Кваліфікаційна робота
на тему: «Структура й екологічна безпека харчування школярів м. Біла Церква»
Зміст
Реферат
Вступ
Розділ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Значення і функції їжі
1.2 Харчування та здоров’янаселення України
1.3 Харчування шкільної молоді
1.4 Екологія харчування як елемент національної безпеки
1.5 Екотрофологія – новасистема знань про харчування
Розділ 2 МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ
2.1 Мета та завдання роботи
2.2 Методики досліджень
Розділ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
3.1 Структура харчуванняшкільної молоді
3.2 Дотриманнярежиму та правил раціонального харчування школярами
3.3 Харчування і здоров’яшкільної молоді
Розділ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ
Висновки
Список використаної літератури/>/>
РЕФЕРАТ
Робота виконанана основі соціологічногодослідження структури харчування школярів різного віку в двох загальноосвітніхшколах м. Біла Церква.
В огляділітератури розкрито основні питання щодо значення і функцій їжі, особливостейхарчування школярів, харчування і здоров’я населення України, екологічноїбезпеки харчових продуктів.
Наведено структурухарчування шкільної молоді м. Біла Церква, висвітлені екологічні проблемихарчування, розглянуто науково-освітній аспект в сфері харчування.
Ключові слова:раціональнехарчування, екотрофологія, нутрієнти, споживання, харчовий статус, структурахарчування.
/>
ВСТУП
Всі досягнення цивілізації слідкваліфікувати як сукупність технологічних процесів, орієнтованих винятково натравну систему
Олександр Уголєв
Для людини харчування– це основний (і чи не єдиний керований) чинник, що забезпечує здоров’я, нормальний розвиток, довголіття,творчий потенціал, продуктивність праці. Рівень виробництва харчової продукціївизначає якість життя спільноти людей, їх працездатність, впливає на долі цілихнародів [11].
Аналіз динамікихарчування різних груп населення України свідчить про те, що за останнєдесятиліття істотно порушилася структура харчування українців. Спостерігаютьсязначні відхилення від формули збалансованого харчування передусім за рівнемспоживання вітамінів, хімічних макро- і мікроелементів, біологічно ціннихпоживних речовин рослинного походження та інших біологічно активних речовин,які виконують важливу роль у підтриманні нормального обміну речовин [13].
В Українідержавна політика в галузі харчування сьогодні перебуває на стадії формування.З огляду на це фахівцям різних галузей виробництва і науки належить вирішитинизку важливих завдань, серед яких здійснення освітніх програм у сферіхарчування, пропагування основ раціонального харчування серед населення єодними з найважливіших. На виконання цих завдань в Білоцерківському державномуаграрному університеті пропонується вивчення дисципліни екотрофології, якаузагальнює наукові та практичні досягнення в галузі харчування людини.
Екотрофологія –нова для нашої країни наука, яка виникла на стику різних наук, її теоретичнийкаркас тільки формується. Цей каркас має постійно доповнюватися, нарощуватися,для того щоб поступово сформувалася струнка система аксіом, законів, концепційекотрофології [5].
Проблемараціонального харчування складна і широкомасштабна. Вона є своєріднимвідображення соціального добробуту країни та населення і наразі в Україні невирішена. Проте слід зазначити, що причиною порушення структури харчуваннянаселення України є не тільки низька купівельна спроможність, а й низькакультура споживання, неосвіченість у галузі харчування, тому сфера вивченняпредметів з харчування людини повинна поширюватись на всі навчальні заклади.
Про справедливість останньоїтези свідчать результати проведеного нами дослідження структури харчування шкільноїмолоді та вивчення рівня її обізнаності в проблемах раціонального харчування.
Зважаючи на це, вважаємо, щоробота є актуальною і має на меті виявити та оцінити проблеми пов’язані зхарчуванням в школярів різних вікових груп.
Розділ 1. ОГЛЯДЛІТЕРАТУРИ
1.1 Значення і функції їжі
Експертами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) встановлено, що стан здоров’я людини на 50% визначаєіндивідуальний спосіб життя [6].
Харчуванняв індивідуальному способі життя відіграє найголовнішу роль. Воно не тільки маєважливе значення в оздоровленні окремих груп населення, але й впливає на доліцілих народів.
На сьогодні вхарчуванні сучасної людини існує дилема: з одного боку – необхідність обмежитикількість їжі з метою досягнення відповідності між калорійністю раціону іенерговитратами, з другого – необхідність значного розширення асортименту продуктівдля ліквідації існуючого дефіциту мікронутрієнтів. Це складна проблема, проте всучасних умовах вона може бути вирішена.
За останні рокилюдство доклало максимум зусиль для того, щоб повернути їжі її природніінгредієнти, корисні для здоров’я. Для поповнення і збагачення раціонухарчування людини вітамінами, мінеральними речовинами та іншими мінорнимикомпонентами було створено новий клас продуктів – біологічно активні добавки(БАД). За зовнішнім виглядом вони нагадують фармакологічні препарати (таблетки,порошки, екстракти, відвари тощо), але за вмістом і можливостями масовогозастосування їх відносять до харчових продуктів.
Вирішити проблемузабезпечення населення харчовими продуктами лише за рахунок розширеннявиробництва традиційних натуральних нині не так просто. Тому в структуріраціону ХХІ століття поряд з традиційними натуральними харчовими продуктамиважливе місце посідатимуть модифіковані натуральні продукти із генетичномодифікованих джерел і продукти з модифікованими, заданими властивостями (функціональніхарчові продукти, збагачені есенціальними харчовими речовинами імікронутрієнтами), а також БАД. Разом з тим, впровадження генетичномодифікованих джерел їжі вимагає вирішення певних біологічних, медичних,психологічних і законодавчих проблем. В Україні наразі не існує системирегулювання та контролю використання таких харчових продуктів [13].
Для підтримкиоптимального харчового статусу людини в раціоні повинні бути наявні всі основніхарчові речовини в певних співвідношеннях.
Основні харчовіречовини – органічні і неорганічні сполуки, необхідні для нормального росту,підтримання і відновлення тканин, а також для розмноження. Тому їхній вміст ухарчовому раціоні людини має бути не нижчим зазначеного мінімального рівня.Водночас якщо приймання харчових речовин перевершує необхідний рівень, це можепризвести до різних інтоксикацій організму, включаючи летальний кінець [6].
Харчові речовиниподіляють на дві основні групи:
ü макронутрієнти – білки, жири, вуглеводи імакроелементи;
ü мікронутрієнти – вітаміни і мікроелементи.
Необхідною є івода – один з трьох складників біосфери, що є найважливішим для життя.
Вода належить до харчовихречовин, без яких життя неможливе. Саме у водному середовищі відбуваютьсябіохімічні реакції, зумовлені унікальними фізико-хімічними властивостями води.
Жива клітина на60–99,7% складається з води. Організм дорослої людини масою 65 кг містить у середньому 40 л води [7].
Від води залежатьструктура і функціональні властивості клітинних мембран.
У разі втратиорганізмом води зі швидкістю 500 мл за годину або втрати 1/10 від загальноїкількості води, відбувається зневоднення організму. Втрата води в об'ємі 10–20%маси тіла небезпечна для життя [19].
Під час зневоднюванняпорушується низка фізіологічних функцій організму. Зменшується об'ємциркулюючої крові, знижується артеріальний тиск, кислотно-основна рівновагаорганізму зрушується в бік кислої реакції (ацидоз) порушуються травлення йобмін речовин. Відчувається сильна спрага, зникає апетит, з'являється сухістьслизових оболонок, хриплість голосу, загальна слабкість, нудота, головний біль,порушення психіки.
Потреба у водідля дорослої людини на добу становить приблизно 40 мл на 1 кг маси тіла. У дітей грудного віку цей показник збільшується до 120–150 мл.
Сумарна добовапотреба людини у воді, яка становить у середньому 2,3–2,7 л, визначається характером виконуваної роботи, умовами зовнішнього середовища та якістю спожитоїїжі. Із харчовими продуктами ми щодня отримуємо 600–800 мл. 300–400 мл водиутворюється під час окислення білків, жирів і вуглеводів. Решту, 1–1,5 л води людина має отримати ззовні у вигляді вільної рідини [22].
Білки – складні органічні сполукиз амінокислот, до складу яких входять карбон (50–55%), гідроген (6–7%), оксиген(19–24%), нітроген (15–19%), а також можуть входити фосфор, сульфур, ферум таінші елементи [17].
Білки харчовихпродуктів неможливо замінити іншими речовинами, і роль їх в організмі людининадзвичайно важлива. Вони відіграють ключову роль у житті клітини, становлячиматеріальну основу її хімічної діяльності. Функції білків такі:
· структурна – здатні мимовільностворювати певну, властиву лише цьому білку просторову структуру;
· регуляторна – є регуляторами ікаталізаторами, що прискорюють перебіг біохімічних реакцій у процесі обміну речовин;
· транспортна – переносять по кровігормони, гемоглобін, ферум, ліпіди та ін.;
· захисна – синтез антитіл;
· скорочувальна – м'язи в основномупобудовані з білків;
· енергетична – білки можуть бути джереломенергії для людини, але вони ніколи не відкладаються про запас — надлишковакількість білка витрачається для отримання енергії [7].
Біологічнацінність білків харчових продуктів залежить від співвідношення в них незаміннихамінокислот, які не можуть синтезуватися в організмі і мають надходити тільки зїжею.
Потрібнозазначити, що рослинні і тваринні білки неоднаковою мірою засвоюютьсяорганізмом: білки молока і яєць – у середньому на 96%, м’яса і риби – 95%,хліба і хлібобулочних виробів з борошна першого і другого сортів – 85%, овочів –80%.
Потреба організмулюдини в білку залежить від віку, статі, кліматичних особливостей регіону іхарактеру трудової діяльності. Оптимальним вважається надходження білка зрозрахунку не менш як 1 г на 1 кг маси тіла.
Потреба дорослоїлюдини в білках у середньому становить 70–110 г на добу, потреба дітей у білку –1,5–4 г на 1 кг маси [13].
Жири належать до групи простихліпідів і є складними ефірами жирних кислот і триатомного спирту гліцеролу.
Функції ліпідів ворганізмі, як і білків, різноманітні:
· енергетична– є основнименергетичним матеріалом для організму: під час згорання 1 г триацилгліцеролів, головного компонента ліпідів, виділяється 38,9 кДж (9 ккал), що вдвічі більше,ніж під час згорання білків чи вуглеводів;
· резервна – в організмівикористовується під час погіршення харчування чи захворюваннях;
· структурна – входять до складуклітинних оболонок і внутрішньоклітинних утворень. У нервовій тканині міститьсядо 25% ліпідів, у клітинних мембранах – до 40%;
· синтезувальна – є джерелом синтезустероїдних гормонів, які забезпечують пристосування організму до різнихстресових ситуацій;
· транспортна – ліпопротеїни – сполукиліпідів із білками є переносниками жиророзчинних вітамінів (A, D, Е і К) ворганізмі;
· захисна – є джерелом для синтезупростагландинів, тромбоксанів і групи інших сполук, які захищають організм.Крім того, ліпіди сприяють закріпленню у певному положенні таких внутрішніхорганів, як нирки, кишечник, і захищають їх від зміщення під час струсу;
· терморегулювальна – захищають організм відхолоду [7].
Найважливішийскладник жирів – жирні кислоти (насичені і ненасичені).
Особливефізіологічне значення мають поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК), які входять доструктури клітинних мембран та інших структурних елементів клітини. Ненасиченіжирні кислоти – лінолева і ліноленова – не синтезуються в організмі людини.Арахідонова кислота може утворюватися в організмі з лінолевої за наявності В6і біотину. Ці кислоти необхідні для росту й обміну речовин живих організмів,еластичності їхніх судин. ПНЖК, які становлять велику частину рослинних олій,відіграють також важливу роль у синтезі простагландинів – гормоноподібнихречовин, які беруть участь у регуляції багатьох процесів в організмі. За повноївідсутності ПНЖК у харчуванні спостерігається припинення росту, некротичніураження шкіри, зміна проникності капілярів. На відміну від насичених жирнихкислот поліненасичені кислоти сприяють видаленню холестеролу з організму – запорушення холестеролового обміну виникає таке поширене захворювання, якатеросклероз.
Рекомендованийвміст жирів у раціоні людини становить 90–100 г на добу, 1/3 їх потреби мають становити рослинні олії, 2/3 – тваринні.
За даними ВООЗ,нижня межа безпечного споживання жирів становить для дорослих чоловіків і жінок25-30 г/доб [6].
Вуглеводи – органічні речовини, якіскладаються з карбону, гідрогену й оксигену. Вони є основним складникомхарчового раціону людини, оскільки їх споживають приблизно вчетверо більше, ніжжирів і білків. Функції вуглеводів в організм досить різноманітні:
· енергетична – головна функціявуглеводів. Упродовж життя людина в середньому споживає близько 14 твуглеводів, у тому числі більш як 2,5 т моно- і дисахаридів. За рахуноквуглеводів забезпечується близько 60% добової енергоцінності, тоді як зарахунок білків і жирів, разом узятих, – лише 40%;
· синтезувальна – вуглеводи необхідні длябіосинтезу нуклеїнових кислот, замінних амінокислот як складник структурноїчастини клітин;
· пластична – вуглеводи входять до складугормонів, ферментів і секретів слизових залоз;
· регуляторна – вуглеводи протидіютьнагромадженню кетонових тіл під час окиснення жирів, регулюють обмін вуглеводіві діяльність центральної нервової системи;
· захисна – глюкуронова кислота,поєднуючись із деякими токсичними речовинами, утворює розчинні у водінетоксичні складні ефіри, які легко виводяться з організму.
Середньодобовапотреба у вуглеводах становить 350–500 г [13].
Вітаміни – низькомолекулярніорганічні сполуки різноманітної хімічної природи, які не синтезуються (абосинтезуються в недостатній кількості) в організмі людей і більшості тварин.Вони надходять з їжею і необхідні для каталітичної активності ферментів, яківизначають перебіг біохімічних і фізіологічних процесів у живому організмі.Вітаміни належать до незамінних мікрокомпонентів їжі на відміну відмакрокомпонентів — білків, ліпідів і вуглеводів.
Вітаміниподіляють на водо- і жиророзчинні.
До водорозчиннихналежать вітаміни С, групи В, Р і РР, до жиророзчинних – вітаміни A, D,Е і К.
Виокремлюютьтакож групу вітаміноподібних речовин, до яких належать холін, інозит, вітамінU, карнітин, оротова, пангамова (вітамін B15) і параамінобензойнакислоти, вітамін F [3].
Потреба людини увітамінах залежить від її віку, стану здоров'я, характеру діяльності, порироку, вмісту в їжі основних макрокомпонентів харчування.
Мінеральніречовини ураціональному харчуванні так само незамінні, як і білки, ліпіди, вуглеводи,вітаміни. За недостатності чи надлишку мінеральних речовин з організмі людинивиникають специфічні порушення, які призводять до захворювань.
Мінеральніречовини становлять порівняно велику частину тіла людини (близько 3 кг золи). У кістах вони представлені у вигляді кристалів, у м'яких тканинах – у вигляді сировинногоабо колоїдного розчину в поєднанні головним чином з білками.
Мінеральніречовини виконують пластичну функцію в процесах життєдіяльності людини, важливаїхня роль у побудові кісткової тканини, де переважають такі елементи, як фосфорі кальцій. Мінеральні речовини беруть участь у найважливіших обмінних процесахорганізму – водно-сольовому, кислотно-лужному, підтримують осмотичний тиск уклітинах, впливають на імунітет, кровотворення, згортання крові. Деякіферментативні процеси в організмі неможливі без участі тих чи інших мінеральнихречовин. Приблизно третина всіх ферментів містить метал або активуєтьсяметалом.
Мінеральніречовини залежно від їхнього вмісту в організмі поділяються на макро- імікроелементи. До макроелементів належать натрій, калій, кальцій, магній,фосфор, хлор, сульфур, до мікроелементів – ферум, купрум, манган, цинк, йод,хром, кобальт, флуор, молібден, нікол, стронцій, кремній, селен, ванадій. Умікрокількостях вони стимулюють біохімічні процеси, але у великих дозах можутьпроявляти токсичну дію на організм.
1.2 Харчування таздоров’я населення України
Аналіз динамікихарчування різних груп населення України свідчить, що за останні роки істотнопорушилася структура харчування українців. Знизилося споживання м’яса і молока,фруктів і овочів, риби і рослинної олії. Зросло споживання лише одногопродукту, який по праву називають національним – картоплі. За останні два рокипопулярність «другого хліба» збільшилася на 13,2 %. Отже, значнаверства населення (62,7 %), тобто люди з низьким рівнем сукупних витрат, атакож ті, хто перебуває на рівні прожиткового мінімуму, споживають, в основномукартоплю і хліб. Як наслідок, їхній раціон збіднів на біологічно повноцінніпродукти тваринного походження. В той же час у ньому значно зріс вміст простихвуглеводів та тваринних жирів; рівень пектину та клітковини, що регулюютьдіяльність товстого кишечнику, катастрофічно знизився (дефіцит сягає 70 %) [21].
Таблиця 1.1. Споживання основних продуктівхарчування України в 1990 та 2003 рр., кг особу за рік [13]Продукти Рекомендована норма 1990 р. 2003 р. Зміни, % М’ясо та м’ясопродукти 45 68,2 30 –56,0 Молоко і молочні продукти 291,6 373,2 205 –45,0 Яйця (шт.) 231,3 272 175 –35,7 Риба та рибні вироби 13,5 17,5 9 –48,6 Олія 6,4 11,6 9,4 –19,0 Картопля 93,2 131 138 +5,3 Овочі та баштанні культури 110,4 102,5 102 –0,5 Фрукти, ягоди, горіхи та виноград 42 47,4 25 –47,3 Цукор 27,6 50 38 –24,0 Хлібопродукти 117 141 129 –8,5
Як зазначаєСмоляр В.І. [19], одноманітне жиро-вуглеводне харчування більшої частининаселення призводить до збільшення маси тіла у 30 % жінок, 15 % чоловіків та 10% дітей. Загальновідомо, що це прискорює розвиток атеросклерозу, призводить доартеріальної гіпертензії, інсулінозалежного діабету та онкологічнихзахворювань. Соціальні наслідки цього явища дуже значні, оскільки зумовлюютьвтрати працездатності та ранньої інвалідності.
Дослідження,проведені в 2000 р. у Києві співробітниками Інституту гігієни і медичноїекології АМН України, свідчать про значне погіршення харчування дітей віком 4–6років, які відвідують дошкільні заклади. Визначено виражений дефіцит у раціонім’яса, риби, молока, молочнихпродуктів, а також овочів і фруктів. Споживання тваринного білка знижене на 23%, вітаміну А – 70 %, вітаміну С – 11 %, вітаміну В2 – 49 %. Широкорозповсюджена полінутрієнтна недостатність харчування, або так званий «прихованийголод». До 90 % обстежених мають недостатність у раціоні вітаміну С,дефіцит якого сягає 50–80 %; у 40–80 %, виявлена недостатня забезпеченістьвітамінами групи В та фолієвою кислотою, 95 % обстежених мають 30–40 %-унедостатність вітаміну А [6]. Нестача життєво важливих елементів призводить допослаблення захисних функцій в організмі, його неспроможності протистоятизахворюванням [9].
Не випадково заостанні роки дуже поширеною інфекційною хворобою став туберкульоз, який виникаєчерез недостатню кількість білків у харчових раціонах. Найбільше ця хворобапоширюється в Україні серед чоловіків. Загальні показники смертності, пов'язаніз нею, є одними з найвищих у сучасній Європі, втричі перевищують цей показник українах Євросоюзу, вдвічі – у країнах Центральної та Східної Європи і в 1,5 рази– на теренах колишнього СРСР [10].
У 2001 р. фахівціцього ж інституту провели епідеміологічні дослідження характеру харчуванняшколярів усіх вікових груп по всіх 5 регіонах України. Вперше було вивченофактичне харчування дітей не тільки в містах, але й в сільській місцевості.Порушення харчового статусу проілюструємо на стані фактичного харчуванняшколярів 11–13 років. В усіх регіонах у дітей цього віку кількість загальногобілка в раціоні становила 75–91 % від фізіологічної норми, при цьому тваринногобілка – 70–79 %. Співвідношення білків, жирів і вуглеводів було істотнопорушено на користь останніх за рахунок їх різкого збільшення і зменшення враціоні білків. Добове надходження вітаміну А було в 2,0–5,3 рази меншефізіологічної норми у дівчат та в 1,5–4,0 рази – у хлопців. Добове надходженнякальцію було нижче в 3–4 рази. Це пов’язано з вкрай низьким рівнем споживаннядітьми молока та молокопродуктів: у великих містах – в середньому до 90 г (при фізіологічній нормі біля 500 г), в сільській місцевості –120 г [6].
Порушенняхарчового статусу дітей підтверджувалося зменшенням значень середніхантропометричних показників за останні 10 років. У школярів виявленоуповільнення темпів росту довжини тіла, зменшення маси та об’єму грудноїклітки. Такі зміни супроводжувалися астенізацією будови тіла, затримкоюстатевого дозрівання. Зрозуміло, що саме в дитинстві закладається основа дляхвороб аліментарного ґенезу.
Дослідженняминауковців Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України чітковизначена залежність здоров’я дитини, її психічного та фізичного розвитку відхарактеру і рівня харчування вагітної жінки, матері-годувальниці й самої дитиниз перших днів життя. Дослідження показали, що в жінок, які мешкають у великихмістах, значно знизилася харчова цінність грудного молока за всімакомпонентами. Зокрема, в жінок, що проживають у м. Києві, у грудному молоцівизначається низький вміст кальцію, фосфору, заліза, цинку, міді (у 2 разименше за норму ВООЗ), високий рівень свинцю, алюмінію, кадмію та інших ксенобіотиків.Це призводить до пригнічення захисних функцій організму, розвитку в дітейанемій [10].
Про низькийрівень профілактичної роботи свідчить також той факт, що в Україні щорокународжуються діти з вадами, яким можна запобігти при забезпеченні раціональногохарчуванням матерів під час вагітності (вживання йоду, фолієвої кислоти,есенціальних мікроелементів).
Дані військовихмедиків свідчать, що майже 30 % хронічної захворюваності військовослужбовцівстановлять хвороби органів травлення. Простежується тенденція «омолодження»тяжких захворювань органів травлення та серцево-судинної системи, зростанняпатології нервової системи, психічних розладів.
Військові медикидійшли висновку, що низький соціально-економічний рівень життя, в умовах якогожила переважна більшість майбутніх військовослужбовців, не забезпечував їмдостатнього та якісного харчування; можливостей для занять фізкультурою іспортом. У той же час він сприяв проявам антисоціальної поведінки, вкоріненнютаких шкідливих для здоров’я звичок,як вживання наркотиків, паління та зловживання алкоголем.
Значнозбільшилася кількість «захворювань похилого віку», передумови якихнакопичуються впродовж усього життя людини. До них належать серцево-судиннізахворювання, рак, діабет, інсульт, катаракта і глаукома, остеопороз, пов’язаніз харчуванням нижче фізіологічних норм в умовах несприятливої екологічноїситуації, які визначають якість харчових продуктів і нормальну життєдіяльністьлюдини [10].
Розбалансоване,полідефіцитне харчування більшості населення призводить до розвитку хронічнихнеінфекційних захворювань, які набувають епідемічного характеру. За період з1996 по 2001 рр. спостерігалося зростання загальної захворюваності (на 36,4 %).В її структурі одне з перших місць посідають хвороби кровообігу, захворюваністьна які за останні 5 років зросла на 53,9 %, (у т.ч. на гіпертонічну хворобу –58,7 %, ішемічну хворобу серця – 50,3 %). Рівень захворюваності на цукровийдіабет зріс на 6,5 % [21].
Поширюютьсясоціально зумовлені інфекційні хвороби, зокрема туберкульоз, розвиток якогопевною мірою також пов’язаний з недостатнім білково-енергетичним харчуванням.Висока захворюваність на ендемічний зоб та ріст залізодефіцитних станів середдівчат та жінок дітородного віку свідчать про недостатній рівень популяційноїпрофілактики аліментарних та аліментарнозалежних захворювань. І, насамкінець,раціональне, науково обґрунтоване харчування має непересічне значення длязапобігання розвитку онкологічних хвороб (у межах 35–50 %, за даними ВООЗ).
Таким чином, ухарчуванні населення України можна виділити наступні важливі порушення:
· надлишковеспоживання тваринних жирів;
· дефіцитполіненасичених жирних кислот;
· дефіцитповноцінних тваринних білків;
· дефіцитбільшості вітамінів;
· дефіцитмакро- і мікроелементів (кальцію, феруму, йоду, фтору, селену, цинку);
· вираженийдефіцит харчових волокон.
Основнимипричинами порушення структури харчування населення України є з одного бокунизька купівельна спроможність більшості населення, з іншого – низька культураспоживання (недостатній рівень культури харчування, недотримання його режимутощо). Відтак вирішення проблеми харчування населення потребує консолідаціїзусиль влади, виробників, науковців та практиків. І це закономірно. Адже длязбереження та зміцнення здоров’я народу, профілактики захворювань, пов’язанихіз порушенням харчового статусу людини, необхідно створити медичні, правові,економічні та соціальні передумови.
Порушення біохімічної рівноваги, що виникає унаслідок незбалансованогохарчування, яке склалося впродовж життя багатьох поколінь, записана в нашихгенах і виявляється в сильних і слабких сторонах специфічних процесів, щовідбуваються в організмі. Якщо навколишнє середовище несприятливе особливостямнашого генетичного коду, організм не може пристосуватися і хворіє. Якщо,навпаки, оточення дає все, що необхідне нашому організму, імунітетпідвищується, а разом з ним – і наші шанси на хороше здоров'я і достатокжиттєвих сил.
Харчові продукти мають ряд компонентів, які здатні захищати наш організмвід хвороб.
1. Речовини, що беруть участь в забезпеченні функції бар'єрних тканин.До них відносяться вітаміни А, С, Р, групи В, Е. Наприклад, ретинол, а такожбагато вітамінів групи В необхідні для утворення структурних компонентівслизових оболонок дихальних, сечостатевих шляхів, травного каналу, шкіри. Упідтримці цілісності мембран кліток, забезпеченні нормальної еластичностістінок кровоносних судин беруть участь токофероли, аскорбінова кислота,біофлавоноїди. Ці вітаміни, а також лецитин, кефалін, сірковмісні амінокислоти,лимонна кислота і інші речовини проявляють властивості антиоксидантів — гасятьперекисне окислення ліпідів (ПОЛ), оберігаючи тканини від появи вільнихрадикалів. Це особливо важливо при стресах, дії іонізуючої радіації, наявностівиробничої шкоди.
2. Сполуки, поліпшуючі знешкоджуючу функцію печінки. До них відносяться сполуки,які забезпечують процеси гідроксилування, метилування токсичних речовин впечінці. Джерелами рухомих метильних груп є метіонін, вітамін U, вітамін В15,або пангамова кислота, холін, лецитин, бетаїн, фолацин і вітамін В12. Береучасть в знешкодженні глутамінова кислота, якою багатий бурякі інші рослинні продукти. Для нормальної функції печінки необхідне надходженняз їжею ліпотропних речовин, що запобігають накопиченню ліпідів в печінці, черезщо функція печінки може порушуватися. До ліпотропних речовин відносяться всі тіречовини, які сприяють окисленню ліпідів до кінцевих продуктів. Зокрема, до нихвідносяться ніацин, або вітамін РР, рибофлавін (вітамін В2), вітамін С, вітамінР (біофлавоноїди), лецитин, холін, іони калію, ненасичені жирні кислоти.
3. Речовини, що беруть участь в захисті організму від мікроорганізмів івірусів. Цефітонциди – речовини, що містяться в багатьох рослинних продуктах. У фітонцидівє важлива властивість – вони не засвоюються організмом людини, тому проходятьтранзитом через весь шлунково-кишковий канал, знешкоджуючи мікроорганізми.Фітонциди є в гірчиці, хроні, часнику, цибулі, петрушці, капусті, буряці,моркві, цитрусових, обліписі, червоній і чорній смородині, суниці, журавлині,брусниці. Всі фітонциди дуже нестійкі, лише фітонциди часнику дуже стійкі ітривало зберігаються.
4. Речовини, що проявляють антиканцерогенні ефекти:
· ретинол(вітамін А), захищає ротову порожнину і ШКК, сечовий міхур;
· комплексаскорбінової кислоти, токоферолу, ретинолу і цистеїну, який гальмує накопиченняв організмі нітрозамінів, що утворюються з попередників, що містяться в ковбасіі інших продуктах. Нітрозаміни відносяться до сильнтх канцерогенів;
· вітамін Кі джерела, що його містять, зокрема, морква, капуста, паста з океанічноїкреветки;
· баластніречовини (целюлоза), запобігають розвитку раку товстої кишки;
· бета-ситостерол, що міститься в рослиннихмаслах, зменшує вірогідність появи раку товстої кишки.
Джерелами захисних речовин є: сир, молочнокислі продукти, нежирні сортим'яса і риби у відварному вигляді, яєчний білок, рослинні масла, вівсяна ігречана крупи, буряк, морква, гарбуз, капуста білокачанна, листові овочі, чорнасмородина, аґрус, обліпиха, шипшина, цитрусові. Бажано, щоб ці речовинипотрапляли в організм людини в комплексі.
Сучасні продуктихарчування дуже різноманітні, але людині яка піклується про своє здоров’янеобхідно уміти вибрати тільки ті продукти, споживання яких максимальнозабезпечать баланс всіх їх складових: білків, жирів, вуглеводів, клітковини,мінералів, мікроелементів, вітамінів, лужно-кислих основ і води [1].
1.3 Харчуванняшкільної молоді
Життєдіяльністьорганізму постійно супроводжується великими витратами енергії, якавідновлюється за рахунок речовин, що поступають з їжею.
Кисляковська В.Г.[14] зазначає: «Що молодше організм, то інтенсивніше перебігають в ньомуобмінні процеси, диференціація окремих клітин і тканин, що пов’язано з підвищеноюпотребою в енергії. Енергія, що витрачається, залежить від віку дитини, виду способужиття, кліматичних умов, сезону року».
Їжа для організму не тільки джерело енергії, але перш за все пластичнийматеріал, який витрачається на побудову клітин органів і систем; вона служитьтакож джерелом тепла, сприяє підвищенню стійкості дитячого організму донесприятливих дій зовнішніх і внутрішніх факторів, покращує працездатність [22].
Приорганізації раціонального харчування школярів мають бути враховані віковіособливості. Як відомо, шкільний період поділяється на три:
· молодший– 6–10 років,
· середній–11–13 років,
· старший –14–17 років.
Співвідношенняміж масою білків, жирів і вуглеводів у раціоні за енергетичною цінністю маєстановити 14:31:55. Потреба в білках, жирах і вуглеводах збільшується з віком.Однак легкозасвоювані моно- і димерні вуглеводи мають становити не більше 20 %їх загального споживання. Енергетична цінність харчового раціону підвищується з2000 до 3000 ккал. Оптимальне співвідношення між кальцієм і фосфором у раціонахмає становити 1,2:1,5. Майже 60–80% добової потреби в кальцію маєзабезпечуватися за рахунок молока і молочних продуктів [13].
Крімтого слід враховувати вид трудової діяльності – школярів, певною мірою, можнавіднести до людей розумової праці, що також визначає особливості харчування.При розробці раціону харчування для людей розумової праці необхідно спиратисяна основи раціонального харчування і його профілактичного значення. Проявом цихособливостей є певна спрямованість харчування – забезпечення підвищеноїстійкості організму до дії високого нервового навантаження, тобто антистресовийнапрям харчування. Інтенсивний розвиток організму і значне нервово-психічненавантаження школярів обумовлюють високу потребу у вітамінах та мінеральнихречовинах.
Такимчином, харчування школярів має свої особливості, які полягають узбалансованості харчових речовин з урахуванням росту і розвитку дитячогоорганізму та активній розумовій праці.
1.4 Екологіяхарчування як елемент національної безпеки
Харчування– одна з найвагоміших форм взаємозв'язку організму людини з навколишнімсередовищем. Але в сучасних умовах продукти харчування можуть нести інегативний ефект, враховуючи забруднення навколишнього природного середовищатоксичними речовинами антропогенного походження (солями важких металів,нітратами, нітритами, пестицидами, радіонуклідами тощо). Разом з їжею цісполуки потрапляють в організм людини. Багато з них дуже стійкі, можуть ворганізмі накопичуватися або перетворюватися в не менш або навіть більш стійкіпохідні. Вони спричиняють гострі і хронічні отруєння, провокують виникненнятяжких ендоекологічних хвороб, а окремі – віддалені наслідки, уражаютьгенетичний апарат і позначаються на здоров'ї нащадків [16].
Проблемараціонального харчування і збереження здоров'я набуває особливої актуальності вумовах нинішнього тотального забруднення навколишнього середовища. Антропогеннізміни середовища зумовлюють не лише виникнення нових форм і видів збудників,але й змінюють епідеміологію «класичних» хвороб. В організмі людинитоксиканти можуть вступати у взаємодію між собою, з іншими токсикантами,харчовими добавками, лікарськими препаратами, біологічно активними речовинамиорганізму, утворювати більш потенційно небезпечні метаболіти, ніж вихідніречовини, мати синергічний ефект, акумулюватися в тих чи інших органах.
Екологічнаагресія запускає патологічний причинно-наслідковий ланцюг: фактори агресії(токсичні речовини + радіація + дефекти харчування і способу життя + соціальнийстрес + інші фактори) = порушення обміну речовин, утворення аутотоксинів,розвиток автоінтоксикації, зрив адаптації, клінічні прояви ендоекологічногозахворювання. Це захворювання вирізняється одночасним накопиченням багатьохтоксичних речовин-ксенобіотиків, які надходять у відносно невеликих кількостяхіз навколишнього середовища, і токсичних метаболітів, які утворюються врезультаті порушення обміну речовин. Одним із основних джерел надходження інакопичення хімічних токсикантів у організм людини є харчові продукти і питнавода. З ними також можуть надходити в організм людини радіоактивні табіологічні забруднювачі [2].
Виробництвоекологічно безпечної продукції – першочергове завдання при екологізаціїсільськогосподарської діяльності. Під екологічно безпечною розуміють такупродукцію, яка протягом свого «життєвого циклу»(виробництво-переробка-споживання) відповідала б установленим органолептичним,загальногігієнічним, технологічним і токсикологічним нормативам та негативно невпливала б на здоров'я людини, тварин і стан навколишнього середовища.
Важливою умовоюдля покращення якості продовольчої продукції є контроль з боку держави нарізних етапах її виробництва і споживання, згідно із Законами України: «Проякість харчових продуктів», «Про стратегію сталого розвиткуУкраїни», «Про захист прав споживача», Указу Президента «Пронаціональну програму „Репродуктивне здоров'я 2001-2005“ [16].
1.5 Екотрофологія – нова система знань про харчування
Через зв’язкиглобалізаційного характеру особистість ХХІ ст. перебуває в значно складнішомуекологічному, соціальному, професійному середовищі, ніж раніше, й у більшсуперечливому соціумі. Екологічна компонента при цьому набуває все більшогозначення, оскільки саме через екологію, яка має справу з об’єктамистихійно-природного характеру, та об’єктами, що зазнали антропогенного впливу,наука та суспільство нарешті починають привертати свою увагу до процесів, щовідбуваються між компонентами системи „людина–природа–соціум“.Важливим елементом взаємодії цих компонент є харчування. Для людини – цеосновний (і чи не єдиний керований) чинник, що забезпечує здоров’я, нормальнийрозвиток, довголіття, творчий потенціал, продуктивність праці.
Димань Т.М.,Барановський М.М. [11] переконані, що в умовах сьогодення виникає потреба нетільки в новій ідеології життя, а й у новій системі знань, побудованій наєдиній теоретичній основі, що охоплює низку питань, які в контексті харчуваннявиходять за межі біології, екології, медицини, економіки.
Такою системоюзнань, яка основана на досягненнях природничих, соціальних та економічних наук,сьогодні виступає екотрофологія. Термін „екотрофологія“ (грец. ойкос– місце проживання, трофе – харчування, логос – учення) вперше був застосованийу Німеччині в середині 1960-х років по відношенню до вчення, яке об’єднувалонауки про харчування людини та економіку домашнього господарювання [13]. ВУкраїні цей науковий напрям став розвиватися з 2003 року, коли вБілоцерківському державному аграрному університеті на екологічному факультетібула створена кафедра екотрофології [5]. Специфіка „української“екотрофології – це акцент на екологічній компоненті харчування людини, щобільшою мірою відповідає нинішньому баченню проблем у цій галузі. Екотрофологія– це міждисциплінарний науковий напрям, який охоплює весь харчовий ланцюг івзаємодію системи харчування з навколишнім середовищем, суспільством,економікою, здоров’ям людини.
Екотрофологіянавчає як створити умови, що повністю забезпечують потреби різних верствнаселення в раціональному і збалансованому харчуванні, адекватному національнимтрадиціям і звичкам, віку, професії, стану здоров’я, економічному положенню таекологічній ситуації, відповідно до вимог сучасної медичної науки [13].
Традиційнимі домінуючим нині епістемологічним підходом у вирішенні проблем харчуваннянаселення є редукціонізм. (Епістемологія – це розділ філософії, який вивчаєприроду, походження і межі знань людини. Вона відповідає на питання, що єзнання, як воно отримується і що робить його знанням). З погляду редукціонізму,ціле виступає як сума окремих його частин. У такому контексті, наприклад,раціон виступає як набір певних харчових продуктів, а харчовий продукт – яксума певної кількості поживних і непоживних компонентів. Дослідження дієтологіву минулому столітті були сфокусовані на конкретних складниках їжі та їх впливіна здоров’я людини. Проте раціон людини – це не просто сума окремих харчовихречовин, а суміш харчових продуктів, які складаються з безлічі хімічнихречовин. В цій суміші можуть проявлятися різні комбінаційні ефекти, такі яквзаємодія, антагонізм, синергізм. І це потрібно враховувати при складанніраціонів [11]. Автори зазначають, що яскравим прикладом редукціоністськогопідходу є теорія збалансованого харчування, на основі якої були розроблені різніхарчові раціони для всіх груп населення з урахуванням фізичних навантажень,кліматичних та інших умов; створені нові харчові технології; виявлені ранішеневідомі амінокислоти, вітаміни, мікроелементи. Відповідно до теорії, загальнакількість харчових речовин має бути не менше 60, у тому числі 18 амінокислот,12 вітамінів, 16 мінеральних речовин. Співвідношення між білками, жирами івуглеводами має становити 1: 1,3: 4,6. Однак балансовий підхід та ідеярафінованої, безбаластної їжі, яка випливає з нього, нанесли й великої шкоди.Дослідники стали фіксувати так звані „хвороби цивілізації“ –атеросклероз, діабет, остеохондроз, остеоартроз та ін. Створення рафінованихпродуктів з високим ступенем очищення обернулося проблемою появи і низкизахворювань шлунково-кишкового каналу. Таким чином, теорія збалансованогохарчування була піддана переоцінці і на її зміну прийшла теорія адекватногохарчування, яка сформувала уяву про внутрішню екологію (ендоекологію) людини.
Екотрофологіяпропонує новий стратегічний підхід до вивчення проблем харчування людини –холістичний. За холістичною концепцією, ціле не розглядається як сума окремихйого частин, а враховує динамічну взаємодію всіх складників цілого у їхньомусинтезі. Жодна із частин не має властивостей, притаманних цілому. Пронеобхідність холістичного підходу для подолання існуючої кризи в системіхарчування і забезпечення сталого розвитку суспільства йшлося на Всесвітньомусамміті з проблем харчування, який відбувся в 2002 р.
Екотрофологіяохоплює всю систему харчування, враховуючи його вплив на здоров’я, довкілля,соціальні та економічні аспекти життя людини, тобто передбачає інтеграцію наук,пов’язаних з харчуванням людини. Вона включає як засоби аграрного виробництва –механізацію, енергетику, добрива, пестициди, так і компоненти харчового ланцюга– виробництво, вирощування продукції, транспортування, зберігання, переробку,пакування, реалізацію, готування, споживання, а також утилізацію відходів [13].
Отже,екотрофологія є мультидисциплінарною інтегральною дисципліною, яка має зайнятичільне місце у планах підготовки різнофахових спеціалістів, оскільки всі ми –представники різних професій, з різним рівнем освіти і матеріального добробуту– купуємо, готуємо, зберігаємо і споживаємо їжу [13].
Оволодіння цієюдисципліною сприятиме конверсії їхньої свідомості, її екологізації стосовнохарчування, формуванню екологічного мислення. Неосвіченість у галузі харчуваннявже призвела до низки негативних наслідків (у тому числі демографічних) україні, і стало очевидним, що для забезпечення раціонального харчування,підтримання здоров’я всі ми, а не лише медики, технологи та дієтологи, маємобути обізнаними в галузі харчування людини [10]. Адже, як сказав індійськийфілософ А. Парікчай: „Сила у того, хто знає“.
Розділ 2. МАТЕРІАЛ ІМЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ
2.1 Мета тазавдання роботи
Метою даноїроботи є вивчення структури й екологічних проблем харчування шкільної молодірізних вікових категорій міста Біла Церква та виявлення її обізнаності впроблемах раціонального харчування.
Для досягненняпоставленої мети ми виконували наступні завдання:
1. провестисоціологічні дослідження структури харчування школярів різного віку в двохзагальноосвітніх школах м. Біла Церква;
2. дослідитирівень освіченості школярів в сфері харчування людини;
3. зробитистатистичну обробку даних соціологічного дослідження;
4. порівнятидані, одержані для різних вікових груп школярів.
2.2 Методикидосліджень
Дослідженняпроводились на базі загальноосвітніх шкіл №13 та №17 м. Біла Церква.Досліджувались різні вікові категорії школярів (табл. 2.1.).
Таблиця 2.1. Досліднігрупи шкільної молодіГрупа Класи Кількість, чол. молодша 3-4 128 середня 8 90 старша 10-11 108
Серед школярівпроводилося соціологічне опитування шляхом анкетування. Опитування проводили вгрудні-січні 2006-2007 рр. В ньому взяло участь 326 чоловік.
Анкета містила 13запитань з декількома варіантами відповідей:
1. Як часто Ви вживаєте м’ясо?
¨ Щодня
¨ 2-3 рази на тиждень
¨ Один раз на тиждень
¨ Раз на місяць і рідше
¨ Не вживаю зовсім
2. Як часто Ви вживаєте молочні продукти?
¨ Щодня
¨ 2-3 рази на тиждень
¨ Один раз на тиждень
¨ Раз на місяць і рідше
¨ Не вживаю зовсім
3. Як часто Ви вживаєте рибу і рибні продукти?
¨ Щодня
¨ 2-3 рази на тиждень
¨ Один раз на тиждень
¨ Раз на місяць і рідше
¨ Не вживаю зовсім
4. Як часто Ви вживаєте картоплю?
¨ Щодня
¨ 2-3 рази на тиждень
¨ Один раз на тиждень
¨ Раз на місяць і рідше
¨ Не вживаю зовсім
5. Як часто Ви вживаєте фрукти і фруктові соки?
¨ Щодня
¨ 2-3 рази на тиждень
¨ Один раз на тиждень
¨ Раз на місяць і рідше
¨ Не вживаю зовсім
6. За останні 7 днів Ви не вживали:
¨ Фруктові соки
¨ Рибу
¨ Свіжі фрукти
¨ Молочні продукти
¨ М’ясо
¨ Свіжі овочі
¨ Картоплю
7. Наскільки ви задоволені тим, як Ви харчуєтесь?
¨ Повністю задоволений
¨ Майже задоволений
¨ Незадоволений зовсім
8. Чи дотримуєтесь Ви правил раціонального харчування?
¨ Дотримуюсь
¨ Намагаюсь дотримуватись
¨ Не дотримуюсь, оскільки моя сім’я матеріально не спроможна це робити
¨ Не дотримуюсь, оскільки нічого про це не знаю
9. Скільки разів на день Ви харчуєтесь?
¨ 1 раз
¨ Двічі
¨ Тричі
¨ Більше разів
10. Чи знаєте Ви про біологічно активні добавки (БАД)?
¨ Так, і вживаю їх з лікувальною метою
¨ Так, але не вживаю через брак коштів
¨ Не вважаю їх вживання доцільним
¨ Я ніколи не чув про такі
11. Чи вважаєте Ви, що правильне харчування забезпечує здоров’я організму?
¨ Так, це один з головних чинників здоров’я
¨ Правильне харчування впливає на здоров’я
¨ Харчування мало впливає на здоров’я
12. Чи вважаєте Ви за потрібне викладання в школах предметів з харчування людини?
¨ Так, це дуже потрібний предмет
¨ Ні 13. Які Ви маєте захворювання?
Вік________Стать_________
В анкетах дляучнів 3–4-их класів нами було виключено питання щодо дотримання правилраціонального харчування, вживання біологічно активних добавок (БАД) тазахворювань. У віці 9–11 років діти ще мало знайомі з основами раціональногохарчування, не знають про біологічно активні добавки. Стосовно питання про станздоров’я, то мало хто з молодших школярів знає свій діагноз. Таким чином,анкети для наймолодших респондентів містили десять запитань.
Отриманірезультати зводились в загальну таблицю за віковими групами з метою полегшеннястатистичної обробки інформації.
Розділ 3/>. РЕЗУЛЬТАТИДОСЛІДЖЕНЬ
3.1 Структурахарчування шкільної молоді
Проблемазабезпечення потреб людини у високоякісних, біологічно-повноцінних харчовихпродуктах – одна з найважливіших у повсякденному житті. Особливо це стосуєтьсямолоді, оскільки раціональне харчування забезпечує нормальний ріст і розвитокорганізму, а також є однією з ознак здорового способу життя.
Зважаючи наактивний спосіб життя, ріст організму, напружену розумову працю, необхіднимкомпонентом раціону шкільної молоді є білки тваринного походження. Аналізраціону школярів щодо наявності м’ясних продуктів показав, що лише третина дітейвживає м’ясопродукти щодня. Найбільшим цей показник виявився для учнів 10–11-ихкласів, де м’ясо щодня вживають майже 39% дітей. Основну частину становлятьдіти, м’ясо в раціоні яких з’являється двічі-тричі на тиждень (рис. 1).
/>
Слід зазначити,що серед школярів 3–4-их класів значна частка (15,6%) вживає м’ясо лише одинраз на тиждень, що може мати негативний вплив на молодий організм. Серед старшокласниківчастка таких дітей менша. Також є учні, які взагалі не вживають м’ясо. Якщосеред старшокласників такі випадки поодинокі, то серед школярів молодших класівїх 4 %. Можливо, це пов’язано з тим, що молоді батьки сьогодні широко практикуютьрізні дієти та вегетаріанство, до яких залучають і дітей. У такому випадкуорганізм дитини позбавляється більшої частини незамінних амінокислот. Недостатнійвміст хоча б однієї з них призводить до зниження біологічної цінності білків іможе спричинити білкову недостатність, навіть в умовах достатнього вмісту білка,наприклад рослинного походження, в раціоні. Відомо, що у шкільному віці дитинапотребує споживання підвищеної кількості повноцінних білків для забезпеченнянадзвичайно активних пластичних процесів зростаючого організму.
Результатиопитування показали, що з віком у раціоні школярів дедалі рідше з’являються молочністрави: якщо серед найменшої вікової групи молоко і молокопродукти щодня вживаємайже кожен другий, то в восьмому класі – лише кожен п’ятий, а в 10–11-ихкласах всього 15% респондентів вживають їх щодня. Близько 40% опитаних в усіхвікових групах вживають молокопродукти двічі-тричі на тиждень. Слід зазначити,що в двох старших вікових групах школярів (8-і та 10–11-і класи) кожен десятийвживає молоко і молочні продукти лише раз на місяць і рідше. На рисунку 2показано вікові відмінності у споживанні молока та молочних продуктів середшколярів.
Також в 10–11-ихкласах майже 4% дітей не вживають молока і продуктів його переробки взагалі (вдвох молодших групах цей показник знаходиться в межах 1 відсотка).
Враховуючи такийнизький, на нашу думку, рівень споживання молока серед школярів, хотілося бзазначити, що молоко – це єдиний натуральний продукт, що містить майже повнийнабір необхідних поживних речовин. В білках молока є всі незамінні амінокислоти,легкозасвоюваний молочний жир з великим набором жирних молочних кислот. Незамінноюречовиною, з якою пов’язаний розумовий розвиток людини, є лактоза [8]. Вприроді лактоза зустрічається лише в молоці.
/>
Молочнокисліпродукти характеризуються високою фізіологічною цінністю. Молочна кислота,етанол, вуглекислий газ та інші речовини-складники сприятливо впливають наоргани дихання та центральну нервову систему. Вони поліпшують окисно-відновніпроцеси в організмі, сприяють кровотворенню. Живі молочнокислі бактерії, щовходять до складу молочнокислих продуктів, здатні колонізуватишлунково-кишковий канал людини і пригнічувати розвиток гнильної мікрофлори.
Сир – ще одинпродукт переробки молока, містить велику кількість легкозасвоюваних повноціннихбілків, молочного жиру, різних солей і вітамінів. Жоден продукт не міститьстільки солей кальцію, як сир, причому в сирі вони перебувають в легкодоступній формі, оскільки входять до складу білків. Крім того, у сирі оптимальнеспіввідношення кальцію і фосфору (1,5:1), тому ці елементи краще засвоюютьсяорганізмом [4].
З аналізу анкетвиявлено надзвичайно низький рівень споживання школярами риби і рибних продуктів.Так, в 3–4-их класах рибу щодня споживає кожен сьомий, у 8–их – кожендвадцятий, а в 10–11-их – із понад сотні опитаних в цій віковій категоріїрибопродукти щодня вживають лише три респонденти. Навіть тих, хто має змогуспоживати рибу двічі-тричі на тиждень, виявилося менше третини, окрім молодшоївікової групи, де цей показник становить 36%. Левову частку становлять школярі,в раціоні яких страви з риби з’являються раз на місяць і рідше, таких дещоменше половини.
Понад третинареспондентів визнали, що за останні 7 днів зовсім не вживали рибу. А великийвідсоток дітей взагалі не вживають рибу в їжу: близько 7% в двох старших групахі 4% в 3–4-их класах.
Можна припустити,що такий низький рівень вживання риби і рибопродуктів пояснюється високоюціною, яка часто перевищує ціну м’яса і тому, маючи певні кошти, батькивіддають перевагу іншим продуктам, а не рибі, яка не є основним компонентомхарчування, а вживається частіше як делікатес. Споживання школярами риби ірибних продуктів зображено на рисунку 3.
/>
Ми вважаємо, щострави з риби повинні частіше з’являтися на столах українців, особливо молоді, адженаявність у м’ясі риби невеликої кількості небілкових екстрактивних речовинвідіграє велику роль в травних процесах, викликаючи апетит до їжі та сильневиділення травних соків організмом [4].
Чільне місце враціоні школярів посідає картопля: в молодших класах кожен другий ученьспоживає страви з картоплі щодня, в 8-их та 10–11-их класах – понад 60%опитаних. Майже третина дітей в 10–11-их класах і понад третину в двох іншихгрупах мають картоплю на своєму столі 2–3 рази на тиждень. Частка тих, хторідше вживає картопляні страви, невелика, лише в 3–4-их класах 11% школяріввживають картоплю раз на тиждень. В найстаршій і наймолодшій групах по 6% і 5%,відповідно, зазначили, що за останні 7 днів взагалі не вживали картоплі, а в 8-ихкласах таких лише 1%.
Така популярністьстрав з картоплі зумовлена передусім її легкодоступністю та великим різноманіттямстрав, що готуються з картоплі.
Для раціональногохарчування людина має вживати, окрім картоплі, інші овочі, що містять клітковину,мінеральні солі, вітаміни, інші біологічно активні речовини. Наявність ураціоні овочевих страв є необхідною умовою для формування і оновлення клітинорганізму, регулювання процесів обміну.
Однак під часкулінарного оброблення значна частина корисних речовин, що містяться в овочах,руйнується, тому найціннішим для отримання повного спектру корисних речовин євживання овочів у свіжому вигляді. Аналіз результатів анкетування показав, щотретина респондентів (майже 34%) в молодшій групі за останні 7 днів взагалі невживали свіжих овочів, в двох старших вікових категоріях ця частка ще вища: 40%в 8-их класах і майже 43% в 10–11-их класах (рис. 4).
/>
Таке „недбале“ставлення до свіжих овочів в раціоні є негативно позначається на здоров’їорганізму, особливо взимку. В цей період організм піддається дії екстремальнихфакторів навколишнього середовища та численним атакам інфекційних захворювань ітому організм потребує великої кількості вітамінів та інших біологічно активнихречовин, основним джерелом яких і можуть стати свіжі овочі.
Крім свіжиховочів, вагомим джерелом постачання вітамінів, мінеральних солей тамікроелементів для молодого організму є наявність у щоденному раціоні свіжихфруктів та фруктових соків.
Під час опитуваннянами виявлено, що фрукти і соки є досить легкодоступними для школярів навіть взимовий період. Про це свідчить те, що понад половину опитаних (54%) в 10–11-ихкласах вживають їх щодня, а в двох молодших вікових категоріях кількість такихперевищує 60%. Переважна більшість з решти респондентів мають змогу вживатифрукти і фруктові соки 2–3 рази на тиждень. Також нами виявлено, що школярівіддають перевагу свіжим фруктам над соками. Так, серед тих, хто не вживавсвіжі фрукти за останні 7 днів, в усіх групах опинилось 1–6% опитаних, а тих,хто не вживав фруктових соків, – 11-16%. На рисунку 5 наведено споживанняшколярами свіжих фруктів і соків.
/>
Ми б такожрекомендували віддавати перевагу цілим фруктам де наявна велика кількістьклітковини, харчових волокон – баластних речовин, які за теорією адекватногохарчування є необхідним компонентом їжі, і які помилково вважилися непотрібнимиза донедавна популярною теорією збалансованого харчування. Ідея рафінованої їжі,викладена в цій теорії, завдала великої шкоди. У людей, які вживали безбаластніпродукти, часто фіксували так звані „хвороби цивілізації“ –атеросклероз, діабет, остеохондроз, остеоартроз. Дефіцит харчових волокон враціоні може обернутися низкою захворювань шлунково-кишкового каналу. Крімтого, як відомо, споживання свіжих фруктів особливо корисне для зубів і ясен.
3.2 Дотриманнярежиму та правил раціонального харчування школярами
Ще одним важливимфактором харчування є режим харчування. Найраціональнішим вважаєтьсячотириразове харчування. Воно забезпечує добре самопочуття людини, нормальнефункціонування органів травлення, збудження апетиту. Дотримання раціональногорежиму харчування та умов вживання їжі забезпечує засвоєння до 90% компонентівспожитої їжі.
Серед опитанихлише в старшій віковій категорії значна частка тих, хто вживає їжу понад трирази на день – майже 41%, в 8-их класах таких 23%, а серед наймолодшихреспондентів лише 16% (рис. 6).
/>
Сьогодні в світінайпопулярнішим є триразове харчування, воно менш раціональне, оскільки впроміжках між прийманнями їжі може виникати різке відчуття голоду.Підтвердженням популярності цього режиму харчування є те, що переважнабільшість опитаних школярів харчується саме тричі на день: 70% дітей в 3–4-ихкласах, 64% – в 8-их класах, 43,5% в 10–11-их класах. Від 7 до 11% дітей врізних вікових категоріях вживають їжу лише двічі на день. В межах 1–3відсотків респондентів зазначили, що харчуються нерегулярно чи тільки один разна день.
Результатианкетування дали змогу зробити висновок, що більш ніж кожен десятий школяр маєвкрай нераціональний режим харчування, що може спричинити порушення діяльностітравних залоз, сповільнене перетравлювання їжі, розвиток коліту та інших хворобтравного каналу.
В двох старшихгрупах було поставлено питання щодо дотримання школярами правил раціональногохарчування. За результатами анкет нами виявлено, що в восьмих класах лише коженп’ятий вважає, що він дотримується правил раціонального харчування, а в старшійвіковій категорії таких лише 15%.
Переважнубільшість становили респонденти, які намагаються дотримуватись таких правил:79% в 10-11 і 73% в 8-их класах. Один відсоток школярів в обох групахзізналися, що їх родини мають недостатньо коштів, щоб забезпечити себе повнимнабором продуктів, який дозволив би харчуватися раціонально. Майже 6%респондентів взагалі нічого не знають про те, як потрібно раціональнохарчуватись.
3.3 Харчування іздоров’я шкільної молоді
Як визнаютьнауковці, всі хвороби людини прямо чи опосередковано пов’язані з харчуванням. Просерйозні порушення в структурі харчування шкільної молоді свідчить цілий спектрхвороб, зазначений в анкетах: часто зустрічаються гастрити, панкреатити тахолецистити, розлади травлення, є випадки виразкової хвороби навіть середнаймолодших школярів, поширені харчові алергії, хвороби нирок та печінки. Частівипадки гострих респіраторних та інфекційних захворювань свідчать пропослаблення імунної системи організму, що може бути наслідком нераціональногохарчування. Проте дані щодозахворюваності ми вважаємо статистично невірогідними, оскільки лише 36%респондентів зазначили в анкетах свої хвороби, близько 2% вважають себездоровими, решта утримались від відповіді. Більшість хвороб, які були вказанішколярами в анкетах, належать до хвороб органів травлення. Це узгоджується зданими, які було отримано під час досліджень харчування студентської молоді [11].
Науковцямивизнано, що навіть вживаючи різноманітні продукти в відповідних співвідношенняхі за певними правилами, людина не завжди може отримати необхідний набірнутрієнтів. Причиною цього є рафінування продуктів, неправильна кулінарнаобробка, додавання консервантів та інших нехарчових добавок, зміни в складіпродуктів внаслідок порушення технології вирощування. Можливим вирішенням цієїпроблеми є вживання з лікувально-профілактичною метою біологічно активних добавок(БАД). БАД не є лікувальними препаратами і за правильного застосування зовсімне шкодять організму. Водночас БАД регулюють широкий спектр біохімічних реакційта фізіологічних функцій. Лікувальний ефект БАД реалізується через фізіологічнімеханізми, і на відміну від медикаментів він повільний і тривалий. СпоживанняБАДів учнями зображено на рисунку 7.
/>
В результатіпроведеного дослідження нами виявлено, що хоча біологічно активні добавки лише нещодавностали широкодоступними в Україні і ще не набули великої популярності, проте більшніж кожен п’ятий школяр в 8–11-их класах вживає їх з лікувальною метою. Близько9% респондентів в двох старших вікових категоріях хотіли б вживати БАД, але наце в родинах бракує коштів. Третина опитаних вважає вживання БАД недоцільним, а36–39% школярів в різних класах взагалі не чули про біологічно активні добавки.
Дивним виявилосьте, що більшість школярів задоволені своїм харчуванням, таких 58% в старшихкласах, 79% в 8-их класах і 73% в 3–4-их класах. Лише 3% дітей в молодшихкласах незадоволені станом свого харчування, в обох старших вікових групахреспондентів незадоволених 1%. Такі результати, зважаючи на зазначені вище проблемизі споживанням певних груп харчових продуктів, можуть свідчити, на нашу думку,про низьку культуру та низький рівень освіченості в галузі харчування. Протебільшість школярів (66–69%) усвідомлює, що харчування є головним чинником, якийвпливає на здоров’я. Майже третина опитаних у всіх вікових групах вважаютьхарчування важливим, але не головним чинником здоров’я і на думку 1–3% дітей, харчуваннямало впливає на здоров’я.
Хоча учні йусвідомлюють важливість правильного харчування, нами виявлена тенденція, що звіком діти виявляють все менше бажання вивчати предмети з харчування людини.Так в 3–4-их класах 90% респондентів заявили, що викладання таких предметівпотрібне в школах, а в 10–11-их класах необхідність вивчення такого курсувизнають лише 44% школярів (рис. 8).
/>
Проте, мивважаємо, що правилам раціонального харчування людина має навчатись ще вранньому віці і тому великим позитивом є те, що саме наймолодша категоріяреспондентів виявляє активне бажання вивчати харчування людини.
Таким чином,аналіз структури харчування шкільної молоді двох шкіл м. Біла Церква виявивзначні її порушення. Раціон учнів бідний на біологічно повноцінні продукти,споживання яких сприяє активній розумовій діяльності. У переважаючої більшостідітей спостерігається одноманітне жиро-вуглеводне харчування, яке вже призвелодо виникнення багатьох хронічних захворювань.
Більшістьшкільної молоді усвідомлює необхідність підвищення рівня знань, подоланнянеосвіченості в галузі раціонального екологічного харчування, прагнуть вивчатипредмети такого спрямування. Допомогти їм у цьому важливе завдання держави вцілому і навчальних закладів зокрема. Адже здоров’я молодого покоління запоруказдоров’я нації, а від цього значною мірою залежить національна безпека.
Розділ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
Управління охороною праці у навчальних закладах в ціломуспівпадає із загальною системою управління підприємством. На рівні підприємстваособою, що приймає рішення, є керівник підприємства; по галузях виробництва — керівники галузей, а на робочих місцях — керівники робіт. Забезпечення охоронипраці є невід'ємною складовою частиною виробничої діяльності усіх посадовихосіб підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за стан умовпраці, безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотриманнявимог чинного законодавства про охорону праці в цілому на підприємстві.Безпосередню відповідальність за забезпечення безпечних та нешкідливих умовпраці, безпеку виробничих процесів на робочих місцях покладається на керівниківробіт (завідуючих, керуючих), які зобов'язані визначити працівнику робочемісце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи(обладнанням, інструментами), засобами індивідуального захисту, створити належнісанітарно-побутові умови праці, проінструктувати працівників з питань охоронипраці.
Метою укладання колективних договорів на підприємствах єрегулювання соціально-економічних, трудових відносин та узгодження інтересівміж адміністрацією і трудовим колективом. Ці договори укладаються на усіхпідприємствах. Колективний договір укладається між адміністрацією підприємствав особі роботодавця (керівника підприємства, директора) та профспілковоюорганізацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереситрудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальнимизборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереситрудового колективу. У договорі регулюються питання організації виробництва, нормуваннята оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових допомог,соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу тавідпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхуванняпрацівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочихмісцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинногозаконодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівнябезпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.
Важливим питанням організації охорони праці на підприємстві єнавчання працівників з питань охорони праці. Законом України „Про охоронупраці“ визначено, що усі працівники при прийнятті на роботу та під часроботи на підприємстві повинні проходити навчання й перевірку знань з охоронипраці. Особи, які не пройшли навчання, до роботи не допускаються.Відповідальність за організацію та проведення навчання покладається накерівника підприємства. Види навчання та порядок його проведення встановлюються»Типовим положенням про навчання з питань охорони праці", якимпередбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників,які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою;навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування наробочому місці. Навчання та перевірка знань нормативних актів з питань охоронипраці у посадових осіб та спеціалістів, які організують та управляютьвиробничими процесами, проводиться перед початком виконання ними посадовихобов'язків та періодично раз у три роки. Навчання проводиться з метоюознайомлення посадових осіб та спеціалістів з положенням законодавчих інормативних актів про працю та охорону праці, питаннями виробничої санітарії тагігієни праці, електробезпеки, пожежної безпеки, що стосуються їх виробничоїдіяльності. Для проведення навчання розробляється програма, графік проведення,запрошуються викладачі та фахівці. З працівниками проводиться також навчання уформі інструктажів з охорони праці — вступного, первинного, повторного,позапланового та цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажівздійснюється усним опитуванням.
Нормування робочого часу та відпочинку працівників навчальнихзакладів встановлюється Кодексом Законів України про працю. Порядок наданнявідпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України «Провідпустки» від 15.11.1996р. Конкретна тривалість відпусток на підприємствізатверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимогитрудової дисципліни для працівників визначають «Правилами трудовогорозпорядку на підприємстві». Важливим питанням охорони праці є нормуванняробочого часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працювизначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40годин на тиждень. Для осіб віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень.Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Протедозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочийтиждень з одним вихідним днем. Загальним вихідним днем є неділя. Другийвихідний день при п'ятиденному робочому тижні надається перед або післязагального (субота або понеділок). Тривалість робочого часу при п'ятиденномуробочому тижні не повинна перевищувати 8 год., при шестиденному — 7 год., аостанній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку та прийняттяїжі працівникам надається перерва після перших чотирьох годин від початкуроботи тривалістю до двох годин, яку працівник може використовувати за власнимрозсудом. Тривалість перерви у робочий час не враховується. Робочий деньдозволяється ділити на частини. Також для відпочинку встановлені святковівихідні дні. Робота у ці дні забороняється. Початок та закінчення робочого днявизначається головними спеціалістами, технологами, керівниками галузей, якіздійснюють планування технологічного процесу і від яких залежить раціональнепланування робочого часу та відпочинку працівників. Підприємство можескорочувати тривалість робочого часу. Для відпочинку працівникам надаєтьсящорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідноіз Законом України «Про відпустки» повинна бути не менше 24календарних днів. За ненормований робочий день додаткова відпустка надаєтьсяпрацівникам, у яких виконання службових обов'язків інколи може перевищувативстановлену тривалість робочого дня. До цієї категорії відносять керівників таїх заступників, спеціалістів, водіїв автотранспорту, секретарів, головногобухгалтера та його заступника. Матері, яка виховує двох і більше дітей віком до15 років, надається додаткова відпустка тривалістю 5 календарних днів. Заперший рік роботи на підприємстві відпустка надається після перших шестимісяців роботи. За виробничою необхідністю працівника можна відкликати звідпустки за його згодою. Забороняється не надавати працівнику відпустку тазамінювати її грошовою компенсацією. Для осіб, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи тривалість відпусток встановлюється Законом «Простатус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи», згідно з яким для працівників, які працюють у четвертій зоніпосиленого радіологічного контролю, тривалість відпустки повинна становити неменше 30 календарних днів.
Для виконання роботи працівники безкоштовно, відповідно довстановлених норм, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, взуттям таіншими засобами індивідуального захисту (ЗІЗ), мийними засобами. Забезпеченняпрацівників засобами індивідуального захисту покладається на керівника робіт,який зобов'язаний організувати умови для зберігання, ремонту і прання засобівзахисту. Засоби індивідуального захисту включають спеціальний одяг (костюми,фартухи, куртки, комбінезони, жилети), спеціальне взуття (чоботи, черевики) таінші засоби індивідуального захисту (рукавиці, захисні окуляри тощо). Нормизабезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюютьсягалузевими «Типовими нормами безкоштовної видачі працівникам спеціальногоодягу, спеціального взуття та засобів індивідуального захисту», на основі якихна підприємстві встановлюються перелік професій, види та норми видачі (ЗІЗ).
З метою оцінки стану здоров'я, визначення придатностіпрацівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійнихзахворювань підприємство організовує медичні огляди — попередній таперіодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства. Попередніймедичний огляд проводиться при прийнятті працівника на роботу для встановленняфізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретноюпрофесією, спеціальністю, посадою та допуску до роботи осіб віком до 21 року.Направляє працівника на медичний огляд керівник підприємства, який приймає йогона роботу. Керівник підприємства призначає відповідального за організаціюмедичних оглядів, який разом із санітарно-епідеміологічною службою,профспілковим комітетом визначає контингент осіб, що піддягають періодичниммедичним оглядам, складає поіменний список, узгоджуючи його в санепідслужбі,видає наказ про проведення медоглядів у строки, погоджені злікувально-профілактичним закладом. Керівник підприємства зобов'язаний зберегтиза працівником на час проходження медогляду місце роботи (посаду) і середнійзаробіток, забезпечити присутність працівників на медогляді відповідно доплану-графіку, а також організувати позачерговий медогляд, якщо працівниквважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язано з умовами праці,забезпечити перепрофілювання та працевлаштування працівника у зв'язку зі зміноюстану здоров'я та ознайомлювати працівника, що влаштувався на роботу зшкідливими та небезпечними виробничими чинниками і речовинами, зі змінами умовпраці в процесі виконання трудового договору.
Санітарно-побутове забезпечення працівників підприємствавключає обладнання гардеробних, умивальних, туалетних, побутових кімнат, кімнатвідпочинку, їдалень, буфетів, медичного профілакторію тощо.
Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль заохороною праці,визначено в Законі України «Про охорону праці». За станом охорони праці у навчальнихзакладах державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороноюпраці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служби охоронипраці державних адміністрацій. Громадський контроль за станом умов праці табезпекою виробничих процесів на підприємстві здійснюють профспілковий комітетта уповноважені трудових колективів.
Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначаєтьсяЗаконом України «Про пожежну безпеку» та «Правилами пожежноїбезпеки в Україні». Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиноюдіяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства табезпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входитьдотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежнихінструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці,обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі.
На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що станохорони праці в умовах навчальних закладів м. Біла Церква є задовільним.
ВИСНОВКИ
1. Структурахарчування школярів м. Біла Церква значно порушена: менше половини школярівщодня вживають м’ясо і м’ясопродукти, менше третини – молоко і молокопродукти,лише 12% – страви з риби.
2. Упереважної більшості школярів спостерігається одноманітне жиро-вуглеводнехарчування – майже 60% відсотків опитаних вживають страви з картоплі щодня.
3. Порушенняструктури харчування призвело до поширення захворювань органів травлення і допослаблення імунної резистентності організму. Хвороби органів системи травленняу школярів становлять понад 50 %, зокрема, на гастрит хворіє кожний п’ятийшколяр.
4. Переважнабільшість школярів (понад 70%) вживають їжу три і менше разів на день, тимчасому молодому віці доцільним є чотириразовий режим харчування.
5. Понад двітретини (68%) школярів усвідомлюють, що харчування це один із головних чинниківздоров’я.
6. Більшістьшкільної молоді (понад 62%) прагнуть вивчати предмети з харчування людини, асеред молодших школярів таких 90%.
ПРОПОЗИЦІЇ
1. Впровадитиу навчальні програми загальноосвітньої школи дисципліну про харчування людини.
2. Проводитиспеціальні уроки, виховні години та інші освітньо-виховні заходи з усімавіковими групами школярів, присвячені раціональному харчуванню, екологічнійбезпеці і культурі харчування.
3. Проводитибатьківські збори з метою ознайомлення батьків з основами раціональногохарчування дітей.
4. Ознайомитибатьків і дітей з безпечністю і доцільністю вживання біологічно активнихдобавок (БАД).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. БатечкоС.А., Деревянко Н.А. Руководство по нутрициологии. Философия здоров’я «Тянши».– К.: АВРИО, 2006. – 500 с.
2. Безпекахарчування: сучасні проблеми: Посібник-довідник / Укл.: А. В. Бабюк, О. В.Макарова, М. С. Рогозинський, Л. В. Романів, О. Є. Федорова — Чернівці: Книги — XXI, 2005. — 456 с
3. БременерС.М. Витамины в домашнем питании. — М.: Пищевая промышленность, 1974. — 71 с.
4. Ветеринарно-санітарнаекспертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва / О.М.Якубчак, В.І. Хоменко, С.Д. Мельничук та ін.; За ред. О.М. Якубчак, В.І.Хоменка. — Київ, 2005. — 800 с
5. ВласенкоВ.М., Димань Т.М., Ківа М.С. Екотрофологія — нова система гуманістичних знань //Аграрні вісті. — 2004. — №3.
6. ВозіановО.Ф. Харчування та здоров’я населення України // Журнал Академії медичних наукУкраїни. — 2002. — Т. 8, № 4. — С.645-657.
7. ВоробьевР. И. Питание и здоровье. — М.: Медицина, 1990. — 160 с.
8. ГорбатоваК. К. Биохимия молока и молочных продуктов. — М.: Колос, 1997. — 288 с.
9. Губа Н.И.Овощи и фрукты на вашем столе. — Киев. Урожай, 1990.
10. Демографічнакриза в Україні: її причини і наслідки: Зб. матеріалів / Верховна Рада України.Комітет національної безпеки і оборони. — К., 2003. — 430 с.
11. ДиманьТ.М., Барановський М.М. Екотрофологія як міждисциплінарний холістичний підхіддо вирішення проблем харчування людини / Зб. матеріалів Між народ. наук.-практ.конф. "І-й Всеукраїнський з’їзд екологів". М.Вінниця, 4-7 жовтня 2006року. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. — С.83-86.
12. ДиманьТ.М., Мазур Т.Г., Нагорнюк О.М. Структура харчування студентської молоді / Мат.І Міжнарод. наук.-практ. конф. «Екотрофологія. Сучасні проблеми» (30травня — 1 червня 2005 р.).- Біла Церква, 2005. — С.153-156.
13. Екотрофологія.Основи екологічно безпечного харчування. Навчальний посібник / Т.М. Димань,М.М. Барановський, Г.О. Білявський, О.В. Власенко, Л.В. Мороз. — Київ: Лібра,2006. — 304 c.
14. КисляковскаяВ.Г. и др. Питание детей раннего и дошкольного возраста: Пособие длявоспитателя дет. сада — 2-е изд., перераб.- М.: Просвещение, 1983.-207 с, ил.
15. Методичнірекомендації з написання розділу «Охорона праці» в дипломних роботахстудентів агрономічного, екологічного, економічного, зооінженерного факультетівта факультету ветеринарної медицини / О.І. Розпутній, І.В. Перцьовий, С.В.Куркіна та ін. / Біла Церква. — 24с.
16. НагорнюкО.М. Екологія харчування — важливий елемент національної безпеки / Мат. ІМіжнарод. наук.-практ. конф. «Екотрофологія. Сучасні проблеми» (30травня — 1 червня 2005 р.).- Біла Церква, 2005. — 285 с.
17. ПрипутинаЛ.С., Белоцкая В.В. Пищевые продукты в питании человека. — К.: Здоров'я, 1984.-96с.
18. СердюкА.М. Еколого-гігієнічні проблеми харчування // Журнал Академії медичних наукУкраїни. — 2002. — Т. 8. — № 4. — С.677-684.
19. СмолярВ.И. Рациональное питание. — К.: Наук, думка, 1991. — 368 с.
20. Соціальнийпортрет молоді м. Білої Церкви / К.В. Плівачук, Т.М. Димань, П.І. Юхименко таін.; За заг. ред. П.І. Юхименка. — Біла Церква: Видавництво Семенка Сергія,2005. — 154 с.
21. Україна вцифрах у 2001 році. — К.: Держкомстат, 2001. — 261 с.
22. Харчуваннялюдини / Т.М. Димань, М.М. Барановський, М.С. Ківа та ін.: Під ред. Т.М.Димань. — Біла Церква, 2005. — 300 с.