МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВІДТВОРЕННЯ НАСТРОЮ У ПЕЙЗАЖІ ДЛЯ ОЗДОБЛЕННЯ ІНТЕР'ЄРУВІТАЛЬНІ
Кваліфікаційна робота
зі спеціальності 6.020200 – образотворче тадекоративно-прикладне
мистецтво
студентки IV курсу денної форми навчання
інституту педагогічної освіти,
соціальної роботи і мистецтва
Науковий керівник:
Черкаси – 2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЖИВОПИСНИХКОМПОЗИЦІЙ ПЕЙЗАЖНОГО ЖАНРУ
1.1 Історія розвиткупейзажного жанру в творчості українських художників XIX – поч. XX ст
1.2 Психологічні властивостікольору в інтер'єрі
1.3 Можливості інтеграціїживописних композицій пейзажного жанру в об'ємно-просторове середовище вітальні
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕВИКОРИСТАННЯ КАРТИНИ-ПЕЙЗАЖУ В ІНТЕР'ЄРІ
2.1 Художнє вирішеннякомпозиції та колориту картини-пейзажу для оформлення інтер'єру вітальні
2.2 Створення живописноїкартини-пейзажу для оформлення інтер'єру вітальні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми кваліфікаційної роботи полягає в тому, що сучаснемистецтво ставить за мету комплексний підхід до вивчення як нових, так ітрадиційних проблем, що дозволяє по-новому осмислити вже вивчені раніше теми.Одним із моментів розвитку дизайнерських технологій у проектуванні інтер’єру єестетизація його деталей, використання живописних композицій для вирішенняпросторового, колірного та емоційно-настроєвого навантаження інтер’єру. Саметака сучасна інтерпретація проблеми застосування українського пейзажу вінтер’єрі пропонується в даній роботі.
Однією з ознак сучасного художнього мистецтва є його звернення достаровинних пластів культури. Завдяки використанню жанрових, стильових іхудожньо-образних моделей попередніх епох здійснюється своєрідний діалогкультури (що виявляється в сучасному живописі як експерименти символізму,імпресіонізму). Вони спрямовують сучасне мистецтво до своєрідної образності йпрограмності, втрачених авангардними шуканнями модернізму.
Розвиток сучасних мистецьких напрямів і стилів яскраво демонструє типовийдля своєї доби взаємозв’язок мистецтва і філософії. Як казав Н.Н.Волков, всякезображення – ілюзія як представлення предмету в іншому матеріалі, іншомусередовищі. Саме філософська думка раціонально обґрунтовує естетичні позиціїбагатьох художніх платформ, пояснює закономірності їх розвитку і згасання.
У сучасному мистецтві образи природи виконують не стільки зображувальну,скільки концептуальну функцію. Залежно від обраної філософсько-естетичноїпозиції, пейзаж здатен відобразити особливості духовного світу митця, специфікуйого світогляду тощо. Тобто актуальною є проблема виникнення нового жанру в умовахдокорінної перебудови світогляду. Реконструкція минулого, особливо такоговажливого його аспекту як духовне життя, є активним засобом позитивної змінисучасності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Кваліфікаційнуроботу виконано в контексті програми наукових досліджень кафедри образотворчогота декоративно-прикладного мистецтва інституту педагогічної освіти, соціальноїроботи і мистецтва.
Об’єктом дослідження є можливості інтеграції живописних творів пейзажногожанру в об'ємно-просторове середовище інтер'єру кімнати.
Предметом дослідження є методика створення живописної картини-пейзажу дляоздоблення інтер'єру вітальні.
Мета дослідження полягає у створенні живописної композиції пейзажногожанру та її інтеграції в об’ємно-просторове середовище вітальні
Завдання дослідження:
- дослідитирозвиток пейзажного жанру на прикладі творів українських художників XIX – поч.XX ст.
- вивчитиосновні принципи художнього вирішення композиції в пейзажі, значення колоритута зображуваного в картині
- визначитисучасні можливості інтеграції картин пейзажного жанру в об’ємно-просторовесередовище вітальні
- на основівивченого матеріалу створити власну картину-пейзаж для оздоблення інтер’єрувітальні
- обґрунтуватифункціональне призначення створеного художнього твору
Методи дослідження. Основним методом дослідження є системний підхід, віндозволяє розглянути пейзаж як цілісну систему. При опрацюванні мистецтвознавчихджерел застосовувався метод їх аналітико-синтетичної обробки, а при порівнянніпейзажної образності у творах різних етапів становлення українського пейзажу –порівняльно-історичний метод. Феноменологічний метод застосовано для розкриттяособливостей зовнішнього і внутрішнього проявів національного світогляду упроцесі становлення українського пейзажу.
Наукова новизна одержаних результатів кваліфікаційної роботи полягаєнасамперед у новому підході до вивчення теми. Проблема виникнення пейзажногожанру в українському мистецтві висвітлюється комплексно із врахуванням такихважливих аспектів, як соціокультурне середовище, світоглядна база, особливостістановлення жанру як діалектичного процесу. Запропонований комплексний аналізстилістичних засобів, адекватних своєрідній концепції українського пейзажу, асаме: закономірностей композиційної побудови українських живописних краєвидів уконтексті ідейного навантаження, символічних структур у пейзажі та специфікиемоційного сприйняття традиційних категорій. Проаналізовані еволюційні зміни взображенні природи протягом XIX – XX ст. Новизною є запропонований підхід довивчення українського пейзажу з погляду його інтеграційних, функціональнихможливостей в сучасному інтер'єрі.
Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що їїтеоретичні положення й висновки можуть бути використані як в історичних, так ів теоретичних навчальних курсах для вищих навчальних закладів гуманітарного тахудожнього спрямування; практична частина роботи призначена для дизайнерськогооздоблення інтер’єру вітальні.
Структура дослідження. Робота складається із теоретичної та практичноїчастин. Теоретична частина складається із вступу, двох розділів, висновків,списку використаної літератури, загальний обсяг роботи 25 сторінок, основнийтекст роботи 16.сторінок. Робота містить 12 додатків та практичну частину –картину-пейзаж в стилі олійного живопису розміром
1м х 1.20м.
РОЗДІЛ I
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЖИВОПИСНИХ КОМПОЗИЦІЙ ПЕЙЗАЖНОГОЖАНРУ
1.1 Історія розвитку пейзажного жанру в творчостіукраїнських художників XIX – поч. XX ст.
Український пейзажний живопис розвивався в контексті європейськогомистецтва. Майже до самого початку XIX ст. пейзаж в українському образотворчомумистецтві не виокремлювався у самостійний жанр, а слугував лише тлом дляфігуративних композицій. Для українського мистецтва ландшафтні мотиви іконостасівстали поштовхом для розвитку пейзажу академічного напрямку. Початок творчостіВасиля Штернберґа (1818-1845), випускника Петербурзької Академії мистецтв, якразі знаменується академічними засадами.
Українське образотворче мистецтво не могло розвиватися на рідному ґрунтічерез відсутність в Україні спеціальних навчальних закладів на зразокПетербурзької Академії мистецтв. Більшість художників мистецьку освітуздобували поза межами країни — у Петербурзі, Москві, Відні або Кракові. Завдякицьому мистецтво піддавалося суттєвим впливам чужоземних течій. Вже в кінці XIX- на початку XX ст. українські міста зосереджували кращі мистецькі сили звідповідним утворенням малярських осередків (Товариство Південноросійськиххудожників) та шкіл (Київська рисувальна школа, Художньо-промислова школа уЛьвові).
На початку XIX ст. пейзажний жанр розвивається у контексті портретногоживопису, де пейзаж використовувався для підсилення емоційного впливу,поетичного настрою. На замовлення Петербурзької Академії мистецтв для потребвідповідних державних відомств та власників маєтків створювались зображенняконкретної місцевості, що детально відображали характерні особливостіландшафту, садиб, околиць, парків, маєтків тощо. Так звані краєвиди-ведути малисухий документальний характер, це був своєрідний «портрет»місцевості, позбавлений емоційності. З часом документальність відходить надругий план і пейзаж розвивається у самостійний жанр.
Згідно з академічними засадами природа передавалась величаво, спокійно,улюбленими мотивами були схід та захід сонця, морська стихія, гірські скелі,водоспади, руїни старовинних замків тощо. Художник Антон Ланґе (1779-1844) вважаєтьсяродоначальником історичного пейзажу.
Поступово починають визрівати нові тенденції відтворення природного середовища,що відповідали романтичним й реалістичним засадам розвитку європейськогомистецтва. Митці відмовляються від панорамності, в їхній творчості переважаютьбуденні мотиви. «Героями» сюжетів стають водяні млини, селянськіхати, вулички провінційних міст, тини. А головним є відтворення стану природи,узагальнення, контрастне освітлення.
У другій половині XIX ст. в живописі остаточно визначився й закріпивсяпобутовий жанр, який черпав сюжети з навколишнього життя. У жанрі побутовоїкартини та пейзажу сцени з життя народу розгортаються на тлі українськоїприроди, як, наприклад, у творах Миколи Пимоненка (1862 — 1912), ВолодимираОрловського (1842-1914), Костянтина Трутовського (1826-1893), Петра Левченка(1856-1917), Киріака Костанді (1852-1921). Саме в цей період починаєформуватися українська національна школа пейзажного живопису, становлення ітрадиції якої пов'язані з ідеями та настановами передвижників [19, с. 8].
Однією із визначальних ознак українського неоромантизму було зверненнябагатьох художників до подій часів Козаччини, Запорозької Січі. Характернимприкладом цього є творчість Сергія Васильківського (1854 – 1917).
З кінця XIX cт. в українському мистецтві значного поширення набуваєпленерний живопис, характерний і для більшості європейських шкіл. Пленеризм давпоштовх до імпресіоністичних пошуків.
Пізніше у світовому пейзажному мистецтві стають помітнішими новізображальні мотиви, виникають новітні течії. Це, в першу чергу, пошуки внапрямку посилення виражальних засобів експресіонізму та декоративних формсимволізму, поява фовізму (фр. fauvisme, від fauve — дикий, хижий). Пейзаж якжанр перестає бути звичним впродовж віків інструментом впливу на почуттялюдини, стає своєрідним посередником між пропозицією художника і сприйняттяммистецького твору глядачем.
1.2 Психологічні властивості кольорув інтер'єрі
Колір є важливим фактором формування і сприймання інтер'єру, фізіологічно,психологічно і естетично впливає на людину відповідно з функціональнимпризначенням інтер'єру.
Колір може сприйматися легким або важким, теплим або холодним, можевикликати переживання, збудження або стрес, створювати гармонію. Встановлено,що деякі кольори сонячного спектру, так звані теплі тони — червоні, оранжеві,жовті — діють на людину збуджуючи, розширюють зіниці, прискорюють пульс,викликаючи загальну втому. Другі, так звані холодні тони — сині, голубі, зелені- заспокоюють, зменшують втому очей. Під час підбору наближених кольорових плямнеобхідно врахувати їх взаємодію один на одного. Так жовтий колір на синьомуфоні здається жовтішим, ніж на червоному. Колір фону також впливає на зоровесприймання предметів — на світлому фоні предмет сприймається темнішим, а натемному — світлішим.
Колір картини теж грає велику роль. Кольорами-вампірами вважаютьсяфіолетовий, синій, помаранчевий. Віддають енергію жовтий, салатовий, зелений — так звані заспокійливі кольори.
Психологічного впливу на людину надають не тільки окремі кольори, але ісполучення кольорів. Тут дуже велике значення їх розташування у просторі.Наприклад, червоний колір збуджує, а зелений заспокоює. При психологічній діїкольру мова йде про почуття та переживання, які ми можемо відчувати під впливомтого чи іншого кольору. Абсолютно зелений є найспокійнішим кольором. Він нікудине рухається і не викликає ні радості, ні печалі. При введенні в зелений коліржовтого він оживає, стає більш активним. При доданні синього навпаки, вінробиться більш серйозним, вдумливим. Жовтий колір збуджує, турбує людину. Синійже схильний до поглиблення. Червоний колір ми сприймаємо як характерно теплийколір, впливає внутрішньо як життєдайний, живий [21, с. 21]
Білий колір діє на нашу психіку як мовчання. Але це мовчання повнеможливостей. Чорний колір, навпаки, діє як дещо без можливостей, як мертвапляма, як мовчання без майбутнього.
Психофізіологічний вплив кольору в значній мірі залежить від більшої абоменшої насиченості кольору, розміру кольорової плями, відстань і напрямокзвідки діє колір. Колір розташований по вертикалі сприймається легким, подіагоналі — динамічним, по горизонталі — стійким.
1.3. Можливості інтеграції живописних композиційпейзажного жанру в об'ємно-просторове середовище вітальні
Картина в інтер'єрі — це інструмент, за допомогою якого можна вплинути насприйняття інтер'єру (наприклад, організувати рух по приміщенню, візуальнорозширити простір або зробити його вище). Картина може стати центральнимелементом інтер'єру або доповненням, підтримкою загальної ідеї.
Вплив картини на психологічну атмосферу надають її сюжет, колірна гамма,манера написання. Важливо також врахувати і функціональне призначенняприміщення, в якому буде розташована картина. Оскільки квартира — багатофункціональне середовище, для кожного приміщення потрібні свої настінніприкраси. Сюжет картини повинен перегукуватися з призначенням приміщення. Так,наприклад, вітальню краще прикрасити яскравими, соковитими картинамив стиліімпресіонізм або красивими міськими пейзажами. Деякі науковці вважають, щороботи, виконані в стилях абстракціонізму, конструктивізму і експресіонізмувідносяться до тих, що забирають енергію; що віддають енергію — творінняхудожників-імпресіоністів і реалістів, написані в світлих і теплих тонах.
Обов'язково звертаємо увагу на стиль інтер'єру. Картина повинна не тількине суперечити йому, але і підкреслювати стилістичну ідею. Розміри картини і те,на скільки пророблені її деталі, визначають розміри приміщення і відстань, зякого картина буде сприйматися. Для просторих приміщень підійдуть полотна великогорозміру з великими грубими мазками, а для маленького простору – більш точнопророблені картини.
Розміщення картини в приміщенні найчастіше диктує нам сам інтер'єр,наприклад, коли потрібно заповнити порожній простір стіни. У цьому випадку, потрібнозвернути увагу на те, що одна й та ж картина виглядає по-різному, в залежностівід тону стіни і від освітлення.
Картину також можна поєднати з іншими предметами оформлення кімнати. Наабсолютно порожній поверхні вона може загубиться і виглядатиме чужим випадковимпредметом. Найкраще знайти для полотна місце над якоюсь архітектурною деталлюабо предметом меблів, які зорово зможуть виділити її. Особливо це стосуєтьсяневеликих за розміром картин. Великі полотна можуть ефектно прикрасити порожнюповерхню.
Отже, для вітальні потрібно підбирати оптимістичні весняні, літні чиосінні пейзажі. Полотна із зображенням руйнувань, смерті чи похмурого дощовогодня нестимуть негативну енергію.
РОЗДІЛ II
ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ КАРТИНИ-ПЕЙЗАЖУ В ІНТЕР'ЄРІ
2.1 Художнє вирішення композиції та колоритукартини-пейзажу для оформлення інтер'єру вітальні
Для кваліфікаційної роботи була вибрана пора року осінь. Цій поріпритаманні такі якості як багатство колірної палітри, прозорість повітряногосередовища. Обраний формат полотна 1м. х 1м.20см.
Композиція та колорит картини відіграють важливу роль у надходженні донас інформації від даної роботи. Композиція передбачає таке розташуванняперсонажів і предметів по відношенню один до одного, яке не є випадковим ізабезпечує міцні змістовні зв'язки між ними.
Спосіб гармонізації кольору, характер зображення предметів, простору — все це залежить від світосприймання художника, від його художнього методу, відзадуму художнього твору. В самому терміні “композиція” ( лат. слова compositio — композиція, побудова; componiere — складатися), закладений основний і загальнийзадум – єдність частин із яких складене ціле.
В першу чергу у роботі над композицією необхідно враховувати встановлені законикомпозиції. Вивченню цих законів сприяє робота по вивченню типів і видівкомпозиції в роботах великких майстрів. В даному випадку – це полотнаукраїнських художників – Севастьянов В.Г., Толочко В.І., Васецький Г.С.та ін.
Інколи цінність картини глядач ототожнює із важливістю події, зображеноїна ній. Це збіднює розуміння живопису (і не лише жанрового або історичного, деподія, як правило, відіграє значну роль), хоч і не вичерпує задуму. Особливостраждають при такому підході пейзажі, портрети, натюрморти. Тим часом привідсутності конкретної події або дії часто збільшується активність кольору,світла, лінії, пластичної форми.
В представленій роботі використовувались такі закономірності композиції:життєвість, виразність і цільність. Виразність для кожного художника це поняттясуб’єктивне. Головною ознакою виразності є контрасти. Контрастами можна вважативсі протиставлення, наприклад, світла й тіні, кольору, форми та ін.
Основною метою є визначення теми роботи і яке образне вирішення вонанабере в процесі роботи. Тому велике значення для цього має попередня робота напленері, тобто необхідно зібрати весь вихідний матеріал, з допомогою якогоформується подальший образ творіння.
Отже, ми починали роботу з начерків олівцем, невеличких етюдів, в процесівиконання яких велись пошуки найкращого композиційного вирішення, встановленнявідношень і розташування основних мас: неба, поля, дерев, трав, переднього тазаднього планів.
З кількох короткочасних етюдів, зроблених з різних точок зору, в різний часдня, в різну погоду ми вибирали найкращу і по композиції, і по колориту. Наоснові цих етюдів створювались роботи більшого формату з більш виписанимидеталями. Велике значення при виборі точки зору має розприділення великихтональних мас. Важливу роль при цьому відіграє освітлення. Пошукикомпозиційного рішення, визначення пропорції, побудова, перспективи,знаходження тональних відношень – все це необхідні елементи в роботі надпейзажем.
Силу кольору потрібно шукати не в різких кольорових плямах, а вгармонійних сполученнях. Насиченість та сила кольору залежать не відінтенсивності фарби, а від співвідношень з іншими фарбами. Вохра червона, взалежності від оточення, може звучати значно сильніше, ніж кадмій.
На початку роботи необхідно визначити загальний тоновий стан картини-пейзажу,уявити собі кольорове зображення у чорно-білому варіанті, як би чорно-білуфотографію. Правильність колірних відношень (колірний тон та насиченість)залежить головним чином від правильної передачі сили кольору (насиченості), ане від відтінку. Помилка у відтінку не так помітна, як помилка у насиченостікольору.
На початку роботи треба уважно розглянути усі предмети, зображувані накартині, визначити їх кольорові відтінки, порівняти ступінь теплохолодностіусіх кольорів, виділити найбільш контрастні або близькі кольори. Наприклад,можна порівняти усі зелені або сині кольори, порівняти групу холодних кольорів пейзажуз групою теплих. Потім порівняти насиченість предметів. Можна виділитиякий-небудь «головний», домінуючий колір та порівнювати з ним іншікольори натури.
Роботу слід вести одночасно по всій площині полотна, періодичнопереводити погляд на предмети іншого пофарбування щоб обійти занадто довге«вглядування» в окремий колір предметів (якщо довго дивитись,наприклад, на червоний колір, то через кілька хвилин око втратить здатністьрозпізнавати відтінки інших кольорів).
Іноді найнесподіваніше сполучення кольорів у природі наводить художникана конкретне вирішення задуму, воно дає ніби могутній внутрішній поштовх.Цінність кольору і в тому, що він правдиво передає почуття і стан людини, самеколір виступає еквівалентом образного змісту твору. Оскільки в живописі колір єнайактивнішим носієм емоцій, то в пейзажі йому найчастіше відводиться першемісце.
Площина являється композицією картини, на якій зображений пейзаж поляосіннього дня. Оскільки картина створювалась для оздоблення інтер’єру вітальні,що має лаконічний сучасний характер, це вимагало від картини певноїдекоративності її вирішення. Тому в композицію полотна до живописних елементівбуло вирішено додати декоративні (з допомогою кольорового контуру, що наносивсяповерх олійної фарби вже на завершальному етапі роботи) з метою гармонійногопоєднання її з даним інтер’єром вітальні. Варто зазначити, що декоративне ізображальне мистецтва багато чого брали із досвіду один в одного. Вдекоративних композиціях все більше ставало сюжетності, багатоплановості у відображеннідійсності, а в живописі сюжет зникав, поступався місцем ситуації роздуму,асоціативності, метафоричності [1, с.115].
Крім того, у картині відсутня багатоплановість, вона сприймається майжесуцільною площиною, з метою привернути основну увагу на колір, ритм мазків,взаємовідношення площин, кольорових плям.
У картині явно наявними є два плани: перший – осінні трави, стежка вполе, другий – край поля, початок лісу ледь бачиться на горизонтальній прямій імайже зливається з небом на горизонті. Передній план відокремлюється віддругого полосами голубого та темно-червоного кольору, що темніші кольоругоризонту та світліші переднього плану трав та поля. На голубій площині небажовта пляма сонця, що зміщене по композиції у правий бік, перегукується із теплимжовтим кольором поля.
Аналізуючи полотно, ми бачимо, що картина розділена на дві частини –земне та небесне. Розділом буде являтися горизонт, який на картині занижений ізнаходиться майже на лінії золотого перетину. Можна сказати, що центркомпозиції зміщений у праву сторону, там де стежка зливається з пшеницею. Розглядаючи,ми можемо побачити, що вся композиція складається з площин, які можуть бути закомпонованими в прямокутник.
В цілому композиція має статичний характер, динаміки трохи додає згин стежки,що простягається і губиться в полі.
Колорит картини обумовлений методом нанесення фарб, який оснований назмішанні кольорів та особливостями кольорової гами інтер’єру вітальні, дляоздоблення якого створювалась дане полотно. У картині надається перевага чистимнасиченим кольорам та їх різноманітним відтінкам.
Картині в основному притаманні такі кольори як синій, жовтий, червоний тарізні відтінки охристих кольорів.
Колорит базується на кольоровій зав’язці та протиставленні світлого татемного, одного колориту та іншого, на гармонійній парі поєднання голубого табілого, жовтого та темно-червоного, охристих тонів. Кольори, якізастосовувались в картині мають насичений колір, тому, що як показує історіядизайну, використання контрастів є важливим елементом в оздобленні сучасногоінтер’єру [1, с.32].
Оскільки в даній роботі центральною темою є відтворення настрою упейзажі, то основним завданням ставимо зображення, відтворення всієї краси ігармонії у співвідношенні об’ємів площин, насиченості кольорових плям,композиційної побудови твору.
Тобто в даній роботі настрій перш за все має передаватися черезгармонійне поєднання вище названих елементів. Оскільки картина побудована натеплих тонах сонячного осіннього дня, статичній композиції, то відтворюєтьсязагальне враження спокою, тепла, миру.
Оскільки життя сповнене знаками і символами, доречно буде згадати про нихі в картині. Адже вона обов'язково несе в собі певне психологічне, символічненавантаження.
Більшу частину полотна займає небо. Небо – це символ обителі богів таінших вищих створінь. У всіх культурах небеса протиставляють землі і аду чипідземному царству. Символіка неба отримала різноманітне пояснення в релігіяхсвіту. Під впливом іудаїзму і християнства у мусульман склалось аналогічнеуявлення про небо як про місце радості і блаженства. (Але в Корані говориться,що, перед тим як потрапити в рай, кожна людина має пройти крізь ад ).
На Сході поширені найрізноманітніші уявлення про небо. Китайське небо –тянь – є охоронцем моральних настанов людини та фізичних законів природи.
В релігійних уявленнях небо пов'язане з поняттям духу і числом 3.
Площина землі на картині проходить нижче золотого перетину. На відмінувід неба, земля є жіночим началом. Створення світу часто представляється увигляді шлюбу Неба і Землі. Як першоелемент характеризується жіночими іпасивними якостями.
Земля є амбівалентним символом, що пов'язаний як з ідеєю народження — родючістю, так і смерті. З мотивом родючості пов'язане характерне наділенняземлі аспектами материнства, також характеризується принципом твердості.
Поле, зображене на картині – відкритий безкрайній простір, що кидаєсильний виклик людям, що живуть там, і потребує максимальних зусиль длявиживання.
Шлях – символ долі і самореалізації. Священне письмо вчить не збиватисліпого зі шляху, а концепція шляху завжди пов'язана з тайною спасіння. Існуютьрізні шляхи, що відповідають основним відмінностям людської природи. Вкитайській поезії мотив шляху часто пов'язаний із зустріччю і розлукою. Згідноз китайською традицією, людині відомі три шляхи: віри, знання та дії.
Часто шлях символізує долю, а доля в свою чергу представляється шляхом, зякого неможливо звернути – від долі не втечеш.
Час доби, зображений на полотні, – день – як символ розквіту, повноти сил,активної діяльності. Вдень багато світла – а значить день – час розкриттятаємниць, неправди.
Прагнення прикрашати свій будинок живописом з'явилося багато столітьтому. Тоді образотворче мистецтво перетворилось на важливу деталь інтер'єрубудинків.
Сьогодні оздоблення кімнат картинами має не меншу популярність, ніж зачасів ренесансу чи бароко. Картини завжди додають інтер'єру певної особливості.З появою картини атмосфера в приміщенні пожвавлюється, адже настрій полотнаобов'язково переноситься на весь навколишній простір. Вона не маєфункціонального призначення як такого, але відразу робить інтер'єр затишнішим,створює особливу атмосферу. Так, одна деталь може все змінити; картина робитьінтер'єр завершеним.
Картини мають сильний вплив на наш настрій і сприйняття дійсності.Дизайнери ставлять перед собою певну ціль: співвіднести різноманітністьтехнічних форм породжених зовнішніми об’єктивними причинами і підпорядкованихзаконам природи з особливостями сприйняття їх людьми, з певною типологієютакого сприйняття [1, с.115]. Потрібно також враховувати та впливати навдосконалення можливих здібностей людини сприймати предметне оточення, дляцього слід звернути увагу на вивчення механізмів емоційного та естетичногосприйняття.
Дана картина виконує не лише естетичну функцію, але також є предметом, щоздатен певним чином впливати на життя. Зображені на ній об'єкти — символічні,мають певне смислове та енергетичне наповнення.
Важливе значення надається і колірному вирішенню картини.
Образ предметного світу є невичерпним об’єктом художньої інтерпретації вживописі, літературі, театрі і т.д.
Створюючи матеріальне середовище, люди вирішують не лише утилітарнізадачі. Вони виражають у формі і внутрішній будові речей своє світосприйняття.Предметне оточення відіграє важливу комунікаційну роль. Взаємозв’язок людини іпредметного середовища є однією із найпоширеніших і розроблених тем взображальному мистецтві.
Художня організація простору, його наповненість предметами мистецтва чиіншими деталями, робить дім затишним і можна сказати рідним. Гарна картиназдатна відразу перетворити інтер'єр, по-справжньому оживити кімнату.
До роботи над картиною, що назначається в певний вже готовий інтер'єрвітальні слід підійти серйозно, адже картина в інтер'єрі – це те, що буде споглядатисякожного дня, і емоційне ставлення до картини впливатиме на світобачення,психічний стан людини.
Неприємна і нецікава картина сприятиме поганому настрою. Зображення маєрадувати око, нагадувати про щось хороше, викликати позитивні емоції.
Даний пейзаж наповнений світлом, має розширити простір приміщення,відкрити ще один світ.
Основні кольори інтер'єру вітальні – це червоний, жовтий коричневий. Длятого щоб картина гармонійно вписалась в інтер'єр даного приміщення,використовуємо в ній таку ж гаму кольорів. Але щоб запобігти колірному перенасиченню(щоб інтер'єр не здавався «жарким» треба трішки розбавити його,додати контрастів ), тому більшу частину полотна відводимо небу — з'являєтьсяпростір.
Наступним важливим елементом в картині для її вдалого вирішення в даномуінтер'єрі вітальні є декоративні нюанси. Їх вимагає сам інтер'єр. Кольориконтуру, яким наноситься декор, напроти основної гами інтер'єру вітальні, єхолодними – це невеликі вкраплення безпосередньо на картину та в інтер'єр.
Картина для оздоблення інтер’єру вітальні створювалась на основі вивченнятворів українських художників і зображений на ній пейзаж є в українськомустилі. При створенні картини ми спиралися на поняття «оновлюваної національноїідеї» [14, c.173].
Не треба возвеличувати поверхову традицію в матеріальній культурі (накладання традиційних орнаментів на поверхні сучасних предметів, малювання наних козаків з оселедцями, дівчат у віночках тощо). Така традиція високого чинавіть якісного дизайнерського продукту, як правило, не дає. Такий підхід длястворення національної ідентичності в дизайнерській культурі багато в чомунепродуктивний, бо занадто примітивний.
Більш плідним є використання складних, глибинних традиційних сутностей.Водночас ця операція має поєднуватися з інноваційними дизайнерськими діями, щоспрямовані на формування здатності до ментальних зрушень – появу нових рисменталітету.
Тож даний твір має певну частку «опредмеченого» архаїчногоменталітету, аби бути близьким до серця глядача і водночас містить в собі певніриси сучасного глобалізаційного менталітету, щоб не втратити зв’язку здинамічним навколишнім світом.
При поєднанні інноваційних дизайнерських рішень з традицією, остання маєвідтворюватися на глибинному рівні. У середовищному дизайні – це є основнимпринципом побудови простору, у предметному – структура тривимірногоматеріального об’єкта, у графічному – структура організації площини. Подальшадеталізація сучасного дизайнерського продукту неможлива без використаннясучасних технологій. Хоча ці технології цілком національно нейтральні, вони нездатні стерти глибинні структурні дизайнерські засади, якщо тих було досягнутов певному творі.
2.2 Створення живописної картини-пейзажу дляоформлення інтер'єру вітальні
Від якості виконання підрамника, його матеріалу, а також натягу полотна залежитьзбереженість картини. Полотно як основа для живопису в наш час набуло великогопоширення. Воно достатньо міцне, легке, має добру фактуру.
Для нашої роботи ми обрали полотно (парусину) з такими якостями – міцне,густе, зіткане із рівних довгих ниток без вузлів і потовщень, з ясно вираженоюзернистістю поверхні.
Підрамник було вибрано міцний і водночас легкий, без дефектів. Підрамник,має фаски-скоси на лицьовій поверхні в глибину, щоб полотно не торкалося добруска, а утримувалося його гранями. На кути підрамника зі зворотної сторонибули набиті частинки двп у формі трикутника та поперечна планка по центрупідрамника для того, щоб запобігти його деформації під час натягування полотна.
Натяжка полотна на підрамник робиться наступним чином. Нове негрунтоване полотнопромиваю в гарячій воді. Натягується полотно в зволоженому стані. Підрамниккладеться на стіл, потім зверху на нього кладеться і вирівнюється полотно, злегканатягуючи його по діагоналі закріплюючи степлером.
Для виготовлення проклейки взято желатин (75г) та водоемульсійну фарбу.Желатин заливаємо кип'яченою водою (в пропорції 1-20) і розмішуємо до повногорозчинення. Після того, як желатин охолов до кімнатної температури, часину йогозмішуємо з водоемульсійною фарбою (в пропорції 1 до 1) і розмішуємо дооднорідної маси.
Грунт наносимо широкою кісточкою, втираючи його в полотно. Після того якперший шар грунту трохи підсохне, починаємо наносити легким рівномірними рухамижелатин, що залишився, він має бути таким, що почав застигати, тобто трохигустим.
Після повного висихання грунту поверхня полотна стає грубою і шершавою,через це на ній стає незручно працювати фарбами. Тому на наступному етапіпідготовки полотна слід обробити його пемзою і наждачним папером, щоб поверхня булагладенькою.
Після того переносимо малюнок з обраного ескізу на полотно, зберігаючипотрібні пропорції.
Працюю широкими пензлями та мастихіном по всій площині полотна і намагаюсьзробити роботу (покрити все полотно фарбами, щоб не лишилось пробілів ) за часпоки висихає фарба. Користуюсь розчинником – скипидаром.
Після того як фарба підсохне, можна прописувати деталі. Нарешті, колифарба повністю висихає, наносимо кольоровий контур в місцях де того потребуєкомпозиція, вставляємо картину в раму і закріплюємо.
ВИСНОВКИ
У процесі наукової роботи нами було досліджено розвиток пейзажного жанруна прикладі творів українських художників XIX – поч. XX ст., і виявлено, щоукраїнський пейзажний живопис розвивався в контексті європейського мистецтва.
Відтак, майже до самого початку XIX ст. пейзаж в українськомуобразотворчому мистецтві не виокремлювався у самостійний жанр, а слугував лишетлом для фігуративних композицій. На початку XIX ст. пейзажний жанр розвивавсяу контексті портретного живопису, у другій половині XIX ст. в живописі бувпоширений побутовий жанр. Виявлено, що з кінця XIX cт. в українському мистецтвізначного поширення набув пленерний живопис, характерний і для більшостієвропейських шкіл. Пізніше у пейзажному мистецтві поширювалися нові зображальнімотиви, виникали новітні течії.
Нами було вивчено основні принципи художнього вирішення композиції таколориту в пейзажі на основі робіт українських художників XIX – поч. XX ст., івизначено, що композиція та колорит картини відіграють важливу роль унадходженні до нас інформації від художнього твору. Колір картини в інтер'єрімає важливе значення, він може сприйматися легким або важким, теплим абохолодним, може викликати переживання чи створювати гармонію.
У роботі також було вивчено основні принципи зображуваного в картині, ізроблено висновок, що сюжет картини повинен перегукуватися з призначеннямприміщення. Так, наприклад, вітальню краще прикрасити яскравими картинами встилі імпресіонізм або красивими міськими пейзажами, написаними в світлих ітеплих тонах.
У процесі роботи нами було досліджено можливості інтеграції картинпейзажного жанру в об'ємно-просторове середовище вітальні, і виявлено, щокартина в інтер'єрі — це інструмент, за допомогою якого можна вплинути насприйняття інтер'єру, наприклад, організувати рух по приміщенню, візуальнорозширити простір або зробити його вище. Картина є центральним елементомінтер'єру, підтримкою загальної ідеї. Розміщення картини в приміщенні продиктувавнам сам інтер'єр, вона не суперечити йому, а підкреслює загальну стилістичнуідею. Розміри картини і те, на скільки пророблені її деталі, взаємодіють з розмірамиприміщення, враховуючи відстань, з якої картина сприймається.
На основі вивченого матеріалу нами було створено власну картину-пейзаждля оздоблення інтер'єру вітальні. У роботі над композицією картини враховановстановлені закони композиції, основні принципи колірного вирішення та функціональнепризначення приміщення, в якому буде розташована картина. Оскільки інтер’єр даноївітальні має лаконічний сучасний характер, це вимагало від художнього вирішеннякартини певної декоративності, спрощення композиції, що і було зроблено в данійроботі.
Функціональне призначення твору полягає в естетизації інтер'єру вітальні,підкресленні стилістичної ідеї кімнати.
Відтак, даний пейзаж створений на основі яскравих світлих кольорів і має візуальнорозширити простір приміщення.
Отже, створена картина виконує не лише естетичну функцію, але також єпредметом, що здатен певним чином впливати на життя. Зображені на ній об'єкти — символічні, мають певне смислове та енергетичне наповнення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. АроновВ.Р. Художник и предметное творчество: Проблема взаимодействия материальной и художественнойкультуры CCв. – М.: Советский художник, 1987. – 230с.
2. АсееваН.Ю. Українське мистецтво і європейські художні центри. – К.: Наукова думка,1989 – 385с.
3. АсееваН.Ю. Українсько-французькі художні зв’язки 20 – 30-х р. CCст. – К.: Наукова думка,1984. – 125с.
4. БагдасарянВ.Э., Орлов И.Б., Телицын В.Л. Энциклопедия символы, знаки, эмблемы. – М.:Локид-Пресс, 2005. – 494с.
5. БарановськийМ.И. Ваше жилище. – К.: Будівельник, 1987. – 400с.
6. БитинськийМ. Українське малярство. – Торонто, 1970 – 24с.
7. БогемскаяК.Г. Пейзаж: страницы истории.– М.: Галактика, 1992 – 336с.
8. БорисовскаяН.А. Энциклопедия живописи. – М.: АСТ, 1997. – 799с.
9. Вибер Ж.Живопись и ее средства. – М.: Б.и., 1991 – 68с.
10. ВолковН.Н. Композиция в живописи. – М.: Искусство, 1977 – 263с.
11. ВолковН.Н. Восприятие картины. – М.: Просвещение, 1976 – 32с.
12. ВолковН.Н. Мысли об искусстве. – М.: Современный художник, 1973 – С. 7 – 23
13. Говдя П.І. Українське мистецтво др.пол. XIX – поч. XX ст. – К.: Мистецтво, 1964. – 43с.
14. ДаниленкоВ. Я. Майбутнє європейського дизайну: Чехія, Польща, Україна. – Х.: Колорит,2007. – 197с.
15. ЖаборюкА.А. Український живопис останньої третини XIX – поч. XX ст. – К.: Либідь,1990. – 310с.
16. ЖердзинськийВ. Е. Живопись: техника и технология. – Х.: Колорит, 2006. – 327с.
17. Интерьергостинной: 104 проекта и идеи. – М.: Триэн, 1998. – 128с.
18. Кох Р.Книга символов. Эмблемата. – М.: Золотой век, 1995. – 368с.
19. Лильо-ОтковичЗ. Український пейзажний живопис XIX – початку XX сторіччя. – К.: Балтія-Друк,2007. – 120с.
20. Українськийживопис XIX – поч. XX ст. – Л.: Друковий двір, 1961. – 48с.
21. Фізер І.В. Колір в інтер'єрі житлових приміщень. Методичні вказівки до вивчення курсу«Кольорознавство» – Ч.: ЧНУ, 2005. – 40с.
22. Шаров І.С., Толстоухов А.О. Художники України. 100 видатних імен. – К.: АртЕк, 2007. — С. 444 – 472.
23. ШейнинаЕ.Я. Энциклопедия символов. – М.: Торсинг, 2003. – 577с.
24. www.ua-dproekt.com.ua
25. www.mirdomov.ua
26. www.moda-doma.com.ua
27. www.cityofdreams.com.ua