МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВАРОБОТА
натему «Конституційна система державних органів України»
з дисципліни " Конституційне право України "
Харків2011
ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття державного органу Україниі його конституційний статус
2. Принципи організації і діяльності державних органів
3. Система органів державної влади
Висновки
Список літератури
ВСТУП
Державна влада єоднією з визначальних ознак держави як специфічної форми організаціїсуспільства.
Державна влада – це реальна здатністьдержавних органів, які сформовані, організовані та функціонують на основідемократичних принципів, реалізовувати функції та завдання держави. Реалізаціядержавної влади означає її матеріалізацію, тобто перетворення з реальноїздатності впливати на суспільні відносини на власне «вплив», втіленняцілей державно-владної діяльності в конкретні суспільні відносини. Від іменінароду, як єдиного джерела державної влади, цей вплив здійснюється відповіднимидержавними органами у визначених Конституцією та законами організаційно-правовихформах, з використанням притаманних саме ним методів такого впливу.
1. Поняттядержавного органу України і його конституційний статус
До суттєвих ознакдержавної влади відносяться:
а) її публічнийхарактер (вона виступає від імені усього народу та має «публічну»основу своєї діяльності);
б) наявністьорганів державної влади, тобто спеціального апарату (вона концентрується вапараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється);
в) їїверховенство (вона підтримується Конституцією та законами і здатна робити своївеління обов’язковими для всього населення за допомогою державного апарату таправових норм);
г) суверенність(вона відокремлена від інших видів влади всередині країни – від партійної,церковної та ін., і від влади інших держав зовні);
д) легітимність(вона на конституційно-правовому рівні юридично визнана суспільством (народом),а також світовим співтовариством у міжнародних зносинах);
е) монопольнеправо на застосування примусових заходів для забезпечення обов’язковості своїхрішень – державна влада спирається на державно-примусові заходи в межах держави.
Як правиловиокремлюють такі структурні елементи державної влади: суб’єкт влади; об’єктвлади; самі владні відносини. Важливе значення також мають форми, методи таспособи державно-владної діяльності; конституційно-правові норми, що їїрегламентують; система державних інституцій, що здійснюють владний вплив,забезпечують реальне управління в процесі розгортання державно-владнихвідносин. Сукупність усіх елементів, за допомогою яких влада втілюється вжиття, має назву «механізм реалізації державної влади». Ефективнефункціонування цього механізму з необхідністю передбачає наявність цілісної тавнутрішньо впорядкованої системи органів та посадових осіб, на які покладаютьсяфункції здійснення державно-владної діяльності.
КонституціяУкраїни в статті 6 закріпила визначальний принцип організації та здійсненнядержавної влади – принцип її поділу на законодавчу, виконавчу та судову гілки.При цьому, державна влада є цілісною та внутрішньо єдиною системою, оскількилише у своїй сукупності та у тісній взаємодії усі гілки державної влади, усідержавні інституції забезпечують найбільш результативне функціонуваннядержавного механізму, метою якого є ефективне виконання державно-владних функцій.Саме для цього утворюється відповідна система державних органів – законодавчих,виконавчих та судових. Державна влада реалізується через здійснення цимиорганами своїх функцій в межах компетенції, які саме за ними закріпилаКонституція України. Адже частина 2 статті 6 Основного Закону України чітко йоднозначно встановила, що органи законодавчої, виконавчої та судової владиздійснюють свої повноваження у межах, визначених Конституцією України.
Орган держави (державний орган) – це відносно самостійна,організаційно та структурно відокремлена частина державного механізму, утворенавідповідно до Конституції та законів України, наділена державно-владнимиповноваженнями, а також правовими та матеріальними ресурсами, необхідними для здійсненнязавдань і функцій держави. Будучиневід’ємною складовою частиною державного механізму в цілому, кожен державнийорган має лише йому притаманне функціональне призначення, яке зумовлюється йогофункціями та повноваженнями.
Основоположнізасади правового статусу органів державної влади, порядку їх формування такомпетенції визначаються Конституцією України. На основі та відповідно доКонституції України приймаються закони, які більш детально визначають порядокформування, форми діяльності та повноваження державних органів. Складовимиелементами конституційного статусу органів державної влади є наступні:
а) конституційніпринципи формування, організації та діяльності органів державної влади(народний суверенітет, державний суверенітет, поділ державної влади,законність, тощо);
б) організаційнаструктура органів державної влади;
в) компетенціядержавних органів, тобто коло питань, що відносяться до предмету віданняконкретного державного органу та повноваження щодо їх реалізації;
г) форми таметоди діяльності органів державної влади.
Система нормОсновного Закону України, що закріплюють статус державних органів, становитьконституційний інститут – засади організації державної влади України.
Оскільки носієм суверенітету і єдиним джерелом влади вУкраїні є народ, то саме він прямо або опосередковано наділяє своєю владою усідержавні інституції. Безпосереднє здійснення народом своєї установчої влади повідношенню до державних органів знаходить своє втілення, насамперед, упроведенні періодичних вільних виборів на основі демократичних принципівзагального, рівного, прямого виборчого права та таємного голосування.Відповідно до Конституції України, народ безпосередньо обирає лише ВерховнуРаду України та Президента України, які, в свою чергу, спільно чи окремо формуютьусі інші державні органи. Відповідно Верховна Рада України та Президент Україниє органами первинного представництва, а уся система органів виконавчої тасудової влади, як і інші, передбачені Основним Законом України державніінституції – це органи вторинного представництва.
Суттєвою ознакою органів державної влади є й те, щолише їх наділено державно-владними повноваженнями, які забезпечують належневиконання ними функцій та завдань української держави. Органи державної владиздійснюють свої функції від імені держави, в чітко визначених Конституцією тазаконами межах, та у виключно закріплених за ними формах діяльності. Окрімтого, лише державні органи мають законодавчо визначену організаційну структуру.За державними органами закріплено право видавати нормативно-правові актизагальнообов’язкового характеру (закони України, укази Президента України,постанови Кабінету Міністрів України тощо). Реалізація державними органамисвоїх державно-владних повноважень забезпечується як відповідними матеріальнимита фінансовими ресурсами, так і монополією на застосування державного примусу.Саме вищезазначене й відрізняє органи державної влади від будь-яких іншихдержавних та недержавних інституцій.
Кожен державний орган має й інші характерні ознаки.
По-перше, – це організаційна структура. Колегіальнийорган державної влади – це організований колектив людей, об’єднаних як спільноюметою, так і родом своєї діяльності. Правовий статус цих осіб визначаєтьсяЗаконом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовимиактами. Одноособовий державний орган представлений однією особою (наприклад,Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини).Структура державного органу зумовлюється його функціями, компетенцією таобсягом повноважень, і може бути простою (місцевий суд), або досить складною(Верховна Рада України).
По-друге, в Україні можуть утворюватися лише такіоргани державної влади, і лише у такому порядку як це передбачено КонституцієюУкраїни та відповідними законами. Порушення порядку утворення державного органує підставою для визнання його незаконним та нелегітимним.
По-третє, порядок та форми діяльності органу державноївлади, так само як і назви та види правових актів, які він має право прийматичи видавати також визначаються виключно Конституцією та законами України. Цезумовлено конституційними положенням, закріпленим ч. 2 ст. 19 Основного ЗаконуУкраїни, відповідно до якого органи державної влади, їх посадові особизобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
По-четверте, усі органи державної влади в своїйсукупності складають єдину та внутрішньо впорядковану систему, чим забезпечуєтьсяєдність державної влади в цілому.
Органи державної влади в залежності від обраногокритерію класифікації можна поділити на певні групи.
За функціональним призначенням органи державної влади поділяютьсяна: єдиний орган законодавчої влади – Верховну Раду України; на органивиконавчої влади – Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади; тана органи судової влади (Конституційний Суд України, суди загальноїюрисдикції).
За способом утворення державні органи можнаподілити на ті, які обираються безпосередньо народом (Верховна Рада України,Президент України), – їх прийнято називати органами первинного представництва,та ті, які формуються спільно чи окремо органами первинного представництва(Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, суди) – вони маютьназву органів вторинного представництва.
За територією поширеннядержавно-владних повноважень органи державної влади поділяються на загальнодержавні тамісцеві. Загальнодержавними органами державної влади України є Верховна РадаУкраїни, Президент України, Кабінет Міністрів України. До місцевих органів державноївлади відносяться місцеві державні адміністрації, місцеві органи міністерств таінших центральних органів виконавчої влади.
За характером компетенції виділяють органи загальноїта органи спеціальної компетенції. Слід зазначити, що за цим критерієм можнакласифікувати лише органи державної виконавчої влади. Державні органи загальноїкомпетенції здійснюють державно-владні функції та правове регулювання в усіхсферах суспільного життя. Прикладом такого органу є Кабінет Міністрів України.Органи державної влади спеціальної компетенції здійснюють управління державнимисправами в певній, чітко визначеній сфері суспільних відносин. До таких органіввідносяться: Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство охорониздоров’я, Служба безпеки України, Пенсійний фонд України тощо.
2. Принципи організації і діяльностідержавних органів
В демократичній, правовій державі, якою наконституційному рівні проголошено Україну, організація та діяльність органівдержавної влади базується на загальновизнаних демократичних принципах, до яких,зокрема відносяться: народовладдя, державний суверенітет, поділ державноївлади, унітаризм, законність, гуманізм.
Принцип народовладдязакріплено статтею 5 КонституціїУкраїни, відповідно до якої носієм суверенітету та єдиним джерелом влади вУкраїні є народ. Народ здійснює свою владу як безпосередньо, так і через органидержавної влади та органи місцевого самоврядування. Цей принцип означає, щовлада народу є первинною по відношенню до влади, якою наділено державні органи.Саме народ безпосередньо, або через обрані ним органи визначає якою має бутиорганізації держави, як має бути організована в ній державна влада, якоюкомпетенцією мають бути наділені органи державної влади тощо. Тобто владаУкраїнського народу є первинною, єдиною і невідчужуваною, а органи державноївлади здійснюють свою владу від імені народу та в інтересах народу, як єдиногоджерела влади.
Особливо важливе значення має конституційне положення,відповідно до якого право визначати та змінювати конституційний лад в Україніналежить виключно народу і не може бути узурповане державою чи її органами (ч.2 ст. 5 Конституції України). Конституційний Суд України в своєму рішенні від 5жовтня 2005 року (справа про здійснення влади народом) встановив, що цю нормуОсновного Закону треба розуміти так, що тільки народ має право безпосередньошляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, якийзакріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний ладвнесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому йогорозділом XIII. Належне виключно народові право визначати і змінюватиконституційний лад в Україні не може бути привласнене у будь-який спосібдержавою, її органами або посадовими особами.
Таким чином, влада народу первинна по відношенню доусіх гілок державної влади України, які в своїй діяльності не можуть виходитиза конституційні та законодавчі межі, що встановлені народом. Народу належитьправо здійснювати контроль за будь-якою з гілок державної влади, конституційнийперелік повноважень яких є вичерпним. Легітимність державної влади знаходитьсвоє законодавче закріплення у Конституції завдяки волі народу, як єдиногоджерела влади, і здійснюється згідно з конституційними принципами народногосуверенітету, розподілу влад та верховенства права законодавчими, виконавчимита судовими органами на основі загальнодержавних програм, спрямованих назабезпечення прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності, з метою досягненнягідних умов її життя.
Принцип державного суверенітету закріплено статтями 1 та 2Конституції України, відповідно до яких, Україна є суверенною і незалежноюдержавою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Найбільш точносутність державного суверенітету визначено в Декларації про державнийсуверенітет України, прийнятій Верховною Радою 16 липня 1990 року, відповіднодо якої державний суверенітет це – верховенство, самостійність, повнота інеподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправністьу зовнішніх зносинах.
Верховенство державної влади означає, що вона необмежена ніякою іншою владою, окрім народної, що в Україні не існує жодноїіншої влади, яка могла б конкурувати з державною. Лише державна влада можеприймати закони – нормативно-правові акти, що мають вищу юридичну силу. Незалежністьдержавної влади означає, що лише державні органи мають право прийматинормативно-правові акти та забезпечувати конституційний правопорядок на територіїУкраїни. Ніякі політичні та інші соціальні сили не можуть втручатися у виключнеправо кожного державного органу діяти в межах своєї компетенції. Самостійністьдержавної влади означає, що вона у прийнятті державно-владних рішень незалежнавід будь-якої іншої влади, від будь-якої політичної організації як всерединідержави, так і за її межами. Зовнішньополітична діяльність України спрямованана забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирногоі взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства зазагальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Принцип поділу державної влади закріплено статтею 6Конституції України, відповідно до якої державна влада в Україні здійснюєтьсяна засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Суть цього принципуполягає в тому, що єдина державна влада і організаційно і інституційноподіляється на три відносно самостійні гілки – законодавчу, виконавчу і судову.З метою реалізації головної функції єдиної державної влади – законодавчогорегулювання суспільних відносин народ обирає парламент – Верховну Раду України.Її призначення – приймати закони, які б відображали волю народу, і тим самимпредставляли його інтереси. Виконавча влада, яка в Україні уособлюється урядом– Кабінетом Міністрів України та системою органів виконавчої влади, має бутипідзаконною. Ця гілка державної влади формується перш за все для реалізаціїзаконів. Судова влада в Україні представлена Конституційним Судом України тасудами загальної юрисдикції. Її головне функціональне призначення – вирішуватиправові спори.
Окремослід зазначити, що достатньо дискусійнимта неоднозначним є конституційне закріплення місця та ролі в державномумеханізмі України інституту Президента України. З одного боку, ст. 6Конституції України закріпила виключний перелік органів державної влади, середяких Президент не згадується. З другого боку, аналіз його конституційногостатусу беззаперечно свідчить, що Президент України – це державний орган здостатньо широкими державно-владними повноваженнями, з допомогою яких він має можливістьвпливати на діяльність усіх гілок державної влади.
Неоднозначність конституційно-правового статусуПрезидента України зумовлена ст. 102 Конституції України, відповідно до якоїПрезидент України є главою держави та виступає від її імені. Президент Україниє гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержанняКонституції України, прав та свобод людини і громадянина. Тобто ПрезидентУкраїни не відноситься до жодної з гілок державної влади, а йогодержавно-владні повноваження покликані забезпечувати його функції гарантадодержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина.
Принцип поділу єдиної державної влади на три гілки,по-перше, забезпечує спеціалізацію органів державної влади у відповідних сферахсуспільного життя – прийняття законів, їх виконання та вирішення правовихспорів, а отже – високу ефективність державного механізму в цілому, а по-друге,є запорукою неможливості узурпації усієї повноти державної влади однією з їїгілок, оскільки органи законодавчої, виконавчої та судової влади стримують іурівноважують один одного в процесі виконання своїх функцій та завдань. З цієюметою Основний Закон України закріпив систему струмувань та противаг, завдякиякій має забезпечуватися реальний баланс у взаємовідносинах гілок єдиноїдержавної влади.
Конституцією України передбачено наступні елементимеханізму стримувань та противаг: право законодавчої ініціативи (ст. 93);прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. 87); право надепутатський запит (ст. 86); право вето на закони (ч. 2 ст. 94); правоПрезидента достроково припинити повноваження Верховної Ради України (ч. 2 ст.90); право Конституційного Суду України вирішувати питання про конституційністьзаконів та інших правових актів Верховної Ради України, актів ПрезидентаУкраїни, актів кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. 150); незалежність інедоторканність суддів (ст. 126) тощо.
Принцип поділу державної влади передбачає не лишерозподіл функцій та повноважень різних державних органів, але й їх взаємодію таспівпрацю на основі загальних політико-правових принципів та цілей гуманногосуспільства задля найбільш ефективного функціонування єдиного державного механізму.
Принцип унітаризмузакріплено частиною 2 статті 2Конституції України. Сутність цього конституційного принципу полягає в тому, щов Україні, як в унітарній державі, існує єдина система державних органів,юрисдикція яких поширюється на всю її територію, на усіадміністративно-територіальні одиниці, незалежно від їх назви та правовогостатусу.
Незважаючи на наявність в Україні такої специфічноїадміністративно-територіальної одиниці, як Автономна Республіка Крим, воназалишається унітарною державою, а органи публічної влади АРК не є органамидержавної влади. В Автономній Республіці Крим діє така ж система органівдержавної виконавчої влади, як і в інших адміністративно-територіальниходиницях України, і яка є невід’ємною складовою частиною вертикалі виконавчоївлади нашої держави. Суди, які діють на території АРК входять до системи судівзагальної юрисдикції України. Таким чином принцип унітаризму має суттєвий впливна побудову усього державного механізму України, на зміст та формивзаємовідносин усіх державних органів.
Принцип гуманізму означає, що усядержавно-владна діяльність має бути спрямована на забезпечення прав та свободлюдини і громадянина, на досягнення найбільшого соціального ефекту. Нормативноцей принцип закріплено ст. 1 Конституції України, відповідно до якого Україна єсоціальною державою, та ст. 3 Основного Закону, відповідно до якої, людина, їїжиття і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються вУкраїні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантіївизначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає передлюдиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини єголовним обов’язком держави.
Зазначені конституційні положення свідчать, щосутність принципу гуманізму полягає в спрямуванні діяльності усіх органівдержавної влади на забезпечення соціального добробуту та благополуччянасамперед кожної людини, а як наслідок – і усього суспільства в цілому.Принцип гуманізму фактично радикально змінив пріоритети в системівзаємовідносин «людина – суспільство – держава». На перше місце в ційсистемі сьогодні поставлено саме людину, її права та свободи. Держава ж займаєдругорядне, похідне місце, і діяльність усіх її органів влади та посадових осібмає будуватися з врахуванням пріоритету прав та свобод людини і громадянина.Безумовно, такі кардинальні зміни не можуть відбутися моментально, і сучаснаправо-застосовна практика свідчить, що людина та її права ще не стали сенсом таметою державно-владної діяльності. Але закріплення цього принципу на рівніОсновного Закону гарантує новий магістральний шляху розвитку України як демократичної,правової, соціальної держави, де права людини будуть в центрі уваги усіхдержавних інституцій.
Принцип законності, закріплений ч. 2 ст.6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, означає, що усі органи державної влади таїх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та успосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Іншими словами,принцип законності означає, що усі державно-владні інституції у своїйпрактичній діяльності зобов’язані повністю дотримуватися вимог Конституції тазаконів України.
У правовій державі, якою себе проголосила Україна,загально визнаними типами правового регулювання є загально-дозвільний принцип –«дозволено все, що не заборонено законом», (цей принцип стосуєтьсялюдини та різноманітних об’єднань громадян), та спеціально-дозвільний – «забороненовсе, що не дозволено законом» (у відповідності з яким діє держава та їїоргани). Тобто, на відміну від людини, яка може діяти на власний розсуд, не порушуючипри цьому встановлених законом заборон, державні органи та посадові особи немають такої свободи у виборі моделі своєї поведінки. Вони зобов’язані діятилише таким чином, як це прямо передбачено нормами права і лише в межахзакріпленої за ними компетенції. Вчинення ж державним органом дій в межахкомпетенції, але не передбаченим способом, в непередбаченій законом формі, абоз виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правовихактів, прийнятих в процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.
Втілення принципу законності в практику організації тафункціонування державного механізму України забезпечується цілою низкою іншихконституційних положень, до яких, зокрема, відносяться: найвища юридична силаКонституції; пряма дія її норм; вища юридична сила законів, які мають юридичневерховенство по відношенню до усіх підзаконних нормативно-правових актів;відповідальність держави та її органів перед людиною за результати своєїдіяльності; чітке визначення компетенції та повноважень органів державноївлади; здійснення правосуддя виключно судами та заборона делегування чипривласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами; підстави длявизнання законів та інших правових актів неконституційними тощо.
Окрім вищезазначених основоположних принципіворганізації та функціонування державного механізму України, Конституція Українимістить й низку інших принципових положень, які мають безпосередній, абоопосередкований вплив на організацію та діяльність органів державної влади:рівне право доступу до державної служби (ч. 2 ст. 38); позапартійність органіввиконавчої та судової влади (ч. 3 ст. 37); відокремлення церкви і релігійних організаційвід держави (ч. 3 ст. 35); право не виконувати явно злочинні накази тарозпорядження (ч. 1 ст. 60); гласність діяльності Верховної Ради України тагласність судового процесу (ч. 1 ст. 84, п. 7 ч. 3 ст. 129); ієрархічністьорганізації та діяльності органів виконавчої влади (ст. ст. 113, 118).
Закріплене статтею 38 Основного Закону України правогромадян України на рівний доступ до державної служби повністю відповідає міжнародно-правовимстандартам в галузі прав людини, закріпленим Міжнародним пактом прогромадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року. Цей принцип означає,що кожен громадянин України на загальних умовах рівності має право на зайняттябудь-якої посади в органах державної влади відповідно до своїх здібностей тапрофесійної підготовки.
Принцип позапартійності органів виконавчої та судовоївлади передбачає заборону на створення та діяльність організаційних структурполітичних партій в органах виконавчої та судової влади, та заборону дляпрофесійних суддів належати до політичних партій. Цей принци є складовою частиноюосновоположного конституційного принципу – державного суверенітету України,зокрема таких ознак державної влади як її верховенство та незалежність. Органидержавної влади та їх посадові особи в своїй діяльності зобов’язані керуватисялише державними інтересами, закріпленими відповідними законодавчими актами, іне пов’язані жодними рішеннями політичних партій та інших громадськихформувань.
Відокремленість церкви і релігійних організацій віддержави є ознакою світського характеру Української держави та однією з визначальнихознак правової держави. В Україні гарантується релігійна багатоманітність іжодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Органи державноївлади у своїй діяльності не можуть надавати жодних переваг тій чи іншійрелігійній течії чи конфесії.
Право не виконувати явно злочинні накази тарозпорядження стосується усіх суб’єктів правовідносин, тобто і людини, і державнихслужбовців. Незважаючи на чітку ієрархічність в організації органів державноївлади та на обов’язковість актів та рішень вищестоящих органів та посадовихосіб для нижчестоящих, вони не зобов’язані виконувати явно злочинні накази тарозпорядження. При цьому слід зазначити, що явно злочинними є такі накази тарозпорядження, злочинний характер яких ні в кого не викликає сумнівів, тобто єочевидним для кожної людини, незалежно від рівня її освіти та професійноїпідготовки. А під наказами та розпорядженнями в даному аспекті слід розумітибудь-які рішення та акти усіх державних інституцій.
Принцип гласності поширюється на діяльність практичноусіх державних органів. Разом з тим, Конституція України закріпила цей принциплише щодо діяльності Верховної Ради України та щодо судового процесу. Принципгласності означає, що органи державної влади працюють гласно та відкрито, їхнядіяльність широко висвітлюється засобами масової інформації, кожен громадянинмає право ознайомитися з рішеннями та актами державних органів, а таємнірішення можуть прийматися лише у чітко визначених законодавством випадках ілише з метою забезпечення безпеки держави, громадського порядку та дотриманняправ та свобод людини і громадянина.
Принцип ієрархічності в організації та діяльності органівдержавної виконавчої влади означає, що уся система державної виконавчої влади передбачаєпідпорядкованість нижчестоящих органів вищестоящим. Кабінет Міністрів України євищим органом в системі органів виконавчої влади, на другому щаблі стоятьміністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Державну виконавчувладу на рівні областей здійснюють обласні, а на рівні районів – районнідержавні адміністрації. Місцеві державні адміністрації підзвітні тапідконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Достатньо суттєвий вплив на функціонування усьогодержавного механізму України мають й законодавчо закріплені принципи, до якихслід віднести такі: обов’язковість для державних службовців рішень та актів,прийнятих вищестоящими державними органами в межах їх компетенції та відповіднодо законодавчо встановлених повноважень; гласність у реалізації державноїслужби; поєднання єдиноначальності та колегіальності; відповідальністьдержавних службовців за прийняті рішення та інші.
3. Система органів державної влади
Усі органи державної влади України в своїй сукупностіскладають єдину, цілісну та внутрішньо узгоджену систему, чим забезпечуєтьсяефективне функціонування державного механізму в цілому. В науці під системоюрозуміють не просто сукупність структурних елементів, а внутрішньо узгоджену,впорядковану та взаємодіючу їх сукупність. Системність в організації державноївлади зумовлена як конституційними принципами, покладеними в її основу, так іфункціями та завданнями державно-владної діяльності. Так, поділ державної владина три гілки, одночасно передбачає й тісну співпрацю та взаємодію усіхдержавних інституцій, які діють не розрізнено, а спільно, скоординовано тавзаємоузгоджено. А ефективне виконання функцій державно-владної діяльності,основними з яких є законодавче врегулювання суспільних відносин, забезпеченнявиконання прийнятих законів та розв’язання правових спорів, забезпечуєтьсяузгодженою діяльністю органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
Визначальне місце в системі органів державної владиУкраїни займає парламент – Верховна Рада України, яка, відповідно доКонституції України є єдиним органом законодавчої влади. За своєю внутрішньоюструктурою Верховна Рада України є однопалатним парламентом. За способомреалізації своїх функцій та повноважень український парламент є постійно діючиморганом державної влади – народні депутати України працюють на постійнійоснові.
Особливість Верховної Ради України в державномумеханізмі України зумовлена наступними чинниками: а) Верховна Рада України єзагальнонаціональним представницьким органом, що представляє інтереси усьогоУкраїнського народу; б) український парламент обирається безпосередньо народомна основі демократичних принципів та з дотриманням демократичних процедур; в)саме Верховна Рада України від імені Українського народу прийняла Конституцію –Основний Закон України, який закріпив систему, структуру, повноваження усіхінших органів державної влади; г) окрім народу, лише Верховна Рада Українинаділена правом приймати закони – нормативно-правові акти, що мають найвищупісля Конституції юридичну силу, і якими деталізується та конкретизуєтьсяконституційно-правовий статус усіх інших державних інституцій; д) Верховна РадаУкраїни є колегіальним органом державної влади, до складу якого входятьпрактично усі представлені в Україні політичні сили, а отже її рішення єсвоєрідним політичним компромісом; є) усі рішення парламенту приймаються наоснові демократичних процедур, шляхом голосування, чим забезпечуєтьсяврахування самих різноманітних соціальних інтересів.
Виходячи з вищевикладеного, місце та роль ВерховноїРади України в системі державної влади можна виразити формулою «першасеред рівних». Адже незважаючи на те, що визначені статтею 6 КонституціїУкраїни усі гілки державної влади є формально рівними та незалежними одна відодної, провідне місце в цій системі все ж належить парламенту нашої держави –Верховній Раді України. державний орган владаконституційний україна
Виконання прийнятих парламентом законів забезпечуєтьсяузгодженою діяльністю системи органів виконавчої влади. Відповідно до КонституціїУкраїни, вищим органом в системі органів виконавчої влади є уряд – КабінетМіністрів України, який очолює усю систему державної виконавчої влади вУкраїні. Формування уряду здійснюється спільно Верховною Радою України таПрезидентом України. Другу після Кабінету Міністрів України сходинку в системіорганів державної виконавчої влади України посідають міністерства та іншіцентральні органи виконавчої влади, функціями яких є управління різними сферамидержавного життя. Ці державні органи забезпечують реалізацію законів, указівПрезидента України та інших нормативно-правових актів вищих органів державноївлади України. Єдність системи органів виконавчої влади України зумовленаєдністю системи державної влади в цілому, розмежуванням функцій та повноваженьміж органами виконавчої влади різних рівнів, підпорядкованістю нижчестоящихорганів вищестоящим та загальною спрямованістю їх діяльності на здійсненняуправлінських функцій держави.
Незалежною та самостійною системою органів державноївлади є суди. Відповідно до Конституції України, правосуддя в Україні здійснюєтьсявиключно спеціалізованими державними органами – судами. Судочинствоздійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.Конституційний Суд України визначається єдиним органом конституційноїюрисдикції України, головним функціональним призначенням якого є вирішенняпитання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України,а також здійснення офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Система судів загальної України побудована на засадахтериторіальності та спеціалізації. Спеціалізованими судами є господарськітаадміністративні суди. До системи судів загальної юрисдикції входять місцеві,апеляційні, вищі спеціалізовані (які, відповідно до закону України «Просудоустрій» є судами касаційної інстанції) суди. Найвищим органом всистемі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Важливе значеннямає конституційна заборона на утворення надзвичайних та особливих судів.
Особливе місце в системі органів державної владизаймає інститут глави держави – Президента України. Формально Президент Українине входить до жодної з передбачених Конституцією України гілок державної влади.Одночасно глава держави наділений достатньо широкими державно-владнимиповноваженнями, які забезпечують широкі можливості впливати на діяльністькожної з трьох гілок державної влади. Особливий правовий статус ПрезидентаУкраїни визначається також і порядком його обрання – він обираєтьсябезпосередньо громадянами України на вільних виборах, на основі принципівзагального, рівного, прямого виборчого права, шляхом таємного голосуваннястроком на п’ять років. Такий спосіб обрання Президента України в поєднанні зйого суттєвими державно-владними повноваженнями зумовлюють належне виконанняглавою держави своїх головних функцій – представництво держави, гарантуваннядержавного суверенітету, територіальної цілісності України, додержанняКонституції, прав та свобод людини і громадянина.
Висновки
Конституцією України передбачено й низку іншихдержавних органів, які не відносяться до жодної з трьох гілок державної влади.Так, розділ VII Основного Закону України, який має назву «Прокуратура»,встановив, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаєтьсявиконання окремих функцій держави: підтримання державного обвинувачення в суді;представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначенихзаконом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшуковудіяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів привиконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні іншихзаходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободигромадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержаннямзаконів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевогосамоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Специфічне місце в системі органів державної владитакож займають: Рахункова палата, на яку покладається функція здійснення відімені Верховної Ради України контролю за надходженням коштів до Державногобюджету України та їх використанням; Уповноважений Верховної Ради України зправ людини, який здійснює парламентський контроль за додержанням конституційнихправ і свобод людини і громадянина; Вища рада юстиції, яка покликаназабезпечити належний фаховий рівень суддівського корпусу України, здійснюватидисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддіввищих спеціалізованих судів та розглядати скарги на рішення про притягнення додисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а такожпрокурорів.
В цілому, система державних органів України відповідаєзагальновизнаним демократичним засадам організації державної влади, а в своїйсукупності усі державно-владні інституції забезпечують ефективну реалізаціюфункцій держави.
Списоклітератури
1. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, види іструктура конституційних норм // Право України. –2008. –№ 11.
2. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційногоправа України: поняття, види і система // Право України. –2009. – № 3.
3. Поваляєва М. Інститути конституційного праваУкраїни: поняття, ознаки та критерії розмежування // Право України. – 2007.– №5.
4. Федоренко В.Л. Інститут конституційно-правовихвідносин в системі конституційного права України // Наук. Вісн. Чернів.університету.: Правознав.– 2005. Вип. 286.
5. Федоренко В. Поняття системи конституційного праваУкраїни // Право України. – 2009. – № 7.
6. Федоренко В.Л. Теоретичні основи системиконституційного права України // Держава і право, вип.34.–2006.
7. Шаповал В. Суб’єкти конституційного права України:постановка проблем теоретичного визначення // Право України. –2007. –№ 8.
8. Шаповал В. Конституція як форма (джерело)конституційного права України (питання теорії) // Право України. – 2009. – № 6.