ТарасГригоровичШевченко(1814-1861)СдававсяКурилко Андріємучнем 9-В класуССШ№4 23.3.01
ТарасШевченко народився9 березня (зановім стилем)1814 р. В. Моринцях, Звенигородськогоповіту, Київськоїгубернії (ниніЧеркаськаобласть), в родинікріпака ГригоріяІвановичаШевченка, якийналежав поміщикуВасилю Енгельгарду.Батько бувродом із с. Кирилівки(нині с. Шевченкове), мати КатеринаЯкимівна Бойкоіз с. Моринців.
Першівісім роківпісля одруженняШевченковібатьки жилив с. Кирилівців хаті Тарасовогодіда Івана.Тут народиласястарша Тарасовасестра –Катерина.
Родиннабула велика, в тісній оселіжило тринадцятеродуш. І 1810 р. ГригорійШевченко зродиною переїхаву с. Моринці вхату, що належалараніше кріпаковіКолесникувасбунтарствозасланому доСибіру. Тутчерез рік народивсястарший. І абрисівсрат-Микита,34стр, а майже черезтри роки післянього Тарас.Хата ця до нашихчасів не збереглася.На її містістоїть каміньвеликий українськийпоет, революціонер-демократТ.Г.Шевченко”.
Коли іззаслання повернувсявласник хати, Шевченкодесь наприкінці1815 р. Переїхалив Кирилівку, до діда Івана.Незабаром воникупили в селянинаТетерюка хату, в якій і оселилися.У Кирилівцінародилисямолодші сестриЯрина й Маріята брат Йосип.Ставши пізнішехудожником, Шевченко 1843 р.Відвідав Кирилівку( за тодішньоюмісцевою вимовоюі написанням– Кирилівку)і намалюваволівцем в альбоміхату, в якійминуло йогодитинство, ав повісті “Княгиня”, написаній назасланні давдокладний описсадиби. Ужетоді, в дитинстві, у хлопчиказароджуваласьлюбов до чарівноїприроди рідногокраю. Пізнішеу своїх творахвін дав неповторніхудожні образиукраїнськоїприроди, в основіяких лежаливраження дитячихі юнацьких літ.
Про незвичайнудопитливістьмалого Тарасасвідчитьавтобіографічнийепізод, проякий розповідаєтьсяу повісті “Княгиня”: селянськийхлопчик пішовшукати легендарнізалізні стовпи, що підпираютьнебо, заблудивсяй уже з чумакамиповернувсяв село (III,175-176)
Батькитяжко працювалина панщині, амалих дітейдоглядаластарша сестра Катерина, прояку Тарас завждизгадував якпро ніжну, терплячуняню. ЗгодомКатерина вийшлазаміж за кріпакаАнтона Красицькогов сусіднє селоЗелену Діброву.стр35
КолиТарас трохипідріс, батько, чумакуючи, бравйого із собою.Пізніше вавтобіографічномувідступі вповісті “Наймичка”Шевченко назвавміста й села, що лишили сліду його пам’яті: Гуляйполе, Новомиргород, Дев’ята рота, Дідова Балка, Грушівка, Елисаветград(нині Кірововоград).Такі подорожірозширюваливиднокругдопитливогохлопця.
Кріпакибули переважнонеписьменні, але Тарасівбатько знавграмоту. У поемі“Гайдамаки”згадується, як бувало, внеділю вінчитав у сім’ї четьї мінеї(збірку житійсвятих та релігійнихпереказів допевного днякожного місяця). Коли Тарасовісповнилосьвісім років, його віддалив науку до дякаПавла Рубана, прозваногоСовгирем. Дяковахата в Кирилівці, де вчився майбутнійпоет, зберегласядо наших днів.Над нею, якредіквіею, внаш час спорудженоспеціальненакриття.
Як і скрізьтоді, дяк учивчитати зацерковнослов’янськимикнижками. Пізніше, в автобіографічномулисті, Шевченкаписав, що протягомдвох роківопанував він“Граматику”(абетку), “Часослов”(збірка релігійнихпісень та молитов),“Псалтир”(книжка релігійнихпісень псалмівчастина Біблії).
Тяжкожилося кріпакам.Осоружна панщинастрашенновиснажувалаїх, і вони прередвчасно вмирали.Коли Тарасовібуло дев’ятьроків, померлайого мати:
“Тамматір добрумою Ще молодуюу могилу нуждата праця положила“ стр36
Тарасовійматері тодіще минав сороковийрік. Катря вжевийшла заміж.Лишившись ізмалими дітьми, батько змушенийбув одружитисьз удовою ОксаноюТерещенко, вякої було троєсвоїх дітей.Незабаром, колиТарасові ледвесповнилосьодинадцятьроків, помербатько. У повісті“Княгиня”Шевченко назвавжиття зведенихдітей у мачухисправжнімпеклом (III,179). Біографіяпоета, очевидно,із його слів, розповідалитакий епізод.У хаті Шевченківу солдата, поставленона постій, вкраденогроші. Як потімз’ясувалося, украв їх мачушинсин Степан, алезвинуватилий жорстокопокарали Тараса, наразтікав він убур’яни, кудийому носилаїсти сестраЯрина, або всусіднє селоЗелену Дібровудо Катрі.
Деякийчас Тарас живу свого дядькаПавла. Пас свиней, працював разоміз наймитом.Але дядькоПавло був такожнадто суровоюлюдиною, Тарасне витримаві незабаромоселився у дякаПетра Богорського.Як зазначавпізніше самШевченко, живвін тут як“щколяр-попикач”, читав над померлими“Псалтир”, защо й одержувавдля заохоченнядесяту копійку.Та це не рятувалоТараса від“суботок”, Колиучнів поспільпо суботамкарали різками.
Е відомості, щодеякий часШевченко живІ вчився у священикаНестеровського, а потім повернувсядо Богорського.Зрештою, терпецьТарасові увірвався: одного разуколи дяк бувп’яний, Шевченкопомстився йоговласною зброєю– різками –йутік од нього.Утік він у Лисенкудо діякона-маляра, щоб навчитисьмалювати, алей тут опинивсяв ролі наймита-попихача: носив із річкиводу, розтиравфарби. На четвертийдень утік у с.Тарасівку доіншого дияка-богомаза.Маляр уважноподивився наліву долонюсвого учня йвідмовив, незнайшовши вньому талантуні до малярства, ні до бондарства...
Тарасзмушений бувповернутисьдо Кирилівки, де наймавсяпасти громадськучереду. Не разпотім у віршахвін тепло йзворушливозгадував подругудитинстваЮліану Коваленко,із якою разомпас череду Так, у 37стрКоваленко. Напам’ять того, що давно минуло”.Поет, очевидно, знав уже тоді, що вона вийшлазаміж, тому йназвав її “чужою”
І ти згадаєштого сироту, Що в сірійсвитині-твоюкрасату. Коготи без мови, без слова навчилаОчима, душею, серцем розмовляти.З ким ти усміхалась, плакала, журилась, Кому ти любилаПетруся співати(I/ 145)
Це булоперше й яснечисте почуттядитячого захоплення, яке, безперечно, мало вплив надуховний розвитокюнака. Прообразомгероїні названоїпоеми булаОксана:
Виливаюсльози на моюМар’яну, Натебе дивлюся…(I?145)
Не випадковоє й те, що дорогимім’ям-Оксана-вінназивав героїньсвоїх творів, зокрема, в поемі“Гайдамаки”(1841). Очевидно, їїобраз відтворивШевченко впоезії “N.N”(“Мені тринадцятиминало”), писанийна засланні(1847). Узагальнений, типовий образОксаночки-покриткиу вірші “Мивкупочці колисьросли” (1849) не слідобожнюватиз Оксаною Коваленко, яка вийшлазаміж за кріпакав с. Пединівкуй мала двохдітей.
Деякийчас Тарас служиву священикаГригорія-Кошиця.Спочатку був“креденсовим”(буфетником): мив посуд, паливгруби, а згодомстав фураманом-возивпопового синадо Богуславібурси й Київськоїдуховної стр38
На проханняСошенка, Ширяєшдозволяв своємуучневі у вільнігодини відбуватиучбові рисувальнікласи Товариствазаохоченняхудожників.Не випадковоу цей періодз’являєтьсянизка йогомалюнків натеми, характернідля “академічного”живопису :”СмертьАкреції” (дочкаримськогосенатора, збезчещенахаря ТарквініяГорого заподіяласобі смерть),“Смерть Олега, князя “Древлянського”( загинув підчасміжусобноїборотьби міжсинами Святослава-наподакиївськогокнязя Ярополка),“ОлександрМакедонськийвиявляє довірусвоєму лікаревіФіліпу” ( запискуз повідомленнямпро намір лікаряотруїти йогоОлександрпередає лікаревіі п’є його ліки),“Смерть Вергілії”(батько вбиваєсвою дочку щобврятувати їївід рабства),”СмертьСократа”. Позаакадемічноютематикоювиконані малюнкиз українськоїісторії: “СмертьБогдана Хмельницького”та “КозацькийБенкет”.
Ще дозвільненняз крипатцтваШевченко почавписати Віші.Сам поет зазначав, що його першіспроби належатьіз часу зустрілиіз Сошенкому Літньомусаду. Про це єтакож свідченнякількох учасників( А. Мокрицького,І. Панаєва ).
Десьприблизно 1836р. подовженоконтракт ізШиряевим пронавчання Шевченка.
1836 р. Післятривалогоперебуванняза кордономповернувсядо Петербургавеликий російськийхудожник Брюллов.Про Шевченкавін почув отбагатьох своїхзнайомих зокрема, учнів: українцяА. Мокрицького,І. Петровського, Г. Михайлова.Брюллов узявнайактивнішуучасть у звільненніталановитогохудожника зкріпацтва.Спочатку вінсам відвідавЕнгельгардай умовив йоговідпуститиШевченка наволю-як дужеобдарованулюдину,-алезазнав стр45 невдачі.Тоді до поміщикапішов О. Венаціанові довідавсяпро ціну, заяку Енгельгардпогодивсявідпуститикріпака:2500 крб.Вирішено було, що Брюлловнамалює портретВ. Жуковського, розіграютьйого в лотерею,і таким чиномздобудутьпотрібну суму.Певну участьв організаціївзяв такожросійськіймузичний діячМ. Вієльгорський.
Історіяз лотереєю дужескладна й докінця не з’ясована.Реакційнимибіографамипоширюваласядумка, що Шевченкавикупили загроші царя.Тепер документальнодоведено, щочлени царськоїродини витратилина лотерею лишеодну тисячукарбованців.Сама лотереявідбулася вАнічковомупалаці (ниніпалац піонерівна Невськомупроспекті ) 23квітня 1838 р. АШевченка викупленоу поміщика 22квітня. Томувисуваєтьсядумка, що булодві лотереї.Художник М.Биков пізнішезгадував, щоМ. Віельгорськийзамовив йомукопію з портрета, виконаногоБрюлловим, іщо портретрозігрувавсяв домашньомугуртку, але чиоригінал, чикопія,-він незнав.
В усякомуразі, гроші навикуп зібранодо лотереї вАнічковомупалаці. Оригіналпортрета експонуєтьсянині в Державномумузеї Т. Г. Шевченкав Києві. Долякопії невідома. Ст 46
Бурхливезахопленняйого змінювалосьтихою усмішкоюрадості. У всіці дні він хочі брався дороботи, та йомуне працювалось.І він, бувало, покладе свіймалюнок у папку, витягне з кишенівідпускну, прочитає їїмало не по складахперехреститься, поцілує й заплаче.
Кріпакине мали правонавчатись вАкадемії мистецтв.Тому тількипісля одержаннявідпускноїШевченко почаввідвідуватикласи Академії, ставши незабаром, за власнимвиразом поета, одним із найулюбленішихучнівтоварішивБрюллова. Певнийчас Шевченконавіть жив уБрюллова
Курснавчання вакадемії тривавшість років.Основну групуучнів (студентів)становилиакадемісти.Крим них, булисторонні учні– ті, що не малисередньоїосвіти. Стороннімучнем був іШевченко. Протеу процесі навчанняцієї різниціне відчувалось.Сторонні учніскладали іспитиз усіма разомй мали правона одержаннязвання класного, або не класногохудожника.
Академіямистецтв, оскількивона звалася“імператорською”, загалом булаказенною установою.Тому й стр47 усталивсявираз “академізм”як виявив усьогозастарілого, віджилого. Алеакадемізмовіпротистоялипоступові сили, які були окрасоюросійськогомистецтва, доних належаві Карл Брюллов, художник ізсвітовою славою.У своїй творчостівін пройшовскладний шлях-одкласицизмучерез романтизм, прямуючи дореалізму. Реалістичніриси виявилисьв його портретах: Н. Куольника, В. Петровського, В. Жуковського,І. Крилова таін. Від своїхучнів Брюлловвимагав відтворенняправди життя.А. Мокрицькийтак передававпоради вчителя:”Душахудожника, подібно додзеркала, повиннавідображатив собі всю природу”.Разом з тимвеликий митецьбув далекийвід натуралістичногокопіюванняжиття.
Шевченкотворчо сприймавнауку Брюллова.Спочатку вінкопіював деякікартини вчителя:“Голова матері”-із картини“Останній деньПомпеї”, “Прерванепобачення”( подарованаВ. Жуковському), “Сон бабусій унучки”. Алечим далі, тимбільше молодийхудожник шукавсвою власнуманеру.
УчивсяШевченко спочаткудобре. Комітетзаохоченняхудожниківухвалив надатийому грошовудопомогу. З 1січня 1839 р. Шевченкостав пенсіонером( степпендіатом) Товариства, одержуючи 30крб. На місяць.
Черезрік після вступув Академіївідбувся іспит.За малюнок ізнатури Шевченкавідзначеносрібною медаллю2-го ступеня.На жаль, малюнокцей не зберігся, ми навіть незнаємо йоготеми.
ФормуванняШевченка-художникапояснити доситьлегко. Від дитячихспроб, за допомогоюрізних учителів, молодий художникпрямував уседалі й далі, довисот справжньогомистецтва.Значно важчерозкрити якформувавсяШевченко-поет.Ми вже висловилиприпущення, що ще на Українів саморобнійкнижечці, кудивін пересувавстр48 віршіСковороди, могли бути ійого власнідитячі спроби.На жаль, ми нічогопро це не знаємо.Писати віршіШевченко почавпривняно пізно, в ті самі літнітеплі ночі, вперіод знайомстваіз Сошенком; йому сповнилосьтоді 22 роки.
І в образотворчомумистецтвіШевченко згодомстав новатором, та значно більшимноватором ізперших своїхроків був віну поезії. Цебуло друге, аленабагато сильнішейого покликанняв житті. Згадуючив кінці засланнячаси, коли вінжив у майстерніБрюллова, Шевченконаписав у свійжурнал (щоденник):“І, що ж я робив? Чим займавсяв цьому святилищі? Дивно подумати.Й займався тодістворенняммалоросійськихвіршів, якіпотім упалитаким страшнимтягарем на моюубогу душу.Перед йоготворами язамислювавсяй плакав у своємусерці свогосліпця Кобзаряі своїх кровожернихГайдамаків.У тіні йоговитонченно-розкішноїмайстерні, яку спекотливомудикому степунаддніпрянському, пере домноюпроходилимученицькітвнв нашихбідолашнихгетьманів.Переді мноюстелився степусіяний могилами.Переді мноюкрасуваласямоя прекраснамоя бідолашнаУкраїна в усійнепорочніймеланхолійнійкросі своїй.І я замислювався, я не міг одвестисвоїх духовнихочей цієї рідноїчаруючої краси.Покликання,і нічого більше.
Але щож саме збудилоце друге, алезначно дужче, сильніше покликання? Та ще й збудилотак пізно, коливін був уже, художником.Ми попередузазначили, щовиростав вінв атмосферіукраїнськихнародних пісень, що знав він їхбезліч, що любивїх співати. Алевід народноїпісні до літератури, ще далеко. Требабуло знати, зразки цієїпоезії, якаповинна булазахопити письменникатак, щоб вінсаме поезіївіддав перевагуперед малярством.Ще на Україніпочалось йогознання з українськоїлітератури.У вільно він, можливо, читав, або слухавпоезії Міцкевича.У Петербурзі стр49
Першісвої поетичнітвори Шевченкопередав Гребінцідля друкуванняв алмансі “ластівка”.Про це в кінці1838 р. Квітку-Основ'яненкаЯк що напише, тільки цмокнитавдар рукамиоб поли”
Друкування“Ластівка”трохи затрималось,і вона вийшлау світ тільки1841 р. Уже післявиходу “Кобзаря”.Тут уміщеноранню баладу”Причинна” (1837).
Під впливомзвідки просмерть автора“Енеїди” написанаелегія “Навічну пам’ятьКотляревському”(1838) про безсмертнуславу поета:
Всю славу, козацьку засловом Єдиним
Перенісв убогу хатусіроти
Стр53 сироти
Протестпроти людей, винних у заподіяномугорі, протинесправедливихсоціальнихобставин
Томудоля запродалавід краю докраю,
А другомуоставила
Те, дезаховають (І,28-29)
У реалістичнійв уілому поеміє чимало романтичнихелементів.Самий жанрліро-епічноїпоеми пов’язанийз романтичноютрадицією.Емоційнапіднесеність, схвильованістьі епічної розповіді,і ліричнихвідступівпов’язані зромантичноюпоетикою. Протевсі подіїрозгортаютьсяна тлі реалістичнихтипових обставин, реалістичногопейзажу, на щозвернув увагусвого часу М.Рильський.
До розкриттятрагедії жінки-матеріпоет повертавсяй пізніше, зокреманамалювавкартину “Катерина”(1842)
Першимтвором на історичнутему була поема“Тарасова ніч”(1838) про перемогукозацько-слов’янськоговійська на чоліз Тарасом Федоровичем(Трясилом) надпольськимвійськом підПереяславом1630 р. Повтореннямобразу “панків”Шевченко підкреслювавсоціальнийхарактер визвольноїборотьби протифеодалів.
Визвольнимкозацькимпоходам у Туреченуприсвяченоневеличку поему“Іван Підкова”(1839). Воскресившив пам’яті народнійгероїчну сторінкуукраїнськоїісторії, поетславив боротьбуза волю. Стр56
Поема“Гамалія”загалом романтична, але є в ній такийреалістичний,“приземлений”образ Босфору:
Босфораж затрясся, бо зроду не чувКозацькогоплачу; застогнавширокий
І шкуроюсірий бугасрепенув.
“морськазатока у виглядісірого бугая, в якого здригаєтьсяшкура! 3несподіваноІ дуже сильно”,-зауважувавМ. Рильський,
поетичнамова Шевченкамузична, мелодійнаЇй властивіритмічна могутністьі метричнарозмаїтість.
Виконанняпортрети назамовлення,ілюструваннякнижок, очевидноне могло матеріальнозабезпечитиШевченка, і вінзмушений буву лютому 1843 р.Укласти з продавцемкнижок Ію лисенковимкабальну угоду: право на вічневидання “Кобзаря”.Ні сам Шевченко, нійого спадкоємцінемали правана перевидання.Тому післясмерті поетапри виданні“Кобзаря” 1867р. Виникла судовасправа (на підставі позору І. Лисенко).
І. Лисенкоу 1844 р. видав книжкупід назвою“Чигиринський Кобзар Гайдамаки.Дві поеми намалоросійськіймов”. Виданняздійснювалосьбез участіШевченка, вінна той час бувуже на Україні.Цим пояснюєтьсяпідзаголовоккнижки, бо насправдів ній було недві, а кількапоем. Зовсімне відповідалозмісту художнєоформленнязбірки: пальми,єгипетськіпіраміди, пелікантощо. Текст“Гайдамаків”І. Лисенко непередрукував, бо купив у Шевченкатільки 800 примірниківпершого тиражупоеми. У бібліотеціавтора стр66 цихрядка
С приміркикнижки підназвою “ЧигиринськийКобзар і Гайдамаки....”, але без текстувеликої поеми.
Колипитання провиїзд за кордонвідпало, десьпісля 17 травня1843 р. Шевченковиїхав на Україну.
Минулопонад тридцятьроків, як Шевченковиїхав з України.Давно вже вінзбирався відвідатирідний край.Ще в березні1840 р. Поет писавбратові Микиті: Можея літом приїдупобачитися, коли матимучас. У січні1843 р. Він писавГ. Тарновськомув Качанівку:”… згадуюнашу Україну.Ох якби-то меніможна булоприїхати досолов’я...” Вкінці травнямрія ця здійснилась.
нез'ясованаофіційно вінне поривав зАкадемією. Улисті доконференц-секретаряакадемії в.Григоровичавін вагається: чи слід йомуповертатисьдо Петербурга, в разі позитивноївідповіді –прохання вислатийому вид документна право проживанняв Україні. Нажаль, відповідіГригоровичамине знаємо, але можна ждати, що вона булапозитивна, боу вересні 1843 р.Академія вислалаШевченкові“вид” на правопроживанняна Україніпротягом двохмісяців. Стр67
Це мігбути певнийхудожній прийом, бо до виїздуна УкраїнуШевченко приблизноуявляв собіжиття в рідномукраї: “… там, окрімплачу, нічогоне почую”-писаввін до Я. Кухаренка.І все ж таките, що він побачивна власні очі, перевершиловсі його побоювання.стр68
Не пригадую, в який книгіяпрочитав цейафоризм, щоколи бачимомерзотникай не показуєшна нього пальцем, то й ми майжетакі ж самімерзотники.Чи правда це? Мені здається, що правда!
Кінецьтравня Шевченкопрожив у Качанівці.Може тоді вінвиїжджав усусідні села: СокоринціГригорія Галагана, з якими поетбув знайомий(із Петербурга), Григорівку-маєтокПетра сковороди, якому на засланніприсвяченовірш “П, С”; Григорівціпоет побачивтакі самі картини, як і в Канівці.Можливо, відвідаввін Дігтярі,Івану,Іржавець, Батурин, Власівну.
З Качавнівкив черені Шевченковиїхав до Києва.Він заглянувйого історичніпам’ятки, милувавсякраєвидами.З ним постійнобув альбом, початий ще вПетербурзі.Слідом заПетербурзькимималюнками першим етюдомна Україні бувмалюнок олівцем“ У Києві”, наякому зображеноберег Дніпраі кілька людськихпостатей.стр69 іншіетюди ляглипотім в основуофорта “ У Києві”.Намалював вінтакож “ КраєвидКиєва”- Волдимерськугірку. Пізнішев альбомі з’явилисямалюнки “Дальніпечери Києвсько-Пичерськоїлаври”, “Лаврськадзвіниця” та“Київ за Дніпра”.На окремомуаркуші зображено“Видубицькиймонастир”.Немає сумніву, що Шевченкооглянув іншіісторичні містаКиєва.
Познайомивсявін у КиєвіпрофесоромуніверситетуМ. Максимовичем, про якого чувще в Петербурзі, читаючи виданіним збіркиукраїнськихнародних пісень(1827, 1834). Від МаксимовичаШевченко мігпочути багатопотрібних йомувідомостейу зв’язку змайбутнімиподорожамидо Межгир’я(зокрема, про СеменаПалія) на Хортицю, на місце, дебула ЗапорізькаСіч, а також уЗв*язку з офортамина історичнітеми підготовленогоальбому “ЖивописнаУкраїна”.
На початкучервня Шевченкопознайомивсяз П. Кулішем, який тоді вчителювавна Подолі ідрукував збіркупоезій “Україна”у формі українськихнародних думстр70
В альбоміШевченко намалював“Києво-Межгірськиймонастир”, атакож записавукраїнськінародні пісніпро палія, Бондаренка, Шевченка. Деякізаписи зробленорукою Куліша.Очевидно побуваливони у Вишгороді, бо в поемі “Чернець”, написаній назасланні, згаданіМежгіррськиймонастир ізДзвонкуваюкриницею таВишгород.
Шевченкопрацював у цейчас над ескізамидо офорта “Суднарада”. На одномус ескізів, деє кінець записународної пісні, рукою П. межигір'ї
П. Куліш-дужескладна постатьв історії українськоїлітератури.Свого часу, щеза життя письменника, стр71 одниміз перших оцінкуйого діяльностідав І. Франко, підкресливший антинароднийхарактер поглядівКуліша-невіру”увласний народ, котра у “Хуторнійпоезії” повелайого до прямоїі безпідставноїнаруги над тимнародом”.
У КиєвіШевченко познайомивсятакож з художниками: О Сенчилов-Стефановським, який викладаву тій же повітовійшколі на Подолі, що й Куліш, авикладачеммалювання вуніверситетіКапітономПавловим, проякого теплозгадано в однійз повістей назасланні.
Познайомивсявін із багатьмастудентамиунівірсетету.Прогресивнареволюціямолодь віталайого як свогоулюбленогопоета. У середовищівикладачівта студентіві склалосяпізніше Кирило-Мифодіевськетовариство.
З КиєваШевченко поїхав, як це доводитьП. Жур, до Кирилівки.За спогадамипоетовогородича Варфолунувін двічі буваву рідному селі.Раніше вважали, що поет із Києвапоїхав до маєткуГребінки, та виявляється, що саме в червніГребінкив його маєткунебуло, бо він гостюваву свого братаАполлона вЄлисаветграді.Погостювавшив Кирилівці, Шевченко назапрошенняГребінки прибувдо його маєткув с. Мар’янівкубіля Пирятина, звідси вониразом із Гребінкою29 червня прибулив село Мойсівку, маєток Т. Волховськоїяка двічі нарік улаштовувалабали. Власницімаєтку тодібуло 80 років.Порівняно зіншими вонабула гуманноюлюдиною. В одномуз листів засланнядо
В. РепіноїШевченко запитував, чи вона жива- “добрастаренька”, а у вірші “Г.З” звернувсядо неї із задушевнимисловами: “Мати! Старесенькамати!” Син Т.Волховської, військовийпісля смертіматері, за довгодо реформи, відпустивна волю своїхкріпаків.
У кінцісерпня Шевченкобув у селі Березанів Лукашевича.Про це відомоЛукашевичаз листа Лукашевичадо галицькогописьменникаІвана Вагилевича.Платон Лукашевичбув авторомзбірки “Малороссийскиеи червонорусскиенародные думии песни”(1836) року, яку поет, безперечно, стр73 прочитавще в Петербурзі.У кінці 30-их роківЛукашевичподорожувавпо слав’янсьикхкраїнах, зупинявсяв Галичині, депознайомивсяз багатьмаукраїнськимиписьменникамий культурнимидіячами. Стр74
У сирелині вересня1843 р. поет зновуприбув до Кирилівки.Відомо, що 20 вереснявін гостюваву свого молодшогобрата кріпакаЙосипа. Булитоді тут йогодід Іван, тасестра Ярината інші родичіта Знайомі, Шевченка. Цимі викликанісумнів словапоета в листідо Кухаренка.
На власніочі Шевченкопобачив шлераз стражданнякріпаків, івеликий гнівзапал у йогосерці. Він мігще писати вірші, бо писати так, як писав раніше, було несила, а писати поіншому ще ненаважувався.Він думав ідумав… І тількипізніше враженнявід Українивтілив у полум’янихпоезіях рукописноїзбірки “Триліта”. Можливо, тоді ж зародивсяплан викупурідних із кріпацтва на кошти відвидання альбому“ЖивописнаУкраїна”.
Шевченконе розлучавсязі своїм альбомомдля малювання.В різні часи, в різних місцевостяхзроблено першімалюнки доофортів “ЖивописноїУкраїни”:“Селянськародина”, “Старости”,“Судна рада”, а також малюнкиз натури:“Курінь стрічка”,“Постать силенна”,“Хата білярічки” та ін.Деякі з цихмалюнків виконанов Кирилівці.стр76
Чималорядків Шевченкознав на пам’ять.Кілька разіввін починавперекладатиліричні твориМіцкевича, алерозривав ціспроби на шматочки.Цікаво, що вархіві М. Чалогосеред паперівШевченка єрукописнийпереклад двохсонетів польськогопоета російськоюмовою. На одномуз них заголовокросійськоюмовою”Американскиестепи” рукоюШевченка виправленона “Аккерманскиестепи”
В Яготиніпоет в основномузаймався малюванням.Він майстерноскопіював удвох примірникахпортрет М. Репнінароботи Й. Горнуга.Перша копіязберегласяв Києві, друга-вЕрмітажі вЛенінграді.Десь на початку1844 р. Виконанопортрет дітейВасиля Репніна( брата Варвари)варварита Василя. Зберігсяпортрет у В.Репніної.
Наприкінцілистопада 1844р. Шевченковиконав автопортреті подарувавйого В. Репніної.У загаданомулисті ВарвараМиколаївнаписала:“Шевченко відавмені зошит, увесь списаніййого рукою, ісказав, що доцього рукописуналежить щепортрет автора, який він і вручитьмені завтра”.На звороті буласпроба малюнка“Сліпий”(“Невільник”).Пізніше буланаписана поема“Сліпий” (1845). Стр84
Як оступлять тебе, доле, Діточки-Дівчата Й защебечутьпо-своєму Доброму звичаю, Може й менененароком Діточкизгадають...
Олівцемнамальованопортрет ВіктораЗакревського.Далі працювавШевченко надмалюнками до“ЖивописноїУкраїни”:“Дари в Чигирині1649 року” і “Суднарада”.
Наособливу увагузаслуговуємалюнок “Вдовахата на Україні”(1843). Тут зображенонадзвичайноубоге житло, власне, тількиполовину хати, друга половина, або недобудована, або згоріла.Внутрішнідвері, осуілкісіней немає, ведуть одразуна по двір’я.Хата майже безпокрівлі. Стр85
роз'їхатисьЄ відомостітакож про портрет.Волховськогой карикатурніпортрети членів»товариствамочемордія”.Усі вони до насне дійшли.
З МоїсівкіШевченко щераз їздив доСелюцьких, а15 січня був ус. Линовищаху Якова де Дольмена.
Бувавпоет у с. Турівці, в маєтку МиколиМаркевича. 22січня 1844 року.Маркевичунадісланоколективноголиста, написанорукою В. Закревського, але підписаногоШевченком. Уцьому жартливомулисті пародіїна гетьманськіуніверсалиМаркевичупередававсянаказ прибутиу с. Вейсбахівку-одиніз маєтківЗакревських.М. Маркевич назвороті цьогож листа відповівпоетові жартівливимвіршем.
Наприкінцітижня Шевченкобув у Києві наконтрактовомуярмарку наПодолі. Ярмарокцей славивсяна усю Україну, на нього з’їжджалисясила-селеналюдей.вдіому, що під час ярмаркуту зустрічалисьдекабристиа пізніше польськіреволюціонери.У дні ярмаркувідбувалисьцікаві театральнівистави, ставилисьпо п’єсі ШекспіраГоголя КотляревськогоКвітку-Основ’яненката ін. На засланніШевченко згадавКонтрактовийярмарок “Близнеці”.стр92
Десьна початкулютого 144 р. Поетвиїхав із Києвадо Москви.Закінчилосьйого дев*ятимісячнеперебуванняна Україні. Вцей періодзавершуєтьсяформуванняреволюційно-демократичнихпоглядів Шевченка.Ще в Петербурзіпоет уявлявсобі життянароду:“Там окрімплачу, нічогоне почую”. І вПетербурзіШевченко відчувавпанську природуукраїнськихпоміщиків типуГ. Тарновського.Але тільки вУкраїні віндо кінця розпізнав, що таке кріпосники: Лукашевичі, Трепови, Скоропадські, Галагани таін. Він побачивсязі своїми ріднимибратами йсестрами-крипаками, у багатьохмаєтках спостерігавжахливе життякріпаків.
Побувавшив багатьохсторічнихмитцях, пов’язанихз визвольноювійною українськогонароду підпроводом БогданаХмельницького, зокрема, вмісцевості, де була розположеназапорізькасіч, Шевченкоще гострішестав відчуватине лише соціальне, але й національнегнобленняукраїнськогонароду, здійснюванецарськимисатрапами, атакож українськимикріпосниками.
Революційно-демократичнийсвітогляд поетазумовив відповіднізміни в йоготворчості.Віднині вінсвідомо ставитьпоетичне словобезпосередньона службу визвольнийна творчостіпоета“Триліта»- від назвиальбому, кудикуди він згодомпереписувавсвої вірші1843-1845 рр. Новий етаппочався й вобразотворчомумистецтвіШевченка-цешироке зверненнядо натури: пейзажі портретижанрові сцени.Художник-демократзробив ще одинвеликий крокдо реалізму.На Україніпочав здійснюватисьзадум “ЖивописноїУкраїни”-булаготова основначастина малюнківдо майбутніхофортів домайбутньоговипуску альбому.
Враженнявід дев'ятирічногоперебуванняеа Україні.Особливу йогоувагу привернувсипом Боденськимна історичнітеми. Цілкомімовірно, щов цьому містіпоет був ще вдитинстві. Упоемі “Гайдамаки”, написаний уПетербурзі,є розділ “Святов Чигирині”.Початок розділусвідчить проте, що містойому було знайоме.стр93
Восени1843 р., відчуваючирідні місця, Шевченко побуваву Чигирині ів Суборові.Згодом вінмалював перомі тушшю, а відтаквиготував офорт“Дари в Чигирині1649 року” з такимтекстом: “ізЦаряграда, ізВаршави й Москвиприбували послиз великимидарами єднатиБогдана і народукраїнський, уже вільнийі сильний. Султанокрім великогоскарбу, приславБогдановічервоний оксамитовийжупан на горностаєвимхуторі на кшталткняжої Парфії, булаву й шаблю.Одначе рада(опріч славногорицаря Богуна)присудилаєднати царямосковського.
УМоскві Шевченко, очевидно, розповівпро свої враженнядрузям, зокрема, колишньомукріпакові МЩепкіну. Стр94
ОтожШевченко змушенийбув сам розбиратисьне тільки всучасномустановищіукраїнськогонароду, але йу його минулому.ЗбагатьохвисловлюванняхШевченка відомо, що він позитивнооцінював історичнийакт роз’єднанняУкраїни з Росією.
Дооцінки історичнихподій Шевченкопідходив нез точки зорутодішньоюофіційноїісторіографії, а з поглядународу. Важкопоневоленомународові. Томусерце поетаплаче, вимагаєправди на землі.Проте Шевченконе впадає ввідчай, серцепоета болитьод того, що “заснулакраїна”, і йомухочеться збудитинарод, закликатийого до новоїборотьби заволю, за землю, за правду “насім світі”. Стр95
Боденськогов травні тогож року. В ньомувін писав, що “Гамалія” ненаправлений.Обмінялисьвони думкамиз приводу альбому“ЖивописнаУкраїна”, доякого авторспочатку мавнамір податипоясненняісториків.
західнослов'янській. Шафариком.Шевченко познайомивсяз правцямивидатногочацького ісловацькоговченого:“Слав’янскісторонності”та “Слав*янськийнарод опис”, ЩО БУЛИ ПЕРЕКЛАДЕНІБоденськимУкраїнськоюмовою. КонсультантомШафарика впитаннях українськоїмови й літературипід час працінад “Слав”ямськимнарод описом”був Боденським.Перебуваючитривалий часза кордоном, Боденськимне відразудовідався провихід “Кобзаря”і “Гайдамаків”, а коли познайомився, то написав проце Шафарикові.
Шевченкоякий уже в раняхтворах закликавдо єдностіслав’ян, не міг не зацікавитисьглибше життямта історієюцих братівнародів. Розмовиз Боденськимякоюсь міроюспричинилисьдо задумівпоеми “Єретик”або “Іван Гус”та посвяти її“Шафарикові”.
ЧерезБоденськогопоет познайомивсяз деякими професорамимосковськогоуніверситету, з людьми, щоналежали догуртка Бєлінського, Герцена таГрабовського.Так відомо пройого знайомствоз проф. П’юредьковим. Упізніших записаху “Журналі”Шевченко згадуєяк давніх знайомихще деяких людей, близьких доцього прогресивногокола: Олену Сенкевич, дружину О. Сенкевича(дівоче призвіще Басисько, походила зізніжена), братаМ. Сенкевича, сестру в другихГрабовського, О. Міницьку, знайомуродині Грановських, та ін. Згадуючипісля засланняпро обід у синаЩепкіна Миколи, поет перелічує:”Тутя зустрів Бабства, Чигирина, Кучераі багато ін.Стр96 я зустрівсяі познайомивсяз ними, як з давнознайомимирідними людьми”запис у журналізроблено утакій форм, якадає змогуприспускати, що з деякимилюдьми цьогокола Шевченкобув знайомийраніше, бозапам*ятативсіх, кого вінзустрів упершебуло б доситьважко.
Такимчином, і це нетривалеперебуванняв Москві (ми незнаємо колипоет виїхавдо Петербурга)ідейно збагатилоШевченка. Вінзблизився збагатьмапрогресивнимилюдьми Росії.
Десь напри кінці лютогоШевченко виїхавіз Москви йприбув до Петербурга.Оселився вінна Василевськомуострові разоміз художником О. Козловим.Поет проживу столиці більшероку. Весь цейчас він напруженопрацював інавіть уліткуне виїхав наУкраїну.
Основноюметою поверненняШевченка доПетербургабуло закінченнянавчання вакадемії мистецтв.Нажаль, ми маємодуже мало відомостейпро твори Шевченкацього періоду.Знаємо тількитри дати складанняним іспитів:29 квітня, 31 травня,29 жовтня. З академічнихробіт художниказберегласялише одна-малюноколівцем і вугіллям“Натурник”із цифрою оцінки“33”. Оцінка нез перших.
Неодержуючистипендії, Шевченко змушенийбув викопуватирізні замовлення.Так, він ілюструвавкнижку М. Полевого“Руские полководцы...”вийшла воназ друку 1845 р., алегравюри з малюнкамиШевченка йінших художниківвиготовлялисьв Лондоні. Потрібенбув час, щоб їхпереслати йодержати назад.Малюнки виготовленіще в першійполовині 1844 р.
ШереметьєваУ передмовзазначило:”Портретимальованівідомим художником.Стр97
ПоступовоШевченко почаврозбиратисьв людях, їхсоціальнійприроді. Минеще рік, і віннапише
Кругоммене де не гляну, Не люди, азмії...
Прозріваннюпоета сприяласама дійсність, значною міроюпередова література, зокрема російська.Важливим ізцього прикладує вірш-посвта“Гоголю”, написаний30 грудня. Шевченконе був особистознайомий зГоголем, і дужешкодував, щотаке знайомствоне відбулось.Читав він усітвори великогокраянина, нераз бачив насцені ревізора.Нагадаймо, щоще 1842 р. Він намалювавкартину “ЗустрічТараса Бульбиіз синами”.Пригадаймощо в Яготиніпоет сперечаєтьсяз ВарвароюРепніною, щодо оцінки “Мертвихдуш”. Можливо, що під час гастролейЩеплена вінще раз побачив»ревізора” йнезабаром доцього написавпосвяту їїавторові. Сліднагадати боротьбунавколо творчостіГоголя, зокрема, навколо мертвихдуш. Уся передовалітературавустами Бєлінськогооцінила реалістичнийтвір. Реакціяж зняла галас.Вона бачилау творах Гоголялише смердючікартини, брудна бруді вимагалаавтора у кайданахвідправитив Сибір. Певноюмірою впливцього голосупідпала Репніна.Але Шевченкодуже рідкопомилявся усвоїх літературнихоцінках. У даномуразі він розумівусе реалізуючізначення критичнереалізму Гоголя.Тому й звертаєтьсядо нього знайтеплішимисловами:", великиймій друже”,“брате”.
Поет, невдоволенийбайдужістю, пасивністювсіх тих, хтомав боротисьза соціальней національневизволенняукраїнськогонароду.
Невдоволенийпоет і тим, щотепер немапатріотичнихподвигів, подібнихдо легендарнихучинків ТарасаБульби й ІванаГонти. У гостро-сатиричнихобразах Шевченковисміював словаз облуднихцарських маніфестів, реакційноїпреси:”Лептаудовиці”, “престоловіотечеству”.Стр116
Знаменно, що своїмиреволюційнимидумками Шевченкоділиться самез Гоголем, людиноюособисто далекоювід революції, але своєюреалістичноютворчістюблизько поетовідо духу. Визначаєвін одну з найхарактернішихрис автора“Мертвих душ”-єдністьсатири й елегії: сміх крізьсльози. Цієюрисою Гоголятакож буласпівзвучнаШевченкові.
У цейже час поетперекладавсвою п’єсу“Назар Стодоля”на українськумову, 26 листопада1844 р. Шевченкоз написав:”Отамане, якби ти знав, що тут робиться.Тут робитьсятаке, що цю йомуказати. Козацтвоожило!!!!!!!!!
У березні1845 р. Шевченкозавершує навчання в Академіїмистецтв. 22 березнявін подає доради академіїпрохання пронадання йомузвання. Тогож дня рада ухвалюєйого проханнянадати йомузвання “некласногохудожника”(тобто звичайногохудожника).Шевченко звернувсяз проханнямдо правлінняакадемії датийому “білет”по подорожідо України. 25березня йомувидали подорожнійквиток “умалоросійськігубернії дляхудожніх занять”.
Ще23 березня поетписав Кухарчукові, що виїжджаєна Україну вс. Мар’янськена Полтавщинів маєток О.Лук’Яновича.
У кінціберезня Шевченковиїхав із Петербургадо Москви. Тутвін зустрівсязі своїми друзямиЩепкіним іБоденським.Осатаній познайомивпоета з роботоюсвого учня СПлаунова “ЯнГус и его последователи” що незабаромПісля цьоговін повертаєтьсядо основноїтеми – прометеїзмуі вже без жодноїіронії проголушавславу рицарям– борцям заволю – висловлювавупевненістьв остаточнійперемозі: “Боретесь– поборете...” вийшла окремимвиданням. Стр117
Шевченкопородіювавцареславнігімни. Післяцього вінповертаєтьсядо основноїтеми – прометеїзмуі вжебез жодноїіроніі проголошувавславу рицарям– борцям заволю – висловлюваввпевненістьв остаточнійперемозі:“Боретесь –поборете...” стр142
Літератураукраїнськапереслідуваласьросійськимурядом, відкресливці рядки повністю.
Поезія“Кавказ” поширюваласьу списках. Одинз автографівШевченка передавза кордон черезкириломифодіївсяМ.Савича
А Міцкевича.
18 листопада1845 р. Загальніздори Академіїмистецтв уПетербурзінадали Шевченковізнання некласногохудожника зісторично тапортретногоживопису
Наприкінцілистопада поетпобував у Києві, показав археографічнійкомісії своїзаписи малюнкиісторичнихпам’яток і27-28 листопадабув зарахованийстр143
Післяодужання напочатку 1846 р.Шевченко подорожувавпо Лівобережжюяк співробітникАрхеографічноїкомісії. Так, відомо проперебуванняпоета в селахМойсівці, Іскрівцяхта місті Прилуках.
У Прилукахсталася пригода, що знову ж такисвідчила проінтернаціалізмШевченка. Покиперепрягликоней, неподаліксталася пожежа– горіла єврейськахалупа. Поеткинувся виноситибідняцькемайно.
У спогадахсучасниківми знаходиморізні згадкипро своєріднувдачу Шевченка.Одного разу, повертаючисьіз гостини взавірюху, поеті його супутниціпотрапили ускладне становище– коні збилисяз дороги, а хуртовинапосилювалася.Жінки перелякались.Шевченко всіхпіддобрювавспочатку піснею, а потім складенимиїм віршами натему метелиця.
Пробезкорисливістьпоета свідчитьте що він дававгроші навітьтім, хто цьогоне заслуговував.О. чужинськийзберіг нам такіслова Шевченка:»я і сам знаю танехай лучаєтричі обдурятьмене, а все такиу четвертеподам тому, хтосправді, небачив, може, шматка хліба”.
Накороткий часпоет лишивсяв Ніжині, а звідтиприбув до Чернігова, де змальовуваві описувавісторичніпам’ятки.Побував вінтакож у селах: Седнів, Лемеші, Маківці, Мостите. Стр152
Десьнаприкінціберезня абона початкуквітня Шевченкоприбув до Києвай спинився тутна довший час.Жив він спочаткуна інститутськійвулиці, а потімна Хрещатикупроти бессарабськогомайданну.
У Києвіпоет познайомивсяі зблизивсяз МиколоюКостомаровим, ад’юнкт– професоромісторії Київськогоуніверситету– одним з організаторівтаємного товариства, але в той часліберали йдемократи шлиразом, і ті йдругі виступалипроти самодержавствай кріпосництва.Учений знавне тільки друковані, але й революційнітвори поета, зокрема, захоплювавсяпоемою “Сон”.
Шевченкопознайомивсятакож з іншимичленами таємноготовариства: Миколою Гулаком,Іваном Посадом, Панасом Марковичем, Дмитром Пальчиковим, зустрівся щераз із ВасилемБілозерськом, який у листідо М. Гулакавперше назвавШевченка геніальноюлюдиною.
Саме вцей час Кирило-Мефодіївськетовариствооформляєтьсяяк таємнаантикрипосницькаорганізація.Після арештуШевченко надопитах зконспіративнихміркуваньзаперечувавсвоєю участьв товаристві, але зі спогадівКостомаровавідомо, що поетзнав про ідеїорганізаціїі співчувавім. Більш тогодеякі приперченівирази на адресуКатерини ІІ в програмномудокументітовариства “Книги бітівукраїнськогонароду” свідчатьпро можливуучасть і Шевченкав його складані.Поділяв деякіідеї товариствана той час і ІІ Куліш
Протеодностайностів поглядах усіхчленів товаристване було, зокремаміж ліберальноюй демократичноюйого частинами.В тих же споминах Костомаровідеться проте, що до ідейорганізаціїШевченко поставився “із великимзавзяттям ікрайньоюнетерпимістю”(Читай: революційністю), що стало приводомбагатьох суперечокміж Шевченкомі Костомаровим.Стр153
У травні1846 р. Шевченкоразом з О. Чубинськимі художникомМихайлом Сажовим, його другомпо академії мистецтв, оселивсяна козиномуболоті ( нинітут на колі.ХрещатицькомузавулкуЛітературно-Меморіальнийбудинок –музейТ. Г. Шевченка)
Як співробітникАрхеографічноїкомісії художникпродовжувавзмальовуватиісторичніпам’ятки. Разомз тим як поетвін був в центріуваги студентськоїмолоді. Із свідченьЮ. Андалузького, О. Навроцького, О. Тулуба таінших видно, що Шевченконе раз читавсвої революційніпоезії із збірки“Три літа”, давав переписуватимолоді.
Учервні-липніпоет разом зпроф. М. Іванишинимта художником О. Сенчилом-Стефановськимвзяв участьв археологічнійекспедиціїяка розкапаламогилу Переп’ятихув районі Фастова.Шевченко розпитувавселян, які працювалина розкопках, він малювавїх записуваввід них народніпісні.
Яквидно він накороткий часповертавсядо Києва, ботут 25 липня 1846 р.Написав баладу“лілея” підсвіжим враженнямвід перебуваннямна селах. У баладівиставленінароднопоетичніуявлення проперетвореннядівчину у квітку, висловленопротест протизневажанняпроти жінкикріпосника: лілея-покритка“злого панакляла проклинала”.Селяни спалюютьпоміщицькийбудинок. В києві9 березня написанотакож баладу“Русалка”, вякій жертвирозбещенихпанів виступаютьм’ясниками.
21 вересняШевченко одержавод Археографічноїкомісії новевелике дорученнязбирати перекази фольклор тазробити описісторичнихпам’яток уКиївський, Подільськійі Волинськийгуберніях. Востанніх числахвересня поетвиїхав з Києва, в 3 жовтня вжезаписав українськінародні пісні. З Кам’янцевідо Почаєва наВолині, де намалювавчотири акварелістр154 з видами Почаївськоїлаври й записавкілька українськихпісень. На однійакварелі видноГалицьке силоПідкамінь, щов ті часи буловже по той біккордону. Пізнішезаписано спогадиодного галіцькогоселянина, проте, що Шевченкопросив провестийого на годинкув це сило. Поетцікавивсянастроямигалицькогоселянства, походженняминазви села, жартуючи, давсвій варіантлегенди:”…то чирянкабуло, нашогобрата мав тімкаменем придушити– придушив. Оті Підкамінь”пізніше в однійз повістей вінвисловив думкупро єдністьукраїнськогонароду обаполиЗбруча.
Післяпочаєва Шевченковідвідав: Кременець, острог, Дубной Корець. Скрізьвін оглядіві описувавісторичніпам’ятки йзамислювавсянад історичноюдолею українськогонароду: “Наполя Поділляй Волині частолюбуєтесьмальовничимикраєвидамистародавніхмасивних замківта палат, колись-топишних, як-тов Острозі абов Корці… Що жнам кажуть, про що свідчатьці похмурісвідки минувшини? Про деспотизмі рабство! Прохлопів і магнатів! На Волині абона поділі рідко, де побачишмогилу. А понадберегами Дніпра, на Полтавщиніта Київщині, не пройдетеверстви полемщоб вас не побачилийого краси-високіймогили абодесятки могил.І не побачитине одної руїнина київськоїгубернії… Щож говорятьдопитливомупотокові цітри могили, яких так багатонад берегамиДніпра, і велетенськіруїни палацівта замків понадберегами Дністра? Вони говорятьпро рабствоі волю. Нужденні, слабосиліволинь і Поділля! Вони охоронялисвоїх розпинателіву неприступнихзамках та розкішнихпалатах. Стр155.
ПісляСеднева Шевченкадеякий час живу с. Багач, Чернігівськогоповіту, в маєткукнязя Кейкуатова, який запросивхудожниканамалюватипортретівчленів йогородини. цікавіспогади землеміраД. Демида, якийжив в одномуфлегматі зпоетом. Усемайно Шевченкабуло у маленькомублагенькомучемоданчику.Що вечора післяроботи навколопоета збиралисьусі слуги маєтку, слухали читанняабо його розповіді:“Привітнийі балакучийз простимиробітниками, Тарас помітноне любив лишатисьдовго у паніві уникав князівськиххоромів, хочай його тудичасто запрошували.
4 квітня1847 р, Шевченкоприбув до Черніговай того ж днявирушив доКиєва.
Покипоет мандрувавпо Україні, надйого головоюй головамиінших членівтовариствзбиралисьчорні, зловісніхмари. ще 28 лютогостудент-провакаторО. Петров з’явивсядо помічникакуратора Київськоїшкільної округиМ. Юзефовичай зробив йомудонос про існуванняв університетітаємного поетичноготовариства.Донос пішовпо інстанціяхаж до МиколиІ включно. Почалисяарешти. Першимив ПетербурзіарештувалиГулака, у КиєвіКостомарова, посяду, Марковича, андалузького, тулуба, уПолтаві-Білозерськогой Навроцького, у Варшаві Куліша,22 березня ІІІвідділ царськоїканцеляріїнаказав доставитивсіх заарештованихдо Петербурга.
Археологічнакомісія заднімчислом звільнилаШевченка зчисла своїхспівробітників.Нічого, не знаючипро всі події, поет поспішавдо Києва навесілля Костомарова5 квітня 1847 р. Прив’їздів Київ на правомуберезі ДніпраШевченказаарештували.Тут на ньогочекав КиївськийгубернаторІ. Фундуклей.Поет ступивна берег святковоодягнутий.Губернаторіронічно запитавйого.
6 квітняФундуклейповідомив ІІІвідділ проарешт художникаШевченка, перелічивши, що в нього забралипід час арешту, зокрема, про“рукописнукнижку з малоросійськимивласного йоготворення віршами, в яких багатопідбурливогой злочинногозмісту...” (“триліта”). Того ждня Шевченков супроводіквартальногонаглядача йжандарма поштовимтрактом черезБілорусь відправилидо Петербурга.У Броварах поетзустрівся зматір’юКостомароваі його нареченоюА. Неагельською, які також їхалидо Петербурга.Із сльозамив очах Шевченкосказав:“Оце ж біднаМиколина мати, а це, мабуть, його молодесенька.Стр161ой лихо ой лихотяжке горенькоматерям і дівчині. 17 квітня поетапривезли доПетербургай ув’язнилив казематі ІІІвідділу.
СправуКирило-Мифодіїськоготоваристварозглядав несуд, а ІІІ відділ.Кирилло-Мифодіївціповодилисьпо різному.Найбільш мужньотримались Т.Шевченко й М.Гулак. Поет невизнавав себечленом товариства, але відвертоговорив пропричини, якійого спонукалиписати революційнівірші. ПисарІІІ відділутак записаввідповідьШевченка:”Бувшище в Петербурзі, я чув скрізьзухвальствай осуд государюй уряду. Повернувшисьдо Малоросії, я почув ще більшй гірше міжмолодими й міжстатечнимилюдьми; я побачивзлидні й жахливепригніченняселян поміщиками, посесорамита економами–шляхтичами,і все це робилосьй робитьсяіменем господарствай уряду...”
Жандармилишилися невдоволенівідповідямиШевченка, алей після очноїставки з Ю.Андрузькимпоет нічогоне визнав. можливоцей день одбивсяпізніше в сніШевченка; “Немовбирубеліт… у своємузатишку кабінетіперед палаючимкаміном марнонавертав менена шлях істинний, погрожувавтортурами ікінець кінцемплюнув і назвавнелюдом..
Післязакінченняслідства начальникІІІ відділуграф орломсклав доповідьпро “Украйно-славянскоеобщество” (таквони назвалитовариство).Шевченко вдоповіді виділилиокремо: “… віршійого подвійношкідливі йнебезпечні…за обурливийдух і зухвалість, що виходитьза всякі межі, йог слід визнатиодним із найважливішихзлочинцем”.У розділі “Решениедела” йшовприсуд стр162ХудожникаШевченка, заскладанняобурливих вищоюмірою зухвалихвіршів, якобдарованоюміцною статурою, призначитирядовим в Оренбурзіокремий корпус із правом вислуги, доручившиначальствомати як найстрогішийнагляд, щоб віднього ні, в якомуразі не могливиходити обурливій пасквільнітвори”
МиколаІ затвердиввирок у цілому, але проти прізвища Шевченко дописав“Під найсуворішійнагляд із забороноюписати й малювати”
Окремимпунктом у доповідіОрлова записанопро заборонувидавати йпоширюватитвори Шевченка, Костомаровай Куліша.
30 травняцарську конфірмаціюоголошеноув’язненим. Того ж дня ІІІвідділ передавШевченка врозпорядженнявійськового міністерства.
Непохитністьі незламністьШевченка, виявленіним під часслідства, позначилисяй на його віршах, написаних указематі ІІІвідділу. Писативін почав 17 квітня,із першого ждня ув’язнення, хоч і розумів, що це зновуможе лють жандармів.Вірші записанідрібнім почеркомна аркуші тонкогопоштовогопаперу. Аркушцей нині зберігаєтьсяу фонді номеродин в інститутілітературиім. Т. Г. Шевченка. Його складеновчетверо йтрохи затерто. Шевченко, очевидновивіз цей аркушіз казематуна заслання, тут згодомпереписав упершу завальнукнижку, а щепізніше, післязаслання, убільшу книжкупід назвою “Указематі”, додавши посвятину. Стр163
Народнопісенниххарактер малай поезія “Ойтри шляхи широкі...”. Аналогічнихнародних джерелми не знаємо.
Другоюпоезію в циклзаписано “Забайраком байрак”.В ній звичайнадля українськихромантиківі для ранньогоШевченка історичнатема — із могиливстає козак і згадує минуле, але як по новомувона розроблена! Від ідеалізаціїминулого, гетьманщиніне лишилосьй сліду:
Як запродавгетьман уярмо християн нас пославпоганяти. Посвоїй землі свою кроврозлили ізарізали брата
Вірш“Мені однаково”навіяний роздумамипро те, що будез поетом найближчимчасом. Вінпередбачає, що його чекаєзаслання “Уснігу на чужині”.Перед намипостає на весьзріст величяк людини, щоживе самовідданолюбов’юдо народу йбайдуже досвоєї особисто, долі, слави.Поет не певенчи дійдуть йогополум’янірядки до народу, чи чи скажебатько синові;“За Вкраїнуйого замучиликолись”. Шевченкоболіє серцемза майбутнєпоневільноюнароду;
Та неоднаковомені як Українузлії люди присплятьлукаві і вогні окраденоюзбудять
Альтруїстичніпочуття поетавиявлені увірші “Н. Костомарову”.Болючі роздумипозначилисьв поезії “Уневолі тяжко”.У хвилину рефлексіїйому здаєтьсянадто дрібноюсправа Кирило-Мефодіївськоготовариства, за яку він, йвласне й бувзаарештованийстр165
Почаласямуштра і життяу смердючийказармі. Протепоруч із гнітючоюсолдатчиноюна засланнібули в поета і світлі промені.І в орську знайшлисядобрі, гуманнілюди. Це першза все комендантфортеці генерал-майорД. Ісаєв, куратортрилінійних“киргизів”, родом з Чернігівщині, лікар із фахуМ. Олександрійський, який згодомінформувавШевченка прореволюцію 1848р. У Франції, група засланцівполяків: О. Фішер, Б. Колесінський,І. Завадський, С. Крулікевич.Сюди можназарахуватистр168й офіцера полякаМ. Московського.Засланці полякибули плотськимиреволюціонерами, але як гуманні, освічені людиробили все дляполегшеннядолі українськогопоета. Так, О.Фідер, якийнавчав дітейкоменданта, ввів Шевченкав коло знайомих, постійнихвідвідувачахІсаєва. Поетубуло дозволеножити не в казармі, а в помешканніписаря П. Лаврентієва.Шевченка відвідувавМихайло Лазаревський, брат Федора, куратор трилінійних“киргизів”у Троїцьку, який у службовихбував в Орську.
Вважаючи, що йому не забороненолистуватися, поет відновивлистуваннязі своїми друзямиА. Лизогубомі В. Репніною, подаючи зворотнуадресу ФедораЛазаревського.Він просивнадсилати йомукнижки й незабаромодержав твориШекспіра двохтомах, Лермонтовадва томи І “ЕвгенийОнегин” Пушкіна.В листі до І.Фудкулея Шевченкопросив повернутийого речі, дебула скриньказ фарбами, пензлями, олівцями йпаперами йомунадіслав Лизогуб.Якимось чиномповернувся до Шевченкадва альбомаз його малюнками.
Дещопогіршалостановища поетапісля смертіІсаєва – Шевченказнову повелив Казарми, посилилимуштру. У Вірші“А. О. Казачовському”він писав:
Благаюбога щоб смеркало бо на позорищеведуть Старого дурнямуштрувати
І вцих важкихумовах заслання, солдатчинипоет не тількивижити, але йтворити длянароду, в чомубачив основнумиту життя.Революційнанезламність, а завидки йоптимізм –найхарактернішіриси вдачіШевченка, щодавали йомузмогу додативсі труднощіі в надзвичайноскладних умовахтворити, писатималювати. Стр169
Шевченкоодразу відкинувдумку. Пізнішев щоденникупоет записав, що навіть удитинстві йогоне вабили солдати, як інших дітей.І хоч майорМашков намагавсявишколитиШевченка, алемарно “… бравийсолдат – писаввін у щоденику,-здавався меніменше за осласхожим на людину, через що я навітьдумки боявсябути схожимна бравогосолдата”
Провідноюрисою невільницькоїмузи Шевченкає нескореність, революційнанепохитність.Ми не знаємокому саме визначенонепохотлевість, але в ній виявленавірність поетасвоїм переконанням:“Караюсь мучусь.., але не каюсь”
Оскількиколо остереженьШевченка впідневільнихумовах булодещо звуженим, у його творчостітого періодучимало місцяпосідає автобіографічналірика (Менітринадцятиминало) “А. О.Казачовському”та ін. Завдякишироким соціальнимузагальненнямце одна з художниковаусієї поетової лірики.
Розпочавшисвою невільницькомупоезію сучаснимитемами, роздумуючинад долеюпоневоленогонароду, Шевченконе міг не звернутисьдо історичноїтеми, бо корінняпоневоленнянародних масбули в минулому.Історичніроздуми маємов поезіях: “Сон”( Гори мої високі) “Іржавець”,”Чернець”,“Хустина”. Длявсіх творівпоета на історичнітеми характернегостро сучаснезвучання. Скрізьми відчуваємолюдину серединіXIXвіку, яка дивитьсяна зад, а в перед, у майбутнє.Разом із тимШевченко нідей ніколи немодернізує, не осучаснюєісторії. Вінне належав дотих письменників, які, за висловомПушкіна, перебираютьсяв минулу епоху“із важкимзапасом хатніхзвичок, передсудів, щоденних вражень”.Тоді не булоісторії Україниз вісвітленнямпровідної ролінародних мас, а їх, визвольноюборотьбою.Шевченко змушений, був сам, як мислитель, розбиратисьу минуломунашого народуй оцінюватиподії з позиційсучасника. Вінбачив усе злоне тільки віноземнихпоневолювачах, а й у своїх“Вітчизняних”визискувачах:
Мій краюпрекраснийрозкішнийбагатий! Хто тебе мучив? Якби розказати.Про якого-небудьмагната Історіюправду, топерелякатиСаме б пекломожна. А дантастарого Полупанкомнашим можназдивувать
Скрізьі завжди виявляєтьсяпатріотизмШевченка:
Я такїї, я так люблю Мою Українуубогу, ЩоПоклену святогобога Занеї душу погублю!
Стр173
--PAGE_BREAK--
У березні1848 р. до Оренбургаприбув капітан-лейтенантфлоту ОлексійБутаков, відомиймореплавецьі географ. Йогопризначеноначальникомекспедиціїдля дослідженняй опису берегівАральськогоморя. До ньогозвернулисьдрузі Шевченказ проханнямузяти в експедиціюі поета. Бутаковяк гуманналюдина, не зважаючина царськузаборону малювати, дав згоду включитиШевченка доскладу експедиціїсаме як художника, дуже йому потрібного, бо фотографіяв Росії буламало поширена.Командир корпусу, йдучи на зустрічіз проханнямБутакова, 5 травнявидав наказперевестиШевченка в 2-юроту 4-ого батальйону.Саме ця ротамала йти з Бутаковим.
На початкутравня булозакінченоспорядження
двохшхун“Константин”і “Николай”– і досить численногоскладу експедиції.8 травня вийшовзагін під командоюштабс – капітана
К.Герна, 10 травня.До складу флотськоїкоманди Бутаковазарахованой Шевченка. Допоета співчутливоставились йофіцери експедиціїО. Макєєв та К.Поспєлов. Стр174
ОлексійМакшеєв, відомийучений мандрівник, учасник підпільногодемократичногогуртка М. Петрашевського, закінчив академіюГенеральногоштабу призначилидо складу експедиції.На підставісвоїх записівпід час експедиціївін відав потімкнижку “Путешествияпо киргизскимстепям і Туркестанскомукраю”, в якійє чимало згадокпро Шевченка.
Співчутливоставився допоета першийпомічник Бутакова, командир шхуни“Николай”, прапорщиккорпусу флотськихштурманівКсилофон Поспєлов.
Сам Шевченкошлях експедиціїописав у повісті“Близнець”, але тут не слідзабувати, щоце художнійтвір, і автормав цілковитеправо на певнуміру художньоїфантазії.
Так, заодними спогадамивідомо, що почавпохід Шевченкояк звичайнийсолдат. Тодібула великаспека поетзнепритомнів,і лікар уклавйого в похіднийвізок
За спогадамиО. Макшеєва, вінпознайомивсяз Шевченкомна першомупереході йзапропонувавйому місце усвоїй “джоломійці”.Під час плаванняна Шхуні “Константин”вони жили водній офіцерськійкают-компанії, а під час зимівлів одній землянці.
Одниміз перших малюнківШевченка впоході булаакварель “Пожежав степу”. Змалюваввін і окремінаселені пункти:“Форт Кара-Бутак”,“УкріпленняІргизкала”та ін.
Умовипереходу булинадзвичайноважкі: спека, недостачаводи. Пізнішев повісті “Близнеці”Шевченко писав:“До криницьзоставалосьще верстовдесять, та цідесять здалисьмені в десятеродовшими. Спекабула нестерпна.Стр175
Умовиекспедиціїбули надзвичайноважкі, особливопогано булоз харчуванням.За спогадамиО. Макєєва, чорнісухарі зеленіливід цвілі, маслотаке солоне, що його неможливобуло їсти, солониназіпсувалася.Проте весьекіпаж тримавсямужньо, виконуючизавдання, поставленіперед експедицією.
23 вересняшхуна “Константин”повернуласьдо гирла Сардар’ї,і незабаромїї поставилина зимову стоянкув затоці островаКосорал ( ниніз’єднавсяз суходолом).Поет виїжджавдо Ра’їма, де одержавлисти від А.Лизогуба і М.Олександрійського.В листі останньогов дещо завуальованійформі йшлосяпро революцію1848 р. У Франції.
Умовизимівлі накосарі теж булине легкі. Учасникиекспедиціїзимували нашвидкоручзбудованомубараку, а зимабула сувора, голодна. Ходилина полюванняй цим дещополіпшувалисвоє харчування.Шевченко полюватине любив, алеодного разувзяв у ньомуучасть і намалювавубитого тигра, який завдававбагато шкодимісцевомунаселені.
Теперу Шевченка булотрохи більшевільного часу.Він знайомивсяз життям і побутоммісцевогоКазанськогонаселення, намалювавкартини “Казахськастоянка накосарі”,”Казахибіля вогню”,”Казаху юрті” “Казахна коні” та ін.
Стр178
Крімбагатьох портретіві малюнків, Шевченко писаві вірші. Четвертузахалявнукнижечку вінпочав в Оренбурзі, намалювавшина чистій сторінцічорним олівцем”1850”і трохи нижчечервоним олівцем“4”. заспівомбула поезія”Лечув неволі дніі ночі”, де єтакі рядки:
І четвертийрік минає Тихенько поневолі, І четвертуначинаю Книжечку вневолі Мережати....
Вінзавжди жив одними дукамий болями ізсвоїм поневоленим, уярмленимнародом. Томумайже в кожномуліричному віршіпрориваєтьсяйого трагічнийнастрій, зокрема, й цьому заспіві:
Кров’юта сльозами, Моє горе начужині, Богоре словами Не розкажешнікому Ніколи, кіколи, Нігдена світі! Немаслов В далекійневолі! стр182
Лірикапоета, як і раніше, сповнена великогосоціальногозмісту. Особливуувагу маєавтобіографічналірика. Вонане носила вузькоінтимногохарактеру –скрізь булиширокі узагальнення, типізаціяважливих суспільнихявищ. Поезія“N.N.”(Мені тринадцятиминало) булаодною з перших.Згодом припереписуваннів “Більшу книжку”Шевченко непереніс її, можливо, черезкінцівку, вякій проявилисьрефлексії, жаль, чому вінне залишивсяв юнацькі рокина селі (“Умерби, орючи наниві”). Поезія“А. О. Козачковському”за жанром єліричне посланнядавньому знайомомуй другові, своєрідноюсповіддю. Саманазва дописанаолівцем пізніше.Спогади продитячі, шкільніроки переплітаютьсяз роздумамипро віршування.З іронією писаввін про поетичні.При переписуваннідо “Більшоїкнижки” Шевченкоскоротив ізначно переробивці роздуми узв’язкуіз згадкою просина Козачковського, хоч певна іроніялишилася й тут:
Щоб недовелося, брате І йому каратись як я теперу неволі караюсь брате
Зрештою, як і завжди, поет переборювавсумні настрої, висловлювавсподіванняна волю.
Поезія“І виріс я начужині” побудованана споминахпро відвідиниКирилівки; ці споминивикликалипатріотичніпочуття поета, глибокий жальі біль, що гинуть“У ярмах лицарськісині”. У рядках“аж страх поганопогано у тімхорошому селі”виявиласькритичногореалізму Шевченка, широта соціальнихузагальнень, різкий протестпроти кріпосництва.Бєлінський, підкреслюючишироту узагальненьу ліриці великихпоетів, зокрема, Лермонтова, писав:“Великий поет, говорячи просебе самого, про своє я, говоритьпро загальне– про людськість, бо в його натурілежить усе, чимживе людство”.Так само й натуріШевченка лежаловсе, чим живнарод. Тому, вказував він, страхпогано людямне в одній Кирилівці: cтр183
Однієюз найзначнішихполітичнийпоезій часівзаслання єпоема, відомапід традиційноюназвою “Царі”.В ній поданісатиричніобрази напівлегендарногоцаря Давида, його сина таКиївськогокнязя Володимира.Завершуєтьсяпоема сатиричнимепілогом ізшироким політичнимузагальненням:
Бодайкати їх постинали, Отих царів, катів людських
Невільницькапоезія Шевченказасвідчувалайого революційнунезламність, вірність принципамреалізму, народності, дальше зростанняпоетичноїмайстерності.
Як свідчатьдокументи, командирОренбурзькогокорпусу
В.Обручов мавнамір відрядитиШевченка ускладі експедиціїна півострівМангишлак ізметою розшукатив горах покладикам’яноговугілля. Танезабаромхарактер цього“відрядження”змінився...
22 квітня1850 р. ПрапорщикІсаєв подавдонос командировікорпусу, щоШевченко ходитьу цивільномуі живе на квартирі, а не в казармі.В. Обручов проце добре знав, але повиненбув реагуватина донос, щоміг дійти достолиці, досамого царя.Він дав наказзаарештуватиШевченка йзробити в ньогообшук. Наказзумисне булодавно в присутностігорна, який, звичайно, встигпопередитиЛазаревського, а той Шевченка.Частину паперів, зокрема, листів, довелося спалити, захалявнікнижечки йдеякі малюнкизабрав Гермі згодом повернувпоетові.
Протезаховати абознищити всене було змоги.Під час обшукузабрали частинулистів С. Левицького, А. Лизогуба, М.Олександрійського, альбоми з віршамита з малюнками, малярськеприладдя, книжкиШекспіра, Лермонтова, Пушкіна тощо.
Шевченкаув’язнилина гауптвахті, а 27 квітня Обручовнаказав повернутийого в 5-ий батальйон.12 травня поетазвільнили згауптвахтий відправилидо орська знаказом установитиза ним найсуворішийнагляд. Командиромбота льону бувтой самий Мєшков, який ранішеособливоючуйністю невизначався.В наказі сказано, що крім батальногой ротного командирів, за Шевченкомповинні стежитиблагонадійніунтер-офіцерта єфрейтор.Однак і в Орськузнайшлись добрілюди. Зі спогадіввідомо, що вінтам зустрівсязі своїм давнімдругом П. Лаврентієвим, познайомивсяіз засланняму солдати петрашевцемО. Ханиковим.
Слідствопроводилосьпаралельнов Оренбурзіі в Петербурзі(ІІІ відділ).При розглядіпаперів Шевченкав Оренбурзіособливу увагупривернув листС. Левицькогоз Петербурга, в якому сповіщалосьпро настроїукраїнськоїінтелігенції, прихильниківШевченка, зокремазгадувався Микола Головко, магістр математичнихнаук, походженняміз Харкова:“… от де правдивадуша, і як зійдемося, то перервеслово його обвас. Стр189
Про листизнайдені вШевченка, командиркорпусу Обручовнаділяв рапортвійськовомуміністровіЧернишову. Цейдоповів МиколіІ, який наказавзаарештувати“рядового”Шевченка, виявитивинних, якідозволили йомулистуватисьй малювати, зокрема, командира5-ого лінійногобатальйонута інших ближчихначальників.Після закінченняслідства перевестиШевченка вінший окремийбатальйон.Міністр передавцарський наказдо ІІІ відділута до Оренбурга.
ІІІ відділнаказав заарештуватиЛевицькогой Головка.
Червнябуло заарештованоЛевицького.Головко ж недивився –вистріливу жандармськогополковникай сам застрелився.Проте жодноїтаємної організаціїжандарми нерозкрили, незабаромЛевицькоговипустили.Начальник ІІІвідділу Орловдоповів 23 червняцареві, щоб він“продолжалпрежний образмислей илиписал быи рисовал накого-небудьпасквиль”.Микола І, вислухавшидоповідь, сказав, що в порушеннівироку 1847 р. Більшевинне начальствоШевченка, а невін сам.
А тимчасом 24 червняпоета в Орськузаарештувализнову й посадилина гауптвахту.Для дослідуваньсюди прибувпідполковникЧигир. 1 липнявін склав запитання, на які Шевченкодав докладнівідповіді. Прицьому виявилось, що він свогочасу не приймавприсяги, і віднього теперприйняли.
Колистали наслідкирозслідуванняв Петербурзі, військовеміністерстводавало розпорядженняперевестиШевченка в одиніз найвіддаленішихбатальйонівпід найсуворішийнагляд. 5 вереснякомандир корпусуОбручов наказавзвільнити йогоз-під арештуй перевестив одну з рот1-ого лінійногобатальйону, розташованогостр190 уНовопетроськомуукріпленні, під наглядомблагонадійногоунтер-офіцера, та щоб він мігприбути в укріпленнядо кінця навігаціїна Каспійськомуморі.
Суворудогану булооголошенокомандирові5-ого батальйонумайору Мєшковута капітан-лейтенантовіБутакову (Останньомуза те, що Шевченкоходив у цивільному).
Зазв’язкиз поетом Ф.Лазаревськогоне підвищилипо службі, а В.Репніна одержалалиста від Орловаз повеліннямпорвати зв’язкиіз Шевченкомі не втручатисьу справи Малоросії.
8 жовтняпоет був ужев Уральському, де познайомивсяіз засланимпетрашевцимО. Плещеєвим, деякий часвони листувалися, а після засланняПлещеєв переклавросійськоюмовою декількапоезій Шевченка.Познайомивсяпоет також ізпольськимзасланцем М.Ятовтом, якийу своїх спогадахписав про Шевченка:“НезалежнаУкраїна булайого мрією, революція –прагненнямможна сказати, що він дивитьсяна світ крізьчервоні окуляри”.
Щобустигнутивиїхати докінця навігації, Шевченка зУральська видрапили не етапом, а на перекладних.13 жовтня поетбув уже в портуГур’єв, звідтина поштовомучовні черезКаспійськеморе прибув17 жовтня доНовопетровськогоукріплення.Засноване вонобуло лише 15 роківтому на мисіТюб-КараганМангишлацькогопівострована високійгорі, приблизноза дві верстиза узбережжя. Мангишлак уті часи бувмалозаселеноюпустелею. Ниніце великийпромисловийкрай. Нині цевеликий промисловийкрай. Новопетровськеукріпленнястало нинімістом Форт-Шевченко, аза п*ядесяткілометрівод нього вирісцілком новийвеликий промисловийцентр областімісто Шевченко.Стр191
У ті часикріпленняскладалосьз казарм, кількохбудинків іцеркви.
Шевченказарахувалидо четвертоїроти 1-ого батальйону, дві роти якогобули в Уральськуй дві в Новопетровську.Командиромроти був штабс-копітанПотапов. Оскількиза наказомкомандиракорпусу заШевченкомвстановленотепер особливийнагляд, а ротнийкомандир зобов'язанийбув секретноповідомлятипро “непокірність”або щось
“недозволене”, Потаповособливо сувороставився дозасланогопоета. Почаласящодень муштрай різного видуроботи.
Протей тут траплялисявеликі світліпромені. Доброюлюдиною виявивсякомендантукріпленняпідполковникАнтон ПетровичМаєвський. Віндозволив Шевченковілистуватися, взяти участьв офіцерськомугуртку. Стр192
ДружинаМаєвськогопомерла, живвін з двомадітьми, і природно, зблизився ізШевченком, якийнавіть навчавйого дітейграмоти, незважаючина сувору заборону, поет почав імалювати. Проце він згадуєв листах, аЛизогубовінавіть посилаєодин із малюнків, назвавши його“шматкомматері”шматком.
Маєвськийвів Шевченкадо складу геологічноїекспедиціїу гори КараТау, що відбуваласьвлітку 1851 року,і знову як художника. на чолі експедиціїстояв гірничнийінженер штабс-капітанАнтипов, якийне завжди рівноставився дозасланого.
Зновупочалась виснажливай образливамуштра. Важкобуло Шевченкові, але добрі людиі тут як моглиполегшувалийого життя.Головна рольу цьому належалавже згаданомуМаєвському.Чуло поставивсядо Шевченкай гарнізоннийлікар С. Никольський.Завдяки йомупоета не посилалина важкі роботи.Стр193 Указармі Шевченкоспав не на нарах, а мав окремеліжко. ЗгодомНікольськийстав “скарбником”поета-в ньогозберігалисягроші, одержанівід друзів замалюнки.
Офіційногодозволу малюватиШевченко немав. Маєвськийзвернувся бувдо вищого начальстваз проханнямдозволитипоетові малюватиіконостас уцеркві, алейому відмовили.І все-таки Шевченкомалював і навітьпересилав творисвоїм друзямдля продажупід назвою“шматків матері”
Близькимдругом Шевченкабув рядовийАндрій Оберменко, його землякіз Звенигородщени.Пізніше поетзаписав “… яполюбив йогоза те, що вінпротягомдвадцятирічногосолдатськогопрошлого, мерзеногожиття не опошливі не принизив своєї національноїі людськоїгідності. Вінзалишивсявірним у своїхвідношенняхсвоїй чудовійнаціональності…Якщо траплялися стр194 світлі хвилинив моєму темномубагаторічномуув’язнені, то цими солодкимихвилинами взобов’язаний йому, моємупростому благородномудругові АндріюОбеременику”
1852 р. Потаповодержав іншепризначення, а командиромроти став капітанЄ. Косарєв. Упорівняні зПотаповим вінбув не такимзапопадливимслужакою ізгодом навітьнаписав спогадипро поета, правда, дещо перебільшившисвої заслугиперед засланням.
Кожен, хто відвідувавНовопетровськеукріплення, вважав за свійобов’язокпознайомитисьі порозмовлятиіз Шевченком.
Дужетеплими булизустріч й розмовиз молодим ученим– природознавцем, кандидатомМосковськогоуніверситету, а через часпрофесоромЯрославськоголіцею АндріаномПилиповичемГоловачовим, який 1 жовтня1852 р. РозповівШевченковіпро всі літературно-мистецькіновини.
Шевченковідновив листуваннязі своїми друзями.Так, 8 червня1851 р. він написавлиста до Одесиколишньомустр195 польськомузасланцеві Аркадію Венгжиновському,із яким познайомивсяв Оренбурзі.зв'язки з Репніною, яка знову почалаклопотатисьпро поета.
Налагодилосьлистуванняз його давнімдругом артистомспіваком, солістомПетербурзькоїопери СеменомГулаком-Артемовським, який допомагавпоетові матеріально.Це саме слідсказати і пролікаря АндріяКозачковського, Федора Лазаревськогоі Йосипа Бодянського. В кінці 1852 р. померкомендантукріпленняМаєвський, ановопризначенийкомендант майорІраклій Усковне міг прибути, бо вже припиниласянавігація.Листи до Шевченканаходили наім’яМаєвського.Після йогосмерті ніхтоне наважувавсяїх розкривати.У квітні 1853 р.прибув новийкомендант, якийхотів листиці повернути, і Шевченколедве впросивйого розкрититі листи і передатийому.
Усковзовні був дужесуворим, аленасправді — цедобра, гуманналюдина. НезабаромШевченко познайомивсяз його дружиною, полюбив їхньогохлопчика Митю, дуже переживйого смерть.У листі доКазачковськогов кінці червня1853 р. Шевченконаписав:“Я полюбив цепрекрасне дитя, а воно, бідне, так прив’язалосьдо мене, що, бувало, і в сні кликалодо себе лисогодядю. Я теперзовсім лисийі сивий. І щож? Воно, бідолашне, захворіло довгомучилось іпомерло. Меніжаль мого маленькогодруга, я сумую, я іноді приношуквіти на йогодуже раню могилуі плачу” Шевченкобув авторомскульптурногопам’ятникана могилі хлопчика.
Так самополюбив поетзгодом і донькуУскових Наташеньку, яка народиласяв укріпленіі пізніше написаласпогади пронього.
Усковдозволяв Шевченковілистуватися, а пізніше йписати. Стр196. поет ставбувати в Усковихудома. Разомвони захопилисяновою для тихчасів справою– фотографією.
Шевченкодосить вільномалював, інколивиготовлявкопії своїхмалярськихробіт. Післяекспедиції1851 р. склаласядумка, що йомудозволеномалювати, алена справді, цебуло не так.Коли Усков усічні 1854 р. подавначальствурапорт з проханнямдозволитиШевченковінамалюватиобраз для місцевоїцеркві, йомувідмовили.Чимало увагивіддавав художникскульптурі.Річ у тім, щозайматисяскульптуроюШевченковініхто ніколи не забороняв.Тому в багатьохлистах і спогадахє чимало згадокпро його скульптурніроботи. На жаль, жодна з них незбереглася.
Складнішасправа з російськимиповістями. Колисаме відновивШевченко літературнудіяльність–невідомо.Перший начерк– план повісті“Из ничегопочти барин”-записано вальбомі 1846-1850 рр.Його забралив поета під часарешту 1847 р., потімповернули. Вальбомі чималомалюнків часівАральськоїекспедиції.Удруге йогозабрали підчас арешту 1850р. І вже не повернули.Судячи з почерку, план повістінаписано вперші рокизаслання. Планцей не був здійсненийі не використанийу жодній повістей.
Першавідома на повістьШевченка російськоюмовою “Наймичка”має фіктивнудату “25 февраля1844”. Робив цеШевченко навипадок обшукуі виявленнярукопису – вінміг пояснити, що написав їїще до заслання.Справді ж 25 лютогов ПереяславіШевченка небуло. 19 лютогоповернувшисьз України, вінбув уже в Москві.Деякі згадкипро археологічніпам'ятки моглиз’явитисятільки післяжовтня 1845 р. Згаданийу повісті Густинськиймонастир відновленотільки 15 травня1844 р. В повістівідбилисядумки, які моглиз’явитися вавтора тількив часи заслання.Стр197
У повісті“Наймичка”Шевченко використавфабулу однойменноїпоеми 1845 р. Можливо,і цей вибірпов’язанийз фіктивноюдатою повісті-, мовляв, написаву ті роки, щой поему
Пишучипрозові твори, Шевченко незмінив своїхпоглядів. Стр198
Чимдалі розширюєколо знайомихШевченка. Йогонайближчимдругом бувкапітан, артилеристМ. Мостовський, поляк, учасникнаціонально-визвольногоповстання 1830р. стр199
1855року померМикола І. Шевченкосподівавсяна певне полегшеннясвоєї долі.Унаслідокклопотаньпоетових друзів генерал Г. Фрейманще в 1854 р. Порушивсправу пронадання Шевченковічину унтер-офіцера.Але не тоді, ніпізніше, у зв’язкуз маніфестомнового царяОлександраІІ, це клопотаннязадоволенене було.
Івсе таки незважаючині, на що, Шевченкописав новітвори. Протягом28 листопада1854-15 січня стр201 написавповість музикант.Музикант маєцілком оригінальнийсюжет. Шевченкопорушив у нійнову тему –стражданнякріпацькоїінтелігенції.Стр202
Шевченковолодів циммистецтвом, але в той часне наваживсядати повістьдо друку.
Черезкілька днівпісля закінчення“Музиканта”24 січня 1855 р., письменникпочав новуповість “Несчастный”і закінчив їїдуже швидко– 20 лютого. Пояснюєтьсяце тим, що твірписався підсвіжим враженням.В листі до Бр.Залеського9 жовтня 1854 рокуШевченко повідомляв:“Цього літаприбуло сюдикілька конфірмованих; та краще булоб не бачитимені їх ніколи.Пустота, страшенна!”Назва повісті– іронічна.Солдат називали“нещасними”вкрай розбещенихдворянсько-поміщінськихсинків, якихбатьки видавалив солдати зарізні кримінальнізлочини. Такимє головнийгерой твору ІполитушкаХлюпін, взятийу солдати напрохання рідноїматері. Шевченконещодавновикривавкріпосництво, яке розбещувалолюдей. МатиІполитушкизнущаєтьсяне тільки зкріпаків, алей з учителя, нерідних дітей.Свого сина –злодія й розпусника– вона змушенавіддати в солдати.Зважаючи нагострий викривальнийхарактер повісті, Шевченко такожне робив спробийого надрукувати.
15березня 1855 р.Письменникпочав новуповість “Капитанщина”, закінчившиїї десь на початкучервня тогож року. І цейтвір має оригінальнийзміст. Провіднадумка – викриття розбещеностіцарськогоофіцерства. Стр203
Між10 червня і 20 липня1855 р. написаноповість “Близнецы”.Провідноюдумкою твірблизький допопередньоїповісті. Близнятпідкидаємати-покриткапісля виїздуз Переяславакавалерійськогополку, а самакінчає життясамогубством.
Між 25 січняі 4 жовтня 1856 р.Написаноавтобіографічнуповість “Художник”.
На засланіШевченко почавповсть “Матрос, или Стараяпогудка нановий лад “, апізніше названу“Прогулка судовольствиеми без морали”, а закінчивпісля поверненняіз заслання.
Була щенаписана “Повістьо безродномПетрусе”, аледо нас вона недійшла.
Доляповістей Шевченкасклалася дужеважко. Усі спробинадрукувати“Княгиню” і“Варнака”, апізніше й першучастину “Матроса”кінчилисяневдачею. Стр204
Востанні місяцізаслання Шевченкозвертаєтьсядо складнихтем з античноїлітератури:“Нарціс танімфа Ехо”,“Помираючийгладіатор”,“Телемак наострові Каліпсо”,“РобінзонКрузо” з античноїісторії: “МілонКротонський”,“Діоген”, ізміфології. Стр205
Шевченкопокладав великісподіванняна маніфестнового царяОлександраІІ при вступіна престол, алеамністію булооголошенотільки декабристамі петрашевцям.22 квітня 1856 р.
Поетовідрузі клопоталисьпро нього.
МарнівиявилисьсподіванняШевченка й надругий коронаційнийманіфест 26.VI.1856р.1 травня звільнилирядового Шевченка.Стр207
7 квітня1857 р. Був особливорадісним дляпоета днем.Вінодержав листавід М. Лазаревськогоз повідомленнямпро майбутнєзвільнення, листа й грошівід свого другаЯ. Кухаренка.В цей день Шевченкознову писативірші.
Коли 21липня прийшовнаказ про звільненняШевченка, комендантспочатку недав дозволуна виїзд черезАстрахань, хочай не знав змістудовідки ІІІвідділу. Алепотім, очевидно, поступивсяперед чиїмосьпроханням івиписав білетна проїзд доПетербургачерез Астрахань.
2 серпняо 9 год. ВечораШевченко залишивукріпленняй на благенькомурибальськомучовні вирушивдо Астрахані.5 серпня поетприбув до Астрахані.
22 серпняна пароплаві“Князь Пожарський”Шевченко виїхавз Астраханідо НижньогоНовгорода. Вті часи подорожтривала майжемісяць, але цяподорож булаприємна. Ще вАстрахані поетзустрівся зО. Сапожниковим, якого знав щехлопчиком уПетербурзі(можливо навітьвчив його малювати).Сапожниковзапропонував стр211 поетові назастрахованомуним пароплавібезплатнукаюту. Ще в АстраханіШевченко познайомивсяз капітаномпароплава В.Кишкіним, якийзробив запису “Журналі”, назвавши поета“давнім знайомим”.У Сапожникова були всі числаросійськихжурналів зацей рік, к Кишкіна– чи мало забороненоїлітератури.На пароплавіне враз улаштовувалисьлітературнічитання. Шевченкозаписав своївраження відслухання “Губернскихочерков”Салтикова-Щедріна, одного з кращихзразків французькоїреволюційноїпоезії “Собачийбенкет” Барб’єв перекладій оригіналі.Шевченко прочитавнелегальніЛондонськівидання Герцена:“Голоса изРосии” и т. д.
Все цесприяло великевраження наШевченка йвикликало цілунизьку революційнихдумок.
Під часзупинки в Саратові Шевченко відвідавматір Костомарова– Тетяну Петрівну, яка за молодихроків булакріпачкою.Оглянув вінтакож містоСамару та Казань.Дорогою виконавкілька малюнків–краєвидіві портретів.20 вересня поетприбув до нижньогоНовгорода.
Майжепівроку проживШевченко вНижньому Новгороді.Він докладноознайомивсяз архітектурнимипам’яткамий зробив чималомалюнків. Укожному випадкувін цікавивсяісторією пам’яток, розшукувавлітературу.В ”Журналі” з’явилоськілька записівпро відвіданняцерков записів, що межують ізсправжніматеїзмом.
ЖивШевченко упомешканніархітектораП. Овсянникова, родом з України(із Конотопа).Коло поетовихзнайомих булодуже широке.Тут він зустріві своїх давніхдрузів, вихованцівКиївськогоуніверситетуО. Бобржецького й К. Шрейдерсата багатьохінших. Середних були йпрогресивно, демократичнонастроєні люди, в яких Шевченкобрав читатинелегальнуреволюційнулітературу.Так він зблизивсяз подружжямЯкобі, намалювавшиїх портрет, віншого знайомого, Гранта, прочитавдругий том“Полярнойзвезды”Герцена за 1856р. Його схвилювавбарельєф наобкладинцівидання іззображеннямстареченихдекабристів стр213
ДрузіШевченка добилисядозволу наповерненняйого в Петербургдля праці вАкадемії мистецтв.8 березня поетзалишив НижнійНовгород. Напоштовій станціїу Владимірівін зустрівся з О. Бутаковимі його дружиною, які їхали доОренбурга.
10 березняШевченко прибувдо Москви. Вінзупинився вготелі, а надругий день, розшукавшиМ. Щепкіна, оселивсяв нього. Дорогоюпоет застудився, в нього розпухлооко, і лікарзаборонив йомувиходити здому. Лікувавйого російськийпоет Д. Мінперекладач“Пекла” – першоїчастини “Божественноїкомедії”. Шевченкавідвідали М.Максимович, М. Кетчер, перекладачШекспіра, другГерцена І. Бабст, професор Московськогоуніверситету, економіст О.Афанасьєв, російськійфольклорист, автор кількатомноговидання “Русскиенародные сказки”, син поета йісторика М.Маркевича –Андрій, якийнадсилав Шевченкові ще в Новопетровськеукріпленнякнижки й гроші.
Колипоетові дозволиливиходити з дому, коло його знайомихще більшерозширилось: декабрист С.Волконський, рідний братМ. Репніна, синдекабристаЄ. Якушкін, правникетнограф, історикІ. Забєлін, членгуртка Станкевича-Грановського, брат М. Станкевичастр217.особливо теплізаписи у журналіпро С. Аксаковаі його родину:", Яка чудова, благороднастареча зовнішність!”,“Чарівнийстарий… з йогочарівною сім’єю”
УМоскві Шевченкозустрічавсяз давніми знайомими: Бодянським, Мокрицькимта ін. М. Максимовичдав на честьпоета урочистийобід, на якомусеред іншихгостей булиісторик М. Погодінта письменник,історик літературий критик С. Шевирьов.Максимовичпрочитав своговірша “25 марта1858”, присвяченийШевченкові.Так само широкеколо московськоїгромадськостізібралось наобід у синаЩепкіна Миколи, прогресивногокниговидавця.
Загаломпоет лишивсядуже задоволенийперебуванняму колі своїхдрузів і однодумців:“У Москві найбільшемене радувалоте, що я зустрівв освіченихмосквичахякнайсердечнішупривітністьособливо домене і щиреспівчуття домоєї поезії”.
26 березняШевченко виїхавіз Москви й надругий деньприбув до Петербурга.
Поетзупинивсяспершу у свогодруга М. Лазаревського, познайомивсяз його братомВасилем, записавшив щоденнику:
Уперші ж дніперебуванняв ПетербурзіШевченко змушенийбув з’явитисьв поліцію. Спочаткувін прийшовдо правителяканцеляріїобер-поліцмейстера,“землячка”І. Мокрицького,із яким бувзнайомий щедо заслання.Поет записаву “Журналі”:“Давнє знайомствозаявило просебе в дужках.Під кінець вінмені порадивпоголити бороду, щоб не справитинеприємноговраження найого патронаграфа Шувалова, до якого я повиненбув з’явитисяяк головногоглядача”
Шевченкозмушений бувприслухатисьдо цієї поради, навіть у відставці, заборонялосянасити бороду.Тоді вже з’явилосядо обер-поліцмейстера.Ще через кількаднів він пішовдо самого шефажандармів князяВ. Долгорукова.Під наглядомполіції поетбув до кінцясвого життя.Тому ми не завждимаємо певній точні даніпро його революційнізв’язки.
Стр221
Трохипізніше Некрасоввисловив подібніж сподівання:
Инихвремён, инихкартин Провижуя в начало В случайнойжизни берегов Моей рекилюбимой: Освобождёнийот оков Народ неутомимий Созреет, густо заселит Прибрежниепустини наука водиуглубит по гладкойих равнине.
Стр232
Шевченкодавно плекавмрією поїхатина Україну. Ще25 березня 1859 р. влисті до Максимовичавін писав, щояк тільки закінчитьсправу з цензурою, то приїде вПрохорівку.Проте цензурнісправи затяглись,і 5 травня поетзвернувся зпроханням доправлінняАкадемії мистецтввидати йому“вид” на проїзду Київську, Чернігівськута Полтавськугубернії нап’ять місяцівдля поліпшенняздоров’я тамалювання знатури. Віцепрезидентакадемії звернувсядо міністраімператорськогодвору. Виконуючийобов’язкиміністра графАдлеребергзвернувся доначальникаІІІ відділу.23 травня долгоруковнаклав резолюцієюй відповівАдлбергові, що в нього немаєзапереченьдо виїзду Шевченка.28 травня Адлербергповідомив проце віце президентаАкадемії.
Шевченковиїхав до Москви, а звідти разоміз своїм знайомимд. Хрущовим наУкраїну.стр233
Поетще був у дорозі, а таємні обіжникилетіли по всіхусюдах. В останніхчислах травняШевченко приїхавв Орел, де відвідавсвого давньогодруга Ф. Лазаревського.На початкучервня поетбув уже на Україні, в Сумах, Лебедині.Гостюючи нахуторі біляЛебедина, вінподарувавсвоєму знайомомуО. Залеськомуофорт “Приятелі”із написом “Напам'ять 6 июняна Нови”. 7 і 8червня Шевченкозавітав домаєтку Д. Хрущовав. с. Лихвині, Харківськоїгуб. Стр234
З ЛихвинаШевченко виїхав до Пирятина, де зупинивсяу П. Мокрицького-Таволги, який пізнішенаписав віршна смерть поета.
З ПирятинаШевченко приїхавдо Переяславаі зупинивсяу свого давньогознайомоголікаря А. Козачьковського..
З Прохорівкивін переїхавчовном на правийберег Дніпра, відвідав с.Пекарі й Канів.Місцевістьйому дужесподобалась.Він намалював краєвид “КолоКанева” й вирішивпридбати тутділянку землі, щоб оселитисяназавжди.
Поліціявесь час стежилаза поетом. ПриставДоброжинський, довідавшисьіз розмови зХропалем, щов нього ночуєШевченко, дужезрадів: стр235
Література
Тарас Григорович Шевченко. Життя і творчість.(Київ 1979 рік)
Відзначення 100-річчя від дня смерті та 150 річчя від дня народження Т.Г.Шевченка. Є.Кирилюк. “Наукова думка” 1867 рік.стр.315
Тарас Шевченко –Грушевський. Львів, стр.233
Тарас Шевченко.Повне зібрання творів у десяти томах,1 VII. №181,
Тарас Шевченко.Повне зібрання творів у шести томах,I. III
БіографіяТ.Г.Шевченкада спогадиучастників.с.288