Міністерство освіти та науки України
Навчальний центр Миколаївського комплексу
Одеської національної юридичної академії
КУРСОВА РОБОТА
по кримінальному праву
на тему:
УМИСНЕ ВБИВСТВО
Виконала:
Студентка 2-го курсу
денної форми навчання 22 группи
Тилту Оксана Леонідівна
Навчальний керівник:
старший викладач
Бідей Олександр Миколайович
Миколаїв – 2006 р.
ЗМІСТ :
Вступ………………………………………………………………………… 3
Розділ 1.Злочинипроти життя………………………………………… 4
Розділ 2. Поняттяумисного вбивства та його класифікація…… .6
2.1 Умисневбивство, вчинене у стані сильного
душевногохвилювання……………………………… ...15
2.2 Кваліфікаціяумисного вбивства при перевищенні
межнеобхідної оборони……………………………… .17
2.3Кримінально-правова характеристика умисних
вбивств, вчиненихна замовлення…………………… 22
Розділ 3.Попередження умисних вбивств………………………… .26
Розділ 4. Питаннякараності умисних вбивств за Кримінальним
кодексом України…………………………………………… .30
Висновки………………………………………………………………… ...35
Списоквикористаної літератури…………………………………… ...37
ВСТУП
Охорона особи єнайважливішим завданням держави. В ст. 3 Конституції України сказано: „Людина, її життя та здоров’я, честь та гідність, недоторканість та безпека вважаютьсяв Україні найвищою соціальної цінністю”, вперше в статі 27 нашої Конституціїзаписано: „Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бутисвавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини”. Ценайтяжчий злочин проти життя людини, тому рішуча боротьба з вбивствами єважливим завданням правоохоронних органів.
Багато галузейправа ставлять своїм завданням охорону особистості. Виконувати його такримінальне законодавство України, так, в ст. 1 КК на рахунку першочерговихзавдань кримінального закону визначається правове забезпечення охорони прав тасвобод людини і громадянина.
Злочинипроти життя
На життя особипосягає найтяжчий злочин – убивство. Убивством у кримінальному правіназивається протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншоїлюдини.
КонституціяУкраїни закріплює невід’ємне право на життя кожноїлюдини і встановлює обов’язок держави захищати життялюдини (ст. 27). Вбивство позбавляє потерпілого найціннішого блага – життя.Вбивство заподіює надзвичайно тяжку шкоду не тільки потерпілому, але і йогорідним та близьким. Разом з тим невинне (casus) чи легальне (наприклад, у станінеобхідної оборони, під час війни) позбавлення життя, не є вбивством.
Убивство – цезаподіяння смерті іншій особі. Самогубство або замах на самогубство вбивствомне визнається, оскільки об’єктомвбивства може бути тільки життя іншої людини щодо вбивці. Але сприяннясамогубству чи допомога самогубцеві у досягненні ним цієї мети визнаєтьсясприянням смерті іншій людині. Сприяння самогубству утворює злочин,передбачений ч.5 ст.27 і ч.1 чи ч.2 ст.115 КК України.
Об’єктом вбивства є життя. Вбивство можебути вчинене не тільки стосовно живої людини незалежно від її віку, стануздоров’я, громадського стану чивластивостей її особи.
Життя як об’єкткримінально-правової охорони містить у собі суспільні відносини, існуючі зприводу охорони життя у біологічному розумінні. Якраз тому, що об’єкт посяганняпри вбивстві – не тільки біологічна особистість, але й певна сукупністьсуспільних відносин, спрямованих на охорону цієї особистості ( у кожному разі,у кожному певному випадку ця сукупність буває різноманітною і особливою).Кримінальний закон містить цілу низку кримінально-правових норм, що охороняютьці відносини – ст.115-119 КК.
Життя людинипочинається з фізіологічних пологів. Початок фізіологічних пологів – це якразтой момент, коли закінчився розвиток плоду, він дозрів для самостійного життяпоза тілом матері, тобто з’являєтьсянове життя, новий громадянин заявляє про себе. З цього моменту кримінальнийзакон і повинен брати життя цього громадянина під свою охорону.
Посягання, якіспрямовані на заподіяння смерті плода до початку фізіологічних пологів,кваліфікуються як аборт (ст. 134 КК).
Для поняттявбивства важливим є також визначення моменту закінчення життя, оскількинавмисні дії, які могли заподіяти смерть, щодо вмерлого (трупу)кваліфікуютьсяяк замах на вбивство. До недавнього часу у медичній науці і судовій практицінастання смерті пов’язувалось із діяльністю серця. Але розвиток медичної наукиі техніки надав можливість поновлювати дихання і роботу серця через навітьтривалий час. Тому тепер у медичній практиці настання смерті пов’язується не з роботою серця, а знезворотними процесами у головному мозку і центральній нервовій системі.1
З настаннямсмерті посягання на життя вважається закінченим, тобто воно містить всі ознакискладу закінченого злочину.
Кримінальнавідповідальність за вбивство настає з чотирнадцяти років (ч.2 ст. 22 КК). Суб’єктом злочинів, передбачених ст. 115-119КК, визнаються особи, яким до моменту вчинення вбивства уже виповнилось 14років. Цей вік настає з наступної доби після дня народження. За відсутності вособи документів, що підтверджують її вік, проводиться судово-медичнаекспертиза для встановлення віку, а в необхідних випадках – і для визнання їїосудності.
/>
1 Громов А.П. Курс лекций посудебной медицине. — М., Медицина, 1990.
Поняттяумисного вбивства та його класифікація
Головнийзагальний склад злочину про відповідальність за вбивство містить ч. 1 ст. 115КК. Ця норма передбачає відповідальність за вбивство, яке характеризуєтьсявідсутністю як обтяжуючих обставин, які перелічені у ч. 2 ст. 115 КК, так іпом’якшуючих обставин, передбачених ст. 116-118 КК України.
За ч. 1 ст. 115КК, наприклад, були кваліфіковані дії Х., яка вбила свого чоловіка. Булодоведено, що її чоловік п’яний прийшов додому і почавлаятися і ганятися за нею. Х. Побігла сховатися до сусідів. Вночі вонаповернулася додому, побачила, що чоловік спить, взяла сокиру і вдарила його поголові, від чого він помер.1
Вбивство зіспонукань помсти кваліфікується за ч. 1 ст. 115 КК лише у тих випадках, колимета помститися виникла з особливих неприязних відносин між винним тапотерпілим. Якщо ж помста виникла у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку, то вбивство кваліфікується зап. 8 ч. 2 ст. 115 КК.
Різновидомвбивства з помсти є вбивство із ревнощів. Таке вбивство кваліфікується також зач. 1 ст. 115 КК незалежно від того, були підстави до ревнощів чи ні.
У всіх випадках,коли умисне вбивство було вчинене без перелічених у ст. 115-118 КК обтяжуючихчи пом’якшуючих обставин, воно підлягає під ознаки ч. 1 ст. 115 КК України (занесплату боргу, із почуття жалю до потерпілого, з використанням безпорадногостану потерпілого тощо).
Відповідальністьза умисне вбивство, передбачене ч. 1 ст. 115 КК, настає з чотирнадцяти років(ч. 2 ст. 22 КК).
/>
1 Радянське право. – 1988. — №6
Карається умисне вбивство за ч. 1 ст. 115 ККУкраїни позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.
Частина 2 ст. 115КК передбачає кримінальну відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючихобставинах.
Обтяжуючимиобставинами ч. 2 ст. 115 КК є :
Умисневбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК). Таке вбивство характеризується одним(єдиним) умислом на вбивство двох (або більше) потерпілих, тобто винний маєнамір і мету вбити двох або більше осіб.
Вбивство двох чибільше потерпілих може бути вчинене одночасно або в різний час. Ця обставинавирішального значення не має. Головне, що поєднує вбивство двох чи більше осібу п. 1 – це єдність умислу таких дій. За відсутності єдності умислу на вбивстводвох чи більше осіб злочин кваліфікується як повторне вбивство. За п. 1кваліфікуються і ті випадки, коли після вбивства однієї особи винний вчинивзамах на вбивство іншої особи або коли вбивству передував замах на вбивстводругої людини, якщо всі ці дії (обидва злочини) охоплювались одним умислом.
Разом з тим приспрямованості умислу на вбивство двох або більше осіб вбивство одного з них ізамах на життя іншого не може вважатися закінченим злочином, вбивством двох чибільше осіб, бо злочинний намір вбити двох чи більше не був здійсненим запричин, від волі винного незалежних. Тому такі дії кваліфікуються за ч. 1 ст.115 чи ч. 2 ст. 115 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.
Замах на вбивствокількох осіб кваліфікується за ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК. Додатковокваліфікувати за ст. 15 і п. 5 ч. 2 ст. 115 КК немає потреби, якщо спосібзаподіяння смерті був небезпечний тільки для цих потерпілих. Убивство двох абобільше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК) відрізняється від вбивства способом, що бувнебезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК), суб’єктивно: за п.1ч. 2 ст. 115 КК дії кваліфікуються при намірі винного вбити кількох осіб, а зап. 5 ч. 2 ст. 115 КК – тоді, коли його умислом охоплювалося заподіяти смерть одному,а щодо інших потерпілих винний діяв необережно – вчинив необережне вбивство(ст. 119 КК) чи поставив потерпілих у небезпечне для життя становище (ст. 135КК), окрім жертви.
Вбивство двохосіб не може підпадати під ознаки п. 1 ч. 2 ст. 115 КК якщо одне з них булонеобережним (ст. 119 КК) або вчинене при перевищенні меж необхідної оборони(ст. 118 КК), чи в стані фізіологічного афекту (ст. 116 КК).
Умисневбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного була у станівагітності (п.2 ч. 2 ст. 115 КК).
Для кваліфікаціївбивства за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК не мають значення :
а) взаємостосункивинного і потерпілої (чоловік чи жінка, знайомі,
друзі, закоханічи зовсім незнайомі);
б) звідки винномубуло відомо про вагітність потерпілої;
в) строквагітності;
г) мотививбивства (помста, ревнощі, хуліганство).
За відсутностідоказів тому, що винний безсумнівно знав про вагітність потерпілої, його дії непідпадають під ознаки п. 2 ч. 2 ст. 115 КК. У таких випадках застосовується ч.1 ст. 115 КК України.
Малолітньоювизнається дитина віком до 14 років. Життя дитини починається післяфізіологічних пологів. Вбивство малолітньої дитини теж кваліфікується за п. 2ч. 2 ст. 115 КК лише у випадках, коли винний усвідомлював або мігусвідомлювати, що потерпілою є малолітня дитина, тобто такою, що не досяглавіку 14 років. Якщо винна особа сумлінно помилялася, тобто не усвідомлювала іза обставинами не могла усвідомлювати віку дитини, то відповідальність настаєза ч. 1 ст. 115 КК.
Умисневбивство заручника (п. 3 ч. 2 ст. 115 КК).
Заручникомназивається особа, яку захопили і утримують проти її волі з метою примуситиродичів затриманого, державну чи іншу установу чи організацію, посадову чиякусь фізичну особу задовольнити вимоги винного за умови звільнення затриманоїособи
(ч. 1 ст. 147 КК).
Умисне вбивстводвох заручників, чи з особливою жорстокістю, чи з корисливих мотивів, абовчинене на замовлення, або за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується зап. 1, 4, 6, 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК.
Умисневбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК).
У п. 4 ч. 2 ст.115 КК йдеться не про жорстокість взагалі, бо вбивство – це завжди актжорстокості, а про особливу жорстокість, коли жертві були заподіяні особливімуки (безпосередньо перед вбивством чи під час його), особливі страждання, абоколи винний застосував тортури, мордування, мучено діючу отруту чи спричинивпотерпілому безліч поранень. Особлива жорстокість може визначитися у нещадностідо жертви, глумі над мерцем, заподіянні особливо тяжких страждань присутнім привбивстві близьким чи рідним потерпілого.
За п. 4 ч. 2 ст.115 КК були кваліфіковані дії М., який під час сварки облив свою коханкубензином, підпалив і замкнув її в хаті. У потерпілої було опалено 95 % тіла,від чого вона померла у лікарні. 1
Не можевизнаватися особливою жорстокістю знищення мерця (трупа), а також сама по собі множина(безліч) заподіяних потерпілому поранень.
Вбивствовчинене способом, небезпечним для багатьох інших осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК) має місцетоді, коли винний здійснював намір на вбивство певної особи і при цьомурозумів, що він застосовує такий спосіб, який небезпечний для життя не тількиоднієї людини. Такими способами можуть бути: постріл у натовп або застосуваннядля вбивства вогню (пожежі), води (затоплення), спорудження різних пасток тощо.
/>
1 Практика судів України вкримінальних справах. – К., 1993. – С.88-89.
Пунктом 5 ч. 2ст. 115 КК вбивство охоплюється у тих випадках, коли небезпека для інших осіб,крім жертви, була реальною, тобто дії винного могли заподіяти їм шкоду(здоров’ю чи життю). Якщо при вбивстві способом, небезпечним для багатьох осіб,були спричинені тілесні ушкодження або заподіяна смерть іншим особам, то вонокваліфікується, крім п. 5 ч. 2 ст. 115 КК, також і за п. 1 цієї статті чи застаттями, які передбачають відповідальність за тілесні ушкодження.
Вбивство ізкорисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) – це вбивство з метою отримати майно чи майновіприбутки або права. Це може бути також намір звільнитися від майнових витрат.Це може бути і вбивство за винагороду, чи з метою отримання грошей, права нажитло, або з метою звільнитися від сплати аліментів на утримання дитини, чикогось іншого з утриманців. Особливість корисливого вбивства полягає в тому, щоєдиною перешкодою отримати майнову вигоду чи право на неї є потерпілий, і знастанням його смерті ця перешкода усувається. Для застосування п. 6 ч. 2 ст.115 КК не має значення, вдалося винному одержати майнову чи іншу винагороду чині. Але п. 6 ч. 2 ст. 115 КК не може застосовуватися у тих випадках, коливбивець не може одержати майнову вигоду від вчиненого ним убивства, наприклад,звільнитися від сплати боргу.
Не підпадає підознаки п. 6 ч. 2 ст. 115 КК також убивство дружини з метою звільнитися від неї,бо головним мотивом цього злочину є не корисливий мотив, а мета таким чиномрозірвати шлюб.
Особливістькорисливого вбивства полягає в тому, що його мотив виникає до вчинення злочину,а вбивство є лише здійсненням цього наміру з таких спонукань. Якщо ж намірзаволодіти майном потерпілого виник у момент убивства або відразу ж післявбивства, то воно не може кваліфікуватися за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. Такевбивство кваліфікується як вчинене без обтяжуючих обставин, а привласнене післявбивства майно – як крадіжка за ст. 185 КК.
Корисливевбивство за багатьма ознаками схоже на вбивство при розбої, що утворюєсукупність злочинів (п. 6 ч. 2 ст. 115 та ст. 187 КК).
Відрізняються цізлочини тим, що при корисливому вбивстві:
а) намір отриматимайнову вигоду внаслідок вбивства виникає до вчинення вбивства. При розбоївинний нападає з метою заволодіти майном потерпілого, яким при розбої буває випадкова,незнайома особа. Вбивство з корисливих мотивів частіше буває вчиненим щодознайомих осіб;
б) корисливевбивство вчиняється також з метою отримання майнових прав або майна умайбутньому (наприклад, права на житло чи спадкоємство), тоді як при розбої цезовсім неможливо. При розбої винний прагне заволодіти майном негайно і тількитим, яке перебуває у потерпілого чи при ньому.
Умисневбивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК) характерне тим, що воно вчинюється, як може здатися, безвидимих істотних причин, але з явною неповагою до суспільства. Винний вчинюєдії винятково цинічні чи особливо зухвалі. Його поведінка є відвертий викликгромадському порядку й обумовлена бажанням протиставити себе всім, хто йогооточує, показати всім свою зневагу до них. У багатьох випадках вбивство зхуліганських спонукань є кульмінацією хуліганської поведінки винного.
У тих випадках,коли конфлікт між винним і потерпілим виник на підставі хуліганських спонукань,а потім переріс в особисті неприязні стосунки між ними, то вбивство вже не можебути кваліфіковано за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, бо переважним уже був нехуліганський мотив, а мотив помсти.
Умисневбивство, особи чи її близького родича, вчинене у зв’язку з виконаннямпотерпілим службового або громадського обов’язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК) вчиняютьсяу тих випадках, коли намір винного був викликаний службовою чи громадськоюдіяльністю потерпілого. Наприклад, вбивство громадянина, який намагавсяприпинити порушення громадського порядку, чи свідка за те, що він дав правдивіпоказання. Таке вбивство є помстою за суспільно корисливу діяльністьпотерпілого.
За п. 8 ч. 2 ст.115 КК кваліфікується вбивство лише у тих випадках, коли дії потерпілого булиправомірні. Якщо службова особа або громадянин діяли неправомірно, то вбивствоза таку діяльність підпадає під ознаки ч. 1 ст. 115 КК України.
Умисневбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК).
У п. 9 ч. 2 ст.115 КК України поєднані два самостійні різні мотиви вбивства, які визнаютьсязаконом кваліфікуючими обставинами вбивства. У деяких випадках вони можуть бутив сукупності, одночасно. Вбивство з метою приховати інший злочин припускаєвчинення винним до цього іншого злочину або замаху на злочин.
За п. 9 ч. 2 ст.115 КК України вбивство кваліфікується незалежно від того, чи вдалося винномудосягти мети – приховати попередній злочин, а також незалежно й від того, чиможна було таким чином злочин приховати.
Вбивство, з метоюприховати інший злочин, утворює з цим попереднім злочином сукупність і воникваліфікуються за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України та статтею, яка передбачаєвідповідальність за приховуваний злочин, наприклад, умисне вбивство з метоюприховати попередній вчинений розбій кваліфікуються за п. 9 ч. 2 ст. 115 та ч.2 ст. 187 КК України1.
Вбивство, з метоюполегшити вчинення іншого злочину, це є один із засобів усунути ту особу, яка,на думку винного, може перешкодити
здійсненню йогонаміру, наприклад, вбивство охоронця майна.
/>
1 п. 15 Постанови ПленумуВерховного Суду України від 1 квітня 1994 р.- Практика судів України вкримінальних та цивільних справах. –К., 1995. – С. 91-92.
Вбивство,поєднане зі зґвалтуванням, або насильницьким задоволенням статевої пристрастінеприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК) містить у собі два різних самостійнихзлочини – вбивство і зґвалтування або насильницьке задоволення статевоїпристрасті неприродним способом. Поєднує їх лише те, що один із них(зґвалтування) є кваліфікуючою ознакою другого (вбивства).
Вбивство,поєднане зі зґвалтуванням чи насильницьким задоволенням статевої пристрастінеприродним способом, вчинюється як під час зґвалтування чи замаху на нього,так і після зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрастінеприродним способом. В усіх випадках ці злочини утворюють сукупність ікваліфікуються за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК та ч. 4 ст. 152 чи ч. 3 ст. 153 ККУкраїни.
Якщо зґвалтуваннячи насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом буловчинене групою осіб, то за вбивство, поєднане з ним, відповідають усіспівучасники, незалежно від того, чи всі вони мали статевий зв’язок з потерпілою.
Умисневбивство, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України).
Таке вбивствовизнається вчиненим за обтяжуючих обставин незалежно від мотивів вбивства(помста, ревнощі, кар’єризм тощо) і від того, хто був виконавцем і замовникомвбивства. Вбивство, вчинене на замовлення і за платню, кваліфікується засукупністю пунктів 6 та 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
Вбивством, учиненимна замовлення, називається умисне позбавлення життя потерпілого, здійсненеособою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення можемати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавецьзобов’язується позбавитипотерпілого життя, а замовник – вчинити або не вчинити в інтересах виконавцяпевні дії матеріального чи нематеріального характеру.
Умисневбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України).
Відповідальностіза вбивство, вчинене групою осіб, підлягають усі учасники групи незалежно відтого, хто безпосередньо заподіяв смерть потерпілому.
Умисне вбивство,вчинене за попередньою змовою групою осіб, має місце тоді, коли у позбавленніпотерпілого життя брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці двіі більше особи.
Якщо організованагрупа являє собою банду, відповідальність її членів настає за ст. 257 та п. 12ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності підстав – і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК1.
Частина 2 ст. 115КК містить вичерпний перелік обтяжуючих обставин, за наявності яких вбивствовизнається вчиненим при обтяжуючих обставинах і кваліфікується за ч. 2 ст. 115КК.
Вбивство за іншихобтяжуючих злочин обставин (наприклад, з використанням безпорадного станупотерпілого, своїх рідних – батька чи матір тощо), які у ч. 2 ст. 115 КК незгадані, кваліфікується за ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно зпринципом повноти осудності при кваліфікації вбивства, що містить декількаобтяжуючих обставин, злочин кваліфікується за всіма пунктами ч. 2 ст. 115 КК,які передбачають ці обставини.
Карається умисневбивство при обтяжуючих обставинах позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічнимпозбавленням волі з конфіскацією майна у випадках засудження за п. 6 ч. 2 ст.115 КК України.
/>
1 п. 17 Постанови ПленумуВерховного Суду України від 26 лютого 1999 р. „Про внесення змін і доповнень доПостанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. „Про судовупрактику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини”
Умисневбивство, вчинене у стані сильного душевного
хвилювання
Стаття 116 ККпередбачає кримінальну відповідальність за вбивство, яке було вчинене у станіфізіологічного афекту.
Афектом у психіатрії називаютьнайбільш сильні (найсильніші) і дуже різкі емоції та переживання – жах,лютість, відчай і т. ін.
У станіфізіологічного афекту самооцінка і самоконтроль поведінки значно затрудняються,зменшуються, але зовсім не виключаються, як під час патологічного афекту. Устані патологічного афекту людина нездатна ні розуміти своїх дій, а отже, ніконтролювати їх, ні керувати ними. У такому стані людина визнається неосудною(ст. 19 КК).
Вбивствовважається вчиненим у стані фізіологічного афекту за наявності таких умов:
1. Якщосильне душевне хвилювання (афект) виникло у відповідь на протизаконні діїпотерпілого і викликало намір убити його.
2. Якщофізіологічний афект виник: а) внаслідок насильства потерпілого над винним чийого рідними (близькими), але не надавало права на необхідну оборону чи крайнюнеобхідність; б) внаслідок тяжкої образи потерпілим винного – грубого іцинічного приниження гідності особи; в) внаслідок інших протизаконних або грубоаморальних дій потерпілого, якщо ці дії спричинили чи могли спричинити тяжкінаслідки для винного чи його близьких.
Судова практикавизнає, що викликати фізіологічний афект може подружня зрада, зрада закоханих.Афект можуть викликати і багаторазові протизаконні дії, остання з яких і сталапричиною афекту.
Таким чином, вбивствоу стані фізіологічного афекту є відповіддю на протиправні чи аморальні діїпотерпілого, і тому воно визнається вчиненим при пом’якшуючих обставинах. Наприклад,судова колегія з кримінальних справ Верховного Суду розглянула справу Н., якавбила свого чоловіка. Потерпілий систематично пиячив, бив свою дружину,приводив додому жінок. У день убивства він прийшов додому п’яний, почав вимагати, щоб дружиназадовольнила його статеву пристрасть неприродним способом, а коли вонавідмовилась, ударив її ногою в живіт. Н. схопила ніж і ударила ним чоловіка вгруди, від чого він помер. Верховний Суд ухвалив, що дії Н. слід кваліфікуватиза ст. 116 КК, оскільки вони були вчинені у стані сильного душевногохвилювання, викликаного тяжкою образою і протизаконним насильством з бокупотерпілого1.
Вбивство непідпадає під ознаки ст. 116 КК, якщо стан фізіологічного афекту був викликанийзаконними діями потерпілого, наприклад, взяттям під варту (ст. 155 КК),конфіскацією майна (ст. 59 КК), затриманням злочинця (ст. 38 КК) тощо.
Стаття 116 ККпередбачає відповідальність лише за умисне вбивство у стані фізіологічногоафекту. Всі інші випадки заподіяння кримінально караної шкоди у станіфізіологічного афекту – тілесні ушкодження, необережне вбивство –кваліфікуються за ст. 123 КК.
Відповідальнимиза ст. 116 КК є осудні особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилосячотирнадцять років.
Карається умисневбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, обмеженням волі настрок до п’яти років або позбавленнямволі на строк до п’яти років.
/>
/>1 ухвали судової колегії ВерховногоСуду України від 21 липня 1992 р. у справі К. та від 28 травня 1991 р. Усправі П.
Кваліфікаціяумисного вбивства при перевищенні меж
необхідної оборони
Склад злочинуумисного вбивства, передбачений ст.118 КК, є традиційним для законодавстваУкраїни. Він являє сукупність ознак убивства (ч.1 ст. 115 КК) і ознакперевищення меж необхідної оборони (ч. 3 ст. 36 КК, які розглянуті в Загальнійчастині кримінального права.
Для кваліфікаціїумисного вбивства як вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони,передусім необхідно встановити, що винний знаходився у стані необхідноїоборони, тобто смерть заподіяна особі, яка посягала на права та інтереси особи,суспільні інтереси та інтереси держави. При цьому повинні бути наявними умовиправомірності необхідної оборони, які відносяться до нападу, та порушені умови,які відносяться до захисту (має місце не перевищення меж необхідної оборони).
У п. 1 ПостановиПленуму Верховного Суду від 26.04.2002 року зазначено, що судам необхіднобеззастережно додержувати вимог ч. 3 ст. 27 Конституції України і ч. 2 ст. 36КК, враховуючи, що відповідно до закону кожна особа має право на необхіднуоборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання абозвернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади1.
Одне з питань, щостосується цієї проблеми. – кваліфікація дій осіб, які при виконанні службовихобов’язків вчинили вбивство внаслідок перевищення меж необхідної оборони.Вирішення таких питань на практиці ускладнюється тим, що такі факти ззовнінагадують перевищення влади, поєднане з насильством над особою, і тому ці діїіноді можуть бути кваліфіковані як злочин у сфері службової діяльності, хочамає місце вбивство внаслідок перевищення меж необхідної оборони, або у разіперевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, вчинене представникомвлади при виконанні службових повноважень.
/>1 Постанови ПленумуВерховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид./ За заг. ред. В.Т. Маляренка. –К., 2003. – 560 с.
КримінальнийКодекс України 2001 р. у ст. 118, окрім умисного вбивства при перевищенні межнеобхідної оборони, передбачає й таку ознаку, як перевищення заходів,необхідних для затримання злочинця. Однак вчинення умисного вбивства внаслідоквідвернення чи припинення посягання визнається правомірним, якщо не булиперевищенні межі необхідності, а вчинення умисного вбивства при затриманніособи, яка вчинила злочин, на мою думку, завжди має визнаватись перевищеннямзаходів, необхідних для затримання злочинця, оскільки визначена у законі метазатримання ( доставлення злочинця відповідним органом влади для здійсненняправосуддя) в такому разі не може бути досягнута1.
У КК України 2001р. враховано недоліки юридичної конституції складу злочину і в диспозиції ст.118 вказана форма вини – умисне вбивство при перевищенні меж необхідноїоборони, або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Цеположення має принципове значення, орієнтуючи правозастосовні органи на те, щовизнання спричинення смерті з необережності виключає кваліфікацію вбивства за ст. 118 КК. Це, можливо, повинно бути одним з основних критеріїв длявідмежування вбивств, передбачених статтями 118 і 119 КК.
Вбивство, вчиненепри перевищенні меж необхідної оборони, слід відрізняти від діянь, які потяглисмерть при уявній обороні.
Відповідальністьза шкоду, спричинену у стані уявної оборони, настає за загальними правиламивідповідальності при фактичній помилці. Якщо фактична помилка виключає умиселчи необережність, то усувається і кримінальна відповідальність за дії, вчиненів стані уявної оборони. Отже, і спричинення смерті у стані уявної оборони, колине встановлені ні умисел, ні обережність, не тягнуть кримінальної відповідальності.
/>
1Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-гевид., перероб. та доп. / Ред. С.С. Яценко. – К., 2002- 968 с.
Вбивство, вчиненепри перевищенні меж необхідної оборони у разі перевищення заходів, необхіднихдля затримання злочинця ( ст. 118 КК ), має ряд спільних ознак із вбивством,учинене у стані сильного душевного хвилювання ( ст. 116 КК ). Спільними для нихє об’єкт злочину, дія якавиражається у насильстві, вина, суб’єкт злочину. Схожою є і обстановка вчинення злочину, а точніше, йогопривід, яким у обох випадках є насильство, образа та інші протиправні діяння.Наявність великої кількості схожих ознак цих злочинів може призводити до такзваного їх змішування.
Як жерозмежовувати ці злочини?
1. Підставоюнеобхідної оборони є діяння, які мають досягти ступеня суспільної небезпечностізлочину, а стан сильного душевного хвилювання може бути викликанийпротизаконним насильством, тяжкою образою або систематичним знущанням. Прицьому тяжка образа або систематичне знущання необов’язкого повинні досягати ступенясуспільної небезпечності злочину, оскільки за будь-яку образу кримінальнавідповідальність не передбачена взагалі.
2. Часагресивної реакції на тяжку образу, протизаконне насильство чи систематичнезнущання також є розмежувальним критерієм названих злочинів.Однак вінне має універсального характеру. Стан необхідної оборони і перевищення її межможливі у процесі посягання, хоча особа, яка захищається, може і помилятися щодо моменту його закінчення.
3. Головнийрозмежувальний критерій вбивств, передбачених ст. 116 і 118 КК, викликаниходнаковим приводом лежить у суб’єктивнійстороні, а саме у мотивах їх вчинення, оскільки за формою вини ці злочиниможуть бути вчинені лише умисно. Вчиняючи умисне вбивство при перевищенні межнеобхідної оборони, особа керується мотивами необхідності захисту своїх абоіншої особи прав та законних інтересів, суспільних і державних інтересів.Мотивом убивства, передбаченого ст. 116 КК, можуть бути ревнощі, помста та іншіспонукання, які породжуються афектованим станом психіки суб’єкта. Метою вбивства, вчиненого приперевищенні меж необхідної оборони, є припинення наявного посягання абовідвернення посягання, яке створює загрозу негайного заподіяння шкодиохоронюваним законом інтересам. Мета захисту при вбивстві, вчиненого у станісильного душевного хвилювання відсутня1.
Вбивство приперевищенні меж необхідної оборони слід також відмежувати від простого умисноговбивства ( ч. 1 ст. 115 КК ) особа, яка перевищила межі необхідної оборони,керується необхідністю захисту від суспільно небезпечного посягання. Коли жнеобхідність захисту від суспільно небезпечного посягання минула, тоспричинення смерті особі, яка посягала, слід розцінювати як акт помсти –діяння, яке охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 115 КК.
Проблемною євідповідь на питання кваліфікації вбивства за ч. 1 ст. 115 КК чи за ст. 118КК, вчиненого під час бійки. В. Козак вважає, що є два варіанти, коли у бійкахможе виникнути стан необхідної оборони, який дає право на захист від протиправногопосягання: а) стан необхідної оборони особи, яка намагається відвернути бійку,а тому втягнута в неї; б) стан необхідної оборони для осіб, які захищаються2.
/>
1 СташисВ.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь,1996.
2 КозакВ.Н. Право граждан на необходимую оборону. – Саратов, 1992.
Насамперед слідпідкреслити важливість аналізу суб’єктивної сторони дій учасників бійки. Увипадках, коли особа, що вчинила вбивство
у бійці, дійснозазнала нападу, який загрожував її життю чи здоров’ю, і діяла з метою захисту від цьогонападу, можна говорити про стан необхідної оборони чи про перевищення її меж.
Одним з принципівКримінального права є індивідуалізація кримінальної відповідальності. Цеозначає, що солідарна відповідальність у Кримінальному праві недопустима.Виходячи з цього, співвиконавство при перевищенні меж необхідної оборони можемати місце у тих випадках, коли своїми діями кожна особа, яка відверталасуспільно небезпечне посягання, перевищила межі необхідної оборони. Отже,співвиконавство при перевищенні меж необхідної оборони не виключається.
Іноді на практицівиникає питання про правомірність застосування правил про необхідну оборону,коли особою, яка посягає, є особа, яка страждає на психічний розлад здоров’я. У літературі підхід до вирішенняцього питання є неоднозначним. У деяких випадках суди виходять із наявності чивідсутності інформації у особи, яка обороняється, про психічні захворюванняособи, яка нападає. А. Сахаров давав таку юридичну оцінку цієї ситуації:суспільно небезпечне посягання недоумкуватого повинно оцінюватися за правиламикрайньої необхідності, оскільки необхідна оборона має на увазі лише захист відзлочинців. Така позиція не відповідає положенням Кримінального закону. Засвоїми об’єктивними ознаками при виникненні стану необхідної оборони посяганнямає бути об’єктивно суспільно небезпечним, а суспільно небезпечним є не лишезлочин, а й діяння особи, яка страждає на психічні розлади здоров’я.
Кримінально-правовахарактеристика умисних вбивстввчинених на замовлення
Кримінальнийкодекс України 2001 року ( п. 11 ч. 2 ст. 115 ) передбачає відповідальність завчинення вбивства на замовлення. Ця кваліфікуюча ознака умисного вбивства упопередньому Кримінальному кодексі України з’явилася у 1996 році, коли з метоюпосилення боротьби із вбивствами Законом України від 2 жовтня 1996 р. ст. 93 ККбуло доповнено пунктом „и”1. З того часу судова практика фактичноне має прикладів кваліфікації вбивства на замовлення за п. „и” ст. 93попереднього КК без додаткової кваліфікації дій винних також і за п. „а” ст. 93того ж Кодексу. Більш того, значна частина вбивств на замовлення – це такожубивства, вчинені не тільки з корисливих мотивів, а й за попереднім зговоромгрупою осіб або організованою групою, — тобто найчастіше п. „и” є фактичнотільки додатковою кваліфікацією дій винних, другорядною ознакою.
Пункт 171постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах прозлочини проти життя і здоров’я” від 1квітня 1994 р. № 1 містить роз’яснення,що під умисним вбивством, вчиненим на замовлення, розуміють умисне позбавленняжиття потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи(замовника). Таке доручення, як це підкреслюється у постанові, може мати формунаказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавецьзобов’язується позбавити потерпілого життя, а замовник – вчинити або не вчинитив інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру(наприклад допомогти у працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем,залучити до вчинення інших злочинів, якщо цього бажає виконавець тощо)2.Таким чином, фактично підтверджується теза про вбивства на замовлення якокремий випадок вбивства з корисливих мотивів.
/>
1 Відомості Верховної Ради України.– 1996. — № 46. – Ст. 249.
2 Постанови Пленуму ВерховногоСуду України (1963-2000): у 2-х томах. — К.: „А.С.К.”. – Т. 2 – С. 121-122.
Безумовно, таківбивства можна розглядати як окрему категорію злочинів, але лише з точки зоруособливостей криміналістичної характеристики, через необхідність створеннявідповідної методики їх розслідування – оскільки розслідування справ цієїкатегорії має деякі суттєві особливості. Та введення у зв’язку з цим до Кримінального кодексуякоїсь додаткової кваліфікуючої ознаки не потрібно. Такі вбивства маютьрозглядатися лише як різновид вчинення вбивства з корисливих мотивів1.
У вказаній вищепостанові Пленуму Верховного Суду йдеться про форму, в якій може виражатисядоручення замовника виконавцю, зокрема наказ або розпорядження. У зв’язку з цим інколи необґрунтовановключають до числа „замовних” практично всі вбивства, вчинені в процесі„розборок”. Дійсно, якась невелика х частка певною мірою належить до цієїкатегорії, що пов’язано, насамперед, з такою їх криміналістичною ознакою, якспецифічна структура та базова спрямованість діяльності злочинних угруповань.Але здебільшого злочини, які вчиняються учасниками угруповання, організуютьсяїх лідерами. При цьому здійснення виконавцем такого доручення не можна віднестидо стосунків „замовник — виконавець”, тобто до умов замовлення (найму), колийого виконання супроводжується передачею, наприклад, обумовлено угодою сумигрошей.
Необхідновиходити з того, що всі особи, які належать до злочинного угруповання, — відрядових членів до лідерів – об’єднані на основі спільних, як правило,корисливих інтересів. І усунення конкурента або конкуруючого угруповання –природно, є спільною метою всіх членів цього кримінального формування, у чомувони особисто зацікавлені, оскільки такі дії спрямовані на розширення сфервпливу, що безпосередньо пов’язано з отриманням додаткових матеріальних благ.За таких обставин не можна говорити як про замовлення, так і про вбивство назамовлення.
/>
1 У Кримінальному Кодексі РФ упункті „з” ч. 2 ст. 105 йдеться про вбивство „из корыстных побуждений или понайму, а равно сопряженное с разбоем, вымогательством или бандитизмом”.
Хоча і йдетьсяпереважно про ті самі накази або розпорядження. Перш за все, це вбивства,вчинені організованою групою. Тому не можна погодитися з думкою деяких авторів,які ототожнюють вбивства на замовлення і так звані вбивства „за наказом”, пов’язані з протистоянням угруповань міжсобою. У таких випадках замовлення може лише формально скидатися на угоду.Йдеться про наказ або вказівки (ті самі розпорядження), які виконуються не узв’язку з якимись зобов’язаннями з боку замовника, а в силу того, що„виконавець задовго до надходження доручення на вбивство взяв на себе кілерськіобов’язки відповідно до ролі, яку він виконує у злочинному угрупованні”1.
Наказ – церозпорядження особи, яка наділена владою. Це передбачає такі стосунки міжсуб’єктами, які характеризуються перш за все нерівністю сторін – як відносинипідпорядкування, коли виконання або невиконання такого доручення спричиняєякісь наслідки в становищі або стані суб’єкта підпорядкування (у формізаохочення або покарання). Такі відносини цілком вписуються в ієрархічнуструктуру злочинного угруповання. При цьому його учасник, виконуючи наказ(завдання чи розпорядження) лідера про вбивство, розуміє, що його невиконанняможе негативно позначитися на одержанні ним тих матеріальних благ, які дає йомучленство в угрупованні. Для вбивства на замовлення характерним є те, щовиконавець такого вбивства одержує чи бажає одержати певну вигоду(матеріального чи нематеріального характеру) не від самого факту позбавленняжиття потерпілого, а за вчинення дій, спрямованих на виконання замовлення, чи узв’язку з його виконанням. Саме цяобставина принципово відрізняє вбивство на замовлення від інших вбивств,вчинених під впливом сторонніх осіб2.
/>1 Пилипчук П., Мельник М. Проблемикваліфікації умисного вбивства, вчиненого на замовлення // Право України. –1999. — № 2. – С. 31
2 Довідка Верховного СудуУкраїни за результатами узагальнення слідчої і судової практики застосуваннязаконодавства про відповідальність за умисні вбивства на замовлення таорганізованою групою від 30. 06. 98 р. – К., 1999. – 26 с.
Замовленняпередбачає і деякі інші відносини – по суті договірні (спрощено: „хто платить –той і замовляє”), невиконання або відмова від його виконання тягне за собоюпозбавлення однією стороною (замовником) іншої (виконавця, найманця) певнихблаг, які обумовлені домовленістю (замовленням, найманням).
Дійсно, у деякихсправах, виконавці вбивств, які входили до складу злочинних угруповань, післявиконання наказу (для таких стосунків більш прийнятне інше визначення наданнятакого доручення — завдання) свого лідера про фізичну ліквідацію конкретноїособи зі складу конкуруючого угруповання одержували гроші, автомашини і такеінше. У таких випадках йдеться тільки про певну спеціалізацію деяких членівзлочинного угруповання і отримання ними або визначеної частки в злочинномуприбутку угруповання, або заохочення за якісно виконану роботу.
Коли длявиконання конкретного вбивства залучається особа „зі сторони”, наприклад зіншого угруповання, і виконання вбивства обумовлено одержанням виконавцемвинагороди, то кваліфікуючими ознаками такого вбивства будуть корисливі мотивита вчинення його на замовлення. Виконавець при цьому не пов’язаний з особами, що організуваливбивство, якимись спільними інтересами, обумовленими належністю до злочинногоформування.
Можна погодитисяз думкою О.І. Бородуліна, який, пропонуючи кримінально – правове визначенняцього злочину, відзначає, що вбивство на замовлення є умисним вбивством, якевчиняється за договором між його організатором та особою, як правило, особистоне зацікавленою у смерті конкретної людини, за винагороду, за участю (або безнеї) посередника, з корисливих або інших інтересів організатора вбивства.
У цілому доцільнобуло б викласти п. 6 ч. 2 ст. 115 КК у такому вигляді – умисне вбивство,„вчинене з корисливих мотивів або на замовлення ”.
Попередженняумисних вбивств
У теорії тапрактиці оперативно-розшукової діяльності внутрішніх справ попередженнязлочинності розглядається як широкий комплекс взаємопов’язаних заходів, якіздійснюються державними органами та громадськістю. Вони організовуютьпопереджувальну роботу переважно не лише на соціальному рівні. Специфіка такихзаходів полягає у їх спеціальному призначенні та цілеспрямованості на усуненняконкретних криміногенних факторів.
Загалом, підпопередженням злочинності розуміють такі заходи, що безпосередньо спрямовані навиявлення і усунення причин та умов скоєння злочинів, запобігання їм таприпинення. Виходячи з цього, у діяльності підрозділів карного розшуку щодопопередження умисних вбивств слід зазначити такі напрями:
1. Виявленняі усунення обставин, які можуть обумовлювати с
скоєння вбивств.
2. Попередженняреально можливих вбивств і переходу на
злочинний шлях певних осіб.
3. Припиненняскоюваних умисних вбивств.
4. Виявленняі усунення обставин, які безпосередньо сприяли скоєнню вбивств та які можутьсприяти новим злочинам.
5. Попередженнярецидиву.
В сучасній науцірозрізняють три рівні профілактики:
1) вирішенняважливих соціальних, економічних проблем життя суспільства, що забезпечуєопосередкований планомірний вплив на всі ланки антисуспільної поведінки;
2) здійсненнявпливу на конкретні соціальні групи, в яких відбуваються негативні явища. Тутнеобхідне оперативне усунення різних недоліків, виявлених у житті колективу(соціальні групи);
3) індивідуальнапрофілактична робота, тобто позитивне змінення системи ціннісних орієнтаційлюдини, поведінка якої заслуговує на особливу увагу.
Коли мовазаходить про припинення злочину, то маються на увазі заходи, які направлені наприпинення чогось вже розпочатого, що відбувається. Повною мірою цей термінпідходить і для випадків, коли діяльність відповідних органів (окремих осіб)спрямована на зменшення шкоди, очікуваної від злочинного посягання.
Профілактикавбивств полягає у проведенні заходів зі встановлення й усунення причин цьоговиду злочинів та умов, що сприяють їх скоєнню. Джерелами одержання відомостей провбивство, яке замислене або готується, можуть бути дані із заяв громадян іпосадових осіб, представників громадськості, негласних співробітників, іншіоперативні відомості, отримані із аналізу оперативної обстановки і статистичнихданих. Коли оперативний працівник отримує такий сигнал, він повинен з’ясувати, які саме причини й умовистали приводом до створення такої ситуації.
До профілактичнихзаходів. Що проводяться з допомогою органів державної влади і самоуправлінняможна віднести такі:
— усунення прогалин у законодавстві;
— розробка механізмів реалізаціїекономічних програм;
— підвищення життєвого рівня населення;
— фінансування спеціальних програмборотьби зі злочинністю;
— робота з вихованням громадян,підвищення їх культурного рівня;
— координація роботи різних структур іустанов, спрямованих на виконання цих завдань.
До профілактичнихзаходів, що проводяться безпосередньо органами внутрішніх справ відносяться:
— своєчасне реагування на різноманітніпорушення громадського порядку і, насамперед, на ті, що посягають на життя іздоров’я громадян;
— проведення спільних із громадськістюрейдів по найбільш криміногенних об’єктах;
— заохочення громадян, які надаютьдопомогу правоохоронним органам;
— активізація діяльності щодо виявленняосіб, які незаконно зберігають вогнепальну зброю. Встановлення шляхів їїпридбання або виготовлення;
— посилення нагляду за раніше судимими.Контроль за їх способом життя і джерелами матеріального забезпечення.
Важливимелементом є взаємодія з судовими органами, які можуть давати інформацію, щостановить інтерес, одержану в ході розгляду цивільних справ (шлюбнорозлучніпроцеси, поділ майна, відшкодування заподіяних збитків тощо). Певною міроюякість судового розгляду справи також може впливати на наслідок рішень,прийнятих сторонами. Слід пам’ятати, щопитома вага умисних вбивств на побутовому грунті залишається ще досить великою.
Взаємодія зорганами прокуратури залишається найголовнішим напрямком боротьби з умиснимивбивствами. Слідчі прокуратури не тільки розслідують кримінальну справу, а йвстановлюють фактори, які сприяли її скоєнню, що є невід’ємною частиноюпопереднього слідства.
Важливе місце вкомплексі заходів щодо попередження умисних вбивств займає боротьба знаркоманією, насильницькими злочинами, а також рецидивом, формуванням злочиннихгруп, з незаконним носінням та зберіганням зброї.
Затримання єосновним засобом припинення замаху на умисне вбивство.
На цій стадізначення мають усі фактори: своєчасність отримання первинно інформації та їїповнота, активність виконавців, обдуманість запланованих заходів, готовністьоперативного підрозділу вирішувати такі завдання, роль оперативного працівникау здійсненні такої роботи. Їх ігнорування може призвести до невідворотнихнаслідків – смерті людини. Необхідно вжити усі можливі заходи з недопущеннязамаху на вбивство, а саме:
— гарантувати безпеку особи, яка можестати об’єктом злочинного посягання (особиста охорона, охорона житла і майна:видання спеціальних особистих засобів захисту або сповіщання про небезпеку;заміна документів і зміна зовнішності; зміна місця роботи і навчання;переселення в інше місце проживання);
— вжити заходи із затримання осіб, щоготують вбивство, на якомога найбільш ранньому етапі підготовки до злочину наоснові виявлення і використання фактичних даних, що об’єктивно підтверджуютьскоєння підготовчих дій.
Припиненняумисних вбивств підрозділами карного розшуку може мати місце тоді, коли виннийвже почав безпосереднє здійснення свого злочинного наміру, тобто в стадіїзамаху на скоєння злочину.
Питаннякараності умисних вбивств за
Кримінальним кодексом України
З часу прийняттяКримінального кодексу України 2001 року (далі — КК) предметом дискусійнауковців неодноразово ставали питання караності умисних вбивств.
За вчиненняумисного вбивства без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин в санкції ч.1 ст. 115 КК передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.
Не можна незвернути увагу на ту обставину, що незважаючи на ті пріоритети в ієрархіїсоціальних цінностей, які наведені в ч. 1 ст. 3 Конституції України,законодавець досить своєрідно встановлює міру покарання за посягання на такіцінності. Це можна проілюструвати, порівнявши санкції ч. 1 ст. 115 і,наприклад, ч. 3 ст. 188 КК, якою передбачено покарання у виді позбавлення воліна строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна, зокрема, завикрадення шляхом демонтажу кабельних ліній зв’язку, вчинене організованоюгрупою, або ч. 3 ст. 289 КК, якою передбачено покарання у виді позбавлення воліна строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна за незаконнезаволодіння транспортним засобом. Вартість якого у двісті п’ятдесят разів перевищуєнеоподаткований мінімум громадян.
Як бачимо, заумисне вбивство позбавлення волі іншої людини законодавець передбачає меншсурове покарання ніж, скажімо, за так званий угон автомобіля.
Вчинення умисноговбивства за наявності принаймні однієї з обтяжуючих обставин, перелічених ч. 2ст. 115 КК, карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцятироків або довічним ув’язненням, до того ж з конфіскацією майна у випадку,передбаченому п. 6 частини другої цієї статті, тобто лише у разі вчиненняумисного вбивства з корисливих мотивів.
В ч. 2 ст. 115 ККверхня межа покарання у виді позбавлення волі на певний строк становить п’ятнадцять років і дорівнюємаксимальному строку, встановленому для даного виду покарання в ч. 2 ст. 63 КК.
Слід зазначити,що науковцями вже неодноразово критикувалися санкції ст. 115 КК, зокрема ч. 2цієї статті. І якщо нижня межа покарання у виді позбавлення волі на певнийстрок, на мій погляд, не викликає зауважень, то верхня межа, як на мою думку,так і на думку науковців, має бути переглянута. Так, В.Т. Дзюба пропонуєпередбачити в санкції ч. 2 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі настрок від 10 до 25 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі1.
Н.В. Шепелєвапропонує доповнити ст. 115 КК частиною третьою, в якій передбачити особливокваліфікуючі обставини умисного вбивства. Санкція даної частини, на її думку,має передбачати покарання у виді позбавлення волі на строк від 15 до 25 роківабо довічного позбавлення волі2.
Якщо звернутисядо кримінального законодавства зарубіжних держав, то в переважній більшості зних верхня межа покарання у виді позбавлення волі на певний строк за вчиненняумисного вбивства при обтяжуючих обставинах становить 20 років (це передбачає,наприклад, КК Республіки Болгарія, КК Республіки Грузія, КК Іспанії, ККРосійської Федерації). В КК ряду держав за вчинення такого злочину встановлюєтьсяще вища межа покарання у виді позбавлення волі на певний строк – напр., в ККРеспубліки Білорусь, КК Республіки Молдова, КК Республіки Польща – 25 років, вКК Республіки Сан-Марино – 35 років.
/>
1 Дзюба В.Т. Деякі питаннякримінальної відповідальності за вбивство за кримінальним законодавствомУкраїни // Кримінально – правова охорона життя та здоров’я особи: матер. наук.- практ. конф.(Харків) 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. та ін. – К.; Х.: „ЮрінкомІнтер”, 2004; с.78
2 Шепелєва Н.В. Про системуобставин, що обтяжують відповідальність за умисне вбивство //Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: матер. наук. – практ. конф. (Харків) 22-23 квітня 2004 р.- К.;Х.: „Юрінком Інтер”, 2004.
Враховуючивищевикладене, я вважаю, що законодавцю необхідно переглянути верхню межупокарання у виді позбавлення волі на певний строк в ч. 2 ст. 115 КК, піднявшиїї до 25 років (з внесенням відповідних змін і до норм Загальної частини КК).
С.В. Бородінвиступає за виділення особливо кваліфікованого умисного вбивства і пропонує в ст.115 КК України передбачити відповідальність за вчинення вбивств виключноїтяжкості. До особливо кваліфікуючих ознак вбивства С.В.Бородін пропонуєвіднести вбивство: а) батька або матері, б) двох або більше осіб, в) вчиненеорганізованою групою за попередньою змовою, г) поєднане з вчиненням іншогоособливо тяжкого злочину1. Щоправда, питання про караність такоговиду умисного вбивства ним не розглядається.
Не можна звернутиувагу ще на одну особливість призначення покарання за кваліфіковане умисневбивство. При вчиненні кількох умисних вбивств за обтяжуючих обставин відсутнясукупність злочинів, оскільки всі вони передбачені ч. 2 ст. 115 КК. В даномувипадку має місце лише повторність, яка знаходить своє відображення прикваліфікації у вигляді інкримінування винному п. 13 цієї статті. В такому разіу формулі кваліфікації незалежно від того, вчинила особа одне умисне вбивствопри обтяжуючих обставинах, два або десять, посилання завжди буде лише на ч. 2ст. 115 КК, і тому зробити висновок з формули кваліфікації про реальнукількість вчинених умисних вбивств неможливо (лише п. 13 може свідчити про те,що їх було принаймні два). При цьому караність за вчинення кількохкваліфікованих умисних вбивств така ж сама, як за вчинення одного.
/>
1 Бородин С.В. Преступления противжизни. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003.
Це ще одинаргумент щодо необхідності перегляду верхньої межі покарання у виді позбавленняволі на певний строк в ч. 2 ст. 115 КК. Це, звичайно, повністю не вирішитьвказану проблему, однак принаймні дозволить суддям при призначенні покараннябільш повно враховувати кількість вчинених умисних вбивств при обтяжуючихобставинах.
Як слушнозауважує В.М. Мамчур, „спеціальна норма створюється з метою диференціаціїкримінальної відповідальності на підставі ступеня суспільної небезпечностівиділених із загальних норм деяких видів злочинів. Отже, сенс існуванняспеціальних норм якраз у тому і полягає, що в них передбачається більше абоменше покарання порівняно із загальною нормою. В іншому випадку нема сенсу віснуванні таких норм.”1
Тому, на мійпогляд, законодавцю доцільно було б переглянути санкції норм, які єспеціальними по відношенню до п. 8 ч. 2 ст. 115 КК – ст.ст. 112, 348, 379, 400,ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК. Пропонуємо в санкціях зазначених статей (частинстатей) передбачити покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцятидо двадцяти п’яти років позбавлення волі.
Крім того, неможна не звернути увагу на наступне. В КК є ряд статей, що встановлюютьвідповідальність за злочини, юридичні склади яких передбачають наслідок увигляді смерті людини. На мою думку, у більшості таких випадків ставленнявинного до смерті потерпілого може бути лише необережним, оскільки наявністьумислу щодо настання такого наслідку перетворює ці злочини в кваліфікованіумисні вбивства, що видається неконкретним з урахуванням санкцій відповіднихстатей Особливої частини КК.
Разом з тим вокремих статтях КК встановлено відповідальність за певні злочини, юридичнісклади яких також передбачають наслідок у
/>
1 Мамчур В.М. Кримінальнавідповідальність за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку звиконанням цією особою службового або громадського обов’язку. Дис. канд. юрид.наук. – К., 2002.
вигляді смертілюдини, однак санкції таких статей містять такий вид покарання як довічнепозбавлення волі. Йдеться про ч. 4 ст. 127 (катування, що призвело до загибелілюдини), ч. 3 ст. 258 (терористичний акт, що призвів до загибелі людини), ч. 2ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством), ч.2 ст. 439 КК (застосування зброї масового знищення, що спричинило загибельлюдей або інші тяжкі наслідки). Отже, можна припустити що дані норми євиключенням із загального правила, сформульованого раніше, і допускають якумисне, так і необережне ставлення винного до настання смерті потерпілого.Таким чином, вчинення умисного вбивства охоплюється даними нормами і непотребує додаткової кваліфікації за нормами, які передбачають відповідальністьвласне за умисне вбивство. Це, очевидно, стосується і ч. 1 ст. 442 КК(геноцид).
Як бачимо, насьогоднішній день, ціла низка питань караності умисних вбивств, зокрема умиснихвбивств при обтяжуючих обставинах, залишається відкритою і вимагає своговирішення на законодавчому рівні.
Висновки
На життя особипосягає найтяжчий злочин – убивство. Убивством у кримінальному правіназивається протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншоїлюдини.
Об’єкт посяганняпри вбивстві – не тільки біологічна особистість, але й певна сукупністьсуспільних відносин, спрямованих на охорону цієї особистості. Кримінальнийзакон містить цілу низку кримінально-правових норм, що охороняють ці відносини– ст.115-119 КК.
Карається умисне вбивство за ч. 1 ст. 115 ККУкраїни позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.
Частина 2 ст. 115КК передбачає кримінальну відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючихобставинах.
Обтяжуючимиобставинами ч. 2 ст. 115 КК є :
Умисне вбивстводвох або більше осіб;
Умисне вбивствомалолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного була у стані вагітності;
Умисне вбивствозаручника;
Умисне вбивство,вчинене з особливою жорстокістю;
Вбивство вчиненеспособом, небезпечним для багатьох інших осіб;
Вбивство ізкорисливих мотивів;
Умисне вбивство зхуліганських мотивів;
Умисне вбивство,особи чи її близького родича, вчинене у зв’язку з виконанням потерпілимслужбового або громадського обов’язку;
Умисне вбивство,вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;
Вбивство,поєднане зі зґвалтуванням, або насильницьким задоволенням статевої пристрастінеприродним способом;
Умисне вбивство,вчинене на замовлення;
Умисне вбивство,вчинене за попередньою змовою групою осіб.
У теорії тапрактиці оперативно-розшукової діяльності внутрішніх справ попередженнязлочинності розглядається як широкий комплекс взаємопов’язаних заходів, якіздійснюються державними органами та громадськістю. Вони організовуютьпопереджувальну роботу переважно не лише на соціальному рівні.
Загалом, підпопередженням злочинності розуміють такі заходи, що безпосередньо спрямовані навиявлення і усунення причин та умов скоєння злочинів, запобігання їм таприпинення.
З часу прийняттяКримінального кодексу України 2001 року (далі — КК) предметом дискусійнауковців неодноразово ставали питання караності умисних вбивств.
За вчиненняумисного вбивства без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин в санкції ч.1 ст. 115 КК передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.
Не можна незвернути увагу на ту обставину, що незважаючи на ті пріоритети в ієрархіїсоціальних цінностей, які наведені в ч. 1 ст. 3 Конституції України,законодавець досить своєрідно встановлює міру покарання за посягання на такіцінності. Це можна проілюструвати, порівнявши санкції ч. 1 ст. 115 і,наприклад, ч. 3 ст. 289 КК, якою передбачено покарання у виді позбавлення воліна строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна за незаконнезаволодіння транспортним засобом. Як бачимо, за умисне вбивство позбавленняволі іншої людини законодавець передбачає менш сурове покарання ніж, скажімо,за так званий угон автомобіля.
Враховуючивищевикладене, я вважаю, що законодавцю необхідно переглянути верхню межупокарання у виді позбавлення волі на певний строк в ч. 2 ст. 115 КК, піднявшиїї до 25 років (з внесенням відповідних змін і до норм Загальної частини КК).
Список використаноїлітератури
1. Конституція України
2. В.И. Терентьев. Уголовноеправо Украины (особенная часть). Конспект лекций. Николаев, — 2002 г.
3. Научно – практичний коментарКримінального кодексу України, К.- 2004.
4. Коржанський М.И. Кримінальнеправо і законодавство України: Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Атіка,2001. – 544с.
5. Снігерьов О.П. Умиснівбивства: Попередження та розкриття: практ. пос. / О.П. Снігерьов, В.В.Матвійчук, Д.И. Никифорчук. – К.: КНТ, 2005. – 100 с.
6. Бояров В.І. Деякі питаннякримінально – правової характеристики умисних вбивств, вчинених на замовлення// Новий Кримінал. Кодекс Укр.: питання застосування і вчинення. – К. – Х.,2002. – с. 119.
7. Дідківська Н.А. Окреміпитання караності умисних вбивств за Кримін Кодексом Укр. // Адвокат. – 2005. — № 6. – с. 23-26.
8. Дідківська Н.А. Умисневбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення /особливості змісту окремих та деякі питання кваліфікації // Вісн. ВСУ. – 2005.- № 1 – с. 40-44
9. Остапенко Л. Проблемніпитання кваліфікації умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони// Підпр., госп. і право. – 2003. — № 6. – с. 67 – 70.
10. КороленкоМ. Кримінальна відповідальність за умисні вбивства за обтяжуючих обставин вУкр. та деяких країнах // Вісн. ВСУ. – 2003. — № 4 – с. 57-59.
11. Грищук В.Основний склад умисних вбивств за Кримін. Кодексом Укр. 2001 року // Бюл. Мін.Юстиції Укр. – 2003. — № 2. – с. 40-51.
12. ЄвдокимовВ. Запобігання умисним вбивствам слідчим. Право України / 1996 № 11 с. 37-40.