Вступ
Природно-заповідна справа в нашій країніна нинішньому етапі свого розвитку задекларована на найвищому рівні як сучаснийпріоритет довгострокової державної політики. Це, безумовно, є свідченнямцивілізованого шляху розвитку України, яка своєю політикою передбачає докоріннеудосконалення й оптимальне функціонування природно-заповідної справи відповіднодо нових соціально-економічних умов, її інтеграцію у Всеєвропейську стратегіюзбереження біотичного та ландшафтного різноманіття, синтез в єдину систему якнових поглядів, так і апробованих вже протягом історичного розвитку в Україніпринципів, підходів та показників створення та функціонуванняприродно-заповідного фонду. Наміри України інтегруватися в європейськийприродоохоронний простір зобов'язують її, насамперед, закріпити за державниммеханізмом управління природно-заповідною справою вирішальну роль права,збалансованого бюджету, надання пріоритетного значення соціальному йекологічному факторам у прийнятті управлінських рішень, приведення у відповідністьдо об'єктивних умов розвитку більшості традиційних понять, принципів тапідходів у формуванні та існуванні природно-заповідного фонду. Сучаснаприродно-заповідна справа має стати комплексною системою узгоджених між собою йоб'єднаних єдиною метою, методологією та ідеологією традиційних і новітніхпоглядів, положень і понять, принципів та механізмів їх реалізації, спрямованихна збереження, відтворення та збалансоване розумне використанняприродно-заповідного фонду.
Водночас дуже важливим є також створеннязасад для системи прийняття управлінських рішень на різних щаблях влади черезскладний і довготривалий процес реформування, переорієнтування, вдосконаленнята визначення стратегічних напрямів довгострокового розвиткуприродно-заповідної справи, в тому числі діяльності заповідників і національнихприродних парків України та інших територій і об'єктів природно-заповідногофонду з метою своєчасної, поступової і без втрат інтеграції в ринкову системукраїни. Така політика диктується тим, що вирішення головних природоохороннихпроблем в Україні гальмується певною відсталістю та недосконалістю якідеології, принципів та методів природоохоронної теорії, так і системипрактичних рішень щодо збереження, відтворення та збалансованого використанняприродно-заповідного фонду, управління у цій сфері, недостатнім розвиткомгеосозологічних досліджень, низьким рівнем фінансового, матеріально-технічногота кадрового забезпечення.
Специфічність та своєрідність розвиткуприродно-заповідної справи спонукають до особливої уваги у визначенні їїоб'єкта та предмета. Вже стало очевидним, що в об'єкті природно-заповідноїсправи простежуються як матеріальні, так і нематеріальні аспекти, а предмет маєвідображати основні структурні елементи об'єкта і напрями його розвитку. Звідси,головним матеріальним об'єктом природно-заповідної справи є природно-заповіднийфонд як своєрідна природно-територіальна система, яка відображає сукупністьприродних територій, категорій різних рангів, що взаємопов'язані тавзаємодоповнюють один одного, а також забезпечують у межах регіону, держави чиміждержавного простору цілком стабільне та довгострокове виконанняприродоохоронних завдань.
Предметом природно-заповідноїсправи є: вивчення, виділення, резервування, проектування та функціонуваннятериторій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх мережі й екологічноїмережі.
Основні завдання природно-заповідноїсправи вперше в 1994 році масштабно були визначені Програмою перспективногорозвитку заповідної справи в Україні («Заповідники»), а саме:
• створення нових територій та об'єктівприродно-заповідного фонду як важливого інтегрального екологічного показника йоптимізація існуючих природно-заповідних територій (пріоритетний розвитокполіфункціональних) з метою поліпшення умов для збереження природних комплексів;
• удосконалення класифікаціїприродно-заповідного фонду шляхом запровадження нових та уточнення статусуіснуючих категорій;
• забезпеченнярепрезентативності природно-заповідного фонду за флористичною, біоценотичною,фауністичною, геологічною, ґрунтознавчою, ландшафтною й іншими екологічнимиознаками;
• формуваннязагальнодержавної територіальної комплексної системи охорони навколишньогоприродного середовища (екомережі) на основі поєднання територій та об'єктівприродно-заповідного фонду з іншими природними територіями, що особливоохороняються;
• запровадженнярегулярного наукового аналізу стану природно-заповідного фонду, органічногопоєднання завдань розвитку природно-заповідної справи з системою освіти,екологічного та патріотичного виховання;
• підвищенняефективності участі України в міжнародному співробітництві у сферіприродно-заповідної справи, створення міжнародних поліфункціональнихприродно-заповідних територій;
• удосконаленнясистеми державного управління, перш за все, заповідниками та національнимиприродними парками;
• посилення відповідальності запорушення режиму природно-заповідних територій.
На сучасному етапі розвиткуприродно-заповідної справи досі актуальними і трьома найголовнішими їїзавданнями залишаються:
• покращанняекологічного стану країни згідно з конституційним правом населення на чистедовкілля через створення географічне репрезентативної мережіприродно-заповідних територій;
• перехідна збалансоване співвідношення земель природно-заповідного фонду з іншими категоріямиземель і визнання його обов'язковою складовою сталого розвитку держави;
• пріоритетністьзбереження біотичного та ландшафтного різноманіття через формуваннянаціональної екологічної мережі України, організація системи екологічногомоніторингу природоохоронних територій та управління ними, підвищення рівняекологічної та природоохоронної свідомості населення.
1. Загальнівідомості про область
Населення:5 млн.252 тис. осіб (10% населення України). Донецька область – найбільшаобласть України за чисельністю населення. Середня щільність населення становить186,9 осіб на 1 кв. км.
Площа:26,5 тис. кв. км (4,4% території України).
Обласнийцентр: м. Донецьк.
Географічнеположення: розташована на південному сході України, у степовій зоні. На півдні омиваєтьсяАзовським морем. Поверхня переважно рівнинна, розчленована ярами та балками.Водну систему області становлять річки: Сіверський Донець, Казенний Торець,Самара, Вовча, Кальміус, Грузький Єланчик, Кринка, водосховища: Старокримське,Клебан-Бицьке, Карлівське, Кураховське, Вільхівське; канали: СіверськийДонець-Донбас і Дніпро-Донбас.
Клімат:помірно континентальний. Середня температура січня –6°C, липня +21°C. Кількість опадів за рік – 524 мм.
Природно-рекреаційнийпотенціал: 70 територій і об’єктів природно-заповідного фонду, зокремаНаціональний природний парк “Святі Гори”, філії Українського степовогозаповідника — Хомутівський степ і Кам’яні Могили, 30 заказників державного імісцевого значення, 30 пам’яток природи, 6 заповідних урочищ, ботанічний сад уДонецьку, до складу якого входять Луганський заповідник, Криворізький таПриазовський відділи. М’який клімат узбережжя Азовського моря, лікувальнігрязі, джерела мінеральних, радонових і столових вод належать до рекреаційнихресурсів області, на базі яких створено курорти: Маріуполь, Слов’яногірськ,Слов’янськ.
Адміністративно-територіальнийрозподіл: 18 районів.
Влада:керівництво Донецької облдержадміністрації складається з голови, першогозаступника голови облдержадміністрації з питань економіки, бюджету і фінансів;заступника голови облдержадміністрації з питань інформаційної сфери, релігій,національностей, культури, спорту; заступника голови облдержадміністрації зпитань гуманітарної і соціальної сфери; заступника голови облдержадміністраціїз питань промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку; заступника головиоблдержадміністрації з питань будівництва, житлового, комунального та шляховогогосподарства; заступника голови облдержадміністрації з питань розвиткутериторій і зовнішньоекономічних зв'язків; заступника головиоблдержадміністрації з питань сільського господарства і продовольства,торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення;заступника голови облдержадміністрації з політико-правових питань і заступникаголови з питань організації діяльності апарату облдержадміністрації зорганізаційної, правової, кадрової і контрольної роботи.
Транспортнамережа: розвинута. Донецька залізниця забезпечує до 40% загальнодержавнихперевезень. Найбільші залізничні вузли – Ясинувата, Красний Ліман, Дебальцеве,Микитівка, Іловайськ, Волноваха. Морський порт Маріуполь (потужність переробкивантажів 12 млн. т) – на узбережжі Азовського моря. Є аеропорти в Донецьку (міжнародний),Маріуполі, Краматорську. Щільна мережа автомобільних доріг.
Економічнийпотенціал: Промисловість: наявність паливно-енергетичних імінерально-сировинних ресурсів створили умови для розвитку промисловогокомплексу з високою концентрацією галузей важкої промисловості, наукової тасоціальної інфраструктури.
Економікуобласті обслуговують 137 банків і банківських установ, 17 страхових компаній і24 біржі.
НаДонеччину припадає більше половини видобутку вугілля, виробництва готовогопрокату, коксу, чавуну, сталі і практично весь обсяг випуску прокатногообладнання в Україні. У структурі промислового виробництва регіону найбільшупитому вагу мають чорна металургія, паливна промисловість та електроенергетика.У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчихтоварів складає 64%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 882промислові підприємства, функціонує 2095 малих промислових підприємств.
У1998 році був прийнятий Закон України „Про спеціальні економічні зони і спеціальнийрежим інвестиційної діяльності у Донецькій області", що створюєсприятливий інвестиційний клімат у регіоні. Статус території пріоритетногорозвитку надано 22 містам і 5 районам області, створено дві спеціальніекономічні зони «Донецьк» та «Азов» з пільговими режимамиоподаткування.
Історико-культурнийпотенціал: загальна кількість пам’яток історії, археології, містобудування таархітектури, монументального мистецтва – 2399.
Туристично-екскурсійнимиоб’єктами в області є Державний історико-архітектурний заповідник уСлав’яногірську, Святогірський печерний монастир (ХVІІ – ХVІІІст.),культурно-архітектурні споруди в Артемівську. В області 5 театрів, з них 3 – уДонецьку, 6 державних музеїв. Кам'яні могили – музей під відкритим небом,розташований на висоті 150-200 м над рівнем моря. Альпи в мініатюрі, вік яких — півтора мільярди років; альпійські луги з рідкісними рослинами. Музей видатногохудожника А.І.Куїнджі в Маріуполі. Святогірськ – один з кращих кліматичнихкурортів України.
2.Стан проектування екомережі Донецької області
ПлощаПЗФ Донецької області составляет до 79314, 08 га, що складає 2,99 % від загальної площі області.
Насучасному етапі ПЗФ Донецької області складається з 114 об‘єктів, серед якихприсутні наступні категорії: природні заповідники (1), Національні природніпарки (1), регіональні ландшафтні парки (6), заказники (загальнодержавногозначення — 7, місцевого значення — 46), пам'ятки (загальнодержавного значення — 10, місцевого значення – 28), заповідні урочища (13), ботанічні сади (1),парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (1).
Слідтакож звернути увагу на диспропорцію в розподілі об‘єктів і територій ПЗФ середадміністративних районів Донецької області. Так, найбільш заповідними єСлов’янський (33,3%) та Першотравневий (11,2%) райони, а найменш – Мар’їнський(0,01%) та Великоновосілківський (0,04%). Це в першу чергу пов‘язано з тим, щона території Слов‘янського району знаходиться національний природний парк«Святі Гори», а на території Першотравневого району — більша частинарегіонального ландшафтного парку «Меотида». В той час, як в Маріїнськомута Великоновосілківському районі переважно розташовані заказники та пам‘яткиприроди місцевого значення.
Відомо,що оптимальний показник заповідності для Донецької області складає 5 %. Як вжезазначалось, на сучасному етапі він складає 2,99 %. Приближення реальногопоказника заповідності до оптимального можливе завдяки створенню нових об‘єктівПЗФ та збільшенню площі існуючих. Але якщо з 2000 до 2003 рр. нові об‘єкти ПЗФстворювались дуже активно (від 100 до 113, в тому числі 5 регіональнихландшафтних парка), то у 2003 році нових об‘єктів взагалі не було створено.Стосовно розширення існуючих об‘єктів ПЗФ, слід зазначити, що зараз ведутьсяроботи лише по розробці проекту створення та відведення земель для організаціїнаціонального природного парку «Меотида».
3. Різноманітність ґрунтового покриву
Донецькаобласть за своїм географічним розташуванням відноситься до Центрального степу.
РельєфДонецької області різноманітний, з характерною сильною ерозією ґрунтів. Зарельєфом в області можна виділити декілька основних районів: на півночі –Донецький Кряж, на півдні – Приазовська височина. На головномуДебальцево-Іванівському вододілі розташована найвища відмітка кряжу – 369 м. Максимальна амплітуда висот у цьому районі сягає 200 м. Наявність різноманітних форм рельєфупризвела до створення на них різноманітних видів ґрунтів. На льосовиднихпородах утворились тучні чорноземи. У заплавах річок та балок утворились луговічорноземи та лугово-болотні, переважно з засоленими ґрунтами. Усього на картіобласті виділено 60 видів ґрунтів. Одним з самих актуальних питань взабезпеченні раціонального природокористування в області є поліпшеннявикористання та охорони земельних ресурсів
4. Головні відомості про біоту
Біота (від грец. Biote —життя) — поняття, що використовується в екології, ботаніці,зоології та інших природничихнауках; на теперішній час, втім, чіткого та загальноприйнятого визначення цьоготерміна немає. Один із впроваджувачів даного поняття, Б.М. Міркін, дав йому наступне визначення:
«Біота — стала сукупність рослин, тварин, грибів та бактерій,що об'єднані спільною територією. На відміну від біоценозу види, що входять додеякої біоти, можуть і не мати безпосередніх екологічних зв'язків»
Біота (від греч. biotа — життя), сукупність рослин і тварин,об'єднаних загальною областю розповсюдження, що історично склалася. На відмінувід біоценоза, види, що входять в склад біоти, можуть і не мати екологічнихзв'язків (наприклад, кенгуру і дововидоводихаюча риба цератодус, що входять доскладу австралійської фауни). Проте у багатьох випадках одна і та ж сукупністьорганізмів може розглядатися і як біота (з позицій біогеографії) і як біоценоз(з позицій екології).
Біота — один з мобільних компонентів геосистеми, здатнийтрансформувати інші її компоненти за допомогою перетворення потоків речовини іенергії. Біота порівняно швидко реагує на змінні умови середовища, змінюєтьсяпід впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, управляє своїм функціонуванням ідинамікою за допомогою стимуляції і інгибірованія процесів і в цілому виконуєантіентропійную функцію
5. Види біоти областізанесені до Червоної книги
Середраритетних видів рослин Донецької області, 90 видів занесено до Червоної книгиУкраїни, і ще 28 видів запропоновані для включення до її нового видання, 29видів занесено до Світового червоного списку, 35 видів – до Європейськогочервоного списку, 6 видів охороняються Бернською конвенцією, а 265 охороняютьсяна регіональному рівні. 209 видів з раритетної фракції флори (55,2 % від їх загальноїкількості і 11,4 % флори Донецької області) відомі у регіоні лише з 1-3 місцезнаходжень.
Загаломблизько 90,7 % видів рослин регіону зустрічаються на територіях і об’єктахприродно-заповідного фонду. У тому числі 86 видів, що занесені до Червоноїкниги України, 28 видів з Світового Червоного списку, 29 видів – ЄвропейськогоЧервоного списку. У колекціях Донецького ботанічного саду НАН України вирощуєтьсябільш ніж 150 видів, що належать до раритетної фракції флори південного сходуУкраїни.
Зметою збереження рослинних ресурсів, враховуючи рекомендації Донецькогоботанічного саду НАН України, рішенням обласною ради від 23.03.2007 № 5/8-185“Про внесення змін в рішення обласної ради від 29.02.2000 № 23/11-225” затверджений Перелік видів рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкіснимичи такими, що перебувають під загрозою зникнення на території області.
Водночасдо групи ймовірно зниклих з флори області відносяться 23 автохтонних видівсудинних рослин. Це наступні види: кукіль звичайний, астрагал понтійський,блисмус стиснений, виринниця короткоплода, осока дворядна, волошка верболиста,зимолюбка зонтична, черевички зозулині, згубниця бульбиста, козлятниклікарський, герань голубина, мачок жовтий, стародуб жорстковолосистий, лікоподієлазаплавна, плаун булавовидний, шандра звичайна, ортилія однобока, вороняче окозвичайне, гірчак альпійський, грушанка зеленоцвіта, жовтець багатокореневий,шипшина бедринцелиста, кендир сарматський. Ці види не відмічалися на територіїДонецької області більш, ніж 70 років.
134види тварин, які перебувають на території області занесено до Червоної книгиУкраїни, в тому числі за класами: комах — 58 видів, птахів — 44, ссавців — 15,риб та круглоротих — 7, плазунів — 4, ракоподібних — 3, черв’яків — 2,павукоподібних — 1 вид. Понад 140 видів тварин є рідкісними для регіону.
25видів фауни занесені до додатків Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикоїфауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (СITES); 60 видів фаунизанесені до додатків Конвенції про охорону дикої флори і фауни і природнихсередовищ існування в Європі (Бернської конвенції); 41 вид занесений до додатківКонвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннської конвенції,CMS); 17 видів охороняються відповідно до Угоди про збереженняафро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (АЕWA); 5 видів охороняютьсявідповідно до Угоди про збереження кажанів в Європі (EUROBATS).
Середзанесених до Червоної книги тварин у Донецькій області відтворені такі види:ейзенія гордєєва, п`явка медична, мухоловка звичайна, красуня діва,дозорець-імператор, кордулегастер кільчастий, дибка степова, коник-товстун степовий,жужелиця угорська, красотіл пахучий, стафілін волохатий, скарабей священний,цератофій багаторогий, жук-самітник, жук-олень, вусач мускусний,вусач-червонокрил Келлера, вусач земляний хрестоносець, ліскус катрановий,махаон, подалірій, мнемозина, ванесса чорно-руда, сатир залізний, клімена,синявець мелеагр, синявець римнус, бражник Мертва голова, бражник дубовий,бражник скабіозовий, бражник кроатський, бражник олеандровий, бражникПрозерпіна, сатурнія мала, стрічкарка блакитна, стрічкарка орденська малинова,саптурниця срібна, совка сокиркова, пістрянка весела, ведмедиця Гера,ведмедиця-хазяйка, ведмедиця червоно крапкова, орусус паразитичний, агреБеккера, стериктифора шипшинова, сколія-гігант, сколія степова, стизоїдтризубий, мелітурга булавоуса, рофітоїдес сірий, ксилокопа звичайна, джмільмоховий, джміль пахучий, джміль глинистий, джміль пластинчастозубий, джмільяскравий, джміль лезус, джміль мінливий, ктир гігантський, ктир шершнеподібний,мінога українська, шип, стерлядь, білуга чорноморська, вирезуб, шемаядунайська, ялець Данилевського, полоз жовточеревий, копиця, полозчоторисмугий, мідянка, гадюка степова східна, пелікан рожевий, чапля жовта,коровайка, лелека чорний, казарка червоно вола, огар, чернь білоока, гоголь,крохаль довгоносий, скопа, лунь польовий, лунь степовий, яструб-тювик, канюкстеповий, змієїд, орел-карлик, підорлик великий, підорлик малий, могильник,беркут, орлан-білохвіст, балабан, боривітер степовий, журавель сірий, журавельстеповий, дрохва, лежень, зуйок морський, ходуличник, кулик,-сорока,поручайник, кроншнеп середній, кроншнеп великий, дерихвіст лучний, дерихвістстеповий, реготун чорноголовий, пугач, сорокопуд сірий, шпак рожевий, вівсянкачорноголова, їжак вухатий, хохуля звичайна, підковоніс малий, нічниця ставкова,вечірниця мала, вечірниця велетенська, нетопир середземноморський, мишівкастепова, тушканчик великий, азовка, горностай, тхір степовий, норкаєвропейська, перев`язка звичайна, борсук, видра річкова.
Головнапричина зникнення видів – порушення антропогенного характеру їх природнихмісцезростань, у тому числі й забруднення ґрунту, води та повітря.
6.Оцінка окремих об’єктів природно заповідного фонду за екологічними тасоціальними критеріями
На сьогодні в області існує 114територій і об'єктів природно-заповідного фонду, у тому числі філіалиУкраїнського степового заповідника — ХомутівськийСтеп і Кам'яні Могили (частина), 6 заказників (Бердянський заказник,Білосарайська Коса, Великоанадольський заказник, Гори Артема, Роздольненськийзаказник), 10 пам'яток природи (балка Гірка, урочище Грабове, Дружківськіскам'янілі дерева, Клебань-Бицьке оголення, Кравецька балка, Маяцька дача, Новоєкатерининське оголення, озера Ріпнеі Сліпне, Стильське оголення); Донецький ботанічний сад, місцевого значення 25заказників, 20 пам'яток природи, парк Маяцького лісництва – пам’яткасадово-паркового мистецтва, 6 заповідних урочищ.
Хомуто́вськийстеп —відділ Українського державного степового заповідника АН УРСР розташований накордоні з Ростовською областю Росії за 20 км від узбережжя Азовского моря.Площа — 1 030,4 га. Назва степу походить від козаказа прізвищем Хомутов.
Узаповіднику є музей (експонати місцевої фауни та флори розділені за чотирма порамироку).
Територіязаповідника є ділянкою хвилястої Приазовської рівнини, що поступово знижуєтьсядо поділу річки Грузький Єланчик, на лівому березі якої протягнулися заповідніземлі. Місцевість перерізують розгалужені балки Клімушевська, Брандтова,Красна.
Хомутовськийстеп — єдина збережена ділянка різнотравно-типчаково-ковилових степів Приазов'я, в складі рослинності якихдомінують ковила Лессінґа, ковилаволосиста і типчак. Серед різнотрав'я багато рідкіснихрослин: воронець, катран татарський, тюльпан Шренка, калофака волзька та інші.На вапнякових відслоненнях ростуть ендеміки: дріт скитський, льон Черняєва йінші. Всього в заповіднику налічується близько 550 видів рослин, серед яких 50рідкісних.
УХомутовському степу гніздяться хохітва, дрохва, орел степовий, сіра куріпка, є степовагадюка та інші. Реакліматизований бабак, винищений у 20 столітті.
Національнийприродний парк «Святі Гори» — національнийприродний парк, розташований в північній частині Донецької області України, в Слов'янському(11 957 га), Краснолиманському (27 665 га) і Артемівському районах. Створений 13 лютого1997 року Указом Президента України № 135/97. Парк в основномупротягнувся уздовж лівого берега річки Сіверський Донець з великими виступамина правому березі. У 2008 році крейдяні гори на території національногоприродного парку «Святі гори» потрапили в Top-100 всеукраїнського конкурсу «Сімприродних чудес України». Загальна площа парку — 40589 га, з них у власностіпарку знаходиться 11 878 га.
Упарку знаходяться крейдяні гори, на яких збереглися рідкісні рослини,наприклад, сосна крейдова збереглася з дольодовикового періоду.
Флора:загальна кількість видів рослин, що зростають на території парку — 943, з них48 занесені в Червону книгу України. Охороняється рослинність долини річкиСіверський Донець: реліктові бори сосни крейдової, реліктові та ендемічнірослинні угрупування на відшаровуваннях крейди, байрачні ліси, степи, лугова іболотяна рослинність заплав. Флора налічує 20 ендемічних видів.
Фауна:на території парку живуть 256 видів тварин, з них 50 занесені в Червону книгуУкраїни. Фауна налічує 43 види ссавців, 194 — птахів, 10 — плазунів, 9 —земноводних, 40 — риб.
Натериторії парку знаходиться 129 об'єктів археології (від палеоліту до середньовіччя),73 пам'ятники історії. У 1980 році на нинішній території парку був заснованийдержавний історико-культурний заповідник. Основу комплексу пам'ятників заповідникаскладає — Свято-Успенська Святогірська Лавра (заснована в XIII — XVIстоліттях, статус лаври отримала в 2005 році), розташована на скелястому правомберезі Сіверського Донця. До комплексу історичних пам'ятників також відноситьсямонументальна скульптура роботи І. П. Кавалерідзе. Поряд зпам'ятником знаходиться Меморіал Великої вітчизняної війни.
Натериторії парку побудовані шосейні і залізничні дороги, розташований ряднаселених пунктів (у тому числі — місто Святогірськ). C півдня дотериторії парку примикає місто Слов'янськ.
Доскладу Національного природного парку «Святі Гори» входіять наступні природнітериторії:
— ботанічний пам'ятник природизагальнодержавного значення «Маяцька дача»
— лісовий заповідник місцевогозначення «Урочище Сосна»
— лісовий заповідник місцевогозначення «Заплава-1»
— пам'ятник природи «Дуб»
— Дендропарк Маяцького лісництва
— орнітологічний заповідник місцевогозначення «Болото Мартиненково»
— загальнозоологічний заповідник місцевогозначення «Чорний Жеребець»
— ботанічний заповідник місцевогозначення «Конвалія»
— ландшафтний заповідник місцевогозначення «Підпісочне»
— ландшафтний заповідник місцевогозначення «Чернецьке»
— гідрологічний пам'ятник природимісцевого значення «Озеро Чернецьке»
— «Соснові насадження»
— пам'ятник природи «Тополя»
«Клебан-Бик»— регіональний ландшафтний парк на території Костянтинівського району Донецькоїобласті, розташувався на обох берегах ріки Кривий Торець і Клебан-Бикськоговодоймища.
Загальнаплоща регіонального ландшафтного парку 1974 га. Особливу цінність на території парку має Клебан-Бицьке водосховище з прилеглими земельними ділянками.
Територіярегіонального ландшафтного парку розташована в Костянтинівському районі наберегах Клебан-Бицького водосховища, в гирлі річки Клебан-Бик. Територія паркухарактеризується не тільки унікальними природними комплексами і об'єктами, алей особливими рекреаційними умовами, що визначаються різноманітними мальовничимиландшафтами, придатністю для різних видів відпочинку, доступністю для мешканціввеликих населених пунктів.
Данатериторія має гористий характер, вона складається з кам'янистих гряд,відслонень гірських порід із значною щільністю та глибиною ерозійногорозгалуження, великим оголенням корінних порід, що виступають суцільними грядами.Особливий інтерес має пам'ятка загальнодержавного значення «Клебан — Бикське відслонення», площа якої 60 га. Його головна визначна пам'ятка — вихід на денну поверхню дуже давніх гірських порід, що утворилися в прибережнихділянках старовинного Пермського моря. У кам'яновугільний період (понад 300 млнроків тому) це було неглибоке море, на дні якого мешкали численні безхребетні.До наших часів тут збереглися сліди незвичайної рослинності. Скам'янілі решткирослин, коралів, молюсків можна знайти на лівому крутоярому березі водоймища.
Рослиннийсвіт представлений байрачними лісами, де збереглася кам'янистолюбивазасухостійка флора, а також ділянки цілинних типчаково-ковилових петрофільнихстепів. Чагарники представлені караганою, шипшиною, таволгою, кизильникомчорноплідним. У байрачних лісах домінують дуб звичайний, ясен високий, до нихпримішуються в'яз голий, клен польовий та ясенелистий, липа серцевидна.
Багатийтакож і тваринний світ: біля водоймища, на його берегах живуть черепахи,ящірки, жаби, світ птахів налічує близько 100 видів, у водоймищах водитьсямайже 20 видів риб.
Регіональнийландшафтний парк «Зуївський»До складу регіонального ландшафтногопарку (РЛП) увійшли природні території, що відзначаються особливоюпривабливістю, науковою та природоохоронною цінністю.
Целісове урочище «Липове», балка біля с. Ведмеже, Зуйгора, долини річок Кринка та Ольхова, відслонення скельних гірськихпорід, степові ділянки і лісові масиви Макіївськоголісництва. Загальна площа регіонального ландшафтного парку становить 1214,2 га.
Рослинністьпредставлена в основному різнотравно-типчаково-ковиловими степами та їх петрофільнимваріантом. На кам'янистих ділянках степу поширені чебречники з наявністюдеревію тонколистого, полину Маршалла, бедринця крейдяного, перлівкитрансільванської. Під скелями ростуть три рідкісних види папоротей. По Липовійбалці та схилах Зуй-гори поширені дубові ліси, серед яких є рідкісні формації,що підлягають охороні. Всього у межах РЛП виявлено 509 видів рослин, у томучислі багато ендемічних та реліктових. Тому 36 видів з них підлягають особливійохороні. Це дуже цінний куточок Донеччини щодо рослинного світу і ландшафтув цілому.
Територіяландшафтного парку має значний рекреаційнийпотенціал. І це насамперед пов'язано з районом селища Зуївка, де унікальнопоєдналися геологічні, геоморфологічні, гідрографічні та біологічніособливості, які у всі часи привертали до себе увагу любителів природи, туризмута альпінізму.
Створеннярегіонального ландшафтного парку «Зуївський» відкриває можливостіорганізованого відпочинку, спортивно-оздоровчих та рекреаційних заходів тадозволяє забезпечити збереження та раціональне використання природних об'єктів.
Донецькийкряж — регіональнийландшафтний парк, загальною площею майже 10000 тис. га, розташована вШахтарському та Амвросіївському районах, обмежена поймою р.Кринка з притоками і асфальтовою дорогою с.Петрівське — с. Григорівка — с. Кринички.
Донецькийкряж як купол, піднімається над місцевістю івідіграє величезну природну, рекреаційну й економічну роль. Зокрема на височинівиникають і стікають з неї у басейни Дніпра, Дону й Азовського моря річки, тутформується особливий (більш прохолодний і вологий) клімат. Все це дає підставувиокремлювати у степовому Донбасі особливу інтразональну природну категорію,так званий «Донецький лісостеп», розташований у Шахтарському іАмвросіївському районах.
Сьогоднізагальна площа парку складає 3952,2 га. Парк створений на земляхАмвросіївського держлісгоспу і сільгосппідприємств. Територія являє собоютипову ділянку різнотравно-типчаково-ковильного степу з байрачними масивами вгирлах балок та штучними насадженнями лісових культур. До складу парку входятьстепові ділянки та штучні масиви, які являють особливу наукову таприродоохоронну цінність. Тут збереглися ділянки цілинних та різнотравно-типчаково-ковиловихстепів з байрачними лісовими масивами у гирлах балок та штучними насадженнямилісових культур у степах. Флористичний список включає понад 260 видів рослин, зяких 46 — ендемічних і 10 — занесених до Червоноїкниги України. Фауна включає понад 150 видів комах і 200 видів наземниххребетних, з яких 15 занесені до Червоної книги України. Ця територія є місцемзростання рідкісних видів рослин і тварин, в тому числі занесених до Червонукниги України, а мальовничі ландшафти і сприятливі умови для занять спортивноюриболовлею і полюванням надають території регіонального ландшафтного парку значнурекреаційну цінність.
Неповторнусвоєрідність даній території надає оспіваний з козацьких часів ансамблькомплексу «Савур-Могила». Щорічнотисячі людей відвідують це місце, щоб віддати данину пам'яті героям-визволителямДонбасу. А з висоти оглядового майданчика відкривається неповторний пейзаж Донецького кряжа зі степовими ділянками, байрачнимилісами, сільгоспугіддями та селами. Істотне зменшення пасовищних навантажень,що відбулося за останні роки, викликало швидкі відновлювальні процеси степовогобіорізноманіття, і тепер степова рослинність даної території знаходиться взадовільному стані.
Зоглядового майданчика Савур-Могили відкривається неповторний пейзаж Донецькогокряжу зі степовими ділянками, байрачними лісами, сільськогосподарськимиугіддями та селищами, що заблукали уздовж русел степових річок.
Річкита лісові масиви дають можливість для занять спортивним рибальством тамисливством. Все це надає регіональному ландшафтному парку «Донецькийкряж» великої рекреаційної цінності.
7. Природні території та об'єкти, що підлягаютьособливій охороні
Природнітериторії та об'єкти, що підлягають особливій охороні — природні території таоб'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншуцінність для людини і суспільства.
ВУкраїні до них належать території і об'єкти природно-заповідного фонду України(природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки,заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічніпарки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва), а такожкурортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та іншітипи територій і об'єктів, які, за національним законодавством, підлягаютьособливій охороні. Ці території та об'єкти в сукупності призначені длязбереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин,підтримання загального екологічного балансу і становлять єдину систему.
Правовийрежим природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охоронірегулюється Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища»,«Про природно-заповідний фонд України», «Про курорти», «Про Червону книгу».Загальним для правового режиму цих територій і об'єктів є забезпечення їхцільового призначення, тому вони повністю або частково вилучаються згосподарського користування.
У Донецькій області до природнітериторії та об'єкти, що підлягають особливій охороні відносяться:114 об‘єктів,серед яких присутні наступні категорії: природні заповідники [1](Кам’яніМогили), Національні природні парки [1]( Святі Гори ), регіональні ландшафтніпарки [6]( Донецький кряж Клебан-Бик Зуївський Краматорський і ін.), заказники [загальнодержавногозначення — 7, місцевого значення – 46]( Бердянський заказник, БілосарайськаКоса, Великоанадольський заказник, Гори Артема, Роздольненський заказник іін.), пам'ятки [загальнодержавного значення — 10, місцевого значення – 28](балка Гірка, урочище Грабове, Дружківські скам'янілі дерева, Клебань-Бицькеоголення, Кравецька балка, Маяцька дача, Новоєкатерининськеоголення, озера Ріпне і Сліпне, Стильське оголення), заповідні урочища [13]( Мирне поле,Широкий ліс, Балка Зелена, Долгенький ліс,Маріупольське лісове надання,Брандушка, Кучерів Яр, Никаноровській ліс, Гречкино O 1, Гречкино P 2,Васильевка), ботанічні сади [1]( Донецький ботанічний сад), парки-пам'яткисадово-паркового мистецтва [1]( парк Маяцького лісництва).
природний заповідний біота екологічний
8. Оцінка ролі області у розбудові національноїекологічної мережі України
Станомна 01.01.2009 природно-заповідний фонд Донецької області включає 107 об`єктів,фактичною площею 84882 га, що становить 3,2% території області.
ВДонецькій області створені та функціонують 9 самостійних установприродно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення, у т.ч. Українськийстеповий природний заповідник, національний природний парк „Святі Гори”, Донецькийботанічний сад, регіональні ландшафтні парки (РЛП) „Меотида”, „Клебан-Бик”,„Донецький кряж”, „Краматорський”, „Зуївський” та „Слов`янський курорт”.Рішенням Донецької обласної ради від 14.09.2007 № 5/11-323 всі РЛП булипередані до ведення Донецької обласної ради з подальшим їх фінансуванням зарахунок коштів обласного бюджету. Фактичне фінансування утримання РЛП зарахунок коштів місцевих бюджетів у 2008 році склало 8462,3 тис. грн. Штатначисельність працівників РЛП на 01.01.2009 року становить 141 чоловік.
Зметою збереження та відтворення типових і унікальних степових екосистемУкраїнського Лівобережжя, що мають важливе наукове, природоохоронне таестетичне значення, Указом Президента України від 19.08.2008 № 723/2008розширено територію Українського степового природного заповідника на 579,6 га за рахунок земель державної власності на території Староласпинської і Мічуринської сільськихТельманівського району. В подальшому на даній території планується створення новоговідділення заповідника «Кальміуське».
РішеннямиДонецької обласної ради від 25.01.2008 № 5/14-420 та від 26.09.2008 № 5/18-561розширено територію регіонального ландшафтного парку «Донецький кряж»за рахунок включення до складу парку земельних ділянок загальною площею 3511,32 га на території Амвросіївського та Шахтарського районів. Поступове збільшення площі територіїцього регіонального ландшафтного парку є підготовчим етапом на шляху достворення біосферного заповідника, передбаченого Загальнодержавною програмою формуваннянаціональної екологічної мережі України на 2000-2015 роки. Відповідно доЗагальнодержавної програми формування національної екологічної мережі Українина 2000-2015 роки передбачено створення на базі РЛП «Меотида»національного природного парку «Меотида». На підставі розробленого тапогодженого Донецькою облдержадміністрацією та Донецькою обласною радою«Проекту створення НПП „Меотида“, Мінприроди підготовлений таузгоджується проект Указу Президента України „Про створення національногоприродного парку “Козацькі степи» (робоча назва –«Меотида»).
Натериторії Донецької області знаходяться водно-болотні угіддя міжнародногозначення. Територія водно-болотних угідь міжнародного значення «Затока Крива такоса Крива» та «Затока Білосарайська та коса Білосарайська» входить до складурегіонального ландшафтного парку «Меотида», а їх охорона забезпечується службоюохорони цієї установи природно-заповідного фонду.
Висновок
Звсього вищезазначеного можна зробити наступні висновки.
Природно-рекреаційнийпотенціал області: 114 територій і об’єктів природно-заповідного фонду, зокремаНаціональний природний парк “Святі Гори”, філії Українського степовогозаповідника — Хомутівський степ і Кам’яні Могили, 30 заказників державного імісцевого значення, 30 пам’яток природи, 6 заповідних урочищ, ботанічний сад уДонецьку, до складу якого входять Луганський заповідник, Криворізький таПриазовський відділи. М’який клімат узбережжя Азовського моря, лікувальнігрязі, джерела мінеральних, радонових і столових вод належать до рекреаційнихресурсів області, на базі яких створено курорти: Маріуполь, Слов’яногірськ,Слов’янськ.
СтосовноДонецької області, викликає турботу, той факт, що темпи збільшення площіприродно-заповідного фонду значно уповільнились.
Дужесерйозно шкодить подальшому формуванню екомережі відсутність чіткого механізмунадання фінансової та іншої підтримки власникам і користувачам земельнихділянок в межах територій та об‘єктів екомережі.
Слідтакож зазначити, що фінансування Програми іде більшою мірою за рахунок коштівмісцевого фонду охорони навколишнього середовища та інших джерел. Лише востанні два роки почали поступати кошти з місцевого бюджету. Щодо фінансуванняза рахунок коштів з держбюджету, то воно взагалі відсутнє.
Джерела літератури
1. Географія України: Пробний підруч. Для8-9 кл. серед. шк. – К: Зодіак-ЕКО, 1997. – 432с.
2. Енциклопедія географії Українив трьохтомах/ Є.В. Качалоеський, Олефіренко В.І., Ю.С. Шемшученко — К: Вища освіта,1983
3. Інтернет
4. Новосад А.Я. Геология и гидрогеология. –К.: Выща школа, -1988 – 216 с.
5. Основи ґрунтознавства та геології:Навчальний посібник/ Євпак І.В., Наумовська О.І.-К.: Аграрна освіта,2009.-158с.
6. Природоохоронні території УРСР/Є.В.Качалоеський, К.М. Ситник, Ю.С. Шемшученко — К:«Урожай», 1983
7. Українській Радянській ЕнциклопедичнийСловник: В 3-х т./Редкол. А.В. Кудрицький (відпр. ред.) та ін. – 2-ге вид. –К.: Голов. Ред… УРЕ, 1986
8. Попович С.Ю. Природно-заповіднасправа: Навчальний посібник. — К.: Арістей, 2007.-480 с.