МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І.ВЕРНАДСЬКОГО
економіко-гуманітарний факультет в м. Мелітополі
кафедра фінансового менеджменту та банківської справи
Реферат на тему: «Облік депозитних та інших зобов'язань банку»
Виконав:
Студент 3 курсу 31групи
Шлома Роман Игоревич
Мелітополь, 2009
План
1. Визнання, оцінка йкласифікація зобов'язань банку та характеристика рахунків для їх обліку
2. Облік банківськихдепозитів
3. Методика розрахункупроцентів за депозитом
4. Облік операцій зі сплатита погашення депозиту
1. Визнання, оцінка й класифікація зобов'язань банку тахарактеристика рахунків для їх обліку
Вивчаючизобов'язання банку, необхідно згадати відмінності в тлумаченні термінів«власний капітал» та «зобов'язання» як основних елементів фінансового звіту«Баланс», які ми розглядали в першому розділі. Зобов'язання розкриваютьвідносини банку з постачальниками фінансових ресурсів. Джерелами постачанняресурсів для банку, крім власного капіталу, можуть бути:
«депозити,які належать до залучених коштів і включають кошти інших банків, коштисуб'єктів господарювання, кошти бюджетів різних рівнів, кошти фізичних осіб;
•позичені кошти (недепозитні запозичення), які банк одержує у вигляді кредитіввід інших банків, кредитів від міжнародних фінансових установ, субординованихкредитів та шляхом розміщення власних боргових цінних паперів (депозитних сертифікатів,облігацій тощо). (Облік операцій з власними борговими зобов'язаннями будерозглянуто у розділі «Облік операцій з цінними паперами».)
Зобов'язанняпоказують у бухгалтерському балансі банку в окремому розділі у складі пасивів.Загальна сума зобов'язань відображає суму боргів банку, а їх структурадемонструє додаткові джерела фінансування банківського бізнесу та кредиторськузаборгованість банку, яка склалася за проведеними ним операціями з клієнтами таза внутрішньобанківськими операціями. Розглянемо особливості поданнязобов'язань у бухгалтерському балансі (річному) банку.
Зауважимо,що подання зобов'язань у балансі в такому вигляді не дає змоги провестифінансовим аналітикам аналіз структури основних джерел формування ресурсівбанку. Це пов'язано з тим, що виділені статті зобов'язань об'єднують різні заекономічною природою джерела.
Длявирішення завдань аналізу ресурсної бази потрібно використовувати інформаціющодо зобов'язань, яка розкривається в примітках до балансу в річномуфінансовому звіті, щоденному балансі, а також в додаткових формах статистичноїзвітності за депозитними операціями та іншими зобов'язаннями. Додаткові формизвітності складаються за даними аналітичного обліку.
Дляприкладу розглянемо розкриття в примітках інформації щодо статті балансу «Коштиклієнтів».
Напідставі бухгалтерських рахунків для обліку зобов'язань, передбачених у планірахунків, можна подати таку класифікацію та структуру зобов'язань комерційногобанку.
Депозитніта позичені кошти — це основні види зобов'язань банку. Вони становлять левову часткузобов'язань банку і відносяться до категорії фінансових зобов'язань. Зобов'язаннявиникають унаслідок здійснення банком операцій, що пов'язані з залученнямдепозитів та отриманням кредитів, а також деяких інших господарських операцій.Мобілізацію грошових коштів (фінансових ресурсів) банк здійснює, пропонуючикредиторам банківські продукти у вигляді різноманітних фінансових інструментів,а саме: різні види депозитних вкладів, власні ощадні сертифікати та облігації;різні типи запозичень у формі кредитів. Наслідком здійснення операцій з такимифінансовими інструментами є виникнення у банку контрактного зобов'язання, яке підлягаєпогашенню грошовими коштами. Такі зобов'язання класифікують як фінансовізобов'язання.
Зобов'язання— цезаборгованість банку, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої вмайбутньому призведе до зменшення ресурсів банку, що забезпечують економічнівигоди.
Управовому аспекті зобов'язання виникає у банку на дату підписання угоди міжсуб'єктами й означає, що банк бере на себе обов'язок або відповідальність діятиу певний спосіб. Воно має юридичну силу і класифікується як цивільно-правове(юридичне) зобов'язання. Його сутність полягає в тому, що воно підлягаєвиконанню у майбутньому. Тобто договори, угоди, контракти — це основнідокументи, в яких передбачені права та обов'язки сторін і які є підставами длявиникнення економічних зобов'язань. Проте потрібно звернути увагу на те, щоюридичні й економічні (бухгалтерські) аспекти визнання зобов'язання незбігаються.
Убухгалтерському обліку зобов'язання реєструється і відображається у балансібанку лише тоді, коли у зв'язку з ним виникає заборгованість, тобто сума боргу(економічне зобов'язання) банку перед суб'єктом (контрагентом), з якимпідписано угоду.
Сутніснимиознаками будь-якого зобов'язання є:
«суб'єктиабо особи, між якими підписана угода;
«об'єктабо те, на що спрямовані права та обов'язки суб'єктів
(їхнідії);
«змістзобов'язання, який визначає певний вид або тип зобов'язання.
Такіознаки дають змогу ідентифікувати зобов'язання у кожному конкретному випадку івраховуються під час побудови механізму обліку зобов'язань та їх відображення убалансі.
Розглянемоструктуру бухгалтерських рахунків щодо обліку зобов'язань та їх розміщення уплані рахунків комерційного банку (табл. 7.4).
Розміщеннябухгалтерських рахунків для обліку зобов'язань підпорядковано таким принципам:
· засуб'єктами (контрагентами);
· за видамизобов'язань;
· затермінами розпорядження коштами.
Основнісуб'єкти —- кредитори,від яких банк отримує грошові кошти для формування ресурсної бази. Це: 1) іншібанки; 2) державні установи та установи органів місцевого самоврядування; 3)суб'єкти господарювання; 4) фізичні особи; 5) небанківські фінансові установи.Так, наприклад, на рахунку другого порядку за номером 16 «Кошти інших банків»показується загальна сума заборгованості комерційного банку за отриманимигрошовими коштами у вигляді депозитів та кредитів перед іншими комерційнимибанками.
Синтетичнийоблік зобов'язань банку ведеться окремо за кожною групою суб'єктів (банки;суб'єкти господарювання; органи державного та місцевого самоврядування;бюджетні та позабюджетні кошти; фінансові установи — не банки; фізичні особи) на певнихбухгалтерських синтетичних рахунках другого та третього порядку.
Урамках рахунків за суб'єктами окремо також виділяють бухгалтерські рахункитретього порядку для обліку зобов'язань за їх видами та типами. Так, на рахунку 160 «Кошти дозапитання інших банків» відображається заборгованість за сумами коштів, щозалучені від інших банків на відкриті їм у цьому банку кореспондентські рахунки(депозити до вимоги). На рахунку 161 «Строкові депозити інших банків»обліковується загальна сума заборгованості перед іншими комерційними банками зазалученими від них строковими депозитами, а на рахунку 162 «Кредити, якіотримано від інших банків» показується загальна сума боргу за одержаними відінших комерційних банків запозичень у формі різних видів кредитів.
Усвою чергу, бухгалтерські рахунки третього порядку для обліку певних видів татипів зобов'язань включають рахунки четвертого порядку, на яких такізобов'язання обліковуються згідно з термінами розпорядження ними. На окремихрахунках обліковуються короткострокові та довгострокові зобов'язання. Так, нарахунку 1621 «Кредити овернайт, які отримано від інших банків» відображаєтьсязаборгованість за одноденними кредитами, запозиченими на міжбанківському ринкувід інших комерційних банків, а на рахунку 1623 «Інші короткострокові кредити,які отримано від інших банків» обліковуються решта отриманих від інших банківкороткострокових кредитів на строк до одного року.
Важливоюособливістю депозитних залучень та запозичень у формі кредитів і розміщенняцінних паперів, власної емісії є те, що за ними банк мусить сплачувати проценти.Проценти — це плата за користування грошовими коштами, які банку не належать.
Нарахуванняпроцентів за мобілізованими грошовими коштами банк здійснює згідно з правилами,установленими Національним банком України, не рідше одного разу на місяць. Згідноз загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку нарахування доходів тавитрат і відповідності нараховані витрати виникають як витрати, які фактичновже мали місце, але ще не сплачені. Тобто стаття в складі зобов'язань«Нараховані витрати до сплати» показує борг банку перед клієнтом за сумоюпроцентів, які банк мусить сплатити клієнту за користування його грошовимикоштами. Витрати обліковуються у тому звітному періоді, до якого вонивідносяться. Відображення нарахованих витрат в обліку здійснюється за допомогоюрегулюючих бухгалтерських проведень, які складаються на підставі розрахунку, щомає назву «відомості щодо нарахованих витрат до сплати».
Заправилами обліку, установленими в банку, зобов'язання за мобілізованимигрошовими коштами обліковуються за двома сумами:
1)за основною сумою боргу;
2)за сумою процентів, нарахованих на основну суму боргу.
Основнасума боргу за мобілізованими грошовими коштами — це сума номіналу депозиту абокредиту, яка вказана в договорі і яка є об'єктом договору. У прикладі,розглянутому вище, основна сума боргу за депозитом, що є об'єктом депозитноїугоди фірми «Еталон» з банком, становить за номіналом 10 000 грн.
Узмісті договору передбачено, що депозит залучений банком на шість місяців та зісплатою 15 % річних; сума процентів сплачується по закінченні строку діїдоговору. Це означає, що банк 16 вересня 2003 р. отримає 10 000 грн, а черезшість місяців на дату 17 березня 2004 р. мусить повернути фірмі Ю 750 грн:
10000 (основа сума боргу) + 750 (нараховані проценти) = 10 750.
Надату виникнення, тобто на 16 вересня 2003 р., зобов'язання за залученимдепозитом визначається та обліковується в балансі за сумою його номіналу 1000грн. Якщо ж використовувати для позначення методу оцінювання зобов'язання заноміналом бухгалтерський термін, то потрібно сказати, що на дату виникнення усізобов'язання, зокрема і депозит, оцінюють за його історичною собівартістю(ціною придбання).
Між:датою виникнення і датою погашення (повернення) зобов'язання оцінюють звикористанням методу оцінки «теперішня вартість», тобто за сумою, якаскладається з суми основного боргу й нарахованих процентів. Застосування методу оцінки«теперішня вартість» ґрунтується на концепції теперішньої і майбутньої вартостігрошей, яку ви вивчали в курсі «Інвестиції». Для полегшення розрахунків сумизобов'язання (Основна сума боргу + Нараховані проценти) за залученими абозапозиченими грошовими коштами на проміжні дати або на дату погашення можнавикористовувати фінансові таблиці «Таблиці значень теперішньої та майбутньоївартості».
Уплані рахунків банку до кожного рахунка третього порядку, за яким обліковуєтьсясукупна сума боргу за певним типом зобов'язання, відкриваються рахункичетвертого порядку окремо для обліку основної суми боргу й нарахованих процентівза цим типом зобов'язання.
Слідзапам'ятати, що всі бухгалтерські рахунки для обліку зобов'язань за своїмхарактером є пасивними і можуть мати тільки кредитове сальдо. За кредитомрахунка показується виникнення або збільшення зобов'язання, а за дебетом —зменшення або погашення зобов'язання.
Аналітичнібухгалтерські рахунки відкриваються окремо за кожним суб'єктом та видом аботипом зобов'язання. Такий порядок дає можливість проконтролювати стан заборгованості передкожним клієнтом. У номер рахунка вносять параметри, що характеризують вид, типзалучених або запозичених коштів, термін дії, строк закінчення угоди, типконтрагента, процентну ставку тощо. Така інформація потрібна для управлінняпроцентним ризиком та ризиком ліквідності. Далі зупинимось на особливостяхобліку основних видів зобов'язань банку.
2. Облік банківських депозитів
Депозититрадиційно постають основним джерелом формування ресурсної бази будь-якогобанку. Вони — підґрунтя, завдяки якому, власне, і відбувається розвитокбанківського бізнесу. Адже перетворення грошових коштів, залучених у виглядідепозитів, на кредити — це і є першооснова банківської діяльності, яка саме івідрізняє банківський бізнес від інших форм бізнесу. Наявність убухгалтерському балансі в складі зобов'язань особливої статті «Депозити»властива тільки банкам. Отже, насамперед потрібно з'ясувати тлумачення терміна«депозит».
Депозит— це грошові кошти, які внесено власником (юридичною або фізичною особою) аботретьою особою за дорученням і за кошти власника у банк на рахунок длязберігання на визначених договором умовах і які підлягають поверненню позакінченні строку дії договору.
Власникадепозиту ще називають депонент.
Депозити,що застосовуються у практиці сучасних банків, розрізняються залежно від строку,умов внесення і вилучення коштів з депозитного рахунка, сплати процентів, атакож можливостей отримання пільг за активними операціями з банками та деякихінших характеристик.
Класифікуючидепозити, як правило, беруть до уваги такі ознаки: категорію вкладника, строкдепозиту до повернення, можливість часткового вилучення коштів з депозиту.
Зпогляду вилучення коштів та строку депозити поділяються на депозити дозапитання та строкові депозити.
Депозитидо запитання — цегрошові кошти, які перебувають на поточних або подібних до них рахунках і якіможуть поповнюватися та використовуватися власниками для здійснення платежів(розрахунків) на користь третіх осіб через використання готівки аборозрахункових інструментів. Ці кошти не мають визначеного строку повернення.
Поточнийрахунок— цеосновний рахунок суб'єкта господарської діяльності. Без відкриття поточногорахунка підприємство не має права вести будь-яку господарську діяльність.Новостворене підприємство для отримання свідоцтва про державну реєстраціюповинно відкрити тимчасовий поточний рахунок, на який засновники перераховуютьвнески для формування статутного капіталу. Після перерахування засновниками ЗО% від оголошеного розміру статутного капіталу банк видає підприємству довідкудля подання в органи державної реєстрації разом з документами, необхідними дляздійснення реєстрації.
Отже,поточний рахунок призначено для зберігання грошових коштів і здійсненнярозрахунків за всіма видами діяльності підприємства. Види діяльності, які можездійснювати підприємство, перелічені у його статуті або в документі, що йогозамінює.
Комплекснерозрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунка клієнтаі здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжнихпослуг) і касових операцій, які виникають у процесі його діяльності тапередбачені чинним законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурніпитання, що пов'язані з відкриттям, веденням і закриттям поточного рахунка.
Дляпідприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджетів різних рівнів,функції поточного рахунка виконує бюджетний поточний рахунок. За наявності утаких підприємств інших джерел фінансування, крім бюджетного поточного рахунка,їм відкривається поточний рахунок для обслуговування комерційної діяльності.
Банкиретельно підходять до процедури відкриття поточного рахунка. Зміст процедуризалежить від категорії клієнта — «суб'єкт господарської діяльності» або«фізична особа».
Длявідкриття рахунка підприємство подає банку такі документи:
1) заявка на відкриття поточногорахунка;
2) копію свідоцтва про державнуреєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі,уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;
3) копію належним чиномзареєстрованого Статуту (положення);
4) копію документа, що підтверджуєвзяття підприємства на податковий облік;
5) картку із зразками підписівосіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів наданоправо розпоряджатися рахунком та візувати розрахункові документи (у карткувключається також зразок відбитку печатки підприємства);
6) копію документа прореєстрацію в органах Пенсійного фонду України та інших соціальних фондах.
Розглянемопризначення цих документів. Свідоцтво про державну реєстрацію свідчить прозаконність діяльності підприємства і підтверджує його право на відкриттяпоточного рахунка. Статут дозволяє банку отримати інформацію про засновниківпідприємства і відносини між ними, напрями і види діяльності підприємства, йогоюридичну адресу. До Статуту банку додається протокол зборів засновників, демістяться дані щодо осіб, призначених на посаду керівника і головногобухгалтера. Картка зі зразками підписів останніх підтверджує їх право нарозпорядження коштами, що зберігаються в банку на рахунках. Після вивченняфінансового стану підприємства і поданих документів банк приймає рішення провідкриття поточного рахунка або відмову. У разі позитивного рішення керівникбанку передає в бухгалтерію розпорядження про відкриття рахунка з усіманеобхідними документами.
Міжбанком і підприємством (власником рахунка) укладається угода на здійсненнярозрахунково-касового обслуговування (договір на обслуговування рахунка), вякій зазначається номер відкритого рахунка, передбачені зобов'язання та правасторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунка, строк діїугоди, порядок та періодичність видачі виписок з рахунка та ін. За угодою банкокремо подає список тарифів комісійної винагороди за свої операції і послуги, утому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунка,закриття рахунка, вихідні перекази, за вилучення готівки тощо).
Бухгалтеріяна підставі розпорядження керуючого реєструє поточний рахунок у книзіреєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах іпередає їх у юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта.Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунка (включаючи день відкриття)банк повинен повідомити номер рахунка податкового органу.
Бюджетніпоточні рахунки відкриваютьсяна підставі платіжного доручення органу Державного казначейства або фінансовогооргану.
Фізичнійособі-підприємцю (без створення юридичної особи) поточний рахунок відкриваєтьсяна його ім'я.
Поточнийрахунок, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо у статутізазначено, що підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність, банк можевідкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.
Поточнийрахунок може відкриватись також приватним (фізичним) особам. Вони маютьплатіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи зфізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів,що виникає при надходженні доходів приватної особи та їх використанні. Длявідкриття рахунка приватна особа подає:
1) заяву на відкриття рахунка;
2) картку із зразком підпису;
3) паспорт або документ, що йогозамінює;
4) довідку про ідентифікаційнийкод платника податку.
Виконанняоперацій за поточними рахунками здійснюється на
підставірозрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.
Поточнірахунки клієнтів розміщені у другому класі балансу «Операції з клієнтами».Аналітичні поточні рахунки суб'єктам господарської діяльності відкриваються дорахунка четвертого порядку № 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарськоїдіяльності». До суб'єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи,у тому числі організації та установи, а також підприємці, які здійснюють своюдіяльність без створення юридичної особи.
Поточнірахунки, які відкриваються підприємствам (крім бюджетних) та фізичним особам засвоїм характером є активно-пасивними. Згідно з нормативними актами НБУпередбачена можливість функціонування поточних рахунків у режимі якдепозитного, так і кредитного рахунків. Поточний рахунок можна використовуватияк кредитний тільки у разі підписання підприємством або фізичною особою збанком кредитної угоди на право отримання кредиту овердрафт.
Якщоклієнт банку не має права на отримання кредиту овердрафт, тоді відкритий йомупоточний рахунок може мати тільки кредитовий залишок. У противному разі поточнийрахунок клієнта може мати як кредитовий, так і дебетовий залишок, тобтодозволяється оплата розрахункових документів з поточного рахунка клієнта у разівідсутності у нього власних грошових коштів шляхом автоматичного кредитування.
Запоточними рахунками виконуються операції, які виникають у процесі поточної(основної), інвестиційної, фінансової діяльності підприємства. Основні операціїза поточним рахунком: зарахування виручки за відвантажену продукцію, наданіпослуги і виконані роботи; платежі за одержану сировину, товарно-матеріальніцінності й послуги; отримання готівки на виплату заробітної плати тавідрядження; податкові та інші обов'язкові платежі до бюджету; зарахування сумотриманих кредитів і сплата процентів за кредит; розміщення коштів у депозити,вкладення в цінні папери та ін.
Узарубіжній економічній літературі для означення таких депозитів користуютьсятерміном «транзакційні рахунки». У вітчизняних банках до найпоширенішихдепозитів до запитання належать: «Поточні рахунки», які відкриваються усімкатегоріям клієнтів банків; «Кореспондентські рахунки інших банків», «Кошти задовірчими операціями», «Кошти для розрахунків платіжними картками» та деякіінші рахунки. За залишками коштів на депозитних рахунках до запитання банки абозовсім не сплачують процентів, або запроваджують за ними низькі процентніставки. Це пояснюється тим, що банки несуть дуже великі витрати, обслуговуючипоточні рахунки.
Строковідепозити — цегрошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власниковіпроцентний дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб імають бути повернуті депоненту у визначений строк.
Ускладі строкових депозитів розрізняють ощадні вклади (депозити) і власнестрокові депозити.
Ощаднівклади — це різновид строкових депозитів. У сучасній банківській практиціУкраїни ощадні вклади відкриваються
/>
тількиприватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог:
1. оформленнявкладу супроводжується видачею ощадної книжки;
2. длявиконання операцій щодо внесення, поповнення коштів чи їх вилучення з вкладунеобхідно подати в банк ощадну книжку, в якій здійснюються записи за кожноюоперацією;
3. вкладиможуть не мати чітко фіксованого строку зберігання.
Типиощадних вкладів, що пропонуються населенню, досить різноманітні. Вонирозробляються комерційними банками самостійно.
Власнестрокові депозити мають такі особливості:
· чіткофіксований строк зберігання;
· оформляютьсядепозитною угодою;
· у разідострокового вилучення депозиту банк запроваджує штрафні санкції.
Строковідепозитні рахунки можуть відкриватися усім категоріям клієнтів банку: суб'єктамгосподарської діяльності, центральним і місцевим органам влади, бюджетнимустановам, банкам і фізичним особам.
Дляобліку операцій за ощадними вкладами і строковими депозитами у банкувідкриваються бухгалтерські рахунки, які мають назву депозитні рахунки.
Класифікаціяв плані рахунків строкових, включаючи ощадні, депозитних рахунків наведена нижче(рис. 7.1).
Отже,класифікація синтетичних рахунків враховує ще одну ознаку: термін залученнядепозитів. Згідно з цією ознакою строкові депозити поділяються накороткострокові (до одного року) та довгострокові (понад один рік).
Депозитнірахунки мають мультивалютний характер. На наведених рахунках відображаютьсяоперації із залучення та використання ощадних вкладів та строкових депозитів яку національній, так і в іноземній валюті.
Сплатапроцентного доходу — важлива особливість депозитних рахунків. Чинними правиламипередбачено щомісячне нарахування процентів незалежно від дати їх фактичноївиплати згідно з угодою. Нараховані проценти обліковуються на пасивномубалансовому рахунку «Нараховані витрати за строковими депозитами».
Ваналітичному обліку клієнта до наведених синтетичних рахунків відкриваютьсяособові рахунки окремо за кожним типом ощадного вкладу чи строкового депозиту.У номер рахунка вносять параметри, що характеризують вид, тип вкладу, терміндії, строк закінчення угоди, тип контрагента, процентну ставку тощо.
Депозитнаоперація — цеоперація із залучення коштів на депозитні рахунки. Під час її здійсненнявиконуються такі облікові операції:
*відкриття і реєстрація депозитного рахунка;
*облік операцій щодо залучення коштів на депозит;
* облік операцій з вилучення коштів з депозиту;
* нарахуванняпроцентів за депозитом і операції щодо їх сплати клієнтам;
»облікоперацій щодо повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунка.
Банквідкриває клієнтам строковий або ощадний депозитний рахунок на підставі такихдокументів:
«депозитноїугоди;
»карткизі зразками підписів та відбитком печатки (для підприємств);
«паспортаабо документа, що його замінює, довідки про надання ідентифікаційного коду (дляфізичних осіб).
Депозитнаугода (договір) укладається між банком та підприємством чи фізичною особою.Вона засвідчує право комерційного банку розпоряджатися цими грошовими коштамита право вкладника отримувати у чітко визначений строк суму депозиту тапроцентів за користування ним. В угоді зазначається: дата внесення депозиту,сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний рахунок, процентна ставказа користування депозитом, періодичність виплати процентів, порядок поверненнядепозиту і процентів після закінчення строку зберігання, відповідальністьсторін, умови розірвання угоди. В угоді проставляється номер відкритогоособового депозитного рахунка.
Підписанадепозитна угода передається в бухгалтерію. Усі особові рахунки підлягаютьреєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою визнаннядепозиту й відкриття депозитного рахунка є дата надходження (перерахування)грошей на депозит.
Форманадходження грошей обумовлюється угодою. Підприємства мають правоперераховувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунка. Фізичніособи можуть вкласти кошти готівкою або перерахувати з поточного рахунка.
Здепозитного рахунка підприємства грошові кошти можна перерахувати тільки найого поточний рахунок. Нараховані проценти за депозитом можуть бутиперераховані або на депозитний рахунок підприємства або на його поточнийрахунок. З депозитного рахунка фізичної особи кошти повертають за її бажаннямабо готівкою або шляхом перерахування на вказаний поточний або інший депозитнийрахунок. Такий порядок поширюється і на сплату процентів.
Процентиза депозитом банк може сплачувати із використанням таких методів:
1. одночасноз поверненням депозиту (на дату повернення депозиту);
2. періодично;
3. авансом(на дату внесення коштів у депозит).
3. Методика розрахунку процентів за депозитом
Коштина депозит залучаються за процентною ставкою, яка зазначається в депозитнійугоді. Для обчислення суми нарахованих процентів банки використовують, якправило, номінальну або фактичну процентну ставку.
Заномінальною процентною ставкою сума депозиту, що капіталізується(нарощується), обчислюється за допомогою простого процента. За фактичноюпроцентною ставкою визначається реальний відносний дохід, який обчислюється вцілому за певний період з урахуванням отриманих раніше процентів.
Отже,сума процентів визначається застосуванням номінальної процентної ставки дономіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів.
Незалежновід методу нагромадження процентів їх загальна сума на дату закінчення діїдепозитного договору не змінюється.
Банкможе залучати депозит також за фіксованою або плаваючою процентною ставкою.Плаваюча процентна ставка передбачає застосування середньозваженої абопроцентної ставки, що діяла на дату нарахування. Підрахунок процентів засередньозваженою ставкою здійснюється з урахуванням ставок, що діяли протягомстроку чинності депозитної угоди.
Облікпроцентів за депозитами здійснюється на засадах нарахування та відповідності.Для їх обліку використовуються відповідні рахунки «Нараховані витрати», на якихнагромаджуються нараховані проценти до настання строку їх сплати, тобтовиконується бухгалтерське проведення:
Д-трахунка «Процентні витрати»
К-трахунка «Нараховані витрати».
Колидати нарахування і сплати процентів збігаються, банк може, передбачивши цевнутрішньою обліковою політикою, відносити відповідну суму процентівбезпосередньо на рахунки витрат у кореспонденції із поточним рахункомвкладника. В обліку ця ситуація фіксується бухгалтерським проведенням: — Д-трахунка «Процентні витрати» і К-т поточного рахунка клієнта.
Сплаченіавансом проценти не рідше одного разу на місяць протягом строку депозитуамортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати, тобтовиконується бухгалтерське проведення:
Д-трахунка «Процентні витрати»
К-трахунка «Витрати майбутніх періодів».
Якщопісля закінчення дії депозитного договору депонент не отримує процентів, їхсума приєднується до депозиту або враховується на рахунках нарахованих витрат.
Підчас розгляду питання про нарахування процентів за кредитними операціямизазначалося, що дану роботу виконують працівники кредитного або фінансовогопідрозділу банку. Така практика поширюється і на операції з нарахуванняпроцентів за депозитами. Оскільки бухгалтерія несе відповідальність задостовірність інформації, що її включено до фінансової звітності, працівникимають знати методику нарахування процентів, принаймні із суто практичного боку.Застосування методу нарахування, що є засадним для підготовки фінансовоїзвітності, має виконуватися в межах принципів відповідності та обережності. Цеозначає, що в наказі банку про затвердження облікової політики на відповіднийфінансовий рік треба передбачити перевірку нарахування процентів за депозитамита достовірність записів на рахунках бухгалтерського обліку. Таку перевірку здійснюютьпрацівники, службовими обов'язками яких не передбачене нараховування процентів.
Щобоволодіти методикою розрахунку, потрібно усвідомити, що в разі обчисленняпроцентів за допомогою номінальної процентної ставки (метод рівних частин)показники витрат банку в окремі періоди не відповідатимуть дійсності в частиніпоточної вартості сумарних зобов'язань за депозитом, котрі включають номінал тапроценти. Це певною мірою є порушенням принципу відповідності.
Розрахунокпроцентних виплат із застосуванням фактичної процентної ставки (актуарнийметод) уможливлює розподіл витрат, виходячи з поточної вартості депозиту вокремі періоди. Очевидна його перевага полягає в тому, що фактичні витратибанку відповідають сумам зобов'язань за депозитом у кожному періоді, включаючипроценти. Тому вартість депозитних ресурсів, обчислювана як відношенняпроцентних виплат до сумарних зобов'язань за депозитом, лишається незмінною.
НехайР—сума номіналу депозиту. Тоді
/>
Деln — сума майбутнього платежунаприкінці періоду n,здійснення платежу; i — річнапроцентна ставка (в сотих частках), n — Період, за який здійснюється платіж, у річному обчисленні.
Невиключено, що депозитна операція відображатиметься лише двома потоками, а саме:
— залучення депозиту;
— сплата номіналу депозиту та процентів.
Уцьому разі фактична річна процентна ставка за формулою:
/>
деS — нарощена сума депозитунаприкінці періоду n, тобтономінал депозиту разом із процентами; Р— сума номіналу депозиту; n — термін останнього.
Отже,у разі застосування фактичної річної процентної ставки сума нарахованихпроцентів за депозитом за поточний період обчислюється за формулою
/>
деS — нарощена сума депозитунаприкінці попереднього періоду (номінал депозиту та проценти); i — річна фактична процентна ставка; n — кількість періодів за депозитом,за яким нараховуються проценти.
Зауважимо,що процентна ставка і період депозиту мають бути приведені до однієї бази (рік,квартал, місяць).
4. Облік операцій зі сплати та погашення депозиту
Процентиза депозитом банк може виплачувати:
— одночасно з погашенням депозиту;
— періодично;
-авансом,тобто під час внесення коштів на депозит.
Уразі сплати процентів на дату погашення депозиту в обліку виконуютьсяпроведення:
— на суму процентів:
Д-трахунків нарахованих витрат за депозитами
— на суму номіналу депозиту:
Д-трахунка «Депозит»
— на загальну суму:
К-тпоточного рахунка депонента, каси або кореспондентського рахунка.
Зрозуміло,що за таким проведенням у бухгалтерському обліку записують загальну сумунарахованих процентів за весь період дії депозитної угоди за будь-яким методом— рівних частин чи актуарним.
Уразі періодичної сплати нарахованих процентів неодмінно після дати їхнарахування в банку виконується бухгалтерське проведення:
Д-трахунка «Нараховані витрати за депозитом»
К-тпоточного рахунка, каси або кореспондентського рахунка.
Щож до вибраної методики капіталізації процентів, то банк періодично переказуєнараховані суми на депозитні рахунки, тобто нарощує депозит.
Механізмнаведених раніше можливих варіантів сплати процентів дає підстави для такоговисновку: в обліковій політиці банку за пріоритетний слід вибрати метод сплатипроцентів за період.
Третійможливий варіант сплати процентів за депозитом/авансом, тобто в момент внесеннякоштів депонентом на депозит.
Уразі погашення депозиту, тобто на дату закриття депозитного рахунка, в облікувиконується проведення:
Д-тдепозитного рахунка
К-трахунка каси, поточного рахунка чи кореспондентського рахунка.
Навимогу депонента банк може повернути депозит до закінчення строку діїдепозитної угоди.
Уцьому разі:
— проценти нараховуються за період із дати залучення депозиту до датидострокового закриття депозитного рахунка за ставкою, що зазначена в угоді;
— депоненту сплачується сума процентів, але за зниженою ставкою;
— різницю між нарахованими процентами та сумами, що сплачуються депоненту зазниженою ставкою, банк відносить на зменшення процентних витрат.
Цимумовам відповідають такі бухгалтерські проведення: Д-т рахунка «Нарахованівитрати за депозитами» (на суму нарахованих процентів) К-т рахунка каси,поточного рахунка чи кореспондентського рахунка (на суму процентів за зниженоюставкою) К-т рахунка «Процентні витрати за депозитом» (на різницю між сумоюнарахованих та сплачених процентів). Одним із різновидів депозитів є депозитиовернайт, які надаються або залучаються на термін, що не перевищує одного дня,і стосуються лише ринку міжбанківських коштів. Зрозуміло, що сплата закористування депозитом проводиться одночасно з його поверненням. Саме тому дещовідмінним є облік депозитів овернайт.
— У разі залучення депозиту:
Д-ткореспондентського рахунка
К-трахунка 1610 «Депозит овернайт інших банків».
— У разі погашення депозиту:
Д-трахунка 7011 «Процентні витрати за депозитами овернайт
іншихбанків» (на суму процентів за депозитом) Д-т рахунка 1610 «Депозит овернайтінших банків» (на суму
депозиту)
К-ткореспондентського рахунка (на загальну суму).
Системавнутрішнього контролю здійснення депозитних операцій передбачає такі перевірки:
— відповідності залучення й розміщення депозитів у межах термінів і лімітів,установлених Правлінням банку;
— залучення всіх депозитів за процентною ставкою, визначеною угодою, інарахування процентів методом, передбаченим наказом щодо облікової політики наданий фінансовий рік;
ввизначення системою бухгалтерського обліку механізму реєстрації депозитів длязабезпечення достовірного і своєчасного запису:
сумдепозитів;
— термінів нарахування та сплати процентів
термінівпогашення депозитів;
- процентнихставок.
Здебільшогоце досягається засобами аналітичного обліку. У межах його функцій банкцентралізовано розсилає клієнтам — суб'єктам господарської діяльностіповідомлення та виписки з їхніх депозитних рахунків щодо залишків коштів іззазначенням операцій, які проводилися на цих рахунках. Інформуються такожклієнти — фізичні особи.
Формаі періодичність надання клієнтам виписок і повідомлень про рух коштів надепозитному рахунку та про залишки на цих рахунках зазначаються банком в угоді,підписаній з депонентом.