Вступ
Актуальністьтеми. Напрямки правоохоронної діяльності є відображенням внутрішньоїполітики держави. Органи внутрішніх справ – один з правоохоронних органівдержави, діяльність якого досить різнобічна. Вона здійснюється одночасно натрьох рівнях і спрямована на захист прав і свобод громадян, інтересівсуспільства, боротьбу із злочинністю, охорону громадського порядку йзабезпечення громадської безпеки. Ця діяльність здійснюється від імені держави.Держава, як і суспільство, зацікавлена в громадському спокої, впорядкованостівнутрішніх державних відносин, в забезпеченні особистої безпеки громадян,захисті їх прав, свобод та законних інтересів.
«Безпека»згідно етимології цього слова означає відсутність будь – яких загроз особі,суспільству та державі. В механізмі забезпечення особистої безпеки громадянважлива роль належить державі та її органам. І в цій системі важливе значеннямають органи внутрішніх справ.
Об’єктомдослідження є призначення та діяльність органів внутрішніх справ.
Предметомдослідження є діяльність органів внутрішніх справ у сфері забезпечення правлюдини у системі правоохоронних органів.
Метаі завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне опрацюваннязавдань, функцій, системи і структури органів внутрішніх справ, як складовоїчастини центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізаціїдержавної політики в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересівсуспільства і держави, забезпечення громадської безпеки і охорони.
Длядосягнення цієї мети необхідно було розглянути такі завдання:
- дати загальну характеристику призначенню органів внутрішніх справ;
- дослідити завдання, функції органів внутрішні справ;
- розглянути систему і структуру органів внутрішніх справ;
- визначити повноваження міністра внутрішніх справ, діяльністьміліції та діяльність органів досудового слідства.
Методидослідження. Комплексний характер досліджуваної проблеми, її значення вюридичних науках, а також дисципліни, як судові та правоохоронні органи, – зумовилий обрання відповідних методів та методології дослідження.
Теоретико-науковимфундаментом даної роботи слугували положення законів України «Про міліцію» від20. 12. 90 р., «Про внутрішні війська МВС України» від 31. 10. 95 р. іінші. Указу президента України «Про положення про Міністерство внутрішніх справУкраїни» від 17.10.2000 р. Наказів МВС №1600 від 25. 12. 2003 р. «Проорганізацію діяльності органів досудового слідства системи МВС України» таінші.
Практичнезначення одержаних результатів. Матеріал контрольної роботи здатен по-першесформувати уявлення про поняття, як органи внутрішніх справ, по-друге сприятита організувати подальше вивчення даної дисципліни, по-третє допомогтиопрацювати та засвоїти предмет під час його вивчення.
1.Поняття, завдання і функції органів внутрішніх справ
Органивнутрішніх справ – це правозахисні органи державної виконавчої влади, якіприймають участь у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій держави,спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправнихпосягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, природногосередовища, інтересів суспільства та держави.
Чинне законодавство, встановлюючи загальні завдання органів внутрішніх справ,відводить їм специфічне місце серед правоохороних органів. На них як на органи,що діють оперативно і цілодобово. Покладено основний тягар правоохоронноїроботи по підтриманню правопорядку, а саме: виконання різноробочих завдань попрофілактиці, виявленню, усуненню правопорушень і притягненню правопорушниківдо адміністративної чи кримінальної відповідальності. Виходячи із завдань, щостоять перед органами внутрішніх справ, їх правоохоронна діяльність є доситьрозгалуженою, вона є важливою гарантією законності і правопорядку. Становлячисобою систему, органи внутрішніх справ працюють у структурі і під керівництвомМВС України, яке виступає державним органом виконавчої влади і здійснює в межахсвоєї компетенції державне керівництво у сфері захисту прав і свобод людини ігромадянина, охорону правопорядку, забезпечення громадської безпеки і безпосередньорозгалужує напрямки діяльності органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВСУкраїни.
ДіяльністьМВС України у сфері забезпечення прав людини ґрунтується на принципі, що всілюди є вільними і рівними у своїй гідності та правах, а права і свободи євідчужуваними та непорушними. [9, с. 304]
Основнимизавданнями органів внутрішніх справ є:
1. Забезпеченняособистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів.
2.Реалізація державної політики боротьби із злочинністю. З цією метоюздійснюються профілактичні та оперативно – розшукові заходи щодо запобігання,виявлення, припинення та розкриття злочинів.
3.Профілактика правопорушень. МВС та його підрозділи на місцях вносять доцентральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств,установ та організацій подання про необхідність усунення причин та умов, щосприяють вчиненню правопорушень, організовують серед населення роз’яснювальнуроботу з питань охорони громадського порядку й боротьби із злочинністю.
4.Охорона та забезпечення громадського порядку. Органи внутрішніх справ маютьвідповідні повноваження у сфері забезпечення охорони правопорядку на вулицях,майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях; у сфері здійсненняконтролю за виконання правил перебування в Україні іноземців та осіб безгромадянства.
5. Виявленнята розслідування злочинів.
6.Охорона прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ, організаційнезалежно від форми власності. Дуже часто органи внутрішніх справ взаємодіють зіншими органами державної влади (прокуратурою, судами, органами Міністерстваоборони України, СБУ) і надають їм сприяння у здійсненні їх завдань.
Якбуло вже зазначено, що органи внутрішніх справ є одним із елементів системиправоохоронних органів України. Їхня діяльність спрямована на забезпеченнягромадського порядку на всій території держави. Існують три функції органіввнутрішніх справ.
Доосновних функцій відносяться такі:
– гарантуванняособистості безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів;
– забезпеченняохорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та іншихправопорушень;
– своєчасневиявлення, й розкриття й розслідування злочинів та осіб, що скоїли;забезпечення дорожнього руху;
– захиствласності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань іадміністративних стягнень;
Функціїзабезпечення мають внутрішній характер і спрямовані на забезпечення ефективноїдіяльності органів внутрішніх справ. До них відносять матеріально-технічнепостачання, фінансове забезпечення, забезпечення здорових умов праціспівробітників зазначених органів тощо.
Функціїзагального керівництва мають на меті забезпечення ефективності в управлінніорганами системи МВС України в процесі забезпечення громадського порядку таборотьби зі злочинністю в державі. [19, с. 51]
Міністерствовнутрішніх справ України відповідно до покладених на нього завдань здійснюєтакі функції:
- забезпечує реалізацію державної політики щодо боротьби зізлочинністю; визначає основні напрямки діяльності підпорядкованих йому органів,підрозділів, установ та ефективні засоби і методи виконання покладених на нихзавдань;
- організовує діяльність органів внутрішніх справ, пов'язану зохороною громадського порядку, запобіганням адміністративним правопорушенням,їх припиненням та забезпеченням провадження у справах про ці правопорушення,розгляд яких законом покладено на ці органи; організовує здійснення органамивнутрішніх справ профілак – тичних і оперативно-розшукових заходів запобіганнязлочинам, їх виявлення, припинення і розкриття, провадження дізнання ідосудового слідства у справах про злочини, розслідування яких покладено закономна ці органи;
- здійснює у передбачених законодавством України випадках спеціальнізаходи забезпечення безпеки працівників суду, органів прокуратури, внутрішніх справ,митних органів, органів державної податкової служби, державноїконтрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, антимонопольногокомітету України, їх близьких родичів, а також осіб, які беруть участь укримінальному судочинстві;
- виявляє, розкриває і розслідує злочини, що мають міжрегіональний іміжнародний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю, наркобізнесомі злочинами у сфері економіки;
- забезпечує профілактику правопорушень, вносить центральним імісцевим органам виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціямподання щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень,організовує здійснення серед населення роз'яснювальної роботи з питань охорони громадськогопорядку і боротьби зі злочинністю;
- бере участь у наукових, кримінологічних і соціологічнихдослідженнях, розробці на основі їх результатів державних програм боротьби зізлочинністю і охорони громадського порядку; вживає разом з іншими державнимиорганами заходів запобігання дитячій безпритульності та правопорушенням середнеповнолітніх; організовує і здійснює розшук громадян у випадках, передбаченихзаконодавством України та міжнародними договорами;
- організовує інформаційно-аналітичне забезпечення діяльностіорганів внутрішніх справ, формує центральні довідково-інформаційні фонди, ведеоперативно-пошуковий та криміналістичний облік, у межах своїх повноваженьскладає державну статистичну звітність;
- організовує здійснення всіх видів експертизи у кримінальнихсправах та криміналістичних досліджень за матеріалами оперативно – розшуковоїдіяльності, забезпечує в установленому порядку участь спеціалістів експертноїслужби у слідчих діях, організовує здійснення на договірних засадах відповіднихвидів експертизи і досліджень на замовлення фізичних і юридичних осіб;
- бере участь у ресоціалізації осіб, які звільнилися з місцьпозбавлення волі;
- забезпечує функціонування дозвільної системи, здійснює контроль запридбанням, зберіганням, носінням і перевезенням зброї, боєприпасів, вибуховихречовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використанняяких встановлено спеціальні правила, за відкриттям і функціонуванням об'єктів,де вони використовуються;
- організовує діяльність Державної автомобільної інспекції,забезпечує реєстрацію і облік автомототранспортних засобів, разом з іншимидержавними органами вживає заходів забезпечення безпеки дорожнього руху;
- контролює здійснення іншими центральними органами виконавчої владиі транспортними організаціями діяльності, спрямованої на запобіганнядорожньо-транспортним пригодам; організовує на договірних засадах охорону майнавсіх форм власності, охороняє і обороняє особливо важливі державні об'єкти,разом із заінтересованими державними органами сприяє підвищенню надійностіохорони цих об'єктів;
- забезпечує охорону дипломатичних представництв і консульськихустанов іноземних держав на території України;
- здійснює контроль за додержанням громадянами паспортних правил,правил в'їзду, виїзду, перебування в Україні та транзитного проїзду через їїтериторію іноземців, осіб без громадянства;
- організовує заходи рятування людей, охорону їх безпеки,забезпечення громадського порядку, збереження майна в разі стихійного лиха,аварій, пожеж, катастроф та ліквідацію їх наслідків;
- забезпечує участь органів внутрішніх справ у межах їх повноваженьу здійсненні заходів охорони довкілля; забезпечує високу бойову і мобілізаційнуготовність органів внутрішніх справ та внутрішніх військ, відповідно дозаконодавства бере участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайногостану в разі його введення на території України або в окремих її місцевостях;
- бере участь у розробці проектів міжнародних договорів України зпитань боротьби зі злочинністю, забезпечує в межах своїх повноважень виконанняукладених міжнародних договорів України, відповідно до законодавства укладає звідповідними органами іноземних держав угоди про співробітництво у сферіборотьби зі злочинністю та з інших питань, що належать до його компетенції;
- вживає заходів реалізації галузевого співробітництва України зЄвропейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечує виконання Українськоюстороною зобов'язань за Угодою про партнерство та співробітництво між Україноюта Європейським Союзом, іншими міжнародними договорами України, адаптаціюзаконодавства України до законодавства Європейського Союзу, здійснює іншізаходи інтеграції України до Європейського Союзу;
- розробляє і організовує виконання програм кадрового забезпеченняорганів внутрішніх справ та внутрішніх військ, вживає заходів додержаннядисципліни і законності в їх діяльності; організовує діяльність навчальнихзакладів, наукових установ, що належать до сфери його управління;
- вживає відповідно до законодавства заходів забезпечення правовогота соціального захисту осіб рядового і начальницького складу та працівниківорганів внутрішніх справ, військовослужбовців та працівників внутрішніх військ,пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницькогоскладу органів внутрішніх справ, членів їхніх сімей, розробляє пропозиції з цихпитань і вносить їх на розгляд відповідних органів;
- організовує в установленому порядку матеріально-технічнезабезпечення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, установ іорганізацій, що належать до сфери його управління, внутрішніх військ,
- контролює правильність використання ними матеріально-технічнихресурсів і коштів; організовує в системі МВС України діяльність з питаньфінансування, праці, заробітної плати, економічного прогнозування,бухгалтерського обліку і звітності, контрольно-ревізійну діяльність;
- вносить відповідним органам виконавчої влади пропозиції щодобудівництва об'єктів адміністративного, виробничого, соціально-побутового,військового призначення та житла для забезпечення діяльності його системи, здійснюєконтроль за цим будівництвом;
- бере участь у формуванні науково-технічної політики у сферідіяльності органів внутрішніх справ; організовує і координує впровадження упрактику досягнень науки і передового досвіду, забезпечує розробку озброєнь,спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для органів внутрішніх справта внутрішніх військ;
- організовує і забезпечує функціонування відомчої мережі зв'язку;
- забезпечує у передбачених законодавством випадках ліцензуванняокремих видів господарської діяльності;
- організовує діяльність з підготовки, перепідготовки та підвищеннякваліфікації спеціалістів у навчальних закладах та наукових установах, щоналежать до сфери його управління;
- організовує діяльність закладів охорони здоров'я, що належать до сферийого управління;
- забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці,контроль за її збереженням у центральному апараті МВС України, в органахвнутрішніх справ і внутрішніх військах;
- виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.[19, с. 54]
Длявиконання покладених на МВС України завдань йому згідно з чинним законодавствомнадано й певні повноваження. Міністерство внутрішніх справ України має право:
- представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнароднихорганізаціях і при укладенні міжнародних договорів;
- одержувати в установленому законодавством порядку від центральнихта місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,підприємств, установ і організацій інформацію, документи і матеріали, необхіднідля виконання покладених на нього завдань;
- залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчоївлади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їхніми керівниками)для розгляду питань, що належать до його компетенції; перевіряти додержанняцентральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевогосамоврядування, підприємствами, установами і організаціями та громадянами правилбезпеки дорожнього руху, дозвільної системи; скликати в установленому порядкунаради з питань, що належать до його компетенції здійснювати відповідно дозаконодавства господарську діяльність.
Привиконанні покладених на нього завдань МВС України взаємодіє з іншимицентральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевогосамоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав.
Міністерствовнутрішніх справ України в межах своїх повноважень видає на основі та навиконання актів законодавства накази, організовує і контролює їх виконання.Нормативно-правові акти МВС України підлягають реєстрації в порядку,встановленому законом. У разі потреби МВС України видає разом з іншимицентральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти. [9, с. 36]
2.Система і структура органів внутрішніх справ
Властивостівеликих соціальних систем-організацій виразно виявляються в побудові тафункціонуванні органів внутрішніх справ. Останні складаються із неодноріднихкомпонентів, специфічних в функціональному та організаційному відношеннях. Узбільшеному вигляді такими компонентами (в даному разі – підсистемами)виступають: міліція, слідчі апарати, установи виконання покарань, внутрішнівійська, що функціонують і структуровані згідно з особливостями виконуванихними завдань та методів, які при цьому використовуються. У той же час цікомпоненти взаємопов’язані в рамках цілісного утворення. Міністерствовнутрішніх справ України, його управління в областях та на транспорті,міськрайліноргани, підрозділи міліції, пожежної охорони, внутрішніх військ,установи виконання покарань, навчальні заклади та науково-дослідні установи, атакож інші підвідомчі їм підрозділи, установи, організації та підприємства,складають єдину систему Міністерства внутрішніх справ України, що закріплено увідповідних нормативних актах. Складність організаційної побудови системи МВСУкраїни обумовлена, з одного боку, багатогранністю функцій, які виконуються їїпідсистемами, а з іншого – розподіленням їх з врахуваннямадміністративно-територіального розподілу України. Вказана система має власніапарати управління, а також центральний та місцеві органи. До першоговідноситься МВС України, а до другого – Головні управління МВС України вАвтономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управління МВСУкраїни в областях та на транспорті, міські, районні та лінійні органи(управління, відділи, відділення) внутрішніх справ.
Вуправлінському аспекті систему органів внутрішніх справ складають:
– Міністерствовнутрішніх справ (МВС) України з його головним управлінням і відділами;
- Управління МВС (УМВС) областей, міст Києва та Севастополя;
- Управління внутрішніх справ на транспортні (залізничний, водний,повітряний);
- відділи МВС України в містах і районах;
- відділи (відділення) МВС України на особливо важливих і режимних об'єктах.
Системаорганів внутрішніх справ має такі групи структурних підрозділів:
– галузевіслужби (підрозділи), які реалізують основні функції зазначених органів: міліція,слідчі апарати, виправно-трудові установи, внутрішні війська:
– функціональніслужби (підрозділи), які виконують забезпечувальні функції цих органів: кадровіфінансово-економічні, господарчі, медичні служби.
Формамидіяльності органів системи МВС України є: профілактична, оперативно-розшукова,кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна (на договірних засадах) таорганізаційно – правова діяльність.
Певніособливості в управлінні й функціонуванні має система органів внутрішніх справна транспорті, побудована з урахуванням специфіки забезпечення охоронигромадського порядку та боротьби зі злочинністю на залізничному, повітряному, морськомуй річковому транспорті.
Системаорганів внутрішніх справ на транспорті включає в себе: Головне управліннявнутрішніх справ на транспорті МВС України; управління, відділи внутрішніхсправ на транспортних магістралях (УВСТ, ВВСТ); лінійні відділи, відділення,пункти міліції на залізничних станціях, в аеропортах, водних портах (ЛВВС),станціях метрополітену.
Вказаніоргани виконують завдання, що є загальними для міліції в цілому, але їхдіяльність обмежується межами транспортних магістралей (залізничних, повітряних,водних), вокзалів та аеропортів, а також деякими іншими об’єктами, що межують
Звідповідною територією чи є об’єктами для обслуговування.
Системаорганів внутрішніх справ на залізничному транспорті підпорядковується Управліннювнутрішніх справ на транспорті МВС України (УВСТ МВС України), на чолі значальником управління, який призначається на посаду наказом міністравнутрішніх справ України.
Увеликих аеропортах, морських і річкових портах функціонують відділи внутрішніхсправ, підпорядковані територіальним УМВС областей, міст.
Доскладу органів внутрішніх справ на транспорті входять усі основні галузевіслужби, крім державтоінспекції, паспортної, пожежної, деяких інших підрозділів.
Наокремих промислових підприємствах, в установах та організаціях, діяльність якихпов'язана з особливим режимом роботи (оборонний характер, особливо значнатехнічна небезпека виробництва і ряд інших) створюються відділи внутрішніхсправ для роботи на закритих об'єктах.
Компетенція,завдання та функції органів внутрішніх справ, взаємовідносини між ними таокремими службами надають системі органів МВС України необхідної цілісності, чіткогопідпорядкування та самостійності окремих елементів, що дає можливість ефективнодіяти на основі єдиних правових норм.
Системаорганів внутрішніх справ проявляє себе, як будь-яка інша соціальна система, якоб'єкт, що управляє та управляється, тобто фактично виступає об'єктом ісуб'єктом управління.
Зурахуванням нинішнього адміністративно – територіального устрою України, соціально-економічнихі політичних обставин, криміногенної ситуації в країні та функціонального призначенняорганів внутрішніх справ, сучасна система органів МВС України складається здвох підсистем: центральних і місцевих органів внутрішніх справ.
Органивнутрішніх справ являють собою систему, що характеризується суворим дотриманнямпринципу централізованого управління відповідними елементами (підсистемами) тавстановлення між ними субординаційних зв'язків. Місцеві органи внутрішніх справбезпосередньо підпорядковуються вищестоящим органам внутрішніх справ. Правовіакти, що приймаються останніми, є обов'язковими для місцевих органів внутрішніхсправ.
Всюсистему внутрішніх справ очолює Міністерство внутрішніх справ України – централізованийорган державної виконавчої влади.
Для розглядунаукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямків діяльності органіввнутрішніх справ, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питаньпри МВС України можуть утворюватися відповідні ради і колегії з включенням доїх складу провідних вчених і висококваліфікованих фахівців-практиків.
Штатнийрозпис центрального апарату і положення про його структурні підрозділизатверджуються Міністром.
Доскладу центрального апарату МВС України входять, наприклад:
- Головне управління кримінальної міліції;
- Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю;
- Головний штаб МВС України;
- Головне управління міліції громадської безпеки;
- Головне слідче управління; [11, №1381]
- Головне управління карного розшуку;
- Головне управління по боротьбі з економічними злочинами;
- Головне управління державної автомобільної інспекції;
- Головне управління державної служби охорони та ін.
СтруктураУМВС області є схожою з наведеною вище за деякими винятками. Так, замістьголовних управлінь УМВС області мають відповідні
управлінняі відділи. Провідна роль в охороні громадського порядку належить місцевиморганам внутрішніх справ – міськрайвідділам (МВВС, РВВС). Їх структуравизначається Міністерством внутрішніх справ України з урахуванням чисельностінаселення, що проживає на певній території, наявності на ній також важливих об'єктівзагальнодержавного значення. Як правило, структура міськрайвідділу виглядає такимчином: начальник відділу, заступник начальника, штаб, чергова частина, щопрацює цілодобово, відділення карного розшуку,
Службапо боротьбі з економічними злочинами, слідче відділення, державна автомобільнаінспекція, служба дільничних уповноважених інспекторів тощо. Найбільшою зачисельністю в міськрайвідділі є патрульно-постова служба міліції. Після виданняПрезидентом України Указу «Про утворення місцевої міліції» від 22 січня 2001 р.в міськрайвідділах почала створюватися місцева (муніципальна) міліція.
Співробітникиорганів внутрішніх справ є державними службовцями, мають статус осіб рядового іначальницького складу органів внутрішніх справ. Порядок проходження службиспівробітниками служби МВС регулюється Законом України «Про міліцію» і відповіднимиположеннями. [10, с. 559]
Увнутрішніх військах МВС України законом передбачена військова служба.
Сучаснуструктуру органів внутрішніх справ України складають:
- підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю («Беркут», «Кобра»,«Сокіл»);
- підрозділи по боротьбі з економічними злочинами;
- підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;
- органи досудового слідства;
- міліція;
- внутрішні війська та ін.
3.Права та повноваження міністерства внутрішніх справ
Міністерствовнутрішніх справ України – це центральний орган виконавчої влади, діяльністьякого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Цеміністерство є головним (провідним) органом системи центральних органіввиконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сферізахисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави відпротиправних посягань, ведення боротьби зі злочинністю, охорони громадськогопорядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони таоборони особливо важливих державних об'єктів.
Усвоїй діяльності МВС України керується Конституцією України, законами України,актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням проМіністерство внутрішніх справ України (затвердженим Указом Президента Українивід 17.10.2000 №1138/2000). [9, с. 15]
Основноюскладовою органів внутрішніх спрв України є міліція. [2, с. 23] Згідно зЗаконом «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. Міліція в Україні – державнийозброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободигромадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави відпротиправних посягань. Особовий склад міліції складається з працівників, осіб,котрі проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно дочинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. На службу до міліціїприймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими,діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станомздоров’я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу можебути встановлений іспитовий строк до одного року.
Міліціяє єдиною системою органів, яка входить до структури МВС України. Очолює міліціюМіністр внутрішніх справ.
Міністрвнутрішніх справ України
- керує Міністерством, несе персональну відповідальність перед ПрезидентомУкраїни та Кабінетом Міністрів України за розроблення і реалізацію державноїполітики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства ідержави від протиправних посягань, охорони громадського порядку, забезпеченнягромадської безпеки, боротьби із злочинністю, виконання Міністерством своїхзавдань і функцій;
- спрямовує і координує як член Кабінету Міністрів Україниздійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесенихдо його відання, визначає на виконання вимог законодавства в межах наданих йомуповноважень політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи Міністерства,шляхи досягнення поставленої мети;
- подає в установленому порядку на розгляд Кабінету МіністрівУкраїни проекти законів України, актів Президента України та Кабінету МіністрівУкраїни, розробником яких є Міністерство;
- затверджує програми і плани роботи Міністерства та звіт про їхвиконання;
- підписує нормативно-правові акти Міністерства;
- приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головнимрозпорядником яких є Міністерство, та затверджує звіт про виконання цих рішень;
- погоджує проекти законів України, актів Президента України таКабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції Міністерства;
- вносить у встановленому порядку подання щодо відзначеннядержавними нагородами працівників органів внутрішніх справ;
- утворює, реорганізовує та ліквідовує територіальні і на транспортіоргани МВС України, затверджує їх положення;
- вносить пропозиції до Кабінету Міністрів України про утворення таліквідацію вищих навчальних закладів МВС України;
- призначає на посади і звільняє з посад за погодженням зПрезидентом України начальників, перших заступників, заступників начальниківГоловних управлінь (управлінь) Міністерства внутрішніх справ України вАвтономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, натранспорті, керівників структурних підрозділів МВС України, начальників міськихуправлінь (відділів) внутрішніх справ обласних центрів, міських, районнихуправлінь (відділів) внутрішніх справ, ректорів та проректорів навчальнихзакладів Міністерства, першого заступника, заступників начальника Головногоуправління – командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справУкраїни, начальників управлінь територіального командування, командирів бригадцих військ; вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення,реорганізації та ліквідації у складі МВС України урядових органів державногоуправління і подання про призначення на посади та звільнення з посад їх керівників,затверджує граничну чисельність цих органів;
- призначає на посади та звільняє з посад в установленому порядкупрацівників центрального апарату МВС України;
- присвоює в установленому порядку спеціальні звання особам рядовогоі начальницького складу органів внутрішніх справ та військові званнявійськовослужбовцям внутрішніх військ, заохочує, притягає їх до дисциплінарноївідповідальності;
- здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Вобластях міліцією керують начальники УМВС областей, в містах і районах –начальники міськрайвідділів МВС. Заступник Міністра внутрішніх справ –начальник.
Головногоуправління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим – призначається напосаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністравнутрішніх справ України. Начальники УМВС в областях, на транспорті, в містахКиєві, Севастополі призначаються на посаду і звільняються Міністром внутрішніхсправ України. Начальники міських, районних органів внутрішніх справпризначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ заподанням начальників управлінь МВС в областях, містах Києві, Севастополі та натранспорті.
Наміліцію покладаються такі функції: адміністративна, профілактична,оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна. Міліціяскладається з підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки,транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони,спеціальної міліції. Діяльність міліції будується за принципами законності,гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з населенням,гласності. Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життялюдини, принижують її чесність й гідність, якщо виконання обов’язків не вимагаєіншого. Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права ісвободи громадян, якщо без цього не можуть виконуватися покладені на неї обов'язки,і зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.
Напідставі Закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх іспеціалізовані установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р. (здоповненнями) Кабінетом Міністрів України 8 липня 1995 р. ПрийнятоПостанову «Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх у системіМВС України. Цією Постановою затверджено Положення «Про кримінальну міліцію усправах неповнолітніх», яким передбачено структуру, правові засади діяльності,права та обов’язки щодо запобігання злочинності серед неповнолітніх та боротьбиз нею. Нова служба основну увагу приділяє
Кримінальнимпроявам з боку неповнолітніх та захисту неповнолітніх від негативного впливудорослих. І вказаний Закон, і Положення визначають правові основи діяльностіорганів і служб у справах неповнолітніх та спеціалізованих установ, на якіпокладається здійснення спеціального захисту і профілактики правопорушень середосіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку. [18, с. 405]
Доорганів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ, наприклад,віднесено:
- кримінальну міліцію органів внутрішніх справ у справахнеповнолітніх;
- приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніхсправ.
Такимчином, відповідно до зазначеного Закону передбачено функціонування в системіМВС якісно нової самостійної служби – кримінальної міліції у справахнеповнолітніх, якій надане право здійснювати на підставах і в порядку,встановлених
Законом,гласні та негласні оперативно – розшукові заходи з метою запобігання злочинамта їх розкриття.
Длявиконання покладених на міліцію завдань чинне законодавство наділяє її певнимиповноваженнями, серед яких найбільш суттєвими є правомочність застосуваннязаходів фізичного впливу, спеціальних засобів захисту, вогнепальної зброї.Спеціальні засоби застосовуються у випадках, коли були використані і не далибажаних наслідків усі інші форми попереднього впливу на правопорушників:
а)для захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу й інших дій,що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;
б)для припинення масових заворушень;
в) длязатримання і доставляння в міліцію правопорушників;
г)для звільнення заручників тощо.
Використанняспеціальних засобів, за винятком необхідності відбиття раптового нападу напрацівника міліції і звільнення заручників, має передувати попередження пронамір їх застосування.
Забороняєтьсязастосування спеціальних засобів:
а) довагітних жінок, осіб похилого віку, інвалідів та малолітніх, крім випадківвчинення ними групового нападу, що реально загрожує життю і здоров’ю людей,працівника міліції, або озброєного нападу;
б)приміщеннях дипломатичних установ і там, де виготовляються вибухові речовини,та в дитячих і лікувальних установах.
Відповідальністьза організацію роботи по забезпеченню законності застосування спеціальнихзасобів при охороні громадського порядку покладається на Міністра внутрішніхсправ.
Згіднозі ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція при виконанні своїх завданьзобов’язана: [2, с. 25]
- забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;
- здійснювати профілактичні, оперативно-розшукові заходи;
- приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини таоперативно на них реагувати;
- допомагати органам досудового слідства;
- забезпечувати безпеку дорожнього руху і здійснювати технічнийогляд транспорту;
- контролювати додержання реєстраційно-міграційних правил;
- брати участь у проведенні карантинних заходів;
- здійснювати привід (доставляння) до відповідних державних органівгромадян у встановленому законом порядку;
- забезпечувати виконання загальнообов’язкових рішень місцевих радта ін.
Колообов’язків міліції є досить різноманітним залежно від завдань і функцій, якіпокладено на цей державний правоохоронний орган. Чинне законодавство особливонаголошує, що працівник міліції на території України незалежно від посади,місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осібіз заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадськійбезпеці, зобов’язаний вжити заходів для запобігання і припинення правопорушень,рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення ізатримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і доповісти проце в найближчий підрозділ міліції.
Прирозгляданні діяльності міліції як складової частини органів внутрішніх справпотрібно включити і діяльність органів досудового слідства.
Досудовеслідство – кримінально-процесуальна діяльність слідчого за порушеною таприйнятою ним до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає узбиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленніоб'єктивної істини, провадженні слідчих і інших процесуальних дій тасамостійному застосуванні норм права з метою захисту прав та законних інтересівлюдини, фізичних та юридичних осіб, створення умов для здійснення справедливогоправосудця.
Органамидосудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі рганш внутрішніх справ, слідчіподаткової міліції і слідчі органів служби безпеки України, досудове слідствопокликане вирішити або створити умови для подальшого вирішення судомнайважливішого завдання – забезпечення справедливості та всіх інших завданькримінального процесу.
Підслідність– це сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно дояких встановлюється конкретний слідчий орган, компетентний проваджуватидосудове слідство.
Розрізняютьпредметну (родову), персональну, альтернативну, територіальну підслідність тапідслідність за зв'язком справ.
Досудовеслідство провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, зазначені участині 1 статті 27 і статті 425 цього Кодексу, по яких досудове слідствопровадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка черезсвої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, атакож коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.
Початокпровадження досудового слідства
Досудовеслідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку,встановленому цим Кодексом.
Слідчийзобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чипереданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свогопровадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття їїдо свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеноїсправи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження.Копію постанови про прийняття справи до свого провадження слідчий протягом добинадсилає прокуророві.
Місцепровадження досудового слідства
Досудовеслідство провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Коли місце вчиненнязлочину невідоме, а також з метою найбільш швидкого і повного розслідуванняйого, слідство може провадитися за місцем виявлення злочину або за місцемперебування підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшостісвідків чи за визначенням прокурора.
Слідчий,встановивши, що дана справа йому не підслідна, зобов'язаний провести всіневідкладні дії, після чого передає справу прокуророві для направлення її запідслідністю
Слідчиймає право провадити слідчі дії в інших слідчих районах і вправі доручитипровадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які зобов'язаніце доручення виконати в десятиденний строк.
Умежах міста або району, хоч і поділеного на кілька слідчих дільниць, слідчийзобов'язаний особисто провадити всі слідчі дії.
Висновок
Органивнутрішніх справ є одним із елементів системи правоохоронних органів України.
Їхнядіяльність спрямована на забезпечення громадського порядку на всій територіїдержави. На органи внутрішніх справ України покладені завдання по захисту праві свобод громадян, інтересів суспільства та держави, боротьби зі злочинністю,охороні громадського порядку, запобігання та припинення правопорушень ізабезпечення провадження в справах, розгляд яких законом покладено на органивнутрішніх справ, забезпечення безпеки дорожнього руху, охорони особливоважливих державних об`єктів.
Правоохороннадіяльність органів внутрішніх справ здійснюється на трьох рівнях – центральному,регіональному та місцевому.
Доосновних функцій відносяться такі: гарантування особистості безпеки громадян,захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадськогопорядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасневиявлення, й розкриття й розслідування злочинів та осіб, що скоїли;забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань;виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень. Функціїзабезпечення мають внутрішній характер і спрямовані на забезпечення ефективноїдіяльності органів внутрішніх справ.
Формамидіяльності органів системи МВС України є: профілактична, оперативно-розшукова,кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна та організаційно – правовадіяльність. Певні особливості в управлінні й функціонуванні має система органіввнутрішніх справ на транспорті побудована з урахуванням специфіки забезпеченняохорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю на залізничному,повітряному, морському й річковому транспорті.
Системаорганів внутрішніх справ на залізничному транспорті підпорядковуєтьсяУправлінню внутрішніх справ на транспорті МВС України (УВСТ МВС України), начолі з начальником управління, який призначається на посаду наказом міністравнутрішніх справ України.
Увеликих аеропортах, морських і річкових портах функціонують відділи внутрішніхсправ, підпорядковані територіальним УМВС областей, міст.
Доскладу органів внутрішніх справ на транспорті входять усі основні галузевіслужби, крім Державтоінспекції, паспортної, деяких інших підрозділів. Системаорганів внутрішніх справ проявляє себе, як будь-яка інша соціальна система, якоб’єкт, що управляє та управляється, тобто фактично виступає об’єктом ісуб’єктом управління. З урахуванням нинішнього адміністративно-територіальногоустрою України, соціально-економічних і політичних обставин, криміногенноїситуації в країні та функціонального призначення органів внутрішніх справ,сучасна система органів МВС України складається з двох підсистем: центральних імісцевих органів внутрішніх справ. Органи внутрішніх справ являють собоюсистему, що характеризується суворим дотриманням принципу централізованого управліннявідповідними елементами (підсистемами) та встановлення між ними субординаційнихзв’язків. Місцеві органи внутрішніх справ безпосередньо підпорядковуютьсявищестоящим органам внутрішніх справ. Правові акти, що, приймаються останніми,є обов’язковими для місцевих органів внутрішніх справ. Всю систему внутрішніхсправ очолює Міністерство внутрішніх справ України – централізований органдержавної виконавчої влади МВС України очолює міністр, призначуваний відповіднодо Конституції України; він входить до складу Кабінету Міністрів України.
Міністр має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет МіністрівУкраїни, розподіляє між заступниками міністра та визначає повноваженняструктурних підрозділів міністерства. Міністр внутрішніх справ України несеперсональну відповідальність за виконання покладених на міністерство завдань іздійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступниківміністра, керівників підрозділів міністерства.
Дляпогодженого вирішення питань, що належать до повноважень МВС України,обговорення найважливіших напрямків його діяльності у міністерстві утворюєтьсяколегія в складі міністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, атакож керівників працівників органів внутрішніх справ. Члени колегіїміністерства затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення колегіїпроводяться в «життя» найчастіше наказами міністра. Система місцевих органіввнутрішніх справ має такі структурні елементи: управління (головні управління)внутрішніх справ МВС України в Криму, в областях, містах, відділи (управління)внутрішніх справ у районах і лінійні відділи(управління) внутрішніх справ. Всіланки системи органів внутрішніх справ України функціонують у тісній взаємодіїяк між собою, так і з іншими державними органами, організаціями та населеннямкраїни, що є гарантією їхньої ефективної діяльності під час виконанняпокладених на них завдань з охорони громадського порядку та боротьби зізлочинністю в країні.
Списоквикористаних джерел
1. Конституція України.К., 1996.
2. Закон України «Проміліцію» від 20.12.90 р. №565 // Право і практика. – 2005., – №30.
3. Закон України «Провнутрішні війська МВС України» від 31.10.95 р. // Держава і право., –1995., – №221.
4. Закон України «Про державнийзахист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.93 р. //Відомості Верховної Ради України. 1994. №11.
5. Закон України «Прооперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України.1992. №22.
6. Закон України «Продержавну таємницю» // Відомості Верховної Ради України. 1994. №16.
7. Закон України «Проорганізаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» //Відомості Верховної Ради України. 1993. №35.
8. Закон України «Продисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 р. //Офіційний вісник України., – 2006., – №12.
9. Указ ПрезидентаУкраїни «Про положення про Міністерство внутрішніх справ України» від17.10.2000 р. // Офіційний вісник України., -2000., – №42.
10. Положення пропроходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справУкраїни: Постанова Кабінету Міністрів України УРСР від 29.07.91 р. //Збірник нормативних актів України з питань правопорядку., – К., 1993.
11. Наказ МВС №1381 від17.11.2003 р. «Про вдосконалення діяльності штатних підрозділів дізнанняМВС України».
12. Наказ МВС №1600 від25.12.2003 р. «Про організацію діяльності органів досудового слідствасистеми МВС України».
13. Наказ МВС №190 від25.02.2004 р. «Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи» зізмінами внесеними наказом №713 від 18.07.2006 р.
14. Системаправоохранительных органов: Сборник законов и нормативных документов. //Право і практика., – 2004., – №22.
15. Плішкін В.М. Теоріяуправління органами внутрішніх справ., – К., 1999.
16. Горелов М. Правовийстатус слідчих підрозділів ОВС // Право України., – 2005., 310., – с. 67–70.
17. Маляренко В. Суд,правоохоронні та правозахисні органи України. – Київ. – Юрінком Інтер. – 2004.– с. 200–238.
18 Марочкін І.С. Білова Н.В.– Організація судових та правоохоронних органів. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. –528 с.
19. apelycia/org/ua/forum
(Тема 1. Поняття та система ОВС України.
20.www-pravo.vuzlib.net/book_№1136_page_50.