лише суперечитьвимогам українського законодавства, а також потребує додаткових бюджетних витрат.
Сьогодні законодавствозвільняє венчурні фонди від численних нормативних заборон, що обмежують діяльністьінвестиційних фондів інших типів.
Перш за все, це стосуєтьсяструктури і складу активів таких фондів, наприклад, венчурний фонд може інвестувативсі свої кошти у цінні папери, не зазначені у біржових списках, тобто є неліквідними.Такий фонд також може купувати векселі, надавати позики компаніям, часткою якихволодіє.
За деякими винятками,що стосуються фондів усіх типів, практично необмежені і частки від загальних активів,що можуть бути вкладені в окремі цінні папери.
Необмежений такожі кількісний склад учасників венчурних фондів: таким учасником може бути й однаособа.
У сполученні з простотоюадміністрування й податковими стимулами, наданими інститутам спільного інвестуваннявідсутність зазначених обмежень робить венчурні фонди ефективним інвестиційним інструментом.
Цей інструмент можебути корисний як великим вітчизняним фінансово-промисловим групам і міжнароднимвенчурним фондам, так і невеликим компаніям і навіть окремим заможним людям, що,володіючи компанією-учасником венчурного фонду, можуть здійснювати через нього якусю свою інвестиційну діяльність, так і окремий проект, наприклад, в галузі будівництва[6, с.2-9].
Зміни в законодавствіУкраїни щодо оподаткування малих форм господарювання сприяли масовому скороченнюкількості малих підприємств. Така тенденція спостерігалась у всіх регіонах України.
В Україні є ряд факторів,які можуть сприяти розвитку підприємницьких структур венчурного капіталу. До цихфакторів слід віднести такі: наявність дешевої, висококваліфікованої і творчої робочоїсили; великі запаси сировинних ресурсів, а також коштів, що осідають в іноземнихбанках; зручне географічне положення тощо. Можна вважати, що удосконалення політикидержави щодо розвитку венчурного підприємництва і стабілізація економічного станув Україні сприятимуть розвитку таких структур. Як відзначають більшість аналітиків,зростання кількості венчурних інвестиційних фондів в Україні пов’язане зі спрощеноюзвітністю і пільгами при оподаткуванні.
Необхідно створитиіндустрію венчурного фінансування, яка виступає складовою частиною господарськогомеханізму і розвивається відповідно до потреб інноваційного виробництва. Під індустрієювенчурного фінансування ми розуміємо сукупність суб’єктів інноваційного підприємництва,які здійснюють свою діяльність у сфері інноваційного виробництва, використовуючиспецифічні економічні механізми спеціальних інститутів і відповідної інфраструктури.Створення індустрії венчурного фінансування у нашій економіці передбачає: формуванняїї інституційної структури, розвиток венчурного капіталу та розвиток інфраструктуривенчурного фінансування.
Для ефективної інноваційноїдіяльності важливою передумовою функціонування є наявність інфраструктури венчурногофінансування. Визначальна роль у розвитку інфраструктури належить державі, бо комерціалізаціяцієї сфери передбачає значні грошові кошти. Елементами інфраструктури виступатимутьфондові біржі, аудиторські, інжинірингові фірми, "інкубатори" венчурногобізнесу тощо.
Організації типу"інкубаторів" спроможні формувати сприятливе підприємницьке середовищез усім спектром науково-виробничих, організаційно-фінансових послуг. "Інкубатори"можуть створюватись при наукових установах, закладах освіти, діяльність яких маєохоплювати наукове консультування, попередню експертизу проектів, фінансову підтримкучерез венчурний капітал, державні субсидії тощо.
В Українінеобхідно створювати нові форми управління циклом «наука – техніка –виробництво», до яких належать технопарки і технополіси. У сучасному світітехнопарки і технополіси відіграють значну роль у реалізації механізму прискореннянауково-технічного прогресу в передових галузях промисловості, пов’язаних з реалізацієюновітніх досягнень фундаментальної науки. Створення технопарків, що спеціалізуютьсяна розробці технології нової продукції, є можливим і ефективним за багатьма напрямамизалежно від функцій, обсягу і рівня кооперування. Найпоширенішими можуть бути такіпарки: технологічні, промислові і дослідно-конструкторські. У містах України, якімають потужний науково-технічний потенціал, доцільно створювати технопарки у форміагломерацій наукомістких фірм і виробничих підприємств, які групуються навколо науковихцентрів.
У країнах з технологічноорієнтованою економікою зростання виробництва й індустріальний розвиток переважнозалежать від успішних інновацій, які означають, що результати досліджень і розробокефективно комерціалізуються [28, с.24-25].
Залежно від різнихситуацій, рис і структури компанії менеджерський персонал може вибирати найбільшдоцільний тип фінансування за рахунок зовнішніх коштів, враховуючи обмеження тавимоги, переваги та недоліки різних джерел фінансування інноваційних проектів (табл.3.6).
Таблиця 3.6 Перевагита недоліки джерел фінансування [7, 75-79]Джерела фінансування Обмеження та вимоги Переваги Недоліки Державне фінансування
Соціальна значущість.
Фінансування може використовуватися тільки для пріоритетних видів діяльності. Здійснюється навіть у випадках, коли неможливо отримати фінансування з комерційних джерел; вимагає до виплати менший об’єм коштів і на довший термін. Обмеження на використання. Труднощі в отриманні, переважно невеликі обсяги. Кредити
Ліквідна застава.
Наявна позитивна кредитна історія компанії. Вимоги до плану розвитку проекту, що фінансується. Гнучкість у запозиченні і обслуговуванні позики. Відсутність оперативного контролю над використанням коштів.
Ризик неплатоспроможності.
Високі процентні ставки.
Вимоги до ліквідної застави. Венчурний капітал
Компанія повинна показувати: потенційне зростання,
Унікальність ідеї, високу кваліфікацію управлінського персоналу. Венчурний капіталіст як власник акцій реалізовує досвід в управлінні та фінансовій сфері, що дозволяє компанії додатково прогресувати. У компетенції інвестора здійснювати кадрові перестановки. Процес отримання фінансування тривалий і складний. Проблематичне вилучення венчурного капіталу.
Як свідчить проведенийаналіз переваг і недоліків, обмежень і вимог до джерел фінансування, які властивіукраїнській економіці, залучення венчурного капіталу відповідає потребам фінансовогозабезпечення інноваційних проектів і важливим принципам системи фінансування інновацій,що передбачає множинність джерел для фінансування проектів із досить високим ступенемневизначеності та ризику.
Венчурне інвестування– це особлива система вкладення коштів у нові проекти. Його головна і принциповавідмінність від традиційного полягає в тому, що необхідні кошти можуть надаватисяпід перспективну ідею без гарантованого забезпечення наявним майном, заощадженнямиабо іншими активами підприємця. Єдиною заставою служить спеціально обумовлена часткаакцій у вже існуючій або лише створюваній фірмі.
Інвестори венчурногокапіталу йдуть на розділення всієї відповідальності і фінансових ризиків разом зпідприємцем. Потреба в отриманні кредитів такого роду нерідко виникає у початківцівабо дрібних підприємців, винахідників, учених і інженерів, що намагаються самостійнореалізувати їхні нові оригінальні і перспективні розробки. При цьому отриманнябанківського кредиту для них проблематично з кількох причин.
По-перше, багато інноваційнихпроектів починають приносити прибуток не раніше, ніж через три — п’ять років, ато і пізніше, а значить, подібні кредити мають бути розраховані на довгостроковуперспективу. Але тоді вони повиснуть на балансі банку і погіршуватимуть його фінансовіпоказники.
По-друге, для такихкредитних установ, як банки, дуже високий ступінь супутніх фінансових ризиків.
По-третє, банки обов’язкововимагають надання застави або гарантій, і вже самому підприємцеві, навіть якщо вінволодіє яким-небудь достатком, доведеться подумати про те, чи варто ризикувати своїмблагополуччям і благополуччям своєї сім΄ї.
Проте не слід думати,що інвестори венчурного капіталу йдуть назустріч підприємцеві, виходячи з чистогоальтруїзму. Швидше навпаки, інтерес інвесторів якраз і полягає в тому, щоб отримативід своїх капіталовкладень прибуток, який буде істотно вищий, ніж при розміщеннівільних фінансових ресурсів на банківських депозитах або їх вкладень в державніцінні папери з фіксованим доходом [73, с.25-31].
За кордоном, головнимчином в США і деяких країнах Західної Європи, механізми венчурного фінансуванняпідприємницьких проектів широко використовуються на практиці вже не одне десятиліттяі набувають усе більшого поширення. Спільний світовий ринок венчурного капіталуперевищив в 2006 році 150 млрд.дол. За один лише 2007 рік, навіть не зважаючи накризу, нові інвестиції венчурного капіталу в США склали близько 10 млрд. дол, ана європейському континенті – майже 8 мільярдів.
Можливо, ці цифрине справляли б великого враження на фоні спільних інвестиційних витрат, коли б неодна істотна обставина. Річ в тому, що саме венчурний капітал з властивими йомувідмітними особливостями зіграв в другій половині ХХ століття найважливішу рольв реалізації найбільших науково-технічних нововведень в області мікроекономіки,обчислювальної техніки, інформатики, біотехнології і в інших наукоємних галузяхвиробництва.
Участь венчурногокапіталу є принциповим чинником в інноваційному процесі. З різних причин для великихкомпаній реалізація ризикового проекту надто складна. Такі проекти мають більшийшанс на успіх, якщо вони реалізуються малими технологічними фірмами. Венчурний капіталздатний за допомогою відповідних фінансових інструментів брати участь у підтримцівисоко ризикових інноваційних проектів. Це підтверджується тим, що технологічніреволюції, які призвели до трансформації індустріального виробництва, були проведенікомпаніями, котрі підтримуються венчурним капіталом. Наприклад, фірми, які лідирувалив розробці кожного нового покоління комп’ютерних технологій (ПК, програмне забезпечення),фінансувалися за рахунок венчурного капіталу.
Станом на 2009 рікв Європі функціонувало приблизно 1400 фондів прямих інвестицій, що майже в 5 разівбільше, ніж у 1999 році. За останнє десятиліття обсяги інвестицій, здійснених фондамипрямих інвестицій, зросли більше ніж у 10 разів та сягають сотні мільярдів доларів[34, с.94].
Традиційно вкладникамивенчурних фондів є великі інституційні (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди,фонди фондів, тощо) та приватні інвестори, а також міжнародні фінансові організаціїта урядові структури. При цьому, вибираючи фонд, крупні міжнародні інвестори аналізують,зокрема три основні фактори:
- політичну ситуацію в країні, де працює фонд;
- макроекономічну ситуацію, тенденції розвиткуекономіки країни;
- історію даного фонду.
Венчурний капітал,за визначенням Європейської асоціації венчурного капіталу, є пайовим капіталом,що надається професійними фірмами, які інвестують і спільно керують стартовими,що розвиваються, або приватними компаніями, котрі трансформуються і демонструютьпотенціал для помітного зростання.
Доцільно також відмітититакий істотний чинник як зростання вартості компанії, що відбувається в середньо-або довгостроковій перспективі та призводить до зростання вартості частки венчурногоінвестора. Цей приріст капіталу вищий, ніж прибуток від альтернативних вкладень.Молоді компанії в партнерстві з коштами венчурного капіталіста та його професійнимдосвідом мають більшу можливість розвитку. Венчурним інвестиціям притаманні такіриси: венчурний капіталіст ділить ризик з підприємцем; тривалий інвестиційний період– від 3 до 7 років; у доповнення до інвестицій здійснюються заходи з підтримки управлінськогоперсоналу компанії, що базується на досвіді та зв’язках інвестора; повернення коштівздійснюється у вигляді реалізації частки інвестора у власності компанії, ціна якоїзросла в кінці інвестиційного періоду.
Для ризикового капіталу,на відміну від кредиту, гарантії фірми не мають вирішального значення. Важливішедля нього наявність привабливого та реального підприємницького задуму, а також колективуменеджерів, здатного втілити його в життя. Довгострокові вкладення здійснюютьсяне тільки у формі грошей, а й шляхом надання конкретної допомоги дрібним і середнімфірмам, що сприяє перетворенню їх у великі компанії.
Через підвищений ризиквенчурний капітал надається під більш високий відсоток, ніж кредит, як правило,з розрахунку 25-35% річних. Венчурні вкладення можна розділити на чотири групи:стартові, фінансування початкової стадії, у період розвитку компанії та при реалізаціїпевної операції [41].
В країнах Європи венчурнийкапітал являється невеликим сектором у порівнянні з іншими фінансовими ринками.Однак оскільки він інвестується в зростаючі компанії, економічна роль його значна.Економічна цінність венчурного капіталу в основному полягає в тому, що:
- більшість технологічних революцій була ініційованафірмами, що фінансуються венчурним капіталом; завдяки підтримці венчурних капіталістівекономічно піднялися найбільш успішні за останні роки компанії, такі як Dell, AppleComputer, Compag, Sun Microsystems, Federal Express, Microsoft, Lotus, Intel і Netscape;
- венчурний капітал підтримує галузі, що найбільшдинамічно розвиваються та забезпечують країні міжнародну конкурентоздатність;
- у США 4% найшвидше зростаючих фірм, більшістьз яких підтримуються венчурним капіталом, створюють 70% усіх нових робочих місць;
- у Європі витрати на проведення наукових дослідженьі розробок нових зростаючих фірм, які підтримуються венчурним капіталом, складаютьв середньому 8,6% від об’єму продажу, в той час як в інших компаніях – лише 1,3%;
- у Європі за останні роки кількість працівниківу фірмах, підтриманих венчурним капіталом, зросла на 15% щорічно, а в середньомупо економіці – менше 1%.
Для компенсації високогоризику і тривалого інвестиційного періоду, у якому кошти є неліквідними, венчурнийкапітал має забезпечувати інвестору високий прибуток. Цей прибуток повинен перекриватизростання інфляції, прибуток від без ризикових інвестицій і перевищувати прибуткифондового ринку. В США інтегральні прибутки були більш помірними, ніж очікувалося.Із підвищенням стадії розвитку компанії знижується ризик і прибутковість інвестицій.Необхідно врахувати також, що віддача змінюється залежно від галузі промисловості.Європейський досвід показує, що найменший зведений показник прибутковості показуютьфонди, які інвестують у ранні стадії технологічних проектів компаній.
Для розгляду українськихособливостей насамперед варто дати визначення інвестора як основного суб’єкта діяльностіна фондовому ринку. Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондовийринок» від 23.02.2006р. інвестори – це фізичні та юридичні особи, резидентиі нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходувід вкладення коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику ціннихпаперів відповідно до законодавства. Спираючись на аналіз спеціальної літератури,можна узагальнити сукупність ознак інвестора, що розкривають зміст його господарськоїфункції:
- володіння майном, що може скласти предметінвестиції, на праві власності або іншому правовому титулі;
- прийняття рішення щодо інвестування;
- мета – отримання прибутку чи досягнення іншогокорисного ефекту в результаті господарського використання інвестицій;
- прийняття ризику втрати капіталу;
- можливість здійснення контролю за цільовимта ефективним використанням інвестицій.
Найбільш короткоохарактеризувати інвестора на фондовому ринку можна як кінцевого покупця ціннихпаперів або кінцевого кредитора. Таким чином, говорячи про те, що інвестори вкладаютьсвої грошові кошти, зазвичай мають на увазі, що інвестування – це вкладання тимчасововільних грошових коштів у фінансові інструменти з метою отримання доходу.
Венчурні фонди впевненопревалюють сьогодні в Україні. На середину 2008р. вони займали 72% від загальноїмаси створених інститутів спільного інвестування. При цьому вартість активів, щознаходяться в управлінні венчурних фондів, на кінець 2007 року складала приблизно90% від вартості усіх активів, що знаходяться під управлінням ІСІ.
За даними УАІБ у ІІІкварталі 2008р. в Україні з’явилося десять нових компаній з управління активами,і за станом на початок жовтня їхня кількість сягнула 404. Кількість зареєстрованихІСІ за квартал збільшилася з 1086 до 1158 фондів. Середня кількість ІСІ на однуКУА на звітну дату дорівнювала 2,9 фонди [11].
У регіональному розрізіяк за кількістю КУА та ІСІ, так і за загальною вартістю активів, як і раніше, лідируєтакий регіон як м.Київ та Київська область. Тут зосереджено понад 300 КУА і 75%фондів, обсяги активів яких складають 85% від загального обсягу активів венчурнихІСІ. Друге місце посідає Дніпропетровська область (32 КУА, 12% ІСІ та 24% обсягівактивів), а третє – Харківська область (28 КУА, 9% ІСІ та 4% обсягів активів).
Варто окремо відзначитивідмінності між фондами прямих інвестицій, венчурними фондами та бізнес-ангелами.Форми прямих інвестицій, як правило, інвестують в компанії пізніх стадій. Компанії-реципієнтипрямих інвестицій мають беззбитковий або прибутковий бізнес, а грошові інвесторивитрачаються на розширення або диверсифікацію бізнесу. Існують вже стала структуравласності, сформований менеджмент, звітність, аудит. Бізнес добре піддається прогнозуванню.Тому в порівнянні з венчурними фондами ризики в цьому бізнесі менші, і інвесториохоче туди йдуть.
В сфері венчурнихінвестицій ситуація інша. Тут інвестор повинен «вгадати» потенційногопереможця, адже в інноваційних стартапах ще немає прибутку, виробництво і продажіне налагоджені. Для того щоб оцінити стартапи і виявити серед них тих небагатьох,по-справжньому перспективних проектів, керівникові венчурним фондом необхідні високакваліфікація саме в інноваційному бізнесі і, безумовно, інтуїція. Незначний досвідздійснених венчурних інвестицій в Україні і ряд невирішених нормативних проблем– ось що гальмує розвиток венчурів як галузі.
Для подолання ситуації,що склалася, потрібне створення максимально комфортних умов для венчурних вкладеньі функціонування малих інноваційних компаній, формування пулу грамотних менеджеріввенчурних фондів. Необхідно максимально використовувати досвід зарубіжних країн.
Наприклад, в Китаїмалі інноваційні підприємства повністю фінансуються державою, а в Англії та Ізраїлідоля держави в регіональних венчурних фондах складає до 40%.
Специфіка сектора«бізнес-ангелів» полягає в тому, що бізнес-ангели діють в умовах найбільшихризиків – там, куди не доходять навіть венчурні фонди. Це довенчурні інвестиції.Бізнес-ангели називаються «ангелами», оскільки вкладають в компанії коштина «посівній» стадії 3F, коли мало хто бажає здійснювати над ризиковівкладення. Бізнес-ангел довіряє не стільки фінансовим показникам, скільки людям,їх ентузіазму, вірі і здатності довести проект до кінця. Взагалі основний принципбізнес-ангельського інвестування можна виразити в трьох поняттях: віра, розрахунок,командний дух.
В Україні даний секторзнаходиться на початковій стадії розвитку. Бізнес-ангели ще не ідентифіковані, яксуб’єкти економічного життя ні державою, ні суспільством. Багато фізичних і юридичнихосіб, які могли б стати бізнес-ангелами, інвестуючи в перспективні «посівні»проекти, ще не усвідомлюють, що це високоприбутковий інвестиційний сектор, прибутковістьвід вкладення в який перевищує прибутковість від вкладення в нерухомість, в споживчийсектор, в акції промислових компаній.
У вітчизняній економіцівенчурні фонди зазвичай застосовують в цілях легальної оптимізації оподаткування.Збільшення загальної вартості активі венчурних фондів України не призводить до адекватногозростання інвестиційних потоків в інноваційні сектори економіки. Основними акцепторамиінвестицій венчурних фондів є компанії зі сфер нерухомості та будівництва, а такожфінанси.
Для українських венчурнихкомпаній пріоритетними є проекти в агробізнесі, харчопереробній галузі, виробництвімеблів і промисловості будівельних матеріалів. Виробниками алкоголю та зброї звертатисядо фонду немає сенсу, так само як і компаніям, що створюються. При цьому партнерфонду має бути повністю приватизованим або приватним підприємством з кількістю працівниківдо 2 тис. осіб. В Україні венчурні компанії в середньому щорічно вкладають від 1млн. до 7,5 млн. дол., при цьому вони не планують тримати пакет акцій компанії обсягомменше 25% і більше 40%. Якщо частка складатиме менше 25%, то права венчурних капіталістівнедостатньо захищені, якщо більше 51% — менеджери компанії не зацікавлені в роботі.Отже, венчурні капіталісти намагаються тримати такий баланс, щоб їх партнери булизацікавлені в розвитку компанії.
У випадку мінімальногообсягу інвестицій і максимального пакета акцій компанії під ці критерії підпадаютьлише 448 елементів. Це становить 1/15 частину потенційного ринку капіталовкладеньвенчурних капіталістів. Виходом із такої ситуації є розподіл зовнішніх капіталовкладеньміж формами кредитування та інвестиціями до статутного фонду. Незважаючи на це,венчурні компанії змушені утримувати в своїй власності більшу частину активів. Щодопідприємств, то з їхньої сторони також існує готовність прийняти такі умови співпраці.У більшості випадків підприємства через низький рівень статутного капіталу готовізаради розвитку бізнесу надати інвестору контрольний пакет корпоративних прав.
Як свідчить аналізобсягів попиту та пропозиції зовнішніх капіталовкладень, істотних розбіжностей вгалузевому розрізі не спостерігається. Проте помітно значну перевагу попиту надпропозицією зовнішніх інвестицій за кількістю учасників. Це закономірно, оскількиринок венчурного капіталу в Україні перебуває нині в стадії формування та має істотнийпотенціал до розширення [69, с.9].
Базуючись на проведеномуаналізі ситуації, можна зазначити, що ринок венчурного капіталу в Україні перебуваєу стадії формування. На жаль, добре скоординованої та всеохоплюючої системи управлінняінноваційними процесами в Україні поки що не існує. Таку систему необхідно створювати,використовуючи окремі наявні й уводячи нові елементи, а особливо сприяти розвиткувенчурного підприємництва.
Проаналізувавши матеріалищодо пристосування венчурного бізнесу до українських умов слід зробити власні висновки,прогнози та пропозиції.
Нам відомо, що всучасних умовах процесу глобалізації Україна може, використавши свійнауково-технічний потенціал, поступово досягти більш високого рівняекономічного розвитку. Але що для цього потрібно? Для такого стрибку їйнеобхідно зосередити увагу на розвитку конкурентноспроможнихвисокотехнологічних галузей економіки. Світовий досвід свідчить, що важливуроль у трансформації господарського механізму, інтенсивності його структурноїперебудови відіграють малі організаційні форми, такі як: венчурні (ризикові)фірми, фірми «спін-офф» (фірми-«паростки»), інвестиційніфонди (венчурне фінансування).
Незважаючи наіснування в Україні венчурних організацій, існує безліч проблем та перешкод, щостримують розвиток венчурного капіталовкладення в нашій державі. Я вважаю, що найбільшвагомими з них є наступні:
· проблеми, пов'язані із наявністю вільнихгрошових коштів. Оскільки в Україні ще за радянських часів фундаментальні іприкладні дослідження фінансувалися в основному за рахунок бюджетних джерел, тона сьогодні можливостей бюджету катастрофічно не вистачає;
· відсутність гарантій для венчурногоінвестора, які б обмежували його ризики;
· слабкість інституту захистуінтелектуальної власності;
· погіршення ситуації в секторі генераціїнаукових знань, адже від колишнього СРСР Україна отримала потужнийнауково-дослідницький сектор, який сьогодні вже не відповідає сучасним потребамкраїни;
· гостра необхідність фахівців у сферівенчурного менеджменту, які володіють технологіями виявлення та оцінкиінноваційних проектів та вміють забезпечити стабільне фінансування в періодранньої стадії розвитку проектів, виявляти ризики, знаходити під кожнийперспективний проект відповідних інвесторів;
· несприятлива державна політика щодостимулювання інноваційних процесів, адже існуючі схеми регулювання тількипогіршують ситуацію. У країні відсутня система державного фінансуваннявенчурних проектів та не створені механізми компенсації втрат приватних таінституційних інвесторів від невдалих венчурних проектів.
Однак, незважаючина зазначені негативні моменти, в Україні є підстави сподіватися на успіх. Томущоб забезпечити ефективне використання науково-технологічного йінтелектуального потенціалу України шляхом розвитку венчурного підприємництва йстимулювання виробництва високотехнологічної, конкурентоспроможної та якісноїпродукції, враховуючи зарубіжний досвід, першочергово необхідно вжити ряд заходів.
Я пропоную до нихвіднести наступні:
- здійснення постійної державної підтримкивенчурного підприємництва;
- запровадження нових та більш гнучкихсхем податкового стимулювання інноваційної діяльності;
- врегулювання системи захистуінтелектуальної власності українських дослідників та підприємців, у тому числішляхом державної підтримки міжнародних патентів з найбільш перспективнихрозробок та впровадження ефективнішого захисту наукової інтелектуальноївласності від порушень;
- запровадження фінансових стимулів дляінвестування до венчурних фондів, малих і середніх інноваційних підприємств;
- створення необхідних умов для розвиткунеформального венчурного фінансування, вкрай важливого на ранніх стадіяхрозвитку фірм;
- розвиток венчурної та інноваційноїінфраструктури, важливим елементами якої є технопарки, бізнес-інкубатори,центри трансферту технологій та, звичайно, венчурні фонди; проведенняінноваційних конкурсів, експертних рад, венчурних ярмарків національного тарегіонального рівня;
- проведення в Україні венчурних форумів(ярмарків), що дасть можливість для компаній малої і середньої капіталізації,зацікавлених в залученні інвестицій для розвитку свого бізнесу, привернутиувагу широкого кола інвесторів, зав'язати контакти і налагодити ділові зв'язкиз можливими партнерами по бізнесу.
Нам відомо, щовенчурний бізнес безперечно пов'язаний з альтернативною енергетикою, тобто із певниминовинками, які можна запровадити у даній галузі. Тож, розробимо прогноз щодо подальшогоїї використання в майбутньому. Згодом її можна буде застосовувати і в Україні, протелише через десятки років.
Сонце, вітер івода всього за 30 років можуть повністю позбавити земну кулю від нафтогазовоїзалежності. Одним з рішень даної проблеми альтернативна енергетика, до напрямківякої відносяться: біопаливо,
вітроенергетика,сонячна енергетика, геліоенергетика, альтернативна гідроенергетика, геотермальнаенергетика, воднева енергетика тощо.
За моїми прогнозамидо середини століття традиційні джерела енергії вичерпаються і стануть кудибільшою екзотикою, ніж електричні вугрі. За оптимістичними оцінками, до цьогочасу в земних надрах закінчиться нафта. Ще через 30 років виснажаться газові тауранові родовища. Ще півстоліття людство протягне на кам'яному вугіллі.
На даний моментповністю відмовитися від чорного і блакитного золота, замінивши їхпоновлюваними джерелами енергії, абсолютно реально.
Технічно добувати100% електроенергії будь-якого призначення з поновлюваних джерел можна вже до2030 року. Адже з 12 трлн. ват (ТВт), необхідних для задоволення нинішніхенергетичних потреб планети, приблизно 37% забезпечує нафту, 21% — вугілля, 25%- газ, 9% — ядерне паливо.
Запасів вугіллявистачить до 2112, а після 2042 року він буде єдиним доступним видом викопногопалива.
Щоб перевестиземну кулю на альтернативні джерела енергії, можна замінити весь світовийавтопарк машинами на електро-і водневих двигунах і на той же водень перевестидвигуни кораблів і літаків.
Інфраструктура, щодозволить зробити електроенергію єдиним паливом, потрібна дійсно величезна: 3,8млн. вітрогенераторів, 89 тис. сонячних і 900 гідроелектростанцій.
Створення цієїінфраструктури обійдеться в 100 трлн.$, а займе вона 2% земної поверхні. Але,при всій реалістичності задуму здійснити його в такий строк не вдасться: нашляху у зеленого сценарію стоять політичні, соціальні та економічні фактори. Дотого ж у ньому самому є технічні складності, для яких потрібно шукати рішення.
Уявимо собі, як будевиглядати розподіл джерел чистої енергії у 2030 році і відобразимо це на графіку.
/>
Рис. 3.4 Розподілджерел чистої енергії в 2030 році
Що ж до України — то даного виду енергії тут слід очікувати хіба що років за 30-40. На даний моменттаким шляхом йдуть лише такі країни як: США, Великобританія, Австралія, Канада,Нова Зеландія, та Філіппіни.
Висновки до розділу
На даний часважко аналізувати стан венчурного бізнесу в Україні. Головною причиною того є нерозвиненістьданого виду бізнесу в нашій країні. Проте, не лише в нашій країні спостерігаєтьсятака несприятлива ситуація.
За найближчі декількароків кардинально змінити теперішній стан розвитку венчурного бізнесу в Українінеможливо. Для цього знадобиться декілька десятків років. Просто інвестиційний кліматнашої країни ще є несприятливим для даного роду інвестицій. Адже нові винаходи,розробки, ноу-хау можуть бути зосереджені у найрозвинутіших країнах світу. У нихє всі для цього можливості.
Українську економікунеобхідно зробити привабливою для іноземних інвесторів.
Існують певні історичніфактори інвестиційної привабливості України. До них можна віднести такі: вигіднегеополітичне розміщення; високий рівень природно-ресурсної забезпеченості; рівеньінфраструктури; дешева кваліфікована робоча сила та місткий споживчий ринок.Дані фактори є пріоритетними для економіки нашої держави. Дані історичні перевагислід зберігати. Адже так показує світовий досвід.
Малийінноваційний бізнес є базою та основним живильним венчурним середовищемкапіталу. На частку дрібних високотехнологічних фірм у світі припадає більше85% обсягу коштів ризикового фінансування.
Важливе місце всистемі венчурного інвестування займають інноваційно орієнтовані корпорації,які здійснюють наступальну ринкову стратегію.
Ринок спільного інвестуванняв Україні почав активно діяти в 2006 році. Це досить швидкі темпи для українськоїекономіки.
Для подальшого пристосуваннявенчурного бізнесу до українських умов знадобиться безліч теорій та моделей провіднихнауковців та економістів, які зможуть знайти шляхи розвитку даного виду бізнесув нашій країні.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши усевище сказане можна зробити висновок, що венчурний бізнес досягнув значного розвиткулише в США та деяких країнах Європи. Навіть у світі даний вид бізнесу з’явився зовсімнедавно.
На жаль, в Україні,венчурний бізнес лише починає розвиватись. Проте підприємці роблять усе можливе,щоб він поширився в нашій країні.
Надзвичайно складнопристосувати венчурний бізнес до українських умов через недосконалу економічну ситуаціюв країні, нестабільну законодавчу базу та несприятливе економічне середовище. Адже,розвитку інформаційних технологій в Україні, як такого, не існує. Тому немає кудиінвестувати.
Для того, щоб змінитицю ситуацію слід здійснювати постійні дослідження, спостереження, аналіз та прогнозуванняекономічної ситуації в країні та будувати на основі отриманих результатів моделі.
Вдалосяз’ясувати, що венчурний бізнес являється ризикованим бізнесом, який сформувавсяв Силіконовій долині в США, і звідти поступово поширився з національнимивідмінностями по всім розвиненим і великим країнам, що розвиваються (Китай,Індія, Бразилія та інші).
До функцій венчурногобізнесу належать: впровадження ризикових проектів; прискорення інноваційногорозвитку; здатність вивести економіку країни на вищий рівень; забезпечення проривувітчизняних технологій на світові ринки тощо.
Венчурний бізнеспривів до створення нових життєздатних господарських одиниць; сприяв технічномупереозброєнню традиційних галузей виробництва; спонукав великі корпорації довдосконалення принципів управління та організаційних структур; збільшивзайнятість висококваліфікованих фахівців тощо.
Основноюпроблемою венчурного бізнесу є високий ступінь ризику при здійсненні венчурногопроекту. Перед здійсненням проекту необхідно оцінити можливі інноваційнівтрати.
У СШАширокомасштабне приватне венчурне підприємництво набуло найбільшого розвитку. УЗахідній Європі відносно великий ринок венчурного капіталу існує тільки уВеликобританії, але і його розвиток прискорився лише у 80-х роках. На сьогодніцей ринок швидко розвивається в Голландії, ФРН та Італії.
Попит навенчурний капітал в останні роки спричинив адекватне зростання кількості йогоджерел, тобто зміст венчурного фінансування реалізується в різноманітнихформах.
На відміну відамериканських фондів, західноєвропейські вкладають свої кошти у зрілі фірми,які себе добре зарекомендували.
Як показав аналіззакордонного досвіду, венчурне інвестування не може компенсувати недостачукоштів з інших джерел для розвитку науково-технічної сфери. Воно корисно усвоїй конкретній «ніші» розвитку інноваційної активностігосподарських систем.
Венчурніінвестиції небезпечніше вкладати у вже функціонуюче та зростаюче підприємство,так як вони пов'язані з наступними основними ризиками: існує високий ступіньтехнічної невизначеності у створенні продукту; технологічно досконалий продуктможе не відповідати ринковому попиту; не враховані будь-які ринкові фактори приформулюванні бізнес ідеї; відсутній чіткий план і програма дій щодо реалізаціївенчурного проекту.
Необхідно зазначити,що держава відіграє значну роль у підтримці венчурного капіталу. Тому виділяютьпевні заходи підтримки венчурної діяльності підприємств. Дані заходи поділяютьсяна прямі і непрямі. До прямих належать: конкретні механізми державноїпідтримки, спрямовані на збільшення пропозиції венчурного капіталу, мають формуфінансових стимулів чи державних інвестицій в акціонерний капітал і державнікредити.
Непрямі ж заходи включають:розвиток конкурентних фондових ринків, розширення спектру фінансових продуктів,розвиток довгострокових джерел капіталу, спрощення процедури формування фондіввенчурного капіталу, стимулювання взаємодії між великими й малими підприємствамита фінансовими інститутами, заохочення підприємництва.
Для ефективної інноваційноїдіяльності важливою передумовою функціонування є наявність інфраструктури венчурногофінансування. Визначальна роль у розвитку інфраструктури належить державі.
Визначено, що головноюметою венчурного фінансування інноваційних проектів є те, що грошові кошти однихпідприємницьких структур та інтелектуальні можливості інших об’єднуються у реальномусекторі економіки для того, щоб принести новій компанії прибутки.
Венчурні фонди вУкраїні використовуються для оптимізації управління активамифінансово-промислових холдингів та зниження податкового навантаження, тоді яквенчурне інвестування у світі залишається одним із найважливіших джерелкапіталу для компаній, швидкий ріст та розвиток яких постійно потребуєдодаткових зовнішніх інвестицій.
У вітчизняній економіцівенчурні фонди зазвичай застосовують в цілях легальної оптимізації оподаткування.Збільшення загальної вартості активів венчурних фондів України не призводить доадекватного зростання інвестиційних потоків в інноваційні сектори економіки.
Кінцевою метоювенчурного інвестування є продаж активів, придбаних венчурним фондом,стратегічному інвесторові. Однак, за твердженням представників фондів,заключний продаж бізнесу є дуже складною проблемою для венчурних інвесторів вУкраїні.
Є два способиздійснення фінансування діяльності підприємства – пряме і боргове. Прямефінансування здійснюється тоді, коли інвестор вносить кошти або інше майно встатутний капітал підприємства чи купує акції цього підприємства. Борговефінансування – це кредити банків, випуск облігацій.
Виділяють двіорганізаційні форми венчурних груп — внутрішню та зовнішню. За так званих «внутрішніхвенчурів» вибір пріоритету відбувається не на макрорівні, а всерединіфірми. Тут організується наскрізна бригада, очолювана автором проекту, щосамостійно здійснює надалі кадрову політику. Другою формою венчурноїорганізації є «венчурні фірми». У цьому випадку ініціатор венчура йдез корпорації й організовує окрему невелику юридично незалежну фірму.
Надзвичайно важливимиінструментами, які визначають формування венчурного бізнесу в Україні є підходи.Серед них можна виокремити наступні: рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційногоринку; правове поле держави; політична культура влади; стан фінансово-кредитноїсистеми та діяльність фінансових посередників; валютне регулювання; статус іноземногоінвестора; стан фондового ринку та інвестиційна активність населення.
З допомогоювенчурного фінансування при оперативній організації внутрішніх і зовнішніхризиків підрозділів корпорації стають активнішими у завоюванні нових сфер.
Останнім часом значногопоширення дістала форма об’єднання венчурних підприємств та інших суб’єктів господарюванняу науково-дослідні консорціуми, тобто тимчасові статутні об’єднання ізздійснення науково-технічних розробок.
За моїми розрахункамити прогнозами швидше пристосувати венчурний бізнес можливо завдяки таким умовам,як: здійснення постійної державної підтримки венчурного підприємництва, запровадженнянових та більш гнучких схем податкового стимулювання інноваційної діяльності,врегулювання системи захисту інтелектуальної власності українських дослідниківта підприємців, запровадження фінансових стимулів для інвестування до венчурнихфондів, створення необхідних умов для розвитку неформального венчурногофінансування, розвиток венчурної та інноваційної інфраструктури, проведення вУкраїні венчурних форумів (ярмарків), що дасть можливість для компаній малої ісередньої капіталізації привернути увагу широкого кола інвесторів.
Одним із важливихзасобів капіталовкладень, і збереження довкілля зокрема, є альтернативна енергія.Її запровадження почалось лише у декількох країнах, проте протягом наступних роківвоно тільки пошириться. В Україні це відбудеться не скоріше ніж через 30-40 років.
Просто на даний моментнемає достатнього устаткування та обладнання, щоб запровадити такі інновації.
Отже, мені вдалося:з’ясувати основну роль венчурного бізнесу; розкрити основний зміст даного поняття;визначити основні функції такого бізнесу, а також роль в сучасних умовах; дослідитивенчурну діяльність в різних країнах Європи та відобразити графічно обсяги та динамікувенчурних інвестицій; пояснити необхідність та доцільність здійснення венчурноїдіяльності в Європі та Україні зокрема; проаналізувати етапи встановлення венчурної індустрії всвіті; відобразити вплив венчурного бізнесу на всі сфери господарського життя;охарактеризувати фінансову діяльність венчурних підприємств; проаналізувати рольвенчурного бізнесу в інформаційній сфері; визначити участь та роль держави упідтримці венчурних підприємств; визначити ризики при здійсненні венчурного інвестування;визначити механізми інвестування на ринку цінних паперів; визначити позитивні танегативні риси венчурного бізнесу; досліджено діяльність венчурного бізнесу в Україніта відображено вплив діяльності європейських венчурних підприємств на українськуекономіку; здійснено власні прогнози щодо подальшого розвитку венчурної індустріїта запропоновано шляхи вдосконалення венчурного бізнесу в Україні.
Додаток А
Топ-30найдорожчих венчурних угод та придбаньМісце Назва компанії Покупець Сума угоди, млрд.$ Рік здійснення угоди Країна 1 Cerent Cisco Systems 6,90 1999 США 2 WebMD Healtheon 4,80 1999 США 3 Chromatis Networks Lucent Technologies 4,76 2000 США 4 Siara Systems Redback Networks 4,50 2000 США 5 Sirocco Systems Sycamore Networks 3,49 2000 США 6 Hyperion Solutions Oracle 3,30 2007 США 7 Xros Nortel Networks 3,23 2000 США 8 DoubleClick Google 3,10 2008 США 9 Qtera Nortel Networks 3,00 2000 США 10 Cygnus Solutions Red Hat 2,90 2000 США 11 Skype eBay 2,50 2005 Люксембург 12 National Computer Systems Inc. Pearson PLC 2,50 2000 США 13 FDR Holdings Noble 2,16 2010 Норвегія 14 Tradex Technologies Ariba Technologies 1,86 2000 США 15 Broadband Access Systems ADC Telecommunications 1,84 2000 США 16 Reliant Pharmaceuticals GlaxoSmithKline 1,65 2007 США 17 YouTube Google 1,65 2006 США 18 DSR Communications Intel 1,60 1999 США 19 EqualLogic Dell 1,40 2008 США 20 Newport Communications Broadcom 1,26 2000 США 21 Giga A/S Intel 1,25 2000 Данія 22 Riverbed Technologies Aether Systems 1,20 2000 США 23 Cyras Systems Ciena 1,15 2001 США 24 Prio InfoSpace 1,06 2000 США 25 SnapTrack Qualcomm 1,03 2000 США 26 Octane Software E.Piphany 1,00 2000 США 27 VisionTech Broadcom 1,00 2001 Ізраїль 28 Spring Tide Networks Lucent Technologies 0,96 2000 США 29 SupplierMarket.com Ariba Technologies 0,92 2009 США 30 Silicon Spice Broadcom 0,88 2000 США
Додаток Б
Найкращі венчурнікапіталісти в сфері високих технологійІм’я капіталіста Назва компанії Майкл Морітц Sequoia Capital Джон Дорр Kleiner Perkins Caufield & Byers Андреас фон Бехтользхайм Sun Microsystems Рем Шрірем Sherpalo Девід Черітон Стэнфордский университет Річард Конвей Angel Investors Майкл Граймс Morgan Stanley Лоуренс Сонсіні Wilson, Sonsini, Goodrich & Rosati Джей Хоег Technology Crossover Ventures Томаг Нг Granite Global Ventures Фу Цзисюнь Granite Global Ventures Асад Джамаль Eplanet Ventures Девід Дуглас Delphi Ventures Генрі Шоу AsiaVest Partners Сюй Талинь H&Q Asia Pacific Девід Чао Кацуцзин DCM-Doll Capital Management Брюс Еванс Summit Partners Тімоті Дрейпер Draper Fisher Jurvetson Говард Хартенбаум Draper Richards Марк Тлуш Mangrove Capital Partners Фельда Хардімон Bessemer Venture Partners Роберт Стейвіс Bessemer Venture Partners Релоф Бота Sequoia Capital Аннета Кемпбел-Уайт MedVenture Associates Деніал Раймер Index Ventures
Додаток В
Топ — 20інвесторів 2010 року в області телекомунікацій№ № Інвестор Місцезнаходження млн дол. США Надається перевага сегменти інвестування Портфель (2010, програмне забезпечення) 1 Cisco Systems Сан-Хосе, Каліфорнія - Комунікації та мережі, інформаційні послуги, програмне забезпечення 6 2 Headway Capital Partners LLP Лондон, Великобританія 210 Сільське господарство, комунікації та мережі,інформаційні послуги 6 3 Smac Partners Унтерхахінг, Німеччина 81 Комунікації та мережі, програмне забезпечення, інформаційні послуги 6 4 Amadeus Capital Partners Ltd. Кембридж, Велика Британія 844 Інформаційні послуги, комп'ютери та електроніка, програмне забезпечення 6 5 Ignition Partners Белльвю, Вашингтон 2,011 Комунікації та мережі, програмне забезпечення, медичні інформаційні системи та програмне забезпечення 5 6 Comcast Interactive Capital Філадельфія, Пенсильванія 500 Програмне забезпечення, комунікації та мережі, здоровоохоронні послуги 5 7 Foundation Capital Менло-Парк, Каліфорнія 2,35 Енергетика, споживчі / ділові послуги, інформаційні послуги 4 8 Intel Capital Санта-Клара, Каліфорнія 1,449 Інформаційні послуги, комп'ютери та електроніка, комунікації та мережі 4 9 Norwest Venture Partners Пало-Альто, Каліфорнія 3,7 Комп'ютери та електроніка, інформаційні послуги, програмне забезпечення 4 10 Silicon Valley Bank Санта-Клара, Каліфорнія 4 - 4 11 Accel Partners Пало-Альто, Каліфорнія 6 Програмне забезпечення, комунікації та мережі 3 12 Charles River Ventures Уолт, Массачусетс 1,5 Програмне забезпечення, комунікації та мережі, інформаційні послуги 3 13 North Bridge Venture Partners Уолт, Массачусетс 3 Споживчі / ділові послуги, енергетика, комунікації та мережі 3 14 Sequoia Capital Operations LLC Менло-Парк, Каліфорнія 4,033 Енергетика, споживчі / ділові послуги, медичні прилади та обладнання 3 15 Sevin Rosen Funds Даллас, Техас 1,878 Енергетика, споживчі / ділові послуги, інформаційні послуги 3 16 TLcom Capital Лондон, Великобританія 281 Комунікації та мережі, інформаційні послуги 3 17 True Ventures Пало-Альто, Каліфорнія 375 Комунікації та мережі 3 18 Advent Venture Partners LLP Лондон, Великобританія 882 Енергетика, програмне забезпечення, інформаційні послуги 2 19 Alta Berkeley Лондон, Великобританія 300 Комунікації та мережі, інформаційні послуги, комп'ютери та електроніка 2 20 Atlas Venture Уолт, Массачусетс 2,383 Програмне забезпечення, комунікації та мережі, медичні інформаційні системи та програмне забезпечення 2
Додаток Г
Топ 25 портфельнихкомпаній у сфері інформаційних послуг№ Компанія Розташування Рік Сума залучених коштів (млн, USD) 1 Oak Pacific Interactive Пекін, Китай 2002 488,1 2 Peak 10 Inc. Шарлотт, Північна Кароліна 2000 193 3 Wonga.com Ltd. Лондон, Великобританія 2007 157,09 4 MobiTV Емерівілль, Каліфорнія 1999 123,3 5 Ning Пало-Альто, Каліфорнія 2004 119 6 mindSHIFT Technologies Inc. Уолт, Массачусетс 2000 112,1 7 Workday Inc. Плезантон, Каліфорнія 2005 110 8 Brightcove Inc. Кембридж, Массачусетс 2004 98,2 9 AudienceScience Inc. Белльвю, Вашингтон 2000 91,75 10 Ecast Inc. Сан-Франциско, Каліфорнія 1998 91,7 11 Xoom Corp. Сан-Франциско, Каліфорнія 2001 81,44 12 Box.net Inc. Пало-Альто, Каліфорнія 2005 77,61 13 CollabNet Inc. Брісбейн, Каліфорнія 1999 71,88 14 OPOWER Inc. Арлінгтон, Вірджинія 2007 65,55 15 MoneyExpert
Ньютон-ле-Уіллоус,
Великобританія 2003 65,53 16 SenSage Inc. Сан-Франциско, Каліфорнія 2000 59,34 17 Yelp! Inc. Сан-Франциско, Каліфорнія 2004 56 18 Attenda Стейнес, Великобританія 1997 52,63 19 MarketLive Петалума, Каліфорнія 1995 50,9 20 EatLime Inc. Сан-Франциско, Каліфорнія 2007 50,4 21 AlertMe.com Ltd. Кембридж, Велика Британія 2007 49,41 22 Velocity Tech-nology Solutions Нью-Йорк - 46,5 23 Bandspeed Остін, Техас 1998 46,32 24 WhittmanHart Чикаго, Іллінойс 2001 43 25 Cervalis Стемфорд, Коннектикут 2000 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ
1.Закон України «Про інститути спільногоінвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», №2299-III від15.03.2001 р.
2. Закон України «Про інноваційну діяльність»від 04.07.2002 № 40-IV //
Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36(06.09.2002). – С. 266.
3. Закон України «Про оподаткування прибуткупідприємств» від 22.05.1997
№ 283/97-ВР. // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 105–106.
4. Азєєв А. А., Ансофф І. Стратегічне управління. -М.:Статистика,2007.160 с.
5. Аррендондо Лені. Мистецтво ділової практики: Пер. сангл. — Челябінськ: Урал LTD,2008. — 520 с.
6. Артамонов Г. Т. Бізнес в Європі М. — Вініті,2008.-С. 2—9.
7. Беруга Л. Реалізація стратегії інноваційногорозвитку економіки України в системі венчурного фінансування // Актуальніпроблеми економіки. — 2002. — № 12. — C. 75-79.
8. Бланк І. А. Управління формуванням капіталом. — К.:«Ніка-Центр», 2006.
9. Бове К, Аренс У. Ф. Венчурне інвестування в Україні:проблеми розвитку // К.: 2008
10. Болгарія та інші країни венчурного інвестування[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www.novinite.com/ view_news.php? id=114456
11. Болгарія ухвалює венчурні угоди [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.investbulgaria.com/info News php?id=575
12. Брамгер П. Швейцарський капітал підприємств[Електронний ресурс].
13. Бузова Н. Н. Бурлак Г. Н. Венчурний бізнес врізних країнах світу.-2009.
14. Венчурна діяльність в банках [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.uabanker.net/daily / 2007 / 06/ 06 1407_1510.shtml
15. Венчурне інвестування: стан та перспективи[Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.rvf.ru/rus/news-info.php?ni=86
16. Венчурний капітал 2010 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: wep.wharton.upenn.edu/gis/article.aspx?gisID=152
17. Венчурний капітал [Електронний ресурс]. — Режим доступу:www.wikipedia.org
18. Венчурний капітал в країнах Європи [Електронний ресурс]
19. Венчурний капітал в швейцарській економіці[Електронний ресурс]
20. Венчурний капітал Німеччини: краще ніж його репутація[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www.prnewswire.com/ news-releases/german-venture-capital-better-than-its-reputation-114470639.html
21. Венчурный капитал в Украине // Персонал – 2001.-№9- с.21-24
22. Венчурный капитал и прямое инвестирование вРоссии: Сборник статей и выступлений. – СПб.: РАВИ, 2008. – С. 59-60.
23. Венчурний капітал: рейтинги [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://alwayson.goingon.com/AOStory/2010-Venture-Capital-100
24. Венчурний капітальний форум [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.evca.eu/venturecapitalforum2010/home.html
25. Венчурні інвестиції в світі [Електронний ресурс]
26. Вілпоннен А. венчурний капітал у Фінляндії у 2010 році[Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.arcticstartup.com/2011
/03/30/ venture-capital-in-finland-in-2010
27. Вознесенская Н. Иностранные инвестиции и смешанныепредприятия в странах Африки.- М.,2004.
28. Горилей О. Рисковый бизнес: Особенности изакономерности работы венчур-ного капитала в Украине // Компаньон. — 2000. — №5. — C. 24-25
29. Гота А. Риск — благородное дело: Венчурный капиталв Украине // Персонал. — 2001. — № 5. — C. 21-23
30. Греція: гроші та фінанси [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.greececonnect.com/money _and _finance/ category_91/ company_ 2144.html
31. Гріфіт Е. Венчурний капітал: огляд [Електронний ресурс].- Режим доступу: vcexperts.com/vce/news/buzz/ archive_view.asp ?id=997&referrer
32. Дагаєв А.А. Механізми венчурного ( ризикового)фінансування: світовий досвід і перспективи розвитку.- Менеджмент в Росії і закордоном.-2006.-№1.
33. Дворак И., Кочишова Я., Прохазка П. Венчурнийкапітал в країнах Центральної та східної Європи.- К.: Юр. Літ.,2003.
34. Динамічне зростання ІСІ виводить вітчизнянийінвестиційний бізнес на новий рівень //Українська асоціація інвестиційногобізнесу.-2010.
35. Енірам закриває 5 млн. євро венчурних інвестиційраунду; зміцнює глобальну присутність енергозберігаючих систем [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.conor.vc/eniram-closes-5-million-euro-venture-investment-round-strengthens-global-presence-of-energy-saving-maritime-instrumentation-systems/
36. Європейські інвестиційні фонди у 2011 році[Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.baltic-course.com/eng /good_for business/?doc=36126
37. Запровадження інвестиційних венчурних компаній в Білорусії[Електронний ресурс]
38. Інвестиційний ринок країн світу [ Електронний ресурс]
39. Інвестиційні банки та венчури в різних країнах [Електроннийресурс]
40. Інвестування в Греції [Електронний ресурс]
41. Ірландська мережа інвестування [Електронний ресурс]
42. Іспанський венчурний капітал на докризовому рівні[Електронний ресурс]
43. Капітал венчурних інвестицій у Фінляндії знизився у2010 році [Електронний ресурс]
44. Ковалишин П. Венчурне інвестування. Поверененя дореалізму в США і в Європі // Економіст. — 2005. — № 1. — C. 54-58.
45. Ковалишин П. Загальні особливості та тенденціїрозвитку венчурного інвестування у США // Економіст. — 2004. — № 10. — С.56-59.
46. Ковалишин П. Формування інвестиційного клімату та ефективністьдіяльності на ринку венчурного інвестування // Економіст.- 2009.- с.44-49
47. Коссак В.М.Правові засади іноземногоінвестування.- Л.: Центр Європи,2008.
48. Кузнєцова І.С. Інститут венчурних інвестицій: станта перспективи розвитку в Україні//Наука та інновації, 2008.– Т4. – №1. – С.87-95
49. Кутрань К.В. Особливості венчурного інвестування вУкраїні // Фондовый рынок. — 2009.- №38.- с.22-27.
50. Кутрань К.В. Фактори впливу на розвиток венчурногоінвестування в Україні // Фондовый рынок. — 2009.- №35.- с.4-8.
51. Латвія: розвиток венчурного капіталу [Електронний ресурс]
52. Матієнко В.М., Щукін О.І., Войт С.М. Методи оцінкивенчурних проектів // Вісник економічної науки України.- 2009.- №2.- с.87-90
53. Методи оцінки венчурних проектів: венчурнеінвестування — В.М. Матієнко, С.М. Войт // Вісник економічної науки України –2009.- №2.
54. Микитюк О.П. Особливості венчурного фінансування вУкраїні // Фінанси України – 2005. №8. с.83-90
55. Москвін С.С Концепція закону України «Провенчурні фонди» //Доповідь на науково-практичної конференції УАІБ «Ринокінвестиційних послуг в Україні: очікування та реалії». Київ, 21 лютого2008 р.
56. Москвін С.С. Венчурні фонди інноваційного розвитку// Економіка та управління підприємствами.- 2010.- №2
57.Навчання процесу венчурного капіталу [Електронний ресурс].- Режим доступу
58. Найбільші литовські капітальні венчурні інвестиціїв Литві [Електронний ресурс].
59. Наукова конференція Адама Сміта [Електронний ресурс].- Режим доступу
60. Наумец І. Авантюрный капитализм (В текущем годуколичество венчурных фондов в Украине выросло почти вдвое )/ 2010.
61. Неформальний венчурний капітал: інвестори та інвестування[Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.amazon.com/Informal-Venture-Capital-Investors-Investments/dp/0792381114
62. Нікітін О. Венчурне підприємництво: новіможливості для України/ О.Нікітін // Економічні реформи сьогодні. — 1999. — №23. — C. 20-28
63.Нова ера венчурних капітальних інвестицій[Електронний ресурс].
64. Нью-йоркская фондовая биржа приглашает украинскиекомпании на IРО.// «Хрещатик», 14 червня 2007 р.
65. Одел Дж. Венчурний капітал повертається[Електронний ресурс]. — Режим доступу: mashable.com/2010/07/17/vc-q2-2010-startups/
66. Омельченко А.В. Інвестиційне право.- К.:Атака,2007.
67. Особливості венчурного інвестування в Україні /К.В. Кутрань //Фондовий ринок. – 2009 №38. с.22-28
68. Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Венчурний капітал:зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні: Монографія – К: КНЕУ,2000., 172 с.
69. Пріоритети венчурного інвестування/ Л.Савченко//Цінні папери України – 2008 — № 49. с.9
70. Резнік Р. Правила венчурного капіталу [Електроннийресурс]. — Режим доступу: www.entrepreneur.com/blog/218684
71. Рибак А. Що таке венчурне фінансування //Податкове планування. — 2003. — № 8. — C. 12-15
72. Розвиток ринку спільного інвестування в 2006 році(Аналітичний огляд УАІБ). // Українська асоціація інвестиційного бізнесу.
73. Романишин О. Перспективи розвитку венчурних фондівв Україні як
Джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств// Наука
молода. – 2004. – № 2. – С. 25–31.
74. Середовище існування венчурного капіталу[Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.altassets.net/private-equity-knowledge-bank/country-focus/article/nz3293.html
75. Сміт Дж. Як венчурні капіталісти стримують ризик увисоких технологіях [Електронний ресурс]. — Режим доступу: ideas.repec.org/
76. Стамос Дж. Інвестування в різних країнах світу [Електроннийресурс]. — Режим доступу: www.norvestor.com/
77. Теоне Р. Агенції, засновані інвестуванням венчурногокапіталу Білорусії [Електронний ресурс].
78. Третий Российский Венчурный Форум. 18.10.2007 р.
79. Український інвестиційний самміт. 10-12 березня2008 р.
80. Фактори впливу на розвиток венчурного інвестуванняв Україні / К.В.Кутрань // //Фондовий ринок -2009 — № 35. с.4-9
81. Фатєєва І. Венчурний капітал і венчурні компаніїяк основа перетворень інноваційного середовища в Україні // Вісник Академіїправових наук України. — 2006. — № 2. — C. 141-149
82. Фонди венчурного капіталу Іспанії [Електронний ресурс].- Режим доступу:
83. Формальний і неформальний ринок венчурного капіталув Литві [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.businessangels.lt/cms/index? rubricId =8410733e-f4cb-473f-b9bb-092475dcc5da
84. Французький венчурний капітал на своєму рекордномурівні [Електронний ресурс].- Режим доступу: americanexpatinfrance.com/ 2011/03 /23/ french-venture-capital-at-record-levels/
85. Фредрік С. Венчурний капітал 2010: гарячі і холоднісектори [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://venturebeat.com/2009/12/28/venture-capital-2010-hot-and-cold-sectors-to-watch/
86. Хорів С. Введення у венчурний капітал //Інвестиції: практика та
досвід. – 2002. – № 1. – С. 6–8.
87. Чернадчук В.Д. Історія виникнення та розвиткувенчурного фінансування. Український часопис міжнародного права.-2000.
88. Черниенко А. Развитие законодательства обинвестировании в Украине. Бизнес.-2002.-№22.
89. Шарко М. Нетрадиционные методы инновационногоинвестирования и их роль в технологическом развитии промышленности/ М. Шарко //Економіка. Фінанси. Право. — 2003. — № 12. — C. 3-10
90. Шклярук С. Венчурні та інвестиційні фонди таджерела фінансування розвитку економіки України. Інформація про діяльність ІСІ- в широкі народні маси // Україна – бізнес.-2007 — №34. с.4-5