Аналіз та визначення напрямків покращення фінансової надійності страхових компаній

14

Міністерство освіти і науки України

Академія муніципального управління

“Аналіз та визначення напрямків покращення фінансової надійності страхових компаній”

Виконала: студентка IV курсу

економічного факультету

групи Ф-41

Київ 2007

Ситуація перехідного періоду, характерна для України на сьогоднішній момент, визначає специфіку відносин між учасниками страхового ринку України та особливості їх діяльності. Страхові компанії приймають правила гри ринкової економіки, яка передбачає конкуренцію, боротьбу за місце на ринку, тому роль фінансового аналізу страхової діяльності як елемента управління компанією суттєво зростає.

Страхові компанії мають певні особливості, які слід враховувати при оптимізації їхнього фінансового стану. Звичайно, для конкретної компанії повинен бути окремий підхід, залежно від видів страхування, які входять до її страхового меню, від зовнішніх та внутрішніх факторів її функціонування та від її коротко- і довгострокових цілей.

Акціонерне товариство може обрати реальні для себе чинники підвищення платоспроможності порівняно з граничними розмірами або, навпаки, створити умови, коли сам граничний рівень невеликий і його порівняно нескладно досягнути. Зрозуміло, офіційні критерії платоспроможності від цього не перестають діяти. Але при оцінці фінансового стану акціонерного підприємства за договорами банки, акціонери можуть використовувати пропоновану систему розрахунку показників і вирішувати питання про інвестиційну привабливість підприємства з урахуванням відхилень фактичних значень коефіцієнтів від граничних розмірів.[4, c.101]

Проблемою номер один для будь-якої страхової організації в умовах ринкового середовища є проблема виживання та забезпечення неперервності розвитку. Ця проблема розвязується різними організаціями по-своєму, але в основі її лежить копітка й трудомістка робота зі створення і реалізації конкурентних переваг. Зміст і організацію цієї роботи розкриває концепція стратегічного менеджменту. Суть цієї концепції полягає у відповіді на питання: "Як треба здійснювати управління страховиком в умовах динамічного, змінного й невизначеного середовища?" Відповідь на це питання включає не лише необхідність проведення аналізу й оцінки середовища та прогнозування того, як воно змінюватиметься у часі, а й створення такої системи управління, яка б постійно підтримувала відповідність між середовищем, характером та результатами діяльності страхової організації. Ключовим елементом цієї системи є підсистема управління фінансовою стійкістю страховика.

Характер діяльності страхової організації відповідатиме середовищу, коли страховик реалізовуватиме потрібну даному ринку послугу і при цьому результат його діяльності відповідатиме сподіванням керівництва. Цей стан забезпечується якісним і своєчасним виконанням усіх управлінських функцій: прогнозування, планування, організації, мотивації, координації і контролю, а також відповідним рівнем складових потенціалу: кваліфікації спеціалістів, матеріально-технічної бази, технології страхування тощо. У разі порушення відповідності сподіваний результат не буде досягатися і, відповідно, страхова організація зазнаватиме збитків як матеріальних, так і у вигляді зниження довіри до неї. [6, c.139]

Причини, що зумовлюють невідповідність, можуть бути різноманітними, але всі вони поділяються на дві групи: поточні й стратегічні.

До поточних причин треба віднести всі ті, які впливають на зниження економічності страхової послуги та просування її на ринок (погана організація реклами, недостатнє використання потенціалу, зниження якості внаслідок організаційних проблем тощо). До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення цілей страхової організації: помилки у визначенні платоспроможного попиту, помилки у виборі рівня характеристик страхової послуги, помилкове обрання часу виходу страхової послуги на ринок тощо. Поточні невідповідності усуваються засобами оперативного управління. Стратегічна невідповідність може бути усунута за допомогою таких дій, як коригування або зміна цілей страхової організації, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління і т. ін.

Чільне місце у системі антикризового управління страховиком належить широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Успішне застосування цих механізмів дає змогу ліквідувати наслідки кризи та прискорити темпи економічного розвитку.

Фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації включає ряд етапів:

1. Відновлення платоспроможності страховика за рахунок здійснення низки невідкладних фінансових заходів і вияв причин, які генерують неплатоспроможність.

2. Відновлення фінансової стійкості до безпечного рівня та накреслення шляхів її зміцнення за рахунок використання тактичних механізмів фінансової стабілізації.

3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання.

Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості страхової організації -- запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання. У загальному вигляді стратегічне управління фінансовою стійкістю являє собою діяльність, яка полягає у виборі сфери та образу дій щодо досягнення довгострокових цілей страхової організації в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюються.

Вибір альтернатив стратегій управління фінансовою стійкістю страховика передбачає розгляд можливих варіантів, оцінку їх реальної ефективності і розробку на цій основі взаємоповязаного комплексу заходів. Слід наголосити, що при оцінці ефективності цих заходів необхідно брати до уваги не лише локальний ефект, а й вплив прийнятих рішень на кінцеві результати. [5, c.55]

Здійснити економічний вибір -- це обробити серію інформаційних повідомлень для прийняття рішення про дію, яка сама стане сигналом для інших одиниць під час прийняття рішень. Фундаментальною проблемою прийняття рішень є невизначеність, яка має місце через недосконалу інформацію. Інформація -- ключовий елемент механізму управління фінансовою стійкістю, який формує систему уявлень, необхідних при прийнятті рішення.

Проведені дослідження дають змогу зробити висновок, що організація управління фінансовою стійкістю у страхових організаціях допоможе зміцнити рівень їхнього фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління страховиком у складних умовах періоду ринкової трансформації економічного механізму в Україні. [3, c.136]

Фінансово безпечна компанія -- це компанія, яка виважено і оптимально підходить до використання і управління своїми фінансовими ресурсами, здійснює їх чіткий контроль, оперативно реагує на будь-які загрози, внутрішні чи зовнішні, з метою їх мінімізації або уникнення без шкоди для загальної діяльності. [1, c.46]

Загрози фінансової безпеки страховика за місцем виникнення поділяються на внутрішні та зовнішні, а також, залежно від рівня їх сприйняття та усвідомлення, на обєктивні та субєктивні. Внутрішні загрози породжуються здебільшого неадекватною фінансово-економічною політикою компанії; помилками, зловживаннями структурних підрозділів та окремих спеціалістів; відсутністю контролю за збереженням фінансової інформації; помилками в управлінні фінансами компанії.

Серед основних причин виникнення зовнішніх загроз виділяють такі:

o стрімкий розвиток глобалізаційних процесів, інтернаціоналізація світового ринку страхових послуг;

o високий рівень мобільності та взаємозвязку страхового і фінансового ринків, заснованого на новітніх технологіях;

o розмаїття і динамізм наявних фінансових інструментів;

o посилення нестійкості страхової складової світової фінансової системи;

o неспроможність фінансових інститутів та наглядових органів контролювати кризові тенденції;

o посилення інтеграції у сфері перестрахування;

o високий рівень залежності від зовнішнього перестрахування вітчизняного ринку;

o посилення конкуренції та конфліктів між державами у сфері страхування та за допомогою страхування;

o шахрайство з боку страхувальників;

o зловживання з боку офіційних органів та допоміжних структур;

o кримінальне захоплення компаній;

o недосконалість і незавершеність національного законодавства у фінансово-кредитній та страховій сферах;

o недорозвиненість фондового ринку країни;

o зростання залежності національного страхового ринку від іноземного капіталу;

o збереження тенденцій затягування виходу із економічної (фінансової), політичної кризи;

o посилення тенденцій злиття і поглинань.

Якщо внутрішні загрози насамперед впливають на діяльність страхової компанії та її стійкість, а потім можуть позначитися на страховому ринку в цілому, то зовнішні -- породжуються спільними діями усіх учасників, впливають на безпеку держави, її фінансову систему, страховий сектор і, зрештою, на безпеку окремої компанії.

Важливим чинником у забезпеченні фінансової безпеки страхової компанії, як і будь-якого іншого субєкта господарювання, є законодавчо закріплений обовязок інститутів влади створювати механізми захисту національних фінансово-економічних інтересів і протидіяти впливу зовнішніх і внутрішніх загроз. [2, c.51]

Серед внутрішніх заходів забезпечення фінансової безпеки страховими компаніями тією чи іншою мірою здійснюються:

§ забезпечення інформаційної безпеки (захист інформаційних баз даних, розподіл прав доступу до інформації, програмне забезпечення захисту від помилок);

§ налагодження чіткої схеми дій страхових підрозділів і головних спеціалістів та контроль за їх дотриманням (упровадження принципів управління якістю);

§ фінансовий аналіз клієнтів до укладення договору страхування та попередження різних шахрайств за допомогою новітніх технологій (використання інформації антирейтингів, публікацій про фінансові махінації тощо);

§ створення, ведення та використання "чорних списків" несумлінних клієнтів;

§ проведення роботи щодо підвищення рівня страхової культури населення.

§ з боку держави основними методами забезпечення фінансової безпеки страхового ринку є:

§ підвищення рівня якості життя населення;

§ встановлення вимог щодо діяльності компаній з іноземним капіталом;

§ формування механізмів і заходів фінансово-економічної політики у сфері страхової діяльності, які нейтралізують чи помякшують вплив негативних чинників;

§ включення до функцій наглядового державного органу функції моніторингу зон (територій), важливих з точки зору проникнення туди вітчизняних страхових компаній і зворотного впливу;

§ реальне дотримання національних інтересів у сфері страхування, що послужить фінансовій безпеці держави;

§ нагляд і контроль за злиттями і поглинаннями на ринку.

Отже, уточнення сутності й місця фінансової безпеки страхової компанії, визначення основних загроз діяльності інститутів страхового ринку мають важливе значення для системи фінансового менеджменту страховика, є основою для розроблення ним стратегічних цілей та вибору шляхів їх досягнення. Крім того, фінансова безпека страхових компаній і страхового ринку в цілому є важливим аспектом у забезпеченні фінансової безпеки держави. [7, c.88]

Значення показників, які характеризують діяльність страховиків України за станом на 1 січня 2003 р., наведені в таблиці 1. Для розрахунку показників розроблено і використано формули, які враховують специфіку фінансової діяльності та структуру звітності страхових компаній.

Таблиця 1 Середні значення показників фінансового стану за групами страховиків

Проведений аналіз показав, що 72% компаній на страховому ринку України мають ліквідність нижчу за встановлений норматив - 1,05, у 15% компаній коефіцієнт коливається від 1,05 до 3, і 13% компаній мають коефіцієнт більший 3.

Аналіз свідчить, що низька ліквідність є наслідком незадовільної структури активів, у якій 36% припадає на дебіторську заборгованість і 10% - на основні засоби. Отже, активи великих компаній переоцінено більш як на третину. Грошових коштів повністю (на 104%) вистачає для покриття зобовязань перед страхувальниками, а отже загальна ліквідність, враховуючи високу дебіторську заборгованість, є незадовільною.

В середньому рентабельність страхової діяльності в Україні становить 30% , у найменших компаніях цей показник суттєво нижчий - 11% . Це, з одного боку, свідчить про те, що в навантаженні до нетто - ставки закладається стандартний рівень прибутку, а з другого боку, - із зростанням величини активів не спостерігається відчутного впливу закону великих чисел та ефекту масштабу на рівень затрат (а отже, і на рентабельність) страховиків. Детальний аналіз свідчить, що 27% страховиків мають нульову або відємну рентабельність, половина від загальної кількості компаній працюють з рентабельністю в межах 40% , і лише 23% компаній - з рентабельністю понад 40% . Рівень виплат суттєво не відрізняється по групах компаній, коливаючись у середньому навколо показника 20%, який є значно нижчим від загальноприйнятого у світовій практиці нормативу 40-80% .

Показник дохідності інвестицій у дрібних компаніях (табл. 1) становить 4,17% , зростаючи до 6% у великих. Такі низькі показники є результатом високої частки грошових коштів у структурі активів, незадіяності їх в інвестиційній діяльності.

Більше того, показники дохідності інвестицій (хоч низькі, але додатні) нівелюються неефективним управлінням рештою активів, що призводить до ще нижчих показників рентабельності активів. Характерно, що рентабельність активів з ростом величини активів компанії зменшується до відємних показників (від 0,04% у дрібних до - 2,68% у великих компаніях). Аналіз свідчить про те, що великі компанії мало уваги приділяють управлінню активами, допускаючи високу дебіторську заборгованість, низьку ліквідність та відємну рентабельність активів.

Як показує аналіз, ефект масштабу в діяльності страховиків України проявляється, як правило, у незначному зростанні економічної ефективності при збільшенні обсягів страхового портфеля. Спостерігається тенденція: у багатьох компаній витрати зростають майже пропорційно збільшенню річних надходжень, що призводить до незмінного або спадного економічного ефекту. Наслідком збільшення рентабельності є, як правило, не зниження тарифів чи покращення обслуговування клієнтів, а розширення матеріально-технічної та кадрової бази страховика, а також збільшення обсягу ресурсів, що спрямовуються на споживання.

Це свідчить про неефективність та невиправдану затратність діяльності з надання страхових послуг: більша частка внесків страхувальників спрямовується на утримання компанії, а не на виконання нею основної функції - захисту від ризиків. Такі явища характерні для страхових ринків, що розвиваються, на яких ще не стандартизовано правила страхування, не сформовано очікування споживачів, не досконала конкуренція.

У середніх та великих страхових компаніях власний капітал у середньому більше ніж на 50% складається з нерозподіленого прибутку. Тобто вони нарощують свій фінансовий потенціал в основному за рахунок прибуткової діяльності протягом попередніх років.

Аналіз структури пасивів виявив переважання власного капіталу в пасивах, що характерно для усіх учасників ринку. Страхові компанії як фінансові установи повинні працювати в основному із залученим капіталом. Натомість більшу частку активів українських страховиків профінансовано за рахунок власних джерел. Частка страхових резервів у пасивах коливається на рівні 30 - 40%. При цьому для великих компаній співвідношення «власний капітал - резерви» змінюється не на користь страхових резервів. Це вказує на те, що обсяги розширення страхових операцій значно відстають від загального зростання компаній

На думку багатьох оглядачів страхового ринку, значна кількість страховиків (358 компаній), але водночас незначна місткість страхового ринку, вказують на низьку капіталізацію компаній. Однак дані аналізу свідчать, що забезпеченість страхових резервів власними коштами становить від 1,58 у великих компаніях до 8,37 у дрібних, у той час як оптимальний норматив для цього показника 0,28 - 0,60. Тобто свої зобовязання перед страхувальниками (відображені у страхових резервах) компанії покривають власними коштами в середньому вдвічі, а винятково грошовими коштами (коефіцієнт терміновості) - на 80 - 90% . Значить, низька капіталізація компаній має дві сторони: з одного боку, наявний фінансовий потенціал страховиків України дозволяє їм приймати на страхування значно більше ризиків, формувати суттєво (у три-чотири рази) більші страхові портфелі, ніж сформовані на даний момент, однак з іншого боку наявний потенціал не достатній для прийняття великих ризиків, попит на страхування яких з розвитком ринкових відносин значно зростає. Вирішення проблеми збільшення місткості страхового ринку для прийняття великих ризиків можливе як за рахунок злиття та обєднання дрібних страховиків, так і за рахунок утворення фінансово-промислово-страхових груп.

Як видно з даних таблиці 1, 60% чистого прибутку дрібні та малі страховики отримують від інвестиційної діяльності, в той час як для середніх та великих компаній цей показник змінюється на користь прибутку від страхової діяльності. Аналіз показує, що сума чистого прибутку в абсолютному вираженні для великих компаній зростає (про що свідчить підвищення рентабельності), а віддача від інвестицій залишається на тому ж рівні, що і в дрібних компаніях. Тому для великих компаній частка інвестиційного доходу в чистому прибутку суттєво зменшується, доступаючись прибуткам від страхової діяльності.

Коефіцієнт ділової активності для всіх груп компаній є приблизно однаковим і коливається в межах 0,48 - 0,58. Найменше середнє значення показника (0,48) спостерігається у групі великих компаній, що свідчить про неповне використання їх власного фінансового потенціалу і відсутність однозначної кореляції між величиною активів та масштабами діяльності страховиків на українському ринку.

Таким чином, проведений аналіз фінансового стану страхових компаній дозволив виявити недоліки фінансового менеджменту страховиків на сучасному етапі та окреслити напрями підвищення ефективності страхової діяльності в Україні:

Оскільки основним чинником, що впливає на рівень рентабельності страхової діяльності, є витрати на утримання компанії, а не рівень виплат, то пріоритетним напрямком фінансового менеджменту має стати удосконалення політики управління витратами.

Зважаючи на високий рівень забезпеченості страхових резервів власним капіталом, доцільно переглянути перестрахову політику компаній для забезпечення оптимального розподілу відповідальності між страховиком і перестраховиком.

Низька капіталізація компаній, характерна для страхового ринку, суттєво гальмує його розвиток. З огляду на це, нарощування власного капіталу, в першу чергу, за рахунок нерозподіленого прибутку, дозволить поширити страховий захист на великі та катастрофічні ризики, збільшивши місткість страхового ринку. Це також дозволить залишати більшу частку ризиків на власному утриманні українських страховиків, не передаючи їх повністю в перестрахування нерезидентам.

Необхідною є розробка нових підходів та інструментарію для прийняття обґрунтованих рішень щодо управління активами, формування інвестиційного портфеля, збільшення частки страхових резервів у джерелах фінансування активів з метою підвищення ефективності страхового підприємництва в Україні.

Також важливим чинниками поліпшення фінансового стану страховика в Україні є:

Ш впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах добре знають сильні і слабкі сторони клієнтів, мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені постійно оцінювати ризик і прогнозувати страхові події, розробляти рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників та по виконанню страхових зобовязань по укладених договорах.

Ш розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню європейських та світових технологій;

Ш реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;

Ш максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів, лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;

Ш побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та розробка нових видів страхування;

Ш зміцнення та вдосконалення організаційно-територіальної мережі;

Ш зміцнення матеріально-технічної бази, всеохоплююча компютеризація, створення локальної мережі звязку.

Вказані пропозиції щодо покращення фінансового стану вплинуть на підвищення прибутковості компанії, а отже, і ефективності її діяльності, покращенні її фінансових показників.

Використана література

1) Єрмошенко А.М. Визначення поняття фінансової безпеки страховика та її категорій. // Актуальні проблеми економіки № 4, 2004 р.

2) Перепечаенко Ю. Оккупация страха // Бізнес № 8, 2006 р.

3) Плиса В.Й. Управління фінансовою стійкістю страховика. // Фінанси України № 9, 2001 р.

4) Третяк О.Д. Оцінка фінансового стану акціонерних товариств. // Фінанси України № 12, 2000 р.

5) Ширянин Л. В. Достижение финансовой устойчивости страховых компаний. // Финансы № 6, 2004 р.

6) Шевчук О. Оцінка фінансового стану та ефективності діяльності страхових компаній. // Регіональна економіка № 1, 2005 р.

7) Нікіфоров П.О, Кучерівська С.С. Сутність та значення фінансової безпеки страхової компанії. // Фінанси України № 5, 2006 р.