--PAGE_BREAK--Питанням незалежності суддів і судової влади присвячено чимало наукових праць в Україні (В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, П.П. Пилипчук, В.М. Селіванов, Л.М. Москвич, І.Є. Марочкін та інші). Проблемам незалежності суддів та підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України присвячено дисертаційне дослідження В.О. Гринюка. В цій роботі проаналізовано суть і дію принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України.
Проблеми незалежності суддів в різні періоди були предметом наукового дослідження ряду вчених Азербайджану (М.А. Джафаркулиев, М.А. Зейналов, І.В. Веліев, С.Н. Мовсумов та інші).
Однак наукове порівняльно-правове дослідження принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі не проводилось.
Наукова новизна одержаних результатів визначається самою темою дисертації, а також сукупністю завдань дослідження і засобів їх вирішення. Робота є першою спробою на монографічному рівні дослідити становлення та розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів в кримінальному процесі України та Азербайджану. Також піддати комплексному дослідженню проблеми гарантій їх реалізації в порівняльно-правовому аспекті.
Підсумком дослідження стали отримані дисертантом такі наукові результати:
– визначено та обґрунтовано висновок про те, що незалежність і недоторканність суддів є невід'ємним атрибутом незалежної судової влади. Реально не забезпечивши незалежність суддів, не можна реалізувати ефективний судовий захист прав і свобод людини, побудувати демократичну та правову державу, сформувати громадянське суспільство тощо;
вперше:
– аргументовано, що становлення та розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів в історії кримінального процесу Азербайджану має кілька етапів: 1) період виникнення перших державних утворень на території Азербайджану; 2) період захоплення Азербайджану арабським халіфатом, розповсюдження ісламу в Азербайджані, появи мусульманського права, джерел мусульманського права, правил судочинства; 3) період перебування Азербайджану в складі Російської імперії; 4) період перебування у складі Радянського Союзу; 5) період, пов'язаний з набуттям Азербайджану незалежності;
– обґрунтовано доцільність збереження і активної участі представників народу при здійсненні кримінального судочинства (в Україні народних засідателів та присяжних, в Азербайджані присяжних засідателів) та удосконалення існуючого законодавства щодо гарантій їх незалежності;
– аргументовано необхідність підвищення суддівського імунітету в Україні та Азербайджані, удосконалення процедури притягнення суддів до юридичної (кримінальної та дисциплінарної) відповідальності;
отримали подальший розвиток:
– обґрунтування щодо становлення та розвитку принципу незалежності і недоторканності суддів в історії кримінального процесу України до: 1) періоду перебування України у складі Російської імперії; 2) періоду перебування у складі Радянського Союзу; 3) періоду, пов'язаному з набуттям Україною незалежності;
– положення про більш широку систему гарантій незалежності суддів. Серед правових засобів, реалізація яких спрямована на забезпечення суддівської незалежності виділяються дві групи обставин: умови та гарантії. Якщо умови незалежності суддів стосуються їх особистих якостей, то гарантії – сфери їх діяльності: політичної, економічної, юридичної, соціальної;
– положення про межі процесуального впливу на формування внутрішнього суддівського переконання суб’єктів кримінального процесу України та Азербайджану;
– обґрунтування необхідності підвищення авторитету суддів і судової системи в Україні та Азербайджані, якісного вирішення питання кадрового забезпечення суддівського корпусу, створення умов прозорості і демократизації процедури добору кандидатів, їх фахової підготовки та доцільність удосконалення законодавства країн у цьому напрямку;
– обґрунтування необхідності удосконалення законодавства про незалежність та недоторканність суддів, підвищення гарантій реалізації прав і обов’язків суддів, забезпечення належний судового захисту прав та основних свобод людини як в Україні, так і Азербайджані;
внесено конкретні пропозиції щодо удосконалення:
– Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, законів України: «Про судоустрій України», «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції».
– Кримінального кодексу Азербайджану, Кримінально-процесуального кодексу Азербайджану, законів Азербайджану: «Про суди і суддів», «Про Судово-правову Раду».
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки і рекомендації можуть бути використані у:
1. Нормотворчій діяльності – удосконалення нормативної бази, яка стосується принципу незалежності і недоторканності суддів у законах України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», чинному Кримінально-процесуальному кодексі України під час підготовки проекту нового КПК України.
Пропозиції про внесення змін та доповнень до Законів України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», чинних Кримінального кодексу і Кримінально-процесуального кодексу України, під час підготовки проекту нового КПК України з досліджувальних питань направлені до Секретаріату Верховної Ради України (12.11.2007 р. № 087/1).
2. Нормотворчій діяльності – удосконалення нормативної бази, яка стосується принципу незалежності і недоторканності суддів у законах Азербайджану «Про суди і суддів», «Про Судово-правову Раду», Кримінальному кодексі та Кримінально-процесуальному кодексі Азербайджану.
Пропозиції про внесення змін та доповнень до Законів Азербайджану «Про суди і суддів», «Про Судово-правову Раду», КК і КПК Азербайджану з досліджувальних питань направлені до Парламенту (Міллі Меджліс) Азербайджану (12.11.2007 р. № 087/2).
3. Навчальному процесі – при викладанні курсів лекцій дисциплін «Кримінально-процесуальне право», «Порівняльне кримінально-процесуальне право», «Судоустрій України», «Судоустрій зарубіжних країн», підготовці розділів підручників та навчальних посібників.
4. Науковій діяльності – при подальшому дослідженні даної теми або суміжних тем.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Академії адвокатури України, обговорено на науковому семінарі, схвалено і рекомендовано до захисту на засіданні кафедри.
Основні положення, висновки і рекомендації дисертації були оприлюднені на 6 Міжнародних та Всеукраїнській науково-практичних конференціях: «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (17-18 березня 2006 року м. Луцьк); «Від громадянського суспільства – до правової держави» (28 квітня 2006 року м. Харків); «Запорізькі правові читання» (18-19 травня 2006 року м. Запоріжжя); «Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи» (13 квітня 2007 року м. Тернопіль); «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання фахівців на міжнародному ринку вищої освіти» (17-20 квітня 2007 року, Ужгород – Сніна (Словаччина); «Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту» (23-24 листопада 2007 року, Київ).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в одинадцяти публікаціях, з яких п’ять є науковими статтями у фахових виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Відповідно до поставленої мети і завдань дисертація складається з вступу, трьох розділів, які включають 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Повний обсяг дисертації складає 201 сторінок, з них – 177 сторінок основного тексту. Список використаних джерел нараховує 243 найменувань і становить 19 сторінок. Додаток займає 5 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі аргументовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її наукового підґрунтя, зазначається мета і завдання, методичні, теоретичні та емпіричні основи. Вказується на наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, говориться про апробацію основних результатів дослідження.
РОЗДІЛ 1 «Становлення та розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану» складається з двох підрозділів.
Підрозділ 1.1. «Генезис принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України» присвячений історичному розвитку законодавства та судової системи України, становленню та розвитку принципу незалежності і недоторканності суддів в історії кримінального процесу України відповідно до етапів її існування: 1) період перебування України у складі Російської імперії; 2) період перебування у складі Радянського Союзу; 3) період, пов'язаний з набуттям Україною незалежності.
На думку дисертанта, судоустрій і судочинство України формувалися переважно під впливом правової системи тих держав, до складу яких входила Україна.
У підрозділі 1.2. «Генезис принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі Азербайджану» говориться про історичний розвиток законодавства і судової системи Азербайджану, становлення та розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів в історії кримінального процесу Азербайджану протягом етапів його історії: 1) період виникнення перших державних утворень на території Азербайджану; 2) період захоплення Азербайджану арабським халіфатом, розповсюдження ісламу в Азербайджані, появи мусульманського права, джерел мусульманського права, правил судочинства; 3) період перебування Азербайджану в складі Російської імперії; 4) період перебування у складі Радянського Союзу; 5) період, пов'язаний з набуттям Азербайджаном незалежності. Дисертант вважає, що судоустрій і судочинство Азербайджану формувалися також переважно під впливом правової системи тих держав, до складу яких входив Азербайджан.
РОЗДІЛ 2 «Незалежність і недоторканність суддів – конституційний принцип кримінального процесу України та Азербайджану» складається із двох підрозділів.
У підрозділі 2.1. «Поняття, зміст і значення принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану» говориться про правову природу структуру, зміст та значення принципу незалежності і недоторканності суддів. Дисертант поділяє думку про незалежність судової влади та суддів від інших (виконавчої і законодавчої) гілок державної влади, належне матеріально-технічне забезпечення суду і суддів, фінансову незалежність суду і суддів, заборону втручань у діяльність суду і суддів, право людини і громадянина на незалежний та ефективний суд. На думку дисертанта, не можна забезпечити незалежність і недоторканність суддів у повній мірі, без встановлення належних правових гарантій діяльності суду і суддів. Думка дисертанта основується на результати проведеного анкетування суддів місцевих, апеляційних судів м. Києва і м. Баку, суддів Верховного Суду України та Верховного Суду Азербайджану.
Підрозділ 2.2. «Поняття, класифікація та система гарантій принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану»
Обґрунтована необхідність вдосконалення законодавства України щодо гарантій незалежності суддів та представників народу, які беруть участь у розгляді справи, зокрема, виходячи з конституційних вимог щодо безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя. Зроблені пропозиції щодо викладення нової редакції ст. ст. 17 і 18 КПК України.
Аргументована актуальність вдосконалення законодавства Азербайджану щодо гарантій незалежності суддів та представників народу, які беруть участь у розгляді справи. Запропоновані нові редакції ст. ст. 25 і 32 КПК Азербайджану. Вказано на необхідність закріплення в законодавстві Азербайджану положення, згідно з яким гарантії незалежності суддів, передбачені в Конституції Азербайджану та інших правових актах, не можуть бути скасовані або зменшені державою під час прийняття нових законів та інших нормативних актів. В державі не можуть прийматися закони та інші правові акти, які скасовують чи зменшують незалежність суддів.
З метою запобігання скасування або зменшення існуючих гарантій незалежності суддів запропоновано законодавцям України та Азербайджану ввести норму про кримінальну відповідальність винних осіб у скасуванні чи зменшенні існуючих гарантій незалежності суддів при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них.
Відзначені такі негативні фактори, як призначення на адміністративні посади в судах України та Азербайджану, присвоєння кваліфікаційних класів, нагород, які потребують вдосконалення законодавства України та Азербайджану.
На думку дисертанта, для законодавців обох країн доцільно було б віднести питання: 1) призначення суддів на адміністративні посади в місцевих судах до компетенції голови Верховного Суду; 2) обрання судді на адміністративні посади в апеляційних судах та Верховному Суді до компетенції Пленуму Верховного Суду.
Серед процесуальних гарантій принципу незалежності суддів необхідно назвати такі: рівність прав членів суддівської колегії, таємниця нарадчої кімнати
(ч. 2 ст. 322 КПК України та ст. 345 КПК Азербайджану), обов'язковість вказівок вищої інстанції для нижчої при повторному розгляді справи (ч. 7 ст. 374, ст. 399 КПК України і 391, 397, 398-399 КПК Азербайджану) і ті, які забезпечують незалежність суддів при розгляді справи від органів досудового слідства, судів вищого рівня, інших учасників та сторонніх втручань.
Обґрунтована актуальність включення норм та внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального кодексу України про таємницю наради присяжних засідателів, про порушення таємниці наради присяжних засідателів, як підставу для скасування вироку, у випадках проведення судового розгляду справи за участю присяжних засідателів, що враховувало б вимоги ст. 127 Конституції України, більш забезпечувало б гарантії незалежності суддів.
РОЗДІЛ 3 «Організаційно-правові та процесуальні гарантії незалежності і недоторканності суддів» складається із чотирьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. «Порядок формування суддівського корпусу як гарантія незалежності та недоторканності суддів України та Азербайджану» аналізується діюче законодавство України та Азербайджану про порядок формування суддівського корпусу в Україні та Азербайджані, від законності та прозорості якого залежить авторитет судової влади, професіоналізм суддів, їх незалежність, неупередженість та об’єктивність.
Аналіз законодавства України та Азербайджану показує, що формування суддівського корпусу в залежності від рівня суду, відбувається двома способами, зокрема, шляхом призначення суддів на посаду Президентом та їх обрання законодавчим органом країни.
Сьогоднішньому порядку призначення і обрання суддів в Україні та Азербайджані властиві певні недоліки, що суперечить міжнародним стандартам незалежності правосуддя. Законодавцям обох країн запропоновано пропозиції щодо якісного вирішення кадрового забезпечення суддівського корпусу, визначення єдиного органу з атестації кандидатів на посаду судді, встановлення для всіх органів і посадових осіб, що беруть участь у формуванні суддівського корпусу порядку прийняття, строки проходження документів з призначення та обрання судді на посаду, фахової підготовки і психологічного тестування кандидатів, створення умов прозорості і демократизації процедури, підвищення авторитету судової влади і суддів, які врахували б міжнародні зобов’язання держав у сфері забезпечення незалежності і недоторканності суддів.
У підрозділі 3.2. «Суддівський імунітет і незалежність та недоторканність суддів» визначені суть та значення понять: «Суддівський імунітет», «Недоторканність суддів», «Недоторканність особи», «Недоторканність судді у кримінальному судочинстві».
Суддівський імунітет (недоторканність судді) як одна із гарантій незалежності суддів, важливий елемент їхнього статусу означає, що суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної й більш того, до кримінальної відповідальності за свої рішення у конкретних справах, крім випадків, передбачених законом. Тому, включення у ст. 16 Кримінально-процесуального кодексу України положення щодо особливості кримінального переслідування окремих категорій громадян, в тому числі суддів, більш відповідало б міжнародно-правовим зобов’язанням України щодо забезпечення незалежності і недоторканності суддів.
продолжение
--PAGE_BREAK--