МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
Бердичівський політехнічний коледж
Контрольна робота
з дисципліни “Проектування автоматизованихінформаційних систем"
(варіант №10)
Виконав:
студент групиПЗС-604
Калініна ІннаВолодимирівна
Перевірив:
викладач
КуропаткінСергій Гаврилович
м. Бердичів
2008 р.
/>Зміст
1. Формалізація технології проектування ІС. Технологічнамережа проектування
2. Поняття єдиної системи класифікації і кодування (ЄСКК)
3. Проектування технологічнихпроцесів обробки даних в діалоговому режимі. Класифікація діалогових систем
Список використаної літератури
/>/>1. Формалізаціятехнології проектування ІС. Технологічна мережа проектування
За можливістю формалізованого опису задачі ІСподіляють на формалізовані та неформалізовані. Розв'язування перших можнаописати у вигляді математичних формул та залежностей, щодо других — цьогозробити не можна.
За регулярністю розв'язування задачі ІСподіляються на систематичні, епізодичні та випадкові.
У такий спосіб АРМ у системі керування являєсобою проблемно-орієнтований комплекс технічних, програмних, лінгвістичних (мовних)і ін. засобів, установлений безпосередньо на робочому місці користувача іпризначений для автоматизації операцій взаємодії користувача з ЕОМ у процесіпроектування і реалізації задач.
Множина відомих АРМ може бути класифікована наоснові таких узагальнених ознак:
функціональна сфера використання (науковадіяльність, проектування, виробничо-технологічні процеси, організаційнекерування);
тип використовуваної ЕОМ (мікро-, міні-, макроЕОМ);
режим експлуатації (індивідуальний, груповий,мережний);
кваліфікація користувачів (фахові інепрофесійні).
Усередині кожній із виділених груп АРМ можебути проведена більш детальна класифікація.
Наприклад, АРМ-и організаційного керуванняможуть бути розділені на АРМ керівників організацій і підрозділів, плановихробітників, робітників матеріально-технічного постачання, бухгалтерів і ін. Умовновсі ці АРМ-и можна назвати АРМ — економіста.
Концептуальна відмінність АРМ на базі ПЕОМскладається в тому, що АРМ відкрита архітектура ПЕОМ функціонально, фізично і ергономічнонастроюється на конкретного користувача (персональний АРМ) або групукористувачів (груповий АРМ).
Ділові АРМ зближують користувача зможливостями сучасної інформатики і ВТ і створюють умови для роботи безпосередника — фахового програміста. При цьому забезпечується як автономнаробота, так і можливість зв'язку з іншими користувачами в межах організаційнихструктур (з урахуванням особливостей цих структур).
Параметричний ряд ділових АРМ дозволяєстворити єдину технічну, організаційну і методологічну базу комп'ютеризаціїкерування. Спочатку інформаційна технологія локалізується в межах персональногоабо групового АРМ, а в наступному (при об'єднанні АРМ засобами комунікації) створюютьсяАРМ сектори, відділу, заснування і формується колективна технологія. Тим самимдосягається гнучкість усієї структури і можливість нарощування інформаційноїпотужності.
Можна виділити трьох класу типових АРМ:
АРМ керівника;
АРМ спеціаліста;
АРМ технічного і допоміжного персоналу.
Склад функціональних задач і видів робіт (адміністративно-організаційний,професійно-творчий, технічний) потребує застосування різноманітнихінструментальних засобів при створенні АРМ. Наприклад, адміністративно-організаційнаробота — контроль виконання, аналіз поточного стана справ і планування роботи...;професійно-творча — розробка документів, аналіз інформації,...; технічна робота- одержання, передача, збереження, преса док-тов, зведень, контроль запрямуванням документів.
Мета інфологічного проектування — створитиструктуровану інформаційну модель ПО, для якої розроблятиметься БД. Припроектуванні на інфологічному рівні створюється інформаційно-логічну модель,яка має відповідати таким вимогам:
Основною складовою інфологічної моделі єатрибути, які потрібно проаналізувати і деяким чином згрупувати для подальшоюзберігання в БД. Сутність інфологічного моделювання полягає у виділенні щ. формаційнихоб'єктів ПО (файлів), які підлягають зберіганню в БД, а також визначенніхарактеристик об'єктів і зв'язків між ними. Характеристиками об'єктів єатрибути.
Даталогічний (логічний, концептуальний) рівеньформується з урахуванням специфіки і особливостей конкретної СУБД. На цьомурівні будується концептуальна модель даних, тобто спеціальним способомструктурована модель ПО, яка відповідає особливостям і обмеженням вибраної СУБД.Модель логічного рівня, яка підтримується засобами конкретної СУБД, інодіназивають даталогічною. Залежно від типів моделей, які підтримуються засобамиСУБД, є ієрархічні, сіткові і реляційні моделі баз даних. Найпоширенішими насучасному ринку програмних продуктів є реляційні СУБД (DBASE 111, FOXBASE,FOXPRO, CLIPPER і т. ін).
Внутрішній рівень пов'язаний з фізичнимрозміщенням даних у пам'яті ЕОМ. На цьому рівні формується фізична модель БД,яка містить структури зберігання даних в пам'яті ЕОМ, включаючи опис форматівзаписів, їхнє логічне або фізичне упорядкування, розміщення за типамипристроїв, а також характеристики і шляхи доступу до даних.
Від параметрів фізичної моделі залежать такіхарактеристики функціонування БД: обсяг пам'яті і час реакції системи. Фізичніпараметри БД можна змінювати в процесі її експлуатації (не змінюючи при цьомуопису інших рівнів) з метою підвищення ефективності функціонування системи. Визначенняструктури масивів БД відбувається на етапах інфологічного і логічногопроектування, а формування структури — на етапі фізичного проектування ІС.
/>/>2. Поняттяєдиної системи класифікації і кодування (ЄСКК)
Кодування призначене для формалізованого описусемантики (назв) різноманітних аспектів даних, які використовуються вуправлінні народним господарством, найчастіше у вигляді цифрових кодів. Такеподання найприйнятніше для підвищення ефективності автоматизованої обробкиекономічної інформації.
Під кодуванням загалом розуміють процеспозначення первинної множини об'єктів або повідомлень набором символів заданогоалфавіту на основі сукупності певних правил. Залежно від використаних символіврозрізняють цифрові, буквено-цифрові та буквені коди. Кількість символів уалфавіті називають основою коду. Залежно від основи коду вони бувають двійкові,десяткові, шістнадцяткові і т.ін. Залежно від використаних правил кодуваннякоди можуть бути змінної чи постійної довжини. Основною вимогою, яку ставлятьдо кодування, є однозначне подання кожного об'єкта кодованої множини, тобтокожному об'єкту множини має відповідати єдиний код.
Системою кодування називають сукупністьметодів і правил позначення об'єктів заданої множини. Система кодуванняхарактеризується ємністю — кількістю кодів, що різняться між собою, тобтокомбінацій, використаним алфавітом коду і правилами утворення коду.
Для сталого коду на всі сполучення ємністьдорівнює Е=ar (a — кількість символів у алфавіті коду, r — розрядність коду). Отже,у разі використання десяткового коду, коли обсяг кодованої множини не перевищує10, достатньо використати один десятої (розряд), а коли не перевищує 100 — двохрозрядів і т.д.
Код характеризується довжиною, тобто кількістювикористаних розрядів, структурою, яка відображає зміст окремих розрядів абогруп розрядів коду.
У процесі кодування намагаються вирішити двіосновні проблеми — забезпечити ефективність і надійність переробки інформації. Якщовирішення першої проблеми найчастіше пов'язане а намаганням зменшити довжинукоду, то при вирішенні другої доводиться вводити ту чи іншу інформаційнунадмірність. Том комплексне вирішення пов'язане з пошуком певного оптимуму."
У процесі кодування економічної інформаціїнеобхідно розв'язати три основні задачі: однозначного позначення (індентифікації)кожного об'єкта заданої множини, кодування деякої сукупності властивостей (атрибутів)об'єкта і забезпечення інформаційної надійності або достовірності на всіхетапах кодування, передачі, зберігання і переробки даних.
Зрештою код будь-якого об'єкта (записінформації про об'єкт загалом складається з ідентифікаційної частини,інформаційного блока, який містить набір кодів, що відповідають властивостямданого об'єкта, і додаткових розрядів або блоків, які забезпечують захистусього коду від можливих помилок. Прикладом об'єктів з набором характеристикможуть слугувати титульні списки будов, паспорти територій, підприємств тощо. Їхатрибутами є галузі, міністерства, адміністративні райони і т. ін., якікодуються за допомогою відповідних класифікаторів.
Найпростішим і найпоширенішим методомкодування об'єктів первинної множини є порядковий метод. При використанні цьогометоду кожний об'єкт класифікованої множини кодується за допомогою поточногономера. Порядковий метод застосовується при кодуванні одноознакових, сталих тамалозначних номенклатур, наприклад, категорії персоналу, статті витрат, видиплатежів до бюджету тощо. Порядковий метод кодування дуже простий дляідентифікації. Але суттєвим недоліком даного методу є відсутність у кодібудь-якої інформації про об'єкт і відносна складність автоматичної обробкиінформації при підбитті підсумків за групами об'єктів.
Притаманні порядковому методу кодуваннянедоліки деякою мірою усунуті в серійно-порядковому методі кодування.
Метод характеризується тим, що первиннамножина поділяється на кілька частин (згідно з деякою ознакою) і для кодуванняоб'єктів кожної частини призначається серія номерів (кодів). Об'єкти кодуютьсяпорядковим номером у межах відведених для них серій.
Цей метод кодування використовується дляоб'єктів, які мають дві ознаки. Можна припустити, що при такому кодуваннівикористовується змінний алфавіт коду. Наприклад, з номера 1-го по 5-йзакодовано одну частину об'єктів, з 6-го по 15-й — другу, з 16-го по 25-й — третюі т.д.
При кодуванні сукупності властивостейоб'єктів, тобто при створенні інформаційного блока, рекомендують застосовуватидва основних методи створення коду: послідовного кодування на основівикористання ієрархічної класифікації і паралельного кодування на основіфасетної класифікації.
При використанні фасетної класифікації кожнеугруповання системи класифікації відповідає деякій сукупності значеньвластивостей об'єктів. При цьому кожне угруповання першого рівня поділувідповідає одному значенню, другого — значенню двох властивостей і т. ін. Укожній гілці ієрархічної класифікації, як правило, використовується своясукупність властивостей. Значення властивості, записаної на певному розрядікоду у вигляді цифр (групи цифр), залежить при цьому від значення цифр напопередніх розрядах (десятках).
Якщо розглядати структуру кодової комбінації вразі послідовного кодування, слід зазначити, що код угруповання створюйся наоснові коду угруповання попереднього рівня додаванням до нього ще одногорозряду (або групи розрядів). Так, якщо в ієрархічній класифікаціївикористовується послідовність угруповань назвами «клас», «підклас»,«група», «підгрупа» і на кожному рівні розподілу може бутидо десяти номенклатур, то для позначення класу можна використати одну цифру,для підкласу — дві і т.д.
При використанні послідовного методу логічнобудується код (кодова комбінація), який має велику інформативність. Але код прицьому дуже громіздкий і складної структури. Через негнучкість Повного методукодування його доцільно використовувати лише в тих випадках, колитехніко-економічна інформація змінюється у незначних розмірах або зовсім незмінюється протяг" тривалого часу використання класифікаторів. Методшироко застосовується при розробці загальнодержавних класифікаторів продукції,галузей і т. ін.
/>
Послідовний метод кодування
Паралельний метод кодування Якщо дляпозначення кожної окремої ознаки незалежно використовується один або кількарозрядів коду, то такий метод кодування сукупності властивостей називаютьпаралельним, а інакше — незалежним, або фасетним.
Структура коду сукупності властивостей припаралельному методі відповідає фасетній формулі. На рис.1 подано кодкласифікаційного угруповання, яке об'єднує об'єкти, що характеризуються чотирмавластивостями. Як видно з рис.2, значення кожної властивості кодуєтьсянезалежно, а послідовність властивостей визначається конкретною фасетноюформулою (1-2-3-4), код 040109502.
При застосуванні паралельного методу кодуванняна противагу послідовному значенню ознаки, записане на будь-якому розряді коду,не залежить від значень ознак, записаних на інших розрядах. Це дає змогу законкретним кодом легко дізнатись, набором яких ознак описується розглядуванийоб'єкт. Найчастіше ознака задається у вигляді кодової таблиці.
Паралельний метод кодування дає багатоаспектнукласифікацію. Вона добре пристосована для машинної обробки і розв'язання різнихекономічних задач. Блокова побудова коду за фасетами спрощує йогостандартизацію. До недоліків цього методу кодування належить менша порівняно зпослідовним методом інформативність і ємність, що пояснюється неповнимвикористаним останньої.
|При виборі методу кодування слід пам’ятати,що цей метод має забезпечувати:
у межах заданої множини однозначне визначенняоб'єкта;
необхідну інформацію про об'єкт;
використання як алфавіту коду десяткової цифриі літер української абетки, що зручно для машинної обробки і обробки людиною;
по змозі найменшу довжину коду, що спрощуєзаповнення до кументів, спрощує їх перевірку, зменшує кількість помилок,розміри машинної пам'яті і час обробки;
достатній резерв незайнятих кодів, щоб можнабуло кодувати нові об'єкти й угруповання, не порушуючи структури класи фікатора;
можливість автоматичного контролю помилок,наприклад,
внесенням до коду контрольного розряду./>/>3. Проектуваннятехнологічних процесів обробки даних в діалоговому режимі. Класифікаціядіалогових систем
Діалог реалізується на основі попередньорозробленого сценарію, що рекомендується семантичними мережами, таблицямидіалогу, фреймами (структури даних нового типу, на основі яких будуютьсяінтелектуальні БД) і ін. засобами, використовуваними для завдання моделейпредметної області.
Описані функціональні можливості АРМреалізуються сукупністю програмних компонентів.
/>
Кожний із програмних компонентів виконуєширокий набір дій і в більшості випадків може використовуватися незалежно відінших. Центральним компонентом, без якого неможлива робота інших засобів є ОС. Воназабезпечує: створення й актуалізацію каталога файлів різноманітних типів,перегляд каталогів і роздруківку файлів, перейменування і редагування файлів,захист файлів, розподіл зовнішньої пам'яті й ін.
Найбільше популярної користувальної багатозадачнойОС варто визнати ОС UNIX. Гідності: проста файловая структура, наявністьієрархічних довідників-файлів, великий вибір інструментальних засобів дляроботи в багатозадачному режимі. Функціональні можливості ОС UNIX дозволяютьефективно використовувати її в локальних мережах ПЕОМ (наприклад, для поділуфайлів).
Спеціальні версії ОС (наприклад, CP/NET),надають кошти, за допомогою котрих декілька ЕОМ, оснащених ОС СР/М, можнаоб'єднати в локальну мережу для спільного використання ресурсів кожної системи.До таких ресурсів ставляться диски, устрої преси, різноманітні програми і БД.
До складу ПЗ АРМ-економіста входять засобикерування інформаційною базою, що забезпечують:
створення й актуалізацію інформаційної бази;
пошук необхідної інформації з щорегламентуються і не регламентує запитам;
організацію форматного запровадження-висновкаінформації;
обчислювальне опрацювання й ін.
Для уявлення даних в інформаційній базі частовикористовується реляційна модель. Поряд із реляційними СУБД застосовуютьсятабличні процесори. У цьому випадку вхідні і вихідні дані і НСИ рекомендуютьсяу формі таблиць, алгоритмізація зводиться до побудови моделі розрахункупоказників вихідних документів (ППП Excel). До цього ж групі ставлятьсяінтегровані СУИБ (Works), що реалізують функції табличних процесорів, СУБД,редакторів текстів, генераторів вихідних документів (ППП SIMPHJNY, LOTUS).
У АРМ-економіста необхідно забезпечити видачуінформації в графічній формі для всебічного аналізу економічних показників. Графікиможуть мати двовимірне (плоске) і тривимірне (об'ємне) уявлення. За допомогоюграфічних засобів здійснюється планування (розмітка) площі екрана, зображенняна екрані графічних елементів у виді лінії, точки, відрізка, прямокутника,еліпса, штрихування графічних елементів із використанням необхідних кольорів,добору шрифту і т.п.
Організація екранного діалогу — одне зосновних вимог до технології АРМ:
1. технологія ЕД текстів реалізує чотирифункції:
функції запровадження — набору тексту ззавданням параметрів для його верстки, перегляду;
опрацювання (значеннєве сортування тексту,обчислення в табл.);
відтворення тексту;
форматування тексту й одержання документа.
2. технологія ЕД форм (електронні таблиці,шаблони).
3. система ЕД ділової графіки (у виді графіківі діаграм — стопчикових, лінійних, кругових, секторних діаграм, гістограм і ін..).Наприклад, інтегрований ППП FRAMEWORK (РАЙДУГА) — робота з рамками, вікнами,ієрархічними фреймам
Класифікується діалогових систем — обладнанняпередає на ЕОМ сигнали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМформує сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, яке автоматичновносить зміни до стану процесу.
Якщо йдеться про інформаційні системиорганізаційного типу (інформаційні системи в управлінні господарськоюдіяльністю), то режим реального часу може розглядатися у двох аспектах: дляорганізації діалогу «людина-ЕОМ» та для обробки інформації про станвиробництва. Якщо діалогова обробка інформації організована так, що діалог зЕОМ відбувається зі швидкістю діалогу «людина-людина», то може йтисяпро режим реального часу.
Термін «режим реального часу» більшевикористовується для оцінки швидкості надходження інформації про зміни у станівиробництва в ЕОМ. Якщо ЕОМ застосовується для реєстрації формації і всі змінивідразу заносяться на машинний носій автоматично або автоматизовано (людиною задопомогою ЕОМ), та можна говорити про обробку в режимі реального часу. Наприклад,на складі встановлено ЕОМ, яка використовується для виписування прибуткових тавидаткових документів про надходження та вибуття матеріалів зі складу таведення картки складського обліку. Комірник, тільки-но виникає потребавідмітити рух матеріалів на складі та виписати документ, формує його на ЕОМ роздруковує.Одразу після виконання господарської операції інформація про це надходить уінформаційну систему — це режим і реального часу.
Режим розподілу часу — це режим, в якому домашинних ресурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або програм,і в якому обробка інформації відбувається так, що всі користувача складаєтьсявраження монопольного володіння машинними ресурсами. Для реалізації такогорежиму необхідна наявність спеціального програмного забезпечення, а іноді — іспеціальних технічних пристроїв. Наприклад, машини серії СМ ЕОМ були побудованіна основі режиму реального часу, у технології «клієнт-сервер» необхіднеспеціальне програмне та технічне забезпечення для обслуговування танагромаджування запитів різних користувачів.
З погляду технології обробки інформації значнорізняться пакетний та інтерактивний режими роботи. Решту перелічених режимів затехнологією обробки інформації можна вважати або пакетним, або інтерактивним. Особливостітехнології в такому разі залежатимуть від організаційної форми використанняобчислювальної техніки та кваліфікації користувача. Тому можна виділити дваосновні режими обробки інформації — пакетний і діалоговий.
/>/>Списоквикористаної літератури
1. "Інформаційні системи і технології в економіці". Посібник. За ред. В.С.Пономаренка. ВЦ «Академія». 2002 р.
2. «Проектирование экономических информационных систем». Підручник. Г.Н.Смирнова, А.А. Сорокін, Ю.Ф. Тельнов. 2002 р.
3. «Проектуванняінформаційних систем». Посібник. За ред. В.С. Пономаренка. ВЦ «Академія».2001 р.
4. Конспект лекцій.