План
І. Вступ
ІІ. Основна частина
1. Аналіз розвитку бібліотекознавства в Польщі
2. Аналіз розвитку бібліотекознавства в Словаччині
ІІІ. Список використаної літератури
І. Вступ
Поточна національна бібліографія в країнахПольщі, Словаччини успішно розвивалась у період, що розглядається, на основідержавної підтримки. Національні бібліографічні агентства в них створені уструктурах національних бібліотек. У Народній бібліотеці ім. Кирила і Мефодія вСофії, у Народній бібліотеці Польщі існує на правах Відділу Бібліографічнийінститут; у Словаччині центром ПНБ є Національна бібліотека Матиці Словацької(Мартін). Національні бібліографічні агентства несуть відповідальність застворення національної бібліографічної колекції і відображення її внаціональній бібліографії, здійснення контролю за надходженням документів зазаконом про обов’язковий примірник. Так, дані за 1996 –1997 рр. по національнихбібліотеках з точки зору охоплення обов'язкового примірника виглядає так: вБолгарії — близько 78%, в Чехії — 83 %, в Словаччині — 79 %.
Також несуть відповідальність за створеннякартотек і банків даних авторитетних заголовків бібліографічних описівдокументів національних авторів, створення державних стандартів із складаннябібліографічних описів на основі МСБО.
Більшість бібліографічних центрів слов’янськихкраїн ставлять перед собою завдання підготовки і випуску видань ПНБ. Проведенийаналіз дав уявлення про склад і структуру національних бібліографічнихпокажчиків.
Дані дозволили виявити основні особливості ітенденції розвитку за такими визначеними складовими будь-якого національногобібліографічного покажчика: принципи відображення документів, методикабібліографічного опису, використання класифікаційних індексів, допоміжніпокажчики, зміст бібліографічних записів, наявність автоматизації і форминадання користувачам бібліографічної інформації.
Встановлено, що використовуєтьсятериторіальний принцип відображення документів. Застосовуються також принципивідображення зарубіжних видань творів національних авторів. Окрім книг іброшур, часто відображаються офіційні видання, нові журнали, карти, атласи імікрофільми.
Майже всі видання національної бібліографіїмають допоміжні покажчики. Найбільш популярними серед них є покажчики авторів,заголовків, серій і предметний.
Національні служби здійснюють бібліографічніописи за правилами Міжнародного стандартного бібліографічного опису (монографійі серіальних видань). Класифікаційні індекси використовуються за УДК.
Частіше всього обов’язковими елементамибібліографічних записів є: порядковий номер, прізвище й ініціали автора,заголовок твору, місто видання, назва видавництва, рік видання, обсяг усторінках і ціна.
Друковані видання конкурують з такими новиминосіями як мікрофіші, магнітні стрічки, роздруківки з комп’ютера на мікрофільми.
Бібліографічні центри цих країн зараз особливуувагу приділяють розробці і забезпеченню максимально ефективного діалогу врежимі користувача не тільки у своїй країні, а й у будь-яких регіонах світу.
З цією метою здійснюються зусилля змаксимальної уніфікації і конвертованості всіх вищеперерахованих основнихелементів, які утворюють ядро національних бібліографічних покажчиків.
Одним із найважливіших досягнень розвиткунаціональної бібліографії цих країн на сучасному етапі є впровадженняавтоматизації. Першою автоматизацію ПНБ серед даних країн впровадила Словакія —в 1977 р., Польща — в 1986 р. Це дозволило розширити форми реалізації ПНБ і необмежуватися лише друкованими виданнями.
Проте відставання східноєвропейських країн урозвитку телекомунікацій не дозволило їм брати участь у рівноправному обмінібібліографічною інформацією в межах міжнародної мережі MARK
ІІ. Основна частина
1. Аналіз розвитку бібліотекознавства в Польщі
бібліографічний слов’янськийавтоматизація
Початок польського книгодрукуваннявідноситься до 1473 р., перша польська газета вийшла у 1661 р., перший журнал –в 1758 р.
Історичні корені бібліографії цієїкраїни проникають у глиб ХVII ст., коли з’явилися перші праці, котрі можнавважати бібліографічними.
Уже в ХVІII ст. польський вченийЮ.А. Зулуський (1702-1704) почав роботу по створенню польської НБ і на основісвоєї багатої бібліотеки (знаменита “Бібліотека Зулуських”) склав десятитомнупрацю “Велика польська універсальна бібліотека”, рукопис якої загинув у вогніпід час Другої Світової війни.
Формування національної бібліографії відноситься добільш пізнього часу і пов’язаний з національно-визвольною боротьбою. Передпольськими бібліографами стояло завдання – виявити і закріпити досягненняпольської культури. Особливу увагу бібліографи приділяли створенню зводупольської літератури. Численні спроби, що здійснювалися перекриваютьсямонументальною працею Естрейхерів, яким вдалося зібрати майже повний репертуарпольської книги від початку книгодрукування до кінця ХІХ ст. – “Польськубібліографію”.
Ініціатор, основоположник і головний виконавець цієїроботи був Кароль Естрейхер (1827-1908). Приводом для створення покажчикапослужив статистичний звіт одного австрійського журналіста, який в 1858 р.порівняв польську літературу Галіції з літературою чехів, вен грів, італійців,німців, і таким чином доводив “бідність” польської культури. К. Естрейхервирішив облікувати всі польські книги, де вони би не були видані, а такожкниги, написані поляками, і книги про Польщу, видані закордоном.
Перший том “Польськоїбібліографії” вийшов у 1872 р. Видання складається із 33 томів, які утворюютьчотири частини або серії. Після смерті К. Естрейхера складання і виданняпокажчика продовжив його син Станіслав (1869-1939).
Протягом ІІ половини ХІХ ст. і на початку ХХ ст. вПольщі було немало спроб організувати і поточну реєстрацію творів друку.Особливо багато в цьому відношенні було зроблено В.Вислоцьким (1841-1900), якийпочав видавати свій журнал “Бібліографічний путівник” у 1878 р. до 1933 р.Однак цей і інші покажчики не спиралися на закон про обов’язковий примірник, невиходили регулярно і не давали достовірного уявлення про нову друкованупродукцію країни.
Польській громадськості вдалося в1928 р. створити на основі Національної бібліотеки Бібліографічний інститут.Була розроблена багато аспектна і широка програма діяльності Інституту – в омучислі і в області НБ, хоча в практику дана програма не була реалізована. Все жтаки Інституту вдалося налагодити регулярний облік нових книг і періодичнихвидань на основі закону про обов’язковий примірник, який був прийнятий в 1919р.
В 1928-1939 рр. щотижнево виходив “Офіційнийпокажчик творів друку, виданих в Польській республіці, і виданих на польськіймові або які відносяться до Польщі, виданих за кордоном” з двома щомісячнимидоповненнями: покажчиком нових і перейменованих журналів і покажчикомзарубіжної полонки.
В 1945 р. розпочав свою діяльністьБібліографічний інститут, а з 1946 р. було узгодження між Бібліографічнимиінститутом і представниками видавництв і книготоргових підприємств про виданняоргану поточної реєстрації. Бібліографічний інститут взяв на себе складання іредагування, а Союз польських книгопродавців і Польська громада видавців – йоговидання і рішення адміністративних і фінансових питань. Назва і підзаголовокжурналу – “Бібліографічний путівник”. Офіційний покажчик творів друку, виданиху Польській Республіці, “а також нумерація творів пов’язували його з “Офіційнимпокажчиком...” і “Бібліографічним путівником” В. Вислоцького.
Він виходив щотижнево і обліковував на основіобов’язкового примірника книги, брошури, карти, ноти, друковану графіку, нові іперейменовані періодичні видання. Матеріали ґрунтувалися за спеціальнорозробленою Бібліографічним інститутом схемою класифікації. Перший побудованийвипуск “Бібліографічного путівника” з’явився у середині 1946 р., алематеріальна підтримка книготорговців і видавців виявились нестійкими, і йогорегулярний випуск почався лише з 1948 р., коли видання і фінансування повністюперейшли в руки Бібліографічного інституту.
В 1947-1948 рр. Бібліографічнийінститут випустив перші два томи “Бібліографії змісту періодичних видань”. Далібула пауза, а з 1951 р. було регулярне відображення статей із журналів і всьогодвох газет.
Державний інститут в Лодзі (1946-1949)випускав з 1947 р. “Бібліографію бібліографії і науки про книги”, в якомувраховувались не лише теоретичні праці, а і бібліографічні посібники. Виходивспершу щоквартально, а потім – щорічно.
З 1950 р. Бібліографічний інститутстав центром координації бібліографічної діяльності в масштабі країни, і очолюєроботу в галузі НБ. В основі польської ПНБ була покладена класифікаційна схема,яка була близька до схеми Всесоюзної книжкової палати. В цьому ж роціБібліографічний інституту почав роботу по випуску “Продовження Естрейхера” за1901-1955 рр. Ця праця, програма якої розрахована на багато років, розділена начотири парні періоди з різними принципами охоплення матеріалу.
В 1955 р. вийшов у світ том“Бібліографічного путівника” за 1944-1947 рр., який включав і матеріали,пропущені в 1946 і 1947 рр.
В 1956 р. В.Ган (1871-1959) якого називали“Нестором польської бібліографії”, видав друге видання своєї праці“Бібліографія польських бібліографій”. В цьому ж році відбувся загальнопольський з’їзд бібліографів, де відмічалась відсутність поточного облікузарубіжної полоніки, а також регулярного обліку періодичних видань.
В 1960 р. Бібліографічний інститутпідготовив і видав перший щорічник “Бібліографії періодичних і продовжуванихвидань”. В цьому ж році інститут видав перший том “Зарубіжної полоніки” за 1956р.
В 1962 р. був перший діючий нинізакон про обов’язковий примірник, який поширюється, частково, і награмплатівки.
З 1964 р. відбулися злети увиданні “Бібліографії змісту періодичних видань” – статті наукового характеру вгалузі воєнної справи і медицини в даний час не обліковувались, їх реєстраціяпередана у відповідні галузеві бюлетені.
У 1966 р. було скликано другийзагально польський з’їзд бібліографів, який вказав на необхідність більшповного відображення в органах ПНБ сукупності польської видавничої продукції, атакож аудіовізуальних матеріалів, у тому числі грамплатівок, фільмів.
Система видань польської ПНБпобудована за територіальним принципом і спирається на закон про обов’язковийпримірник. Вона охоплює широке коло документів: книги, брошури, періодичнівидання, друковану графіку, ноти, карти, дисертації, стандарти, патенти, статтііз журналів і газет, бібліографічні матеріали. Відсутній облік фільмів,мікровидань, грамплатівок, організацію реєстрації грамплатівок польськібіографи вважають одним із невідкладних своїх завдань.
Разом з тим, система видань розвинута недостатньо.Найближчим часом збираються виділити в особливу групу матеріали про видавничу продукцію,яка не постає у продаж. Крім того, облік періодичних видань не здійснюєтьсярегулярно. Стосовно розпису статей із періодичних видань, що вони охоплюють, якзавжди, тільки дві газети і фактично не включеного майже повністю воєнну імедичну тематику.
Система групування матеріалу,коректується і уточнюється предметними рубриками і індексами УДК.
Бібліографічні описи з 1976 р.здійснюється на основі МСБО (Міжнародний стандартний бібліографічний опис –ISBD).
В даний час система видань польської ПНБ, які випускаєБібліографічний інститут, така:
1. Бібліографічний путівник.Офіційний покажчик творів друку, які видані в Польській Республіці (1946- ).
2. Бібліографія періодичних іпродовжуючи видань. (1960 – ).
3. Бібліографія змісту періодичних видань. (1951 – ).
4. Бібліографія бібліографії наукипро книги.
5. Зарубіжна полонка (1960 – ).
Крім того, Міністерство вищої школи, Польськийкомітет стандартизації і Патентне бюро Польської Республіки ведуть поточнийоблік дисертації, стандартів і патентів.
6. Каталог докторських дисертаційі хабілітаційних робіт. (1962 – ).
7. Каталог польських стандартів(1951 – ).
8. Покажчик патентів на винаходи,які видані Патентним бюро ПНР.
Особливе місце у національнібібліографії посідає Національна бібліотека у Варшаві (НБ), важливою функцієюякої є зберігання польської друкованої продукції, що зберігається отриманнямнею з 1927 р. чотирьох обов’язкових екземплярів кожного друкованого в країнівидання. Архів друку включає один обов’язковий примірник і доповнюється фондом“полонка”, тобто виданням польських авторів або про Польщу, які появилися за їїмежами. Це досягається на основі широкого міжнародного книгообміну, більше чимзі 100 країнами світу.
Щодо роботи по підготовці покажчиківретроспективної національної бібліографії, то в 1987 р. вийшов перший том (польськевидання ХХ ст.). У виробництві знаходяться ще шість томів. Планується, щопокажчик буде складатись із 20-22 томів і стане безпосереднім продовженнямфундаментальної праці польського бібліографа К. Естрейхера “Польськабібліографія”, який перевидається з 1959 р. (уже вийшло 12 томів). Новийпокажчик складається на основі старанного перегляду довідково-бібліографічногоапарату і неопублікованих документів, які зберігаються в бібліотеках не тількиПНР, а і ряду зарубіжних країн.
В НБ існує розгалужена системакаталогів і картотек. Зведені каталоги відображають польській іноземні журналиXIХ і ХХ ст. (до 1950 р.), а також зарубіжні книги, які надійшли в бібліотекиПНР в післявоєнний період.
В 1992 р. НБ отримала доступ досвітових комп’ютерних мереж: до пакетної мережі Х. 25, до мережі БІТНЕР (ЕАРН)і “Internet”. До цього часу в НБ застосовується розроблений на початку 80-х рр.формати MARC – БН. НБ надає бібліотекам поточну бібліографію в друкованомувигляді і на компакт-дисках. Це відноситься і до бази даних “Бібліографічний покажчик”,за придбання його бібліотеки здійснюють певну платню. Дані із бази“Бібліографічний покажчик” пропонують також по електронній пошті до однієї ізамериканських бібліотек. Ведеться робота по випуску зведених каталогів польськихжурналів і зарубіжної літератури на CD–ROM. Встановлення інтегрованоїбібліографічної системи забезпечують бібліотекам доступ до бази даних НБ врежимі on-line. Сама ж НБ уже зараз має доступ в даному режимі до каталогівінших польських бібліотек і зарубіжних інформаційно-довідкових систем.
2. Аналіз розвитку бібліотекознавства вСловаччині
Розвиток капіталістичних відносин з кінцяХVІІІ ст. сприяв виникненню національного руху в Словаччині. У формуваннісловацької національної самосвідомості велике значення мала проблема мови.Літературною мовою у словаків з кінця ХV по ХІХ ст. була чеська, утвореннясучасної словацької літературної мови відноситься до 40-х років ХІХ ст. іпов’язано з іменем видатного революціонера, вченого і поета Л. Штура (1815 – 1856).
У 1842р. штурмівці опрацювали першу програмусловацької нації, яка передбачала створення словацького періодичного друку,введення словацької мови у викладанні і т.д. У 1845р. під редакцією Л. Штурастала виходити перша газета словацькою мовою. Почала видаватися словацькалітература, розвиток якої раніше йшов сповільненими темпами, незважаючи на те,щ перша типографія на території Словаччини з’явилася ще в 1573р. (в Комятіцах),а в 1705р. (в Кошиці) побачила світ газета.
В ХVІІ – ХVІІІ ст. словацька літературавідображалася в працях угорських бібліографів. Перший список книг на словацькіймові був опублікований тільки 1851р. критиком і письменником І. Турбаном (1817– 1888) – “Огляд словацької літератури нового часу”, який вміщує 70 назв.
Справжній розвиток словацької бібліографіїбуло започатковано із заснуванням словацької матіци і діяльністю М. Храстека(1825 – 1900) і Л. Різнера (1849 – 1913).
Матіцами називалися культурно-просвітні інауково-літературні гуртки, розповсюджені у тих слов’янських народів,національна незалежність у яких зневажалась. Матіци створювалися в дусінаціонально-визвольного руху і виражали прагнення народів забезпечити, засловами К.Р. Сімона, якщо не політичну, то хоча би культурну автономію. Не малосприяли матіци у розвитку національного книгодруку, створенні бібліотек,виникненні бібліографій.
Словацька матіца була створена в 1863р. в м.Турчанські Свєти Мартін (теперішній Мартін). Першим її секретарем був М. Храстек,який працював над покажчиком словацької літератури, закінчив його, але видатине зумів. Важливою його заслугою була ініціатива організації поточного облікусловацької друкованої продукції і в першому томі щорічника “Літописи словацькоїматіци” (1864) він помістив відомості про книги за 1860 – 1864 рр. В подальшомуроботу продовжував П. Рой (1839 – 1909) – до 1873р. До того часу становищематіци ускладнилось тому, що влада Австро-Угорщини почала серйознанасторожуватись із посиленням руху словацького народу. Вона один за однимліквідувала словацькі культурно-просвітні заклади і в 1875р. була закритасловацька матіца. На цьому закінчився перший етап її існування.
У 1865р. в період нового злету національногоруху був опублікований “Чехословацький бібліографічний словник, або переліккниг, брошур, карт, нот видавних на мові чехословацького народу від 1774р. донового часу”, складений Ф. Доухай (1810 – 1884), а також послідовником Й. Юнгельманом.
Період після 1876р. по праву називається вісторії словацької бібліографії “різнеровським”. У 1876р. Л. Різнер розпочавперші бібліографічні праці, які відносяться до 60-х рр., розробив план повногозведення словацької літератури від її виникнення. Матеріали Л. Різнер почавзбирати в 1870р. і частково випускав їх у вигляді галузевих покажчиків успеціальних періодичних виданнях. Л. Різнер вів працю до останніх днів свогожиття, але залишив тільки рукопис.
14 жовтня 1918р. була утворена чехословацькаРеспубліка, отже бібліографія тісно перепліталась з бібліографією Чехії.
У 20-х рр. З. Тоболка очолював створеннямонументального зведення чеської і словацької літератури: “Бібліографіячеського і словацького друку від найдавніших часів до 1800р.”. в 1825р. підйого редакцією вийшла І-а частина (“Інкунабули”), в 1939 – 1941 рр. два тома(А-С) другої частини, яка охоплює період від 1501р. (з 1950 працю продовжив Ф. Горак).
Таким чином, політика загальнодержавної НБніби то змінилась. Це підтверджує публікація в 1931-1938рр. спільної роботибагаторічного соратника Л. Живного в галузі бібліографії К.Косовського (1881 –1935) і В. Пражака “Покажчик чехословацької літератури за 1901-1925рр.”,виданого в Празі в 1931-1938рр. в трьох томах. Але проблема рівності чехів ісловаків так і не знайшла вирішення в Чехословаччині, до словаки залишились наположенні другорядної нації. Так, словацька матіца, яка поновила свою роботу 1січня 1919р., мала в галузі бібліографії за весь міжвоєнний період лише однедосягнення. Вона отримала від Чеської академії наук рукопис Л. Різнера іповністю видала його в 1927-1934рр. в шести томах: “Бібліографія словацькоїписемності у вигляді словника від найдавніших часів до кінця 1800р. з додаткомбібліографії археологічної, історичної, топографічної і природничої”.
В 30-ті роки Словаччина намагаласьорганізувати особливу поточну реєстрацію друку. В 60-х рр. у відповідності зпринципами рівноправності, національна бібліографія в країні розвивається двомапотоками – в ЧСР (центр – національні бібліотека в Празі) і ССР (словацькаматіца в Мартіні).
У 1945р. при університетській бібліотеці вБратиславі був створений Бібліографічний інститут, який, починаючи з 1946р.здійсний редакцію словацької частини “Бібліографічного каталога”, якийвидавався в Празі у подальшому виділившись у видання “Словацькі книги”.
У 1945р. була реорганізована словацька матіца.Вона отримала статус Національної бібліотеки і інституту книгознавства.Словацька матіца очолює роботу в галузі РНБ і здійснює її разом зуніверситетської бібліотекою в Братіславі і Державною науковою бібліотекою вКошицах. У 1954р. словацька матіца взяла на себе укладання словацьких книг, а такожлітописів, статей. З 1955р. в Словаччині видається свій щорічний покажчик“Словацькі ноти”. В 1956р. словацькі бібліографи налагодили реєстраціюзапланованих бібліографічних посібників.
До 1956р. включно обидва потоки чехословацькоїПНБ розвивалися паралельно і одночасно. Єдиним відхиленням була присутність вчеській системі ПНБ органів обліку періодичних видань, які в цей час всловацькій системі були відсутні. У 1965р. був опублікований перший щорічник“Бібліографії словацьких бібліографій”. В 1966р. в число об’єктів обліку буливведені періодичні видання (вийшов перший випуск “Бібліографії журналів ігазет, які виходять в Словаччині”) і грамплатівки.
Починаючи з ІІ-ї половини 60-х рр. стализ’являтися статті, які були присвячені теорії і практиці НБ, аналізу їїіснуючого стану і перспективи розвитку.
В 1969р. керівник бібліографічного відділу (вданий час – інституту) словацької матіци П. Ліба поставив на обговорення проектнової організації словацької ПНБ. В жовтні 1969р. на семінарі в Любохні булопоставлене завдання вивчити перспективи її автоматизації.
Спеціалісти Словаччини, працюючи надпроблемами ПНБ виділяють три функції даного виду бібліографії:обліково-реєстраційну, культурно-соціальну і інформаційно-комунікативну. Врезультаті вони ведуть роботу для підвищення рівня інформативності,семантичності і якості бібліографічної інформації.
Національні бібліографія повинна бути“достовірною. Якісною універсальною документацією про теперішнє і майбутнєнароду, і, з цієї точки зору, вона є складовою частиною національної культури”.
З 1970р. структура словацької ПНБ змінена.Віднині вона має загальну назву “Словацька національна бібліографія” і ділитьсяна серії:
Серія А – Книги і брошури (як вітчизняні, такі видані за кордоном).
Серія В – Періодичні видання (вітчизняні ізарубіжні).
Серія С – Статті з журналів, що виходять уСловаччині на словацькій та іноземних мовах.
Серія D – Спеціальні твори друку:
1) графіка;
2) карти, атласи, глобуси;
3) фірмові каталоги,стандарти, патенти;
4) ноти і грамплатівки;
5) фільми, лібрето,радіосценарії;
6) дисертації;
7) видання малих форм(календарі тощо).
Серія Е – Словацька наука і культура (вибірнайбільш репрезентативних робіт для зарубіжжя; щорічник, видається англійськоюі російською мовами).
В серіях А і В передбачається включеннязарубіжних матеріалів. Ряд словацьких бібліографів вимагають побудувати виданняне тільки РНБ, але і ПНБ за принципом “словакум”, тобто за комплекснимпринципом на основі чотирьох ознак: мова, територія, авторство, зміст. Такожпропонується злиття даних матеріалів в єдиний, подання їх всіх в одному ряді,про що свідчить відсутність спеціального органу, присвяченого словацькійекстериориці. Привертає до себе увагу і відсутність в цьому плані облікубібліографічних матеріалів.
Систему органів ПНБ, яку видає словацькаматіца, потрібно представити так:
1. Словацька національнабібліографія. Серія А. Книги.
2. Бібліографія журналів ігазет, які виходять в Словаччині.
3. Словацька національнабібліографія. Серія С. Статті.
4. Словацькі ноти іграмплатівки.
5. Бібліографія словацькихбібліографій.
Групування матеріалів в органах ПНБ спершузастосовувалось за десятковою класифікацією, потім з 1952р. почався періодпошуку, який завершився застосуванням в 1955 – 1957рр. схеми класифікаціїДержавної бібліотеки СРСР ім. В.І. Леніна, а з 1958р. – класифікаційної схемиВсесоюзної книжкової палати.
Бібліографічні записи супроводжуютьсяанотаціями, всі вони позначені індексами УДК і предметними рубриками. Великийінформаційний інтервал в органах ПНБ – проблема, що стоїть особливо гостро.Вихід з даного положенні словацькі бібліографи вбачають в автоматизованійобробці матеріалів. В Словаччині ще в 1977р. закінчився експеримент по машиннійобробці книжкового потоку. Серія А словацької ПНБ випускається за допомогоюЕОМ.
В межах співробітництва Матіци Словацької іЦентральної бібліотеки Словацької академій наук в 1981р. були підготовлені івикористані дані із бази даних “Словацький національний бібліографічнихпокажчик “Суспільні науки Словаччини у 1980р.”. Цей покажчик – визначний вкладі в міжнародному співробітництві по програмі МІСОН. В рамках функціонуванняавтоматизованої системи словацької ПНБ випускаються і покажчики вибіркового(спеціального) ряду. Це тематичні видання, оформлені за відповідними критеріямина основі даних, накопичених в базі даних ПНБ у ході підготовки серійпереписного (реєстраційного) і розписного (аналітичного) ряду. На даний часвипускається такий тематичний покажчик, як “Бібліографія літературознавства іхудожньої літератури в Словаччині в… році”.
В якості непостійних випусків ПНБ виходятьпокажчики, підготовлені за матеріалами:
а) разових записів;
б) постійних записів.
Автоматизація системи національноїбібліографії Словаччини створює передумови для співробітництва з системаминаціональної бібліографії інших країн.
В Словаччині в 1990р. були схвалені результатинаукового дослідження “Інтегрована автоматизована бібліотечно-інформаційнасистема (ILIS)”, початого 5 років тому. В її завдання входила розробка новоїструктури бібліотечного і інформаційного обслуговування, принципи інтерактивноїкаталогізації, формування національного зведеного каталогу, створенняНаціонального центру баз даних, а також встановлення міжбібліотечних зв’язківза допомогою телекомунікацій.
Однією з основних частин цієї системи ємашиночитна база даних національної бібліографії Словаччини в Матіці Словацькій(Національній бібліотеці Словаччини), яка є джерелом уніфікованихбібліографічних даних і повинна забезпечити узгодженість і послідовністьбібліотечної і бібліографічної обробки документів у всіх зацікавленихбібліотеках Словаччини. (Центральна база даних Національної бібліотеки в Празістворюється для національної бібліотечно-інформаційної мережі в Чехії).
До числа важливих результатів проекту ILISвідноситься розробка апробованих стандартів типових проектів автоматизованихсистем, які може використовувати будь-яка публічна бібліотека – основу дляповної або часткової автоматизації своєї діяльності. Ці проекти забезпечуютьнеобхідну сумісність і взаємозв’язок всіх автоматизованих бібліотечних систем.В цілях міжнародного обміну інформацією досягнута сумісність бібліографічнихзаписів на основі міжнародних стандартів. Пропонується, щоб створене під часексперименту об’єднання бібліотек різних типів (національних, універсальних,наукових, вузівських, регіональних і районних, масових) стало ядром новоїзагальнонаціональної бібліотечно-інформаційної мережі.
Є. Таровська подає досвід роботи Словацькоїтехнічної бібліотеки (СТБ) – центру науково-технічної інформації СловацькоїРеспубліки, яка комплектує фонд вітчизняної і зарубіжної літератури в галузітехніки і по деяким напрямкам природничих, економічних і соціальних наук,збирає технічні норми і патенти, фірмові проспекти і документи Європейськогосоюзу і забезпечує доступ читачів до фонду.
Позитивною тенденцією в діяльності СТБ єотримання обов’язкового примірника, підключення до чесько-словацької мережіSANET і міжнародної INTERNET.
Закон Національної ради Словацької республікипро обов’язковий примірник періодичних і неперіодичних видань (1993), дозволяєСТБ придбати не тільки книги, але і вітчизняну періодику, за виключеннямофіційних документів і газет.
Після роз’єднання ЧССР на дві незалежнихдержави і утворення Словацької республіки словацька національна бібліографіяотримала політичні умови для свого самостійного розвитку.
ІІІ. Список використаноїлітератури
1. Коршунов О.П.Библиографоведение. Общий курс. — М.: Изд-во «Кн.палата», 1990.
2. Моргенштейн И.Б., УткинБ.Т. Занимательная библиография. -М.: Изд-во «Кн. палата», 1987.