ПЛАН
Вступ………………………………………………………………………...3
Основна частина
Розділ 1. Загальна характеристикакультури давніх майя
1.1. Історії формування цивілізації майя………………………………….6
1.2. Система державної влади і суспільнийустрій………………………9
1.3. Релігійні та міфологічні уявлення…………………………………..16
1.4. Науковінадбання……………………………………………………..18
Розділ 2.Художньо-мистецьке життя майя
2.1. Стародавнє письмо талітература…………………………………...24
2.2. Музика і театр………………………………………………………...27
2.3. Архітектура, живопис та скульптура……………………………….28
Висновки…………………………………………………………………..30
Література…………………………………………………………………32
Додатки.........................................................................................................33
ВСТУП
Своєрідноючарівністю наділена культура доколумбової Америки-культура майя, ацтеків таінків, які міцно пов'язані спільністю міської цивілізації. Істотним є те, що вМезоамернці та Перу, подібно до Месопотамії, Давнього Єгипту та ін., процесвиникнення і розвитку міста приходив у “чистому” вигляді, без впливу із зовні збоку більш високих культур. Напевно, можна вважати доведеним, що в цих первинних осередках культуринайбільш ранньою формоютериторіально-політичної організації ранньокласових суспільств були міста-держави.
На початку XX століттяперед дослідниками постала проблема вивчення напів-забутихкультур, зокрема культури давніх майя. Актуальність даної теми полягає у вивченні та аналізу маловідомих свідчень та знань про їх звичаї,традиції, адже культурирізних народів не є ізольовані, вонивпливають одна на одну.
Таким чином,обгрунтувавши актуальність теми нашого дослідження, можемо поставити за мету: уявити в культурологічній єдностй здобутки майя в усіх ділянках духовної практики. Для цього потрібновиконати такі завдання:
— проаналізувати історію формуванняцивілізації майя;
— дослідити систему державної влади та суспільний устрій;
— охарактеризувати наукові надбання майя;
— виявити релігійні та міфологічніуявлення давніх майя;
— розглянути особливості писемності та літератури майя;
— проаналізувати музичне й театральне мистецтво;
— ознайомитися з досягненнями майя в архітектурі, скульптурі та живопису.
Елементи культуридоколумбової Америки органічно вплелися в духовну практику Латиської Америки, їх використовуютьархітектори та скульптори, художники та письменники, поети та композитори. У художній твортості, відчуваєтьсяколорит різних культур доколумбової Америки.
Серед усіх культурМезоамерики можна виділити найдавнішу — культуру майя, яка не зникла безслідно, незважаючи на зусилля іспанських завойовників та ченців. Вона впливає і сьогодні, на культурународів латиноамериканських країн, таким чином роблячи свій внесок у скарбницюсвітової культури.
Об'єкт дослідження: культура давніх майя.
Предмет дослідження: художні уявлення, наукові концепції,естетичні переконання, світоглядні принципи.
Дослідження культуридавніх майя розпочалося в добусередньовіччя, її проблемами переймалися провідні науковці світу, зокрема Гуляєв В. («Города-государствамайя»), Кинжалов Р.(«Культура древнихмайя»), Рус А. («Народ майя»), Сод Д. («Большие культуры Мезоамерики»), Стінгл М. («Индейцы без томагавков»).
У своїй праці,«Города-государства майя», [4] Гуляєв В.детально описує особливості забудови міста, архітектурних пам'яток, живопису,скульптури тощо, акцентуючи увагу на подібності до древньогрецьких.
Найбільше уваги характеристики традицій, звичаїв та обрядів, релігійних вірувань таміфологічних уявлень приділяєКинжалов Р у праці «Культура древніхмайя»,[8] де подається аналіз тенденцій культурного розвитку древніх майя.
Рус А. в книзі«Народ майя» [13] послідовно викладає основніетапи розвитку культури майя, історію їхвиникнення, характеризує систему державної влади і соціальну структурусуспільства.
Соді Д. у книзі«Большие культуры Мезоамерики», [15]на прикладі найвеличніших цивілізацій древнього світу викладає історичні подіїта явища культури, які визначили сучасну епоху.
У величезній праці«Индейцы без томагавков» Стригла М. [16] розглядається культураведучих регіонів світу, дається опис та характеристика найдревніших індіанських, американських та інших найбільш древніх цивілізацій.
Науковановизна роботиполягає в тому, що розглядаються мистецькі питання в контексті розвиткукультури майя.
Структура даного дослідження включає: вступ, 2 розділи, висновки, списоклітератури та додатки.
Обсяг роботи складає сторінок.
Джерельна база найменувань.
Розділ 1.Загальна характеристика культури давніх майя
1.1.Історія формування цивілізації майя
Рікпочинається на Півночі,
Йогопокровитель — Білий звір.
Йогоноша пожива,
Цілийрік буде достаток.
(ЗДрезденського рукопису майя)
Найбільшоригінальною і високорозвиненою серед мезоамериканських цивілізацій вважаєтьсяцивілізація Майя (3000 р. до н. е). Цей народ називають одним із найвидатнішихнародів та племен, які володіли геніальними творчими здібностями.
Півтори тисячіроків тому майя жили майже ізольовано на територіях сучасних мексиканськихштатів (Юкатан, Кампече, Табасько, Чьяпаса, Кістана Роо, Гватемали, Белізи ізахідного Гондурас). Точноне відомо, коли саме виникла ця культура. Довгий час цю дату пов'язували зкінцем першого тисячоліття до н. е. Протене так давно виявлені в районі Куельйо (північний Беліз) дерев'яні виробидатуються 2750-2450 рр. до н. е. Тому можна вважати, що культура Майя – сучасниця Ольмекської цивілізації. Можливо, уних одне прадавнє джерело. [10]
Кидаючи виклик природі,всупереч логіці, майя побудували свої унікальні міста у важкодоступних джунглях, далеко від води, в той часяк всі подібні цивілізації світу виникали в долинах великих рік з родючими землями і сухим теплим кліматом.
У доколумбовій Америцімайя жили, не маючи будь-яких стосунків зі своїмиіндіанськими сусідами. Іспанськіконкістадери познайомилися з майя вже в 1502 році, майже на 20 років раніше,ніж ацтеками, і на 30 років раніше, ніж зінками.
Під час своєї четвертої американської експедиції в 1502 році Колумб причаливдо маленького острівця, розташованого біля берегів нинішньої Республіки Гондурас. Тут Колумб зустрів індіанських купців,що пливли на великому кораблі. Він запитав, звідки вони, і ті, як записавКолумб, відповіли: «З провінції Майян». Від назви цієї «провінції» й утворено загальноприйнятенайменування «майя», яке, так само, якслово «індіанець», є, по суті, винаходом великого адмірала. Назва основноїплемінної території майя півострова Юкатан подібного походження. Вперше кинувшиякір на березі півострова, конкістадери запитали місцевих мешканців, як називається їхня земля. На всі питанняіндіанці відповідали: «Сиу тан», що означало: «Я не розумію тебе». Відтоді іспанці почалийменувати цей великий півострів Сиутаном, а пізніше Сиутан перетворився Юкатан.
Крім Юкатана,майя жили і живуть у гірській області центрантральноамериканських Кордільер і втропічних джунглях так званого Петена, низовині, розташованій в нинішніхГватемалі і Гондурасі. На цій території зародилася культура майя. Тут, в басейні рікиУсумасинти були зведені перші піраміди і побудованіпрекрасні міста майя.
Коли ж виникла ця культура? Відповісти на це питайня нелегко. На щастя, майя, одержимі пристрастю доматематики і дуже пунктуальні у всьому, що стосувалося календаря, на кожній стелі ставили точну датуїї встановлення (пам'ятники культури майя можна датуватиз точністю до одного дня!). Найдревнішим з відомих нам зараз пам'ятників майя єстелла (поцяткований ієрогліфами кам'яний стовп), знайдена в дивовижномукультурному центрі майя Цокало. Дата на ній відповідає нашому 6 липня 292 року.[3]
Культура майяз'являється на сцені древньої Америки, задовго до початку нашої ери. Пізнішевона еволюціонувала цілком самостійно, однак спочатку безпосередньо продовжила і прекраснорозвинула чудові досягнення своїх попередників — ольмеків. Ольмеки — принаймніза сучасними відомостями були першими розвинутихіндіанських культур,майя ж являла собою її вищий рівень. Далірозвиток в древній Америці вже не просунувся. Ольмеки — ягуари індіанці, є нетільки попередниками, але і географічними «сусідами» майя, через ЦентральнуМексику, мексиканський південь і схід через Центральні Анди, потім землі чибча на півночіПівденної Америки знову на Юкатан і вПетен, в майяський Тікаль, де 6 липня 292 року починається писана історія майя.
Але раніше,зрозуміло, також існували держави майя, що підготували розквіт цієї культури.Кращий знавець майяської історії Силь-ванус Грізволд Морлі ділить її на триосновних періоди: домайяська епоха, Древнє царство і Нове царство. Ще в домайяську епоху (близько 3000року до н. е.), 317 року майя освоїли примітивне землеробство (в першомутисячолітті до н.е.), а пізніше виробили власну писемність і календарну систему.Два цих великих винаходи складають основні особливості майяської культури. Майяжили, звичайно, не в абсолютній ізоляції. У домайяську епоху не виключенийвідомий вплив на них з боку інших індіанських культур древньої Мексики, особливо з боку прославлених творців гігантських голівольмеків.
За домайяською епохою настав Древній період (Древнє царство), початком якого вважають 317 рік, а кінцем 987 рік (до речі,історію Древнього царства ділять ще на три підперіоди:найдревніший, середній і вищий). Потім наступаєтретій період майяської історії, так зване Нове царство, який також поділяють на три підперіоди: перший — до 1194 року «майяськийренесанс», другий — «період мексиканського впливу» (1194,1441) і, нарешті,«епоха занепаду» (до 1697 року). Як свідчить остання дата, окремі дрібнімайяські держави продовжували існувати і після приходу білих завойовників… Заоповіданням французького сановника Дієго де Ланда, іспанці уперше з'явилися наЮкатані в 1511 році. Вони хотіли завоювати півострів Юкатан. Але Майя чинили іспанським завойовникам наполегливий опір.
Однак цей опір не був організований якою-небудьцентральною владою. У період конкісти на Юкатані проживало не менш п'ятисамостійних, майже не зв'язаних між собою родів: тутуль шиу, з їх новою столицеюМани; кокоми з резиденцією в Сотуті; канеки, столицею яких був вищезазначенийозерний Тайясаль у центральному Петені; чели, головним містом яких був Тікох, і, нарешті,печі зі столицею в Мотулі. Як бачимо, в цей період у майя, на відміну від ацтеків і інків, не було єдиної могутньої держави. Уних виникали лише міста-держави, до складу яких входили столиця і села,заселені напіввільними селянами, що забезпечували місто або, вірніше, правителяі жреців, продуктами харчування. Спроби об'єднаннябули досить рідкісним явищем і призвели лише до створеннясоюзу міст («троїстої ліги»), куди увійшли найбільш значні у свій час міста Юкатана:Чичен-Шукачі, Ушмаль і Майяпан. Але і ця конфедерація, що склалася в Xстолітті, проіснувала недовго. [13]
1.2.Система державної влади і суспільний устрій
Майяське суспільство буловже суспільством класовим, де антагоснітичні протиріччя були загострені до краю. В містах майя не існувалосереднього прошарку.На одному полюсі булиексплуататори — аристократія, до якої також входилижреці, а на іншому — майже безправні землероби, щоексплуатувались,що годували своєю працеюмайяських трутнів. Оскільки у майя, так само, як у древніх греків, виникаютьміста-держави, ми можемо порівняти їх країну з древніми Афінами або, швидше, здревньою Спартою. Ця явна схожість була однією з причин, чому багато хто здослідників-майяологів (адже вивченням історії і культуримайя, так само як вивченням історії і культури інших великих світовихцивілізацій — єгипетської, вавілонської, хетської, шумерської, займається спеціальна наукова дисципліна майяологія, абомайяїстика) порівнюють доколумбових майя здревніми греками. Вислів «майя — греки Нового Світа», особливо в англо-американськійспеціальній літературі, був загальноприйнятим.Отже, яка ж була внутрішня організація майяських міст-держав?
На чолі міста-держави стояв халач-виник(велика людина), влада якого була необмеженоюі довічною. Наступникомпомерлого правителя,новим халач-виником, завжди ставав його первісток. «Велика людина» відрізняласяне тільки від“народу”, але і від представників пануючого класу насамперед своїм розкішним вбранням: прекрасною великою короною-діадемою, зробленою з пір’я рідкісних птахів; кольоровими сандалями, нефритовими каблучками таіншим. Обличчя йогоприкрашала багате татуювання, а щоб у правителя був орлиний профіль, ніс його нарощували за допомогою особливоїпластичної речовини, так що виходив величезний орлинийдзьоб. Інші частини тіла халач-виника також були зруйновані або штучнодеформовані, щоб підкреслити його винятковість.Зуби заточувалися і прикрашалися нефритовими пластинками, вуха проколювалися і витягувалися, для чого використовувалися індичі яйця.
Всі інші майя носилитрохи бідніший одяг. Чоловіки носили короткі курткиі довгі квадратні плащі, з цікавими візерунками, із бавовни або пір'я рідкісних птахів. Спідниці-фартухи облягали стрункіторси і спускалися до колін тупоносими трикутниками. Таліїбули охоплені широкими ременями із шкіриоленя і зав’язаніхитромудрими вузлами.Високі браслети на руках і колінах ніг, не прикрашали, а скріплювали м'язи. Нагрудні коміри, намисто, персні з дорогоцінного каміння доповнювалисвяткове вбрання майя. Голова прикрашаласьрізноманітним пір'ям. На ноги одягали розмальовані сандалі. Атрибутом чоловічого туалету булодзеркало.
Представниці прекрасноїстаті були одягнені менш багато: довга спідниця, подвійна накидка поверхголови. Вважалося, що найкраща прикраса для жінки — скромність. За вільний погляд, кинутий на чоловіка, жінкам змазували очі перцем. [10]
Хоча “великалюдина” людина буласамодержавним правителем, при розв'язанні найбільшважливих питань він консультувався зі свого родудержавною радою. Ця рада, по-майяськи ах куп кабоб,складалася з найкращих представників знанняжертвоприношення. Поселення, що належали тому чи іншому місту-державі,називалися батабами, посада яких також була спадковою. Батаби підкорялися безпосередньо халач-винику. У своїй батаби були повновладними суддями, а під час війни — ватажками військаобщини.
Помічники батабівназивалися ах кулелоби, вони контролювали виконання наказів батаба, приносилидепеші і т. д» Посадовими особами общини були також ах-хольпопи, що керувалиобрядовими танцями і виступали в ролі заспівувачів під час різних офіційнихцеремоній. Всі, за винятком ах хольпопів, тією чи іншою мірою відносилися до добродіїв знання. Майяська знать жила в центрі міста впрекрасних кам'яних палацах, які будувалися в неймовірно скрутних умовах. Цейпривілейований квартал майяських міст іноді обводився кріпосною стіною. А занею селився простий люд. Майяськіремісники і селяни жили на міських околицях в хатинах, покритих пальмовим листям. Кожний ранок, задовго досходу сонця, вони покидали свої житла: одні — щобзводити нові палаци і піраміди, інші — щоб виготовляти для власниківцих палаців і пірамід розкішний одяг, красиву зброю і художні прикраси, третій — ітаких було більше найбільше — щоб обробляти землю.
Жорстока іроніяісторії виявилася в тому, що майяська цивілізація була повністю відірвана відпересічної людини. Майяський вчений все пильніше дивився на зірки і абсолютноне помічав свого бідного «одноплемінника» з його турботами, не помічавселянина, що обробляв землю так само примітивно, як його предки три тисячіроків тому. Майяськомувченому, що умів визначити тривалість дня і передбачити час місячногозатьмарення точніше, ніж його тогочасний європейський колега, і в голову неприходило створити для селянина більш продуктивні знаряддя праці.
Майяських простолюдинівподіляють на дві групи: на залежних, але особисто вільних землевласників, будівельних робітників і ремісниківі на рабів. Особисто вільні називалися ах чембаль вини-коб, мемба виникоб,іноді йальба виникоб, що означає«низькі люди», або «нижчі люди». Велика частина “нижчих людей» була зайнята обробкою землі. І так само, як вТауантінсуйу, їм належала лише третина урожаю. Принизькій продуктивності майяського землеробстваце прирікало їх напівголодне існування. Підготовка грунту до посіву відбувалася у майя приблизно так: спочатку кам'янимисокирами вирубували ліс, дерева спалювали, на місці вирубки, селянин жердиноюробив ямки і клав у них насіння накращої рослини,відомої індіанцям Америки як кукурудза.Як тільки поле було засіяне, селянин більше про нього не піклувався і повертався на нього лише тоді, коли перезрілі качанипочинали усихати. Тоді він збирав урожай. Через два-три роки грунт абсолютно виснажувався, майяський селянин кидав це поле, і все починалося з початку… Крім «божественної» кукурудзи,майя обробляла бавовну, боби, тютюн, какао, збирали в лісах мед диких бджіл іт. д. Море, що омивало півострів, давало їм безлічриби, з морської води вони добували сіль.
Майя полювала на диких кроликів, агути і армадильо, ловили ящірок. Кожна сім'я тримала індиків, а іноді і качок. Проте їжа майяна 90 відсотків складалася з кукурудзи. У майя сучасне людство запозичило…жувальну гумку. У юкатанських і петенських лісах росло дерево чикле, плодиякого майяські хлопчиська збирали, щоб потім жувати гумову смолу, що міститьсяв них. Іншою визначною пам'яткою тутешніх лісів було «мильне дерево»,по-майяськи — амоле. Коріння цього дерева майя використовувало як мило. Вони вмивалися нимперед їжею і після їжі, навіть прали ним одяг.
Крім натуральних податків, які «нижчі люди» давали на користьсвоїх володарів, вони будували палаци длязнання, а також храми і піраміди. «Нижчі люди»будували також сакбе, кам’яні широкі дороги, що з'єднували головним чином найважливіші культові центри майя.
Найнижчеположення займали раби — пентакоб. Основну масу рабів складаливійськовополонені, які не були принесені в жертву богам, їх зображення можнапобачити на стеллах майяських міст і на фресках відкритих храмів Бонампака. У майя існувало і спадковерабство. З цілого ряду причин вільна людина моглаперетворитися на безправного раба. Або він здійснив якийсь злочин і був за це покараний довічнимрабством, або заборгував і став власністю кредитора доти, поки члени сім'ї не викуплять його.
Жителі майяськогосільського поселення складали сусідськуобщину. Земля була громадською власністю. Община ж виділялакожній сім'ї очищену від лісу дільницю. Через три роки, коли грунтвиснажувався, сім'я отримувала готову дільницю. Майяська сім’я була патріархальною. Пережитки матріархату у майя в період Нового царства, до часів якоговідносяться достовірні відомості,були значно менш помітні, ніж у інших індіанських культурах.
Майя носили «прізвище»батька, а не матері. Майже кожномумайя давалося чотири імені. Перше паалькаба, ім'я, дане при народженні, другепрізвище або ім'я батька, третє нааль каба, прізвище батька + прізвище матері,як це прийнято у іспанців, португальців і інших народів, що розмовляютьіспанською і португальською. (Наприклад, Фіделя Кастро правильно називатиФідель Кастро Русявий: Кастро по батькові, Русявий по матері.) І нарешті, четвертеім'я коко каба характеризувало зовнішній вигляд його носія, тобтобуло чимось на зразок прізвиська (Здоровань, Товстун, Лисий). Одяг майя виготовляли з прекрасних тканин, зроблених на особливих ткацьких верстатах з бавовни і волокон агави. Взуттям слугували шкіряні сандалі, часто розкішно прикрашені.
Основним вогнищем життямайя на початку Древнього періоду була територіяпо ріці Усумасинте і її притоках (нинішня Гватемала). Тут, в Петені, з’явилися прекрасні міста: Копан, Тікаль,Кирігуа, Палепке. Йашчилан, Вашактун ідесятки інших. У другій фазі історії Древнього періоду в V і VI століттях новіміста зароджуються і на півночі Юкатана. Панівну роль серед них незабаром займає місто, засноване в 495 роціЧичен-Іца. Всі ці прекрасні міста в класичній області Древнього періоду на ріціУсумасинте існують недовго. Древнє царство несподівано в пору свого найвищогорозквіту гине без видимого зовнішнього мотиву. Прекрасні міста на півднівмирають; серед колонад і на рівнях пірамід розростається тропічний ліс. Новідати на стеллах не з'являються. Центр життя майяперемішується на північ Юкатанського півострова. [4]
Несподіванепадіння Древнього царства не було викликане втручанням ззовні, зіткненням збільш могутнім противником звичайною причиною загибелі імперії. Як вважаютьдеякі американісти, воно загинуло тому, що сусідні земельні угіддя були вжевиснажені. Інші бачатьпричину катастрофи в епідемії, треті пояснюють всенесподіваною зміною клімату, четверті — землетрусом.
До часів конкістизовнішній світ втрутився до майя лише одного разу. Це було вX столітті, коли войовничі чужоземці прийшлидо них з Мексики. Згідно з переказом, в Чичен-Іцу повернулися легендарні іца,ті, що залишили це місто, а з ними прийшов із Мексики народ на чолі з вождемКукульканом. Змішані нащадки іца і тольтеків створили в Чичен-Іце нову державу,що виразно носить сліди впливу мексиканської культури. Мексиканський впливпозначається, наприклад, в шануванні Пернатого змія. Нащадки тольтеків вчатьмайя використати нові матеріали: бірюзу,онікс, гірський кришталь, а також метали. Проте, самі «емігранти» з Тули Толлана, які разом змайпяськіми іца прийшлії у другій половині X століття на північ Юкатана і в 987 році оволоділи містом Чичен-Іца,говорили вже на мові майя. Два інших видатних учасникипоходу Кукулькана в північний Юкатан Коком і Шиу, або Тутуль Шиу, створюютьпотім два самостійних міста-держави. Коком заснував Майяпан, а Ах Суйток Тутуль Шиу Ушмаль. Ці міста швидко ростуть. У Чичен-Іцеспоруджуються піраміди на честь нового бога, що прийшов з тольтеками з Мексики,Кецалькоатля, тепер вже званого по-майяськи Кукулькан. Зображеннямбожественного Пернатого змія прикрашені прекрасні колони Чичен-Іци, щосповістили, що у міста з'явився новий заступник. Ушмаль був побудований в стилі«майяського ренесансу», найяскравішим зразком якого є Палац правителів.
Ці три головних майясько-мексиканських міста першогоперіоду Нового царства, яке американісти нарекли періодом «майяськогоренесансу», в 1007 році утворюють так звану Майяпанськую лігу. Можливо, що івиникнення цієї конфедерації міст-держав було відгомоном федеративногооб'єднання тогочасної Мексики. Але чимпрекраснішими ставали ці міста, тим більше збільшуваласязаздрість і взаємна ворожнеча в серцях їх правителів. У 1194 році відбувається відкрите зіткнення.Хунак Кеєль з династії майяпанських правителів Кокомів при підтримці декількох загонівмексиканських воїнів нападає на Чичен-Іцу і захоплює її. Так Кокоми стають необмеженими правителями північного Юкатану. Щоб затвердити свою могутність,вони приводять в Майяпан майяських халач-виников і примушують їх залишитися тут на постійне проживання. Навіть «велика людина» Ушмаля, з третього міста колишньої Майяпанськоїліги, що не брав участі в міжусобиці, вимушений був влаштуватися в Майяпані.Про військову потужність Майяпана свідчили міські зміцнення, справжні кріпосністіни (до цього вжодному майяському містіне було зовнішніх укріплень). [4]
Володарюваннямайяпанських Кокомів над іншими юкатанськими майя продовжувалося 250 років. Алепотім проти диктатури Кокомів спалахує загальноюкатанське повстання, якимкерував халач-виник Уш-маля Ах Шупан Шиу. Повстання було успішним. 1441 рік — це кінець єдності юкатанских майя. 3цього часу існує 18 незалежних майяських держав, іноді зовсім невеликих.
Незабаром жителіпокидають зруйнований Майяпан і засновують новий центр в Текохе, де тепер править династія Чель. Через не встановлені причини іца знову покидають своєпрекрасне місто і переселяються на південь, в Петен, де будують озерну столищоІца, або вже відомий нам Тайясаль. А оскільки переселення ставало загальним, переселяються і головні переможці. Ушмальска династія Шиузасновує нову резиденцію, місто-державу. І дійсно,все було втрачено. Ще до появи перших іспанцівмайяські міста спіткала страшна епідемія. А услід за нею вїх дверях стукотить меч Кастілії.Шиу приносять в жертву богам сотні людей, щоб відвернути грізну біду, але ніпринесення в жертву найкрасивіших дівчаток, ні паломництво до сеноту(священному колодязю) в Чичен-Іце не можуть запобігти лиху, що несли з собою білі люди. Так всебуло втрачено. Боги прогнівались.
1.3.Релігійні та міфологічні уявлення
У майяських містах,розташованих на півночі Юкатану, жреці проголошувалитворцем світу бога Хунаб Ку. Цей бог мав сина Іцамну — пана небес. Він бувверховним богом майяського пантеону. Іноді Іцамну ототожнюють з сонцем. Іцамна ніби дав людям писемність ікниги, він же розпоряджається зміною дня і ночі.Зрозуміло, що особливо важливе значення мавдля майяських селян Чак (Червоний Чак сходу), Сак Шиб чак(Білий Чак півночі), Еш Шиб Чак (Чорний Чак заходу), і Кан Шиб Чак (Жовтий Чакпівдня).
Наступним за рангом був бог кукурудзи Йум Кааш, потім бог на ім'я Ах Пуч (богсмерті), майяське божество, якому, приносилися жертви і яке зображалося увигляді скелета; Шаман Ек (бог Полярної зірки), ймовірно, заступник мандрівників і купців; далі вельмишановнийКукулькан, щокерував вітрами. Зжіночих божеств юкатанські майяпоклонялися Ішчель — богині жіночих рабинь і, можливо,місяця, а також Іштаб (мабуть, богині самогубств!). Адже, за уявленнями майя,самовбивця забезпечував собі пряму дорогу в рай. З небом справа у майї йшлавкрай складно. Небо було не одне, а тринадцять (по-майяськи вони називалися Ошлахунтіку). Небо над небом, і укожного свій бог. Отже, над землею, згідно з віруваннями майя, було тринадцятьнебес, а під землею потойбічний світ, пекло. І знов-таки не один. Цим підземнимсвітом також правили боги (Болонтіку). У дев'ятому, найтемнішому і найглибшому пеклі володарював Ах Пуч. Власний бог буві у кожного дня майяського календаря. Мали своїх богів і всі цифри від одиницідо тринадцяти, так інакше і не могло бути у таких завзятих математиків, якмайя. Власний бог був навіть у нуля. [16]
Релігійний культ майя відрізнявся неймовірною різноманітністю, а майяський ритуал був надзвичайно пишний. Жреціналежали до обраних, до верхівки майяського суспільства.Мабуть, і у майя відправленням релігійних обрядів в кожному з міст-державкерував первосвященик (майяолог Діссельгоф називає його «князем змій»). “Князь змій” стежив також за вихованням дітей вищого знання і «читавлекції» підлеглим жрецям, тобто був вищим теологом майяської держави. Крімрелігійних знань, він передавав жрецям основиієрогліфічного письма, астрономію, астрологію і т. Майяських вищих жреців називали ах кинами (кинйах по-майяськн «пророкувати»). Уепоху володарювання Майяпана було усього дванадцять ах кинів. Ах кинампідкорялося нижче майяське духовенство чилани, накоти і чаки. Жреці, на відміну від халач-виника і іншихпредставників світської аристократії носилиодяг, як у простолюддя, і високу корону. Основним обрядом майяськогорелігійного культу, особливо в останній період, були, так само як в Мексиці,жертвоприношення, і передусім людські. Про них багатораз розповідають не тільки першіхроністи, але і настінний розпис в майяських спорудах і жіночі скелети,знайдені в сеноті Чичен-Іци. [15]
Майяський ритуалжертвоприношень був багато в чому аналогічний ацтекському. Людину, призначену вжертву, жреці обмазували, священною жертовною фарбою (особливий виглядблакиті), а на голову їй — надягали спеціальний високий жертовний«ковпак». Потім (під акомпанемент релігійних співів) його вели на вершинупіраміди. Чотири помічники первосвященика(на ім'я своїх божественних заступників вони називалися чаками), також обмазані священною жертовною блакиттю, виносили жертву кожний за одну кінцівку іклали навзнак на вівтар. Потім наближувався церемоністер ікам'яним ножем розрізав жертві груди. Стрімко вирвавши з неї живе серце,він передавав його головному чилану, який кров'ю окропляв статую бога, на честь якого здійснювалося жертвоприношення. Тіло жертви чаки скидали зі сходинок піраміди. Внизу тіло, що ще сіпалося вконвульсіях, інші жреці, здирали шкіру, в неї негайно ж одягався головний чилан іна очах у тисяч глядачів виконував несамовитий ритуальний танець. Потім тіло жертви абоспалювалося, або в тому випадку, коли померлий бувмужнім воїном,розрізалося на безліч дрібних шматочків і тут же поїдалося жрецями (певно, для того, щоб учасники трапезизнайшли гідного покійного). Кров у майя вважалася “найулюбленішою їжею богів».
1.4.Наукові надбання
Важко собі уявити, доякої жорстокості доходила релігія такого миролюбного, культурного і ерудованого народу. Бо не може бути сумніву в тому,що найгеніальніші досягнення доколумбової індіанськоїцивілізації, науки і мистецтва належать передусім майя. Джон А. Кроу в книзі«Епічна поема Латинської Америки» говорить, що «майя дала Новому Світунайдревнішу і в багатьох відношеннях найбільш високорозвиненукультуру». І він, безперечно, правий. Нелегко вирішити, яке з досягнень майяського генія потрібно поставити наперше місце. Назвемо три з них: писемність і пов'язану з нею літературу, потімматематику і астрономію — науки,на яких засновувався у вищій майяський календар, що став, однак, швидше ідоломсуспільства, ніж засобом його розвитку.
Майя уперше в історіїлюдства застосували ідею розташування небесних тіл, при записі розробили точну систему. Перші в світі вони винайшли нуль, що, буловкрай геніальним відкриттям. Майя користувалися двадцятирічною системою числення. Числа записувалися таким чином: одиницю майя позначали однією точкою, два — двома точками, три — трьома, чотири — чотирьма. ІГять вони зображували у вигляді горизонтальної межі, шістьяк п’ять тобтогоризонтальною межею з одиницею, або точкою, зверху і т. д. Десять означали двімежі одна над іншою, п'ятнадцять — три межі, дев'ятнадцять- три межі і над ними чотири точки. Нуль символізувала морська мушля. [16]
На цій двадцятирічнійсистемі числення булазаснована майяськакалендарна система відліку, за допомогою якої теоретично можна буловиразити будь-які числа і періоди часу, рівні мільярдамднів. Одиницею першого розряду в календарнійсистемі служив один день.Двадцять днів складали виналь (тривалість майяського місяця) одиницю другого розряду.Одиниця ж третього розраду, яквиняток, визначалася не на основі двадцатирічної системи числення. Майяські математики наслідували астрономів, які визначили, що тривалість року становить 365,242 доби,або приблизно 18 виналей.) Вона дорівнювалася 1 кпи X х 20 (1 виналь) X 18 = 360 кин, або по-майяськи тун, що приблизно відповідаєодному року!
Потім майяські математики вважали так:
20 тунів становлять 1катун (7200 днв)
20 катунів 1 бактун(144000 днів)
20 бактунів — 1 пиктун (2880 000 днів)
20 піктунів 1 калабтун(57 600 000 днів)
20 калабтунів 1кинчильтун (11 52000000 днів) і, нарешті,
20 кінчильтунівстановлять 1 алаутун, що дорівнює 23040000000 днів.
Так можна обчислити ізаписати будь-який день і будь-яке число. Наприклад, 1 388 308 по-майяськизаписується таким чином: 9 бактунів, 12 катунів, 16 тунів, 7 виналей і 8 кинов.Як бачимо, майя володіла високорозвиненою здібністю до абстрактного мислення. [13]
Майяська астрономіявідрізняється ще більшою складністю. Шляхом ретельних спостережень майявизначила, зокрема, тривалість року значно більш точно, ніж це вдалося творцямюліанського і сучасного григоріанського календарів! Майя визначила також ітривалість обертання Місяця навколо Землі і обчислили її надзвичайно точно навіть з точки зору людей нашоїкібернетичної ери: 29,53059 дня. Вивчали вони і інші небесні тіла.
Другий майяськийрік, хааб, що складався з 365 днів, включав в себе 18 місяців по 20 днів і щеодин «короткий», п'ятиденний, дев'ятнадцятий місяць (вайеб). Цей довгий рік починався завждимісяцем піп.Таким чином, відлік днів в хаабі починався не з одиниці (першого дня місяця), а знуля (нульового дня місяця).
Однак у майя, що жила підсправжнім диктатом календаря, багато обрядів було пов'язано зцолькіном і хаабом в їх взаємній залежності. Звичайно американісти порівнюють два цих календарі з двома зубчатимиколесами, з яких в одному 365 зубців, а в іншому 260. При обертанні зубціпослідовно стикаються один з одним. Для того щоб якийсь зубець малого колеса і відповідний зубець великого колеса знову зійшлися, необхідне певне число обертів обох коліс. А саме 52 оберти великого і 73 обертималого колеса. Якщо ми множитимемо цолькін на 73 або хааб на 52, то отримаємо18 980 днів. Таким чином, ми бачимо, що майя використовували ті жпятидесятидвохрічні цикли, які були прийняті у ацтеків. Ацтеки, а можливо, іінші високі культури доколумбової Мексики, ймовірно, запозичали цей великийцикл у майя. Посередниками тут могли бути мексиканські воїни на початку другоготисячоліття н. е., що брали участь в майяськихміжусобних війнах. Нарешті, можна передбачити, що майя визнавали і ще більштривалий тимчасовий цикл,що містив у собі п'ять разів по 18 980 днів,тобто і це цікаво — рівно 265 двохсотшестидесятиденних цолькінів. У даному найвищому гіпотетичному розряді залежність міжцолькіном і хаабом цілком очевидна. [3]
Значну роль в житті майя,особливо в пізній період, грав також двадцятирічниймалий цикл, так званий катун. Була у майя, як свідчить напис на стеллі 9в Вашактуні, і якась певна початкова дата, від якої, як в нашому календарі від так званого різдва Христового, йшов відлік дніві років. Ця початкова дата (її записували як 4 ахау 8 кумху) відповідає 3113року до н. е. Проходженняїї не встановлено і являє великий інтерес хоч би тому, що 4 ахау 8 кумху означає не початок року, а один з днів хааба.Що за сталася 4 ахау 8 кумху, не відомо. Ні майя, ні навіть ольмеків, про якихне треба забувати при вивченні майяської культури, тоді ще не існувало.
Майя, які за всю своюісторію не створили великої імперіїі часто жили в повній ізоляції не тільки від сусідніх племен, але і від найближчихсусідніх міст, регулярно скликали загальномайяські конгреси, присвяченіастрономії і календарю, щоб насамперед спільно уточнити (буквально до хвилини)початок нового хааба. Американісти встановили, що один з таких всемайяськихкалендарних «конгресів» відбувся в VIII столітті в Копане. Нарівні з встановленням початку найближчого хаабаголовнимзавданням цього астрономічного «конгресу» було виправлення неточностей. [10]
Щоб датування було щеточнішим, у Древній період до звичайних дат додавалисядати, обчислені або на основі кругообертуМісяця, або частіше на основі кругооберту Венери.
Приблизно до серединиVIII століття для позначення того або іншого дня майя застосовували дужескладний спосіб запису, що вимагав використання цілих десяти ієрогліфів і щовказував, скільки бак-тунів,катунів, тунів, виналей і кинів пройшло до цього дня від початкової дати майяської історії. Цю вельми складну системудатування, яку ми знаходимо переважно на майяськихпам'ятниках 5-8 сторіч, в американістській літературі прийнято називатидовгим рахунком.
Уперше подібні записи намайяських стеллах були дешифровані Дж. Т. Гудменом, який відомий зараз широкій публіці, особливопівнічноамериканській, передусім як видавець провінційної газети«Вірджинія-ситі інтерпрайс», що виходила в Неваді. Справа в тому, що саме Дж. Т. Гудмен першимзапропонував місце репортера нікому не відомій тодімолодій людині, що писала під псевдонімом Марк Твен.
З середини VIII століттязникають записи довгого рахунку і з'являється новий спосіб датування, короткийрахунок, який називається по-майяськи у кахлай катуноб. Короткий рахунок бувзначно простішим. Дата означала, скільки днів пройшло від закінчешя останнього катунового періоду до моменту запису. [13]
Досі ми говорили про двазагальноприйняті майяських роки цоль-кине і хаабе. Однак вивчення однієї зтрьох майяських книг, що збереглися, так званого Дрезденського кодексу, довело,що майяські жреці в своїх «математичних» релігійних обрядах використали ще третійкалендар, в якого був встановлений відрізок часу,рівний 584 дням, тобто синодичному періодуобертання Венери. Майя без великих зусиль відлічувати, що п'ять таких років відповідають восьми хаабам. Останній день цього циклу,пов'язаного і з Сонцем, і з Венерою, майяські жреці відмічали з особливоюурочистістю. Ще більш пишно святкувалося закінчення «великого циклу Венери», що продовжувався 5 XX 13 X 584 дні, або за цим календарів 65 років, що відповідало двом великим циклам хааба, або 104 рокам.Існування третього майського року і складна відповідність між окремимикалендарними системами, над встановленням яких трудилися майяські астрономи іжреці, переконливо доводять, що дуже точний майяський календарповністю втратив своє первинне призначення — служитипотребам землеробства і перетворився в некорисну самоцільну гру числами іірреальними співвідношеннями. Співвідношеннями, яким майяська релігія завждиприписувала надприродне значення.
Високого рівня досягрозвиток медицини. Добре була розвинута діагностика, майя також зналиспеціалізацію лікарів за видами хвороб. Широкого розповсюдження набули власнехірургічні прийоми: під час переломів накладалися шини; рани зшивалисяволоссям; пухлини та нариви розтиналися; катаракти зіскоблювалися обсідіановимилезами. Під час складних операцій хворому давали наркотичні засоби. Уфармакології застосувалося більш ніж 400 лікарських рослин. Багато з ліків уперше освоєнихмайя, після відкриття Нового Світу увійшли до європейської медицини й до тепершироко використовуються у сучасній фармакології. [12]
Як в астрономіїта математиці, так і розвитку писемності майя перевершили всі інші високііндіанські культури доколумбової Америки. Можна передбачити, що хоч би восновних рисах, майя запозичила ієрогліфічне письмо у ольмеків. Через фанатизмДієго де Ланда і його колег до нас дійшли всього три майяських ієрогліфічнихманускриптів. У майяських містах збереглося також декілька стільників вирізанихна камені ієрогліфічних написів.
Розділ2. Художньо-мистецьке життя майя
2.1.Стародавнє письмо та література
Письмо майя являє собоюодну з найважливіших наукових проблем американістики.Розшифровувати його намагалися сотнієвропейських і американських дослідників. І довгий час безрезультатно. Німецький американіст Пауль Шельгас прийшов навіть до висновку, що дешифрувати майське письмо неможливо.
Початок інтенсивного вивчення майяського письма тісно пов'язаний з ім'ям Юрія Кнорозова (він у1949 році закінчив Московський університет), який з шкільних років захопивсявивченням проблем майяської писемності.Вже в 1955 році на основі вивчення насамперед Дрезденського кодексу він зміг опублікуватироботу «Система письма древньої майя», де, по-перше,приходить до висновку, що майяське ієрогліфічне письмо істотно не відрізняєтьсявід ієрогліфічної писемності Старого Світу, передусімкитайської і єгипетської, а по-друге, вказує, що майяськіієрогліфи в більшості своїй мають суворі певні фонетичні значення і являютьсобою склади. Ці знаки він розбив на групи:
1. Голосні так званоготипу «А», які використовуються для запису початкового або заголовного голосного звуку в слові.
2. Складові типу «АБ», щоскладаються з голосного, за яким слідує згідний(наприклад, Ах, Ак, Ет і).
3. Складові згідні типу«Би (А)», що складаються з приголосного звуку, за яким слідує голосний. Частіше за вас вони зустрічаються на кінці слів.
4. Нарешті, складовізнаки типу «БАБ», що являють згідний + голосний + згідний (наприклад Білий, Тхул, Над).
Справжніх ідеограм, яківиражали б ціле поняття, ціле слово, як стверджує Кнорозов, дуже мало. Так, наприклад, у майяському ієрогліфічномуписьмі існує ідеограма для слів «болай» ягуар,«йаш» зелений і т.д. [3]
Нам відомі три майяськіієрогліфічні кодекси: Паризький, Дрезденський і Мадридський, що отримали свою назву від місця, де зберігаються. Дрезденський був знайденийв 1739 році. Довжина його три з половиною метри, і складається він з 38аркушів. У 1859 році серед паперів, викинутих у сміттєвий кошик, був виявленийдругий кодекс – Паризький. Третій – Мадридський, найбільш повний. Його довжина6 метрів 55 сатиметрів. Складається він з 56 листів.
Разом з трьомацими кодексами майя залишили нам ще декілька рукописів, написаних абопереписаних латиницею в перші роки після конкісти, і найвідоміші з них,найбільші епічні твори доколумбової індіанської літератури «Пополь-Вух» і«Чилам-Балам». Нагадаємощо чиламами називали майяських жреців-віщунів. Балам, а також балай, або болай,по-майяськи «ягуар». Відомо декількаЧилам-Баламов — рукописівз різними даними про історію і релігійні уявлення майя. Назви походять відмісця, де вони були виявлені (наприклад, «Книги пророка ягуара з Чу-майеля). УГватемалі були, крім того, знайдені «Какчикельські аннали», написанийпо-майяськи рукопис, що розповідає історію гватемальського майяського племенікакчикель і його правлячої династії Шахила.
Однак найбільш відомимлітературним пам'ятником залишається «Пополь-Вух»… Перекази «Поподь-Вух»вийшли, ймовірно, у всіх цивілізованих країнах. Ця перлина в скарбниці світовоїлітератури являє цінність як для фахівців, так і длярядових читачів, оскільки вона правельно передає естетичні, релігійні і філософські уявлення киче, одного зплемен великої сім'ї центральноамериканських майя.
Спочатку «Пополь-Вух» бувзаписаний ієрогліфами. Після приходу в Гватемалу іспанців хтось переписаврукопис «Пополь-Вух» латиницею. Особистість переписувача, якому ми маємо бути вдячні за збереження цього унікального літературногопам'ятника, являє собою одну із загадок майяістнки. Можливо, «Пополь-Вух»переписав (швидше усього, в 1530 році) хрещений індіанець Дієш Рейносо. Згідно з новітніми поглядами (наприклад, на думку гватемальського американіста АдріанаРесиноса), латинська копія відноситься до1554-1558 років. Переписаний екземпляр «Пополь-Вух» пережив пору згубноїдіяльності Діего де Ланда і його фанатичнихколег. Спочатку ХVIII століття цей рукопис, надійно схований угватемальскій індіанській общині Чичикастенанго, знайшов освічений домініканський чернець, благородний друг індіанців ішанувальник їх культури Франсиско Химе-ніс. Він скопіював їїі, володіючи мовою киче, зробив також іспанськийпереклад тексту. З рукописом Химменеса познайомилися пізніше європейськідослідники (і передусім австрієць д-р Карл Шерцер, уперше її що опублікував, іфранцуз Шарль Етьен Браесер де Бурбур, що видав в 1861 році в Парижі їїпереклад). Відтоді ця дивна книга, що являєсобою одне з небагатьох справжніхсвідоцтв великої цивілізації доколумбової Америки, незмінно викликає до себеінтерес.
Твір цей досить об'ємний.У ньому три головні, майже самостійні частини.Перша присвячена космогонічним уявленням киче. У ній, наприклад, описується створення світу головнимибожествами киче, виникнення тварин, створення людей, потім розповідається пропотоп і про знищення «дерев'яних людей».Тут оповідання несподшано переривається, і починається друга, найбільш просторова і, ймовірно, найпрекрасніша частина, що нагадує грецьку міфологію, розповідь про дивні долі двох друзів героївХун-Ахпу і Шбаланке, про їх боротьбу з гордим «напівбогом» Вукуб-Какишем і про те, як вони вбили йогосамого і двох його синів; далі розповідається, як обидва вони опустилися в пекло, в підземне царство Шибальбу, розповідається про їхстрашні пригоди, про правителів Шибальби і про природи героїв в «будинку пітьми», в «будинку кажанів» і про те, як вони зрештою перемоглиправителів підземного світу.
У третій частиніпродовжується розповідь про створення людей. Божественні творці, незадоволеніпершим і другим своїм витвором —людьми з глини і людьми, вирізаними з дерева,знову зробили людину, на цей раз зі священноїрослини кукурудзи. Людина ця вдалася, і всі киче його нащадки. Потім у “Пополь-Вух»розповідається про перших чотирьох людей, створених з кукурудзи, про Кице,Акабе, Мяху-Кутахе і Іки-Баламе, які були батьками киче, і про те, як пізнішебоги створили батьків інших народів.
Завершується«Пополь-Вух» дуже цінним для історика описом переселенням киче ірозповіддю про виникнення окремих кичеських племен і племінних божеств. У кінціперераховуються правителі окремих груп киче нихаиб, кавек, ахау-киче — від" праотців" до дня написання книги. [11]
2.2.Музика і театр
Майя – музичнообдарована цивілізація. Спів і музика були частиною їх життя (буденного,мирського і релігійного). Збереглися музичні інструменти майя і їх зображення. Це в основному різні види барабанів, брязкалець і бубонів букових труб, флейт і свистків. Донас дійшли пісні, записані в «кодексах»: богу Кукулкану, Сонцю, «чорним дням»,катунам, кольорам і т.д. Як правило, музика і спів супроводжували танець. Намвідомі танець воїнів, що тривав цілий день (холанокот, в якому брало участь більш восьмисот чоловік), танець «старих жінок», що виконувався на розжареному- вугіллі,танець на ходулях. Частіше ці танціносили ритуальний характер, але існувалиі світські музичні вистави етичногозначення. Іспанці, побачивши деякі з них, були вражені «великою витонченістюкомедіантів». У кожного актора було своє амплуа: блазень або маг, благороднийабо кавалер. У майя до того ж існували особливі майстри співу — головніспіваки, що займалися на музичних інструментах, і що навчали молодь музичномумистецтву, і навіть свої театральні «директори», що готували вистави і керувалиними. [10]
Сценою були високі платформи, покриті різьбленими плитами. На нихінсценувалися легенди, древні історії, комедії і трагедії. Писемні джерелазгадують такі популярні вистави, як «Небесна лава», «Гуакамайя з білим ротом”, «Білоголовий хлопчик», «Вирощувачкакао» і, звичайно, драма-балет «Рабіналь-Ачі». За формою він нагадує грецькітрагедії і повідомляє про долю і подвиги мужнього воїна.
2.3.Архітектура, живопис та скульптура
Зрілість культури майяособливо підтверджує архітектура і живопис. Майя зводила свої унікальні споруди з обробленого каменю,укладеного у вапняний розчин або, з вапняногобетону, облицьованого каменем. Фасади завжди оздоблювалися багатим рельєфом. Відмінна рисаспоруд — сувора простота і розвинене почуття пропорції.
Монументальність своїхспоруд вони уміло відкреслювали вільним простором навколо них, розташуванням площ, доріг, вулиць підпрямим кутом і навколишнім ландшафтом. На основіцих принципів вони звели безліч прекрасних міст, палаців і пірамід. Храми маликвадратне планування, тісний внутрішній простір (через товщину стін) івиконували роль святилищ. У містах майя також були обсерваторії і тріумфальніарки, монументальні сходи і колонади, майданчики для ритуальної гри в м'яч.
При будівництвівикористовувалися такі архітектурні прийоми, як майяські зведення, фальшива арка (зводилисьза допомогою зближення стін, починаючи з певної висоти, коли кожний подальшийряд каменів виступав над попереднім), криволінійне зведення та зведення в формібутля. Важливу роль грали покрівельні гребені (висока конструкція на дахухраму), колони і карнизи.
Архітектуру доповнювалискульптура і живопис. Їх образи малюютьдостовірну панораму життя майяського суспільства. Основні теми: божества, правителі, їх побут і війни. Майя застосовували всіскульптурні прийоми: різьблення, барельєф, горельєф, круглий і модельований об'єм. Використовувалися такі матеріали, як камінь (обсидіан, кремінь, нефрит іт.п.), мушлі, кістка, дерево. Багато скульптур розфарбовувалисяв різні кольори. Колоритним був і живописмайя. З ними знайомлять «кодекси» і фрески. Класичним зразком фресок євеличезні настінні розписи міста Бонампака (кінець VIII ст. н. е.). Яскравіобрази воїнів і бранців, сцени побуту, битв, тортур і смерті переданіреалістично і динамічно. Вони створюють атмосферу драматичної напруженостіподій. [3]
Так, образи живопису іскульптури допомагають відтворити світ цивілізації, що зникла.
ВИСНОВКИ
Отже,проаналізувавши культуру давніх майя, їх художні уявлення, наукові концепції,естетичні переконання, світоглядні принципи, вивчивши в культурологічнійєдності здобутки майя в усіх ділянках духовної практиками дійшли такихвисновків:
— досі не відомо, коли саме виниклацивілізація майя. Довгий час навколо цього питання точилися різні думки. Проте відомо, що культура проіснувала до 17 століття, залишивши по собі великі здобутки культури.
— на початковому етапі розвитку майя немали єдиної могутньої держави. Та суспільство майя було вже суспільствомкласовим. На чолі міста-держави стояв халач-виннк,влада якого буланеобмеженою і довічною. Дані письмових джерел та ряд археологічних ознак (деякімотиви класичного мистецтва, заупокійні храми та гробниці з особливо пишнимритуалом) свідчать про наявність у майя культу обожнення царя, що прямо вказуєна існування вже на той час деспотичної форми правління (схожої на ту, щовідома у фараонівському Єгипті та в містах-державах Шумеру).
— майя були дуже релігійні. Пантеонїхніх божеств був обширним і складним.
— розвиток наукових знань цього народудосяг значного рівня, хоча, здебільшого, знання було тісно пов'язані зрелігією. Стародавні майя велику увагу приділяли вивченню календаря таліточислення, математики, астрономії та медицини. Великим досягаенням майя угалузі математики була розробка в період останніх віків до нашої ери позиційноїсистеми ліку і математичного поняття нуля. В жодного з народів стародавньої Америки не булотакого високорозвиненогокалендаря і системи літочислення, як у давніх майя класичного періоду (300-900р.р.). Практичні потребисільського господарства викликали до життя найточнішийкалендар, який став у руках жреців могутньою зброєю ідеологічного впливу на маси. Ряд ліків,вперше засвоєних майя, після відкриття Нового світу увійшли до європейськоїмедицини й дотепер широко використовуються в сучасній фармакології.
— у розвитку писемності та літературимайя перевершили всі інші високі індіанські культури Мезоамерики. Майярозвинули, збагатили та ускладнили ольмекську ієрогліфічну писемність новимиелементами. В переважній більшості їхні ієрогліфи мають чітко визначенефонетичне значення і являються складами. Довгий час вонине піддавались тлумаченню, і тільки в 1959р. російський вчений Ю.В.Кнорозов впершеїх прочитав, що дозволилоознайомитись зі змістомкниг майя. На жаль до нас дійшло всього три манускрипти майя, які умовно називають кодексами і розрізняють за місцем знаходження:Паризький, Дрезденський, Мадридський. Є ще кілька рукописів, написаних латиницею: «Пополь-Вух»,«Чилам-Балам».
— великим визнанням та любов'ю користувалосямистецтво музики і театру. Більшість драматичних творівбули тісно пов'язані з танцем і являли собою своєрідні балети із об’ємним текстом.Танці були нерозривно пов'язані з музикою.Писемні джерела згадують такі популярні вистави, як «Небеснийстілець», «Гуакамайя з білим ротом, або Шахрайка», «Білоголовий хлопчик» і драма-балет«Рабіналь-Ачі».
Найвідомішими галузямикультури майя були архітектура, скульптура та живопис, які були безпосередньопов'язані з певною датою чи астрономічним явищем. Споруди будувалися черезпевні проміжки часу, кожна з них набувала нетільки функцій житла або ж храму, а й календаря. Археологічні дані свідчать,що через кожні 52 роки майя заново облицьовували своїпіраміди каменем або штукатуркою, кожні 5років зводили стеллі, а дані, щомістилися на них, завжди булипов'язані з певними подіями.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аптекер Г. История американскогонарода. — М., 1962.
2. Всемирная история, Т.4. / Под ред.ММ.Смирича, И.Л.Злеткина й др. -М.,1958.
3. Галич М.История доколумбовнхцивилизацый. — М., 1990.
4. Гуляев В. Зарубежные города майя.- М., 1989.
5. Зубок Л.И. Очерки истории США. — М., 1956.
6. Исторія н культуролощя: Науч.пособие дщ студ. вузов / Под ред. Н.В. Шишовой. — М., 1999.
7. Історія світової культури. — К.:Либідь, 1997.
8. Кинжалов Р. Культура древних майя.- Л., 1971.
9. Кузьмищев В. Тайна жрецов майя. — 2-е изд. — М.: Молодая гвардия, 1975.
10. Культурология. История мировойкультури: Пособие для вузов / Под ред. Проф. А.Н.Марковой. — 2-е изд., перераб.й доп. — М., 2001.
11. Ліндсей Дж. Коротка історіякультури, Т. 1. — К., 1995.
12. Полікарпов В. Лекції з історіїсвітової культури: Навч. посібник. — Харків: Основа, 1990.
13. Рус А. Народ майя. М., 1986.
14. Сивачев Н., Языков Є. Новейшаяистория США: Науч. пособие. - М.: Высшая школа, 1980.
15. Соди Д. Великие культуримезоамерики. — М., 1985.
16. Стингл М. Индейцы без томагавков.- М., 1984.
17. Грушевський М. Всесвітняісторія., К., 1996.
18. Яковлев Н. Новейшая история США.- М., 1968.