МОДЕЛЬ КРУГООБІГУ ПРОДУКТУ І ДОХОДУ

Міністерство освіти та науки України Національний Технічний університет України “Київський політехнічний інститут” Факультет менеджменту та маркетингу РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: МОДЕЛЬ КРУГООБІГУ ПРОДУКТУ І ДОХОДУ Виконала: Студентка групи УМ-31 Войцехова О.С. Перевірила: Депутат

В.І. Київ 2004 План: Вступ 1.Макроекономічні суб'єкти та їх взаємодія 2.Двосекторна модель кругообігу 3.Заощадження та інвестиції у схемі кругообігу 4.Державний та зарубіжний сектори у схемі кругообігу Висновок Вступ Ринок являє собою систему економічних відносин, які виникають у процесі обміну продуктами як товарами шля­хом купівлі-продажу. Через механізм обміну процес вироб­ництва пов'язується з процесом

споживання, і таким чином створюються необхідні умови для задоволення суспільних потреб у формі платоспроможного попиту. В змішаній економіці ринок виконує головну коорди­нуючу роль. Але ринок —- це не монолітна, а структуризована система, яка складається з окремих елементів, видів ринку. Серед останніх важливе місце займають ринок ре­сурсів і ринок продуктів (споживчих товарів та послуг). У процесі макроекономїчного кругообігу ці два види

ринку тісно взаємодіють між собою. В результаті такої взаємодії національний продукт розподіляється між суб'­єктами ринку відповідно до його законів, а між окремими сторонами економіки досягається рівновага. (3, с. 52) В основі макроекономічного аналізу лежить модель кругообігу, яка відображає взаємопов'язаний і безперервний рух ресурсів, виготов­лених продуктів і доходів між економічними суб'єктами. У кожній на­ціональній економіці

є три основні економічні суб'єкти — домогосподарства, фірми та держава. Якщо економіка країни відкрита, тобто пов'язана з економіками інших країн через експорт-імпорт товарів, послуг, ресурсів та іншими формами зовнішньоекономічних зв'язків, то існує ще й четвертий суб'єкт еконо­мічного життя країни - решта світу (сектор закордон). (1, с. 37) Макроекономічні суб'єкти та

їх взаємодія Сектор домашніх господарств містить усі приватні господарства країни, діяльність яких спря­мована на задоволення власних потреб. Домашні господарства проявляють три основних види економічної активності: пропонують фактори виробни­цтва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують. Підприємницький сектор - це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни (мета діяльнос­ті фірм - отримання прибутку). Підприємницький сектор проявляє такі види еко­номічної активності:

пред'являє попит на фактори виробницт­ва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує. Державний сектор - містить усі державні інсти­тути та установи. Основне завдання держави - створення суспіль­них благ, які надходять споживачам «безоплатно» (безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги держав­ної, соціальної та виробничої інфраструктур тощо). Основні цілі державного сектору - задоволення потреб у суспільних благах, а не

отримання прибутку; зростання суспіль­ної продуктивності праці та зниження витрат на споживання домашніх господарств. Для здійснення своєї діяльності держава збирає податки, за рахунок яких здійснює закупки товарів та послуг. Для спро­щення аналізу реальних процесів на основі макромоделювання будемо вважати, що податки збираються тільки з домашніх господарств, а державні закупки включають всі державні ви­трати (державні інвестиційні витрати та державні споживчі витрати).

Для забезпечення своєї діяльності державний сектор прояв­ляє такі види економічної активності: збирає податки, здійснює державні закупки товарів та послуг, а також надає пропозицію грошей для всіх макроекономічних суб'єктів. Сектор закордон містить усі економічні суб'єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійс­нюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

Макроекономічні суб'єкти приймають рішення під впли­вом таких факторів: • в силу своїх переваг; • під дією кон'юнктури; • у відповідь на дію інших макроекономічних суб'єктів. (2, с. 10) Двосекторна модель кругообігу Для простоти аналізу розглянемо спочатку двосекторну модель кругообігу, яка відображає замкнену національну економіку, що містить лише два економічні суб'єкти — домогосподарства та фірми. На верхній частині рис. 1 показано ринок ресурсів.

Тут домогосподарства, які безпосередньо або опосередковано (через власність на ділові підприємства) володіють усіма ресурсами (працею, землею, капіталом, підприємниць­ким хистом), постачають ці ресурси підприємствам. Підприємства потребують ресурсів, бо саме за їхньою допомогою виробляють то­вари й послуги. Доходи Витрати Ресурси Ресурси Товари і Товари і послуги послуги

Споживчі видатки Виторг Рис. 1 Двосекторна модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходу Описана модель кругообігу ресурсів, продуктів і дохо­ду на ринку існує вже майже 200 років. Рівновага між по­питом і пропозицією на обох ринках визначає і рівновагу економічної системи в цілому. Основу теорії загальної рівноваги ринків започаткува­ла праця

Л. Вальраса «Елементи політичної економії» (1874 p.). Згодом, уже в 30-х роках XX ст ця теорія роз­вивалася в працях Ф. Вальда, Ф. Неймана, Дж. Хікса, а в 50—60-х роках — у творах Нобелівських лауреа­тів П. Дебре та О. Ланге. Істотний внесок у розвиток цієї теорії зробив П. Самуельсон, який спирався на роботи Дж. Хікса. (3, с.

52) Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у вигляді заробітної плати (оплати праці), ренти (плати за землю), процента (плати за капітал) і прибутку (плата за підприємницький хист). Водночас пла­тежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами. Ця схема кругообігу містить два кола — внутрішнє й зовнішнє.

Внутрішнє коло відображає рух ресурсів, товарів і послуг — потік за годинниковою стрілкою. Зовнішнє коло віддзеркалює грошовий по­тік доходів, витрат і споживчих видатків - проти годинникової стрілки. У нижній частині схеми показано ринок продуктів. Грошовий до­хід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони спрямовують на купівлю товарів

і послуг. Через видатки свого гро­шового доходу домогосподарства виявляють свій попит на товари й послуги. Фірми використовують ресурси, які вони придбали, для виробництва, а отже, пропозиції товарів і послуг на тих самих ринках. З точки зору фірми, видатки на товари й послуги становлять ви­торг, або надходження, від продажу товарів і послуг. З цієї схеми видно, що у замкненій національній економіці дохо­ди одних економічних суб'єктів є витратами інших.

Витрати фірм на ресурси є доходами домогосподарств (зарплата та інші види дохо­дів). З іншого боку, видатки домогосподарств на товари й послуги становлять виторг (надходження) фірм від реалізації продукції. Із двосекторної моделі випливає, що виторг фірм дорівнює вели­чині доходів домогосподарств. Інакше кажучи, у замкненій економіці, в якій відсутнє державне втручання в господарські процеси, обсяг національного виробництва у грошовому виразі (виторг фірм) дорівнює величині грошових

доходів (видатків) домогосподарств. Фізичний ("ресурси—продукція") та грошовий ("видатки—дохо­ди") потоки відбуваються одночасно у протилежних напрямках і безмежно повторюються. Ці потоки здійснюються без перешкод за умови, що видатки домогосподарств дорівнюють обсягові націо­нального виробництва. Видатки домогосподарств стають виторгом фірм, що дає їм змогу продукувати товари й послуги та здійснювати платежі за ресурси.

Ці платежі знов у вигляді доходів повертаються до власників факторів виробництва і т. д. Якщо видатки домогосподарств із певних причин зменшуються, то фірми змушені скорочувати обсяги свого виробництва, що змен­шує доходи, які визначають, у свою чергу, видатки, тобто попит на товари й послуги. Тому важливим завданням макроекономічної по­літики є стабілізація попиту в національній економіці. Висновок: сумарна величина продажів фірм дорівнює сумарній

величині доходів домашніх господарств. Тобто, для закритої моделі економіки, в якій не враховується вплив держави на економічні процеси, величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює сумарній ве­личині грошових доходів домашніх господарств. (2, с.16) Заощадження та інвестиції у схемі кругообігу У найпростішій двосекторній схемі кругообігу продуктів та доходів виходять із того, що ви­готовлені фірмами продукти купують лише до-могосподарства, які повністю

витрачають свої доходи. Проте у реальній дійсності домогосподарства певний відсоток свого доходу заоща­джують у вигляді готівки, вкладів у банках тощо. Це означає, що поточні видатки домогосподарств є меншими, ніж їхні доходи. Водночас фірми не лише виготовляють продукти, а й купують одне в одного капітальні блага. Окрім платежів за ресурси, фірми здійснюють інвестиції — купують машини, устаткування тощо, які відшкодовують зношений основний капітал та збільшують

його величину. Отже, домогосподарства заощаджують, а фірми потребують до­даткових коштів на інвестиції. У ринковій системі виникають фінансові посередники — комерційні банки, кредитні спілки тощо, які спрямовують заощадження від домогосподарств до фірм-інвесторів. Домо-господарства можуть також прямо інвестувати в еконо­міку, купуючи акції, облігації та інші цінні папери на фінансових ринках. Схему кругообігу ресурсів, продуктів та доходів з урахуванням

заощаджень, інвестицій та фінансових ринків показано на рис. 2. Зверніть увагу, що на цій схемі зображено лише грошові потоки. Доходи Витрати (плата за ресурси) Заощаджен- Інвестиційні ня кошти Інвестиційні витрати Споживчі видатки Виторг Рис. 2 Заощадження, інвестиції та фінансові ринки у схемі кругообігу

Ця схема, як і попередня, є спрощеною, бо не всі домогосподар­ства заощаджують і не всі фірми беруть у позику. Крім того, заощад-никами є також фірми, а домогосподарства позичають кошти на фінансових ринках, наприклад, на купівлю споживчих благ трива­лого користування. Раніше припускалося, що домогосподарства одразу витрачають весь свій дохід, що забезпечує рівність сукупних видатків і націо­нального продукту, а отже рівновагу в національній

економіці. Те­пер у нас два покупці — домогосподарства й фірми. Сумарні видатки цих покупців мають дорівнювати вартості національного продукту, Оскільки заощадження та інвестиції здійснюють два різні економіч­ні суб'єкти, то може виникати розбіжність між обсягами заощаджень домогосподарств та інвестиційними планами фірм. Унаслідок цього в національній економіці попит на товари й послуги та

їхня пропозиція не збігатимуться. Державний та зарубіжний сектори у схемі кругообігу У сучасній ринковій економіці держава тісно взаємодіє з двома іншими економічними суб'єктами — домогосподарствами та фірмами. Тому до схеми кругообігу доходів та продуктів введемо державний сектор (рис. 1.3). Основними каналами зв'язку державного сектора з

іншими економічними суб'єктами є податки, державні трансфери, державні закупівлі товарів і послуг, державні запозичення та надан­ня громадських благ. Доходи (2) Витрати (1) (плата за ресурси) Заощаджен- Інвестиційні ня (11) кошти (12) Державні позики (10) Податки (6) Податки (8) Трансферти (7) Субсидії (9)

Державні закупівлі (5) Інвестиційні видатки Споживчі видатки (3) Виторг (4) Імпорт (14) Експорт (13) Рис. 3 Схема кругообігу з урахуванням державного й зарубіжного секторів Податки — це частина грошових коштів, яку держава вилучає у домогосгтодарств та ділових підприємств (потоки 6 і 8). Водночас держава надає трансферні платежі (потік 7) домогосподарствам (на­приклад, допомога з безробіття, стипендії тощо) та субсидії (потік 9) виробникам (наприклад, податкові пільги, позики

під низький про­цент і т.д.). Різницю між податковими надходженнями та трансфер­ними платежами називають чистими податками. Державні закупівлі товарів і послуг охоплюють усі державні ви­датки — як уряду країни, так і місцевих органів влади — на товари й послуги, а також заробітну плату усіх державних працівників — вій­ськових, депутатів, учителів, пожежників та ін. Інакше кажучи, уряд купує як на ринках продуктів (потік 5), так

і на ринках ресурсів. Державні запозичення (потік 10) на фінансових ринках здійсню­ються тоді, коли державний бюджет дефіцитний — видатки пере­вищують надходження до бюджету. Держава бере в позику, випус­каючи цінні папери (облігації, векселі скарбниці) і продаючи їх домогосподарствам, комерційним банкам тощо. Врахування державного сектора в кругообізі доходів

і продук­тів не порушує рівності видатків та національного продукту. Сукупні видатки трьох покупців на товари й послуги (споживчі видатки домо-господарств, інвестиційні видатки фірм та державні закупівлі това­рів і послуг) мають дорівнювати вартості національного продукту. Економіка більшості країн світу, в тому числі України,

є відкри­тою. Це означає, що частину національного продукту купують насе­лення, фірми та уряди зарубіжних країн, тобто іноземці. Тому в схе­мі кругопотоку треба врахувати експортно-імпортні операції. Потік 13 показує грошові надходження від решти світу за вітчизняні това­ри й послуги, які продані за кордоном. Однак вітчизняний експорт - це лише половина картини. Вітчизняні домогосподарства, фірми та уряд витрачають частину своїх доходів на зарубіжні товари.

Ці то­вари й послуги є вітчизняним імпортом. Платежі за імпорт зображе­но стрілкою, що спрямована з національної економіки за кордон (потік 14). Якщо країна купує за кордоном більше, ніж експортує, то різни­цю мусить оплатити або позиками в іноземних фінансових посеред­ників, або продажем іноземцям своїх фізичних та фінансових ак­тивів. Це приводить до чистого припливу капіталу (фінансових ресурсів) — потік 15.

Коли ж експорт перевищує імпорт, то наявний відплив капіталу. Наша схема, звісно, спрощена. Річ утім, що в аналізі зовнішньо­економічних зв'язків ми взяли до уваги лише ринки продуктів. Між тим ринки ресурсів кожної країни також пов'язані з рештою світу. Україна, наприклад, імпортує та експортує мінеральні ресурси. Іс­нують також міжнародні потоки робочої сили. Значна частина тру­дових ресурсів

України працює за кордоном, що збільшує сукупний дохід певних країн. Рис. 3 дає змогу зрозуміти, що участь країни у світовій еконо­міці змінює розподіл її ресурсів та доходів. За наявності зарубіжного сектора національна економіка виробляє більший обсяг продукції, яку експортує, порівняно із внутрішніми потребами та менший об­сяг продукції, яку імпортує. Тому вітчизняні трудові та інші вироб­ничі ресурси переміщуються з галузей

імпорту в галузі експорту. Врахування решти країн світу у схемі кругопотоку не порушує рів­ності видатків та національного продукту. Сукупні видатки чотирьох покупців — споживчі видатки домогосподарств, інвестиційні видатки фірм, державні закупівлі товарів І послуг та видатки іноземців на наші товари й послуги мають дорівнювати вартості національного про­дукту. У відкритій повній моделі кругових потоків вплив державно­го сектору

і сектору закордон призводить до порушення рівно­ваги двосекторної моделі (домашні господарства - фірми), бо з потоку «доходи - витрати» здійснюються «вилучення» у вигля­ді заощаджень, податкових платежів та імпорту. «Вилучення» - будь-яке використання доходу домашніх господарств не на купівлю виготовленої в країні продукції. Одночасно до потоку «доходи - витрати» залучаються додат­кові кошти у вигляді «ін'єкцій», а саме: інвестиції, державні витрати та експорт. «Ін'єкції» - будь-яке доповнення до споживчих витрат

на продукцію, виготовлену в країні. Висновок: реальний і грошовий потоки здійснюються без перешкод за умови, що сукупні витрати сектору домашніх господарств (С), підприємницького сектору (/), державного сектору (G) та сек­тору закордон (NE) дорівнюють сукупному обсягу виробницт­ва (У) C + I + G + NE = Y. (2,с. 18) Висновок Загальне уявлення про функціонування ринкової систе­ми дає схема кругопотоку.

Ця спрощена модель показує ринки продуктів, ресурсні ринки та найважливіші потоки — "доходи—видатки" і "ресурси—продукція". Урахування у схемі кругопотоку державного сектора дає змогу зрозу­міти роль держави у національній економіці. Модель кру­гопотоку відкритої економіки пов'язує національну еко­номіку з рештою світу. Експорт творить надходження для вітчизняних фірм і збільшує національний дохід, а імпорт означає, що частину грошових доходів витрачають на ку­півлю

продуктів, що виготовлені за кордоном. (4, с. 46) Розширена модель кругообігу дає змогу зрозуміти, як уряд може змінити розподіл доходу, здійснити перерозпо­діл ресурсів і регулювати рівень економічної активності. Тобто уряд різними засобами впливає на функціонування ринкової економіки. Модель кругообігу ресурсів, продук­тів і доходу наочно показує, як держава може втручатися в цей кругообіг. Перша й друга модель кругообігу — це моделі закри­тої економіки, тобто такої економіки,

яка не має відносин із світовим ринком. Насправді економіка кожної країни — відкрита економіка. Світове господарство доповнює внут­рішні ринки й розподіляє потоки ресурсів, продуктів та доходів за двома напрямами — по лінії внутрішніх та зов­нішніх ринків (третя модель кругообігу). По лінії зовнішніх ринків кожен суб'єкт економічного кругообігу, здійснюючи постачання ресурсів і продуктів на експорт у зворотному нап­рямі одержує доходи.

Закуповуючи ресурси і продукти через імпорт, вони роблять від­повідні витрати. (2, с. 55) Список літератури: 1.Панчишин Степан Макроекономіка: Навч. посібник. вид. 2-ге, стереотипне. – К.: Либідь, 2002 616с. 2.Базилевич В.Д Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 368с. 3.Макроекономіка:

Підручник / А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаєвич, О.М. Тітьонко та ін.; за ред. А.Г. Савченка. – К.: Либідь, 1995 208с. 4.Бурда, Майкл, Виплош, Чарлз Макроекономіка: Європ.контекст / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 682с.