Зміст
Вступ
1. Діагностика клавіатури
1.1 Принципи будовиклавіатури
1.2 Пошук несправностей іремонт клавіатури
1.3 Чищення клавіатури
2. Діагностика миші
2.1 Принципи будови миші
2.2 Пошук несправностей іремонт миші
3. Діагностика трек болів
3.1 Встановлення,настройка, робота
Висновки
Використана література
Вступ
Длявведення інформації до пам’яті комп’ютера існують спеціальні пристрої.Найуніверсальнішим є клавіатура, котра дозволяє вводити числову та текстовуінформацію. Крім того, за допомогою клавіатури користувач може керувати роботоюкомп’ютера. До пристроїв введення належать також маніпулятори типу миша,трекболи. В курсовій роботі ми розглянемо їх будову, види несправностей іметоди їх усунення.
1. Діагностика клавіатури
Клавіатура – один з найважливіших пристроїв комп'ютера,використовуване для введення у систему команд і даних. Розглянемо найважливішітипи клавіатур для PС сумісних комп'ютерів. Мова піде про принципи їх роботи,взаємодії з іншими частинами системи, а також про пошук і усуненнянесправностей.
За час, що пройшов з моменту випуску першої моделі РС, IBM розробила три типи комп'ютернихклавіатур, а Microsoft — ще одну. Вонистали промисловими стандартами яких дотримуються практично всі виробникисумісного устаткування. З явищем Windows 95 була створена модифікована версія 101- клавішної клавіатури, що отримала назву 104 — клавішної розширеної клавіатуриWindows.
Існують такі основні типи клавіатур:
ü 83-клавішна клавіатура РС і XT;
ü 84-клавішна клавіатура AT;
ü 101-клавішна розширенаклавіатура;
ü 104-клавішна розширенаклавіатура Windows.
1.1 Принципи будови клавіатури
У сучасних клавіатурах використовується декілька типівклавіш. У більшості клавіатур встановлені механічні перемикачі, в якихвідбувається замикання електричних контактів при натисненні клавіш. У деякихклавіатурах високого класу використовуються безконтактні ємкісні датчики. Уцьому розділі описуються різні типи перемикачів і детально розглядаєтьсяконструкція кожного з них.
Найширше поширені контактні клавіатури. Існують наступні їхрізновиди:
· з механічними перемикачами;
· із замикаючими накладками;
· з гумовими ковпачками;
· мембранні.
Механічні перемикачі
У механічних перемикачах відбувається замикання металевихконтактів. У них для створення «дотикового» зворотного зв'язку частовстановлюється додаткова конструкція з пружини і пом'якшувальної пластинки. Прицьому ви відчуваєте опір клавіші і чуєте клацання. Деякі компанії, наприклад Alps Electric, Lite-on і NMB Technologies, проводять цейтип клавіатури, використовуючи перемикачі фірми Alps Electric.
Механічні перемикачі дуже надійні, їх контакти зазвичайсамоочищаються. Вони витримують до 20 млн. спрацьовувань і стоять другими подовговічності після ємкісних датчиків. Зворотний зв'язок у них просто чудовий.
Замикаючі накладки
Клавіші із замикаючими накладками широко застосовувалися встарих клавіатурах. Вони використовувалися в більшості старих суміснихклавіатур фірми Keytronics і ін. У них прокладка з пористого матеріалу з приклеєноюзнизу фольгою з'єднується з кнопкою клавіші.
При натисненні клавіші фольга замикає друкарські контакти наплаті. Коли клавіша відпускається, пружина повертає її в початкове положення.При цьому пориста прокладка пом'якшує удар, але клавіатура стає дуже«м'якою». Основний недолік цієї конструкції — відсутність клацанняпри натисненні (немає зворотного зв'язку), тому в системах з такою клавіатуроючасто доводиться програмним чином виводити на вбудований динамік комп'ютераякі-небудь звуки, що свідчать про наявність контакту. Фірма Compaq використовувалаподібні клавіатури в своїх комп'ютерах. Відчуття від роботи на них сутоіндивідуальні.
Ще один недолік такої конструкції полягає в тому, що вонавельми чутлива до корозії фольги і забруднення контактів на друкарській платі.Якщо це відбувається, натискати клавішу іноді доводиться кілька разів, що,звичайно ж, діє на нерви. На щастя, чистити таку клавіатуру набагато простіше,ніж інші. Можна зняти друкарську плату і дістати доступ відразу до всіхнакладок, а не виймати кожну клавішу окремо. Після цього можна почиститинакладки і саму плату — клавіатура буде як новенька. Правда, через деякий часїї знову доведеться чистити. Для запобігання корозії і поліпшенню електричногоконтакту скористайтеся спеціальним складом Stabilant 22a фірми D.w. Electrochemicals. Із-за відмічених вищенедоліків клавіатури цього типу зараз практично не використовуються, їм назміну прийшли конструкції з гумовими ковпачками.
Гумові ковпачки
Клавіатура з гумовими ковпачками схожа на попереднюконструкцію, але перевершує її у багатьох відношеннях. Замість пружини в нійвикористовується гумовий ковпачок із замикаючою вставкою з тієї ж гуми, але звугільним наповнювачем. При натисненні клавіші шток натискає на гумовийковпачок, деформуючи його. Деформація ковпачка спочатку відбувається пружно, апотім він «провалюється». При цьому вугільний наповнювач замикаєпровідники на друкарській платі. При відпуску гумовий ковпачок приймає своюпервинну форму і повертає клавішу в початковий стан.
Замикаючі вставки робляться з очищеного вугілля, тому вони несхильні до корозії і самі по собі очищають металеві контакти, до якихпритискаються. Ковпачки зазвичай пресуються всі разом у вигляді листів гуми, щопокривають плату цілком і що захищають її від пилу, грязі і вологи. Кількістьдеталей в такій конструкції мінімально. Все це забезпечує високу надійністьклавіатури і її широке розповсюдження.
Мембранна клавіатура
Мембранна клавіатура є різновидом попередньою, але в нійнемає окремих клавіш: замість них використовується лист з розміткою, якийукладається на пластину з гумовими ковпачками. При цьому хід кожної клавішіобмежений, і така клавіатура не годиться для звичайного друку. Але оскількидана клавіатура складається фактично з трьох пластин і мінімуму інших деталей,вона може виявитися незамінною в екстремальних умовах. Мембранні клавіатуричасто використовуються в пультах управління (верстатами, агрегатами і томуподібне), тобто там, де необхідно вводити великі об'єми даних.
Ємкісні датчики є єдиними безконтактними перемикачами, якінабули широкого поширення. Клавіатури з такими датчиками дорожче гумових, алестійкіші до забруднення і корозії. У ємкісних датчиках немає контактів, щозамикаються. Їх роль виконують дві пластинки, що зміщуються щодо один одного, іспеціальна схема, що реагує на зміну ємкості між ними. Клавіатура є наборомтаких датчиків.
При натисненні клавіші шток зміщує верхню пластину ближче донерухомої нижньої. Клавіші сконструйовані так, що перехід між пластинамивідбувається стрибкоподібно і при цьому чутне клацання. Коли верхня пластинканаближається до нижньої, ємкість між ними збільшується, що реєструється схемоюкомпаратора, встановленою в клавіатурі.
Через відсутність електричних контактів така клавіатурастійка до корозії і забруднення. У ній практично відсутнє«деренчання» (явище, коли при одному натисненні на клавішу символвводиться кілька разів підряд). Довговічність її — до 25 млн. спрацьовувань, навідміну від 10-12 млн. для клавіатур інших типів. Єдиний недолік такоїклавіатури — висока вартість, але вона багато в чому компенсується зручністю ідовговічністю.
Єдині виробники ємкісних клавіатур — IBM і її дочірня фірма Lexmark, щоспеціалізується на випуску клавіатур.
Клавіатура складається з набору перемикачів, об'єднаних вматрицю. При натисненні клавіші процесор, встановлений в самій клавіатурі,визначає координати натиснутої клавіші в матриці. Крім того, процесорклавіатури визначає тривалість натиснення і може обробити навіть одночасненатиснення декількох клавіш. У клавіатурі встановлений буфер ємкістю 16 байт, вякий заносяться дані при дуже швидких або одночасних натисненнях. Потім ці даніу відповідній послідовності передаються в систему. Зазвичай при натисненніклавіш виникає деренчання, тобто контакт встановлюється не відразу, а післядекількох короткочасних замикань і розмикань. Процесор, встановлений вклавіатурі, повинен пригнічувати це деренчання і відрізняти його від двохпослідовних натиснень на одну і ту ж клавішу. Зробити це досить просто,оскільки перемикання контактів при деренчанні відбувається набагато швидше, ніжпри натисненні клавіші користувачем.
Клавіатура в РС-сумісній системі є невеликим комп'ютером.Зв'язок з системним блоком здійснюється через послідовний канал, дані по якомупередаються по 11 біт, причому вісім з них власне дані, а останні — щосинхронізують і управляють. Хоча це повноцінний послідовний канал зв'язку (даніпередаються по одному провідникові), він не сумісний із стандартним послідовнимпортом Rs-232, який частовикористовується для підключення модемів.
У клавіатурах перших РС використовувався мікроконтролер 8048,а в новіших комп'ютерах застосовується мікросхема 8049 з вбудованою пам'яттю ROM або інші мікросхеми,сумісні з 8048 або 8049. Наприклад, в розширеній клавіатурі фірми IBM завжди використовувавсяспеціалізований варіант процесора 6805 фірм Motorola, сумісний з мікросхемами Intel. Вбудованийпроцесор клавіатури сканує матрицю перемикачів, усуває ефект деренчання,виробляє при натисненні клавіші відповідний скан-код і передає його на системну плату. Цейпроцесор має свою пам'ять, іноді невелику пам'ять ROM і вбудований послідовнийінтерфейс.
У комп'ютері Pc/xt послідовний інтерфейс клавіатурисполучений з мікросхемою 8255 програмованого периферійного інтерфейсу (Programmable Peripheral Interface — PPI) на системній платі. Цямікросхема, у свою чергу, підключена до контролера переривань через лінію IRQ 1, яка використовуєтьсядля сигналізації про те, що дані з клавіатури доступні. Самі дані з мікросхеми8255 передаються в процесор через порт введення-виводу з адресою 60h. Сигнал на лінії IRQ 1 примушує процесоркомп'ютера перейти до підпрограми обробки переривань (INT 9h), яка інтерпретує скан-кодиклавіатури і визначає подальші дії.
У комп'ютерах типу AT послідовний інтерфейс клавіатури підключений доспеціального контроллера клавіатури на системній платі. Як такий контролервикористовується мікросхема 8042 універсальні інтерфейси периферійних пристроїв(Universal Peripheral Interface — UPI). Цей мікроконтролерфактично є ще одним процесором з вбудованими ROM ємкістю 2 Кбайт і RAM на 128 байт. Існуєверсія з мікроконтролером 8742, в якому використовується мікросхема EPROM; такиймікроконтролер дозволяє стирати інформацію і записувати її наново. У комплекти ROM для модернізації старихсистемних плат входили і нові мікросхеми контролерів клавіатури, оскільки в нихє свої мікросхеми ROM, які теж повинні бути модифіковані. У деяких комп'ютерах можнавикористовувати мікросхеми 8041 і 8741, які відрізняються тільки ємкістювбудованої пам'яті.
У системах AT мікроконтролер, встановлений в клавіатурі (типу 8048),пересилає дані в контролер клавіатури (типу 8042) на системній платі; можливатакож передача даних у зворотному напрямі. Коли контролер на системній платіприймає дані від клавіатури, він видає запит по ланцюгу IRQ 1 і передає даніголовному процесору через порт введення-виводу з адресою 60h (як і в Pc/xt). Граючироль посередника між клавіатурою і головним процесором, контролер клавіатуритипу 8042 може також перетворювати скан-коды і виконувати інші функції. Дані можутьпередаватися контролеру 8042 через той же порт 60h, після чого він пересилає їх вклавіатуру. Крім того, при необхідності передати команди або перевіритиперебування контролера клавіатури на системній платі може бути використанийпорт введення-виводу з адресою 64h. Передача команд зазвичай супроводжується пересилкою даних водному з напрямів через порт 60h.
1.2 Пошук несправностей і ремонт клавіатури
Найпоширенішими неполадками в клавіатурах є дефекти в кабелі і“залипання” клавіш.
Виявити дефект в кабелі досить просто. Якщо клавіатураперестала працювати або кожне натиснення на клавішу приводить до помилки абовведення неправильного символу, то, швидше всього, проблеми пов'язані зкабелем. Переконатися в цьому неважко, особливо якщо під рукою є запаснийкабель. Скористайтеся кабелем від справної клавіатури і подивіться, чи незникла несправність. Можна також перевірити з'єднання в кабелі за допомогоюцифрового мультиметра, заздалегідьвід'єднавши кабель від клавіатури. Перевіряти його буде значно простіше, якщо вмультиметрі передбаченийрежим пробника із звуковим сигналом. Під час перевірки кожного провідниказлегка похитуйте кінці кабелю, перевіряючи стійкість контакту. Виявивши розриводного з провідників, заміните кабель або всю клавіатуру (якщо це будедешевше). Із-за низької вартості клавіатури іноді краще замінити весь пристрій чимзамовляти новий кабель.
Часто перше повідомлення про несправність клавіатуриз'являється під час виконання процедури POST. Код помилки при цьому зазвичай починається зцифри 3. Якщо таке повідомлення з'явилося, запишіть код помилки. У деяких BIOS виводиться не кодпомилки, а щось на зразок Keyboard stuck key failure.
Подібне повідомлення при “залипанні” клавіші виводить BIOS компанії Phoenix. Але нажаль, потакому повідомленню не можна визначити, яка саме клавіша несправна. Якщо передкодом помилки (XX 3хх) стоїть двозначне шістнадцятирічне число, значить це і є скан-код несправної клавіші. Задопомогою таблиць, приведених в доповненні на компакт-диску, можна визначити, якійклавіші відповідає конкретний скан-код. Зніміть ковпачок з підозрілої клавіші іпрочистіть контактуючі поверхні — в більшості випадків цього буває достатньо.
Опис стандартних код помилок клавіатури для процедури POST і діагностичних програмприведений нижче.
Зхх — Несправність клавіатури.
301 — Несправність скидання клавіатури або«залипання» клавіші (XX 301, XX-шістнадцятирічний скан-код).
302 — Заблокований вимикач клавіатури на системному блоці.
302 — Визначувана користувачем помилка тесту клавіатури.
303 — Несправність клавіатури або системної плати;несправність контролера.
304 — Несправність клавіатури або системної плати; високачастота синхронізації клавіатури.
305 — Несправність джерела живлення +5 У клавіатури; у Ps/2вийшов з ладу запобіжник клавіатури.
341 — Несправність клавіатури.
342 — Несправність кабелю клавіатури.
343 — Несправність кабелю або плати світлодіодів клавіатури
345 — Несправність кабелю або плати світлодіодів клавіатури.
346 — Несправність інтерфейсного кабелю клавіатури.
347 — Несправність кабелю або плати світлодіодів клавіатури.
Визначити несправність роз'єму клавіатури на системній платіможна, помірявши напругу на деяких контактах. Щоб уникнути пошкодженняклавіатури або системного блоку, вимкніть комп'ютер. Потім від'єднаєтеклавіатуру і увімкніть живлення. Перевірте напругу між загальним дротом ірештою контактів. Якщо вся напруга знаходиться у вказаних межах, значить, вузлина системній платі, що мають відношення до клавіатури, справні.
Якщо зміряна напруга відрізняється від вказаної, то, можливо,вийшла з ладу системна плата. Інакше несправність слід шукати в кабелі абоклавіатурі.
Якщо ви вважаєте, що несправний кабель, замініть його. Якщокомп'ютер по колишньому не працює, доведеться замінити клавіатуру або системнуплату.
У деяких нових комп'ютерах ланцюг живлення роз'ємівклавіатури і миші на системній платі захищена плавким запобіжником, який можназамінити. Подивіться, чи немає на системній платі поблизу від роз'ємівклавіатури або миші якого-небудь запобіжника.
У деяких комп'ютерах контролер клавіатури (наприклад, 8042)встановлений в гнізді, тобто є знімним. В цьому випадку можна відремонтуватисхему управління клавіатурою системній платі, просто замінивши мікросхемуконтролера. Оскільки в цих мікросхемах є вбудована пам'ять ROM, для заміни кращекупувати мікросхему у виробника системної плати або BIOS. В тому випадку, якщосистемна плата містить впаяну мікросхему контроллера клавіатури або набірмікросхем, в якому контролер клавіатури інтегрований з іншими мікросхемами вводу-виводу,системну плату доведеться замінити.
Клавіатуру часто доводиться розбирати для ремонту і чищення.Головне в цій справі – вчасно зупинитися! Клавіатуру можна розібрати надекілька сотень дрібних деталей, після чого зібрати її буде неможливо.
Щоб підтримувати клавіатуру в робочому стані, її необхіднопрочищати. Для профілактики рекомендується раз на тиждень (або хоч би раз намісяць) чистити її пилососом. Замість пилососа для видування пилу і грязі можнавикористовувати мініатюрний компрессор. Під час чищення за допомогою компресоратримаєте клавіатуру клавішами вниз.
У всіх клавіатурах колпачки-кнопки знімаються, чим можнаскористатися, якщо клавіша працює погано. Наприклад, типова ситуація, коли клавішаспрацьовує не при кожному натисненні. Причиною зазвичай виявляється грязь, щоскупчилася під клавішею. Знімати колпачки з клавіш зручно U-образним захопленням,призначеним для витягання з гнізд мікросхем. Підведіть заломлені кінцізахоплення під ковпачок, зведіть їх так, щоб вони зачепилися за його нижнюкромку, і потягніть вгору. IBM випускає і спеціальне пристосування для зняття ковпачків,але затиск для мікросхем кращий. Знявши ковпачок, видаліть грязь струменем зжатогоповітря. Потім надіньте ковпачок на місце і перевірте роботу клавіші.
У деяких клавіатурах видалення ковпачка клавіші приводить добезпосереднього відокремлення клавіші від перемикача. Тому під час розбиранняабо збірки клавіатури будьте особливо обережні: ви ризикуєте пошкодитиперемикач. У класичних клавіатурах IBM/Lexmark (які в даний час проводятьсякомпанією Unicomp)використовуються ковпачки, які знімаються, при видаленні яких клавішазалишається на колишньому місці. Це дозволяє значно зменшити небезпекупошкодження перемикача під час чищення клавіатури.
Може трапитися, що ви чимось заллєте клавіатуру. Катастрофипри цьому не має, якщо швидко промити клавіатуру дистильованою водою, потімчастково розібрати її і обполоснути тією ж водою всі деталі. Якщо пролитарідина висохла, дайте частинам клавіатури відмокнути. Після цього ще разпромийте її деталі приблизно в п'яти літрах води; всі непомічені залишки грязізмиються остаточно. Коли клавіатура повністю висохне, вона працюватиме. Недивуйтеся, але клавіатуру можна дійсно промивати водою, не наносячи збитку їїкомпонентам; тільки вода обов'язково повинна бути дистильованою, тобто безосаду і розчинених мінеральних солей.
І ще одне зауваження: клавіатуру потрібно повністю висушити,перш ніж підключати до комп'ютера. Залишки вологи можуть призвести до короткихзамикань в схемі. Не забувайте, що вода — хороший провідник.
Оскільки умови застосування ПК і місце його знаходженняможуть приводити до того, що на клавіатурі утворюється шар грязі або пилу,деякі компанії випускають тонке мембранне покриття, що накладається поверхклавіш. Покриття захищає клавіатуру від розлитої рідини, осідання пилу, грязі іінших загрязняючих речовин. Оскільки мембрана дуже тонка і міцна, вонапрактично не заважає набору текстів і загальній роботі з клавішами.
Якщо утримувати яку-небудь клавішу натиснутою, виникає ефектавтоматичного повторення, тобто клавіатура починає безперервно посилати насистемну плату код натиснутої клавіші. У клавіатурі AT можна регулювати частотуавтоматичного повторення, подаючи відповідні команди на її процесор. Уклавіатурі Pc/xt цього зробити не можна, оскільки інтерфейс клавіатуриоднонаправлений.
Настройка параметрів автоматичного повторення в Windows
Для зміни параметрів клавіатури в Windows 95/98 і Windows Nt/2000необхідно відкрити діалогове вікно Властивості: Клавіатура (Keyboard: Properties). У Windows засіб управліннярозташований у вкладці Швидкість (Speed). Бігунок Затримка перед початком повторусимволу (Repeat Delay) задає інтервалчасу, протягом якого необхідно утримувати клавішу натиснутою, щоб клавіатурапочала повторювати символ. Бігунок Швидкість повтору (Repeat time) визначає інтервалповторення символу по істечєїі часу затримки.
Ділення на шкалах бігунків Затримка перед початком повторусимволу і Швидкість повтору відповідають значенням параметрів rate і delay. Для перевіркироботи клавіатури з новими параметрами перед установкою їх в системі у вкладціпередбачено текстове поле.
При натисненні клавіші вбудований в клавіатуру процесор (8048або 6805) визначає координати замкнутого перемикача в матриці. Після цього вінпередає на системну плату послідовний пакет даних, що містить скан-код натиснутоїклавіші. У комп'ютері AT контролер клавіатури 8042 перетворить поточний скан-код в одну зпередбачених в системі скан-кодов і направляє його в головний процесор комп'ютера. Інодіпотрібно знати ці скан-коди, особливо при пошуку несправностей в клавіатурі абонеобхідності безпосередньо прочитати скан-код в програмі, яку ви пишете. Коли клавіша«залипає» або виходить з ладу, діагностична програма, наприкладпроцедура самоконтролю POST, зазвичай повідомляє її скан-код. Це означає, що вам доведетьсяідентифікувати конкретну клавішу по її скан-коду. Знаючи скан-код несправної клавіші, задопомогою цих таблиць можна визначити, яка клавіша вийшла з ладу або потребуєчищення.
Для 101-клавішної (розширеною) клавіатури використовуютьсятри різні набори скан-кодов, причому за умовчанням встановлюється набір
У деяких комп'ютерах, включаючи Ps/2, при виконанні процедуриPOST використовуєтьсяодин з двох інших наборів скан-кодов. Наприклад, в комп'ютері IBM P75 в процесі виконання POST використовується набір2, а під час звичайної роботи — набір 1. І хоча подібне трапляється рідко, ценеобхідно знати, якщо виникнуть труднощі при інтерпретації скан-кода.
IBM призначає кожній клавіші унікальний номер, щоб відрізняти її відостанніх. Ці номери потрібно знати для ідентифікації клавіш на іноземнихклавіатурах, де на них можуть бути нанесені інші символи. У розширенихклавіатурах і в більшості інших моделей виключена одна клавіша (№ 29), алевстановлені дві інші (№ 42 і 45); в результаті загальна їх кількість зросла до102.
Після того, як контролер клавіатури в системі отримає скан-коди,що згенерували клавіатурою, і передасть їх на головний процесор, операційнасистема перетворить коди у відповідні алфавітно-цифрові символи. Ними,наприклад, є букви, цифри і інші символи, що знаходяться на стандартнійамериканській клавіатурі.
Проте, незалежно від зображеного на клавіші символу, доситьпросто набудувати процедуру перетворення скан-кода для призначення клавішам інших символів.У Windows 9x і Windows Nt/2000 можнавстановити декілька розкладок клавіатур для підтримки різних мов.
Використовуючи різні розкладки клавіатури, можна набиратитексти на різних мовах. Наприклад, для набору тексту французькою мовоюнеобхідно встановити символи з діакритичними знаками, а на німецькому — символиз умлаутами. Крім того, декілька розкладок може використовуватися і для однієїмови. Так, наприклад, в різних країнах, де жителі говорять французькою мовою,прийняті різні угоди щодо розташування на клавіатурі букв французькогоалфавіту. Тому Windows включає декілька різних розкладок клавіатури для деяких мов.
Важливо зрозуміти, що додавання нової розкладки — це не те жсаме, що установка операційної системи, локалізованої для іншої мови. Додаваннянової розкладки клавіатури не змінює текст, вже набраний і відображений наекрані; воно тільки змінює коди символів, що вводяться з клавіатури.Альтернативні розкладки клавіатури також не забезпечують підтримку алфавітів,заснованих не на латиниці, таких, наприклад, як російський або китайський.Символи з діакритичними знаками та інші, використовувані в таких мовах, якфранцузький і німецький, — частина стандартного набору символів коди ASCII. До них можнадістати доступ за допомогою програми Таблиця символів (Character Map) або комбінації [А1t-клавішацифрової клавіатури].
Альтернативна розкладка клавіатури просто полегшуєвикористання символів, характерних для того або іншої мови.
Якщо в документах використовується декілька мов, можнавстановлювати всі необхідні розкладки клавіатури в міру необхідності іперемикатися між ними за бажанням. При клацанні на індикаторі мови,розташованому на панелі завдань, з'являється меню, що дозволяє перемкнути мову.А у вкладці Мову (Language) можна вказати комбінацію клавіш, яка дозволитьперемикатися між встановленими розкладками клавіатури.
2. Діагностика миші
У 1964 році Дуглас Енгельбарт (Douglas Englebart), що працював в Stanford Research Institute (SRI), винайшов мишу. Офіційно вона була названапокажчиком XY-координат для дисплея. У1973 році фірма Xerox застосувала мишу в своєму новому комп'ютері Alto. На жаль, тоді подібнісистеми були експериментальними і використовувалися тільки в дослідницькихцілях. У 1979 році комп'ютер Alto і його програмне забезпечення були показані декількомінженерам фірми Apple, зокрема Стіву Джобсу (Steve Jobs). Побачене, особливе використання миші як пристрійпозиціонування для графічного інтерфейсу, справило на Джобса величезневраження. Фірма Apple тут же вирішила ввести це пристосування в свій комп'ютер Lisa і запросила до себе нароботу близько двадцяти співробітників фірми Xerox.
Сама фірма Xerox в 1981 році випустила комп'ютер Star 8010, в якому використовуваласямиша. Але цей комп'ютер виявився дуже дорогим і не мав успіху тому, що,можливо, випередив свій час. Apple випустила комп'ютер Lisa в 1983 році, але коштував він близько 10000доларів. Стів Джобс в цей час працював над дешевшим наступником Lisa — комп'ютером Macintosh, який з'явився в1984 році. Спочатку цей комп'ютер не викликав сенсації, але незабаром йогопопулярність почала рости.
Багато хто вважає, що поява і розповсюдження миші — цезаслуга Apple, але очевидно,що сама ідея і технологія були запозичені у SRI і Xerox. Хоча, звичайно, операційна система Macintosh, а потім Windows і Os/2 немалосприяли просуванню цієї технології в світі РС-сумісних комп'ютерів.
Спочатку на ринку РС-сумісних комп'ютерів миша не малаособливого попиту, але з появою Windows і Os/2 стала майже обов'язковоюприналежністю всіх систем. Зараз миша входить в комплект практично кожногокомп'ютера.
Ці пристрої випускаються різними виробниками, маютьнайрізноманітніші конструкції і розміри. Деякі фірми, узявши за основустандартну мишу і перевернувши її, створили Trackball. При його використанні ви рухаєте рукоюкульку, а не весь пристрій. IBM проводить дуже «крутий» пристрій, зване Tracpoint, яке можевикористовуватися і як миша (кулькою вниз), і як Trackball (кулькою вгору). Вбільшості випадків в Trackball встановлена кулька набагато більшого розміру, чим встандартній миші. З погляду дизайну Trackball ідентичний миші по базових функціях іелектричній «начинці», але відрізняється орієнтацією і розміромкульки. Серед фірм — виробників цього пристрою найбільш великими є Microsoft і Logitech.
2.1 Принципи будови миші
Не дивлячись на зовнішню різноманітність, всі пристроїпрацюють однаково. Основними компонентами миші є:
· корпус, який ви тримаєте в руці і пересуваєте по робочомустолу;
· кулька — датчик переміщення миші;
· декілька кнопок (зазвичай дві) для подачі (або вибору)команд;
· кабель для з'єднання миші з комп'ютером;
· роз'їм для підключення до комп'ютера.
Корпус миші зроблений з пластмаси, і в нім практично немаєрухомих компонентів. У верхній частині корпусу, під пальцями, розташовуютьсякнопки. Кількість кнопок може бути різними, але зазвичай їх тільки дві. Дляроботи додаткових кнопок потрібні спеціальні програми. Внизу розташовуєтьсяневелика покрита гумою металева кулька, яка обертається при переміщенні миші постолу. Обертання кульки перетвориться в електричні сигнали, які по кабелюпередаються в комп'ютер. У деяких конструкціях миші встановлюється оптичнийдатчик, за допомогою якого реєструються переміщення пристрою щодо намальованоїкоординатної сітки. Довжина кабелю миші зазвичай коливається від 1,2 до 2 м.
Якщо є можливість, вибирайте довгий кабель — ви будете не так«прив'язані» до системного блоку комп'ютера. Тип сполучного роз'ємузалежить від використовуваного інтерфейсу. Найбільш поширено три інтерфейси,але можливий і четвертий, комбінований, варіант.
Взаємодія миші і комп'ютера здійснюється за допомогоюспеціальної програми-драйвера, яка або завантажується окремо, або є частиноюсистемного програмного забезпечення. Наприклад, для роботи з Windows або Os/2 окремийдрайвер для миші не потрібний, але для більшості DOS-додатків він необхідний. У будь-якомувипадку драйвер (вбудований або окремий) перетворить отримувані від мишіелектричні сигнали в інформацію про положення покажчика і стан кнопок.
Влаштована миша досить просто: кулька стосується двохваликів, один з яких обертається при русі навколо осі X, а другий — навколо осіY. На осі з валиками насаджені невеликі диски з прорізами(«переривники»), через які проходять (або не проходять) інфрачервоніпромені від відповідних джерел. При обертанні дисків промені періодичноуриваються, що реєструється відповідними фотодатчиками. Кожен імпульс минулоговипромінювання розцінюється як один крок по одній з координат. Такі оптико-механические датчики набулинайбільшого поширення.
Інтерфейси миші
Мишу можна підключити до комп'ютера трьома способами:
· через послідовний інтерфейс;
· через спеціальний порт миші на системній платі;
· через інтерфейс шинної плати.
Послідовна миша
У більшості старих комп'ютерів РС-сумісних миша підключаєтьсячерез послідовний інтерфейс. Як і у інших послідовних пристроїв, сполучнийкабель миші закінчується 9- або 25-штирьовим роз'ємом. У цих роз'ємах (Db-9 або Db-25)використовується всього декілька контактів — решта зайвих.
Оскільки в більшості комп'ютерів передбачено два послідовніпорти (Com1 і Com2), мишу можна підключатидо будь-якого з них. При запуску програма-драйвер перевіряє порти і визначає,до якого з них підключена миша.
У зв'язку з тим, що послідовна миша не підключаєтьсябезпосередньо до системи, вона не використовує її ресурсів. Виявляютьсязайнятими лише ресурси того послідовного порту, до якого підключена миша. Якщо,наприклад, вона підключена до порту Com2, то використовується лінія IRQ 3 і адреси портувведення-виводу 2f8h-2ffh.
У більшості нових комп'ютерів передбачений спеціальний портмиші, вбудований в системну плату. Вперше він з'явився в 1987 році вкомп'ютерах Ps/2, тому його часто називають інтерфейсом миші Ps/2. Це зовсім неозначає, що така миша може працювати тільки з Ps/2. Навпаки, мається на увазі,що її можна підключити до будь-якого комп'ютера, в якому порт встановлений насистемній платі.
Кабель миші, що підключається до подібного порту,закінчується таким же роз'ємом mini-din, як і кабель нової клавіатури. Електрично порт миші підключенийдо контроллера клавіатури 8042, встановленому на системній платі. У всіхкомп'ютерах Ps/2 для клавіатури і миші використовуються роз'єми mini-din. У іншихкомп'ютерах для підключення миші застосовуються звичайні роз'єми, оскільки вбільшості стандартних корпусів не передбачений роз'єм mini-din для миші. В цьомувипадку доводиться використовувати перехідній кабель між звичайною штирьовоюрозеткою системної плати і роз'ємом mini-din миші Ps/2.
Краще підключати мишу до вбудованого порту, оскільки прицьому не доводиться займати додаткові слоти розширення або послідовні порти, аможливості миші не обмежуються можливостями схем послідовного порту. Для портумиші на системній платі використовується переривання IRQ 12 і адресивведення-виводу 60h і 64h. Оскільки порт миші на системній платі сполучений з контролеромклавіатури 8042, його адреси введення-виводу ті ж, що і у цієї мікросхеми.Переривання IRQ 12-16-розрядне,і в більшості випадків воно не застосовується. Таке переривання не повинневикористовуватися для інших пристроїв в будь-яких системах з шиною ISA, в яких порт мишівстановлений на системній платі, оскільки в шині ISA не допускається сумісне використанняпереривань.
Комбінована миша
Таку мишу можна підключати як до послідовного порту, так і допорту Ps/2. Миша сама визначає, до якого порту підключена, і настроюєтьсявідповідним чином. Зазвичай такі пристрої випускаються з роз'ємом mini-din на кінці кабелю іперехідним адаптером на 9- або 25-контактний роз'єм послідовного порту.
Деякі користувачі намагаються за допомогою подібнихперехідників підключити «чисту» послідовну мишу до порту на системнійплаті або мишу Ps/2 — до послідовного порту. У такому поєднанні вони працюватине будуть, і справа тут не в перехідному пристрої. Якщо явно не сказано, щомиша комбінована (тобто одночасно і послідовна і Ps/2), то вона може працюватитільки з тим інтерфейсом, для якого спроектована. В більшості випадків тип мишіуказується на нижній кришці корпусу.
Шинна миша
Цей пристрій зазвичай використовується в комп'ютерах, насистемній платі яких немає порту миші і вільних послідовних портів. Шинноюмишею воно називається тому, що для підключення потрібна спеціальна інтерфейснаплата, яка встановлюється в роз'єм, а її взаємодія з драйвером мишіздійснюється через основну шину системної плати. Хоча робота з шинною мишеюнічим не відрізняється від роботи з іншими її різновидами, багатьом вона не додуші, оскільки займає роз'єм, який можна було б використовувати для установкиінших периферійних пристроїв.
Ще один недолік шинної миші полягає в тому, що по електричнихпараметрах вона не сумісна з іншими типами пристроїв. Крім того, адаптери такоїмиші випускаються тільки для шини ISA, і, оскільки вони завжди 8-розрядні, коректний(безконфліктний) вибір апаратних переривань (IRQ) обмежений. Крім всього іншого, шиннамиша просто небезпечна, тому що в ній використовується такий же роз'єм mini-din, як і у мишіPs/2, хоча вони абсолютно не сумісні. На платах адаптерів шинній миші зазвичайвстановлюються перемички для вибору переривань і адрес порту введення-виводу,але вибір лінії IRQ обмежений тільки 8-розрядними перериваннями. Зазвичай цеприводить до того, що в системах, в яких використовується два послідовні порти,вільною залишається тільки лінія IRQ 5, оскільки решта 8-розрядних переривань вжезайнята. Якщо в комп'ютері встановлена ще одна 8-розрядна плата, наприкладзвукова, для якої теж необхідне переривання, то обидва пристрої одночасні безконфліктів працювати не можуть. Саме тому краще використовувати шинну мишу.
USB
Найновіший інтерфейс для клавіатур персональних комп'ютерів іфактично всіх периферійних пристроїв іншого типу називається універсальноюпослідовною шиною (Universal Serial Bus — USB). Клавіатури USB підключають доперсональних комп'ютерів за допомогою універсального чотирипровідного роз'єму,одного для всіх пристроїв USB. Оскільки до одного порту USB можна підключити до 127 пристроїв,клавіатури цього типу часто мають додаткові роз'єми USB, вбудовані в корпус. Уці роз'єми можна включити інші пристрої USB.
Крім того, штепсель USB, який від'єднується до персонального комп'ютера,може мати додатковий «крізний» роз'єм. Саме такою конструкцієювідрізняється стандартний штепсель USB з інтегрованим роз'ємом, так що ви можетепідключити інший пристрій, використовуючи один і той же порт комп'ютера. Деякіклавіатури USB мають такожстандартний порт миші Ps/2, завдяки чому мишу можна підключити безпосередньо доклавіатури, а не до комп'ютера.
2.2 Пошук несправностей і ремонт миші
Якщо миша працює погано або не працює взагалі, потрібноперевіряти як апаратні засоби, так і програмне забезпечення. Оскільки пристріймиші достатньо просте, її перевірка не займе багато часу. Проте на вирішенняпроблем, пов'язаних з програмним забезпеченням, часу потрібно значно більше.
Якщо покажчик рухається по екрану «невпевнено», то,мабуть, прийшов час почистити мишу. Нерівномірне переміщення і«застрявання» покажчика зазвичай відбувається із-за пилу і грязі, щонакопичилися на кульці і валиках. Почистити мишу дуже просто.
Переверніть її так, щоб була видна кулька. Він утримується вгнізді кришкою, яку можна зняти. На ній може бути навіть намальовано, як цезробити (у деяких конструкціях, щоб дістатися до кульки, доведеться відкрутитидекілька гвинтів). Відкрийте кришку — і ви побачите кульку і гніздо, в яке вінвставлений.
Переверніть мишу, і кулька випаде. Уважно оглянете його. Вінможе бути сірим або чорним, але на нім не повинно бути грязі і сміття. Якщотреба, промийте кульку в мильній воді (або протріть спиртом) і висушіть її.Потім огляньте гніздо, в яке укладається кулька. Ви побачите два або триневеликі ролики, або валики, якими за допомогою кульки передається обертанняпри русі миші. Якщо на валиках або навколо них скупчився пил і грязь, видалитеїї. Краще всього для видування пилу використовувати компресор. Самі валикиможна протерти рідиною для чищення контактів. Залишки пилу і грязі обов'язково потрібнозмити, інакше вони заважатимуть обертанню кульки. Після закінчення чищенняукладіть кульку на місце і акуратно закрийте кришку. Миша повинна виглядати таксамо, як і до початку «водних процедур» (хіба що трохи чистіше).
Конфлікти, викликані перериваннями
Апаратні переривання — це внутрішні сигнали, що повідомляютьпро настання яких-небудь подій. При використанні миші переривання виникає тоді,коли з'являється необхідність передати інформацію від миші допрограми-драйвера. Якщо відведене для миші переривання використовується щеодним пристроєм, виникне конфлікт і миша почне працювати неправильно або непрацюватиме зовсім.
Якщо в комп'ютері використовується окремий порт миші,конфліктів із-за переривань зазвичай не виникає, але вони можуть з'явитися прироботі з іншими інтерфейсами миші. У разі послідовного інтерфейсу конфліктизазвичай виникають при додаванні третього або четвертого послідовного порту. Цевідбувається тому, що в комп'ютерах з шиною ISA непарні послідовні порти (1 і 3) часто настроюютьсяна одне переривання; це відноситься і до парних портів (2 і 4). Якщо,наприклад, миша підключена до порту Com2, а внутрішній модем використовує порт Com4, то обидва пристроїможуть бути налаштовані на одне і те ж переривання і використовувати їх одночасноне можна. Щоб вони могли працювати разом, необхідно перемкнути мишу (або модем)на інший послідовний порт. Якщо, наприклад, мишу під'єднати до Сом1, а модемзалишити в Com4, буде всенормально, оскільки для непарних і парних портів відведені різні переривання.
Конфлікти, пов'язані з перериваннями, можна усунути,настроївши систему так, щоб одне і те ж переривання не могло використовуватисяякими-небудь двома пристроями. Існують адаптери послідовних портів, які додаютьв систему порти Com3 і Com4 таким чином, що переривання, використовувані цими портами, неспівпадають з тими, які призначені портам Сом1 і Com2. При установці цих плат нові порти СОМвикористовують вільне переривання 10, 11, 12, 15 або 5. Якщо ви настроюєте свійкомп'ютер з шиною ISA на сумісне використання переривань, проблеми в майбутньому вамгарантовані. Якщо миша вашого комп'ютера підключена до шинного інтерфейсу і випідозрюєте, що в системі виник конфлікт із-за переривань, скористайтеся однієюз діагностичних програм для визначення номера переривання миші. Майте на увазі,що подібні програми, що ідентифікують розподіл ліній запиту переривань IRQ, не завжди забезпечуютьстовідсоткову точність, а програма-драйвер відповідного пристрою повинна бутизавантажена заздалегідь. Після визначення номера переривання, можливо,доведеться змінити настройку IRQ на платі адаптера шинній миші або іншого пристрою комп'ютерадля забезпечення їх нормальної спільної роботи.
Якщо драйвер відмовляється розпізнавати мишу, спробуйтепідключити іншу, працездатну мишу. Така заміна може опинитися єдиним способомз'ясувати, з чим пов'язані неполадки: з несправною мишею або із зіпсованоюпрограмою.
Для того, щоб миша працювала, потрібно завантажити відповіднупрограму-драйвер. Краще користуватися драйверами, вбудованими в Windows, при цьомудодатковий драйвер не потрібний. Завантажувати зовнішній драйвер (через файли Autoexec.bat і Config.sys) слід тількив тому випадку, якщо мишу передбачається використовувати в DOS-додатках.
Якщо миша необхідна для роботи в DOS, тобто зовні Windows, драйвер повиненбути завантажений через Config.sys або Autoexec.bat. Драйвер, що завантажується через файл Config. sys, зазвичай називається MOUSE.SYS, а через Autoexec. bat — MOUSE.COM. (У різнихфірм-виробників ці драйвери називаються по-різному.) Ще раз нагадаємо, що прироботі з Windows дані драйверизавантажувати не потрібно.
Проблеми при роботі з прикладними програмами
Якщо миша не працює з конкретною прикладною програмою,перевірте настройку програми або самої миші. Переконаєтеся, що ви повідомилипрограмі про присутність миші (якщо це необхідно). Якщо миша з нею так само не працює, аленормально функціонує з іншими прикладними програмами, скористайтесядокументацією до цього застосування.
Intellimouse фірми Microsoft
В кінці 1996 року Microsoft представила нову модель миші — Intellimouse. Новий пристрійвиглядає практично так само, як і стандартна миша Microsoft, але між правоюі лівою кнопкою у неї є маленьке коліщатко. Функцій у коліщатка дві. По-перше,воно працює як пристрій для прокрутки зображень на екрані — дуже зручнопроглядати документи або Web-сторінки, злегка прокручувавши коліщатко вгору і внизвказівним пальцем. По-друге, якщо на коліщатко натиснути, воно спрацює як третякнопка миші. Трьохкнопкові миші існують вже давно, а ось функція прокрутки — цедійсно щось нове. Тепер, щоб прокрутити зображення на екрані, більше непотрібно підводити курсор миші до кнопок прокрутки, розташованих з правого бокуекрану, або віднімати руку від миші, щоб скористатися клавіатурою; легкий рухпальцем — ось все, що потрібне! Що будь-який працює з Web-сторінками, текстовимипроцесорами або електронними таблицями погодиться, що це дуже зручно. І крімтого, на відміну від кнопки (у трьохкнопкових пристроях інших виробників),важко натиснути на коліщатко помилково — адже воно маленьке, не потрапляє весьчас під палець і на дотик відрізняється від двох інших кнопок.
Але один недолік у Intellimouse все ж таки є: коліщаткопрацює тільки з тими програмами, які підтримують нові можливості миші. Проте,поки йшли дискусії навколо Intellimouse, фірма Microsoft вже удосконалила і Internet Explorer, і застосування Office 97/2000, так щовсі вони тепер підтримують нові можливості миші. Більш того, тепер, працюючи іззастосуваннями Office 97/2000, можна використовувати коліщатко не тільки длязвичайної прокрутки, але і для зміни розміру вікна; у останньому випадку слідутримувати при цьому натиснутій клавішу [Ctrl]. А утримуючи [Shift], можна збільшувати ізменшувати розміри виділеної області. Як тільки з'являться нові версії іншихпрограм, вони теж, швидше за все, підтримуватимуть функції Intellimouse.
У драйвер Intellimouse 2.0, окрім стандартних функцій попередніх версійдрайверів миші, Microsoft додала і декілька нових цікавих можливостей. Одна з нихназивається Clicklock, тобтоблокування натиснення. Вона дозволяє перетягувати елементи, не утримуючи лівукнопку натиснутої постійно. Можна набудувати драйвер так, щоб вам було зручнопрацювати, вказавши, як довго ліва кнопка повинна залишатися в натиснутомустані, щоб ця функція включилася. А ще можна вказати драйверу, щоб принатисненні на кнопку-коліщатко він ігнорував всі функції, специфічні дляконкретного застосування, а замість цього у всіх застосуваннях Windows виконував одну знаступних дій:
· подвійне клацання лівої кнопки миші;
· відкриття файлу довідки застосування;
· перемикання в програму Провідник;
· виклик меню кнопки Пуск.
Решта функцій нового драйвера успадкована від попередніх йоговерсій, і серед них такі, як функція Snap To, що переміщає покажчик до тієї кнопки діалогового вікна, якавибирається за умовчанням, а також «слід» при переміщенні курсорумиші і зникнення курсору при введенні тексту з клавіатури.
3.Діагностика трекболів
Трекболи по своїх формахі функціональних можливостях набагато різноманітніші, ніж миші. Так, звичайно,коштують вони більше мишок, не так універсальні і взагалі незрозумілі деякимкористувачам. Але, при всьому цьому, вони все одно заслуговують пильної уваги.А особливо уваги тих користувачів, які працюють з графічними пакетами, але щеніколи не працювали з трекболамі і не тримали їх в руках.
3.1 Встановлення, настройка, робота
Підключення трекбола — справа не складніше, ніж підключення звичайноїмишки. Вам всього лише потрібно вибрати інтерфейс. Wwt-5e і Wwt-13 поставляються в трьохваріантах — Ps/2, COM або COMBO. У останньому випадку трекболи мають Ps/2 інтерфейс, але в комплектіпоставляється Ps/2-com перехідник. Далі слід встановити драйвер, щопоставляється на 3,5” дискеті разом з трекболом. Спочатку, процес інсталяції драйвераможе злегка здивувати, бо програма установки стверджуватиме, що вона встановлюєдрайвер двоколісної миші. Загалом, так воно і є, адже обидва представлених трекбола повністю сумісніз двоколісними мишами A4tech, відповідно, і драйвер у них однаковий. Після його установкитрекбол повністю готовийдо роботи.
/> />
Мал.4 Вікно програми встановлення трекбола
Загалом, ніякої настройки ПО не потрібно, але ви все ж такиможна набудувати колеса прокрутки і функції, що виконуються третьою кнопкою. Данийдрайвер вельми критично відноситься до «чистоти» системи. Якщо раніше буввстановлений драйвер якої-небудь іншої мишки або трекбола, то його необхідновидалити до установки драйвера Wwt-5e або Wwt-13. Робити інсталяцію «поверх» старого драйвера неслід, бо в цьому випадку можуть неправильно працювати колеса прокрутки і третякнопка.
Підключивши трекболи, можна переходити до оцінки їх в робочих умовах.Повинен відмітити, що я не пробував оцінювати трекболи в ігрових застосуваннях.Звичайно, звикнути можна до всього, але, як мені здається, в іграх ці пристроїукрай незручні і абсолютно для них не підходять. Область застосування Wwt-13 обмежуєтьсяофісними застосуваннями і аналогічними програмами. Про роботу з графічнимипакетами можна забути. Для них дуже важливий хороший контроль над курсором, ацього-то даний трекбол забезпечити не може. Проблема криється в тому, що його кулянедостатньо виступає над корпусом, і при необхідності перемістити курсор навеликі дистанції вам доводиться робити декілька перестановок руки. При цьомувірогідність випадково змінити положення курсору, у момент перестановки дужевелика. Другим серйозним недоліком Wwt-13 можна вважати невдале розташування коліспрокрутки. Вони відстоять один від одного всього на 4 мм і, не дивлячись на те,що розташовані вони із зсувом, при роботі їх легко переплутати. Ергономікакорпусу продумана добре, але, як і у більшості сучасних мишок, трекбол не призначенийдля роботи лівою рукою. А ось Wwt-5e для лівої руки цілком підійде. Його корпуссиметричний, а «поміняти місцями» праву і ліву кнопки і колеса прокрутки (унастройках драйвера) нескладно. На відміну від Wwt-13, Wwt-5e підійде нетільки для офісних застосувань, але і для роботи в графічних пакетах. Тоді як, Wwt-13 можнаназвати «пристроєм для заміни мишки», Wwt-5e можна назвати трекболом початковогорівня. Його значно виступаючий над поверхнею корпусу червона куля, дозволяєдосить добре контролювати курсор, що робить цей трекбол придатнішим, ніжWwt-13, для роботи вграфічних пакетах. Переплутати колеса прокрутки вам теж навряд чи вдасться, бовони розташовані симетрично щодо діаметральної площини корпусу, по обидвісторони від кулі.
Висновки
Як бачимо з даної курсової роботи, провести діагностику іусунути неполадки клавіатури, миші і трекболів досить легко.
Використана література
1. Злобін Г.Г., Рикалюк Р.Є. Архітектура та апаратне забезпеченняПЕОМ: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2006
2. Угрюмов Е.П. Цифровая схемотехника. — СПб.: БХВ — Петербург, 2001
3. Леонтьев В.П. Новейшаяэнциклопедия персонального компьютера 2006. – М.: ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2006.– 896 с.
4. «Клавіатура”http://osp.asu.pstu.ac.ru/publish/1997/04/34.htm
5. “Трекболи“http://kamcity.iks.ru/pcint/software/stat/web_grafic.htm