Тайвань у міжнародній торгівлі

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙАВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ
РЕФЕРАТ
з дисципліни«Міжнародна торгівля»
на тему:
«Тайвань у міжнародній торгівлі»
Виконав:
Шаль Эдуард Альбертович
Перевірила:
к.е.н., доцент НовиковаМ.В.
Київ – 2009

План
Вступ
І. Теоретична частина.Особливості економічного розвитку нової індустріальної країни – Тайваню
1. Географічнерозташування Тайваню
2. Стан внутрішньоїекономіки країни
3. Зовнішньоекономічнізв’язки країни
ІІ. Практична частина
1. Показники динамікиімпорту та експорту
2. Квоти
3. Показники експорту,імпорту, ЗТО на душу населення
4. Структурні показникирозвитку міжнародної торгівлі Тайваню
Висновки
Список використаноїлітератури

Вступ
Помітнимявищем у світовій економіці став динамічний розвиток деяких країн, що розвиваються,які дістали назву «нові індустріальні країни» (НІК). За відноснокороткий час ці країни створили промисловий потенціал, розвинули окремі сучаснігалузі індустрії. Вони різко збільшили промисловий експорт і посіли важливемісце у міжнародному поділі праці.
Тайвань, що офіційно йменується Китайською Республікою, — саместаре з нині існуючих невизнаних держав. Відділення Тайваню від континентальногоКитаю відбулося в 1949 р. і стало результатом кровопролитної громадянськоївійни між двома основними політичними партіями Китаю — комуністичної йГоминьдан. Глава першої Мао Цзэдун в 1949 р. проголосив Китайську НароднуРеспубліку; глава партії Гоминьдан (Народної) — колишній керівник Китаю,генералісимус Чан Кайши — укрився із залишками своїх чинностей навідокремленому острові в Тихому океані, тільки незадовго до цього звільненомувід японців. Китайська Республіка мала міжнародне визнання в 1949—1971 р., колиофіційно займала місце Китаю в ООН, але потім була заміщена там представникамиКНР. Тайвань — саме економічно розвинене, заможне й состоявшееся з невизнанихдержав. Неурегульований політичний статус не заважає острову ставитися до числадвадцяти найбільших економік миру. Поряд із Сінгапуром, Південною Кореєю йГонконгом Тайвань входить до числа знаменитих «азіатських драконів», постандартах економічного й соціально-політичного життя вже що впритулнаблизилися до розвинених країн. Приклад Тайваню свідчить, що держава можеперебувати в стані невизнаності більше 50 років, не випробовуючи притімяких-небудь катастрофічних незручностей.
У роботі використані наукові статті та роботи фахівців зміжнародної торгівлі, Інтернет — видання, присвячені тематиці розвиткуекономіки Тайваню, статистичні дані та власні розрахунки.

І. Теоретичначастина. Особливості економічного розвитку нової індустріальної країни –Тайваню
1.Географічне розташування Тайваню
Тайвань– невизнана держава, вона є частиною комуністичного Китаю, але фактичнонезалежна.
Територія- 36,0 тис. кв. км. Чисельність населення Тайваню – 23,5 млн. осіб, площа –35,96 тис. кв. км., ВВП – 490 млрд. доларів (1,1% світового ВВП), на ньогоприпадає 1,54% світового промислового і 0,85% сільськогосподарськоговиробництва. Частка країни у світовому експорті – 3,3%. Населення — в основномукитайці (близько 97%). Рівень народжуваності становить близько 0.16%,смертності 0.5%. Середня тривалість життя в чоловіків 72 року, у жінок 76років. Більше 9/10 дорослих тайваньцев грамотні. 16% економічно активногонаселення зайнято в сільському господарстві, 53% у промисловості й торгівлі, 7%- у керуванні й 22% — в інших галузях сфери послуг Адміністративний центр — Тайбэй.
Адміністрація Тайваню складається з п'яти основах палат — юанів.Вищий законодавчий орган — Законодавчий юань. Йому підкоряється Виконавчий юань- вища виконавча влада. існують також контрольний, юридичний і екзаменаційнийюані, функції яких укладаються відповідно в тім, щоб контролювати роботувиконавчих органів; розробляти нові закони й доповнення до конституції;проводити іспити для службовців при надходженні в урядові заклади. Президент,Національні збори й палата мають однаковий строк повноважень — 6 років.
У середині 80-х років почалася реорганізація політичної системи наТайваневі, основними пунктами якої стали скасування воєнного стану легалізаціяопозиційних партій, зміна поколінь у парламенті. Спадкоємець Цзянь Цзинго — ЧиДэнхуэй, представник корінного тайваньского населення, продовжив перетворення.При ньому прийняті закони про вибори, суспільні організації, добровільну відставкустарих членів парламенту. Передбачається прийняття виправлень до конституції,спрямованих на подальшу реформу політичної структури.
У цей час на Тайваневі зареєстровано більше 40 політичних партій.Правляча партія Гоминьдан (2.4 млн. чіл.) зберігає твердий контроль над життямострова. Голова — Чи Дэнхуэй. Найбільша опозиційна партія — Демократичнапрогресивна партія (діє з 1986 р., більше 20 тис. Чіл.) виступає за подальшудемократизацію політичного й громадського життя Тайваню. Голова — Сюй Синьлянь.На минулим у грудні 1992 р. виборах у Законодавчий юань ДПП набрала 30% голосіввиборців.
Уряд Тайваню офіційно називає острів “Китайською республікою” іпретендує на уряд усього Китаю, материкова частина якого, на думку Тайбэя,тимчасово окупована комуністами. Зі своєї сторони Пекін уважає, що Тайваньповинен визнати уряд КНР і пропонує формулу “одна держава — дві системи”,відповідно до якого Тайвань стає особливим адміністративним районом підюрисдикцією єдиного Китаю, але має право зберегти свою соціальну систему.Тайбэй не приймає цю формулу й пропонує свою — “одна країна — два уряди”. Наоснові висунутій Пекіном формули пропонується провести переговори міжделегаціями КПК і Гомиьдана. Тайваньская адміністрація відкидає цю ідею,пропонуючи в замін переговори на міжурядовому рівні, що не влаштовує Пекін,оскільки це означало б визнання їм уряду Тайваню.
2.Стан внутрішньої економіки країни
Найвищітемпи росту економіки спостерігалися в 70-80-і роки (9,2 і 9,3%). Тепер темпиросту знизилися до 5,2%. За економічним потенціалом Тайвань входить в десяткисвітових експортерів капіталу, а по валютних запаса (103 млрд доларів у 2003року) займає третє місце в регіоні після Японії та Китаю. ВВП на душу населенняскладає 27 500 доларів.
НаТайвань припадає 8% світових продажів настільних персональних комп’ютерів, 22%ноутбуків, 83% материнських плат і 51% моніторів.
Галузеваструктура: 57% ВВП виробляється у сфері послуг, 40% у промисловості, 3,5% — усільському господарстві.
Сільськегосподарство спеціалізується на рисі, цитрусових, чаю, цукровій тростині.Промисловість орієнтована на експорт і виробляє: текстиль, одяг, електроніку,продукцію харчової і хімічної промисловості.
Тайваньінтенсивно імпортує іноземний капітал і технології, а через напруженість відношеньіз Китаєм є солідним імпортером озброєння.
НаТайвані основним джерелом надходжень грошей у промислове виробництво спочаткубув експорт сільськогосподарської продукції, так званий схований «рисовийподаток» — переведення грошових накопичень фермерів у промисловість черезкредитно-банківську систему.
Йшовпоступовий перехід від великого приватного і державного землеволодіння додрібного-сімейного типу. Під час продажу значних земельний власник 70% вартостісвоєї землі одержував рисом, а 30% акціями державних промислових підприємств.Проведення аграрної реформи дали можливість поповнити державний бюджет,удосконалити форми власності, прискорити індустріалізацію сільськогогосподарства, перебороти моно культурність, розукрупнити виробництва, підсилитипроцеси урбанізації шляхом зменшення числа сільських жителів.
ДляТайваню є характерним широкий розвиток малого бізнесу. Здебільшого це ремісничіпідприємства і підприємства обробної промисловості, власний капітал якихскладає 40 млн. тайванських доларів, а також транспортні компанії і комерційніфірми з річним оборотом не менше 40 млн. тайванських доларів.
Активнуполітику заохочення малого бізнесу країна почала проводити із середини 60-хроків, коли впроваджувалася експорторієнтована модель розвитку. У 60-90і рокималі і середні підприємства давали 98-99% загального обсягу ВВП. Вонизабезпечили 60% експорту. Успіх такої форми підприємництва пов’язаний з уміннямпроводити гнучку ринкову політику, своєчасно адаптуватися до ринковоїкон’юнктури, що постійно змінюється, умінням співробітничати з посередницькимикомпаніями і закордонними партнерами.
Длядопомоги малому бізнесу і підготовки кадрів на Тайвані створено спеціальнумолодіжну комісію. Вона займається виділенням кредитів молодим бізнесменам,проводить технічні, юридичні консультації, готує менеджерів. Ця організаціяопікується більш 5 тис. малих підприємств. Фінансову допомогу малим і середнімпідприємств Банк малого бізнесу Тайваню, Кредитно-гарантійний фонд дрібного ісереднього бізнесу і центр малого бізнесу.
У 70км. від столиці Тайваню – Тайбея поблизу двох університетів створенонауково-технологічний парк, тут розташовані науково-технічні інститутипромислових технологій, електроніки: корпорації по розробці мікроелектроніки,компанії з виробництва напівпровідників, центр біотехнологій.
Науково-технологічнийпарк спеціалізується на розробці і випуску комп’ютерів і периферійногоустаткування, електронних компонентів, напівпровідникових приладів; зайнято вцьому більш 12000 вчених і спеціалістів.
Утаблиці 1 надані основні економічні показники Тайваню.
Табл.1 Основні економічні показники Тайваню (2005)ВВП на душу населення (PPP): $27,500 (2005) ВВП – розподіл за секторами:
Сільське господарство: 1.8%
промисловість: 25.9%
послуги: 72.3% (2005) Робоча сила: 10.6 міліонів (2005) Рівень безробіття: 4.1% (2005) Населення нижче межі бідності: 0.9% (2005) Рівень інфляції: 2.3% (2005) Інвестиції (фіксоване): 20.4% ВВП (2005) Бюджет:
надходження: $41.67 млрд.
видатки: $50.26 млрд. Продукти сільського господарства: рис, кукурудза, овочі, фрукти, чай; свинина, молоко, риба Промисловість: Електроніка, хімія, текстиль, сталь та залізо, машиннобудівництво, цемент, двигуни, фармацевтика Експорт: $76,19 млрд. f.o.b. (2005) Товари, що експортуються: Комп’ютери та електричні прилади, метали, текстиль, пластик і гума, хімія (2002) Країни, в які експортується: Китай 21.6%, США 16.22%, Гонконг 15.1%, Японія 7.7% (2005) Імпорт: $181.6 млрд. f.o.b. (2005) Товари, що імпортуються: електричні прилади 44.5%, мінерали, точні інструменти (2002) Країни, з яких імпортується: Японія 25.3%, США 11.6%, Китай 11%, Південна Корея 7.3%, Саудівська Аравія 4.1% (2005)
Отже,Тайвань має динамічну капіталістичну економіку з поступовим зменшеннядержавного контролю над інвестиціями та зовнішньою торгівлею. Відповідно доцієї тенденції, декілька великих державних банків та промислових компанійприватизуються. Сільське господарство має менше 2% ВВП країни, поступово знижуючисьз 1952 року, коли ВВП сільського господарства складало 32%. Тайвань –найбільший інвестор на Південно-Східній Азії. З 2005 року найбільший експортнийринок Тайваню — Китай. Реальне ВВП зростає кожного року протягом останніх семиі на 2004 складав 6,1%. Однак, через підвищення цін на нафту і процентнихставок в 2005 році ріст ВВП склав 3,8%. Рівень інфляції та безробіттязменшуються.
3.Зовнішньоекономічні зв’язки країни
Після закінчення другої світової війни Тайвань, маючи один з найвищиху світі темпів росту економіки й експорту, перетворився в порівняно потужне векономічних відносинах адміністративне утворення. Нині Тайвань входить у групунових індустріальних країн (НИС) “чотирьох малих економічних драконів” СхідноїАзії, до яких ставляться також Республіка Корея, Сінгапур і Гонконг, грає усебільше значну роль в економіці Азіатсько-Тихоокеанського регіону. В 1991 р.Вступив в організацію Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва.
Тайвань зумів домогтися міжнародного економічного визнання, вийшовшипо обсязі торгівлі на 14-е місце у світі (162 млрд. $) і заслуживши репутаціюодного з найбільш динамічних партнерів. Острів займає 12-е місце у світі по експорті,що в 1992 р. склав 83 млрд. $. За структурою експорт на 95,5 % складається ізпромислової продукції. Найважливішими торговельними партнерами Тайваню є США,Японія, Гонконг, ФРН, і КНР.
Міцне фінансове становище й пошук можливостей більше вигідноговкладення капіталу сприяли росту тайванських інвестицій за рубежем. З 1987 по1992 р. Вони перевищили 19 млрд. $ — 9-е місце у світі й 2-е місце в АТР послуЯпонії, причому значні кошти направлялися в КНР. В 1992 р. Тайвань став третімза значенням інвестором у китайську економіку після Гонконгу й США, відтіснившиЯпонію на 4-е місце. В1987 — 1992 р. Тайваньськи капіталовкладення перевищилиза деякими оцінками від 3 до 5 млрд. $.
Економічний розвиток Тайваню відбувався в складних зовнішньоекономічнихумовах: дипломатична ізоляція, погроза військового нападу з материка, що тількищо так явно встала перед мешканцями острова у вигляді запуску китайських ракетпоблизу узбережжя Тайваню, торговельні тертя із провідними партнерами черезринки збуту. товарів, знизити на них тарифи й мита, підвищити курс національноївалюти. Усього за 1986-88 рр. Курс нового тайванського долара піднявся стосовноамериканського $ більш ніж на 40 % — це колосальний удар за експортними цінами,що привів до закриття багатьох експортних виробництв. Але й ці обставини непідрізали крила тайваньской економіці, що переживає ще до того ж проблеми,пов'язані з ростом вартості робочої сили, і економічні кризи викликані воєннимидіями в Перській затоці.
Перевага дрібних і середніх підприємств у тайваньскій економіці невипадково. Якщо в соціально-економічній політиці Японія й Південна Корея, що деведе роль належить великим багатогалузевим концернам, пріоритетним був принцип“ цян го ” — “ зробити потужним державу ”, то для Тайваню, прихильного ідеямСуни Ят Сена, таким принципом став “ фу мини ” — “ зробити багатим народ ”. Тутуважали так: чим богаче кожний житель країни, тим багате сама країна.
Відзначені обмеження не зробили впливу на просування стратегії зростаючоїучасті в міжнародному поділі праці, вона показала, що володіє рядом переваг упорівнянні з імпортозаміщенням. Особливо наочно це видно в 80-е роки.
При реалізації експортної стратегії дуже важливу роль грає конкуренціяіноземних виробників як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. Воназмушує підтягувати технологічну структуру й продуктивність до світового рівня.Саме конкуренція стимулювала Тайвань прискорено розвивати науково — технічнідослідження, тому що тільки це дозволить йому зберегти позиції на світовомуринку
Феномен нових індустріальних країн (НИС) уже не викликає тогоподиву (і навіть замилування), з яким велика кількість людей по усьому світісприймали їх не дуже давно. Але статистика вперто свідчить, що азіатські НИС (учислі яких і «першопрохідник» із цієї неухильно чисельне зростаючоїгрупи держав — Тайвань) і зараз залишається однієї з найбільш динамічних частинсвітового капіталістичного господарства. В останні роки темпи приросту ВВП,Тайваню становлять від семи до восьми із зайвим відсотків, що в цілому істотновище аналогічних показників ведучих промислово розвинених держав.
Найбільш великий науково-промисловий парк із всіх існуючих у РСперебуває на Тайваневі. Він був утворений в 1980 році в містечку Синчжу, в 70кілометрах від Тайбэя. Поруч розташовані два найбільших університети -Цинхуа йЦзяотунь. У парку базуються: Науково-дослідний інститут промислової технології,Об'єднана корпорація по розробці мікроелектроніки, Тайваньская компанія повиробництву напівпровідників, Науково-дослідний інститут електроніки.
Парк займає територію в 2100 га в т.ч. промислова зона — 480 га. З1135 промислових фірм, що діють у Синьчжу, 99 є тайванськими. Однак у границяхспеціальних економічних зон і науково-промислових парків одержували місце йзаступництво тільки ті компанії, які працювали на реалізацію довгостроковоїекономічної стратегії. У спецзонах є все для успішної роботи — налагоджена інфраструктура,гарантовані робочі руки, маса податкових пільг. Але в цілому цими перевагамикористуються всього лише кілька сотень компаній, десятки ж тисяч фірм як іраніше “вертяться” на орбіті сімейного бізнесу.
Кон'юнктурні обставини підштовхують Тайвань до структурних змін векспорті, переносячи акцент із виробництва трудомісткої продукції на випускнаукомістких виробів у галузях передової технології. Цей процес із більшимпрацею вписується в острівну економіку — на Тайваневі державна науково-досліднабаза розвинена недостатньо, а приватна й зовсім слабка. Для успіху на цьомушляху необхідні великі вкладення в наукову базу, оскільки по розмірах витрат нанаукові дослідження й розробки Тайвань уступає всім провідним світовимдержавам, виділяючи на ці мети в середньому 2.6 млрд. $ у рік (для порівняння:у США 120 млрд. $ у Японії 70 млрд. $). Загальний обсяг капіталовкладень ушестилетку 1991-1997 рр. Оцінюється 320 млрд. $. Ці гроші будуть вкладені врозвиток інфраструктури, прокладку нових доріг відновлення старих,реконструкцію аеродромів і т.д. Уряд планує зростання виробництва в такихгалузях, як електроніка, біотехнологія, волоконна оптика машинобудування,виробництво нових матеріалів щорічно на рівні 11 — 12 %, а їхня частка в тайванськомуекспорті в 2000 р. Повинна перевищити 60%.
Поглиблюючи свою інтеграцію у світову економіку,економіка Тайваню, зокрема, підвищила значення своєї ролі вАзіатсько-Тихоокеанському регіоні. Наприкінці 80-х років тайваньскиепідприємства зштовхнулися з погрозою своєї конкурентоспроможності внаслідокпідвищення курсу нового тайванського долара й зростаючих витрат на оплату працій підвищення вартості землі.
В 90-х роках макроекономічна політика буласкоректована таким чином, щоб сприяти більше вільному потоку товарів, послуг,капіталу, людських ресурсів і інформації. У закони, правила й приписання буливнесені істотні зміни. Відкритість тайванської економіки була продемонстрованатим, що загальний обсяг двосторонньої торгівлі у вартісному вираженні досяг в1999 році 232 млрд американських доларів, і вона зайняла 15-ое місце у світі, уте час як прямі іноземні інвестиції із країни й у країну й портфельні інвестиціїзначно зросли.
Американська Об'єднана служба доставки посилокUPS і FedEX відкрили в міжнародному аеропорті ім'я Чан Кайши регіональний центрдля західної частини тихоокеанського регіону, і він став єдиним аеропортомцього регіону, що має такий центр.
Щоб інтегруватися в міжнародну систему відкритоїбагатобічної, заснованої на певних правилах торгівлі, Тайвань звернувся ізпроханням про прийняття його в ГАТТ/ВТО. Уклавши двосторонні угоди з 30країнами-членами ВТО й завершивши приведення своєї економічної системи в повнувідповідність із міжнародними нормами, ми підготувалися до вступу в цюорганізацію в самому найближчому майбутньому. В 1991 році Тайвань став членомміжнародного форуму Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва/АТЭС/. Як член АТЭС, ми зв'язані тісними узами з Азіатсько-Тихоокеанськимспівтовариством, розвиваючи співробітництво в економічній, культурній ісоціальній областях і активно беручи участь у діалозі з найбільшим у світі субрегіональнимфорумом.
Міжнародний форум АТЭС був створений в 1989 році.Його головною метою було формування співтовариства азіатсько-тихоокеанськихекономік, об'єднаного загальним прагненням до економічного росту й рівноправногорозвитку. АТЭС вніс важливий вклад у світову економіку. Сприяючи процесуазіатсько-тихоокеанського співробітництва, АТЭС зіграв також немаловажну роль удосягненні позитивних результатів уругвайським раундом ГАТТ і досягненні Угодиза інформаційною технологією у ВТО. Щоб сприяти економічній життєздатності йвідчуттю цим регіоном своєї спільності, АТЭС поставив перед собою амбіційнумету — сприяти розвитку вільної й відкритої торгівлі й інвестиціям вАзіатсько-Тихоокеанському регіоні до 2010 року для розвинених економік і до2020 для економік, що розвиваються. Цей міжнародний форум успішно вжив заходівдля сприяння розвитку регіональної торгівлі на основі, наприклад, угод провзаємне визнання й без паперові митні процедури й зробив країнам, щорозвиваються, членам цього форуму сприяння в знаходженні здатності здійснюватилібералізацію й користуватися її благами на основі технічного сприяння.
Тайвань став членом АТЭС /за назвою КитайськийТайбэй/ одночасно з Китайською Народною Республікою й Гонконгом на третійзустрічі АТЭС на рівні міністрів, що проходила в Сеулі (Корея) у листопаді 1991року. З тих пор Китайський Тайбэй є переконаним і активним учасником діяльностіАТЭС, додаючи всі чинності, щоб вносити свій внесок у широке коло областей. Вінприймав саму повномасштабну участь у всіх щорічних зустрічах економічнихлідерів і зустрічах на рівні міністрів, у всіх зустрічах на рівні галузевихміністрів і старших посадових осіб країн-членів АТЭС і по можливості взустрічах і діяльності комітетів, а також робочих, експертних і оперативнихгруп і їхніх дочірніх форумів і субфорумах. До числа важливих обов'язків, якіКитайський Тайбэй виконує зараз в АТЭС, ставиться наступне: керівник Групи по послугахпри Комітеті з торгівлі й інвестиціям; керівник Групи по співробітництву вобласті розвитку при Робочій групі по телекомунікаціях; провідний кураторРобочої групи по охороні морських ресурсів; Робочої групи по сприянню торгівлій Експертній групі по технічному співробітництву в області сільськогогосподарства й міжнародний координатор мережі утворення при Робочій групі порозвитку людських ресурсів.
На зустрічі економічних лідерів і зустрічі нарівні міністрів країн АТЭС у Брунеї цього року Китайський Тайбэй висунеініціативу по «Перетворенню фактору комп'ютерного роз'єднання у факторприлучення до благ комп'ютерної цивілізації».

ІІ. Практичначастина
1.Показники динаміки імпорту та експорту
Визначимоза допомогою розрахункових даних показники зовнішньої торгівлі Тайваню.Визначимо зовнішньоторговельний обіг (табл. 2).
Ізтаблиці 2 ми спостерігаємо зріст усіх статей як імпорту, так і експорту. Заостанній 2006 рік відносний показник темпу росту імпорту більше (20,0 – 17,6 =2,4%) ніж відносний показник темпу росту експорту (27,2 – 26,0 = 1,2%). Цесвідчить про зрості частки імпорту у зовнішньоторговельному обігу.
Табл.2. Обсяги експорту та імпорту Тайваню за період 2004 – 2006 років*Роки Експорт Імпорт Сальдо торговельного балансу
Зовнішньо-
торгівельний
обіг млрд.дол. Темп росту, % Темп приприросту, % млрд.дол. Темп росту, % Темп приприросту, % млрд.дол. млрд.дол. 2004 60,47 х х 56,95 х х 3,52 117,42 2005 76,19 126,00 26,0 65,97 115,8 15,8 10,22 142,15 2006 96,91 127,20 27,2 79,16 120 20,0 17,747 176,07
*Джерело– [9]
 
Зовнішньоторговельнийобіг (ЗТО) — це сума вартості експорту та імпорту країни, або групкраїн за певний період часу: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обігпоказує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто як експорту,так і імпорту разом:
ЗТО= Е + І (1);

де Е — обсяг експорту (у вартісних одиницях); І — обсяг імпорту (у вартісниходиницях).
Сальдоторговельного балансу (Ст):
Ст= Ет — Іт, (2);
 
де Ет — вартість товарного експорту; Іт — вартість товарного імпорту.
Заостанні три роки спостерігається стійкий зріст сальдо торгівельного балансу всторону експорту, хоч за останній 2006 рік темп росту знизився.
Зовнішньоторговельнийоборот за три останні роки також має тенденцію до зросту (табл. 3):
Табл.3. Темпи зросту зовнішньоторговельного обігуЗовнішньоторговельний обіг Роки млрд.дол.
Абсолютний темп росту,
млрд. дол
Відносний темп
росту, % Темп приросту, % 2004 117,42 х х х 2005 142,15 24,74 121,1 21,1 2006 176,07 33,92 123,9 23,9
*Джерело– [9]
Отже,як бачимо із таблиці сальдо торгівельного балансу у вcіх роках спостерігаєтьсястійкий зріст усіх зовнішньоторговельних показників.
Розглянемотемпи росту експорту та імпорту за допомогою графіку 1.

/>
2004    2005        2006
/> Роки
Рис.1. Графічне зображення темпів росту імпорту та експорту*
* — використано за допомогою даних таблиці 2
В2006 р. зовнішньоторговельний обіг Тайваню досяг 1 трлн 76,07 млрд доларів США,збільшившись у порівнянні з попереднім роком на 33,88 млрд доларів, або 23,8відсотка. При цьому позитивне сальдо склало 17,75 млрд доларів. У Головномумитному керуванні Тайваню звернули увагу на той факт, що більш ніж20-процентний ріст зовнішньоторговельного обігу реєструється вже протягом п'ятироків підряд.
Однієїз яскравих рис зовнішньої торгівлі в 2006 р. стало відставання експорту відімпорту в темпах росту. За підсумками року, експорт зріс на 27,2 відсотки йсклав 96,91 млрд. доларів, темпи росту знизилися на 1,2 процентні пункти впорівнянні з 2005 р. У той же час темпи росту імпорту зросли на 2,4 процентніпункти й досягли 20 відсотків /79,16 млрд. дол.
Абсолютнірозміри сальдо торговельного балансу, балансу послуг або балансу з поточнихоперацій дають можливість лише ранжувати країни за цим показником. Зіставляти жрозміри сальдо по країнах некоректно через те, що країни мають різні економічніта експортні потенціали. В цьому випадку доречно використовувати індекс станубалансу, який ще називають індексом покриття експортом імпорту (Іі/е)(коефіцієнтом покриття імпорту експортом):

/> (3);
де Ета І — відповідно, вартість експорту та імпорту.
ЯкщоІі/е 100, то він має позитивне сальдо.
Розрахуємопоказники індексу стану балансу. Для цього використаємося допомогою таблиці 4.
Табл.4. Розрахунки індексу стану балансу1. Роки 2. Експорт млрд.дол. 3. Імпорт млрд.дол. 4. Індекс стану балансу (п.2: п.3) 2004 60,47 56,95 106,17 2005 76,19 65,97 115,49 2006 96,91 79,16 106,17
Отже,як бачимо, в усі роки спостерігається позитивне значення зовнішньоторговельногобалансу.
2.Квоти
Длявизначення квот нам потрібно знати рівень ВВП за ці роки. У таблиці 5 наданінеобхідні дані (використані статистичні дані [9]).
Табл.5. Показники ВВП Тайваню за роками*Роки Показники ВВП, млрд. дол.
Абсолютний зріст,
млрд. дол. Відносний, зріст, % 2004 576,20  -  - 2005 603,11 26,91 104,7 2006 623,61 20,51 103,4
*Джерело– [9]

Експортнаквота (Ке) у міжнародних зіставленнях використовується нетільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й зметою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародномурозподілі праці.
/> (4);
де Е- річний обсяг експорту країни; ВВП — валовий внутрішній продукт країни зааналогічний період.
Вичислимоекспортну квоту. Скористаємося для цього таблицею 6.
Табл.6. Розрахунки експортної квоти*1. Роки
2. Експорт
млрд. дол.
3. Показники ВВП
млрд. дол.
4. Експортна квота, %
(п. 2: п. 3 х 100) 2004 60,47 576,20 10,5 2005 76,19 603,11 12,6 2006 96,91 623,61 15,5
Отже,за підрахунками таблиці ми бачимо, що інтенсивність зовнішньої торгівлізвеличується з року в рік.
Імпортнаквота (Кi) як частка імпорту в валовому внутрішньому продуктікраїни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів тапослуг. Вона розраховується за формулою:
/> (5);
де I-річний обсяг імпорту країни; ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічнийперіод.
Вичислимоімпортну квоту. Скористаємося для цього таблицею 7.

Табл.7. Розрахунки імпортної квоти1. Роки
2. Імпорт
млрд. дол.
3. Показники ВВП
млрд. дол.
4. Імпортна квота, %
(п. 2: п. 3 х 100) 2004 56,95 576,20 9,9 2005 65,97 603,11 10,9 2006 79,16 623,61 12,7
Такожзвеличуються показники імпортної залежності країни. Але у всі роки спостерігаєтьсяперевага експортної квоти над імпортною, що свідчить про тенденцію підвищеннявідкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці.
Зовнішньоторговельнаквота (Кзт) розраховується за формулою:
/> (6);
де Е,І — річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни; ВВП — валовийвнутрішній продукт країни за аналогічний період.
Табл.8. Розрахунки зовнішньоторговельної квоти. 1. Роки
2. Експорт
млрд. дол.
3. Імпорт
млрд. дол.
4. Показники ВВП
млрд. дол.
5. Зовнішньоторгівельна квота, %
(п. 2 + п. 3 х 0,5): п.4 х 100 2004 60,47 56,95 576,20 10,2 2005 76,19 65,97 603,11 11,8 2006 96,91 79,16 623,61 14,1
Запідрахунками ми бачимо, що за всі роки спостерігається стійкий зрістзовнішньоторговельної квоти.
3.Показники експорту, імпорту, ЗТО на душу населення
Дляпідрахунку показників експорту, імпорту та зовнішньоторговельного обігу на душунаселення використаємо таблицею 9.

Табл.9. Показники росту чисельності населення Тайваню*Роки Населення, млн.чол Абсолютний зріст, млн. чол Відносний зріст, % Відносний приріст, % 2004 22,60 х х х 2005 23,05 0,45 102,0 1,0 2006 23,28 0,23 101,0 1,0
*Джерело– [11]
Обсягекспорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населеннярозраховується за формулами:
/> (7);
/> (8);
/> (9).
де Ед — експорт на душу населення; Ід — імпорт на душу населення; ЗТОд — зовнішньоторговельний обіг на душу населення; Е — вартість національного експортуза рік; І — вартість національного імпорту за рік; ЗТО — зовнішньоторговельнийобіг країни за рік (Е + І); Ч — чисельність населення країни на відповіднийрік.
Розрахуємообсяг експорту на душу населення за допомогою формули(7) та таблиці 10.

Табл.10. Розрахунки величини експорту/населення1. Роки
2. Експорт
млрд. дол. 3. Населення, млн.чол
4. Експорт на душу населення, тис.дол.
(п.2: п.3) 2004 60,47 22,60 2,68 2005 76,19 23,05 3,31 2006 96,91 23,28 4,16
Отжеми бачимо, що величина експорту на душу населення звеличується із року у рік.
Награфіку (рис. 2) ми можемо побачити графічно темп росту цієї одиниці.
тис.дол. / населення
/>
         2004          2005           2006 роки
Рис.2. Графічне зображення темпу росту експорту на душу населення
Розрахуємообсяг імпорту на душу населення за допомогою формули (8) та таблиці 11.
Табл.11. Розрахунки величини імпорту/населення
1. Роки
2.Імпорт
млрд. дол.
3. Населення
млн.чол
4. Імпорт на душу населення, тис.дол.
(п.2: п.3) 2004 56,95 22,60 2,52 2005 65,97 23,05 2,86 2006 79,16 23,28 3,40

Величинаімпорту на душу населення також звеличується із року у рік.
Награфіку (рис. 3) ми можемо побачити графічно темп росту цієї одиниці.
Отже,як бачимо, спостерігається як зріст співвідношення імпорту на душу населення,так і величини імпорту на душу населення.
Алезріст статей експорту на душу населення спостерігається більшими темпами (0,64 тис.дол… (2005) та 0,83 тис.дол. (2006) порівняно із 0,34 тис. дол… (2005) та0,54 тис. дол… (2006).
тис.дол. / населення
/>
   2004                2005           2006 роки
Рис.3. Графічне зображення темпу росту імпорту на душу населення
Розрахуємотепер величину зовнішньоторговельного обігу на душу населення. Для цьогоскористуємося формулою (9) та таблиці 12.
Табл.12. Розрахунки величини зовнішньоторговельного обороту /населення1. Роки 2. Зовнішньоторговельний оборот, млрд. дол.
3. Населення
млн.чол 4. Зовнішньоторговельний оборот на душу населення тис. дол. (п.2: п.3) 2004 117,42 22,60 5,20 2005 142,15 23,05 6,17 2006 176,07 23,28 7,56

Длянаочності використаємо графік темпу росту зовнішньоторговельного обороту нарисунку 4.
Зарозрахунками таблиці 12 та графіку на рисунку 4 ми можемо визначити стійкийзріст величини зовнішньоторговельного обороту на душу населення.
/> 
2004           2005           2006 роки
Рис.4. Графічне зображення темпу росту ЗТО на душу населення
4.Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі Тайваню
Структурніпоказники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортнітоварні потоки за такими ознаками, як товарний склад і регіональнаспрямованість.
Товарнаструктура експорту — структурований за певними ознаками обсяг товарного експортукраїни за певний період — як правило, рік. Вона показує експортну спеціалізаціюкраїни та питому вагу кожної товарної позиції в експорті.
Товарнаструктура експорту надана у таблиці 12.
Затри роки спостерігається позитивні структурні зрушення у структурі експорту утаких галузях, як оптова та роздрібна торгівля, громадська сфера послуг,обробна промисловість, транспорт, та. ін.
Негативнізрушення у структурі насамперед спостерігаються у таких галузях, як фінанси істрахування.

Табл.13. Показники товарної структури експорту ТайванюПоказники Експорт 2004 2005 2006 млрд.дол.
Структур-
на частка,
% млрд. дол.
Структур-
на частка,
% млрд.дол.
Структур-на
 частка,
% Оптова та роздрібна торгівля 19,29 31,90 25,14 33,00 32,95 34,00 Громадська сфера послуг 5,99 9,90 7,62 10,00 9,79 10,10 Обробна прмисловість 5,56 9,20 7,24 9,50 9,40 9,70
Фінанси, страхування,
 та нерухомість 7,92 13,10 9,22 12,10 10,66 11,00 Транспорт та комунікації 3,45 5,70 4,50 5,90 6,40 6,60 Будівництво 1,57 2,60 1,90 2,50 2,52 2,60 інші галузі 16,69 27,60 20,57 27,00 25,20 26,00 Експорт разом 60,47 100 76,19 100,00 96,91 100,00
*Джерело– [11]
Награфіку на рис. 5 надано товарну структуру експорту Тайваню за останній 2006рік.
/>
Рис.5. Товарна структура експорту Тайваню за 2006 рік
Товарнаструктура імпорту країни — структурований за певними ознаками обсягтоварного імпорту країни за певний період — як правило, рік. Вона показуєімпортну залежність країни від окремих товарів та товарних груп, а також питомувагу кожної товарної позиції в імпорті.
Вбільшості країн світу товарна структура імпорту також складається за основнимийого статтями.
Показникиструктурного зрушення у імпорті Тайваню надані у таблиці 14.
Затри роки спостерігається позитивні структурні зрушення у структурі експорту утаких галузях, як оптова та роздрібна торгівля, громадська сфера послуг,обробна промисловість, транспорт, та. ін.
Негативнізрушення у структурі насамперед спостерігаються у фінансах і страхуванні та уінших галузях.
Табл.14. Показники товарної структури імпорту ТайванюПоказники Імпорт 2004 2005 2006 млрд. дол.
Структур-
на частка,
% млрд.дол.
Структур-
на частка,
% млрд. дол.
Структурна
частка,
% Оптова та роздрібна торгівля 17,60 30,90 21,68 33,00 26,91 34,00 Громадська сфера послуг 4,50 7,90 6,57 10,00 8,00 10,10 Обробна промисловість 5,24 9,20 7,56 11,50 7,68 9,70
Фінанси, страхування,
та нерухомість 7,46 13,10 6,90 10,50 8,71 11,00 Транспорт та комунікації 3,25 5,70 3,88 5,90 5,22 6,60 Будівництво 1,48 2,60 1,64 2,50 2,06 2,60 інші галузі 17,43 30,60 17,74 27,00 20,58 26,00 Експорт разом, млрд.дол. 56,95 100 65,97 100 79,16 100
*Джерело– [11]
Награфіку на рис. 6 надано товарну структуру імпорту Тайваню за останній 2006рік.
Отже,як бачимо, спостерігається стійкий зріст майже усіх статей як імпорту, так іекспорту у динаміці.

/> 
Рис.6. Товарна структура імпорту Тайваню за 2006 рік

Висновки
Отже,як ми зазначили у попередніх розділах та практичних завданнях, ми спостерігаємостійкий зріст зовнішньої торгівлі Тайваню.
Тайвань зумів домогтися міжнародного економічного визнання, вийшовшипо обсязі торгівлі на 14-е місце у світі (162 млрд. $) і заслуживши репутаціюодного з найбільш динамічних партнерів. Острів займає 12-е місце у світі по експорті,що в 1992 р. склав 83 млрд. $. За структурою експорт на 95,5 % складається ізпромислової продукції. Найважливішими торговельними партнерами Тайваню є США,Японія, Гонконг, ФРН, і КНР.
Міцне фінансове становище й пошук можливостей більше вигідноговкладення капіталу сприяли росту тайванських інвестицій за рубежем. З 1987 по1992 р. Вони перевищили 19 млрд. $ — 9-е місце у світі й 2-е місце в АТР послуЯпонії, причому значні кошти направлялися в КНР. В 1992 р. Тайвань став третімза значенням інвестором у китайську економіку після Гонконгу й США, відтіснившиЯпонію на 4-е місце. В1987 — 1992 р. Тайваньськи капіталовкладення перевищилиза деякими оцінками від 3 до 5 млрд. $.
Економічний розвиток Тайваню відбувався в складних зовнішньоекономічнихумовах: дипломатична ізоляція, погроза військового нападу з материка, що тількищо так явно встала перед мешканцями острова у вигляді запуску китайських ракетпоблизу узбережжя Тайваню, торговельні тертя із провідними партнерами черезринки збуту. товарів, знизити на них тарифи й мита, підвищити курс національноївалюти. Усього за 1986-88 рр. Курс нового тайванського долара піднявся стосовноамериканського $ більш ніж на 40 % — це колосальний удар за експортними цінами,що привів до закриття багатьох експортних виробництв.
Але й ці обставини не підрізали крила тайваньской економіці, щопереживає ще до того ж проблеми, пов'язані з ростом вартості робочої сили, іекономічні кризи викликані воєнними діями в Перській затоці.

Списоквикористаної літератури
1. Жуков С.Приватизация в развивающихся странах //Российский экономический журнал. -1992.-N8. — С 102-114.
2. Зимовнов М.А.Неакционерные формы деятельности ТНК в развивающихся странах.//США: экономика,политика, идеология. 1991. -N 11. -С 63-69
3. Карагодин Н.,Эльянов А. Как лечить больную экономику: [об уроках реформ в странах«третьего мира»]//Азия и Африка сегодня. — 1992, -n10. — С 44-45
4. Перова М.Инвестиционная политика в развивающихся странах. — 1994. — n9. — С4 6-51
5. Страны-87*8/третьего мира" — усиление неравномерности развития// приложение МЭ иМО: обзор конец 1988 — начало 1989. С 18-27
6. Широков Г.К.,Попов Ю.Н. Россия: на учебу в… «Третий мир»? //Азия и Африкасегодня. -1992. — N3. — С 52-55
7. Широков Г. К.«Третий мир»: стратегия развития.// Азия и Африка сегодня. — 1992. — N3. — С 52-55
8. Эльянов А.Развивающиеся страны на рынке промышленных изделий.//МЭ и МО. — 1992. N5. — С24-34
9. www.china.offshore-manual.ru.
10. www.ixbt.com/cm/taiwan-industry.shtml.
11.www.roc-taiwan.org.