--PAGE_BREAK--Для проведення перевірки системи автоматизації бухгалтерського обліку (алгоритмів проведення розрахунків, логіки реєстрації господарських операцій, методів округлення, закриття рахунків, формування звітності і т.д.) аудиторові доцільно скористатися послугами експерта в області інформатики. Необхідність запрошення експерта для цілей експертизи бухгалтерської програми визначається на етапі планування аудиторської перевірки, що погоджене із замовником у договорі.
По-друге, перевірка арифметичних розрахунків клієнта залежить від розділу бухгалтерського обліку. Так, наприклад, перевірка арифметичних розрахунків при оформленні операцій по розрахунковому й інших рахунках у банках практично не потрібно, тому що допущені помилки виявляються самим бухгалтером, що веде облік безготівкових розрахунків, — залишки по журналу-ордеру звіряються із залишком по виписці банку, а перевірка арифметичних розрахунків по касі підприємства, навпаки, необхідна, тому що в результаті рухливості коштів і масовості грошових операцій ця ділянка господарської діяльності підприємства найбільш уразливий з погляду різних порушень.
В аудиторській діяльності застосовується широкий спектр приймань і методів економічного аналізу.
У міжнародних аудиторських стандартах аналіз або аналітичні процедури визначають як оцінку облікової й іншої економічної інформації шляхом вивчення взаємозв'язків між показниками.
Аналіз в аудитові повинен виявити:
ступінь ділової активності клієнта:
оцінку фінансово-господарчих перспектив його функціонування в майбутньому;
зони навмисних помилок у звітності клієнта;
скорочення деталізованого тестування на основній стадії аудита.
Аналітичні процедури вважаються найбільш ефективними з погляду витрат аудиторських процедур.
Інформаційну базу аналізу фінансового стану підприємства становлять в основному дані бухгалтерського обліку й звітності. Якщо для аналізу використовується тільки зовнішня публічна фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати і їх використанні й інші обов'язкові форми звітності), то такий аналіз називається зовнішнім фінансовим аналізом.
Якщо крім зовнішньої публічної фінансової звітності для аналізу використовується також внутрішня інформація дані бухгалтерського, фінансового й виробничого обліків, то такий аналіз називається внутрішнім.
Таким чином, областю або інформаційною базою й зовнішнього й внутрішнього аналізів є зовнішня звітність.
У зазначеному змісті застосовувані в аудитові методи фінансового аналізу можна розглядати як внутрішній аналіз фінансового стану,
Найпоширенішими є наступні аналітичні процедури:
зіставлення залишків по рахунках за різні облікові періоди;
зіставлення показників бухгалтерської (фінансової) звітності з тими, які планувалися (прогнозувалися) керівництвом підприємства, що перевіряється, на звітний період, вказувалися в планах (програмах, бізнес-планах, кошторисах та ін);
зіставлення отриманих у звітному періоді співвідношень між різними статтями звітності з аналогічними співвідношеннями минулих періодів;
зіставлення фінансової й нефінансової інформації, зокрема, відомостей про обсяг випуску продукції в грошових і натуральних одиницях;
зіставлення фінансових показників (фінансових коефіцієнтів) із середньогалузевими значеннями.
1.2 Структура й види аудиторських висновків Для формулювання обгрунтованої об'єктивної думки необхідно зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Після цього аудитор повинен провести огляд фінансової звітності на основі зібраної інформації з метою висловлювання думки про фінансову звітність в цілому. Метою загального огляду огляду звітності на завершуючому етапі аудиту, з'являється, з'ясування, чи складена фінансова звітність з використанням правил, прийнятих на підприємстві, що перевіряється, встановлення порівнянності видів фінансової звітності і їх відповідності законам і нормативним документам реальної дійсності, узагальнення фактів, пов'язаних з оглядом звітності, отриманих на основі інших тестів, з'ясування, чи буде підприємство продовжувати свою діяльність в найближчому майбутньому. Зібрана інформація і результати аудиторських процедур, починаючи|розпочинаючи, зачинаючи із ознайомлення з підприємством і закінчуючи перевіркою окремих рахунків і звітних форм, відображаються|відбиваються| в окремих робочих документах аудитора. Для того, щоб аудитор мав повне уявлення про річну звітність, рекомендується складати зведений документ, який узагальнює важливі|поважні| моменти перевірки, що впливають на думку аудитора. Окрім переліку основних статей звітності, які підлягали перевірці, цей документ може включати інші аспекти, що розкривають суть діяльності аудитора. Зроблене узагальнення дозволяє аудитору обгрунтувати свою думку і при необхідності надати інформацію керівнику підприємства, партнеру аудиторської фірми або іншому аудитору, котрий перевіряє головне підприємство. В цьому випадку зведений документ буде результатом аудиту дочірнього підприємства.
Важливою проблемою при підбитті підсумків аудиторської перевірки є оцінка спроможності подальшого функціонування підприємства. У Міжнародному стандарті аудиту 570 «Безперервність» пояснюються доцільність припущень про безперервність діяльності підприємства, що перевіряється, ознаки, що свідчать о можливості припинення функціонування господарюючого суб'єкта, аудиторські докази, які можуть стати підтвердженням цього. Ознаки, наявність котрих служить індикатором того, що підприємство може припинити свою діяльність ділять на 3 групи: фінансові, виробничі, інші.
Наступним важливим питанням, яке необхідно досліджувати аудитору при завершенні аудиторської перевірки, є оцінка подій після дати складання або, як їх називають в аудиторській практиці – подальших подій. При цьому необхідно керуватися такими нормативними актами: П (С) БУ| 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», МСБУ| 10 «Непередбачені події і події, що відбулися після дати складання балансу», Положенням про стандарти аудиту 560 «Подальші події, МСА| 560 „Подальші події“.
По характеру викликаних змін в річному звіті підприємства, подальші події можна розділити на два:
події, що вимагають коректувань, — за наслідками цих подій підприємство повинне внести зміни в окремі статті балансу або інші звітні форми. Прикладами таких подій можуть бути банкрутство основного постачальника, розрив договору з головним замовником, виявлення значних сум безнадійної або сумнівної дебіторської заборгованості;
події, що вимагають розкриття, — це події, які не існували на дату балансу і вперше виникли в наступному звітному періоді. Наприклад, об'єднання підприємств, створення філіалів, додатковий випуск акцій. Ці події повинні бути розкриті в примірниках до річної звітності.
У міжнародних стандартах аудиту визначені основні види аудиторських процедур за оцінкою подій, котрі відбулися після складання фінансової звітності:
опитування і анкетування керівництва підприємства-клієнта;
оцінка ефективності заходів, які здійснюються на підприємстві з метою забезпечення визначення впливу подальших подій;
ознайомлення з найновішою бухгалтерською і звітною інформацією, яка була сформована після закінчення звітного періоду;
вивчення фінансових прогнозів і перспективних планів, бюджетів підприємства і т.д.
Наслідки оцінки аудитором подальших подій впливають на зміст, і вид його висновку. Якщо події, які відбулися після дати балансу і мають суттєвий вплив на фінансову звітність, враховані підприємством при підготовки звітності, то аудитор складає безумовно-позитивний аудиторський висновок. У разі відображення, відбиття таких подій видається умовно-позитивний або негативний висновок. Одержавши і оцінивши всі необхідні дані в процесі аудиту, перед складанням висновку і звіту по проведеній перевірці аудитор повинен отримати за підписом керівника підприємства-клієнта спеціальний лист. Аудитор повинен отримати письмове підтвердження, що керівництво підприємства визнає свою відповідальність за достовірність наданої фінансової звітності, за те, що було надане аудитору вся необхідна інформація, яка є точною цілковитою, а також мати примірники підписаної керівництвом звітності. Лист-підтвердження слід спрямовувати аудитору в терміни, максимально наближені закінчення аудиторської перевірки. Відсутність подібного листа — підтвердження дає підставу, заснування аудитору вважати обсяг перевірки обмеженим і видати аудиторський висновок, який відрізняється від безумовно-позитивного. Після цього аудитор повинен скласти звіт і аудиторський висновок| про перевірену їм фінансову звітність.
Утримування аудиторського звіту залежить від конкретних обставин, результатів перевірки і т.д. У зв'язку із цим форма аудиторського звіту може бути довільної.
Аудиторський звіт не є аудиторським документом. Він призначений винятково для замовника й може бути опублікований лише з його дозволу.
У ході проведення аудита всі дії аудиторів спрямовані на те, щоб у кінцевому результаті аудиторської перевірки сформувати об'єктивне про вірогідність бухгалтерського обліку й звітності по статтях, пов'язаними з операціями з товарами. Ця думка становить утримування аудиторського висновку.
Аудиторський висновок складається для широкого кола користувачів і є офіційним документом, який складається у вільній формі, але обов'язково в ньому повинні втримуватися такі реквізити:
У заголовку аудиторського висновку говориться, що аудиторська перевірка проводилася незалежними аудиторами. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Дається повна назва підприємства, яка перевірялася й час перевірки.
Аудиторський висновок повинний містити інформацію про склад фінансового звіту й дату підготовки. У вступі говориться також, що відповідальність за правильність підготовки висновку лягає на керівників підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок.
На закінчення потрібно віддавати масштаб аудитові й утримування проведеної роботи. У розділі масштаб перевірки аудиторського висновку надає впевненості його користувачам у тому, що аудиторська перевірка проведена згідно з вимогами українського законодавства й норм, які регулюють аудиторську практику й ведення бухгалтерського обліку, або згідно з вимогами міжнародних стандартів і практики.
У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована й підготовлена із упевненістю про те, що у фінансовому звіті немає істотних помилок.
Під час аудиторської перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку й внутрішнього контролю підприємства на предмет їх істотного впливу на фінансовий облік.
У розділі „Висновок аудитора про перевірку фінансової звітності“ робиться висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність у всіх істотних аспектах.
Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку в день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт приймання передачі аудиторського висновку. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною аудиторського висновку, або після підпису аудитора.
Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженим на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудита.
В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми й номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщатися як наприкінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланка аудиторської фірми.
Згідно з нормативним актом висновок може бути безумовно позитивним, умовно — позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може приводиться короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора такий висновок, який відрізняється від позитивного.
У безумовно позитивному аудиторському висновку думка аудитора (аудиторської фірми) про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що ця звітність підготовлена таким чином, що забезпечує у всіх істотних аспектах відбиття активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату й фінансових результатів його діяльності за звітний період виходячи з нормативних актів) регулюючих бухгалтерський облік і звітність в Україні.
Безумовно позитивний висновок видається аудитором економічному суб'єктові, якщо аудитор за даними перевірки повністю впевнений, що: фінансова звітність клієнта підготовлена вірогідно, на основі достовірних і об'єктивних даних бухгалтерського обліку; організація, постановка й ведення бухгалтерського обліку економічного суб'єкта відповідають установленим принципам і вимогам, а облікова політика організації обрана правильно; вчасно й повністю внесені податки в бюджет і обов'язкові платежі в позабюджетні фонди; відповідним чином у додатках і поясненнях до звіту розкриті всі питання, що мають відношення до фінансової звітності; внутрішній контроль надійно підтверджує ефективність, законність і доцільність господарських операцій; дані фінансової звітності не суперечать альтернативному звіту організації, складеному аудитором, або вже відомим аудиторові відомостям про організацію.
В умовно позитивному аудиторському висновку думка аудиторської фірми про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що за винятком певних в аудиторському висновку обставин бухгалтерська звітність підготовлена таким чином, щоб забезпечити у всіх істотних аспектах відбиття активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату й фінансових результатів його діяльності за звітний період виходячи з нормативних актів, що регулюють бухгалтерський облік і звітність в Україні.
В умовно позитивному висновку аудитор підтверджує вірогідність фінансової звітності з викладом обставин, що обумовили такий висновок. Такими обставинами можуть бути: розбіжності в думці з керівництвом організації по окремих фактах господарської діяльності й показникам фінансової звітності; незгода з методами оцінки окремих об'єктів обліку, правильністю розрахунків амортизації й інших розрахункових значень; невідповідність кореспонденції рахунків по окремих господарських операціях економічному й правовому їхньому втримуванню; неадекватна облікова політика організації, що впливає на вірогідність фінансової звітності й ін.
У негативному аудиторському висновку думка аудиторської фірми про вірогідність бухгалтерської звітності означає що у зв'язку з певними обставинами ця звітність не забезпечує у всіх істотних аспектах відбиття активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату й фінансових результатів його діяльності.
Негативний аудиторський висновок видається в тих випадках, коли непевність аудитора у вірогідності фінансової звітності настільки велика, що, на його думку, може ввести в оману користувачів і не дозволяє зробити висновок про правильність і об'єктивності фінансової звітності. В аудиторському висновку необхідно чітко сформулювати причини, істотні помилки й порушення, які не дозволяють уважати звіт достовірним.
Відмова аудитора (аудиторської фірми) від вираження своєї думки про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта в аудиторському висновку означає, що в результаті певних обставин (обмеження обсягу перевірки, непевність аудитора й ін.) аудитор (аудиторська фірма) не може виразити таку думку.
Аудиторський висновок не повинний трактуватися економічним суб'єктом і зацікавленими користувачами аудиторського висновку як гарантія аудиторської фірми в тому, що інші обставини, що виявляють або здатні вплинути на бухгалтерську звітність, не існують.
Якщо в результаті аудиторської перевірки економічний суб'єкт усунув істотні недоліки й порушення в бухгалтерському обліку, у дотриманні законодавства, а також вніс відповідні виправлення в бухгалтерській звітності до вистави її зацікавленим користувачам, то аудиторський висновок не повинний містити вказівок на ці виправлення.
1.3 Характеристика діяльності ТОВ СПСЭП „Нева“ Об'єктом досліджень у даній роботі є підприємство ТОВ СПСЭП „Нева“. У цей час підприємство здійснює проведення й реалізацію меблів з натурального дерева й ДСП. На ТОВ СПСЭП „Нева“ ведення бухгалтерського обліку можна представити в такий спосіб:
Первинні документи Синтетичний і аналітичний облік Оборотні відомості Головна книга Фінансова звітність
продолжение
--PAGE_BREAK--Регламентація праці працівників здійснюється на підприємстві на основі нормативно-правових документів, затверджуваних державним комітетом України по праці й соціальним питанням. До них ставиться кваліфікаційний довідник посад керівників, фахівців і службовців, який є нормативним документом, що сприяють забезпеченню раціонального поділу праці й високої організованості, дисципліни й порядку на кожному робочім місці.
Окремі посадові інструкції на підприємстві не розробляються.
Основними нормативними актами, які визначають роботу бухгалтерії й організацію бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ СПСЭП «Нева» є: Наказ " Про організацію бухгалтерського обліку й облікової політики в 2009г" і Наказ " Про організацію бухгалтерського обліку й облікової політики в 2009 р.
Наказ від 02.01.2009 " Про організацію бухгалтерського обліку й облікової політики в 2009г" по підприємству містить основні принципи, методи й процедури, використовувані підприємством для здійснення бухгалтерського обліку на підприємстві, складання й вистави фінансової звітності в 2009 році.
Відповідно до даного наказу випливає, що на підприємстві використовується журнально-ордерна форма обліку. Облікові регістри (книги, відомості, журнали й т.п.) призначені на підприємстві для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації про господарські операції, що втримується в прийняті в облік первинних документах. Облікові регістри складаються на ТОВ СПСЭП «Нева» щомісяця. Облікові регістри підписуються виконавцями й головним бухгалтером або особою, на яку покладене ведення бухгалтерського обліку підприємства.
На підприємстві застосовується План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій з урахуванням положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99г №291, починаючи із січня 2000 р.
Відповідно до наказу «Про організацію бухгалтерського обліку й облікової політики в 2009г» на підприємстві аналітичний облік руху ТМЦ організує:
у бухгалтерії — у відомостях обліку залишків ТМЦ у кількісно-підсумковому вираженні;
на складах — у картках складського обліку в кількіснім вираженні.
Границя істотності встановлюється в розмірі 0.1 тис. грн.
Оцінка запасів (матеріалів, сировини, палива виробів, що комплектують, напівфабрикатів) при відпустці в проведення або іншому вибутті здійснюється по методу середньозваженої вартості.
Оцінка запасів покупних товарів для роздрібної торгівлі здійснюється за цінами продажу.
Матеріальні активи зі строком корисного використання (експлуатації) більш одного року й вартістю (без ПДВ) менше 500 гривень уважаються малоцінними необоротними матеріальними активами; нарахування амортизації по таких активах здійснюється по нормах 100% амортизації в першому місяці використання й ведеться по групах установленим у П (С) БО 7.
Нарахування амортизації на основні кошти здійснюється по методу зменшення залишку по ставках, передбачених ст.8.6 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.97г №283/ 97-ВР зі змінами й доповненнями, з урахуванням груп, установлених п.8.2 ст.8 Закону " Про податок на прибуток".
Облік зношування основних коштів здійснюється по групах, установлених П (С) БО 7.
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється прямолінійним методом. згідно П (С) БО 7.
На підприємстві формується резерв сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості. Для цього встановлені коефіцієнти сумнівності по простроченій дебіторській заборгованості за товари й послуги строком:
від 60 до 90 днів — 10%;
понад 90 дні — 50%.
Резерви майбутніх видатків і платежів не створюються.
Видатки, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції й послуг, кваліфікуються відповідно до П (З) БУ 16 і вважаються видатками періоду, відображаються у Звіті про фінансові результати.
На підприємстві затверджена система оплати праці:
за штатним розкладом — ІТП і службовців;
за відрядно-погодинними розцінками — працівникам по Положенню.
Бухгалтерський облік на підприємстві автоматизований у системі «1: З Бухгалтерія».
Суб'єкти малого підприємництва можуть на вибір застосовувати варіант по облікові витрат на проведення з використанням рахунку 23, так і другий спрощений варіант — без використання рахунку 23. На підприємстві ТОВ СПСЭП «Нева» для обліку видатків на основне й допоміжне проведення (у т.ч. і в частині загальновиробничих видатків), а також шлюбі передбачений рахунок 23 «Проведення». При необхідності до рахунку 23 можуть бути відкриті окремі субрахунку для обліку по видах проведення, наприклад «Основне проведення», «Допоміжне проведення», «Шлюб у проведенні», «Загальновиробничі видатки».
Аналітичний облік доходів від реалізації може вестися по видах (групам) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонам збуту й/або іншим напрямкам, певним підприємством самостійно. Закриття (списання) усіх видів отриманих підприємством доходів (рахунок 70) і понесених видатків (рахунку 23, 26, 84, 85) при використанні спрощеного Плану рахунків здійснюється на рахунок 79 «Фінансові результати».
Річний фінансовий звіт на ТОВ СПСЭП «Нева» складається із двох форм звітності: форма №1 «Баланс» і форма №2 «Звіт про фінансові результати».
Бухгалтерський баланс складається на основі бухгалтерських записів, які підтверджені відповідними первинними документами. З метою порівнянності фінансових звітів різних періодів у балансі приводиться інформація на початки й кінець звітного періоду. На підприємстві ТОВ СПСЭП «Нева» застосовується спрощена форма обліку. Вона заснована на принципі нагромадження даних первинних документів в оборотних відомостях аналітичний обліки, що забезпечують синтетичний і, коштів і господарських операцій по всіх розділах бухгалтерського обліку.
Як негативний момент при складанні фінансової звітності слід зазначити, що після розгляду й затвердження річного звіту не здійснюється комплексний аналіз, а отже й не й розробляються заходи щодо поліпшення роботи підприємства, що безумовно негативно позначається на ефективності діяльності підприємства.
Аналізуючи контроль інформації й відбиття у звіті про фінансові результати ТОВ СПСЭП «Нева», відзначимо, що існує 2 методу контролю інформації: інвентаризація й документальний. Інвентаризація визначає фактичну наявність усіх активів і зобов'язань підприємства. Проведення її є обов'язковим 1 раз у рік (за бажанням підприємство може проводити інвентаризацію більше чому 1 раз у рік). Документальний контроль проводиться за такою схемою: фінансова звітність-> (Баланс) — >Шахова відомість->книга господарських операцій, відомості->синтетичний і аналітичний облік по матеріальних рахунках-> звітність матеріально-відповідальних осіб->первинні документи.
2. Аудит діяльності суб'єкта малого підприємництва ТОВ СПСЭП «НЕВА» 2.1 Ціль, завдання, об'єкти, джерела інформації й послідовність проведення аудита СМП Сучасний аудит — це особлива організаційна форма контролю. Він непогано зарекомендував себе в умовах розвиненої ринкової економіки, навіть економіки умовно-ринкової, перехідного типу, яка зложилася зараз в Україні. Говорячи інакше кажучи, сучасний аудит — це невід'ємний елемент інфраструктури ринку. У цьому й полягає його особливість.
Аудит забезпечує не тільки перевірку вірогідності фінансових показників, але також обробку пропозицій по оптимізації господарської діяльності, з метою раціонального скорочення видатків при збільшенні прибутки.
Метою аудита стану обліку діяльності МП і СМП є встановлення відповідності методики обліку, яка застосовується на підприємстві, чинному законодавству щодо малого бізнесу, виявлення наявних помилок або відхилень і ступені їх впливу на вірогідність бухгалтерської звітності.
Необхідність окремого розгляду аудита стану обліку суб'єктів малого бізнесу пов'язана з:
особливостями ведення бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю;
формуванням вимог, які слід виконувати при плануванні аудита;
особливостями вивчення аудиторами поставлених замовником завдань аудита.
Аудит діяльності підприємств малого бізнесу полягає в тому, щоб:
провести перевірку дотримання ними норм законодавства України,
установити, правильно чи й вчасно вони платять податки, збори й обов'язкові платежі;
чи співвідносяться витрати з доходами;
не чи зростає дебіторська й кредиторська заборгованість і якими факторами вона викликана;
чи регулярно нараховується й виплачується заробітна плата і її середній розмір;
як часто, у яких розмірах і на які потреби використовуються підзвітні суми;
за якою формою ведеться бухгалтерський облік і які первинні документи й облікові реєстри застосовуються на підприємстві;
які штрафи й пені сплатило підприємство цього року, за що й на яку суму й т.п…
Специфічними завданнями аудита стану обліку діяльності МП і СМП є:
перевірка робочого плану рахунків, який застосовується на підприємстві;
перевірка обліку витрат підприємства, яке працює за спрощеним планом рахунків;
перевірка системи оподатковування суб'єктів малого підприємництва й відображення податків в обліку;
перевірка облікових регістрів, які складаються за спрощеною формою;
перевірка квартальної й річної звітності, складеної по скороченою формою.
Предметом аудита стану обліку діяльності МП і СМП є перевірка з погляду законності, вірогідності й доцільності господарських операцій, які відбуваються на таких підприємствах.
Об'єктами аудиторського контролю є предмети й кошту праці, а також сама праця, використовуваний у процесі розширеного відтворення суспільно необхідного продукту. Предмети праці (сировина, матеріали) являють собою об'єкт впливу людину за допомогою наявних коштів праці (машини, устаткування).
Специфічними об'єктами аудита стану обліку діяльності суб'єктів малого бізнесу є:
операції по нарахуванню й відображенню в обліку податків;
операції по відображенню на рахунках бухгалтерського обліку витрат підприємства;
дотримання трудового законодавства.
Аудиторам у цьому випадку необхідно знати особливості, які впливають на облік і організацію на таких підприємствах (додаток В).
У процесі функціонування аудиторський контроль сформував у системі прикладних економічних наук свій метод. Метод аудиторського контролю в здійсненні своїх функцій характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних приймань контролю.
Загальнонаукові методичні приймання дослідження ґрунтуються на методах філософії — це спосіб дослідження, який визначає підхід до досліджуваних об'єктів, планомірний шлях наукового пізнання.
Власні методичні приймання аудиторського контролю — це специфічні приймання, вони формуються залежно від цільової функції науки й загальнонаукових приймань. Методичні приймання аудиторського контролю розвилися на основі бухгалтерського обліку й економічного аналізу, статистики й інших економічних наук.
Методика здійснення аудиторських перевірок створюється в процесі самих перевірок і поступового нагромадження досвіду їх проведення. Залежно від умов договору перевірки може бути комплексної або тематичної, коли контролю й аналізу зазнають тільки окремі розділи й ділянки обліку. Різної може бути й глибина перевірок: повна й суцільна перевірка облікових даних починаючи з первинних документів, проведення інвентаризації майна й зобов'язань, вибіркова перевірка даних первинного обліку або вивчення тільки даних, що втримуються в облікових регістрах і звітності.
Крім зовнішнього аудита, тобто аудита, здійснюваного зовнішнім аудитором або аудиторською фірмою існує внутрішній аудит — це організована на підприємстві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регламентована внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку й надійністю функціонування внутрішнього контролю. Однієї з головних завдань внутрішнього аудита є контроль над станом і функціонуванням системи внутрішньогосподарського контролю.
Загальна схема методичної моделі проведення аудита СМП представлена в додатку Г, рисунок Г.1
У вітчизняній і закордонній практиці можуть використовуватися наступні методи аудиторської перевірки: аналіз синтез, спостереження, інвентаризація, метод документальної перевірки, опитування, інспекція, запит, аналітичний огляд
Методами, використовуваними для аудита СМП є:
нормативно-правовий метод — знання законів, положень, інструкцій, що стосуються організації обліку на СМП, і правильне їхнє використання в практичній роботі. Це система приймань, використовуваних при контролі для виявлення порушень нормативних і правових актів, законодавства будь-якого характеру. До них ставляться: службове розслідування, експертизи, службово-бухгалтерська, криміналістична, судебно-почерковедческая;
фактичний метод: інвентаризація, суцільне й вибіркове спостереження, при якім кількісний і якісний стан об'єкта, що перевіряється, установлюється шляхом обстеження, огляду, переобліку, зважування, лабораторного аналізу й інших способів перевірки фактичного стану об'єкта.
документальний метод заснований на перевірці первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітності, що стосуються організації обліку на МП, у частині їх правильного оформлення відповідно до вимог законодавства, і вірогідності відбиття в них даних;
метод систематизації й узагальнення матеріалів перевірки, до нього ставляться угруповання в хронологічній послідовності, систематичній послідовності, хронологічно-систематизованої послідовності.
Аудитор має право: самостійно визначити форми й методи аудиторської перевірки, виходячи з вимог нормативних актів, умов договору, або втримування доручення органа дізнання, прокурора, слідчого, суду; перевіряти в економічних суб'єктів у повному обсязі документацію про фінансово-господарчу діяльність, наявність грошових сум, цінних паперів, матеріальних цінностей, одержувати роз'яснення по виниклих питаннях і додаткові відомості, необхідні для аудиторської перевірки; одержувати по письмовому запиту необхідну для аудиторської перевірки інформацію від третіх осіб, у тому числі при сприянні державних органів, що доручили перевірку; залучати на договірній основі до участі в аудиторській перевірці аудитів, що працюють самостійно або в інших аудиторських фірмах, а також інших фахівців; відмовитися від аудиторської перевірки у випадку ненадання економічним суб'єктом, що перевіряється, необхідної документації, а також у випадку забезпечення державними органами, що доручили проведення перевірки, особистої безпеки аудитора й членів його родини при наявності такої необхідності.
У свою чергу керівники й інші посадові особи економічного суб'єкта, що перевіряється, зобов'язані: створювати аудиторові (аудиторській фірмі) умови для своєчасного, повного проведення аудиторської перевірки, надавати всю документацію, необхідну для її проведення, а також давати по запиту аудитора роз'яснення й пояснення в усній і письмовій формі; оперативно усувати виявлені аудиторською перевіркою порушення порядку ведення бухгалтерського обліку й складання бухгалтерської (фінансової) звітності. Забороняється вживати будь-які дії з метою обмеження кола питань, що підлягають з'ясуванню при проведенні аудиторської перевірки.
Таким чином, методику аудиторської перевірки, перелік питань, що підлягають перевірці, а також повноту дослідження окремих питань, визначає сам аудитор.
Досягнення головної мети аудита сприяють вимоги, певні Кодексом етики професійних бухгалтерів і аудиторів України:
до проведення аудиторської діяльності (етичні вимоги, чесність, порядність, професіоналізм)
незалежність і об'єктивність, при проведенні аудиторської перевірки;
конфіденційність (збереження комерційної таємниці);
компетентність, сумлінність;
використання методу статистики при економічному аналізі;
застосування нових технологій;
уміння ухвалювати раціональний розв'язок за даними аудиторської перевірки;
доброзичливість, лояльність стосовно людей.
З 22.10 2000 г. аудиторська діяльність (аудиторські послуги, супровідні роботи й т.п.) не ліцензується (відповідно до Закону України від 01.06.2000 г. № 1775-111 " Про ліцензування певних видів господарської діяльності", зі змінами) і починаючи з 2001 року здійснюється аудиторами й аудиторськими фірмами, включеними до національного Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності. Ведення такого Реєстру покладене Законом про аудиторську діяльність на Аудиторську палату України.
продолжение
--PAGE_BREAK--Аудиторські стандарти — це основні принципи виконання аудиторських процедур. До складу аудиторських стандартів включаються пояснення й норми аудита, що є керівництвом до виконання аудиторських процедур, застосування їх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів.
У ході збору й оцінки інформації про суб'єкт малого бізнесу аудиторам необхідно враховувати наступну специфіку нормативної бази щодо їхньої діяльності:
спрощений порядок реєстрації, ліцензування й сертифікації діяльності СМП;
спрощений порядок надання державної статистичної й фінансової звітності;
допустимість використання (при дотриманні необхідних умов) самостійно розроблених форм документування господарських операцій і надання форм бухгалтерської звітності на бланках, виготовлених самостійно;
заходу державної підтримки, які впливають на їхню фінансово-господарчу діяльність;
вплив особливостей регіонального й місцевого законодавства на їхнє функціонування.
Джерелами інформації для аудита стану обліку діяльності МП і СМП є:
свідоцтво про сплату єдиного податку (у випадку спрощеної системи оподатковування);
наказ про облікову політику й додатках до нього;
первинні документи;
облікові регістри;
звітність.
Для регулювання аудиторської діяльності широко застосовуються міжнародні стандарти аудита.
Отже, метою аудита стану обліку діяльності МП і СМП є встановлення відповідності методики обліку, яка застосовується на підприємстві, чинному законодавству щодо малого бізнесу, виявлення наявних помилок або відхилень і ступені їх впливу на вірогідність бухгалтерської звітності.
2.2 Планування аудита, розробка загального плану й програми аудита. Вивчення системи внутрішнього контролю Економічний суб'єкт (ТОВ СПСЭП «Нева»), що бажає провести аудиторську перевірку, повинен сповістити аудиторську фірму (аудитора), вибрану їм, про бажання скористатися її (його) послугами в писемній формі, для чого підприємство направляє в аудиторську фірму лист-запрошення про проведення аудиторської перевірки. Взаємини між клієнтом і аудитором регулюються договором.
Оцінка внутрішнього контролю діяльності й організації обліку підприємства ТОВ СПСЭП «Нева» може здійснюватися зовнішнім незалежним аудитором по наступних напрямках:
перевірка наявності первинної документації по всіх господарських операціях;
розподіл функціональних обов'язків посадових осіб, які відповідають за діяльність і організацію обліку на підприємстві;
наявність необхідних дозволів керівництва на здійснення операцій;
періодичне проведення інвентаризації;
належне ведення інвентарного пооб'єктного обліку;
контроль записів у журналах обліку й інші напрямки перевірки.
При цьому тестування проводиться в усіх напрямках діяльності підприємства. Приклад тестування організації обліку необоротних активів підприємства представлений у додатку Е.
Для розуміння системи внутрішнього контролю аудиторові необхідно вивчити процес здійснення бухгалтерських операцій. Найбільш простий спосіб — це вивчення письмових внутрішніх процедур, що регламентують здійснення таких операцій, а також опитування керівників, відповідальних за ці операції.
Далі аудитор повинен переконатися в тому, що всі описані процеси мають місце в дійсності, для чого він може опитати співробітників середньої ланки, залучених у ці процеси. Після цього аудитор повинен переконатися, що присутні (відсутні) усі необхідні види внутрішнього контролю: контроль авторизації (санкціонування) на всіх етапах; контроль зберігання; контроль облікових записів.
Після визначення наявності (відсутності) аудитор визначає ступінь ризику й відповідно планує обсяг вибірки для перевірки Рза істотою. Робочими документами при цьому є: меморандуми проведених опитувань; схеми (блок-схеми); оглядові документи аудитора з відповідними висновками відносно ризику; первинні документи (у необхідних випадках), що підтверджують (або не підтверджувальні) наявність внутрішнього контролю.
Огляд внутрішнього контролю, у тому числі системи обліку й контрольних процедур, звичайно роблять «молодші» учасники групи аудиторів (асистенти). Старший (головний) аудитор оцінює робочі документи огляду (Блок-схеми й запитальники) для того, щоб попередньо встановити рівень ризику його неефективності й розв'язати, чи знизиться цей ризик надалі при тестуванні контролю. Буде ефективним тестування контролю для підтримки більш низької оцінки ризику контролю й зниження обсягу процедур по суті.
Найбільш простим і ефективним способом одержання попередньої (необхідної) інформації про стан внутрішнього контролю є одержання інформації з питань, наведених у додатку Ж (на прикладі основних коштів). Крім того при огляді внутрішнього контролю необхідно простежити рух інформації між посадовими особами.
Як відомо, кожній аудиторській перевірці при будь-яких умовах властивий аудиторський ризик, що полягає в тому, що аудитор може скласти аудиторський висновок, який не відповідає дійсному фінансовому стану підприємства. Це означає, що істотні помилки, які втримуються у фінансовій бухгалтерській звітності, можуть залишитися не виявленими аудитором, внаслідок чого спотворюються показники бухгалтерської звітності. Аудиторський ризик визначають по формулі:
АР = РК*РУ*РВ, (2.1)
де РК — ризик внутрішнього контролю:
РУ — ризик системи бухгалтерського обліку;
РВ — ризик виявлення, який залежить безпосередньо від самого аудитора.
Ризик виявлення означає, що істотні помилки, що втримуються у фінансових звітах, можуть залишитися без уваги аудитора, внаслідок здійснення вибіркового дослідження, неправильного застосування тестового контролю, не належного тлумачення результатів аналітичного огляду й інших аудиторських процедур, застосування неефективних методів і приймань, обмеженості в одержанні інформації з витрат. Чим вище рівень оціненого аудитором ризику внутрішнього контролю й ризику системи бухгалтерського обліку, тем нижче рівень ризику виявлення потрібно запланувати для забезпечення належної якості аудиторської перевірки. Від оціненого рівня ризику перевірки підприємства залежить кількість і види аудиторських процедур, які будуть виконані.
Визначимо аудиторський ризик по підприємству ТОВ СПСЭП «Нева», для чого скористаємося критеріями оцінки ризику (додаток И). З наведеної таблиці можна зробити висновок, що рівень підприємницького ризику на підприємстві ТОВ СПСЭП «Нева» низький.
Тепер, використовуючи формулу факторної моделі аудиторського ризику, можна приблизно визначити, чому він рівний для аудиторської фірми при проведенні аудиторської перевірки на підприємстві ТОВ СПСЭП «Нева»:
З наведеної вище таблиці можна зробити висновок, що рівень підприємницького ризику досить низький і становить 2,7 бала.
Аудиторський ризик ухвалюється як правило рівним 5%,
Ризик контролю = Ризик внутрішнього контролю * Ризик системи бухгалтерського обліку = 0,2 * 2,5 = 0,5 (або 50%)
Звідси визначимо ризик виявлення, який залежить безпосередньо від самого аудитора:
0,50 * 0,05 = 0,025 або 2,5%
Отже, можна зробити висновок про те, що аудиторський ризик на підприємстві невисокий. Область діяльності підприємства перебуває в зоні низького ризику й фінансової стабільності. Також, з отриманого аудиторського ризику, робимо висновок, що рівень матеріальності буде низький.
Специфіка підприємства, обсяг і складність роботи з його перевірки щораз вимагають визначення чіткої послідовності кроків при проведенні аудита й правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо перевірку проводять трохи фахівців.
Із цією метою керівником бригади аудиторів складається план (програма) перевірки, у якій вказуються:
ціль аудита;
основні ділянки роботи підприємства й розділи обліку, що підлягають перевірці;
характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна і т.д.);
закріплення обов'язків за членами бригади;
передбачувана тривалість перевірки й строки її початку й закінчення.
Формування мети аудита має важливе значення тому, що вона відразу знайомить клієнта з тим, за чому аудитор прийшов на підприємство і яку користь може принести проведена перевірка. Тому слід докладно вказати, що аудит ставить своїм завданням не збір негативних фактів, не нагромадження компрометуючого матеріалу, а виявлення недоліків у бухгалтерській і взагалі економічній роботі й внесення конкретних пропозицій по усуненню наявних недоліків і недопущенню їх надалі.
Це відразу дозволить установити досить довірчі відносини із клієнтом і одержати доступ до необхідної інформації.
Далі в програмі перевірки вказуються ті ділянки роботи, які будуть досліджені в ході аудита. Необхідно:
відзначити найбільш важливі ділянки, що мають визначальне значення для фінансово-господарчої діяльності підприємства й для формування її результатів. При цьому необхідно обґрунтувати вибір тих або інших ділянок для перевірки й указати, що дані перевірки Рза цими ділянками важливі для оцінки діяльності підприємства в цілому;
указати, що інші ділянки фінансово-господарчої роботи підприємства, будучи потрібними й корисними впливу, що вирішує, на результати діяльності не виявляють.
Через те, що в перші ж дні перевірки аудитори одержують нехай не повне, але досить вірна вистава про стан того або іншої ділянки роботи, і подальше вивчення справ з кожним днем приносить усе менше й менше нової корисної інформації, доцільно знайти ту золоту середину, коли, затрачаючи мінімум часу на перевірку, аудитори одержують максимум необхідних відомостей, цілком достатній для витягу висновків і складання обґрунтованого аудиторського висновку.
Разом з тим, помилковий вибір ділянок, що перевіряються, і невірні висновки за результатами перевірки цілком і повністю лягають на відповідальність аудиторів. У цьому також ховається один з видів аудиторського ризику.
По кожній ділянці, що перевіряється, слід визначити характер перевірки — суцільний або вибірковий.
Якщо перевірку здійснює бригада аудиторів, то слід заздалегідь визначити, які ділянки перевіряє той або інший аудитор. Тут слід ураховувати кваліфікацію й досвід, придбані в ході попередніх перевірок.
Тривалість аудиторської перевірки може бути різної, однак практика показує, що двотижнева інтенсивна робота приносить не менш точні й повні результати" ніж розтягнута в часі на довгі тижні. Досить докладна й вірна картина про стан справ на, що перевіряється підприємстві складається вже в перші дні перевірки.
Природно, у хід аудиторської перевірки можуть втрутитися різні перешкоди, наприклад, хвороба аудиторів, терміновий від'їзд зважаючи на невідкладні обставини і т.д. Це у свою чергу може вплинути на зміну строків перевірки, однак не повинне впливати на заздалегідь обумовлену суму оплати.
Програма аудиторської перевірки представляється керівництву підприємства, що перевіряється, для ознайомлення й узгодження втримування об'єктів і етапів перевірки.
На прохання керівництва підприємства в програму можуть бути внесені зміни й доповнення. Наприклад, у зв'язку з наміром економічного суб'єкта, що перевіряється, стати пайовиком-засновником комерційного банку потрібне аудиторський висновок про його фінансове становище й платоспроможності; або відповідно до наміру підприємства створити спільне підприємство з яким-небудь іноземним партнером виникає необхідність оцінки внеску. У таких випадках аудитори можуть підготувати відповідні висновки, що містять необхідні оцінки.
Програма аудиторської перевірки може бути скоректована з урахуванням організації й ефективності внутрішнього контролю на підприємстві. Незважаючи на саме сумлінне складання програми аудиторської перевірки, ряд факторів, що впливають на її трудомісткість і тривалість, не може бути передбачений і заздалегідь врахований, що змушує вносити корективи в утримування й тривалість тих або інших робіт. Для складання програми перевірки, добору фахівців у групу, а в остаточному підсумку для формування обґрунтованого висновку про вірогідність звітності необхідна загальна інформація про специфіку й устрій підприємства-клієнта.
Для цього необхідно з'ясувати: галузеві особливості підприємства; організаційний устрій підприємства; виробничі зв'язки (постачальники, підрядники); фінансові зв'язки (вкладення в статутні капітали інших підприємств); юридичні зобов'язання (судові розгляди, акти податкової інспекції, позабюджетних фондів).
Основними джерелами інформації про підприємство є: думка про питання, що цікавлять, вищого керівництва, працівників керування середньої ланки, виконавців, працівників підприємства, не пов'язаних з веденням обліку; відвідування й огляд основних виробничих ділянок, цехів, складів. На підготовчому етапі аудитор також становить план і програму аудита. Програма аудита СМП представлена в додатку К.
2.3 Порядок проведення аудита і документування аудиторських доказів При вивченні організації бухгалтерського обліку в суб'єктів, які використовують спрощену форму обліку, необхідно звернути увагу на такі складові:
кількість бухгалтерів і працівників, які відповідають за збереження товарно-матеріальних цінностей;
наявність облікової політики;
наявність робочого плану рахунків і його особливості;
наявність затвердженого графіка документообігу й здійснення контролю над його виконанням;
застосування в обліку й керуванні комп'ютерних програм;
наявність форм первинних звітних документів, відмінних від типових;
порядок проведення інвентаризації;
порядок ведення книги обліку господарських операцій;
склад регістрів і порядок записи в них;
порядок обліку витрат на проведення й формування собівартості,
напрямку використання прибутку;
процедури поточного контролю над наявністю й використанням запасів;
процедури поточного контролю над правильністю розрахунків з дебіторами й кредиторами;
особливості руху необоротних активів і товарно-матеріальних запасів за звітний період;
особливості в розрахунках з дебіторами й кредиторами за звітний період.
Вивчення обліку діяльності МП і СМП здійснюється в наступній послідовності.
Перевірка приналежності підприємства до МП або СМП. Перш ніж перевіряти підприємство, слід з'ясувати, чи підпадає воно під визначення МП і СМП відповідно нормам чинного законодавства.
До суб'єктів малого підприємництва, згідно із Законом України " Про державну підтримку малого підприємництва " від 19.10.2002 № 20630Ш, відносять: фізичні особи, зареєстровані у встановленому Законом порядку в якості суб'єктів підприємницької діяльності; юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми й форми власності, у яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 людей і обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.
У статті 11 Закону №20 бззш визначене, що для суб'єкта малого підприємництва в порядку, установленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподатковування, бухгалтерського обліку й звітності, що передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку й звітності.
Спрощена система оподатковування встановлена Указом Президента України від 03.07.98г. №727/98 " Про спрощену систему оподатковування, бухгалтерського обліку й звітності суб'єкта малого підприємництва", що мають чинність Закону України (у редакції Указу від 28.06.99г. №746/99).
Статтею 1 Указу №746 [/99] передбачене, що спрощена система вводиться для суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми й форми власності, у яких за рік чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 людей і розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. грн. Отже, із суб'єктів підприємницької діяльності, які згідно із Законом України №2063 [III] належать до категорії суб'єкта малого підприємництва, на спрощену систему можуть перейти тільки ті, які відповідають вимогам Указу №746 [/99].
Згідно з Господарським Кодексом України від 16.01.2003 г. № 436-IV, малі підприємства — це підприємства, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 людей, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 0,5 млн євро за середньорічним курсом НБУ до гривні. — промисловості й будівництві — із чисельністю працюючих до 200 людей.
Таким чином, різні нормативні акти дають різні визначення суб'єктів підприємницької діяльності. Однак, це не означає їхнє протиріччя.
В Україні можуть діяти підприємства наступних видів: частка підприємство; колективне підприємство; господарче товариство, до яких відносять, згідно із Законом України " Про господарчі товариства" від 19.09.91г. № 5766ХП (зі змінами й доповненнями), акціонерні товариства (відкритого (ВАТ) і закритого (ЗАТ) типу), товариства з додатковою відповідальністю (ОДО), товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), повні товариства (ПО), командитні товариства; підприємство, засноване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство; державне підприємство.
продолжение
--PAGE_BREAK--