Досліджую сучасні тенденції в медицині, варто припустити, щорозвиток вітчизняної охорони здоров'я поряд з іншими характеристикамивизначається зміною суті традиційних відносин лікаря і пацієнта. Відносини цісьогодні в більшому ступені, чим у період радянського розвитку суспільства,наповняються економічними складовими; починають здобувати ліберальнумаркетингову сутність. Крім класичних визначень, лікар, як фахівець, щодопомагає при утраті фізичного і психічного здоров'я, що приймає пологи іпродовжують життя, що полегшує страждання стражденних — починає виступати, убільшій або в меншому ступені, як виробник медичних послуг і продавець своєїпраці і його результатів.
Саме підтвердженню/спростуванню подібних припущень було спрямованопроведене нами дослідження з питань сучасних взаємин лікаря і пацієнта.
Метою дослідження було одержання деяких порівняльних характеристику відносинах пацієнтів і медичних працівників до питань економічних (маркетингових)взаєминам у медицині.
У базу дослідження було включене поле учасників територіальноїсистеми обов'язкового медичного страхування (ОМС) центрального регіонуВладимирськ області, що охоплює 3 страхові медичні організації (СМО) і 77лікувально-профілактичних заснувань (ЛПЗ). Страхувальниками є 26 адміністраційміст і районів Владимирськ області, 43753 організацій усіх форм власності.Чисельність застрахованого населення Владимирськ області на 01.01.2000 р.склала 1275107 чоловік.
У процесі наукового дослідження виконані наступні види робіт:
розроблено методику по програмі дослідження;
визначено бази дослідження;
визначено й обґрунтований обсяг вибіркової сукупності;
розроблено рекомендації з організації збору інформації;
розроблено інструментарій для вивчення думки респондентів;
використано системи комп'ютерних інформаційних технологій дляобробки й аналізу зібраної інформації.
Оцінка сучасних взаємин пацієнта і лікаря проводилася поспеціально розробленим і попередньо апробованих анкетах. Анкета містить 17суб'єктивних і прямих суджень по кожному з який респонденту пропонуєтьсяпогодитися, не погодитися, або висловити утруднення у відповіді.
В опитуванні брали участь лікарі і середні медичні працівники (271чоловік), а так само пацієнти стаціонарів і амбулаторно-поліклінічних заснувань(312 чоловік).
Окремі дані результатів проведеного дослідження погодяться зрезультатами програми соціального моніторингу системи ОМС Владимирськ області(А.Л.Линденбратен із соавт., 1999) і дослідженнями деяких етико-правовихпроблем взаємин лікаря і пацієнта в республіці Татарстан (Л.Ш. Зыятдинов, 2000)і ін.
При аналізі даних, отриманих методом анкетування в різнихлікувально-профілактичних заснуваннях і серед пацієнтів, не спостерігалосяістотної різниці у відповідях респондентів.
Зміна суті відносин між лікарем і пацієнтів, що були за останні10-15 років у системі охорони здоров'я відзначають 62% пацієнтів і 71 %медичних працівників.
В анкеті було задане питання по деталізації відносин, щозмінилися: “ чи Переважають у сучасних відносинах лікаря і пацієнта (йогородичів) економічні розуміння?”. З цим твердженням виявилися згодні більш 2-хтретіх пацієнтів (74%) і більш половини медиків (59%). Більш третини лікарів(37%) не згодні з таким твердженням. Серед пацієнтів незгодних виявилося тільки12%, менше ніж частка що сумніваються (14%). Серед лікарів утруднилося датиоднозначна відповідь на дане судження 8%.
З метою підтвердження думки про зміну/не зміні відносин лікаря іпацієнта пропонувалося охарактеризувати судження: “Економічні взаємини завждипереважали у взаєминах лікаря і пацієнта”. Не погодилося з цим абсолютнубільшість медичних працівників (91%), серед пацієнтів думки розділилисяприблизно нарівно: 48% погодилися із судженням, 44% — не погодилися, інші (8%) утруднилисяз відповіддю.
У наступній групі питань дослідники спробували виявити відносинидо суджень про спрямованість відносин пацієнта і медичного працівника.
На декларативне твердження, що лікар у своїх взаєминах з пацієнтомзавжди повинний ставити на перше місце безкорисливу турботу про нестаткипацієнта ствердно відповіли 92 % медиків і 80% пацієнтів. Серед пацієнтіввиявилося 20%, хто утруднився із судженням, але що цікаво – 8% медичнихпрацівників не погодилися з висловленим судженням.
Обговорення з цим питанням було запропоноване судження, що сучаснілікарі завжди і в усьому випливають клятві Гіппократа. 45% пацієнтів згодні зцим, а 40% — не згодні. Серед медичних працівників 57% підтвердили судження,31% не погодився. Приблизно нарівно в обох групах (15% пацієнтів і 12% медиків)утруднилися з відповіддю.
Новий господарський механізм у системі охорони здоров'я 80-хроків, система обов'язкового медичного страхування 90-х років, широкеобговорення в науковій літературі введення співоплат пацієнтів при одержанніними медичної допомоги – усе це активно акцентує увагу на матеріальних стимулахмедичної діяльності. Уведення подібних економічних форм взаємин між суб'єктамисистеми охорони здоров'я, на нашу думку, деякою мірою, сприяють складанню вмедичного працівника переконань і мотивацій розрахунку на адекватну матеріальнувинагороду своєї праці. Зрозуміло, що процес становлення таких переконань украйтривалий. Сьогодні ж із твердженням, що чи пацієнт його родичі повинні братиучасть у винагороді лікаря за його працю, пацієнти і медичні працівникисолідарно (у 63% випадках) відповідають негативно. А на питання “ чи Належнийлікар у своїх відносинах з пацієнтом завжди розраховувати на матеріальнувинагороду?” 45% пацієнтів відповідають ствердно, 23% не згодні з ними, атретина опитаних (33%) утруднилися з відповіддю. У той же час при відповідімедичних працівників на це ж питання тільки 35% респондентів висловилися затакий розрахунок, а більш половини (52%) не згодні з таким твердженням.
49% з числа пацієнтів і біля 2-х третіх (61%) медиків вважають, щопацієнт безпосередньо не повинний впливати на рівень заробітної плати медичногопрацівника і що рівень заробітної плати лікаря повинний встановлюватися ірегулюватися тільки державними органами (65%-66%). Звертає увагу високийвідсоток не визначилися в думках за даними твердженням: відповідно 30% і 19%серед пацієнтів і 21% і 16% у відповідях медичних працівників.
Розшарування суспільства по ступені добробуту, матеріальний статуспацієнта, сегментування ринку медичних послуг – усе це припускає дослідження зтрансформації відносин медичних працівників до різних груп населення. Зтвердженням, що соціальний статус пацієнта відіграє визначальну роль увзаєминах його з лікарем, згодні 69% респондентів з числа пацієнтів, а 14% незгодні. Лікарі в цьому судженні більш консервативна: половина опитаних (50%)заперечують вплив соціального фактора на такі відносини, майже стільки ж (47%)підтверджують таку пряму залежність.
Нами було задане питання про вплив добробуту пацієнта на наданняйому більш якісних медичних послуг. Абсолютна більшість пацієнтів (84%) імедичних працівників (80%) вважають, що добробут пацієнтів відіграє визначенуроль в одержанні ними більш якісної медичної допомоги. Так не вважають 20%медичних працівників і тільки 8% пацієнтів. Інші не визначилися у своємувідношенні.
Становить визначений інтерес кореляція цих даних з відповідями натвердження “Пацієнт завжди може одержати високоякісну медичну допомогу,незалежно від свого добробуту”. Погодилися з цим тільки по 26% кожній із груп.69% респондентів пацієнтів і 58% респондентів медичних працівників непогодилися з ці твердженням. Що цікаво – 16% медиків не могли визначитися усвоєму відношенні до представленої залежності.
У дослідженні почата спроба з'ясувати наявність/відсутністьвідносин продавця і покупця між основними суб'єктами медицини в сьогоднішнійдійсності й у радянський період. На твердження, що в сучасній вітчизнянійохороні здоров'я відносини лікаря і пацієнта придбали суть відносин продавця іпокупця ствердно відповіли 66% пацієнтів і 49% медиків. П'ята частина пацієнтівне згодна з таких твердженням, а серед медичних працівників частка незгоднихнаближається до рівня згодних і складає 44%. Частка пацієнтів, що сумніваютьсявище в групі, (14% проти 6%).
З твердженням, що у відносинах лікаря і пацієнта в системі охорониздоров'я радянського періоду була присутня суть відносин продавця і покупця непогодилися 80% медиків і 54% пацієнтів. Частка згодних виявилася вище в групіпацієнтів (23%), і тільки 10% медичних працівників підтвердили такі відносини вминулому.
Сучасні зміни статусу пацієнта в пріоритетності захисту своїх правнеминуче приводять до трансформації патерналістичних (“батьківських”) взаємин всучасній медицині. Ступінь такої пріоритетності був заданий нами у твердженнях“Пацієнт і лікар у свої відносинах повинні мати рівні права” і “У взаєминахлікаря і пацієнта права пацієнта повинні бути вище усього”. По першомутвердженню і пацієнти і медики виявилися солідарними: відповідно 65% і 67%відповіли ствердно, тобто погодилися із судженням. По другому твердженню 59%пацієнтів виступило за пріоритетність своїх прав. Їхня думка підтримали 40%медиків, а кожен другий (52%) заперечує проти пріоритетності прав пацієнта.
Таким чином, узагальнюючи результати проведеного дослідження,можна затверджувати, що як пацієнти, так і лікарі, оцінюючи запропонованісудження, підтверджують зміни, що відбуваються, у своїх взаєминах убікекономічно обумовлених. Підтвердженням тому є визнання впливу на наданнямедичної допомоги соціального статусу пацієнта і його добробуту. Трансформаціювідносин убік маркетингових підтверджують відповіді по посиленню економічнихскладових таких взаємин і незначний їхній ступінь наявності в минулому.
Своєрідним парадоксом сучасних відносин лікаря і пацієнта в Росіїє те, що при явних позитивних судженнях про трансформацію відносин убікринкових (маркетингових), визнанні економічних стимулів праці медичнихпрацівників, деяких несміливих судженнях по пріоритетності статусу пацієнта,респонденти, оцінюючи морально-етичну сторону відносин, ратують здебільшого заперевагу лікаря. Віддаючи у своїх відносинах пріоритетність медичномупрацівнику, і пацієнти і лікарі логічно виступають за державне регулюваннявинагороди медиків за працю.
Дане дослідження показує, що в судженнях респондентів пронаявність об'єктивних тенденцій, що змінюють взаємини пацієнта і медичногопрацівника убік ліберальних маркетингових, украй висока роль консервативнихпереконань у пріоритетності лікаря, як суб'єкта таких відносин. Разом з тим,принижена роль пацієнта як споживача, украй низка ступінь визнання йогоекономічної участі і можливості активного впливу на виробництво й одержанняякісних медичних послуг.
Проведене приватне дослідження розкриває наявність визначенихмаловивчених проблем у сфері сучасних взаємин пацієнта і медичного працівника.Об'єктивна трансформація таких відносин, у нових економічних реаліяхвітчизняної охорони здоров'я, вимагає глибокого наукового дослідження й осмислювання,пошуку в об'єктивності цих відносин характерне і специфічного, приведенняхарактеристик подібних відносин у визначену систему.
Список литературы
Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта www.referaty.com.ua/