--PAGE_BREAK--Визначення функціонального стану мікросудин тканин пародонта проведено методом лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ) на апараті «ЛАКК-02» (НПП «Лазма», Росія) з програмою запису та опрацювання параметрів мікроциркуляції – LDF версія 1.18 від 20.6.99р. При проведенні досліджень застосовано розроблені нами «Спосіб лазерної допплерівської флоуметрії для визначення особливостей васкуляризації слизової оболонки пародонта» (Деклараційний патент на корисну модель № 21115 від 15.02.07 р.) та «Пристрій для утримання торця світловода лазера в порожнині рота» (Деклараційний патент на корисну модель № 21114 від 15.02.07р.). Загальний мікросудинний кровоток тканин пародонту визначали за такими показниками: інтегральна характеристика руху еритроцитів у об’ємі тканини, що зондується – параметри мікроциркуляції (ПМ, пф.од.); середньоквадратичне відхилення амплітуди коливань від середнього значення ПМ (у); коефіцієнт вазомоторної активності мікросудин (Кн, %), резерв капілярного кровообігу (РКК); індекс ефективності мікроциркуляції (ІЕМ, %).
Для наукового обгрунтування застосування індивідуалізованих комплексів профілактики ускладнень ортодонтичного лікування при застосуванні знімної та незнімної ортодонтичної техніки визначали вміст основних мікроелементів в організмі осіб, які знаходилися на ортодонтичному лікуванні шляхом рентгено-флуоресцентної спектрометрії зразків волосся з потиличної частини голови за допомогою рентгено-флуоресцентного спектрометру «ElvaX» (Мжельска Т. І., Ларский Є. Г., 1983).
Планування лікувально-профілактичних заходів у четвертій та п’ятій групах дослідження здійснювали із застосуванням розробленої нами інтерактивної комп’ютерної програми «Прогнозування ускладнень ортодонтичного лікування», яка передбачає в режимі on-line на основі поетапного введення результатів клінічного та лабораторного обстеження здійснення прогнозування характеру перебігу ортодонтичного лікування й отримання рекомендацій стосовно вибору лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на мінімізацію впливу найбільш значимих факторів ризику ускладнень ортодонтичного лікування. На основі отриманих даних призначали розроблені нами індивідуалізовані лікувально-профілактичні комплекси (ЛПК) – ЛПК-1, ЛПК-2, ЛПК-3 та ЛПК-4.
Ефективність застосування лікування оцінювали на підставі аналізу клінічних та функціональних показників, отриманих через три, шість та 12 місяців впродовж проведення ортодонтичного лікування.
Методами параметричної статистики здійснювали перевірку нормальності розподілу кількісних ознак із використанням критерію Колмогорова-Смірнова. Рівність генеральних дисперсій перевіряли за допомогою критерію Фішера. Для перевірки гіпотез щодо рівності генеральних середніх використовували t-критерій Стьюдента. Для аналізу використовували пакети програм STATISTICA 5.0 та MS Excel XP Microsoft.
Результати дослідження та їх обговорення.
Проведені клінічні дослідження засвідчили наявність взаємозалежності стану стоматологічного здоров’я й загальносоматичного стану організму дитини, зокрема, у осіб I групи загальносоматичного здоров’я рівень стоматологічного здоров’я складав 0,85±0,009 балів, 0,8±0,01 балів у осіб II групи здоров’я та 0,7±0,023 балів у III групі відповідно (р
Оцінюючи стоматологічний статус обстежених осіб із зубощелепними аномаліями до початку ортодонтичного лікування, діагностовано дистальний прикус у 42,6% випадків, глибокий у 27,9%, лінгвально-перехресний у 11,5%, відкритий у 9,8% і медіальний у 3,3% відповідно. Вестибулярно-перехресний прикус мав місце лише в 1,6% випадків від загальної кількості обстежених. Зазначена патологія супроводжувалася розширенням верхньої щелепи (26,2%), її звуженням (36,1%), компресією (23%), асиметричністю (24,6%), зубоальвеолярним подовженням (3,3%), зубоальвеолярним вкороченням (3,3% осіб відповідно). При обстеженні нижньої щелепи визначено її розширення (8,2%), звуження (13,1%), компресія (4,9%), асиметричність (9,8%), зубоальвеолярне подовження (3,3%), зубоальвеолярне вкорочення (14,8%), у 14,6% обстежених осіб патології нижньої щелепи не виявлено.
Оцінка стану твердих тканин зубів, форми їх коронкової частини та положення в зубній дузі засвідчила, що у осіб із ЗЩА аномалію структури твердих тканин зубів не спостерігали у 78,69% випадків від загальної кількості обстежених, натомість відмічалась гіпоплазія емалі (11,48%), аплазія (3,28%) та клиноподібні дефекти (4,92%). Зміни величини та форми зубів спостерігались у 13,11% випадків.
Аномалії розташування зубів були найбільш поширеними серед усіх аномалій зубів зі зміщенням окремих зубів у вестибулярному напрямку (45,90% від кількості обстежених осіб із ЗЩА), оральному (8,20%), медіальному (3,28%), дистальному (8,20%) та тортооклюзією деяких зубів (у 40,98% із зазначеного контингенту хворих). Аномалія кількості зубів мала місце лише у двох випадках.
Аномалії зубощелепної системи у 17,5% супроводжувалися аномалійним прикріпленням вуздечки верхньої губи, у 5% – аномалійним прикріпленням вуздечки нижньої губи, у 5% – аномалійним прикріпленням вуздечки язика, а також низкою функціональних відхилень, таких як: порушення функції жування у 27,5% дітей, функції ковтання у 2,5%, функції дихання у 35%, мовлення – у 20% від загальної кількості обстежених осіб із ЗЩА.
Аналіз даних анамнезу дав змогу виділити у осіб, що мали ЗЩА також наявність шкідливих звичок, серед яких найрозповсюдженішими виявилися смоктання сторонніх предметів (17,5%), смоктання нижньої губи (15%), смоктання пальців (15%), сон на улюбленому боці (15%), смоктання язика (12,5%), смоктання верхньої губи (7,5%). Як правило, за наявності шкідливих звичок, їх було декілька.
За результатами рентгено-флуоресцентної спектрометрії зразків волосся встановлено, що у хворих із ЗЩА порівняно з контролем, спостерігалася відмінність мікроелементного складу в організмі. Зокрема, встановлено достовірне зниження (р0,05).
Виходячи із завдань дослідження щодо визначення факторів ризику розвитку ускладнень ортодонтичного лікування та в ретенційний період, прогностичних ознак та алгоритмів їх визначення, вивчено характер змін стоматологічного здоров’я впродовж ортодонтичного лікування, обумовлених дією знімної та незнімної ортодонтичної техніки на ЗЩС хворих. Результати досліджень засвідчують, що застосування як знімної, так і незнімної ортодонтичної техніки для лікування зубощелепних аномалій сприяє значному погіршенню гігієни порожнини рота, що підтверджено показниками індексу Федорова – Володкіної та Грін-Вермілліона. Зокрема, через 12 місяців після початку ортодонтичного лікування виявлено достовірне погіршення (p
У ході дослідження встановлено, що особливу увагу слід звернути на пацієнтів, у яких показники індексів Федорова – Володкіної та Грін-Вермільйона перевищують 2,69±0,067 та 2,35±0,040 балів відповідно, оскільки у хворих з таким рівнем гігієни порожнини рота впродовж ортодонтичного лікування ускладнення з боку твердих тканин зубів у вигляді карієсу та некаріозних уражень виникають у 100% випадків. Ці хворі мають бути віднесені до групи ризику розвитку ускладнень з боку твердих тканин зубів впродовж ортодонтичного лікування та потребують обов’язкової корекції стану гігієни порожнини рота до початку ортодонтичного лікування.
До початку лікування у жодного з пацієнтів, які отримували лікування з використанням знімної ортодонтичної техніки (друга клінічна група), не спостерігалось механічних ушкоджень зубів, разом з тим, через 12 місяців у чотирьох з 35 пацієнтів (11,43%) на емалі зубів з’явилися ділянки травматичних ушкоджень в результаті контактів активних елементів знімних ортодонтичних апаратів.
Необхідно зазначити, що поширеність карієсу до початку лікування серед обстежених дітей другої та третьої груп становила відповідно 85,71% та 84,72%, проте, через 12 місяців діагностовано достовірне збільшення (p
За результатами дослідження основними факторами ризику розвитку карієсу виявлено: підвищення в’язкості слини (16,39%), схильність до зубних відкладень (24,59%), гіпоплазія чи аплазія емалі (14,75%), раннє прорізування зубів (9,84%), гістози у матерів (16,39%), успадкованість (1,64%).
Другим, не менш важливим елементом визначення факторів ризику розвитку ускладнень ортодонтичного лікування, був моніторинг стану тканин пародонта впродовж терміну його проведення, в результаті якого встановлено, що у другій групі дослідження кількість осіб з катаральним гінгівітом на початок лікування складала 11,43%, а через 12 місяців цей показник збільшився вже до 60% (p
У ході дослідження встановлено, що хворі з показниками проби Шиллера-Писарева на рівні слабо-позитивного значення та середніми значеннями індексу РМА у 100% випадків впродовж ортодонтичного лікування мають ускладнення з боку тканин пародонта у вигляді катарального гінгівіту, виразково-некротичного гінгівіту, гіпертрофічного гінгівіту та пародонтиту, що обгрунтовує включення таких хворих до груп ризику розвитку ускладнень ортодонтичного лікування, які потребують призначення лікувально-профілактичних заходів вже до початку ортодонтичного лікування.
Протягом року у осіб, які знаходились на лікуванні з використанням знімної ортодонтичної апаратури (друга клінічна група), спостерігалися зміни слизової оболонки порожнини рота у вигляді порушення тургора (5%), гіперемії слизової оболонки (37%), цианотичності (11%), набряку (11%), посилення судинного малюнка (11%). У осіб, які лікувалися незнімною ортодонтичною технікою, зміни слизової оболонки порожнини рота були менше вираженими, а саме порушення тургора виявлено тільки у 3,8% обстежених, гіперемія слизової оболонки – у 27%, цианотичність – у 11,5% від загальної кількості обстежених дітей з ЗЩА, набряк – у 7,7%, посилення судинного малюнка – у 7,7% випадків.
За підсумками результатів дослідження найбільш поширеними факторами ризику захворювань тканин пародонта у обстежених дітей із ЗЩА визначено: аномалії положення зубів (72,13% від загальної кількості обстежених), аномалії прикріплення м’яких тканин (26,23%), приясеневий карієс (8,2%), відкушування їжі зубами бокової групи (у 9,84% відповідно). Крім того, дефекти зубного ряду (21,3%), карієс бокових зубів (72,1%), порушення строків зміни зубів (14,8%), порушення послідовності зміни зубів (8,2%), успадкованість (19,7%) визначено факторами ризику прогресування ЗЩА.
Не менш важливими виявилися результати оцінки характеру патологічних змін мікроциркуляторного русла слизової оболонки порожнини рота у осіб впродовж ортодонтичного лікування, зареєстровані методом ЛДФ, які засвідчили, що в динаміці ортодонтичного лікування дітей із ЗЩА рівень капілярного кровотоку істотно змінюється порівняно з контрольною групою, виявляючи залежність від терміну ортодонтичного лікування та ступеню ураженості тканин пародонта. Зниження рівня мікроциркуляції тканин пародонта супроводжувалося зростанням різниці у показниках як на різних ділянках ясен, так і на симетричних, правої та лівої сторін щелеп. При незадовільній гігієні порожнини рота показники градієнту різниці капілярного кровотоку та коефіцієнту асиметрії були знижені, що свідчить про тяжкість порушень компенсаторних механізмів. Зокрема, через три місяці після початку ортодонтичного лікування у осіб другої та третьої клінічних груп відмічали різке достовірне підвищення показників параметрів мікроциркуляції на 15% (р
За результатами комп'ютерної капіляроскопії порівняно з результатами, отриманими у дітей контрольної групи, у яких морфологічна картина капілярів характеризувалася рівномірним розподілом капілярних петель, що були орієнтовані верхівкою до вільного ясеневого краю — до сосочкової зони та розташовувалися рівномірними рядами з добре відображеними артеріолярними і венулярними ланками, у пацієнтів другої клінічної групи (35 хворих) при користуванні знімною ортодонтичною технікою спостерігали безсудинні ділянки як у маргінальних, так і у альвеолярних яснах. Ознаки підвищеної проліферативної активності ендотелію, як компенсаторна реакція на ослаблення мікроциркуляції та на розвиток гіпоксії тканин, виражалися у збільшенні звивистості мікросудин та появі дублікатів капілярних петель. Також спостерігалося зменшення кількості капілярів, що функціонують у порівнянні із клінічно здоровими тканинами пародонта, не зважаючи на максимальну дилятацію залучених до кровообігу судин. У третій клінічній групі – 26 хворих, які користувались незнімною ортодонтичною технікою, характерними були зменшення просвіту резистентних судин за рахунок скорочення прекапілярних сфінктерів, які демпфують тиск на стінки капілярів, появою легко звитих капілярних петель, розширенням їх венулярних та перехідних відділів, наповненням форменними елементами крові. Крім того, у маргінальних яснах мало місце потовщення стінок перехідних відділів капілярних петель, спазм прекапілярних артеріол, венозна гіперемія та звивистість капілярів у венулярному відділі, причому структурні порушення мікросудин ясен зростали відповідно терміну користування ортодонтичними апаратами.
Визначені структурні порушення мікросудин ясен вказують на зниження резервних структурних можливостей мікросудин тканин пародонта при лікуванні як знімними, так і незнімними ортодонтичними апаратами.
Оцінюючи показники ІРСЗ в цілому, було відмічено, що впродовж лікування ортодонтичними апаратами істотно збільшилася кількість хворих, стан стоматологічного здоров'я яких погіршився до рівня індексу 0,7 та 0,6 балів, що відповідають середньому рівню стоматологічного здоров’я. Зокрема, через рік у другій та третій клінічних групах показники індексу в 0,7 балів спостерігали відповідно у 22,9% та 34,6% випадків, а показники індексу 0,6 – у 45,7% осіб другої клінічної групи та у 42,4% третьої. Діагностували також суттєве зменшення кількості осіб з показниками індексу у 0,9 та 0,8 балів, що свідчить про значне погіршення рівня стоматологічного здоров’я протягом ортодонтичного лікування.
Ортодонтичне лікування осіб четвертої та п’ятої клінічних груп проводили з призначенням розроблених нами ЛПК, доцільність застосування яких визначали, за допомогою інтерактивної комп’ютерної програми «Прогнозування ускладнень ортодонтичного лікування».
У разі отримання результату: «До застосування ортодонтичного лікування протипоказань немає» призначали ортодонтичне лікування з постійним моніторингом стану стоматологічного здоров`я впродовж його проведення.
продолжение
--PAGE_BREAK--