Реалізація Конституції України

Курсова робота з конституційногоправа
На тему:
«Реалізація Конституції України»

ПЛАН
ВСТУП……..………………………………………………………..….…….3-5
1.         Шляхи реалізаціїКонституції України……………………….…..6-14
1.1     Реалізаціяконституції в законодавчій діяльності…………..……...6-8
1.2     ЗастосуванняКонституції України судами України…………..….8-11
1.3     РеалізаціяКонституції в повсякденному житті……………….….11-14
2.         Сутьреалізації Конституції України……………………………..15-19
2.1     Механізм таформи реалізації Конституції України……………...15-17
2.2 Вплив Конституції на діяльність основних органів державноївлади ………………………………………………………………………………...17-19
3. Проблеми реалізації Конституції……………………………………..…20-23
3.1 Конституційні колізії та їх вплив на реалізацію КонституціїУкраїни………………………………………………………………………..20-22
3.2 Інші проблеми реалізації Конституції України………………………22-23
Висновки……………………………………………………………….……..24-26
Список використаних джерел………………………………………………27-28

ВСТУП.
 
З проголошенням у 1991 році незалежності України, нашадержава вступила на основний етап свого розвитку. З самого початку прийнявшикурс на демократичний розвиток, перед Україною постала необхідність у прийняттінової Конституції та законодавчої бази для закріплення основних засад побудови майбутньоїнезалежної держави. Таким чином, 28 червня 1996 року була прийнята перша КонституціяУкраїни, яка визначила її Україну як «самостійну, незалежну, демократичну,соціальну, правову державу».[1] Ця конституція була змінена у2004 році, але вона не змінила основних засад розбудови української держави,лише визначивши її як парламентсько-президентську республіку.
Але після прийняття Конституції України посталопитання у її реалізації.
Саме поняття реалізації Конституції передбачає повневтілення її норм у життя. «Це забезпечується: організацією виконанняконституційних положень, безпосереднім здійсненням норм конституції шляхом їхвикористання, виконання, дотримання і застосування, контролем і наглядом занеухильним дотриманням норм, застосуванням заходів виховання, заохочення,примусу»[2].
Питання реалізації Конституції є дуже актуальним у нашчас, адже «демократичний державно-правовий розвиток українського народу не можереалізовуватися за межами конституційних приписів. Саме Конституція юридичнеоформляє основні параметри державності, розподіляє повноваження між владнимиструктурами, наділяє громадян, їх об'єднання правами і покладає обов'язки,створює правові передумови забезпечення в країні демократичного політичногорежиму»[3]. Цей розвиток зумовленийдекількома чинниками. По-перше, ефективний та стабільний розвиток суспільстванеобхідний для самої держави, для ефективного розвитку її економічної,соціальної, політичної та інших сфер. По-друге, того, щоб успішно співпрацюватиз іншими розвиненими країнами світу. І по-третє, це зумовлено тим, що дляУкраїни одним з пріоритетних напрямків розвитку є вступ до Європейського союзута інших міжнародних організацій, де потрібні високий розвиток економічноїсфери країни та повна реалізація закріплених конституційних норм.
Таким чином ми бачимо, що реалізація конституції, їїосновних норм та положень в усіх сферах суспільного та державного життя є основноюдля ефективного їх функціонування, розвитку та діяльності. А якщо брати доуваги ще й той факт, що демократична конституція є основою та фундаментом длярозвитку демократичної правової держави, які є одними з основних демократичнихцінностей, які розвиває країна для свого суспільства.
Якщо ж говорити про цей процес у міжнародному масштабіможна побачити таку закономірність, що найкраще живуть у тих країнах, депо-перше прийнята демократична Конституція, а по-друге вона реалізується.Прикладами таких країн можуть бути Франція, Англія, США тощо. У цих країнах єдосить високий рівень добробуту суспільства, існує розвинуте громадянськесуспільство.
І хоча Конституція в Україні і була прийнята, і буливизначені основні засади конституційного ладу України, основні права та свободилюдини, визначено межі діяльності державних органів України та інші принципирозвитку держави та суспільства. Для України реалізація Конституції є доситьскладним процесом через те, що її суспільство ще не готове до кардинальних зміну своєму житті. А ще й крім того, впливає такий чинник як влада, яка також небажає розлучатися зі своїми повноваженнями. До проблем, що також заважають реалізаціїКонституції України є:
-           нашаполітична еліта, яка переважно складається з представників великого капіталу,які звичайно ж діють у своїх інтересах;
-          Невірнеуявлення людей про демократію. Так, представники нового покоління трактують їїяк вседозволеність без будь-яких обмежень, а ті люди, які жили за РадянськогоСоюзу розтлумачують його як зло, що заважає існуванню держави;
-          Такожпроблемою є те, що в самої Української держави немає достатнього досвіду зреалізації Конституції, а отже, і в побудові суспільства та держави.
Реалізація конституції України здійснюється на основісамої конституції України та інших нормативно правових актів, які прийнятідержавою з цією метою.
Процес реалізації Конституції проявляється у такихпроцесах: реалізація конституції у законодавчій, виконавчій, судовійдіяльності, діяльності державних органів, місцевого самоврядування, черезвстановлення правил поведінки в суспільстві, визначенні основних правилдіяльності установ та організацій, що діють в суспільстві. Також реалізаціяздійснюється через захист прав та свобод людини та інші напрямки, основні зяких розглянемо нижче.

1.        Шляхиреалізації Конституції України.
 
1.1     РеалізаціяКонституції в законодавчій діяльності.
Конституція України є надзвичайно важливим політико-правовимдокументом, адже вона зафіксувала відповідний стан розвитку нашої держави ісуспільства, їх правової системи. В ній містяться норми не лише юридичногохарактеру. Вона э своєрідним ядром національної правової систем танаціонального законодавства, де діє близько двох тисяч законів, сорока шеститисяч підзаконних нормативних актів, які охоплюють досить широкий спектрсуспільних відносин. Тому безперечно, прийняття Конституції, є важливим крокомдля подальшого, більш системного розвитку законодавства. Адже Конституція єосновним законом країни, на якому базуються усі інші нормативно-правові актиУкраїнської держави.
Для розкриття суті реалізації Конституції України взаконодавчій діяльності можна визначити основні принципи, за якими приймаютьсяЗакони України та цілі їх прийняття.
Основоюреалізації Конституції України в законодавчій діяльності є те, що усі закониУкраїни побудова на Конституції України та відповідно до неї, і жодне їхположення не може суперечити їй. Тобто вона є «підґрунтям нормативно-правовогомасиву законодавчих актів з урахуванням ієрархічного, галузевого та іншихаспектів»[4]. Цей принцип закріплений в статті8 Конституції України, в якій сказано, що «Конституція України має найвищуюридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції України і повинні відповідати їй»[5].
Взагалі,розробка і прийняття будь-якого закону обумовлюються соціальними чинниками. Такдля прикладу можна взяти будь-який нормативно правовий акт держави. Наприклад, РегламентВерховної Ради України. Він приймається у зв’язку з функціонування ВерховноїРади України. Регламент Верховної Ради України визначає основні процедури, щоздійснюються Верховною Радою України, у тому числі і законодавчу, але в своючергу цей Регламент базується на Конституції України, так як саме в КонституціїУкраїни визначені основні функції Верховної Ради України (стаття 85Конституції), вона сама визначена єдиним законодавчим органом держави (стаття75 Конституції) тощо.
Вагомезначення для розвитку законодавства України на основі Конституції України маєприйняття нових кодексів: цивільного, господарського, кримінального, сімейного,бюджетного, процесуальних кодексів тощо.
«Суттєвезначення має Конституція України і для розвитку законодавства на основіміжнародних договорів (стаття 9), оскільки ратифікуючи той чи інший договірВерховна Рада України збагачує національне законодавство»[6].
Такожхарактерною рисою реалізації Конституції в законодавчій діяльності є те, щозакони України доповнюють та деталізують положення Конституції. Так, розділVIII Конституції України говорить про правосуддя, визначає його засади. Азакони України «Про судоустрій», «Про статус суддів» та інші конкретнорозписують «основні правові засади організації судової влади та здійсненняправосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодоформування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійсненнясуддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльностісудів та регулює інші питання судоустрою»[7]. Втім ці закони та іншінормативно-правові акти, які регулюють це питання, не можуть виходити за межі,визначені в Конституції України.
Такожможна зазначити, що при прийнятті закону Верховна Рада України також керується КонституцієюУкраїни, у якій зазначено, що верховна рада може приймати закони, постанови таінші нормативно правові акти (стаття 91 Конституції). Тобто прийняття законіввідноситься до повноважень Верховної Ради.
Самеприйняття законів є реалізацією принципу верховенства закону, адже саме наоснові та у їх межах діють всі інші державні та суспільні організації.
Так,можна сказати, що реалізація Конституції у законодавчій діяльності здійснюєтьсяу таких формах:
-          прийняттязаконів на основі Конституції України, та за визначеною процедурою;
-          недопустимістьсуперечностей між Конституцією та законами (стаття 8).
-          прийнятізакони регламентують та уточнюють основні засади діяльності об’єкту, з приводуякого був прийнятий закон;
-          Сампроцес прийняття закону є реалізацією Конституції.
Протенеобхідно зазначити, що ефективність же законодавчого процесу залежить не лишевід Конституції України, а й від багатьох інших чинників, наприклад, від їїнаукового забезпечення, участі людей у цій діяльності тощо. Саме ця участьнароду також є реалізацією розділу ІІІ Конституції про «вибори та референдуми»,адже через прийняття участі у референдумі народ сам безпосередньо приймаєучасть у законотворчій діяльності та у законодавчому процесі.
1.2     ЗастосуванняКонституції України судами України.
Реалізація Конституції судами України здійснюєтьсярізними способами, але основними з них є реалізація норм за допомогою розглядусправ, щодо захисту порушених прав та свобод особи або держави (реалізаціястатті 8 та статті 55 Конституції України), а також при тлумаченні Конституції(реалізація норми статті 57 та 150).
«Відповідно до статті 8 Конституції України в Українівизнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищуюридичну силу. Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основіконституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормамипрямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людиниі громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується».[8]
Положення про пряму дію норм Конституції має особливезначення для судової діяльності, оскільки на підставі цього кожен можезвернутися за допомогою до суду посилаючись лише на норми Конституції України.А також це положення діє для судів у тому сенсі, що вони у своїй діяльностімають безпосередньо керуватися цими нормами, навіть за наявності закону, якийби заперечував їх.
Суди в Україні складаються з двох ланок: судівзагальної юрисдикції та конституційної юрисдикції. Перші з них представленісистемою судів, що формується відповідно до законів та Конституції України, аєдиним органом конституційної юрисдикції є конституційний суд України. Аленезважаючи на таке розмежування вони діють на основі законів України таКонституції України, і здійснюючи свої повноваження застосовують Конституціютаким чином:
 - Конституційний Суд України дає офіційне тлумаченняКонституції України;
 - вироки суду виносяться на основі положень, якіохарактеризовують основні засади діяльності суду;
 - громадяни та інші особи звертаються до суду зазахист ом своїх порушених конституційних прав та свобод посилаючись на норми України;
 - суди загальної юрисдикції в межах своєї компетенціїдають роз’яснення Конституції;
 - суди у своїй діяльності керуються Конституцією таіншими законами, які прийняті на її основі тощо.
Що ж до труднощів, які виникають при використанні тареалізації Конституції Судами України, пов’язані з декількома моментами. Однимз них є різний ступінь конкретизації норм основного закону держави. взагалі,норми конституції відрізняються від норм звичайного закону тим, що вони є більшюридично насиченими, зі значною щільністю юридичного змісту, що і дає підставидля різної інтерпретації норм різними органами чи особами.
Саме для усунення цієї проблеми створений тафункціонує суд України, що у своїй діяльності керується розділом ХІІКонституції України, законом «про Конституційний Суд України» та іншиминормативно-правовими актами.
Стаття 147 Конституції зазначає, що «Конституційнийсуд є єдиним органом Конституційної юрисдикції в Україні»[9].А пункт 2 статті 150 говорить про те, що Конституційний суд дає офіційнетлумачення Конституції України. Також він може перевіряти відповідність різнихактів органів державної влади Конституції України.
Що ж до судів загальної юрисдикції, то відповідно допункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про застосуванняКонституції України при здійсненні правосуддя» зазначається, що так якКонституція має найвищу юридичну силу а її норми є нормами прямої дії, судиможуть в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії,а судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також чинномузаконодавстві, яке не суперечить їй.
Слід зауважити, що реалізація Конституції Судамизнаходиться на незадовільному рівні. Це відображується у винесенні незаконних інеобґрунтованих судових рішень. Ці порушення у багатьох випадках відбуваютьсячерез те, що суди невірно трактують положення Конституції і переносять їх на тіправовідносини, яких вона не регулює.
Ця проблема переходить в іншу – це відсутністьґрунтовних наукових досліджень питань проблем реалізації конституції як судами,так і іншими органами державної влади та в інших сферах життя суспільства.
Виходячи з усього вище сказаного можна зробитивисновок, що для подолання перешкод у реалізації Конституції України судаминеобхідно створити чітку систему законодавства, виробити чітке тлумачення нормКонституції для їх однозначного та точного застосування, розробити науковіаспекти питання реалізації конституції судами України а також створити іншінеобхідні умови для її реалізації.
Отже, реалізація конституційних норм судами України єще одним аспектом поняття реалізації основного закону держави, який потребуєподальшої розробки та вивчення.
1.3Реалізація Конституції вповсякденному житті.
Прийняття Конституції України зумовила виникненняабсолютно нових суспільних відносин та внесло суттєві зміни в існуючі. Це, усвою чергу, вимагає змін у правовому регулюванні суспільних відносин, щеглибшого проникнення прав у суспільне і державне життя.
У повсякденному житті Конституція України реалізуєтьсяголовним чином через правовий зв'язок держави та населення, тобто через їхвзаємні права та обов’язки. Основні з цих прав, свобод та обов’язків виписані врозділі ІІ Конституції України, але згідно зі статтею 22 вони не є вичерпнимита їх зміст не може бути звуженим.
Держава для реалізації конституції в повсякденномужитті створила відповідні органи, чим започаткували розвиток України як самостійної,соціальної, правової держави (стаття 1 Конституції), а також створила умови длярозвитку Української нації (стаття 11 Конституції). Цими органами є: суди,місцеве самоврядування, державні адміністрації тощо.
Населення реалізує Конституцію України користуючись своїмиосновними правами та виконуючи обов’язки перед Українською державою.
Так, згідно статті 27, «кожен невід’ємне має право нажиття. Обов’язок держави – захищати життя людини»[10].Для захисту цього права особа, при його порушенні звертається до суду, якийстворений державою з цією метою, і суд призначає відповідальність за порушенняцього права.
Стаття 36 Конституції України гарантує свободу об’єднанняв політичні партії. Ця норма реалізується тим, що прийнятий закон «Прополітичні партії», який регламентує порядок та умови створення політичноїпартії. А громадяни, вступаючи у політичні партії реалізують своє право наздійснення безпосередньо через органи державної влади управління державою(стаття 5), право брати участь в управлінні державними справами (стаття 38) таправо бути обраним (стаття 38).
Статті 43, 44 та 45 передбачають право на працю, відпочинокта страйк. Так, право на працю здійснюється при вільному виборі виду та місцяроботи. З іншого боку, роботодавець забезпечує гідні умови праці та відпочинку,адже при незадоволеності робітників вони реалізують своє право на страйк.
Право на відпочинок реалізується державою, коли воназакріпила його у трудовому законодавстві, визначила строки відпочинку,тривалість робочого часу, святкові дні тощо. Громадяни ж реалізують це правобезперешкодно використовуючи час відпочинку на свій розсуд.
Інше право – право на житло. Це право здійснюється якдержавою так і громадянами України та іншими  особами, які проживають на їїтериторії держави. з боку держави воно реалізується у тому, що вона надаєсоціальне житло, а також створює умови для будування громадянами собі житла, табудування такого житла для людей, яке потім придбається ними. Таким чином цеправо реалізується громадянами при придбанні житла або при будуванні його.
Інше право, це право людини обирати та бути обраними.Право обирати зазначене в Розділі ІІІ Конституції України «Вибори.Референдуми», де воно визначене як безпосередня демократія. Це правоздійснюється під час виборів та референдумів, виражаючи свою волю під часголосування. Це право також виражається у можливості бути обраним. Вонорегулюється Конституцією України – розділом ІV та V; Законом України «Провибори президента», Законом України «Про вибори народних депутатів України»,Законом України про вибори народних депутатів Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим, міських, селищних, сільських голів.
Інші права також зазначені в Конституції іреалізуються громадянами у повсякденному житті громадянами, при здійсненніправочинів та повсякденних справ.
Що ж до обов’язків, які зазначені в статтях 65, 66,67, 68 Конституції України. Цими обов’язками є: захист Вітчизни, сплатаподатків, дотримання Конституції та законів, не заподіяння шкоди природі. Ціобов’язки здійснюються на вимогу держави і мають виконуватись неухильно.
Проте не можна говорити, що всі права та обов’язки таправа, які визначені в Конституції виконуються беззаперечно. При їх виконанні існуютьпроблеми як з боку держави так і з боку суспільства. З боку держави невиконуються певні обов’язки щодо забезпечення виконання прав особи, асуспільство не виконує свої обов’язки. Наприклад, щодо сплати податку абодотримання Конституції та інших законів держави. Тож для того щоб повністюреалізувати положення конституції необхідно забезпечити умови для ї реалізації,підготувати суспільство до вимог, що поставить перед ним держава при реалізаціїКонституції, для реалізації їх взаємних прав свобод та обов’язків.
Досвід зарубіжних країн показує, що найефективніше цявзаємодія відбувається між правовою державою та громадянським суспільством. Тобтотакою державою, яка створена для суспільства, для захисту його інтересів правта свобод; і такого суспільства, яке здатне ефективно взаємодіяти з органамидержавної влади, впливати на їх рішення, здійснювати покладені на ньогодержавою функції.
В Українській державі норми, які регулюють розвитокцих явищ закладені в Конституції, але не практиці ще майже не реалізуються череззнову ж таки неготовність влади віддати свої певні повноваження народу, танеготовність суспільства прийняти та виконувати ці повноваження, впливати нарішення державної влади.

2.Суть реалізації КонституціїУкраїни;
 
2.1Механізм та форми реалізаціїКонституції України;
Як вже зазначалося, реалізація Конституції – цевтілення на практиці закладених у ній демократичних цінностей. Цей процесздійснюється за допомогою механізму та форм реалізації Конституції.
«Механізм реалізації конституційних норм — цесукупність правових і інституційних елементів, з допомогою яких забезпечуєтьсяна практиці втілення конституційних приписів».[11]
Цей механізм реалізації Конституції залежить не лишевід юридичних засобів, за допомогою яких він діє. Він також має враховуватирівень політичної свідомості, культури населення; історію розвитку держави,настрої в суспільстві та інші чинники, які формуються серед населення держави.без врахування перекислених факторів механізм не буде дієвим, адже не можнавтілити норму конституції в життя населення, якщо ця норма не відповідаєдійсності, яка склалася в суспільстві. Важливим елементом механізму реалізаціїКонституції є державні структури, які забезпечують дотримання конституційнихприписів.
За формою реалізація Конституції – це додержання всіхїї положень, принципів і норм всіма органами державної влади, місцевогосамоврядування, посадовими особами та громадянами; забезпечення повноїреалізації прав та свобод людини і громадянина; незалежне застосування положеньКонституції при здійсненні своїх функцій і повноважень органами державної владишляхом прийняття законів, актів Президента, Актів Уряду тощо.
Отже, основними формами реалізації конституції Україниє: додержання, використання, виконання і застосування. Кожне з цих поняттямирозглянемо нижче.
Так, дотримання конституційних норм – це така формареалізації, за якої суб’єкти державно-правових відносин утримуються відвчинення дій, що суперечать нормам Конституції. Ця форма притаманна якдержавним інститутам, так і населенню. За приклад пасивної поведінки можнапривести статтю 68 конституції України, в якій говориться, що «кожен маєнеухильно додержуватись конституції та законів України…»[12].
Другою формою реалізації конституції є виконанняконституційних норм – тобто це активна поведінка суб'єктів правовідносин, якавипливає із конституційних приписів. В Конституції України встановлені такіспособи виконання норм:
-          Суб’єктиправа мають виконувати положення конституції та законів України;
-          Державазобов’язана виконувати міжнародні договори, ратифіковані Верховною РадоюУкраїни
-          Громадяниповинні виконувати свої обов’язки.
Така форма реалізації Конституції притаманна яксуспільству так і державі, її уповноваженим органам.
Третьою формою реалізації є застосування конституційнихнорм – це така владна організуюча діяльність державних та інших органів, осіб,яка має своєю метою забезпечити адресатам цих норм реалізацію їх прав іобов’язків, а також гарантувати контроль за даним процесом. Цей вид реалізаціїпритаманний виключно державним органам влади та особам, які представляють ціоргани.
Для застосування характерна така ознака яквикористання статті 8 Конституції, у якій сказано, що норми Конституції єнормами прямої дії, тобто, це означає, що немає сенсу звертатися до іншихзаконів для реалізації певного положення Конституції.
         І, насамкінець, останньою формою реалізаціїконституційних приписів є їх використання. Використання – це форма реалізаціїконституційних норм уповноваженими суб’єктами шляхом наданих їм прав у виглядідозволу або правомочностей. Прикладом використання конституційних норм можутьбути реалізація права на освіту, на працю, на відпочинок використовуючивідповідні статті Конституції.
         Всі ці чотири форми реалізації конституціїповинні застосовуватись, та ефективно взаємодіяти між собою для повної тавсебічної реалізації основного закону держави.
2.2     ВпливКонституції на діяльність вищих державних органів;
Конституція відіграє велику роль не лише у діяльностідержавних органів, але й у їх формуванні. Так, саме Конституцією Українивизначені основні органи держави. Ними є: Верховна Рада України – єдинийзаконодавчий орган (стаття 85); Кабінет Міністрів України – центральний органвиконавчої влади; Президент України – глава держави; Судові органи, які поділяютьсяна суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.
При реалізації своїх повноважень органи державноївлади діють на основі та у межах визначених Конституцією України і відповідаютьтаким положенням:
 - стаття 5 Конституції – органи державної владипредставляють інтереси народу;
 - стаття 6 – «державна влада в Україні здійснюєтьсяна засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову»[13].Ці органи здійснюють свої повноваження у встановлених законом межах.
діяльність Верховної Ради України регламентуєтьсярозділом ІV Конституції України. Стаття 85 визначає її як єдиний органзаконодавчої влади; статті 76 – 84, 86 — 101 регламентують основні засадидіяльності Верховної Ради та осіб, які можуть бути народними депутатами; стаття85 визначає основні повноваження Верховної Ради України. У статті 91 такожзазначено, що Верховна Рада приймає закони, постанови та інші нормативно –правові акти, тобто бере участь у законодавчій діяльності, а отже і вреалізації конституції.
Розділ V Конституції України регламентує діяльністьпрезидента України. Стаття 102 визначає його главою держави; стаття 106визначає його основні повноваження; також Конституція визначає умови обрання напосаду та припинення повноважень президента України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керуєтьсярозділом VІ Конституції України яка визначає головні засади його формування таосновні його повноваження (стаття 116) та іншими нормативно – правовими актами,які відповідають основному закону держави.
Щодо органів судової влади, то воно діють на основірозділу VІІІ «Правосуддя» та розділу ХІІ Конституції України «КонституційнийСуд України». Ці розділи визначають основні функції судів, їх повноваження таінші аспекти діяльності.
Отже, аналізуючи ці аспекти діяльності вищих органівдержавної влади, можна сказати, що діяльність державних органів реалізуютьстатті Конституції, які регламентують їх діяльність. Тобто ці статті втілюютьсяв життя цими органами, а також втілюються загальні засади Конституції, такі якрозподіл влади, виборність органів влади, представництво державними органамивлади волі народу як у внутрішніх, так і у міжнародних відносинах, що є однієюз основних ознак розвитку демократизму, а також ознакою соціальної, правової,суверенної держави.
Також, можна сказати, що Конституція Українибезпосередньо приймає участь у створенні та функціонуванні основних органівдержавної влади в Україні, так як вона є основним законом держави, має найвищуюридичну силу, і відповідно до цього, інші нормативно правові акти, якіприймаються для регламентації діяльності державної влади та державних органів,мають відповідати конституційним нормам та не порушувати їх.
З реалізацією Конституції одразу після її прийняттявиникли абсолютно нові для України органи. Прикладом таких органів єКонституційний суд України, Рахункова палата, Центральна Виборча Комісія, ВищаРада Юстиції, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, органи місцевогосамоврядування тощо.
Тож бачимо, що лише прийняття Конституції недостатньодля діяльності державних органів, необхідна ще й її реалізація. Адже, якщо б вКонституції України були лише зазначені органи державної влади (Верховна Рада,Кабінет Міністрів), та органи, що створюються при них (рахункова палата,уповноважений Верховної Ради з прав людини), то фактично ці органи не були бстворені і не виконували б своїх функцій.

3.        Проблемиреалізації Конституції;
 
3.1     Конституційніколізії та їх вплив на реалізацію Конституції України;
Що ж до проблем, які виникають при реалізаціїКонституції у різних напрямках, то основною з них є те, що у нашій державічасто порушується принцип недопустимості суперечностей між законами України таКонституцією України. Тобто виникають колізії.
Колізії – це суперечності, які виникають між різнимизаконами або різними положеннями одного закону.
Конституційні колізії – це певні невідповідності, щовиникають між Конституцією України та іншими нормативно правовими актами, атакож між різними положеннями самої Конституції.
Прикладом Конституційної колізії може бутисуперечність між статтею 17 у якій говориться, що «на території України недопускається розташування іноземних військових баз»[14]та пунктом 14 перехідних положень Конституції України, де говориться проможливість тимчасового перебування іноземних військ та використання нимивійськових баз України на правах оренди.
Прикладомколізії між нормативно правовим актом та конституції може бути суперечність міжКонституцією України та Законом України «Про конституційний Суд України». Так,Згідно п.22 ч.1 ст. 106 Конституції, Президент має право призначати, ізвільняти 6 суддів Конституційного суду України після голосування за це впарламенті (згідно зі змінами, внесеними до Конституції 1996р.) Але згіднозакону «Про Конституційний Суд», суддів Конституційного Суду звільняєВР. У зв`язку з цим, в даному питанні існує юридична колізія: оскільки в ст.126 Конституції чітко вказано, що ця частина суддів призначається ізвільняється тим органом, який цю частину призначив.
Так, будь-яка колізія між нормативно-правовим таКонституцією України має вирішуватись згідно з положенням Конституції, так як устатті 8 зазначено, що «Конституція України має вищу юридичну силу»[15].
Колізії між різними нормативно-правовими актамивирішуються відповідно до їх ієрархії (Закони України – підзаконні акти і такдалі).
Таких колізій в Конституції дуже багато. Вони існуютьтакож між нормативно правовими актами України та Конституцією України. Як упершому так і у другому випадках, такі суперечності та неточності заважаютьповній та всебічній реалізації Конституції.
Але кожний нормативно-правовий акт, прийнятийвідповідним органом державної влади, і який не відповідає Конституції не даєреалізовувати цю Конституцію. Як приклад можна взяти будь-який закон, щосуперечить Конституції України. Він певним чином реалізує окремі положенняКонституції, але так як він не відповідає їй, то визнається недійсним. Для тогощоб прийняти новий закон, або внести зміни до вже існуючого потрібен ще час.Таким чином, це зупиняє реалізацію Конституції України у певному напрямку, аотже і виконання положення статті 1 Конституції України про те, що Українарозбудовує засади незалежності, демократичності, засади соціальної та правовоїдержави.
Складніше, якщо колізія виникає у різних нормах самоїКонституції. У такому випадку не можна сказати, що якась із норм не є конституційною,і тому певні кола осіб використовують одну з цих норм на свою користь. Так довищенаведеного прикладу можна навести ситуацію, що відбувається в Україні, колийде мова про подовження терміну перебування російського флоту в Криму.Президент, спираючись на статтю 17 говорить, що їх перебування на територіїУкраїни є неможливим, а В.Ф. Янукович говорить, що відповідно з пунктом 14перехідних положень таке перебування можливе.
Такі колізії можуть вирішуватися з прийняттям змін дочинної Конституції, і подоланням у ній таких неточностей.
Що ж до впливу конституційних колізій на реалізаціюКонституції України, то вони роблять цей процес, у деяких випадках, неможливиму певній сфері. Адже для реалізації Конституції необхідно мати чітке таоднозначне тлумачення її норм. А такого тлумачення при наявності колізій восновному законі держави бути не може так як кожна норма Конституції є рівноюза своєю силою з іншою і використовувати можна як одну так і іншу. А так яквони суперечать одна одній то виникає невирішеність у певному внутрішньому абозовнішньому питанні, яка послаблює країни, та не дає їй можливості розвиватисястабільно.
3.2     Іншіпроблеми реалізації Конституції України;
Щодоінших проблем реалізації Конституції України необхідно зазначити, що нашадержава є досить молодою на шляху свого незалежного розвитку, тому виникаєдосить багато питань при реалізації її Основного Закону. Першим з них єнестабільність, не лише політична, але й економічна. Цей факт заважаєреалізації Конституції тим, що, наприклад, для ефективної її реалізації всуспільному житті необхідно втілювати основні права громадян в життя, а приполітичній та економічній нестабільності це неможливо, так як перш за всенеобхідно зберегти ще й незалежність та самостійність держави.
Іншоюпроблемою є суспільство, яке звикло до того, що ним керують, визначаютьсамостійно напрямки його розвитку, без урахування його думки. Тепер же воно маєзвикнути до того, що в Україні розбудовується соціальна, правова держава,діяльність якої перш за все спрямована на захист свого населення, забезпеченняйого прав і свобод (стаття 11, 12 Конституції). Цей принцип правової держави щене дуже розвинений в Україні, але без наполягання самого населення назабезпеченні його він не буде реалізовуватись і далі. До цього ще можна додатиі низький рівень обізнаності суспільства загалом у державних справах.
Наступноюпроблемою є недостатність наукових досліджень різних політичних, соціальних таекономічних проблем, що виникають на різних етапах розвитку держави. такимчином, при виникненні певного питання, у багатьох випадках воно залишаєтьсянерозв’язаним. Не ведеться пошук ефективних та найоптимальніших шляхів йоговирішення.
Наступним недоліком нашого законодавства, який впливаєна реалізацію конституції є прогалини в праві.
Прогалина у праві — це повна або часткова відсутністьу чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм. Тобто норм, якірегулюють конкретні суспільні або владні відносини. І найчастіше ці прогалинивиникають при регулюванні владних відносин. Цим самим не може повністюреалізуватись принцип, кий закріплений в статті 6 Конституції, в які сказано,що влада здійснюється «на основі поділу на законодавчу, виконавчу та судову»[16],а також діє у межах визначених діючою Конституцією та законами України.
Не менш вагомим фактором є те, що український народ порізному ставиться як до конституції, самої української державності так і влади,що керує ним. Влада в Україні обирається не за розумним зваженням тиххарактеристик конкретної особистості чи групи осіб, які претендують науправління державою, а за тим, наскільки ця особа підтримує конкретний регіон.Тобто присутні певні ознаки авторитаризму.
Отжебачимо, що при реалізації Конституції виникає багато проблем, що потребуютьнегайного вирішення. В Україні існує багато чинників, які не дають всебічнореалізувати Конституцію України. А так як кожний напрям реалізації Конституціїпов'язаний з іншим, то ці проблеми гальмують її реалізацію в цілому.

Висновки
ПрийняттяКонституції, як для України, так і для будь-якої іншої країни є лише початковиметапом створення відповідного типу суспільства та держави. Саме ці типи залежатьвід типу Конституції, ступеню демократичності та її реалізації. Сама реалізаціяКонституції є складним процесом, який має свої форми, зміст, механізм тапринципи.
Поняттяреалізації конституції не можна зводити тільки до дії її якнормативно-правового акта. Вона має також безпосередній вплив направосвідомість. У конституції закладений значний потенціал, який невичерпується на протязі усього терміну її дії. Під впливом Конституції складаютьсяпереконання людей про необхідність певних дій, дотримання правових норм, повагидо прав та законних інтересів громадян.    
Сампроцес реалізації конституції держави здійснюється для розвитку суспільствацієї держави, так як за концепцією демократичної держави суспільство є основоюдержави, і остання створена для нього і діє лише в його інтересах. За тією жконцепції демократії створюється правова держава, яка у свою чергу створюєгромадянське суспільство, побудова якого можлива лише при повній реалізаціїКонституції певної країни.
Що ждо труднощів, які виникають в процесі реалізації Конституції України, її нормта положень, то вони пов’язані з різними ознаками, які на даний момент притаманнінашому суспільству та державі.
Такимиознаками є:
-          Недосконалістьзаконодавства України, його суперечливість з Конституцією та між собою.
-          Недосконалістьсамої Конституції України, так як у ній самій міститься багато норм, якісуперечать одна одній, або дійсності;
-          Низькийрівень розвитку культури та свідомості населення, що пов'язаний здовгостроковим перебуванням у складі іноземних держав;
-          Низькаполітична свідомість політичної еліти, яка тлумачить норми Конституції Українина свою користь, незважаючи на той факт, що згідно самої Конституції політикимають представляти волю народу, діяти в його інтересах;
-          Відсутністьґрунтовних наукових досліджень з питань реалізації Конституції.
         Отже,реалізація Конституції є далеко не безпроблемним явищем для України. Ще, однієюз основних її проблем «є її перехідний характер, відповідно до перехідногоперіоду у розвитку нашої держави і нашого суспільства. в Україні продовжуєіснувати певною мірою змішаний тип держави та суспільства»[17].Можна з впевненістю сказати, що наші в формі правління присутні ознаки ідемократизму, і анархізму, і авторитаризму. А за таких умов не можна говоритипро всебічну реалізацію конституції, так як вона при демократизмі будереалізовуватись, при анархізмі – нехтуватись, а при авторитаризміреалізовуватись, але однобічно, лише у тих напрямках, які вигідні для державичи певного кола осіб.
Цівсі та інші фактори негативно впливають на рівень реалізації Конституціїдержави в суспільстві, роблять її недієвою.
Ефективнареалізація Конституції залежить від двох чинників: по-перше, від державноївлади, від її бажання діяти на користь суспільства, втілювати основніконституційні положення в життя держави та суспільства, але з іншого боку,втілення цих норм неможливе без бажання самого суспільства їх сприйняти тавиконувати, і у свою чергу вимагати від держави їх виконання.
Загаломце проявляється у взаємних правах та обов’язках держави, суспільства та йогоокремих членів, які закріплені в Конституції України, а також можуть виникати ззагальновизнаних звичаїв, традицій, правил поведінки тощо.
А такяк Конституція України є основним законом нашої країни, який закріплює основніположення побудови нашої держави, її суспільних та владних відносин, а її нормиє нормами прямої дії, то її реалізація просто необхідна для ефективногофункціонування суспільства та держави, здійснення різних загальнодержавнихпрограм та напрямків діяльності країни. Лише на підставі Конституціїздійснюється формування органів державної влади, судових органів, органівмісцевого самоврядування, а в для населення Конституція України є необхідною,бо вона закріплює основні права та обов’язки держави та особи, на підставі якихвони взаємодіють і реалізація яких є гарантією стабільного, поступовогорозвитку держави, а отже і процвітання та розвитку нації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.        КонституціяУкраїни від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. — №30.– ст. 141.
2.        ЗаконУкраїни «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004р. №2222 — ІV//Відомості Верховної Ради України. – 2005. — №2. – ст. 44.
3.        ЗаконУкраїни «Про вибори народних депутатів України» від 24 березня 2004р.// Відомості Верховної РадиУкраїни. – 2004. — №27-28. – ст.№366.
4.        ЗаконУкраїни «Про всеукраїнські та місцеві референдуми» від 3 липня 1991р.// ВідомостіВерховної Ради України. – 1991. — №33. — ст.443.
5.        ЗаконУкраїни «Про Конституційний Суд України» 16 жовтня 1996р.// Відомості Верховної Ради України.– 1996. — №49. — ст.272.
6.        ЗаконУкраїни «Про політичні партії» від 5 квітня 2001р.// Відомості Верховної РадиУкраїни. — 2001 р. — № 23. — ст.118 .
7.        ЗаконУкраїни «Про судоустрій» від 7 лютого 2002р.//Відомості Верховної Ради України.– 2002. — №27-28. — ст.180.
8.        ЗаконУкраїни «Про статус суддів» від 15 грудня 1992р.//Відомості Верховної РадиУкраїни. – 1993. — № 8. — ст. 56.
9.        Постановапленум Верховного Суду України №9 «Про застосування Конституції України приздійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996р.
10.     ПостановаПленуму Верховного Суду України №1 «Про стан здійснення правосуддя та заходищодо його вдосконалення з метою реалізації положень Конституції України» від 19січня 2001р.
11.     СкрипникО. Забезпечення Участі народу в формуванні органів державної влади//ПравоУкраїни. – 2006. — №6. – ст. 3.
12.     Тацій В.Проблеми реалізації Конституції України// Вісник академії правових наукУкраїни. — 2000. — № 2. — ст. 20 — 29.
13.     ТеслянкаН.В. Демократія як народовладдя// Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2005.- №2. – ст. 18.
14.     Шомін М.Деякі аспекти реалізації судами норм Конституції// Юридична газета. — 2006. — №8.– ст. 12.
15.     БориславськийЛ. Деякі теоретичні і практичні питання реалізації Конституції України//Юріспурденція онлайн від 12.09.2003.
16.     Опришко В.Ф. Конституційні основи розвитку Законодавства України. – К.: КНЕУ, 2003.
17.     ОпришкоВ. Ф. Концепція розвитку законодавства. – К.: КНЕУ, 2003.
18.     ПогорілкоІ. Ю. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. – К.: НАНУ,2003.
19.     ФрицькийО. Ф. Конституційне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2004.
20.     ШляхтунП. П. Конституційне право: словник термінів. – К.: Либідь, 2005.

ВИСНОВОК
по курсовій роботі
студента (студентки)______________________
з дисципліни:____________________________
за темою:________________________________
________________________________________
Основні дані про курсову роботу:
Відповідність структури роботи предметудослідження____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ступінь розкриття теми ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ступінь опрацювання нормативно-правових джерел,навчальної та науковоїлітератури_________________________________________________
Позитивні досягнення в роботі:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Основні зауваження по роботі:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Загальний висновок: Курсова робота за змістом таоформленням
_____________________________________________________________
вказати відповідність встановленим вимогам
Кількість балів за попереднім оцінюванням роботи відповіднодо встановлених критеріїв (зміст, оформлення тощо)_______________________
за 100-бальною шкалою, не більше 80 балів (до усногозахисту)
Кількість балів, одержаних за усний захистроботи______________________________________________(до 20 балів)
Підсумкова оцінка за роботу _______________/________________/____________
за 100-бальною шкалою/ традиційною /та шкалою ECTS
_____________________________________________________________
посада викладача (рецензента, наукового керівника) підписПрізвище І.Б.
_____________________________________________________________
посада викладача, котрий проводив усний захист підпис ПрізвищеІ.Б.