Сучасна Західна культура
План
1. Загальна характеристика сучасної західної культури
2. Модернізм в культурі ХХ ст.
3. Постмодернізм в культурі ХХ ст.
1.Загальна характеристика сучасної західної культури
НаприкінціXX ст. людство вступило в нову стадію свого розвитку — стадію побудовиінформаційного суспільства. Найбільш розвинуті промислові країни ПівнічноїАмерики, Західної Європи і Південно-Східної Азії вже піднялись на його першу сходинку.Розуміння того, що це суспільство знаменує створення нової цивілізації іпризводить до суттєвих трансформацій у системісучасних культур є характерноюрисою нової масової суспільної свідомості. Проте передчуття й усвідомленняневідворотності різкого повороту в історичнихдолях людства, пов'язаного з переходом до нової цивілізації, помітне вже в працяхмислителів першої половини XX ст. у 20-ті роки XX ст. О. Шпенглер проголосивзанепад нинішньої індустріальної цивілізації, але ще не визначив обриси і змістнової. У кінці 50-х років американський економіст Ф. Махлун висунув тезу пронастання інформаційної економіки і перетворення інформації в найважливішийтовар, а в кінці 60-х років лідер постіндустріалізму Д. Белл вже прогнозувавперетворення індустріального суспільства на інформаційне.На початку 80-х років виникнення інформаційного суспільства було зафіксовано в найбільшрозвинутих країнах Заходу та в Японіїамериканським професором Дж. Морганом, японським професором Й. Масудою та ін.
У XX ст. європейський тип культури поширився далеко за межі Європи,охопивши інші континенти — Америку, Австралію і ввійшов певною мірою в життя азіатських і африканськихкраїн, — таких як Японія, Сінгапур, ПАР. Культура європейського типу вжехарактерна не лише для Європи, її тепер називають «західною культурою».
Сучасназахідна культура виключно динамічна. Практицизм, індивідуалізм, погоняза матеріальними благами, специфічне відношення до часу («час – гроші») багатов чому руйнують усталені в попередні епохи ідеали людської поведінки, людськихвзаємовідношень. Ця культура ґрунтується на підприємництві, бізнесі,діловитості. Її головні герої — люди, що вміють заробляти гроші. У ній цінятьсяактивність, раціональність,професіоналізм.
Великий вплив на змістовну наповненість сучасної західної культурисправили усі ті досягнення, що відбулись у різних формах матеріальної ідуховної культури: винаходи у галузі електронних засобів зв'язку, освіти,побутової техніки, відкриттів в галузігенної інженерії, заглиблення у мікросвіт і космос, створення нових хімічнихматеріалів з незвичайними властивостями тощо). Усі ці революційні змінипозначали перехід до нового типу суспільства (яке називають«постіндустріальним», «електронним», «інформаційним» тощо).
Вподібних соціокультурних умовах основним принципом у всіх сферах суспільногожиття стає плюралізм.
Подібнийплюралізм, появу множинності нових ідеї ми помічаємо і в сучасному західномумистецтві, вньому виникли різні течії і напрями (експресіонізм, кубізм,абстракціонізм, сюрреалізм, неореалізм, гіперреалізм), нові форми і жанримистецтва, пов'язані з використанням техніки (цифрова фотографія, електроннамузика, комп'ютерна графіка), набули популярність масові художні видовища,отримала розвиток тенденція до синтезу різних мистецтв. Ці напрями в мистецтвіпов'язані з новим — модерністським світоглядом.Модернізм (відфранц. moderne — сучасний)протиставляв себе традиціоналізму в якості єдиного «мистецтвасучасності» або «мистецтва майбутнього».
2.Модернізм в культурі ХХ ст.
Модернізм — це сукупність напрямів, щосклалися у мистецтві XX ст. Точні часові межі цього явища визначити важко, аджемодернізм — явище неоднорідне. Характерними особливостями модернізму є:
— відсутність єдиного стабільного начала(модернізм неможливо визначити як стиль у мистецтві — це скоріше сукупністьстильових напрямів);
— філософія життя, неокантіанство,феноменологія, інтуїтивізм, фрейдизм як теоретична база модернізму;
— відмова в мистецтві від наслідуванняприроді, зображення її видимої реальності, спроба, як у науці, проникнути впотаємне, невидиме;
— елітарний характер культури, щопоєднується з намаганням перебудови суспільства та прагненням до масовості.
Умовними часовими рамками існуваннямодернізму можна вважати період з 1907 р. (часу виникнення кубізму) по 60-тіроки XX ст. (початку постмодернізму). Центрами модернізму дослідники вважаютьФранцію, Німеччину, Італію і Росію.
Модернізм як явище культури XX ст.включає такі напрями в мистецтві;
1.Кубізм (від франц. сubе — куб)- авангардистський напрям в образотворчому мистецтві початку XX ст. (П.Пікассо, Ж. Брак, Л. Попова), особливостями якого були конституювання об'ємноїформи на площині, використання простих, усталених геометричних форм (куб,конус, циліндр). «Точкою відліку» для кубізму стала робота П. Пікассо«Авіньонські дівчата» (1907). Кубізм не намагався навмисно відійти відреальності, він просто шукав нові способи ії розуміння.
2. Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) виник як суспільно-політичний рух в Італії в 1909 р.,ідеологом якого був літератор Ф. Марінетті. У своїх маніфестах футуристипропонували ідею „повстання проти тиранії слів «гармонія» та «гарний смак»,пропонували знищити театри, музеї, «вимести» з живопису всі уже використанісюжети, зображувати сучасне динамічне життя. Наслідуючи Ф. Ніцше (якийстверджував, що «світ не є чимось фактичним, він рухається, перебуваючи у станірозвитку»), футуристи всіма засобами намагалися передати рух, прискорений темпжиття. Це досягається засобами ритмічного повторення окремих фігур та їхчастин, наприклад — збільшується кількість рук, ніг у людини, що біжить, зображуєтьсямигтіння відповідних фрагментів.
3. Експресіонізм (від лат. ехрressio — вираз)- напрям у літературі та мистецтві початку XX ст., що проголосив єдиноюреальністю суб'єктивний духовний світ людини, а його вираз — головною метоюмистецтва. В межах експресіонізму виникли перші твори абстрактного мистецтва. Удеяких художників, насамперед німецьких, експресіонізм набув яскравогоантивоєнного характеру (Е. Барлах, Ж. Гросс, О. Дікс).
4. Абстракціонізм (від лат. аbstractio — відстороненість)- художній світогляд, напрям у мистецтві XX ст., який відзначається заміноюнатуралістичної предметності вільною грою кольорів, ліній і форм. Середзасновників абстрактного мистецтва — В. Кандінський, П. Мондріан, майстриорфізму. Абстракціонізм виникає в 1910 р. і стає кульмінаційною точкоюмодернізму в плані відходу від предметності. Першим абстрактним творомвважається акварель В. Кандінського (1910), на якій, за словами одногофранцузького критика, «перший раз в історії живопису не можна було що-небудьпомітити або взнати». Абстракціонізм відрізняється винятково простим малюнком:основна увага зосереджується на світлі і кольорі. До різновидів абстракціонізмувідносять геометричну абстракцію, абстрактний експресіонізм, ташизм та ін.
5. Супрематизм (від лат. suprematie — панування,перевага) — напрям у мистецтві, заснований у 1913 р. К. Малевичем. Філософськоюосновою супрематизму стало вчення А. Бергсона та Б. Кроче про інтуїцію.Супрематизм вказує на панування інтуїтивного, чистого почуття, що оперує чистимкольором і площинними геометричними формами при відображенні зовнішнього світу.Найбільш відомим суп рематичним твором К. Малевича є його «Чорний супрематичнийквадрат на білому фоні». При повному зануренні в субстанцію чорного квадрата свідомість,у кінцевому рахунку, доходить до крайніх меж усвідомлення чорного як Абсолюту.«Квадрат» — символ Землі і всього земного перетворюється у цій точці виміру набільш фундаментальний символ — символ неба. «Чорний квадрат» К. Малевича ставлегендою в мистецтві XX ст.
6. Сюрреалізм(від франц. surrealisme — надреалізм) — напрям у мистецтві XXст., що проголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомого (інстинкти, сни,галюцинації), а його методом — розрив логічних зв'язків, які замінюють вільніасоціації. Сюрреалізм виникає у роботах художників 30-х років XX ст. -
С. Далі, П. Блума, І. Тангі. Не останню роль у виникненніцього напряму належить 3. Фрейду. Головною рисою сюрреалізму в живописі стаєпарадоксальна алогічність поєднання преметів і явищ. Найяскравіший представниксюрреалізму — С. Далі. Його творчість можна вважати ризиковими експериментамиіз смислами і цінностями в європейській традиції.
Звертаючись до сфери підсвідомого, цікавлячись еротикою, нездійсненимибажаннями, грою фантазії, С. Далі поєднує різнорідні об'єкти, протиставляє їходин одному в надприродних ситуаціях. Серед найвідоміших образів С. Далі — розплавлений годинник, телефонний апарат з трубкою у вигляді лангуста,диван-губи, рояль, що звисає ніби драпіровка та ін. Використовує він і прийом«зникаючих образів», які нібито розчиняються в навколишньому просторі.
7. Еклектизм (від грец. eklektisos- той, хтовибирає) — художній напрям (головним чином — в архітектурі), який використовуєв ході створення творів будь-які співвідношення форм минулого, національних традицій,відвертого декоративізму, взаємозаміну та рівнозначущість елементів у творах,порушення ієрархії в художній системі та послаблення системності і цілісності.Еклектизму властиві: велика кількість прикрас; втрата різниці між масовою таунікальною забудовою в міському ансамблі; відсутність стильової єдності;використання принципу «non finito» (незакінченість твору, відкритість композиції);звільнення від античної традиції та опора на культуру різних епох і народів,тяга до екзотики; демократизм, тенденція до створення універсального,позастановий тип міської житлової будівлі.
8. Примітивізм — художній напрям,що відображає спрощений погляд на людину і світ з намаганням побачити світочима дітей, радісно і просто, поза «дорослою» складністю. Таке намаганняпороджує сильні і слабкі сторони примітивізму. Примітивізм — атавістичнаностальгія за минулим, туга за до цивілізаційним способом життя. Це — протидіяреальності: світ ускладнюється, а художник його спрощує.
9. Поп-арт — новефігуративне мистецтво. Поява поп-арту пов'язана із творчістю неодадаїстів Дж.Джонса та Р. Раущенберга — у 50-ті роки XX ст. вони вводять у мистецтвопредмети повсякденного використання. Таким чином, абстракціоністській відмовівід реальності поп-арт протиставляє грубий світ матеріальних речей, якому приписуєтьсяхудожньо-естетичний статус. Теоретики поп-арту стверджують, що у відповідномуконтексті кожен предмет втрачає своє початкове значення і стає твороммистецтва. Тому завдання художника зводиться до надання буденному предмету художніхякостей створенням відповідного контексту його сприйняття. Естетизаціяпредметного світу стає принципом поп-арту. Поп-арт – це композиція побутовихпредметів, іноді у співвідношенні із муляжем чи скульптурою.Художніми експонатами поп-арту стають зафарбовані білою олійною фарбою порванічеревики, старі шини чи газові плити, пом'яті автомобілі, обривки газет чи афіштощо.
Середхудожників поп-арту можна виділити Е. Уорхола, Дж. Дайна, Д. Чемберлена та ін.Поп-арт має декілька різновидів: поп-арт (художньо організовані оптичніефекти, геометризовані (композиції, художня організація середовища, що оточуєглядача) та ел-арт (предмети та конструкції, щорухаються за допомогою електромоторів), що виділився в самостійний художнійнапрям — кінетизм.
10.Гіперреалізм — художній напрям, інваріантом художньої концепції якого є знеособлена живасистема в жорсткому і грубому світі. Гіперреалізм створює живописні понад натуралістичнітвори, що відображають найменші подробиці об'єкту. Сюжети гіперреалізму умиснобанальні, підкреслено об'єктивні. Головними темами картин гіперреалістів стаєрукотворна, «друга» природа міського середовища: бензоколонки, автомобілі,житлові будинки, телефонні будки, які зображуються як відчужені від людини.Гіперреалізм показує наслідки надмірної урбанізації, знищення екологічногосередовища; доказує, що мегаполіс створює несприятливе для життя людинисередовище.
11.Хеппенінг — один з видів сучасної західної культури. Автором перших постановокхепенінгового характеру («Подвір'я», «Творіння») був А. Кепроу. Хуппенінгпередбачає загадкові (іноді алогічні) дії акторів і характеризується великоюкількістю реквізиту з уже використаних речей і навіть узятих на смітнику.Учасники хуппенінгу вбираються у яскраві недоладні костюми, що підкреслюютьбездушність виконавців (їх подібність до ящиків, відер тощо). Концепцію світу іособистості, запропоновану хеппенінгом, можна сформулювати так: світ — це потіквипадкових подій, особистість повинна суб'єктивно відчувати повну свободу, аленасправді підкорятись одній дії, бути маніпульованою.
3.Постмодернізм в культурі ХХст.
сучасний культура модернізм
Напочатку XXI ст.західна культура все наполегливіше шукає шляхи виходу з названих протиріч. У70-80 роках XX ст.відбувається широкомасштабний «соціокультурний зсув», що отримує назву постмодерн– (від лат. post— після та франц. moderne— сучасний). Саме в цей час була усвідомлена обмеженістьраціоналізму і того, що наслідки прогресу поставили під загрозу знищення часу іпростору самої культури.
Характернимирисами постмодерну є:
— принцип «подвійного кодування», що полягає в одночасній орієнтації на маси таеліту;
— звернення до забутих художніх традицій;
— стильований плюралізм (відео, інвайроменталізм, хепенінг та ін.);
— звернення до гротескних типів художньої образності, іронії, ілюзії;
— художній експансіонізм, який розширює і ототожнює розуміння мистецтва з позахудожніми сферами діяльності (наприклад, екологія, політика, інформатика тощо).
Постмодерн– це особливий тип світогляду, зорієнтований на формування такого життєвогопростору, в якому головними цінностями стає свобода в усьому, в тому числі і вдіяльності людини. Постмодерністська свідомість спрямована на запереченнябудь-яких норм і традицій – етичних, естетичних, методологічних тощо, навідмову від авторитетів будь-якого рангу, починаючи від держави, великоїнаціональної ідеї, етичних парадигм і закінчуючи поведінкою людини успілкуванні.
Позбавитисьвід претензії на будь-яку всезнання – одна з головних установок постмодерну. Визнаєтьсяможливість безмежної кількості картин світу, жодна з яких не може претендуватина істину, бо не існує способів і методів осягнення дійсності, які були бвільними від впливу людських бажань, потреб, мотивацій.
Постмодерністськіписьменники створюють художні твори, в яких немає ані героїв, ані особистостей,ані лідерів, де все спрямоване на руйнування ієрархії цінностей, змішуваністьстилів, забуття імен і дат.
Висновки
1. Сучасна західна культуравідзначається такими рисами, як динамізм, практицизм, індивідуалізм,активність, раціональність, професіоналізм. Ці риси вплинули на формуваннянового – модерністського та постмодерністського світогляду.
2. У XIX ст. модерн став набувати стійкутенденцію, протиставляти себе історії і традиції взагалі, пориваючи історичнізв’язки. Модернізм – сукупність напрямів, що склалися в мистецтві ХХ ст.:кубізм, футуризм, експресіонізм, абстракціонізм, супрематизм, сюрреалізм,поп-арт та ін.
3. Постмодерн як напрям у сучаснійкультурі і культурології сформувався в 70-80 роки ХХ ст. Характерними рисамипостмодерну є: принцип подвійного кодування, звернення до забутих художніхтрадицій, стильовий плюралізм, звернення до гротескних типів художньоїобразності, художній експансіонізм.