ЗМІСТ
Завдання на курсову роботу
Список умовних скорочень
Реферат
Вступ
РОЗДІЛ І. СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ ВУКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
1.1 Поняття про словотвір або деривацію
1.2 Способи словотворення в українськіймові
РОЗДІЛ ІІ ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОНІМНИХ УТВОРЕНЬ
2.1 Сутність понять відонімнеутворення, відонімні деривати, відонімні похідни і проблеми їх класифікації
2.2 Теоретичні проблеми дослідження відонімних утворень таїх презентації у публіцистичному тексті
РОЗДІЛ ІІІ ВІДОНІМНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ ТАЙОГО ПРОДУКТИВНІСТЬ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ
3.1 Відонімні утворення: структурно-семантичний аспект умові сучасноїпубліцистики
3.2 Функціонально-стилістичніособливості використання відонімних утворень у мові сучасної публіцистики
Висновки
Список використаних джерел
Списокумовних скорочень
ВД – відонімнідеривати;
ВУ – відонімнеутворення;
ВК — “ВечірнійКиїв”;
Д – журнал“Дніпро”;
ЗП – газета “Запорізька правда”;
К – журнал “Київ”;
МУ – газета “Молодь України”;
У і П – видання “Україна і політика”;
РЕФЕРАТ
Текст курсовоїроботи 38 ст., 30 джерел
Об’єктом дослідження в цій роботі є процесиутворення мовних одиниць різних рівнів від власних назв; систематизація ікомплексне дослідження різних типів відонімних утворень, зафіксованих насторінках публіцистики кінця XX –початку ХХІ століття з урахуванням їх структурних, семантичних і функціональниххарактеристик; дослідження причин виникнення стилістичних конотацій ваналізованих одиницях і з’ясованню екстралінгвальних та інтралінгвальнихчинників їх виникнення.
Цілью роботи є :
— визначити шляхиутворення відонімнихдериватів у мові сучасної публіцистики;
— встановити єдину точкузору щодо лінгвістичного статусу відонімних утворень;
— системно окреслитиособливості й закономірності функціонування відонімнтх дериватів у їх комунікативному аспекті.
Методидослідження– метод системного аналізу, опису, систематизації, аналізу, синтеза, формальнийметод.
Науковоюновизноюцієї роботи є спроба з’ясувати стилістичні функції відонімних утворень; вивчити номінативну, експресивну,емоційну, оцінну, імпресивну, інтелектуальну та інші функції відпропріальнихпохідних у публіцистиці.
Областьзастосування: викладання на уроках української мови в вищіх учбових закладах.
ВІДОНІМНАОДИНИЦЯ, ПУБЛІЦИСТИКА, СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДОНІМНИХ УТВОРЕНЬ,СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ, ЕКСПРЕСИВНІСТЬ ВІДОНІМНИХ ОДИНИЦЬ.
ВСТУП
Актуальність дослідженняполягає в тому, що воно дає змогу:
— визначити шляхиутворення відонімнихдериватів у мові сучасної публіцистики;
— встановити єдину точкузору щодо лінгвістичного статусу відонімних утворень;
— системно окреслитиособливості й закономірності функціонування відонімних дериватів у їх комунікативному аспекті.
Актуальність вивчення процесів утворення і функціонуваннянових засобів мови підтверджено багатьма сучасними лінгвістичними дослідженнями,що особливо активізувалися у галузі вивчення мови засобів масової інформації і,зокрема, публіцистики. Остання є одним з основних джерел збагачення мовирізнорівневими новотворами, які відбивають усе сучасне, злободенне.
Це пов’язано зтим, що публіцистика регулярно інформує про новини з різних галузей життя,політики, науки, виробництва, культури і цілісно подає дійсність у її діалектичномурозвиткові та має невичерпні можливості поповнювати арсенал мовних засобів. Перед лінгвістикою стоїть завдання науковоїрозробки питань ефективності інформаційних засобів, зокрема мовних у їх складі,з метою піднесення рівня їхньої досконалості, визначення характерних мовнихознак публіцистичного стилю у різних каналах комунікації, кожний з яких маєсвої жанрові особливості, характер інформації тощо. Результатом такого вивчення повинні бути і широкітеоретико-типологічні узагальнення, і конкретні практичні рекомендації.
У лінгвістиціпитання особливостей утворення відонімних дериватів тією чи іншою міроюпростудійовано в роботах Є.Отіна, Л.Белея, Є.Чекаліної, Л.Дуки, Л.Петрової,Ю.Зацного, Я.Януш, Т.Юрченко, Г.Мінчак та ін.
Незважаючи на певнідосягнення в цій сфері, в україністиці названа проблема вивчена все щенедостатньо.
Джерелами фактичногоматеріалу для дослідження стали тексти газетно-журнальної публіцистики кінця XX– початку ХХІ ст. Усього використано 24 газети та 18 журналів, щозабезпечило достовірність і об’єктивність результатів дослідження.
Вибір газетних іжурнальних видань зумовлений їх значущістю у видавничих колах мас-медіа Україниі популярністю в читача. Правомірність включення лексичних одиниць, щодосліджувалися, визначалася методом звіряння їх з матеріалами українськихсловників та довідників.
Об’єктомдослідження обрано сукупність відонімних утворень у мовній практиці українськоїпубліцистики кінця XX — початку XXI століття.
Метою роботи єз’ясування специфіки утворення й використання відонімних утворень у сучаснійпубліцистиці, виявлення тенденцій динаміки її лексико-понятійного апарату.
Досягнення поставленоїмети зумовлює розв’язання таких завдань:
1) з’ясувати комплексосновних теоретичних питань, пов’язаних із вивченням відонімних утворень у лінгвістичній літературі;
2) визначити диференційніознаки відонімнихутворень порівняно зіншими видами утворень;
3) встановити склад відонімних дериватів, характерних для сучасноїпубліцистики;
4) визначити йсхарактеризувати екстралінгвальні й інтралінгвальні чинники появи відонімних утворень у мові сучасної українськоїперіодичної преси;
5) систематизувати відонімних утворень за способами й засобами деривації,продуктивними словотвірними типами, релевантними для досліджуваного періоду;
6) здійснити семантичнукласифікацію відонімнихутворень, виділити прицьому основні лексико-семантичні групи аналізованих одиниць та їх специфічніхарактеристики;
7) з’ясувати текстовепризначення відонімнихутворень і простежитизв’язок актуалізованої внутрішньої форми відонімних утворень з контекстом;
8) визначити й описатистилістичні функції відонімних утвореньяк елементів системи виражально-зображальних засобів мови сучасної українськоїпубліцистики і встановити ступінь їх експресивності;
Наукова новизна роботи. В роботі є спроба систематизовано й комплексно описати різні типи відонімних утворень,зафіксованих на сторінках сучасної публіцистики кінця XX – початку ХХІ століттяз урахуванням їх структурних, семантичних і функціональних характеристик,досліджено причини виникнення стилістичних конотацій в аналізованих одиницях із’ясовано причини виникнення їх під впливом екстралінгвальних таінтралінгвальних чинників.
РОЗДІЛІ. СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ
ВУКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
1.1Поняття про словотвір або деривацію
В цій частинікурсової роботи ми розглянемо поняття про словотвір або деривацію, морфеми, зяких складаються слова, похідні та непохідні основи.
Словотвір або деривація, разом з словозміноючастина граматики, наука про будову слова й утворення від наявних у мові слівнових слів, з новим лексичним значенням:
1) афіксами (приростком:гомін — відгомін: наростком: ліс — ліс-ов-ий);
2) словоскладанням(гол-о-дранець) й словозростами (велик-день),
3) абревіатурою(сіль-рада, кол-госп, УНР — уенер).
Дехто зараховуєсюди ще й субстантивацію (полонений-бранець) та адвербіялізацію (восени) іпрономіналізацію як морфологічно-синтаксичні засоби словотворення з переходомслова до іншої частини мови [1;23].
Нескладене слово можевключати такі морфеми (пере-пис-ува-ти; за-город-ній): кореневу (-пис-,-город-), звичайно як носія загального лексичного значення, приросткову (пере-, при-) йнаросткову (-ува-, -н-), що конкретизують значення слова і разом з кореневоюморфемою складають основу слова, — і флексійну, закінченнєву морфему -ти,-ий (подекуди й постфікс, напр., -ся), як носія граматичного значення слова, щовизначає стосунки слова до інших уреченні чи словосполученні [1;35].
Кількаскладне слово маєдві або більше кореневих морфем (водо-гін, високо-думний, благо-словити).Коренева морфема може виступати в кількох варіантах (бр-а-ти, бер-у, з-бир-ати,з-бор-и, з-бір), що є наслідком давніх словотвірних і фонетичних процесів.Наростки широко вживаються у словотворенні іменників та прикметників, менше дієслів. За функцією вони поділяютьсяна:
1) словотвірні,що утворюють нові слова (кар-а-ти, карайоний: кар-а),
2) формотвірні,що утворюють граматичні форми і належать до засобів словозміни (для вищогоступеня прикметників і прислівників: гарн-іший, -іше, для дієприкметників ідієприслівників: твор-ен-ий, твор-ячи). За активністю вживання наростки поділяються на продуктивні,що вживаються далі для творення нових слів (-ач: вимик-ач, -ник: боліль-ник),та непродуктивні, що даються виділити лише мовознавчою аналізою (-р: да-р, -к:зна-к, -т: моло-т). Дуже поширені наростки утворюють емоційні форми слів (мат-ус-я, -усеньк-а,гарн-есеньк-ий, здоров-езн-ий, пс-иськ-о, паруб-ійк-а,), вживані в іменах тапрізвищах (Тимко, -цьо, -ченко, -чук, -чак, -цюра, -ченя).
З лексичнихзапозичень вичленовуються інколи нові наростки (-ущий: загреб-ущий, церковністражд-ущий; -унок: дар-унок, рах-унок; -із-ація: яров-изація, колон-ізація;також інтеграцією частини іншого наростка; благальн-ий, спершу звичайно, вякійсь вужчій стилістичній функції. Число приростків порівняно невелике; більшість їх виступає щеяк прийменники; вони широко вживаються при словотворенні дієслів для творення нових слів(пис-а-ти: ви-пис-а-ти, нерідко в сполученні з наростками) та при суперлятивідля творення нових граматичних форм (най-); при творенні видів дієслова:(роб-и-ти: з-роб-и-ти); для розмовної мови характеристичне скупчування кількохприростків (по-поспати); запозичених приростків мало (ц.-слов. пре-багатий,грец. архі-дурень) [2;43].
Абревіатурний типсловотвору, вживаний спершу в підпільній літературі (есер“соціал-революціонер”, РУП), дуже поширився під час першої світової війни ізокрема в радянську добу був спопуляризований пресою й адміністрацією (сельбуд — “сільський будинок”, НКВС — енкавеес).
Усі слова нашої мовиможна поділити на слова з непохідними основами (від яких утворюються іншіслова) та слова з похідними основами. Під основою прийнято розуміти частинуслова без закінчення.
Непохідні основимають у своєму складі лише корінь, похідні — ще й хоча б один словотворчий афікс (префікс, суфікс,постфікс). До слів знепохідними основами належать, наприклад, ліс, сад, море, поле, літо, синій,чорний, п'ю; до слів з похідними основами — перелісок, садівник,заморський, польовий, літній, посиніти, зчорнітися, допити [3;14].
Префікси, корені суфікси,закінчення, (флексії) та постфікси називаються значущими частинами слова, абоморфемами. Префікс (від лат. Prae — попереду та fixus —прикріплений) — значуща частина слова, яка стоїть перед коренем і служитьдля творення нових слів чи нових форм. Наприклад: казати — сказати,наказати, переказати, підказати доказати, вказати; сумнівний — безсумнівний;миліший — наймиліший.
Корінь — це спільначастина споріднених слів. Наприклад, для споріднених слів сад, садок, садівник,садовий коренем є спільна частина сад-; для ходити, заходити, перехід, вхід,вихід — частина ход- (хід- у закритому складі) .
Суфікс (від латsuffixus — прикріплений) — значуща частина слова, яка стоїть післякореня і служить для творення нових слів чи нових форм. Наприклад:малий — маленький, малесенький, малюсінький; трава — травинка,травиця, травиченька; погойдати — погойдувати.
Закінчення — це змінна морфема, яка стоїть післясуфікса чи після кореня (у непохідних основах) і служить для зв'язку слів міжсобою; нульове закінчення позначається 0: наприклад: кохання, швидкий,мужність0, малює.
Постфікс (відлат: postfixus — прикріплений після) — значуща частина, що стоїть післязакінчення і служить для творення нових слів чи нових форм (графічне позначеннятаке ж, як і суфікса). Наприклад:бити — битися, скажи — скажи-но [3;53].
Процес творення новихслів у мові має назву словотворення. Нові слова утворюються на базі вжеіснуючих. Слово, яке служить базою для утворення іншого, називається твірним.Наприклад, для іменника правдивість твірним словом є прикметник правдивий, адля правдивий — іменник правда; для прикметника ялинковий твірним словом єіменник ялинка, а для ялинка — іменник ялина.
Твірною основою є тачастина твірного слова, яка входить до складу нового (похідного) слова (прицьому флексія до уваги не береться). Наприклад: правдивість — правдивий – правда;ялинковий — ялинка – ялина;преніжний – ніжний. Твірною основою може бути і ціле твірне слово. Так, унаведених прикладах твірні слова і твірні основи збігаються: передивитися — дивитися, накреслити — креслити, підрозділ — розділ, хористка — хорист — хор, надзвичайно — звичайно. Ряд спільнокореневих слів,розташованих відповідно до послідовності їх творення, називається словотворчимгніздом. Наприклад: плід — плідний — плідник — плідниковий; газета — газетяр — газетярство; чорний — чорніти — почорніти – почорніння [3;56].
1.2Способи словотворення в українській мові
Нові слова здебільшогоутворюються за допомогою словотворчих афіксів. Словотворчий афікс — цепрефікс, суфікс чи постфікс, який приєднується до твірної основи для твореннянового слова[4;9]. Класифікаціюспособів словотворення схематично можна зобразити так:
Префіксальнийспосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів:заходити — ходити, перенавантаження — навантаження, прехороший — хороший, безвідповільно — відповідально.
Суфіксальнийспосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів:холодненький — холодний, дубок — дуб, вітерець — вітер, читання — читати,молодість — молодий.
Префіксально-суфіксальнийспосіб — спосіб творення слів шляхомодночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів:надбрівний — брова, безмежний — межа, затишок — тиша.
Постфіксальнийспосіб — спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основисловотворчих постфіксів: битися — бити, миритися — мирити. Безафіксний спосіб(відкидання значущих чатин) — це спосіб творення слів шляхом укорочення(усічення) твірного слова: відхід — відходити, закид — закидати,зелень — зелений.
Основоскладання — спосіб творення слів шляхомпоєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки — підрядної чи сурядної. Наприклад:хмарочос — хмари чесати, життєпис — життя писати, хвилеріз — хвилі різати, лісостеп — ліс і степ, синьо-жовтий — синійі жовтий, кисло-солодкий — кислий і солодкий. Словотворчим афіксом у таких випадкахвиступає інтерфікс — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосібтворення — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення можесупроводжуватися суфіксацією: правосторонній — права сторона,однобічний — один бік, сільськогосподарський — сільське господарство.Потрібно пам'ятати, що прикметники, утворені на базі сурядної сполуки слів,пишуться через дефіс (блакитно-синій, студентсько-викладацький,науково-технічний, мовно-літературний), а прикметники, утворені на базіпідрядної сполуки — разом (народногосподарський, лівобережний,важкоатлетичний, західноукраїнський) [4;13].
Складання можевідбуватися і без інтерфікса (всюдихід — всюди ходити). Окремо виділяютьскладання слів: батько-мати — батько і мати, хліб-сіль — хліб і сіль,мед-пиво — мед і пиво, срібло-золото — срібло і золото,туди-сюди — туди і сюди. Слова, утворені способом складання, називаютьсяскладними. Одним із різновидів складних слів є складноскорочені слова(абревіатури). Вони можуть утворюватися: а) складанням частин кожного ізтвірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг — завідуючиймагазином, б) складанням частини твірного слова і цілого твірного слова:держадміністрація — державна адміністрація, медсестра — медичнасестра, в) складанням назв початкових букв твірних слів: УТН — Українськітелевізійні новини, ЛПУ — Ліберальна партія України, г) складаннямпочаткових звуків твірних слів: загс — запис актів громадянського стану,ДЕК — державна екзаменаційна комісія; д) складанням початкових частин ізвуків, букв, цифр тощо: облвно — обласний відділ народної освіти, СУ-15(Сухий — прізвище конструктора). Морфолого-синтаксичний спосіб — цеспосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу зоднієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна — (перехід прикметника віменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехідіменника в прийменник) [4;23].
РОЗДІЛІІ ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОНІМНИХ УТВОРЕНЬ
2.1Сутність понять відонімне утворення, відонімні деривати, відонімні похідни іпроблеми їх класифікації
Серед нових мовних явищостанніх десятиліть чільне місце займають процеси утворення одиниць різногорівня від власних назв. Цьому сприяють тенденції до кодування, конкретизації,ідентифікації суб’єктів навколишньої дійсності та інтерпретації взаємозв’язківцих суб’єктів у мові. Поява відонімних утворень (ВУ) зумовлена прагненняммовців образно назвати те чи інше явище, дію, передати смислові відтінки абоекспресію, для вираження яких у літературній мові немає спеціальних “готових”засобів, потребою порушити мовний автоматизм тощо [5;11].
Відонімні утворення – цеслова, що мають своєрідну семантичну природу, зумовлену значенням словотвірнихпропріальних основ, та специфічне функціональне призначення. Вони належать досистемних мовних і позасистемних мовленнєвих явищ, які ілюструють форми й шляхирозвитку сучасної української мови й оновлюють її словотвірно-образніможливості.
Відонімніутворення (відонімні деривати, відонімні похідні, відпропріальні утворення) –це певне цілеспрямоване порушення граматичних, словотвірних, семантичних істилістичних норм, яке поступово стає тенденцією. Відонімні деривати (ВД) складаютьспецифічну категорію лексико-дериваційних одиниць, виникнення яких зумовленеконтекстом або мовленнєвою ситуацією. В контексті семантика ВУ характеризуєтьсянайточнішою реалізацією, коли одні значення нейтралізуються, а інші, навпаки,активізуються, а поза мовленнєвою ситуацією значення ВД виявляється не в повніймірі. Використання ВУ як одного із засобів максимального використаннязображальних можливостей слова сприяє вираженню авторської індивідуальності, щоє обов'язковою умовою забезпечення емоційного впливу на читача. Особливості ВД,характерних насамперед для сфери публіцистики, не можна залишати поза увагою,тому що тоді характеристика лексики й мовних процесів на сучасному етапірозвитку мови виявиться неповною [6;37].
Дослідження мовипубліцистики останніх десятиліть здійснюється в таких напрямках: 1) аналізлексико-семантичних одиниць, зокрема, запозичень, інновацій і розмовнихелементів, які переходять до мовної норми (О.Стишов, О.Сербенська, Д.Мазурик,М.Неклюдова та ін.);
2) загальнийлексико-семантичний аналіз газетно-публіцистичного дискурсу (О.Зарецький,О.Калиновська, М.Солдатенкова та ін.);
3) дослідженнясловотвірних аспектів у мові публіцистики (О.Стишов, О.Семенюк, Г.Віняр,В.Фурса та ін.);
4) аналіз стилістичнихособливостей публіцистичного тексту з погляду мовної норми (Л.Струганець,Т.Коць, О.Андреєнко, А.Григораш, М.Скиба, Х.Дацишин, Г.Колесник, Н.Кочукова,С.Равлюк, Б.Черняков та ін.);
5) аналізвиникнення й функціонування оказіоналізмів у мові публіцистики (О.Турчак,О.Стишов та ін.); 6) дослідження прагматичного аспекту (В.Зайцева, О.Шаповал,Є.Некрасова та ін.).
У лінгвістиці питанняособливостей утворення ВД тією чи іншою мірою простудійовано в роботах Є.Отіна,Л.Белея, Є.Чекаліної, Л.Дуки, Л.Петрової, Ю.Зацного, Я.Януш, Т.Юрченко,Г.Мінчак та ін. Незважаючи на певні досягнення в цій сфері, в україністиціназвана проблема вивчена все ще недостатньо.
2.2Теоретичніпроблеми дослідження відонімних утворень та їх презентації у публіцистичномутексті
В цій частинікурсової роботи ми визначимо й окреслимо різнопланові причиниформально-семантичних змін власних назв, що є умовою виникнення ВУ упубліцистичному тексті; розглянемо сучасні наукові концепції функціонуваннявідонімних утворень у різних сферах мовлення; окреслимо специфікупубліцистичного тексту й функціональну семантику ВУ в акті публіцистичногомовлення.
Відонімні утворення– це слова, що мають своєрідну значеннєву природу, зумовлену сутністю онімів,та прагматично-емоційне функціональне призначення. ВД належать переважно допозасистемних мовленнєвих явищ, які ілюструють форми й шляхи розвитку мовленняокремого періоду й оновлюють можливості української публіцистики. ВУ характеризуються помітно вираженимзначеннєвим навантаженням, мають незвичайний звуковий вигляд, прихованеасоціативне тло. ВД повинні бути стилістично правильними й точними, відповідативсьому духу, ідеї, цілям газетно-журнальної статті, нести характерний колорит,а іноді і якийсь спеціальний зміст, особливе значення, в якому сконцентровановиражена авторська ідея [6;48].
Відонімні похідніактивізуються у мові публіцистики під дією екстралінгвальних чинників –зовнішніх щодо мови факторів, що перебувають за межами мовної сфери. Функції ВУвизначаються, зокрема, специфікою так званого “адресата мовлення”, зверненістюмови публіцистики до кількісно і якісно різнорідної аудиторії читачів.Фіксуються назви місць визначних подій, осіб, які спричиняли певний перебіг цихподій, тощо. Журналісти в такому випадку надають перевагу використанню ВД,утворених на основі назв суспільно значущих об’єктів: азіопа, британізація,відчупрунитись, гайдарономіка, євразійство, манделоподібний, почорноблений,путінізм тощо.
Вплив екстралінгвальнихчинників виявляється у зміні продуктивності та актуалізації певних словотвірнихтипів. Наприклад, високою продуктивністю відзначаються суфікси -ець, -івець,-іст зі значенням “послідовник або прихильник кого-небудь чи чого-небудь” або“особа за приналежністю до певної організації, політичного угруповання тощо”:беркутівець, бушівець, збітнівець, інтерівець; бакаїст, бубабіст, валенродист;суфікс -ник із загальним значенням “особа, яка характеризується ознакою,названою мотивуючим словом”: ISTVшник (працівник телеканалу ISTV), регіонник(член Партії регіонів України) тощо.
ВУ можуть бутирезультатом дії інтралінгвальних чинників, зокрема, тенденції до економіїзнакових засобів вираження, яка в мовознавстві отримала назву “мовна економія”або “закон економії мовних зусиль”[6;51].Законом мовної економії зумовлені різні скорочення, абревіатури та складніслова, похідні утворення, тому що вони дозволяють передати певне поняття уформі одного знака, який відповідає синонімічній описовій конструкції.Наприклад, член партії «Громада» – громадівець, працівник газети«Молодь України» – молодоукраїнець, член футбольного клубу«Металург» – металургівець, учасник конкурсу “Нова хвиля” –новохвильовець: Про творчу співпрацю, яка не припиняється вже не однедесятиріччя, говорили… колишні «молодоукраїнці», які в різні рокибули головними редакторами газети, зокрема Олег Ситник, Ілля Ільницький, ІгорЛубченко… (МУ.- №4. – 2002. – С7 ).
Серед інтралінгвальнихчинників можна виділити також тенденцію до аналогії. Аналогії виникають підтиском системи, вони є результатом мислення [7;21]. Наприклад, ВУ гонгадзегейт, морозгейт, кучмогейтвиникли за аналогією до уотергейт/вотергейт, а ВД кучмономіка — до рейганоміка:Нашій газеті не хотілося б, щоб чесне прагнення підвести з колін вітчизняневиробництво і всю економіку держави звелося на ділі до чергової мильної булькикучмономіки в рік президентських виборів (Дзеркало тиждня. — №3. – 2004. – С1 ).
Отже, завдяки названимтенденціям, мова публіцистики стає лаконічною, чіткою і насиченою. Цевідповідає стремлінню сучасного суспільства збільшити інформативність тексту, атакож зекономити площу друкарської продукції й час усних повідомлень.
РОЗДІЛІІІ ВІДОНІМНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ ТА ЙОГО ПРОДУКТИВНІСТЬ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ
3.1Відонімніутворення: структурно-семантичний аспект у мові сучасної публіцистики
В цій частиніроботи ми спробуємо дослідити дериваційні особливості використання ВУ упубліцистичному тексті; проаналізувати суфіксальний, префіксальний,префіксально-суфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способитворення відонімних одиниць, словоскладання (безафіксне, афіксне, прикладкове,з цифровим компонентом), телескопічний спосіб, усічення, редереваційний спосіб,універбацію, інтерфіксацію, лексико-семантичний спосіб, лексико-морфологічнийспосіб.
Суфіксальнийспосіб.
Високоюпродуктивністю відзначаються словотвірні типи з питомими слов’янськимисуфіксами -ець, -івець / -овець, що мають кілька значень:
1) “послідовникабо прибічник кого-небудь, прихильник чого-небудь”: гриньовець, жириновець,костенківець, лужковець, луценківець, матвієнківець, павличківець,пинзениківець, симоненківець, томенківець, удовенківець, чорноволівець тощо[6;52]; 2) “особа за належністю до організації, закладу, партії або іншогополітичного угруповання, ідеологічного, суспільно-політичного, мистецькогонапрямку, вчення, газети чи журналу, спортивного товариства, релігійноїорганізації, підприємства, фабрики тощо”: баскетівець (член спортивного клубу“Денді-Баскет”), беркутівець (боєць спецпідрозділу “Беркут”), вечірківець(працівник газети “Вечірній Київ”), громадівець (член політичного об’єднання“Громада”), рухівець (член партії РУХ) тощо: “Удовенківці” мають свогокандидата, тож і “костенківці” повинні мати (Кореспондент. — №6. — 2003);Просто вважали, що “беркутівець”, який розстріляв студента, зовсім не герой, авбивця… (К. — №9. – 2002. – С56).
Активним у формуванні ВДє суфікс -ник, який утворює іменники із загальним значенням “особа, щохарактеризується ознакою, названою мотивуючим словом”. За допомогою цьогосуфікса виникають ВУ – назви осіб за суспільною орієнтацією, належністю дополітичного чи ідеологічного напрямку: енейник (завсідник кафе “Еней” у Києві),яблочник (член партії “Яблоко” в Росії): Однак цей центральний “яблочник”[Явлінський], як завжди, трохи помиляється (Д. — №7. – 2003 – С18 ).
До непродуктивнихсуфіксів у сфері номінації осіб належить формант -ан- (-ян-), що вживаєтьсяпереважно в іменниках у формі множини: злагодянин (член або прибічникполітичного блоку “Злагода”), рутянин (учасник фестивалю “Рута”): “Зе вйо”,“Опіум”, “Катафалк” та інші “рутяни” Полтавщини (МУ. — №11. – 1998. — С11).
Суспільно-політичні таекономічні перетворення, що відбулися у світі протягом кінця XX – початку ХХІстоліття спряли активізації ВУ з суфіксами -изацій- / -ізацій- зі значеннямпроцесуальної ознаки, що називають опредметнені дії, процеси, явища тощо. Середдосліджуваних ВУ передусім варто виділити суспільно-політичну лексику.Іменникові ВУ суспільно-політичного характеру виникають від назв континентів,регіонів, держав, народів тощо: афганізація, африканізація, балканізація,білорусизація, британізація, європеїзація, латиноамериканізація, узбекизація,югославізація [6;63]тощо: Зараз темпи руйнації у насвипереджають будівничі процеси. Відбувається латиноамериканізація України. Зарівнем інфляції вона посідає друге місце в світі (після Сербії, де йде війна) іперебуває на першому місці у світі за рівнем мінімальної заробітної плати. А цевжє африканізація (К. — №4. – 2002. – С45 ).
ВУ з суфіксами -изацій- /-ізацій- можуть утворюватися також від прізвищ відомих діячів у різних галузях суспільногожиття: науці, культурі, техніці, освіті, політиці, спорті тощо. Ці ВД маютьзначення “наділення рисами чи властивостями, характерними для особи, від іменіабо прізвища якої виник іменниковий оказіоналізм”: піночетизація, сталінізація,суркізація тощо: Регулярне відхрещування НРУ від суркізації партії цю підозрутільки посилило (К. — №4. – 2002. – С.4).
Відзначаєтьсяпродуктивністю словотвірний тип абстрактних іменникових ВУ з суфіксом -ість,здатний передати різні значення опредметненої ознаки, властивості, стану.Своєрідність ВУ з формантом -ість виявляється в тому, що вони утворюються відприкметників з суфіксом -ськ- / -цьк-, що взагалі для української мовинехарактерно: французькість, європейськість, канадськість, львівськість,польськість тощо: Місцем нашої зустрічі Тарас Чубат обрав кав'ярню “Світоч”,чим укотре мене переконав, що коли людина вражена “львівськістю” – то ценазавжди (УМ. –2000. — №8. — С11).
Значну кількість ВУскладають деривати з суфіксом -щин-, які виникають від іменникових твірнихоснов і називають абстрактну ознаку. Вони позначають суспільне явище абосукупність певних рис чи ознак, що мають зв’язок з конкретною людиною –державним діячем, партійним лідером, історичною особою та ін.: брежнєвщина,жириновщина, лукашенківщина, тарапуньківщина, чародєєвщина, яворівщина тощо:Відомий і безвідмовний прийом ще з часів лисенківщини (ЗП.- 1990.- №3.- С.14).
Іменникові ВУ з суфіксом-изм / -ізм, мотивовані іменниками, мають кілька значень, які детермінуютьсясловотвірною базою: 1) ідеологія, тобто наслідування ідей або поглядів особи,названої мотивуючим іменем: путінізм, лукашизм, маланчукізм, войтилізм; 2)течії, школи, групи людей – послідовників поглядів або творчого методу окремогомитця: хвильовизм, бубабізм, валленродизм; 3) ознака за географічноюхарактеристикою: атлантизм, африканізм, прусіанізм; 4) спосіб життя людини,існування країни, що, за певними ознаками, виявляється схожим із життям особи,ім’я якої виступає словотвірною базою: альфонсизм, нарцисизм, парнасизм: Удругому таборі зібралися консерватори, прибічники “войтилізму без Войтили” (К. – 2000. — №2. — С19 ); Бубабізм – стиль поетичної групи“Бу-Ба-Бу” – Бурлеск-Балаган-Буфонада (К. — №7. – 2002. – С25); Що визначає нове бачення відповідності африканізмуі Південної Африки (МУ. — №10. – 2001. – С12); Якщо не вважати за таку появу своєрідного альфонсизму: мовляв, світ (іЗахід зокрема) повинен утримувати Росію, інакше вона образиться і не дружитимеіз Заходом (Світ.- 1999.- №10.- С.84).
Для мови публіцистикихарактерні ВУ з суфіксами -іад-, -іан-, що мають значення “події, пов’язані зособою, названою мотивуючим словом” або позначають “дії, поведінку особи,вираженої твірною основою” [8;11].Подібні ВД часто виникають від власних назв, серед яких домінують прізвищавідомих політичних, громадських діячів, артистів тощо: кучміада (від прізвищаПрезидента України Л.Кучми), Суворіада (від прізвиська відомого розвідника іписьменника В.Різуна – Суворова); богданіана (від імені гетьмана БогданаХмельницького), бондіана (від прізвища американського кіногероя Джеймса Бонда):А загалом, феномен всенародної “кучміади” – це щаслива зустріч монархічноїзаконодавчої норми і споконвічного рабства (Д,. — №3. – 2000. – С21); Сумна колумбіана. Любов відкритиважче, ніж Америку (МУ. — №7. – 2000. — С22).
Малопродуктивним у сферіВУ є суфікс -ств- на позначення збірності, певної належності до чогось убудь-якій з тематичних груп іменників, що часто зустрічається в мовіпубліцистики як формант відпропріальних моделей [9;110]: візантійство, євразійство,малоросійство тощо: Візантійство – звичайне явище (К. — №6. – 2002. – С15).
Серед відіменниковихвідпропріальних типів поширеним є дериваційний тип із суфісом -к-, який передаєсловотвірну семантику предметності. Суфікс -к- слугує формантом і при утворенніВД на позначення речей, приміщень [15;31]: катерининка, кравчучка, сталінка, хрущовка, брежнєвка: Сталінка недешевокоштує в цьому районі (Д. — № 4. – 2001. – С43); “Кравчучка” теж святкує ювілей (УМ. — 2004. — №2. — С.15).
Наприкінці XX – напочатку ХХІ століття активність в утворенні ВУ виявляють іншомовні, зокремаінтернаціональні суфіксоїди. Продуктивними серед них є суфіксоїди -маній-,-ман- (з грецької — пристрасть, безумство), що означають “надмірний потяг дочогось, захоплення кимось або чимось”, “той, хто захоплюється чимось,пристрасний любитель чогось”: довбушоманія, НАТОманія, роксоланоманія,кармелюкоманія, парижоман, союзоман тощо:… недоречно … запевняти, ніби 400тисяч молодих жінок виїхали нині за кордон під впливом “роксоланоманії”. Тодітреба піти далі і спитати: а звідки рекетири й кілери? Чи не від “кармелюкоманії”чи “довбушоманії”? (УіП. — №11. – 2001. — С 22.)
Меншою продуктивністювідзначаються суфіксоїди грецького походження -філ- (із значенням “великийлюбитель, пристрасний прихильник”), -фоб- (“той, хто боїться кого-,чого-небудь, не любить або не терпить когось чи щось”), -фобій-, (у перекладіозначає “страх перед кимось або неприязнь до когось, чогось, хвороба”) [16;61]: мерседесофоб, кучмофобія, еротофіл,танатофіл тощо: Серед політичних сил-танатофілів можна виокремити три різновиди(УіП. — 2005. — №1-3 — С.22.).
Зрідка трапляються ВД зформантом -логій-, що називає певну науку або окремі розділи науки, а також-лог-, який вказує на значення “науковець в певній галузі”. Наприклад,роксоланологія — вчення про образ і особистість Роксолани (Насті Лісовської),шекспіролог – знавець особистості й творчості Шекспіра: Створена вже(неофіційно поки що) нова галузь історичної науки – роксоланологія (Д. — 1992. — № 11. — С.2).
Найпродуктивнішимсуфіксом у прикметниковому словотворі ВУ є формант -ськ- з його варіантами-івськ- / -овськ- / -евськ- / -євськ-, за допомогою яких утворюються ВД [6;58]:
1) від прізвищвідомих державних, політичних, релігійних та громадських діячів (кравчуківськийклуб, лазаренківські дідусі та бабусі, морозівська ніша, рейганівська країна,федірківський період, ющенківська зачіска);
2) від прізвищмитців і філософів: емерсонівський, конфуціанський, сковородинський,шопенгауерівський, шпенглерівський;
3) від топонімів,фірмонімів, політонімів: мекканський, сан-франциський (від назв міст),макдональдський (від назви всесвітньовідомої торгової марки), рухівський (відназви громадсько-політичної організації, а згодом української партії РУХ) тощо:На закритих курсах ужгородські перукарі створюють їм ющенківські зачіски (УіП. — 2004. — №3. — С.13); Конфуціанський час “цзю” – коло. Все, що є, було й буде(Ліс. – 2000. — №11-12. — С.45); У ранній, мекканський період його діяльностіпервісним напрямком молитви перших мусульман, очолюваних Мухаммадом, був самеЄрусалим (Ліс. – 2000 — №11-12. — С.52).
Малопродуктивнимє суфікс -ов-, який виступає формантом для створення прикметникових ВУ від назвспоруд (архітектонімів) або назв торгових марок (фірмонімів): біг-беновий (від назви лондонської вежіБіг-Бен), лукойловий (від назви російської нафтової компанії Лукойл): Горе вимоє лукойлове! (УіП. – 2005. — №4-5. — С.34).
Серед дієслівнихвідонімних одиниць за продуктивними типами із суфіксами -увати / -ювати булиутворені лексеми афганізувати, африканізувати, білорусизувати, галичинізуватитощо: “Совка”, принаймні, його значну частину, можна було “українізувати”,втовкмачивши у підсвідомість нові пояснювальні схеми на місце старих (УіП. – 2004. — №6. — С.14).
Префіксальний спосіб.
Спостереження над мовоюгазет і журналів засвідчує постійне зростання групи іменникових ВУ зпрефіксами, що виражають значення колишньої ознаки, яка вже не виявляється(екс-), нової ознаки (нео-), надмірності, найвищого ступеня вияву ознак,властивостей, якостей або розмірів (над-, супер-), заперечення ознаки (не-),несправжньої ознаки (лже-) тощо, виражених іменниковою твірною основою.
Найбільшою продуктивністювідзначається іншомовний префіксоїд екс- зі значенням “колишній”. ВУ з цимкомпонентом охоплюють різні сфери життя й діяльності суспільства та окремої особи:екс-Останкіно, екс-Союз, екс-СРСР, екс-Югославія, екс-Роксолана,екс-“Чорноморець” та ін.: Попри рух Редьок і широку пропаганду успіху йодностайності на екс-Останкіно, саме мінська зустріч виявила імунодефіцитСпівдружності (МУ.– 2003. — №5. — С 3).
Широковживаним є такожінтернаціональний префіксоїд супер-, який є синонімом до питомого українськогопрефікса над-: Супербритні (Бритні Спірс), суперNOKIA, суперМаріо (МаріоЛем’є): СуперМаріо відмовився залишити тренувальний майданчик (К. — №4. – 2002. – С32).
Серед українськихафіксів, що приєднуються до антропонімних основ, поширений префікс не-, а такожзустрічається префікс анти-: неКучма, неЛьвів, не-Попелюшка, неТичина,антиГрушевський, антиКарнегі: Реально “неЛьвів” ніколи не зможе зароблятистільки, скільки обласний центр, а люди і тут, і там однакові (ЗП. – 1998. — №6. – С12); Багатьом, мабуть, відома книгаДейла Карнегі. Так ось, американський психотерапевт Еверет Шостром висунувконцепцію “антиКарнегі” (К. — №7. – 2002. – С15).
Малопродуктивними притворенні іменникових відонімних одиниць у сучасній публіцистиці є префіксоїдипост-, лже-: постчорнобиль, лже-Петриківка. Префіксоїд пост- позначає періодіснування явища, вираженого іменником-онімом, який настане у подальшому;формант лже- має дериваційну семантику “щось несправжнє”: Продовжуємо друкуватирозроблені народним депутатом, радіобіологом М.І.Бідзілою поради і рекомендаціїщодо харчування в умовах постчорнобиля (УМ. — № 12. – 1998. — С8.);Чорні ящики лже-Петриківки, лжемистецтва наповнюють художні салони (К. — №6. – 2003. – С17).
Префіксально-суфіксальнийспосіб.
Досить великою, якзасвідчує корпус ілюстративного матеріалу, є кількість прикметникових ВУ звласне українськими префіксами до-, перед- і суфіксом -ськ- [21;71]. Ці словотвірні типи реалізують такезначення: поняття, виражене мотивуючим словом, передує у часі подіям,описуваним у контексті: дочорнобильський, допереяславський, передсеульський:Точилася війна з руйнівними догмами – якась ще дочорнобильська, чорнобильська йпіслячорнобильська апокаліптична какофонія (УіП. – 2003. — №6-7. — С.12).
Високою продуктивністю удеривації прикметникових ВУ є також словотвірні типи з префіксами пост-, після-(які є інтернаціональним і власне українським варіантами репрезентації одного йтого ж словотвірного значення) і суфіксом -ськ-. Словотвірною базою для нихвиступають топоніми: післячорнобильський, післяхіросімський,післябрюссельський, постчорнобильський, поствашингтонський; антропоніми:післяхрущовський, післярейганівський, післяклінтонівський, постбрежнєвський,постгорбачовський: Бо з особливою самовідданістю став працювати фітотерапевтГригорій Костянтинович у післячорнобильський період (УіП. – 2001. — №4-5. — С.21); Під поствашингтонським сонцем буквально ожили (Д. — 1998. — № 9. — С.12);
Адвербіальні ВУпредставлені невеликою кількістю слів. В основному прислівники творятьсяпрефіксально-суфіксальним способом – за допомогою префікса по- і суфіксів-ому-, -и- на основі прикметників: по-інгулецьки, по-копперфілдівськи,по-кучмівськи, по-лукашенківськи, по-лукашенківському, по-луцьки,по-Мукачевськи, по-ющенківськи, по-пустовойтенківськи: Саме Сєров був одним ізприхильників російсько-білоруської інтеграції по-лукашенківському… (Д. — 2002. — № 10. — С.18); Комунізму по-луцьки не буде (УіП. – 20013 — №2-3. — С.13).
Префіксально-суфіксально-посфіксальнийспосіб.
Формантом у цьомудериваційному способі виступає сполучення префікса з суфіксом і постфіксом. ВУ,що виникли в результаті дії цього способу, є оказіональними у сучаснійпубліцистиці. Так утворюються лише дієслова від іменників або прикметників:префікс до- + суфікс -и- + постфікс -ся: дотузлитися; префікс від- + суфікс -и-+ постфікс -ся: відчупрунитися; префікс о- + суфікс -ува- + постфікс -ся:обальзакуватися: Тепер можна трохи заспокоїтись та почекати, до чогодотузляться на внутрішньому нашому фронті у Верховній Раді (К. — №4. – 2002. – С35); Коли пішов донецький губернаторВадим Чупрун, всі зітхнули з полегшенням – відчупрунились (УіП.- 2005. — №1-3.-С.19); Невтомний і «творчо-багатогранний», народний артист СРСР, заслуженийдіяч і лауреат «різноідейних премій», непорушний і вічнонезміннийперший секретар СКУ Тимофій Левчук «обальзакується», “офранцужується"на посередньому творі «справжнього борця за мир» Натана Рибака«Помилка Оноре де Бальзака»… (К. — №7. – 2002. – С15).
Словоскладання.
Серед усього різноманіттяскладних ВУ спеціальні стилістичні функції виконують іменникові композити [25;15]. Вони відзначаються змістовноюцілісністю, а їх компоненти доповнюють один одного й разом набувають новоїсемантики, в основному зрозумілої й без контексту. Експресивність складнихіменникових відонімних утворень виникає завдяки конденсованому й місткомувираженню думки: кучмовоз, молодоукраїнець, новохвилівець, новорухівець,ольвіополіт, оскароносець, українозневажець, україноненависник;Медведчук-Янукович, Пінчук-Ахметов, Ющенко-Мороз-Тимошенко тощо.
Доцільно звернути увагуна утворення прикладкових складних ВД. Вони становлять оніми з характеристичнимкомпонентом-прикладкою, який реалізує додаткове смислове навантаження: Як невчить нас історія, а ми все ще, як іванушки-невсідома повторюємо: “Москва насзахистить” (ВК. — №3. – 2002. – С10).
Доволі продуктивний іспосіб утворення відонімного деривата, у структурі якого є цифровий компонент,що виражає уточнювальну темпоральну, як правило, або порядкову характеристику [26;34]. Такий спосіб словоскладання єзручним для публіциста (жанри передовиці, репортажу, замітки, нарису) черезекономію засобів мови, стислість і місткість фінального утворення: За часівПутіна І їм було продемонстровано, що з державою краще не гратися (ВК. — №5. – 2005. – С17); Як Чорнобиль-1986 поділивукраїнське життя на до і після, так Переяслав-1654 поділив українську історіюна до і після (ВК. — №3. – 2004. – С35).
Телескопічний спосіб.
Особливістю ВУ-телескопівє складність їх семантики та незрозумілість морфемної будови. Наприклад:кучмонавт (від Кучма і космонавт), кучмократія (від Кучма і бюрократія) ікучмономіка (від Кучма і економіка). Як бачимо, для подібних ВУ характернасконденсована образність, яка відбиває індивідуально-авторське світобачення: УГеоргіївській залі Кремля, де ще недавно генсеки вітали радянських космонавтів,у ці дні вітали і вшановували українських кучмонавтів (УіП. — 2004. — №6. — С.14).
Редереваційний спосіб,усічення.
Механізм редериваційногоспособу полягає у відкиданні кінцевих або початкових морфем слова, яке, засвоєю фонемною структурою нагадує похідну лексему, але насправді такою не є.Відкидаються саме ті компоненти, які формально схожі з афіксами. Різновидомредеривації є усічення: Тоді ще більше слід боятися, бо Ющ шкуру зніме (УіП.- 2004.- №6.- С.14); Юлсидить у штабі екологічної коаліції (УіП.- 2004.- №4-5.- С.23); Авторові здається – якесь особливе відчуття духучасу, того, що з часів падіння Берлінської стіни звуть “вітром перемін” – заназвою пісні німецької рок-групи Scorpions, яку “скорпи”, як називають їхчисленні шанувальники, виконали 1988 року на руїнах Стіни (УМ. – 2005. — №1. — С.41).
Універбація.
Активізація використання такогоспособу в сучасній публіцистичній практиці є наслідком впливу на неї розмовногостилю. Спостерігаються випадки, коли відбувається не тільки пропуск другогокомпонента назви, але й зміна форми того компонента, який залишився [27;30]: Павловка (Дзеркало тиждня. — №2. – 2003. – С15) – Лікарня ім. Павлова у Києві,Петровка (Кореспондент.- №8. – 2001. – С9) –Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського, Дніпровка – газета“Дніпровська правда”: Та головне – це зробити “Дніпровку” злободенною, бойовоюі цікавою (Правда.- №2. – 2000. – С12).
Інкорпорація.
Утворені таким способомВД є оказіоналізмами в мові публіцистики, адже вони слугують для вираженнясьогочасної потреби автора вкласти певний зміст у формально незвичайно зміненуодиницю. Такі утворення не переходять до постійного словникового складу мови:Фігурують “позичені” король Арматур, сер Персиковаль, сер Гектар та інші (Кореспондент. — №3. – 2002. –С43). Інкорпорованимиелементами у перших двох онімах є морфи -ма- (Артур – Арматур) і -ко-(Персиваль – Персиковаль). Така семантико-формальна модифікація є надзвичайновиразною.
Лексико-семантичнийспосіб.
Цей тип деривації ВД єдосить продуктивним у сучасній публіцистичній практиці. Переосмислені власніназви, які набули іншого, відмінного від головного, значення також є ВУ: Дітейгодувати нічим. Культура гине… Якщо обличчям до економіки не повернемося –скоро траву їстимемо, не те, що банани. Буде вам Африка із Аргентиною (Політолог. -1994.- №10.- С.3).
Лексико-морфологічнийспосіб.
Граматична категоріячисла в системі протиставних і взаємопов’язаних форм однини і множини сучасноїукраїнської мови виражає кількісні відношення. Проте з формами однини і множиниможуть бути пов’язані й інші значення, які в певних розрядах видозмінюють основнуфункцію граматичної категорії числа, ускладнюють її низкою стильових істилістичних відтінків: Нам мало прокураторів, бібікових, фундуклеїв,кагановичів, цинкових трун з усіх завойованих земель, і Колими, і миколаївськоїта сталінської цензури? (Кореспондент. — №8. – 1998. – С9).
Отже, мирозглянули дериваційні особливості використання ВУ у публіцистичному тексті; проаналізували суфіксальний,префіксальний, префіксально-суфіксальний,префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення відонімних одиниць,словоскладання (безафіксне, афіксне, прикладкове, з цифровим компонентом),телескопічний спосіб, усічення,редереваційний спосіб, універбацію, інтерфіксацію, лексико-семантичний спосіб,лексико-морфологічний спосіб.
3.2Функціонально-стилістичніособливості використання відонімних утворень у мові сучасної публіцистики
В останньомурозділі ми розглянемо питання експресивності у мовознавчій літературі,здійснемо функціонально-стилістичний аналіз відонімних утворень; дослідимономінативну, експресивну, емоційну, оцінну, імпресивно-вольову таінтелектуально-комунікативну функції відонімних утворень.
Більша частина ВУ маєвелику експресивність у мові сучасної публіцистики, тобто характеризуєтьсяномінативно-оцінною й експресивно-образною функціями. Експресивність ВДвиходить із забарвлення морфем-компонентів, унаслідок чого ці новоутвореніодиниці самі набувають яскраво вираженого емоційно-експресивного забарвлення.Також експресивність ВУ може бути зумовлена контекстуальним оточенням.
Номінативна функціявідонімних утворень.
Номінативна функціяреалізується, коли ВУ з'являються в мовленні як результат необхідності назватинове поняття, окреслити політику держави, вказати на поведінку окремої особиабо групи осіб, позначити явище, пов'язане з поведінкою певної особи тощо. Такілексичні утворення виникають у результаті дії в мові тенденції до економіїмовних засобів, оскільки дають можливість лаконічно й точно назвати певнеявище, яке до цього було виражене тільки описово.
Номінативну функціювиконують ВУ, що позначають соціально-політичні явища, процеси, називаютьприбічників кого-небудь, їх погляди. Ці лексеми переважно утворюються відпрізвищ та імен політичних діячів [28;11]: гриньовець, горинівець, кучманіст, масолівець, морозівець,павличківець, симоненківець, кучмократія, пинзениківець та ін.: Вдало обранатактична схема вже після першого туру дозволила морозівцям та симоненківцямвирватись у лідери. Їхні ж конкуренти-номенклатурники, чорноволівці,націоналісти, реформатори й гриньовці безнадійно відстали, а горинівці,павличківці й команда Лариси Скорик навіть покинули вищу лігу (УіП.- 2004.- №6.- С.14).
Так, наприклад, найменшийступінь експресії мають лексеми на зразок: єльциніст, кучміст, путініст;африканізація, європеїзація тощо, оскільки їх структурна організація нічим невідрізняється від будови подібних узуальних слів. Відсутність експресії вподібних утвореннях або її незначний вияв зумовлюють виконання такими словаминомінативної функції.
Експресивну, емоційну, оцінючу,імпресивно-вольову та інтелектуально-комунікативну функції відонімних утворень ми розглянемо нижче.
Призначення такихутворень, як жириновщина, мєшковщина, потьомківщина, тарапуньківщина,чародєєвщина ускладнюється ще й оцінною фінкцією. Хоча їх структурнаорганізація нічим не відрізняється від узуальних лексем-аналогів, суфікс -щин-вносить негативну конотацію згрубілості, осуду, зневаги до основного значенняВУ: Під час «мєшковщини», аби розбурхати пристрасті, деякі російськіжурналісти використовували цей пам'ятник [танк, спрямований на приміщеннякримського парламенту] у своїх корисних цілях (Кореспондент. — №8. – 1998. – С9).
Дослідженняекспресивності ВУ здійснено за способами словотворення, оскількизагальноприйнята схема аналізу за типом стилістичних функцій буде незручною черезактуалізацію різного набору функцій у кожному окремому випадку використання ВДпубліцистом.
Оцінністюхарактеризуються імена з продуктивними для таких типів суфіксами -к-, -чик-:Дракульчик, Катька (імператриця Катерина ІІ), Платошка (Платон Майборода),Філька (Філіп Кіркоров): Ми з тобою, Дракульчику (Кореспондент. — №5. – 2004. – С7).
Особливої експресивностіавтор досягає через незвичайний, логічно не обґрунтований приклад використанняантропоніма Дракула. Суфікс -чик- із словотвірним значенням демінутивностівносить семантичний відтінок пестливості до лексеми на позначення великогозлодія, вампіра, яка, на перший погляд, не може нести сигніфікативну сему мале.
Одним з найколоритнішихвипадків створення складних відонімних одиниць є використання публіцистамиекзотичних прикладок – слів іншомовного походження, які відомі носіям нашоїмови, але не засвоїлися нею через відсутність в українському способі життявідповідних реалій: Дія відбувається в дні народного віча, що має змінитидесятилітнього правителя Русі Кучу-хана, котрий запровадив у краї елементисхідної деспотії та дозволив своїм поплічникам обібрати руський народ до нитки(УіП. – 2004. — №11-12/1.-С.16); Ішак цей нерозумний Янук-хан програв, і ми тепер усі в полоні (УіП.- 2004.- №11-12/1.- С.16).
Експресивно насиченими єутворення, які виникли телескопічним способом, що містять насамперед оціннийкомпонент у своєму значенні, а потім вже семи трансформації [29;41]. Особливості семантики і структурителескопічних дериватів належать до питань, які до цього часу залишаютьсядискусійними. Традиційним є погляд, суть якого полягає в тому, що такеутворення є абсолютно новою лексичною одиницею, наділеною новим значенням. Таквиникли оказіоналізми Украмбія (Україна й Замбія), Нестар (Нестор і Тарас), Давилович(давити й Данилович), Хамукович (хам і Янукович), Скандаліза (скандал іКондоліза), європопелюшка (европейська й Попелюшка): Якось в Украмбії…Знайдіть 10 розбіжностей між президентськими виборами в Замбії та Україні (УіП.- 2004. — №6. — С.7); Нестор Шуфрич із Тарасом Чорноволом тут таки працювали дуетом сіамськихблизнюків “Нестар” і мали успіх (УіП. –2005. — №1-3. — С.33).
Отже, в сучаснійпубліцистиці представлено велика кількість ВУ, які виконують різні стилістичніфункції.
Висновки
У висновках ми систематизуємо й узагальниморезультати спостережень, аналізу та зіставлення ВУ у сучасній публіцистиці.
1. Відонімні деривати –це здебільшого певні цілеспрямовані порушення граматичних, словотвірних,семантичних норм, які поступово можуть переходити до мовної норми. ВУ –специфічна категорія лексико-дериваційних одиниць, що виникають у конкретномувипадку в певних умовах (контекст або мовленнєва ситуація). Вони майже завжди єсвідомим актом словотворчості мовця, який прагне до самовираження.
2. Свою конкретнуреалізацію семантика ВД отримує лише в контексті, де одні значеннянейтралізуються, а інші, навпаки, активізуються. ВУ, вжите поза контекстом,несе не досить визначену інформацію.
3. Підвищенаекспресивність, властива газеті, журналу, є сприятливим середовищем, у якомувиникають і функціонують ВУ. Інтенсифікація появи значної кількості ВУ упубліцистиці кінця ХХ – початку ХХІ століття зумовлена низкою чинників екстралінгвальногой інтралінгвального характеру, що здебільшого перебувають у тісній взаємодії.
4. Специфічні ознаки ВУ, які вже буличастково окреслені в мовознавчій літературі, такі:
1) головна ознака – ценалежність більшості ВУ мовленню (тільки незначна частина ВУ перейшла дословникового складу мови);
2) залежність відконтексту, оскільки саме контекст є необхідною умовою появи ВУ і єдиним (завинятком вже усталених зразків) їх середовищем існування;
3) нерегулярністьвикористання. Остаточно стверджувати, що окреме ВУ вживається лише один раз, неможна, але варто відзначити, що більшість ВД характеризується нерегулярністювикористання;
4) утворюваність. КожнийВД утворюється в межах певної ситуації спілкування;
5) ненормативність. Узв'язку з тим, що закріплене в мові лексичне значення слова є його нормою й визначаєтьсяяк нормативне, норма та її кодифікація є вищим, кінцевим критерієм належностічи неналежності того чи іншого утворення до узуального або оказіонального;
6) незвичність і новизна.Незвичність завжди характеризує ВУ. Новизна є відносним чинником, оскількиприв'язана до певного проміжку часу, тому поступово може стертися і зникнути;
7) експресивність. Воназумовлена наявністю у ВУ таких властивостей, як образність, новизна,незвичність. Автори за допомогою ВУ створюють різні смислові відтінки, щодозволяє їм висловити своє сприйняття дійсності, передати його в художньомуобразі, виявити ставлення до описуваного і тим самим розширити й ускладнитисмисловий обсяг слова.
5. За специфічними ознаками ВУ можнаподілити на такі групи:
1) оказіональні дериватиодиничного вживання;
2) ВУ мінімального чиепізодичного використання (вживаються в одному тексті або кількох текстахокремого автора, або ж у мовленні осіб, пов'язаних певними дружніми, родиннимистосунками чи професійними відносинами тощо);
3) ВУ частого вживання(вони з'являються в мові різних авторів і вже відомі і/або використовуютьсябільшістю осіб);
4) поширені ВУ (їхвикористовують і розуміють переважна більшість носіїв мови).
6. Аспекти вивчення ВУ у лінгвістичнійлітературі такі: лексикологічний, словотвірний і експресивно-стилістичний.
Лексикологічний аспектґрунтується на тому, що ВУ є переважно фактами мовлення, а не мови,характеризуються одноразовістю, нерегулярністю використання, відсутністю условнику.
Словотвірний аспектдоводить правомірність твердження, що ВУ утворюються за непродуктивними абомалопродуктивними моделями, тобто з порушенням загальних законів словотвору.
Експресивно-стилістичнийаспект ґрунтується на таких ознаках ВУ, як експресивність,«свіжість», незвичність.
7. Відонімні деривати в сучасному публіцистичномутексті утворюються переважно за зразками продуктивних словотвірних моделей зпорушенням законів системної продуктивності словотвірних типів. Частина ВУутворена за зразком непродуктивних або малопродуктивних типів, тобто зпорушенням законів емпіричної продуктивності.
8. Для мови сучасної українськоїпубліцистики характерні два види ВУ: зумовлені номінативною функцією ізумовлені експресивно-стилістичними функціями.
Списоквикористаних джерел
1. Сучасна українська літературнамова. За заг. ред. акад. І.К. Білодіда. – К.:Наук. думка, 1973. – 493 с.
2. Карпалюк В.С., Каньоса П.С., Карпалюк Н.В. Українська мова.Лексикологія. Фразеологія. Словотвір.— Кам'янець-Поділ., 2004. – 543с
3. Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів українськоїмови. – Львів, 1996. – 224 с.
4. Кононенко В.І. Омоніміка фразеологічних зворотів і вільнихсполучень слів. – УМЛШ. – 1974. — №3. – С. 35-42.
5. Курс сучасної української літературної мови. – Т.1. За ред.дійсн. чл. Акад. наук УРСР Л.А.Булаховського. – К.: Рад. школа, 1951. – 356с.
6. Стасюк Т.І. Відонімні утворення впубліцистиці кінця 20- поч.21 ст. – ДАУ. – Дніпропетровськ – С35-76.
6. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 636 с.
7. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної українськоїлітературної мови. (Семантична структура слова). – Х.: Вища школа, Вид-во приХарк. ун-ті, 1976. – 114 с.
8. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як,Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – 752 с.
9. Сучасна українська літературна мова. За заг. ред. акад.І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 493 с.
10. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. — К., Видавничий центр„Академія”, 2004.– 407с.
12.Бабій І. М. Сучасна українськалітературна мова: Морфологія. / І.М. Бабій, Т.П. Вільчинська; Ред. Б.Є.Будний. -Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. -Ч.2. -2002. -76 с.
13. Бабій І. М. Сучасна українськалітературна мова. Морфологія / Ірина Михайлівна Бабій, Тетяна ПилипивнаВільчинська; Ред. Б.Є. Будний. -Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. -Ч.1.-2002. -61 с.
14. Безпояско О. К. Морфеміка української мови/ ОленаБезпояско, Катерина Городенська; АН УРСР, Ін-т мовознавства. -К.: Наук. думка,1987. -211 с.
15. Блик О.П. Українська мова. — К.: Четверта хвиля, 1997–… —Ч. 1: Фонетика. Орфографія. Лексика і фразеологія. Будова слова (Морфеміка).Словотвір. Морфологія, 1997. – 456с.
16. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова:морфеміка, словотвір, морфологія. — Ужгород: Закарпаття, 2001. — 47 с.
17. Горпинич В.О.Будова слова і словотвір.-К., 1978.-119 с.
18. Грещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. —Івано-Франківськ: Плай, 1995. — 206 с.: табл.
19. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М.Курссучасної української літературної мови.Ч.1.-К.,1972. – 314с.
20. Клименко, Ніна Федорівна Основи морфеміки сучасноїукраїнської мови: Навч. посіб. для студ. вуз./ Ніна Федорівна Клименко,; М-воосвіти України. Ін-т змісту і методів навч.; КУ ім. Т.Шевченка. -К.: ІЗМН,1998. -182 с.
21. Ковалик І.І. Вчення про словотвір.- Львів: вид-во Львівун-ту. 1961.- 84 с.
22. Моделі словотвору. — Черкаси, 2002. — 43, [1] с.: табл.,схеми
23. Морфемна структура слова.-К.: Наукова думка.,1979.-335 с.
24. Плющ М.Я. Словотворення тавивчення його в школі.-К.: Рад.школа.,1985.-127 с.
25. Плющ, Марія Яківна Українськамова: Довідник/ М.Я.Плющ, Н.Я.Грипас. -К.: Рад. шк., 1990. -254, [1] с.
26. Поляруш Т.І., Мариненко І.О.Навчально-методичний комплекс із сучасної української літературної мови(Словотвір.Морфеміка. Морфологія).-Кіровоград,2002.-40 с.
27. Сікорська З.С. Морфемний аналіз слова // Українська мова ілітература в школі.-1984.-№8
28. Словотвір сучасної української літературної мови.- К.:Наук. думка, 1979.- 406 с. 29. Словотвір сучасної української літературної мови.-К.,1980
30. Публіцистика нового тисячоліттяю– К.: Кондор, — 2005. – 345с.