МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИДОНЕЦЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТІСТОРИЧНИЙФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРАПОЛІТОЛОГІЇ
ПРОБЛЕМАТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Курсоваробота
студентки 2 курсу з/в
спеціальності 6.030104 – Політологія
АНДРЄЄВОЇ К.А.
Науковий керівник
к.ф.н., доц. Кіпень В.П.
Донецьк2010р.
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Проблема торгівлі людьми як глобальнийвиклад: стан, поняття, правові підходи
1.1 Запобіганняторгівлі людьми
1.2 Торгівлялюдьми з погляду закону
1.3 Допомогажертвам торгівлі людьми
2. Досвід напрацювання з протидії торгівлілюдьми і допомога постраждалим у сучасному світі
2.1 Соціальнийаналіз причин і наслідків
2.2 Механізмпротиборства
2.3 Механізмдопомоги потерпілим від торгівлі людьми і підготовка спеціалістів, що працюютьз ними
3. Торгівля людьми і допомога постраждалимв Україні
3.1 Причини,умови та наслідки
3.2 Станнормативно-правового забезпечення
3.3 Формуваннянаціонального механізму перенаправлення для постраждалих від торгівлі людьми
ВИСНОВКИ
Література
ВСТУП
Актуальність темипідтверджується тим, що свобода людини є однією з головних цінностей сучасногоцивілізованого суспільства, а забезпечення недоторканності свободи особи –однією з головних функцій держави.
Ще в ХХ століттіторгівлю людьми світова спільнота включила в число основних викликів і погрознаціональній і міжнародній безпеці. Сьогодні все велику тривогу викликаєзростання об'ємів незаконних дій по використанню людини в цілях сексуальної таіншої експлуатації. Проблема торгівлі людьми спочатку повинна розглядатися якявище загрозливе національній безпеці, оскільки своїм фактом вона ставить підзагрозу всі демократичні досягнення суспільства.
Відповідно донорм міжнародного законодавства, кожна країна, що поважає права людини, повиннагарантувати їх виконання, зокрема запобігання насильству, забезпеченнякомпетентного розслідування актів насильства, покарання злочинців і наданнякомпенсацій людині, що постраждала.
Разом з тим всистемі правової дії на злочинність в цілому і на торгівлю людьми зокремаважливе місце відводиться заохочувальним нормам кримінального закону. Так,наприклад, особливістю заохочувальних норм є те, що вони адресовані особам, якіпочали скоювати злочин або вже його зробили з метою стимулювання їх до відмовивід подальшої злочинної діяльності. Передбачається, що подібна норма, надаєвинному можливість вже після здійснення купівлі-продажу людини або йоговербування, перевезення, передачі, приховування або отримання, в цілях йогоексплуатації, одуматися і звільнити потерпілого, що сприятиме забороні винноговід інших насильницьких дій відносно потерпілого [2, С. 56]. Представляється,що за відсутності реальної можливості запобігання подальшій злочиннійдіяльності по торгівлі людьми заходами державного примушення, держава повиннанадавати альтернативні засоби протидії торгівлі людьми нехай навіть в збитоккаральної дії.
Методологія і методичні основидослідження. Методологічною основою є фундаментальні дослідження і положеннявітчизняної й зарубіжної науки з проблематики торгівлі людьми.
Теоретичною й методичною основоювиконаного дослідження є роботи зарубіжних і вітчизняних авторів – М.Ю. Буряк, В. Маларека, А. Топчія,Іващенко В.О., та ін.
При визначенні проблеми й аналізуіснуючих підходів щодо її вирішення були використані законі України, наукова,юридична та довідкова література, роботи провідних вітчизняних та зарубіжнихвчених, методичні матеріали, періодичні видання України.
Метою даноїроботи є з’ясування причин подолання та боротьба з торгівлею людьми, визначеннямасштабів проблеми торгівлі людьми у сучасному світі, розглянути стан проблемив Україні та запропонувати теоретичні підходи щодо ії визначення.
Виходячи з метиданого дослідження автор ставить наступні задачі:
— висвітлитисоціальний аналіз причин та наслідків торгівлею людьми;
— надати найбільшефективні шляхи формування механізму протиборства та допомоги постраждалим відторгівлі людьми.
Об’єктомдослідження виступає проблема торгівлі людьми.
Предметомдослідження є причини соціального розповсюдження торгівлі людьми та запобіганнясоціальних проблем.
Роботаскладається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури.Загальний обсяг роботи 39 сторінок.
1. Проблема торгівлі людьми як глобальнийвиклад: стан, поняття, правові підходи
1.1 Запобігання торгівлі людьми
Торгівля людьми —здійснювані в цілях експлуатації або вилучення органів або тканин, вербування, перевезення,передача, приховування, купівля-продаж або отримання людини шляхом загрозисилою або її застосування або інших форм примушення, викрадання, шахрайства,обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, увигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, контролюючої іншу особу;соціальне явище, що визнається злочином у всіх країнах миру [4].
Щороку десяткитисяч жінок у всьому світі стають предметом торгівлі; їх одурюють, примушують,продають і, в більшості випадків, схиляють до життя і праці в рабських умовахяк повії або потогінні виробництва, домашні служниці або дружини. Комісія зправ людини ООН визначила торгівлю жінками як сучасну форму рабства. Незалежновід того, з якою метою здійснюється торгівля жінками і людьми загалом, останністають при цьому об'єктами зґвалтувань, биття і психологічних тортур. Порушеннязагальнолюдських прав людей, зв'язане з використанням їх як предмету торгівлі,відбувається і в тій країні, звідки їх вивозять, і в тих, куди привозять.
Торгівля жінкамистала предметом неспокою міжнародної громадськості вже в кінці ХІХ-го сторіччя.Тенденція збільшення торгівлі жінками і втягування їх в проституцію сталахарактерною для більшості країн світу того часу і вимагала організаційноїборотьби з ці соціальним злом. Тому проблема була піднята ще в 1899 році вЛондоні на міжнародному конгресі з питань боротьби з торгівлею жінками,пов'язаною з проституцією. Потім, в 1904 році, в Парижі більшість держав Європипідписали Міжнародна угода, направлена на боротьбу з «білим рабством» — торгівлеюжінками. Термін виник тому, що у той час особлива увага приділялася жінкам зВеликобританії, яких примушували займатися проституцією в країнахконтинентальної Європи. Пізніше європейськими державами було підписано ще двіміжнародні угоди про співпрацю по захисту жінок і запобіганню торгівлі людьми(1910 і 1921 рр.).
У 1933 році булаприйнята міжнародна Конвенція про заборону торгівлі жінками, а в 1949 новаміжнародна організація – Генеральна Асамблея ООН – прийняла конвенцію проборотьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами. ЦяКонвенція значно розширила круг дій, які держави домовилися вважати злочиннимив сферах торгівлі людьми і сексуальній експлуатації.
Наступнимважливим кроком стало ухвалення в 1979 році Конвенції ООН про ліквідацію всіхформ дискримінації щодо жінок, яка вступила в силу в 1981 році. Шоста статтяцієї Конвенції вимагає від держав ухвалення і виконання відповідних законів,сприяючих припиненню всіх видів торгівлі жінками.
Потім послідувалаДекларація ООН про викорінювання насильства проти жінок, прийнята ГенеральноюАсамблеєю ООН в 1993 році. У цьому документі продаж жінок, їх експлуатація іпримушення до проституції чітко названі видом насильства проти жінок, якедержави зобов'язані викорінювати.
Нарешті в 1977році в Гаазі (Нідерланди) відбулася Європейська Міністерська конференція, щопроходила під керівництвом Європейської Співдружності. Там була прийнятаГаагська Міністерська декларація європейських рекомендацій з приводу ефективнихзаходів по запобіганню і боротьбі з торгівлею жінками з метою сексуальноїексплуатації.
Слід додати, щоважливу роль в боротьбі з торгівлею жінками грає Інтерпол. Його головнезавдання полягає в наданні допомозі країнам-членам Інтерполу в реалізаціїжорсткішого контролю шляхом обміну інформацією про переміщення і діяльністьосіб, що займаються експлуатації проституції на міжнародному рівні. ГенеральнийСекретаріат Інтерполу відповідає на запит членів Інтерполу про пересилкуінформації, необхідної для переслідування за законом осіб, що експлуатує повійі торгуючих людьми.
Здійснюєтьсятакож незаконний вивіз дітей, якому неабиякою мірою сприяє маса безпритульнихдітей, яких можна вивести, не оформляючи ніяких операцій, зокрема незаконногохарактеру. За даними прикордонних і міграційних служб, щорічно через державнікордони не пропускають тисячі жінок і дітей, яких неправомірно намагаютьсяперемістити в інші держави по фальшивих паспортах, запрошенням візам.
Відміченозростання числа злочинних груп, що займаються сексуальною експлуатацією дітей,виготовленням і розповсюдженням порнографічної продукції з використаннямнеповнолітніх. Набула поширення торгівля дітьми з метою експлуатації їх якдешева і безкоштовна робоча сила. За приблизними оцінками Міжнародноїорганізації праці, в Санкт-Петербурзі налічується 16 тис. працюючих вуличнихдітей, в Москві – 50 тис., а в Ленінградській області – до 30 тис.
За даними ГІАЦМВС Росії, в період з 1996 по 2003 рік зареєстровано 231 злочин по торгівлінеповнолітніми, а в період з 2004 по 2007 рік – 287 злочинів, пов'язаних зторгівлею людьми, в числі яких торгівля неповнолітніми.
20 листопада 1989р. 44 сесія Генеральної Ассамблєї ОНН прийняла Конвенцію про права дитини. 13червня 1990 р. Верховну Раду СРСР ратифікував цей міжнародний документ.
У Конвенції проправа дитини записано, що держави-учасники приймають всі необхідні заходи длязапобігання викраданню дітей, торгівлі дітьми або їх контрабанді в будь-якихцілях і в будь-якій формі (ст. 35). Держави-учасники зобов'язуються прийматизаходи для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей з-закордону (ст.11), захищати дитину від всіх форм сексуальної експлуатації.
У грудні 2000року на 55 сесії Генеральної Ассамблєї ООН підписується конвенція протитранснаціональної організаційної злочинності та протоколи, які доповнюють її«Протокол про попередження і перетин торгівлі людьми, особливо жінками ідітьми, і покаранні за неї» (далі – Протокол Палермо) і «Протокол протинезаконного ввезення мігрантів по суші, морю і повітрю». Конвенція Палермо івказані Протоколи вступили в силу у вересні 2003 року.
Торгівля жінкамиі дітьми з метою трудової і сексуальної експлуатації є серйозним і все більшпоширеним різновидом міжнародної організованої злочинності. Величезні прибуткив ній поєднуються з відносно невеликим ризиком для злочинців.
1.2 Торгівлялюдьми з погляду закону
Перевезеннянезаконних мігрантів стало глобальним бізнесом, що приносить величезні доходиорганізованим злочинним синдикатам. Щорічний світовий прибуток кримінальногосектора в цій сфері діяльності вагається від 5 до 7 мільярдів доларів, а вдеякі роки досягає 9,5 мільярдів доларів.
Нелегальнийбізнес, пов'язаний з торгівлею людьми, є одним з найпривабливіших для злочиннихорганізацій. Деякі транснаціональні злочинні організації перейшли від торгівлінаркотиками до торгівлі людьми, із-за меншого ризику бути покараним і високогорівня прибутковості, при низьких витратах.Такимчином, торгівля людьми досить широко поширена в світі, вона є високодохідною іфактично безпечною, з точки зору можливості соціального контролю, сфероюдіяльності транснаціональних злочинних організацій. Розвитку цього бізнесусприяє складне соціально-економічне положення у ряді країн різних регіонівсвіту.
Першиметапом в торгівлі людьми є вербування жертви з метою її експлуатації абоперепродажу для цих же цілей. Класифікація видів заволодіння жертвою залежновід способу, свідчить про те, що не завжди кримінальна експлуатація може бутипов'язана з фактом купівлі-продажу людини. Це залежить від етапу заволодінняжертвою.
Видизаволодіння людиною можуть бути розділені і за метою:
· з метою подальшого продажу;
· з метою безпосередньої експлуатації.
Заволодіннялюдиною з метою його подальшого продажу характерний для вербувальників, якіпоставляють живий товар. Наприклад, на Україні вербувальник отримує від 200 до5000 доларів за кожну завербовану жінку.
Деякіфірми, що в основному займаються туристичним бізнесом, працевлаштуванням,,шлюбні агентства і ін. часто спеціалізуються на тому, що вербують або обманомзалучають людей до своїх мереж, а потім продають їх за кордоном, отримуючи відцього прибуток. Згідно даним доповіді Усесвітньої мережі за виживання,вербувальники в Росії і СНД беруть від 1500 до 30000 доларів за свої «послуги»з оформлення документів, пошуку роботи і переправлення за рубіж.
Другийетап, який слідує після заволодіння жертвою, — її переміщення до місцябезпосередньої експлуатації. Причому переміщення жертви для її кримінальноїексплуатації може відбуватися як окрім волі жертви, так і в результаті їїдобровільної згоди. Дуже часто люди, особливо молоді жінки, за своєюініціативою виїжджають за рубіж з метою влаштуватися на запропоновану роботубез примусу, без вживання насильства або погроз.
Післятого, як жертва завербована або захоплена, здійснюється її переміщення до місцякримінальної експлуатації. Кримінальна експлуатація в межах національнихкордонів може супроводжуватися переміщенням потерпілого з місця, де вінпостійно або переважно проживав за межі адміністративних кордонів даного району.Яскравимприкладом такого переміщення є ситуація, яка склалася в Чечні, на півдні Росії.Чеченські работорговці захоплювали людей з інших регіонів Росії, або усерединіЧечні. У будь-якому з цих випадків захоплені люди переміщалися або на територіюЧечні, або на постійне місце експлуатації в інший район. Надалі їхвикористовують або як робочу силу, або для перепродажу іншим «господарям».
Тимчасом, хоча кримінальна експлуатація усередині національних кордонів і існує,вона поширена набагато менше, ніж та, яка здійснюється за межами національнихтериторій, – людина піддається експлуатації за межами держави, в якій вінпостійно або переважно проживає.
Спосіб,за допомогою якого здійснюється переміщення жертви через державні кордони, можевідповідати закону або порушувати його. Тому відповідно до законності перетинукордону можна виділити легальне і нелегальне переміщення жертв. Длязабезпечення як легального, так і нелегального переміщення частовикористовується корупція. Так, більшість фірм, що займаються торгівлею людьми,мають певні зв'язки з посадовими особами, в компетенцію яких входитьзабезпечення виїзду за кордон. За даними Усесвітньої мережі за виживання,опитані торговці живим товаром говорили, що вони можуть купити підроблені абопідправлені паспорти у співробітників Міністерства закордонних справ або вкомпаній, що мають зв'язки з Інтерполом, для того, щоб змінити ім'я,громадянство або вік людини, що переправляється за кордон.
Третіметапом в здійсненні кримінальної експлуатації людей є безпосередні дії,пов'язані з експлуатацією. Різновиди експлуатації можуть бути виділені подекількох якісних критеріях.
Представникичоловічої статі менше всього піддаються експлуатації в порівнянні з жінками. Українах членах ОБСЄ число осіб чоловічої статі, що стали жертвами кримінальноїексплуатації, складає близько 2% від всього числа жертв.
Неповнолітнідіти експлуатуються в сферах, де не потрібна важка фізична праця. Це може бутиробота в сільському господарстві, прислугою, і тому подібне. Часто використанняхлопчиків для дитячої порнографії і проституції.
Тимчасом основну категорію жертв кримінальної експлуатації складають жінки. Цеобумовлено як психофізіологічними особливостями жінок, так і їх низькимсоціальним статусом. Крім того, жінки фізично слабкіше за чоловіків, тому їхлегко утримувати торговцям під своїм контролем. Та і можливість експлуатаціїжінок ширша, ніж чоловіків.
Жоднез існуючих визначень «торгівля людьми» не відображає повною мірою специфікиданого явища і не охоплює всіх його форм. Для кращого розуміння того, що єторгівля людьми, необхідно усвідомлювати, що це складна дія, що складаються здекількох фаз або етапів, сукупність яких дозволяє здійснювати кримінальнуексплуатацію людей.
1.3 Допомога жертвамторгівлі людьми
Центр допомогижертвам торгівлі людьми і мережа з дев'яти регіональних притулків в даний часдіють як центр зусиль по порятунку, репатріації і реабілітації постраждалих відторгівлі людьми. Ця діяльність вимагає активної взаємодії з російськими ізарубіжними державними структурами, правоохоронними органами і неурядовимиорганізаціями, що займаються цією проблематикою.
Персонал Центрузустрічає постраждалих в аеропортах, залізничних вокзалах і автостанціях, кудичасто приходять і торговці людьми, щоб перехопити свій «товар».(Необхідно відзначити, що персоналу Центру доводилося стикатися з торговцямипри зустрічі постраждалих, і не всі спроби вивести дівчат з-під загрози булиуспішними.) Дівчат швидко переправляють в безпечне місце, де вони перебувають,поки не оформлені квитки для їх відправки додому або для реабілітації врегіональний притулок.
Часто потерпіліприїжджають не за погодою одягнені (взимку), і майже завжди ним нема на щокупити собі їди. Для покриття цих витрат в Центрі є спеціально виділені кошти,цільовим чином що йдуть на придбання квитків, їжі і одягу.
Змоменту початку роботи в червні 2003 року надана пряма допомога в репатріації ізнаходженні зниклих більш ніж 800 громадянам. Вони були в рабстві в різнихмістах Росії, в Німеччині, Бельгії, США, Україні, Нідерландах, Італії, Іспанії,Об'єднаних Арабських Еміратах, Туреччині, Ізраїлі, Узбекистані іВеликобританії. Персонал Центру брав безпосередню участь в порятунку 52громадян СНД, у тому числі 11 дівчат, які завдяки нашим зусиллям не попали вруки торговців відразу після депортацій з Ізраїлю і країн Європи.
Міжнароднийжіночий правозахисний реабілітаційний цент «Ла Страда– Україна» для потерпілихвід торгівлі людьми є спеціалізованою установою, діяльність якої направлена нанадання комплексу соціально-реабілітаційних послуг і організацію наданнямедичної допомоги постраждалим від торгівлі людьми для виведення їх зкризисного психологічного стану. Типове положення про центр реабілітації дляпотерпілих від торгівлі людьми. (ПостановаКабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року, № 987).
Функціонуванняпритулків є невід'ємною частиною успішної реабілітації потерпілих від торгівлілюдьми. Необхідність поселення в притулок може виникнути у разі, колипотерпілих після їх повернення на батьківщину не приймає сім'я. При виникненніподібних ситуацій соціальні працівники можуть запропонувати їм тимчасовийпритулок для проходження курсу реабілітації, а потім допомогти знайти роботу іззабезпеченням житлом або допомогти налагодити взаємини з рідними.
Причиноюпоселення в реабілітаційний центр можуть також бути проблеми з фізичним абопсихологічним здоров'ям. У деяких реабілітаційних центрах потерпілі можутьпройти обстеження і лікування, а також курс психологічних консультацій.
УМоскві для постраждалих від торгівлі людьми відкрився в квітні 2007 рокуРеабілітаційний центр проекту Бюро МОМ в цілях надання медичної, психологічноїі соціальної допомоги постраждалим для їх швидкого поверненню до нормальногожиття. Це перша в Росії установа подібного роду. Аналогічні центри по наданнюдопомоги постраждалим від торгівлі людьми існують в багатьох розвинених країнахсвіту. Досвід по створенню подібного центру має велике значення, враховуючи, щопідвищена увага до цієї проблеми стала приділятися в Росії відносно нещодавно [23].
ВУкраїні сьогодні діють декілька спеціалізованих реабілітаційних центрів дляпотерпілих від торгівлі людьми. Всі центри працюють завдяки підтримцідонорських організацій і фондів.
У2003 році Кабінет Міністрів України затвердив типове положення про центрреабілітації для потерпілих від торгівлі людьми (постанова № 987 від 27.06.03).Типове положення про реабілітаційний центр створене в рамках Програми протидіїторгівлі людьми на 2002 — 2005 рр. затвердженою Кабінетом Міністрів України5.06.2003.
Однимз положень Програми є створення кризисних і реабілітаційних центрів дляпотерпілих від торгівлі людьми і домашнього насильства. Затвердження типовогоположення про центр реабілітації для потерпілих від торгівлі людьми є ще однимкроком на шляху до створення державного притулку для жертв торгівлі людьми [24].
19жовтня в Суспільному прес-центрі Дома преси відбулася прес-конференція, в ходіякої представникам ЗМІ була представлена інформація про діяльність по наданнюсоціальної допомоги постраждалим від торгівлі людьми в рамках спільного проектуЄвропейського союзу, Програми розвитку ООН і Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ)«Запобігання, боротьба і мінімізація соціальних наслідків в області торгівлілюдьми в Республіці Білорусь».
Цейзахід був приурочений до Європейського дня боротьби проти торгівлі людьми, якийнаголошується 18 жовтня і покликаний привернути увагу суспільства до проблемиторгівлі людьми і її соціальних наслідків.
Прифінансовій і технічній підтримці проекту постраждалим надається широкийкомплекс реабілітаційних і реінтеграційних послуг, включаючи можливістьмешкання в реабілітаційному притулку, надання медичної, психологічної, правовоїі соціальної допомоги, сприяння в професійному вченні і працевлаштуванні. Всі послугинадаються безкоштовно, на основі принципів конфіденційності і добровільності, зврахуванням індивідуальних потреб кожного постраждалого.
Уреабілітаційному притулку, робота якого була недавно відновлена за підтримкипроекту, можуть одночасно проживати до чотирьох жінок, у тому числі вагітніжінки і жінки з дітьми. Притулок розташовується в житловій квартирі в одному зрайонів Мінська, її місцезнаходження тримається в таємниці в цілях забезпеченнябезпеки постраждалих. У притулку цілодобово знаходиться соціальний працівник,який здійснює постійний соціальний супровід постраждалих [25].
Проблематоргівлі людьми, організації заходів протидії цьому злочину, а такожорганізація надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми залишалисяактуальними питаннями в 2008 році. Більшість висновків щодо забезпечення правпотерпілих, які наводилися в звітах «Права людини в Україні – 2006» та «Правалюдини в Україні – 2007» у розділах, присвячених проблемам протидії торгівлілюдьми, також залишаються актуальними й в 2009 році.
2. Досвід напрацювання з протидії торгівлілюдьми і допомога постраждалим
2.1 Соціальнийаналіз причин і наслідків
Торгівлялюдьми є гострою проблемою сучасного світу. Більшість жертв торгівлі людьми — це жінки й неповнолітні дівчата, яких обманом або насильством примушують донадання сексуальних послуг і рабській праці. Чоловіки так само є об'єктомторгівлі людьми, хоча й становлять у її обороті невелику частину(за данимиекспертів близько 2% від усього числа жертв).
Високітемпи росту торгівлі людьми пояснюються декількома факторами, серед яких:глобалізація торгово-економічних зв'язків, погіршення соціально-економічногостановища жінок, надприбуток цього виду бізнесу, збільшення в розвиненихкраїнах потреби в персональному сервісі, ріст нерегульованого використаннямережі Інтернет для організації секс-бізнесу і т.д.
Такимчином, незважаючи на існування цілого ряду міжнародних документів, що містятьнорми, що й передбачають заходи щодо боротьби з експлуатацією людей, особливожінок і дітей, доводиться констатувати, що в глобальній економіці початкустоліття жінки й діти виявилися найбільш уразливими з погляду такого родузлочинних діянь. Нажаль, ситуація, яка склалася в Білорусі також дає всіпідстави для пильної уваги й вивчення цієї глобальної тенденції. Насьогоднішній день проблема торгівлі білоруськими жінками є схованої ймаловивченої, хоча факти свідчать про те, що постраждалі жінки є в кожномурегіоні нашої країни. Безліч причин спонукує жінок шукати роботу за кордоном:жіноче безробіття, низька конкурентоспроможність на внутрішньому ринку праці іт.д. При цьому в більшості з них відсутні чіткі вистави про правила висновкутрудових контрактів, практично немає знань про законодавство тієї країни, кудивони збираються їхати на роботу. Усе це сприяє тому, що жінки найчастіше стаютьжертвами секс-торговців, або змушено працювати в рабських умовах.
Щоднядесятки молодих жінок з країн колишнього Східного блоку, яких спокушаютьобіцянками працевлаштування, обирають осоружний шлях сексуального рабства йнасильства. Попри всі застереження радіо, телебачення, газет і рекламнихплакатів, доведені до відчаю жінки і далі вистоюють у чергах, стискаючи в рукаханкети й наївно сподіваючись, що цим разом їм, можливо, пощастить. Газетніоголошення в Києві, Бухаресті, Санкт-Петербурзі, Москві, Одесі, Мінську таПразі пропонують нужденним жінкам шляхи подолання бідності – нагоду почати новежиття, не вимагаючи від них нічого навзамін. Дівчат запрошують працювати врізних країнах світу офіціантками, манекенницями, нянечками, посудомийками тапокоївкам. Місячні заробітки сягають 2 500 доларів, тим часом абсолютнійбільшості, щоб заробити такі гроші, треба було б працювати вдома довгими роками.
Азербайджан –країна походження і транзиту жінок і дітей, що продаються\покупаються з метоюсексуальної експлуатації. Жінки і дівчатка з Азербайджану, Росії, України іЦентральної Азії вивозилися з метою торгівлі ними з цієї країни або з тією жметою провозилися через неї в ОАЕ, Туреччину, Пакистан і Індію. Мали місце рядповідомлень про продаж чоловіків в сусідні країни (наприклад, до Туреччини іРосії), для їх експлуатації як працівники примусової праці.
Уряд розробивпроект законодавства по боротьбі з торгівлею людьми і поправки до Кримінальногокодексу, але офіційно не прийняло їх протягом 2004 року. У 2004 році урядповідомив про проведення 106 розслідувань, пов'язаних з торгівлею людьми, в 10з яких були ухвалені вироки, що викликають за собою ув'язнення. Це менше, ніж20 звинувачувальних вироків, що мали місце в 2003 році. Уряд створивспеціальний поліцейський підрозділ по боротьбі з торгівлею людьми.
Пооцінках ООН щорічно більш 4 мільйонів людей в усьому світі переправляють черезграниці держав для підневільної праці, що приносить злочинним синдикатам до 7мільярдів прибутки щорічному незаконному прибутку. Один з видів торгівлілюдьми, що найбільше швидко розвиваються, – секс-торгівля – з успіхомсуперничає з доходами від прибуткової торгівлі зброєю й наркотиками. Сьогодні усвіті існує добре налагоджена система торгівлі людьми, діяльність якоїзводиться до примусу людей, попередньо завербованих шляхом обману, а потімпроданих і куплених до безкоштовної роботи в сфері секс-послуг, на виробництвііз застосуванням важкої фізичної праці, сільськім господарстві.
Поширенасеред іншого й торгівля людьми з метою використання жертв торгівлі як донорівдля трансплантації органів і тканин, а також для некомерційного рабства в такихформах як примусове заміжжя, примусова вагітність, фіктивне вдочеріння(усиновлення). Торгівля людьми, особливо жінками й дітьми, забороненаміжнародним співтовариством як абсолютне порушення прав людини.
2.2 Механізм протиборства
Протягом рядуроків зусилля Усесвітнього Альянсу проти торгівлі жінками направлені на те, щобзібрати воєдино всі правові документи, які б чітко визначили права осіб,постраждалих від торгівлі людьми. Ідея створення подібного єдиного документанародилася в ході дискусій під час Міжнародного семінару з міграції і торгівліжінками, який був організований Фондом для жінок в Таїланді в жовтні 1994 р.
Представникинеурядових організацій і правозахисники з різних частин земної кулі, присутніна семінарі, прийшли до висновку, що якщо буде підготовлений всеосяжнийдокумент, в якому б розглядалися всі аспекти даної проблеми, то було б простішевключити його в міжнародне і національне законодавство. Згодом фахівці з іншихкраїн світу також підтримали цю ідею, завдяки чому з'явився «Стандартниймінімум правил поводження з людьми, постраждалими від торгівлі людьми». Улистопаді 1998 р. цей документ був переглянутий і перейменований в «Стандартніправозахисні принципи поводження з особами, що постраждали від торгівлі людьми».
Вони включаютьвсеосяжне визначення торгівлі людьми і детально розглядають відповідальністьдержави по захисту постраждалих і дотриманню їх прав відповідно дозаконодавства про права людини. Ця відповідальність включає надання доступу доорганів правосуддя, можливість подачі цивільного позову і вимоги відшкодуваннязаподіяної шкоди, право на клопотання про надання притулку, надання медичних іінших послуг, а також допомога в поверненні на батьківщину, реінтеграції іреабілітації.
Метацього всеосяжного документа — просування прав осіб, постраждалих від торгівлілюдьми, включаючи тих, хто стримувався в примусовій праці і умовах, подібних дорабства. «Стандартні правозахисні принципи поводження з особами, що постраждаливід торгівлі людьми» можуть бути використані як керівництво по наданню допомогипостраждалих і по притягненню торгівців людьми до відповідальності.
Дослідження ООНсвідчать, що найкритичніша ситуація в таких державах як Непал, Судан, Об'єднаніАрабські Емірати, Індія, Габон, Гаїті, Мьянма. Основна маса осіб залучених вторгівлю людьми в основному потрапляє на ринок сексуальних послуг. Проституціядавно стала одним з основних елементів діяльності злочинних організацій не лишена національному, але і на міжнародному рівні. Більшість жертв такої торгівліскладають жінки і діти.
Міжнародно-правовідокументи, що діють, рекомендують заборонити подібного роду діяння і встановитиза них відповідальність в кожній державі, що підписала документ.
Принципсвободи і недоторканості особи закріплений в основоположних нормативних актахміжнародного співтовариства. Так, стаття 3 Загальної декларації прав людини,проголошеною Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних націй 10 грудня 1948року, закріплює, що «кожна людина має право на життя, свободу і на особистунедоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як у випадках і впорядку, встановленому законом».
Виходячи із цихкритеріїв країни світу розділені на три категорії: у першу входять країни, якіповністю дотримують їх (з пострадянських держав до неї увійшла Латвія), в другукатегорію — дотримують не повністю, але прагнуть дотримувати (у цій групівиявилися більшість пострадянських держав), в третю — ті країни, уряди яких неповністю дотримують мінімальні стандарти і не роблять значних зусиль(Киргизстан, Вірменія, Таджикистан, Білорусь, Росія є сусідами в цій групі зАфганістаном, Іраном, Саудівською Аравією, Грецією, Індонезією).Передбачається, що відносно держав, що відносяться до третьої категорії, можутьвводитися санкції.
Успішна протидіяторгівлі людьми залежить від правового забезпечення вирішення цієї проблеми якна рівні міжнародного, так і внутрідержавного права.
Наявністьдосліджень кримінологій і великої кількості ратифікованих міжнароднихдокументів в області боротьби з торгівлею людьми обумовлює закріпленнякримінальної відповідальності за дані діяння в чинному національномукримінальному законодавстві.
Існуючіміжнародно-правові документи, що забороняють торгівлю людьми, надали позитивнудію на формування зарубіжного кримінального законодавства, направленого наборотьбу з названими злочинами.
2.3 Механізм допомоги потерпілим відторгівлі людьми і підготовка спеціалістів, що працюють з ними
Влітку,а саме 23 серпня, в світі відзначали Міжнародний день відміни рабства. Цьомудню надавали особливе значення, оскільки ООН оголосила 2004 рік Роком пам'ятіжертв работоргівлі. Україна приєдналася до усесвітнього проведення цього року узв'язку з ратифікацією у Верховній Раді в лютому протоколу Палермо ООН прозапобігання, припинення торгівлі людьми і покаранні торговців. Але принаймні докінця року наша держава не може стояти в стороні від прийняття важливихміжнародних документів і зобов'язань, які переслідують мету зробитиефективнішою глобальну боротьбу з сучасною формою рабства — торгівлею людьми.Ця форма стає найприбутковішим нелегальним бізнесом, тоді як недостатністьмеханізмів захисту потерпілих від вказаного беззаконня викликає серйознустурбованість.
Оскількиу жертв торговців людьми відсутній достатній захист, боротьба з торгівлеюлюдьми в Східній Європі втрачає свою ефективність. Таким був один з виводівнедавнього звіту, над яким працювали ЮНІСЕФ і ОБСЄ, вивчаючи ситуацію зторгівлею людьми в Центральній і Східній Європі.
Хочакраїни Європи і Центральної Азії не увійшли до числа держав з найбільш важкимположенням відносно торгівлі людьми, в щорічній доповіді Державногодепартаменту США «Про торгівлю людьми» за 2009 рік виражається серйозназаклопотаність з приводу 28 країн регіону. Дев'ять з них включені в“контрольний список 2-го рівня” – або зважаючи на багаточисельні жертви, аботому, що ці країни не в змозі довести, що приймають заходи по боротьбі знайтяжчими формами торгівлі людьми.
Дужеважливим є забезпечення прав жертв, щоб вони самі брали участь у притягненнізлочинців до відповідальності. Потерпілим слід гарантувати права на компенсаціюматеріальної і моральної шкоди, на надання безпечного проживання і напсихомедичну допомогу, що є вкрай необхідним не лише для жертв сексуальної, а йтрудової експлуатації.
Увересні 2008 року центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молодізапочатковано облік жертв торгівлі людьми для надання їм комплексної допомоги.Спільно з Міністерством освіти і науки України підготовлено методичнірекомендації для вчителів шкіл щодо проведення уроків з протидії торгівлілюдьми — з 1 вересня вони будуть обов'язковими у навчальних закладах.
Увагагромадськості — ключ до успіху руху проти торгівлі людьми. Її жертви незрідкатримають в ізоляції, і часто їх звільнення залежить від «добрих самаритян» якіповідомляють про випадки торгівлі людьми органи правопорядку. Такі соціальнонезахищені особи, як бідняки, що шукають роботу за кордоном, також повиннізнати про систему торгівлі людьми, щоб не стати її жертвами.
Залежновід масштабів заподіяних потерпілим страждань, їх реабілітація можерозтягнутися на роки; тому, окрім термінової допомоги, необхідно розробляти іздійснювати довгострокові плани реабілітації. Часто насущні потребизадовольняються місцевими некомерційними громадськими організаціями по місцюмешкання постраждалих, які полегшують реінтеграцію жертв торгівлі людьми всуспільство. Їм забезпечується професійне вчення, вивчення мови країниперебування або початкове вчення, якщо йдеться про підлітків, що не закінчилишколу. Часто їм потрібна юридична допомога в сферах законодавства проімміграцію, родинного права або цивільних прав. Оскільки часто вони не в змозісплатити юридичні послуги, обслуговуючі їх організації запрошують юристів длябезкоштовної для потерпілих або дешевої консультації; згодом ці юристивиступають як законні представники потерпілих в державних установах і судах,забезпечуючи повноцінний захист їх прав.
Неурядовіорганізації грають життєво важливу роль в боротьбі проти торгівлі людьми: вониволодіють автономією і досвідом по залученню уваги громадськості до цьогопитання, вони добиваються змін в політиці властей і турботи з їх боку про жертвиторгівлі людьми. Не дивлячись на відмінності в стратегії і ідеології, у всіхНВО одна мета: покласти край торгівлі людьми. Лише шляхом співпраці в сферахполітики, законодавства і безпосередньої допомоги потерпілим можна комплексно істабільно вирішити проблему цього кричущого порушення прав людини.
Фахівцігарячої лінії Програми «Ла Страда» надають консультації по питаннях безпечноговиїзду за рубіж, а також надають екстрену консультаційну допомогу постраждалимвід торгівлі людьми. Фінансова підтримка, що надається проектом, забезпечитьбезперебійну роботу гарячої лінії, а також буде направлена на розширення консультуваннячерез Інтернет.
Врамках проекту фахівцям гарячої лінії буде надана можливість підвищити свійпрофесійний рівень, ознайомиться з сучасною практикою консультаційної іпрофілактичної роботи, пройти вчення на спеціалізованих тренінгах і семінарах.Участь фахівців гарячої лінії в тренінгах і семінарах проекту дозволить не лишепідвищити їх професійні знання у сфері профілактики торгівлі людьми і наданнясоціальної допомоги і реінтеграційних послуг постраждалим, але також сприятимезміцненню професійних зв'язків і партнерських стосунків з фахівцямизацікавлених громадських, державних і міжнародних організацій з метоюпідвищення оперативності і достовірності консультацій, що надаються. Для обмінудосвідом і розвитку співпраці до участі в семінарах запрошуватимуться фахівці,що працюють у сфері запобігання, боротьби і мінімізації соціальних наслідків вобласті торгівлі людьми, зокрема, представники МВС, соціальних служб, юристи,психологи.
Запідтримки проекту для фахівців гарячої лінії і реабілітаційного притулку будутьорганізовані повчальні поїздки за рубіж з метою вивчення сучасних методівроботи за поданням реабілітаційної і реінтеграційної допомоги постраждалих відторгівлі людьми [39].
У Конвенції ООНпроти транснаціональної організованої злочинності говориться, що «торгівлялюдьми» це здійснювані в цілях експлуатації вербування, перевезення, передача,приховування або здобуття людей шляхом загрози силоміць або її вживання абоінших форм примусу, викрадання, шахрайства, обману, зловживання владою абоуразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, дляздобуття згоди особи, контролюючої іншу особу. Експлуатація включає, якмінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальноїексплуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, схожі зрабством, підневільний стан або витягання органів. Тут в наявності, що обман неє кваліфікуючою ознакою, тому при наданні послуг і допомоги жертвам слідприділяти увагу тим, хто випробовує особливі потреби, обумовлені характеромзаподіяного збитку.
3. Торгівля людьми і допомога постраждалимв Україні
3.1 Причини, умови та наслідки
ДляУкраїни проблема торгівлі людьми в її сучасному вимірі постала після падінняБерлінського муру та дезінтеграції СРСР. Зростання безробіття, особливожіночого (понад 80%), неухильне зниження життєвого рівня населення, поступовевтягнення країни до глобального ринку обміну товарів та послуг — усе цестворило умови для поширення цього виду злочину і в Україні. До того ж,специфіка географічного положення країни, «прозорість» українських кордонівпевною мірою сприяли тому, що Україна опинилася на перехресті світових шляхівтранспортування «живого товару» і почала використовуватися злочиннимиміжнародними угрупованнями як країна-транзит і країна-донор одночасно.
Основноюі першочерговою причиною работоргівлі є нерівномірність соціально-економічногорозвитку в окремих країнах та регіонах світу. Високий рівень безробіття тазначні соціально-економічні проблеми стають причиною того, що більшістьгромадян цих країн стають потенційною групою ризику для торгівців людьми.Особливо в цій ситуації потерпають жінки. Саме вони насамперед стають першимибезробітними, страждають від дискримінації в галузі праці, домашньогонасильства, браку соціальної підтримки. Все це штовхає жінок до вимушеноїміграції і, тим самим, збільшує ризик потрапити до сучасних торгівців людьми.За неофіційними даними, близько 40 мільйонів населення Східної Європи перебуваєза межею бідності, більшість з них – жінки. Слід відзначити і низьку правовуосвіту українців, їх пасивність у захисті своїх прав як фактори, що сприяютьзлочинності у цій сфері.
Безперечнимє й той факт, що для України такий злочин, як торгівля людьми не є новим.Дослідники відзначають: іще впродовж XV – XVII ст. українці були вагомим джереломнадходження рабів на татарські невільничі ринки в Криму. Звідти їх розвозили покраїнах Середземномор’я. Найдорожчим людським товаром у татар уважалисяукраїнські жінки. Полон і продаж у рабство були звичайним явищем у доліжінок-українок.
Формиторгівлі людьми є різноманітними. Не всіх жінок примушують до заняттяпроституцією, чимала кількість розраховують на роботу, наприклад,домогосподарок, і вірять, що таке працевлаштування може бути законним.Насправді, сам вид діяльності може бути легітимним (на відміну від проституції,яка у більшості країн заборонена), але умови, на які погоджуються жінки,залишаються поза законом. У деяких випадках у жінок відбирають паспорти, щопрактично унеможливлює їхні контакти з навколишнім світом, зарплатня є, якправило, нижчою за мінімально встановлений рівень, звісно, жодні податки несплачуються, жодного медичного страхування не надається, тривалість робочогодня перевищує міжнародні норми [42, С.194]. Загостренню криміногенноїситуації сприяє також те, що сьогодні Україна стала центром міграційнихпотоків, своєрідною буферною зоною між Західною Європою і державами третього світу.Останнім часом проблема нелегального переправлення осіб, які є громадянамибагатьох країн Азії та Африки, через державний кордон України стає дедалі більшактуальною. Це зумовлює підвищену увагу до цієї проблеми як з боку України, такі ЄС.
Особливезанепокоєння викликають результати опитування, яке показало, що більше половини(51,2%) опитаних уважають, що в близькій перспективі соціально-економічнаситуація в Україні погіршиться або залишиться такою самою. 26,2 % респондентівочікують поліпшення соціально-економічної ситуації в неблизький (через 6 табільше років) перспективі. З оптимізмом (соціально-економічна ситуація станекращою по одному – двох роках) дивляться в майбутнє лише 7,4 % опитаних. Великачастка безробітних у складі опитаних дає підставу для визнання безробіття вУкраїні найважливішою проблемою сьогодні [43, С. 87].
Сьогодніяк ніколи спостерігається зростання кількості безпритульних. За даними ЮНІСЕФ,їх більше 30 млн. Ця категорія дітей особливо схильна до різноманітної фізичноїчи моральної небезпеки. Саме такі діти і складають потенційну групу ризикужертв торгівлі людьми в Україні. Переповнені притулки для дітей в Україні малоне тріщать по швах, і більшість із них, втративши фінансову підтримку держави,не спроможні утримувати новоприбулих сиріт. До того ж у сиротинцях присвячуютьзамало уваги першим життєвим потребам дитини, яка практично не має уявлення проті кардинальні зміни, що стануться в житті після її виходу зі сиротинця.
Аналізуючисудову практику за 1995-1996 рр. у кримінальних справах про злочини, вчиненіщодо малолітніх, фахівці Верховного Суду України дійшли висновку, що основнимипричинами та умовами вчинення злочинів против дітей є моральна деградаціядеяких осіб, негативні риси характеру внаслідок пияцтва, неналежна сексуальнаорієнтація та агресія, зневага до честі й гідності неповнолітніх [44, С.88].Тому низький моральний рівень певної частини суспільства, бездуховність,падіння престижу материнства, споживацьке ставлення до людини також призводятьдо торгівлі людьми в Україні.
Отже,з урахуванням сказаного вище, можна зробити висновок, що обставинами, якісприяють і призводять до торгівлі людьми в Україні, є: тяжкасоціально-економічна ситуація в країні; низький моральний рівень населення;невідповідальність законодавства України положенням міжнародно-правових норм;недосконалість механізму оформлення документів для виїзду за кордон;провокаційна поведінка потерпілих. Саме ці фактори, на думку автора, єнайсуттєвішими з тих, що обумовлюють вчинення таких злочинів.
3.2 Станнормативно-правового забезпечення
Вивченняпроблеми запобігання торгівлі людьми в Україні було ініційоване ще в 1994–1998рр. Це було пов’язано з виявленням масових випадків незаконного усиновленняукраїнських дітей-сиріт іноземними громадянами. Для розслідування цих фактівВерховною Радою України було створено тимчасову спеціальну слідчу комісію, доскладу якої увійшли народні депутати України тринадцятого скликання. Підсумкомроботи цієї комісії стало порушення низки кримінальних справ за фактамизловживань при усиновленні дітей-сиріт іноземними громадянами в ряді регіонівУкраїни, зокрема у Львові, Одесі, Тернополі, Києві, Донецьку. Як буловстановлено парламентською комісією, незаконні дії щодо усиновлення дітей-сирітпо суті фактично мали характер завуальованої торгівлі ними.
Наміжнародному рівні протягом XX століття була прийнята ціла низка конвенцій,спрямованих на боротьбу та запобігання цьому явищу. В останні роки відбулисяпредставницькі конференції, прийняті декларації та комюніке, започаткованеформування міжнаціональних та національних програм боротьби з цим явищем.
Підготовкавідповідних змін до чинного законодавства тривала не один рік. Надзвичайноважливо, що при його розробці було враховано міжнародні стандарти, зокремаКонвенції ООН, спрямовані на припинення торгівлі жінками (1904 р., 1910 р.,1921 р., 1926 р., 1933 р.), а також Конвенція ООН про заборону торгівлі людьмиі експлуатацію проституції третіми особами 1949 р.[46]. Україна є стороноюбільшості цих міжнародно-правових документів, проте їх норми практично незастосовувалися в правовому полі країни, оскільки не були належним чиномімплементовані в національне законодавство.
24березня 1998 р. Кримінальний кодекс України був доповнений статтею 1241«Торгівля людьми». Ці зміни були ініційовані Уповноваженим з прав людиниН.Карпачовою. Після прийняття зазначеного закону активізувалася діяльністьправоохоронних органів щодо кримінального переслідування та покарання осіб,причетних до торгівлі людьми.
З1998 року кількість кримінальних справ, порушених за статтею 149 Кримінального кодексувідділами боротьби з торгівлею людьми ДКР МВС України, сягнула 1546. Якщо у1998 році їх було лише дві, то в 2006 році – 258. За цією статтею передбаченопокарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 20 років.
Важливимкроком уперед у розробці ефективних механізмів боротьби з торгівлею людьми вУкраїні та припинення подальшого поширення цього виду злочину стало проведення16 грудня 1998 р. спеціального засідання Координаційного комітету по боротьбі зкорупцією і організованою злочинністю при Президентові України. З доповіддю пропроблеми боротьби з торгівлею жінками та дітьми в Україні виступила на цьомузасіданні Уповноважений з прав людини Н.Карпачова [48]. За результатами обговореннядоповіді Уповноваженого з прав людини було прийнято рішення про невідкладнізаходи щодо посилення боротьби з використанням жінок і дітей у кримінальномубізнесі за кордоном.
На сьогодні такі законодавчі документи регулюють питанняторгівлі людьми:
Стаття149 Кримінального кодексу України «Торгівля людьми або інша незаконна угодащодо передачі людини»;
Стаття301 Цивільного Кодексу України «Право на особисте життя та його таємницю»;
Стаття307 Цивільного Кодексу України «Захист інтересів фізичної особи при проведенніфото-, кіно-, теле-, та відео зйомок»;
Стаття308 Цивільного кодексу України «Охорона інтересів фізичної особи, яка зображенана фотографіях та в інших художніх творах»;
Програмазапобігання торгівлі жінками та дітьми, затверджена Постановою Кабінетуміністрів України № 1768 від 25 вересня 1999 року;
Державнапрограма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року, затвердженапостановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007р. №410; а такождодаток до Програми: План заходів щодо протидії торгівлі людьми на період до2010 року.
Протоколпро попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, іпокарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй протитранснаціональної організованої злочинності (15.11.2000 р.);
Деклараціяз питань запобігання та боротьби з торгівлею людьми (18-20.09.2003 р.);
ДеклараціяООН про попередження насильства щодо жінок (1994 р.).
Отже, івітчизняне законодавство, і законодавство деяких інших країн передбачаютьвідповідальність за торгівлю людьми. З одного боку, чинні правові нормиспрямовані на боротьбу з цим суспільно небезпечним явищем, а з іншого – євідповіддю на міжнародно-правові документи з питань боротьби з торгівлею живимтоваром. Для ефективної протидії торгівлі людьми, на думку автора, необхідновдосконалювати чинне законодавство. Варто якомога ширше визнати наявніміжнародно-правові документи і застосувати міжнародно-правові норми з цьогопитання у внутрішньому правопорядку всіх країн.
3.3 Формуваннянаціонального механізму перенаправлення для постраждалих від торгівлі людьми
Основнакритика на адресу політики України концентрувалася навколо проблем координаціїзусиль різних структур, недостатнього судового переслідування злочинців тафактичної відсутності можливостей надання допомоги потерпілим.
Укомітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпеченняправоохоронної діяльності 27 лютого 2008 р. був проведений круглий стіл на тему«Стан виконання Державної програми протидії торгівлі людьми в Україні», під часякого були сформульовані актуальні завдання покращення діяльності органівдержавної влади в напрямку протидії торгівлі людьми, а також рекомендації длядержавних структур, міжнародних та громадських організацій[49].
Водночас, вартовідмітити, що Державна програма протидії торгівлі людьми до 2010 року немістить положень про необхідність надання допомоги потерпілим від торгівлілюдьми та створення системи для організації такої допомоги. Внесення змін доДержавної програми, ініційоване громадськими та міжнародними організаціямиспільно з Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту не було підтриманоКабінетом Міністрів.
Міністерство всправах сім’ї молоді та спорту та Офіс Координатора проектів ОБСЄ в Україніведе активну роботу по розбудові національного механізму перенаправленняпотерпілих від торгівлі людьми.
У 2008 році булозавершено проведення дослідження потреб Національного механізму перенаправленнядля постраждалих від торгівлі людьми (НМП), розпочате в 2007 році. Дослідженняпроводилося групою незалежних консультантів (одним міжнародним і двоманаціональними) на замовлення Координатора проектів ОБСЄ в Україні на проханняМіністерства в справах сім’ї, молоді та спорту за фінансової підтримкиМіністерства закордонних справ Данії в рамках Датської програми з протидіїторгівлі людьми в Південно-Східній та Східній Європі [50]. Звіт дослідження«Оцінка потреб національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлілюдьми в Україні» було представлено на розгляд Міжвідомчої ради з питань сім’ї,гендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми та булосхвалено на її засіданні 3 липня 2008 року.
За підсумкамипроведеного дослідження та спираючись на рішення Міжвідомчої ради, Міністерствов справах сім’ї, молоді та спорту звернулося до Координатора проектів ОБСЄ вУкраїні з пропозицією підготовки та впровадження проекту з розбудови НМП звикористанням передового міжнародного досвіду. Проектна пропозиція буларозроблена та погоджена для впровадження в 2009-2011 роках. У рамках проекту,зокрема, передбачено здійснити заходи з удосконалення нормативно-правової базив сфері ідентифікації та надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми,відпрацювати механізми взаємодії та співпраці різних державних установ і служб,а також громадських організацій[51].
З липня 2009 рокув Україні розпочинається впровадження проекту з відпрацювання механізмудопомоги постраждалим від торгівлі людьми на основі національного механізмуперенаправлення. Проект втілюватиметься в двох пілотних регіонах – Донецькій таЧернівецькій областях. Напрацювання та досвід, набутий в цих регіонах, вмайбутньому буде використано для поширення на загальнонаціональному рівні.
Окрім згаданого,протягом останніх років Координатор проектів ОБСЄ в Україні проводив такожнизку інших заходів, які опосередковано сприяють розвиткові НМП в Україні.Серед таких заходів слід зазначити семінари та тренінги для представниківрізних державних установ та відомств, наприклад, служби дільничних інспекторівміліції, органів регіональної влади, представників медичної громадськості таінших. У ході таких заходів розглядалися питання виявлення та надання допомогипостраждалим від торгівлі людьми. Було також видано низку публікацій, які,серед іншого, висвітлюють різні аспекти надання допомоги таким особам.
Отож, аналізситуації, що склалася в Україні з поширенням торгівлі людьми, особливо жінкамиі дітьми, дав змогу дослідити нові тенденції цього явища, встановити основніспособи втягнення майбутніх жертв у торгівлю живим товаром, виявитинайхарактерніші ознаки осіб, які становлять групу ризику або стали об’єктомторгівлі людьми, та осіб і злочинних груп, які вчиняють такі злочини.
ВИСНОВКИ
Щорічно ДержавнийДепартамент США на виконання національного акту по боротьбі із торгівлею людьмиготує доповіді про стан протидії торгівлі людьми в усіх країнах світу. Збираючита аналізуючи інформацію, Держдепартамент розділяє країни на три групи – першу,другу та третю відповідно рівня реалізації політики протидії торгівлі людьми.
Україна, яканайчастіше потрапляла до другої групи, в минулому році була віднесена до такзваного «листа очікування» другої групи і має ризик потрапити до третьої групи.Основна критика на адресу політики України концентрувалася навколо проблемкоординації зусиль різних структур, недостатнього судового переслідуваннязлочинців та фактичної відсутності можливостей надання допомоги потерпілим.Протягом 2007 р. ситуація не була покращена, а навіть погіршилися. СтатистикаМіністерства внутрішніх справ та громадських організацій свідчить про негативнустабілізацію цього явища в Україні, коли цифри кількості розкритих справ абопотерпілих, яким надана допомога, залишаються на одному рівні, або навіть маютьдинаміку зростання [52].
Торгівля людьмисьогодні пов'язана не стільки з сексуальним бізнесом, а перш за все з трудовоюексплуатацією і різними формами насильства під час праці. У Донбасі ця проблемаіснує вже багато років саме для чоловіків, коли через закриття шахт вонивтратили свій традиційний статус годувальника сім’ї і погоджуються на будь-якуроботу за кордоном. Як правило, чоловіки виїжджають на заробітки до Росії,працюють там без захисту і підписання контрактів. Порушення трудового законодавства ішахрайство особливо виявилося під час кризи і на внутрішньому ринку праці.
Наслідкисексуального рабства – не лише в економічній та емоційній площині. Вони нерідкоторкаються серйозних проблем для здоров’я та чимало коштують для суспільства вцілому. Швидке поширення СНІДу є ще одним додатковим трагічним елементомкомплексної проблеми торгівлі людьми. Існуюча інформація стосовно кількості жінок,що стали жертвами торгівлі людьми, примусової проституції, сексуальної та іншоїексплуатації, є неповною. Дані українського бюро Інтерполу свідчать, що числожінок, експортованих щороку до Європи, сягає від 50 до 100 тисяч. Більшість зних походять зі Східної та Центральної Європи. Це підтверджується данимиМіжнародної організації міграції [53, С. 29].
Торгівляживим товаром, яка набирає щораз широких масштабів і дедалі жорстокіших формохопила більшість країн світу. Торгівля людьми стала злочинним бізнесом, якийпосідає третє місце за рівнем прибутковості, поступаючись лише торгівлею зброєюта наркотиками. На жаль, не оминуло це лихо й Україну, яка є сьогодні ікраїною-донором, і країною транзиту. До рук сучасних работоргівців потрапилитисячі українських громадян: вони зазнають нещадної експлуатації і принижень,їх калічать морально і фізично, навіть позбавляють життя.
Такий стан речейє незадовільним і потребує для виправлення рішучих зусиль Уряду тагромадськості.
Комплексність таскладність проблеми протидії торгівлі людьми вимагає концентрування на основнихобраних цілях, досягнення яких допоможе вивести боротьбу з торгівлею людьми нановий якісний рівень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Актуальніпроблеми юридичної науки, професійної підготовки і правозастосування: Сб.матєїал. междунар. научно-практ. конференції / Отв. ред. Проф. В.В. Кулигин. — Хабаровськ:РІЦ ХГАЕП, 2007. З. 227-230.
2. ЕлионскийВ.А. Заохочувальні норми кримінального права: Навчальний посібник. –Хабаровськ: ХВШ МВС СРСР, 1984. — З. 56.
3. БурякМ.Ю. Торгівля людьми і боротьба з нею: Монографія. – Владивосток, 2006. З.114-115.Топчій А. Нелегальна трудова міграція та торгівля людьми. Висвітленняпроблеми у ЗМІ. – Київ, 2008. – С. 99
4. Запобіганнядомашньому насильству і торгівлі людьми. — Київ, 2001, 251с.
5. Тамже. – С. 193.
6. Тамже. – С. 199.
7. ГорячеваС.П. Доповідь на відкритих парламентських слуханнях на тему: «Соціально –правовий захист дітей від сексуальної експлуатації і насильства». ДержавнаДума. 4 лютого 2002 р.
8. Огляді аналіз поточної ситуації з проблеми торгівлі людьми в Російській Федерації /Дослідження виконане к.е.н. Е.В. Тюрюканової спільно з фондом «Інститутекономіки міста» для робочої групи агенств ООН і Міжнародної організаціїміграції (МОМ) з проблем торгівлі людьми. – М., 2005. – С. 41.
9. АбрамоваС.Р., Усанов И.В. Розкриття і розслідування злочинної торгівлі неповнолітніми.- Москва, Э «Юрлітінформ», 2009, 143с.
10. Конвенціяпро права дитини (прийнята 20.11.1989 Резолюцією 44/25 Генеральною АсамблеєюООН) // Збірка міжнародних договорів СРСР. – 1993. – Випуск XLVI. – С. 242-25712.
11. СтокерС. Організаційна злочинність як чинник зростання числа випадків торгівлі людьми// Організаційна злочинність і корупція. 2000. № 1. З 58.
12. Торгівлялюдьми: социокриміналістичний аналіз. – Москва, 2002
13. Українськіжінки – жертви секс індустрії / ІТАР-ТАРС. 1998. 30 червня.
14. Злочині поневолення: Доповідь Усесвітньої мережі за виживання. Вашингтон, 1997. С.17
15. Торгівлялюдьми: социокриміналістичний аналіз. – Москва, 2002
16. Боротьбаі запобігання торгівлі живим товаром і захист прав мігрантів // Trends inOrganized Crime. 1996.
17. Злочині поневолення: Доповідь Усесвітньої мережі за виживання. Вашингтон, 1997. С.17
18. Торгівлялюдьми: социокриміналістичний аналіз. – Москва, 2002
19. Чихочеш ти проміняти свою гідність, свободу і здоров'я на життя в клітці? /Міжнародна організація по міграції. Київ, 1998.
20. Коаліція«Янгол». Автономна некомерційна організація по протидії торгівлі людьми. //www.angelcoalition.org // [10.12.09, 15:49]
21. Міжнароднийжіночий правозахисний центр «ЛА СТРАДА – УКРАЇНА». Поселення в реабілітаційнийцентр // ls.org.ua // [14.12.09, 11:40]
22. Запобіганняторгівлі людьми в Російській Федерації. Наша допомога. //http://no2slavery.ru/ru/pomozsh/ // [05.01.10, 14:27]
23. Міжнароднийжіночий правозахисний центр «ЛА СТРАДА – УКРАЇНА». Поселення в реабілітаційнийцентр // ls.org.ua // [14.12.09, 11:40]
24. Програмарозвитку ООН ПРООН Білорусь. Надання комплексної соціальної допомогипострадавшим від торгівлі людьми – в центрі уваги спільного проекту ЄС, ПРООН іЮНІСЕФ. // un.by/undp/news/belarus //[14.12.09, 15:00]
25. ТопчійА. Нелегальна трудова міграція та торгівля людьми. Висвітлення проблеми у ЗМІ.– Київ, 2008. – С. 99
26. СмірновГ.К. Методика розслідування торгівлі людьми: проблеми теорії і практики. — М.:Видавництво «Юлінформ», 2008. — 264с.
27. В.Маларек. Наташі, сучасна світова секс-торгівля. – Київ, 2008. – 299с.
28. Наука.Вісті. Політологія. Колишній СРСР. Географія работоргівлі – 2005 //http://www.inauka.ru/politology/article55008.html // [04.01.10, 15:50].
29. В.Маларек. Наташі, сучасна світова секс-торгівля. – Київ, 2008. – 299с.
30. Усесвітнійальянс проти торгівлі жінками. Центр проти насильства і торгівлі людьми.Стандартні правозахисні принципи поводження з особами, що постраждали відторгівлі людьми. – Перм 2002
31. Там же.
32. Міжнародний захист прав ісвобод людини. Збірка документів. М., 1990. С. 56.
33. Злочини проти особи./ Під.ред. проф. А.І. Коробєєва. – Владивосток Вид-во Дальневост. Ун-та, 2000. Авторглави А.С. Горелік.
34. ЛарисаНиконова. Захист потерпілих від торгівлі людьми залежить від міжнародноїспівпраці України. Дзеркало тижня / Людина. — № 46 (521) 13 — 19 листопада 2004
35. В Українірозпочинається відпрацювання механізму допомоги потерпілим від торгівлі людьми. Українське національнеінформаційне агентство. // www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=817114 //[06.01.10, 10:36]
36. Уенчи ЮПеркинс. Роль пропогади і надання послуг в боротьбі НВО проти торгівлі людьми.Хроніка ООН // www.un.org/russian/hr/trafficking/ngo_traffic.htm //[06.01.2010, 12:17]
37. Початаробота в рамках спільного проекту ЄС, ПРООН іЮНИСЕФ.//http://www.lastrada.by/ru/o_programme__la_stra/news/33.html //[06.01.10, 14:19]
38. Там же.
39. Правозахисники Мінесоти,Торгівля Жінками: Молдова та Україна. – 2000
40. ІващенкоВ.О. Торгівля жінками та дітьми. Криміналістичні та кримінально правові аспектиборотьби. – Київ, «Атіка», 2004, 100с.
41. Запобіганнядомашньому насильству і торгівлі людьми. — Київ, 2001, 251с.
42. ІващенкоВ.О. Торгівля жінками та дітьми. Криміналістичні та кримінально правові аспектиборотьби. – Київ, «Атіка», 2004, 100с.
43. Тамже.
44. Тамже.
45. Першащорічна доповідь уповноваженого Верховної Ради України з прав людини НіниКарпачови. Запобiгання сучасним формам рабства таработоргiвлi. // www.ombudsman.kiev.ua // [12.01.10, 9:00]
46. ТопчійА. Нелегальна трудова міграція та торгівля людьми. Висвітлення проблеми у ЗМІ.– Київ, 2008. – С. 99
47. УповноваженийВерховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова. Омбудсман України. // www.ombudsman.kiev.ua
// [12.01.10, 9:17]
48. Стенограмата рекомендації «круглого столу» // Сайт Центру «Ла Страда-Україна», www.lastrada.org.ua/readnews.cgi?lng=ua&Id=1424
49. Координаторпроектів ОБСЄ в Україні. // www.oscepcu.org // [12.01.10, 11:00]
50. Тамже.
51. Левченко К.Б. Актуальні завданняорганізації протидії торгівлі людьми. Рік 2008 – Міжнародний жіночийправозахисний центр «Ла Страда – Україна».
52. Допомогажінкам, які потерпіли від торгівлі людьми. – Київ, 2003, 114с.