Аграрна реформа П.А. Столипіна та її здійснення в Україні (1906-1914 рр.)

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТУКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
На правах рукопису
УДК 94/99 (477) «19» — 332.01.021.8:63
Ігнатова Людмила Русланівна
АГРАРНА РЕФОРМА П.А.СТОЛИПІНА ТА ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ ВУКРАЇНІ (1906-1914 РР.)
Спеціальність 07.00.01 історія України
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник — кандидат
історичних наук, доцент
Сторчило В.С.
Київ – 2002

ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Історіографічний огляд проблеми таджерельна база дослідження.12
Розділ 2. Загострення ситуації в аграрномусекторі економіки України на початку ХХ століття та пошуки вирішення аграрногопитання…….……….29
2.1. Причиникризового становища сільського господарства України у складі Російськоїімперії……………………………………….……………………….29
2.2. Аграрнепитання в програмах загальноросійських та національних українських політичнихпартій…………………………………………………43
2.3.Періодичні видання про способи аграрного реформування в І та ІІ ДержавнихДумах………………………………………………………………..55
Розділ 3. Сутність аграрної реформиП.А.Столипіна та особливості її запровадження в Україні……………………………………………….……….64
3.1. Руйнування общинногоземлеволодіння і перехід до хуторського та надільногоземлегосподарювання………………………………………………64
3.2. Фінансові проблеми на шляхувпровадження реформи……………..…...92
3.3. Проблемита результати переселенської політики царизму для України…………………………………………………………………………………..129
3.4. Реакція українського селянствана процес аграрного реформування….156
Висновки………………………………………………………..………………165
Список використаних джерел і літератури………………………..…………177

ВСТУП
Актуальністьтеми. Дослідження процесу аграрного реформування на початку ХХ століття єактуальним як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Однією з головнихособливостей України, починаючи з другої половини минулого століття, сталиаграрні перетворення: селянська реформа початку 60-х років ХІХ століття;столипінська реформа 1906-1914 років. Цей ряд подій сам по собі свідчить прозлободенний стан аграрного питання для України.
Все вищезазначенезмушує подивитися на процес аграрного реформування останніх півтора століть і вцілому, і розглядаючи кожну спробу реформування сільського господарства окремо.
Україна вступилав ХХ століття як складова частина Російської імперії з усіма притаманними ційкраїні проблемами – з напівкріпацьким режимом на селі і, отже, зі зростаючоюнеобхідністю нових реформ, зволікання з якими робило неминучим революційнийвибух.
Зміст цихреформ полягав у проведенні широких демократичних перетворень, але головне – вліквідації поміщицького землеволодіння, в зміні суті землеволодіння, передачівсієї землі тим, хто її обробляє своєю працею. Таке спрямування селянства навесну 1906 року перетворилося у свідому програму. Цьому сприяло і масовескладання наказів депутатам, які були обрані в Державну Думу.
Столипінськааграрна реформа дійсно стала однією з найважливіших  подій в історії Російськоїімперії в цілому і в України, зокрема. Вона активно сприяла становленнюкапіталізму. Реформа була направлена на розчищення селянських земель від«слабких» на користь «сильних», щоб вирішити завданняпервісного нагромадження на селі капіталу.
Проводячиісторичну аналогію середньовічного минулого України з сьогоденням, ми бачимо,що в сучасних умовах на новому, більш цивілізованому рівні знов посталипроблеми аграрного реформування села. Як і в минулому, нині зростає рольсільського господарства в економічному житті країни, кризове становищеаграрного сектора економіки вимагає невідкладних заходів щодо його вирішення.Сільськогосподарські проблеми стали предметом уваги не тільки науковців,громадськості, але й державних органів влади. Це, насамперед, стосуєтьсяприйняття Верховною Радою Земельного кодексу України.
Однак зростаючийінтерес до низки проблем, пов'язаних з введенням приватної власності на землю,деякі спроби їх вирішення наштовхуються на відсутність історичного досвіду,певних знань, наукової інформації, цілісних досліджень, які б об'єктивновідтворювали роль та значення аграрного реформування в історії України. Теоретичніта історичні обґрунтування проблем сільського господарства України відстали відпрактичних потреб часу. Це зумовлює необхідність наукового пошуку, новогоосмислення національної історії України в контексті аграрної політики якскладової суспільно-цивілізаційного розвитку.
Необхідністьнаукового дослідження теми визначається також домінуванням у суспільних наукахнегативного погляду при висвітленні підсумків аграрного реформуванняП.А.Столипіна, неправильної оцінки економічних та історичних особливостейаграрного устрою українського села. Таке тлумачення історії обмежує самінаукові дослідження, подає неповну та однобічну картину історичної реальності,негативно впливає на формування історичної свідомості. Тому у науковихдослідженнях, як і в економічній діяльності, має панувати об'єктивне осмисленняаграрної політики, та, зокрема, процесу впровадження приватної власності наземлю, ролі селянина в господарському та суспільному житті України, її історії,зокрема у висвітленні подій і явищ економічного життя українського села напочатку ХХ століття.
Зв'язок роботи знауковими та державними програмами. Наукове дослідження ролі аграрногореформування в економічному житті України початку ХХ століття здійснено увідповідності з Указом Президента України Л.Кучми «Про невідкладні заходищодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня1999 року № 1529/99. У цьому документі наголошується на необхідності негайногореформування протягом грудня 1999 – квітня 2000 року колективних сільськогосподарськихпідприємств на засадах приватної власності на землю; підтримки розвиткуособистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських)господарств. 25 жовтня 2001 року Верховною Радою України було прийнятоЗемельний кодекс України як перший етап реформування аграрного сектору. Хідголосування депутатами Верховної Ради засвідчив, що в українському суспільствісьогодні відсутня єдність в питанні власності на землю. Ліві сили будь за щонамагаються зберегти державну власність на землю і залишити селянина наймитом,а не власником землі. Для розв'язання цих протиріч необхідним стає всебічневивчення історичних реалій сільськогосподарського життя України та обґрунтуванняїї аграрних особливостей. Проведення столипінської реформи в Україні дає можливістьвиявити особливу історичну ментальність українського селянина.
Мета і задачідослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування економічної необхідностіреформування сільського господарства України на початку ХХ століття,особливостей проведення аграрної реформи П.Столипіна та доцільностізапровадження приватного сектору в Україні.
Для досягненняпоставленої мети у дисертації визначені наступні задачі:
— аналізекономічних та політичних передумов аграрного реформування в Російській імперіїв цілому і Україні, зокрема, та висвітлення особливості аграрного розвиткуУкраїни в системі економіки та сільського господарства Російської імперії;
— визначитинапрями, форми та методи реформування сільського господарства України якскладової частини Російської імперії та їх капіталістичну спрямованість;
— розкритидинаміку процесів руйнації общинного землеволодіння, впровадження приватноївласності на землю та поширення хутірського та відрубного господарства;
— висвітлити протирічність урядової політики в справі фінансуванняреформаторських заходів та процесу переселення українських селян за Урал та доТуркестану;
— визначитиосновні тенденції революційної напруги (до і в ході її проведення) таформування чітких позицій щодо аграрного питання в програмах політичних партійта блоків.
Об’єктомдисертаційного дослідження є проведення аграрної реформи П.А.Столипіна напочатку ХХ ст. в Україні.
Предметомдисертаційного дослідження є виявлення характерних рис  аграрної реформи вУкраїні на фоні проведення останньої в Російській імперії, а також їїекономічні і соціально-політичні наслідки для українського селянства.
Хронологічнірамки визначаються 1906 р., коли революційна ситуація в країні вимагала відуряду широких демократичних перетворень в аграрному секторі економіки і 1914р., коли в зв'язку з початком І світової війни землевпорядкувальні роботипоступово скорочуються.
Територіальнірамки визначаються 9 губерніями України – Волинською, Катеринославською,Київською, Подільською, Полтавською, Таврійською, Харківською, Херсонською таЧернігівською.
Методидослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є науковіпринципи пізнання та вивчення суспільних процесів і явищ. Це, насамперед,принцип історизму, який вимагає кожне явище (у нашому випадку аграрнереформування сільського господарства України на початку ХХ століття) розглядатияк процес становлення та розвитку з урахуванням конкретно-історичної ситуації,у взаємозв'язку з іншими процесами (політичними, соціальними, економічними).Такий підхід дає змогу прослідкувати безпосередній зв'язок минулого ісьогодення, зокрема, необхідність аграрного реформування на початку ХХ ст. тазміни в суспільному житті внаслідок реформи П.Столипіна.
Науковий принципсистемності потребує розглядати проведення аграрної реформи як певну систему звласними закономірностями та методами, які притаманні сільському господарствуУкраїни, визначити її особливості та соціальний склад. З іншого боку, це даєможливість дослідити весь спектр та динаміку взаємозв'язків між різними соціальнимиінститутами (селянство, дворянство, робітники, капіталісти та інтелігенція) тасуспільно-політичними процесами, які відбувалися на початку ХХ ст. в Україні.
Основнимиметодами наукового пошуку виступають: хронологічний, порівняльно-історичний,ретроспективний та кількісний методи.
Ці та іншінаукові принципи пізнання допомагають комплексному вивченню причин, характерута наслідків аграрного реформування сільського господарства досліджуваногоперіоду в Україні.
Основу джерельноїбази дослідження складають документи і матеріали рукописного і друкованогопоходження. Серед рукописних комплексів в ході написання дисертації використаніархівні фонди Центрального Державного Історичного Архіву (ЦДІА) України.
Важливим джереломдля написання дослідження стали матеріали періодичної преси України. В процесіроботи над дослідженням автором використано вісімнадцять найменуваньперіодичних видань, які зберігаються у Газетному Фонді Національної БібліотекиУкраїни ім.Вернадського.
Використаннярукописних комплексів та матеріалів періодичної преси дає можливість з'ясуватинаступні питання:
1) порівнятиофіційну та періодичну літературу в оцінці та розумінні необхідності проведенняаграрної реформи, різниці у її реалізації та очікуваних наслідків;
2) можливість простежитихід обговорення та дебати з аграрного питання в І та ІІ Державних Думах,складання пакету законодавчих актів та виділення першочергових завдань з питаньреформування сільського господарства;
3) розбіжності воцінці результатів проведення реформи офіційними джерелами та періодичноюпресою;
4) визначеннянеобхідного та реального фінансування проведення реформи П.А.Столипіна вУкраїні.
Для аналізу стануаграрного господарства були використані програми політичних партій якзагальноросійських, так і українських, в яких у відповідності з різнимсоціальним спрямуванням у земельній політиці, ставилося питання вирішенняаграрних проблем.
Допомогою припідготовці дисертації стали матеріали наукових читань та конференцій з проблемаграрної історії України та Росії, праці відомих вчених-дослідників з проблемаграрної історії.
Наукова новизнаодержаних результатів насамперед полягає в комплексному дослідженні всіх ланокаграрного реформування в окремій частині Російської імперії – Україні.Розглянуто процес руйнування общинного землеволодіння в українських губерніяхта формування приватного сектору. Зокрема, вперше здійснено аналіз висвітленняпроблем українського селянства у періодичній пресі, оцінки поглядів сучасниківна проблему приватної селянської власності на землю, їх рекомендації щодоспособів вирішення проблем селянського малоземелля та безземелля. Вперше вдослідженні порівнюється офіційна оцінка реформи з періодичною пресою.Встановлена різниця між офіційними повідомленнями та реальною оцінкою в періодичнійпресі за наступними напрямками:
а) фінансовапідтримка реформи;
б) кількіснаоцінка переходів на хутори і відруби та виділення землі в приватну власність;
в) різниця вціновій політиці на землю, як об'єкту купівлі-продажу та інші.
Доповнено джерельнубазу дослідження за рахунок введення у науковий обіг друкованих збірників іматеріалів та невикористаних раніше фондів періодичної преси України.
На захиствиносяться наступні положення:
1. Економічні таполітичні передумови та актуальність аграрного реформування в Україні якскладової Російської імперії, особливості та територіальна диспропорційністьобщинного та індивідуального землекористування на українських земляхнапередодні проведення реформи.
2. Протирічністьпроцесу приватизації землі за часів реформи, схематично-шаблонне відношенняурядової влади щодо реалізації реформи без урахування особливостей побутового,географічного та історичного характеру українського регіону та розбіжності врозмірах земельних наділів на одне домогосподарство за даними офіційнихдокументів та періодичної преси.
3. Особливе місцеаграрному реформуванню відводилося в програмах політичних партій якзагальноросійських, так і українських. Всі політичні партії національногоспрямування ставили на порядок денний аграрне питання поряд з вирішеннямнаціональних проблем. Проте існували різні позиції щодо розуміння соціальноїсправедливості по відношенню до селянства, які коливалися від збереженняпоміщицького землеволодіння та поліпшення становища селянства за рахунокпосиленої обробки землі до її повної націоналізації.
4.Непродуктивність орендного виду землекористування та зростанняприватновласницьких земель в Україні під час проведення реформи, збільшенняіпотечної оренди Селянським Банком та перехід до грошових розрахунків заоренду.
5. Основнапідтримка урядової політики щодо збереження поміщицької земле власності булаорієнтована на діяльність Селянського Банку, внаслідок чого зростала ціна наземлю поміщиків та знижувалася ціна за надільні селянські землі вдвічі заринкову, недосконалість кредитної політики в справі влаштування хутірського тавідрубного господарств мали негативні наслідки для підсумків реформи в Україні.
6. Політикауряду, яка була направлена на переселення селян за Урал та до Туркестану, малапозитивне значення лише для колонізації цієї частини імперії. Для Українипереселенська політика уряду мала негативне значення, оскільки, не вирішуючипитання малоземелля та безземелля українського селянства, змушувала останнєвласними силами та коштами освоювати цілинні землі Російської імперії.
7. Різниця вреакції українського селянства на проведення столипінської аграрної реформи,негативне ставлення у селян викликали насильницькі методи її здійснення,поміщицька спрямованість Селянського Поземельного Банку, непродуманістьпереселенських заходів, відмінність у запланованому та реальному фінансуванні.Підтримка реформи в переважній більшості була з боку заможних селян таповноцінних фермерів.
Практичнезначення одержаних результатів полягає в тому, що фактичний матеріалдисертації, узагальнення, висновки та рекомендації наукового дослідження можутьбути використані при проведенні реформування аграрного сектора економіки,діяльності селянських політичних партій, громадських організацій та об'єднань,в економічних дослідженнях науковців.
Апробаціярезультатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднені автором увиступах на міжнародних та український науково-практичних конференціях:"Історія українського народу" (Київ, 1994), "Історія батьківщиниі сучасність" (Київ, 1996), «Український народ — великийдержавотворець» (Київ, 1997), «Творчість як предмет міждисциплінарнихдосліджень» (Київ, 1997), «Творчість як спосіб буття дійсногогуманізму» (Київ, 1999). Матеріали дослідження були використані упідготовці висновків та рекомендацій названих конференцій.
Публікації.Матеріали дисертаційної роботи опубліковані в наукових збірниках та журналах:
1.     Переселенськийрух в роки столипінської реформи в Україні.//Сторінки історії. — К., 1994. — №6.
2.     Сільськогосподарськаоренда землі в Україні на початку ХХ століття.//Сторінки історії. — К., 1997. — № 9.
3.     Селянськийбанк в роки столипінської реформи у висвітленні періодичної пресиУкраїни.//Сторінки історії. — К., 1999. — № 12.
4.     Ринковівідносини в Україні в період столипінської реформи на початку ХХ ст.//ІсторіяУкраїни. — 2000. — № 34.
5.     Аграрнепитання в програмах загальноросійських та національних українських політичнихпартій початку ХХ ст.// Історія. Вісник. Київський національний університетімені Тараса Шевченка. — К., 2001. — Випуск 56.
6.     Періодичнівидання про шляхи та способи аграрного реформування в І та ІІ ДержавнихДумах.// Наукові записки. Національний педагогічний університет іменіМ.П.Драгоманова. Педагогічні та історичні науки. — К., 2001. — Випуск XXXVIII
7.     Рольукраїнського селянства у формуванні ринкових відносин у роки столипінськоїаграрної реформи на початку ХХ ст.// Історія. Вісник. Київський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка. — К., 2001. — Випуск 58.

Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
Проблемааграрного реформування початку ХХ століття знайшла відповідне місце середнаукових досліджень суспільно-політичного напрямку. Аграрне реформування країнирозглядалося як цілісний комплекс соціально-політичної боротьби царського урядупроти революційних виступів селян у 1905 році. Україні, яка в економіціРосійської імперії займала важливе місце, надавалося особливе значення упроведенні аграрної реформи. Однак, наслідки аграрного реформування в Україні вбагатьох випадках були відмінними від загальних по всій імперії. Повного тацілісного дослідження проблеми столипінської аграрної реформи в Україні увітчизняній та зарубіжній історіографії фактично не здійснювалося. Але інтереста зацікавленість у науковій розробці проблеми існував завжди. Кризовий стансільського господарства та шляхи його вирішення були предметом вивченняспеціалістів в різні часи. Історіографію проблеми можна умовно поділити надореволюційну, радянську, періоду перебудови, сучасну та дослідженняукраїнської діаспори. В кожному з цих періодів проблема аграрного реформуваннярозглядалася як в цілому, так і за окремими галузями.
Селянське питаннята його роль в суспільному житті Російської імперії викликало увагу дослідниківще до початку столипінської аграрної реформи. Це пояснювалося перш за все тим,що селяни брали активну участь в революційних подіях 1905 року. Незадоволеннярозподілом в країні землі, сусідство великих поміщицьких латифундій, селянськемалоземелля та безземелля змушували селян активно протестувати проти існуючогов країні розподілу землі. В цей період аграрне питання привертало увагупереважно економістів-аграрників та політичних діячів, які намагалися відшукатишляхи вирішення складної для країни проблеми. До питання перерозподілу землізвертався А.С.Белевський у своїй праці «Земельный вопрос и национализацияземли». Велика увага приділялася Н.Бржевським у дослідженні общинногопобуту селян та його господарського стану наприкінці ХІХ століття. Особливогозначення ролі общинного землеволодіння в житті селянства та її подальшій долінадавали також А.Карелін та К.Качоровський [19, 22, 78, 86].
ДослідникиП.Маслов, А.Корнилов та В.Чернов приділяли особливу увагу не тільки становищусільського господарства на початку ХХ століття, але й ролі в ньому селянськогоневдоволення існуючим аграрним устроєм. Аграрне питання в Росії було достатньогострим як для селян, так і для уряду, адже саме селяни продовжувалиреволюційну боротьбу і після того, як робітничі страйки пішли на спад [121,101, 200].
Запровадження вРосійській імперії П.А.Столипіним аграрних перетворень посилило зацікавленістьбагатьох тогочасних дослідників. До обговорення економічних наслідків новогозаконодавства додаються ще й проблеми соціального становища селянства. Так,І.Чернишев в своєму дослідженні оцінює відношення селян до общини напередодніуказу 9 листопада 1906 року [201].
Проблеміаграрного устрою в Росії приділяли дослідники С.Н.Южаков та А.В.Пешехонов. Взбірнику, присвяченому аграрній проблемі в зв'язку з селянським рухом,А.В.Пешехонов розглядає суть аграрної проблеми в імперії та роль, якувідігравало селянство в економічному житті країни. Про проблеми, які будутьвиникати після закріплення землі у приватну власність селянами, розмірковуєГ.А.Крестовніков [205, 142, 143, 102].
Переселенню селянза Урал на початку ХХ століття також надавалася увага як з боку уряду, так і збоку дослідників-економістів того часу. Результати переселення селян до Сибірузнайшли відображення у праці В.Дашевича. В цьому ж напрямку працював і відомийекономіст початку століття А.Кауфман. Ще наприкінці ХІХ століття булаопублікована його робота про причини та майбутнє переселенської справи, а в1905 році вийшла ще одна його праця, в якій досліджуються результати переселеннята колонізації Сибіру. Після початку столипінської реформи А.Кауфман зновузвертається до переселення та його залежності від общинного землеволодіння [43,83-85].
Отже, на початкуХХ століття сучасниками вивчалися різні причини складної аграрної ситуації вкраїні та різні сторони запровадженої П.А.Столипіним реформи — становищеобщини, її подальша доля після запровадження указу 1906 року, переселення селяндо Сибіру і т.ін. Однак цілісного дослідження всіх сторін аграрногореформування до 1917 року так і не з'явилося.
Наступна хвиляцікавості до аграрного законодавства виникла в Радянському Союзі післязакінчення громадянської війни. Молода держава повинна була відновлюватизруйноване господарство. Сільське господарство в новій економічній політиці тежвідігравало значну роль. Складне становище селян після громадянської війнизмушувало спеціалістів-дослідників шукати шляхи виходу з кризи в минулому. Зцією метою вивчався досвід столипінської реформи. Однак зміна політикирадянської влади наприкінці 20-х років змінила і відношення дослідників доаграрної реформи П.А.Столипіна. В зв'язку з цим було зроблено висновок, що цяреформа зазнала краху на всій території Російської імперії. З'являютьсядослідження, які присвячені перш за все революційному руху селян. А.Гайсинович,В.Іванушкін та В.Руднєв в своїх працях розглядають економічні передумови танаслідки селянського руху в революції 1905 року. Політичному життю країни вперіод між революціями 1905 та 1917 років присвячені дослідженняП.Стебницького, П.Маслова та І.Дроздова [33, 63, 169, 190, 122, 46].
Аграрній політиціП.А.Столипіна, її причинам та наслідкам присвячена робота радянськогодослідника Н.Карпова. До проблеми аграрного реформування знову звертаєтьсяА.А.Кауфман. В 1918 році дослідник опублікував роботу, яка була присвяченаособливостям аграрного устрою Росії, оцінці та наслідкам аграрної реформиП.А.Столипіна [81, 82].
Дещо посилиласяувага вчених до історії України в роки здійснення  політики українізації. Самев цей період з'являється ґрунтовне дослідження О.Погребинського, яке присвяченепроведенню столипінської аграрної реформи в Україні. Його погляди на рольекономіки України кінця ХІХ – початку ХХ століття ґрунтувалися не навеликодержавних шовіністичних засадах, а на особливостях історичного розвиткуокремих місцевостей Російської імперії. Автор не ідеалізує столипінськуреформу, однак віддає належну увагу особливостям економічного розвитку України,який «ніяк не укладається в загальноросійські рамки». Автор вважав,що розроблення найновішої економічної історії України в зв'язку з цим не тількиможливе, але й методологічно конче потрібне.
СамеО.Погребинський першим в історії аграрного реформування початку ХХ століттязвернув увагу на значення в сільському господарстві такого значного прошарку яксередняки. Розглядаючи процес розшарування селянства, автор зазначав, щопроблема середньо забезпеченої маси селянства губить своє значення. Вінпідкреслював, що середняки вже напередодні війни являли собою велику економічнуі соціальну силу, для того щоб не ставити під загрозу подальше існування всієїсистеми прусського аграрного капіталізму, але й не настільки забагатілуверству, щоб підпирати собою соціально основи столипінської політики [148].
Характерною рисоюдосліджень цього періоду було те, що, з одного боку, за часів непу та розвиткуіндивідуального селянського господарства столипінська реформа розглядаласяекономістами неупереджено, а з іншого — політика радянської влади вимагалаутвердження єдиного правильного курсу (курсу партії більшовиків), як такого, щоздатний задовольнити всі вимоги селян. Саме з огляду на останнє з'являютьсядослідницькі роботи, в яких зазначається, що вся політика аграрної реформиП.А.Столипіна зазнала краху.
Багато увагиприділялося столипінській реформі починаючи з 40-х років ХХ століття, а в60-80-ті роки інтерес до цієї проблеми посилюється. З'являється багатодосліджень з питань аграрної реформи у межах всієї Російської імперії. В цейперіод вчені-історики вводять до наукового обігу багато нових джерел –документів з фондів МВС Російської імперії, Ради міністрів, губернаторів таінш. Однак продовжується тенденція щодо висвітлення реформи в негативних тонах.
НаддніпрянськаУкраїна, починаючи з другої половини ХІХ століття, в економічному розвитку буланевід'ємною частиною Російської імперії. Тому всі урядові реформи Олександра ІІмали для України таке ж важливе значення як і для всієї імперії. Відмінакріпацтва у 1861 році була значним кроком царського уряду на шляху переходу доіндивідуалізації землеволодіння та землекористування. Але вона не призвела допрогресу приватної власності на землю. У 80-90-х роках ХІХ століття уряднамагався насадити общинну структуру на селі, яка повинна була замінитиособисту владу поміщика на селі та забезпечити йому можливість експлуатуватиселян, а уряду — гарантувати сплату селянами податків та виконання нимиповинностей. Думку про штучну підтримку урядом общинного землеволодінняпідтримували радянські вчені І.Д.Ковальченко та Л.В.Мілов. В своїй праці«Всероссийский аграрный рынок XVIII – начала ХХ века. Опыт количественногоанализа» вони зазначали, що становий характер землеволодіння в Російськійімперії був однією із форм земельної власності [97, с.250, 253].
Найбільшакількість праць у галузі дослідження аграрного устрою Російської імперії напочатку ХХ століття в цілому та столипінській реформі зокрема, належитьвидатному радянському досліднику С.М.Дубровському. В багатьох своїх роботах віноцінює розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві та причиниїх гальмування, боротьбу селянських мас проти поміщицького землеволодіння,малоземелля та безземелля [47-50].
Капіталістичнийрозвиток сільського господарства наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття зкожним роком все глибше проникав у сільське господарство, руйнував його натуральнийустрій та перетворював на товарне виробництво. Цьому питанню приділялося багатоуваги в дослідженнях радянських істориків та економістів. В першу чергуоцінювалися політичні аспекти станового землеволодіння. С.М.Дубровський,оцінюючи становище селян після реформи 1861 року, зазначав, що поміщицькеземлеволодіння та різноманітні форми напівкріпацької кабальної експлуатаціїселянства були характерними для прусського шляху розвитку капіталізму, в якомузберігалась залежність селян від поміщиків та царського самодержавства [47,с.8].
Найбільш ґрунтовноюу висвітленні столипінської реформи являється його праця «Столыпинскаяземельная реформа. Из истории сельского хозяйства и крестьянства России вначале ХХ века». В ній автор послідовно і всебічно висвітлює всі основніетапи земельної реформи початку століття. Основні розділи дослідженняприсвячені значенню та сутності аграрного реформування, історії законодавчихактів царського уряду, руйнуванню общини та насадженню хуторів і відрубів,діяльності Селянського Поземельного Банку та переселенню за Урал.
Оцінюючидоцільність проведення нового аграрного устрою, С.М.Дубровський зазначає, щостолипінська реформа була одним з епізодів у розпочатому вже давно процесізміни феодально-кріпосницьких відносин капіталістичними [49, с.13]. Ця працяС.М.Дубровського дає докладні відомості про столипінську реформу в Російськійімперії, її значення для країни в цілому. Але особливостям українськогосільського господарства, які були відмінні від Європейської Росії, автор неприділяє уваги.
Окремо розглядалистолипінську аграрну реформу багато дослідників радянських часів. П.Н.Єфремов,А.В.Шапкарін, П.Н.Першин детально висвітлювали в своїх працях проблемипоміщицьких господарств початку ХХ століття, руйнування общини капіталістичнимиформами землекористування, оренду землі, діяльність Селянського ПоземельногоБанку, переселення до Сибіру та інші аспекти реформи. Однак, і у цих працяхУкраїна не розглядається як особливий економічний регіон зі своїм специфічнимісторичним та економічним розвитком [57, 140, 141].
ДослідженняС.М.Сидельникова присвячені не тільки аграрній політиці самодержавства взагалі,але й столипінській реформі зокрема. В цих роботах розглядається та всебічновисвітлюється питання земельної общини, операції з орендою землі, керівництвореформою, роль в ній земських установ. Докладно поданий матеріал проматеріальну та агрономічну допомогу селянам, недоліки уряду у цій справі.Окремо виділена діяльність Селянського Поземельного Банку, його операції зземлею, позики та посередницькі операції, іпотеки як складова частинадіяльності банку. Розділ про переселенську політику царизму висвітлює мету,умови, заходи переселення, недоліки в організації цього процесу.
С.М.Сидельниковпідтримує думку про залишки кріпацтва в землеволодінні та їх негативний впливна капіталістичний розвиток сільського господарства. В своїй праці«Аграрная политика самодержавия в период империализма» він зазначає,що в результаті першої поміщицької чистки кріпацтва в землеробстві сільськегосподарство в Росії на початку ХХ століття знаходилося на досить низькомурівні, причому поміщицьке господарство за  ступенем свого розвитку підходило доселянського [179, с.37].
На думкуС.М.Сидельникова, низький рівень сільського господарства був головним гальмомдля розвитку виробничих сил Росії. І хоча промисловість на початку ХХ століттядосягла значного розвитку, однак Росія набагато відставала від передовихкапіталістичних країн.
Багатодослідників приділяли особливу увагу окремим питанням сільського господарствакінця ХІХ — початку ХХ століття. Специфічній галузі землекористування – орендіземлі присвячена робота А.М.Анфімова «Земельная аренда в Росии в начале ХХвека». Автор висвітлює всі аспекти операцій з землею та діяльність банків,яка була пов'язана з ними [9-12].
Багато уваги влітературі приділяється дослідженню фінансового устрою Російської імперії кінцяХІХ – початку ХХ століття. Сільськогосподарський кредит мав в аграрному устроїРосії феодальні пережитки, основою яких були привілейоване дворянськеземлеволодіння та засилля в ньому дворянських латифундій [124, с.3].
Системаекономічного та фінансового законодавства була у тісному зв'язку зсоціально-економічним розвитком капіталістичної Росії, зазначаєА.П.Погребинський [145-147]. Велика роль в цих дослідженнях приділяєтьсядіяльності банків – Державному Дворянському Земельному Банку (ДДЗБ), який бувзаснований в 1885 році та Селянському Поземельному Банку (СПБ), заснованому1882 року. Метою останнього було сприяння селянам у придбанні у власністьземель, які пропонувалися банком. ДДЗБ був створений для підтримкиземлеволодіння «потомственных дворян». Таким чином, діяльність двохбанків була спрямована на протилежні цілі, хоча насправді СПБ був посередникомпри продажі дворянських земель [146, с.3].
Значну увагурадянські дослідники приділяли також і соціально-правовому становищу селян вперіод після скасування кріпацтва. В.Г.Тюкавкін зазначає, що наприкінці ХІХстоліття правове становище селян відрізнялося від інших соціальних станів. Цюдумку підтримує і П.Д.Індиченко, який зазначає, що аграрне питання того часускладало економічно-правову та національну особливість Російської імперії [187,с.250-259; 65, с.57].
Нагальнимпроблемам селянського землеволодіння та заходам щодо їх вирішення присвячені статтіу збірнику «Проблемы крестьянского землевладения и внутренней политикиРоссии. Дооктябрьский период». Зокрема, стаття В.С.Дякіна «Столыпин идворянство (Провал местной реформы)» присвячена аргументації необхідностіреформ в аграрному секторі, діяльність в цій галузі П.А.Столипіна, йогозацікавленість у здійсненні основних напрямків селянської реформи [158,с.231-274; 51].
У збірникудосліджень, які присвячені діяльності самодержавства, окремий розділвідводиться столипінській земельній реформі, як найважливішій частині усьогополітичного курсу царизму, зокрема аграрному законодавству, закріпленню землі уприватну власність селянами, вихід з общини і т.ін. [107].
Питаннюрозміщення сільського господарства Росії присвячене дослідженняЄ.С.Карнаухової. В своїй праці автор, зокрема, розглядає особливостісільськогосподарського капіталізму Росії, а також висвітлює два шляхи розвиткусільського господарства – прусський та американський [79].
Дослідження, вякому детально розглядається соціально-політична суть столипінської реформи,належить Є.Г.Василевському. В цій роботі автор простежує процес розвиткусільського господарства в Росії ще з часу скасування кріпацтва. Впровадження впоміщицьких господарствах капіталістичної системи господарювання, середньовічнийхарактер надільного землеволодіння, община як гальмо на шляху розвиткусільського господарства і в зв'язку з цим необхідність реформ на початку ХХстоліття — все це докладно висвітлено автором. Тут велика увага приділяєтьсятакож соціально-політичним аспектам впровадження реформи, боротьбі різнихполітичних течій в зв'язку з новим аграрним законодавством, а також основнимтенденціям реформи та її підсумкам [24].
Велику увагуприділяли дослідники окремій галузі столипінської реформи – переселенню селяндо Сибіру. Одне з таких досліджень належить Л.Ф.Склярову. В роботі докладновисвітлюється політика царського уряду з переселенського питання наприкінці ХІХстоліття, та зміни у його підході до переселення на початку ХХ століття іособливо в період після революції 1905 року. Окрім колонізаторського курсу,уряд мав на меті переселенням розрядити революційну напругу в європейськійчастині Росії. Багато уваги приділяється автором не тільки самому процесупереселення, але й причинам, розміру, урядовій пропаганді переселення,організації переселенців на місцях і т.ін.[184].
Безпосередньовивченню історії переселення селян України на Схід Російської імперіїприсвячені кандидатська дисертація Н.А Якименка «Переселенческое движениеиз Украины в годы столыпинской аграрной реформы» (1977 р.) та йогодокторська дисертація «Переселение крестьян Украины на окраины России впериод империализма» (1989 р.). Це перші дисертаційні дослідження, якіокремо розглядають роль українського селянства в колонізації Сходу Російськоїімперії, роз'яснюють причини та наслідки того величезного переселенського рухуз України і його роль у столипінській аграрній реформі [208, 209].
Слід зазначити,що всі радянські вчені, які розглядали передумови нового аграрногозаконодавства початку ХХ століття, не розглядали українське сільськегосподарство окремо від Російської імперії. Однак, навіть общиннеземлеволодіння напередодні столипінської реформи в Україні мало свою специфіку.Не по всій території України воно мало однакове розповсюдження. Як зазначаєтьсяв Історії селянства Української РСР, в губерніях Правобережжя майже на 95%панувало подвірне землеволодіння, а в Подільській губернії общинні земліскладали лише 0,5% від надільного селянського землеволодіння. На півдніУкраїни, особливо в Катеринославській губернії (на 99,5%) панувало общиннеземлеволодіння, переважало воно над подвірним і по всьому Лівобережжю [71,с.493].
Особливовідрізнялося землеволодіння селян на Півдні України. Г.Н.Губенко в своємудослідженні «Развитие капитализма в крестьянском хозяйстве юга Украины(конец XIX – начало ХХ века)» зазначає, що в середньому для всіх селян вцьому регіоні України на двір припадало 9,7 десятин землі. Взагалі по Україніце був достатньо великий розмір для селянського землеволодіння. На Півдні України,підкреслює автор, де розвиток капіталізму йшов швидше, ніж в інших районахРосії, процес створення буржуазної приватної власності на землю також йшов дужешвидко. Це стосується і застосування машин у степових губерніях, де цей процеспроходив у 5 разів швидше, ніж по всій Росії. З цим було  пов'язано ізбільшення виробництва зерна. З 1845 по 1903 роки воно зросло в Таврійськійгубернії майже в 10 разів [42, с.34, 40].
Велику увагу врадянський період приділяли дослідники соціальній структурі реформуваннясільського господарства в Україні. Зокрема, дослідження М.А.Рубача присвяченосоціально-економічній структурі аграрних відносин в Україні, він такожвисвітлює проблеми землеволодіння в Україні після 1861 року та процеспоступової зміни орендних відносин і операцій з землею в період аграрноїреформи початку ХХ століття [166, 167].
Проблемамаграрних відносин та їх ролі в аграрній революції в Україні присвяченодослідження Темчука П.П. «Економічні основи аграрної революції наУкраїні» [192].
Окремим сільськогосподарськимпитанням в Україні початку ХХ століття присвячені дослідження групи українськихісториків. Наприклад, Гайдай Л.І. в своїй статті розглядає капіталізаціюсільського господарства Правобережної України [32]. Діяльності СелянськогоПоземельного Банку в роки проведення столипінської аграрної реформи в Україніприсвячена кандидатська дисертація Опрі А.В. (1982 рік) [131].
Питанню роліселянського руху в Україні до початку першої російської революції і в періодпроведення аграрної реформи П.А.Столипіна приділяли увагу багато українськихісториків. Це, зокрема, праці Буцика А.К., Горякіна В.С., Лещенко М.Н., ЛосяФ.Є., Михайлюка А.Г. та Реви І.М. В своїх працях всі автори зазначали, щоселяни активно протестували проти царського курсу, який був направлений назбереження великого поміщицького землеволодіння [23, 38, 11, 113-115, 127,163].
Багато увагиприділяв правлінню на посту міністра внутрішніх справ П.А.Столипіна відомийрадянський вчений А.Я.Аврех. Періоду реформування в Росії на початку ХХ століттяприсвячена одна з його робіт — «Столыпин и судьбы реформ в России». Вцьому дослідженні автор аналізує всі реформи П.А.Столипіна і аграрну зокрема,її основні досягнення та невдачі [1-3].
Ці праці ґрунтовноі з різних сторін досліджують період аграрного реформування в Російськійімперії на початку ХХ століття. Авторами цих досліджень введено в науковий обігбагато недосліджених джерел та документів, зокрема, фонди МВС, Ради Міністрів,губернаторів, листів селян до Державних Дум, скарг на незадовільне впровадженняреформи на місцях. Але в цілому реформа висвітлювалася негативно, не зважаючина окремі регіони, їх специфіку аграрного впорядкування.
З другої половини80-х років увагу істориків привертають так звані «білі плями».Продовжує зростати інтерес як до самої фігури П.А.Столипіна, так і до йогополітичної та економічної діяльності. Окрім досліджень про діяльністьП.А.Столипіна як міністра внутрішніх справ та прем'єр-міністра з'являютьсяпублікації і про його реформаторську діяльність. В збірниках та журналахпублікуються статті, які з нових позицій окреслюють аграрну реформу. В цейперіод багато дослідників змінюють свої погляди на приватну власність. Цейчинник починає займати в суспільному житті особливе місце. До таких дослідженьвідносяться роботи Зирянова П.Н., Кабитова П.С., Кореліна А.П., Кучумової Л.І.та Румянцева М. Ці дослідники розглядають сільське господарство та селянствонаприкінці ХІХ — на початку ХХ століття з нових точок зору. Зі зміною поглядівна приватну власність, особливо на землю, змінюються і точки зору істориків нарезультати аграрної реформи П.А.Столипіна [61, 74, 100, 109, 170].
Історіястолипінської реформи продовжує цікавити дослідників і в наші дні. Вченіпочинають досліджувати різноманітні ланки економіки минулого, в тому числі іаграрну. Цікавість до проблеми виникає і у російських дослідників. Працяросійського вченого Л.М.Лукашевича «Украина: историко-экономическоеобозрение» присвячена загальним питанням економічного розвитку України,але багато уваги приділено і наслідкам проведення аграрної реформиП.А.Столипіна в Україні. В дослідженні наведені нові погляди на історіюрозвитку сільського господарства на початку ХХ століття та наслідки для Українив процесі аграрного реформування [116].
На сьогоднішнійдень багато українських дослідників приділяють увагу безпосередньому вивченнюпроведення аграрної реформи в Україні. Переосмислення значення введенняприватної власності на землю дозволяє історикам по-новому оцінити столипінськуреформу. Однак на цьому етапі таких робіт не багато. Перше дисертаційнедослідження в Україні було зроблено Майстренко В.С. «Столипінська аграрнареформа в Харківській губернії» (1997 рік). В ньому розглядаються всіланки проведення столипінської реформи в Харківській губернії, зосередженонауково обгрунтований аналіз причин, подій та наслідків аграрної реформи урядупочатку ХХ століття [117-119].
Наступна спробабула зроблена Бочаровим В.В.Ним було досліджено Катеринославську та Харківськугубернії в роки реформи [215]. Власюк І.М. досліджує вплив аграрних перетвореньна соціально-економічний розвиток Правобережної України [216]. Отже, насучасному етапі становище аграрного сектору економіки продовжує цікавити нетільки економістів, але й істориків.
Питанню аграрногореформування приділялася увага дослідників української діаспори. І хоча вонирозглядали загальне становище сільського господарства в різні етапи життяукраїнського суспільства, не обходили увагою і столипінську аграрну реформу.О.Мицюк і М.Сціборський в своїх роботах вивчали історичний досвід проведенняаграрних перетворень від періоду реформи 1861 р. і до нововведень радянськоївлади в 20-30-х рр. [218, 219]. Н.Полонська-Василенко та О.Субтельний також всвоїх дослідженнях з історії України зверталися до проблем українського селапочатку ХХ ст. Однак, їх роботи мають загальний характер і не містятьдетального аналізу реформ [152, 220].
Підсумовуючиісторіографічний огляд проблеми, можна зробити висновок про те, що в науковійлітературі тема аграрного реформування початку ХХ століття в Україні ще ненабула характеру окремого та цілісного вивчення. Україні, як окремомуекономічному регіону зі своїми національними та історичними особливостями, ваграрній реформі П.А.Столипіна приділялося недостатньо уваги. Тільки окремігалузі сільського господарства України знайшли відображення в радянськійісторіографії. На сучасному етапі історичної науки практично відсутніузагальнюючі праці, які відтворили б у повному обсязі процес розвитку аграрнихвідносин в українському селі з його специфікою селянського землеволодіння таособливостями аграрного перенаселення багатьох губерній.
Основу джерельноїбази дослідження складають такі матеріали: по-перше, документи офіційнихорганів влади (друковані та архівні); по-друге, матеріали періодичної преси;по-третє, програми політичних партій. Серед друкованих документів офіційнихорганів влади можна виділити наступні: а) журнали засідань Губернських земськихзібрань (Катеринославського та Київського), б) огляди по Київській губернії за1909-1912 роки, де подаються загальні відомості в цілому про стан губернії, ізокрема, в сільському господарстві [53-54, 91-95, 88-90].
Окрему групуджерельного матеріалу складають документи Центрального Державного ІсторичногоАрхіву України (ЦДІА) в місті Києві [ф.442, ф.12, ф.349, ф.1439]. В фондахархіву зберігаються відомості про кількість та розміри селянськихдомогосподарств, площу та середній розмір наділу серед общинників та селян, яківиділилися з общини в результаті дії указу від 9 листопада 1906 року в ціломупо губерніях Росії та по окремих українських губерніях. Умовно їх можнавиділити на такі підгрупи: 1) відомості про кількість та площу домогосподарствв общині та поза нею, про виділення на хутори та відруби [ф.442, ф.12, ф.349];2) скарги селян на насильницьке виділення з общини та на перехід на хутірськута відрубну систему [ф.442, ф.12, ф.1439]; 3) рапорти землевпорядкувальнихкомісій про процес розподілу общинних земель та формування хутірського тавідрубного господарства [ф.442, ф.12]; 4) відомості про банківські земельніфонди під час проведення аграрної реформи [ф.442]; 5) відомості проадміністративну перевірку землевпорядкувальних робіт та інспекції хутірських тавідрубних ділянок [ф.442].
Важливим джереломдля написання дисертаційного дослідження стали друковані збірники документів іматеріалів програм загальноросійських і українських політичних партій, щовидавалися в Україні та Росії останнім часом. Це «Багатопартійнаукраїнська держава на початку ХХ ст.: Програмні документи перших політичнихпартій», «Політичні партії на Україні (1905-1925 рр.)»,«Самостійна Україна: Збірник програм українських політичних партій початкуХХ століття», «Українська суспільно-політична думка в 20 столітті:Документи і матеріали», «Українські політичні партії кінця ХІХ — початку ХХ ст.: Програмові і довідкові матеріали», «Историяполитических партий России», «Программы политических партий иорганизаций России конца ХІХ — ХХ века», «Программные документыполитических партий России дооктябрьского периода»  та «Программныедокументы националь-ных политических партий и организаций России (конец XIXвека — 1917 г.)» [15, 70,151, 156, 159, 171, 196, 197, 212]. Аналіз програм політичних партій давможливість порівняти оцінку становища та пошуків шляхів виходу з кризи всільському господарстві з боку офіційної влади та політичних структур.
В процесі роботинад дослідженням автором були використані періодичні видання за період від 1906по 1914 роки. Це видання майже всіх українських губерній: Київської — «Газета», «Громадська думка», «Засів», «Киевлянин»,«Маяк», «Рада», «Свобода и право»,«Слово» [31, 39, 60, 87, 125, 161, 175, 186]; Катеринославської — «Добра порада» [44]; Полтавської — «Колокол»,«Полтавская земская газета» [98, 153]; Херсонської — «Одесскиеновости» [129]; Подільської — «Подолия» та «Світовазірниця» [149, 174]; Волинської — «Почаевские известия» [154];Чернігівської — «Черниговское слово» [199]; Харківської — «Южнорусская сельськохозяйственная газета» та «Южный край» [206,207].
В розділах«Судова хроніка» друкувалися звіти про судові справи над селянами взв'язку з революційними подіями. Багато приділялося уваги в періодичній пресіпроблемам становища сільського господарства та шляхам їх вирішення(«Киевлянин», «Полтавская земская газета», «Громадськадумка», «Рада», «Слово», «Добра порада»,«Колокол», «Світова зірниця», «Свобода и право»).
З початкомаграрної реформи газети публікують дані про процес виходу селян з общини,причому не тільки по окремих губерніях України, а навіть і по повітах.Публікувалися також дані про ціни на землю в Селянському Банку та у приватнихземлевласників, процес продажу Селянським Банком земель селянам, а такожпереселення українського селянства до Сибіру та Середньої Азії(«Газета», «Засів», «Киевлянин», «Маяк»,«Одесские новости», «Подолия», «Почаевскиеизвестия», «Рада», «Світова зірниця»,«Слово», «Черниговское слово», «Южно-русскаясельскохозяйственная газета», Южній край").
Для більш повногосприйняття аграрної реформи сучасниками для дослідження бралися газети різнихсуспільно-політичних напрямків. Це урядові видання «Газета» — Київського губернського земства та «Полтавская земская газета».Видання партії народної свободи (кадетів) представлена газетою «Свобода иправо» (Київ), соціал-демократичної партії України — газетою«Слово» (за редакцією С.Петлюри), Українськоїдемократично-радикальної партії — «Громадська думка» та«Рада». Для порівняння думок про шляхи вирішення аграрного питання тадоцільності реформування в Україні використовувалися також і видання монархічнихпартій — Союза руського народу «Почаевские известия» (Волинськагубернія) та чорносотенської «Киевлянин».
Порівнюючи дані,які були представлені періодичними виданнями, з офіційними відомостями (архівніджерела) можна скласти більш детальну картину проведення аграрної реформиП.А.Столипіна. До того ж завдяки газетних публікацій, особливо дописам власнихкореспондентів, можна чіткіше побачити процес сприйняття реформи самимиселянами. Адже в архівних документах зберігаються лише офіційні справи проскарги селян та реакція влади на них. А до газетних публікацій потрапляли якнегативна так і позитивна реакції на процес проведення аграрної реформи, надіяльність землевпорядкувальних комісій, ціни Селянського Поземельного Банку,умови переселення селян за Урал.
Період, з якогопроводилося дослідження, обмежується початком реформи в 1906 році та 1914роком, початком першої світової війни, оскільки з цього часу зі шпальт газетвійськові події витісняють аграрну реформу. Ще один недолік газетних публікацій- це відсутність багатьох номерів газет. А після початку, в червні 1907 року,столипінської реакції багато українських періодичних видань взагалі зникло.
Враховуючивищезазначене, дисертант зосередив увагу на дослідженні процесу аграрноїреформи П.А.Столипіна в Україні використовуючи архівні матеріали та газетніматеріали української преси.

Розділ2. ЗАГОСТРЕННЯ СИТУАЦІЇ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ НА ПОЧАТКУ ХХСТОЛІТТЯ ТА ПОШУКИ ВИРІШЕННЯ АГРАРНОГО ПИТАННЯ
 
2.1.Причини кризового становища сільського господарства України у складі Російськоїімперії
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття в Російській імперії феодальний спосіб виробництваповністю витісняє капіталістична форма. При зміні форми господарювання наперший план вийшов промисловий сектор. Але провідною галуззю господарствазалишалося землеробство. Саме воно створювало необхідні умови розвитку тавизначало питому вагу всіх інших галузей господарства. Після реформи 1861 рокув сільському господарстві активно вкорінюється система капіталістичнихвідносин. На зміну барщинній системі поміщицьких господарств прийшла новасистема — з наймом робітників, які застосовували інвентар власника. Зросталозастосування машин у поміщицькому господарстві, проходив процес концентраціївиробництва, зростання ринку, розвивалося застосування найманої робочої сили,відбувалося зростання та загострення протиріч між підприємцями та робітниками.
На жаль, відмінакріпацтва у 1861 р. не вирішила тих земельних питань, які набули гостроти вже всередині Х1Х століття. Основою цієї аграрної політики царського уряду було незабезпечення селянства землею, а збереження великого поміщицькогоземлеволодіння. Як зазначає дослідник М.А.Рубач, при проведенні реформипоміщики відрізали у селян України близько третини найкращої землі.: до 1862 р.у дворянства 9 губерній України опинилося біля 19 млн. десятин землі. У 1877році у 1937 тисяч селянських дворів було тільки 18,7 млн. десятин надільноїземлі, а 19 млн. десятин дворянської землі були головною соціально-економічноюбазою всевладдя дворян-поміщиків [166, с.8.]. До того ж, в результаті реформидесятки тисяч дворових, сиріт, городників та селян ряду інших груп кріпацькогонаселення були або зовсім обезземелені, або наділені тільки садибами чимізерними ділянками польової землі. Понад 440 тисяч селян України булообезземелено, близько 100 тисяч одержало наділи до 1 десятини на ревізьськудушу.
Задовольняючипоміщиків, які були зацікавлені в одержанні викупних платежів одноразово, урядорганізував викупну операцію, за якою селянам при одержанні повного наділувиділялась позика в розмірі 80% (неповного — 75%) викупної суми. Викупну позикуз великими відсотками селяни повинні були сплачувати державі протягом 49 років,вносячи щорічно 6% загальної суми позик [71, с.356-361].
Новий економічний устрій послідовно руйнувавпережитки феодальних форм землеволодіння у вигляді дворянських латифундій,надільного землеволодіння селян різних верств, казенних, удільних, церковних тамонастирських земель. Але залишалась у пореформеній Російській імперії становаобмеженість землеволодіння та використання землі для кріпацьких засобівексплуатації селян. Однак, світова аграрна криза 1875-1895 років сприяла тому,що, наприклад, у Східній Україні поміщики почали продавати землю на ринку. Взв'язку з цим ціни на землю починають зростати – від 29 крб. в 60-х роках ХІХстоліття до 250-300 крб. за десятину на початку ХХ століття [116, с.131].
Звільнивши селянвід кріпацтва, тодішній уряд нічого не зробив, щоб зрівняти їх у правах зіншими верствами населення. Навпаки, було створено всі умови для того, щобякнайменше землі потрапляло до рук селянства, особливо панської, щоб селяни інадалі знаходились в економічній залежності від поміщиків та вимушені були йтив кабалу до них. Особливо помітно це було на Правобережній Україні, де 90% земліналежало російським поміщикам (до повстання 1863 року ці землі належалипольським поміщикам) [116, с.132].
Все це призвелодо того, що на початку ХХ століття в Україні гостро постало питання малоземелляселянства. За матеріалами тогочасної періодичної преси, у багатьох губерніяхУкраїни це питання було найактуальнішим. Київська губернія, наприклад, займалаодне з останніх місць у Російській имперії за розмірами селянськогоземлеволодіння на душу населення і за підрахунками на 1 чоловіка не приходилосянавіть 1 десятини землі [87, 1908. — 29 мая]. У Полтавській губернії, зависновками аграрної комісії Полтавської громади сільських господарів, більшепівмільйона сільського населення не мало не тільки орної, а навіть іприсадибної землі [153, 1906. — 2 июня]. Середній селянський наділ по всіхповітах Харківської губернії складав не більше як 4 з лишком десятини [161,1907. — 1 березня].
Але якщопридивитися уважніше, не у всіх районах України це питання стояло так гостро.На Правобережній Україні рівень аграрного перенаселення був значно вищим, ніжна Лівобережжі. Істотні відмінності у забезпеченості землею існували не тількиміж великими регіонами України, а й у окремих губерніях між повітами: жителім.Великий-Крупель Переяславського повіту Полтавської губернії, переважнокозаки, володіли площами від 50 до 100 десятин, у селян було дещо менше,заможні селяни мали 20-25 десятин. Загальна ж кількість безземельних селян неперевищувала 2-3% всього населення. Поряд з тим, у с.Ляменці Золотоношськогоповіту Полтавської губернії на сім'ю, яка частіше за все складалася з 10-12душ, приходилося 6 чи 7 десятин [153, 1906. — 20 августа].
Всі ці протиріччяпоглиблювалися ще й тим, що дворянство намагалося за будь-яку ціну зберегтисвою земельну власність. Незважаючи на те, що дворянські землі у той чи іншийспосіб переходили у власність козаків, заможних селян, купців та міщан, наз'їздах великих землевласників підкреслювалося, що “частная собственностьнеприкосновенна”. Як колись вони не погоджувались з тим, що люди терплятьвелику потребу в землі, так і на початку ХХ ст. дворянство не змінило своїхпоглядів на це питання. І тільки з початком революційних подій в Російськійімперії, існуюча загроза поміщицькому землеволодінню змінила це ставлення.
Аграрна політикапоміщиків на початку ХХ століття ґрунтувалася на збереженні та підтримцісільської общини з невідчужуваністю надільної землі. Охороняючи общину,поміщики розраховували на темноту та несвідомість селян, — зазначає радянськийдослідник П.Н.Єфремов [57, с.20]. Община відігравала роль середньовічноїперегородки на шляху розвитку виробничих сил у сільському господарстві, повиннабула, на думку кріпосників, замінити собою владу поміщика, можливістьексплуатувати селянство. Для цього була встановлена система кругової поруки.Сільська спільнота у цілому відповідала за справну сплату податків. Общинневолодіння позбавляло можливості купівлі та продажу землі, перешкоджало переходуїї від бідніших верств до заможних селян.
У відношенніволодіння надільною землею усі селянські спільноти поділялися на дві великікатегорії: спільноти з общинним землеволодінням та спільноти з подвірнимволодінням землею. Общинне землеволодіння панувало на Півдні України, особливов Катеринославській губернії (99,5%), воно переважало над подвірним по всьомуЛівобережжю. В губерніях Правобережжя панувало подвірне землеволодіння (96,3%).У Подільській губернії общинні землі становили лише 0,5% від надільногоселянського землеволодіння [71, с.493].
Як бачимо, старіобщинні порядки, політика підтримки сільської общини з боку царизму такріпосників були спробою затримати розвиток капіталістичних відносин.
Всі ці причини, атакож станові обмеження, які лежали на надільних землях (обмеженнякупівлі-продажу, застави землі), обставини товарного виробництва, у якійгосподарювали селяни, вимоги розподілу землі та вільної її мобілізації створилиреволюційну ситуацію. Селянські страйки, які почалися ще у 1905 р.,продовжували зростати. Газети щодня друкували повідомлення про зіткнення міжселянами та поміщиками, про відмови селян виходити до поміщиків на роботу, просуди над селянами за погроми маєтків і т. інше. Вимоги селян під час страйківбули різними. Це і підвищення плати за роботу на поміщицьких землях, і зниженняорендних цін на землю, і вимоги віддати поміщицьку землю. Майже щоденноукраїнські газети друкували повідомлення про революційні події, що охопилимайже всі губернії України. Часто поміщики використовували війська для“утихомирювання” селян [87, 1906. — 1 мая; 98, 1906 — 19 апреля; 39, 1906 — 2,7, 9, 11, 13, 19, 21, 23, 26 липня; 186, 1907. — 19 мая; 153, 1906. — 2 июня;161, 1907. — 4, 27 липня]. Офіційні джерела дещо стриманіше висвітлювалиреволюційну ситуацію. Так, у Звіті та огляді  по Київській губернії за 1905 рікгубернатором зазначалося, що аграрні виступи мали місце, але завдяки енергійнимдіям поліції, вони не переростали у «відкриті грабежі та розгромипоміщицьких маєтків» [198. — ф.442. — оп.636. — од.зб.422. — л.3].
Уряд і поміщикивсіляко намагалися придушити революційний настрій селянства. Побоюючисьоб'єднання окремих селянських виступів, уряд вдавався до рішучих заходів,навіть до судових справ за участь у аграрних страйках. У пресі в розділах«Судова хроніка» постійно друкувалися звіти про судові справи надселянами. Ці офіційні звіти показують, як уряд боровся за збереження “свогоспокою”. Наприклад, з 42 звинувачених селян с.Бігача Чернігівського повіту запогром у маєтку поміщика Мортона, тільки 8 виправдано, а останніх засуджено доув'язнення. Найдовший термін — 4 роки. Справа про 9 селян с.ГоликоваЧигиринського повіту — 4 з них були визнані винними і присуджені до тюремногоув'язнення [87, 1906. — 2 мая; 161, 1906. — 15 вересня]. Як бачимо, царськийуряд був налаштований будь-якими засобами припинити руйнування великого поміщицькогоземлеволодіння.
Оскількиселянське малоземелля призводило до поширення найманої праці, поміщикивикористовували це в своїх інтересах. Плата за найману працю була дуже низька.Часто селяни наймалися до панів за оплату своєї праці харчами.  Під час революційнихзаворушень однією з селянських вимог було підвищення плати за роботу в панськихмаєтках. В різних місцевостях вимоги про оплату були різними. Так, уКонотопському повіті в с.Тинице селяни зажадали за свою працю на буряковихплантаціях не по 70 копійок, а по карбованцю в день. Оплати по карбованцю закопу або за третій сніп вимагали селяни с.Вербки на Поділлі. Дещо більшоїоплати домагалися селяни с.Тростянця Канівського повіту — третій сніп або 5карбованців за робочий день [87, 1906. — 8 июня, 3 июля; 39, 1906. — 4 липня].Взагалі у пресі дуже багато дописів про вимоги селян до панства про підвищеннязаробітної плати, особливо під час жнив [87, 1906. — 11 мая; 39, 1906. — 8липня; 186, 1907. — 26 мая]. Селяни відмовлялися йти на роботу, поки поміщикине задовольнять їх вимоги про підвищення денної заробітної плати. Однак,найчастіше вимоги селян не задовольнялися, а поміщики вдавалися до найманнянових сільськогосподарських робітників за таку ж, або меншу заробітну плату,оскільки аграрне перенаселення українських земель давало таку змогу.
Зустрічаютьсянавіть вимоги селян про збільшення харчів. Селяни відмовлялися працювати наплантаціях князя Орбеліані (с.Часниківка Лохвицького повіту), поки неполіпшиться якість харчів [161, 1907. — 1 липня; 186, 1907. — 7 июля]. Все цесвідчить про те жалюгідне становище селянства, в якому воно опинилося напочатку ХХ століття. Малоземелля та безземелля селян змушувало їх на активнідії для покращення умов свого існування.
Користуючисьгострою потребою більшості селян у землі, поміщики здавали частину своїх земельв оренду на виключно несприятливих для орендарів умовах. За даними науковцяС.М.Сидельникова, на протязі 35 пореформених років орендна плата збільшилася усередньому втричі, а у малоземельних районах — у 5 і більше разів [179, с.33].Залишки кріпацтва в сільському господарстві України мали значне місце напочатку ХХ століття. Як зазначає М.А.Рубач, біля 3,5 млн. десятин дворянськоїземлі здавалося в оренду селянам. Значна частина поміщицької землі аж до 1917р. оброблялася селянським інвентарем [166, с.13]. На Полтавщині 66% приватноїземлі здавалося в оренду [148, с.13].
На початку ХХстоліття в Російській імперії існувало два типи оренди, які суттєвовідрізнялися за характером виробничих відносин, і виникали при користуванніорендною землею:
1) голодна(продовольча) оренда найбідніших мас селянства та
2) підприємницькаоренда землі заможними селянами.
При другому типіоренди заможні селяни знімали землю на декілька років з грошовою сплатою, прицьому  плата за землю коштувала їм дешевше при довгостроковій оренді та орендівеликими ділянками.
Перший тип орендиносив кріпосницький характер, бо малоземельне чи безземельне селянство, немаючи достатньо коштів для оренди землі великими ділянками та на тривалийстрок, змушене було орендувати поміщицькі землі, щоб не вмерти з голоду насвоїх клаптях землі, щоб уникнути штрафів за потраву власницьких земель, якщотакі були в безпосередній близькості від селянських вигонів, щоб матиможливість користуватися ближніми поміщицькими землями. Ось один з дописіввласного кореспондента у газету “Рада”: “Переяславський повіт. Поміщики внашому повіті, які мають чимало землі і які раніш обробляли її самі, теперстараються роздати її “мужикам”. Але як роздати? Читач може й справді подумати,що наші пани роздають свою землю на корисних для хлібороба умовах. Зовсім ні,землю вони роздають, аби скоріше здати в оренду на те, щоб мати напередгроші...” [161, 1906. — 26 вересня].
З газетнихповідомлень можна дізнатися як зростала орендна плата на українських землях порізних губерніях: агрономічний відділ Київського губернського земськогоуправління повідомляв, що орендні ціни на землю у 1906 р. скрізь були вищі, ніжза два попередніх роки. Особливо піднялися ціни в Черкаському, Чигиринському,Канівському повітах (мало не на 4 крб.), а в решті повітів — більше, як на 2крб. Орендні ціни на землю в Харківській губернії, за повідомленнямстатистичного відділу Харківської губернської управи, за час від 1903 до 1907рр. збільшилися майже на 75%. Так, наприклад, у 1903 р. пересічна орендна цінана орну землю була 9 крб. 24 коп. за десятину; у 1904 р. під озимину земля вжекоштувала по 13 крб.; у 1905 р. — по 14 крб.; а у 1906 р. — доходила до 16 крб.40 коп. У 1909 р., повідомляє газета “Рада”, орендні ціни на землю встановилисяна 3-4 крб. вище, ніж у попередні роки [39, 1906. — 5 серпня; 161, 1907. — 20жовтня; 1909. — 11 травня].
По окремихвипадках оренди землі також можна зробити висновки, як здирницьки підходили доцього питання поміщики. Селяни с.Красногорівки відправили до Катеринославськогогубернатора клопотання, щоб поміщик Нестеренко найняв їм свою землю за«людську» ціну. В с.Новоалександрівці Павлоградського повіту селянивимагали від баронеси Корф, в якої вони орендували землю, брати з них не по 10крб. за десятину, а по 5. Така ж сама історія в Павлоградському повіті. Селянивимагали від купця Руссова брати з них не по 18 крб. за дес., а дешевше. Ус.Ситківці Липовецького повіту на Київщині оренда землі коштувала селянам 18-20крб. за десятину [39, 1906. — 9, 15 серпня; 6 жовтня; 161, 1908. — 19 березня].
В деякихгуберніях умови оренди землі були ще важчими. У Валківському повіті Харківськоїгубернії, наприклад, поміщики віддавали землю селянам лише на відробітки. За 1десятину оренди селянин мусив: виорати 2 десятини економічного хліба, скосити 1десятину сінокосу та скласти 3 копиці сіна. В переводі на гроші, ця роботакоштувала 20 крб. [161, 1907. — 10 березня].
Але зустрічаютьсяу газетах повідомлення й іншого змісту. З Полтави повідомляли, що князь Кочубейздав селянам 3000 десятин землі в оренду по 6 крб. на рік. В повіті середняціна орендної плати дорівнювала 12 крб. Селяни сс.Петрівки та Смолянівкинайняли у панів Сульпина та Клещеєва землю по 5 крб. Раніше за цю землю вониплатили по 14 крб. [154, 1908. — 28 апреля; 161, 1906. — 26 вересня]. Такіодиничні повідомлення свідчать про те, що великі землевласники, побоюючисьреволюційно настроєних селян, вважали за доцільне знизити орендну ціну наземлі, ніж лишитися її зовсім. І все-таки, це були лише поодинокі випадки.Більша частина поміщиків, навіть налякана революційними виступами селян,вважала за доцільне застосовувати військову силу, або продавати землю запідвищеними цінами через банки.
Зустрічаються вгазетах повідомлення і про зовсім інші види оренди. Їх не дуже багато, але вонитеж мали велике значення, оскільки свідчили про використання селянськогомалоземелля Селянським Банком. Так, у с.Козерогах Чернігівського повітусіножать наймали арендатори, і вже від себе наймали її селянам. Ціна на землю — по 18 крб. за десятину. Поміщик Купянського повіту Харківської губернії продавсвій маєток Селянському Банку, а Банк пропонував селянам орендувати землю по 9крб. за десятину [39, — 1906. — 9, 28 липня]. Це було свідченням того, щокористувалися малоземеллям та безземеллям селянства не тільки поміщики, а йдержавні структури — Селянський Банк, і заможні селяни, які мали гроші длядовгострокової оренди поміщицької землі.
Джерелапоказують, що селяни орендували не тільки поміщицькі землі. Газета “Киевлянин”наводить дані відносно оренди удільних земель у Південно-Західному краї. УКиївській губернії удільні землі здавалися в оренду в середньому по 8 крб. 21коп. за десятину. В Подільській губернії — в середньому по 5 крб. 34 коп. задесятину. У Волинській губернії — по 3 крб. 45 коп. за десятину [87, 1906. — 14июля]. Таким чином, у Південно-Західному краї майже половина земель, яканалежала удільному відомству, здавалася селянам за цінами набагато нижчими, ніжприватновласницькі землі. Окрім того, за повідомленням газети«Киевлянин», у Київській та Волинській губерніях земля, яка здаваласяповітовим селянам, сплачувалася по більш низьким цінам, ніж земля, яказдавалася приватними орендарями.
Пояснюється цетим, що після революційних подій 1905 р. уряд був дуже стурбований подальшеюдолею поміщиків-землевласників. Щоб якось пригасити хвилі селянських повстань,доводилося вишукувати будь-які шляхи для того, аби хоч частково подолати туземельну тісноту, яка існувала у таких аграрно перенаселених губерніях якКиївська, Волинська та багато інших.
Про злиденністьта важкі умови праці селянства можна дізнатися також і з наступних газетнихповідомлень. В одному з номерів “Полтавской земской газеты” був надрукованийвитяг з договору між наймачем та працівником однієї з економій графаПотоцького. “Я крестьянка села N с собственного согласия нанялась в N-скуюэкономию графа Потоцкого на сельскохозяйственную работу, какую бы мне непоручили, всего на 144 рабочих дня, на своих кормах, с платою за все время 34руб. (т.е. по 23,5 коп. в день!), из каковой суммы в виде задатка я получила 10руб., а остальные деньги должна получать по частям, сколько заслужу...“ [153,1906. — 6 августа]. Далі газета наводить обов'язки, які повинні виконуватися робітниками.Характерним є те, що автори замітки лише коротко розповіли про відносиникеруючого маєтками з селянами, охарактеризувавши їх двома словами “крепостноеправо”. Сам же договір, на думку авторів, коментарів не потребував.
Отже, з наведенихданих можна зробити декілька висновків. По-перше, реформа 1861 року не тількине покращила становище селян, а, навпаки, загострила його. На початку ХХстоліття потреба селян в землі стала нагальною, оскільки за роки після реформи1861 року сільське населення зросло більше ніж у 2 рази, а загальна кількістьселянських надільних земель залишалася майже незмінною. Існуюча системаземлеволодіння (наявність великих поміщицьких латифундій) не давала можливостіселянам скільки-небудь покращити свої земельні справи.
По-друге,малоземелля, що було результатом особливого розподілу землі при кріпосницькомугосподарстві, в умовах розвитку капіталістичних відносин ставало суттєвимгальмом для селянських господарств. Скарги на малоземелля були головними прибагатьох селянських виступах проти поміщиків під час революційних подій 1905року.
Оренда земель,яка набрала широкого розповсюдження на початку ХХ століття, також не могларозв'язати проблеми малоземелля. Великі орендні ціни на землю не задовольнялиселян. До того ж, не всі поміщики вважали за доцільне здавати свої землі воренду селянам. На півдні України була, наприклад, розповсюджена здача великоїкількості землі на довгостроковий термін буряково-цукровим концернам.
Напівкріпацькепоміщицьке землеволодіння гальмувало розвиток сільського господарства,створювало земельний голод. Перешкоджало розвитку сільського господарства такожйого низьке технічне забезпечення.
З розвиткомреволюції 1905 р. перед царським урядом постало питання про земельні реформи.Невирішеність цього питання призводила до того, що селяни в ході революціїмогли відібрати поміщицькі землі.
На сторінкахперіодичної преси відбувалися дискусії про причини кризового стану та можливішляхи його вирішення. Деякі з їх учасників вважали, що малоземелля не єперешкодою до вирішення аграрного питання. Так, газета “Киевлянин” у статті“Крестьянское полеводство” знайомить своїх читачів з цифровими даними, якіхарактеризують стан селянського господарства в черноземній смузі взагалі і поокремих губерніях. Ці дані були взяті з книги П.Н.Соковніна “Культурный уровенькрестьянского полеводства на надельной земле и его значение в аграрном вопросе”[87, 1906. — 3 мая]. Автор цієї книги методом порівняння даних про збір зерна,валового доходу, цін на врожай та ін.  в губерніях черноземної та нечерноземноїсмуг намагався довести, що пропозиція «демократизації» землеробствамала руйнівне значення.
Висновку про те,що благоустрій селянського населення в Росії не знаходиться ні в якійзалежності від їх земельного забезпечення, приходить і С.С. Бехтєєв, авторкниги “Хозяйственные итоги истекшего сорокалетия”, уривки з якої наводилагазета “Киевлянин” [87, 1906. — 12, 13, 27 июня]. Він категорично не згодний зтим, що питання малоземелля — це хвороба селянства, і вважав за необхідне вирішити,наскільки це становище потребує яких-небудь екстраординарних заходів для змінйого на краще.
На захиствеликого та середнього землеволодіння в Російській імперії виступав франзуцькийвчений Леруа-Больє. Він вважав, що нічим не можна замінити великого тасереднього сільського власника, який би мав освіту, до деякого ступеню широку,і який би мав середній обіговий капітал та деякі запасні засоби. На його думку,цього було б достатньо для пожвавлення землеробства в цілому [87, 1906. — 11июня].
Цілком незгоднийз додатковим наділенням землею селян невідомий автор ще однієї статті у газеті“Киевлянин”.  На його думку, вся справа не в малоземеллі, а у неправильномукористуванні землею. Категорично заперечуючи реформування у землеволодінні, віннамагався довести, що все залежить від правильного використання землі [87,1906. — 6 июля].
Справоюпокращення сільськогосподарської техніки був стурбований невідомий автор статтіу газеті “Южный край”. Він вважав, що покращення сільськогосподарської техніки- це основний козир аграрної програми та аграріїв, а також і промисловців. Найого думку, сільськогосподарська машина допоможе селянину перейти доінтенсивного господарства і він перестане мріяти про “примусове відчуження”[207, 1909. — 24 марта].
Погоджуючись з тим,що не останню роль у підвищенні сільськогосподарського виробництва відіграєзастосування техніки, все ж нагадаємо, що застосування техніки, як показуєдосвід, рентабельне тільки на великих земельних ділянках. Якщо взяти до уваги,що у більшості губерній все ж таки переважало селянське малоземелля табезземелля, то використання техніки навряд чи якось підвищило б продуктивністьпраці. При скрутному грошовому становищі навіть більш заможні селяни не маликоштів для придбання сільськогосподарської техніки, яка коштувала доситьдорого. Поміщики ж надавали перевагу використанню на своїх угіддях дешевоїселянської праці, ніж придбанню техніки.
Що ж допокращення рівня сільськогосподарської праці, то можна зазначити, що прималоземеллі, враховуючи щорічний приріст сільського населення, важко було бпроводити які-небудь дослідження в галузі багатопілля. Отже, уряду і поміщикамконче потрібно було йти на поступки селянам у збільшенні їх надільною землею,бо цього вимагали як суб'єктивні, так і об'єктивні причини розвиткукапіталістичних відносин у сільському господарстві. Були підірвані старіобщинні порядки селянського землеволодіння, а нові відносини вели дорозшарування селянства за становими ознаками. Община не могла запобігтинеминучому розшаруванню селянства. Не дивлячись на загальні та частковіпереділи, земля починає зосереджуватися у першу чергу в руках заможних селян. Зрозвитком капіталізму завмирає і практика переділів. Новий устрій не мігзмиритися зі зрівняльністю сільського землекористування. Старі общинні порядкиввійшли у гостре протиріччя з новими господарськими умовами. Злам існуючихпорядків ставав безумовною економічною необхідністю. Політика підтримкиселянської общини з боку царизму та кріпосників-поміщиків була спробоюзатримати розвиток нових економічних відносин на селі. Поміщикам потрібен був«наймит з наділом» – напівжебрак, малоземельний селянин, змушенийорендувати поміщицьку землю за відробітки, при яких вартість оренди набагатоперевищувала б звичайну орендну вартість. Розвиток промисловості теж вимагаврішучих перетворень у сільському господарстві.
Отже, кризове становище в сільськомугосподарстві України, як і всієї Російської імперії на початку ХХ століттяпривернуло до себе увагу не тільки урядових кіл. Пошуками шляхів вирішення складноїситуації з землеволодінням займалися як спеціалісти-дослідники, так ігромадські засоби інформації. Останні в своїх публікаціях не тількивисвітлювали важке становище селянства, але й друкували прогнози щодомайбутнього в аграрному секторі.

2.2.Аграрне питання в програмах загальноросійських та національних українськихполітичних партій
Загостренняаграрної проблеми та пов'язані з нею кризові явища, які відбувалися на початкуХХ століття в Україні та в цілому в Російській імперії, потребували нагальноговирішення. Обговорення питання відбувалося не лише на державному рівні, але і вцілому в суспільстві. Активізація громадсько-політичного життя в кінці ХІХ — напочатку ХХ століття сприяла формуванню в різних верствах суспільства чіткихпозицій щодо аграрного питання. Всі політичні партії як загальноросійські, такі українські, обов'язково ставили на порядок денний питання реформуванняаграрного сектору.
У відповідності зрізним соціальним спрямуванням у земельній політиці, кожна партія мала свійваріант вирішення аграрного питання. Спектр їх пропозицій коливався відзбереження існуючого господарського порядку до повної націоналізації землі тарозподілу земельного фонду.
Особливістюгосподарського устрою України було її аграрне спрямування. Незважаючи на швидкийрозвиток промислового капіталізму в кінці ХІХ — на початку ХХ століття, вУкраїні переважало сільськогосподарське виробництво. Тому вирішення аграрногопитання потребувало особливих підходів. Підтвердженням цьому стало те, що всіполітичні партії національного спрямування на порядок денний ставили питанняаграрного сектора поряд з національною проблемою. Рушійною силою розглядалосясаме селянство, а не пролетаріат (РУП). Існуючі на той час загальноросійськіпартії розглядали аграрне питання в Україні як складову частину аграрногосектора всієї Російської імперії, не виділяючи особливостейсільськогосподарського стану українських земель. В подальшому це стало головнимпротиріччям між українськими та загальноросійськими партіями.
Необхіднозазначити, що всі загальноросійські та українські політичні партіїреволюційного характеру в своїх програмах наголошували на встановленнісоціальної справедливості щодо селянства та у зрівнянні їх у громадянськихправах з іншими верствами населення. Монархічні політичні партії вважалипершочерговим підвищення сільськогосподарської культури селянства тараціональне ведення переселенської справи і про ніякі соціальні справедливостімова не йшлася, навпаки, вони були проти захоплення чужої власності тапримусового відчуження своїх володінь.
Розглянемо більшдетально погляди та позиції різних політичних партій безпосередньо за їхпрограмними документами.
Монархічніпартії, які виникли восени 1905 року за часів революції, і які захищалиіснуючий царський уряд, дивилися на процес реформ в сільському господарстві зтих же позицій, що і урядові кола.
Союз руськогонароду та Руська монархічна партія наполягали на обов'язковому збереженніпоміщицького землеволодіння і вбачали у недоторканості майна найважливішузапоруку розвитку та розквіту держави. Для ліквідації важкого становищаселянства, вважали монархісти, існують більш радикальні заходи — навітьпорівняно невеликий земельний наділ може давати більше прибутку, якщо йогообробляти посиленим та покращеним чином. Раціональне розселення дуже заселенихрайонів та переселення, також можуть дати позитивний результат в боротьбі змалоземеллям, вважали монархісти [156, с.105-117].
Окрему позиціюзаймала партія «Союз 17 октября» (октябристи), яка виникла післяпроголошення царського маніфесту 17 жовтня 1905 року. Окрім постійних державнихтурбот про підвищення продуктивності землеробства, заходами для підйомуселянського благоустрою повинні бути: регулювання дрібної земельної оренди,перетворення діяльності Селянського Поземельного Банку, допомога розселенню тапереселенню, визнання державних та удільних земель фондом для задоволенняземельної потреби селян, розподілення черезсмужних селянських та поміщицькихземель. І якщо цих заходів буде недостатньо, то допускається у випадках державноїважливості відчуження частини приватновласницьких земель за справедливоювинагородою, встановленою законодавчою владою [156, с.92-99]. Головнимпровідником у вирішенні селянського питання октябристи вважали Державну Думу,де реально можливо було, на їх точку зору, законодавчо вирішити проблемиаграрного сектора. Підтвердженням цього стала їх активна участь у виборах та удіяльності І та ІІ Державних Дум.
Свої пропозиціїщодо вирішення аграрної проблеми мали загальноросійські ліберальні партії, такіяк конституційні демократи, радикальна партія, демократичний союзконституціоналістів.
Партіяконституційних демократів (кадети) в своїй програмі, яка була прийнята наустановчому з'їзді партії 12-18 жовтня 1905 року, в окремому розділі,присвяченому аграрному законодавству, наполягала на збільшенні площіземлекористування населення, яке обробляє її власною працею. Це пропонувалосязробити за рахунок державних, удільних, кабінетських, монастирських земель, атакож шляхом відчуження за рахунок держави в необхідних розмірахприватновласницьких земель з винагородою власникам за справедливою (неринковою) ціною.
Відчужені земліповинні були перейти до земельного фонду, з якого в свою чергу вонипередавалися б населенню, яке має в них потребу і у відповідності з особливостямиземлеволодіння та землекористування в різних областях Росії. Крім того, кадетинаголошували на державній допомозі для переселення, розселення та влаштуваннягосподарського побуту селян; упорядкуванні законом орендних відносин [159,с.164-179; 156, с.75-83].
На створенні земельного фонду тими жшляхами, що й кадети, наголошувала і Радикальна партія. Особливим було лишерозуміння максимальної кількості приватного землеволодіння. Із земельного фондуземлі повинні були віддаватися тільки в орендне користування тим, хто власнеобробляє землю [156, с.83-86].
Демократичнийсоюз конституціоналістів (Партія демократичних реформ) вбачала захист інтересівселянського населення в збільшенні площі земель селянського землекористування узв'язку з підвищенням загального освітнього рівня селянства, за рахунок всіхудільних, державних, кабінетських та монастирських земель, а також шляхомдодаткових наділів за рахунок приватновласницьких земель, з винагородоювласникам за справедливою оцінкою. Пропонувалося також примусово викупляти зарахунок держави землі, які не мали господарського значення для власника і якібули засобом закабалення селян.
Партіядемократичних реформ вимагала також скасування будь-якої залежності особи відземельної общини та надання кожному бажаючому повного права власності навикуплену землю. Повинна була також діяти широка агрономічна пропаганда,державна допомога для вільного переселення селян та влаштування їх господарств,скасування викупних платежів, упорядкування орендних відносин і регулюванняорендних цін [156, с.86-92].
Найбільшеволюційні зміни в сільськогосподарській сфері мали загальноросійськіреволюційно-демократичні та соціалістичні партії. Вони стояли на позиціяхсоціалізації землі та відновлення справедливості щодо селян. Необхіднозазначити, що кожна партія революційно-демократичного спрямування мала своїметоди для досягнення поставленої мети.
Так, в програміРосійської соціал-демократичної робітничої партії, яка була прийнята на ІІз'їзді в 1903 році і авторами якої були Г.В.Плєханов, В.І.Ленін, П.Б.Аксельрод,А.Н.Потресов, А.С.Мартинов, зазначалося, що з метою ліквідації залишківкріпацтва і в інтересах вільного розвитку класової боротьби на селі партіявимагатиме перш за все:
1. Відміни викупних та оброчних платежів,будь-яких повинностей, які лежать на селянах;
2. Відміни всіхзаконів, які обмежують селян в порядкуванні їх землею;
3. Поверненняселянам грошових сум, які були взяті з них у вигляді викупних платежів;конфіскації з цією метою монастирського та церковного майна, а також маєтків,які належать царській родині; оподаткування земель дворян; повернення сум, якібули отримані цим шляхом, в особливий народний фонд для культурних таблагодійних потреб сільських громад;
4. Створенняселянських комітетів:
а) для поверненнятих земель, які були відрізані у селян при скасуванні кріпацтва;
б) для поверненняу власність селян на Кавказі тих земель, якими вони користуються як тимчасовоповинні;
в) для ліквідаціїзалишків кріпацтва на Уралі, Алтаї, в Західному краї та ін. областях держави.
5. Надання судамправа знижувати високі орендні виплати та оголошувати недійсними ті угоди, якімають кабальний характер [156, с.49-58].
Але вже на ІІІз'їзді РСДРП, який відбувся 12-27 квітня 1905 року в Лондоні, була прийнятарезолюція «Про відношення до селянського руху». З'їзд прийняв доуваги всі теоретичні та практичні настанови В.І.Леніна: революція, якавідбувалась в Росії, носить буржуазний характер; але не буржуазія, апролетаріат найбільше зацікавлений в її повному успіху, для якого необхіднийсоюз робітничого класу з селянством; пролетаріат повинен висловитися законфіскацію поміщицьких, церковних, монастирських, удільних земель та затермінову організацію селянських комітетів [70, с.269]. І лише на IV(об'єднавчому) з'їзді РСДРП (10-25 квітня 1906 року, м.Стокгольм) булапереглянута аграрна програма партії. В.І.Ленін висунув ідею націоналізаціївсієї землі. Однак, користуючись правами більшості, меншовики відстояли свійпроект. В ньому зазначалося, що в інтересах вільного розвитку класової боротьбина селі РСДРП вимагає:
1. Скасуваннявсіх станових утисків особистості та власності селян;
2. Скасуваннявсіх платежів та повинностей, які пов'язані зі становою відокремленістю селянта скасування боргів, зобов'язань, які мали кабальний характер;
3. Конфіскаціяцерковних, монастирських, удільних та кабінетських земель та передача їх, атакож і казенних земель, великим органам місцевого самоуправління, якіоб'єднують міські та сільські округи, до того ж землі, які необхідні дляпереселенського фонду, а також ліса та води, які мають загальнодержавнезначення, передаються у володіння демократичної держави;
4. Конфіскаціяприватновласницьких земель, окрім дрібного землеволодіння, та передача їх врозпорядження вибраних на демократичних основах великих органів місцевогосамоуправління [159, с.55-64].
На відміну відРСДРП, Російська соціал-революційна партія (есери) в своїй програмі зазначала,що у питанні перебудови земельних відносин спирається на громадські та трудовіпереконання, традиції та форми життя російського селянства, тобто — нарозповсюджене переконання, що земля — нічия і що право на користування нею даєлише праця. Виходячи з цього положення, есери наголошували, що будуть стояти засоціалізацію землі, тобто за вилучення її з товарного обігу та приватноївласності окремих осіб чи груп в загальнонародне надбання. Вилучена земляповинна була, на думку есерів, перейти до центральних та місцевих органівнародного самоврядування, які будуть займатися расселенням, переселенням,завідувати резервним земельним фондом. Користування землею повинно бутизрівняльно трудовим, тобто забезпечувати споживчу норму на основі власноїпраці, одноосібної чи товариської, земля залучається до загальнонародногонадбання без викупу [156. с.58-66].
В 1905 році виникВсеросійський селянський союз. На своєму з'їзді, який проходив 6-10 листопада1905 року, делегати постановили по земельному питанню:
1.Припинити бідування народу, які випливають з недостатку землі, може тількиперехід всієї землі в загальну власність всього народу з тим, що користуватисянею будуть тільки ті, хто буде обробляти її власними силами без найманої праці.
2. Встановитиземлеустрій повинні Установчі збори, які будуть створені для складання основнихзаконів держави.
3. Установчізбори повинні обов'язково вирішити земельне питання на благо народу згідно зйого вимогами [156, с.66-75].
Отже,проаналізувавши програмні положення загальноросійських політичних партій вгалузі вирішення аграрного питання можна зробити декілька висновків. По-перше,монархічні партії, підтримуючи існуючий в імперії державний устрій, недопускали навіть думки про будь-яке відчуження поміщицької та дворянськоїземлі, навіть за винагороду. По-друге, ліберальні партії схилялися до того, щоселянське малоземелля можливо покращити, якщо збільшити їх площіземлекористування за рахунок удільних, державних, казенних, кабінетських тамонастирських земель. Деякі партії навіть погоджувалися з потребою відчуженнячастини приватновласницьких земель за справедливу державну винагороду. Майжевсі вони наголошували на впорядкуванні орендних відносин, законних шляхів усудовому порядку для зниження непомірно високих орендних цін.
На більшрадикальних позиціях у відношенні до впорядкування земельного питання стоялисоціалістичні та революційно-демократичні партії. Есери наголошували на тому,що земля повинна належати тим, хто обробляє її власною працею, тобто селянам.Вони вимагали націоналізації всієї землі з метою подальшої передачі її черезцентральні та місцеві органи в користування тим, хто безпосередньо буде на нійпрацювати. На таких же засадах стояв і Всеросійський селянський союз.
У вирішенніаграрного питання поряд з загальноросійськими політичними партіями не стоялиосторонь і українські політичні партії. Розуміючи і враховуючи інтересиукраїнського селянства, вони висували свої проекти реформування аграрногосектору на українських землях. В порівнянні з загальноросійськими партіями,вони стояли на більш радикальних позиціях щодо аграрної проблеми і вимагалипередати землю у національну власність українського народу.
Так, створена в1900 році  Дмитром Антоновичем та Михайлом Русовим Революційна українськапартія (РУП), ще не маючи програми, одразу ж проголосила себе виразникомінтересів селянства, у якому бачила основу української нації.
Трохи згодом, унарисі Програми РУП, яка була запропонована Київським комітетом для другогопартійного з'їзду в 1903 році, стосовно перетворень в аграрному секторі,пропонувалося:
1. Скасування викупної плати, всіхповинностей та податків, які виплачуються виключно селянством.
2. Скасуваннязаконів, які ставлять окремого громадянина в повну залежність від громади щодоземлі, переселення, виходу з громади, висилки та кари.
3. Поверненнягрошей, які сплачені селянством, як викупні податки; для цього конфіскуватимонастирські та удільні землі, накласти окремий податок на землі великихземельних власників, які користуються цими викупами. Повернення цих грошей вфонд допомоги сільським громадам.
4. Поверненняземлі, яка була недорізана селянам при скасуванні кріпацтва через експропріаціючи викуп коштом великого землеволодіння.
5. Права судівзменшувати великі орендні плати та визнавати не дійсними договори, що містятькару за недотримання умови [196, с.114-121].
В 1902 році з РУПчерез різницю в поглядах на національне питання виділилася група на чолі зМиколою Міхновським, яка заснувала Народну українську партію (НУП). Ця партіяна відміну від РУП в селянському питанні ставила на перше місце націоналізаціюземлі. Стосовно цього в програмі НУП зазначалося, що націоналізація землі вУкраїні для запровадження соціалістичного устрою і соціалістичного обробленняземлі — ідеал партії та її кінцеве завдання, бо тільки таким шляхом назавждиможна розв'язати аграрне питання в Україні [171, с.20-53].
В 1904 році з РУПвийшло ще одне угрупування на чолі з М.Меленевським-Баском таО.Скоропис-Йолтуховським. Це угрупування проголосило себе Українськоюсоціал-демократичною спілкою (Спілка). В 1905 році Спілка на правах автономноїсекції влилася до меншовицької фракції Російської соціал-демократичноїробітничої партії, оскільки з усіх основних питань стратегії і тактики поділялапогляди меншовиків. Представники Спілки брали участь в роботі меншовицькоїконференції в м.Женева (квітень 1905 року), а також в роботі IV та V з'їздів РСДРП[212, с.12-14].
Того ж 1904 рокув Києві було створено ще дві українські національні партії: Українськудемократичну партію (УДП), яку очолили Олександр Лотоцький та Євген Чикаленкота Українську радикальну партію (УРП) на чолі з Борисом Грінченком та СергіємЄфремовим. Обидві ці партії стояли на ліберальних позиціях і не малипринципових програмних розходжень, тому 1905 року вони злилися в Українськудемократично-радикальну партію (УДРП). Стосовно аграрного питання, УДРП в своїйпрограмі зазначала:
1. Всі землі державні (казенні), удільні,монастирські та церковні повинні перейти в краєвий земельний фонд підпорядкування самоврядних громад чи округів і цей фонд використовуватиметься дляпотреб хліборобів.
2. До цього ж фонду, краєвим коштом, повиннобути викуплено примусово землі приватних власників і в першу чергу ті землі,які не експлуатуються власною працею.
Для допомогибезземельним та малоземельним селянам і взагалі для поліпшення хліборобстваУДРП вимагала таких законів:
1. Край допомагає всіляким товариствам угосподарюванні на землі.
2. Безземельніабо малоземельні селяни першими починають користуватися землями з краєвогоземельного фонду.
3. Закономповинно бути встановлено орендове право, яке буде забезпечуватиорендареві-хліборобу результати його поліпшення та ненадмірну орендну плату;посередницькі бюро мають регулювати цю плату на користь хліборобів тарозглядати суперечки між господарями та орендарями.
4. Створюєтьсягосподарсько-хліборобська освіта як і взагалі професійна освіта [171, с.62-67].
У грудні 1905 року на ІІ з'їзді відбуласяреорганізація залишків РУП, яку очолили Д.Антонович, В.Винниченко, С.Петлюра,М.Порш і яка стала називатися Українська соціал-демократична робітнича партія(УСДРП). За основу її програми був взятий проект програми РУП. Провідники УСДРПзаявляли, що їхня партія за своїми програмними вимогами найближче стоїть добільшовицької фракції РСДРП. Але на практиці українські соціал-демократиздебільшого не знаходили спільної мови з більшовиками. На IV (об'єднавчому) з'їздіРСДРП було відхилено пропозицію про негайне обговорення умов об'єднання цихдвох партій [212, с.14-34]. Стосовно аграрного питання УСДРП вимагала:
1. Передачі всіх маєтків казенних, удільних,кабінетських, монастирських, церковних і великих приватновласницьких краєвомусамовпорядкуванню.
2. Знищення всіх пережитків кріпацтва ваграрних відносинах.
3. Відмінизаконів, які обмежують права селян вільно розпоряджатися своєю землею; праварозподілу громадської землі; права виділу.
4. Негайного іповного знищення всіх викупних, оброчних та інших виплат.
5. Примусовогодержавного перемежування земель коштом великих землевласників.
6. Заведеннясудів, які б мали право зменшувати надмірну орендну плату і знищувати всіумови, які мають характер поневолення [171, с.68-74].
Партіяукраїнських соціалістів-революціонерів (українських есерів) своїми найближчимицілями в аграрному перетворенні не відрізнялася від російських есерів івимагала примусового відчуження монастирських, удільних, кабінетських іпоміщицьких земель та націоналізації землі [171, с.78-80].
Українськаселянська партія (УСП) виникла на ґрунті широкого революційного руху селянствав роки першої російської революції. Присутні на з'їзді Всеросійськогоселянського союзу делегати від України утворили комітет, який мав започаткуватиУкраїнську селянську спілку. 23 лютого 1906 року в часопису «Запоріжжя»була надрукована стаття — декларація «Наші завдання», в якійпроголошувалися мета, завдання і практична частина програми УСП.
В аграрній галузіУСП вимагала земельної реформи, яка повинна була проводитись таким чином: всіземлі (царські, удільні, монастирські, казенні) переходять у власністьукраїнського народу; землі великих приватних власників за виключенням нормиодної земельної ділянки, призначеної для дрібних власників, переходять унаціональну власність українського народу; землі дрібних приватних власниківзалишаються і надалі в їх володінні; засіб переведення націоналізації землі,розмір нормальної ділянки (максимум) мають встановити виборні від усього українськогонароду [171, с.75-77].
Отже, порівнюючипрограмні документи російських та українських політичних партій в галузіаграрного реформування, можна зробити наступні висновки.
По-перше, якзагальноросійські, так і українські політичні партії в своїх програмах напостоювали на встановлення справедливості стосовно селянства. Мова йшла проскасування викупних платежів, повинностей та податків, які накладалися населянство після скасування кріпацтва в 1861 році, зрівнянні селянства вгромадянських правах з іншими верствами населення.
По-друге,більшість соціалістичних, революційно-демократичних та ліберальних партійвимагали поліпшення селянського малоземелля за рахунок державних, удільних,кабінетських, монастирських земель, а також шляхом відчуження деякої частиниземель великих землевласників. Кадети, Партія демократичних реформ, октябристи,УДРП навіть пропонували компенсацію за рахунок держави великим землевласникамза відчуження їх земель. Тільки партія есерів (українських тазагальноросійських) в своїх програмах проголошувала націоналізацію землі, якаповинна була перейти в загальнонародне користування без викупу. Цю ідею есерівпідтримували Всеросійський селянський союз, Українська селянська партія таНародна українська партія.
По-третє, майжевсі загальноросійські та українські партії наголошували на впорядкуваннізаконів, які стосуються оренди землі селянами, на праві судів зменшувати великіорендні ціни на землю, що на початку ХХ століття стали дуже високими.
Загальноросійські монархічні партії вважалиприватну власність недоторканою і, отже, пропонували покращення селянськогомалоземелля широкою організацією сільськогосподарського кредиту, впровадженнясеред селян аграрної освіти, поліпшення розселення в густозаселених губерніяхта покращення переселенської справи на Сході.
2.3.Періодичні видання про шляхи та способи аграрного реформування в І та ІІДержавній думах
Кризові явища ваграрному секторі економіки Російської імперії і, зокрема, України тареволюційні події 1905 р. змусили уряд замислитися над самою актуальноюпроблемою в імперії того часу — проблемою реформування в сільськомугосподарстві. Великі поміщицькі латифундії із залишками напівфеодальнихвідносин в господарюванні не могли задовольнити нагальних потребкапіталістичного розвитку сільського господарства. У селянському господарствітеж з'явилися досить вагомі причини, які вимагали негайного реформування — окрім малоземелля, в умовах капіталістичного розвитку селянська община сталагальмом на цьому шляху. Капіталізм вимагав нової організації землеробства наземлі, владно диктував необхідність зламу існуючого землеволодіння. На 1905 рікв Україні кількість безземельних селян і селян, наділи яких були до 3 десятин,складали 20,1%; з наділами від 3 до 9 десятин існувало 58,6% від загальноїкількості селянських дворів: з наділами від 9 десятин і більше – 20,6% [116,с.139].
Ситуація, яка склалася в сільськомугосподарстві змусила поміщиків прийняти ряд заходів, які б сприяли йогорозвитку. Падіння доходності маєтків примушувало їх потурбуватися про вигіднупередачу частини своїх земель в руки селян.
Вже у 1902 р.створені після селянських виступів поміщицькі «місцеві комітети»висловлювалися за насадження подвірного та хутірського землеволодіння на змінуобщинному. Окремі поступки від політики збереження напівкріпосницьких відносинна селі царизм був вимушений зробити ще до революційних подій 1905 року. 12березня 1903 року був виданий закон про відміну кругової поруки. Законом 6червня 1904 року було розширено право селянського переселення з ЄвропейськоїРосії. У період підйому революції був виданий маніфест 3 листопада 1905 року,за яким зменшувались наполовину, а з 1 січня 1907 року зовсім скасовувалисьвикупні платежі за землю.
Наростанняекономічної кризи в Російській імперії та постійне незадоволення суспільствомпроведених урядом заходів щодо сільського господарства вимагали швидких заходіввирішення аграрної проблеми на державному рівні. Для цього в 1905 році царськийуряд пішов на поступки і було проголошено про вибори до Державної Думи. Одним знапрямів діяльності Державної Думи було складення пакету законодавчих актів зпитань реформування сільського господарства.
Ще за часівроботи Першої Державної думи різними політичними фракціями були висунутіаграрні програми. Вони викликали багато суперечок. У квітні 1906 р. графомВітте, тодішнім Головою Ради міністрів, була представлена записка з селянськогопитання для розгляду її в Думі. Також у травні 1906 р. князь Трубецькойзвернувся до Державної Ради з пропозицією про вироблення програми реформ з усіхважливих питаннь — аграрному, робітничому, народної просвіти, податковому. ВНімеччині, Австралії, Італії, Англії, в яких постійно існує «аграрнепитання», воно викликає еміграцію населення за океан. В Росії ж, на думкуавтора статті в газеті «Киевлянин», при незначному населенні тавеликих запасах землі на Сході це по суті «дитяче питання» упорівнянні з тим становищем, в якому знаходяться західноєвропейські країни [87,1906. — 14 мая].
Кадетська партіяв записці, поданій до І Деражавної Думи, основами майбутньої реформи вважала:покращення площі землеволодіння селян за рахунок державних, удільних, казенних,монастирських земель, а також шляхом примусового відчуження приватновласницькихземель з винагородою власникам. Але ця програма партії народної свободи, надумку чорносотенної газети «Киевлянин», мала на меті привернути досебе частину селянства. І цей проект не йшов назустріч селянським побажанням іне сприяв підйому сільського господарства як основи благоустрою сільського населення[87, 1906. — 19 мая].
З аграрногопитання у Державній Думі майже щоденно виникали дебати. Вносили свої програмине тільки кадети, трудовики та інші партії, але й окремі депутати [87, 1906. — 21, 23, 25, 26, 27, 30 мая, 1, 6, 9 июня]. Так, на засіданні Думи 30 травня1906 р. селянин Київської губернії, депутат Грабовецький зазначав, що у когоземлі немає, тому треба дати, у кого землі дуже багато, у того треба взятикарбованців по 50 за десятину, селяни із задоволенням заплатять. Але вінвважав, що все це терба зробити якомога швидше [87, 1906. — 1 июня]. Зміствиступу цього депутата висловлює основну думку майже всього селянства — відібрати землю у великих землевласників і віддати її малоземельним селянам.Деякі селяни навіть погоджувалися з тим, що за додаткову землю їм доведетьсяплатити колишнім власникам. Але вони вимагали, що б ця викупна ціна землі була“у розумних межах”.
Постійні дебати зземельного питання в Думі викликали хвилю зацікавленості селян. Газетипублікували накази селян депутатам Державної Думи. Ось деякі уривки з цихнаказів. Селяни с.Субовичі Суражського повіту Чернігівщини зазначали, що народбідує без землі і волі, і що вся земля мусить бути громадською і користуватися нею повинен тільки той, хто сам на ній працює. Вони наголошували на тому, щобудуть домагатися, щоб ці вимоги було задоволено. Такі ж вимоги до депутатівпро землю надходили і від інших селян: сіл Великі Осмеки (116 підписів),Шпиченець (120 підписів), Калпунівки Черкаського повіту (330 підписів),Лосинівці Ніжинського повіту (600 чоловік) та багато інших [39, 1906. — 7, 8, 9липня].
Необхідністьнаділення селян землею примусила уряд піти на рішучі кроки. Ще 4 березня 1906р. був виданий указ про заснування Комітету з землевпорядкувальних справ приГоловному управлінні землевпорядкування та землеробства  губернських іповітових землевпорядкувальних комісій. На ці комісії покладалися завдання:
1)        допомогаСелянському банку у продажу поміщицьких земель селянам;
2)        здача воренду та продаж селянам казенних земель;
3)        сприянняпереселенню селян;
4)        ліквідаціяіснуючого землеволодіння (тобто общини) та багато ін.
Велике значеннямав також проект положення про покращення та розширення селянськогоземлеволодіння. Основні тези цього проекту згодом були оформлені в укази пропереселення, діяльність Селянського банку, руйнування общини. Всі проекти таукази обов'язково висвітлювалися у пресі. Окрім того, публікувалися також івідгуки на ці заходи уряду.
Передача урядоммалоземельним селянам казенних земель теж мала неабияке значення для покращенняземельного стану, хоча це не вирішувало проблеми. В газетах з'явилися дані прокількість казенної землі. Головна управа хліборобства нарахувала кількістьтакої землі в Україні: в Київській губернії — 3665 десятин,  Подільській — 2241десятин, Чернігівській — 5486 десятин, Харківській — 75230 десятин, Херсонській- 191845 десятин, Полтавській — 2976 десятин, Таврійській — 204745 десятин,Волинській — 11200 десятин, Катеринославській — 90494 десятин [174, 1906. — 2листопада].
Як бачимо, у найбільшмалоземельних губерніях України — Київській, Полтавській, Подільській,Чернігівській — і земельний фонд казенних земель також був невеликий. Ці діїуряду аж ніяк не вирішували питання земельного голоду у найбільш заселенихгуберніях України.
Така ж думкависловлювалася в іноземній пресі. Газета “Рада” опублікувала уривок зфранцузької газети “Temps”, в якій зазначалося, що російські газети довели, щодля того, щоб довести селянську земельну власність до того стану, в якому вонабула 1861 року, треба біля 45 млн. десятин. Тим часом кабінетської і казенноїземлі всього 9 млн., тобто 5 частина того, що треба. Марність урядових заходів,на думку “Temps”,  посилювалась ще й тим, що призначені до продажу землізнаходилися в місцевостях, де люди найменше страждали від безземелля [161,1906. — 30 вересня].
З критикоюдержавних програм виступила київська газета «Рада». В статтіМ.Гехтера «Земельне питання і уряд» наводилися заходи, якими уряднамагався поліпшити земельний стан селян:
1) продати 11млн. десятин землі, яка знаходиться у розпорядженні Селянського Банку;
2) поширитидержавний кредит — земельний, меліоративний та переселенський;
3) знищитичерезсмужність селянських наділів та полегшити виділення на відруби;
4) покращитидіяльність землевпорядкуваних комісій. Однак, автор статті зазначав, що приселянському малоземеллі таких заходів уряду недостатньо. На підтвердження цьогонаводилися дані про кількість надільної селянської землі на 1900 рік у 8українських губерніях. За цими даними тільки в Катеринославській та Херсонськійгуберніях на 1 душу чоловічої статі в середньому припадало трохи більше 2десятин землі; в Харківській, Полтавській та Волинській — від 1,5 до 2 десятин.А в Чернігівській, Київській та Подільській губерніях середній селянський наділна 1900 рік складав лише 1,2 десятини землі. При такому розподілі землі, тізаходи, які пропонував уряд, не могли бути дієвими.
На захистмалоземельних селян виступали в Думі багато депутатів від різних партій. Відімені трудової громади депутат Сайко розповів про поділ землі в Полтавськійгубернії: від 500 десятин до 1000 — в руках 345 власників, загалом 235285десятин. Від 1000 і більше десятин — у 226 власників (у всіх 562622 десятини).Поруч з цим в губернії 107096 сімей, що не мали ніякої землі. Тих, що малименше 1 десятини — 32082; тих, що мали від 1 до 2 десятин — 60682 сім'ї [161,1907. — 3 квітня].
Українськафракція трудової громади у своїй програмі цілком підтримувала погляди проскасування великого приватного землеволодіння. В своїй програмі громадівціпідкреслювали, що земельне законодавство повинно йти до того, щоб завести такіпорядки, при яких вся земля, з усим, що є в ній і водами, належала б всьомународові, причому земля, потрібна для сільських господарств, могла б оддаватисяна користування тільки тим, хто буде сам її порати [161, 1907. — 3 квітня].
Більшість фракції Української ПарламентськоїГромади в І Думі підтримувала земельний законопроект кадетів. Група депутатів — І.Шраг, В.Шемет, П.Чижевський, підтримуючи цей проект, вносила поправку, щобземлі, які підлягали відчуженю у своїх попередніх власників, переходили не взагальнодержавний, а в крайовий фонд. Інша група депутатів — Г.Зубченко,Д.Назаренко, Й.Оранський виступали за підтримку проекту трудовиків.
В ІІ ДуміУкраїнська Парламентська Громада підтримувала аграрний проект трудовиків іпропонувала передавати землі в крайовий земельний фонд і вирішити питання — платити чи не платити викуп за землю, яка підлягала відчуженню. Такий підхідгромадівців до вирішення земельного питання налякав трудовиків, що призвело дорозриву Громади з ними [45, с.19-20].
Взагалі в ІІДержавній думі Громада гостріше ставила земельне питання, аніж у І Думі. Про цесвідчить і Програма Української Трудової Громади в Другій Державній Думі. В нійзазначалося, що в першу чергу Громада ставить питання здобуття народові землі,якою користувалися б тільки ті, що прикладають до неї свою працю. Для цьогоГромада вважала за потрібне провести законодавчим способом через Державну Думупримусове відчуження в краєвий фонд казенних, удільних, кабінетських,монастирських, церковних і всіх тих панських земель, які перевищують трудовунорму, щоб віддати їх на зрівняльне вживання трудового народу [196, с.160-162].
Аграрний устрій вкраїні змушував уряд придивитися до ситуації в сільському господарстві. Післяпочатку революції 1905 року стало на порядок денний тільки одне питання: требадати хліборобам змогу працювати, дати їм землю. Але для цього землею повиннібули поступитися і великі землевласники. Окрім казенних та удільних земель додержавного фонду повинні були перейти і землі великих приватних землевласників.Автор статті «Голос земельного власника» О.Юркевич вважав, що справанового аграрного устрою – це справа не тільки уряду. Державна Дума повинна булав першу чергу займатися саме цим питанням: величезні маєтки, латифундії повиннізникнути, депутати в Думі повинні встановити для кожної області, для кожноїкраїни максимум та мінімум дозволеної земельної власності. Все, що перевищуємаксимум та мінімум, повинно перейти до державного фонду [161, 1907. — 21січня]. Такий досить дивний погляд поміщика на стан справ у хліборобствідосконало висвітлював проблему сільського господарства. Автор пропонував саметепер вирішити це питання, щоб через декілька десятків років країна знов неопинилася в такому ж важкому аграрному становищі.
Однак, царськийуряд, йдучи на поступки селянам, не мав наміру зовсім скасовувати великепоміщицьке землеволодіння. Навпаки, всі реформи, проведені урядом, булинаправлені на підтримку великих землевласників. Не зачіпаючи землеволодіннякріпосників, уряд вдався до руйнування общини, підтримки заможного селянства,влаштування хуторів та відрубів, переселення до Сибіру. За цими основниминапрямками нової аграрної політики царизму були створені укази (а згодом ізакони) — 9 листопада 1906 р., 14 червня 1910 р., 29 травня 1911 р. та інші.Для введення аграрної реформи П.А.Столипін скористався ст.87 Основних законівРосійської імперії. Питання про введення нового аграрного законодавства буловирішено без використання демократичної процедури – укази були прийняті вперіод між розпуском Першої Думи та скликанням Другої.
Здійсненняаграрної реформи супроводжувалося цілим комплексом допоміжних заходів, яківключали інформаційну та фінансову підтримку.
Про роль цихуказів та законів у житті українських селян розглянуто детальніше в розділі 3,який присвячений сутності аграрної реформи П.А.Столипіна.
Отже, враховуючинагальну необхідність реформування сільського господарства, уряд розпочав рядзаходів щодо зруйнування общинного землеволодіння, переселяння на хутори тавідруби, а також переселення селян до Сибіру та на схід імперії. Оскільки приздійсненні цих заходів не враховувалися ні особливості окремихсільськогосподарських районів, ні можливості та бажання селянства, а тількиінтереси великих землевласників, то й остаточний результат її був зовсім іншим,ніж планувалося урядом спочатку.
На початку ХХ століття розвиток капіталізмув Російській імперії сягнув так далеко вперед, що знищення середньовічного землеволодінняі всіх залишків кріпацтва на селі стало історичною необхідністю. Існувало лишедва шляхи вирішення цієї проблеми – революційним, або реформаторським. Останнійзводився до руйнування селянської общини, збереження головного джерелакріпосницької кабали – поміщицьких латифундій. П.А.Столипін, проводячи аграрнуреформу, мав на меті боротьбу з революційним рухом, який загрожувавпоміщицькому землеволодінню. В своїй промові на засіданні Державної Думи 10травня 1907 року він зазначав, що визнання націоналізації землі приведе дотакого соціального перевороту, до такої зміни всіх соціальних, правових тагромадянських відносин, яких ще не бачила історія [139, с.100].
Сам П.А.Столипін,який був великим землевласником, не допускав думки про повну ліквідаціюпоміщицького землеволодіння. Допускалося тільки часткове його обмеження: післяреволюційних подій 1905 року великі землевласники почали продавати землюСелянському банку. 10 жовтня 1906 року, коли новий аграрний проект розглядавсяу Раді Міністрів, всі члени уряду погодилися, що община не заслуговує наподальшу підтримку її законом. А 9 листопада 1906 року проект «Особогожурнала» Ради Міністрів був підписаний царем. Так почалася столипінськааграрна реформа, яка зіграла велику роль в економічному перетворенні сільськогогосподарства України.
Отже, оглядосновних зрушень у економічному розвитку Російської імперії (зокрема України)за пореформений період показує, що реформа 1861 року не вирішила основногозавдання «чистки» середньовіччя та буржуазних перетворень країни.Кріпацьке поміщицьке землеволодіння не було повністю ліквідовано. Барщина булатільки підірвана. Скликання і робота Державної Думи ставили за мету вирішитиаграрне питання, проте з різних причин та протиріч між членами самої Думи вонотак і не було вирішено. Збереглася маса пережитків кріпосницької епохи: веденнявідробіткового господарства, дворянські привілеї на виборах в Державну Раду,місцеве управління, диференціація у сплаті податків і т.ін. Це неминуче повиннобуло привести до нової кризи в економічному устрої країни.

Розділ 3. СУТНІСТЬ АГРАРНОЇ РЕФОРМИ П.А.СТОЛИПІНА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ
 
3.1.Руйнування общинного землеволодіння і перехід до хутірського та надільного землегосподарювання
Під впливом нового суспільногоустрою, на селі на початку ХХ століття відбувається новий процес – концентраціяземлі в руках заможного селянства, з одного боку, і з іншого – цілковитерозорення бідноти (продаж, залишення або здача наділів в оренду). Надільнеземлеволодіння і община стали гальмом на шляху нових економічних процесів угосподарстві., які вимагали організації землеробства на землі, котра була бвільною від усіляких середньовічних перегородок, які збереглися від часівкріпацтва (землі колишні власницькі, казенні, удільні, землі колоністів,козаків, чиншовиків тощо). Життя владно диктувало необхідність ліквідаціїколишнього землеволодіння, як поміщицького, так і надільного селянського.
У своїй промовіна засіданні другої Державної думи 6 травня 1907 року П.А.Столипін наводивнаступні докази на захист нового аграрного законодавства: «Настоятельностьпринятия в этом направлении самых энергичных мер настолько очевидна, что немогла подвергаться сомнению, невозможность отсрочки в выполнении неоднократновыраженной воли Царя и настойчиво повторяемых просьб крестьян, изнемогающих отземельной неурядицы, ставили перед правительством обязательство не медлить смерами, могущими предупредить совершенное расстройство самой многочисленнойчасти населения России» [139, с.83].
Земельнагромада – община була організацією селянства при натуральному господарстві вумавах екстенсивного, переважно трипільного господарства. Вона повинна булазабезпечувати селянам розподілення надільної землі у відповідній кількості тавідповідній якості на кожний двір.
При кріпацтвіземельні переділи через общину відігравали двояку роль. З одного боку, вонизбільшували кількість робочої сили, а з іншого – зменшували наділ на кожнуробочу одиницю. Це давало можливість поміщикам посилювати експлуатацію селян, іне тільки відносно, але й абсолютно, підвищуючи від експлуатації селаприбутковий продукт.
Уряд, підтримуючивеликих землевласників в роки революції 1905 року, зовсім не мав намірускасовувати велике поміщицьке землеволодіння. Однак, процес руйнації великих поміщицькихлатифундій проходив незалежно від намірів уряду. Ще після реформи 1861 року вУкраїні спостерігався процес зменшення площі панського землеволодіння. Цесвідчило про занепад поміщицького господарства, нездатність панівпристосуватися до нових економічних умов, незважаючи навіть на урядовупідтримку. Столипінська реформа, наміром якої було впровадження міцногопрошарку заможних селян, підсилювала позиції аграрного капіталізму пруськоготипу.
Дані прокількість поміщицького землеволодіння після реформи 1861 року наведені в табл.3.1.1 [148, с.12].
Таблиця 3.1.1
Площапоміщицького землеволодіння в Україні з 1862 по 1909 рокиРоки Тис.десятин Роки Тис.десятин Роки Тис.десятин 1862 18287 1902 12270 1906 11465 1872 17152 1903 12013 1907 11050 1882 15820 1904 11812 1908 10767 1892 14066 1905 11687 1909 10519
Як видно знаведених даних, в кінці ХІХ століття поміщики поступово втрачають свої землі.Не припинився цей процес і на початку ХХ століття. А за три роки столипінськоїреформи (з 1907 по 1909 роки) цей процес навіть посилився – з 1902 по 1907 рокивін складав 6,5%, а за роки столипінської реформи – вже 8,2%.
П.А.Столипінвбачав єдиний вихід з революційної кризи – впровадження міцного, незалежноговід суспільства селянина. «Социальная смута вскормила и вспоила нашуреволюцию, и одни только политические мероприятия бессильны были, как показалитогдашние обстоятельства, уничтожить эту смуту и порождаемую ею смутуреволюционную. Лишь в сочетании с социальной аграрной реформой политические реформымогли получить жизнь, силу и значение», — так визначав П.А.Столипіннеобхідність впровадження указу 9 листопада 1906 року в своїй промові назасіданні Державної ради 15 березня 1910 року. "…Принципиальная стороназаконопроекта является осью нашей внутренней политики, — продовжував він, — потому что наше экономическое возрождение мы строим на наличии покупнойспособности у крепкого достаточного класса на низах, потому что на наличииэтого элемента зиждутся и наши законопроекты об улучшении, упорядочении местнойземельной жизни, потому, наконец, что это уравнение прав крестьянства состальным сословием России должно быть не словом, а должно стать фактом"[139, с.135-139].
Окрім основноїмети – соціально-політичної – створити на селі міцну опору для самодержавства зміцних власників, відокремивши їх від основної маси селянства, вони повиннібули стати перепоною на шляху зростання революції на селі; існувала ще йсоціально-економічна – зруйнувати общину, насадити приватні господарства увигляді відрубів та хуторів, а надлишок робочої сили спрямувати в місто, де їїпоглине промисловість; та економічна – забезпечити підйом сільськогогосподарства та подальшу індустріалізацію країни, з тим, щоб ліквідувативідставання від передових держав.
Перший крок вцьому напрямку був зроблений в 1861 році. Тоді аграрне питання вирішувалось зарахунок селян, які платили поміщикам і за землю, і за волю. Аграрнезаконодавство 1906 року було другим кроком, при цьому уряд, щоб зміцнити своювладу та владу поміщиків, знов намагався вирішити аграрне питання за рахунокселянства.
Розпад общини удругій половині ХІХ століття йшов швидкими темпами. Вони виявлялися передусім упоступовому скороченні, а потім припиненні земельних переділів. На початку ХХстоліття селянська община вже не могла бути опорою царизму, з допомогою якоївін підтримував консерватизм та патріархальність села; виникла нагальна потребау реформуванні аграрного устрою і саме на це була спрямована столипінськареформа – зруйнувати селянську общину, не зачіпаючи поміщицькогоземлеволодіння.
Указ від 9листопада 1906 року мав для більшості губерній України формальний характер, віноформлював юридично остаточне знищення общини. Кількість селян, які закріпили вукраїнських губерніях землю у приватну власність до загальної кількості селянмає такий вигляд (у відсотках): Волинська губернія – 95,7%, Катеринославська –87,1%, Херсонська – 87%, Полтавська – 79,1%, Подільська – 78,9%, Київська –70,6%, Харківська – 59%, Чернігівська – 52% [148, c.32].
Таким чином,столипінська реформа узаконювала існуюче в Україні індивідуальне селянськегосподарство, які існувало напередодні реформи. Ще більше значення мав указ 9листопада 1906 року в тих районах, де зберігалася община з переділами. Такаформа господарства була гальмом для розвитку сільського господарства, бо малаобов'язковий для всіх членів общини характер господарювання. Особливо шкідливібули часті переділи, за яких використання землі носило виснажуючий характер.
Не варто вважати,що столипінська аграрна реформа розпочалася тільки після виходу указу від 9листопада 1906 року. Царський уряд змушений був піти на деякі поступки селянаму покращенні їхнього становища ще раніше. Одним з перших законів у цій справіможна вважати  закон від 27 серпня 1906 року «О предназначении казенныхземель к продаже для расширения крестьянского землевладения». Дляполегшення селянам виплат Селянському банку ще 14 жовтня 1904 року був виданийзакон «О понижении платежей заемщиков Крестьянского поземельного банка иоб изменении условий выпуска Государственных свидетельств названногобанка». І тільки 9 листопада 1906 року вийшов в світ указ «Одополнении некоторых постановлений действующего закона, касающегосякрестьянского землевладения». Указ від 15 листопада 1906 року «Овыдаче Крестьянским Поземельным банком ссуд под залог надельных земель»був доповненням до указу від 9 листопада. Указ від 9 листопада 1906 року післязатвердження Державною думою та царем став законом від 14 червня 1910 року. Зцим законом було тісно пов'язане видання правил про землеустрій 4 березня 1906року (які пізніше стали законом 29 травня 1911 року).
Суть указу від 9листопада 1906 року полягала в тому, що кожний домогосподар, який володівнадільною землею на общинному праві, може у будь-який час вимагати укріпленняза собою в приватну власність частини землі, яка йому належить [49, с.124].Згідно указу, кожен домогосподар міг закріпити за собою у приватну власністьділянки общинної землі, які були до цього в його постійному користуванні… Ті,хто закріплював «надлишки», повинні були сплатити общині їх ціну, якабула зазначена під час проведення реформи 1861 року. До того ж кожендомогосподар, який закріпив за собою землю у приватну власність, мав право вбудь-який час вимагати виділення йому общиною відповідної ділянки, зведеної доодного місця (тобто хутори та відруби). Для переходу всієї общини доділянкового (хуторського чи відрубного) господарства, необхідно було ухваленнябільшістю (двома теритинами) селян, які мало право голоса. Такою була сутьосновного закону, який запроваджував нову аграрну політику царського уряду.
Отже, можнасказати, що закон від 9 листопада 1906 року був одним з найважливіших у всійсистемі столипінського аграрного законодавства. Відповідно, дуже багато увагиприділялося цьому закону у пресі. В липні 1906 року «Киевлянин»опублікував урядове повідомлення про земельний устрій, тобто проект майбутньогозакону [87, 1906. — 2 июля]. Газета «Світова зірниця» подалапередрукований з газети «Рада» матеріал з коментарями та роз'ясненнямидля селян суті нового «тимчасового» закону (тобто указу від 9листопада) [174, 1906. — 23 листопада]. Та ж «Світова зірниця» ще вжовтні 1906 року опублікувала статтю про постанову Ради Міністрів про«громадське володіння землею», його значення для Поділля та іншихгуберній України та Росії. [174, 1906. — 5 жовтня].
Ряд статей проновий «закон», його значення для селян, основні пункти його положень,роз'яснення про селянську общину і її місце в українському селі публікувалагазета «Рада». "…Цей закон має загально-державне значення, аледля місцевостей, заселених нашим українським людом, він має найменше ваги, бо внашім краї володіння землею переважно й тепер поосібне, … хоч поруч із тимдеякі села мають ще таку надільну землю, що володіє нею ціла громада"[161, 1906. — 5 листопада; 20 грудня; 1907. — 25, 27, 28 січня; 1908. — 19листопада].
Роз'яснення щодонового законодавства не обійшли своєю увагою і багато інших українських видань:«Як думає правительство допомогти селянам?», роз'яснення Волинськогогубернського по селянським справам присутствія, «О значении закона 9ноября 1906 г. для крестьян Киевской губернии» [186, 1908. — 2 листопада;154, 1907. — 30 червня].
Треба такожзазначити, що увага до селянського питання української преси на цих подіях нескінчилася. Надалі газети повідомляли про хід подій в селі: вихід з общини,закріплення землі в приватну власність, виділення на хутори і відруби. Частішеза все газети публікували офіційні дані, але увага приділялася і дописамвласних кореспондентів про хід подій. Це дає можливість порівняти офіційні даніз поглядами «очевидців» на хід аграрної реформи. Публікації в газетахцікаві ще й тим, що в них публікувалася не тільки статистика, але й коментарі іробилося це на сторінках газет частіше, ніж в офіційних повідомленнях.
В табл. 3.1.2наведені дані про вихід з общини в 1907-1908 роках (за телеграфнимиповідомленнями губернаторів) [198, ф.442. — оп.707. — од.зб.371. — лл.4, 7,10], а в табл. 3.1.3 — дані по Катеринославській губернії, наведені в газеті«Рада» [161, 1908. — 4, 30 січня; 6 червня; 13 листопада].
Таблиця3.1.2
Порівняльна відомість про вихід з общинина 1 листопада 1907 року та 1 листопада 1908 рокуГубернії Кількість заяв про вихід з общини Кількість домогосподарів, які укріпили за собою наділи Кількість десятин, укріплених у приватну власність Середня кількість десятин на кожного 1907 1908 1907 1908 1907 1908 Катеринославська 13957 64319 1126 44081
дані
не
пові-
домлю-
валися 314969 7,15 Київська 10567 13970 277 20085 93614 4,66 Полтавська 2842 4025 1043 5460 39360 7,21 Таврійська 10712 41246 2244 22253 290425 13,05 Харківська 6507 44993 391 21035 133839 6,36 Херсонська 22515 63496 11336 33988 241209 7,1 Чернігівська 1931 4844 126 2742 18655 6,8
Таблиця3.1.3
Дані провихід з общини в Катеринославській губернії з 1 листопада 1907 року по 1 жовтня1908 року 1 листопада 1907 року
1 січня
1908 року
1 травня
1908 року 1 жовтня 1908 року Виділилося з общини, дес. 42213 60340 10335 181647 З приговору общини - 1287 1104 -
Дані поПолтавській губернії – на 1 травня 1908 року: вийшло з общини 1961 господарів зкількістю землі 10931 десятин. Херсонська губернія: виділилося – 31752 з площею157096 десятин, 7,6% з загальної кількості… Чернігівська губернія (дані на 1серпня, 1 вересня 1908 року): всього виділилося 2245 домогосподарств з 14513десятин; 2380 домогосподарств з 15063 десятин [161, 1908. — 1 липня; 1 серпня;199, 1908. — 17 серпня; 9 жовтня].
Загальні дані провихід з общини по губерніях України станом на 1 липня 1908 року наведені в табл.3.1.4 [161, 1908. — 13 серпня].
Таблиця3.1.4
Загальнідані про вихід селян з общини по губерніях України станом на 1 липня 1908 рокуГубернії Виділилося господарств Катеринославська 44344 Київська 13067 Полтавська 2533 Таврійська 30672 Харківська 39369 Херсонська 38777 Чернігівська 3811 Всього 172573
Як бачимо,офіційні дані не співпадають з повідомленнями преси, але цьому є пояснення – незавжди була можливість отримати офіційні дані, часто ці офіційні документи неспівпадали з дійсністю. Доречно додати, що, частіше за все, в газетахпублікувалися відомості по волостях, повітах губернії, по місяцях року, як от:«Вихід з общини селян приймає в Катеринославському повіті великі розміри.З 1 січня по наступний час (травень 1908 р.) у повітовий з'їзд надійшло до 2000справ по ходатайству селян про укріплення землі у власність; а 29 квітня такихсправ надійшло біля 200. 26 квітня задоволено з'їздом 300 ходатайств»[154, 1908. — 13 мая].
Оптимістичнодивилися на справу виділення з общини офіційні органи влади. Так, у звітіКиївського губернатора за 1907 рік зазначається, що, хоча указ від 9 листопада1906 року і торкнувся лише незначної частини населення губернії (Уманськогоповіту, де зосереджено майже всі громади з общинним землекористування), все жзастосування його дало значні результати [198, ф.442. — оп.636. — од.зб.422. — лл.7-12].
Руйнуванняобщинного землеволодіння було одним з прогресивних моментів аграрної реформи.Але при цьому навіть у найбільш розвинутих районах повністю община не булазнищена.
Розпад общини уроки столипінської реформи, проведення урядових заходів по виділу з общини,землевпорядкуванні, розвитку хуторів та відрубів і т.ін. у значній мірівизначалося станом общини по різним районам, розшаруванням села, а такожступенем розвитку селянської боротьби проти столипінських заходів.
У процесіземлевпорядкування було досягнуто деяких результатів у справі ліквідаціїчерезсмужжя надільних земель, яке дісталось селянам у спадщину від реформи 1861року. Було зведено нанівець кількість господарств з 6 і більше ділянками землі.Однак черезсмужжя все ж лишалося. Навіть на 1916 рік кількістьземлевпорядкованих дворів становила на Правобережній Україні лише 7,4% до всієїкількості дворів, зареєстрованих переписом цього року, на Лівобережжі – 17%, уСтеповій Україні – 13,2% [71, с.495].
На першому етапіпроведення столипінської реформи вважалося, що виділу землі у хутірську чивідрубну ділянку повинно передувати закріплення її у приватну власність. Алевихід з общини найбільш багатоземельних селян чи навіть просто закріплення увласність чересмужних ділянок при общинному землекористуванні порушувалиінтереси тих селян, які залишалися у общині. Указ від 9 листопада передбачав,що «вимоги про закріплення у приватну власність частини суспільноїземлі» повинно бути задовільнено общиною на протязі місяця після їїподання, в іншому разі усі необхідні для цього заходи приймаються на місціземським начальником, тобто насильно, проти волі общини.
Треба зазначити,що за часів столипінської реформи приватне селянське землеволодіння значнозросло у порівнянні з дореформеним періодом. Зростання кількості приватногоселянського землеволодіння в Україні  в період від скасування кріпацтва і зачасів проведення столипінської аграрної реформи наведено у табл. 3.1.5 [148,c.16].
Таблиця3.1.5
Зростання площі приватного селянського землеволодіння в Україні вперіод з 1863 по 1910 рокиРоки Кількість в тис. десятин Роки Кількість в тис.десятин 1863-1872 427,3 1905 132,8 1873-1882 551,7 1906 139,5 18883-1892 1480,9 1907 173,8 1893-1902 1559,2 1908 239,8 1903 180 1909 363,9 1904 208,3 1910 391,8
Як видно знаведених даних, починаючи з 1906 року площа приватного селянськогоземлеволодіння в Україні постійно зростає – від 139,5 тис. десятин в 1906 роцідо 391,8 тис. десятин в 1910 році, тобто майже в три рази.
Отже, не зважаючина протести селян, виділення з общини все ж відбувалося, хоч і дуже повільнимитемпами. Як зазначає радянський історик С.М.Дубровський, існувало декількапричин, які примушували селян закріплювати за собою землю, і вони були дужерізні. У відповідях кореспондентів на анкету Вільно-економічної громадизазначаються 3 основних мотиви: 1) побоювання загубити надлишки землі, якіналічувалися при найближчому переділі; 2) намагання продати землю та 3) бажаннявести самостійне господарство [49, с.213].
Для розвиткусільського господарства мало значення не тільки залучення землі у товарний обігшляхом закріплення її у приватну власність, але й ліквідації тих недоліківземлевпорядкування, які складалися у попередній період і зокрема, булипов'язані з общиною. Тому зворотнім боком процесу руйнування общини, хоча й незавжди і не всюди, було проведення землеустрою та насадження ділянковогоземлекористування, тобто хуторів та відрубів. Селяни, які вийшли з общини,повинні були переселятися з села на виділену ділянку землі — хутір, чи,зберігаючи садибу в селі, перенести своє господарство на відведенуіндивідуальну ділянку — відруб. Останнім, разом зі знищенням общини, уряднадавав виключно важливого значення при проведенні усієї реформи.
Відомо, яківеликі незручності для землеробства взагалі створювало общиннеземлекористування. Ці незручності створилися в результаті стихійного процесуземлеустрою, коли селяни при допомозі дуже нескладних "інструментів",як проста сажень та мотузка, проводили замір ділянок та розподіляли їх дрібнимиполосками з метою досягнення найбільшої рівномірності кількості та якостіземлі, яка відводилась кожному господарству. В результаті утворилисьчерезсмужжя, мілкосмужжя, дальноземелля і тому подібні недоліки землеустрою.Нарешті, випас худоби на пару та вигонах вимагав збереження трипілля зпримусовою сівозміною і т.інш.
Доки господарствобуло натуральним та напівнатуральним, а також екстенсивним, доки не приходилосяземлю старанно обробляти, вивозити на поля багато добрив і т. інш., доки весьврожай з дальнього поля уміщувався на невеликій кількості возів, недолікиземлеустрою, який склався, не давали себе так гостро відчувати. До того жможливість випасу худоби на пару та вигонах компенсували ці недоліки. В умовахслабкорозвинутої найманої праці селянство у своїй масі працювало силами своєїсім'ї, «власними м'язами», які якщо не вважались «божими»,то у всякому випадку не враховувались у калькуляцію так, як враховується витратана наймання робочої сили.
Якщо наблизитисадибу до землі чи землю до садиби примушувала необхідність економити навитратах транспорту та на робочій силі, то зведення землі у можливо меншукількість ділянок примушувало і до застосування більш досконалихсільськогосподарських знарядь та машин. Часто зазначалося, що прагненню дознищення мілкосмужжя сприяло застосування більш досконалого плуга. Відомо, щона вузькій полосі з ним «ніде повертатися». Все це відноситься і дозастосування сіялок, потім жаток і т.інш. [49, с.233-234].
Намагаючисьстворити найбільш сприятливі умови для розвитку заможних господарств, урядприділяв ланці землевпорядкування виключну увагу. Хутори та відруби посиленонасаджувалися як на надільних землях, так і на банківських та казенних. Біляс.Бірзули Ананівського повіту на Херсонщині було продано удільну землю селянамз умовою, щоб вони на протязі 3 років обов'язково поселилися там хуторами [161,1909. — 28 апреля].
Хутірськеселянське господарство вимагало певного мінімуму землі, без якого хутірськасистема не могла бути продуктивнішою за подвірну, чи, навіть, громадську.Мінімальна кількість площі хутірського господарства міцно була пов'язана зпродуктивністю грунту та загальним рівнем сільськогосподарської культури. Так,для Правобережної Україні розмір хутірської ділянки мусив бути не менший ніж7-8 десятин [148, c.29]. Але для переходу на хутори потрібно було такождостатньо грошей. Разом з поліпшенням системи землекористування необхідно булопридбання сільськогосподарської техніки. А це можливе було лише для заможнихселян. Основна маса селян не могла цього собі дозволити. Крім того, припереході на хутори важливу статтю витрат складало збудування хати та іншихбудівель на нових місцях. На Волині перенесення будівлі приблизно оцінювалось в200 крб.
Отже, розвитоксільського господарства, прагнення до найбільшої доходності своїх господарств,примушували селян переходити на відрубні та хутірські ділянки, створюватиможливо кращу конфігурацію своєї землі, що й досягалося новим землеустроєм.Однак помилково вважати, що тільки заможні селяни були в цьому зацікавлені.Середнє селянство також при відповідних можливостях намагалося з допомогоюземлеустрою підвищити продуктивність своєї праці. Як раз цю економічнунеобхідність у землеустрої і враховував уряд, коли він поруч із знищеннямобщини прагнув домогтися виділення землі на хутори та відруби, ліквідаціїмілкосмужжя, черезсмужжя, дальноземелля і т.ін. Безперечно, з точки зорусільського господарства, хутори являли собою велику перевагу. Зведенням в однеземлі місце вони відкривали перед господарем можливість покращення свогогосподарства. Однак при тодішньому рівні техніки, хутори були можливі далеко невсюди. Їх розвиток залежав передусім від наявності коштів, від водопостачання,зручної шляхової мережі. Відрубні ділянки та хутори полегшували ліквідаціютрипілля та перехід селян при відповідних економічних умовах. Якщо ж не булоцих умов, то всі намагання уряду позаекономічним шляхом примусити селян перейтина ділянки звичайно закінчувався невдачею.
Офіційна влада дуже багатоприділяла уваги пропаганді нового господарського устрою. Головне управлінняземлеустрою та землеробства з метою розповсюдження серед селян перевагхутірського господарства влаштовувало показові поїздки для селян різнихгуберній на Волинь. Справа в тім, що на Волині і Білорусі давно і дуже широкобуло розповсюджено хутірське господарство. Головною умовою цих поїздок булоознайомлення з розселенням на хутори у тих місцевостях, які більш-менш схожі закліматичними та ґрунтовими умовами з мешканням селян. Організовувалися також,за згодою земств та окремих землевласників, в кожній волості показові ділянкихутірського господарства [154, 1908. — 9 июня; 161, 1908. — 6 июля; 174, 1906.- 16 листопада].
Слід зазначити, що відношеннядо виділення на хутори серед селян було не завжди негативним. Справа в тім, щоу Волинській губернії ще у другій половині ХІХ століття  багато земель булоколонізовано німецькими переселенцями, які в основу свого господарства поклалихутірське господарство. Їх приклад наслідувало багато місцевих селян. Так, вЖитомирському повіті селяни с.Зубринки ще у 1886 році надіслали прохання пророзподіл їх землі на хутори, зазначає І.Лиховський, автор статті«Селянське хутірське господарство» в газеті «Світовазірниця». У 1904 році цей приклад наслідували вже 12 волостей – 712 сіл[174, 1906. — 20 квітня]. І все ж таки німецька колонізація земель завдавалазначної шкоди місцевому землеволодінню. У звіті губернатора про стан Волинськоїгубернії за 1908 рік зазначалося, що право іноземних поселенців"…приобретать и арендовать землю, создают для коренного крестьянскогонаселения сильную конкуренцию в покупке земли" [198, ф.442. — оп.639. — од.зб.629. — л.3-4].
Правомзакріплення наділів у приватну власність поспішали скористатися ті групи селян,які з різних причин були зацікавлені у виході з общини. Сюди відносиласьчастина сільської бідноти, яка ще раніше розірвала господарський, але неюридичний зв'язок з землею, а саме: робітники, ремісники та інші. Вони закріплювалинаділи, щоб продати їх та остаточно розв'язатися зі своїм господарством. Значнаж частина тих, хто вийшов з общини, складали переселенці. Поспішали закріпитинаділи у власність і ті селяни, у яких в користуванні знаходилося більше землі,ніж належало їм за нормою. Це були в основному заможні домогосподарі, якіпрагнули до збагачення за рахунок земель общини. Одним з мотивів виділення зобщини був намір продати землю – зведена до одного місця земля коштуваладорожче. В цілому земельні наділи тих хто виділився з общини, були більшесередніх і, звісно, заможні селяни складали серед них більшу частину [107,с.361].
В результатіпроведення землеустрою за 10 років було розверстано на хутори та відруби тільки10% загальної кількості селянських господарств. Об'єктивна значимість цих 10%хуторян та відрубників була дуже невелика. До того ж у роки столипінськоїреформи вже виявилася тенденція до руйнування багатьох із створених хуторів тавідрубів внаслідок сімейного розподілу. Уряд навіть зайнявся розробкою заходівпо обмеженню роздрібнювання хутірських та відрубних селянських господарств восновному на принципі обмеження, а то й заборони сімейних розділів з введеннямфактичного однонаслідування.
Для досягненнянаміченої урядом мети було недостатньо тільки руйнування общини. Перетвореннячерезсмужних наділів у приватну власність, що означали великий переворот ужитті села та відкривало шлях до мобілізації земель в руках заможних селян,само по собі ще не створювало значного прошарку «міцних» земельнихвласників, оскільки не ліквідовувало самого черезсмужжя – важливоїагротехнічної причини відсталості землеробства та повільності процесу виділенняз селянства капіталістичної верхівки. Тому уряд ставив своїм завданням всілякезаохочення переходу до хутірського чи на крайній випадок відрубногогосподарства, і указ від 9 листопада надавав тим, хто виходив з общини, правовимагати виділення їм землі «по можливості до одного місця».
Виділення нахутори та відруби всіляко пропагувалося урядом. Асигнувалися спеціальні суми яквід земств, так і від казни на влаштування хутірських та відрубних господарств,на видачу одночасної допомоги тим селянам, які виявили своє бажання виходити нахутори та влаштовувати там собі хати; виділялися премії за нові селянськізразкові хутірські господарства; надавалась агрономічна допомога, головнимчином тим, хто вийшов на хутори та відруби; організовувались ходакування дляознайомлення зі зразковими хутірськими господарствами; асигнувалися значнікошти на утримання повітових агрономів, влаштування ділянок і т.ін.[149, 1910.- 5 листопада].
Земельні комітетипоширювали серед селян думки про вигоду хазяйнування на хуторах та відрубах. Ціж комітети допомогали у розпродажу земельного фонду Селянського банку,здебільшого на умовах утворення на цих землях хуторів та відрубів. Київськагазета «Рада» в статті Ф.М. «Про хутори» для висвітленнякартини ламки селянського хліборобського господарства, подала деякі цифри з«Огляду діяльності повітових землевпорядкувальних комісій»: у 1907році до земельних комісій звернулося 169 тисяч дворів з проханням дати іншийлад щодо користування надільною землею. З них 90 тисяч хазяїв просилирозмежування землі між селянами і окремими частками сіл; 2600 хазяїв звернулисяз проханням, щоб їм було дозволено перейти на виселки; 5900 хазяїв – щоб їмбуло виділено з общинної землі їхні частки у одному місці і 70227 хазяїв – щобвести господарство хутірське і на одрубах [161, 1908. — 25, 27, 28 травня].
Хутірськегосподарство найбільше розповсюдження отримало в Волинській, Вітебській,Ковельській, трохи менше в Могилевській, Смоленській та Гродненській губерніях.Це пояснювалося тим, що хутори були розповсюджені в лісових районах, де буломало землі, яка придатна для рілля, через це там утворювалося страшеннечерезсмужжя. Звісно, що дуже важко обробляти землю, коли вона складається з 20,а то й 30 шматків, не дивно й те, що селянам, які там проживали, зручнішепрацювати на своїх наділах, коли вони зібрані до купи. У вищезазначених районахбуло нараховано 712 селищ з хуторами на 193191 десятинах надільної землі. (всередньому 270 десятин на село). Найбільше їх було у Житомирському повіті: 66селян на 89166 десятинах землі. (в середньому 1350 десятин) [161, 1908. — 25,27, 28 травня]. Волинська губернія зі своїми особливостями землеволодіння на1908 рік стояла на першому місці за кількістю дворів, розселених на хутори — 3935. Після неї йшла Чернігівська – 216. На останньому місці в цьому спискустояла Володимирська – 19 [199, 1908. — 4 июля].
Якщопроаналізувати цифри кількості господарств, виділених на хутори, то можнапобачити, що хутірське господарство заводили селяни, які мали для цього багатоземлі. У Могилевській губернії, наприклад, в одному з сіл Биховського повіту всередньому на хутір припадало 7,4 десятини, в двох селах Сенненського повіту –по 9,6 десятини, а в Чериновському повіті – 12,4 десятини на двір [154, 1907. — 4 августа].
В табл. 3.1.6наведено дані за телеграфними повідомленнями губернаторів на 1 листопада 1908року про виділення закріпленої землі у приватну власність і відведення її доодного місця (тобто на хутори та відруби) в середньому на 1 домогосподарство[198, ф.442. — оп.707. — од.зб.371. — л.6].
Таблиця3.1.6
Відомості про відведення до одного місця землі, укріпленої у приватнувласність на 1 листопада 1908 року і середня кількість наділів на 1господарствоГубернії Кількість домогосподарств Кількість десятин Середня кількість десятин на 1 домогосподарство Катеринославська 621 6524 10,5 Київська 9428 45669 5,8 Полтавська 5944 58515 9,8 Таврійська 673 8143 12 Харківська 1899 12894 6,8 Херсонська 522 4680 9,0
Як бачимо,середній наділ хутора не нижче 5,8 десятин. Саме на такій площі можливо булозавести хутірське господарство. Порівнюючи цифри про виділення селян з общини івихід на хутори та відруби, можна зробити висновок про те, що хутірська формагосподарства була корисною для землевпорядкування лише за певного мінімумуземлі. З табл. 3.1.6 видно, що цей мінімум для України в середньому становив ненижче 5 десятин на господарство. Це підтверджують і офіційні відомості. Так, узвіті губернатора про стан Подільської губернії за 1909 рік зазначається, що«крестьянские хозяйства вполне жизнеспособны в Подольской губернии неменее чем на 5 десятинах и более или менее обеспечивают существование крестьянскойсемьи лишь на 3-4 десятинах» [198, ф.442. — оп.641. — од.зб.704. — л.11].Тут же зазначалося, що в губернії таких господарств було лише 16%, всі іншігосподарства мали менше 3 десятин. Отже, виділення на хутірське господарствоможливим було лише за умови придбання землі за допомогою Селянського банку.
Для підтвердженняцього прикладу можна взяти дані Київського губернатора про вихід з общини іперехід на хутори на 1 січня 1909 року по Київській губернії [198, ф.442. — оп.707. — од.зб.373. — л.2]. Ці дані наведені в табл. 3.1.7.
Таблиця 3.1.7
Кількість селянських господарств, які виділили землю у приватнувласність і перейшли на хутірське господарство в Київській губернії на 1 січня1909 р. Загальна кількість Перейшло до подвірного землекористування Перейшло на відруби Кількість господарств з общинним землеволодінням 56 41 22 Кількість домогосподарств 23454 17204 8444 Окремих домогосподарств - 2988 840 Загальна кількість землі, дес. - 94073 42094
З цієї таблицівидно, що тільки половина господарств, які виділилися з общини, перейшла дохутірського господарства. Однак, якщо брати окремих домогосподарів, то ця цифрастановитиме трохи більше третини. Отже, не всі селяни, які вийшли з общини,поспішали переходити на хутори. Що ж стосується окремих домогосподарів, то вонипісля закріплення землі у приватну власність, складали ще менший відсоток середтих, хто виділявся на хутори. Підрахувавши середню кількість землі на хутірськегосподарство, отримаємо 4,5 десятини. Середня ж кількість земельного наділутих, хто закріпив землю у приватну власність, складає 4,7 десятини нагосподарство. Зрозуміло, що не всі селяни могли зважитися за таких умовстворювати хутірське господарство на наділі, який складав менше 5 десятин нагосподарство.
Порівняльні даніпо окремих губерніях України про кількість виходу селян з общини та виділенняна хутори та відруби за телеграфними повідомленнями губернаторів наведені втабл. 3.1.8 [198, ф.442. — оп.707. — од.зб.371. — л.2].
Таблиця3.1.8
Дані про вихід зобщини на 15 жовтня 1908 р. та відведення землі до одного місця на 1 жовтня1908 р. і середня кількість наділів на 1 домогосподаря.Губернії Кількість домогос-подарств за якими укріплені наділи Площа (деся-тин) Середня кількість землі на одного домогос-подаря Кількість виділе-них до одного місця Площа (деся-тин) Середня кількість землі на одного домогос-подаря Катерино-славська 40458 286639 7 330 4494 13,6 Київська 20075 93583 4,7 1261 6438 5,1 Полтавська 5460 39360 7,2 2548 24424 9,6 Таврійська 21012 273593 13 653 7916 12,1 Харківська 25246 149591 5,9 875 4977 5,6 Херсонська 33587 238992 7,1 522 4680 8,9 Чернігівська 2582 17901 6,9 - - -
Проаналізувавшиці дані, можна дійти висновку про те, що найбільша кількість селян виділялася зобщини в тих районах, де не так гостро стояло питання малоземелля селян. Якщона Правобережжі рівень аграрного перенаселення був вищий, то селянискористалися законом від 9 листопада 1906 року для покращення свогоземлеволодіння. На Лівобережжі і у Південних районах України рівень аграрногоперенаселення був нижчим, однак селяни теж поспішали скористатися цим законом,оскільки середня кількість наділу в цих губерніях більша від малоземельнихрайонів – у Таврійській губернії вона становить 13 десятин на домогосподаря.Середня кількість земельного наділу у тих районах, які найбільше потерпали відмалоземелля та безземелля, також найменша: Київська губернія – 4,7 десятин,Харківська – 5,9 десятин, Чернігівська – 6,9 десятин.
Але якщо брати доуваги кількість селян, які відводили землю до одного місця, тобто на хутори чивідруби, то тут постає зовсім інша картина. У порівнянні з кількістюзакріплених у приватну власність наділів, кількість виділених на хутори івідруби дуже різниться. Якщо у Катеринославській губернії найбільша кількістьзакріплення землі у приватну власність, то кількість виділених найменша, алесередня кількість наділу також найбільша – 13,6 десятин на господарство. Вмалоземельних губерніях, таких як Київська та Харківська, у порівнянні звиділенням у приватну власність, виділення на хутори складало відповідно 6,2 та3,5%. Кількість хутірської ділянки в цих губерніях в середньому була трохибільша 5 десятин. Отже, можна зазначити, що селяни які закріплювали своїділянки у приватну власність не завжди робили це для виділення на хутори.Більша кількість селян поспішала вийти з общини для того, щоб продати своїнаділи і переселитися на Схід. Для малоземельних селян це був єдиний вихід.Трохи менше селян після закріплення землі у приватну власність вдавалися допослуг Селянського банку, оскільки не мали достатньо коштів для придбанняземлі. Однак, придбання землі через банк було доступним не всім селянам, навітьтоді, коли надавалися для цього позички.
Однією із причинвиходу на хутори та відруби було сусідство з колоністами – чехами та латишами.Вихід однієї частини села на хутори іноді примушував все село наслідувати цейприклад. Але існували і такі села, в яких общини не існувало, де здавна велосяподвірне володіння землею. Там виселення на хутори йшло доволі швидко і без особливихперешкод. Що ж стосується розмірів хутірських наділів, то вони коливалися від4,5 десятин до 16,5. В середньому на двір припадало від 6 до 12 десятин.Найбільше хутірські господарства заводили середняки.
Дані прокількість землі, виділеної на хутори та відруби по губерніях України,представлені у табл. 3.1.9 [148, с.22].

Таблиця3.1.9
Кількість господарств, які виділилися на хутори та відруби в губерніяхУкраїни в період з 1907 по 1911 рокиГубернії Кількість господарств
Загальна кількість землі,
десятин Волинська 20028 147403 Катеринославська 49793 553655 Київська 27241 148723 Подільська 8841 27790 Полтавська 29874 148281 Харківська 30687 224842 Херсонська 34176 239535 Чернігівська 4828 38152
Проаналізувавшиці дані, можна побачити, що найбільший середній хутірський наділ був уКатеринославській губернії – 11,1 десятини. У Волинській, Харківській,Херсонській та Чернігівській він коливався від 7 до 8 десятин. В малоземельнихКиївській та Полтавській губерніях середній хутірський наділ складався з 5-5,5десятин. Найменшим він був в Подільській губернії – 3,2 десятини.
Особливорозвинутим виділення на хутори та відруби було в Лівобережній та СтеповійУкраїні. По Катеринославській, Харківській та Полтавській губерніях кількістьвиділених земель складає 57,1% від загальної кількості, тим часом як наПравобережній Україні ця земля складає лише 20,2%.
В трьохправобережних губерніях (Київській, Подільській та Волинській) вилучена нахутори та відруби селянська земля складала лише 4,6% від загальної кількості, ав Катеринославській, Харківській та Полтавській — 9,7% [148, с.23].
Таким чином,величезна кількість селян вилучала свою землю в особисту власність, але лишенезначний відсоток цих селян скористався цим для переходу на хутори та відруби.Це можна пояснити тим, що хутірська форма господарювання мала чинність лише запевного мінімуму землі. Але не в усіх губерніях було достатньо такої кількостіземлі (дані про кількість землі, виділеної на хутори та відруби по українськихгуберніях наведені вище, в табл. 3.1.9).
Цікаві відомостідрукує «Рада» щодо питання хутірських господарств у буряково-цукровихрайонах південно-західної України. Це уривок з книги Ярошевича «Очеркиэкономической жизни юго-западного края. К освещению хуторского вопроса»[161, 1908. — 25, 27, 28 марта]. Автор книги доводить, що умовибуряково-цукрових районів зовсім не сприяють хутірському господарству. Аленайбільше на перешкоді йому в цих районах стає малоземелля. На двір приходиться2-3 десятини землі. Окрім того, на Правобережній Україні багато безземельнихселян: Київська губернія – не менше 14,7%, Поділля – 7,5%, Волинь – 6,5%.Звісно, що на 2-3 десятинах землі хутірське господарство не заведеш. 
Вельминедостатньою була й агрономічна допомога селянам. Більша частина засобів, якібули асигновані на неї, витрачалася на утримування обслуговуючого персоналу тастворення показових господарств, ланів, ділянок. За таких умов тільки незначнакількість заможних хуторян та відрубників, які й до «землеустрою»жили заможно, продовжували розвивати своє господарство. Основна маса біднихселян, які виходили з общини (особливо на хуторах) внаслідок нестатку, щебільше розорювалася, нерідко перетворюючись «у безземельних бродяг».Взагалі сам процес землеустрою вимагав вкладання великих коштів. Приведемо дляприкладу розпис видатків по Волинській губернії на 1910 рік. З 1100000 крб. длядопомоги селянам, які переселяються на хутори, виділено 420 тис. крб. З них:123 тис. крб. – витрати на землемірні роботи, 217 тис. крб. – на меліорацію селянськихземель, 120 тис. крб. – організація агрономічної допомоги, 60 тис. крб. — наземлевпорядкувальні комісії [161, 1909. — 9 июня]. З цієї калькуляції видно, щобільше половини витрат призначено не на грошову допомогу селянам у справівлаштування хуторів. Взагалі суми, які виділялися урядом на позики при переходіна хутірське господарство, були дуже малими. Так, селянам с.БіличВолодимирського повіту було виділено для видачі позики на перенос будівель тагосподарське покращення земель на 76 чоловік 6060 крб. – тобто в середньому 80крб. на чоловіка [198, ф.442. — оп.708. — од.зб.173. — л.14].
Треба зазначити,що весь тягар по землеустрою серед селян ліг на плечі землевпорядкувальнихкомісій. Вони повинні були допомагати селянам купувати землю через СелянськийБанк, керувати переселенцями, займатися скасуванням черезсмужжя і устроюхуторів тощо. Останньому належало в діяльності комісій перше місце. Так, уплані робіт землевпорядкувальної комісії на Волині всі роботи були разподіленіна 4 черги. Перша – розбивка надільних земель на хутірські та відрубні ділянки.На другому місці були поставлені роботи по ліквідації земель Селянського банку.Третє місце – ліквідація казенного земельного фонду. Четверте – робота порозверстанню черезсмужної землі. [154, 1908. — 1 апреля]. Як бачимо, найбільшуувагу землевпорядкувальні комісії приділяли розверстанню надільної землі нахутори та відруби. Але оскільки в більшості губерній України все таки існувалоселянське малоземелля, цим комісіям доводилося дуже часто звертатися до земель,придбаних Селянським Банком. Саме ці землі займали найбільшу частину у планіхуторизаці.ї. Так, Олександрівська землевпорядкувальна комісія в 1909 роціутворила на 11000 десятин казеної землі біля 600 хутірських господарств (всередньому на хутір 18 десятин). Харківська землевпорядкувальна комісіярозділила куплені у поміщиків маєтки на хутірські делянки від 4 до 9 десятин.Подільська комісія розділила придбаний маєток на 2000 ділянок по 6,5 десятин[161, 1909. — 27 августа; 1907. — 11 серпня; 18 актября].
Основноюпроблемою землевпорядкувальних комісій були кошти. Для пропаганди виходу селянна  хутори урядом виділялося дуже мало коштів. А землевопрядкувальним комісіямпотрібно було ще й організовувати школи, купувати хліборобське знаряддя длянадання його в позику селянам і т.інш. Тому всі витрати комісії перекладали наплечі селян. Так, Уманська землевпорядкувальна комісія для цього підвищила цінуна земельний маєток, який продавав банк, з 646600 крб. до 682200 крб. [161,1907. — 6 октября]. Звісно, що селяни, які сподівалися після відкриття ІІДержавної думи у 1907 році, отримати землю «без грошей», не дужепоспішали купувати її за підвищеними цінами.
Взагалі питаннягрошового забезпечення хутірського розселення селян вимагало від уряду значнихкоштів. Селяни, які виділилися на хутори, надсилали багато прохань на виділенняїм з казни грошей на поселення на нових місцях. До того ж потрібно булоутримувати самі землевпорядкувальні комісії, агрономів, гідротехніків та інших.Так, на Волині у 1908 році на позики селянам для влаштування на хуторах буловиділено 39000 крб. і 25000 крб. безпозикових. На утриманняземлевпорядкувальних комісій по цій губернії – 140000 крб. Для запрошення 12агрономів потрібно було виділення ще 30000 крб. на рік [161, 1909. — 6 мая].Якщо проаналізувати ці цифри, то можна побачити, що у порівнянні з витратами наутримання комісій, сума допомоги селянам була майже в 2 рази меншою.
Хутори і відрубивідводились селянам не тільки на надільній землі. Було створено спеціальнийфонд поміщицьких і казенних земель, які продавалися селянам на виплату за 55,5років через банк. Саме на цих землях землевпорядкувальні комісії утворювалихутірське і відрубне господарство. За повідомленням газети«Киевлянин», в Уманському повіті «производится ныне крупный опытнасаждения „хуторского хозяйства“ – придбаний земельний маєток(більше 2 тисяч десятин) було розбито на ділянки різної величини ірозпродавалися селянам при умові виділення на хутори. На Поділлі у 1907 році набанківських землях було утворено 4584 хутори, у 1908 році – 3670 хуторів; наказенних землях за ці 2 роки – 9926 хуторів [87, 1908. — 28 июня; 161, 1909. — 9 июня].
При значномумалоземеллі та безземеллі українських селян, у справах покращенняземлеволодіння існувало декілька варіантів вирішення цього питання. Одним з нихбула купівля селянами землі. При дуже високих цінах на землю через СелянськийБанк, селяни намагалися купувати землю безпосередньо у поміщиків. Але і тут припосередництві у купівлі земель землевпорядкувальні комісії вимагали утворенняна придбаних землях хуторів. Аналіз даних про кількість купленої землі длярозселення на хутори дуже важливий. Щоб покращити земельний устрій хуторів,селянам доводилося купувати землю. Так, у Бердичівському повіті кількість придбаноїземлі селянами коливалася в середньому від 5 до 6 десятин на хутір, безземельніселяни придбали в середньому по 3 десятини для виділення на відруб [31, 1909. — 6 февраля].
Велика кількістьселян виходила з общини і закріплювала землю у приватну власність. Але тількиневеликий відсоток селян переходив на хутірську систему. Це пояснюється тим, щотака форма господарства ставала корисною лише за певного мінімуму землі.
Закон від 9листопада 1906 року дав можливість розвиватися капіталізму у сільському господарстві.Він закріпив законодавчо те, що існувало в Україні фактично – індивідуальнеселянське господарство. Але непродуманість урядом заходів по наділеннюмалоземельних і безземельних селян землею, насильницьке руйнування общини, інасильницьке ж виділення на хутори та відруби мало в Україні свої негативнінаслідки. Більшість селян, яка не мала матеріального зебезпечення хутірськогогосподарства поступово розорювалась. Малоземельні селяни, які не в змозі булипридбати землю через Селянський Банк, змушені були продавати ті землі, якімали, і переселятися за Урал.
Однак, незважаючина всі негаразди реформи, в Україні все-таки створився окремий прошарокзаможних селян. Великими землевласниками вони не стали. Заможне селянствостановило в Україні на 1911 рік всього 7%. Але залишалась основна постать –середняцьке господарство. Саме воно складало найбільшу групу. І саме вонипротистояли прусському типу господарства, який обрав уряд після революції 1905року. О.Погребинський навіть називав ці середняцькі господарства»фермерськими елементами, які розвивалися всупереч реформі".
Взагалі поРосійській імперії виділення з общини не отримало серед селян широкоїпідтримки. В перші роки реформи кількість селян, які закріплювали свої наділи уприватну власність постійно зростала, але на 1910 рік ця кількість сталаменшою. Якщо в Полтавській губернії практично вдалося ліквідувати общиннеземлеволодіння, то в центральних губерніях Росії уряд зіткнувся з тим, щоселяни, які отримали у власність невеликий наділ, були не в змозі прогодуватисяз нього. Основним фактором невдалого впровадження реформи в більшості губернійРосії було неврахування кліматичних, ландшафтних, демографічних та інших умов.В Україні хуторське та відрубне господарювання мало значний відсоток. За часівз 1907 по 1914 роки в степових губерніях хутірське та відрубне господарствосклало 25%, в Харківській губернії – до 20%, Чернігівській – 4,5% господарств[116, с.139].
Основноюпроблемою царського уряду в створенні хутірського та відрубного господарства буланедостатність фінансування. Це підкреслював у своїй промові «О правекрестьян на выход из общины» на засіданні Державної Ради 15 березня 1910року і сам П.А.Столипін. «Я, господа, не преувеличиваю значения закона 9ноября. Я знаю, что без сопутствующих, упорно проводимых мероприятий по мелкомукредиту, по агрономической помощи, по просвещению духовному и светскому насвременно ждут и неудачи и разочарования…» [139, с.139]. Грошей, які буливиділені на реалізацію реформи, було явно недостатньо. Так, за підрахункамиДержавного контролю, мінімальна вартість облаштування одного господарства нахуторі складала від 250 до 500 крб. Міністерство землеробства на всюєвропейську частину Росії виділило позик на загальну суму в 32,9 млн. крб., утой час як у країні, за даними перепису, в 1905 році нараховувалося біля 12млн. селянських сімей.
Хоча дляздійснення реформи було характерним примусове насадження хутірської системиземлеволодіння без врахування природних, географічних, соціально-психологічнихумов, вже на 1915 рік більше 25% домогосподарств по всій імперії заявили просвій намір вийти з общини.
Для здійсненняреформи урядом не було створено належної фінансової та матеріальної бази і вонафорсувалася чисто адміністративними заходами. Як відомо, П.А.Столипін вважав,що реформи можуть бути здійснені на протязі 15-20 років. Однак, навіть Прусіїдля переходу від общинного землеволодіння до хутірської системи знадобилося 100років.
Отже, руйнуванняобщини за часів столипінської аграрної реформи в Україні проходило достатньошвидкими темпами. Однак, виділення селян на хутори та відруби не виправдалосподівань уряду. На заваді цьому стояло збереження великого поміщицькогоземлеволодіння, селянське малоземелля, недостатня фінансова допомога уряду табагато інших причин.
3.2. Фінансові проблеми на шляху впровадження реформи
Руйнування общинита землеустрій за часів столипінської реформи вирішували тільки деякі питання,які уряд поставив у справі реформування села. Особливу роль відводили в цихпитаннях Селянському Поземельному Банку. Але політика банку, направлена напідвищення цін на поміщицькі землі, перекладання на покупців землі витрат, якіпов'язані з управлінням та утримання таких маєтків, призводили до гальмуваннярозпродажу поміщицьких земель через Селянський Банк.
Одним з наслідківуказу від 9 листопада 1906 року виявилося пожвавлення купівлі-продажу землі.Самим законом було передбачено, що земля стає товаром і багато селянскористалися цим. Землі, які виділялися у приватну власність, поступали наринок. Бідняки продавали свої наділи і перетворювалися на батраків чипереселялися до Сибіру. Заможні селяни скуповували наділи малоземельних селян імаєтки великих землевласників. Переважно ці операції відбувалися за допомогоюСелянського Банку. Але оскільки ціни банку на землю були занадто високими, тозначна частина покупців намагалася купувати землю за власні кошти, вдаючись допозик, які виділяв банк. Однак ця сторона землевпорядкування майже невисвітлювалася в літературі. Тогочасна преса часто друкувала дані про ціторгові операції, оскільки саме вони давали реальну картину стануземлевпорядкування. Купівля-продаж землі в обхід Селянського Банку дає яскравийпортрет покупців землі, адже малоземельні та безземельні селяни часто не маликоштів навіть для утримання власної сім'ї, не кажучи вже про купівлю землі. Азвідси можна зробити висновок, що основна частина покупців являла собою заможнучастину селян, і тільки у деяких винятках це були середняки.
Операції зземлею, які проходили повз Селянський банк, дають реальну картину ціни наземлю, яка скуповувалась заможними селянами. Разом з проектом про видачу позикпід заставу надільної землі, з'явився проект, який дозволяв селянам продаватисвою надільну землю, яка вже називалася власною. Заможні селяни намагалися не вдаватисядо допомоги Селянського Банку при купівлі землі у сільської бідноти, адже земліостанніх коштували набагато дешевше, ніж при купівлі через банк панськихмаєтків. Селяни, які продавали свої землі, теж не вдавалися до послуг банку,тому більша частина земель сільської бідноти проходила повз банківську систему.
В табл. 3.2.1наведені телеграфні звіти губернаторів про продаж землі, закріпленої в приватнувласність за указом від 9 листопада 1906 року та кількість покупців цих земель[198, ф.442. — оп.707. — од.зб.371. — лл.8-9].

Таблиця 3.2.1
Відомості про продаж землі, укріпленої за указом від 9 листопада 1906року станом на 1 серпня 1908 року.Губернії Кількість домогоспода-рів, які прода-ли укріплені ділянки Кількість проданої землі, десятин
Сума,
 крб. Кількість осіб, які придбали укріплені ділянки Катеринославська 2516 12941 1492879 1590 Київська 633 933 160050 591 Полтавська 384 1209 186023 301 Таврійська 2962 8668 2151811,4 1291 та 5 товариств Харківська 797 3139 311397,7 650 Херсонська 2260 8780 889879 1705 Чернігівська 401 1837 156238 538
Проаналізувавшиці дані, було отримано середній результат проданої землі на одного покупця таїї ціну, які наведено в табл. 3.2.2.
Таблиця 3.2.2
Відомості про середню кількість землеволодіння на 1 продавця, кількістьпридбаної землі 1 покупцем та її ціна.Губернії Середня кількість землі, проданої 1 домогосподарем, десятин Середня ціна 1 десятини, крб. Середня кількість придбаної землі 1 покупцем Катеринославська 5,1 115 8,1 Київська 1,5 172 1,6 Полтавська 3,1 154 4,0 Таврійська 2,9 248 6,7 Харківська 3,9 99 4,8 Херсонська 3,9 101 5,1 Чернігівська 4,5 85 3,4
Як бачимо, внайбільш малоземельній губернії продавали землю малоземельні селяни (1,5десятини на домогосподаря). Однак і кількість покупців була занадто великою дляцієї губернії, в результаті на 1 покупця вийшло трохи більше ніж на 1 продавця.В усіх інших губерніях кількість покупців закріпленої селянами землі буламеншою за кількість продавців. Середня ж ціна десятини тільки у Таврійськійгубернії наближалася до ціни, яку платив Селянський банк. У всіх іншихгуберніях середня ціна 1 десятини селянської землі коштувала набагато менше,ніж коштувала панська земля.
Кількістьпроданої селянами землі, яка була закріплена у приватну власність, наведена втабл. 3.2.3 [148, с.18].
Таблиця 3.2.3
Продаж селянами землі, яка була закріплена в приватну власність з 1907по 1911 рокиГубернії Кількість господарств, які продали землю Кількість проданої землі, десятин Волинська 2350 6295 Катеринославська 15600 65655 Київська 13993 21964 Подільська 2477 3813 Полтавська 4341 8868 Харківська 17607 55563 Херсонська 22472 71303 Чернігівська 2034 5947
Як видно знаведених даних, найбільша кількість приватної селянської землі була продана вКатеринославській, Херсонській губерніях (Степова Україна), Харківській таЧерніговській (Правобережна). Середній селянський наділ землі, який продавали,коливався від 4,2 десятини в Катеринославській губернії до 1,5 десятин вПодільській та Київській губерніях. Але у будь-якому разі продавали приватнуземлю незаможні селяни, оскільки розмір приватної землі, яка продавалася, недавав змоги влаштувати на ній хутір чи відруб.
Газети зазначаютьдекілька причин, за яких продавалася надільна земля, закріплена у приватнувласність. По-перше, продавали землю здебільшого ті, хто фактично нею вже давноне користувався. Указ від 9 листопада 1906 року нагадав їм про їхні права івони, закріпивши землю, продавали її майже за безцінь. В основному це булиміські жителі, у яких залишилися в селі клапті землі. Як правило, такі наділибули невеликі – менше 2 десятин, і скуповувалися вони заможними селянами задуже низькими цінами. В Сумському повіті Харківської губернії такі наділи(близько 20) скупив місцевий купець за 125 крб. за наділ. На той час середняціна десятини в цій місцевості складала 300-400 крб. за десятину [161, 1909. — 18 февраля, 5 марта]. Міські робітники, ремісники після виходу у світ указу прозакріплення землі у приватну власність, скористалися цим, щоб остаточнорозв'язатися зі своїм господарством.
Іншою причиноюпродажу землі було переселення. До виходу у світ указу від 9 листопада 1906року, селяни, які переселялися до Сибиру, повинні були залишити свої наділи накористь общини. Однак цей указ змінив юридичний статус переселенців і вониотримали змогу, закріпивши свої наділи у приватну власність, продавати їх.Малоземельні селяни, закріпивши свої мізерні наділи, тут же продавали їх, щобмати гроші на переселення до Сибіру, зазначається в дописі власного кореспондентагазети «Слово». Землі переселенців коштували дуже дешево (біля 90крб. за десятину). Ці землі також скуповувалися заможними селянами [186, 1909.- 1 марта]. Так, наприклад, у Херсонській губернії ціна на землю у 1908 роціскладала не менше 150-175 крб. за десятину, а найкращі землі – навіть 200-250крб. за десятину. Ціни ж на виділені у приватну власність землі становили небільше 50-60 крб. за десятину [154, 1908. — 3 июня].
Ринкові ціни наземлю по губерніях України та ціни на надільну селянську землю наведені в табл.3.2.4 [148, с.19].

Таблиця 3.2.4
Порівняльні ринкові ціни на землю і ціни на надільні землі селян в 1909році.Губернії Ринкова ціна, крб./дес. Ціна селянської землі, крб./дес. Відсоток ціни надільної до ринкової Волинська 125 121 96,8 Катеринославська 202 122 60,4 Київська 224 196 87,4 Подільська 192 165 85,9 Полтавська 217 132 60,3 Харківська 206 88 42,7 Херсонська 200 102 51 Чернігівська 146 79 54,1
Як видно знаведених даних, найбільш наближеною до ринкової ціни, була ціна на селянськуземлю у Волинській, Київській та Подільській губерніях. В тих же губерніях, якінайменше потерпали від селянського малоземелля, селянська земля коштувала майжевдвічі дешевше за ринкову ціну – Катеринославська та Полтавська губернії – 60,4%від ринкової ціни, Херсонська – 51%, Чернігівська – 54,1%.
Якою ж булапричина заниженої вартості приватновласницької селянської землі? Найголовнішоюпричиною можна вважати час. Селянам, які переселялися до Сибіру, потрібно булоу найкоротший термін продати землю, щоб завчасно переселитися. Цим іскористалися заможні селяни. По-друге, самі ж покупці свідомо занижували земліодносельців, пропонуючи низькі ціни і змушуючи продавців віддавати свої землівід 50 до 150 крб. за десятину. Іноді сільські громади знижували ціни на землюнебажанням виділяти до одного місця землі тих, хто їх продавав. А оскільки начерезсмужні ділянки банк давав дуже маленькі позики, заможні покупці знижувалиціни, мотивуючи це тим, що платять готівкою [154, 1908. — 11 октября].
Наслідками такихземельних операцій стало те, що ціна на селянську землю впала. В багатьохповітах України така земля скуповувалась по 100 крб. за десятину, що буловдвічі, а то і втричі меншим за її ринкову ціну [161, 1908. — 13 сентября;1909. — 10 февраля]. У той же час ціни на панські землі продовжували зростатияк за допомогою Селянського банку, так і завдяки недостатності земельного фондувзагалі.
Про те, хто і вякій кількості скуповував землю, повідомляє газета «Рада» в статтіА-ко «Землеустройство» чи «Землеразстройство»?". Так,за 1908 рік в Олександірвському повіті продавців надільної землі було 548чоловік, а покупців всього тільки 386. Це вказує на концентрацію надільноїземлі в одних руках. Один селянин скупив по 6 купчим 25,5 десятини, інший по 9купчим – 41 десятину, ще один селянин по 13 угодам скупив за 1908 рік 53десятини. Далі газета наводить дані про тих 386 чоловік, які придбали в 1908році надільні землі у Олександрівському повіті, які представлені в табл. 3.2.5[161, 1909. — 10 июля].
Таблиця 3.2.5
Кількість покупців і загальна кількість придбаної ними землі вОлександрівському повіті у 1908 році.Кількість купленої надільної землі на 1 господаря Кількість покупців Кількість купленої землі разом (десятин) Менше 1 десятини 2 1,3 Від 1 до 2 десятин 26 32,8 Від 2 до 3 десятин 67 145 Від 3 до 4 десятин 38 118,7 Від 4 до 5 десятин 64 281,4 Від 5 до 10 десятин 135 844,8 Від 10 до 15 десятин 32 366,8 Від 15 до 20 десятин 11 180 Від 20 до 30 десятин 9 220,1 Більше 30 десятин 2 94,2 Разом 386 2285,1
Середняціна цих надільних земель становила в середньому 104,4 крб. за десятину. В тойже час панські землі там же продавалися по 224,5 крб. за десятину. Тобто на120,1 крб. дорожче ніж надільні землі. На жаль газета не дає повідомлень прокількість власної землі цих 386 покупців. Однак, за наведеними даними можназробити висновки, що основна маса покупців придбала від 5 до 10 десятин, щодостатньо для створення повноцінного хутірського господарства.
Зовсім іншийхарактер носили операції з поміщицькою землею. Тут теж заможний селяниннамагався купувати землю не через Селянський Банк, а власне у поміщиків,оскільки таким чином земля коштувала дешевше. Однак на відміну від надільнихземель, ціни на панську землю зростали. Найбільше це стало помітно післяприйняття указу від 9 листопада 1906 року. У порівнянні з передреволюційнимироками і 1905 роком, коли поміщики, налякані революційними подіями, намагалисядешевше продати свою землю, з виходом указу від 9 листопада 1906 року вонинавіть без допомоги Селянського Банку почали підвищувати ціни на землю,усвідомлюючи земельний голод селян. Так, поміщики Єлісаветського повітуКостирько та Хатунцов продали селянам землю в середньому по 250 крб. задесятину, поміщик Херсонського повіту Аркас – по 240 крб. за десятину, вПавлоградському повіті граф Воронцов-Дашков продав по 4 десятини тим селянам,які були в нього кріпаками, і ціну визначив по 200 крб. за десятину, уЧеркаському повіті селяни купили у поміщика землю по 213 крб. за десятину, а наПоділлі поміщики визначали ціну від 200 до 260 крб. за десятину [161, 1906. — 23 вересня; 5, 18, 20 жовтня; 17, 19 листопада].
Зміни цін наземлю по губерніях України в період до початку аграрної реформи та в 1909 році,наведені в табл. 3.2.6 [148, с.16].

Таблиця 3.2.6
Зростанняцін на землю по губерніях УкраїниГубернії
1905 рік
крб./дес.
1909 рік
крб./дес. Зміна ціни у відсотках Херсонська 197 200 +1,5 Катеринославська 161 202 +25,4 Волинська 99 125 +26,2 Подільська 219 197 -10 Київська 161 227 +39,1 Чернігівська 114 146 +28 Харківська 168 206 +22,6 Полтавська 182 217 +19,2
Як бачимо, цінина землю у всіх губерніях України мали тенденцію до зростання. В деякихгуберніях ціна на землю підвищувалась аж до 40% (у Київській губернії). Трохименше зросла ціна в інших губерніях – від 20 до 25-26%. Єдиний винятокстановила Подільська губернія, в якій малоземелля було ненадто гострим, апереселення з цієї губернії значно зросло після початку аграрної реформи.
Ще одна з причин,за якою поміщицькі землі купувалися селянами не через банк – свідоме завищенняцін на панську землю самим банком. Під час революційних подій 1905 року, колиселяни сподівалися отримати землю безкоштовно, вони відмовлялися її купувати.Селянський банк користувався цим. І в 1906 році, наприклад, банком було купленоу поміщика Конотопського повіту В.К.Тарновського 800 десятин землі за 303 крб.за десятину. Цю ж землю поміщик напередодні погоджувався продати селянамприблизно за 200 крб. за десятину [161, 1908. — 5 марта]. Отже, деяким чиномселяни самі були однією з причин, яка давала змогу Селянському банку свідомопідвищувати ціни на землю. Однак, якщо зважити на ціну поміщицької землі, тостає зрозумілим, що дуже мало селян могли собі дозволити купувати землюбезпосередньо у поміщиків, не вдаючись до банківського кредиту. Навіть заможніселяни неохоче користувалися послугами Селянського банку [57, с.17].
Таким чином,закон про закріплення землі у приватну власність хоч і надавав селянам правокупувати поміщицькі землі, однак не вирішував основної проблеми селянськогомалоземелля, оскільки не торкався основної причини цього малоземелля – великихпоміщицьких латифундій. Дуже часто поміщики, які продавали свою землю за тих чиінших причин без посередництва банку, самі встановлювали ціни на землю.Особливо це спостерігалося у тих губерніях, в яких найбільш гостро стоялопитання селянського малоземелля. Так, у Павлоградському повіті поміщиця Шавровапропонувала селянам свою землю за 225 крб., селяни ж давали тільки по 200 крб.за десятину [161, 1906. — 7 жовтня]. Селяни всіляко намагалися купувати землюне через Селянський банк, оскільки таким чином земля коштувала хоч і ненабагато, але все одно дешевше. Це зазначали навіть офіційні органи. Наприклад,у тому ж Павлоградському повіті на земському зібранні ухвалили постанову проте, що ціна на землю, на якій зійдуться селяни з продавцями-поміщиками, була бобов'язковою і для Селянського банку [44, 1906. — 24 февраля]. Якщо взяти доуваги дату цієї постанови (лютий 1906 року), то можна зробити висновок про те,наскільки дорожчою була ціна на землю через банк ще у той час, коли поміщикинамагалися скоріше продати свою землю у зв'язку з революційними подіями 1905року.
КерівництвоСелянського банку було дуже занепокоєне операціями з землею, які проходили повзбанк. Селянський банк навіть організував видачу позик при закупівлі селянамиземель безпосередньо від приватних власників. Цей захід приймався з тою метою,щоб хоча б посередньо примусити селян купувати землю через банк, який будеполегшувати умови придбання землі [154, 1908. — 16 мая]. Оскільки селянам частодоводилося брати позики через Селянський Банк для купівлі землі у поміщиків, тоБанк зосередив у своїх руках посередницькі угоди на купівлю селянами землібезпосередньо у поміщиків. Так, за період з 1906 по 1909 роки селяни купили увеликих землевласників за допомогою Селянського Банку: в Катеринославськійгубернії – 69433 десятини, Київській – 34768 десятин, Подільській – 33376десятин, Полтавській – 40001 десятину, Харківській – 69958 десятин, Херсонській– 45221 десятину, Чернігівській – 45439 десятин [148, с.24]. Отже, за три рокистолипінської реформи селяни купили власне у поміщиків за допомогою СелянськогоБанку майже стільки ж землі, скільки вони купили безпосередньо у самогоСелянського Банку.
З усьоговищезазначеного можна зробити висновки, про ті урядові заходи, якими поміщики івлада намагалися вирішити найактуальніше питання – селянське малоземелля. Неторкаючись зараз головного впроваджувача нової аграрної політики – діяльностіСелянського Поземельного банку – можна зазначити, що вся політика уряду буланаправлена не на вирішення питання малоземелля селян, а навпаки, на захиствеликого поміщицького землеволодіння. Все було зроблено для того, щоб навіть середньозабезпечені селяни не мали змоги скуповувати панські маєтки за більш-меншприйнятну ціну. Навпаки, уряд вдався до таких заходів, які були спрямовані напідвищення цін на панські землі. Взагалі всі заходи уряду були спрямовані першза все на те, щоб поміщицька земля найменше потрапляла до рук незаможних селян.Ставка робилася «на заможного» селянина. А оскільки готівкові грошібули тільки у останніх, то звідси випливає, що найбільша кількість покупцівскладалася саме із заможних селян і тільки у крайніх випадках з селянських товариств.
На початкуХХ століття зросла та ускладнилася діяльність двох великих установ державногоіпотечного кредиту: Дворянського та Селянського Поземельного банків, запосередництвом яких царський уряд підтримував напівкріпацьке землеволодіння.
Система сільськогосподарськогокредиту, яка склалася після реформ 60-х років ХІХ століття, мала своїособливості, обумовлені збереженням у аграрному ладі чисельних кріпосницькихпережитків, основою яких були превілейоване дворянське землеволодіння тазасилля у ньому дворянських латифундій. Обидва банки, Селянський Поземельний таДержавний Дворянський Земельний, виникли на початку 80-х років ХІХ століття.Якщо діяльність Дворянського банку з самого початку була спрямована напідтримку помісного землеволодіння, то діяльність Селянського банку за своєюназвою покликана була розвивати селянське господарство, але насправді йогодіяльність була дуже далекою від цього розвитку. З самого початку існуванняСелянського банку, тобто з 7 квітня 1883 року, банк не зробив нічого без того,щоб “на перше місце не ставити інтереси поміщиків”, зазначає С.Д., автор статті«Селянський чи поміщицький банк?» в газеті «Рада» [161,1907. — 24 липня]. Про це свідчить вся діяльність банку як напередодні так і зачасів столипінської реформи. Як відомо, діяльність цього банку проводилася втрьох напрямках:
1) купівляпоміщицьких земель;
2) продаж цихземель селянам;
3) видача селянамгрошових позик, коли вони купують землю не за допомогою банку.
Далі наконкретних прикладах ми побачимо, чи насправді банком виконувалися всі тринапрямки діяльності і яким чином банк допомагав селянам у вирішенні питаннямалоземелля та безземелля.
Повертаючись доперших років діяльності Селянського банку, можна зазначити, що до кінця ХІХстоліття операції із землею були незначними. Кредит, який видавався банкомпокупцям землі, був вкрай невигідним для останніх. За позики стягувався великийвідсоток – від 7,5 до 8,5 % на рік [146, с.93]. Вже в цей період діяльностіСелянський банк використовував “земельний голод” селянства, намагавсяпідтримувати той рівень цін на землю, який був вигідним для поміщиків. І щобполегшити продаж землі поміщиками, уряд з 1897 року дозволив Селянському банкупридбати поміщицьку землю за рахунок власних капіталів, для подальшого їїпродажу селянам. 
За повідомленнямгазети “Світова зірниця”, за період від листопада 1895 до листопада 1905 рокуСелянський банк купив за власні кошти 935513 десятин землі за 65448782 крб.(середня ціна десятини – 70 крб.) [174, 1906. — 3 серпня]. Взагалі банк, використовуючигостру потребу селян у землі, завжди піднімав ціни на землю. І до революції1905 року ціна на землю була дуже завищена банком. Так, 1896 року середня цінабанку за землю була 50 крб. за десятину, 1900 року – 80 крб. за десятину, 1903року — 109 крб. за десятину, а у 1904 – 112 крб. за десятину. По окремихгуберніях ціна на землю була далеко більша [161, 1906. — 8 жовтня].
Після революції1905 року Селянський банк став важливим важілем столипінської аграрноїполітики. Але ще до підписання указу від 9 листопада 1906 року про виділення зобщини селян, уряд у своїй діяльності вдався до законів, які б полегшувалидіяльність Селянського банку у земельних справах дворян. Так, у травні 1906року царським указом було дозволено Селянському банку приймати на себе борги поземлях, які закладені у Державному Дворянському та акціонерних земельнихбанках. 12 серпня 1906 року був виданий указ про передачу Селянському банку дляпродажу селянам казенних, удільних, церковних, монастирських земель [87, 1906.- 14 мая; 174, 1906. — 24 серпня]. Після революційних подій та виступів селянзначно збільшилася кількість поміщиків, які вирішили розпродати свої маєтки. Взв'язку з цим, царський уряд змушений був видати новий указ від 15 листопада1906 року, який мав на меті прискорити розпродаж поміщицьких земель банком, атакож сприяти розвитку хутірського господарства. Цим законом розширювалисяпозикові операції Селянського банку, якому надавалося право видавати позики нетільки під заставу купленої селянами, але й надільної землі. Такого роду позикивидавалися не тільки для придбання при посередництві банку поміщицької землі,але й на витрати, які були пов'язані з переходом від общинногоземлекористування до відрубного чи хутірського господарства. Таким чином,Селянський банк повинен був сприяти руйнуванню общини, насадженню хутірськогота відрубного господарства.
Уряд надававвеликого значення діяльності Селянського Поземельного Банку в роки аграрноїреформи. Сам П.А.Столипін наголошував на центральній ролі Банку у справахдокорінного реформування селянського землеустрою. «Способ устраненияострого малоземелья главное управление видит в льготной, соответствующейценности покупаемого и платежным способностям приобретателя, продаже земельземлевладельцев. Для этой цели в распоряжении правительства имеется, согласноуказам 12 и 27 августа 1906 года, 9 млн. десятин и купленные с 3 ноября 1905года Крестьянским Банком свыше 2 млн. десятин. Но для успеха дела увеличениекрестьянского землепользования надлежит связать с улучшением формземлепользования, для чего необходимы меры поощрения и главным образом кредит.Главное управление намерено идти в этом деле путем широкого развития иорганизации кредита земельного, мелиоративного, переселенческого» [139,с.88].
Післявпровадження цих указів діяльність Селянського Поземельного Банку доситьпожвавилася. Зі звітів банку відносно купівель поміщицької землі видно, що саміпоміщики, налякані революційними подіями, почали продавати свої землі черезСелянський Банк. Але кількість землі, яку пропонували поміщики для продажу,складала лише незначну частину, яка потрібна була для задоволення мільйонівмалоземельних та безземельних селян. Як зазначав П.А. в газеті «Рада»у статті «До справоздания Селянського банку за 1906 рік», головноюметою існування банку була підтримка дворян-поміщиків. Надзвичайно високаоцінка приватних земель, які були куплені банком у 1906 році, коли поміщики підвпливом аграрних виступів селян панічно почали продавати свої землі, повиннабула б бути нижчою, аніж у попередні роки. У діяльності банку можна побачити,що середня ціна десятини землі в цьому ж році перевищувала на 38 крб. середнюціну попереднього десятиріччя і на 8 крб. – середню ціну 1905 року. В окремихвипадках різниця в цінах між попередніми роками і 1906 роком доходила додивовижних розмірів. Так, маєток Попандопуло в 1904 році було оцінено по 125крб за десятину, а в 1906 році – по 225 крб. за десятину, маєтокРимського-Корсакова відповідно по 119 і 210 крб. за десятину, таку самуметаморфозу проведено було і з маєтком Орловського на Поділлі – 181 і 234 крб.за десятину відповідно [161, 1909. — 10 января].
Основна масаземельного фонду Селянського банку створювалася з маєтків, які були йомупродані поміщиками головним чином у роки та одразу після революції 1905-1907рр. Виступаючи у якості захисника інтересів великих землевласників, банк нетільки не скористався випадком для покупки земель за більш дешевими цінами, алей сам свідомо підвищував ціни за маєтки. На підтвердження такої політики банкуу пресі приводилося багато прикладів. Так, в 1904 році, коли покупців на землюбуло багато, банк платив у середньому по 108 крб., а в окремих випадках від 119до 181 крб. за десятину. А вже в 1906 році, коли аграрні виступи змусилипоміщиків продавати свої землі, а селяни сподівалися, що Державна Дума віддастьземлю безкоштовно, банк піднімав ціни у середньому на 3 крб., а в окремихвипадках від 53 до 72 крб. за десятину [161, 1907. — 24 липня]. На основі звітупро діяльність Селянського банку в газеті «Киевлянин» робитьсявисновок, що з листопада 1905 року по травень 1907 року банком було купленонайбільшу кількість землі в тих губерніях, в яких у 1906 році виявиласяземельна потреба, а також і тих, де аграрні руйнування виявилися у найбільшіймірі [87, 1907. — 10 марта]. Навмисне підвищення цін на поміщицькі земліособливо помітно, якщо порівняти їх з банківськими цінами на землі іншихпродавців. Так, купецтву банк платив за 1 десятину в середньому 118 крб,міщанам – 113 крб., селянам – 64 крб. [179, с.210].
Розглядаючидіяльність Селянського банку у справах придбання земель за власний кошт дляподальшого її продажу селянам, можна побачити, що банк відігравав рольпровідника нової аграрної політики, забезпечуючи вигідний продаж поміщицькоїземлі. Штучно підвищуючи ціни на поміщицьку землю, банк накопичував земельнізапаси у розрахунку збути їх із зиском після спаду революції. Але провести цюполітику Селянський банк зміг тільки частково. Розпродати скуплені землі вінтак і не встиг до самого кінця свого існування. В Україні в розпорядженняСелянського банку за період з 1 січня 1906 року по 1 травня 1910 рокузнаходилося 663479 десятин землі, з яких 505212 десятин було куплено упоміщиків. За період з 1907 року по 1 червня 1910 року банк продав селянамтільки 460550 десятин землі [71, с.495].
Підвищення цінина землю Селянським Поземельним Банком при купівлі-продажу представлено в табл.3.2.7 [148, с.24].
Таблиця 3.2.7
Закупівельні ціни на землю та продажна банківська ціна по губерніяхУкраїниГубернії Купівельна ціна банку, крб./дес. Продажна ціна Банку, крб./дес. На який відсоток продажна ціна перевищувала купівельну Катеринославська 153 158 3,2 Київська 169 221 30,7 Полтавська 205 221 7,8 Подільська 214 241 12,6 Харківська 166 202 21,6 Херсонська 179 189 5,5 Чернігівська 157 189 20,3
Як бачимо, внайбільш малоземельних губерніях Селянський Банк підвищував ціну на землю. ВКиївській, Харківській та Чернігівській губерніях продажна ціна землі банкомбула на 20-30% вищою, ніж її купував сам Селянський Банк.
Для того, щобкраще уявити картину діяльності Селянського банку відносно купівліприватновласницьких земель та перепродажу їх селянам і того зиску, який мавуряд від такої діяльності банку, наведемо деякі дані, надруковані в газетах поукраїнських відділеннях Селянського банку. Так, Полтавським відділеннямСелянського банку в 1906 році купувалися маєтки за цінами від 200 до 230 крб.за десятину; Херсонським відділенням – від 200 до 240 крб. за десятину;Таврійським відділенням – приблизно 170 крб. за десятину; у 1907 році в Українібанком були придбані маєтки в середньому за 110 крб. за десятину [161, 1906. — 15 жовтня, 26 листопада; 1908. — 31 июля; 174, 1906 — 28 вересня; 39, 1906. — 1серпня; 154, 1908. — 19 января, 2 апреля]. Ціни на землю на території Україниколиваливалися в залежності від рівня попиту серед селян. Але не зважаючи наце, Селянський банк і після революції 1905-1907 років, продовжував завищуватиціни на землю, яку купував у великих землевласників. Середня ціна землі,придбаної Селянським банком за власні кошти в Україні на основі даних газети«Рада», представлена у табл. 3.2.8 [161, 1909. — 12 февраля].
Таблиця 3.2.8
Кількість придбаної Селянським банком землі за власні кошти та їїсередня ціна по окремих губерніях України в період з 15 грудня 1908 року до 1січня 1909 року.Губернії Кількість маєтків Кількість десятин Сплачено Середня ціна 1 десятини Волинська 7 835 104050 125 Катеринославська 1 620 102600 165 Подільська 4 1180 246850 209 Полтавська 1 351 60500 172 Таврійська 1 206 31500 153 Всього 14 3192 545500 171
Простийрозрахунок показує, що найменша ціна на землю платилася банком в тих губерніях,де потреба селян в землі була не дуже гострою, і навпаки, в таких губерніях якПодільська та Полтавська, які найбільше потерпали від селянського малоземелля,відповідно і ціна на землю в середньому перевищувала ціни інших губерній.Навіть у межах однієї губернії ціна на банківські землі, куплені селянами,коливалася у великих розмірах. За даними рапорта члена Київської повітовоїземлевпорядкувальної комісії у Київській губернії, ціна банківських земель уповітах коливалася. Так, у Димерському повіті від 75 до 210 крб. за десятину; уБаришевському – 130-440 крб. за десятину, Білогородському – 130-450 крб. задесятину і т.д. [198, ф.442. — оп.709. — од.зб.190. — лл.41-43].
Поряд з тим,Селянський банк продавав придбані ним панські землі за цінами, набагато вищими,ніж купував. До того ж середня ціна однієї десятини постійно підвищувалася.Кількість купленої селянами банківської землі і середня ціна на неї на протязіз 15 листопада 1908 року по 1 січня 1909 року представлена в табл. 3.2.9 [161,1909, — 17 января, 12, 28 февраля].
Таблиця 3.2.9
Кількість землі та її ціна, придбані селянами з фонду Селянського банкув період з 15 листопада 1908 року до 1 січня 1909 року.Губернії Кількість покупців Кількість десятин купленої землі Ціна купленої землі Середня ціна 1 десятини Київська 1765 7342 1907845 260 Подільська 2772 14282 3802632 266 Полтавська 145 212 44577 210 Чернігівська 272 670 157199 235 Всього 4954 22506 5912253 263
 
З наведеноїтаблиці можна побачити, що за півтора місяці, з 15 листопада 1908 року по 1січня 1909 року кількість покупців в основних малоземельних губерніях України,таких як Київська, Полтавська, Чернігівська, була дуже значною. За цей час вонаскладала (без даних по Подільський губернії, наведених в газеті за 11 місяців1908 року) – 2182 покупців, які придбали 8224 десятини. Середня ціна 1 десятинискладала 263 крб. На одного покупця приходилося в середньому 3,8 десятини. Дляселянина, який часто не мав грошей навіть для того, щоб прогодувати сім'ю,заплатити за клаптик землі менший ніж 4 десятини майже одну тисячу карбованців,не було можливості. Отже, можна вважати, що землю у Селянського банку купувализаможні селяни. До того ж ціна на банківські землі постійно зростала. Завищевказані півтора місяці у Чернігівській губернії середня ціна десятинизросла з 182 крб. до 337 крб. Однак і кількість покупців за цей же часзменшилася. За 182 крб. купили землю 249 чоловік, а вже за 337 крб. – тільки 7.Це ще раз підтверджує, що покупцями банківських земель були заможні селяни.
Те, що землюкупували виключно заможні селяни, а не безземельні, але і навіть немалоземельні, свідчать і дані про клієнтуру Селянського банку. Так, наприклад,ні в одній банківській публікації не було даних, що його клієнти в Україні малименше, ніж по 0,8 десятини на одну душу чоловічої статі, або по 2,8 десятини надвір (рахуючи по 3 душі чоловічої статі в селянській сім'ї). Ця мінімальна норманайчастіше зустрічається серед клієнтів Київської, Полтавської, Подільськоїгуберній, де земельна нужда відчувається надто гостро. Однак в іншихукраїнських губерніях банківські клієнти мали здебільшого по 1-3 десятини надушу чоловічої статі, або по 3-8,7 десятин на селянський двір [161, 1908. — 19сентября].
Розподіл покупцівбанківських земель за категоріями власного землеволодіння наведено в табл.3.2.10 [148, с.27].
Таблиця 3.2.10
Розподіл покупців банківських земель в Україні за категоріями землеволодінняв 1911 році.Райони Загальна кількість купленої землі Відсоток купленої землі Безземе-льні До 6 десятин Від 6 до 15 дес. Більше 15 десятин Правобережний 49325 20,8 60,6 16,4 2,2 Лівобережний 23410 27,4 70,1 2,4 0,1 Степовий 87384 45,5 43,4 9,6 1,5
Найбільшекупували землю селяни, які мали до 6 десятин власної землі, ті, хто мав від 6до 15 десятин (тобто середняки) складали набагато менший відсоток. Заможніселяни складали незначний відсоток покупців банківських земель, оскільки самевони мали змогу купувати землю власне у поміщиків, не вдаючись до банківськихпослуг.
Селяни намагалисякупувати не ті землі, які скуповував банк у поміщиків, насамперед тому, що,по-перше, у поміщиків було скуплено багато землі, яка була непридатна для землеробства,по-друге, через невідповідність банківських цін реальній ціні землі. Вдаючисьдо позик Селянського банку, вони намагалися купувати землі у приватнихвласників. Для порівняння кількості покупців та ціни десятини візьмемо дані затой же період, за який наводилися дані при розгляді кількості покупців та цінидесятини землі, придбаної у Селянського банку, тобто з 15 листопада 1908 рокупо 1 січня 1909 року [161, 1909. — 17 января, 12, 28 февраля], які наведені утабл. 3.2.11.
Таблиця 3.2.11
Кількість землі та її ціна, придбані селянами у приватних власників задопомогою Селянського банку в період з 15 листопада до 1 грудня 1908 року.Губернії Кількість покупців Кількість десятин купленої землі Ціна купленої землі, крб. Середня ціна 1 десятини, крб. Волинська 603 1689 309199 183 Катеринославська 356 3534 747210 211 Київська 354 788 78906 100 Подільська 1017 1642 411474 251 Полтавська 772 3319 853653 257 Харківська 778 4397 986117 224 Херсонська 487 3653 840761 230 Чернігівська 1100 3685 643401 175 Всього 5467 22707 4870721 215
Отже, як бачимо,кількість покупок землі у приватних власників більша ніж, з фондів Селянськогобанку. До того ж і середня ціна однієї десятини також менша, ніж при купівлі зфондів банку. Все це свідчить про ту роль Селянського банку, яку на неїпокладав царський уряд. А саме: підтримання достатньо високих цін на панськуземлю, намагання перешкоджати переходу приватновласницьких земель до рукселянства. Однак банк не міг протистояти руйнуванню великого поміщицького землеволодіння.Поміщики після революційних подій 1905-1907 років, побоюючись нових виступівселян, намагалися якимось чином зберегти своє становище і тому йшли назустрічселянинові у його прагненні отримати землю. І все-таки розпродаж поміщицькихземель на мав такого широкого масштабу, щоб якось поліпшити земельний голод вбагатьох українських губерніях. Ті, хто пропонував землю, поступали розважливо,адже земельні ціни були достатньо високими. Однак, кількість землі, яка булакуплена у приватних власників за допомогою Селянського банку, не завждизалишалася в руках у селянства, оскільки банк суворо слідкував за погашеннямборгів за куплену землю. До того ж, сподівання селян отримати допомогу банку накупівлю землі часто були марними.
Закон 5 липня1912 року, який замінив указ 15 листопада 1906 року про видачу Селянськимбанком позик під заставу надільних земель дозволив видавати позики у розмірі60-90% оцінки закладеної землі. Як зазначає історик С.М.Сидельников, цей закондозволив видачу позик під надільні землі не тільки спадковим власникам длясплати за наділи, які залишають пересельці, але й селянам, які придбали цюземлю. З 23 серпня 1914 року у зв'язку з початком першої світової війни позики,які видавалися Селянським банком по усіх видах покупок, були знижені на 10%[179, с.208].
Дляприкладу візьмемо дані Селянського банку про кількість купленої селянами земліі отримання ними позик від банку за період з 1 вересня по 15 жовтня 1908 року,наведені газетою «Рада», які представлені в табл. 3.2.12 [161, 1908.- 15, 29 октября, 26 ноября].

Таблиця 3.2.12
Кількість придбаної селянами землі у приватних власників за допомогоюСелянського банку і отримання ними позик на придбання землі.Губернії Кількість покупців Кількість десятин купленої землі Ціна придбаної землі, крб. Середня ціна 1 десятини Позика банку, крб. Волинська 557 1846 330390 179 217900 Катеринославська 546 5050 968099 192 730900 Київська 593 1552 426099 275 289650 Подільська 204 470 115422 246 74300 Полтавська 485 2085 541451 260 389500 Таврійська 36 780 177560 228 112100 Харківська 630 2683 525302 196 374300 Херсонська 615 5212 1101226 211 716950 Чернігівська 441 1285 244034 190 167819 Всього 4107 20963 4429583 220 3073419
 
Таким чином, зацифрами цієї таблиці можна зробити висновки, що селяни України за півторамісяці з 1 вересня по 15 жовтня 1908 року придбали в середньому на одногопокупця 5 десятин землі. Середня ціна десятини склала 220 крб., а банк надавпозики в середньому по 147 крб. на десятину. Отже, на придбану землю в 5 десятинселяни змушені були платити 365 карбованців. Навіть при допомозі банку,сплатити таку суму малоземельному або безземельному селянинові було дуже важко.Однак селяни, не втрачаючи надії на покращення свого становища, вдавалися допозик банку. Більшість покупців банку складали в основному заможні селяни. Алечималу кількість покупців землі складали і малоземельні селяни.
Злиденнійселянській масі, яка більш за всіх страждала від безземелля та малоземелля,покупка землі через Селянський банк була практично не під силу внаслідоквисоких цін та високого відсотку сплати за позику. Ось деякі дані про позикиСелянського банку покупникам землі. З листопада 1905 року по вересень 1906 рокуСелянський банк допоміг купити селянам у приватних власників 517800 десятинземлі, за яку селяни заплатили 68 млн. крб. Банк позичив на цю покупку 52,5млн. крб. Отже селянам довелося сплатити 15,5 млн.крб., тобто по 30 крб. задесятину [174, 1906. — 7 вересня]. З січня по квітень 1908 року в Україніселяни купили у поміщиків за допомогою Селянського банку 65099 десятин землі.За цю землю селяни сплатили по 206 крб 33 коп. за десятину, під заставу цієїземлі банк дав по 162 крб. 17 коп. за десятину, а 44 крб. 16 коп., більш ніж1/5 частину, селяни доплачували поміщикам. По окремих губерніях ця земля буларозподілена так: Волинська – 1840 дес.; Катеринославська – 13145 дес.; Київська– 5321 дес.; Подільська – 6790 дес.; Полтавська – 4422 дес.; Харківська – 6220дес.; Херсонська – 2425 дес.; Чернігівська – 6708 дес. За цей самий час селяниУкраїни купили з фондів Селянського банку тільки 1448 десятин землі [186, 1908.- 29 июня]. Звичайно, що ціна цієї землі була не однакова по окремих губерніяхі коливалася в Чернігівській від 58 крб. за десятину до малоземельної Київськоїпо 372 крб. за десятину.
Керуючисьнаміченими урядом заходами у створенні селянського землеволодіння, банкпроводив старанний відбір серед покупців. Якщо у 1906-1908 роках більша частинабанківських земель була придбана товариствами та громадами, то у 1909 році стаєпереважним продаж у одноосібну власність. Як відомо, основний склад общинипісля указу від 9 листопада складали малоземельні селяни. Вони мали змогукупити землю тільки у складі общини. Це підтверджую дані, які наведені в табл.3.2.13 [161, 1907. — 30 октября].

Таблиця 3.2.13
Середня забезпеченість землею покупців та придбання ними землі здопомогою Селянського банку за період з 15 вересня по 1 жовтня 1907 року.Губернії Кількість угод Кількість господарств Душ чоловічої статі Мають землі на 1 душу чол. статі Купують землі, дес. Загальна ціна, крб. Ціна 1 дес., крб. Дозволена позика, крб. Волинська 2 75 200 0,4 119 32500 273 20200 Катеринославська 1 16 61 1,7 109 21800 20 19600 Київська 2 196 528 0,9 765 216834 283 170450 Подільська 1 28 65 1,2 28 6875 245 3000 Полтавська 5 37 112 0,8 214 58020 271 43250 Таврійська 1 32 122 2,6 272 61200 225 43900 Харківська 6 799 2591 1,3 889 287688 324 225609 Чернігівська 20 176 538 1,7 504 90282 177 66600
Як бачимо,найменша забезпеченість землею сільських общин була в тих губерніях, які завждистраждали від селянського малоземелля – Київська, Волинська, Полтавська таінші. До того ж і ціна на землю в цих губерніях в середньому найвища. Щостосується позик банку, то вони складали в деяких губерніях навіть меншеполовини ціни придбаної землі – в Подільській губернії селяни змушені булидоплатити до позики в 3000 крб. ще 3875 крб. власних грошей. Нікопольськасільська громада (Катеринославської губернії) придбала за допомогою банку упоміщиці Синельникової 3 тис. десятин землі. по 225 крб. за десятину.Селянський банк дав позику по 180 крб. за десятину. 45 крб. за десятину селяниповинні були заплатити поміщиці з власних коштів.
Селянський Банквзагалі намагався мати справу з одноосібними покупцями, а не з сільськимигромадами. Відсоток збільшення кількості окремих господарств до загальноїкількості покупців банківської землі наведений в табл. 3.2.14 [148, с.26].
Таблиця 3.2.14
Збільшення кількості окремих покупців до загальної кількості покупцівбанківських земель по губерніях України (у процентному відношенні)Губернії 1908 рік 1909 рік 1910 рік 1911 рік Катеринославська 29,7 38,8 66,4 50,7 Київська 27,6 23,1 69,5 90 Полтавська 57,6 80,2 90,5 83,5 Подільська 4,5 64,5 81,4 98,7 Харківська 18,9 68,7 73,1 93,5 Херсонська 5,9 61 87 89,3 Чернігівська 29,1 53,5 69,9 83,2
Як видно знаведених даних, існувала постійна тенденція до зростання кількості приватнихпокупців банківських земель в кожній губернії України.
Землевпорядкувальнаполітика банку ставила у надто важке становище масу селян, які залишилися вобщині. Звичайно, поміщицькі землі, які переходили до банку, ранішеорендувалися селянами невеликими ділянками, по 1-2 десятині, і хоча й накабальних умовах, але ними користувалися більш чи менш значні групи селян, авигони та пасовиська орендувалися цілими сільськими товариствами. Після покупкибанком, ці землі переходили до невеликої групи покупців. Основна маса селянчасто втрачала такі угіддя, без яких майже неможливо було вести господарство(вигони, луки і т.ін.). Політика банку у підвищенні цін відобразилася і наорендній ціні землі. Так, у Волинській губернії орендна ціна за десятину земліпідвищилася з 4-6 крб. до 12-15 крб. під буряки, 8-10 крб. – під хліб і 7-8крб, коли земля бралася з толокою, в Катеринославській губернії під один засівне менше 15 крб., а в деяких місцевостях навіть до 40 крб. [161, 1908. — 20июня, 10 сентября].
Про свідомепідвищення Селянським банком орендних цін на землю можна судити з такихприкладів. В Таврійській губернії, наприклад, Селянський банк купив великиймаєток і віддав його в оренду одній людині за 50000 крб. Цей чоловік передавземлю в оренду селянам по 15 крб. за десятину. Для Таврійської губернії такаорендна ціна була надзвичайно високою. В Павлоградському повіті середня ціна наорендну землю 1908 року на 1 засів складала 15 крб. за десятину. А в деякихмісцевостях повіту ціни доходили до 40 крб. за десятину [161, 1908. — 21сентября].
Отже, зростаючийпопит селян на землю та безперервне підвищення цін на неї обумовили значнезростання орендної плати. Орендні ціни підвищилися в середньому втричі, а вмалоземельних районах навіть в 5 і більше разів [179, с.33]. За таких умов длябільшості селян оренда приватновласницьких чи банківських земель була недоступною.Часто вона не повертала коштів, які витрачалися на неї.
До насадженняодноосібних форм селянського господарства була направлена політика банку увидачі позик. До 1907 року товариства та сільські общини отримували на покупкубанківських земель позик більше, ніж окремі домогосподарі. Останнім було видано41,8% позик. 25 жовтня 1907 року цар затвердив рішення Ради Міністрів, за якимСелянський банк отримав право видавати позики окремим покупцям банківських чиприватних земель у розмірі 95% оцінки придбаної землі і вище, якщо покупецьпереселявся на придбану ним землю. В результаті у 1907 році позикиодноосібникам складали у середньому 91,8%; у 1909-1915 роках розмір їхколивався від 97,5% до 99,1%. Таким же було положення при посередницьких угодахбанку та при видачі позик під заставу надільних земель. На підставі правил 27червня 1908 року позика, яка видавалася банком селянам при покупці поміщицькихземель за допомогою банку, могла складати 95%, якщо купувався відруб, та 100%при згоді покупців перейти до хутірського господарства [179, с.207-208].
Сільськимтовариствам та общинам, які складалися не більше ніж з 10 дворів, позики могливидаватися у розмірі 85% оцінки землі, яка купувалася, якщо придбаютьсянедостатні господарські угіддя, чи поміщицькі землі, які вклинюються у надільніземлі та ті, які знаходяться черезсмужно з селянськими. Площа землі, якакупується, не повинна була перевищувати ¼ частини землеволодінняпокупця. У всіх інших випадках сільські общини та великі товариства, якікупували землю у поміщиків, отримували позику у розмірі 80% банківської оцінкита 90% у випадку згоди покупця переселитися на придбану землю. У такому розміріпозика видавалася, якщо землевпорядкувальні комісії вважали за необхіднекупівлю селянами того чи іншого маєтку з метою землевпорядкування. У випадкузгоди селян оселитися на купленій землі, з дозволу міністра фінансів таголовноуправляючого землевпорядкуванням та землеробством, позика могла бутизбільшена до 95% оцінки землі, яка купується.
Більшістьпоміщицької землі у багатьох місцевостях здавалася в оренду. Так, у Полтавськійгубернії цей фонд складав 66% приватновласницької землі. На прикладіХарківської губернії можна побачити зростання цін на орендну землю, якінаведені в табл. 3.2.15 [148, с.14].
Таблиця 3.2.15
Зростання орендних цін в Харківській губернії в роки столипінськоїаграрної реформиРоки Ціна за довгострокової оренди (за десятину)
Ціна за однорічну оренду
(за десятину) 1907 11 крб.23 коп. 12 крб.49 коп. 1909 12 крб.48 коп. 18 крб.46 коп. 1911 13 крб.10 коп. 19 крб.77 коп.
Як видно знаведених даних, орендна ціна зростала кожного року. Особливо це позначилося наоднорічній оренді – за 2 роки з 1907 по 1909 роки орендна ціна зросла майже на6 крб. за десятину. За довгострокової оренди різниця між цінами за 1 десятинубула не такою значною – майже 1 крб.
Навіть при тійдопомозі банку селянам, яка існувала у вигляді позик на купівлю земель,недостатність фінансування нової аграрної реформи розуміли і в уряді. Длянормального проведення реформи було недостатньо тих коштів, які виділялисяСелянському банку. Як зазначалося у пресі, найбільша позика, яку могли отриматиселяни – 90 крб. на кожні 100 крб. оцінки вартості землі. Різницю селянинповинен був доплачувати з власних коштів. Якщо брати до уваги середню цінуземлі, то вона складала за офіційними даними Селянського банку в 1906 році всередньому більше 100 крб. по всій Російській імперії. Насправді ця цінастановила в середньому від 150 до 200 крб. (і це теж не в повній мірівідповідало дійсності). Отже, зрозумілим стає те, що для проведення реформинеобхідно було хоча б на перший час збільшити кошти Селянського банку хоча б на150-200 млн. крб. [154, 1908. — 14 августа; 175, 1906. — 11 февраля]. Ще уберезні 1906 року Рада Міністрів розглянула проект Головного управлінняземлевпорядкування та землеробства про створення кредиту для комісій земельноговпорядкування і для допомоги селянам при землевпорядкуванні. За цим проектом240 з 300 повітових комісій повинні були робити тільки допомогу СелянськомуБанку. На ці комісії планувалося виділити 1300000 крб., а на допомогу селянампри землевпорядкуванні – 1500000 крб. [174, 1906. — 23 березня]. Природньо, щотака допомога селянам не могла полегшити їхнє становище у справі придбанняприватновласницьких земель. Маючи потребу в землі, окремі середняки, а іноді йбідняки, купували землю у банка, сподіваючись, що довга (на 55 років)розстрочка дасть їм можливість виплатити борг. Однак, лихварські умови банкубули непосильні навіть для селянина-середняка. Дуже часто бідняки на протязідекількох років ціною великих витрат та жертв справно виплачували банку свійборг, але при першій же господарській невдачі (неврожай, пожежа, падіж худоби іт.ін.) потрапляли в число «несправних» позичальників, і за несплату,а у великій більшості випадків, навіть за затримку з виплатою внесків у банк, уних відбиралися та продавалися з торгів земля та інше майно.
Не всіпозичальники Селянського банку змогли утримати в своїх руках куплені землі.Намагаючись підтримати, укріпити поміщицьке землеволодіння, банк розорювавселян, підривав економічний стан їх господарства. Особливо у важкому станізнаходилися бідняки та середняки. Не маючи засобів для сплати в термін платежівза позиками, більшість їх розорювалася. У 1906 році недоїмки за платежами банкускладали 18,3 млн. крб. (75% річного складу), в 1910 році вони скоротилися до9,1 млн. крб. (21% річного складу). Зменшення заборгованості за платежами банкупояснюється не покращенням економічного стану покупців, а посиленням репресивнихзаходів у відношенні несправних позичальників [179, с.212-213]. Циркуляром 11червня 1907 року П.Столипін зажадав від губернаторів дати вказівки селянськимустановам та поліційній владі, щоб вони надавали всіляку допомогу відділеннямСелянського банку по стягненню недоїмок з його позичальників. У той же часП.Столипін вимагав, щоб самі губернатори приймали відповідні заходи длязабезпечення справжнього виконання селянами своїх обов'язків перед банком.Вимагаючи від місцевої адміністрації і надалі застосовувати найсуворіші заходиу цьому відношенні, він у циркулярі губернаторам 4 липня 1909 року зазначав,що, за повідомленням міністра фінансів, допомога місцевої адміністрації сприялаправильній організації надходження платежів Селянського Банку, в чому були досягнутізадовільні результати, не дивлячись на відсутність у 1908 році у більшостігуберній «особо благоприятных условий урожая». Були внесені усіплатежі за позиками та по оренді, значно зменшилися і недоїмки за попередніроки [179, с.212-213].
Постійні публікаціїу пресі про продаж за невнесення платежів за куплену селянами землю підтверджуєцю картину. Так, у 1907 році Катеринославським відділенням Селянського банкубуло призначено на продаж 66 селянських володінь в розмірі 32162 десятини. Боргсклав 2487755 крб. Київське відділення в тому ж році призначило на продаж 10земельних ділянок в 1600 десятин. Полтавським відділення Селянського Банку у1908 році за невчасну сплату боргу було призначено на продаж землю 50селянських товариств. У 1910 році призначено було на продаж 400 ділянокселянської землі в 2000 десятин, а Харківське відділення в цей же рікпризначило до продажу 12000 десятин землі. Сума боргів за цю землю склала900000 крб. У 1913 році Катеринославське відділення Селянського банку за невиплатупозик продало 3000 десятин селянської землі [161, 1907. — 12 січня, 11 серпня;1908. — 25 декабря; 1910. — 19 декабря, 20 января; 125, 1913. — 2 мая].
Проблема продажуземлі Селянським банком за несвоєчасну сплату позик викликала у пресі багатокоментарів. Так, у газеті «Слово» власний кореспондент Я.Сенецькийдав аналіз становища покупців банківських земель Полтавської губернії. На 1908рік відділення Селянського Банку по цій губернії призначило на продаж 8603десятини селянської землі. Склад боржників – 5 сільських громад, 70 селянськихтовариств, 94 окремі господарі. Під заставу цієї землі банк дав 1093263 крб.(тобто по 127 крб. за десятину). За цю землю селяни не виплатили ще попереднімвласникам 35791 крб. (тобто ще по 4 крб за десятину) [186, 1908. — 13 января].За аналізом кореспондента видно, що в тих повітах губернії, де земельний голодвідчувався найгостріше, де кількість безземельних селян була найбільшою, тамбільше всього було призначено на продаж землі. На основі цих даних можназробити висновок, що за таких умов роботи банку селяни не здобудуть землі, аякщо і змогли б купити, то рано чи пізно її все одно відберуть за борги. Доякого ступеню банківські керівники не церемонилися з несправнимиплатниками-селянами, видно з таких даних – за період з 1906 по 1910 роки банквідібрав у несправних платників-селян біля півмільйона десятин купленої нимиземлі [146, с.94].
Ще на початку1906 року на екстреному земському зібранні Катеринославського повітуобговорювалася проблема купівлі землі малоземельними селянами. Були внесеніпропозиції: зменшення відсотка на позику до 3%, побільшення строку поверненняпозики на 150 років. Селянин Кузьменко пропонував подати прохання про наділенняземлею бідніших і безземельних, а потім вже продавати землю і заможним [44,1906. — 17 березня]. Але всі ці пропозиції не збігалися з офіційною політикоюуряду про насадження «міцних» хазяїв та збереження великогопоміщицького землеволодіння.
Позики видавалисяне тільки на перенос будівель та на меліорацію, але й на обладнання тапокращення господарства. Зокрема, селянам, які перейшли на хутори та відруби,видавались позики на придбання сільськогосподарського реманенту та насіння, навогнетривке будівництво, на розвиток кустарної промисловості і т.інш. Усіхпозик належало видавати у розмірі до 150 крб. [49, с.267]. Безкоштовні допомогивидавалися лише у випадку «показового чи суспільно-корисного значеннявироблених господарських покращень», фактично сума позик була дуженевелика при тих дійсних витратах, які селянин повинен був зробити при переходідо нових форм землекористування. До того ж отримати цю позику було дуже важко.Наприклад, тільки після скарги на ім'я Волинського губернатора і післяперевірки чиновником особливих доручень по селянським справам, трьом селянамс.Білич Володимир-Волинського повіту було виділено безкоштовні позики у розміріпо 150 крб. кожному на осушення земельних ділянок. 76-ти селянам були виділенікошти для видачі позик на перенос будівель та господарське покращення у розмірі6090 крб. (тобто в середньому по 80 крб. на господарство) [198, ф.442. — оп.708. — од.зб.173. — лл.4, 14].
Взагалі всіофіційні дані свідчать про те, що позики на хутірське господарство складали від50 до 150 крб. на двір. В основному ці позики видавалися тільки тим домогосподарям,які придбали землю через, чи з допомогою Селянського банку і погоджувалися напереселення на хутори. Часто ця позика складала мінімальну суму – 50 крб. [198,ф.442. -  оп.709. — од.зб.190. — лл.1, 40, 58, 82, 83, 91].
Руйнування общинита  землевпорядкування вирішували тільки частину заходів, які були наміченіурядом у справі реформування села. Особлива роль в цьому відводиласяСелянському Банку. Всебічно охороняючи інтереси поміщиків, він у той же чассприяв організації хутірського та відрубного господарства.
Фінансовіміркування банку та поставлені перед ним політичні цілі вимагали нагальнихзаходів по продажу куплених земель. Для виконання цього завдання Селянськийбанк не зупинявся перед будь-якими заходами. Так, маєтки часто розкреслювалисяна ділянки на плані, а це вело до того, що при розбивці на місцях наміченіхутори та відруби виявлялися не придатними для землеробства тому, що план невідповідав дійсністі.
Розпродажбанківських земель проводився без урахування потреб місцевого селянства. Особливаінструкція, яка була видана 19 лютого 1908 року, вимагала, щоб банківські земліпродавалися головним чином хуторами та відрубами тим селянам, які здатні були«створити міцні, стійкі господарства». Продаж невеликим товариствамдозволявся лише там, де розбивка земель на окремі ділянки за місцевими умовамибула неможлива.
Не дивлячись навсі намагання, уряду не вдалося при допомозі Селянського банку створитискільки-небудь значну кількість заможних селян-власників, особливо володарівхутірських ділянок. Землеустрій на банківських землях в основному звівся достворення відрубних господарств. Так у Києві в першій половині 1907 рокувідбулося засідання відділу ради Селянського Поземельного Банку спільно згубернаторським по селянських справах присутствієм у справі ліквідації належнихбанку маєтків в Київській губернії. Зокрема щодо способу передачі землі селянамна цьому засіданні зазначалося, що передача ніяким чином не повинна матихарактеру «дарового наділення землею», а отже було ухвалено обов'язкововимагати від покупців хоч би невелику приплату до позички, що видає банк. Якщож землю купуватимуть хутірськими та відрубними ділянками, то право придбаннянайкращих та найбільш зручних ділянок повинні були мати особи, які найбільшедоплачуватимуть. На той випадок, якщо покупці неспроможні будуть заплатитинавіть незначну частину, визнано бажаним віддавати землю в оренду. Тоді жкомісія зробила декілька постанов про ліквідацію земель, які були придбанібанком за власні кошти. По Ставишанському маєтку Радомиського повіту (4198десятин) – розмежувати на хутірські та відрубні ділянки. Ще один маєток у томуж повіті (806 десятин) було доручено ліквідувати київському відділеннюСелянського банку. Бобрицький маєток Канівського повіту (712 десятин) невизнано обов'язковим розселяти хуторами, оскільки сусіднє село вклинювалося ажу середину маєтку. Було прийнято 5 постанов про ліквідацію землі у різнихповітах губернії (загальна кількість землі 17220 десятин), по якихземлевпорядкувальною комісією не було складено планів ліквідації. До того ж,більшість членів землевпорядкувальної комісії виявила тенденцію встановити«справедливу» ціну на десятину землі не дешевше 340 крб. [161, 1907.- 22 липня].
Подільськевідділення Селянського банку призначило на ліквідацію банківські землі вОльгопольському, Летичеському та Гайсинському повітах. Земля була розбита нахутори та відруби і продана селянам. Полтавське відділення Селянського Банкупризначило величезний маєток на 4500 десятин на продаж відрубними ділянками[161, 1908. — 4 октября, 10 декабря].
Проблемаліквідації земельного фонду, який був придбаний Селянським Поземельним Банком,завжди стояла на порядку денному. На нарадах губернських та повітових відділеньбанку порушувалися питання про ліквідацію земель, «як і кому спродовуватиземлю», тобто малася на увазі матеріальна забезпеченість покупців.Ліквідація цих земель йшла дуже повільно та звертала на себе увагу, оскільки вцій проблемі відображалася вся тогочасна політика самого банку [161, 1907. — 5серпня, 16 ноября; 87, 1908. — 31 мая]. Лист з Полтавщини засвідчує, що землю,куплену Селянським банком, розбили на хутори від 5 до 8 десятин і повітовіземлевпорядкувальні комісії планували виселити на ці землі близько 600 сімей.Однак, селяни не дуже поспішали їх купувати [186, 1908. — 5 октября].
Офіційна владаставила на порядок денний питання про ліквідацію земель, які були придбанікоштами Селянського банку. Але при ліквідації цих маєтків, окрім загальнихтехнічних ускладнень, існували ще наслідки природного характеру – недорідхлібів, послаблений економічний стан селян та їх спроможність у сплаті. Все цегальмувало розпродаж банківських земель [198, ф.442. — оп.636. — од.зб.422. — лл.13-20].
Рапорти членіввідділень Селянського Поземельного банку про хід ліквідаційних робіт помаєтках, які належать банку, свідчать про те, що більшість банківських земельрозподілялася на хутори. Площа цих ділянок складала від 5 до 8 десятин. Деяканезначна частина земель передавалася земствам для їхніх потреб, невеликакількість продавалася сільським товариствам. Землі, які Селянський банк непродав селянам, здавали в оренду [198, ф.442. — оп.709. — од.зб.190. — лл.40,58, 82, 83, 91]. Однак, треба відзначити, що на більшості землі, яка належалаСелянському банку, утворювалися хутори та відруби. Так, за період від 1907 рокудо 1 липня 1910 року саме в Україні Селянським Поземельним банком було продано460550 десятин землі, з них хуторами та відрубами – 394248 десятин, або 85,6%.Більшого спрямування це набуло в лівобережних та степових губерніях. ВКатериновлаській, Харківській та Полтавській губерніях вона складала 57,1%, ана Правобережжі лише 20,2% [148, с.22]. І хоча ці цифри показують, що невеликачастина селян переходила на нові форми господарювання, однак саме в Україні упорівнянні з усією Російською імперією, хуторизація посіла чільне місце. Ітільки політика Селянського банку у справі стягування платежів за куплену землюта продаж землі боржників постійно скорочували кількість хутірських тавідрубних господарств.
Найбільшийвідсоток хутірського та відрубного господарства, яке було створено на земляхСелянського банку, припадав на Україну. В 1911 році на банківських землях повсій Росії було утворено 7546 хуторів та 12978 відрубів. З них лише на 6українських губерній (Лівобержжя та Правобережжя) припадало 2571 хутір, щоскладало 33% до загальної кількості, та 6252 відруби, або 48% [148, с.27].
Підводячипідсумки діяльності Селянського Поземельного банку в Україні, можна зазначити,що політика банку була спрямована на збереження великого поміщицькогоземлеволодіння. Разом з тим П.Столипін намагався створити серед селян заможнихвласників землі. Звісно, що більша частина селян не потрапила до складу«заможних». Але ця більшість вирішувала спроможність уряду покращитистановище селянства.
Основнимзавданням Селянського Банку в інтересах поміщиків було свідоме підвищення цінина приватновласницьку землю. Однак, землю селян банк оцінював набагато нижче.Неспроможність селян купувати поміщицьку землю змушувала їх переселятися доСибіру. Ті селяни, які вдавалися до позик банку на покупку земель, часто немогли утримувати цю землю у власності, оскільки уряд суворо вимагав справноївиплати позик. Таким чином більшість селян, які сподівалися за допомогоюСелянського Банку покращити свої земельні наділи, опинялися ще в більшскрутному становищі, адже будь-які примхи природи ставили селянськегосподарство під загрозу неврожаю чи недороду і селянин не мав змоги своєчасновиплачувати позики.
НамаганняСелянського банку утворювати на куплених ним землях хутори та відруби, теж немало особливого успіху. Якщо селяни і погоджувалися на переселення, то позики,які видавалися банком на влаштування господарства, були досить незначними. Дотого ж, як зазначалося фахівцями, для нормального ведення господарства потрібнібули нові технології. Селяни часто обробляли землю старими знаряддями праці,оскільки урядом не передбачалася допомога на технічне облаштування хуторів. Дотого ж слід зазначити, що найменша площа хутірського господарства (приблизно 5десятин) також не сприяла впровадженню технологічних новинок.
Треба щезазначити одну характерну рису в діяльності Селянського банку – при купівліземлі у поміщиків, банк не враховував інтересів селянства. За однією зінструкцій уряду вимагалося, щоб банківські землі продавалися головним чиномхуторами та відрубами, незважаючи на особливості ландшафту, природних умов. Дотого ж в найбільш населених губерніях землі все-одно було замало для створенняпродуктивного хутірського чи відрубного господарства, а це, в свою чергу, змушувалоселян до переселення на східні землі Російської імперії.
ДіяльністьСелянського Банку носила двобічний характер. З одного боку, Селянський банкнамагався захистити великих землевласників, свідомо завищуючи ціни на їхніземлі. А з іншого, він сам опинився в дуже скрутному становищі. Багатопоміщиків в період революції 1905-1907 років поспішали продати свої землі. Міжтим селяни, які в період роботи І та ІІ Державних дум розраховували наліквідацію поміщицького землеволодіння, не дуже охоче скуповували банківськіземлі.
Про те, якрозподілялися покупки банківських хуторів та відрубів серед різноманітнихпрошарків селянства, не має достатньо даних. Однак, вважається, що більшістьпокупців належала до середнього селянства. Вдавалися до купівлі банківськихземель і незаможні селяни, сподіваючись таким чином покращити своє становище.Але сувора політика банку до несправних платників позик призводила до продажувсього селянського господарства. Таким чином, уряд сам сприяв тому, щобільшість селян розорювалась та поповнювала ряди революційно настроєних мас.
Неспроможністьцарського уряду вирішити проблеми фінансування реформи призвели до того, щоСелянський Банк став не допомогою при впровадженні хутірської та відрубноїсистеми господарювання, а навпаки, викликав ще більше незадоволення селянземельною політикою уряду.
3.3. Переселенська політика уряду у роки столипінської аграрної реформи
 
Після відміникріпацтва 1861 року і до кінця 80-х років ХІХ століття переселення селян булозаборонено. Однак воно проходило свавільно. Це змусило царський уряд законом 13липня 1889 року дозволити переселення. Але цей дозвіл був обмежений рядом умов.Переселення за цим законом, дозволялося тільки з попереднього дозволуміністерства внутрішніх справ за узгодженням з міністерством державного майна,яке завідувало казенними землями.
Однак вже напочатку ХХ століття уряд змушений був змінити свою політику у переселенськійсправі. Після селянських хвилювань 1902 року був виданий новий переселенськийзакон (6 червня 1904 року), яким оголошувалося «вільне» переселенняна окраїни. Але більшість селян, які бажали переселитися, не могли скористатисяцим законом. Справа в тому, що існувала заборона селянам продавати своюнадільну землю. Якщо селянин мав намір переселитися, то його земля мала бутибезкоштовно передана общині. Зрозуміло, що більшість селян не мала необхіднихкоштів для переселення.
З початкомреволюції 1905 року змінюється і ставлення поміщиків до переселенськоїполітики. Створена в 1906 році Рада об'єднаного дворянства вимагала від урядурозробити указ про вільний вихід з общини та закріплення общинної землі вприватну власність, щоб мати змогу масово переселяти малоземельних табезземельних селян [209, с.2]. Але суттєві зміни в переселенську політику буливнесені лише на початку 1906 року з виданням інструкції від 10 березня «Опорядке применения закона 6 июня 1904 года». З цього моменту переселеннястає не тільки повністю вільним, але і всіляко заохочуваним заходом (пільговийпроїзд залізницею, кредитна допомога Селянського Поземельного банку і т.інш.)[24, с.60].  Указ 9 листопада 1906 року дав змогу селянам при переселенніпродавати закріплену в приватну власність землю. Отже вищезазначений указсприяв підвищенню переселенського руху, особливо з малоземельних губерній України.До того ж велику роль відігравала урядова пропаганда переселення та обіцянкидопомоги переселенцям грошовим кредитом.
Переселеннявважалося заходом, який був здатний знищити земельну селянську нужду. Військовіподії на Далекому Сході на деякий час припинили переселенський рух. Алепочинаючи з 1906 року урядом приймається ряд заходів з метою переселення селян:так, наприклад, для зазначення вільних для переселення земельних просторів тадля полегшення умов переселення, переселенським управлінням було надрукованоцілий ряд дешевих видань з довідниковими відомостями, з докладними картами таінш. Видання були розіслані по губерніям. Відновлено також було чинністьпільгового переселенського тарифу, який був відмінений на час війни. Булиприйняті заходи для забезпечення відновлення переселенського руху за Урал тапередбачено спрощення видачі ходакам дозволів на пільгову залізничну перевозку[154, 1908. — 30 мая; 87, 1906. — 29 мая]. З селян, які переселялися, знімалисянедоїмки. Вони на 5 років звільнялися від казенних та земських податків, на трироки відстрочувалося відбування військової повинності [71, с.496].
Тим, хто не мавдля переселення необхідних коштів, обіцялась урядова допомога у вигляді позикна домобудівництво, пільговий проїзд залізницею, звільнення на новому місці відплатежів різних податей та служби в царській армії. Для ознайомлення змісцевими умовами та зарахування за собою переселенських ділянок булоорганізовано ходакування у супроводі земських чиновників.
Царський урядрозумів, що казенні, удільні та продаж незначної частини приватновласницькихземель не покращать становище малоземельних та безземельних селян, томупокладав великі надії на переселення, вважаючи його найкращим заходом протиземельної тісноти Європейської частини імперії. П.Столипін був палкимприхильником переселення селян, вважаючи це за найкращий метод вирішенняземельного питання. Вважаючи націоналізацію поміщицької землі недостатнімзаходом, він в своїй промові на засіданні Державної Думи 10 травня 1907 рокуприводив на користь переселення такі мотиви: "… если бы не толькочастновладельческую, но даже всю землю без малейшего исключения, даже землю,находящуюся в настоящее время под городами, отдать в распоряжение крестьян,владеющих ныне надельною землею, то в то время, как в Вологодской губерниипришлось бы всего вместе с имеющейся ныне по 147 десятин на двор, в Олонецкойпо 185 десятин, в Архангельской даже по 1309 десятин, в 14 губерниях недосталобы и по 15, а в Полтавской пришлось бы лишь по 9, в Подольской всего по 8десятин" [139, с.100-101]. Це пояснювалося досить нерівномірним розподіломпо губерніях приватновласницьких та казенних земель. Четверта частинаприватновласницьких земель знаходилась в 12 губерніях, які мали наділи більше15 десятин на двір і лише сьома частина приватних земель припадала на 10губерній, в яких земельні наділи були найменшими, тобто по 7 десятин на двір.Все це свідчить про те, що так чи інакше, але розподілити землю між селянами вмежах їх мешкання, не вдаючись до переселення, уряду не вдалося б. У будь-якомувипадку переселення ставало нагальним заходом у землевпорядкуванні.
Однак, поміщикивбачали у переселенні тільки контрреволюційні заходи. Тому достатньої підтримкиз боку уряду переселення селян не отримало. Це відзначилося не тільки на йогоорганізації, але й на матеріальному забезпеченні переселення, яке невідповідало дійсним потребам тих селян, які переселялися. Так, на 1907 рік урядпланував виділити 20 млн. крб. на переселенську справу. Однак само«Переселенське управління» у своїй «Объяснительной записке ксметным приложениям» на 1907 рік зазначало, що тільки більш-менш заможніпереселенці на нових місцях ставали господарями, а в останні роки тільки 70%переселенців середнього достатку, після того як подивились на землю, зрікаютьсяпереселення. Не менше 30%, проживши декілька років, вертаються назад злиднями.Ще до початку столипінської реформи кількість переселенців, які поверталися насвої землі, постійно зростала. За 10 років від 1885 до 1895 років вернулося2302 сім'ї, тобто 3,6%. А починаючи з 1895 року кількість тих, хто повертався зкожним роком збільшувалася. Ці дані наведені в табл. 3.3.1 [161, 1906. — 28листопада].
Таблиця 3.3.1
Кількість сімей,які вернулися з переселення з 1895 по 1902 рокиРоки Кількість сімей, які повернулися з переселення 1895 1378 1896 3971 1897 3934 1898 2989 1899 3311 1900 6750 1901 5541 1902 4051
Як бачимо, числопереселенців, які поверталися додому, постійно зростало. В тій же записціавтори пояснюють основні причини зворотнього переселення:
1) дляпереселенців не було запасних ділянок;
2) через нестачуводи та погані дороги;
3) не вистачалорозмежовщиків земельних ділянок;
4) через злиденнугрошову допомогу переселенцям.
Тільки 8%переселенців не потребували допомоги. Автори записки зазначали: щобпереселенець міг влаштувати господарство, йому потрібну не менше 250 крб., а той всі 500 крб. А урядова допомога складала щонайбільше 50 крб., і тільки тим,хто опинився в крайніх злиднях.
Такий вигляд малопереселення напередодні столипінської реформи. Впровадження нового аграрногозаконодавства — скасування общини, вільного виходу з неї, права закладати тапродавати надільну землю – все це разом з урядовою пропагандою змусило великукількість селян повернути на шлях переселення. Але уряд, дозволивши селянамвільно переселятися на неосвоєні землі Сибіру та Середньої Азії, навіть непотурбувався створити скільки-небудь зручні умови для переселенців. Розширюючиумови для переселення селян на неосвоєні землі, уряд мав на меті зменшення малоземелляу центрі держави і так максимально послабити боротьбу селян з великимпоміщицьким землеволодінням. Тому земські начальники та землевпорядкувальнікомісії заохочували виділення на хутори та відруби, ставлячи переселення втісний зв'язок з урядовою політикою землевпорядкування у сподіванні переселитинайбіднішу частину селян. Особлива увага приділялася переселенню у Степовийкрай, Сибір, на Далекий Схід. Заселення цих багатих, але економічнонерозвинених районів могло б мати досить вагоме значення для всієї імперії, алевоно не було слушно та доцільно організоване.
Газета«Рада» подала офіційний опис однієї з місцевостей, виділеної дляпереселення селян. «Тарський повіт Тобольської губернії має вільнихдушових наділів 12 тисяч. Сі участки лежать од давніших посілків в середньомуна протязі 80 верст (місцями 150). Шляхів мало. До багатьох участків проїздунемає. Скрізь глухі лісові нетри і по самих участках росте ліс, безлісних місцьтрохи; ниви й сінокоси доведеться розробляти з під лісу. Грунт супісчаний, якде то взявся багном; при задобрюванні забезпечує середній врожай» [161,1907. — 26 липня]. До того ж, зазначала газета,  прокладка шляхів до тихділянок по тайзі обходилася по 300 крб. верста. Розкорчовування десятини з-піддерев проходило б не менше як за 100 робочих днів, а якщо брати до увагисибірську погоду, то протягом цілого року. Отже переселенцю для розчищенняділянки в 15 десятин знадобилося б 7 років. Для того, щоб протриматись нановому місці близько 7 років, селянам потрібно було мати достатньо коштів.
Основна селянськамаса, яка переселялася на нові землі, являла собою малоземельних селян тасередняків, які мали що продати, щоб отримати кошти для переселення. Розглянемоекономічне становище переселенців на прикладі Полтавської губернії. Полтавськагубернська землевпорядкувальна комісія зібрала відомості про економічнестановище тих сімей, які у 1908 році посилали ходаків до Сибіру. Співставляючиці дані з матеріалами Челябінської статистики про економічне становищепереселенців з Чернігівської губернії П.А. (автор статті в газеті«Рада») дає докладну відповідь на питання «Хто йде напереселення?» [161, 1909. — 1 февраля]. Для Полтавської губерніїекономічне становище переселенців наведено в табл. 3.3.2. Загальна кількістьсімей, які посилали ходаків становила 3849.
Таблиця 3.3.2
Економічнестановище сімей Полтавської губернії, які в 1908 році посилали ходаків доСибіру.Кількість сімей Відсоток від загальної кількості Мали грошей на переселення, крб. 110 2,85 - 287 7,45 100 593 15,4 200 550 14,28 300 434 11,27 400 370 9,61 500 1505 39,14 більше 500
Рахуючи, що дляпереселення однієї сім'ї необхідно було щонайменше 300 крб., можна побачити, щотільки 2309 сімей (60%) мало достатньо грошей для переселення і примітивноговлаштування на нових місцях. Решта 40% сімей в тій чи іншій мірі не булизабезпечені необхідними для переселення коштами.
Дані Челябінськоїстатистики за 1907 рік про матеріальний стан переселенців з Чернігівськоїгубернії наведені в табл. 3.3.3. Загальна кількість переселенців становила 7259сімей.
Таблиця 3.3.3
Дані проматеріальний стан переселенців з Чернігівської губернії за 1907 рік Кількість сімей Відсоток від загальної кількості Мали землі до переселення, десятин 1751 24,1 безземельні 894 12,3 1 2005 27,6 по 2-3 1728 23,8 від 3 до 6 689 9,5 від 6 до 10 192 2,6 більше 10
Якщо скластикількість безземельних, малоземельних (по 1-3 десятині) з одного боку, такількість сімей, які були забезпечені землею (від 3-6 десятин) до заможнихгосподарів (6-10 і більше десятин), з іншого, то побачимо, що 64% чернігівськихпереселенців належали до категорії безземельних та малоземельних селян і тільки36% переселенців можна вважати більш-менш забезпеченими землею. Маючи на увазі,що земля при переселенні була єдиним ресурсом селянської сім'ї, побачимо, щотільки 1/3 чернігівських переселенців рушала в дорогу забезпеченимиматеріально, решта 2/3 здебільшого розраховувала на допомогу уряду.
Такі ж дані мимаємо про земельне забезпечення переселенців з Волинської губернії за 11 років– з 1897 по 1907 роки. За цими даними з Волині на переселення вийшлобезземельних – 29%, малоземельних (2 десятини) – 25,7%, малозаможних (6десятин) – 35,9%, заможних (7-9 десятин) – 9,5%. Отже більше половини – 52,7%складали бідняки.
За данимиО.Погребинського про наявність землі у переселенців на батьківщині складенотабл. 3.3.4 [148, с.46].
Таблиця 3.3.4
Землеволодінняселян України, які переселялися до СибіруГубернії % господарств до 3 дес. від 3 до 10 дес. 10 і більше не відомо Волинська 72,4 20,5 1,3 5,8 Київська 86,5 11,9 1,3 0,3 Полтавська 72,4 17,4 3 7,2 Харківська 62 33,2 4,3 0,5 Херсонська 59,8 28,4 4,3 7,5 Чернігівська 52,9 34,9 4,3 7,8
Як бачимо зофіційної статистики, кількість селян, які переселялися, на батьківщинівважалися малоземельними чи безземельними. Незначний відсоток складали тіселяни, які мали середній земельний наділ від 3 до 10 десятин. Найбільшезаможні селяни (більше 10 десятин) переселялися з таких губерній, якХарківська, Херсонська та Чернігівська (4,3%), але навіть у цих губерніяхвідсоток заможних переселенців був набагато меншим ніж не забезпечених землею.
Крім земельногоодним з важливих факторів економічного стану переселенців був ступінь їхзабезпеченості в наступні роки після переселення. Якщо брати до увагинепідготовленість урядом місцевостей для переселення селян, то насправдікількість грошового забезпечення повинна бути набагато більшою, ніж зазначалосяофіційно. Це розумів і сам уряд. Для організації господарства на новому місціпереселенцям потрібно було, в залежності від умов та місцевості, від 300 крб.Більшість новоселів таких коштів не мали. Якщо переселенцям щастило знайтиземлю, придатну для хліборобства, то не завжди вона була забезпеченадопоміжними заходами – вода, дороги і т.ін. Так, для проведення води на ділянкипереселенців у Семиріччі потрібно було 20000 крб. Самим переселенцям таківитрати були не під силу [161, 1907. — 16 вересня].
Важке становищенайбідніших переселенців змусило царський уряд дещо підвищити господарськудопомогу новоселам. На основі правил 1908 року про переселення, позики надомогосподарство були підвищені на Далекому Сході до 200 крб., в інших районах- до 165 крб. [179, с.261]. Але в таких розмірах грошова допомога майже невидавалася. Як зазначав історик С.М.Сидельников, в 1908 році така допомогаскладала в середньому 73 крб. на сім'ю. За період з 1906 по 1910 роки новоселамбуло видано на домогосподарство в середньому 125 крб. на сім'ю. Ці гроші непокривали дійсних витрат, які були пов'язані з улаштуванням господарства.
Більшістьпереселенців потребувала коштів не тільки на улаштування господарства, але і напридбання на пільгових умовах сільськогосподарських знарядь, насіння,транспорту та інших товарів, необхідних для господарства. Виїжджаючи напереселення, селяни змушені були продавати не тільки закріплену землю, але ймайже все своє майно, бо умови перевезення переселенців не дозволяли брати зсобою будь-які великі речі, навіть якщо це були знаряддя праці. А продаючивдома своє майно за безцінь, селяни вже не мали достатньо коштів для придбаннянових знарядь праці. На підтвердження цієї думки приведемо лист одного зпереселенців Харківської губернії. "…од продажі хати, грунтця тощо явиручив 350 крб. По чугунці їхати було дешево; та як прибув у Омське, то требабуло пароходом їхати по річці, то тут вже біда. Мене з великим майном не взяли,хоч чекав я черги тижнів три, і довелося мені 700 верст їхати кіньми. Априбувши на місце я придбав сяку-таку хатину та пару коней і зосталося в менегрошей тільки 80 крб. Заробітків тут нема…" [161, 1907. — 29 липня]. Алепостачання сільськогосподарського реманенту з урядових переселенських складівпроводилося далеко не на пільгових умовах. До ціни машин додавалися вартістьпровозу, видатки на утримання адміністративного та торговельного апарату.Справу було поставлено цілком на комерційні рейки.
Оскількипереселення не розглядалося урядом тільки з точки зору колонізаційної політики,а поміщики навіть вбачали в ньому тільки контрреволюційну мету, тому необхіднихзаходів для організованого, планомірного проведення переселення вжито не було,тим більше, що в уряді не притримувалися однієї точки зору на цю справу. Це івідзначилося на його організації, і на позиках, які відпускалися, і які невідповідали дійсним потребам переселенців.
Однією з причинпадіння ціни на селянську землю було масове переселення селян. Саме земляпереселенців за часів реформи дуже подешевшала. Переселенці, продаючи своїділянки, викликали зниження цін на землю. В Уманському повіті ціни на селянськунадільну землю у 1908 році були від 120 до 200 крб. за десятину, а подекуди і100 крб. У Мелітопольському повіті скуповували селянську землю по 140 крб. задесятину, в Павлоградському – по 60-130 крб. [161, 1908. 21 сентября; 1909. — 12мая]. Однією з причин такого здешевіння селянської землі можна вважати терміни,які були встановлені урядом для переселення. Переселенці повинні були увстановлений термін виїхати спеціальним поїздом на нове місце мешкання. Томуотримавши дозвіл на переселення, селянин повинен був у короткий термін продатисвоє майно, щоб встигнути до початку весняно-польових робіт на новому місці.
Про те, як дешевокоштувала земля переселенців свідчить такий факт. Багатьом селянам, які бажалипереселитися, у землевпорядкувальній комісії Канівського повіту на прохання продопомогу у заставі своїх земель, пояснювали, що вони не можуть розраховуватиотримати більше 60 крб. за десятину і то не грошима, а свідоцтвами СелянськогоБанку, курс яких складав 73 крб. за 100 крб. Отже, при заставі своєї надільноїземлі переселець міг розраховувати отримати не більше 43 крб. 80 коп. задесятину, продажна ціна якої часто була не нижче 300 крб. [87, 1907. — 12февраля; 161, 1907. — 13 липня].
Продавши своюземлю і отримавши дозвіл на переселення, селянин пускався в дорогу. Урядпередбачав організацію на 29 великих залізничних станціях від Києва доВладивостока безкоштовного лікування. Обіцялося також видавати тимпереселенцям, які їхали з дозволу уряду, безкоштовне харчування. «Законні»переселенці повинні були їхати по пільговому тарифу. Разом з ними передбачалосяперевозити їхнє майно [209, с.5]. Однак не було виконано жодної постанови, якіобіцяли добрі умови переїзду.
Уряд виявивсянеспроможним вирішити транспортну проблему. Користуючись труднощами посадки напоїзд, залізнична адміністрація зловживала своїм службовим становищем.Відношення до переселенців на залізниці було вкрай негативним. Про байдужеставлення залізничної адміністрації свідчить випадок, описаний в газеті«Рада». З Полтави 26 травня до Тургай-Уральського краю відправленобуло поїзд з ходаками. До Харкова (132 версти) поїзд йшов 29 годин, а далі наБалашов поїзд вирушив тільки 28 травня. Особливо ворожий настрій переселенціпомітили поміж агентами станції «Люботин» та південно-східноїзалізниці [161, 1908. — 6 апреля].
Не на користьпереселенцям працювали і лікарсько-санітарні пункти на станціях, які булизаведені для допомоги переселенцям. Як зазначає автор статті, адміністраціязалізниць «просто доходить до віртуозності в вигадуванні всяких причіпок істраждань для дорученого їм „живого грузу“ [161, 1909. — 3, 4апреля].
Вплив агітаціїземських начальників та непогодженість строків переселення часто призводили дотого, що проміжні залізничні станції були переповнені переселенцями івідправити їх далі не можна було із-за погодніх умов. Так, Головнепереселенське управління повідомило полтавського губернатора, що незвичайноранній та численний наплив переселенців у Сибір спричинив переповнення станцій.»Переселенці ночують під голим небом, а це страшенно впливає на розвитокхвороб, особливо серед дітей". Пояснювалося це тим, що у Сибіру ще нескінчилася зима: ріки були вкриті льодом [161, 1909. — 3 травня].
Окрімнезадовільного ставлення до переселенців, залізницям було дуже важко перевозититаку кількість людей, яка мала наміри переселитися. Так, наприклад, П.Столипін13 грудня 1907 року надіслав Київському губернатору телеграму з приводупереселення з Київської губернії. В телеграмі зазначалося, що за підрахункамипереселенського управління за ходаками Київської губернії закріплено в Сибіру12070 паїв землі, приблизно на 24140 чоловік. Переправити таку кількість людейна нові місця залізницею було дуже важко. Щоб запобігти цьому, П.Столипінпросив губернатора наказати мировим посередникам всієї губернії підрахуватиохочих переселитися селян, зважаючи тільки на свідоцтва про закріплення душовихземельних паїв в Сибіру [161, 1907. 19 декабря].
Однак навітьзначна частина «законних» переселенців з різних причин так і неотримала землі. Основною причиною було те, що земельні ділянки виявлялисязайнятими, чи переселенські чиновники не встигали їх нарізати. До того ж вбільшості випадків переселенські ділянки були непридатні для заселення: не булодоріг, в посушливих місцях не було зрошування, відсутні були колодязі і т.ін.
Офіційні данісвідчать про те, що землі для переселенців було не так вже й багато. Так,Головне управління землеробства офіційно сповістило про кількість земель  вАлтайському краї. З 40 млн десятин усієї землі на 1907 рік 19 млн. десятинкористувались місцеві жителі, «в лісний наділ» призначено було1760000 десятин, з решти землі – 17,5 млн. десятин – 8 млн. залишалися уволодінні кабінета, 2000000 десятин було призначено на потреби гірничихзаводів. Для переселення залишалося вільних тільки 7,5 млн. десятин [161, 1907.- 7 лютого].
Такі ж дані маємопо Сибіру. Спеціальний тижневик «О числе свободных душевых земельных долейна переселенческих участках» за вересень 1907 року повідомляє, що на цейчас на весь Сибір налічувалося вільних душових пайок: тайгових та лісових 8220та лісово-степових і степових 23640. Планувалося нарізати ще відповідно 1000 та47415 пайок. За губерніями вони розподілялися так: Тобольська губернія,Туринський повіт – 999 душових пайок (тайга, важкі ділянки), від останньоїстанції 165 верст; Томська губенія: Каїнський повіт – 950 пайок (далекі,заболочені, тайгові ділянки), Томський повіт – 2433 пайки (тайга, сильно важкіділянки), Барнаульський повіт – 4277 пайок (степові ділянки), від останньоїстанції 180 верст. В Єнисейській губернії Канського повіту – 17719 пайок(лісо-степові ділянки). Іркутська губернія: Нижньоуденський повіт 850524 пайки(лісові ділянки), 17575 з них в тайзі на ділянках, майже недоступних длязаселення, Балаганський повіт – 889 пайок (лісові ділянки) та в Іркутськомуповіті 99 пайок (лісо-степові ділянки). Тургайська область Актюбинський повіт –660 пайок (степові ділянки). Уральська область – 219 пайок (степові ділянки).Акмолинська область – 1377 пайок. Семипалатинска область Павлоградський повіт –500100 пайок (степові). Амурска область – 11782 пайки (степові з лісом,степові). Приморська область – 1507 пайок (ділянки більш придатні длягородництва та пасовищ, ніж для хліборобства, місцевість горяна, більшістьділянок степ з лісом, часто заболочені) [161, 1907. — 13 октября].
Зрозуміло, що затаких умов переселенцям дуже важко було починати працювати – ділянки не булипристосовані для хліборобства, будівель для житла не було, не було худоби,сільськогосподарського знаряддя і т.ін. Значна частина сімей не мала коштів дляхарчування. Не тільки в губерніях Сибіру, але і в районах Середньої Азії,становище складалося досить важке. Частина переселенців змушена була чи невідразу повертатися на батьківщину.
Кількість вільноїдля переселенців землі була не досить великою у порівнянні з тим потоком селян,які бажали отримати землю на неосвоєних просторах Сибіру. Так, вже на початок1907 року в Томській губернії вже не було придатної для землеробства землі. АПолтавська губернська управа навіть була змушена організувати науковуекспедицію в Південно-Усурійський край для дослідження кількості та якостівільних та придатних для хліборобства земель у зв'язку з еміграційним рухом зПолтавської губернії [186, 1907. — 11 мая; 161, 1907. — 5 мая].
Переселенськеуправління зовсім не брало до уваги географічний роозподіл землі, вважаючи запридатні для сільського господарства землі північно-східного Сибіру, якіфактично не колонізувалися. Навіть землі Сахаліну старанно враховувалися [148,с.47].
Заселення східнихземель проходило нерівномірно. Насамперед заселялися місцевості знайсприятливішим кліматом й ґрунтовими умовами, а далекосхідні краї, безумовно,ніякого значення для переселення не мали. Через це розрахунки Переселенськогоуправління, згідно з якими в Сибіру та Туркестані було 6 млн. десятин вільних,з них 4 млн. десятин землі придатної для землеробства, треба вважати значноперебільшеними.
Вихід селян зобщини та закріплення ними надільних земель у приватну власність мав на метіпокращення земельного устрою українського селянства. Зневірившись у можливостібудь-яким чином отримати землю, селяни вважали за можливе покращити своєекономічне положення переселенням на відведені урядом ділянки в Сибіру,Далекому Сході та Середній Азії. До закону про вихід з общини та закріпленняземлі у приватну власність додалася ще й урядова пропаганда. В густозаселенихгуберніях України урядові організації розвернули широку агітацію про заможнежиття тих, хто переселився. Широкого розмаху набувало переселення ще в 1906році і на протязі подальших років постійно зростало. Так, у квітні 1906 року звокзалу в м.Вороніж виїхало «более 20 товарных вагонов, битком набитыхпереселенцами». Найбільшу кількість серед них складали селяни Полтавськойгубернії, трохи менше – Чернігівської та Київської [98, 1906. — 26 апреля]. Зпочатком 1907 року хвиля переселенців починає зростати. В травні 1907 року напершому місті по переселенню стояла Подільська губернія. Таке ж становищеочікувалося і в Київській губернії. Менше переселялися селяни з Волинськоїгубернії [87, 1907. — 28 мая]. За опублікованими даними, переселення в Амурськута Приморську області в 1907 році перевищило більше ніж у 8 разів рух у 1906році та збільшило населення області на 1/3 [154, 1908. — 2 апреля]. Але частонеспланована, безсистемна організація переселення вела до того, щоземлевпорядкувальне відомство виявлялося нездатним забезпечити таку велику масупереселенців відповідними ділянками землі, при підготовці якого саме відомствобільше користувалося міркуваннями кількості, а не якості.
В 1908 роціпереселенська хвиля з України продовжувала зростати та набула надзвичайноївисоти. За відомостями головного переселенського управління, за перші 10місяців 1908 року з України (9 губерній) переселилося 289591 душ. Порівнюючи цечисло з числами попередніх двох років, можна побачити, збільшення на 70-86%[161, 1910. — 1 января].
Наприкінці 1909року Київська вища адміністрація видала «Труды совещания крестьянскихдеятелей Юго-Западного края 1-8 апреля 1909 года». Серед звітів була такождоповідь члена Київського губернського присутствія по справах селян пропереселення з Київської губернії. За розмірами переселення, — зазначалося вдоповіді, Київщині належало перше місце серед губерній, які постачали найбільшийконтингент переселенців. Особливо розвинувся в ній переселенський рух напротязі останніх трьох років, і були певні ознаки того, що він щороку будезбільшуватися. В той час як від 1897 до 1906 року з губернії вирушило 39594переселенці, то в 1907 їх було 25339 чоловік, а в 1908 році – 36813 чоловік[161, 1910. — 25 февраля], тобто за два останніх роки переселенців збільшилосямайже в 2 рази, ніж за останні 10 років.
За 1896-1914 рокиз України переселилося 1,6 млн. селян, переважна більшість переселенців – 1,1млн. чоловік – тільки за роки столипінської реформи. У перші роки реформипереселенська хвиля швидко зростала, дійшовши 1909 року майже до 300 тис.чоловік. За 1907-1912 роки Україна дала 46,7% переселенців з усієї Європейськоїчастини Росії [71, с.496]. На перших місцях серед губерній, які випускалипереселенців, стояли такі малоземельні губернії, як Полтавська, яка випустилаза час з 1899 по 1914 рік більше 350 тисяч переселенців, Чернігівська за той жечас – 260 тисяч. До них приєдналися за часів столипінської реформи такімалоземельні губернії як Київська (185 тис.), Подольська (80 тис.). Але поряд зтим, значна маса переселенців була вихідцями з таких рідко-населених табагатоземельних губерній степового півдня, як Катеринославська (200 тис.), Херсонська(155 тис.) і навіть Таврійська (120 тис.) [82, с.69].
Весь цей напливпереселенців на неосвоєні землі змусив уряд відповідно відреагувати на це.Циркуляром 19 лютого 1907 року уряд відмінив проголошений в 1906 році принципвільного переселення, припинивши видачу селянам ходацьких свідоцтв в Уральськута Тургайську області. Земським начальникам було запропоновано пояснятиселянам, що масове переселення приведе багатьох до розорення. У квітні урядрекомендував ходакам відкласти поїздки у ті райони, які ще заселялися до літніхчи навіть до осінніх місяців з огляду на відсутність переселенських ділянок[179, с.220]. Уряд для призупинення ходачества в Сибір вдався до тимчасовогопризупинення надання ходакам пільгового проїзду [154, 1908. — 1 апреля].
Взагаліпереселення з України має свої особливості. Дослідник О.Погребинський наводивдані Краєвої земської переселенської організації, які свідчили про кількістьпереселення з України до Сибіру [148, с.43]. Ці дані наведені в табл. 3.3.5.
Таблиця 3.3.5
Кількістьпереселенців з України до Сибіру з 1906 по 1912 роки (тис. чоловік)Губернії
1906
рік
1907
рік
1908
рік
1909
рік
1910
рік
1911
рік
1912
рік Всьо-го Полтавська 9278 30115 52016 52801 31985 14541 7723 198459 Чернігівська 9589 45940 47680 28697 14595 7417 3740 157622 Київська 7608 34458 44116 33139 17704 7201 3931 148157
Харківська 8323 16489 32386 29203 23695 10614 6828 127538 Херсонська 5187 3654 14972 23384 20001 11602 6998 85739 Волинська 589 8727 10982 8938 7973 4081 2497 23287 Всього 40574 138874 202152 176152 115953 55456 31681 760802
До цього требадодати ще Катеринославську губернію, з якої переселилося за весь цей час 131428чоловік та Поділля – 59121 чоловік.
Розглядаючи цідані про переселення з шести українських губерній, можна побачити, що з 1906 по1909 роки кількість переселенців постійно зростала. Починаючи з 1910 рокукількість переселенців починає зменшуватися. І темпи зменшення були дужеінтенсивні – з 115953 чоловік у 1910 році до 31681 у 1912 році. Цьому сприялоне тільки зменшення кількості придатної у Сибіру для землеробства землі, але йзаходи уряду по обмеженню кількості переселенців.
Великезанепокоєння уряду викликали самовільні переселенці, які їхали без дозволумісцевої адміністрації. Так, в 1907 році з Полтавської губернії виїхало напереселення 35409 чоловік, з них 5684 чоловік, чи 1/6 частина виїхали безвстановленого дозволу [161, 1908. — 7 июня]. З Київської губернії за час від 1жовтня до 1 грудня 1908 року переселилося свавільно 13 сімей з 59 чоловік [161,1910. — 1 января]. Переселення в Сибір з Полтавської губернії, як свідчивпереселенський агент станції Полтава, не припинилося навіть зимою. З 1 серпня1908 року по 1 січня 1909 року через Полтаву проїхало 3047 переселенців здокументами і 439 самовольців, серед них з Полтавської губернії 1123переселенці і 174 самовільних [161, 1909. — 24 января]. Такій кількостісамовільних переселенців сприяла бюрократична тяганина в оформленніпереселенських документів.
Підвищеннякількості переселенців після початку столипінської реформи пояснювалося такимипричинами. Головною причиною переселення можна вважати селянське безземелля[186, 1908. — 27 января; 161, 1908. — 4 апреля]. Оціночно-статистичний відділгубернської земської управи оголосив про свої дослідження над переселенськимрухом з Харківської губернії. Більшість переселенців були безземельними тамалоземельними селянами. Але переселялися і з інших причин: в південних повітахбув гірший грунт, гірше родив хліб, хоча наділи в цих повітах були великими[161, 1911. — 26 января]. В Чернігівській губернії, наприклад, у порівнянні зКиївською губернією (відповідно 65 чоловік на кв.версту і більше 100 чоловік накв.версту) існувала порівняно невелика густота населення. Однак Чернігівськагубернія давала щорічно великий відсоток переселенців і в цьому відношенні непоступалася Київській. Причини посиленого переселення з Чернігівської губерніїможна шукати у важких економічних умовах життя більшості селян – не кажучи вжепро повну відсутність у багатьох селян землі, треба зазначити також слабкийрозвиток промисловості та малоземелля, яке в більшості повітів (північних тацентральних — пісчаний грунт) не давав можливості – при низькому рівнісільськогосподарської культури – зводити кінці з кінцями [31, 1912. — 8 июня].Ще однією з причин бурхливого розвитку переселенського руху в Україні в1908-1909 роках був неврожай в українських губерніях. Урядова допомогагуберніям, потерпілим від неврожаю, в цілому дорівнювалась 7132 тис. крб. ібула недостатньою для врятування становища [148, с.47].
Проаналізувавшипричини переселення, можна побачити, що основна частина селян переселялася в тічастини Східної Росії, які більше підходили за природними умовами до місця їхмешкання. Так, з центральних повітів Київської губернії – лісостепових – селянипереселялися здебільшого в степові та лісостепові місця. Найбільше селянКиївської губернії переселялося в Південно-Усурійському краї в Приморську таАмурську області, в Сибіру – в Томську та Тобольську губернії в лісостеповімісця. Що стосується степових районів, то найбільше селян оселилося вАкмолинській та Тургайській областях [186, 1908. — 27 января].
З яких губернійУкраїни переселялися селяни та місця їх розселення за даними губернаторів можна побачити в табл. 3.3.6 [206, 1908. — 25 января].
Таблиця 3.3.6
Розселенняселян України на окраїни імперії у 1908 роціГубернії Кількість домогосподарів На Далекий Схід В Томську губернію Азіатську Росію Подольська 544 81 198 265 Херсонська 465 9 205 252 Харківська 574 147 286 111 Катеринославська 429 9 58 372
Отже, селяниУкраїни намагалися найбільше оселитися в Азіатській частині Росії. На другомімісті стоїть Томська губернія. На Далекий Схід переселилося найбільше селян змалоземельної Харківської губернії. Катеринославська та Херсонська губернії наДалекий Схід дали найменше переселенців, натомість селяни з цих губернійселилися в Азіатській Росії.
Цікаві відомостіпро кількість переселенців з України та місця їх розселення у Сибіру у 1908році подає газета «Почаевские известия» [154, 1908. — 25 октября]. Цідані наведені в табл. 3.3.7 та 3.3.8.
Таблиця 3.3.7
Кількістьпереселенців з України до губерній Сибіру у 1908 роціМісце переселення Кількість сімей Загальна кількість переселенців Томська губернія 29450 188752 Акмолинська область 12701 75983 Єнисейська губернія 5471 37938 Тобольська губернія 2745 17706 Приморська область 2581 17549 Тургайська область 2507 14399 Іркутська губернія 1895 11925 Семипалатинська область 1673 10141 Амурська область 968 6013 Всього 59991 380406
Таблиця 3.3.8
Кількість переселенців зукраїнських губерній в 1908 році по губерніяхГубернії Кількість сімей Загальна кількість переселенців Чернігівська 5319 34350 Київська 4523 28212 Полтавська 4553 28085 Харківська 3505 21868 Катеринославська 1771 11638 Херсонська 1498 8472 Таврійська 1217 8388 Волинська 1299 7984 Подільська 1058 5707 Всього 24743 154704
Як бачимо,найбільша кількість переселенців оселилася в Томській губернії, трохи менше вАкмолинській області. Найменша кількість переселенців оселилася в Амурськійобласті. З усієї України найбільшу кількість переселенців дали малоземельнігубернії – Чернігівська, Київська, Полтавська, Харківська. Подільська таВолинська хоч і були за кількістю переселення на останньому місці, але на протязінаступних років вони дали значну частину переселенців. Приблизно таку жкількість як Волинська і Подільська, дали три південні губернії України –Таврійська Херсонська та Катеринославська.
Переселенці зУкраїни в більшості їхали до губерній Сибіру, але були й інші райони заселення.Так, хоч і незначна, частина селян з Київської губернії в 1913 році оселилася вЄвропейських губерніях Росії: Оренбурзькій – 5016 душ, Уфімській – 3058 душ,Самарській – 3056, Пермській – 211 душ та Симбірській – 105 душ [95, с.281].
Географічні даніза відсотками розселення українських селян у різних місцевостях Російськоїімперії наведені в табл. 3.3.9 [148, с.47].
Таблиця 3.3.9
Географічнерозселення переселенців з України по різних місцевостяхГубернії та краї Відсоток переселенців Губернії та краї Відсоток переселенців Томська 33 Семипалатинська 3,3 Акмолинська 21,9 Оренбурзька 2,3 Приморська 9,9 Семиріченська 2 Тургайська 8,8 Іркутська 1,4 Амірська 4,2 Уральська 1,2 Єнисейська 3,9 Сир-Дар'їнська 0,9 Тобольська 3,6 Інші біля 1
Як зазначалосявище, економічне становище переселенців було значно нижче мінімальногопрожиткового, який був потрібен для влаштування господарства. Це було однією зосновних причин зворотнього переселенського руху з Сибіру. Заведення господарствана новому місці було можливе лише за наявності певних капіталів. Поганепідсоння й грунт на нових місцях вимагали підсиленого угноєння, вживаннясільськогосподарських машин, поліпшених систем рільництва тощо.
Офіційніобслідування констатували, що переселенці скаржилися на неврожаї, холод, бракводи, віддаленість від залізниць. Не дивно, що далеко не всі землі, якістановили переселенський фонд, заселялися. Важкі умови життя, неврожаї,відсутність грошової допомоги – всі ці фактори примушували селян повертатися дорідних країв. Ще в 1906 році переселенці з Оренбурзької губернії прохалиКатеринославського губернатора наділити їх землею, бо в 1904 році виселилися зЧернігівщини, але землю вони отримали таку, «що на їй ні хліб, ні городинане росте, а гроші казна бере з їх, як за добру землю» [39, 1906. — 9серпня].
Якщо і отримувалипереселенці на нових місцях землю, то вона була не найкращої якості, не завждинепридатна для землеробства. Ось що писали своїм односельцям переселенці зПолтавської губернії: «Браття, кайтесь на нас та не ходіть у цей проклятийСибір, де жить тільки Каїнові та Юді, а нам лучче вмерти на нашій ріднійУкраїні, ніж тут пропадати, як ми гинем. Нема ніякої помочі ні звідкіль, аобіцянка допомогти нам осталась обіцянкою… То ото сидіть на старих смітнищах,то лучче буде, чим тут. Землі й багато та чорт їй рад» [161, 1906. — 3жовтня]. Звісно, що після такої сповіді односельців, селяни мусили б утриматисьвід переселення. Але часто селяни сподівалися на краще. До того ж природні примхизмушували селян ризикувати. Недород, необхідність купувати хліб, щобпрохарчуватися зиму та неможливість заробити гроші на батьківщині змушувалиселян незважати на попередження односельців [161, 1907. — 27 октября].
Не одержавшиземлі і не влаштувавшись на новому місці, багато сімей поверталися назад. ЗКиївської губернії в 1907 році на переселення виїхало з дозволу начальства тасамовільно разом 27260 чоловік. З цього числа за цей же час повернулося до дому1220 чоловік, що складало майже 5% від загальної кількості переселенців згубернії [161, 1907. — 15 мая; 1908. — 20 февраля].
Для детальнішогорозуміння кількості переселенців, які поверталися на нові місця, візьмемо даніпо Волинській губернії про кількість переселенців, та селян, які повернулися,за період з 1897 по 1909 роки, тим більше, що починаючи з 1907 року, кількістьпереселенців з Волині значно зросла і складала 2/3 від загального числа за 13років [161, 1910. — 3 апреля]. Ці дані наведені в табл. 3.3.10.
Таблиця 3.3.10
Кількістьпереселенців з Волинської губернії та селян, які повернулися додому в період з1897 по 1909 рокиРоки Всього виїхало, чоловік Повернулося, чоловік 1897 947 390 1898 1368 143 1899 2053 356 1900 2712 351 1901 2394 432 1902 1027 231 1903 1122 206 1904 90 38 1905 471 53 1906 917 29 1907 10938 550 1908 12604 795 1909 11242 671 Всього 45885 4254
Як бачимо,за 13 років у порівнянні з виїздом, повернулося назад не дуже багатопереселенців – всього 11,1%. Але це пояснюється тим, що не всі бажаючі маликошти на проізд (50-60 крб. на сім'ю). Часто переселенці намагалися їхзаробити, але це вдавалося далеко не всім. Ті, хто зумів повернутися набатьківщину, продовжували бідувати, оскільки в них не залишилося ні хати, ніземлі.
Загальнакількість переселенців з Сибіру, які повернулися на батьківщину з 1906 по 1912роки, наведена в табл. 3.3.11 [148, с.45].
Таблиця3.3.11
Зворотнийрух українських переселенців з Сибіру в 1906-1912 роках в загальній кількості іу відсотку до загальної кількості переселенців.Губернії 1906 рік 1907 рік 1908 рік 1909 рік К-ть % К-ть % К-ть % К-ть % Полтавська 715 7,7 978 3,2 1735 3,3 3299 6,2 Херсонська 1112 21,6 529 14,5 1278 8,5 2596 11,1 Харківська 400 4,8 1091 6,6 1855 5,7 3048 10,4 Київська 413 5,4 1394 4 1806 4,1 2529 7,6 Чернігівська 328 2,6 703 3,9 924 4,1 3174 9,3 Волинська 32 5,4 550 6,7 795 7,2 677 7,6 Всього по 6 губерніях 3006 7,5 5245 6,5 8393 3,9 15323 8,6 Губернії 1910 рік 1911 рік 1912 рік Всього за 7 років К-ть % К-ть % К-ть % К-ть % Полтавська 4076 12,7 6760 46,5 2092 27,1 19655 9,9 Херсонська 3212 16,2 6548 56,4 2144 30,6 17455 20,4 Харківська 3647 15,4 3585 33,8 2277 83,3 15903 12,5 Київська 3718 21 3888 54 1962 49,9 15710 10,6 Чернігівська 404 19,3 1840 40,9 831 32,3 11841 8,8 Волинська 1461 18,3 1139 27,9 663 26,6 5317 12,3 Всього по 6 губерніях 20185 17,3 23760 41,9 9972 29 85881 11,1
Як бачимоз таблиці, до 1909 року зворотний переселенський рух не мав особливого розмаху,але починаючи з 1910 року (і особливо в 1911 році) він  починає зростати,особливо у порівнянні з попередніми роками. Однак, за 7 років переселеннявідсоток селян, які поверталися, в губерніях Полтавській та Чернігівській, бувдосить незначний, хоча ці губернії давали найбільшу кількість переселенців доСибіру.
Збільшення кількостіселян, які поверталися на батьківщину, посилило занепокоєння уряду тапоміщиків. Щоб зменшити кількість зворотніх переселенців, Головне управлінняземлеустрою та землеробства циркуляром 30 грудня 1909 року заборонило видаватибезповоротну допомогу та безкоштовні білети тим ходакам, які вирушали за Уралта в зворотний бік, незаможним ходакам та переселенцям. Безкоштовний проїзд мігдозволятися тільки за клопотанням губернаторів і тільки сім'ям, які їхали наДалекий Схід, учасникам війни з Японією і тим селянам, виселення яких булопов'язане з переходом їх однообщинників на батьківщині до хутірського тавідрубного господарства. Було дозволено вільне ходакування у Східний Сибір тана Далекий Схід. Цим уряд розраховував направити туди самовільних переселенцівта попередити можливість повернення у центр країни тисяч сімей, які булиневлаштовані в інших районах [179, с.229]. Не дивлячись на значне зменшеннякількості переселенців та деяке покращення їх перевезення, умови, в якихзнаходилися селяни, залишались незадовільними.
Об'єктивнопереселення селян на окраїни мало в деякій мірі прогресивний характер дляекономіки Російської імперії. Переселення викликало значний розвиток виробничихсил у слабо розвинутих районах, які заселялися, підвищувало трудові ресурси цихокраїн. Переселенці в міру своїх сил та засобів освоювали цілинні землі,збільшували площу землі, яка оброблялася. Застосовувались також новісільськогосподарські знаряддя, що сприяло підвищенню в цих районахагротехнічного рівня сільського господарства.
Однак намірицарського уряду переслідували тільки одну мету – переселити на окраїни найбільшнебезпечну для поміщицького землеволодіння частину селян і тим самим розрядитиреволюційну атмосферу в країні. Про економічні інтереси переселенців уряд не турбувався.Він створював такі умови на місцях виходу, за яких переселенці продавали зазаниженими цінами свої земельні наділи, худобу, інвентар та інше майно багатимоднообщинникам. Багато селян таким чином несли великий матеріальний збиток вжез самого початку переселення. Важких втрат зазнавали переселенці в дорозі. Урядне організовував планомірної та своєчасної перевозки їх у ті райони, в які вонизаселялися.
Без врахуваннягосподарських інтересів переселенців створювався колонізаційний земельний фондСибіру. З огляду на нестачу заходів та спеціалістів, дослідження відставали відземлевпорядкувальних робіт. Місцева адміністрація не мала в своємурозпорядженні даних про стан та кількість вільних державних земель. Створенняпереселенських ділянок було спішним і непланомірним. До них включалисьнепридатні для господарського використання землі, від яких багато переселенціввідмовлялися при першому ознайомленні чи після декількох років безплідноїпраці.
Переселення якзасіб освоєння Сибіру та Туркестану в широких розмірах, з утворенням на новихмісцях розвинутих селянських господарств могло дати позитивний успіх лише заумов вкладення великих матеріальних коштів. Однак, уряд не приділяв особливоїуваги цій стороні переселенської справи. Для нормального господарства наДалекому Сході та в Сибіру потрібні були розгалужені системи залізничних тагрунтових шляхів у заселених місцевостях, видача державних позик (не менше 500крб.) на кожне господарство, розгалужена система забезпеченнясільськогосподарською технікою, пільгові умови кредитування переселенців іт.ін.
П.Столипін влітку1910 року разом з Головноуправляючим землевпорядкуванням та землеробствомздійснив поїздку до Західного Сибіру та  в Поволжя. Головною метою булоознайомлення з хутірськими господарствами. На підставі цього обстеженняпрем'єром були зроблені деякі висновки: відведення наділів переселенцям в Сибірповинно бути не в користування, а у приватну власність; грошові позикипереселенцям на домогосподарство потрібно впорядкувати не за матеріальною забезпеченістю,а за умовами заселення даного району; необхідно створити та розвиватиагрономічну допомогу пересельцям і т.інш.
Отже,переселення українських селян до Сибіру та Туркестану в роки столипінськоїреформи мало велике значення для заселення цих регіонів. Однак знищити земельнунужду селян, як цього сподівався уряд, такими заходами не вдалося.Недостатність фінансування приводила до того, що тільки заможні переселенцімали змогу відновити своє господарство на цілинних землях. Заселення Степовогокраю, Сибіру та Далекого Сходу не було слушно та доцільно організоване. Зсамого початку не було виконано жодної умови, яка б полугшувала переїзд селянна нові місця: безкоштовного лікування, харчування, перевезення майнапереселенців. Також уряд виявився неспроможним вирішити транспортну проблему.Неузгодженість строків переселення призводила до того, що проміжні станції булипереповнені селянами.
Неправильневрахування кількості та якості земель в Сибіру, Далекому Сході та Середній Азіїпризводили до того, що кількість бажаючих переселитися на ці землі перевищувалакількість земельних наділів, які були придатні для землеробства. В результатіцього більша частина українських переселенців змушена була повертатися в ріднімісця.
3.4.Реакція українського селянства на процес аграрного реформування
Кризові явища в сільському господарстві напочатку ХХ століття і селянські виступи напередодні і в роки першої російськоїреволюції вимагали негайного вирішення аграрного питання. Тому одним з головнихзавдань столипінської реформи було зменшення революційної напруги всуспільстві. Проте, як свідчать результати проведення реформи, вона не тількине зняла напругу в суспільстві, а навпаки, збільшила кількість незадоволенихаграрною політикою уряду. Активізуючи процес становлення капіталістичнихвідносин в сільському господарстві, реформа була покликана провести розчисткуселянських земель від «слабких» на користь «сильних» ташляхом радикальних заходів зруйнувати общину і почати накопичення капіталу населі. Двоякість аграрної політики П.А.Столипіна полягала в поєднанні більшпрогресивної системи капіталістичних відносин в сільському господарстві зізбереженням старих поміщицьких землеволодінь. Така урядова позиція викликаланезадоволення всіх груп українського селянства. Щодо реформування селянськоїобщини і виходу на відруби та хутори, то відношення тут було двояким. Були якприхильники, так і вороги цього процесу. В офіційній історіографії радянськогоперіоду переважала думка про негативне ставлення селянства до аграрної реформиП.А.Столипіна. Зокрема зазначалося, що селяни активно протестували противиділення на хутори та намагалися повернути землю заможних селян до общини.Причиною цьому було пограбування селянських земель куркулями [57, с.42]. Таку жточку зору займали і представники інших політичних течій в суспільній думціРосії та України. Так, кадетські вчені та політики негативно сприймали яксоціальні цілі реформи, так і методи її проведення. Існувала думка, щоселянством реформа сприймалася як насилля. Свідченням цьому було багатоселянських скарг, звернень в пресу та прямі протести та заколоти.
Проте, в порівнянні з результатамипроведення аграрної реформи П.А.Столипіна в Росії, ситуація в Україні була дещоінша. Відмінність полягала в тому, що на території України ще до проведенняаграрної реформи вже почався процес руйнування общинного землеволодіння. Томучастина українського селянства, переважно заможна, позитивно сприймала аграрнереформування 1906-1914 років.
Найбільше незадоволення селянами викликали:
1) примусовий характер руйнування общиниадміністративним керівництвом;
2) примусове виділення на хутори та відруби,коли надавалися найбільш непридатні для сільського господарства землі;
3) діяльність Селянського Поземельного Банкуз високими відсотками, недостатньою сумою позик, високими цінами на землю;
4) непродуманість і недостатністьфінансування урядом переселенської політики.
Зупинимося на цих причинах більш детально.
Як вжезазначалося, в суспільстві взагалі відношення до общини і нового законодавствабуло двояким. З одного боку, переваги приватного землеволодіння полягали увільному продажу землі, можливості її закладати. Ще однією перевагою було те,що хутірське і відрубне господарства давало можливість краще працювати наземлі, яка не розділена на багато шматків. З іншого боку, як би не переділяласяземля, все одно більше її не ставало. І ще для господарства потрібні булигроші, агрономічна допомога і т.ін.[154, 1908. — 28 апреля, 2 августа].
Для малоземельнихселян вихід з общини означав цілковите розорення. Він позбавляв їх можливостікористуватися общинними вигонами, водопоями та іншими угіддями, без яких вонине могли довго протриматись на відведеній латці землі, яка складала, якправило, 1-2 десятини. Тому біднота в масі своїй чинила опір руйнуванню общини.
Газетніповідомлення друкували дані не тільки про вихід селян з общини, але й про те,як реагувала община на її руйнування. Виділення з общини проходило за рішеннямиселян, і за наказами мирових посередників. Так, 14 травня на екстренномузасіданні Харківського повітового з'їзду було затверджено 23 приговориселянських громад і 5 постанов земського начальника про вихід з общини. ВПавлоградському повіті (Катеринославська губернія) вийшло з общини 4489 селян з28106 десятинами надільної землі, причому за приговорами сільських сходіввиділилося 1406 селян, а за постановою земського начальства – 3083 [161, 1908.- 18 травня; 5 липня].
Чому ж общинапротивилася виходу з неї своїх членів? Про це можна дізнатися з дописів власнихкореспондентів та газетних повідомлень. Не завжди в общині було достатньопридатної землі для виділення. Частіше за все общинні землі складалися зрізноманітних ділянок – орної землі, сінокосу, болота, а землі, придатної дляземлекористування в общині після виділення її членів, залишалося мало. Так, вдописі власного кореспондента газети «Рада» зазначалося, що в с.Піски(Лубенського повіту на Полтавщині) вигону, (тобто землі«непеределяемой»), який залишається в общині й надалі, налічувалося215 десятин, але більшість цієї землі зовсім непридатна була дляземлекористування: пісок, солончаки, болото та інш. [161, 1907. — 29 серпня].
Часто община недавала згоди на вихід селян, якщо більшість її були малоземельні селяни.Наприклад, в с.Пасіцелі Ананьєвського повіту Херсонської губернії малоземельніселяни, наділи яких складали 1-2 десятини, на сільському сході не дали згоди навиділення 100 господарів, які мали по 8-10 десятин землі [161, 1907. — 13вересня]. В с.Писарівка Вінницького повіту селяни пояснювали своє небажання виділятисяна хутори тим, що в багатьої сім'ях, які складаються з 6-7 чоловік, лише 1десятина, на якій хутір не заведеш [161, 1907. — 3 липня].
Пояснення такоїпротидії малоземельних селян виділенню на хутори дає Гр.К. в статті «Новийзакон про „землеустройство“ в газеті „Засів“. Авторзазначає, що для „убогих малоземельних“ господарів ніякої користі зхутірського господарства не має, оскільки вони лишаються громадської толоки[60, 1911. — 23 сентября].
Уряд всілякимизасобами намагався прискорити процес руйнування общини. Землевпорядкувальнікомісії приділяли багато уваги примусовому землеустрою. Однак, частіше за всеселяни протистояли цим нападкам. Вони писали скарги губернаторам, не давализгоди на виділення з общини, для чого земства повинні були розглядати справипро переділ землі, а це займало дуже багато часу. Часто після виділення згромади за постановами земств, одноосібники відчували з боку общини таодносельців негативне до себе ставлення. Справи навіть доходили до того, щовиділені з громади писали прохання на переселення до Сибіру [161, 1907. — 13вересня; 1908. — 1 квітня; 1909. — 14, 19 августа].
Виступи селянпроти тих, хто вийшов з общини, доводять, що в общинах тісно перепліталися 2протилежні течії: одна антиобщинна, інша – за збереження общини. В більшостісвоїй друга течія була більш масовою. Справа не тільки в тім, що община стоялана шляху розвитку капіталізму, її ліквідація мала прогресивне значення, а ще йу тім, що вона представляла собою дуже складний інститут, як зазначає дослідникВ.Г.Тюкавкін [187, с.256]. Відомо, що ліквідація общини мала прогресивнезначення. Однак не можна розглядати її тільки як земельно-переробний апарат.Селяни продовжували боротися проти поміщицького землеволодіння і проти хуторянта відрубників, заможних селян.
Часто офіційнічиновники так поспішали виконувати свою „справу“, що не зважали наякість землі і неможливість працювати на ній. Так, селяни с.БіличВолодимирівського повіту скаржилися на місцеву землевпорядкувальну комісію, якавиділила на хутори заболочену землю. Після розгляду скарги було рекомендовановиділити селянам позику для виробництва ними гідротехнічних робіт та приведенняцих земель у належний для землеробства стан [198, ф.442. — оп.708. — од.зб.173.- л.4].
Незважаючи нанегативне ставлення серед односельців до хуторян, українські селяни виявлялибажання розселитися на хутори чи відруби. Так, Олександрівськаземлевпорядкувальна комісія Катеринославської губернії ліквідувала 11000десятин казенної землі, утворивши на ній близько 600 господарств. Однак, селян,які бажали переселитися на ці хутори, було більше 3000 чоловік [161, 1909. — 27августа].
Бажання селянвиходити на хутори чи відруби коливалося в залежності від політичної ситуації.Наприклад, за дописом власного кореспондента газети „Рада“ вПодільській губернії, після розмежування викупленого маєтку на хутірськіділянки селяни с.Нестоіти погодилися перейти на хутірське господарство. Алевосени, перед початком роботи Державної Думи, відмовилися купувати ці ділянки,мотивуючи це тим, що „збереться Дума, то вона і без грошей землюдасть“ [161, 1907. — 18 октября].
Часто доофіційних органів влади потрапляли скарги від селян на незадовільні дії членівземлевпорядкувальних комісій за неправильне розмежування та за насильницькепримушення до виходу на хуторське господарство [198, ф.442. — оп.708. — од.зб.297. — лл.1-6; од.зб.612. — л.1-195; од.зб173. — л.1-14].
Малоземельніселяни не давали дозволу односельцям на вихід з общини, тому часто селянизверталися до урядових органів про допомогу. Так, в с.Губника Гайсинськогоповіту Подільської губернії частина селян звернулася до губернського присутсвіяз проханням допомогти розподілити надільні землі на відруби, оскільки частинаселян не дає дозволу на виділення своїх членів [198, ф.442. — оп.708. — од.зб.183. — л.1-233].
Інші ж скаргиселян були зовсім протилежними. В с.Мініни Радомисльського повіту Київськоїгубернії селяни подали скаргу на дії повітової землевопорядкувальної комісії,яка дозволила виділитися на відруб сім'ї Горбачей, у якої у власностіналічувалося 15 десятин зайвої землі [198, ф.442. — оп.709. — од.зб.194. — л.1-11].
Скарги селян нанезаконні дії землевпорядкувальних комісій друкувалися і в пресі. Так, газета»Рада" надрукувала листа селян з Уманського повіту, в якомузазначалося, що землевпорядкувальна комісія на чолі з мировим посередникомпримушує їх виходити на відрубні ділянки [161, 1908. — 23 сентября].
Отже, найбільшеневдоволення при запровадженні хутірського та відрубного землеволодіннявикликали у селян примусові дії влади, а також заможних селян, які привиділенні з общини забирали з собою належні їм надлишки землі. Часто цінадлишки перевищували норми селянського землеволодіння.
Незадовлення припроведенні аграрної реформи у селян викликали також дії Селянського ПоземельногоБанку. Допомога банку при купівлі селянами землі у поміщиків була доситьнезначною. До того ж підвищення Селянським Банком ціни на поміщицьку землютакож ставало на заваді селянам. В с.Війтовцях Переяслівського повіту банк,купивши землю, почав продавати її селянам, однак умови продажу здалися селянамважкими. Після цього Селянський Банк вирішив здавати цю землю в оренду по 9крб. за десятину. Недовіра селян до банку виявилася в тому, що вони відмовилисявід оренди цієї землі, хоча звичайна орендна ціна в цій місцевості сягала 15-20крб. за десятину [161, 1907. — 21 січня; 18 липня].
Велику роль впроведенні столипінської аграрної реформи відігравало переселення селян доСибіру. В Україні переселення носило масовий характер, однак умови, в якихпереселенці їхали на нові місця були незадовільними. Як зазначає газета«Колокол», залізниці не встигали перевозити всіх бажаючих виїхати доСибіру, навіть  у товарних вагонах [98, 1906. — 26 апреля]. Влада надавалапереселенцям право на безкоштовний проїзд до Сибіру з сім'єю у вагонах IVкласу. Як зазначав власний кореспондент газети «Рада», — вагони IVкласу — це звичайні товарні вагони з написом «40 человек, 8 лошадей».Однак, навіть такі умови переїзду не зупиняли селян в бажанні «шукатищастя в Сибіру» [161, 1907. — 6 ноября].
Незважаючи нанезадовільні умови переїзду до Сибіру, хвиля переселенців з України щорокузростала. Найчастіше переселялися малоземельні селяни. Вони вважали це єдиноюможливістю покращити свої земельні справи. Однак, зневірювалися в своїхсподіваннях майже одразу після прибуття на місце. Окрім незадовільних умовпроїзду, урядом майже нічого не було зроблено для влаштування переселенців намісцях. Так, селянин с.Преображенського Куп'янського повіту Харківськоїгубернії в своєму листі односельцям зазначав, що після прибуття на місце такупівлі хати і пари коней, грошей в нього залишилося тільки 80 крб., азаробітків не було [161, 1907. — 29 липня]. Після таких листів від односельців,деякі селяни відмовлялися від намагання переселитися, але часто незадовільніумови проживання на Батьківщині змушували їх не зважати на всі негаразди.
Невдоволені булиселяни не тільки умовами переселення, а й якістю землі, яку надавав уряд уСибіру. Хоча землі переселенцям надавали в достатній кількості, однак не завждивона була належної якості. Як зазначав в дописі кореспондент газети«Рада», переселенці с.Демки Золотоношського повіту Полтавськоїгубернії отримали великі ділянки землі, але якість її була поганою — «не вореш, не впашеш, посієш хліб, а вродить бур'ян» [161, 1907. — 27 октября].
Все це змушувалоселян, які переселилися до Сибіру, через деякй час повертатися. Звістки пронедостаню кількість та якість землі, незадовільні умови переселення,недостатність урядової допомоги призвели до того, що переселенська хвиля почалапотроху спадати. Багато ходаків, які поверталися з Сибіру, зазначали, що хочакількість землі є в достатній кількості, однак якість її не підходить длянормального землеробства [186, 1907. — 23 июня; 87, 1907. — 7 мая].
Гіркий досвід переселенцівзмушував селян відмовитися від бажання переселення за Урал. Так, зазначаєгазета «Рада», в 1910 році переселення в Азіатську Росію зменшилося.Переселенська справа, як до запровадження столипінської реформи, так і під часнеї продовжувала займати особливе місце. Хутірська та відрубна система невиправдала надії селян у справі покращення землеволодіння, а отже тількипереселення могло допомогти вирішити цю справу [161, 1911. — 22, 31 марта].
Таким чином,підсумовуючи реакцію українського селянства на процес аграрного реформування напочатку ХХ століття, можна зробити наступні висновки. По-перше, реакція напроцес реформування аграрного сектору серед селян була неоднозначною. Середприбічників можна виділити наступні групи:
1) ті селяни, якібули по сусідству з німецькими та чеськими колоністами;
2) селяни тихтериторій, де взагалі чи частково не було общинного землеволодіння;
3) найбільшзаможні селяни, які мали умови для створення повноцінного фермерськогогосподарства (переважно це селяни, які мали не менше 5 десятин землі);
4) малоземельніпереселенці, що ставили за мету створення окремого дрібного господарства.
Руйнування общинив Україні носило позитивний характер і не викликало у селян негативногоставлення. Однак, методи, якими діяла місцева влада, частіше за все викликалинегативну реакцію селянства. Селяни були невдоволені примусовим характеромруйнування общини. Незадоволення у селян викликало також примусове виділення нахутори та відруби, оскільки часто примушували виділятися селян, у яких буланедостатня кількість землі. Так, для Подільської губернії, за визначеннямгубернатора, нормальна площа хутірської ділянки визначалася 5 десятинами.
Двояке ставленнявикликала у селян діяльність Селянського Поземельного Банку. Надзвичайно високівідсотки за куплену землю, недостатня сума позик при купівлі землі, занадтовисокі ціни на землю не давали змоги селянам скористатися допомогою банківськихустанов. Навіть заможні селяни намагалися купувати землю поміщиківбезпосередньо, тільки іноді вдаючись до банківських позик.
Непродуманістьурядом переселенської політики та недостатність фінансування цих заходіввикликали у селян негативну реакцію, оскільки не давали можливості селянамвпроваджувати своє господарство на неосвоєних землях Сибіру та Середньої Азії.Більшість цілинних земель вимагала додаткових витрат для землеробства, а длябагатьох селян-переселенців це було недоступно. І хоча уряд надавав великогозначення процесу освоєння зауральських земель, однак ним нічого не булозроблено для запровадження агрономічної та матеріального допомоги переселенцям.
Отже, в більшостісвоїй негативну реакцію викликала не сама столипінська реформа в цілому, анасильницькі заходи, якими вона запроваджувалася, а також недостатняматеріальна допомога уряду чи відсутність такої.

ВИСНОВКИ
Підсумовуючипроведення аграрної реформи П.А.Столипіна в Україні на початку ХХ століття,можна зробити наступні висновки.
1. Проведенняаграрної реформи на початку ХХ століття було викликано рядомсоціально-економічних та політичних факторів. Це:
1) незакінченістьсоціально-економічних реформ 1861-1866 років (хоча була відмінена кріпацькасистема, але залишалася відстала форма общинного землеволодіння);
2) слабкепроникнення капіталістичного способу життя в сільське господарство;
3) розвитоквиробництв лише певної сільськогосподарської продукції (цукрова,сільськогосподарське машинобудування);
4) наростанняселянського та революційного руху;
5) світові кризисільського господарства початку ХХ століття та інше.
Для України цьогоперіоду реформування сільського господарства ставало необхідністю. По-перше,селяни більшості губерній України страждали від малоземелля та безземелля.По-друге, після реформи 1861 року общинне землеволодіння мало неоднаковерозповсюдження по території України у зв'язку з особливостямиземлекористування. По-третє, землеволодіння в Україні було тісно пов'язане зісторичними процесами: на Правобережжі після польського повстання 1863 року 90%землі перейшло до російських поміщиків.
Штучне підтримування поміщиками общини недавало змоги капіталізму розвиватися у сільському господарстві. Становіобмеження, які лежали на общинних землях, обстановка товарного виробництва,невдоволення селян забороною мобілізації земельної власності привели вкінці-кінців у 1905 році до революційної ситуації. Однак селяни ставили питанняпро розподіл землі надто гостро – знищення поміщицького землеволодіння тапередача всієї землі селянам. Уряд не мав наміру так глибоко заходити у справіземельного перерозподілу, тому й зупинився на прусському шляху реформування,який характеризувався збереженням великого поміщицького землеволодіння,реформованого до капіталістичних умов. Але цей шлях розвитку був найбільшсприятливим для центральних районів Росії. На відміну від якої, в Українісільське господарство було найбільш перейняте капіталістичними елементами. Томутакі підходи ставали на заваді більш прогресивному розвитку українського селакапіталістичного зразку. Результати фермеризації українського селянства булибільш дієвими ніж на території Росії. Це було пов'язано з тим, що розпадобщинного землеволодіння почався ще в ХІХ столітті, а столипінська реформа йогоприскорила. Необхідність реформування українського села за фермерськимамериканським зразком розвитку настільки була актуальною, що ще за часів роботиІ та ІІ Державних Дум представники від українського селянства пропонувалипроекти про перерозподіл приватного землеволодіння. Селяни навіть погоджувалисяз компенсаційними виплатами колишнім власникам.
Нове аграрнезаконодавство мало для України також і практичне значення. Оскільки в більшостірайонів общинне землеволодіння було формальністю, то указ від 9 листопада 1906року фактично затвердив юридично легалізацію існуючого землеволодіння.
Столипінськареформа мала на меті впровадження нових форм землекористування при збереженнііснуючого поміщицького землеволодіння. Але в Україні процес зменшенняпоміщицького землеволодіння свідчив про те, що частина землевласників не моглапристосуватися до економічних вимог дня, не зважаючи навіть на урядовупідтримку. Процес розпродажу панських земель в Україні продовжувався і післявпровадження реформи. Всього тільки за три роки після оголошення столипінськоїреформи поміщицьке землеволодіння в Україні зменшилося на 8,2%, а питома вагапанських посівів перед І Світовою війною складала 18% від загальної площі.
Закон 27 серпня1906 року «О предназначении казенных земель к продаже для расширениякрестьянского землевладения» для України не мав особливого значення,оскільки частка казенних земель в Україні була досить незначною длязабезпечення селян землею в достатній кількості.
Вихід селян зобщини за указом 9 листопада 1906 року про селянське землеволодіння не завждипроходив однозначно в різних губерніях України. Урядовим працівникам частодоводилося втручатися в процес руйнування общини. Головною причиною запереченнявиходу общиною було малоземелля. Це було пов'язано з тим, що общинні земліскладалися з різноманітних ділянок – ріллі, сінокосу, болота і т.ін. А землі,придатної для землекористування, було дуже мало, особливо, якщо з общинивиходило лише декілька членів.
Проте, в Україніпроцес виходу з общини проходив дуже активно. Приватне селянське землеволодінняпостійно зростало. В період з 1906 по 1910 роки воно зросло майже в 3 рази.Серед причин, які змушували селян закріплювати землю у приватну власність,можна виділити наступні: бажання вести самостійне господарство, побоюваннязагубити надлишки землі, намагання продати землю.
Новий закон мавна меті не тільки зруйнувати общину, але й ліквідувати недолікиземлекористування. Незручності, які створилися в результаті стихійногоземлеустрою, стояли на заваді поліпшення землеробства. Намагаючись досягтирівного розміщення кількості та якості землі, що відводилася на кожнегосподарство, селяни поділяли їх на дрібні смуги. В результаті утворилосячерезсмужжя, мілкосмужжя, дальноземелля  та інші недоліки землеустрою. Общиннівигони та випас худоби на пару вимагали збереження трипілля з примусовоюсівозміною. Але за такої системи господарства важко було впроваджувати новіформи аграрного устрою, застосовувати сільськогосподарські знаряддя та машини.З цього боку нове аграрне законодавство мало прогресивний характер, оскількизведена до одного місця земля давала можливість селянину підвищити продуктивністьсвоєї праці, застосувати новітні досягнення хліборобської техніки та підвищитисільськогосподарську культуру.
2. Якщо процесприватизації землі за часів столипінської аграрної реформи проходив в Українідосить швидкими темпами, то створення хуторів та відрубів наприватновласницьких землях відбувалося дуже повільно з декількох причин. Великакількість селян, які закріплювали землю у приватну власність, здебільшого малинамір тільки розірвати стосунки з общиною (це пояснюється тим, що хутірськасистема могла бути корисною лише за певного мінімуму землі, а за умовзбереження великого поміщицького землеволодіння лише незначна частина селянмогла сподіватися за допомогою покупки землі збільшити розмір свого надільногоземлеволодіння). Так, за даними губернаторів України про виділення землі уприватну власність і відведення її до одного місця на одне домогосподарство всередньому приходилося від 5,8 десятини в Київській губернії до 12 десятин уТаврійській. Але за повідомленнями періодичної преси середні наділи селян булидещо іншими — 4,–6 десятин в Київській губернії і 13 десятин в Таврійській.Кількість селян, які перейшли до хутірського та відрубного господарства вУкраїні, складали лише 7% від загальної кількості тих, хто закріпив землю уприватну власність.
Більша частинаселян не мала достатньо коштів навіть для того, щоб при переселенні на хутірперенести своє господарство. І хоча уряд надавав деяку допомогу в облаштуванніхуторів, насправді селянам було дуже важко її отримати. В разі отримання такихкоштів селянами, урядова допомога була незначною і не давала змоги в перші жроки існування на хуторі протриматися в разі неврожаю чи поганих природнихумов.
Часто урядовадопомога при виділенні на хутори та відруби зводилася до видання позик лише увиключних умовах – заболоченість ділянки, будова колодязів і т.ін. Зовсім невраховувалась потреба селян у новому сільськогосподарському реманенті,недостатньою була і агрономічна допомога, оскільки часто бракувало досвіченихспеціалістів.
При запровадженніхутірського господарства часто відношення урядовців носило схематично-шаблоннета однобічно-догматичне вирішення питання без достатньої уваги до всіхособливостей побутового, географічного, історичного характеру окремих регіонівімперії.
На завадінормальному впровадженню хутірського та відрубного господарства ставав також ібрак спеціалістів-землемірів, які були б здатні впоратися з великим обсягомробіт.
Виходячи зжиттєвого досвіду, селяни чинили опір виходу на хутори та відруби: селянськеземлеробство було залежним від примхів природи. Сам процес впровадження хуторівта відрубів не забезпечував підйому селянської агрокультури. Потрібне було нетільки показове запровадження хутірського господарства, але й широке навчанняселян новим методам господарювання, достатня урядова допомога для утриманнягосподарства в разі неврожаю і т.ін. Зміна форм землекористування була завждирезультатом розвитку техніки та економіки. Тому штучне насадження нових формгосподарства, які не відповідають економічним та аграрним умовам, ніяким чиномне могли бути гарантією майбутнього прогресу.
У впровадженнінового аграрного законодавства уряд робив ставку на заможних, але не звертавувагу на середнє селянство, яке, на відміну від «крепких и сильных»та «слабых и пьяных», складало в Україні більшу частину сільськогонаселення.
3. Питанняселянського малоземелля не вирішувала і оренда поміщицької землі. Хоча цей видземлекористування і був досить поширеним в Україні, однак в роки столипінськоїреформи він став непродуктивним. По-перше, панство намагалося здавати своюземлю в оренду великими ділянками та на довгий строк. По-друге, зростаюча цінана землю значно впливала і на орендні ціни. За часів реформи в деякихмалоземельних районах орендна ціна десятини підвищилася майже в 5 разів.
Селянам, якимвиділяли землю в приватну власність, недоцільно було орендувати землю навітьпри умові недостатньої кількості власної землі. До того ж більшість поміщиківвважала за краще продати землю Селянському Банку, ніж мати проблеми зі здачеюземлі в оренду.
Якщо до реформиП.А.Столипіна поміщики здавали землю в оренду не тільки за гроші, але й завідробітки, то починаючи з 1906 року умови оренди для селян значнопогіршуються. До того ж селянським малоземеллям часто користувалися іСелянський Банк, і заможні селяни, які мали гроші для довгострокової оренди,щоб передати її за більшу ціну на 1 рік маленькими ділянками.
Післявпровадження аграрної реформи функції по здачі землі в оренду приймає на себеСелянський Банк. Маєтки, які не були розпродані, розподілялися на ділянки іздавалися в оренду селянам. Таким чином, на плечі селян перекладався тягар поутриманню банківських земель.
4. ДіяльністьСелянського Банку за часів аграрної реформи набула великого значення. Ще усерпні 1906 року царським указом було передано Селянському Банку для продажуселянам казенні, удільні, церковні та монастирські землі. Указом 15 листопада1906 року розширювалися позикові операції Селянського Банку, якому надавалосяправо видавати позики під заставу надільної селянської землі.
Селянський Банквиступав як захисник класових інтересів поміщиків, тому саме завдяки діяльностіцього банку в Україні значно зросли ціни на землю. В малоземельних губерніях,таких як Київська, Подільська, Харківська та Чернігівська, ціни Банку буливищими на 20% за купівельні. Так, за даними періодичної преси, ціни на землю,яку купував Селянський Банк коливалися від 125 крб. за десятину у Волинськійгубернії до 209 крб. – у Подільській. Отже в малоземельних губерніях ціни наземлю, яку купував у поміщиків Селянський Банк були найбільшими по Україні.
На СелянськийБанк було покладено завдання впровадження хутірського та відрубногогосподарства. В Україні більша частина земель, які продавалися Банком,опинилися в руках відрубників та хуторян. З усієї землі, проданої банком вУкраїні в період з 1907 по 1910 роки, 85,6% було продано хутірським тавідрубним господарствам.
Досить високіціни власників-поміщиків на землю не давали змоги селянам купувати землюбезпосередньо в них. Селянський Банк, надаючи кредит на купівлю землі,зосереджував в своїх руках посередницькі угоди на купівлю землі селянами впоміщиків. Так, за офіційними даними, середня кількість придбаної без участібанку землі становила на 1908 р. в Київській губернії – 1,6 дес. на одногогосподаря, Чернігівській – 3,4 дес., Полтавській – 4 дес., Харківській – 4,8дес., Херсонській – 5,1 дес., Таврійській – 6,7 дес., Катеринославській – 8,1дес.
Селянський Банквсіляко намагався сприяти урядовій політиці у насадженні заможних господарств,тому з твердістю стягав з покупців землі платежі, не зупиняючись навіть передруйнацією господарств несправних позичальників. Після впровадження новогоаграрного законодавства змінюється і соціальний склад покупців. Якщо дореволюції 1905 року головними покупцями банківських земель були селянськіобщини і товариства, то починаючи з 1907 року монопольними покупцями стаютьокремі господарі.
За рокистолипінської реформи найбільший відсоток хутірських та відрубних господарствна теритoрії Російської імперії, які утворилися на банківських землях, припадавна Україну. До 1911 ріку в шести українських губерніях (Правобережжя таЛівобережжя) було 33% хуторів та 48% відрубів від загальної кількості по всійімперії.
Позики, яківидавалися Селянським Банком на землі для купівлі селянами, були достатньовисокими. Але якщо зважити на продажну ціну, яка становила в середньому поУкраїні 250-350 крб. за десятину, не всі селяни мали змогу доплатити задесятину щонайменше 10% від її вартості. Так, за даними періодичної преси вукраїні середня ціна десятини землі складала 220 крб. Селянський Банк видававпозику в середньому 147 крб. на десятину. Навіть при допомозі Банку сплачуватисуму в 365 крб. за п'ять десятин придбаної ділянки малоземельним чибезземельним селянам було дуже важко.
Невигідною буладля селян політика Банку щодо продажу надільної селянської землі. Якщо напоміщицькі землі Банк постійно підвищував ціни, то надільні селянські землікоштували вдвічі дешевше за ринкові.
Загальна політикаСелянського Банку, яка була спрямована на підтримку урядової політики стосовнозбереження поміщицької землевласності, недостатність фінансування та кредитноїполітики у справі влаштування хутірського та відрубного господарств малинегативні наслідки для підсумків реформи в Україні. До того ж після початку ІСвітової війни уряд був змушений скоротити і так недостатнє фінансуванняреформи.
5. Переселенськаполітика уряду була спрямована більш за все не на покращення аграрної справи, аскоріше на звільнення європейської частини Росії від «революційнихелементів».
Непродуманістьорганізайного боку справи, недостатність фінансування переселенців, завищенідані щодо вільних для переселення земель мали негативні наслідки дляпереселенської справи. За даними періодичної преси, наприклад, в Чернігівськійгубернії лише 39% всіх переселенців мали більше 500 крб. для переселення, 300крб. мали 14%, всі ж інші селяни або взагалі не мали грошей на переселення, абомали менше необхідних за офіційними підрахунками 300 крб.
Для Українипереселення в цілому носило негативний характер, оскількі більшістьпереселенців були незаможними, не мали достатньо коштів для влаштування нановому місці і після декількох років марних намагань влаштувати в Сибіру власнегосподарство, поверталися додому, поповнюючи ряди безземельних селян. Загальнакількість переселенців з Сибіру, які повернулися на батьківщину з 1906 по 1912рр. складала в Чернігівській губернії 8,8%, Полтавській — 9,9%, Київській — 10,6%, Волинській — 12,3%, Харківській –12,5%, Херсонській – 20,4%
Взагалі, передпереселенцями на місцях нового облаштування господарства ставали ті ж питання,що і вдома. Додатково тут існували брак води, віддаленість від залізниць,непридатність землі для господарства. Багато земель Переселенського Управліннятак і залишилися незаселеними.
КолонізаціяСибіру та Туркестану в тих розмірах, які намагався запровадити уряд, могларозвинутися лише за умов попереднього вкладання великого капіталу у цю справу.
Однак, якщо дляУкраїни переселення мало негативний наслідок, то в цілому по Російській імперіїекономічна доцільність заселення східної частини імперії носила позитивнийхарактер. По-перше, за роки столипінської реформи був здійснений великийстрибок в економічному та соціальному розвитку Сибіру. Населення даного регіонуза роки колонізації збільшилося на 153%. Велику частину колонізаторів складалиукраїнські селяни. За роки з 1906 по 1913 в Сибіру були збільшені посівні площіна 80%.
6. Реакціяукраїнського селянства на проведення столипінської аграрної реформи буланеоднозначною. Серед селян були прибічники реформи, яких можна розділити нанаступні групи:
1) селяни, якімешкали поряд з німецькими та чеськими колоністами і намагалися наслідувати їхдосвід у формуванні господарства;
2) селяни, натериторії мешкання яких взагалі чи частково не було общинного землеволодіння;
3) заможніселяни, які мали надлишки землі для утворення повноцінного господарства;
4) малоземельніселяни, які переселялися за Урал.
Однак, вбільшості селяни вороже ставилися до проведення реформи, оскільки всі заходи поруйнуванню общини та впровадженню хутірського та відрубного господарствапроводилися урядовцями насильницькими методами. Негативне ставлення у селянвикликала діяльність Селянського Поземельного Банку (велика ціна на землю,підвищені відсотки за позику, недостатня кількість банківської позики накупівлю землі). Непродуманість урядом переселенських заходів та недостатністьфінансування викликали у селян також негативне ставлення до переселенськоїполітики. І хоча селяни України складали значну частину колоністів азіатськоїРосії, однак невлаштованість господарства на нових місцях змушувала їхпротестувати проти незадовільних умов господарювання за Уралом. Тому кількістьзворотніх переселенців за часів столипінської аграрної реформи постійнозростала.
7. Загостренняаграрної проблеми на початку ХХ століття привертало увагу багатьох політичнихорганізацій, і загальноросійських, і українських. Більшість політичних партій всвоїх програмах наголошували на відновленні соціальної справедливості повідношенню до селянства (скасування викупних платежів, повинностей та податків,які були покладені на селянство після скасування кріпацтва в 1861 році),зрівняння селянства в громадянських правах з іншими верствами суспільства.
Революційно-демократичні,соціалістичні та ліберальні українські та загальноросійські партії наголошувалина поліпшенні селянського землеволодіння за рахунок державних, удільних,кабінетських, монастирських та частини приватновласницьких земель. Кадети,Партія демократичних реформ, УДРП навіть пропонували компенсацію великимиземлевласникам за рахунок держави вартості їх земель.
Особливогопогляду на земельну власність дотримувалися українські та загальноросійськіесери. В своїх програмах вони наголошували на націоналізації землі, яка повиннабула перейти в загальнонародне користування.
Особливу увагу впрограмах політичних партій займала оренда землі. Майже всі політичні партіїнаголошували на впорядкуванні законів, які б регулювали відносини міжорендарями та орендні ціни.
Особливогопогляду на приватну власність додержувалися загальноросійські монархічніпартії, які вважали, що збереження поміщицького землеволодіння обов'язкове, аполіпшити важке становище селянства можливо за рахунок посиленої та покращеноїобробки землі.
Характерною рисоюнаціонально спрямованих партій було те, що вони ставили питання вирішенняаграрної проблеми поряд з національною. Рушійною силою розглядалося самеселянство, а не пролетаріат (РУП). Загальноросійські партії розглядали аграрнепитання в Україні як складову частину аграрної проблеми всієї Російськоїімперії і не виділяли особливостей сільськогосподарського стану українськихземель.
Оцінюючи в ціломупідсумки столипінської аграрної реформи в Україні, можна з упевненістюстверджувати, що накопичений досвід аграрного реформування сільськогогосподарства України потребує подальшого детального вивчення, осмислення і можебути використаний в сучасних умовах розвитку української економіки, зокремасільського господарства. З огляду на це пропонуються наступні рекомендації:
1. Вважати задоцільне поєднання зусиль істориків, економістів, сільськогосподарськихпрацівників, представників політичних партій, громадських організацій,представників влади та різних рівнів управління з метою продовження цінногодосвіду організації та проведення всеукраїнських конференцій з проблемсільського господарства в історичному контексті, в розтині потреб сучасності тамайбутніх перспектив.
2. Слід подолатитрадиційні погляди у висвітленні минулого та сьогодення українського народу. Впідручниках, наукових посібниках та збірниках має панувати новий погляд на рольукраїнського селянства в економіці України зазначеного періоду, зокрема воцінці ограрного реформування в Україні за часів столипінської політики.
3. Потребуєподальшого наукового дослідження і висвітлення роль всіх верств українськогоселянства (особливо середнього прошарку) в розвитку сільського господарства таекономіки України та Російської імперії в цілому в період реформування напочатку ХХ століття.
4. Назрів час дляпідготовки та видання фундаментальної наукової праці про роль селянства векономічному житті України в різні часи української історії.
5. Необхіднопідготувати і запровадити в коледжах та вузах навчальні посібники і спецкурсина теми:
— Історіяаграрного реформування в Україні;
— Роль сільськогогосподарства в економічному житті України;
— Українськеселянство в соціально-політичному житті;
— Досвідаграрного реформування для сучасного сільського господарства України;
— Періодичнапреса у висвітленні проблем аграрного реформування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛІ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аврех А.Я. Столыпин и судьбы реформ вРоссии. — М.: Политиздат, 1991. — 286 с.
2. Аврех А.Я. Столыпин и Третья Дума. — М.:Наука, 1968. — 520 с.
3. Аврех А.Я. Царизм и третьеиюньскаясистема. — М.: Наука, 1966. — 181 с.
4. Аграрная эволюция России и США в XIX — начале ХХ века: Материалы советско-американских симпозиумов. — М.: Наука, 1991.- 359 с.
5. Аграрное движение в России в 1905-1906гг. Порайонные обзоры: Б.Б.Веселовского, В.С.Голубева, В.Г.Громана и др. — Ч.2.- СПб, 1908. — 543 с.
6. Аграрные отношения и земельная политикацаризма в Сибири (конец XIX века – 1917 г.).: [Сборник статей.]/Красноярскийгос. пед. ин-т; [Редкол.: М.Б.Шейнфельд (отв. ред.) и др.]. – Красноярск: КГПИ,1982. – 90 с.
7. Аграрный вопрос в Совете Министров (1906г.). — М., Л.: Гос. изд-во, 1924. — 200 с.
8. Антонова С.И. Периодическая печать какисторический источник по истории СССР (1895-1917 гг.). Для студ.-заочников ист.фак. гос. ун-тов. Вып 1. – М.: Изд. Московского ун-та, 1966. – 56 с.
9. Анфимов А.М. Земельная аренда в России вначале ХХ века. – М.: Из-во Акад. наук СССР, 1961. – 208 с.
10. Анфимов А.М. К вопросу о характереаграрного строя европейской России в начале ХХ века.// Ист. записки. – 1959. — № 65. – с.119-162.
11. Анфимов А.М. Крестьянское хозяйствоЕвропейской России, 1881-1904. – М.: Наука, 1980. – 239 с.
12. Анфимов А.М. Крупное помещичье хозяйствоевропейской России (конец XIX – начало ХХ вв.). – М.: Наука, 1969. – 394 с.
13. Анфимов А.М. Тень Столыпина надРоссией.// История СССР. – 1991. — № 4. – с.112-121.
14. Анфимов А.М. Экономическое положение иклассовая борьба крестьян Европейской России (1881-1904 гг.). – М.: Наука,1984. – 232 с.
15. Багатопартійна українська держава напочатку ХХ ст.: Програмні документи перших політичнихпартій./Наук.-інформаційне підприємство «Пошук». [Упоряд.В.С.Журавський.]. — К.: Наук.-інформаційне підприємство «Пошук»,1992. — 92 с.
16. Балабанов М.Царская Россия ХХ в. – Б.в.д. – 239 с.
17. Балацька Л.А.Революція 1905-1907 рр. на Україні: Рекл.покажчик літ./ [Л.А.Балацька,Г.Г.Волошина, А.М.Комський]. – К.: Політвидав України, 1980. – 46 с.
18. Барабой А.З.Аграрний капіталізм у Росії і столипінська земельна реформа.// Укр. Істор.Журнал. — 1980. — № 11. — с.86-96.
19. БелевскийА.С. Земельный вопрос и национализация земли. – М.: Изд. Е.В.Кожевниковой иЕ.А.Коломийцевой: Тип. Г.Лисснера и Д.Собко, 1906. – 68 с. (Б-ка«Свободная Россия»/Под общ. ред. С.П.Мельгунова и П.М.Шестакова; №16).
20. Березняк З.Я.Социально-экономическое положение крестьян европейской части России и политикасамодержавия в крестьянском вопросе (1900-1904 гг.). Автореф. дисс. на соиск.уч. степени канд. ист. наук. – К., 1952. – 16 с.
21. Бойко В. Земство і народні управи. –Вид. Центр. Ком. Укр. партії соціалістів-федералістів. – К.: Друк. т-ва«Час», 1917. – 15 с.
22. Бржеский Н.Общинный быт и хозяйственная необеспеченность крестьян./Исследов. Н.Бржеского.– Спб.: Кришбаум, 1899. – 87 с.
23. Буцик А.К.Селяни і сільський пролетаріат Київщини в період російської революції. – К.:Вид-во Київ. ун-ту, 1957. – 119 с.
24. ВасилевскийЕ.Г. Идейная борьба вокруг столыпинской аграрной реформы. — М.: Соцэкгиз, 1960.- 227 с.
25. Васильев Н.П.Правда о кадетах. — Новое доп. и перераб. изд. — СПб.: Мирный труд, 1912. — 95с.
26. ВернадскийВ.И. Из размышлений по аграрному вопросу в России.// Вопросы истории,естествознания и техники. — 1989. — № 1. — с.63-66.
27. Воейков Д.,Загоскин В. Киевская губерния: Статистические сведения о распределенииземлевладения, о ценности имений и о крестьянском деле: с 2хромолитографированными картами. – Спб: В тип. Безобразова и комп., 1867. –146,3 с.
28. Возрождениек.-д.: [О возрождении орг. конституционных демократов]: Сб. ист. очерков./[Ред. В.Золотарев]. — М.: РИА «Достоинство», 1991. — 27 с.
29. ВолковинськийВ.М., Левенець Ю.А. П.А.Столипін: з життя та державної діяльності.//Укр. Істор.Журнал. — 1991. — № 2. — с.115-124.
30. Вощинин В.П.Переселение и землеустройство в Азиатской России: Сб. законов и распоряжений. — Пг., 1915. — 509 с.
31. Газета(Киевское губернское земство). 1908 — 1912 гг.
32. Гайдай Л.І.Деякі аспекти капіталістичної еволюції і селянських господарств ПравобережноїУкраїни (1906-1914 рр.).// Укр. Істор. Журнал. — 1982. — № 7. — с.116-123.
33. Гайсинович А.Крестьянское движение 1902 года в Харьковской и Полтавской губерниях. – М.:Изд-во Всесоюзн. об-ва политкаторжан и ссыльно-поселенцев, 1934. – 54 с.
34. ГерасименкоГ.А. Борьба крестьян против столыпинской аграрной политики. — Саратов: Изд-во Сратов.ун-та, 1985. — 344 с.
35. ГолобуцькийВ.О. Економічна історія Української РСР (Дожовтневий період). — К.: Вища школа,1970. — 298 с.
36. Голуб А.І.Перспективи аграрних перетворень на Україні в документах РУП-УСДРП (1900-1907)// Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали других наукових читань,присвячених пам'яті Д.П.Пойди. – Дніпропетровськ, 1997. – с.107-112.
37. Горюшкин Л.М.Сибирское крестьянство на рубеже двух веков. Конец XIX – начало ХХ./Отв. ред.д-р ист. наук проф. И.М.Разгон. – Новосибирск: Наука, Сибирское отделение,1967. – 412 с.
38. Горякина В.С.Крестьянское движение на Украине в 1907-1911 гг.// История СССР. — 1972. — № 1.- с.125-134.
39. Громадськадумка (Київ). 1906 р.
40. Грунт А.Я.,Фирстова В.Н. Россия в эпоху империализма (1890-1907 гг.). – М.: Изд-во ИМО,1959. – 174 с.
41. Грунт А.Я.,Фирстова В.Н. Россия в эпоху империализма. Вып. 2. (1907-1917 гг.). – М.:Изд-во ИМО, 1960. – 160 с.
42. Губенко Г.Н.Развитие капитализма в крестьянском хозяйстве Юга Украины (конец ХIХ – началоХХ вв.)./Конспект лекций./ — К.: Вища школа, изд-во при Киев. ун-те, 1976. – 44с.
43. Дашевич В.Переселение в Сибирь. — СПб, 1912. — 84 с.
44. Добра порада(Катеринослав). 1906 р.
45. ДоморослийВ.І. Діяльність української парламентської громади в І та ІІ Державних Думах(1906-1907 рр.). Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. іст. наук.07.00.01./Київ. ун-тет ім. Тараса Шевченка. – К., 1994. – 24 с.
46. Дроздов И.Г.Аграрные волнения и карательные экспедиции в Черниговской губернии в годы первойреволюции, 1905-1906 гг. – М., Л.: Госизд-во, 1925. – 189 с.
47. ДубровскийС.М. К вопросу от уровне развития капитализма в России и характере классовойборьбы в деревне в период империализма. – М., 1960. – 54 с.
48. Дубровский С.М. Сельское хозяйство икрестьянство России в период империализма. – М.: Наука, 1975. – 398 с.
49. Дубровский С.М. Столыпинская земельнаяреформа. – М.: Изд-во Акад. наук, 1963. – 599 с.
50. Дубровський В. Селянські рухи на Україніпісля 1861 р. (Нарис). — [Х.], 1928. — 255 с.
51. Дякин В.С. Самодержавие, буржуазия идворянство в 1907-1911 гг. Под ред. Р.Ш.Ганелина. — Л.: Наука, Ленинград.отд-ние, 1978. — 246 с.
52. Евреинов Г.А. Крестьянский вопрос в егосовременной постановке. – Спб: Бенке, 1903. – 83 с.
53.Екатеринославское Губернское Земское Собрание. Журналы заседанийЕкатеринославского Губернского Земского Собрания 49-й очередной сессии 1914 г.(с 19-го по 28-е января 1915 года). – Екатеринослав: Тип. Губерн. Земства,1915. – 535 с.
54.Екатеринославское Губернское Земское Собрание. Журналы заседанийЕкатеринославского Губернского Земского Собрания 50-й очередной сессии 1915 г.(с 15-го по 23-е января 1916 года): С приложениями – Екатеринослав: Тип.Губерн. Земства, 1916. – 1220с.
55. Економічніпередумови Великої Жовтневої соціалістичної революції (На матеріалах України).[Збірник статей. Ред. колегія: д-р екон. наук проф. Д.Ф.Вірник (відп. ред.) таінші]. – К.: Наукова думка, 1967. [Вип. 3]. – 163 с.
56. Ефименко А.Южная Русь: очерки, исследования, заметки. – СПб, 1905. – Т.1. – 439 с.; Т.2. –358 с.
57. Ефремов П.Н.Столыпинская аграрная политика. — М.: Госполитиздат, 1941. — 142 с.
58. Жданов А.В.Аграный кризис конца ХIХ века в европейской России. Автореф. дис. на соиск.учен. степени канд. ист. наук (07.00.02) – Л., 1977. – 20 с.
59. ЖивописнаяРоссия: Отечество наше в его земельном, историческом, племенном, экономическоми бытовом значении./Под общ. ред. П.П.Семенова. – Спб., М.: Вольф, 1881. – Т.5:Малороссия, Подолия и Волынь: Полтавская, Черниговская, Волынская Подольская,Харьковская и Киевская губернии. Ч.1. – 1897. – 8,332 с.; Т.5. Малороссия иНовороссия. Ч.2: Бессарабская, Херсонская, Екатеринославская и Таврическаягубернии. – 1898. – 8,298 с.
60. Засів (Київ).1911-1912 рр.
61. Зырянов П.Н.Крестьянская община европейской России, 1907-1914 гг./Рос. акад. наук, Ин-трос. истории. – М.: Наука, 1992. – 256 с.
62. Иванова Р.М.Материалы крестьянского поземельного банка как источник для изучениясоциально-экономических отношений в деревне в конце ХIХ – начале ХХ века(Подворные списки заемщиков Моск., Пенз., Кур., Могилев. отд-ний банка).Автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. ист. наук (07.00.09). – М.: Изд-воМоск. ун-та, 1973. – 24 с.
63. Іванушкін В.Селянський рух 1905-1906 рр. на Київщині: Економічні передумови, зміст танаслідки/Іст.-парт. Київ. окркому КП(б)У. – К.: Держвидав, 1926. – 99 с.
64. ИллерицкаяЕ.В. Аграрный вопрос. Провал аграрных программ и политики непролетарских партийв России. — М.: Наука, 1981. — 166 с.
65. ІндиченкоП.Д. Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії (1861-1917 рр.). — К.,1959. — 100 с.
66.Историко-бытовые экспедиции. 1949-1950. Материалы к вопросу расслоениякрестьянства и формирования пролетариата в России конца XIX – начала ХХ века.Под ред. акад. А.М.Панкратовой. – М.: Госкультпросветиздат, 1953. – 240 с.
67.Историко-бытовые экспедиции. 1951-1953. Материалы по истории пролетариата икрестьянства России конца XIX – начала ХХ века. [Сборник статей]. Под общ. ред.акад. А.М.Панкратовой. – М.: Госкультпросветиздат, 1955. – 222 с.
68. Історія місті сіл Української РСР. В 26 томах. / За ред. Тронько П.Т. — К., 1968-1970.
69. Історіянародного господарства Української РСР: У 3 т., 4 кн. / Голов. редкол.І.І.Лукінов та ін. — К.: Наукова думка, 1983. — Т.1. Економіка досоціалістичнихформацій./Редкол.: Т.І.Дерев'янкін (відп. ред.) та ін. — 463с.
70. Историяполитических партий России: [Учеб. для студентов вузов, обучающ. по спец.«История»]./ [Думова Н.Г., Ерофеев Н.Д., Тютюкин С.В. и др.]; Подред. А.И.Зевелева. — М.: Высшая школа, 1994. — 446 с.
71. Історіяселянства Української РСР: У 2 т./ Редкол. В.А.Дедиченко та ін. — К.: Науковадумка, 1967. — Т.1: Від найдавніших часів до Великої Жовтневої соціалістичноїРеволюції. — 551 с.
72. ИсторияУкраинской ССР: в 10-ти т./ АН УССР, Ин-т истории; Гл.редкол.: Ю.Ю.Кондуфор(гл. ред.) и др. – К.: Наукова думка, 1983. – Т.5. Украина в периодимпериализма (Начало ХХ века)/Редкол.: В.Г.Сарбей (отв.ред.) и др. – 1983. –558 с.
73. ІсторіяУкраїнської РСР: У 8-ми т., 10-ти кн. /Голов. редкол.: Ю.Ю.Кондуфор (голов.ред.) та ін. – К.: Наукова думка, 1978. – Т.4. Україна в період імперіалізму(1900-1917)./[В.Г.Сарбей, Р.Г.Симоненко, Л.В.Матвєєва та ін.]. Редкол.:Ф.Є.Лось (відп. ред.) та ін. – 1978. – 531 с.
74. Кабытов П.С.Русское крестьянство в начале ХХ века./ Науч. ред. Г.А.Герасименко. – Куйбышев:Изд-во Саратов. ун-та. Куйбышев. филиал, 1990. – 149 с.
75. Как жили иборолись за свое освобождение рабочие и крестьяне в царской России. — М.:Молодая гвардия, 1950. — 34 с.
76. Как можетбыть решен земельный вопрос. – СПб: Земля и воля, 1906. – 64 с.
77. Как смотрятсоциалисты-революционеры и социал-демократы на крестьянство и земельный вопрос.– СПб, 1906. – 32 с.
78. Карелин А.А.Общинное владение в России. — СПб., 1893. — 288 с.
79. КарнауховаЕ.С. Размещение сельского хозяйства России в период капитализма (1860-1914гг.). — М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1951. — 216 с.
80. Карпачев М.Д.Истоки российской революции: Легенды и реальность. — М.: Мысль, 1991. — 269 с.
81. Карпов Н.Аграрная политика Столыпина. – Л.: Прибой,1925. – 238с.
82. Кауфман А.А.Аграрный вопрос в России: Курс нар. ун-та. – М.: Моск. научн. изд-во, 1918. –268 с.
83. Кауфман А.А.К вопросу о причинах и вероятности будущности русских переселений. – М., 1898.– 49 с.
84. Кауфман А.А.Община. Переселение. Статистика: Сб. статей. — М.: Леман и Плетнев, 1915. — 510с.
85. Кауфман А.А.Переселение и колонизация. – Спб.: Общественная польза, 1905. – 430 с.
86. КачоровскийК.Р. Русская община: Возможно ли, желательно ли ее сохранение и развитие? — 2-еизд. – М.: Рус. т-во печат. и издат. дела, 1906. – 362 с.
87. Киевлянин(Киев). 1906-1914 гг.
88. Киевскаягуберния. Обзор Киевской губернии за 1909 год. – К.: Губ. тип., 1910. – 188 с.
89. Киевскаягуберния. Обзор Киевской губернии за 1910 год. – К.: Губ. тип., 1911. – 213 с.
90. Киевскаягуберния. Обзор Киевской губернии за 1912 год. – К.: Губ. тип., 1912. – 188 с.,16 ведомостей.
91. КиевскоеГубернское Земское Собрание. Первая чрезвычайная сессия, 18-21 августа 1911 г.:Стенографический отчет. – К.: Тип. Имп. Ун-та Св.Владимира Акц. о-ва печ. ииздат. дела Корчак-Новицкого, 1911. – 166 с.
92. Киевскоегубернское земство. Журналы и протоколы комиссий Губернского Земского собранияочередной сессии 1913 г. (12-го – 17-е декабря 1913 г.). – К.: Типо-литогр.насл. Круглянского, 1914. – 165 с.
93. Киевскоегубернское земство. Журналы и протоколы комиссий Губернского Земского собранияочередной сессии 1914 г. (24-го – 31-е января 1915 г.). – К.: Типо-литогр.насл. Круглянского, 1915. – 185 с.
94. Киевскоегубернское земство. Журналы и протоколы комиссий Губернского Земского собранияочередной сессии 1915 г. (30-го января – 4-е февраля 1916 г.). – К.: Тип. Имп.Ун-та Св.Владимира Акц. о-ва печ. и издат. дела Корчак-Новицкого, 1916. – 163с.
95. Киевскоегубернское земство. Земский отдел на Киевской Всероссийской Выставке 1913 года– К.: Тип. Имп. Ун-та Св.Владимира Акц. о-ва печ. и издат. делаКорчак-Новицкого, 1913. – 324 с.
96. КовальченкоИ.Д. Социально-экономический строй помещичьего хозяйства в Европейской России вэпоху капитализма: Источники и методы изучения./И.Д.Ковальченко, Н.Б.Селунская,Б.М.Литваков. – М.: Наука, 1982. – 263 с.
97. КовальченкоИ.Д., Милов Л.В. Всероссийский аграрный рынок XVIII — начала XX вв. Опытколичественного анализа. -М.: Наука,1974. — 413с.
98. Колокол(Полтава). 1906 г.
99. Коник О.О.Діяльність селянських депутатів з України в І і ІІ Державних думах. Автореф.дис. на здоб. наук. ступеня канд. іст. наук. 07.00.02./Київ. ун-тім.Т.Шевченка. – К., 1994. – 23 с.
100. Корелин А.П.Сельскохозяйственный кредит в России в конце XIX – начале ХХ в./ Отв. ред.В.И.Бовыкин; АН СССР, Ин-т истории СССР. – М.: Hаука, 1988. – 259 с.
101. КорниловА.А. Очерки по истории общественного движения и крестьянского дела в России. — СПб.: Тип. т-ва «Общественная польза», 1905. — 473 с.
102. КрестовниковГ.А. Могут ли быть переделы надельной земли крестьян после окончания выкупнойоперации. – М., 1908. – 23 с.
103. Крестьянскоедвижение в России в 1890-1900 гг. Сборник документов. Под ред. д-ра ист. наукА.В.Шапкарина. – М.: Соцэкгиз, 1959. – 750.
104. Крестьянскоедвижение в России. Июнь 1907 — июль 1914 гг. Сборник документов. Ред. [и авт.предисл., с.5-36] А.В.Шапкарин. — М.-Л.: Наука, Лениград. отд., 1966. — 677 с.
105. Крестьянскоехозяйство в Суражском уезде Черниговской губернии по двум переписям 1882 и 1911гг./Оценочно-статистическое бюро Черниговского Губернского Земства. – Чернигов:Изд-во Черниговской Губернской Земской Управы: тип. Губернского Земства, 1916.– 4,29, 1,37 с.
106. Крестьянствокак свободное сословие. – М.: Тип. т-ва И.Д.Сытина, 1905. – 95 с.
107. Кризиссамодержавия в России. 1895-1917. / [Б.В.Ананьич, Р.Ш.Ганелин, Б.Б.Дубенцов идр; Редкол.: В.С.Дякин (отв. ред.) и др.]. — Л.: Наука, Ленинград. отделение,1984. — 664 с.
108. КрутиковВ.В. Источники по социально-экономической истории Украины периода капитализма(1861-1900 гг.): Учеб. пособие. – Днепропетровск: ДГУ, 1980. – 133 с.
109. КучумоваЛ.И. Сельская община в России (вторая половина XIX в.). – М.: Знание, 1992. –63 с.
110. Лещенко М.Н.Класова боротьба в українському селі на початку ХХ століття. – К.: ПолітвидавУкраїни, 1968. – 204 с.
111. Лещенко М.Н.Селянський рух на Україні в роки першої російської революції. — К.:Держполітвидав УРСР, 1956. — 188 с.
112. Лівицька М.На грані двох епох. — Нью-Йорк: Комітет,1972. – 355с.
113. Лось Ф.Є.Революція 1905-1907 років на Україні. – К.: Вид-во Акад. Наук УРСР, 1955. – 404с.
114. Лось Ф.Є.Україна в роки столипінської реакції.// Нариси з історії України. — К.: Вид-воАН УРСР, 1994. — Вип.11. — 140 с.
115. Лось Ф.Є,Михайлюк О.Г. Класова боротьба в українському селі 1907-1914. – К.: Науковадумка, 1976. – 283 с.
116. ЛукашевичЛ.М. Украина: Историко-экономическое обозрение./ Санкт-ПетербургскаяГосударственная инженерно-экономическая академия. – Спб, 1995. – 204 с.
117. МайстренкоВ.С. Столипінська аграрна реформа в Харківській губернії. Автореф. дис. наздоб. наук. ступ. канд. іст. наук. 07.00.01./Харків. держ. ун-тет. – Харків,1997. – 17 с.
118. МайстренкоВ.С. Столипінська аграрна реформа в Харківській губернії. Дис… канд. іст. наук:07.00.01./Харків. держ. ун-тет. – Харків, 1997. – 195 л.
119. МайстренкоВ.С. Участь Селянського Поземельного Банку у здійсненні столипінської аграрноїреформи на Харківщині в 1906-1915 роках.// Междунар. конфер. молодых историков.М-лы междунар. конфер. молодых историков. – Харьков, 1994. – с.201-206.
120. Мартов Ю.Записки социал-демократа. — М.: Красная Новь, 1924. — 414 с.
121. Маслов П.Аграрный вопрос в России. – Спб.: Общественная польза, 1908. – Т.2.: Кризискрестьянского хозяйства и крестьянское движение. – 1908. –135 с.
122. Маслов П.Крестьянское движение в России в эпоху первой революции./Аграрный вопрос вРоссии. Т.II. Кн.2. – 2-е изд. -  М.: Изд. т-ва «Мир», 1924. – 232 с.
123. МатвееваЛ.В. Социально-экономические предпосылки Великой Октябрьской социалистическойреволюции: (На материалах Украины)./АН УССР, Ин-т истории. – К.: Наукова думка,1987. – 181 с.
124. Материалы поистории аграрных отношений в России в конце XIX – начале ХХ вв.: Статистикадолгосрочного кредита в России. [Таблицы]/АН СССР, Ин-т истории СССР. [Сост. иавт. очерка Н.А.Проскурянова]. – М.: Ин-т истории, 1980. – 80 с.
125. Маяк (Киев).1912-1914 гг.
126. МелещенкоС.А. Ведущие русские общественно-политические журналы конца ХІХ – начала ХХ вв.– источник по истории переселения крестьян на Дальний Восток (На материалахбуржуазных и мелкобуржуазных изданий). Автореф. дисс. на соиск. уч. степениканд. ист. наук. (07.00.02) – Владивосток, 1975. – 22 с.
127. МихайлюкА.Г. Революционная борьба крестьян Левобережной Украины между двумя революциями(июнь 1907 – фераль 1917). Автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра ист.наук (571). – Львов, 1968. – 31 с.
128.Непролетарские партии России в трех революциях: Сб. статей./ АН СССР, Науч.совет «История Великой Октябрьской социалистической революции»; Отв.ред. К.В.Гусев. — М.: Hаука, 1989. — 245 с.
129. Одесскиеновости (Одесса). 1906-1914 гг.
130. О земле. –К.: Изд-во Т-ва «Революционное знамя», 1917. – 16 с.
131. Опря А.В.Роль Крестьянского поземельного банка в проведении столыпинской аграрнойреформы на Украине (1906-1916 гг.). Автореф. дис. на соиск. уч. степениканд.ист.наук.  07.00.02. – Днепропетровск, 1982. – 24 с.
132. Освобождениекрестьян: Сб. статей. – Спб.: Изд. «Жизнь для всех»: Типо-литография«Энергия», 1911. – 330 с.
133. Особенностиаграрного строя России в период империализма. Материалы сессии научн. совета попроблеме «Исторические предпосылки Великой Октябрьской социалистическойреволюции». Май 1960 г. [Редколлегия: д-р ист.наук проф. С.М.Дубровский(отв.ред.) и др.] – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1962. – 352 с.
134. ОстровскийА.В. О характере Указа 9 ноября 1906 г.//Вопросы истории. — 1983. — № 11. — с.169-172.
135. Отменакрепостного права на Украине. Сборник докладов и материалов. [Ред. кол.:Барабой А.З. и др.]. – К.: Изд. Акад. наук УССР, 1961. – 428 с.
136. Очерки покрестьянскому вопросу. Собрание статей под ред. проф. Московского ун-таА.А.Мануилова. Вып. II-й. – М.: Изд. Д.С.Горшкова, 1905. – 348 с.
137. Паина Э.С.Крестьянское движение в России в ХIХ — начале ХХ вв. Обзор публикаций гос.архивов СССР. — М., 1963. — 82 с.
138. Партії ісоціальні групи в першій російській революції./ [Відп. за вип. М.Ю.Козицький];Київ. ун-т ім.Т.Шевченка. — К.: Либідь, 1992. — 111 с.
139. П.А.Столыпин– жизнь и смерть за царя. Речи в Государственном Совете и Думе; УбийствоСтолыпина; Следствие по делу убийцы./[Сост. З.М.Чавчавадзе.] – М.: Чертановскаятип., 1991. – 176 с.
140. Першин П.Н.Аграрная революция в России. Историко-экономическое исследование. Кн. 1-2. –М.: Наука, 1966. – Кн. 1. От реформы к революции. – 490 с.
141. Першин П.М.Нариси аграрної революції в Росії. – К., 1959. – 420с.
142. ПешехоновА.В. Земельные нужды деревни и основные задачи аграрной реформы. 2-е изд. –СПб.: Изд. ред. журн. «Русское богатство», 1906. – 156 с.
143. ПешехоновА.В. Сущность аграрной проблемы: (Отд. оттиск из кн. «Аграрная проблема всвязи с крестьянским движением». – Спб.: Русское богатство: Тип. Н.Н.Клобукова,1906. – 32 с.
144. Питанняаграрної історії України та Росії. Матеріали наук. читань, присвячених пам'ятіД.П.Пойди. – Дніпропетровськ: МП «Промінь», 1995. – 102 с.
145. ПогребинскийА.П. Государственно-монополистический капитализм в России. Очерк истории. – М.:Соцэкгиз, 1959. – 266 с.
146. ПогребинскийА.П. Государственные финансы царский России в эпоху империализма. — М.:Финансы, 1968. — 167 с.
147. ПогребинскийА.П. Очерки истории финансов дореволюционной России (XIX – ХХ вв.). – М.:Госфиниздат, 1954. – 268 с.
148.Погребинський О. Столипінська реформа на Україні. – Б.м.: Пролетар, 1931. –127,1 с.
149. Подолия(Каменец-Подольский, Подольская губерния). 1909-1910 гг.
150. Пойда Д.П.Крестьянское движение на Правобережной Украине в пореформенный период(1866-1900 гг.). — Днепропетровск, 1960. — 488 с.
151. Політичніпартії на Україні (1905-1925 рр.)./ [Відп. за вип. М.Ю.Козицький]; Київ. ун-тім. Т.Шевченка. — К.: Либідь, 1992. — 118 с.
152.Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. — 2-е вид. — К.: Либідь, 1993. — Т.2: Від середини ХVІІ століття до 1923 року. — 606 с.
153. Полтавскаяземская газета (Полтава). 1906 г.
154. Почаевскиеизвестия (г.Почаев, Волынская губерния). 1907-1908 гг.
155. Приложение кпостановлению Екатеринославского Губернского Земского Собрания 47-й очередной1912 г. сессии (с 7-го по 20-е декабря 1912 года). – Екатеринослав: Тип.Губерн. Земства, 1913. – 2504 с.
156. Программыполитических партий и организаций России конца XIX — ХХ века./ Ред.-сост. введ.и крат. истор. справок Г.А.Матвеев, В.Х.Тумаринсон. — Ростов-н/Д.: Изд-воРостов. ун-та, 1992. — 237 с.
157. Проблемыаграрной истории: [Докл. симпоз.]. В 2-х ч. Редкол.: В.Л.Янин (отв.ред.) идр.]. – Минск: Наука и техника, 1978. – 25 с. – Ч.2. XIX – 30-е годы ХХ века. –182 с.
158. Проблемыкрестьянского землевладения и внутренней политики России. Дооктябрьский период.[Сборник статей. Ред. коллегия: Н.Е.Носов (отв. ред.) и др.]. — Л.: Наука,Ленинград. отделение, 1972. — 365 с.
159. Программныедокументы политических партий России дооктябрьского периода: Учеб. пособие./Сост. В.И.Злобин и др.; Под ред. Л.С.Леоновой; МГУ им. М.В.Ломоносова. — М.:МГУ, 1991. — 237 с.
160. ПушкаревС.Г. Обзор русской истории. — М.: Наука, 1991. — 375 с.
161. Рада (Київ).1906-1914 рр.
162. РаспоповР.Г. Аграрне питання в програмі Української народної партії.// Питання аграрноїісторії України та Росії. Матеріали других наукових читань, присвячених пам'ятіД.П.Пойди. – Дніпропетровськ, 1997. – с.104-107.
163. Рева І.М.Селянський рух на Лівобережній Україні 1905-1907 рр. — К.: Радянська школа,1964. — 162 с.
164. Реформы илиреволюция? Россия 1861-1917: Материалы международного коллоквиума историков./Рос. АН, Отд-ние истории. Ин-т рос. истории: [Редкол.: …В.С.Дякин (отв. ред.) идр.]. — СПб.: Hаука, 1992. — 394 с.
165. Рубакин Н.А.Россия в цифрах. Страна. Народ. Сословия. Классы. Опыт стат. характеристикисословно-классового состава населения русского государства. /На основании офиц.и научных исследований/. – СПб: Изд-во «Вестника знания», 1912. – 216с.
166. Рубач М.А.Очерки по истории революционных преобразований аграрных отношений на Украине впериод проведения Октябрьской революции. — К.: Изд-во Акад. наук УССР, 1957. — 457 с.
167. Рубач М.А.Социальная структура аграрных отношений и классового расслоения крестьянства вукраинской деревне к 1917 г. Материалы к майской сессии 1960 г. – М., 1960. –27 с. /Ин-т истории АН СССР. Научный совет по проблеме «Историческиепредпосылки Великой Октябрьской социалистической революции»/.
168. Рудин А. Чтоговорят русские социал-демократы «деревенской бедноте». — М.:Колокол, 1905. — 79 с.
169. Руднев В.Крестьянское движение в начале ХХ века. – М.: Изд-во Всесоюзного о-ваполиткаторжан и сс-поселенцев, книжная фабрика Центр. изд-ва народов СССР, 1929.– 110 с.
170. Румянцев М.Столыпинская аграрная реформа: предпосылки, задачи, итоги.// Вопросы экономики.- 1990. — № 10. — с.63-74.
171. СамостійнаУкраїна: Збірник програм українських політичних партій початку ХХ століття(Упорядник, автор передмови і приміток О.Федьков). — Тернопіль:Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1991. — 82 с.
172. Сарбей В.Г.Історія України в дожовтневій більшовицькій пресі./АН УРСР, Ін-т історії. – К.:Наукова думка, 1986. – 182 с.
173. Светлов С.Очерки по рабочему и крестьянскому вопросу. – СПб.: «Наш путь», 1907.– 143 с.
174. Світовазірниця (Могилев-Подольський, Подольська губернія). 1906-1909 рр.
175. Свобода иправо (Киев). 1906 г.
176. Сводаграрных программ: Отчуждение земли, поземельное устройство, община,переселение и расселение, аренда, крестьянский банк, поземельный налог,усовершенствование хозяйства, государственная помощь, конечные цели,литература. — СПб.: Изд-во Л.Л.Велихова, 1907. — 110 с.
177. Селина Т.И.Договоры и сделки крестьян ХIХ – начала ХХ века как исторический источник дляизучения крестьянского хозяйства: Автореф. дис. на соиск. учен. степени канд.ист. наук. (07.00.09). – М., 1985. – 23 с.
178. СелунскаяН.Б. Критика буржуазных концепций аграрного строя России накануне Октября. — М.:Знание, 1980. — 64 с.
179. СидельниковС.М. Аграрная политика самодержавия в период империализма. – М.: Из-во МГУ,1980. – 288 с.
180. СидельниковС.М. Аграрная реформа Столыпина. Уч. пособие. – М.: Изд. Московского ун-та,1973. – 335 с.
181. Сизоненко Є.В.Аграрні відносини на півдні України між першою та другоюбуржуазно-демократичними революціями в Росії (1907-1917 рр.). Учб. посібник длястудентів іст. фак. — Одеса, 1962. — 62 с.
182. СимбирскийП. Свобода на земле: Друзья и враги русского земледельца. – СПб, 1912. – 324 с.
183. СимоноваМ.С. Кризис аграрной политики царизма накануне первой российской революции./Отв. ред. А.М.Анфимов; АН СССР Ин-т истории СССР. – М.: Наука, 1987.  – 254 с.
184. Скляров Л.Ф.Переселение и землеустройство в Сибири в годы столыпинской аграрной реформы. –Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1962. – 588 с.
185. СлабченкоМ.Є. Матеріали до економіко-соціальної історії України ХІХ ст. – Харків.:Держвидав України, 1927. – т.2. – 1927. – 287,2 с.
186. Слово(Киев). 1907-1909 гг.
187.Социально-политическое и правовое положение крестьянства в дореволюционнойРоссии. [Сб.статей]/ АН СССР, Отд-ние истории, Ин-т истории СССР, Воронеж. гос.ун-т им.Ленинского комсомола. [Редкол.: В.Т.Пашуто (отв. ред.) и др.]. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1983. — 270с.
188.Социально-экономическая история российской деревни конце XIX – начала ХХ вв.Сб. научных трудов./Московский гос. пед. ин-т им. В.И.Ленина; [Редкол.:В.Г.Тюкавкин (отв. ред.) и др.] – М.: МГПИ, 1980. — 151 с.
189. Справочнаякнижка для ходаков и переселенцев. — СПб., 1914. — 192 с.
190. СтебницькийП. (П.Смуток). Поміж двох революцій: Нариси політичного життя за рр. 1907-1918.– К.: Т-во «Час», 1918. – 287,1 с.
191. Столыпин А.П.А.Столыпин, 1862-1911.: Государственный деятель России. – Репринтноевоспроизведение изд.1927 г. – М.: Планета,1991. – 102с.
192. Темчук П.П.Економічні основи аграрної революції на Україні. – К.: КГУ, 1973. – 189 с.
193. ТерещенкоЮ.І., Курило В.М. Історія України: У 2 кн. – К.: Сільгоспосвіта, 1995. – Кн. 1.– 423 с.
194. ТюкавкинВ.Г. Социально-экономические предпосылки переселения крестьян в Сибирь в началеХХ в. – Иркутск, 1961. – 27 с.
195. ТюкавкинВ.Г., Щагин Э.М. Крестьянство России в период трех революций: Книга дляучителя. – М.: Просвещение, 1987. – 208 с.
196. Українськасуспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали./ Упоряд.Т.Гунчак, Р.Сольчаник. – Б.м.: Сучасність, 1983. – Т.1. – 510 с.
197. Українськіполітичні партії кінця ХІХ — початку ХХ ст.: Програмові і довідкові матеріали./Упоряд.: В.Ф.Шевченко та ін. — К.: Консалтінг: Фенікс, 1993. — 333 с.
198. ЦентральнийДержавний Історичний Архів України (ЦДІА) у місті Києві:
ф.442. оп.636. — од.зб.422. — лл.9, 18, 19;
оп.639. — од.зб.629. — л.1;
оп.641. — од.зб.704. — лл.10, 11;
оп.707. — од.зб.371. — лл.1-82; од.зб.42. — лл.88-107, 74-76; од.зб.373. — лл.1-28;
оп.708. — од.зб.297. лл.1-6; од.зб.616. — лл.1-23; од.зб.638. — лл.1-18; од.зб.618, 620,624, 628-630. — лл.14-65; од.зб.562. — лл.1-493; од.зб.348. — лл.36-37;од.зб.612. — лл.1-195; од.зб.173. — лл.1-14; од.зб.183. — лл.1-233; од.зб.281.- лл.1-10; од.зб.533. лл.1-12; од.зб.604. — лл.1-12; од.зб.491. — лл.1-15;од.зб.510. — лл.1-9;
оп.709. — од.зб.194. лл.1-11; од.зб.85. — лл.1-53; од.зб.190. — лл.1-414;
оп.710. — од.зб.173.- лл.1-17; од.зб.194. — лл.1-2;
оп.711. — од.зб..6. — л.18;
оп.712. — од.зб..225. — лл.1-373; од.зб.1. — л.108; од.зб.141. — лл.1-9; од.зб.122. — лл.1-61.
оп.859. — од.зб.285. — лл.1-11; од.зб.19. — лл.172-173;
ф.12. оп.1. — од.зб.453. — л.26к; од.зб.457. — л.5к; од.зб.442. — л.108к; од.зб.458. — л.20к;од.зб.447. — л.75к; од.зб.446. — л.27к; од.зб.456. — л.106к; од.зб.334. — л.26к.
ф.349. оп.1. — од.зб.37. — лл.4-5.
ф.1439. оп.1. — од.зб.1489. — лл.112-116, 136.
199. Черниговскоеслово (Чернигов). 1908-1909, 1913-1914 гг.
200. Чернов В.Пролетариат и трудовое крестьянство. – М., 1906. – 93 с.
201. Чернышев И.Крестьяне об общине накануне 9 ноября 1906 года: К вопросу об общине. – Спб.:Северная печатня, 1911. – 85 с.
202. Что нужнокрестьянину? – СПб.: Народная воля, 1906. – 8 с.
203.Экономическая политика царизма в Сибири в XIX – начале ХХ века. [Сб.ст./Редкол.: С.Ф.Хроленок (отв. ред.) и др.]. – Иркутск: Изд-во Иркутскогоун-та, 1984. – 108 с.
204. Эрдэ Д.Меньшевики. — М.: Пролетарий, 1929. 101 с. — (Какие партии были в России./ Подобщ. ред. В.Юдовского).
205. Южаков С.Н.Аграрный вопрос в России. – Б.м.: Голос, «Пушкинская скоропечатня»,Б.г. – 31 с.
206. Южно-русскаясельскохозяйственная газета (Харьков). 1906, 1908-1914 гг.
207. Южный край(Харьков). 1906-1914 гг.
208. ЯкименкоН.А. Переселение крестьян Украины на окраины России в период капитализма(1861-1917 гг.). Автореф. дис. … доктора ист. наук: 07.00.02. / КГУим.Т.Г.Шевченко – К., 1989. — 36 с.
209.Якименко Н.А. Переселенческое движение из Украины в годы столыпинской аграрнойреформы (1906-1913 гг). Автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. ист. наук.(07.00.02) – К., 1977. — 30 с.
210.Коновалов В.С. Аграрный вопрос в России в начале ХХ столетия: Обзор /РАН,Институт научной информации по общественным наукам. — М., 1996. — 158 с. — (Отечественная история).
211. ПаинаЭ.С. Экономическая история России. 1861-1917 гг. Обзор публикаций Гос. архивовСССР (1918-1963). Отв. ред. [и авт. предисл.] Л.Е.Шепелев. — М., 1967. — 90 с.
212.Программные документы национальных политических партий и организаций России(конец XIX века — 1917 г.): Сб. документов./В.М.Фомин (сост.); В.С.Коновалов идр. (ред.); РАН, Институт научной информации по общественным наукам. — М.,1996. — (Отечественная история). — Вып. 1. — 1996. — 196 с.; Вып. 2. — 1996. — 202 с.
213. УказПрезидента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформуванняаграрного сектора економіки»//Урядовий кур'єр. — 1999. — 8 грудня.
214.Україномовна преса Росії 1905-1907 рр.: Анот. покажчик періодичних видань /АНУРСР. ЦНБ АН УРСР; Уклад. О.Ї.Сидоренко; Наук. ред. Є.П.Демченко. — К., 1987. — 73 с.
215.Бочаров В.В. Столипінська аграрна реформа в Катеринославській і Харківськійгуберніях (1906-1916 рр.): Автореф. дис… канд.іст.наук: 07.00.01/Донецькийнаціональний університет. – Донецьк, 2001. – 19 с.
216.Власюк І.М. Вплив столипінської аграрної реформи на соціально-економічнийрозвиток Правобережної України (1906-1914 рр.): Автореф. дис…канд.іст.наук:07.00.01/НАН України. Інститут історії України. – К., 2000. – 20 с.
217.Земельний кодекс України.//Урядовий кур'єр. – 2001. – 15 листопада.
218. МицюкО. Земельні реформи на Україні. – Львів, 1921. – 24 с.
219.Сціборський М. Земельне питання. – Париж: Українська книгарня-накладна, 1939. –109 с.
220.Субтельний О. Україна: історія./Пер. з англ. Ю.І.Шевчука. – К.: Либідь, 1993. –720 с.