Сутність композиції, її типи таформи
Існуютьдва типи композиції – замкнута й відкрита. Для передачі ідеї нерухомості,стійкості найбільш підходить замкнута (закрита, статична) композиція. Для неїхарактерні спрямовані до центра основні напрямки ліній, побудова за формоюкола, квадрата, прямокутника з урахуванням симетрії. Ознака замкнутоїкомпозиції – чіткий зовнішній контур, наростання складності до центра.
1. Відчуттяпростору передається відкритою композицією. Основні напрямки ліній — від центра. Як правило,будується кілька композиційних вузлів, використовується ритм.
2.Для передачі руху (динаміки) використовуються:
— діагональні лінії;
— вільний простір перед об'єктом, що рухається;
— момент кульмінації руху.
3.Умови для вираження спокою (статики):
— немає діагоналей;
— немає вільного простору;
— статичні пози;
— симетрія, урівноваженість;
— всякомпозиція вписана в просту геометричну форму (трикутник, квадрат, овал).
4.Характерні елементи композиції поєднуються за однорідними ознаками, формою,кольором, текстурою, фактурою.
5.Побудова всієї композиції на контрастах створює напругу. Так, виробам зкераміки протиставляються кришталеві посудини; метелики виглядають особливояскравими й живими на фоні білих рулонів й аркушів паперів.
6.Необхідно дотримувати обмеження (не більше трьох-чотирьох) у матеріалі,деталях, кольорі, формі. Уникайте строкатості й дрібності, тому що це створюєнебажане відчуття занепокоєння й тривоги. Строкаті, перенасичені зображеннямкомпозиції стомлюють, викликають негативні емоції.
7.Якщо в композиції багато елементів, їх розміщують в групи по два-три. Длязображення подій, рівних за своєю значущістю, використовують кілька композиційнихцентрів.
8.Необхідно забезпечити вільний простір між групами, щоб, не “втратилися” окремічастини композиції.
9.Особливо підкреслюється субординація (супідрядність) між групами. Найбільшзначущі елементи виділяють розміщенням, розміром, кольором так, щоб направитипогляд людини спочатку на них, а потім — на менш важливі деталі.
10.Відповідно до правила золотого перетину найбільш значущий елемент або групуелементів розташовують приблизно на відстані 1/3 від краю експозиції.
11.Об'ємність, глибина зображення досягаються за допомогою кольору, розмірів,динаміки форми, перспективи, тіней.
12.Необхідно дотримувати оптичну рівновагу за рахунок правильного розміщеннявеликих, важких, темних форм щодо малих, легких, світлих.
Експеримент- запорука успіху у творчості.Створивши композицію, не зупиняйтеся на досягнутому, пробуйте що-небудьзмінити. Ставте завдання знаходжень взаємозв'язку частин композиції. Переконайтеся,що:
— жодна частина композиції не може бути вилучена або замінена без шкоди дляцілого;
— частини композиції не можна поміняти місцями без шкоди для цілого;
— жоден новий елемент не можна приєднати без шкоди для цілого.
Зовсімнеобов'язково будувати багатоелементну композицію, можна використати мінімумдеталей, і чим їх менше, тим сильніше має бути їхня характерність, типовість.
Можнавиразити тему через окремі характерні асоціації за допомогою предметів абокомбінацій предметів, здатних ці асоціації викликати. Наприклад, зображеннякорабля, літака пов'язано у свідомості з подорожами, чаша зі змією асоціюєтьсяз медициною, гусяче перо – з поезією й т.д. (рис. 1).
/>
Рисунок1
Художникпо різному може використати поєднання форм. У композиції (рис. 2, а) немаєвпорядкованості, але ось введена чорна пляма (рис. 2, б) — і з'являється стійкість, узображенні простежується діагональ, що у цьому випадку є стрижнем композиції(активна діагональ золотого прямокутника).
/>
а) б)
Рисунок2.
Правильнапобудова композиції підсилює враження динаміки: порівняєте запропонованіприклади. Коли перед автомобілем або фігурою людини, що біжить, залишене вільнемісце (простір), компонування виглядає краще (рис. 3, а). Відчуття динамікиможе викликати й форма об'єкта (рис. 3, б).
/>
Рисунок3
Виразніобрази реальних об'єктів можна створювати композицією абстрактних геометричнихформ (рис. 4).
/>
Рисунок4
Виразністьобраза підсилюється за рахунок навмисного перекручування, трансформації форми.
Цікавийрезультат виходить при поєднанні в композиції об'єктів, характерних для різногочасу. Композиційне поєднання реальних об'єктів і непредметних форм призводитьдо зненацька привабливих результатів. Не бійтеся несподіваних контрастів. Вонинадають композиції особливу виразність.
Умонохромній композиції сміливіше експериментуйте з тоном. Крім чорної й білоїфарб можна широко використати проміжний, сірий, тим більше, що він нескінченнорізноманітний.
Колірробить зображення багатшим, ускладнює його структуру модуляціями теплих іхолодних тонів, за допомогою яких добре передається гармонічний контраст. Урекламному мистецтві застосовується також метод свідомої відмови від гармонічнихпоєднань, що обумовлено призначенням реклами: залучати глядача.
Частояк декоративний елемент використовується орнамент – особливий вид композиції,що складається з ритмічно впорядкованих елементів. Орнаментальна прикраса — найпростіша художняпобудова, що також підкоряється законам композиції (ряд прикладів був наведенийвище). Типовими елементами орнаменту є поєднання геометричних фігур,стилізованих форм живої природи, довільних графічних елементів.
Повторюваначастина орнаменту називається раппорт. Один раппорт породжує практичнонеобмежену кількість орнаментів за рахунок змішень, дзеркальної або кутовоїсиметрії, накладень.
Підведемопідсумок. Композиція твору — показник художньої культури дизайнера, почуття міри йстилю. Дотримуючись всіх правил і прийомів композиції, не можна, проте, губитибезпосередності, свіжості підходу до роботи. “Найнесподіваніші за новизноюкомпозиції, найекспресивніші кути й точки зору розсипані в живих картинах життяв щедрому достатку”.
Форма в технічній естетиці можебути визначена як засіб вираження внутрішнього змісту й призначення виробучерез його зовнішній вигляд (стайлінг). Форма — поняття матеріальне; рядвластивостей матерії формує її зовнішню виразність.
Доних відносяться геометричні характеристики, орієнтація в просторі, колір,фактура, членування й ін. Членовані форми, у свою чергу, мають таківластивості, як метр, ритм, пропорції, рівновага.
Геометричнахарактеристикаформи містить у собі такі параметри: розміри, геометричну будову (наявністьребер, граней, характер лінії контуру видимості й ін.), вагу, щільність,міцність.
Візуальнепорівняння кількості тієї самої властивості в різних формах виражається трьомаемоційними категоріями: тотожністю, нюансом і контрастом.
Тотожність- це рівність, однаковість абозбіг властивостей різних форм.
Нюанс- незначне розходженнявластивостей порівнюваних форм при Нітельній перевазі їхньої подібності. Нюанс– найвитонченіший і найтонший засіб у палітрі дизайнера; тільки в досконалостіопанувавши ним, можна створювати вироби вищого естетичного рівня. Нюансировка –основний процес, у результаті якого річ при всіх інших перевагах набуваєвишуканості.
Контраст- різке якісне розходженняоднакових властивостей різних форм аж до їхнього повного протиставлення.Наприклад, об'ємні форми — куля й куб, однакові за габаритними розмірами, — викликають відчуття, близькевідчуттю контрасту між чорним і білим.
Контрастнесприйняття викликають “важка” частина форми поруч із “легкою”, широка — поруч із вузькою і т.д.Поєднання різних форм зображені нижче (рис. 5).
/>
Рисунок5
Геометричнаформа психологічно впливає на людину й коли являє собою єдине ціле, і колиутворена шляхом поєднання, з'єднання двох і більше елементів.
Поєднаннябувають трьох видів (рис. 6, а):
• пасивніз'єднання — зв'язок здійснюється за допомогою додаткового елемента. Наприклад, кулігантелі з'єднуються за допомогою третього елемента – ручки;
• активніз'єднання — два елементи, що з’єднуються, зв'язані один з одним безпосередньо,причому форма одного з них є продовженням іншого (наприклад, коробка і їїкришка);
/>
Рисунок6
• агресивніз'єднання — взаємопроникнення форм елементів, коли один елемент немов би урізаєтьсяв інший, скажімо, як сокира в поліно.
• Головна особливість тут — це органічність з'єднанняелементів форми, співпідпорядкованість, без якої цілісності форми не досягти.Крім поєднань елементів, розрізняють такі види форм (рис. 6, б):
• переносна.Таку форму, наприклад, має штемпель або шахова фігура;
• що тягнеться.Подібна форма характерна, наприклад, для полозка;
• обертова.Цією формою відрізняються, наприклад, циліндр або гвинт літака;
• обтична.Така форма падаючої краплі або кулі. Форма краплі при цьому є динамічною, аформа кулі — статичною, але малостійкою (зрівняєте зі статичною формою куба).
Сильнимзасобом емоційної виразності форми є її орієнтація щодо горизонтальної площини,що надає їй стійкість або нестійкість. Форма кулі, наприклад, малостійка, формакуба – стійка.
Вимоганапруженості матеріалу висотних об'єктів, що обов'язково слід взяти до увагидля додання об'єкту стійкості, визначає необхідність зменшення його маси повисоті. Цього ефекту можна досягти або незначним відхиленням від вертикалізовнішніх площин об'єкта, або конусністю поверхонь, або ступінчастістю обсягівз їхнім закономірним зменшенням по висоті.
Цікавийприйом використовується в сучасних висотних будинках, побудованих у форміпрямокутного паралелепіпеда. Поступово, у міру збільшення висоти поверхів,вікна робляться ширше й, відповідно, їхня кількість зменшується. За рахунок цьогонижня частина будинку виглядає важче, а вся конструкція стійкіше.
Розчленованістьабо складність форми об'єкта характеризує її як систему взаємозалежнихелементів.
Метр — повторення через рівнийінтервал однакових або подібних візуально сприйманих ознак об'єкта (намисто,вагони електропоїзда, гірлянди квітів).
Ритмічнийряд — закономірна зміна(наростанняабо убування) будь-якої певної, візуально сприйманої ознаки або властивостіоб'єкта (гілки в ялини).
Метричнийрядхарактеризується тим, що окремі рівні частини розміщуються через однаковіінтервали.
Приорганізації форми особливе місце займає пропорція. Пропорція — рівність відносин кількісної міри тихсамих об'єктивних властивостей у формах, що зіставляють, або зв'язок складовихусередині складного цілого. Пропорційність — домірність цілого й частин.
Пропорціонування- використання пропорцій дляорганізації елементів дійсної форми об'єкта в його цілісну структуру, тобтопевний метод кількісного узгодження частин і цілого.
Розрізнюютьтакі види пропорцій:
• арифметична:HI — Н2 = Н2 — НЗ, система пропорцій підлегла метричному ряду;
• геометрична:HI: Н2 = Н2: НЗ. Як приклад наведемо пропорцію золотого перетину;
• гармонійна(вісім пропорцій):
a :c= (f – b): (b – c); a :c = (b – c): (b – c);
a :c= (b – c): (a – b); a :c = (a – c): (a – b);
b :c= (b – c): (a – b); b: с = (а – с): (b – с);
a :b= (b – c): (a – b); b: с = (а – с): (а – b).
Певнасистема розташування прямокутників може служити канвою для створення формивиробів.
Дизайнерповинен мати загострене почуття пропорції, точно вловлювати й визначатиспіввідношення довжини, ширини й висоти предмета, його характерних рис.
Пропорції- основний засіб оформленнякомпозиції. Компонуйте об'єкти, думаючи про пропорції. Підбираючи пропорції,думайте про композицію. Пропорції визначають:
•образність предмета (крісло для роботи й крісло для відпочинку складаються зтих самих елементів, а характер меблів визначається винятково пропорціями);
•гармонію форми (саме пропорціями розрізнюються фігури Аполлона й Квазімодо.Гармонія — у пропорціях об'єкта);
•масштабність.
Масштабність- домірність прийнятомуеталону (людині). “Людина є міра всіх речей”. Ці слова, висічені на мармуріДельфійського храму, досить точно виражають суть масштабності предметного світу– всього того, що створює людина.
Масштабє один з початків, що впливають на форму промислового виробу. На стадіїінженерного компонування хоча б у найзагальнішому вигляді ледь видніється формаоб'єкта, як дизайнер починає її пророблення “по людині”.
Крімтого, саме від форми залежить, чи вважати об'єкт великим або маленьким. Об'єктирізної масштабності істотно розрізнюються за формою. Сприйняття абсолютногорозміру об'єкта залежить від кількості деталей, їхніх розмірів і форми,пропорцій складових частин. Це об'єктивний закон сприйняття.
Аналізформ об'єктів рослинного й тваринного світу свідчить про існування в природізакономірних розходжень форм великого й малого організму.
Порівняйтепташеня, що недавно вилупилося, і дорослого лебедя, бутон і квітку, що розпустилася,фігуру дитини й дорослої людини. Молоді організми, як правило, менші зарозміром; форма їх простіша, більш обтична. Форми дорослого організму звичайноскладніше й чіткіше обкреслені, мають інші пропорції й більше розвинутийзагальний силует.
Масштабністюдосягаються гармонійність й єдність форми.