Варіант № 19
Теоретичніпитання:
1.Поняття процесуальних строків, їх види та значення
2.Виправлення недоліків рішення судом, що його ухвалив
3.Задача
Приповерненні з відрядження Тітов дізнався, що його вітчима засуджено зарозкрадання майна. Для забезпечення позову слідчий прокуратури провів описмайна, у тому числі й того, що належало Тітову як у м. Києві, так і в м.Коростені.
Уякому суді має бути розглянута справа за позовом про виключення майна з опису — за місцем знаходження прокуратури, за місцем знаходження товариства садоводів,якому нанесені були засудженим збитки, за місцем відбуття покарання вітчима, замісцем знаходження майна чи за місцем останнього проживання відповідача?
План
1. Поняття процесуальнихстроків, їх види та значення
1.1. Поняття процесуальнихстроків та їх ознаки
1.2. Види процесуальнихстроків
1.3. Значення процесуальнихстроків
1.4. Обчислення, зупинення,поновлення і продовження цивільних процесуальних строків
2. Виправлення недоліківрішення судом, що його ухвалив
2.1. Поняття недоліківрішення суду
2.2. Виправлення описки чиявної арифметичної помилки
2.3. Ухвалення додатковогорішення
2.4. Роз'яснення рішення суду
3. Задача
1. Поняття процесуальних строків, їх види та значення
1.1 Поняттяпроцесуальних строків та їх ознаки
Усучасному цивільному процесуальному праві відсутні фундаментальні дослідженнязаконодавчих основ інституту процесуальних строків. Найдетальніше інституттермінів розглянутий в науці цивільного права. Тому ряд висновків про значенняі суть строків в цивільному праві ми можемо використовувати і дляхарактеристики строків в цивільному процесуальному праві.
Здійснюючисвою діяльність, людина активно використовує час. Люди можуть приурочитиздійснення тієї чи іншої діяльності до визначеного моменту в часі або довизначеного відрізку часу, вони можуть установлювати визначені строки дляздійснення тих або інших дій.
Узв’язку з цим необхідно розрізняти час і строк. Строк є лише момент у часі абовизначений період часу. Співвідношення між часом та строком – є співвідношеннязагального та окремого. Разом з тим співвідношення часу та строку є також узвісній мірі співвідношення об’єктивного і суб’єктивного.
Строки,які пов’язані з здійсненням цивільних прав і обов’язків встановлюються людьми.Вони передбачені або безпосередньо нормами цивільного права, або самимиучасниками цивільних правовідносин, або органами, які розглядають цивільно –правові спори. В законі, в договорі або в рішенні компетентного органу можебути точно встановлені початок і закінчення певного строку. Самі строки можутьбути більшими або меншими в залежності від різних обставин. А з цього випливає,що строк як юридичний факт у своєму виникненні носить вольовий характер.
Встановленізаконом строки є особливого роду процесуальні юридичні факти, які забезпечуютьєдність і процесуальний розвиток процесу по конкретній цивільній справі.Професор В.В. Ярков відносить процесуальні строки до „своєрідних юридичнихфактів”, які визначають основні етапи виникнення, розвитку й припиненняцивільних процесуальних правовідносин.
Цивільнепроцесуальне законодавство не містить офіційного поняття інститутупроцесуальних строків, тому у посібниках з цивільного права пропонують наступнудефініцію:
Процесуальністроки — це період часу, встановлений законом або судом, впродовж якого можеабо повинна бути здійснена певна процесуальна дія судом, сторонами та іншимиособами, які беруть участь у справі.
Зогляду на це визначення можна виділити такі ознаки цивільного процесуальногостроку:
• це певнийтемпоральний період у часі;
• цеперіод, регламентований в законі або встановлений судом;
• впродовж цьогоперіоду суб’єкти цивільного процесу мають право або зобов’язані здійснити певніпроцесуальні дії. Відповідно до ст. 68 ЦПК цивільний процесуальний строк обчислюєтьсяроками, місяцями і днями, а також може визначатися вказівкою на подію, якаповинна неминуче настати. Однак в окремих випадках такий строк вимірюєтьсягодинами.
Призначенняпроцесуальних строків полягає в тому, що вони створюють оптимальний часовийрежим для відправлення правосуддя: з одного боку прискорюють провадження посправі, а з іншого – протидіють поспіху в реалізації процесуальних прав таобов’язків. Ціллю правосуддя є своєчасність, а не швидкість розгляду тарозв’язання справи.
1.2. Види процесуальних строків
Важливимпитанням є видова класифікація цивільних процесуальних строків. Залежно відкритеріїв, покладених в її основу можна виділити такі різновиди.
Зогляду на те, яким чином легітимований строк, виділяють: строки, встановленізаконом, та строки, встановлені судом. При цьому пріоритет мають ті, щовстановлені законом, і лише у випадку, коли цивільний процесуальний строк невизначений законом, він може бути встановлений судом.
Згідност. 67 ЦПК строки, вмежах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо невизначені законом, — встановлюються судом.
Законністроки – це ті строки, вказівка на які міститься в нормах ЦПК і які не можутьбути змінені по волі суб’єктів цивільного судочинства. До них відносяться:строк проведення попереднього судового засідання (ст.129 ЦПК); строки розгляду справи(ст. 157 ЦПК); строк подання заяви про перегляд заочного рішення(ч.2 ст. 228 ЦПК);строки апеляційного оскарження(ст.294 ЦПК); строк на касаційне оскарження(ст.325 ЦПК); строк подання заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами (ст. 362 ЦПК) тощо.
Судовийстрок – строк, встановлений на розсуд суду. До даного виду відносяться строки:
а)не встановлені законом;
б)які визначаються виходячи з конкретних обставин справи;
в)які визначаються судом або суддею.
Встановлюючистрок, впродовж якого повинна бути здійснена визначена процесуальна дія, судповинен виходити з конкретних обставин діла. Цей строк повинен бути достатнімдля здійснення процесуальної дії і зараз з тим не занадто довгим, щоб нестворювати умов для затримки кінцевого розв’язання спору, який надійшов досуду. До судових строків відносяться, наприклад, строк для виправленнянедоліків позовної заяви (ч.1 ст. 121 ЦПК); строк надання доказів (ст. 131ЦПК); строк відкладання розгляду справи (ст.191 ЦПК).
Взалежності від суб’єкта, якому адресовані конкретні процесуальні строки, їхможна поділити на три групи:
1)процесуальні строки для здійснення дій суддею (судом) завжди встановлюютьсязаконом і охоплюють весь комплекс процесуальних дій, що здійснюються на різнихстадіях судочинства.
2)процесуальні строки для здійснення дій учасниками процесу зазвичай встановлюютьсязаконом, але в ряді випадків можуть встановлюватися судом (суддею) абодержавним виконувачем.
3)процесуальні строки для здійснення дій іншими особами, які зобов’язані виконатиприпис суду. Такі строки також можуть бути законними або судовими.
Процесуальністроки можна класифікувати за характером здійснюваних процесуальних дій: строкипорушеного позовного провадження; строки розгляду справи по суті; строкиперегляду судових актів, строки в виконавчому провадженні.
Залежновід того, як чітко визначені цивільні процесуальні строки, виділяють: абсолютновизначені (ті, що мають чітку визначеність шляхом встановлення їх тривалості,наприклад, З, 5, 7, 10 днів тощо), відносно визначені (ті, що мають відноснувизначеність і можуть пов’язуватись з іншими подіями, наприклад, із позовноюдавністю (ст. 381 ЦПК), чи завершенням вчинення тієї чи іншої процесуальноїдії) та невизначені (це строки, які не мають жодних вказівок на певнувизначеність, наприклад, так званий розумний строк (ч. 4 ст. 9 ЦПК).
Заознакою тривалості можна визначити:
строкне пізніше наступного дня від вчинення певної процесуальної дії передбачено для:
• оформленняпротоколу (ч. З ст. 200 ЦПК);
• надісланняапеляційним судом копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданихдо них матеріалів особам, які беруть участь у справі (ст. 298 ЦПК);
• повідомленнясудом відповідного відділу державної виконавчої служби про подання скарги (ст.384 ЦПК).
24-хгодинний строк встановленийдля таких випадків:
• психіатричнийзаклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію упримусовому порядку, якщо відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядкубула проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісієюлікарів-психіатрів (ч. 4 ст.280 ЦПК);
• розглядусудом заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом госпіталізаціїособи до психіатричного закладу (ч. 1 ст. 281 ЦПК);
• поданнязаяви про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовженнялікування з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу(ст. 284 ЦПК).
дводеннийстрок встановлюєтьсядля:
• розглядусудом заяви про забезпечення позову, що надійшла до подання позовної заяви (ч.2 ст. 153 ЦПК);
• розглядусудом заяви, що подана особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без їїповідомлення (ч. 2 ст. 154 ЦПК).
триденнийстрок передбаченийдля:
- видачісудового наказу по суті заявлених вимог у разі прийняття заяви стягувача провидачу судового наказу (ст. 102 ЦПК);
— набрання судовим наказомзаконної сили у випадку, коли в цей період не надійшла заява від боржника (ст.105 ЦПК);
— надіслання копій ухвал стягувачеві та боржникові після її постановлення (ст.106 ЦПК);
— розгляду судом заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядкушляхом психіатричного огляду (ч. 1 ст. 281 ЦПК);
— розгляду судом справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозногозакладу або про продовження лікування після відкриття провадження у справі (ст.285 ЦПК);
— надіслання судом першої інстанції справи до апеляційного суду (ст. 296 ЦПК);
— вирішення суддею-доповідачем питання про прийняття апеляційної скарги дорозгляду апеляційним судом (ст. 297 ЦПК);
— подання мирової угоди, укладеної між сторонами, або відмови стягувача відпримусового виконання в процесі виконання рішення (ч. 1 ст. 372 ЦПК);
— звернення учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються допроведення виконавчих дій, до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дієюабо бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державноївиконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чисвободи, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій(ст. 385 ЦПК);
— надіслання судом стягувачеві та боржникові копії ухвали про надання дозволу напримусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенніклопотання з цього питання (ст. 395 ЦПК);
— надіслання судомзаінтересованим особам копії ухвали про визнання в Україні рішення іноземногосуду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенніклопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовомувиконанню, з дня постановлення ухвали (ч. 8 ст. 401 ЦПК).
п’ятиденнийстрок встановлюєтьсяу випадках, коли:
— судом розглядається заява боржника про скасування судового наказу, що подана вустановлений строк (ст. 106 ЦПК);
• розглядаєтьсязаява про забезпечення доказів (ч. 2 ст. 135 ЦПК);
• особи,які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або увстановлені судом строки повідомляють суд (ч. 4 ст. 137 ЦПК);
• розглядаютьсязауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання(ч.4 ст.199 ЦПК);
• залежновід складності справи відкладається складання повного рішення (ч. З ст. 209ЦПК);
• видаютьсякопії судового рішення особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу (ч. 2ст. 222 ЦПК);
• видаютьсякопії судового рішення особам, які брали участь у справі, але не були присутні усудовому засіданні(ч. 3 ст. 223 ЦПК);
• копіязаочного рішення направляється рекомендованим листом із повідомленнямвідповідачам, які не з’явилися в судове засідання (ст. 227 ЦПК);
• подаєтьсязаява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції (ст. 294 ЦПК);
• розглядаєтьсясправа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю (ч. 1ст. 289 ЦПК);
• оскаржуєтьсяухвалене судом рішення особою, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, абозаявником до апеляційного суду (ч. З ст. 290 ЦПК);
• проводитьсяпопередній розгляд справи в касаційному провадженні після складення доповіді суддею-доповідачем(ст. 332 ЦПК);
• здійснюєтьсяписьмове повідомлення боржника про надходження клопотання про надання дозволу напримусове виконання рішення іноземного суду (ст. 395 ЦПК);
• судписьмово повідомляє заінтересовану особу про надходження клопотання провизнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню (ст. 401ЦПК).
семиденнийстрок встановлюєтьсяу разі:
• врученнясудової повістки про виклик особі, яку викликають (ч. 4 ст. 74 ЦПК);
• поданнясуду особами, які беруть участь у справі, письмових зауважень щодо неповнотиабо неправильності їх запису, у разі їх ознайомлення із технічним записом абожурналом судового засідання (ч. 1 ст. 199 ЦПК);
• направлення справи до судупершої інстанції, який її розглядав, після закінчення апеляційного провадження(ст. 322 ЦПК);
• направленнясправи до суду, який її розглядав, після закінчення касаційного провадження(ст. 352 ЦПК).
десятиденнийстрок передбаченийдля:
• вирішення суддею питання провідкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі(ст. 122 ЦПК);
• подання заявником позовноїзаяви, коли цьому передувала заява про забезпечення доказів або позову (ч. 4ст. 133 та ч. 4 ст. 151 ЦПК);
• подання заяви до суду особою,щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, про скасуваннятаких заходів (ч. 2 ст. 154 ЦПК);
• розгляду заяви про роз’ясненнярішення суду (ч. З ст. 221 ЦПК);
• подання заяви про переглядзаочного рішення (ч. 2 ст. 228 ЦПК);
• розгляду заяви про наданняпсихіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом надання амбулаторноїпсихіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації (ч. 1 ст.281 ЦПК);
• подання апеляційної скарги наухвалу суду (ст. 294 ЦПК);
• вчиненнясуддею-доповідачем низки дій, пов’язаних із забезпеченням апеляційного розглядусправи (ст. 301 ЦПК);
• вирішеннясуддею-доповідачем питання про прийняття касаційної скарги до розглядукасаційним судом (ч. 1 ст. 327 ЦПК);
• витребуваннясудом касаційної інстанції справи, надсилання копії касаційної скарги тадоданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановленнястроку, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу (ч. 1ст. 328 ЦПК);
• подання заяви про приєднаннядо касаційної скарги (ст. 329 ЦПК);
• підготовкидоповіді суддею-доповідачем, у якій він викладає обставини, необхідні дляухвалення рішення суду касаційної інстанції, з’ясовує питання про склад осіб,які беруть участь у справі (ст. 331 ЦПК);
• постановлення ухвалисуддею-доповідачем про надходження скарги, оформленої без дотримання вимог, абоу разі несплати суми судового збору чи несплати витрат на інформаційно-технічнезабезпечення розгляду (ст. 355 ЦПК);
• розгляду заяви про поновленняпропущеного строку (ч. 2 ст. 371 ЦПК);
• розгляду судом питання протимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ч. 2 ст. 374ЦПК);
• розгляду судом поданнядержавного виконавця (ст. 375 ЦПК);
• розгляду судом питання провибуття однієї із сторін виконавчого провадження (ч. 2 ст. 378 ЦПК);
• розгляду судом питання провизначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншимиособами (ч. 2 ст. 379 ЦПК);
• подання учасником виконавчогопровадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, скарги надії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державноївиконавчої служби під час виконання судового рішення (ст. 385 ЦПК);
• розгляду такої скарги усудовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншоїпосадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якоїоскаржуються (ст. 386 ЦПК).
п’ятнадцятиденнийстрок встановлюється,коли:
• призначається справа дорозгляду після закінчення дій підготовки до судового розгляду (ч. 2 ст. 156ЦПК);
• розглядається заява проперегляд заочного рішення (ст. 230 ЦПК);
• вирішується питання продопуск скарги до провадження у зв’язку з винятковими обставинами і витребуваннясправи (ст. 356 ЦПК).
двадцятиденнийстрок має місце,коли подається апеляційна скарга на рішення суду після подання заяви проапеляційне оскарження (ст. 294 ЦПК).
місячнийстрок передбаченийдля:
• призначення і проведенняпопереднього судового засідання (ст. 129 ЦПК);
• подання скарги у зв’язку ізвинятковими обставинами (ст. 355 ЦПК);
• повідомлення суду та заявникапро виконання відповідним органом державної виконавчої служби ухвали суду(ст. 389ЦПК).
двомісячнийстрок має місцеу випадках:
• пред’явленняпозову заявником до держателя втраченого цінного папера на пред’явника абовекселя (ч. 2 ст. 265 ЦПК);
• поданнякасаційної скарги (ч. 1 ст. 325 ЦПК).
тримісячнийстрок встановлюєтьсядля:
• призначеннясправи до розгляду, якщо держатель втраченого цінного паперу на пред’явника абовекселя не надасть заяви до суду про свої права на цінний папір або вексель (ч.1 ст. 266 ЦПК);
• поданнязаяви фізичної особи або її законного представника про припинення надання особіпсихіатричної допомоги у примусовому порядку (ч. 5 ст. 280 ЦПК);
• подання заяви про перегляд узв’язку з нововиявленими обставинами (ст. 362 ЦПК).
річнийстрок застосовуєтьсядля встановлення часових меж, в яких може вирішуватися питання про поважніпричини пропуску строку на касаційне оскарження (ст. 325 ЦПК).
трирічнийстрок встановленийна випадок пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання вУкраїні (ст. 391 ЦПК) тощо.
Процесуальністроки, визначення тривалості яких покладається на осіб, покликаних виконуватиконкретні процесуальні дії.
1.На клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд може вимагати будь-якіписьмові або речові докази від інших осіб із зазначенням строку, протягом якоговони мають бути подані до суду (ст. 47, 48, 53 ЦПК). Строк залежить від місцязнаходження таких осіб, від часу, потрібного для зняття копії, й іншихобставин. При залишенні заяви без руху суд повідомляє про це позивача і надаєйому строк для виправлення недоліків такої заяви (ст. 139 ЦПК). При відкладеннірозгляду справи суд призначає новий процесуальний строк її розгляду (ст. 176ЦПК). Залежно від обставин справи суддя встановлює процесуальний строквідстрочки чи розстрочки виконання (ст.204 ЦПК).
2.Процесуальністроки, які визначаються в нормах цивільного процесуального права, маютьвказівку на подію, складаються із суми окремих процесуальних строків,встановлених для виконання конкретних процесуальних дій:
— Подача доказів може бути здійснена до початку судового засідання (ст. 34 ЦПК).7-20 днів з дня прийняття позову на стадії підготовки справи до розгляду плюс7-15 днів, передбачених для призначення справи до розгляду (ст. 146, 148 ЦПК).
— Докази подаються сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, томувони визначають строки виконання цих процесуальних дій (ст. 30 ЦПК).
— Процесуальні строки вступу у справу визначають треті особи, оскільки такийвступ можливий починаючи з порушення в суді цивільної справи до постановленнясудом рішення (ст. 107, 108 ЦПК).
1.3.Значення процесуальних строків
Длявиконання завдань цивільного судочинства істотним є не тільки встановленняпорядку відправлення правосуддя у цивільних справах, а й темпоральні межіздійснення судочинства та його етапів (стадій), в тому числі щодо вчиненняпроцесуальних дій учасниками цивільного процесу. Адже надзвичайно важливо, щобцивільне Судочинство здійснювалось не лише правильно, а й своєчасно. Саме задлядосягнення цієї мети і встановлюються цивільні процесуальні строки. При цьомуіснування та чітке їх дотримання є не лише гарантією здійснення учасникамипроцесу їх суб’єктивних процесуальних прав, а й запорукою ефективностіздійснення цивільного судочинства.
Призначенняпроцесуальних строків полягає в тому, що вони створюють оптимальний часовийрежим для відправлення правосуддя: з одного боку прискорюють провадження посправі, а з іншого – протидіють поспіху в реалізації процесуальних прав таобов’язків. Ціллю правосуддя є своєчасність, а не швидкість розгляду тарозв’язання справи.
Значенняпроцесуальних строків полягає у тому, що вони забезпечують не тількиправильний, а й своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з тим, щобпорушене цивільне право було з мінімальною витратою часу поновлене, але здодержанням норм цивільного процесуального права, забезпеченням гарантій уздійсненні особами, які беруть участь у справі, іншими учасниками процесу суб’єктивнихпроцесуальних прав і виконанні покладених на них цивільних процесуальних обов’язків.
1.4 Обчислення,зупинення, поновлення і продовження цивільних процесуальних строків
Відповіднодо ст. 68 ЦПК, строки, які встановлені законом або судом, обчислюються роками,місяцями і днями. В окремих випадках, цивільні процесуальні строки можутьобчислюватись і годинами (ст.ст. 280, 281, 284 ЦПК). Вони можуть такожвизначатись вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (наприклад ст. 381ЦПК).
Однаку будь-якому разі строк, як категорія темпоральна, є періодом часу, який маєпочаток та завершення. Початком перебігу цивільного процесуального строку єнаступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якоюпов’язано його початок (ст. 69 ЦПК). Однак коли строк обчислюється годинами, топочатком його перебігу повинна бути фактична година, яка відповідає вчиненнюдій, з якими закон пов’язує початок перебігу процесуального строку.
Щодозакінчення цивільного процесуального строку, то відповідно до ст. 70 ЦПК строк,обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього рокустроку. Коли ж строк обчислюється місяцями, то він закінчується у відповіднечисло останнього місяця строку. Однак бувають випадки, коли закінчення строку,що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа немає. Тоді цивільний процесуальний строк закінчується в останній день цьогомісяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи іншийнеробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. У разівстановлення зв’язку строку із настанням певної події, яка повинна неминученастати, то він закінчується наступного дня після настання події.
Конкретнимтерміном завершення строку є 24 година його останнього дня. Однак великакількість процесуальних дій напряму пов’язані із завершенням робочого часу,наприклад, із робочими годинами суду. В цьому випадку строк закінчується умомент закінчення останнього часу робочого дня. При цьому строк не вважаєтьсяпропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріалиабо грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.
Правовиминаслідками пропущення цивільних процесуальних строків є те, що право навчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленогозаконом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків,залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, незнайде підстав для поновлення або продовження строку.
Однакперебіг цивільних процесуальних строків може бути не безперервним. За певнихобставин в нього можуть втрутитись різноманітні обставини, з якими закон пов’язуєйого зупинення. Підставою для зупинення перебігу процесуальних строківвідповідно до ст. 71 ЦПК є зупинення провадження у справі. Початок такогозупинення пов’язується з моментом настання тієї події, внаслідок якої судзупинив провадження.
Вокремих випадках закон встановлює можливість поновлення чи продовження цивільногопроцесуального строку (ст. 73 ЦПК). Суд поновлює або продовжує строк,встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншоїособи у разі його пропущення з поважних причин. При цьому поважність причинпропуску строку визначається виключно судом.
Питанняпро поновлення чи продовження пропущеного строку вирішується виключно судом,якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було податидокумент чи доказ. При цьому, про місце і час розгляду цього питанняповідомляються особи, які беруть участь у справі, однак їх присутність не єобов’язковою. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку можебути вчинено ту дію або подано той документ чи доказ, стосовно якого заявленоклопотання, про що судом встановлюється ухвала.
2. Виправлення недоліків рішення судом, що його ухвалив
2.1. Поняття недоліків рішення суду
Зазагальним правилом, після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не маєправа його скасовувати або змінювати(ч. 2 ст. 218 ЦПК). Це принципове правило,що гарантує стабільність судового рішення, його незмінність.
Судможе скасувати тільки заочне рішення (ст. 231 ЦПК), а також рішення у рядісправ окремого провадження (ст.ст. 241, 250, 255 ЦПК). Допущені у рішенніпомилки, внаслідок яких воно є незаконним та (або) необґрунтованим, є підставоюдля його зміни та скасування судом апеляційної, касаційної інстанції, у зв'язкуз винятковими та нововиявленими обставинами. В той же час суду, що винісрішення, надається можливість доповнити своє рішення, внести в ньоговиправлення без зміни змісту в строго обмежених законом випадках.
Вокремих випадках, чітко визначених законом, суд, який ухвалив рішення, може, незмінюючи вирішення справи по суті, усунути деякі його вади, які маютьнесуттєвий характер, однак не дозволяють сторонам отримати захист за цимрішенням. До цих способів слід віднести:
—виправлення описки чи явної арифметичної помилки (ст. 219 ЦПК);
—ухвалення додаткового рішення (ст. 220 ЦПК);
—роз'яснення рішення суду (ст. 221 ЦПК).
—
2.2. Виправлення описки чи явної арифметичної помилки
Виправленняописки чи явної арифметичної помилки (ст. 219 ЦПК) — це спосіб усунення, який спрямований наусунення недоліку рішення суду у ході викладу його змісту. Виправлення опискичи явної арифметичної помилки в рішенні виправляється судом, який винісрішення. Тут маються на увазі такі неточності, які відбиваються на можливостіреалізації рішення або ж його правосудності.
Уцьому разі такий недолік повинен мати очевидний характер і не може полягати узміні ухваленого рішення. Описка полягає у неправильному зазначенні у текстірішення об'єкта, сторони, певної дати чи строку тощо. Як правило, опискипов’язані з перекрученням, що допущені при надрукуванні окремих слів тависловів, прізвищ кого-небудь з учасників процесу, складу суду. Можуть матимісце й перекручення найменувань юридичної особи.
Помилкоюж може бутиобчислення розміру присудженого, його частки тощо. Причому помилка повинна матиелементарний (арифметичний) та очевидний характер. Явні арифметичні помилки –це невірно зроблені арифметичні дії. Якщо помилка міститься не в розрахунках, ав принципі визначення грошової компенсації, то вона не може бути виправленаухвалою суду.
Цейнедолік суд може виправити з власної ініціативи або за заявою осіб, які берутьучасть у справі, шляхом постановлення ухвали. Питання про внесення виправленьвирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь усправі, неявка яких не перешкоджає розглядові. На ухвалу суду може бути поданаапеляційна скарга.
Ухвала,в якій містяться виправлення, може бути у встановленому порядку оскаржена (ст.213 ЦПК).
2.3. Ухвалення додаткового рішення
Ухваленнядодаткового рішення (ст. 220 ЦПК) застосовується у тому разі, якщо рішення суду має вадуповноти та вичерпності. Ухвалюється таке рішення за заявою осіб, які берутьучасть у справі, чи з власної ініціативи якщо: 1) стосовно якої-небудь позовноївимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухваленорішення;
2) суд, вирішивши питання проправо, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню,майно, яке підлягає передачі, або дії, які треба виконати;
3)суд не допустив негайного виконання рішення у випадках його обов'язковості;
4)судом не вирішене питання про судові витрати.
Умовиприйняття додаткового рішення, яке передбачене ст. 221 ЦПК, є винятковими.Порушення вимог указаної статті тягне за собою зміну або відміну судовогорішення. Неодмінною умовою в залежності від якої поставлена можливістьвинесення додаткового рішення, є наявність єдиної фактичної основи (встановленів судових засіданнях обставини та дослідженні по суті докази). Суд доповнюєвласне рішення, приводячи його у відповідність із змістом розглянутого діла. Якщоєдина фактична основа відсутня, виносити додаткове рішення не можна.
Судне має права під виглядом додаткового рішення змінювати зміст основного абовирішувати нові питання, які не були досліджені в судовому засіданні.
Питанняпро ухвалення додаткового рішення може бути порушене протягом строку виконаннярішення. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовомузасіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов’язковою. Про відмову в ухваленнідодаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Надодаткове рішення та ухвалу суду про відмову в його ухваленні може бути поданоскаргу.
2.4 Роз'яснення рішення суду
Роз'ясненнярішення суду (ст.221 ЦПК) провадиться у тому випадку, якщо воно не відповідає вимогам чіткостівикладу, що зумовлює труднощі або неможливість виконання.
Проханняроз'яснити судове рішення можуть заявити:
• особи, які беруть участь усправі;
• органи державного управлінняза таких умов:
- якщорішення не виконано;
- якщо строк позовної давностіне закінчився
Суддає роз'яснення рішення:
• у судовому засіданні звикликом сторін, неявка яких при належному повідомленні не заважає вирішеннюцього питання;
• роз'яснення рішення неповинно змінювати його змісту;
• відповідною ухвалою, яка можебути у встановленому порядку оскаржена (ст. 215 ЦПК).
Якщорішення незрозуміле, суд, що вирішив справу, на прохання осіб, які брали участьу справі, а також державного виконавця, роз'яснює своє рішення, не змінюючи прицьому його змісту. Підставою для роз’яснення рішення суду частіше всього можестати невизначеність його резолютивної частини, яка була виявлена приздійсненні виконавчих дій. Подання заяви про роз'яснення рішення допускається,якщо воно ще не виконане чи не закінчився строк, протягом якого рішення можебути пред'явлене до виконання.
Слідзазначити, що у цьому разі таким правом мають бути наділені не тільки державнівиконавці, а й усі інші органи державної влади, юридичні та посадові особи, щоповинні виконувати рішення (органи опіки та піклування, органи реєстрації актівцивільного стану та ін.).
Питанняпро роз'яснення рішення розглядається судом у десятиденний строк. Неявкадержавного виконавця чи осіб, які брали участь у справі, не перешкоджаєрозглядові питання (ст. 221 ЦПК). На ухвалу суду про роз'яснення рішення можебути подано скаргу.
Ухвала,в якій роз’яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь усправі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз’яснено за йогозаявою.
3. Задача
Приповерненні з відрядження Тітов дізнався, що його вітчима засуджено зарозкрадання майна. Для забезпечення позову слідчий прокуратури провів описмайна, у тому числі й того, що належало Тітову як у м. Києві, так і в м.Коростені.
Уякому суді має бути розглянута справа за позовом про виключення майна з опису — за місцем знаходження прокуратури, за місцем знаходження товариства садоводів,якому нанесені були засудженим збитки, за місцем відбуття покарання вітчима, замісцем знаходження майна чи за місцем останнього проживання відповідача?
Рішення.
Уданому випадку ми маємо справу з випадком виключної підсудності (ст.114 ЦПК).Виключною є підсудність, яка допускає розгляд певних категорій справ лишесудами, точно вказаними в законі. Вона називається виключною по-перше тому, щопредставляє собою виключення з загального правила територіальної підсудності, апо-друге, тому, що встановлювані нею правила не допускають ніяких виключень (втому числі й по узгодженню сторін). Вибір суду тут не залежить ні від розсудупозивача, ні від узгодження сторін, ні від розсуду суду.
Виключнатериторіальна підсудність встановлюється у випадках, передбачених законом, і означає,що заява може бути подана тільки до певного суду. В цьому випадку застосуванняінших видів підсудності виключається і тому ми їх розглядати не будемо.
Відповіднодо п. 2 ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, а такожпро виключення майна з опису, пред'являються за місцезнаходженням такого майнаабо основної його частини.
Такимчином, справа за позовом Тітова про виключення майна з опису має бутирозглянута за місцезнаходженням такого майна або основної його частини, тобто вм. Києві або в м. Коростені, в залежності від того, де у Тітова знаходитьсябільша (основна) частина його майна.
Список використаної літератури
Нормативналітература
1. Конституція України від 28.06.1996р., № 254к/96-ВР // ВВР, 1996 р., № 30.
2. Цивільний процесуальний кодексУкраїни № 1618 – ІУ від 18 березня 2004 р. // ВВР. – 2004. — № 40-42.
3. Постанова ПленумуВерховного Суду України „Пропрактику застосування судами цивільного процесуального законодавства прирозгляді заяв про забезпечення позову” від 22 грудня 2006 р. № 9.
3. Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни «Про судову практику про виключення майна з опису» від 27серпня 1976 р. № 6.
4. Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни «Про судове рішення» від 29 грудня 1992 р. №11.
5. Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільнихсправ» від 1 квітня 1994 р. № 3.
Навчальналітература
6. Васильев С.В. Гражданский процесс:Учебное пособие. – Х.: ООО „Одиссей”, 2007. – 512 с.
7. Цивільний процес: Навч. посіб. /А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. – за ред.Ю.В.Білоусова. – К.: Прецедент, 2005.
8. Штефан О.О. Цивільне процесуальнеправо у схемах: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004. — 208 с.
9. Ярков В.В. Юридические факты в механизме реализациинорм гражданского процессуального права. – Екатеринбург, 1992. – с.16-17.