Головні інтеграційні угруповання світу
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ОЗНАКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
2. ПЕРЕДУМОВИ МІЖНАРОДНОЇІНТЕГРАЦІЇ
3. ВИДИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇІНТЕГРАЦІЇ
4. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ В АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОМУРЕГІОНІ
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Інтеграція вперекладі з латинської, означає з'єднання окремих частин у загальне, ціле,єдине. В останні десятиліття у всесвітньому господарстві відбуваються складніпроцеси зближення і взаємопроникнення національних господарств декількох країн,спрямовані на створення єдиного господарського організму і отримали назвуінтеграції. Вона пронизує самі різні сторони економічного і політичного життя,що інтегруються.
Можна сказати,що при цьому міжнародні економічні взаємозв'язки стають настільки міцними, щовідбувається глибоке взаємопереплетіння національних процесів відтворення.
Слід сказати, щовсі країни світу протягом довгих років розвивали економічне співробітництво наоснові формального міжнародного усуспільнення виробництва. І тільки другаполовина XX ст. стала часом появи нових тенденцій у інтернаціоналізаціївиробництва. У цей період багато країн світу стали переходити від формального донового періоду міжнародного усуспільнення виробництва, який отримав назвуінтеграційного етапу. Необхідність цього кроку була підготовлена всім ходомекономічного розвитку.
Справа в тому,що формальна інтернаціоналізація виробництва не завжди носить досить ефективнийхарактер, а тим часом питання економічної вигоди при вступі країн у процесміжнародного поділу праці є вирішальними. Так, у пошуках підвищенняефективності національного виробництва кілька країн Західної Європиорганізували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС).
Мета самостійноїроботи — вивчити процес та інтеграційні угруповання, які виступають як вищаформа прояву інтернаціоналізації господарського життя, як результат дужевисокого рівня міжнародного поділу праці і коопераційних зв'язків.
Курс наінтеграцію був породжений рядом актуальних економічних проблем, які не моглибути вирішені країнами ні поодинці, ні на основі старої системи міжнародногоподілу праці.
Актуальністьданої роботи полягає у тому, економічна інтеграція розглядається як засібподолання суперечності між необхідністю ефективного розвитку економіки кожноїкраїни, що бере участь у взаємному міжнародному поділі праці, і обмеженимиможливостями, які мали окремі країни регіону для реалізації цієї невідкладноїекономічної задачі.
1. ОЗНАКИЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Економічнаінтеграція представляє собою усуспільнення виробництва на міжнародному рівні задопомогою свідомого регулювання урядами беруть участь у ній країн взаємногоподілу праці і міжнародної виробничої кооперації. Такого роду усуспільненнязнаходить своє вираження у підвищенні ефективності виробництва кожної країни доприблизно усередненого рівня в масштабах регіонального співтовариства держав таформуванні оптимальної структури їх національної економіки.
Принциповарізниця між учасниками економічної інтеграції і не інтегруються, алеспівпрацюють з ними державами полягає в тому, що перші ставлять завданняпідвищення ефективності функціонуючих підприємств до високого рівня, як насвоїй території, так і в усьому інтегрується співдружності, в той час як другідбають про своїх індивідуальних інтересах і не є союзними або договірнимипартнерами щодо підвищення ефективності у всій групі співпрацюють держав.Аутсайдери не беруть на себе жодних зобов'язань з перебудови всієї структурисвоєї економіки, з доведення витрат ресурсів до певного встановленого рівня таінших економічних показників, які є ознакою інтегрується колективу держав. Осьчому, хоча країни Західної Європи і не представляють ізольованою організації,але, вступивши на шлях інтеграції, вони повинні діяти відокремлено в певномусенсі слова. Передбачається, що ці держави будуть співпрацювати не просто наоснові розвитку міжнародного поділу праці і міжнародної виробничої кооперації,але на базі розвитку цих кардинальних шляхів усуспільнення міжнародноговиробництва в напрямку якнайшвидшого підвищення продуктивності праці, зростанняефективності виробництва у всіх країнах співтовариства. Ізоляції від світу небуло, але певне економічне відокремлення наявності.
Слід зазначити,що інтеграція характеризується деякими істотними ознаками, що у сукупностівідрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн:
•взаємопроникненням і переплетенням національних виробничих процесів;
• широкимрозвитком міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науки техніціна основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм;
• глибокимиструктурними змінами в економіці країн-учасниць;
• необхідністю вцілеспрямованому регулюванні інтеграційного процесу, розробці скоординованоїекономічної стратегії і політики;
• регіональномупросторових масштабів інтеграції. Інтеграція носить переважно регіональнийхарактер, що пов'язано з нерівномірністю інтернаціоналізації виробництва, атакож з тим, що передумови для інтеграції складаються в першу чергу в тихрегіонах, де найбільш тісні господарські зв'язки і найбільшою мірою визріваютьїї об'єктивні і суб'єктивні чинники.
З економічнихпозицій об'єктивний чинник міжнародної господарської інтеграції — забезпеченнянайкращих умов застосування обмежених ресурсів (природних і набутих).
Можнаконстатувати, що в сучасних умовах міжнародна економічна інтеграція — логічний,закономірний результат транс націоналізації мікроекономічних тамакроекономічних процесів.
При цьомуостання вбудовується в ринкові принципи світо-господарських відносин.
2. ПЕРЕДУМОВИМІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Передумовиінтеграції досить різноманітні. В умовах сучасного етапу НТП все більшепоглиблюється взаємопроникнення і зрощування економік стає для багатьох країноб'єктивною необхідністю, так як випливає з потреб розвитку їх продуктивнихсил. Ця необхідність проявляється, перш за все, у високорозвинених країн,особливо у тих, які мають обмежені економічні ресурси та внутрішні ринки. Длятаких країн економічна інтеграція відкриває можливості найбільш ефективноговикористання економічного потенціалу і досягнення більш високих темпівнауково-технічного прогресу, надаючи їм доступ до більш широкого ринку, якийохоплює декілька країн, а також полегшуючи концентрацію коштів у вибранихгалузях виробництва. Для багатьох держав економічна інтеграція створюєможливості більш ефективної спеціалізації в науково-технічних дослідженнях.
Разом з тим вонадозволяє об'єднати ресурси країн, що інтегруються з метою розвитку певних видіввиробництва або наукових досліджень, коли необхідні для цього кошти перевищуютьможливості кожного учасника, окремо. Підвищуючи ефективність використанняресурсів, інтеграція приводить у рух нові джерела економічного зростання і тимсамим сприяє створенню умов для покращення економічних і політичних позиційберуть участь у ній країн. Необхідною умовою інтеграції певних країн є,по-перше, наявність розвиненої інфраструктури, що забезпечує переміщеннятоварів, по-друге, прийняття цілком певних економічних і політичних рішень збоку урядових органів. Величезне значення має також створення умов дляполегшення переміщення факторів виробництва. Взаємодоповнюваність інтегруютьсягосподарств залежить і від їхньої економічної зрілості, при цьому швидшеінтегруються країни з приблизно однаковим рівнем розвитку, перш за всеіндустріально розвинені, наприклад, що входять до Європейського Союзу,Європейської асоціації вільної торгівлі.
Передумовамиміжнародної інтеграції є:
• Близькістьрівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн.
• Географічнаблизькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільногокордону й історично сформованих економічних зв'язків.
• Спільністьекономічних та інших проблем, що стоять перед країнами в області розвитку, фінансування,регулювання економіки, політичного співробітництва і т.д.
•Демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, зазвичайвідбуваються позитивні економічні зрушення (прискорення темпів економічногозростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т.д.), що надає певнийпсихологічний вплив на інші країни, які, звичайно, стежать за змінами, щовідбуваються.
• Ефект доміно.Після того як більшість країн того чи іншого регіону стали членамиінтеграційного об'єднання, інші країни, що залишилися за його межами, неминучевідчувають деякі труднощі, пов'язані з переорієнтацією економічних зв'язківкраїн, що входять в угрупування, один на одного.
Численніінтеграційні об'єднання, що виникають і розвиваються в сучасній міжнароднійекономіці, ставлять перед собою в принципі схожі завдання і цілі, а саме:
На завершеннявідзначимо, що в загальному вигляді інтеграція для провідних промислових державвиступає як функція вже досягнутого ними високого рівня розвитку продуктивнихсил. Що ж стосується країн третього світу, то для них інтеграція це, перш завсе засіб, за допомогою якого вони прагнуть полегшити проведенняіндустріалізації, послабити ту напругу, з яким пов'язане їх економічнийрозвиток. Більш конкретно це означає:
• прискореннятемпів економічного зростання;
• створенняоптимальної структури господарства;
• послабленнязалежності від колишніх метрополій;
• змінапідпорядкованого становища в системі міжнародного поділу праці.
3. ВИДИМІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Міжнародна економічнаінтеграція у своєму розвитку проходить ряд ступенів:
• Зону вільноїторгівлі (ЗВТ);
• Митний союз,(ТС);
• Єдиний ринок(ЕР);
• Повнаекономічна інтеграція.
У всіх цихступенів, або видів, інтеграції є загальна характерна особливість. Вона полягаєв тому, що між країнами, які вступили в той чи інший вид інтеграції, усуваютьсяпевні економічні бар'єри. Внаслідок цього в межах інтеграційного об'єднанняскладається єдине ринкове простір, де розгортається вільна конкуренція. Піддією ринкових регуляторів — цін, відсотків і т.д. — На цьому єдиному просторівиникає більш ефективна територіальна і галузева структура виробництва. Завдякицьому всі країни виграють на підвищенні продуктивності праці, а також наекономії витрат на митний контроль за зовнішньоекономічними зв'язками. У той жечас кожен ступінь, або вид, інтеграції має специфічні риси.
4. ЕКОНОМІЧНАІНТЕГРАЦІЯ В АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОМУ РЕГІОНІ
Особливістюінтеграційних процесів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) є формуваннясубрегіональних вогнищ інтеграції, ступінь інтегрованості всередині яких дужерізна і має свою специфіку. У регіоні склався цілий ряд локальних зон з двохабо кількох країн. Так, між Австралією і Новою Зеландією укладено угоду провільну торгівлю. На основі розвитку регіональної торгівлі відбуваєтьсявзаємодоповнюваність економік таких країн, як Малайзія та Сінгапур, Таїланд,Індонезія. Однак головним центром тяжіння залишаються Японія і Китай. Вонизаймають домінуючі позиції в регіоні.
УПівденно-Східній Азії склалася досить розвинена структура — Асоціація країнПівденно-Східної Азії (АСЕАН), в яку входять Індонезія, Малайзія, Філіппіни,Сінгапур, Таїланд, Бруней, В'єтнам, М'янма і Лаос. Асоціація виникла в 1967 р.,але лише в 1992 р. її учасники поставили перед собою завдання створити до 2008р. зону регіональної вільної торгівлі шляхом поетапного зниження тарифівусередині неї. Кожна з країн — членів АСЕАН пов'язана з економікою Японії, СШАі з новими індустріальними країнами Азії. Значна частина азіатсько-тихоокеанськоїторгівлі (у тому числі й усередині АСЕАН) припадає на торгівлю між місцевимифіліями японських, американських, канадських, тайваньських і південнокорейськихкорпорацій. Зростає значення Китаю, особливо в країнах конфуціанської культури.
Крім АСЕАН в Азіатсько-Тихоокеанськомурегіоні діє ще кілька самостійних економічних об'єднань, серед яких створене в1989 р. Азіатсько-Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС), представленеспочатку 18 країнами (Австралія, Бруней, Гонконг, Канада, Китай, Кірібаті, Малайзія,Маршаллові острова, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, РеспублікаКорея, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі), до яких потім (черездесять років) приєдналися Росія, В'єтнам і Перу.
Діяльність АТЕСспрямована на стимулювання взаємної торгівлі та розвиток співробітництва,зокрема, в таких напрямках, як технічні стандарти і сертифікація, митнагармонізація, розвиток сировинних галузей, транспорту, енергетики, малогобізнесу.
Передбачається,що до 2020 р. в рамках АТЕС буде утворена найбільша у світі зона вільноїторгівлі без внутрішніх бар'єрів і митниць. Однак для розвинутих країн, щовходять в АТЕС, це завдання має бути вирішена до 2010 р.
Визнаним курсомтихоокеанських економічних організацій є так званий відкритий регіоналізм. Сутьйого в тому, що розвиток коопераційних зв'язків і зняття обмежень на рухтоварів, трудових ресурсів і капіталу всередині даного регіону поєднується здотриманням принципів СОТ / ГАТТ, відмовою від протекціонізму щодо інших країн,стимулюванням розвитку позарегіональних економічних зв'язків.
Розвитокміждержавного економічного співробітництва на шляху до інтеграції відбуваєтьсяі в інших регіонах Азії. Так, в 1981 р. на Середньому Сході виник і функціонуєпо теперішній час Рада із співпраці арабських держав Перської затоки, якийоб'єднав Саудівську Аравію, Бахрейн, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Еміратиі Оман. Це так звана нафтова шістка.
У 1992 р. булооголошено про створення Організації економічного співробітництва та розвиткуцентральноазіатських держав (ОЕС-ЕКО). Ініціаторами стали Іран, Пакистан іТуреччина. У майбутньому передбачається створення на цій основіЦентральноазіатського загального ринку за участю також Азербайджану,Киргизстану, Казахстану та середньоазіатських республік, що входять нині в СНД.
В основіформування торговельно-економічних угруповань все частіше лежить спільністьрелігійно-світоглядних і культурних коренів. У червні 1997 р. в Стамбулі назустрічі високопоставлених представників країн різних регіонів: Туреччини,Ірану, Індонезії, Пакистану, Бангладеш, Малайзії, Єгипту та Нігерії буловирішено створити «мусульманську вісімку» з метою торговельного,валютно-фінансового і науково-технічного співробітництва.
ВИСНОВОК
Поняття"інтеграція" і «міжнародна інтеграція» стали настількирозхожими, що, на жаль, часто втрачають свою сутнісну основу. І політики, івчені, і журналісти говорять про "інтеграцію країн у світовуекономіку", «реінтеграції Киргизстану в світове господарство».Виникла настільки широка інтерпретація проблем інтеграції в економіці,міжнародних відносинах, що сам цей термін фактично перестає сприйматися яктермін науки.
Поняттяміжнародної економічної інтеграції увійшло в науковий обіг у середині ХХстоліття для характеристики абсолютно певного нового явища у світовій економіці- міждержавних економічних спільнот (у зв'язку з утворенням ЄЕС — ЄвропейськогоЕкономічного Співтовариства).
За своєю суттюінтеграція в сфері міжнародних економічних відносин являє собою одну з основнихформ і стадій історичного процесу інтернаціоналізації господарського життя і зпозицій теоретичного його осмислення повинна розглядатися тільки в даній якості(як це і відбувалося спочатку, поки популярний термін не став використовуватисяв самих різних варіантах).
Міжнароднаекономічна інтеграція по її сутнісними ознаками не може бути нічим іншим, як:по-перше, добровільним міждержавним утворенням, при якому економічні ресурсисуверенних країн об'єднуються для спільного вирішення окремих економічних,гуманітарних, оборонних завдань, по-друге, організацією, що забезпечує рішенняспільно визначених завдань на основі розвитку товарно-грошових відносин іпрактики міждержавного програмування, по-третє, таким об'єднанням, в якому рядфункцій управління поступово переходить до загальних органам, що передбачаєпевне обмеження державного суверенітету.
Поглибленняміжнародної економічної інтеграції (зміна в її формах, системи управління іт.д.) обумовлено розвитком світового господарства в ході інтернаціоналізаціїгосподарського життя.
У зв'язку з цим векономічній науці необхідні чіткі позиції і при трактуванні поняття«світове господарство» («світова економіка»), і привизначенні стадій розвитку інтернаціоналізації господарського життя.
інтеграція міжнародний економічний
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
1. Деніелс Джон Д., Радеба Лі Х.Міжнародний бізнес: зовнішнє середовище й ділові операції, гл.10.М., 2001
2. Крилатих Е., Строкова О.Регіональні торговельні угоди в рамках СОТ та аграрний ринок СНД. — Світоваекономіка і міжнародні відносини. 2003, № 3
3. Міжнародні економічні відносини.Інтеграція: Навч. Посібник для вузів / Ю.О. Щербанін, К.Л. Рожков, В.Є.Рибалкін, Г. Фішер. — М.: Банки і Біржі, ЮНИТИ, 1997
4. Пебро М. Міжнародні економічні,валютні і фінансові відносини. М., 1994
5. Семенов К.А. Міжнародна економічнаінтеграція.М., МАУП-Гардарика, 2001
6. Харламова В.М. Міжнароднаекономічна інтеграція. Навчальний посібник. М., Анкіл, 2002
7. Шишков Ю. НАФТА: витоки, надії,перспективи / / МЕ і МО. 1994. № 11. (На прикладі АСЕАН). — М.: Наука, 2000.
8. Шишков Ю.В. Інтеграційні процесина порозі XXI століття. Чому не інтегруються країни СНД. М., 2001