Центральні органи виконавчої влади

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХСПРАВ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТАДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Тема № 6. Центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ)
Слухача ІІ-го курсу
групи №
залікова книжка №
 
м. Київ-2009

ЗМІСТ
1. Поняття та види Центральних органіввиконавчої влади (ЦОВВ)
2. Повноваження центральних органів виконавчої влади усфері Державного Управління
3. Адміністративно — правовий статус МВСУкраїни
4. ВИСНОВКИ
5. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Поняття та види Центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ)
 
Відомо, що будь-якадержава для здійснення своїх завдань і реалізації управлінських функцій створюєсистему відповідних органів держави, державних підприємств і установ, серед якихтільки органи державної влади наділяються владними повноваженнями та відповідноюкомпетенцією для здійснення управління в державі. Органи державної влади в своїйсукупності утворюють апарат держави, з діяльністю якого тісно пов’язана теорія поділувлад на законодавчу, виконавчу і судову. У нашій державі такий розподіл закріпленийст. 6 Конституції України.
Отже, під органомвиконавчої влади як окремої гілки державної влади необхідно розуміти організацію,яка є складовою державного апарату, наділена владними повноваженнями та відповідноюкомпетенцією в сфері державного управління і має юридичний статус, закріплений закономчи іншим нормативним правовим актом.
Органи виконавчоївлади посідають особливе місце у системі суб'єктів адміністративного права.
По-перше, вони є основнимифункціонально-галузевими носіями виконавчої влади в державі, а статус органу виконавчоївлади закріплюється за ними в нормативному порядку;
по-друге, є найважливішоюскладовою органів державного управління і державного апарату в цілому (як відомо,державний апарат, крім органів державного управління, об'єднує управлінські структуризаконодавчої влади, органи правосуддя, прокуратури та інші державні органи);
по-третє, вони об'єднанієдиним керівництвом і підпорядкуванням, внаслідок чого діють узгоджено і цілеспрямовано;
по-четверте, коженз органів цієї системи наділений державою специфічною компетенцією у сфері державногоуправління і реалізації державної виконавчої влади;
по-п'яте, системаорганів виконавчої влади справляє регулюючий вплив на всі сфери державного і суспільногожиття;
по-шосте, в рамкахсвоєї компетенції органи виконавчої влади самостійні в організаційному та функціональномувідношеннях;
по-сьоме, здійснюєтьсяспецифічний вид державної діяльності, яка за своїм юридичним змістом є виконавчо-розпорядчою.
На основі зазначеногоможна сформулювати визначення органу державної виконавчої влади — це носій державноївиконавчої влади, що реалізує свою компетенцію в закріпленій сфері державного управлінняі має юридичний (нормативно зафіксований) статус органу державної виконавчої влади.
Чітку вказівку навиди органів виконавчої влади містить Конституція України. За ст. 113 вищим органому системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України; ст. 114 вказує наіснування центральних органів виконавчої влади; ст. 118 визначає місцеві державніадміністрації як місцеві органи виконавчої влади. Крім зазначених у КонституціїУкраїни, чинне законодавство наділяє статусом органів виконавчої влади без подальшогойого уточнення Раду міністрів Автономної Республіки Крим (п. 1 ст. 35 КонституціїАвтономної Республіки Крим) і міліцію (ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20грудня 1990 p.).
Серед колективнихсуб'єктів адміністративного права слід, у першу чергу, виділити органи виконавчоївлади, їх можна класифікувати на різні види в залежності від критерію класифікації,а саме:
а) від обсягу і характерукомпетенції:
загальної компетенції(КМУ, РМ АРК, місцеві державні адміністрації), галузевої компетенції (Міністерствооборони, Міністерство освіти і науки та ін.), спеціальної компетенції (Міністерствоекономіки, Міністерство фінансів та ін.);
б) від порядку вирішенняпитань: єдиноначальні (міністерства, комітети та ін.) та колегіальні (КМУ, РМ АРКта ін.);
в) від предмета спрямованостікомпетенції: органи управління економічною сферою; органи управління соціально-культурноюсферою; органи управління адміністративно-політичною сферою;
г) від обсягу повноваженьпо території: центральні (КМУ, міністерства, комітети) та місцеві (державні адміністрації);
д) від характеру повноважень:міністерства; державні комітети (державні служби), центральні органи виконавчоївлади зі спеціальним статусом.
При вивченні питання правового статусу центральних органів виконавчої влади необхідно звернутися до указів Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» (від 15.12.1999 p.), «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» (від 29.05.2001 р.), Указ Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» № 1573/99, в редакцiї вiд 15.05.2007 і мати на увазі, що:
а) міністерство — це головний (провідний) орган в системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності.
Згідно з вищеназванимуказом створені такі міністерства:
I. Міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України:
/>Міністерство аграрної політики України;
/>Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України;
/>Міністерство внутрішніх справ України;
/>Міністерство вугільної промисловості України;
/>Міністерство економіки України;
/>Міністерство закордонних справ України;
/>Міністерство культури і туризму України;
/>Міністерство оборони України;
/>Міністерство освіти і науки України;
/>Міністерство охорони здоров'я України;
/>Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;
/>Міністерство палива та енергетики України;
/>Міністерство праці та соціальної політики України;
/>Міністерство промислової політики України;
/>Міністерство транспорту та зв'язку України;
/>Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
/>Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту;
/>Міністерство фінансів України;
/>Міністерство юстиції України.
/>II. Державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України.
Державний комітет(державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовуєі координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів:
/>Вища атестаційна комісія України;
/>Головне контрольно-ревізійне управління України;
/>Державна служба автомобільних доріг України;
/>Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації;
/>Державний комітет архівів України;
/>Державний комітет лісового господарства України;
/>Державний комітет телебачення і радіомовлення України;
/>Державний комітет України з державного матеріального резерву;
/>Державний комітет України по водному господарству;
/>Державний комітет України по земельних ресурсах;
/>Державний комітет України у справах національностей та міграції;
/>Пенсійний фонд України.
/>III. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом — це орган, який має особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань:
/>Адміністрація Державної прикордонної служби України;
/>Головне управління державної служби України;
/>Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
/>Державна митна служба України;
/>Державна податкова адміністрація України;
/>Державна служба експортного контролю України;
/>Державна судова адміністрація України;
/>Державний департамент України з питань виконання покарань;
/>Державне агентство України з інвестицій та інновацій;
/>Державний комітет статистики України;
/>Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;
/>Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики;
/>Державний комітет фінансового моніторингу України;
/>Державний комітет ядерного регулювання України;
/>Міністерство економіки України;
/>Національна комісія з питань регулювання зв'язку України;
/>Національна комісія регулювання електроенергетики України;
/>Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів
/>Національне космічне агентство України.

2. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері Державного Управління
Для з'ясування статусуцентральних органів виконавчої влади необхідно також звернутися до таких нормативно-правовихактів, як Положення про Міністерство оборони України, Положення про Міністерствоюстиції України, Положення про Міністерство охорони здоров'я України, Положенняпро Міністерство транспорту України та ін.
До центральних органіввиконавчої влади (цей термін застосовується Конституцією, див., наприклад, ст. 114)належать ті, що керують відповідними галузями або здійснюють функціональне (міжгалузеве)управління. Це міністерства; державні комітети (державні служби); центральні органивиконавчої влади зі спеціальним статусом.
Центральні органивиконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України,постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України,постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Загальним положенням проміністерство та інший центральний орган державної виконавчої влади (затвердженоУказом Президента України від 12 березня 1996 p.), а також положеннями про конкретнийорган.
Робота центральнихорганів виконавчої влади спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України(п. 9 ст. 116 Конституції України).
Так, відповіджонодо вказаної вище статті Конституції України в редакції від 08.12.2004 року № 2222-IV,Кабінет Міністрів України:
— спрямовує і координуєроботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
— утворює, реорганізовуєта ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчоївлади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
— призначає на посадита звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральнихорганів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті9 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 року № 279-VI,, члени Кабінету Міністрів України, (фактично очільники міністерств, — голови провіднихорганів в структурі ЦОВВ), крім Прем'єр-міністра України, Міністра оборони Україниі Міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою Україниза поданням Прем'єр-міністра України. Міністр оборони України і Міністр закордоннихсправ України призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням ПрезидентаУкраїни.
Відповідоно до статті22 вказного вище закону, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботуміністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведеннядержавної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконанняКонституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної РадиУкраїни, додержання прав і свобод людини та громадянина.
/>Міністерствата інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом МіністрівУкраїни, підзвітні та підконтрольні йому.
Діяльність центральнихорганів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Кабінету МіністрівУкраїни, спрямовується і координується міністрами. Питання діяльності таких центральнихорганів виконавчої влади представляють відповідні міністри, до сфери спрямуванняі координації яких належать ці органи.
Кабінет МіністрівУкраїни затверджує граничну чисельність працівників міністерств та інших центральнихорганів виконавчої влади в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті Українидля утримання органів виконавчої влади. />
Кабінет МіністрівУкраїни може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчоївлади повністю чи в окремій частині.
Кабінет МіністрівУкраїни призначає на посаду та звільняє з посади:
/>1)керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КабінетуМіністрів України, — за поданням Прем'єр-міністра України;
/>2)відповідно до закону членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, якіне входять до складу Кабінету Міністрів України, — за поданням Прем'єр-міністраУкраїни;
/>3)перших заступників і заступників міністрів — за поданням міністрів;
/>4)перших заступників і заступників керівників інших центральних органів виконавчоївлади — за поданням міністрів, до сфери спрямування та координації яких належатьці органи, у порядку, визначеному законодавством про державну службу;
Премєр – міністр Українизгідно із статтею 44 зазначеного вище закону:
— координує діяльністьчленів Кабінету Міністрів України;
/>-  вносить нарозгляд Верховної Ради України подання про призначення членів Кабінету МіністрівУкраїни (крім Міністра закордонних справ України та Міністра оборони України), атакож Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебаченнята радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України;
— подання щодо кандидатурдля призначення на посаду і звільнення з посади керівників центральних органів виконавчоївлади, що не входять до складу Кабінету Міністрів України;
— подання відповіднодо закону щодо кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади членівколегіальних центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу КабінетуМіністрів України; подання про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств,інших центральних органів виконавчої влади.
Центральний органвиконавчої влади узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належатьдо його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та у встановленомупорядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.У межах своїх повноважень міністерство організує виконання актів законодавства,здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Центральний органвиконавчої влади, у межах наданої державою компетенції, виконує такі функції:
— бере участь у формуванніта реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробляємеханізм її реалізації;
— прогнозує розвитокекономіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній,трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах;
— бере участь у розробціпроектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державногобюджету України;
— готує пропозиції та бере участь у формуванніта реалізації політики у сфері виконання робіт і поставок продукції для державнихпотреб;
— розробляє цільовіперспективні програми, опрацьовує комплекс заходів, спрямованих на поглиблення економічноїреформи;
— реалізує державнустратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей);
— вносить у встановленомупорядку пропозиції щодо зміни умов оподаткування, одержання пільгових кредитів,визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях;
— готує пропозиціїщодо вдосконалення механізму регулювання розвитку економіки, її структурної перебудови,забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічноїбезпеки;
— бере участь у формуванніта реалізації інвестиційної політики виходячи з пріоритетних напрямів структурноїперебудови економіки;
— розробляє відповідніфінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх впровадження, затверджує галузевістандарти;
— вживає заходів,спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українськихтоваровиробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку;
— видає у передбаченихзаконодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видівпідприємницької діяльності;
— виступає державнимзамовником наукових досліджень комплексного характеру;
— бере участь у підготовціміжнародних договорів України, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру;
— здійснює у межахповноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, щоналежать до сфери управління міністерства;
— складає макроекономічніта міжгалузеві баланси;
— розробляє пропозиціїщодо визначення пріоритетних напрямів розвитку економіки;
— бере участь у формуванніта реалізації антимонопольної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами(демонополізація економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосуванняантимонопольного законодавства);
— забезпечує виконаннязавдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави у межах,визначених законодавством повноважень;
— забезпечує у межахсвоєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контрольза її збереженням у центральному апараті міністерства, на підприємствах, в установахі організаціях, що належать до сфери його управління;
— здійснює інші функції,що випливають з покладених на нього завдань. Центральний орган виконавчої влади,у межах наданої державою компетенції, має право:
— залучати спеціалістівцентральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ,організацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до йогокомпетенції;
— представляти УрядУкраїни за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнароднихдоговорів України;
— одержувати у встановленомузаконодавством порядку від міністерств, інших центральних органів державної виконавчоївлади, органів місцевого самоврядування, представницьких органів інформацію, документиі матеріали, а від Державного комітету статистики України — статистичні дані длявиконання покладених на нього завдань (безоплатно);
— скликати у встановленомупорядку наради з питань, що належать до його компетенції;
— притягати до дисциплінарноївідповідальності керівників територіальних органів міністерств, підприємств, установі організацій, що належать до сфери його управління;
— самостійно або заучастю роботодавців підприємств недержавної форми власності проводити переговорий укладати галузеві угоди з представниками найманих працівників.
Центральний органвиконавчої влади в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавствавидає накази, організує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством,його рішення є обов'язковими для виконання іншими центральними та місцевими органамидержавної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, представницькимиорганами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власностіта громадянами.
У разі потреби вінможе видавати спільні акти разом з іншими центральними та місцевими органами державноївиконавчої влади, органами місцевого самоврядування та представницькими органами.
Центральний органдержавної виконавчої влади очолює керівник. Він здійснює керівництво дорученимийому сферами діяльності та несе відповідальність перед Урядом України за стан справу цих сферах.
Для погодженого вирішенняпитань, що належать до компетенції центрального органу виконавчої влади, обговореннянайважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі у ньому утворюється колегія,яку очолює керівник органу. Рішення колегії проводяться в життя наказами центральногооргану виконавчої влади.
Для розгляду науковихрекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки і техніки,обговорення найважливіших програм та інших питань центральний орган виконавчої владиможе утворювати науково-технічну (наукову) раду з учених і висококваліфікованихфахівців. У центральному органі виконавчої влади з урахуванням специфіки його діяльностіможуть утворюватися й інші дорадчі та консультаційні структури.
Центральний органвиконавчої влади є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установахбанків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Загальний адміністративно-правовийстатус кожного з трьох зазначених видів центральних органів виконавчої влади визначеноУказом Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від15 грудня 1999 р. № 1572 (в редакції від 15 січня 2002 p.) та «Про зміни у структуріцентральних органів виконавчої влади № 1573 від 15.05.2007 року
/>/>Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральнихорганів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначенійсфері діяльності. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідаєза розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує вжиття центральнимиорганами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймаєрішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів за поданням державного секретаряміністерства. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворенихним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питаньбез погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавствав межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети і стратегічні напрямироботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Порядок виконання обов'язківміністра у разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний комітет(державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовуєі координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів.Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державноїполітики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізаціюу визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузевукоординацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державнийкомітет (державну службу) очолює його голова.
Центральний органвиконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавствомУкраїни особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальнийпорядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, атакож призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральнийорган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.
Спрямування і координаціядіяльності інших центральних органів виконавчої влади реалізується міністром шляхомвизначення у спеціальному директивному наказі стратегії діяльності та основних завданьцих органів, що випливають з Програми діяльності Кабінету Міністрів України та одержаннявід них щорічних звітів про результати їх діяльності в межах, визначених спеціальнимдирективним наказом міністра.
Центральні органивиконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуютьсяі ліквідовуються у порядку, встановленому законодавством.
Керівників територіальнихорганів міністерства призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядкуміністр, іншого центрального органу виконавчої влади — керівник цього органу.
Для забезпечення реалізаціїдержавної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управлінняними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусому межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти(служби).
Утворення департаменту(служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердженняположення про департамент (службу) здійснює Президент України.
Основою безпосередньогоадміністративно-правового статусу конкретного центрального органу виконавчої владиє положення про нього. У такому положенні визначаються сфери управління, які підвідомчіоргану, його завдання, повноваження галузевого і міжгалузевого характеру, основніметоди і форми діяльності.
Структуру міністерствазатверджує міністр за пропозицією державного секретаря міністерства. Структуру іншогоцентрального органу виконавчої влади затверджує його керівник.
Штатний розпис, кошторисвидатків іншого центрального органу виконавчої влади затверджує керівник цього органуза погодженням з Міністерством фінансів України.
Центральні органивиконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуютьсяі ліквідовуються у порядку, встановленому законодавством.
Керівників територіальнихорганів міністерства призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядкуміністр, іншого центрального органу виконавчої влади — керівник цього органу.
Для забезпечення реалізаціїдержавної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управлінняними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусому межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти(служби).
Утворення департаменту(служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердженняположення про департамент (службу) здійснює Президент України.
3.Адміністративно — правовий статус МВС України
Адміністративно –правовий статус МВС України закріплено в Положенні про Міністерство внутрішніх справУкраїни, яке затверджено Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. за № 1138/2000.
Відповідно до ньогоМіністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчоївлади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МВС України — головний(провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань формуванняі реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересівсуспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби зі злочинністю,охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожньогоруху та пожежної безпеки, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.
Положення чітко визначаєправову основу діяльності МВС України. Це Конституція України, закони України, актиПрезидента України, Кабінету Міністрів України, а також Положення про Міністерствовнутрішніх справ України.
Цей документ наголошує,що у межах своїх повноважень МВС України:
а) організовує виконанняактів законодавства України і здійснює контроль за їх реалізацією;
б) узагальнює практикузастосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляєпропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їхна розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.
Конкретизованими завданнямиМВС України, як центрального органу виконавчої влади, є:
— організація і координаціядіяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересівсуспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку ізабезпечення громадської безпеки;
— участь у розробленніта реалізації державної політики щодо боротьби зі злочинністю;
— забезпечення запобіганнязлочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини,вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;
— організація охоронита оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об'єктів;
— забезпечення реалізаціїдержавної політики з питань громадянства;
— забезпечення проведенняпаспортної, реєстраційної та міграційної роботи;
— організація роботи,пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки;
— здійснення на договірнихзасадах охорони майна всіх форм власності;
— визначення основнихнапрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичноїта практичної допомоги;
— забезпечення додержаннязаконності в діяльності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніхсправ, працівників і військовослужбовців системи Міністерства;
— підготовка органіввнутрішніх справ та внутрішніх військ для інтеграції України до Європейського Союзутощо.
Відповідно до завданьПоложення визначило функції МВС України.
Як центральний органвиконавчої влади МВС здійснює такі функції:
1) забезпечує реалізаціюдержавної політики щодо боротьби зі злочинністю;
2) визначає основнінапрями діяльності підпорядкованих йому органів, підрозділів, установ та ефективнізасоби і методи виконання покладених на них завдань;
3) організовує роботуорганів внутрішніх справ, пов'язану з охороною громадського порядку, запобіганнямадміністративним правопорушенням, їх припиненням та забезпеченням провадження усправах щодо правопорушень, розгляд яких законом покладено на ці органи;
4) організовує здійсненняорганами внутрішніх справ профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо запобіганнязлочинам, їх виявлення, припинення і розкриття, провадження дізнання і попереднього(досудового) слідства у справах про злочини, розслідування яких законом покладенона ці органи;
5) здійснює у випадках,передбачених законодавством України, спеціальні заходи щодо забезпечення безпекипрацівників суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, органівдержавної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони,державної лісової охорони, Антимонопольного комітету України, їх близьких родичів,а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;
6) виявляє, розкриваєі розслідує злочини, що мають міжрегіональний і міжнародний характер, веде боротьбуз організованою злочинністю, наркобізнесом і злочинами у сфері економіки;
7) забезпечує профілактикуправопорушень, вносить центральним і місцевим органам виконавчої влади, підприємствам,установам і організаціям подання щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненнюправопорушень, організовує проведення серед населення роз'яснювальної роботи з питаньохорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю;
8) бере участь у наукових,кримінологічних і соціологічних дослідженнях, розробленні на основі їх результатівдержавних програм боротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку;
9) вживає разом зіншими державними органами заходів щодо запобігання дитячій безпритульності та правопорушеннямсеред неповнолітніх;
10) організовує іпроводить розшук громадян у випадках, передбачених законодавством України та міжнароднимидоговорами;
11) організовує інформаційно-аналітичнезабезпечення діяльності органів внутрішніх справ, формує центральні довідково-інформаційніфонди, веде оперативно-розшуковий та криміналістичний облік, у межах своїх повноваженьскладає державну статистичну звітність;
12) організовує проведенняусіх видів експертизи у кримінальних справах та криміналістичних досліджень за матеріаламиоперативно-роз-шукової діяльності, забезпечує у встановленому порядку участь спеціалістівекспертної служби у слідчих діях, організовує проведення на договірних засадах відповіднихвидів експертизи і досліджень на замовлення фізичних і юридичних осіб;
13) бере участь уресоціалізації осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі;
14) забезпечує функціонуваннядозвільної системи, здійснює контроль за придбанням, зберіганням, носінням і перевезеннямзброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодозберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, за відкриттям і функціонуваннямоб'єктів, де вони використовуються;
15) організовує роботуДержавної автомобільної інспекції, забезпечує реєстрацію та облік автомототранспортнихзасобів, разом з іншими державними органами вживає заходів щодо забезпечення безпекидорожнього руху; контролює проведення іншими центральними органами виконавчої владиі транспортними організаціями роботи, спрямованої на запобігання дорожньо-транспортнимпригодам;
16) організовує надоговірних засадах охорону майна всіх форм власності, охороняє та обороняє особливоважливі державні об'єкти, разом із заінтересованими державними органами проводитьроботу з підвищення надійності охорони цих об'єктів;
17) забезпечує охоронудипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на територіїУкраїни;
18) здійснює контрольза додержанням громадянами паспортних правил, правил в'їзду, виїзду, перебуванняв Україні і транзитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства;
19) організовує здійсненнязаходів щодо рятування людей, охорони їх безпеки, забезпечення громадського порядку,збереження майна в разі стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф та щодо ліквідаціїїх наслідків;
20) забезпечує участьорганів внутрішніх справ у межах їх повноважень у здійсненні заходів щодо охоронидовкілля;
21) забезпечує високубойову і мобілізаційну готовність органів внутрішніх справ та внутрішніх військ,бере відповідно до законодавства участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайногостану в разі його введення на території України або в окремих її місцевостях;
22) бере участь урозробленні проектів міжнародних договорів України з питань боротьби зі злочинністю,забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України,згідно з законодавством укладає з відповідними органами іноземних держав угоди проспівробітництво у сфері боротьби зі злочинністю та з інших питань, Що належать дойого компетенції;
23) вживає заходівщодо реалізації галузевого співробітництва України з Європейським Союзом, у межахсвоїх повноважень забезпечує виконання Українською стороною зобов'язань за Угодоюпро партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, іншими міжнароднимидоговорами України, адаптацію законодавства України до законодавства ЄвропейськогоСоюзу, здійснює інші заходи щодо інтеграції України до Європейського Союзу;
24) розробляє й організовуєвиконання програм кадрового забезпечення органів внутрішніх справ та внутрішніхвійськ, вживає заходів щодо додержання дисципліни і законності в їх діяльності;організовує роботу навчальних закладів, наукових установ, що належать до сфери йогоуправління;
25) вживає відповіднодо законодавства заходів щодо забезпечення правового і соціального захисту осібрядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовцівта працівників внутрішніх військ, пенсіонерів із числа військовослужбовців та осібрядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, членів їхніх сімей, розробляєпропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відповідних органів;
26) організовує увстановленому порядку матеріально-технічне забезпечення діяльності органів і підрозділіввнутрішніх справ, установ і організацій, що належать до сфери його управління, внутрішніхвійськ, контролює правильність використання ними матеріально-технічних ресурсіві коштів;
27) організовує всистемі МВС України роботу з питань фінансування, праці, заробітної плати, економічногопрогнозування, бухгалтерського обліку і звітності, контрольно-ревізійної діяльності;
28) вносить відповідниморганам виконавчої влади пропозиції щодо будівництва об'єктів адміністративного,виробничого, соціально-побутового, військового призначення та житла для забезпеченнядіяльності його системи, здійснює контроль за цим будівництвом;
29) бере участь уформуванні науково-технічної політики у сфері діяльності органів внутрішніх справ;організовує і координує впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду,забезпечує розроблення озброєнь, спеціальних, технічних і криміналістичних засобівдля органів внутрішніх справ та внутрішніх військ;
30) організовує ізабезпечує функціонування відомчої мережі зв'язку;
31) забезпечує у випадках,передбачених законодавством, ліцензування окремих видів господарської діяльності;
32) організовує роботуз підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів у навчальнихзакладах та наукових установах, що належать до сфери його управління;
33) організовує діяльністьзакладів охорони здоров'я, що належать до сфери його управління;
34) забезпечує реалізаціюдержавної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральномуапараті Міністерства, в органах внутрішніх справ і внутрішніх військах.
Ефективне виконанняфункцій забезпечується системою прав, які надані МВС.
Безпосередньо МВСУкраїни має право:
1) представляти КабінетМіністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладанняміжнародних договорів;
2) одержувати у встановленомузаконодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органівмісцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, документиі матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
3) залучати спеціалістівцентральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій(за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
4) перевіряти додержанняцентральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,підприємствами, установами і організаціями та громадянами правил пожежної безпеки,безпеки дорожнього руху, дозвільної системи;
5) скликати у встановленомупорядку наради з питань, що належать до його компетенції;
6) займатися відповіднодо законодавства господарською діяльністю.
Положенням передбачено,що МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у встановленомупорядку головні управління МВС України, управління МВС України в областях, містіСевастополі та на транспорті, районні, районні у містах, міські управління і відділи,а також підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління.
Врегульовано стосункиМВС України з іншими суб'єктами, які беруть участь у правоохоронній діяльності.Так, під час виконання покладених на нього завдань МВС взаємодіє з іншими центральнимита місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а такожз відповідними органами іноземних держав. У випадках, передбачених законодавством,рішення МВС України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органамивиконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установамиі організаціями та громадянами. МВС України в разі потреби видає разом з іншимицентральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.
Положення підкреслює,що МВС України очолює Міністр, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністраУкраїни і звільняє з посади Президент України, а також встановлює його компетенцію.Відповідно до нього, Міністр внутрішіх справ:
1) керує Міністерством,несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом МіністрівУкраїни за розроблення і реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свободгромадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадськогопорядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, виконання Міністерствомсвоїх завдань і функцій;
2) спрямовує і координуєяк член Кабінету Міністрів України здійснення центральними органами виконавчої владизаходів з питань, віднесених до його відання, визначає на виконання вимог законодавствав межах наданих йому повноважень політичні пріоритети та стратегічні напрями роботиМіністерства, шляхи досягнення поставленої мети;
3) подає у встановленомупорядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів ПрезидентаУкраїни та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Міністерство;
4) затверджує програмиі плани роботи Міністерства та звіт про їх виконання;
5) підписує нормативно-правовіакти Міністерства;
6) приймає рішенняпро розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство, та затверджуєзвіт про виконання цих рішень;
7) погоджує проектизаконів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань,що належать до компетенції Міністерства;
8) погоджує здійсненняфункцій з управління майном, яке перебуває у сфері управління Міністерства;
9) вносить у встановленомупорядку подання щодо відзначення державними нагородами працівників органів внутрішніхсправ;
10) погоджує пропозиціїщодо: граничної чисельності працівників урядових органів державного управління,утворених у складі Міністерства; утворення, реорганізації, ліквідації територіальнихі на транспорті органів МВС України, а також підприємств, установ та організацій,що належать до сфери управління Міністерства, затвердження їх положень (статутів);
11) вносить пропозиціїдо Кабінету Міністрів України про утворення та ліквідацію вищих навчальних закладівМВС України;
12) призначає на посадита звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників територіальнихі на транспорті органів МВС України, а також підприємств, установ та організацій,що належать до сфери управління Міністерства;
13) вносить КабінетуМіністрів України пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації у складіМВС України урядових органів державного управління і подання про призначення напосади та звільнення з посад їх керівників;
14) присвоює у встановленомупорядку спеціальні звання особам рядового і начальницького складу органів внутрішніхсправ та військові звання військовослужбовцям внутрішніх військ, заохочує, притягаєїх до дисциплінарної відповідальності;
15) здійснює іншіповноваження відповідно до законодавства.
Для погодженого вирішенняпитань, що належать до компетенції МВС України, обговорення найважливіших напрямівйого діяльності в Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії),його перших заступників та заступників за посадою, інших керівних працівників Міністерства,а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВСУкраїни. Члени колегії затверджуються та звільняються від обов'язків Кабінетом МіністрівУкраїни за поданням Міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністра.
Для розгляду науковихрекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів діяльності органів внутрішніхсправ, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань у Міністерствіможуть утворюватися наукова рада, інші консультативні та дорадчі органи. Склад цихорганів та положення про них затверджує Міністр.
Гранична чисельністьпрацівників центрального апарату МВС України затверджується Кабінетом МіністрівУкраїни. Структуру центрального апарату МВС України затверджує Міністр. МВС Україниє юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного ГербаУкраїни і своїм найменуванням.

ВИСНОВКИ
До центральних органіввиконавчої влади віднесено: міністерства; державні комітети (державні служби); центральніоргани виконавчої влади зі спеціальним статусом. Провідне місце серед центральнихорганів посідають міністерства України. Особи, що їх очолюють — міністри — входятьдо складу Кабінету Міністрів і безпосередньо беруть участь у формуванні державноїполітики в країні. Міністерства є єдиноначальними органами, тобто адміністративно-правовийстатус міністерства уособлюється посадою міністра. Суттєвою особливістю адміністративно-правовогостатусу міністерств є надане окремим міністрам право здійснювати функцію КабінетуМіністрів щодо спрямування і координації діяльності інших ЦОВВ. Міністерства у межахсвоїх повноважень видають (у вигляді наказів міністра) загальнообов'язкові нормативно-правовіакти. Державні комітети (державні служби) — це центральні органи виконавчої влади,які на відміну від міністерств, безпосередньо не формуючи урядову політику, покликанісприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконанняфункцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи функціонального характеру.Державні комітети очолюють голови, які не входять до складу Кабінету Міністрів.Діяльність державних комітетів спрямовують і координують Прем'єр-міністр України,віце-прем'єр-міністри чи відповідні міністри. Державні комітети — органи єдиноначальні.В межах своєї компетенції вони можуть видавати загальнообов'язкові нормативно-правовіакти. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом — це відносно новийвид ЦОВВ, утворений згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні. Їх особливістьполягає в тому, що вони мають визначені Конституцією та законодавством України специфічнізавдання та повноваження; щодо них може встановлюватися спеціальний порядок утворення,реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення ізвільнення керівників, вирішення інших питань. Центральні органи виконавчої владивсіх видів у процесі розв'язання покладених на них завдань взаємодіють з іншимицентральними і місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної РеспублікиКрим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні (місцеві) органи,які в сукупності становлять систему відповідного ЦОВВ.
Міністерство внутрішніхсправ України (далі — МВС) є центральним органом виконавчої влади, який реалізуєдержавну політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільстваі держави від протиправних посягань, організує і координує діяльність органів внутрішніхсправ щодо боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку і забезпеченнягромадської безпеки. Правові основи організації та діяльності МВС визначаються Конституцієюі законами України, Положенням про МВС, затвердженим Указом Президента України від17 жовтня 2000 р.
Із проведенням зміндо Конституції України, Президент України був суттєво обмеженим у можливості впливуна виконавчу гілку влади, за ним залишили право вносити за пропозицією коаліціїдепутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністраУкраїни та подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордоннихсправ України. І хоча за законом про КМУ від 16 травня 2008 року № 279-VI Кабінет МіністрівУкраїни відповідальний перед Президентом, останній суттєвих важелів впливу на ньогоне має. З огляду на це, на даний час і відбувається у нашій Державі криза влади,так як Президента вочевидь не задовольняє те становище, в яке його поставила конституційнареформа, перетворивши по суті із «голови» виконавчої влади у статиста, якому, виходячиіз принципу системи ваг та противісів дали на відкуп хоч якусь можливість впливатина формування зовнішньої політики Держави та утримувати в своїх руках армію. Якбине це, то напевно роль Президента зводилась лише у представницьких функціяіх, алеяк же важко втрачати владу! От і маємо те, що маємо.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України: прийнятана п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р в редакції закону № 2222-IVвід 08.12.2004 р.
2. Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 28.10.1998р. «Про концепцію розподілу між центральними і місцевимиорганами виконавчої влади повноважень з управління об’єктами державної власностіта заходи щодо її реалізації». Урядовий кур’єр, 1998р., 5 листопада
3. Закон України «Про міліцію»від 10.12.1992р.
4. Указ Президента України «Прозміну структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999р. №1573/99.
5. Положення «Про Міністерствовнутрішніх справ України» затверджений Указом Президента України від 17.10.2000р.№1138/2000.
6. Указ Президента України «Про Загальнеположення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України»від 12 березня 1996 року N 179/96.
7. Указ Президента України «Питання Міністерствааграрної політики України» від 7 червня 2000 року N 772/2000
8. Указ Президента України «Про Міністерствоекономіки України» від 23 жовтня 2000 року N 1159/2000
9. Указ Президента України Про Положенняпро Міністерство охорони здоров'я України від 24 липня 2000 року N 918/2000
10. Указ Президента України «Про Положення про Міністерство Україниз питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильськоїкатастрофи від 10 жовтня 2005 року N 1430/2005
11. Указ Президента України «Про Міністерствопалива та енергетики України від 14 квітня 2000 року N 598/2000.
12. Указ Президента України «Про Положенняпро Міністерство промислової політики України від 21 вересня 2001 року N 849/2001
13. Указ Президента України «Про Положенняпро Міністерство транспорту та зв'язку України» від 27 серпня 2004 року N 1009/2004
14. Указ Президента України «Про затвердженняПоложення про Міністерство юстиції України від 30 грудня 1997 року N 1396/97
15. Указ Президента України «Про Положенняпро Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України»від 19 грудня 2005 року N 1801/2005
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 960 «Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України»
17. Указ Президента України «Про Положенняпро Міністерство культури і туризму України» 2 грудня 2005 року N 1688/2005
18. Указ Президента України «Про затвердженняположень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України»від 21 серпня 1997 року N 888/97
19. Указ Президента України «Про Положенняпро Міністерство праці та соціальної політики України» від 30 серпня 2000 року N1035/2000
20. Указ Президента України «Про МіністерствоУкраїни у справах сім'ї, молоді та спорту» від 18 серпня 2005 року N 1176/2005
21. Указ Президента України «Про Положенняпро Міністерство фінансів України» від 26 серпня 1999 року N 1081/99
22. Указ Президента України «Про Положенняпро Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населеннявід наслідків Чорнобильської катастрофи» від 10 жовтня 2005 року N 1430/2005
23. Указ Президента України «Про Положенняпро Міністерство охорони навколишнього природного середовища України» від 27 грудня2005 року N 1842/2005
24. Колиушко І., Аверянов В. «Реформуванняцентральних органів: від концепції до законодавчого втілення». Голос України,1998р., 29 грудня.
25. «Концепція адміністративноїреформи в Україні» від 27.07.1998р. №810/98
26. Адміністративне право України/ За заг. Ред… Ю.П. Битяка. – Харків, 2000. – С. 146