Розміщення країни визначається її економіко-географічним й геополітичним положенням.
Економіко-географічне положення (ЕГП) країни визначається її розміщенням щодо інших держав, з якими вона має економічні й культурні зв’язки.
Геополітичне (Політико-географічне – ПГП) положення країни – це розміщення країни щодо інших держав з погляду її загальнополітичних, економічних й військово-стратегічних інтересів, їхньої масштабності, надійності, перспективності.
Глобальне геополітичне положення України характеризується безліччю особливостей. Це витікає перш за все з великої різноманітності і складності політико-географічної ситуації у сучасному світі, наявність глобальних політико-географічних і економіко-географічних структур, нових тенденцій світового розвитку, глобального розподілу політичних і економічних інтересів, суперечностей і сил.
Геополітичне положення характеризується за такими показниками:
1. Місцем країни на політичній карті світу
2. Віддаленістю від економічних центрів і транспортних шляхів економічних угрупувань
3. Участю у військово-політичних та політико-економічних організаціях, міжнародних потоках товарів, капіталів, людей, інформації
4. Положенням зовнішніх джерео ировини, їх віддаленість та різноманітність
5. Рівнем розвитку країн-сусідів.
Україна розташована в Північній півкулі, на материку Євразія, у центрально-східній частині Європи. Площа України — 603,7 тис. км2. І за цим показником Україна – найбільша держава Європи. За кількістю населення (більше 46,67 млн. осіб на 01.12.2006 р.) Україна поступається Німеччині, Італії, Великобританії, Франції. Майже 68 % населення проживає в містах, 32 % — у сільській місцевості.
Положення території України в системі географічних координат фіксується координатами її крайніх точок, протяжністю території із заходу на схід та з півночі на південь.
Крайня північна точка території України знаходиться на державному кордоні з Російською Федерацією біля с. Грем'яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області й має координати 52° 22' північної широти і 33° 11' східної довготи. Крайньою південною точкою на суші є мис Сарич у Криму з координатами 44° 23' північної широти і 33° 44' східної довготи. Крайня західна точка знаходиться біля м. Чоп Закарпатської області та має координати 48° 05' північної широти і 22° 08' східної довготи. Крайня східна точка фіксується на околиці с. Червона Зірка Міловського району Луганської області, її координати 49° 15' північної широти і 40° 05' східної довготи.
Протяжність території між крайніми точками з півночі на південь становить 893 км, а із заходу на схід — 1316 км. Географічний центр України знаходиться на північно-східній околиці районного центру смт. Добровеличківки в Кіровоградській області. Тут встановлено символічний знак (1990), який має координати 48° 23' північної широти і 31° 10' східної довготи. На території України знаходиться географічний центр Європи: це село Ділове Закарпатської області. Україна розташована в Центральній і Південно-Східній Європі у безпосередній близькості від більшості країн, з якими вона має інтенсивні транспортно-економічні зв'язки. Україна займає південний захід Східноєвропейської рівнини, частину Карпатського гірського пасма під назвою Українські Лісисті або Східні Карпати та Кримські гори. На півдні Україна омивається Чорним та Азовським морями.
Положення України дає їй можливість інтеграції в міжнародні системи колективної системи безпеки в Європі, які засвідчили свою миролюбивість та ефективність. Входження до таких систем разом з цивілізованими країнами Заходу значно покращило б становище України на міжнародній арені.Разом з тим Україна як член Співдружності Незалежних держав (СНД) зберігає добросусідські відносини з колишніми членами СРСР.
Україна має кордони з країнами Європейського Союзу(ЄС) та Організації Північноатлантичного договору (НАТО), що сприяє покращенню ЕГП й ПГП України.З 2008 року Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ). Всі аспекти такого кроку заслуговують на окрему тему. Велике значення для України має розповсюдження української діаспори у різних частинах світу. Через представників української діаспори відбувається культурний обмін України з багатьма країнами світу.
До країн-сусідів України першого порядку слід віднести: Російську Федерацію, Білорусь, Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію, Молдову, а також через Чорне море — Болгарію, Туреччину, Грузію. До суміжних країн 2-го порядку можна віднести більшість країн-членів СНД, а також Німеччину, Австрію, країни колишньої Югославії, Чехію, Литву, Латвію, Естонію та Фінляндію.
Розміщення України в південно-східній частині Центральної Європи на перехресті важливих торгівельних шляхів сприяє розвитку господарства і суспільно-політичних відносин, посиленню її економічних і культурних зв'язків з іншими народами.
Вигоду економіко-географічного положення України визначаються насамперед, сприятливими природніми умовами, різноманітними ресурсами, а також сусідством з багатьма розвиненими країнами, особливо Західної Європи. Відстані будь-якого економічного центру України від економічної осі країн Західної Європи та умовного економічного центру ЄС Страсбурга ніде не перевищують 2000 км. Разом з тим переваги від економіко-географічного, так і транспортно-географічного положення України сьогодні використовуються поки що мляво.
Через Україну проходить дев'ять залізниць, а також важливі автомобільні магістралі, що з'єднують Росію з країнами Європи. Сьогодні Україна не має достатньої кількості європейського рівня автомобільних шляхів, так само як не мас достатньої кількості міжнародних аеропортів та сучасної ринкової інфраструктури.
Україна має необхідні передумови для розвитку морських сполучень. З географічним положенням України пов'язана її роль морської держави з морськими портами Середземноморського басейну, виходом через Босфор, Дарданелли, Суецький канал, Гібралтар до Світового океану. Це дає можливість Україні розвивати морегосподарський комплекс, використовувати океанічні ресурси, мати доступ до них відповідно до норм міжнародного права. Водними артеріями Дніпра і Дунаю Україна зв'язана з багатьма європейськими країнами. Басейн Дніпра каналами з'єднується із Західною Двіною через Березинську водну систему, з Німаном через Дніпро-Німанський канал, з Віслою — Дніпровсько-Бузьким каналом. Цим забезпечуються економічні зв'язки з Білоруссю, країнами Балтії, Польщею.
Дунай і його судноплавні притоки течуть через територію семи європейських країн. До того ж відстань багатьох країн незначна: морем від Одеси до Констанци (Румунія), наприклад,— 180 км, від Одеси до Варни (Болгарія) — 340 км, від Одеси до Стамбула (Турецька Республіка) — 630 км. Розгалужена мережа Дунаю та її судноплавних приток у східній частині Західної Європи та у Центральній Європі сприяє зростанню річкових імпортно-експортних перевезень через названі водні магістралі.
У геополітичному положенні щодо сусідів другого порядку важливими є такі особливості:
1) Чітко визначити всіх сусідів другого порядку складно. Наприклад, якщо Чорне море вважати межею, то Грузія є сусідом першого порядку, а якщо визначати сусідство по суші, то вона вже не безпосередній, а опосередкований сусід;
2) Серед «сусідів» є країни, дуже близькі по відстані, як Чехія і Австрія, і дуже далекі, як Монголія або Північна Корея, вплив яких на геополітичне положення України майже не відчувається;
3) деякі сусіди другого порядку визначають не стільки сусідське, скільки регіональне геополітичне України. Це стосується перш за все Німеччини і Китаю;
4) на кількість і віддаленість сусідів другого порядку значний вплив робить Росія, особливо обширність її території. Внаслідок цього Україна не має окрім неї сусідів на півночі, північному сході і сході.
Але як зазначалося вище, серед сусідів другого порядку необхідно виділяти Австрію, Чехію, Болгарію, Грузію і Казахстан.
Австрія і Чехія — центральноєвропейські країни, колишні складові частини Австро-Угорщини, з якими особливо тісні історико-культурні зв'язки має Західна Україна. Дві інші — Болгарія і Грузія — причорноморські, по суті, є безпосередніми сусідами, оскільки між ними і Україною немає ніяких територіальних бар'єрів. Проте існують проблеми сумісного використання рекреаційного потенціалу, портової інфраструктури і тому подібне.
Нарешті, Казахстан — молода держава, відокремлена від України великими просторами Росії. Його геопросторове ставлення до України формується під впливом двох чинників:
а) У Казахстані проживає багато українців (896 тис. чіл. у 1989 р.), які переїхали сюди порівняно недавно (депортація, переселення на цілину), поселилися переважно в північній степовій зоні і ще не всі адаптувалися (частина з них може повернутися до України);
б) Казахстан багатий корисними копалинами, особливо рудами, кольоровими і рідкоземельними металами, яких потребує індустрія України. Тому Україна зацікавлена, щоб її взаємини з цією державою були як можна кращими.
В глобальному геополітичному положенні України слід брати до уваги її просторове відношення до великого масиву країн третього світу. Загалом це країни субтропічних і екваторіальних зон. До недавнього часу більшість з них називали країнами, що розвиваються. Це надзвичайно різноманітна і велика група країн. Сюди входять такі поєднання держав, як «нові індустріальні країни» (НІК) — Сінгапур, Республіка Корея, острівний Китай (Тайвань) і навіть Таїланд, а також країни-експортери нафти (ОПЕК) — Алжир, Кувейт, Саудівська Аравія, Венесуела і др.; блоки і співдружність країн: Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація американських держав (ОАД), Асоціація держав Південно-східної Азії (АСЕАН).
Країни «третього світу» є величезною глобальною зоною політичної нестабільності. В значній мірі це пов'язано з недавнім колоніальним минулим, початковими етапами становлення їх державної незалежності, зокрема, в Африці і Азії межі сучасних держав успадковані від колишніх колоній, що часто не відповідає етнічному складу населення і є причиною напруженості, конфліктів і воєнних дій і вносить значну частку непередбаченості до геополітичних процесів країн «третього світу».
В той же час ці країни знаходяться у великій економічній і політичній залежності від високорозвинених країн Америки, Європи і Азії (Японія). Утворилася величезна вісь геополітичної напруженості — Північ-Південь. У конкретнішому виразі — це декілька осей: Північна і Південна Америка, Європа-Африка і Передня Азія, Японія – Південно-Східна і Південна Азія. Україна розташована на північному фланзі другої з них. Тому найбільш вірогідною сферою її геополітичних інтересів на «третьому світі» повинні стати країни Передньої Азії і Африки, які просторово знаходяться до неї ближче за всіх. При цьому необхідно врахувати, що ці групи країн є також зоною американських і західноєвропейських військово-стратегічних і економічних інтересів.
Більшість країн «третього світу» мають специфічну демографічну обстановку — швидкий приріст населення, що випереджає темпи економічного розвитку. У свою чергу, це веде до зростання соціальною, а отже, і політичній напруженості як усередині окремих країн «третього світу», так і між ними і високо і середньорозвиненими країнами, до яких відноситься Україна. Тому без урахування цієї ситуації не можна визначити і глобальне геополітичне положення України щодо країн цієї групи.
Слід мати на увазі також глобалізацію мусульманського чинника. Це стосується політичних аспектів мусульманського фундаменталізму, зміцнення військово-політичної могутності країн, де даний чинник грає провідну роль (Іран, Ірак, Пакистан) і тому подібне В Україні глобальне мусульманство має потенційні умови розповсюдження через Крим (татарське населення конфесійний є мусульманським). В майбутньому глобалізації мусульманства сприятиме зосередження в багатьох країнах Близького і Середнього Сходу нафти, і їх експансія до Європи, в т.ч. і до України, що разом з позитивними може мати і негативні наслідки.