Військовий інститут внутрішніх військ МВС України
Кафедра соціально-гуманітарних наук
Курсова робота
з навчальної дисципліни: Теорія і практика виховної роботи
Тема: „Профілактика позастатутних взаємовідносин у військовихколективах”
Виконав: курсант 111 групи
Харченко Сергій Сергійович
Керівник: старший викладач, полковник
Іллюк Олександр Олександрович
Харків — 2009
Зміст
Вступ
Перше питання. Вимоги КВВ і статутівЗбройних Сил України щодо формування статутних взаємовідносин середвійськовослужбовців
Другепитання. Практика роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносин упідрозділі
Висновки
Література
Вступ
Важливим аспектом служби є військова дисципліна.Вона визначає не тільки зовнішні вчинки і дії військовослужбовців, а й упорядковуєїх психічну діяльність, робить внутрішнє зібраними, організованими. Вимоги дисциплінирозповсюджуються на спілкування в/с забезпечують чіткість службових і не службовихконтактів, упорядкованість взаємовідносин. Якість і стан взаємовідносин у підрозділіу великій мірі залежить від того, якими нормами керуються в/с, вступаючи в службовічи особисті контакти, які традиції діють в цій сфері життя колективу. Взаємовідносинив/с є суттєвими факторами зміцнення дисципліни. Вони будуються на основі статутнихположень, регулюються ними.
Статутні взаємовідносини, як один із засобів підвищеннябойової готовності, наповненні глибоким змістом конституційного обов‘язку щодо захистуУкраїнської держави, представляють собою важливу ланку впливу людського факторуна успішне виконання кожного учбового і бойового завдання. В цьому їх суть і великезначення.
Статутними прийнято називати такі взаємовідносиниу військових колективах, які повністю відповідають вимогам військових статутів ЗбройнихСил України. Але характеристика суті статутних взаємовідносин цим не вичерпується.Важливо мати на увазі, що в них виражається єдність відносин загальноприйнятих вдемократичному суспільстві і специфічних, притаманних в/с.
Загальні обов‘язки збройних захисників Батьківщинивключають в себе одне з головних положень: свято і непорушно підтримувати Конституціюта закони України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінноі чесно виконувати військовий обов‘язок.
Основою підтримання статутних взаємовідносин євисока національна та державна свідомість військовослужбовців, глибоке розумінняними свого патріотичного обов'язку, безмежна відданість Українському народу.
В статутах знаходять своє вираження ідеали демократіїта гуманізму, загальнолюдські моральні цінності, наші національні звичаї та традиції,
Як бачимо, наша мораль увібрала в себе норми поведінкилюдей і відношення між ними, які формувались в процесі встановлення демократичногосуспільства, в ході багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність.Так мораль, закріплюючись у свідомості кожного військовослужбовця, стає важливимідейним стрижнем статутних взаємовідносин.
Важливими специфічними принципами, які визначаютьхарактер взаємозв'язків і взаємодії військовослужбовців в повсякденній обстановціта під час виконання службово-бойових завдань, є єдиноночальність та субординація.
Перше питання. Вимоги КВВ і статутів ЗбройнихСил України щодо формування статутних взаємовідносин серед військовослужбовців
Важливим аспектом служби є військова дисципліна.Вона визначає не тільки зовнішні вчинки і дії військовослужбовців, а й упорядковуєїх психічну діяльність, робить внутрішньо зібраними, організованими. Вимоги дисциплінирозповсюджуються на спілкування військовослужбовців, забезпечують чіткість службовихі неслужбових контактів, упорядкованість взаємовідносин. Якість і стан взаємовідносину підрозділі значною мірою залежить від того, якими нормами керуються військовослужбовці,вступаючи в службові чи особисті контакти, які традиції діють у цій сфері життяколективу. Взаємовідносини військовослужбовців є суттєвим фактором зміцнення дисципліни.Вони будуються на основі статутних положень, регулюються ними.
Статутні взаємовідносини як один із засобів підвищеннябойової готовності наповнені глибоким змістом конституційного обов’язку щодо захистуУкраїнської держави, представляють собою важливу ланку впливу людського факторана успішне виконання кожного учбового і бойового завдання. У цьому їх сутність івелике значення.
Статутними прийнято називати такі взаємовідносиниу військових колективах, які повністю відповідають вимогам військових статутів ЗбройнихСил України. Однак характеристика сутності статутних взаємовідносин цим не вичерпується.Важливо мати на увазі, що в них виражається єдність відносин, загальноприйнятиху демократичному суспільстві й специфічних, притаманних військовослужбовцям.
Загальні обов’язки збройних захисників Батьківщинимістять одне з головних положень: свято і непорушно додержувати Конституції та законівУкраїни, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесновиконувати військовий обов’язок.
позастатутний військовий колектив військовослужбовець
Основою підтримання статутних взаємовідносин євисока національна та державна свідомість військовослужбовців, глибоке розумінняними свого патріотичного обов’язку, безмежна відданість Українському народові.
У статутах знаходять своє вираження ідеали демократіїта гуманізму, загальнолюдські моральні цінності, національні звичаї та традиції.
Як бачимо, наша мораль увібрала в себе норми поведінкилюдей і стосунки між ними, які формувалися в процесі становлення демократичногосуспільства, у ході багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність.Така мораль, закріплюючись у свідомості кожного військовослужбовця, стає важливимідейним стрижнем статутних взаємовідносин.
Важливими специфічними принципами, які визначаютьхарактер взаємозв’язків і взаємодії військовослужбовців у повсякденній обстановціта під час виконання службово-бойових завдань, є єдиноначальність та субординація.
Сутність принципу єдиноначальності полягає в такому:
наділення командира (начальника) розпорядчою владоюстосовно підлеглих і покладення на нього персональної відповідальності перед державоюза всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
надання командирові (начальникові) права одноособовоприймати рішення, віддавати накази;
забезпечення виконання зазначених рішень (наказів),виходячи з усебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутівЗбройних Сил України.
Командир як єдиноначальник тісно пов’язаний з особовимскладом, виявляє постійну турботу про підлеглих, стежить за точним дотриманням нимислужбових обов’язків і стоїть на сторожі їх законних прав. У своїй роботі командирспирається на громадські організації та актив, повною мірою використовує їх впливна військовослужбовців в інтересах підвищення якості бойової і гуманітарної підготовкиособового складу, зміцнення військової дисципліни.
Службово-посадові взаємовідносини військовослужбовціввизначаються відносинами субординації. Вона відображає повноту виконання військовослужбовцямистатутних вимог:
хто має право віддавати накази;
кому зобов’язаний підкорятися військовослужбовець;
який порядок виконання розпоряджень і доповідіпро їх виконання;
яка форма звернення військовослужбовців одногодо іншого.
Дотримання принципу субординації дає можливістьбудувати взаємовідносини у військовому колективі на основі суворого статутного положення,згідно з яким начальники мають право віддавати підлеглим накази і розпорядження,добиватись їх виконання. Підлеглі зобов’язані бездоганно підкорятися начальнику.
Велику роль у встановленні статутних взаємовідносинміж військовослужбовцями відіграє військове товариство. Статут внутрішньої службипропонує військовослужбовцям “поважати бойові та військові традиції, допомагатиіншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від учиненняпротиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини”. Військове товариствояк моральний регулятор життя колективів підрозділів виявляється у різних формах.Найбільш характерні з них — взаємна виручка в бою, вимогливість, взаємодопомогау навчанні і службі, наслідування прикладу кращих.
Серед факторів, які визначають характер взаємовідносину військових колективах, особлива роль належить індивідуальним особливостям військовослужбовців.Справа в тому, що незважаючи на наявність у військовослужбовців багатьох спільнихознак, кожний із них залишається по-своєму неповторною особистістю зі своїм характером,темпераментом, певними здібностями, колом інтересів, які, звичайно ж, впливаютьна взаємовідносини членів військового колективу.
Цей вплив може носити як позитивну, так і негативнуспрямованість. Треба пізнати індивідуальність військовослужбовця, врахувати ті йогоособливості, які виявляються у процесі формування статутних взаємовідносин. Тількиза цієї умови можливо попередити порушення військової дисципліни, пов’язані з відхиленнямивід статутних норм поведінки. Цього вміння якраз і не вистачає багатьом молодимкомандирам і начальникам у роботі щодо зміцнення статутних взаємовідносин.
Характеристика статутних взаємовідносин буде неповною,якщо не сказати про форми звернення військовослужбовців один до одного. Правильнимиє лише ті звернення, що відповідають букві і духу статутів. Вони лежать в основіяк навчальної, так і службово-бойової діяльності військовослужбовців. У неслужбовийчас (в години дозвілля, в домашній обстановці) звернення військовослужбовців одиндо одного носять характер неофіційних міжособистих зв’язків. Ці зв’язки диктуютьсявзаємними інтересами, потребами в обміні інформацією, особистими симпатіями. Найчастішенеофіційні міжособисті відносини будуються у процесі проведення культурно-виховноїта просвітницької роботи, в ході індивідуальної виховної роботи, організації дозвілля.
Важливим показником впливу виховної роботи на формуваннястатутних взаємовідносин є характер міжгрупових і міжособових зв’язків. Він виявляєтьсяв тому, які питання обговорюють військовослужбовці, якими обмінюються новинами,як оцінюються вчинки і проступки. Адже залежно від усього цього йде якісне корегуванняхарактеру взаємовідносин. Проведені дослідження і практика виховної роботи показують,що повідомлення військовослужбовцям нових відомостей про командирів, товаришів послужбі, як правило, призводять до якісних змін взаємовідносин у військових колективах.Так, повідомлення про те, що в складній ситуації командир виявив мужність і самовладання,сприяє підвищенню авторитету офіцера, посилює його вплив на формування статутнихвзаємовідносин людей. У свою чергу, розповіді солдат, сержантів про те, як вонижили і працювали до служби в армії, допомагають усім скласти більш повне враженняпро кожного, сприяють згуртуванню військового колективу.
Дієвість роботи, спрямованої на формування статутнихвзаємовідносин, підвищується, якщо мається високий авторитет тих, хто її проводить:командира, заступника командира з виховної роботи, активу. Наскільки авторитетноює та чи інша людина, можна судити за багатьма ознаками: по тому, як її слухають,як реагують на пропозиції та вимоги, як виконують вказівки чи рекомендації.
Правильні статутні взаємовідносини залежать відбагатьох обставин. Наприклад, одна справа, коли суворому статутному порядку у казармі,чіткій внутрішній службі, зразковому утриманню бойової техніки надають значеннялише під час перевірок та інспекцій. І зовсім інша — якщо статутний порядок стаєнормою повсякденного життя особового складу.
Сформувати колективну морально-психологічну настановуна обов’язковість повсякденного підтримання статутного порядку — завдання не просте.Проте, якщо командир, офіцер-виховник, усі офіцери підрозділів змогли добитися цього,то статутні взаємовідносини стають непорушним правилом життя кожного військовослужбовця.
Без розкриття видів статутних взаємовідносин, якіформуються між військовослужбовцями у процесі службово-бойової діяльності та повсякденногожиття, характеристику об’єктивних та суб’єктивних факторів, що визначають природуі складники цих взаємовідносин, не можна вважати повною.
Основними видами взаємовідносин є:
нормативно-вольові;
пізнавальні;
емоційні.
Сутність нормативно-вольових взаємовідносин у тому,що військовослужбовці будують свої стосунки, керуючись вимогами законів Українита військових статутів. Взаємовідносини, про які йде мова, виступають як норми поведінки,які необхідно виконувати: військовослужбовець постійно знаходиться в межах вимогвійськових статутів і регулює свою поведінку, керуючись їх положеннями. Виконаннявимог статуту, як правило, вимагає вольової мобілізації. Нормативна вимога і самоконтрольповедінки стають невід’ємними від статутних взаємовідносин. Накопичуються духовнісили, підвищується роль функції самоаналізу, самовимогливості. Тим самим військовослужбовецьспонукає себе і своїх співслужбовців дотримуватися взаємовідносин, визначених військовимистатутами.
Сутність пізнавальних взаємовідносин полягає втому, що в процесі виконання службово-бойових завдань та у повсякденному житті увійськовослужбовців удосконалюються знання бойової техніки і зброї, в результатічого закріплюються навички виконання військових статутів, які регламентують весьнавчальний процес та вимоги до взаємовідносин людей у колективі. Будучи мимовільним,процес пізнання є відображенням природної допитливості всіх військовослужбовців.Тому командири не повинні бути байдужими до того, чим цікавляться підлеглі. Їх повинніхвилювати питання військової служби чи особисті інтереси, які відволікають військовослужбовціввід посадових турбот і справ.
Управління пізнавальними взаємовідносинами стаєоднією з головних виховних функцій. Щоб реалізувати цю функцію на практиці, необхідноуважно вивчати коло безпосередніх інтересів кожного з підлеглих, наполегливо шукатишляхи об’єднання їх за інтересами. З цією метою в підрозділах можуть створюватисягуртки за інтересами. Це можуть бути гуртки любителів техніки, книголюбів, меломанів.
Прагнення до пізнання об’єднує військовослужбовців,формує у них здорові моральні взаємовідносини. Між ними йде обмін політичною, службовою,побутовою інформацією. Взаємне збагачення відомостями про життя і службу суттєвосприяє згуртуванню військовослужбовців і колективу в цілому, розвитку свідомих основзміцнення військової дисципліни.
У житті військових колективів велике значення маютьемоційні взаємовідносини. Контакти людей у військовому, як і у будь-якому колективі,завжди забарвлені певними почуттями: задоволення, оптимізму, вдячності чи, навпаки,тривоги, образи, напруження, пригнічення. Емоційне забарвлення взаємовідносин людей- явище природне. Воно відіграє суттєву роль у зміцненні серед військовослужбовціввійськової дисципліни, сприяє її стабілізації чи, навпаки, призводить до порушеннявизначених норм взаємовідносин.
Емоційні взаємовідносини найбільш повно виявляютьсяв ситуації духовного підйому, а також різкої зміни обстановки: успішного завершенняскладного завдання чи непередбаченої невдачі, інших подій.
Емоційний бік взаємовідносин завжди позначаєтьсяна вчинках і діях військовослужбовців. Тому командири та їх заступники з виховноїроботи прагнуть спрямовувати взаємовідносини особового складу в напрямку позитивнихемоцій. Так, готуючись до розбору ситуації, для якої характерна емоційна напруженістьу взаємовідносинах, офіцери повинні знаходити аргументи та факти, які б підтримувалиу військовослужбовців прагнення добиватися високих показників у службово-бойовійдіяльності, навчанні та зміцненні військової дисципліни. У таких випадках аналізуютьсяне якості людей, а допущені ними помилки. Обговорюються шляхи подолання стресівв майбутньому.
Формування і підтримання у військовому колективістатутних взаємовідносин — процес безперервний.
Ключовим складником особливих, притаманних тількиармії взаємовідносин є право начальника віддавати підлеглому накази, які той зобов’язанийбеззастережно виконувати.
Абсолютну необхідність такого роду взаємовідносинміж начальниками і підлеглими визначає військова організація. Для неї характернийсуворий розподіл функцій, прав і обов’язків. Сутність військових організацій — забезпеченняшвидкого збору необхідної бойової інформації, прийняття найбільш раціонального рішення,узгодженість дій усіх ланок, мобілізація зусиль багатьох людей в інтересах досягненняпоставленої мети. Неухильне виконання військових статутів сприяє посиленню бойовоїготовності кожного підрозділу, зміцненню військової дисципліни.
Не менше значення для підвищення ефективності навчаннята виховання має сувора підпорядкованість. Вона гарантує вироблення єдності дій,єдиного розуміння змісту команд і розпоряджень, які віддаються командиром. Сувороїпідпорядкованості вимагає і навчальний процес. Бездоганне підпорядкування підлеглихкерівнику занять у ході навчань, тренувань дисциплінує військовослужбовців, впливаєна їх взаємовідносини. Офіцер, прапорщик, сержант (керівник занять чи тренування)- це людина, якій підкоряються, у якої вчаться тому, як треба будувати взаємовідносинизі старшими і з підлеглими.
Найбільш характерними ознаками підлеглості є:
право командира наказувати і віддавати розпорядження;
обов’язкова особиста відповідальність начальникаперед законами за відданий наказ чи розпорядження;
беззастережна необхідність чіткого виконання наказів,розпоряджень і вказівок начальників;
систематичний контроль, перевірка виконання відданихнаказів і розпоряджень.
Ці ознаки взаємовідносин підлеглості, як правило,швидко засвоюються військовослужбовцями і приймаються ними як обов’язкові нормислужбових взаємовідносин.
Більш складною залишається, так би мовити, психологічнасторона підлеглості. Вона нерідко стає складною проблемою у роботі щодо формуванняв колективі статутних взаємовідносин. Справа в тому, що вчинками і діями військовослужбовцякерує не один, а декілька мотивів: військовий обов’язок, особиста користь, симпатії,вдячність, антипатії.
Боротьба мотивів — явище природне. Важливо тільки,який мотив є головним у визначенні дійсного змісту відданих розпоряджень і самідії щодо виконання цього розпорядження. Якраз тут має велике значення міра усвідомленнякомандиром і підлеглим вимог військових статутів про порядок підпорядкування. Командир,віддаючи розпорядження, повинен клопотати не за особистий інтерес, а за інтересиукраїнської держави. Це стосується і підлеглого, який ці розпорядження виконує.
Якщо офіцер діє з позиції статутів, якщо його помисламикерують почуття обов’язку, прагнення згуртувати підлеглих для досягнення головноїмети, навчальної чи бойової, то і результат загальних зусиль буде високий, стабільний.Якщо ж командир керується марнославством, то це неминуче негативно відіб’ється навзаємовідносинах підлеглості і на результатах діяльності всього колективу.
Особиста відповідальність як правова, так і моральнанорма взаємовідносин військовослужбовців означає усвідомлення ними суспільного значеннярішень, вчинків, дій. Вона постійно засвоюється військовослужбовцем і стає своєріднимрегулятором статутних взаємовідносин у підрозділі.
Поряд із високою відповідальністю командира завіддане розпорядження і дії особового складу важливим елементом статутних взаємовідносинє обов’язковість виконання наказів командирів і начальників. Значення цієї правовоїі моральної норми в житті військовослужбовців очевидне. Воно є основою взаємовідносинпідлеглості.
Однак мотив беззастережної підлеглості не означаєсліпого, бездумного підпорядкування. В межах вимог військових статутів військовослужбовецьмає свободу дій. На цій основі активізуються здібності військовослужбовців. Кожнийвчинок зважується на терезах совісті, честі, обов’язку і гідності захисника Вітчизни.Це сприяє виконанню вимог статутів про систематичність перевірки і контроль виконаннярозпоряджень.
Передовий досвід формування статутних взаємовідносинсформував ряд правил безпосереднього контролю: контролювати головне, а не частковіявища; зберігати за підлеглим право на самостійність у діях від початку до кінця,а також право на виправлення помилок; максимально об’єктивно оцінювати взаємовідносини,які склались між командирами і підлеглими.
Систематичність перевірки і контроль виконаннязавершуються певними висновками. Зробити їх іноді складно. В оцінках повинні правильноспіввідноситись зусилля і дії людей з особистою думкою командира. Об’єктивність,вимогливість і самокритичність завжди сприяють встановленню правильних, принциповихвзаємовідносин між перевіряючими і перевіряємими, а підсумки служать інтересам справи.
Розвитку взаємовідносин підпорядкованості сприяєоперативна доповідь про виконання наказу чи розпорядження командира. Нечітка і неправдивадоповідь про виконання є однією з головних причин недисциплінованої поведінки. Фактислужбової нечіткості чи неправильності доповіді може привести до обману багатьох,а тим самим понизити бойову готовність.
Право оцінки діяльності підлеглих реалізуєтьсякомандиром через дисциплінарну практику. Вона активно сприяє формуванню статутнихвзаємовідносин.
Дуже важливою умовою є об’єктивність оцінок поведінкиі результатів діяльності підлеглих. Тут неприпустимі упередженість і тенденційність.Визначальними повинні бути результати навчання чи службово-бойової діяльності.
Суттєвим фактором розвитку морально зрілих взаємовідносинє своєчасність дисциплінарного впливу. Практика підтверджує, що статутні взаємовідносиниформуються швидше, якщо заохочення оголошується одразу після того, як підлеглі досягливисоких результатів в службово-бойовій діяльності. Стягнення ж стає більш дієвимякщо воно оголошується без поспіху.
Досвід свідчить, що неможливо проводити виховнуроботу, спрямовану на формування статутних взаємовідносин між військовослужбовцями,без глибокого знання їх особливостей, рис характеру, здібностей. Причому, вивченняособового складу повинно вестись не від випадку до випадку, не від одного службово-бойовогозавдання до другого, не від правопорушення до правопорушення, тому, що особистістьвійськовослужбовця не є незмінною.
Вивчення якостей особистості військовослужбовців,які проявляються у взаємовідносинах, повинно бути в центрі уваги кожного командира.Адже у взаємовідносинах яскравіше всього виражаються всі якості військовослужбовця:направленість, характер, темперамент, здібності. Загальні позиції світосприйняття,ідеали, духовні і матеріальні потреби зближують військовослужбовців.
Риси характеру військовослужбовців, здібності,їх темперамент накладають неповторний відбиток на морально-психологічний кліматколективу, динамізм і емоційність взаємовідносин в ньому.
Особистість військовослужбовця постійно оцінюєтьсяколективом. Щирість чи фальшивість відносин, висока професійна грамотність чи легковажнепрагнення показати себе, свідома дисциплінованість чи тимчасове підлаштування підстатутні вимоги, з метою отримання особистої вигоди, неодмінно помічаються, формуютьсяколективні позиції до цього військовослужбовця. Хочемо ми цього чи ні, а оціночніхарактеристики переносяться у суспільну діяльність, відбиваються на авторитеті суджень,вчинках військовослужбовця.
Великий вплив на статутні взаємовідносини здійснюєколективний настрій, авторитет посадових осіб і груп військовослужбовців. Під впливомгромадської думки відбувається усвідомлення необхідності статутних взаємовідносин.
Жорстка взаємозалежність виробленої колективноїоцінки будь-якої події і дій в рамках цієї оцінки викликає гостру потребу у вивченніпроцесу формування громадської думки.
Виділяють три етапи формування колективної оцінки.
На першому етапі відбувається неофіційне, первиннеобговорення нової інформації в малих групах військовослужбовців, які користуютьсяособливою довірою;
На другому етапі відбувається більш широке, алетаке ж неофіційне обговорення нових відомостей, які підтверджують чи виключаютьдостовірність первинної інформації;
Третій етап характеризується офіційним обговореннямважливої для колективу інформації і прийняттям колективного рішення. В якості керівникаобговорення виступає командир. На цьому етапі офіційна позиція керівників може іне збігатись з офіційною позицією тих військовослужбовців, які склали свою думкущодо питання, яке обговорюється на основі попередньо отриманої інформації. Носіїпервинної, неофіційної інформації, прагнучи зберегти свій авторитет, намагаютьсявідстоювати свої позиції, вступають у дискусії, показуючи, що їх позиції більш правильніабо багатозначно відмовчуються.
При вирішенні питань, які пов’язані з управліннямгромадською думкою в інтересах формування статутних взаємовідносин, спираються нависновки психологічної науки і передової практики. Суть цих висновків зводитьсядо наступного:
процес формування громадської думки здійснює активнийвплив на взаємовідносини членів військового колективу. Уже на першому етапі її зародженнянеобхідно турбуватись про те, щоб вихідна інформація була об’єктивною, не викликаларізноманітного її тлумачення, неправильних суджень;
важливо приймати мірива, які б виключали появув колективі неправдивої інформації про переміщення людей, про втручання в їх взаємовідносини,про настрій особового складу, його морально-психологічний стан. Слід мати на увазіособливо негативні наслідки такої інформації на формування громадської думки, якщоїї розповсюджує недисциплінований військовослужбовець чи негативно спрямована групавійськовослужбовців;
пропозиції, що стосуються формування статутнихвзаємовідносин і зміцнення військової дисципліни, повинні попередньо оцінюватиськомандирами, їх заступниками з виховної роботи, активом. Єдине розуміння пропозицій,про які йде мова, є важливою передумовою цілеспрямованого розвитку громадської думкиі її наступного активного впливу на зміцнення статутних взаємовідносин;
сформована колективна думка постійно підтримуєтьсясистемою статутних вимог.
Силу колективного впливу відчуває на собі коженвійськовослужбовець. До колективних форм впливу, перш за все, відносяться психологічнезараження, тиск та схвалення.
Так психологічне зараження частіше всього приймаєформу демонстрації доцільності прийнятих в колективі особливостей взаємовідносин.Будучи усвідомленою і признаною декількома військовослужбовцями, традиційна формавзаємовідносин постійно розповсюджується в ширину і глибину, захоплюючи в сферусвого впливу все більше число членів військового колективу.
Психологічний тиск виступає у вигляді вимоги діятитільки певним чином, а не інакше. У результаті члени колективу потрапляють під своєріднийпсихологічний прес і в силу цього корегують взаємовідносини з товаришами, підлеглимиі начальниками.
Схвалення стилю взаємовідносин посилює прагненняособистості дотримуватись того стилю, який сформувався в даному колективі, спонукаєдіяти в рамках прийнятої колективом установки.
У свою чергу особистість також може впливати наколектив, на стиль взаємовідносин, який у ньому склався. Зайняти певну, але обов’язковопринципову позицію, признати її правильність, спираючись на об’єктивну оцінку обстановки,особистість спонукає і колектив. Під впливом сили доводів однієї людини відбуваєтьсяуточнення чи зміна колективних орієнтацій щодо питань, наприклад, подальшого зміцненнявійськової дисципліни.
Важливим фактором, що впливає на закріплення статутнихвзаємовідносин між військовослужбовцями є схильність більшості з них до наслідуванняавторитетній особистості чи авторитетним діям групи осіб.
Характер взаємовідносин військовослужбовців регламентуєтьсявійськовими статутами. Їх авторитет безперечний, тому, що спирається на багатийдосвід і висновки військової науки. Він визнається всіма військовослужбовцями. Алевід визнання авторитету статутів за формою до пунктуального їх наслідування у взаємовідносинахшлях дуже великий. Кожний військовослужбовець проходить такий шлях по-своєму, стверджуючисьі перемагаючи, засмучуючись і допускаючи помилки. Під впливом цього процесу формуєтьсяреальний ступінь авторитетності статутних положень, як норми взаємовідносин військовослужбовців.
Авторитет, як соціально-психологічне явище, маєряд складових. Перша — це авторитетність військових статутів, друга — авторитетпосади і військового звання, третя — авторитет особистості військовослужбовця. Кожнаіз названих складових відіграє чималу роль в характері взаємовідносин членів військовогоколективу. Особливо велике значення має авторитет особистості. У ній відображаютьсяі посадові обов’язки, і права, і індивідуальна оцінка військовослужбовцем сутностівимог статутів про взаємовідносини у військовому колективі. Від міри відповідностідій і вчинків військовослужбовців вимогам військових статутів залежить статутнийавторитет взаємовідносин.
Взаємне визнання справедливості цілей і дій в рамкахвимог військових статутів, повнота знань статутів і міцність ідейних та моральнихпозицій є важливими умовами високого авторитету статутних взаємовідносин, в яківключені військовослужбовці.
Показником авторитетності статутних взаємовідносинє:
схожість оцінок морально-психологічних якостейвійськовослужбовців у офіційній і неофіційній обстановці;
глибоке усвідомлення підлеглими сутності статутнихвимог, які пред’являються командиром, начальником;
емоційна стабільність міжгрупових і міжособистихконтактів військовослужбовців;
постійна вимогливість до підлеглих і турбота проних;
чітка організація служби, підтримання статутногопорядку.
Висновок по першому питанню. Психологія військового колективу накладає свій відбиток на взаємовідносиниміж військовослужбовцями. Управління психологією військового колективу забезпечуєактивне використання соціально-психологічних явищ в інтересах формування статутнихвзаємовідносин і зміцнення військової дисципліни. На формування статутних взаємовідносину підрозділах великий вплив здійснюють мікрогрупи. Якщо ці групи негативної спрямованості,то вони стають джерелом позастатутних взаємовідносин. Такі групи інтенсивно впливаютьна військовослужбовців, які не признають і уникають виконання норм взаємовідносин,які культивують члени неформального негативного об’єднання. Це і веде до конфлікту.
Друге питання. Практика роботи щодо попередженняпозастатутних взаємовідносин у підрозділі
Позастатутні взаємовідносини — негативні соціально-психологічніявища. До них відносять будь-які посягання військовослужбовців на гідність та праваособистості.
Про наявність в підрозділах позастатутних взаємовідносиннайчастіше свідчать такі ознаки:
напруженість у відносинах між молодими солдатамита військовослужбовцями старших призовів;
моральний та фізичний тиск, погрози, шантаж;
глумління та знущання над товаришами по службі,фізичні образи;
наявність у підрозділі негативних явищ, прізвиськ;
пасивність у спілкуванні, замкнутість, відокремленістьмолодих військовослужбовців від інших у вільний час, святкові та вихідні дні;
вимагання грошей, продуктів харчування, особистихречей, предметів обмундирування;
несення бойової служби молодими військовослужбовцямина найбільш віддалених постах, виконання ними важливих господарських робіт, праннята чистка чужих предметів одягу;
розміщення новачків у казармі на другому ярусіліжок, під час шикування — в першій шерензі, “добровільний" перегляд кінофільмівта телепередач на незручних місцях;
слідування у солдатську їдальню в перших шеренгахстрою, а повернення в спальне приміщення після прийому їжі — в останніх;
наявність у молодих солдат предметів військовогообмундирування, які раніше були в користуванні;
громадська пасивність, відсутність бажання бутиу міському звільненні чи культпоході;
спроби приховування різних травм, в тому числіі під час медичних оглядів та інше;
примусове виконання за інших військовослужбовціврізноманітних робіт тощо.
Із усієї різноманітності проблем нестатутних взаємовідносинособливо виділяється “дідівщина”. Зводити все до “дідівщини”, звичайно, недостатньо,а боротися лише з нею — безглуздо, бо її нерідко заміняють аналогічні по суті процесипосягань.
Необхідність усунення і профілактики позастатутнихвзаємовідносин усвідомлюється всім керівним складом внутрішніх військ МВС України.При всій різноманітності точок зору по цьому питанню, є одна спільна, яка об’єднуєвсі позиції — намагання осмислити і розв’язати проблему позастатутних взаємовідносин.
У внутрішніх військах МВС України діє наступнанормативно-правова база щодо профілактики нестатутних взаємовідносин серед особовогоскладу:
Концепція виховної роботи у Збройних Силах та іншихвійськових формуваннях України;
Статут внутрішньої служби Збройних сил України;
Дисциплінарний статут Збройних сил України;
наказ заступника Міністра внутрішніх справ України- Командуючого внутрішніми військами № 191 “Про морально-психологічне забезпеченнявійськової дисципліни та профілактики правопорушень, затвердження Інструкції пропорядок подання донесень і доповідей про злочини, події та дисциплінарні проступкиу внутрішніх військах МВС України та їх облік”;
директива заступника Міністра внутрішніх справУкраїни — Командуючого внутрішніми військами “Про невідкладні заходи щодо попередженнята профілактики нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями в з’єднанняхта частинах військ” та інші.
Причини та умови скоєння позастатутних взаємовідносин:
відсутність статутного порядку в частині, підрозділі,повсякденної вимогливості командирів, начальників;
упущення в організації виховної роботи та низькийконтроль за проведенням профілактичних заходів у ланці батальйон — рота;
низький рівень індивідуально-виховної роботи, недостатнізнання індивідуальних якостей та психологічних особливостей підлеглих;
робота по зміцненню військової дисципліни проводитьсябезсистемно, без чіткого визначення цілей та завдань;
некритична оцінка стану справ з військової дисципліни,приховування фактів знущань та спотворення дисциплінарної практики;
недоліки в організації та проведенні профілактичноїроботи з військовослужбовцями “груп ризику”;
формальне виконання службових обов’язків посадовимиособами та добовим нарядом;
слабка психолого-педагогічна підготовка офіцерів,невміння запобігати конфліктним ситуаціям;
відсутність у військовослужбовців навичок дисциплінованоїповедінки, наявність у них негативних рис характеру, що обумовлені недоліками вихованнядо призову на військову службу;
недостатня увага до побуту підлеглих, задоволенняїх потреб та запитів, організації дозвілля.
Планування роботи щодо запобігання позастатутнихвзаємовідносин здійснюється:
у комплексному плані морально-психологічного забезпеченнявійськової дисципліни та профілактики правопорушень в управлінні територіальногокомандування (з’єднання, навчального закладу) — на рік, у лінійній бригаді, полку,окремому батальйоні — на півріччя, у розділі профілактика правопорушень та протиправноїповедінки;
у плані правового виховання в управлінні територіальногокомандування (з’єднання, навчального закладу), у лінійній бригаді, полку, окремомубатальйоні — на рік, у розділі заходи щодо профілактики позастатутних взаємовідносинсеред особового складу;
в плані виховної роботи в територіальному командуванні(з’єднанні, навчальному закладі, у літній бригаді, полку, окремому батальйоні, лінійномубатальйоні, дивізіоні, роті, батареї — на місяць, у розділі — морально-психологічнезабезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень.
Заходи роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносину роті (включаються
в план роботи ради військового колективу;
в план роботи ради світлиці;
в план роботи ради прапорщиків.
Робота щодо профілактики позастатутних взаємовідносинпередбачає проведення:
Заходів організаційного характеру:
підтримання суворого статутного порядку з усіхпитань організації та несення служби;
чіткий контроль за особовим складом;
вміле використання дисциплінарної практики;
вивчення з офіцерами, прапорщиками, сержантамипередового досвіду щодо зміцнення військової дисципліни;
аналіз морально-психологічного стану;
Заходів виховного впливу:
обговорення стану дисципліни на службових нарадах,зборах;
конкретний аналіз та розбір позастатутних взаєминсеред особового складу;
індивідуальні бесіди з військовослужбовцями, котрідопускають відхилення у поведінці;
формування у військовослужбовців свідомого виконаннясвоїх обов’язків;
виховання у особового складу патріотизму, національноїгідності та культури, поваги до мови, традицій та звичаїв народу України;
залучення сил громадськості до згуртування військовихколективів;
розповсюдження передового досвіду несення служби,військового товариства, вимог військової присяги та статутів;
своєчасне доведення до особового складу наказівкомандування і вироків військових судів.
Навчання всіх суб’єктів виховної роботи формамі методам профілактики позастатутних взаємовідносин здійснюється перш за все офіцерами-виховниками.
До цієї роботи також залучаються працівники військовихпрокуратур, судів, психологи та педагоги.
Для навчання офіцерів та прапорщиків формам таметодам профілактики позастатутних взаємовідносин використовують дні командирськоїпідготовки, учбово-методичні збори, дні начальників варт, наради, обміни досвідом,науково-практичні конференції, заняття з гуманітарної підготовки, інструктивні заняття,заліки щодо знання керівних документів з профілактики позастатутних взаємовідносинта інше. Заступників командирів підрозділів з виховної роботи також навчають підчас проведення щомісячних днів підвищення професійного рівня.
Із сержантами проводяться щомісячні чотирьох годиннілекторії з проблем військового права, педагогіки і психології, методики роботи щодопрофілактики позастатутних взаємовідносин. Їх навчання також здійснюється під часпроведення днів сержантів, нарад, занять з гуманітарної підготовки, обміну досвідом,інструктажів.
Актив підрозділів, голови та члени рад військовихколективів навчають методиці надання допомоги командирам щодо запобігання позастатутнихвзаємовідносини під час проведення семінарів, окремих інструктажів та інструктивнихзанять, обміну досвідом.
У внутрішніх військах МВС України розроблена ідіє методика роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносин у військовихколективах. Вона визначає проведення конкретних організаційних та виховних заходіву частинах та підрозділах з урахуванням особливостей служби солдат починаючи з отриманнямолодого поповнення з військових комісаріатах до активного оволодіння військовимфахом і служби в підрозділі.
Методика роботи щодо попередження позастатутнихвзаємовідносин має наступні етапи:
І етап — отримання молодого поповнення з військовихкомісаріатів;
ІІ етап — підготовка до прийому молодого поповненняв підрозділах і частинах;
ІІІ етап — прийом молодого поповнення, звільненняв запас військовослужбовців, які вислужили встановлені строки служби;
ІV етап — початковий етап служби молодих військовослужбовціву підрозділі;
V етап — активне оволодіння військовим фахом. Службав підрозділі.
І етап — отримання молодого поповнення з військовихкомісаріатів.
Основним завданням цього етапу є вивчення призовниківу військових комісаріатах старшими команд, а також спостереження за поведінкою молодогопоповнення на шляху прямування до військової частини.
Перед виїздом у військові комісаріати зі старшимикоманд в обов’язковому порядку проводяться інструктивні заняття на яких даютьсярекомендації щодо відбору молодого поповнення.
Офіцер, який прибув за поповненням у військовийкомісаріат, ретельно знайомиться з обліковими картками призовників (профвідбору,медичною та виробничною характеристиками, об’єктивними листками вивчення, особовимисправами), проводить з кожним індивідуальні бесіди. При виявленні відхилень у станіздоров’я чи ознак невідповідності службі з інших причин, звертає на це увагу представникавійськового комісаріату. При необхідності ставить питання про додаткове медичнета інше обстеження з метою визначення придатності призовника до військової службиу внутрішніх військах МВС України.
Дуже важливо під час комплектування молодого поповненняне допустити, щоб до складу команд ввійшли призовники з так званої групи ризику,до якої входять особи:
з адаптаційно-астенічними розладами;
які знаходились до призову в армію на обліку внервово-психічних диспансерах;
нестійкі у нервово-психічному відношенні;
які перенесли черепно-мозкові травми;
схильні до вживання спиртних напоїв, наркотичнихта токсичних речовин;
які перенесли інфекційні та інтоксикаційні захворюваннянервової системи;
мали приводи до міліції, були раніше засудженічи у відношенні до яких ведеться слідство.
Після комплектування команд молодому поповненнюрозповідають про місце майбутньої служби, пояснюють правила поведінки під час прямуваннядо місця призначення, доводять відповідальність за скоєння правопорушень.
У дорозі офіцери, прапорщики та сержанти ретельноспостерігають за поведінкою новобранців, своєчасно та рішуче присікають випадкипорушення встановлених правил поведінки.
Після повернення до військової частини старшийкоманди доповідає командуванню свої спостереження відносно молодого поповнення дляприйняття відповідних рішень.
ІІ етап — підготовка до прийому молодого поповненняв підрозділах і частинах.
В цей період основна увага в підрозділах і частинахзосереджується на підборі офіцерів, прапорщиків, сержантів для роботи з молодимпоповненням. При цьому, звертається увага на наявність у них досвіду роботи з даноюкатегорією військовослужбовців, педагогічних навичок, особисту дисциплінованість,вимогливість та відповідальність. Підібрані повинні бути уважними, душевно чуйнимита комунікабельними. Відповідальність за якість підбору офіцерів, прапорщиків тасержантів для роботи на учбовому зборі покладається на командира частини та йогозаступника з виховної роботи. Визначаються завдання щодо формування у військовослужбовцівякостей для швидкого входження до колективу.
На учбових пунктах заздалегідь оформляються світлиці,відповідна наочна агітація, куточки відпочинку та кімнати психологічного розвантаження.Виділяється необхідна кількість газет та журналів, настільних ігор. Перевіряєтьсяробочий стан та забезпеченість культпросвітмайном, наявність речового майна.
Доцільно навчити офіцерів простим і ефективнимсоціально-психологічним методам оперативного виявлення у військовому колективі типувзаємин серед товаришів по службі, направленість груп та їх лідерів.
Перед початком нового періоду навчання з офіцерамипідрозділів, керівниками груп гуманітарної підготовки проводяться заняття по темі:“Практика роботи щодо згуртування військових колективів і попередження випадківпозастатутних взаємовідносин”.
В ході заняття організуються виступи командирачастини, його заступників, представників військової прокуратури з питань аналізу,організації та проведення виховної роботи. На конкретних прикладах із життя частиниі підрозділів розглядаються найбільш ефективні форми та методи роботи щодо усуненнянегативних явищ у військових колективах. Також, розробляються методичні прийоми,які потрібно взяти до уваги офіцерському та сержантському складу.
Життя показує, що за умов добре організованої лікувально-профілактичноїроботи, багатьом негативним явищам у солдатському середовищі, особливо в періодприйому молодого поповнення, можливо запобігти. Тому, до роботи з молодими військовослужбовцяминеобхідно серйозно готуватися і медичній службі частини. Інструктуючи медичний персонал,важливо зосередити увагу на виявленні осіб із нервово-психічними розладами, різноманітнимивідхиленнями здоров’я та фізичного розвитку. Особлива увага повинна приділятисяособам які мали захворювання чи травми голови, незадовільну успішність у школі,схильність до вживання спиртних напоїв та наркотичних речовин.
Виховна робота в підрозділах організується з урахуванняміндивідуальних особливостей військовослужбовців різних строків служби. Командиривзводів складають характеристики на тих хто звільняється в запас і доводять їх довійськового колективу, до кожного військовослужбовця останнього періоду служби.На нарадах сержантів, засіданнях Рад військових колективів, загальних зборах військовослужбовцівзаслуховуються звіти солдат і сержантів другого періоду служби про роботу щодо оволодінняфахом, дотримання статутних норм поведінки, зміцнення традицій дружби та військовоготовариства.
Проводяться індивідуальні бесіди з військовослужбовцямидругого та третього періоду служби, лідерами мікрогруп. Їх націлюють на допомогумолодому поповненню при подоланні труднощів входження до колективу та солдатськогожиття.
ІІІ етап — прийом молодого поповнення, звільненняв запас військовослужбовців, які вислужили встановлені строки служби.
Головним завданням цього періоду є підтриманняна навчальних зборах статутного порядку, виховання у новобранців первинних навичокщодо виконання службових обов’язків та організоване звільнення військовослужбовців,які вислужили визначені законом строки служби.
В перші дні з молодими військовослужбовцями організуєтьсявивчення вимог статутів щодо дотримання необхідних взаємовідносин у військовомуколективі, доводяться закони України та укази Президента України з питань соціальногоі правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, накази заступника Міністравнутрішніх справ України — командувача внутрішніх військ, Закон України “Про внутрішнівійська МВС України”, положення про обов’язки та права особового складу внутрішніхвійськ МВС України.
Молодим солдатам надаються рекомендації про поведінкув разі спроби інших військовослужбовців принизити їх особисту гідність. Під контролемофіцерів управління частини організується відправка цивільного одягу молодих військовослужбовцівза вказаними адресами.
Організуючи виховну роботу з молодими військовослужбовцями,офіцери забезпечують обстановку доброзичливості та поваги, проявляють постійну турботупро підлеглих, чуйність та тактовність у взаєминах. Ведуть нещадну боротьбу з випадкамигрубості та зневаги з боку сержантського складу і військовослужбовців попередніхстроків призову. Активно впливають на формування у молодих бійців уваги до порядку.Офіцери формують у підлеглих тверду впевненість щодо однакової відповідальностіза дотримання дисципліни та правопорядку.
Командири і офіцери-виховники щоденно заслуховуютькомандирів взводів про поведінку молодих військовослужбовців, їх настрій та станздоров’я.
Уважно вивчаються дратівливі, запальні військовослужбовці,які конфліктують з сержантами і своїми товаришами, хворобливо реагують на зауваження.Більше уваги потрібно приділяти тим, хто відрізняється замкнутістю, стає об’єктомдля жартів, відчуває гостру нудьгу за домівкою.
Основні зусилля на навчальних зборах офіцери зосереджуютьна індивідуальній виховній роботі з кожним молодим військовослужбовцем.
Для вивчення поповнення використовуються документиз військових комісаріатів, листування з батьками, дані спостережень та індивідуальнихбесід, доповіді сержантів, бесіди з товаришами та інші форми роботи.
Виховна робота на навчальному зборі спрямовуєтьсяна роз’яснення молодому поповненню вимог військової присяги і статутів, призначеннявнутрішніх військ МВС України, особливостей служби в частинах, виховання у особовогоскладу національної свідомості, почуття любові до України та її народу.
З військовослужбовцями проводяться бесіди, круглістоли на теми військового, морального та правового виховання. В цій роботі особливароль належить відділенню виховної роботи частини, яке надає офіцерам практичну допомогув підготовці цих заходів, забезпечує проведення їх на високому рівні, розробляєпрограми та інструкції для здійснення соціально-психологічних досліджень.
Командири вимагають від сержантів однакового ставленнядо всіх військовослужбовців. Припиняється “турбота” про своїх земляків солдат ісержантів старших призовів, які намагаються чинити психологічний тиск на сержантівнавчальних зборів, для створення їм кращих умов.
Старшини підрозділів посилюють контроль за обмундируванняммолодих військовослужбовців, щоб виключити випадки його крадіжки та заміни. Вонисистематично перевіряють екіпіровку солдат, які вислужили встановлені строки служби,результати готовності їх до звільнення та доповідають відповідним командирам.
Дуже важливою подією є проводи військовослужбовців,звільнених із військової служби. Доцільно організувати і провести ряд виховних заходівяк, наприклад, вечір вшанування “Дякуємо за службу”, тематичний вечір “Усе що знаюі вмію — тобі, молодий солдат”. Оформляється “Книга естафети призовів”, до якоївійськовики, що звільняються в запас заносять свої поради товаришам по службі тапропозиції щодо поліпшення стану справ. На загальних зборах особового складу підрозділівзачитуються їх характеристики.
Проводи військовослужбовців організуються урочистона загальному шикуванні особового складу. Передбачаються виступи керівників, військовослужбовцівстрокової служби різних періодів. Оголошуються накази командирів частин, вручаютьсяпам’ятні та вдячні листи, грамоти, цінні подарунки та інше.
Урочистим днем для усього особового складу частиниповинна стати церемонія прийняття Військової присяги молодими солдатами. Цього днядоцільно організувати урочистий мітинг, фотографування військовослужбовців, зустрічікомандування з батьками та інші культурно-масові заходи.
ІV етап — початковий етап служби молодих військовослужбовцівв підрозділі.
Цей період дуже важливий і відповідальний у роботіщодо профілактики позастатутних взаємин. Основне завдання його полягає в забезпеченніадаптації молодих солдат до умов військової служби, входження їх до колективу підрозділу,свідомого розуміння важливості служби та військового товариства.
Після прибуття молодих військовослужбовців із навчальнихзакладів до підрозділів, вони відрекомендовуються особовому складу роти. До нихдоводять завдання, що стоять перед підрозділом, розповідають про позитивні традиціїі успіхи в службі та називають прізвища передових військовослужбовців роти.
Важлива увага приділяється розміщенню молодих солдатвідповідно штатного розкладу, контролю за дотримання черговості нарядів, виконанняграфіків прибирання приміщення та території.
Офіцери ротної ланки не менше одного разу на тиждень,а якщо вимагають обставини, то і частіше, ведуть бесіди з кожним молодим військовикомз метою виявлення їхнього настрою, перших вражень від служби. Кожен день заслуховуютьсявиступи молодших командирів з питань взаємин серед військовослужбовців. Забезпечуєтьсяреагування на кожен випадок їх порушень. В цей період організуються відвідуваннямузеїв, кімнат бойової слави, проводяться вечори знайомств із колективом, соціально-психологічнідослідження. Обов’язково проводяться бесіди по темам: “Військовий обов’язок”, “Совість”,“Відповідальність військово-службовця”, “Військова гордість”, “Твій командир”.
Потрібно ретельно підготувати та провести загальнізбори особового складу роти з порядком денним: “Дружба та військове товариство- славна традиція нашого підрозділу”, важливо залучити для його обговорення кожноговійськовослужбовця, сформувати громадську думку в колективі.
Збори можуть проводитись без доповіді, в формівідвертого обміну думками. На них пропонується приймати конкретні рішення, в якихповинна визначатись відповідальність кожного за дотримання статутних норм взаємовідносин,здоровий морально-психологічний клімат. Перед зборами доцільно організовувати показкінофільмів про військову службу, дружбу та військове товариство, трансляцію передачрадіовузлів та інше.
У військових частинах проводяться збори офіцерівз порядком денним “Висока вимогливість до підлеглих, педагогічний такт, батьківськатурбота про людей, особистий приклад — важливі якості офіцера”. Вплив таких зборіву значній мірі залежить від ретельності їх підготовки, відвертого обговорення конкретнихпунктів рішень, що приймаються. У них записуються зобов’язання високо нести честьта гідність офіцера, проявляти турботу про побут та відпочинок підлеглих, бути зразкому виконанні своїх службових обов’язків.
У батальйонах (ротах) проводяться заняття з молодшимикомандирами з питань згуртування військового колективу.
Головну увагу в цей період потрібно приділити завоюваннюдовіри підлеглих особистим прикладом всіх командирів щодо служби, єдності словата діла.
Кожен офіцер повинен надавати допомогу підлеглиму несенні служби, навчанні, організації побуту та дозвілля конкретними справамичи порадами.
Командирам та офіцерам-виховникам необхідно матина увазі, що на початку служби у військовослужбовців активно складаються міжособистістосунки. Для виховання дружніх стосунків роботу треба вести комплексно, об’єктивнооцінювати ефективність проведених заходів.
Офіцерський склад повинен зосереджувати свої зусилляна роботі в мікрогрупах. Дуже важливо, виявити направленість таких мікрогруп. Особливаувага звертається на використання позитивних звичаїв та традицій у справі зміцненняморально-психологічного клімату в підрозділі. В той же час, офіцерський склад зосереджуєзусилля на нейтралізації негативних мікрогруп. Командири та офіцери-виховники добиваються,щоб стосунки серед військовослужбовців, які сформовані “по вертикалі”, були основаніна статутних вимогах, а внутрішньоколективні стосунки — “по горизонталі" — на бойовому товаристві, взаємодопомозі та здоровому суперництві.
Як свідчить досвід, на створення сильного колективупозитивно впливає урочисте проведення молодих військовиків на перше самостійне службовезавдання. Їх вітають командири та кращі військово-службовці підрозділу. Їм роз’яснюютьважливість виконання поставлених завдань, розповідають про солдат які проявили мужність,самовідданість, пильність та непідкупність. В цей час дуже важливо заохотити тих,що відзначилися за успіхи в службі, сумлінне виконання службових обов’язків.
V етап — активне оволодіння військовим фахом. Службав підрозділі.
Головні зусилля зосереджуються на вивченні мікрокліматуу всіх без винятку колективах, на формуванні міцних та стійких статутних взаємовідносинсеред військовиків. Роботу потрібно будувати так, щоб кожний підрозділ був глибоковивчений і знаходився під постійним впливом офіцерів-виховників. Під час аналізудисципліни за місяць командир частини дає оцінку статутним взаємовідносинам у кожномуротному колективі.
Командирам, виховникам та офіцерам управлінь частинпотрібно систематично відвідувати підрозділи в різні години доби, для проведеннябесід, індивідуально-виховної роботи, надання допомоги у налагодженні побуту танормальних умов життя і діяльності військовослужбовців. Мета відвідувань — вивченнястану справ, аналіз інформації про те, як згуртовується колектив, формуються взаємовідносини.
Дуже важливо своєчасно виявити в підрозділі лідерівта їхню направленість. Для лідерів з негативною направленістю характерні такі якості,як: егоїзм, жорстокість, бездуховність, прагнення підпорядкувати собі людей, отриматинезаслужену привілею. З метою забезпечення свого впливу частіше всього вони використовуютьнасильство чи погрозу. Частіше такі “лідери" мають помилковий авторитет “бувалогохлопця”, “спортсмена”, “знавця сучасної музики”. В їх поведінці яскраво проявляютьсярозв’язаність, зарозумілість, грубість, пихатість та самовпевненість. Вже з першихднів своєї служби такі люди схильні до недисциплінованості, недбалості. Для виявленняподібних “лідерів” потрібно використовувати індивідуальні та групові бесіди з військовослужбовцямирізних періодів служби, національностей, постійно спостерігати за їхньою поведінкою,аналізувати їх взаємовідносини.
Після виявлення осіб, схильних до позастатутнихвзаємовідносин, треба їх попередити шляхом проведення індивідуальних бесід. Якщоцього буде недостатньо, необхідно залучити до цієї роботи громадськість. Дуже ефективнимзасобом є заслуховування цих осіб на зборах військових колективів. Для проведенняпрофілактичної роботи рекомендується залучати працівників військових судів та прокуратури.
На загальних зборах військових колективів обговорюютьсяпитання згуртованості, намічаються конкретні заходи щодо допомоги командирам. Врішення зборів доцільно записати конкретні доручення щодо усунення виявлених недоліків,налагодження статутних взаємовідносин серед військовослужбовців.
У згуртуванні військових колективів офіцери підрозділівспираються на дисциплінованих і досвідчених військовослужбовців останніх періодівслужби, дають їм доручення, які вимагають самостійності, творчості, відповідальностіта службового досвіду. Разом з тим, якщо необхідно, треба розвіяти думку, про те,що дотримання розпорядку дня, форми одягу, внутрішнього порядку, шикувань для тих,що звільнюються в запас не є обов’язковим. Небажано в психологічному плані, щобвійськовослужбовці останнього періоду служби відхилялися від службово-бойової діяльності,навчання та виконання різного роду господарчих робіт.
Особливу увагу командири та офіцери-виховники батальйонноїта ротної ланок повинні звертати на активізацію діяльності сержантів у боротьбіз позастатутними взаємовідносинами, забезпечення їх особистого прикладу. Також,на засіданнях рад військових колективів обговорюються питання щодо проходження службисержантським складом та стан справ у їхніх підрозділах. Особлива увага приділяєтьсявзаємовідносинам між ними та підлеглими.
Сержантам надаються поради, як діяти в конкретнійситуації, які виховні заходи застосовувати до того чи іншого військовослужбовця.Кожен випадок помилкових дій молодших командирів повинен критично оцінюватися тадетально розбиратися командирами, офіцерами-виховниками та на засіданнях рад військовихколективів. Дії солдат, що направлені на підрив авторитету сержантів повинні негайноприпинятись. Подібні факти треба піддавати широкому оперативному аналізу. При цьомуслід пам’ятати, що позастатутні взаємовідносини ґрунтуються на круговій поруці.Знущання замовчуються не тільки їх виконавцями, але й потерпілими. Ось чому, коженвипадок позастатутних взаємовідносин повинен розслідуватись до кінця.
Встановлення справжнього стану справ у підрозділах,правильне реагування на позастатутні правопорушення, в якій би формі вони не виражались- запорука попередження злочинів та подій.
Індивідуальна профілактична робота з кожним військовослужбовцемдоповнюється комплексом інших заходів виховного впливу.
Ефективними формами виховної роботи є тематичнівечори, які присвячені кращим військовослужбовцям, зустрічі з цікавими людьми, диспути,круглі столи, експрес-інтерв’ю з компетентними особами, методичні ринги, діловіігри та інше.
Командири та офіцери-виховники значну увагу концентруютьна контролі та вивченні поведінки особового складу в конкретних ситуаціях. В значніймірі це стосується 100 днів до указу Президента України про звільнення в запас військовослужбовців,що вислужили встановлені строки служби, а також у день його опублікування. Самеу ці дні посилюється можливість здійснення негативних ритуалів у військових колективах.Виховна робота скеровується на попередження подібних фактів. За таких умов, значнаувага приділяється здійсненню військового та морального виховання особового складу.
Перед оголошенням указу Президента України прозвільнення в запас командири посилюють контроль за поведінкою особового складу.В цей час проводяться індивідуальні бесіди з військовослужбовцями, особливо останньогоперіоду служби, з питань протидії можливим позастатутним ритуалам. На зборах військовихколективів заслуховуються звіти військовиків, що звільняються зі служби з питаньїхньої особистої дисциплінованості, відношення до товаришів, виконання вимог військовихстатутів, обов’язків по службі.
Командири та офіцери-виховники підрозділів суворопопереджають військовослужбовців, схильних до порушень військової дисципліни, пронедопустимість таких фактів, як “переведення солдатів з одного періоду служби додругого" та інше. З метою правової профілактики позастатутних взаємовідносинактивно використовуються вечори запитань та відповідей за участю представників військовоїпрокуратури та військових судів. Оформляється спеціальний стенд, на якому розміщуютьсялисти військовослужбовців, що відбувають покарання за скоєні злочини, листи батьківзасуджених солдат до командира військової частини. Випускаються фотолистівки, якірозкривають хуліганські дії окремих недисциплінованих військовиків.
Згідно з вимогами заступника Міністра внутрішніхсправ України — командувача внутрішніх військ усі факти порушень статутних правилвзаємовідносин між військовослужбовцями повинні розслідуватись особисто начальникамиуправлінь територіальних командувань або їх заступниками (командирами з’єднань тавійськових частин безпосереднього підпорядкування ГУВВ або їх заступниками).
Позастатутні взаємовідносини — це полідетермінованеявище за умови виникнення якого взаємодіють соціально-історичні, соціально-психологічніта індивідуально-особисті фактори.
Запропонована методика передбачає систематичнепроведення заходів кожного періоду навчання, але з урахуванням змін, що відбулисяу військовому колективі. Застосування рекомендацій повинно бути творчим та продуманиму діяльності кожного офіцера.
Висновок по другому питанню. Вирішувати проблему позастатутних взаємовідносин необхідно з урахуваннямсоціально-історичних змін, громадської думки з даної проблеми, підтримуючи зв’язкиз батьками військовослужбовців, комплектуючими військовими комісаріатами, громадськимиорганізаціями, представниками релігійних конфесій, органами внутрішніх справ, місцевимиорганами влади. Можна стверджувати, що формування статутних взаємовідносин — цескладний та довготривалий процес, його ефективність залежить від узгоджених дійкомандирів, штабів та органів виховної роботи, від якісного проведення цілого комплексуорганізаційних та виховних заходів.
Висновки
Таким чином, необхідно зробити висновок, що формуваннястатутних взаємовідносин — це складний та довготривалий процес, його ефективністьзалежить від узгоджених дій командирів, штабів та органів виховної роботи, від якісногопроведення цілого комплексу організаційних та виховних заходів.
Велику роль у встановленні статутних взаємовідносинміж військовослужбовцями відіграє військове товариство. Статут внутрішньої службипропонує військовослужбовцям «поважати бойові та військові традиції, допомагатиіншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчиненняпротиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини». Військове товариство,як моральний регулятор життя колективів підрозділів, проявляється у різних формах.Найбільш характерні з них — взаємна виучка в бою, вимогливість, взаємодопомога унавчанні і службі, наслідування прикладу кращих.
Встановлення справжнього стану справ у підрозділах,правильне реагування на позастатутні правопорушення, в які б формі вони не виражались- запорука попередження злочинів та подій.
Індивідуальна профілактична робота з кожним військовослужбовцемдоповнюється комплексом інших заходів виховного впливу.
Ефективними формами виховної роботи є тематичнівечори, які присвячені кращім військовослужбовцям, зустрічі з цікавими людьми, диспути,круглі столи, експрес-інтерв’ю з компетентними особами, методичні ринги, діловіігри та інше.
Позастатутні взаємовідносини це полідетермінованеявище за умови виникнення якого взаємодіють соціально-історичні, соціально-психологічніта індивідуально-особисті фактори.
Запропонована методика передбачає систематичнепроведення заходів кожного періоду навчання, але з урахуванням змін, що відбулисяу військовому колективі.
Застосування рекомендацій повинно бути творчимта продуманим в діяльності кожного офіцера.
Вирішувати проблеми позастатутних взаємовідносиннеобхідно з урахуванням соціально-історичних змін, громадської думки з даної проблеми,підтримуючи зв’язки з батьками військовослужбовців, комплектуючими військовими комісаріатами,громадськими організаціями, представниками релігійних конфесій, органами внутрішніхсправ, місцевими органами влади.
Література
1. Військо України №9 9 — 10/2003.,-23с,
2. «Вопросы воинского воспитания», Сборник статей,Москва, Воениздат — 1985 г., — 178 с.
3. Игнатьев Л.Л. «Пятьдесят лет в строю», Воениздат,Москва 1988 г. — 750 с.
4. Карев Г.А. «Пылающий берег», издательство«Маяк», Одесса 1983 г. — 262 с.
5. «Краснознаменный Киевский», Издательство Политическойлитературы, Киев — 1979 г. — 462 с.
6. «Проблемы воинского воспитания», Воениздат,Москва 1979 г.273 с.
7. Цирлин А.Д. «Инженерные войска в боях за СоветскуюРодину», Воениздат, Москва — 1970 г.343 с.
8. Наталія Полонська-Василенко — "Історія України"
9. В. Куценко “Виховне значення занять з бойової підготовки,бойового чергування, експлуатації бойової техніки та озброєння”, “Народна армія"від 4 липня 1999 р.
10. Навчально-методичний посібник “Організація виховноїроботи в підрозділах Внутрішніх Військ МВС України" Управління виховної роботиГУ ВВ МВС України — К. 1998 р.
11. Коупленд Н. Психология и солдат / Пер. с англ.А.Т. СапроноваВ.М. Катеринича. — 2-е изд. — М., 1991. — С.56-57.
12. Апресян Г.3. О самодеятельном искусстве// Проблемы эстетического воспитания и современность: Материалы конференции. — М.,1964. — 123 с.
13. Макаренко А.С. Педагогические сочинения — М., ИздательствоАПНРСФСР, 1948.
14. Малахов В.А. Етика. — К., Либідь, 2002.
15. Подоляк Я.В. Офицеру об этикете. — М., Военное издательство,1991.
16. Рідель М.П. Свобода і відданість Вітчизні — К., Либідь,1996.
17. О. Крутіков “Виховне значення бойової підготовки. Формуванняпсихологічної стійкості особового складу під час виконання навчально-бойових завідань”.“Народна армія" від 11 лютого 2000р.