Экономическое учение Смита (Економiчнi вчення Смiта)

Черкаський iнститут економiки I права Ф-т Менеджмент безпеки бiзнесу Контрольна робота з предмету Iсторiя економiчних вчень на тему Економчне вчення А. Смта Виконав ст. гр. МБЗ-1 Стецiв М.Я. Львiв 2001 р. Адам Смт 1723 1790 видатний англйський економст мануфактурного пероду. В його працях в працях його послдовника Д. Ркардо класична буржуазна полтична економя набула найвищого

розвитку. Народився А. Смт у шотландському мст Керколд в родин митного чиновника. Навчався в унверситетах Глазго Оксфорд, де вивчав флософю, лтературу, сторю, фзику, математику. В 1751 р. був обраний професором унверситету в Глазго згодом очолив там кафедру морально флософ. В 1764 р. Смт залиша унверситет ста вихователем англйського герцога Баклю, з яким подорожу протягом трьох рокв. Перебуваючи у

Франц, Смт знайомиться з енциклопедистами фзократами. Повернувшись до Англ, вн оселився в- рдному мст Крколд, де працю над свою книгою Дослдження про причини природу багатства народв. Вона була опублкована в 1776 р. принесла Смту свтову славу. Його стали називати шотландським мудрецем, творцем ново науки полтично економ. Останн роки свого життя Смт працював митним комсаром

Шотланд. Наолюючи флософв-просвтителв, як за вихдний пункт сво системи брали соцальну людину, Смт ставить перед собою наукове завдання комплексного дослдження. В свох працях вн розгляда окрем аспекти, сторони людсько природи моральн, громадськ, економчн. В Багатств народв Смт дослджу людину економчну. Це дослдження не зольоване вд двох нших аспектв людсько природи. Метод, який застосову Смт, можна назвати дедуктивно-ндуктивним.

Вн вдаться до аналзу внутршнх закономрностей економчних явищ, як вивча, до опису х зовншнх проявв. Працям Смта притаманн системнсть, сторизм еволюцонзм. Щодо сторизму, який заперечувався в марксистськй лтератур на тй пдстав, що Смт тракту капталзм як вчний спосб виробництва, то вн проявляться в тому, що у Смта звича, нститути, економчн категор змнюються. Неоднаков вони в рзних народв, вивчення, пзнання х

можливе лише в процес еволюц. Суспльство Смт розгляда як сукупнсть ндивдв, що надлен вд природи певними властивостями, як наперед визначають х економчну поведнку. Основними з них виступають так, як трудове походження життвих благ, схильнсть до обмну послугами, або результатами сво прац, егостичн нтереси людини намагання покращити сво становище. Трудове походження життвих благ змушу людину приносити в жертву сво дозвлля, свободу, спокй, тобто

терпти певн тлесн й душевн тягар. Схильнсть до обмну, схильнсть мняти, вимнювати, обмнювати один предмет на нший одна з виршальних ознак людсько природи. Вона зумовлю те, що люди через розподл прац концентрують свою дяльнсть на якйсь певнй форм, що пдвищу продуктивнсть. Керуючись егостичними нтересами, пошуком особисто вигоди, людина оптимзу свою дяльнсть, а це обертаться вигодою для всього суспльства. Розвиваючи вчення основоположникв класично полтично економ про природний

порядок, Смт звльня його вд феодальних нашарувань. Вн пдкреслю, що в умовах природного порядку вльно конкуренц, складною взамодю господарсько дяльност людей керу невидима рука. Тобто економчне життя людей пдпорядковуться обктивним закономрностям. У трактуванн природного порядку Смт виходить з двох принципв обктивно закономрност природи, д обктивних законв природи, невидимо руки природно свободи людини.

Дя обктивних законв благодйно спрямована до людини. Благотворнсть д обктивних законв не безумовна. Вона передбача певн соцальн умови, а саме природну свободу людини, яка проявляться в можливостях кожно людини, за умов дотримання нею законв справедливост, вльно вдстоювати власн нтереси. Лише за цих обставин природна поведнка людини спвпада з дю природних сил, невидимо руки, тобто законами природи. У наступних концепцях

Ркардо, Сен-Смона особливо К. Маркса ця друга сторона випала. В них залишилась лише обктивна закономрнсть, що керу поведнкою людини. дею природного порядку Смт поширю на дяльнсть держави. Вн виступа прихильником економчного лбералзму, вiльноi гри господарських сил, невтручання держави в економчне життя. Але разом з тим Смт визнача роль держави у виконанн нею таких функцй, як оборона крани, правосуддя, народна освта, утримання

громадських установ тощо. Вн також висловлювався за державне регулювання норми процента мнмуму заробтно плати. Розподл прац грош. Свою книгу Багатство народв Смт почина з розподлу прац. Це не випадково, адже вн економст мануфактурного пероду. На вдмну вд меркантилств, як вважали, що багатство породжуться обмном, фзократв, як повязували його з сльським господарством, Смт чтко формулю першоджерело багатства працю.

Вступ до сво роботи вн почина так Рчна праця кожного народу становить первсний фонд, який доставля йому вс життво необхдн предмети зручност, що споживаються ним протягом року складаються завжди або з безпосереднх продуктв ц прац, або з того, що одержуться в обмн на ц продукти у нших народв. Але кльксть цих продуктв, продовжу Смт, залежить вд клькост прац, що функцону у виробництв, вд майстерност робтника, рвень яко результатом подлу прац. Виршальним фактором зростання багатства загального добробуту

Смт вважа розподл прац, який веде до величезного збльшення продуктивност всх рзнобчних занять мистецтв. Зростання продуктивност прац в результат розподлу зумовлються 1 збльшенням вправност 2 збереженням часу, який витрачаться при переход вд одного виду прац до другого 3 винаходом застосуванням механзмв, як полегшують працю дозволяють одному робтников виконувати працю клькох. Надаючи величезного значення розподлу прац, Смт, проте, не розумв його причин.

Розподл прац у нього породжуться схильнстю до обмну. Схильнсть до обмну була тим, що спокон вку породило розподл прац. Але насправд не схильнсть до обмну породжувала розподл прац, а, навпаки, розподл прац виступа передумовою обмну. Не можна погодитись з заявами дослдникв, як услд за Марксом зауважували, що Смт змшу розподл прац в мануфактур суспльств.

Дйсно, Смт почина аналз з поетапного розподлу прац в мануфактур по виробництву голок через фаховий розподл, аналз економчних функцй класв вн виходить на суспльний подл прац. Так як у Смта саме можливсть обмну веде до розподлу прац, то ступнь останнього, пише вн, завжди повинна обмежуватись розмрами ринку. Саме розвиток ринку, розвиток шляхв сполучення сприяють тому, що промисли всякого роду починають природно длитись вдосконалюватись.

Розподл прац обмн передбачають наявнсть знаряддя обмну. Таким знаряддям у Смта виступають грош. Виникнення грошей Смт правильно розгляда як обктивний процес, а не результат домовленост виробникв. У свой прац Смт наводить надзвичайно цкавий матерал про сторю виникнення грошей. Вн досить детально простежив цей процес показав, що грош це товар, який видлився з маси нших товарв

в результат розвитку обмну. Грош, як нш товари, мають вартсть. х Смт розгляда як засб, що полегшу обмн. Визнаючи вс функц грошей, Смт, проте, основною, визначальною назива функцю грошей як засб обгу. Грош вн назвав великим колесом обгу пдкреслив, що вони вдрзняються вд товарв, як обертаються за х допомогою. На вдмну вд меркантилств, як золото србло вважали носями суспльного багатства,

Смт пдкреслю, що доход суспльства мститься саме в товарах, а не в грошах. Смт вважа доцльним замну золота србла паперовими гршми для здешевлення обгу. Найбльш придатними для ц рол вн вважа банкноти. Загальна сума паперових грошей не повинна перевищувати кльксть золотих србних грошей, як вони замняють. Регулювання клькост паперових грошей в обгу повинн здйснювати банки. Теоря вартост. Перш за все слд зазначити, що

Смт, як нш економсти, вжива термн цннсть, а не вартсть. Цннсть у нього ма два значення кориснсть можливсть придбання нших предметв. Перше вн назива цннстю в споживанн, друге цннстю в обмн. Отже, мова йде про споживну й мнову вартсть. На парадокс води перлв Смт поясню рзницю мж споживною мновою вартстю. Реч, що мають велику цннсть у споживанн, зазнача вн,

часто мають невелику цннсть в обмн, навпаки. Нема нчого корисншого за воду, але за не навряд чи що-небудь купиш навряд чи одержиш що-небудь в обмн. А дамант майже не ма яко-небудь цнност в споживанн, але часто в обмн на нього можна одержати дуже велику кльксть нших благ. Для зясування основних правил, що визначають мнову цннсть товарв, Смт ставить виршу три завдання 1 визначити дйсне мрило мново цнност, тобто визначити дйсну цну всх

товарв 2 показати, з яких частин вона складаться 3 зясувати, в силу яких обставин вдбуваться вдхилення ринково цни вд природно. Мнову або природну цннсть товару Смт, як Петт, визнача працею. Праця, писав вн, дйсне мрило мново цнност всх товарв. Слд зазначити, що думка про залежнсть цнност вд клькост прац, витрачено на виробництво товару, зустрчаться у найвддаленш часи людства. Це питання ставилось людьми ранш, нж наука приступила до його вивчення.

У XVIII ст. ця думка стала розхожою разом з тим почала формуватись трудова теоря вартост як економчна доктрина. Смту, безумовно, належить певна роль в розвитку. На вдмну вд Петт, який вважав, що праця створю вартсть лише в галуз виробництва золота србла, фзократв, як повязували цей процес з сльським господарством, Смт твердить, що праця основою цнност у всх сферах виробництва.

Вн говорить про рвноцннсть усх видв прац. Смт розрзня квалфковану й просту працю зазнача, що квалфкована праця в одиницю часу створю бльш цнност, нж праця проста, неквалфкована. У Смта переплелись дв точки зору на цннсть субктивна обктивна. Субктивна поляга в тому, що, на його думку, робтники оцнюють свою працю як жертву, як позбавлення свободи вдпочинку. Разом з тим праця оцнються Смтом обктивно як основа багатства.

Проте саму працю вн не аналзу як субстанцю вартост, а зверта основну увагу на мнову вартсть, тобто кльксну сторону вартост. У трактуванн теор вартост Смт не був послдовним. Вн заявля, що трудова теоря справедлива лише для раннього, примтивного суспльства. Коли ще праця не була подлена, вона могла служити основою для обмну. З розвитком розподлу прац ситуаця змнються. По-перше, обмн ста необхдним, тому що дозволя одержувати

потрбн товари. По-друге, як зазнача Смт, багатство особи визначаться його можливстю одержувати проекти чужо прац в обмн на свй продукт. За цих умов мнова цннсть товару для товаровиробника буде визначатись клькстю чужо прац, яку вн може одержати в обмн на одиницю свого товару. Товаровиробник, обмнюючи свй товар на якийсь нший, одержу, з, власною оцнкою, бльше прац, нж вдда. Те ж саме вдбуваться з протилежною стороною. Тобто кожний учасник обмну одержу бльше прац, вдносно

свох можливостей по виробництву одержуваного товару, нж вдда. Тут ми знову зустрчаймось з поняттям субктивно цнност, проте виводиться вона Смтом не з принципу корисност, що було властивим австрйськй школ, а принципу прац. Отже, перше з поставлених питань Смт виршу однозначно. Основу цнност товару становить праця, уречевлена в товарах, як одержують шляхом обмну на даний товар.

Як же виршу Смт друге завдання, тобто питання про складов частини цни товару На перший свтогляд, нелогчною сама постановка такого питання. Дйсно, про як складов частини цни може йти мова, якщо вона визначаться працею Справа в тому, що до цього Смт розглядав обмн товарв у простому товарному виробництв, де виробники обмнюються працею, уречевленою в товарах. В умовах капталзму вдбуваться обмн живо уречевлено прац.

Робтники виступають як продавц товару робоча сила, а капталсти як його покупц. Щоправда, Смт вважав, що робтники продають свою працю, яка, як нш товари, ма дйсну номнальну цну. Фактично йдеться про номнальну реальну заробтну плату. За цих умов, пише Смт, порушуться закон екввалентного обмну. Робтник вдда бльше живо прац, нж одержу уречевлено.

Цннсть, яку робтник дода до матералв, зводиться до двох частин заробтно плати прибутку капталсту. Це дв складов частини цнност. Третьою складовою у Смта виступа рента. Отже, як пише Смт, три першооснови всякого доходу, як всяко мново цнност, це заробтна плата, прибуток рента. Таким чином, цннсть Смт визнача доходами. Вс три види первсного доходу заробтна плата, прибуток рента мають дину цннсну субстанцю працю, уречевлену

в товарах, як одержують шляхом обмну. Слд мати на уваз, писав Смт, що дйсна цннсть всх рзних складових частин цни вимрються клькстю прац, яку може купувати або яку може мати в розпорядженн кожна з них. Праця вимрю цннсть не лише т частини цни, яка зводиться до прац, а й тих частин, що приходяться на ренту прибуток. Визначення цнност сумою доходв свдчить про те, що Смт, проявивши генальну непослдовнсть, заклав основи

теор факторв виробництва, яка в XIX ст. стала пануючою. Щодо третього завдання, яке виршу Смт, то воно зводиться до зясування причин вдхилення ринково цни вд природно. Природна цна у Смта це, по сут, грошовий вираз цнност. Природна цна включа повну величину ренти, прац прибутку. Причому йдеться не про фактичну величину складових цни, а про х середню норму.

Ринкова цна та, за якою продаться товар. Смт детально аналзу фактори, як впливають на вдхилення ринковоi цни вд природно. В умовах природного стану вльно конкуренц ринок працю як свордний регулятор природного руху товарних потокв до сталоi ринково рвноваги. Попит пропозиця виступають як фактори встановлення ринково цни. Людське втручання у вигляд рзного роду привлев, монополii регламентв порушу природний стан. Воно, пише Смт, приводить часто до результатв, протилежних тим, на як розраховували, стриму зростання

продуктивност прац. Щоправда, якась група або клас можуть одержати вигоду вд такого втручання, проте вона все одно виявиться шкдливою з точки зору стратегчного завдання економчного зростання. Отже, Смт знову звертаться до принципу природно свободи, до д невидимо руки. Класи доходи. Смт прямо зазнача, що три складов цни види доходв трьох рзних категорй персонфкованих економчних функцй, що вдповдають трьом факторам виробництва прац, капталу земл.

Власники кожного з цих факторв утворюють вдповдн класи найманих робтникв, пдпримцв землевласникв. Це основн класи суспльства, х доходи первинними. Вс нш групи прошарки отримують вторинн доход, як виступають результатом перерозподлу. Заробтна плата це продукт прац, природна винагорода за працю. В умовах, коли виробник працю власними засобами виробництва на свой земл, вн одержу повний продукт прац. В умовах капталзму найманий робтник отриму лише частину цнност, яку праця дода до матералу, що

обробля, ншу частину одержу власник капталу як прибуток. Отже, Смт не робив рзниц мж доходом простого товаровиробника найманого робтника розрзняв х лише кльксно. Смт визнача нормальний рвень заробтно плати клькстю засобв снування робтника його см. А Петт заробтну плату зводив до фзичного прожиткового мнмуму. Нормальний рвень заробтно плати пдтримуться стихйним ринковим механзмом залежить вд попиту пропозиц

на ринку прац. Зниження заробтно плати до фзичного мнмуму загрожу робтникам вимиранням. А значне пдвищення виклика зростання народжуваност, отже, збльшення пропозиц робочо сили на ринку посилення конкуренц. А це, зрештою, веде до зниження заробтно плати. Значну роль у встановленн заробтно плати Смт вдводить капталстам, як мають переваги перед робтниками. Вони можуть, пише Смт, змовитись мають можливсть очкувати сприятливих умов найму робочо сили, чого

позбавлен робтники. Смт був прихильником високо заробтно плати вважав, що вона сприятиме зростанню продуктивност прац. Прибуток у Смта ма трудову субстанцю. Вн писав, що цннсть, яку робтники додають до матералв, зводиться до двох частин, одна з яких оплачу х винагороду, а друга прибуток х наймача на весь авансований ним фонд матералв заробтно плати В даному раз прибуток виступа як рзниця мж заново створеною вартстю заробтною платою. Тобто фактично мова йде про додаткову вартсть.

А прибуток це результат неоплачено прац. Смт виступа проти тверджень тих, хто назива прибуток платою за працю по нагляду управлнню. Цей прибуток, зазнача Смт, не схожий на оплату прац, вн ма нш начала визначаться величиною капталу, що застосовуться у виробництв. Розмр прибутку визначаться розмром капталу. А це означа, що Смт розгляда прибуток як породження всього капталу, як результат продуктивност капталу.

Прибуток виступа в нього як винагорода капталста за працю та ризик. Отже, непослдовнсть у розумнн вартост у Смта цннсть позначились на трактуванн прибутку. Вн у Смта виступа то як породження прац, то як результат функцонування капталу. З прибутку Смт виводить процент як похдний прибуток. Величина процента його рух у нього слдують за величиною норми прибутку, яка з розвитком промисловост

Ц торгвл ма тенденцю до зниження. Зниження норми прибутку, а отже, процента Смт розгляда як прояв економчно розвинутост здоровя нац, як забезпечуються природним порядком. Йому протид будь-яка монополя. Тому Смт виступа як непримиримий супротивник всякого роду монопол привлев. Земельна рента у Смта це плата за користування землею. причиною вн назива приватну власнсть на землю. Смт вдрзня ренту вд орендно плати, в яку включаться процент на вкладений каптал.

Рента, пдкреслю вн, не повязана з витратами капталу, оскльки х, як правило, здйсню орендар. Що ж до землевласника, то вн користуться вигодами капталовкладень, тому що при вдновленн орендного договору вимага пдвищення плати. Джерело ренти Смт визнача по-рзному. Виходячи з позицй трудово теор вартост, вн ренту, як прибуток, розгляда як вдрахування вд прац робтника. нше трактування походження ренти повязане у Смта з його теорю витрат виробництва.

Рента в цьому випадку виступа як природна винагорода за користування землею, подбно до того, як прибуток природною винагородою за каптал, а заробтна плата природною цною прац. Рента поряд з прибутком заробтною платою форму цннсть. А це означа, що земля поруч з працею джерелом цнност. Проте рента вдрзняться вд нших цноутворюючих факторв прибутку заробтно плати.

Вона не зумовлена жодною жертвою як праця й каптал боку власника земл. Вдрзняться рента вд прибутку заробтно плати Це складова цни. Останн конституюють цну, а рента виступа як функця цни. Рента, писав Смт, входить до складу цни продукту накше, нж заробтна плата прибуток. Висока або низька заробтна плата прибуток на капталу причиною високо або низько цни бльший чи менший

розмр ренти результатом останньо. у Смта елементи фзократичного трактування земельно ренти. Вiн виступа як результат д сил природи, як землевласник нада у користуванн фермеру. Працю в сльському господарств вн вважав бльш продуктивною, тому що тут разом з людиною працю природа. Рзн трактування сут прибутку ренти не викликали у Смта сумнвв, вн використову з рзною метою то для пдтвердження тези про працю, як основне мрило вартост,

то для аналзу розподлу реалзовано мново цнност товару мж основними класами буржуазного суспльства. Смт бачив вдмнност в родючост мсцерозcташуванн длянок земл аналзував х вплив на величину ренти. Розгляда вн також залежнсть ренти вд капталовкладень. Проте у Смта нема розумння понять диференцйно абсолютно ренти. Разом з тим вн визнача монопольну ренту хоч не вжива цього термну, яка виника тод, коли кльксть земл,

яка може бути пристосована пд яку-небудь особливу культуру, занадто незначна для задоволення дйсного попиту. Оплачу споживач. Вчення про продуктивну й непродуктивну працю. Смт, на вдмну вд попередникв, не обмежуться галузевим визначенням продуктивно й непродуктивно прац. У нього продуктивною будь-яка праця, незалежно вд того, де вона застосовуться. Проте у Смта визначаться рархя галузей стосовно х продуктивност.

На перший план вн ставить сльське господарство, потм промисловсть торгвлю. Але не це головне в його вченн про продуктивну й непродуктивну працю. Смт визнача продуктивну й непродуктивну працю не лише залежно вд того, де вона застосовуться, а й вд того, що вона виготовля. В нього два пдходи до визначення продуктивно й непродуктивно прац. Перший пдхд цннсний. Продуктивною працею та, що створю цннсть.

Непродуктивна праця цнност не створю. Так, праця мануфактурного робтника дода цннсть матералам, як вона обробля. В той же час праця домашнього слуги нчому не дода цнност. На купвлю продуктивно прац витрачаться каптал, а непродуктивно доход. Другий пдхд у визначенн продуктивно й непродуктивно прац повязуться з матералзацю, уречевленням. Продуктивна праця праця робтника, яка закрплються реалзуться в якому-небудь предмет або товар, що придатний

на продаж. А праця слуги не закрплються не реалзуться в товарах. Його послуги зникають в момент х надання. Згдно з таким визначенням продуктивно прац вся сфера нематерального виробництва оголошувалась непродуктивною. До ц сфери Смт вдносить дяльнсть держави, чиновникв, церкву, армю, флот тощо. Визначення продуктивно й непродуктивно прац Смтом суперечлив.

Якщо взяти простого товаровиробника, то вн виготовля товари, але не приносить капталсту прибутку. Отже, його праця за одню ознакою продуктивною, а за другою непродуктивною. У Смта його вчення про продуктивну й непродуктивну працю займа значне мсце, тому що вн з зростанням продуктивно прац повязував зростання нацонального багатства крани тому енергйно наполягав на скороченн непродуктивно прац. Такий пдхд Смта до визначення продуктивно й непродуктивно прац був пдданий критиц

багатьма його сучасниками, як ширше трактували продуктивну працю. Економсти класично школи сприйняли такий пдхд. З певним зауваженням сприйняв його Маркер Каптал, Смта це головна рушйна сила економчного прогресу. Пд капталом розум запас продукц, що приносить прибуток або за допомогою якого працею створюються нов блага. Запаси певно особи, писав вн, дляться на дв частини.

Та частина, вд яко вона чека одержати дохiд, називаться капталом. Друга частина це та, яка йде на безпосередн споживання. Каптал вн подля на основний оборотний. До основного капталу вн вдносить машини рзн знаряддя прац, промислов торговельн будвл, склади, будвл на ферм, покращення земл розчистка, осушення, внесення добрив, людський каптал капталзована цннсть придбаних корисних здбностей усх мешканцв або членв суспльства.

Вднесення Смтом людського капталу до основного правомрно виплива з того, що каптал у нього це виготовлен матеральн ресурси, а здбност робтникв до прац також виготовлен за допомогою використання матеральних ресурсв. Включення до основного капталу трудових навичок здбностей робтникв здйснював ще Петт. Смт, оголошуючи здбност, навички капталом, робив висновок, що робтник, крм звичайно заробтно плати за звичайну працю, одержить вдшкодування витрат на навчання прибуток на них.

У К. Маркса, як побачимо дал, мовиться про те, що квалфкована робоча сила ма вищу вартсть. Оборотний каптал у Смта складаться з грошей, запасв продовольства, запасв сировини напвфабрикатв, а також готово продукц, що перебува на складах в магазинах. Подл на основний оборотний каптал Смт застосову до будь-якого капталу, незалежно вд сфери його використання. Рзницю мж ними вн бачить в тому, що перший приносить прибуток, не вступаючи в обг не змнюючи власника,

а другий приносить доход тльки за допомогою обгу змни власника. Основний каптал формуться поповнються за рахунок оборотного. Вн не може приносити доход без допомоги оборотного. Спввдношення мж основним оборотним капталом, пдкреслю Смт, неоднакове в рзних галузях виробництва. Мету функцонування капталу

Смт тракту позасторично. Вн писав, що дину мету призначення як основного, так оборотного капталв становить збереження збльшення запасв, що призначаються для безпосереднього споживання. Великого значення Смт надавав нагромадженню капталу. Це, по сут, основна дея прац Смта. Вн ставить завдання не лише дослдити природу причини багатства народв, а й зясувати питання щодо зростання нацонального багатства.

Зростання доходу капталу означа зростання нацонального багатства. Отже, економчне зростання Смт повязу не лише з зростанням доходу, а й з нагромадженням капталу. Нагромадження капталу у Смта результатом ощадливост. Ощадливсть капталств збльшу фонд, призначений для утримання продуктивних робтникiв. Збльшення числа останнх веде до зростання цнност, що додаться оброблюваним продуктам.

Рчний продукт нац, робить висновок Смт, може бути збльшений лише за рахунок зростання клькост продуктивних робтникв пдвищення продуктивност прац працюючих. Зростання продуктивност прац Смт повязу з застосуванням машин, механзмв, що потребу додаткових капталв. Вартсть засобв виробництва вн включа як четверту частину в цну кожного окремо взятого товару окремого капталста. Що ж до вс товарно маси всього класу капталств, то в мнову цннсть включаються лише три частини

заробтна д плата, прибуток рента. Виходить, що цннсть рчного продукту суспльства складаться лише з доходв. Проте це не зовсм так. Такий пдхд Смта до визначення мново цнност сукупного суспльного продукту в марксистськй лтератур одержав назву догми Смта. Смта звинуватили в тому, що вн виключа перенесену вартсть з вартост сукупного продукту. Смт виходить з того, що матеральн витрати перенесена вартсть становлять чись доходи, отриман на попереднх стадях виробництва, можуть бути розкладен на доходи.

Такий пдхд спрощував аналз теор вартост. Догма Смта по суп виршувала ту ж складну теоретичну проблему у визначенн вартост, що й марксистське вчення про двостий характер прац конкретна праця переносить вартсть зречевлено прац, абстрактна створю нову. Марко, аналзуючи положення Смта про зведення рчного продукту до суми доходв, показав, що воно ма сенс або при повному абстрагуванн вд фактору часу, або при аналз формування вартост продукту за досить тривалий перод.

Для короткого промжку часу формула Смта непридатна, тому що у вартост такого продукту завжди частка, яка не розпадаться на доходи цього року, а вдшкодову вартсть засобв виробництва, як були на початку року. Зауваження цлком слушне. Проте ця частка вдносно невелика порвняно з усм рчним обсягом матеральних витрат можна не брати до уваги. Якщо з точки зору кльксно характеристики догма Смта ма вади, то практична цннсть надзвичайно велика. не випадково вона використовуться на

Заход в багатьох видах економчного аналзу. Крм того, аналзуючи догму Смта, слд враховувати, що вн чтко розрзня валовий чистий доход нац. Пд валовим доходом вн розум весь рчний продукт крани. Чистий доход це нова цннсть, яка лишаться псля вдшкодування основного й оборотного капталу. Отже, рчний продукт прац земл крани длиться на фонд вдшкодування капталу фонд доходв платникв капталу

земл. Праця продуктивних робтникв оплачуться з фонду вдшкодування. Джерелом зростання капталу висипають прибутки. Смт пдрахував, що фонд вдшкодування капталу в багатих кранах бльший абсолютно, в дол валового продукту, нж у бдних. Це означа, робить висновок Смт, що бльша частина валового продукту йде на утримання продуктивно прац, що, в свою чергу, веде до зростання багатства. Роблячи пдсумок, слд зазначити, що заслуга

Смта поляга не лише в тому, що вн поклав початок систематизованому викладу полтично економ Смт пдкреслив значення особистого нтересу як рушйно сили прогресу в умовах, коли всм забезпечен однаков можливост для його прояву. Коли ж власний нтерес намагаються реалзувати за рахунок нших, вн набува несприятливого для суспльства значення. Ринковий механзм встановить гармоню лише тод, коли вн буде включений у вдповдн правов та нституцональн рамки. Англйський сторик економчно думки

М. Блауг писав, ,що Смту нема рвних н у XVIII, н навть у XIX ст. вдносно глибокого проникнення в суть економчного процесу, економчно мудрост