Курсоваробота
З адміністративногоправа України
Натему
Державнеуправління у сфері житлово-комунального господарства
План
Вступ
Розділ І. Загальна характеристикауправління у сфері житлово-комунального господарства
1.1 Поняття та завданняуправління у цій галузі
1.2 Поняття та основні формидержавного регулювання
Розділ ІІ. Організаційно-правовізасади управління житлово-комунальним господарством
2.1 Загальне організаційно-правове забезпеченнядержавного управління в даній сфері
2.2 Спеціальнеорганізаційно-правове забезпечення
Розділ ІІІ. Органи державногоуправління в сфері житлово-комунального господарства
3.1 Система органів управлінняжитлово-комунальним господарством
3.2 Основні завдання та функціїЦентральних органів виконавчої влади у сфері житлово-комунального господарства
3.3 Повноваження місцевих органівдержавної виконавчої влади в сфері житлово-комунального господарства
3.4 Повноваження органів місцевогосамоврядування в цій сфері
Розділ ІV. Форми та методи управління в сфері житлово-комунальногогосподарства
4.1 Форми управлінняв сфері житлово-комунального господарства
4.2 Загальніта спеціальні методи державного управління у сфері ЖКГ
Розділ V. Адміністративно-правовавідповідальність за правопорушення в сфері управління житлово-комунальнимгосподарством
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Житлово-комунальнегосподарство – це одна з важливих та пріоритетних галузей національногогосподарського комплексу, яка забезпечує життєдіяльність населених пунктів тасуттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі. У цій сферізайнято 5 відсотків працездатного населення країни, які обслуговують біля 25відсотків основних фондів держави. Понад 14,2 тисячі спеціалізованихпідприємств та організацій різних форм власності надають споживачам 40 видівжитлово-комунальних послуг. Проте в житлово-комунальному господарствінакопичено багато проблем, що ставлять під загрозу можливість його сталогофункціонування. Відсутність системних перетворень у цій сфері, недосконалістьнормативно-правової бази та непослідовність у прийнятті рішень не дозволилодосягти бажаного результату щодо створення фінансово-спроможних та ефективнопрацюючих у ринкових умовах підприємств житлово-комунального господарства, якіб надавали споживачам послуги необхідного рівня та якості. Чинний Житловийкодекс Української РСР, введений у дію з 1 січня 1984 року, не адаптований дозмін у суспільстві і містить морально застарілі правові норми, визначення тапоняття. Не має базового Закону, що регулює основні засади функціонуваннягалузі, а також відповідних законів по підгалузям житлово-комунальногогосподарства, окрім Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”.Має місце протиріччя положень чинних законодавчих актів з Конституцією Українистосовно визначення прав суб’єктів комунальної власності. Відсутня регламентація правовідносинміж власником — сільськими, селищними, міськими радами (їх виконавчимиорганами) та місцевими державними адміністраціями у випадку управлінняостанніми майном, що знаходиться у власності кількох територіальних громад абоу разі передачі цього майна у постійне користування комунальним підприємствам,які надають послуги населенню кількох міст та селищ. На виконання ЗаконуУкраїни “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.92 №2482-XIIпередано у власність громадян понад 5,3 млн. квартир та одноквартирнихбудинків, що становить 75,4 відсотка державного житлового фонду. Проте наутримання об’єднань співвласників багатоквартирних будинків передано лише 0,7 %загального житлового фонду, який знаходиться в комунальній власності.
Тобто ціль щодостворення ефективного власника житла, яка була передбачена Законом України “Прооб’єднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29.11.01 №2866-Ш, удержаві не досягнуто. Підприємства, що мають житловий фонд, а також органимісцевого самоврядування продовжують виконувати функції з утримання житла, утому числі приватизованого. Це є значним гальмом на шляху реформуванняжитлово-комунального господарства та створення дійсно ринкових відносин вобслуговуванні житла та наданні комунальних послуг. Діюча нормативно-правовабаза не адаптована до вимог ЄС, що не сприяє створенню привабливогоінвестиційного клімату та залученню приватного сектору у житлово-комунальнугалузь. На 01.01.03 із залученням кредитів Світового та Європейського банківреконструкції та розвитку реалізуються тільки три проекти у містах Києві,Львові та Запоріжжі. Таким чином на підставі вищезазначеного вказана гостранеобхідність дослідити яким чином здійснюється державне управлінняжитлово-комунальним господарством у сучасних умовах з метою визначення основнихнапрямків реформування цієї галузі державного управління. Вже є усвідомленнянеобхідності термінового прийняття заходів виведення галузі з кризового стану,розробки Загальнодержавної Програми реформування та розвиткужитлово-комунального господарства. Це завдання покладено на центральний органвиконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (далі –Держжитлокомунгосп), інші органи центральної виконавчої влади, регіональні тамісцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
Розділ І.Загальна характеристика управління у сфері житлово-комунального господарства
1.1Поняття та завданняуправління у цій галузі
Як зазначалося вище, житлово-комунальне господарство – це одна з важливих тапріоритетних галузей національного господарського комплексу, яка забезпечуєжиттєдіяльність населених пунктів та суттєво впливає на розвиток економічнихвзаємовідносин у державі. Житлова сфера включає управління житловим фондом іоб'єктами комунального господарства, їх утримання, будівництво й ремонт.
Житловий фонд — це сукупність жилих будинків, а також жилихприміщень незалежно від форм власності. Він складається з державного житловогофонду, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів іприватного житлового фонду.
Комунальне господарство поділяють на такі групи об'єктів: а)санітарно-технічні (водоводи, каналізація, підприємства по очищенню міст); б)енергетичні (електростанції, котельні, теплові, електричні й газові мережі); в)транспортні (тролейбуси, трамваї); г) об'єкти зовнішнього благоустрою(шляховоди, зелені насадження, мостові, набережні та ін.) Відповідно доКонцепції державної житлової політики, схваленої постановою Верховної РадиУкраїни від червня 1995 р., спорудження, реконструкція та утримання житла єодним із пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку країни, важливимфактором зниження соціальної напруженості в суспільстві. Особливістю управлінняжитлово-комунальним господарством є те, що значні повноваження по управліннюцією галуззю мають місцеві органи виконавчої влади й органи місцевогосамоврядування, які, в свою чергу, приймають регіональні програми розвиткупідприємств галузі та організовують їх виконання. Слід відзначити, щопоступово, в міру продовження економічних реформ, здійснюватиметьсяперерозподіл функцій між органами виконавчої влади, органами місцевогосамоврядування, підприємствами, установами и організаціями в сфері будівництва,реконструкції та утримання житла з метою їх децентралізації.
Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) має низку специфічних особливостей,що характеризують його як складну, багатоелементну, динамічнуорганізаційно-економічну систему. Підприємствам та об’єднанням ЖКГ притаманнавнутрішня економічна й організаційна єдність. За своїм змістом і структуроюжитлово-комунальне господарство – складний та багатогранний об’єкт управління,який обумовлює специфічні особливості побудови організаційної системиуправління і державного регулювання для забезпечення надійності функціонуванняпідприємств галузі, підвищення ефективності роботи комплексу. Особливістюфункціонування ЖКГ є те, що воно представлене “чистими” природними монополіямиі підгалузями, які розвиваються за законами конкурентного господарства. Доостанніх належить експлуатація житла, санітарне очищення територій тощо. Щеоднією характерною особливістю ЖКГ є те, що комплекс переважно надає послуги, ане виробляє товари, а отже належить до виробничої і невиробничої інфраструктури.Третя особливість ЖКГ пов’язана із забезпеченням життєдіяльності передусімміського населення, однак слід зазначити, що визначення ЖКГ як специфічноміського господарства є неточним, у менш розвинутій і складній формі вононаявне і в сільських населених пунктах. Незважаючи на те, що більшістьнаселених пунктів у сільській місцевості майже не мають спеціального технічногообладнання, а підприємства ЖКГ сільських поселень навіть організаційно невиділяються з різного роду комбінатів, розвиток ЖКГ на селі вимагає не меншоїуваги, ніж у містах. Все це говорить про необхідність інтеграції сільськоїкомунальної служби в єдиний житлово-комунальний комплекс. Інша характеристикаЖКГ пов’язана з комплексністю галузі, яка характеризується великою кількістю підгалузей,що входять до її складу: житлове господарство, водопостачання таводовідведення, комунальна енергетика, теплопостачання, міськийелектротранспорт, зовнішній міський благоустрій, дорожнє господарство,санітарне очищення міст (вуличне прибирання, будинкова очистка з утилізацієютвердих побутових і харчових відходів), зелене господарство (озеленення міст, квітництво),готельне господарство, ритуальне обслуговування, ремонтно-будівельневиробництво, монтаж, капітальний ремонт та експлуатація ліфтового господарства,власна промисловість і капітальне будівництво, проектні,конструкторсько-технологічні та науково-дослідні роботи, технічнаінвентаризація основних фондів.
Основними завданнями управління у сфері житлово-комунальногогосподарства є :
1) підвищення ефективності управління житлово-комунальнимгосподарством;
2) упорядкування відносин власності у цій сфері;
3) забезпечення беззбиткового функціонування підприємствгалузі при прозорій економічно–обгрунтованій системі визначення рівня тарифівта адресного соціального захисту населення;
4) технічне переозброєння галузі, запровадження інноваційноїмоделі її розвитку.
1) Ключовоюпроблемою управління на етапі реформування житлово-комунального господарства єзапровадження системи договірних відносин, зумовлених появою у цій сферігосподарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм. Ефективнеуправління об’єктами житлово-комунального господарства на місцевому рівніпотребує розроблення інвестиційних та виробничих програм, запровадженнямоніторингу діяльності підприємств, що дасть можливість органам місцевогосамоврядування реалізувати власні повноваження щодо забезпечення населенняякісними житлово-комунальними послугами.
Створення новихорганізаційно-правових форм управління в житлово-комунальній сфері повиннобазуватись на законах України та враховувати інтереси споживача, насампереднаселення, територіальної громади в цілому, як власника комунального майна,підприємств, організацій та їх об’єднань різних форм власності, що працюють усфері житлово-комунального обслуговування.
2) Врегулювання відносинвласності та управління об'єктами права комунальної власності територіальнихгромад, що знаходяться у повному господарському віданні підприємств таорганізацій, які надають життєво важливі послуги населенню декількох міст,селищ та сіл, відбуватиметься шляхом прийняття рішення представницькимиорганами територіальних громад щодо передачі їх в управління районним, обласнимрадам або утворення на добровільній основі регіональних акціонерних компаній, холдінгівтощо.
При цьому непідлягають приватизації об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а саме –об’єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі,споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам води, тепла, атакож відведенням і очищенням стічних вод.
З метоюпідвищення ефективності управління та розвитку у сфері природних монополій(централізоване водо,- теплопостачання та водовідведення) органи місцевогосамоврядування самостійно обирають одну з схем управління комунальним майном тажитлово-комунальними підприємствами — суб’єктами природних монополій. Ці крокидозволяють залучити інвестиції в галузь, у т.ч. прямі іноземні інвестиції, дляфінансування програм розвитку, реконструкції, технічного переобладнання,впровадження енергозберігаючих технологій тощо. Одночасно з реформуваннямуправління у сфері природних монополій посилюється державне регулюваннядіяльності суб’єктів на монопольних ринках послуг водо-, теплопостачання таводовідведення. Ці функції покладаються на першому етапі на Держжитлокомунгоспта його регіональні підрозділи, на другому на Національну комісію регулюваннядіяльності природних монополій у житлово-комунальній сфері. Основнимизавданнями регулювання є стимулювання мінімізації вартості послуг, забезпеченняефективного їх виробництва і нормального прибутку виробникам та постачальникампослуг.
3) Забезпеченнябеззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорійекономічно–обгрунтованій системі визначення рівня тарифів та адресному соціальномузахисту населення. Головним завданням на першому етапі є досягнення рівняпоточної беззбитковості підприємств галузі з одночасним впровадженням комплексузаходів, спрямованих на:
— зменшення рівнявитрат операційної діяльності;
— збільшеннянадходжень підприємств, що надають житлово-комунальні послуги.
4) Технічнепереозброєння галузі, запровадження інноваційної моделі її розвитку.
Підвищенняефективності використання енергетичних і матеріальних ресурсів передбачаєнаближення рівня показників їх використання на виробництво житлово-комунальнихпослуг та нормативів витрат та втрат до вимог ЄС. При цьому передбачаєтьсяпоетапне оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулюванняспоживання води і теплової енергії, Програми реконструкції житлових будинківперших масових серій, впровадження низки енергозберігаючих проектів, реалізаціяяких передбачає одержання швидкого економічного ефекту.
1.2 Поняття та основні формидержавного регулювання
Встановлено, щовнаслідок функціонування і розвитку окремих підгалузей (водо-, теплопостачаннята водовідведення) житлово-комунальне господарство виступає як різновидприродної монополії. У зв’язку з тим, що характерними некоректними діямимонополістів є завищення цін і тарифів, нав’язування умов договору, не вигіднихспоживачу, зниження якості продукції та якості обслуговування, встановленнябар’єрів доступу інших підприємців на потенційно конкурентні суміжні ринкитощо, виникає необхідність регулювання природних монополій. Форми державногорегулювання природних монополій передбачають контроль за рівнем і структуроюцін, обсягом пропозиції продукції на ринку, рівнем доходів природногомонополіста (у формі прибутку, комісійних тощо), бар’єрами входу (виходу) наринок (з ринку), якістю продукції (послуг), правилами безпеки, фінансовоюструктурою і структурою власності підприємства або організації. Основнимизавданнями регулювання є стимулювання мінімізації вартості послуг, забезпеченняефективного їх виробництва і нормального прибутку виробникам та постачальникампослуг. Регулювання виконується у таких формах:
- державнареєстрація житлових приміщень;
- державнийоблік житлового фонду;
- розподілжитлових приміщень;
- контроль завикористанням житлового фонду;
- видачіліцензій на здійснення відповідних видів підприємницької діяльності;
- контролю задодержанням суб’єктами господарювання ліцензійних умов;
- контролю заобґрунтованістю встановлених тарифів на послуги водо,-
теплопостачаннята водовідведення;
- наданнямдотацій із Державного бюджету.
- ціноверегулювання
- застосуваннясанкцій до суб’єктів господарювання у випадках передбачених законодавством.
Розділ ІІ. Організаційно-правовезабезпечення управління житлово-комунальним господарством
2.1 Загальнеорганізаційно-правове забезпечення державного управління в даній сфері
Правове забезпечення діяльності підприємств і організацій ЖКГпредставлено, в першу чергу законами України, в яких закладені правові основиїх взаємовідносин як господарюючих суб’єктів із зовнішнім середовищем в ринковихумовах господарювання. До складу цих законів відносяться Конституція України;Житловий кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс про адміністративніправопорушення, закони України: “Про місцеві державні адміністрації”; “Промісцеве самоврядування в Україні”, «Про оренду державного та комунальногомайна»; Укази Президента України; постановах Кабінету Міністрів України тощо.Проте ці акти не враховують особливості ЖКГ і регулюють лише загальні ринковіумови функціонування підприємств і організацій, а не можливі процеси розвиткужитлово-комунального комплексу. Тому їх можна розглядати як результати першихкроків на шляху законодавчо-нормативного забезпечення реформування галузі, якіповністю ще не вирішили проблем законодавчого характеру. У попередній періодспостерігався досить активний законотворчий процес у сфері ЖКГ. За данимиінформаційних бюлетенів Державного комітету з питань житлово-комунальногогосподарства, наприклад у 2003 році було прийнято три закони з питаньжитлово-комунального господарства, одна Постанова Верховної Ради, чотириПостанови Кабінету Міністрів, видано два Укази Президента України, близько 230наказів Держжитлокомунгоспу, з яких дев’ять зареєстровано у Міністерстві юстиції України, близько50 рішень науково-технічної ради і 60 рішень колегії Держжитлокомунгоспу. Такимчином у сучасний період існує досить велика кількість нормативно-правовихактів, які як безпосередньо регулюють здійснення державного управління у сферіЖКГ, так і опосередковано торкаються цього питання. Крім того багатозаконодавчих актів знаходиться на стадії розгляду або їх проекти відхилено.Аналіз діючого законодавства з даного питання показав, що більшістьнормативно-правових актів присвячена вирішенню поточних проблем галузі, а самевирішенню питань регулювання тарифів, соціального захисту населення,реструктуризації боргів тощо. У той же час, конкретно питанням реформування ЖКГконцептуального характеру присвячена невелика кількість правових актів. Удіючому законодавстві нечітко визначена компетенція усіх суб’єктів у сферіуправління ЖКГ, не сформульовані пріоритетні напрямки державної політики тазавдання щодо її реалізації. Це не дозволяє повною мірою реалізувати завданнящодо реформування ЖКГ. В умовах існуючого нечіткого розмежування повноваженьорганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування неможливозабезпечити і ефективне державне регулювання процесів реформування напідприємствах ЖКГ, а саме на суб’єктах природних монополій тощо. Аналіз показав, що має місце ісуперечність положень чинних законодавчих актів із Конституцією Українистосовно суб’єктів права комунальної власності. Досі не розробленимизалишаються базові закони по підгалузях ЖКГ та ряд нормативних актів,спрямованих на стабілізацію фінансового стану підприємств галузі. Вищезазначенесвідчить про те, що з практичної точки зору якісна законодавча базареформування галузі тільки починає формуватися. Особливий наголос слід зробити на двох останніхрозробках, а саме: 1. Проект нової редакції Житлового кодексу України; 2.Проект Закону «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів)застарілого житла». Проект нової редакції Житлового кодексу України маєособливе значення і вплив не тільки на житлову сферу, але й на весьжитлово-комунальний комплекс. Чинний Житловий кодекс Української РСР не створюєсучасного правового поля, оскільки застосовані в ньому правові норми не адаптовані до змін у нашомусуспільстві. У Житловому кодексі Української РСР та чинному законодавствіУкраїни відсутні такі правові поняття, як соціальний рівень, соціальне житло,оренда житла, пільгові кредити на будівництво та придбання житла, орендна платаза житло, об'єднання забудовників, об'єднання співвласників багатоквартирнихбудинків, товариства власників житла, а також відсутні визначення кола громадян,що потребують соціального захисту чи мають право на пільгові кредити набудівництво або придбання житла, існують обмеження щодо розмірів житловихприміщень, які будуються громадянами за їх кошти. Нова сучасна редакціяЖитлового кодексу України, що подана Кабінетом Міністрів України на розглядВерховної Ради України, містить принципово нову структуру. В ній зроблено наголос на посиленняуваги до управління житловим фондом, його експлуатаціїта збереження, створення інституту управляючих компаній та управителівбудинками. Адже зараз уже приблизно 90% колишнього державного житлового фондуприватизовано і його подальшу долю варто визначити законодавчо. Саме тому в останню редакцію Житлового кодексуУкраїни включено Закон про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків зурахуванням усіх змін, що відбулися вжитловому законодавстві останнім часом з моменту його прийняття в 2001 р. Поки що збережено інститутрозподілу житла і квартирних черг, хоча це і не властиво ринковій економіці.Але в перехідний період такі норми вартозберігати, щоби не допустити підвищення соціальної напруги у суспільстві. Якщосоціальне житло буде надаватися встрокову оренду соціально незахищеним верствам населення, то інший житловийфонд може надаватися в найм громадянамна загальних підставах у порядку черги або вони можуть придбати житло з оплатою50% вартості або одержати пільговий кредит на будівництво житла, але теж упорядку черги. Ці норми і положення мають місце в новій редакції Житлового кодексу України. Приділено увагу в Кодексі створенню і діяльностіжитлово-будівельних, житлових кооперативів, молодіжних житлових комплексів. Уцю редакцію включені положення про відносини власності в багатоквартирному житловому будинку стосовно загальногомайна власників приміщень. Прийняття Житлового кодексу України стане стартовоюплатформою реформування житлово-комунальних відносин у суспільстві, створеннядовіри між виробниками і споживачами послуг. Основний стрижень Закону «Прокомплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житла» — цереалізація інвестиційних проектів комплексної реконструкції кварталів(мікрорайонів) застарілого житла і заміна його на сучасне першокласне житло. Допитання реконструкції залучаються інвестори-забудовники, що, звісно, будутьмати значну економічну вигоду і ряд пільгових преференцій у процесі реалізаціїпроектів. У Законі передбачені також вигідні умови відселення мешканців збудинків, що підуть під знос. Це і надання житла в тому ж кварталі, де йде реконструкція в так званому «стартовому» будинку з можливо більшоюплощею квартир до 50% займаної вбудинку, що зноситься, і компенсації за будівлі, що зносяться, якщо такі є увласника, у тому числі і за земельну ділянку і ряд інших привабливих моментів. ЦейЗакон прийнятий і вже діє, і само по собі це велика допомога в справі реконструкції житла. Потягом 2006 р. розроблено пакет нормативних документів доЗакону України «Про житловий фонд соціального призначення» стосовнопорядку взяття громадян на соціальний квартирний облік та надання такого житла,порядку розрахунку плати за соціальне житло, мінімальних норм забезпеченняжитлом при наданні громадянам квартир із житлового фонду соціальногопризначення та ряд інших, які забезпечують практичну реалізацію положень Закону«Про житловий фонд соціального призначення» та регламентують порядокйого використання. Розробка і прийняття Закону України «Про благоустрій населенихпунктів» започаткувала собою формування державної політики в сферіблагоустрою і створення здорового оточуючого середовища для життєдіяльностілюдини. Крім того, виконана значна кількість нормативних розробок зреконструкції та капітального ремонту житлових будинків, що стало вагомимпідґрунтям у справі оновлення існуючого житлового фонду та низка дослідженьекономічного спрямування: 1. Факторний аналіз та підготовка пропозицій щодо внесення змін до Правилрозрахунку двоставкових тарифів на теплову енергію і послуги з централізованогопостачання гарячої води та централізованого опалення; 2. Методичні рекомендаціїдля підприємств комунальної теплоенергетики по проведенню факторного аналізусобівартості теплової енергії та послуг централізованого теплопостачання; 3.Порядок запровадження диференційованої плати за житло, до складу якоївключається поступово (з 2008 р.) плата за капітальний ремонт житлового будинкута Порядку накопичення та використання коштів на капітальний ремонт жилихбудинків.
2.2 Спеціальне організаційно-правове забезпечення
Спеціальні правовіта організаційні засади управління житлово-комунальним господарством закріпленов низці актів, серед яких головними є закони України:
1. ПроЗагальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунальногогосподарства на 2004 — 2010 роки;
2. ПроЗагальнодержавну програму “Питна вода України”;
3. Прожитлово-комунальні послуги;
4. Проміський електричний транспорт;
5. Про питнуводу та питне водопостачання;
6. Протеплопостачання;
7. Проблагоустрій населених пунктів;
8. Прокомплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фондута інші закони.
Основніпостанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, які прийняті у сферіжитлово-комунального господарства врегульовують:
— Формуваннятарифів, норм споживання, якості та режимів надання житлово-комунальних послуг;
— Договірні відносинисуб'єктів господарювання у цій сфері.
Серед підзаконнихнормативно-правових актів, що регулюють управління у сфері ЖКГ можна назватитакож укази Президента України, наприклад Указ Президента України № 1093/2006«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 листопада 2006року Про стан житлово-комунального господарства України та основні напрями йогореформування», а також Указ Президента України «Про Концепціюціноутворення у сферіжитлово-комунальних послуг» від 28грудня 2007 року.
Своєріднимпідсумком діяльності центральних органів виконавчої влади у створенні правовогозабезпечення управління ЖКГ та його реформування є Державна Програмареформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки таперіод до 2010 року. У якості головних напрямків прискорення реформ ЖКГ уПрограмі визначені: удосконалення системи управління підприємствами,реструктуризація підприємств і організацій галузі та їх реорганізація, якіпередбачають роздержавлення і т. д. Варто наголосити, що подальша розробканормативно-правових актів повинна бути спрямована на гармонізацію інтересівспоживачів житлово-комунальних послуг, приватизованих підприємств і організаційта держави, на формування умов подальшого розвитку управлінняжитлово-комунальним комплексом у майбутньому, які б дозволили забезпечитиконтроль з боку держави і суспільства за розвитком реструктурованих підприємств.
Розділ ІІІ.Органи державного управління в сфері житлово-комунального господарства
3.1 Системаорганів управління житлово-комунальним господарством
Системауправління житлово-комунальним господарством поєднує зусилля центральногооргану виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, іншихцентральних органів виконавчої влади, відповідних структурних підрозділів Радиміністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органівмісцевого самоврядування, а також підприємств всіх форм власності та їхоб'єднань, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування, базуєтьсяна відповідальності всіх суб’єктів господарювання та повинна бутизбалансованою.
….Кабінет Міністрів ……….України />Система органів управління будівництвомта житлово-комунальним господарством:
/>
Органи управління житлово-комунальним господарствоморганізовують виконання програм розвитку галузі, забезпечують діяльністьжитлово-комунальних об'єктів, підбір і розстановку кадрів, проводять єдинутехнічну політику, здійснюють заходи щодо вдосконалення комунальногообслуговування населення, промислових і соціально-культурних об'єктів, розробкуй організаційне забезпечення управлінських рішень.
До повноваженьКабінету Міністрів України у сфері управління житлово-комунальним господарствомналежить:
— забезпеченняпроведення цінової політики відповідно до закону;
— визначенняметодології (порядку) формування цін/тарифів на певні види житлово-комунальних послуг,що надаються суб'єктами господарювання, які не займають монопольне становище навідповідних ринках;
— визначенняпріоритетних інвестиційних проектів у сфері житлово-комунальних послуг загальнодержавногозначення, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок коштів, отриманих занадані житлово-комунальні послуги, та/або державного бюджету;
— забезпеченнясоціальної підтримки незахищених верств населення;
— підготовка проектівнормативно-правових актів, які передбачатимуть стимулюючі заходи щодо розвитку сферижитлово-комунальних послуг;
— удосконаленняпорядку відшкодування суб'єктам господарювання збитків, завданих у результатіприйняття рішень, пов'язаних із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальніпослуги у розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво,дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,їх посадових осіб у сфері ціноутворення.
3.2 Основні завдання та функції Центральних органіввиконавчої влади у сфері житлово-комунального господарства
Перш за всецентральним органом виконавчої влади, що здійснює управління у сфері ЖКГ є Міністерство з питаньжитлово-комунального господарства України. Воно діє на підставі положення про ньогозатвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від від 12 травня 2007 р.Відповідно до цього положення Міністерство з питань житлово-комунальногогосподарства України (Мінжитлокомунгосп) є центральним органом виконавчоївлади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом МіністрівУкраїни. Мінжитлокомунгоспє головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпеченняреалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства,житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус). />Мінжитлокомунгоспу своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами ПрезидентаУкраїни та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституціїі законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням. />Міністерствоорганізовує в межах своїх повноважень виконання актів законодавства і здійснює контрольза їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належатьдо його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства тавносить їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України. Основнимизавданнями Мінжитлокомунгоспу є:
/>1) участь уформуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунальногогосподарства, житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай,тролейбус), благоустрою населених пунктів, галузі поховання;
/>2)управління, координація та регулювання діяльності у зазначеній сфері;
/>3)реформування житлово-комунального господарства;
/>4) технічнерегулювання у сфері житлово-комунального господарствата міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус);
/>5)забезпечення проведення єдиної технічної, соціально-економічної політики у сферіпитної води та питного водопостачання;
/>6)регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення,крім діяльності суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництвотеплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чипоновлювані джерела енергії; />
7) захист прав споживачівжитлово-комунальних послуг у межах своїх повноважень, визначенихзаконодавством.
/>Мінжитлокомунгоспвідповідно до покладених на нього завдань:
/>1)розробляє і подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики та міського електричноготранспорту (трамвай, тролейбус), благоустрою населених пунктів, галузіпоховання;
/>2) бере вустановленому порядку участь у розробленні проекту Державного бюджету Українина відповідний рік, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Державної програмиекономічного та соціального розвитку України, забезпечує розроблення тавиконання інших державних і галузевих програм;
3) розробляє та подає в установленомупорядку проекти нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальногогосподарства, міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), благоустроюнаселених пунктів та галузі поховання, бере участь у розробленні проектівнормативно-правових актів з питань державної житлової політики;
3-1) здійснює в межахсвоїх повноважень координацію заходів з підготовки до проведення фінальної частиничемпіонату Європи 2012 року з футболу об'єктів житлово-комунального господарстваміст — учасників зазначеного чемпіонату;
/>4)розробляє і затверджує у межах своїх повноважень державні стандарти, норми іправила, бере участь у розробленні державних соціальних стандартів;
/>5) береучасть у розробленні інженерно-технічної документації з питань реконструкції та експлуатації протизсувних та іншихспоруд інженерного захисту, у розробленні та реалізації заходів щодо забезпеченнясталої роботи житлово-комунального господарства в умовах стихійного лиха, аварій,катастроф і ліквідації їх наслідків;
/>6)забезпечує проведення та здійснює в межах своїх повноважень координацію науковихдосліджень (науково-дослідних робіт) у сфері житлово-комунального господарства,благоустрою населених пунктів, питної води та питного водопостачання, міськогоелектричного транспорту (в тому числі з питань нормування, стандартизації, метрології,каталогізації, підтвердження відповідності);
/>7)розробляє і подає в установленому порядку пропозиції щодо призначення органів зоцінки відповідності для проведення робіт з підтвердження відповідності у сферіжитлово-комунального господарства та міського електричного транспорту (трамвай,тролейбус); />
8) установлює відповідно дозаконодавства порядок визнання результатів випробувань, у тому числі новихматеріалів;
/>9)здійснює нормативно-методичне забезпечення діяльності в галузі поховання, проведеннятехнічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, поводження з побутовимивідходами, перевезення пасажирів міським електричним транспортом (трамвай,тролейбус), благоустрою населених пунктів та розвитку квітково-декоративногонасінництва та розсадництва;
/>10)здійснює реєстрацію та веде облік трамвайних вагонів і тролейбусів, а також державнийконтроль за технічним станом об'єктів міського електричного транспорту(трамвай, тролейбус) та забезпеченням безпеки його руху;
/>11)визначає порядок формування цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послугиз перевезення пасажирів міським електричним транспортом (трамвай, тролейбус);
/>12) забезпечуєрозроблення та затверджує методики визначення норм споживання житлово-комунальнихпослуг (крім природного газу та електроенергії), нормативів витрат і втрат ресурсів,що використовуються у житлово-комунальному господарстві та на міськомуелектричному транспорті (трамвай, тролейбус), вартості утримання та технічного обслуговуванняоб'єктів житлово-комунального господарства та міського електричного транспорту(трамвай, тролейбус);
/>13)здійснює заходи щодо підвищення ефективності діяльності з надання послуг усфері житлово-комунального господарства;
/>14)здійснює у межах своїх повноважень заходи з енергозбереження, в тому числі обладнанняжитлових будинків засобами обліку і регулювання споживання води та тепловоїенергії;
/>15) сприяєреалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну кліматущодо зменшення викидів парникових газів у довкілля від об'єктівтеплопостачання, бере участь у реалізації положень Енергетичної стратегіїУкраїни на період до 2030 року;
/>16)проводить моніторинг стану підготовки та проходження опалювального сезону,розрахунків підприємств житлово-комунального господарства та міського електричноготранспорту (трамвай, тролейбус) за енергоносії, а також оплати населенням, юридичнимиособами наданих їм житлово-комунальних послуг;
/>17)розробляє методичні рекомендації та визначає порядок проведення моніторингуякості питної води та стану систем питного водопостачання та водовідведення, процесівпідтоплення міст і селищ міського типу, готує Національну доповідь про якістьпитної води та стан питного водопостачання в Україні;
/>18)організовує в межах своїх повноважень діяльність у галузі поховання;
19) здійснює контроль у сферіблагоустрою, квітково-декоративного насінництва та розсадництва;
/>20)забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів, що виділяються Міністерствуяк головному розпорядникові бюджетних коштів на виконання відповідних бюджетнихпрограм, та здійснює внутрішній фінансовий контроль за надходженням коштів дорозпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів івитрачанням ними бюджетних коштів;
/>21)здійснює нормативно-методичне забезпечення діяльності ідконтрольних та підзвітнихструктурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування,підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;
/>22) вживаєу межах своїх повноважень заходів до розвитку економічної конкуренції;
/>23)здійснює у передбачених законодавством випадках ліцензування відповідних видів господарськоїдіяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов;
/>24)організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівниківсфери житлово-комунального господарства та міського електричного транспорту (трамвай,тролейбус);
/>25)здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління; />
26) здійснює в межахсвоїх повноважень контроль за станом охорони праці на підприємствах, що належатьдо сфери його управління;
/>27)здійснює добір працівників центрального апарату Міністерства, організовує роботуз підвищення їх кваліфікації, формує кадровий резерв;
28) забезпечує вмежах своїх повноважень виконання завдань з мобілізаційної підготовки тамобілізаційної готовності держави;
/>29)забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовнодержавної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у центральному апаратіМіністерства, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать досфери його управління;
/>30)здійснює в установленому порядку міжнародне співробітництво з питань, щоналежать до його компетенції, вивчає, узагальнює та поширює досвід іноземних держав,бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів, залученні такоординації міжнародної технічної допомоги, представляє в установленому порядкуінтереси України у міжнародних організаціях;
/>31)забезпечує оприлюднення інформації про свою діяльність, здійснює заходи щодо налагодженнядіалогу Міністерства з громадськістю та створення умов для участі громадян упроцесі формування та реалізації державної політики у сферіжитлово-комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту(трамвай, тролейбус), благоустрою населених пунктів, галузі поховання;
/>32) вживаєзаходів до створення та розвитку інформаційних систем і ресурсів уМіністерстві;
/>33)провадить в межах своїх повноважень в установленному бпорядку виставкову та видавничу діяльність;
/>34)розглядає в установленому законодавством порядку звернення громадян з питань,що належать до його компетенції;
/>35)виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
/>Мінжитлокомунгоспмає право:
/>1)залучати вчених, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ таорганізацій (за погодженням з їх керівниками), представників громадських організацій(за згодою) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
/>2)скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до йогокомпетенції;
/>3)утворювати у разі потреби за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади в межах своєїкомпетенції комісії та експертні групи;
/>4)одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали,необхідні для виконання покладених на нього завдань;
/>5)здійснювати захист своїх прав та законних інтересів у суді.
/>6.Мінжитлокомунгосп під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє зіншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськимиорганізаціями, а також з відповідними органами інших держав і міжнароднимиорганізаціями.
/>7.Мінжитлокомунгосп видає у межах своїх повноважень та відповідно до законодавстванакази, організовує і контролює їх виконання.
/>Нормативно-правовіакти Міністерства підлягають реєстрації в порядку, встановленому законодавством./>Мінжитлокомунгосп у разі потреби видає разом з іншимицентральними органами виконавчої влади спільні акти.
/>Увипадках, передбачених законодавством, рішення Мінжитлокомунгоспу, прийняті в межахйого повноважень, є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органамимісцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями тагромадянами.
/>8.Мінжитлокомунгосп очолює Міністр, який призначається на посаду та звільняєтьсяз посади в установленому порядку Верховною Радою України за поданнямПрем'єр-міністра України. />Міністр має заступників, які призначаютьсяна посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України. />Поданнящодо кандидатур першого заступника та заступників Міністра вносить на розгляд КабінетуМіністрів України Прем'єр-міністр України за пропозицією Міністра. />Міністррозподіляє обов'язки між своїми заступниками. Центральними органами державногоуправління будівництвом і житлово-комунальним господарством також є Державнийкомітет комунального господарства та Державний комітет України з будівництва таархітектури (далі — Держбуд України). Вони діють на підставі положень про них,затверджених Указами Президента України відповідно від 19 серпня 2002 р. та 20серпня 2002 р.5. Повноваження названих органів доцільно розкрити наприкладі Держбуду України.
Держбуд України — центральний орган виконавчої влади, що бере участь у формуванні державноїжитлової політики, державної науково-технічної й економічної політики в сферімістобудування, будівництва і комунального господарства, а також забезпечуєпроведення її в життя. Основними завданнями Держбуду України є: забезпеченняпроведення реформ у підвідомчих йому галузях господарства; забезпечення в нихрозробки та реалізації заходів щодо энерго- та ресурсозбереження; впровадженняекологічно безпечних технологій; здійснення заходів щодо комплексногопланування територій, поліпшенню архітектурно-планувального йінженерно-технічного рівня забудови населених пунктів, будинків і споруд;здійснення заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня будівництва іпромисловості будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства іміського електротранспорту; організація роботи по стандартизації і т.д.Відповідно до покладеного на нього завданнями Держбуд України: забезпечуєрозробку, затвердження, видання і контроль за дотриманням державних стандартів,норм і правил; бере участь у розробці, затвердженні і реалізації містобудівноїдокументації; здійснює координацію і нормативно-методичне забезпечення діяльностімісцевих органів містобудування й архітектури, капітального будівництва,інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, бюро технічноїінвентаризації й ін.; бере участь у розробці і реалізації заходів, спрямованихна проведення економічних реформ, демонополізацію, приватизаціюю у галузі,забезпечення післяприватизаційної підтримки приватизованих підприємств; видаєспеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницькоїдіяльності; здійснює відповідно до законодавства України функції з управлінняоб'єктами державної власності, що відносяться до його відання. Для успішного здійснення покладенихна нього завдань і функцій Держбуду України надані досить широкі повноваженнящодо організаційного забезпечення роботи. Він має право: одержувати від іншихцентральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевогосамоврядування документи і матеріали, необхідні для виконання покладених нанього завдань, скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать дойого відання; залучати фахівців центральних і інших органів виконавчої влади,підприємств, установ і організацій за узгодженням з їх керівниками для розглядупитань, що відносяться до його компетенції, притягати до дисциплінарнійвідповідальності керівників підприємств, установ і організацій, що належать дойого відання.
Держбуд України в межахсвоїх повноважень на основі й у виконання актів законодавства видає накази,організує і систематично контролює їхнє виконання; узагальнює практикузастосування законодавства з питань, що відносяться до його відання; розробляєпропозиції щодо його вдосконалення та у встановленому порядку вносить їх нарозгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України. Структуру Держбуду України складають Голова Держбуду України,його заступники, управління (зокрема, науково-технічного забезпечення, житловоїполітики, економіки житлово-комунального госпораства, підвідомчих організацій)та відділи (житлового господарства, міського електротранспорту, комунальноїенергетики, благоустрою та комунального обслуговування та ін.). Для погодженоговирішення питань, що належать до компетенції Держбуду України, обговореннянайбільш важливих напрямків його діяльності в ньому діє колегія в складі ГоловиДержбуду України (голова колегії), заступників Голови за посадою, а також іншихкерівників Держбуду України.
Державний комітетУкраїни з питань житлово-комунального господарства виконує власні функції щодоформування і реалізації державної політики у сфері житлово-комунальногогосподарства, шляхом нормативно-правового регулювання діяльності суб’єктівгосподарювання, координації дій органів виконавчої влади, а також регулюваннягосподарської діяльності суб’єктів природних монополій у сфері централізованоговодо,- теплопостачання та водовідведення. Інші центральні органи виконавчоївлади, відповідно до покладених на них функцій, здійснюють у сферіжитлово-комунального господарства контроль за діяльністю підприємств, якістюжитлово-комунальних послуг, забезпечують соціальний захист населення та захистправ споживачів. Регіональні органи виконавчої влади та їх структурніпідрозділи з питань житлово-комунального господарства відповідно до законівУкраїни здійснюють власні повноваження та забезпечують реалізацію на територіїрегіону державної політики у житлово-комунальній сфері, несуть відповідальністьза її наслідки. У разі делегування повноважень органами місцевогосамоврядування, здійснюють управління комунальними підприємствами, що надаютьжитлово-комунальні послуги більш ніж двом територіальним громадам, встановлюютьтарифи на ці послуги.
3.3 Повноваженнямісцевих органів державної виконавчої влади в сфері житлово-комунальногогосподарства
Управління будівництвом іжитлово-комунальним господарством на місцях покладено на відповідні управлінняі відділи місцевих державних адміністрацій. Так, при обласних державнихадміністраціях діють управління містобудування й архітектури, управлінняжитлово-комунального господарства й управління капітального будівництва, а врайонних державних адміністраціях функцію управління забезпечують відділимістобудування, архітектури і житлово-комунального господарства. Ці органистворюються і діють відповідно до положень, затвердженими Кабінетом МіністрівУкраїни. Вони здійснюють керівництво дорученими їм сферами будівництва і житлово-комунальногогосподарства, несуть відповідальність за їхній розвиток на підвідомчій їмтериторії, координують діяльність підприємств, установ і організацій, щовідносяться до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації. Управління житлово-комунального господарства обласноїдержавної адміністрації є структурним підрозділом облдержадміністрації, щоутворюється її головою. Управління підзвітне і підконтрольне головіоблдержадміністрації та Держбуду. Управління реалізує програми розвитку житлово-комунальногогосподарства області, несе відповідальність за його стан, координує діяльністьпідприємств, установ та організацій галузі. Основними завданнями управління є:реалізація державної політики комплексного розвитку житлово-комунального господарстваз питань водо- і теплопостачання, водовідведення, експлуатації та ремонтужитла, дорожнього і зеленого господарства, благоустрою території міст і селищміського типу, надання ритуальних, готельних та інших послуг, виконанняремонтно-будівельних робіт для населення, соціально-побутових і виробничихспоживачів усіх форм власності, а також проведення державної політики,спрямованої на розвиток міського електротранспорту; участь у розробленніпроектів програм соціально-економічного розвитку області, цільових програм,метою яких є підвищення рівня забезпеченості населення, соціальної тавиробничої сфери в усіх видах житлово-комунальних послуг, поліпшення їх якості,забезпечення охорони навколишнього природного середовища, енергозбереження, атакож участь у розробленні містобудівної документації; облік споживанняжитлово-комунальних послуг; участь у формуванні цін і тарифів нажитлово-комунальні послуги; реалізація економічної реформи ужитлово-комунальному господарстві та міському електротранспорті; проведенняінвестиційної політики у процесі проектування, будівництва нових іреконструкції діючих об'єктів житлово-комунального господарства, здійсненняконтролю за їх будівництвом. Регіональні управління відповідно до покладених наних завдань:
1) беруть участь уформуванні державної житлової політики, а також науково-технічної таекономічної політики у житлово-комунальній сфері та забезпечують її реалізацію;
2) готують і подають вустановленому порядку пропозиції щодо: комплексного розвиткужитлово-комунального господарства області з метою якнайповнішого задоволенняпотреб населення, соціальної та виробничої сфери в усіх видахжитлово-комунальних послуг; вдосконалення структури управлінняжитлово-комунальним господарством області, розташування, спеціалізації та розвиткупідприємств, організацій, об'єктів житлово-комунального господарства усіх формвласності та міського електротранспорту; поглиблення економічної реформи ужитлово-комунальному господарстві області; розміщення виробництва продукції дляпотреб житлово-комунального господарства області; здійснення житлової реформи,проведення організаційної та методичної роботи, пов'язаної з приватизацієюжитлового фонду, реєстрацією та інвентаризацією житлового фонду, інженернихмереж та об'єктів житлово-комунального господарства області; вдосконаленнясистеми соціального захисту населення, порядку надання субсидій длявідшкодування витрат в оплаті житлово-комунальних послуг; передачі або продажупідприємств та об'єктів житлово-комунального господарства, які мають важливезначення для надання житлово-комунальних послуг населенню; вдосконаленняуправління майном підприємств, установ та організацій житлово-комунальногогосподарства та міського електротранспорту;
3) беруть участь урозробленні проектів благоустрою територій міст і селищ міського типу;
4) розробляють заходи,спрямовані на забезпечення сталої роботи житлово-комунального господарстваобласті в умовах стихійного лиха, аварій, катастроф і ліквідації їх наслідків;
5) контролюють хідвиконання рішень органів виконавчої влади з питань житлово-комунальногогосподарства та міського електротранспорту; 6) здійснюють в межах своєїкомпетенції контроль за станом експлуатації та утримання житлового фонду іоб'єктів комунального господарства усіх форм власності;
7) вживають заходів дляоснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживанняводи і теплової енергії згідно з державними та регіональними програмами;
8) аналізують рівень ціні тарифів на продукцію, роботи й послуги житлово-комунального господарства тапроїзд у міському електротранспорті, готують пропозиції щодо їх удосконалення;
9) координують роботупідприємств житлово-комунального господарства та міського електротранспорту;
10) беруть участь ускладанні балансів фінансових і трудових ресурсів житлово-комунальногогосподарства, розробленні проекту бюджету області;
11) сприяютьрозвиткові підприємництва та конкуренції, демонополізації виробництва ужитлово-комунальній сфері та міському електротранспорті;
12) вносять пропозиції допроектів місцевих програм приватизації майна підприємств житлово-комунальногогосподарства, що перебувають у комунальній власності;
13) сприяють розвитковізовнішньоекономічної діяльності підприємств, установ та організаційжитлово-комунального господарства, а також міського електротранспорту;
14) вживають заходів доприскорення передачі об'єктів житлово-комунального господарства, що перебуваютьу повному господарському віданні або в оперативному управлінні державнихпідприємств, установ та організацій у комунальну власність;
15) здійснюють контрольза дотриманням законодавства в частині надання пільг з оплатижитлово-комунальних послуг;
16) проводятьінвестиційну політику у процесі проектування, будівництва нових і реконструкціїдіючих об'єктів житлово-комунального господарства, здійснюють контроль за їхбудівництвом, беруть участь у розробленні проектів благоустрою територій міст іселищ міського типу;
17) реалізуютьразом з відповідними органами державну політику з питань охорони природи тараціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, санітарногостану населених пунктів, якості питної води, поліпшення технічного ітехнологічного стану систем водопостачання та водовідведення, запобіганняпідтопленню міст і селищ міського типу, ліквідації його наслідків;
18) проводятьорганізаційну та методичну роботу, спрямовану на реалізацію державної політикиз питань праці та заробітної плати, соціального захисту працівниківжитлово-комунального господарства та міського електротранспорту;
19) сприяютьформуванню та розвиткові комунальної служби у сільській місцевості;
20) здійснюютьконтроль за організацією та якістю обслуговування населення;
21) вживаютьзаходів для поліпшення умов охорони праці на підприємствах і в організаціяхжитлово-комунального господарства та міського електротранспорту;
22) сприяютьрозвиткові галузевої науки, проведенню науково-технічних досліджень з метоюпідвищення рівня технології виробництва та якості житлово-комунальних послуг;
23) організовуютьразом з місцевими органами Держстандарту здійснення заходів, спрямованих надотримання єдиної системи вимірювань, стандартизації та сертифікації продукції,робіт і житлово-комунальних послуг, а також нагляд за впровадженням ідотриманням стандартів, метрологічних норм і правил;
24) проводять підготовкута перепідготовку робітничих кадрів для потреб житлово-комунальногогосподарства;
25) вносять увстановленому порядку пропозиції про вдосконалення системи обліку, звітності тадержавної статистики у сфері житлово-комунального господарства та міськогоелектротранспорту. Управління житлово-комунальною сферою на рівні районуздійснюється відділом містобудування, архітектури та житлово-комунальногогосподарства районної державної адміністрації, що є її структурним підрозділом,підзвітним і підконтрольним голові цієї адміністрації, а також управліннюжитлово-комунального господарства обласної держадміністрації. Основними завданнями відділу у сферіжитлово-комунального господарства є: забезпечення реалізації державної політикиу сфері житлово-комунального господарства на території району; забезпеченняорганізації обслуговування населення підприємствами, установами таорганізаціями житлово-комунального господарства, надання ритуальних, готельнихта інших послуг, виконання ремонтно-будівельних робіт на замовлення населення;підготовка пропозицій щодо формування цін і тарифів на житлово-комунальніпослуги, а також норм їх споживання, здійснення контролю за їх додержанням. Усфері житлово-комунального господарства районні відділи відповідно допокладених на них завдань:
1) беруть участь уреалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства,готують пропозиції до програм соціально-економічного розвитку та проектубюджету району;
2) координують роботу,пов'язану з наданням населенню району житлово-комунальних послуг підприємствами- надавачами цих послуг незалежно від форми власності;
3) розробляють системузаходів для забезпечення стабільної роботи житлово-комунального господарстварайону в умовах надзвичайної ситуації і ліквідації її наслідків;
4) здійснюють в межахсвоєї компетенції контроль за станом експлуатації та утримання житлового фондуі об'єктів комунального господарства незалежно від форми власності;
5) вживають заходів дооснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживанняводи і теплової енергії згідно із загальнодержавними та регіональнимипрограмами;
6) аналізують рівень ціні тарифів на продукцію, роботи і послуги житлово-комунального господарства та уразі потреби готують пропозиції щодо їх змін в установленому законодавствомпорядку;
7) розробляють пропозиціїдо проектів місцевих програм приватизації підприємств житлово-комунальногогосподарства, що перебувають у комунальній власності;
8) сприяють прискореннюпередачі об'єктів відомчого житлового фонду та комунального господарства увласність територіальних громад;
9) сприяютьпроведенню ефективної інвестиційної політики під час проектування, будівництванових та реконструкції діючих об'єктів житлово-комунального господарства,здійснюють контроль за їх будівництвом, беруть участь у розробленні проектівблагоустрою територій населених пунктів;
10) здійснюють відповіднодо законодавства контроль за організацією та якістю обслуговування населенняпідприємствами, установами та організаціями житлово — комунальногогосподарства;
11) вживають заходів дополіпшення умов охорони праці на підприємствах, в установах та організаціяхжитлово-комунального господарства на території району.
Управлінняжитлово-комунальною сферою на рівні району м. Севастополь здійснюється відділоммістобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної умісті Севастополі державної адміністрації є її структурним підрозділом,підзвітним і підконтрольним голові цієї адміністрації, управліннюжитлово-комунального та водного господарства Севастопольської міськоїдержадміністрації. Основнимизавданнями відділу у сфері житлово-комунального господарства є: забезпеченняреалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства натериторії району; забезпечення організації обслуговування населенняпідприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства,надання ритуальних, готельних та інших послуг, виконання ремонтно-будівельнихробіт на замовлення населення; підготовка пропозицій щодо формування цін ітарифів на житлово-комунальні послуги, а також норм їх споживання, здійсненняконтролю за їх додержанням. У сфері житлово-комунального господарства районнівідділи у м. Севастополі відділи відповідно до покладених на них завдань
1) беруть участь у реалізаціїдержавної політики у сфері житлово-комунального господарства, готуютьпропозиції до проектів програм соціально-економічного розвитку та проектубюджету району;
2) координують роботу,пов'язану з наданням населенню району житлово-комунальних послуг підприємствами- надавачами цих послуг незалежно від форми власності
3) розробляють системузаходів для забезпечення сталої роботи житлово-комунального господарства районув умовах надзвичайної ситуації і ліквідації її наслідків;
4) здійснюють в межахсвоєї компетенції контроль за станом експлуатації та утримання житлового фондуі об'єктів комунального господарства незалежно від форми власності;
5) вживають заходів дооснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання води ітеплової енергії згідно із загальнодержавними та регіональними програмами;
6) аналізують рівень ціні тарифів на продукцію, роботи і послуги житлово-комунального господарства та уразі потреби готують пропозиції щодо їх зміни в установленому законодавствомпорядку;
7) розробляють пропозиціїдо проектів місцевих програм приватизації підприємств житлово-комунальногогосподарства, що перебувають у комунальній власності;
8) сприяють прискореннюпередачі об'єктів відомчого житлового фонду та комунального господарства увласність територіальних громад;
9) сприяютьпроведенню ефективної інвестиційної політики під час проектування, будівництванових та реконструкції діючих об'єктів житлово-комунального господарства,здійснюють контроль за їх будівництвом, беруть участь у розробленні проектівблагоустрою територій населених пунктів району;
10) здійснюють відповіднодо законодавства контроль за організацією та якістю обслуговування населенняпідприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства; 11)сприяють реалізації заходів щодо поліпшення умов охорони праці напідприємствах, в установах та організаціях житлово-комунального господарства натериторії району.
3.4 Повноваженняорганів місцевого самоврядування в цій сфері
Реформуваннябудівельного комплексу й житлово-комунального господарства потребує не тількикоординації зусиль багатьох міністерств і відомств, а й перенесення центра вагиреалізації проблем на місця. У зв'язку з цим, великого значення набуваєдіяльність органів місцевого самоврядування, які мають значні повноваження вгалузі житлово-комунального господарства й будівництва. Органи місцевогосамоврядування, у межах власних повноважень та у спосіб, передбачений законамиУкраїни, забезпечують управління об'єктами житлово-комунального господарства,що перебувають у комунальній власності територіальних громад, їх належнеутримання та ефективну експлуатацію, необхідний рівень та якістьжитлово-комунальних послуг, соціальний захист малозабезпечених верствнаселення, встановлюють тарифи на проїзд у міськелектротранспорті,житлово-комунальні послуги, що надаються підприємствами комунальної власності,для всіх споживачів та виключно для населення у разі, якщо послуги надаютьсяпідприємствами не комунальної власності. Згідно із Законом України «Про місцевесамоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування мають такі власні(самоврядні) повноваження в галузі житлово-комунального господарства:управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають укомунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їхналежного утримання та ефективної експлуатації; облік громадян, які відповіднодо законодавства мають потребу в житлі, організація благоустрою населенихпунктів тощо.
Поряд із власнимиповноваженнями органи місцевого самоврядування мають і делеговані їмповноваження в галузі житлово-комунального господарства. Серед основних із нихслід назвати: здійснення відповідно до законодавства контролю за належноюексплуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунальногогосподарства; облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролюза його використанням; видача ордерів на заселення жилої площі в будинкахдержавних і комунальних організацій; облік і реєстрація згідно із закономоб'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. До повноважень органів місцевого самоврядуванняв установленому порядку має належати: — регулюванняцін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб'єктами, які не займаютьмонопольне становище на відповідних ринках; — регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, щонадаються суб'єктами, які займають монопольне становище на відповідних ринках, якщообсяги виробництва не перевищують межу, встановлену відповідним органомдержавного регулювання; — визначенняпріоритетних інвестиційних проектів місцевого значення, фінансування якихздійснюватиметься за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги,та/або відповідного місцевого бюджету.
Підприємства,організації всіх форм власності та їх об'єднання, що працюють у сферіжитлово-комунального обслуговування, забезпечують, виключно на договірнихзасадах, всіх споживачів, у тому числі бюджетні установи і організації, казенніпідприємства якісними послугами та у необхідних обсягах. Розмежування тавпорядкування повноважень, завдань та обов’язків у сфері житлово-комунальногогосподарства центральних, місцевих органів виконавчої влади та органівмісцевого самоврядування, підприємств та організацій – виробників,постачальників, виконавців, а також споживачів житлово-комунальних послугпотребує внесення змін до чинного законодавства та нормативно-правових актів.Ефективне управління об’єктами житлово-комунального господарства на місцевомурівні потребує розроблення інвестиційних та виробничих програм, запровадженнямоніторингу діяльності підприємств, що дасть можливість органам місцевогосамоврядування реалізувати власні повноваження щодо забезпечення населенняякісними житлово-комунальними послугами.
Розділ ІV. Форми та методи управління в сферіжитлово-комунального господарства
4.1 Форми управління в сфері житлово-комунального господарства
Основною формою управління та утримання житлового фондустають об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Прийнятимиорганізаційно-правовими формами управління житлово-комунальним господарством є:
- об’єднаннявласників житла у різні групи з метою вибору обслуговуючих підприємств наконкурсних засадах;
- розвитокі застосування делегованого управління (концесій, оренди);
- стимулюванняякості надання послуг і зниження їх вартості через підвищення конкуренції середнадавачів цих послуг;
- запровадженнясистеми договірно-правових відносин.
Такі спеціальні форми управління житлово-комунальнимгосподарством виправдані практикою, вони широко застосовуються у зарубіжнихдержавах і довели свою ефективність, тому повинні застосовуватись і в нашійдержаві. Створення нових організаційно-правових форм та методів управління вжитлово-комунальній сфері повинно базуватись на законах України та враховуватиінтереси споживача, насамперед населення, територіальної громади в цілому, яквласника комунального майна, підприємств, організацій та їх об’єднань різнихформ власності, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування.
4.2 Загальні таспеціальні методи управління в даній сфері
В діяльності поздійсненню управління сферами, що аналізуються, в нинішніх умовахгосподарювання відповідні органи реалізують свої функції переважно шляхомкоординаційних, дозвільних, контрольно-наглядових методів управління. Слідураховувати також те, що в управлінні будівництвом і житлово-комунальнимгосподарством переплітаються інтереси не тільки органів, які безпосередньовирішують ці питання, а й інших, оскільки всі органи державного управління,органи місцевого самоврядування, господарюючі та інші суб'єкти ведутьбудівельні роботи, а житлово-комунальне господарство здебільшого передано впідпорядкування місцевим ланкам виконавчої системи та системи самоуправління.Управління житлово-комунальним господарством можна віднести до міжгалузевогоуправління. На відміну від галузевого (лінійного) управління, що представляєсобою сукупність вертикальних правовідносин, при міжгалузевому(функціональному) управлінні мають місце горизонтальні відносини, тобтовідносини суб'єктів, організаційно не підпорядкованих один одному. Методамуправління, які використовуються органами міжгалузевої позавідомчоїкомпетенції, притаманні погоджене прийняття рішень, координація дій відповіднихорганів в управлінні при виконанні загальнодержавних чи міжгалузевих завдань. Томусеред основних форм та методів управління житлово-комунальною сферою особливо всучасний період поряд із методами субординації та підпорядкування пріоритетнемісце належить методам диспозитивним, а саме договірним. Ключовою проблемою управлінняна етапі реформування житлово-комунального господарства є запровадження системидоговірних відносин, зумовлених появою у цій сфері господарюючих суб'єктіврізних організаційно-правових форм. З метою підвищення ефективності управліннята розвитку у сфері природних монополій (централізоване водо,- теплопостачаннята водовідведення) органи місцевого самоврядування самостійно обирають одну знаступних схем управління комунальним майном та житлово-комунальнимипідприємствами — суб’єктами природних монополій: — схема безпосередньогокерівництва (існуюча) — базується на постійному керівництві підприємствомкомунальної власності через укладення контракту з керівником, передбачає повнувідповідальність органів місцевого самоврядування за експлуатацію, обслуговування,фінансування, інвестування реконструкції та розвитку підприємства тощо;
— схема делегованого управління (рекомендована) — базуєтьсяна розподілі відповідальності згідно з договорами (контрактами) на управління,оренду, цілісного майнового комплексу або договору концесії на 20 – 25 років;
— Шляхи реалізації схеми делегованого управління:
— підготовка водо-, теплопостачальних підприємств докорпоратизації та приватизації, відокремлення та приватизація непрофільнихпідрозділів;
— удосконалення управління та структури підприємств,реалізація надлишкового майна;
— утворення керуючих компаній, які отримують в довірчеуправління всі основні фонди та об’єкти комунального господарства, при цьомувиконкоми зберігають за собою право контролю за діяльністю керуючих компаній;
— утворення акціонерних товариств – керуючих компаній, доуставного фонду яких входять всі комунальні об’єкти (за виключенням майна, щоне підлягає приватизації);
— утворення акціонерних товариств (“Облводоканал”,“Облтеплоенерго”) на базі комунального майна міст та селищ області згіднорішень місцевих рад (за виключенням майна, що не підлягає приватизації).Кількість голосів кожного міста, селища та дивідендів пропорційна вартостімайна, що передана до уставного фонду;
— утворення обласних холдингових компаній “Облводоканал”,“Облтеплокомуненерго”, що об’єднують в собі керуючі компанії або безпосередньопідприємства, які надають комунальні послуги;
Ці кроки дозволяють залучити інвестиції в галузь, у т.ч.прямі іноземні інвестиції, для фінансування програм розвитку, реконструкції,технічного переобладнання, впровадження енергозберігаючих технологій тощо. Удержавному управлінні житлово-комунальним господарством також широкозастосовується метод контролю. Контроль за технічним станом житлового фонду йоб'єктів комунального призначення здійснюють посадові особи управлінь івідділів житлово-комунального господарства місцевих державних адміністрацій таорганів місцевого самоврядування. Вони мають право: проводити обстеження йперевірки підконтрольних об'єктів; давати приписи власникам і користувачам проусунення виявлених порушень; вносити пропозиції щодо притягнення винних доадміністративної відповідальності тощо.
З метою посиленняконтролю за технічним станом міського електротранспорту в Держбуді Українистворено та діють Головна державна технічна інспекція, а також державнірегіональні технічні інспекції у містах. Здійснюючи постійний державнийконтроль за технічним станом міськелектротранспорту, посадові особи цихінспекцій мають право застосовувати як адміністративно-попереджувальні заходи,так і заходи адміністративного припинення. Контроль також здійснюється заякістю обслуговування населення, за виконанням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, а також громадянами нормативних актів з питань утримання та ремонтужитлового фонду, експлуатації комунальних об'єктів, благоустрою територій міст іселищ міського типу, задотриманням умов угод між власниками об'єктів житлово-комунальногогосподарства, виробниками і споживачамипослуг. Наглядздійснюється завпровадженням і дотриманням стандартів,метрологічних норм і правил, за станом державного, комунального і приватного житлових фондів, а такожкомунальних об'єктів, за виконанням технологічних процесів, що забезпечуютьекологічну безпеку населення, повинні здійснювати як органи місцевогосамоврядування, так і Державна житловаінспекція з нагляду і контролю завикористанням та утриманням житлового фонду і об'єктів комунального призначення, яку необхідно створити.
Розділ V. Адміністративно-правовавідповідальність за правопорушення в сфері управління житлово-комунальним господарством
Адміністративна відповідальність у галузі будівництва настаєза: недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування табудівництва (ст. 96 КпАП); порушення законодавства під час планування йзабудови територій (ст. 96і КпАП); самовільне будівництво будинківабо споруд (ст. 97 КпАП). Справи про адміністративні правопорушення розглядаютьінспекції державного архітектурно-будівельного контролю й адміністративнікомісії. Суб'єктами адміністративної відповідальності за правопорушення вгалузі будівництва можуть бути як громадяни, так і посадові особи. Крім них,згідно із Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань,установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14 жовтня1994 р.1 відповідальність у цій галузі несуть також юридичні особи.
Справи про правопорушення в галузі будівництва й у сферімістобудування розглядають інспекції державного архітектурно-будівельногоконтролю та адміністративні комісії.
Адміністративно-правова відповідальність за правопорушення усфері ЖКГ встановлюється Главою 11 Кодексу про адміністративні правопорушення,що має назву «Адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян,житлово-комунального господарства та благоустрою». Зокрема у галузіжитлово-комунального господарства адміністративна відповідальність згідно зКпАП настає за порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилихбудинків і жилих приміщень (ст. 149); порушення правил користування жилимибудинками й жилими приміщеннями (ст. 150); самоправне зайняття жилогоприміщення (ст. 151). Адміністративними правопорушеннями визнають такожпорушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів (ст.152); знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озелененнянаселених пунктів (ст. 153); порушення правил тримання собак і котів (ст. 154).Справи про адміністративні правопорушення розглядають адміністративні комісії,виконавчі комітети селищних, сільських рад, органи Міністерства екології таприродних ресурсів України.
Висновки
Житлово-комунальне господарство як об’єкт управління єскладною комплексною галуззю економіки держави, яка характеризується великоюкількістю підгалузей, що входять до її складу. Крім того встановлено, щожитлово-комунальне господарство виступає як різновид природної монополії. Ці таінші особливості цієї галузі обумовлюють специфіку методів та характерудержавного управління. Пріоритетним серед загальних методів державногоуправління в цій сфері в умовах ринкової економіки має бути застосуванняметодів координаційних, дозвільних і контрольно-наглядових. Це обумовлено ще йтим, що управління у сфері житлово-комунального господарства відносять доміжгалузевого управління, яке здійснюється органами державного управління,наділеними міжвідомчими повноваженнями відносно організаційно непідпорядкованих їм об'єктів, під час якої забезпечуються злагодженість ієдність дій при вирішенні загальнодержавних і міжгалузевих завдань. Відповіднометодам управління, які використовуються органами міжгалузевої позавідомчоїкомпетенції, притаманні погоджене прийняття рішень, координація дій відповіднихорганів в управлінні при виконанні загальнодержавних чи міжгалузевих завдань. Органиуправління житлово-комунальним господарством організовують виконання програмрозвитку галузі, забезпечують діяльність житлово-комунальних об'єктів, підбір ірозстановку кадрів, проводять єдину технічну політику, здійснюють заходи щодовдосконалення комунального обслуговування населення, промислових ісоціально-культурних об'єктів, розробку й організаційне забезпеченняуправлінських рішень. Розмежування та впорядкування повноважень, завдань таобов’язків у сфері житлово-комунального господарства центральних, місцевихорганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств таорганізацій – виробників, постачальників, виконавців, а також споживачівжитлово-комунальних послуг потребує внесення змін до чинного законодавства танормативно-правових актів.
Становлення ринкової, соціально орієнтованої економікивимагає нових підходів до регулювання такої важливої сфери якжитлово-комунальна, через яку реалізуються інтереси кожної людини. Цянадзвичайно важлива галузь надає фізичним і юридичним особам необхідніжитлово-комунальні послуги та забезпечує життєдіяльність усього суспільногоорганізму. Оскільки житлово-комунальний сектор є ключовим елементом будь-якоїекономічної системи, державне управління ним входить складовоюсоціально-економічної політики як потужна рушійна сила економічного зростання.Це виводить проблематику державного управління житлово-комунальнимгосподарством у ранг найважливіших теоретико-прикладних досліджень. Практичнимрезультатом має стати визначення ефективних механізмів управлінняпідприємствами й організаціями житлово-комунального господарства усіх формвласності. При переході до ринкових економічних відносин наявна структурауправління не відповідає сучасним вимогам розвитку населених пунктів: вона єархаїчною, за принципом побудови громіздкою, орієнтованою на дотаційні схеми фінансування.Базові підприємства позбавлені самостійності, що негативно впливає напідвищення ефективності їх діяльності й вишукування прогресивних формгосподарювання. Тому державна політика повинна бути спрямована на формуванняринкових механізмів розвитку житлово-комунального господарства, зокрема напроведення демонополізації, формування конкурентного середовища у житлово-комунальномукомплексі, розвиток нових форм і механізмів договірних відносин у системінадання комунальних послуг та запровадження холдингової форми управлінняпідприємствами і організаціями житлово-комунального господарства.
На сьогодні важливим напрямом реформи житлово-комунальногогосподарства повинна стати демонополізація галузі, створення конкурентногосередовища в системі управління та обслуговування житлово-комунальної сфери, щодозволить власникам житла і об'єктів комунального призначення вибирати того чиіншого суб’єкта управління, який зможе забезпечити необхідний рівень обсягів іякості робіт та послуг за найнижчими цінами.
Список використаної літератури
Нормативні акти органів державної влади
1. ЗаконУкраїни «Про місцеве самоврядування в Україні»
2. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 24, ст.170 ) в редакції від 01.01.2008.
3. ЗаконУкраїни «Про місцеві державні адміністрації» ( Відомості Верховної Ради (ВВР),1999, N 20-21, ст.190 ) в редакції від 01.01.2008.
4. ЗаконУкраїни «Про Загальнодержавну програму реформування і розвиткужитлово-комунального господарства на 2004-2007 роки.
5. Кодекспро адміністративні правопорушення, Київ, «Форум», 2006 р. з наступними змінамиі доповненнями.
6. Положення«Про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України» затвердженепостановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року.
7. Положення«Про Державний комітетУкраїни з питань житлово-комунального господарства» затверджене указом Президента України від 19 серпня 2002 р.
8. УказПрезидента України «Про Концепцію ціноутворення усферіжитлово-комунальних послуг» від 28 грудня 2007 року N 1324/2007.
Навчальні посібники і монографічні видання
1. Державнеуправління в Україні. (Навчальний посібник). Авер'янова В.Б. © Автори, 1999.
2. Адміністративнеправо України за редакцією Битяка Ю. П., «Юрінком Інтер», Київ 2005 р.
3. «Управлінняжитлово-комунальним господарством у процесі ринкової трансформації економікиУкраїни», АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук здержавного управління ОЛІЙНИК Н. І.
4. «УДОСКОНАЛЕННЯСИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ УКРАЇНИ» А.П. Скорик,магістр, Одес. нац. політехн. ун-ту, «Труды Одесского политехническогоуниверситета», 2004, вип. 2(22)1УДК 332.87А.П.
5. Административноеправо зарубежных стран: Учебное пособие — Козырина А.Н., Москва