1. Поняття та юридичний склададміністративного правопорушення
Єдиною підставоюадміністративної відповідальності є наявність складу адміністративногоправопорушення, як в нормативному так і у фактичному аспекті. Поняттяадміністративного правопорушення з’явилося у 80-х роках та було впершесформульовано в Кодексі про адміністративні правопорушення в 1984 році.
Адміністративнеправопорушення – цепротиправна, винна (умисна або з необережності) дія або бездіяльність, щопосягає на державний чи громадський порядок, права і свободи громадян, навстановлений порядок управління і за яку законодавством передбаченаадміністративна відповідальність.
Під адміністративнимправопорушенням, як підставою адміністративної відповідальності розумієтьсявинне протиправне діяння, яке посягає на встановлені правом і забезпеченіадміністративно-правовими санкціями правила поведінки громадян і посадових осібв сфері державного управління. При цьому адміністративна відповідальність заправопорушення, передбачені КУпАП, наступає за умови, що ці порушення нетягнуть за собою у відповідності до чинного законодавства кримінальноївідповідальності.
Таким чином, можна визначитинаступні ознаки адміністративного правопорушення:
По-перше, це дія або бездіяльність. Адміністративнеправопорушення – це поведінка, яка приймає форму або дії, або бездіяльності. Дія– це активне невиконання правової норми у вигляді обов’язку чи законноївимоги, правила, норми, стандарту (порушення тиші в нічний час, порушенняправил дорожнього руху і т.д.). Бездіяльність – це пасивна поведінка, щовиражається в нездійсненні особою тих дій, які вона повинна була і моглаздійснити в силу покладених на неї обов’язків (ухилення від подачі деклараціїпро доходи, невиконання батьками своїх обов’язків по вихованню дітей).
По-друге, це суспільно небезпечне діяння. Саме суспільнанебезпечність правопорушення обумовлює відповідальність за його вчинення. Відсутністьданої ознаки свідчить і про відсутність правопорушення. Будь якеадміністративне правопорушення, що посягає на встановлений правопорядок,спричиняє йому ту чи іншу шкоду. При цьому небажаний результат може виявитисяяк в реальній шкоді (дрібна крадіжка), так і в створенні умов для спричиненнязбитків (порушення санітарно-гігієнічних правил). Ступень суспільноїнебезпеки є єдиним критерієм, за яким розрізняють адміністративніправопорушення від злочинів.
По-третє, це протиправне діяння. Протиправність діянняполягає в тому, що конкретна особа скоює діяння, заборонене нормою права, абоне скоює діяння, предписане правовим актом. На дію або бездіяльність визнанусуспільно небезпечною встановлюється заборона на її здійснення.По-четверте, виннадія або бездіяльність, тобто діяння, що являє собою прояв волі і розуму особи.Вина, при скоєнні адміністративного правопорушення може виражатися як у форміумислу, так і у формі необережності. Наявність вини правопорушника єнайважливішою і необхідною ознакою адміністративного правопорушення.
По-п’яте, за це діянняпередбачено покарання. Конкретна дія або бездіяльність може бути визнанаадміністративним правопорушенням тільки у тому випадку, якщо за його скоєннязаконодавством передбачена адміністративна відповідальність.
Для визнання адміністративногоправопорушення не потрібно досліджувати стадії готування і замаху, тобто вдеяких випадках законодавець встановлює наявність адміністративногоправопорушення на більш ранній стадії, ніж закінчене діяння.
Кваліфікація того чи іншогоправопорушення здійснюється шляхом встановлення його складу. Складправопорушення – це сукупність передбачених законом ознак, якіхарактеризують дане діяння як адміністративне правопорушення і відрізняють йоговід інших правопорушень. Іншими словами, склад правопорушення – це встановленаправом сукупність ознак, при наявності яких антисуспільне діяння вважаєтьсяадміністративним правопорушенням. Встановлення складу правопорушення необхіднедля виконання трьох функцій складу:
1. Фундаментальна функція означає, що складправопорушення виступає як єдина фактична підстава адміністративноївідповідальності.
2. Розподільча функція означає, що ознаки складурозподіляють один склад від іншого, а також від діянь, що не являютьсяадміністративними правопорушеннями, або від діянь, відповідальність за якінаступає в інших галузях права.
3. Гарантійна функція означає, що шляхом описуточних складів адміністративних правопорушень і їх об’єктивних ознак,законодавець гарантує захист громадянина від необґрунтованого притягнення доадміністративної відповідальності.
Повторне скоєнняадміністративного правопорушення в стані адміністративної покараності до спливустроку давності притягнення до відповідальності, встановленої чиннимзаконодавством, може потягти застосування більш суворих адміністративнихстягнень, як правило, крупних штрафних санкцій, адміністративного арешту інавіть кримінальної відповідальності.
Ознаки адміністративногоправопорушення, закріплені в праві, в сукупності створюють складний юридичнийсклад, що є єдиною підставою адміністративної відповідальностіправопорушника.
Практичне значенняскладу адміністративного правопорушення полягає в тому, що він являє собоюзаконодавчу модель кваліфікації конкретних адміністративних правопорушень,тобто адміністративне правопорушення повинно бути кваліфіковано у точнійвідповідності до закону, який передбачає відповідальність саме за це діяння іжодних відступів від цих вимог не допускається, тобто кваліфікаціяадміністративного правопорушення за аналогією не допускається і є грубимпорушенням закону.
В теоріїадміністративного права під складом адміністративного правопорушеннярозуміється єдність встановлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, щохарактеризують конкретне суспільне небезпечне діяння як адміністративнеправопорушення.
До об’єктивних елементівскладу відносяться: об’єкт посягання, тобто охоронювані адміністративнимправом суспільні відносини і об’єктивна сторона адміністративногоправопорушення – це зовнішні ознаки, які характеризують протиправну дію абобездіяльність, результат посягання, причинний зв’язок між діянням і наслідками,місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби скоєного адміністративногоправопорушення.
Загальним об’єктом адміністративногоправопорушення є суспільні відносини, які виникають в галузі державногоуправління і регулюються нормами адміністративного, а в ряді випадківконституційного, екологічного, митного, трудового, земельного, фінансового іінших галузей права. В якості родового об’єкта адміністративногоправопорушення виступають: особа, права і свободи громадян, суспільнанебезпека, власність, державний і суспільний порядок, відносини в сферіекономіки, встановлений порядок управління.
Об’єктивнасторона складу характеризуєправопорушення як антисуспільний акт зовнішньої поведінки порушника нормиправа, що тягне адміністративну відповідальність і виражається в дії абобездіяльності і наслідку. Аналізуючи об’єктивну сторону складуадміністративного правопорушення необхідно враховувати значне розмаїття проявуоб’єктивної сторони конкретних складів адміністративних правопорушень.
Зміст об’єктивноїсторони характеризують і такі кваліфікуючі ознаки, як повторність,неодноразовість, злісність, систематичність протиправного посягання, триваюче правопорушення.
Повторність передбачена багатьма статтями КУпАП і означаєскоєння однією і тією ж самою особою протягом року однорідного правопорушення,за яке вона вже підлягала адміністративному стягненню, (тобто в станіадміністративного покарання). Ця кваліфікуюча ознака є тією обставиною, щообтяжує відповідальність і тягне більш суворе адміністративне покарання(стягнення).
Неодноразовістю адміністративного правопорушення визнається скоєннябільше двох однорідних правопорушень, передбачених конкретною статтею КУпАП.
Ознака злісності характеризується впертістю, чітко вираженим небажаннямправопорушника підкоритися неодноразово пред’явленим законним вимогам,попередженням уповноваженої посадової особи, представника влади, іншоїкомпетентної особи.
Систематичним визнається правопорушення, скоєне протягом року кількаразів (більше трьох порушень), при цьому в будь які одній сфері, одними і тимиж суб’єктами. Як приклад можна привести систематичне порушення водієм правилдорожнього руху. Подібні правопорушення тягнуть максимальну санкцію, в даномувипадку – позбавлення права керувати транспортними засобами.
Під продовжувальних адміністративним правопорушенням розуміється скоєнняоднією і тією ж особою кількох тотожних правопорушень, за кожне з яких порушникповинен притягатися до адміністративної відповідальності. Неодноразове скоєнняправопорушень і слід розглядати як таке, що продовжується.
Триваюче адміністративне правопорушення є тривале невиконання вимог правової нормиу вигляді дії або бездіяльності.
До суб’єктивних елементів складу відносяться ознаки, які характеризують суб’єктаадміністративного правопорушення (вік, осудність, особливостіадміністративно-правового статусу – громадянин, посадова особа), вина уформі умислу чи необережності, мотив і мета адміністративного правопорушення.
Суб’єктами адміністративного правопорушення є особи. КУпАП виділяє загальних,спеціальних і особливих суб’єктів. Загальними суб’єктами адміністративногоправопорушення визнаються осудні громадяни, що досягли 16 років. Спеціальнимсуб’єктом адміністративного правопорушення визнаються посадові особи,батьки неповнолітніх дітей. Особливим суб’єктом адміністративнихправопорушень є військовослужбовці, які за адміністративні правопорушеннянесуть відповідальність за дисциплінарним уставом, але за порушення правил,наприклад, дорожнього руху, вони несуть адміністративну відповідальність назагальних засадах за деякими виключеннями.
Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення являє собою вину і можевиражатися як у формі умислу, так і у формі необережності.
Діючи с умислом, правопорушник усвідомлює протиправний характерсвоєї дії або бездіяльності, передбачає можливість або невідворотність настанняшкідливих наслідків, протиправного результату і бажає цього настання (прямийумисел) або не бажає, але передбачає і свідомо його припускає (непрямийумисел).
Кожна форма вини має важливе значення для кваліфікації діяння,індивідуалізації адміністративних стягнень. Тому вони розділені в конкретнихскладах правопорушень, передбачених КУпАП. В ряді його статей прямо вказуєтьсяна вину у формі умислу. В більшості випадків таку форму вини можна встановитилише на підставі аналізу всіх сторін складу адміністративного правопорушення інасамперед його об’єктивної сторони.
Зміст вини у формі умислу визначається характером адміністративногоправопорушення, склад якого може бути формальним або матеріальним.
Формальним визнається такий склад адміністративного правопорушення, який непередбачає настання в результаті його скоєння будь якого суспільно небезпечногонаслідку. Наприклад, порушення санітарно-гігієнічних норм і правил, порушенняправил водокористування.
Матеріальний склад адміністративного правопорушення включає в себе окрім протиправноїдії або бездіяльності, обов’язкове настання в результаті їх скоєння суспільнонебезпечних наслідків (наприклад, дрібна крадіжка). У зв’язку із цим вина уформі умислу передбачає усвідомлення порушником не тільки суспільної небезпекиі протиправності скоєного, але і можливість настання шкідливих наслідків йогодії або бездіяльності.
Адміністративне правопорушення може бути скоєно і через необережність.Вина у формі необережності проявляється в легковажності і недбалості.
Легковажність полягає в тому, що особа передбачає настанняпротиправного результату, але самонадіяно розраховує його відвернути.Наприклад, водій автомашини підїжаючи на великій швидкості до перехрестярозраховував зупинити машину на червоне світло, але не зміг цього зробити івиїхав на перехрестя.
Недбалість полягає в непередбаченні можливості протиправних наслідків, хоча за данихобставин особа повинна була і могла їх передбачити. Так, механікавтогосподарства не перевірив якість ремонт, дав розпорядження випуститиавтомашину на лінію, де автоінспектор виявив серйозні технічні дефекти.
При необережній вині у формі легковажності порушник не допускає настанняшкідливих наслідків своїх дій, сподіваючись їх відвернути, впоратися знегативними явищами, що виникли.
При недбалості порушник не передбачає можливості настання шкідливих наслідків,хоча, проявивши увагу, повинен був і міг їх передбачити.
Коли ж з’ясовується, що особа не повинна була передбачити наслідки, стаєочевидним відсутність вини і відпадає питання про її адміністративнувідповідальність. При вирішення питання по те, чи могла особа передбачитинастання шкідливих наслідків, необхідно враховувати індивідуальні особливостіособи порушника (життєвий досвід, фах, стаж роботи, навички, стан здоров’я іт.д.).
Необережну винунеобхідно відрізнятивід невинного спричинення шкоди, тобтоказусу, або випадку, при якому адміністративна відповідальність особи ненаступає. Суть справи тут в тому, що особа не повинна була і не моглапередбачити суспільно небезпечні наслідки своїх дій.
Суб’єктивну сторонупоряд з умислом та необережністю можуть характеризувати мотив і метаправопорушення. Вони іноді включаються до конкретних статей КУпАП і тоді стаютькваліфікуючими ознаками складу і обов’язкові для визнання того чи іншого діянняадміністративним правопорушенням.
Таким чином,склад адміністративного правопорушення характеризують чотири ознаки: об’єкт,об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
2.Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
Постанова про накладенняадміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними ігромадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовимиособами і громадянами.
Постанова пронакладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту їївинесення, якщо інше не встановлено Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні або опротестуванніпостанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягаєвиконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за виняткомпостанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також увипадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративногоправопорушення.
Постанова про накладенняадміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконаннюпісля закінчення строку, встановленого частиною першою статті 307 КпАП.
Постанова про накладенняадміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовоюособою), який виніс постанову.
Постанова пронакладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органому порядку, встановленому Кодексом та іншими законами України.
Постанова про адміністративний арештвиконується органом внутрішніх справ у порядку, встановленому законами України.
У разі винесення кількох постановпро накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постановавиконується окремо.
За наявностіобставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративногостягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт або роблять їївиконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, можевідстрочити її виконання на строк до одного місяця.
Відстрочка виконання постанови пронакладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягненняштрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється впорядку, встановленому законом.
За наявності обставин, зазначених упунктах 5, 6 і 9 статті 247 КУпАП, орган (посадова особа), який виніс постановупро накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.
Не підлягає виконанню постанова пронакладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконанняпротягом трьох місяців з дня винесення. В разі зупинення виконання постановивідповідно до статті 291 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до розглядускарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Законами України може бутивстановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах проокремі види адміністративних правопорушень.
Питання, зв'язані з виконаннямпостанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом(посадовою особою), який виніс постанову.
Контроль за правильним і своєчаснимвиконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюєтьсяорганом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державноївлади в порядку, встановленому законом.
Постанова пронакладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконуєтьсяорганом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постановипорушнику.
Якщо постанова про накладенняадміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під часвідсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки,передбачені статтею 285 КУпАП.
При винесенні адміністративногостягнення у вигляді попередження на місці вчинення порушень, передбаченихстаттями 116, 116-2, 117, 125, частиною першою статті 127 КУпАП, вонооформляється способом, встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справУкраїни або Міністерством транспорту України.
Штраф має бутисплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йомупостанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такоїпостанови — не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення прозалишення скарги або протесту без задоволення.
У разі відсутності самостійногозаробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинилиадміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їхзамінюють.
Штраф, накладений за вчиненняадміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу Ощадногобанку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчиненняправопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплатиправопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП,постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання довідділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи абоза місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
При стягненні штрафувідповідно до статті 258 КУпАП на місці вчинення адміністративногоправопорушення порушникові видається квитанція встановленого зразка, яка єдокументом суворої фінансової звітності.
У разі несплати штрафу на місцівчинення адміністративного правопорушення провадження в справі, а потімвиконання постанови здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом.
Постанова про накладення штрафу, заякою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконанняповертається органові (посадовій особі), який виніс постанову.
Постанова прооплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднімоб'єктом адміністративного правопорушення, виконується державним виконавцем.
По справах проадміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 191 істаттею 193 КУпАП, постанова адміністративної комісії при виконавчому комітетірайонної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народнихдепутатів, які передбачають оплатне вилучення вогнестрільної зброї та бойовихприпасів, виконуються органами внутрішніх справ.
Предмет, вилучений на підставіпостанови про його оплатне вилучення, здається державним виконавцем дляреалізації в порядку, встановленому законом.
Суми, виручені від реалізаціїоплатно вилученого предмета, відповідно до статті 28 КУпАП передаютьсяколишньому власникові з відрахуванням витрат, пов'язаних з проведеннямвиконавчих дій.
Постанови проконфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктомадміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчиненняадміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку,встановленому законом.
Виконання постанови про конфіскаціюпредмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктомадміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративногоправопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета іпримусового безоплатного звернення цього предмета у власність держави.
Реалізаціяконфіскованих предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднімоб'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчиненняадміністративного правопорушення, провадиться в порядку, встановлюваномузаконами України.
Постанова про конфіскацію предмета,грошей з відміткою про виконання повертається до суду, який виніс постанову.
Постанова пропозбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовимиособами органів внутрішніх справ, зазначеними у пункті 2 частини другої статті222 КУпАП.
Постанова про позбавлення правакерування річковими і маломірними суднами виконується начальником Головноїдержавної інспекції України з безпеки судноплавства та його заступниками,капітаном річкового порту.
Постанова про позбавлення праваполювання виконується зазначеними у частині другій статті 242 КУпАП посадовимиособами органів, мисливського господарства.
У разі винесенняпостанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим абомаломірним судном вилучене відповідно до частини п'ятої статті 265 КУпАПпосвідчення водія (свідоцтво, диплом) особі, щодо якої застосовано даний західадміністративного стягнення, не повертається.
Дія виданого замість вилученогопосвідчення водія (свідоцтва, диплома) тимчасового дозволу на право керуваннятранспортним засобом, річковим або маломірним судном продовжується дозакінчення строку, встановленого для подання скарги, або до прийняття рішенняпо скарзі.
Якщо в результаті розгляду скаргибуде прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи або про замінупозбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірнимсудном іншим заходом стягнення (пункти 3 і 4 частини першої статті 293 КУпАП),вилучене посвідчення водія (свідоцтво, диплом) повертається особі, у якої йогобуло вилучено.
Виконання постанови про позбавленняправа полювання провадиться шляхом вилучення посвідчення мисливця.
У разі ухилення особи, позбавленоїправа полювання, від здачі посвідчення мисливця органи мисливськогогосподарства, вилучення посвідчення мисливця провадять у встановленому порядку.
Порядок вилучення посвідченнямисливця встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчоївлади в галузі лісового господарства.
При сумлінному ставленні до праці ізразковій поведінці особи, позбавленої на певний строк права керуваннятранспортним засобом, річковим маломірним судном або права полювання орган(посадова особа), який наклав стягнення, може після закінчення не менш якполовини призначеного строку скоротити за клопотанням громадської організації,трудового колективу строк позбавлення зазначеного права.
Водії транспортних засобів,судноводії і особи, що порушили правила полювання, вважаються позбавленимиспеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщозазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачідокумента, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального праваобчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.
Після закінчення призначеного строкупозбавлення спеціального права, а також у разі його скорочення відповідно достатті 320 КУпАП особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративногостягнення, повертаються в установленому порядку вилучені у неї документи.Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку булопозбавлено права керування транспортними засобами, після проходження неюперевірки знань правил дорожнього руху у Державній автомобільній інспекції.
Постанова районного,районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування виправнихробіт надсилається органу Державного департаменту України з питань виконанняпокарань на виконання не пізніш як наступного дня після її винесення.
Виправні роботи відповідно до статті31 КУпАП відбуваються за місцем постійної роботи порушника.
На підставі постанови про виправніроботи із заробітку порушника провадяться відрахування в доход держави протягомстроку відбування адміністративного стягнення в розмірі, визначеномупостановою.
Відбування виправних робітобчислюється часом, протягом якого порушник працював і з його заробіткупровадилось відрахування.
Кількість днів, відпрацьованихпорушником, має бути не менше кількості робочих днів, що припадають навстановлений районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею)календарний строк стягнення. Якщо порушник не відпрацював зазначеної кількостіробочих днів і відсутні підстави для зарахування невідпрацьованих днів у строкстягнення, відбування виправних робіт триває до повного відпрацюванняпорушником належної кількості робочих днів.
У строк відбування стягненнязараховується час, протягом якого порушник не працював з поважних причин і йомувідповідно до закону виплачувалась заробітна плата. До цього строку такожзараховується час хвороби, час, наданий для догляду за хворим, і час проведенийу відпустці по вагітності і родах. Час хвороби, спричиненої сп'янінням абодіями, зв'язаними з сп'янінням, до строку відбування виправних робіт незараховується.
На власникапідприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцемвідбування порушником виправних робіт покладається:
правильне і своєчасне провадженнявідрахувань із заробітку порушника в доход держави і своєчасний переказвідрахованих сум у встановленому порядку;
трудове виховання порушника;
повідомлення органів, що відаютьвиконанням даного виду стягнення, про ухилення порушника від відбуваннястягнення.
У разі ухиленняособи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібногохуліганства, постановою судді невідбутий строк виправних робіт може бутизамінено штрафом від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадянабо адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за три дні виправнихробіт, але не більш як на п'ятнадцять діб.
Постанова районного,районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосуванняадміністративного арешту виконується негайно після її винесення. Осіб, підданихадміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органивнутрішніх справ. При виконанні постанови про застосування адміністративногоарешту арештовані піддаються особистому оглядові.
Строк адміністративного затриманнязараховується до строку адміністративного арешту.
Відбування адміністративного арештупровадиться за правилами, встановленими законами України.
Особи, піддані адміністративномуарешту за правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 173,173-2, частиною третьою статті 178, статтею 185, частиною другою статті 185-1 ічастиною першою статті 185-3 КУпАП, використовуються на фізичних роботах.
Організація трудового використанняосіб, підданих адміністративному арешту, покладається на виконавчі органисільських, селищних, міських рад.
Особам, підданим адміністративному арешту,за час перебування під арештом заробітна плата за місцем постійної роботи невиплачується.
Постанова по справіпро адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкодивиконується в порядку, встановленому Кодексом та іншими законами України.
Постанова по справі проадміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди євиконавчим документом.
Майнова шкода має бути відшкодованапорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови,а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніш як черезп'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту беззадоволення.
У разі невиконання постанови посправі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майновоїшкоди у строк, установлений частиною третьою статті 329 КУпАП, вонанадсилається для стягнення збитків у порядку виконавчого провадження.
Задача:
Начальник відділу податковоїадміністрації Бари шевського району П. протягом року як додаткову роботу ведеголовну фермерську книгу одного із фермерських підприємств цього ж району. Зацю роботу вона своєчасно отримує відповідну винагороду.
Кваліфікуйте дії П.
Вважаю, що в даному випадку в діяхП. є ознаки адміністративного правопорушення, передбачено ст. 164-2 КУпАП.
Список використаної літератури:
1. Кодекс Українипро адміністративні правопорушення.
2. Советское административное право. Учебник. М.: Юрид.лит-ра, 1990.
3. Комментарий кОсновам Законодательства Союза ССР и союзных республик об административных правонарушениях. М.: Юр.лит-ра, 1983.
4. Комментарий кКодексу РСФСР об административных правонарушениях. М.: Юр.лит-ра, 1989.
5. Д.И.Бернштейн. Правовая ответственность как вид социальной ответственности и пути ееобеспечения. Ташкент. -1989.
6. Юридическийэнциклопедический словарь. 2-е изд., доп.-М.: Сов. энциклопедия, 1987.
7. Н.С.Малеин. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. -М., «Юридическаялитература». 1985.
8. С.С.Алексеев. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. -М., «Юр.лит-ра». -1989.
9. С.Н.Братусь. Юридическая ответственность и законность. -М. «Юр. лит-ра». -1976.
10. О.Э.Лейст. Санкции и ответственность по советскому праву. -М., Издательство МГУ. -1981.
11. Л.Н.Ковалев. Правонарушения и закон. «Правоведение». -1991., N 1.
12. А.И.Денисов.Общая теория правонарушения и ответственности. -Л., Изд. Ленинградскогоуниверситета. -1983.
13. Л.С.Явич и др. Теория государства и права.Изд.Ленинградского университета 1987.
14. С.С.Алексеев. Проблемы теории государства и права Москва Юридическая литература 1987.