Кримські гори як фізико-географічнийрайон. Основні екологічні проблеми
Кримськігори знаходяться на півдні Кримського півострова і простягаються від мису Ілліна сході до мису Херсонес на заході. Довжина гірської системи 150 км, ширина всередній частині — 50—60 км. Гірська споруда являє собою північну частинумегантиклінорію, південне крило якого по тектонічних розломах опустилось підрівень Чорного моря.
/>
Рис.1Південний берег Криму
Набудову поверхні Кримських гір впливають тектонічні процеси, літологія гірськихпорід, екзогенні процеси. Орографічно тут чітко виділяються три гірські пасма: Головне(найвище), Внутрішнє, Зовнішнє і поздовжні зниження між ними. Максимальнівисоти Головного пасма досягають 1545 м (г. Роман-Кош), 1540 м (г. Демір-Капу),1525 м (г. Еклізі-Бурун). До Південного берега Криму воно обривається стрімкимивапняковими схилами. Внутрішнє і Зовнішнє пасма поступово знижуються впівнічному напрямку. Утворення пасом і міжпасмових знижень зумовленосклепінчастим підняттям Кримських гір, інтенсивним ерозійним розчленуванням вантропогені. У межах Кримського мегантиклінорію виділяються Качинський (напівнічному схилі), Південнобережний і Туакський антиклінорїі (на південномусхилі). Вони розділяються синкліноріями Південно-Захід-ного і Східного Криму. Впівденно-східній частині Криму знаходяться Судацький синклінорій та Судацько-Карадазькаскладчаста система.
Геологічна будова Кримських гір
Особливістюгеологічної будови Кримських гір є наявність таврійських флішових порід —глинистих сланців, пісковиків верхньотріасового і нижньоюрського віку, щовідслонюються, складених вулканічними породами — лавами, у долинах річок,підніжжі Головного пасма. На породах таврійського флішу залягають вапняки,мергелі та глини середньо- та верхньоюрського віку. Антиклінорії Качинський, щознаходиться у верхів'ях річок Бельбек, Кача та Альма, Південнобережний наділянці Ялта — Форос, Туакський — між Гурзуфом і Судаком складені вулканічнимипородами — лавами, туфітами, туфобрекчіями, великими напівлаколітами (Аюдаг,Кастель, Плакка) та ін. Судацько-Карадазька складчаста система розбита наокремі блоки, характеризується численними насувами. Тут знаходитьсясередньоюрський вулканічний масив Карадаг, складений лавами, спілітами,ліпаритами, дацитами, туфобрекчіями, трасом, кератофірами та іншими породамипотужністю до 800 м. Судацький синклінорій (Судак — Карадаг) збудованийсередньо- і верхньоюрськими глинистими, пісковиковими і конгломератовимипородами, серед яких є вапнякові масиви верхньої юри (гори Сокіл, Караульна таін.). Північний схил Головного пасма, Внутрішнє і Зовнішнє пасма складеніверхньомезозойськими, палеогеновими і неогеновими породами. Головне пасмоприурочене до Південно-Західного і Східного синкліноріїв, збудованих потужноютовщею верхньоюрських брекчієподібних і рифових вапняків, мергелів, пісковиків.У будові Східного синклінорію важливу роль відіграють також крейдові йпалеогенові відклади.
Табл.1
Найвищівершини Кримських ГірНайвищі вершини Висота над рівнем моря (м) Роман-Кош 1545 Демір-Капу 1540 Зейтин-Кош 1537 Кемаль-Егерек 1529 Еклізі-Бурун 1527
Гірськіпередгірні пасма Криму являють собою куести з характерною для них асиметрієюсхилів: південні — урвисті, скелясті, з гребенеподібними вершинами, а північні— пологі, розчленовані річковими долинами. Середні висоти Внутрішнього пасма(куести) — 500 м, Зовнішнього — 250 м. Міжпасмові зниження мають неоднаковуширину: між Головним і Внутрішнім вона змінюється від 2—3 до 15—20 км, міжВнутрішнім і Зовнішнім пасмами — 3—5 км. Річкові долини в передгір'яхканьйоноподібні, а в міжпасмових зниженнях — широкі й терасовані.
УКримських горах спостерігаються залишки двох поверхонь вирівнювання: верхня, звідмітками 1250—1400 м, що має досереднеоміоценовий час; та нижня, з відмітками500—1000 м сарматського віку. Наявність цих поверхонь впливає на особливостіландшафтної структури вершин Кримських гір.
Помітнуроль у формуванні рельєфу Кримських гір відіграють сучасні фізико-географічніпроцеси, зокрема ерозійні. На південному схилі Головного пасма розвиваються зсувній обвальні процеси. Повсюдне поширення карбонатних порід, тріщини і розломи вних, розчленованість рельєфу, достатня кількість опадів зумовили інтенсивнийрозвиток карсту й утворення різноманітних карстових форм: понор, лійок, карів,колодязів, шахт, печер, гротів.
Кліматичні умови
ПоложенняКримських гір на півдні висунутого майже на 200 км від материкової частини вЧорне море півострова, на північній периферії субтропічного поясу, близькість(порівняна) Середземного моря, будова й орієнтація гірських пасом зумовлюють своєрідністьїх кліматичних умов. Ця територія є на 1,5—3,0° теплішою порівняно змісцевостями, які знаходяться на відповідних широтах у континентальних умовах.Характерна особливість — збільшення кількості сонячного світла з висотою,наприклад у Нікітському саду вона становить 2287 годин, а на Карабі-яйлі — 2453годин на рік. Річна сума сонячної радіації становить 5120 (Ялта) — 5310 МДж/м2(Чорноморське), при цьому 60 % її — це пряма сонячна радіація. Річнийрадіаційний баланс на Південному березі Криму становить у середньому 2430Мдж/м2. При цьому основні суми сонячної радіації та радіаційного балансуреєструють протягом весняно-літнього періоду, коли внаслідок поширеннятропічних повітряних мас у Криму переважає сонячна погода.
Восінньо-зимовий період спостерігається хмарна погода, пов'язана з циклонічноюдіяльністю на полярному фронті. У цей час випадає основна маса опадів,переважно у вигляді дощу. Річні суми опадів у передгір'ях становлять 500—600мм, а на гірських вершинах — 900—1100 мм. Стійкий сніговий покрив утворюєтьсялише в горах. На Південному березі Криму його не буває, хоча сніг випадаєщорічно. Гірське пасмо захищає Південний берег взимку від холодних північнихповітряних мас, тому повітря потрапляє сюди після проходження над морем або увигляді фенових потоків внаслідок перевалювання через Головне пасмо. Найчастішефени трапляються вдень і тривають від кількох годин до 2—3 діб. Важливу роль уформуванні клімату відіграє бризова циркуляція, зумовлена термічнимиконтрастами суші й моря протягом теплого періоду. Вдень спостерігаєтьсяморський бриз, вночі — береговий. У горах виявляються гірсько-долинні вітри:вдень вони дмуть до гір, вночі — навпаки. У деяких місцях денний морський бризпоєднується з долинним вітром, а нічний бриз — із гірським, що приводить допосилення вітрової діяльності. Клімат Південного берега Криму субтропічнийсередземноморський. Його формування пов'язане з тропічними повітряними масамиатлантичного походження влітку та восени і повітрям помірних широт морського іконтинентального походження взимку і навесні. Через переважання циклонічноїдіяльності взимку тут добре виявлений зимовий максимум атмосферних опадів іспостерігається більше днів з опадами. Середні місячні температури взимкустановлять +2...+4 °С, а влітку — понад +23 °С. Абсолютний мінімум температурив Ялті -15 °С, а в східних районах -20 °С, що свідчить про ймовірність різкихпохолодань у цихканьйонах. Літожарке і посушливе, випаровуваність скрізь перевищує суму опадів.
Режимвипадання атмосферних опадів визначає характер поверхового і підземного стоку.У живленні річок велику роль відіграє підземний стік. Запаси підземнихформуються на яйлинських масивах Головного пасма внаслідок поглинаннякарстовими порожнинами талих снігових вод за відсутності поверхневого стоку.Північні схили гір дренуються річками льма, Кача, Бельбек, Чорна, Салгир.Остання є найдовшою в Криму 32 км; разом з притоками Зуєю, Бурульчею, ВеликоюКарасівкою має площу басейну 4010 км2). Середні багаторічні витрати цих річок становлять1,5—2,0 м3/с, максимальні — 118—220 м3/с У верхів'ях к створено водосховищадля водопостачання населених пунктів, річки південного схилу Кримських гір —короткі, порожисті, русла заповнені уламками гірських порід, басейни їхневеликі. Під час злив влітку в долинах річок, балках та ярах південного схилуутворюються селеві потоки великої руйнівної сили. На деяких річках південногосхилу утворились водоспади: Учансу на однойменній річці, Джур-Джур на р.Улу-Узень Східний.
Ґрунт
Різноманітністьґрунтоутворюючих порід, зміна кліматичних умов у зв'язку з висотою та експозицієюсхилів і пов'язана з цим зміна рослинності та характеру денудаційних процесівзумовили мозаїчність ґрунтового покриву. В поширенні ґрунтів і рослинності назагальному вертикально-поясному фоні спостерігають-відмінності між південним іпівнічним схилами, західними і східними районами. У передгір'ях розвинулисьчорноземи на карбонатних, делювіальних щебенистих та глинистих відкладах, чорноземисолонцюваті на глинистих породах. Щільні породи залягають з глибини 60—100 см.Ґрунти щебенюваті, вміст гумусу — 3,5—4,0%. Чорноземи солонцюваті поширені в міжгірськихдолинах. На схилах і плато, складених вапняками, сформувалисьдерново-карбонатні й перегнійно-карбонатні (на північних схилах) ґрунти.Профіль їх малорозвинений, характеризуються карбонатністю і високоюскелетністю. Під суми лісами і чагарниками розвинулись бурі гірсько-лісостеповікоричневі ґрунти. Перші колись перебували під лісовою рослинністю. Зміна її настепову і чагарникову, що відбулася під впливом господарської діяльностілюдини, є причиною остепнення цих унтів. Вони мають високу скелетність,потужність ґрунтового профілю невелика (60—80 см), вміст гумусу — до 5 %.Коричневі ґрунти сформувались під ксерофітними розрідженими лісами, за значноїучасті степової рослинності. На схилах Головного пасма розвинені бурі гірсько-лісові й дерново-буроземні ґрунти.Вершини яйлинських масивів вкриті гірсько-лучними та гірсько-степовимиґрунтами.
Флора і фауна
УКримських горах представлена майже вся флора півострова: з 2433 видів більшість поширені угорах. Вважають, що гірська кримська флора є частиною флори Середземномор'я іналежить до Середземноморської лісової області. Лісистість становить 32 %.Найбільшу лісом покриту площу займають дуб (64 %), бук (15 %), граб і сосна (по6,3 %). На північному макросхилі розвинулися пояси лісостеповий, дубових лісів,буково-грабових лісів, на південному схилі — приморських чагарників таялівцево-дубових лісів, лісів із сосни кримської, буку, сосни звичайної.Верхній рослинний пояс утворюють яйлинські лучні степи.
Уфауні Кримських гір представлені різноманітні види тварин, серед них:благородний олень, козуля, кабан, звичайна і мала буро-зубки, білка, кам'янакуниця, борсук, кажани. З орнітофауни характерні сойки, чорні дрозди,вівчарики, зяблики, канюки, яструби, сови, зустрічаються орли-могильники ічорні грифи. З плазунів слід назвати мідянку, кримського гекона, жовтопузика,леопардового полоза; із земноводних — квакшу звичайну; з членистоногих —скорпіона, сколопендру, фалангу; є різноманітні цикади, москіти та ін. Упівострівній фауні Кримських гір є близькі види, що належать доСередземноморської зоогеографічної підобласті.
Основні екологічні проблеми
Екологічнаситуація АР Крим на сьогодні є надзвичайно складною: зростає забрудненняземельних ресурсів, повітряного басейну, водних ресурсів, деградують лісовіресурси тощо, внаслідок чого підвищується захворюваність корінного населеннярегіону і знижується привабливість Криму для рекреантів.
Особливозабрудненими є земельні ресурси. Зазначимо, що широке застосуванняотрутохімікатів у сільському господарстві, використання застарілихсільськогосподарських технологій зумовлюють не тільки забруднення земельнихресурсів, але й активно погіршують якість вирощуваних у Криму продуктівхарчування, що може спричинити захворювання не тільки місцевого населення, алей завдати шкоди здоров’ю відпочиваючих. Загальноукраїнська тенденціяперевищення смертності над народжуваністю теж має місце в Криму і багато в чомузумовлена вказаними тенденціями.
Більшістьпідприємств використовують застарілі технології, які зумовлюють не тількизабруднення довкілля, але й являють загрозу для здоров’я і навіть життя їхпрацівників. На кінець 2002 р. тільки в промисловості АР Крим налічувалося27,5% працівників, які працювали в умовах, що не відповідаютьсанітарно-гігієнічним нормам.
Зазначимо, що вКриму видобуток сировини здійснюється переважно відкритим способом, що завдаєнепоправної шкоди природному середовищу. Наприклад, інтенсивні гірські розкопкивже багато років ведуться в гірському Криму. Околиці Балаклави залишені безлісів і перетворені на свого роду «місячні ландшафти». Поки що вдається недопустити розробки флюсових вапняків на горі Гасфорта в басейні ріки Чорноїбіля Севастополя, про які тривалий час ведуться розмови на різних рівнях.
/>
Рис. 2. Викидишкідливих речовин
У цьому регіоні,що зазнав величезного антропогенного навантаження (особливо у воєнні роки),украй небажано скорочувати чудом збережені природні ландшафти. Це дивовижнемісце: гора знаходиться в буферній зоні Байдарського заказника, масив обмежуєвихід холодного повітря з Байдарської долини (і якщо зрізати гору, то змінитьсямісцевий клімат як у самій Байдарській долині, так і в низинах ріки Чорної). Нагорі Гасфорта після Кримської війни 1854-1855 р. було поховання солдатів зІталії, що не тільки становить історичний інтерес, але і викликає паломництвоіноземних туристів. На жаль, у цих місцях використовується вибухова технологія,яка застосовується переважно на кар'єрах, забруднюючи повітряний басейн і тимсамим знижуючи якість кліматичних лікувальних ресурсів.
В останні рокинаведена ситуація загострилася у зв’язку з тим, що ряд приватних фірм,підприємств і організацій, які сформувалися в 90-х роках і зацікавлені вшвидкому збагаченні, накопиченні капіталу, практично нехтували дотриманнямприродоохоронного законодавства. Відбувалося захоплення земель, здійснюваласярозробка нових кар’єрів з видобутку будівельних матеріалів, частішали випадкисамовільного вирубування лісів і лісозахисних смуг, через що руйнувалисяландшафти, а в результаті виникло декілька конфліктних екологічних зон, зонекологічної напруги та екологічної кризи в АР Крим.
Зрослозабруднення повітря, поверхневих і підземних вод від перенасичення регіонувеликою кількістю автомобілів з поганими технічними характеристиками. Довкіллязабруднювалося продуктами згоряння автомобільного палива (свинець, чадний газ,двооксид сірки та ін.) як внутрішнього так і транзитного транспорту (див. табл.2).
У даний часспостерігається транспортне перевантаження південного берега Криму. Інтенсивнийтранспортний рух призвів до забруднення прилеглої території важкими металами.За умов наявних екологічних проблем у Криму плани розвитку транспорту іпромисловості без використання надсучасних технологій, безумовно, послаблятьекологічний потенціал даної території. Проте існуюче нетерпіння в суспільствіщодо розвитку регіону може зумовити швидке введення промислових і транспортнихсистем без досить глибокого екологічного обґрунтування та з мінімальнимивитратами на охорону навколишнього середовища.
Надзвичайносильно забруднені і водні ресурси Криму. Згідно з офіційними довідковимиджерелами, в даний час населення і господарство Криму споживають приблизно 3000млн. куб. м води на рік, у тому числі: в комунальному господарстві й напобутові потреби — 190, в сільському господарстві — 2500, в промисловості — 250. Із загальної кількості води, що споживається, приблизно 2400 млн. куб. мнадходить з Північно-Кримського каналу і понад 500 млн. куб. м – води рік тапідземні води. При цьому спостерігається дефіцит води. Фахівці стверджують, щодефіцит води в цьому регіоні сформований штучно: по-перше, вода використовуєтьсянеекономно і неефективно, по-друге, в регіоні набрали розвитку водоємкі галузісільського господарства (значна частка води використовується для зрошення,відтак при поливі втрачається до 50% використовуваної води). Неодноразовоконстатувався також той факт, що на сьогодні відсутній повноцінний розрахунокзатрат і доходів, пов’язаних з поливним землеробством. У наявних розрахунках,як правило, не враховано те, що в результаті розвитку поливного сільськогогосподарства значні площі земель підтоплені, відбувається вторинне засолення,дегуміфікація (вже є оприлюднені розрахунки, що за останні 20-25 років вмістгумусу в ґрунтах зменшився з 2,9% до 2,5%), а також те, що відбуваєтьсяопріснення Сиваша — унікальної гідросистеми, яка містить надзвичайно цінніресурси для хімічної промисловості та рекреації. Якщо до сказаного додати, щовода Північно-Кримського каналу суттєво змінила природну гідрологічну рівновагув АР Крим, наслідки чого проявилися ще не до кінця, то доцільність подальшогорозвитку поливного господарства видається сумнівною. Адже очевидними є збитки,які виникають в результаті підтоплення земель та погіршення їх екологічногостану, крім того, постійно зростають витрати, необхідні для підтримкифункціонування каналу.
Зазначимо, що вКриму забруднена значно більша частина підземних вод, ніж в Україні загалом.Незважаючи на це, в регіоні ще є великі запаси підземних вод доволі високоїякості.
Забрудненнястічних вод значною мірою пов'язане з застарілими очисними спорудами та їхмалим обсягом очищення, недосконалими технологіями промислових підприємств,відсутністю зливної каналізації в містах, що при їх поганому благоустроїприводить до виносу в море забруднень з вулиць міст і приміських шосе.
Стічні водизабруднюються і в результаті невирішеного питання утилізації твердих побутовихвідходів. Так, наприклад, у районі Ялти за санітарно-гігієнічними правилами єнедопустимим влаштування смітників, оскільки забруднені води з них проникають упідземні горизонти, дуже швидко досягають прибережних вод поверхневим шляхом.
Висновки.
Найближчим часомекологічна ситуація АР Крим може погіршитися, адже на сьогодні розглядаютьсятакі варіанти розвитку Криму, серед яких — розвиток цього регіону яктранспортно-комунікаційної території, яка спеціалізуватиме на перевезеннівантажів: нафти (танкерні перевезення російської і казахстанської нафти зНоворосійська), вугілля, цементу й інших видів вантажів. Щоб пожвавитиавтомобільні транзитні перевезення, планується будівництво великого порту уДонузлаві та моста через Керченську протоку тощо. Також планується розгортаннявидобутку газу і нафти в акваторії Азовського моря.
Використаналітература та інші джерела:
1. ЗаставнийФ.Д. Географія України: У 2-х книгах. − Львів: Світ, 1994. − 472с., іл.
2. Маринич О.М.,Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник. − К.: Т-во «Знання»,КОО, 2003. − 479 с.
3. http://www.crimeasights.com/
4. http://www.crimea-portal.gov.ua/
5. http://www.lib.ua-ru.net/