КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Організаціявиробництва і реалізації продукції сільського господарства на перспективу всільськогосподарському підприємстві
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основипланування
1.1 Сутністьпланування як функції управління в сільськогосподарському підприємстві
1.2 Принципи і методипланування в умовах ринкової економіки
1.3 Організація плановоїроботи в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності
2. Сучасний стан розвиткупідприємства та рівень економічної ефективності виробництва продукції
2.1 Природно-кліматичніумови та виробничий потенціал
2.2 Спеціалізація тарозміри підприємства
2.3 Рівень економічноїефективності виробництва і реалізації продукції основних галузей підприємства
3. Планування організаціївиробництва і реалізації продукції на перспективу
3.1 Планування виробничоїпрограми в рослинництві на перспективу
3.2 Планування виробничоїпрограми в тваринництві на перспективу
3.3 Планування каналівзбуту та цін реалізації продукції підприємства на перспективу
3.4 Рівень економічноїефективності виробництва продукції підприємства на перспективу
Висновки і пропозиції
Список використаноїлітератури
Вступ
Плануванняє важливою частиною господарської практики. Багаторічний досвід закордонних таукраїнських підприємств довів, що недооцінка планування в умовах ринку,зведення його до мінімуму частіше за все приводить до значних економічнихвтрат. Досвідчені керівники розуміють, що всі великі бої спочатку виграють напапері – на плані, а тільки після цього у реальному житті. Ринок не пригнічує,не заперечує планування взагалі, а тільки зміщує цей процес у первиннувиробничу ланку, як важливий елемент господарського механізму управління.
Успішнопрацюючі підприємства здійснюють не тільки довгострокове планування, але йдетальну розробку оперативних поточних планів по кожному підрозділу, кожномуробочому місці. Календарні плани (декадні, місячні, квартальні, піврічні)конкретизують цілі і завдання підприємства, включають відомості про замовлення,про забезпеченість їх матеріальними ресурсами, про ступінь завантаженнявиробничих потужностей та їх використання з урахуванням терміну виконаннякожного завдання. В них передбачаються витрати на реконструкцію потужностей,заміну обладнання, оновлення продукції, навчання працівників тощо.
Усистемі виробництва сільськогосподарської продукції, планування займаєвизначальне місце, воно є центральною ланкою будь-якої системи управлінняпідприємством в умовах ринку. Завдяки плануванню встановлюють темпи і пропорціїрозвитку виробництва, які повинні забезпечити найвищу його економічнуефективність.
Темоюданої курсової роботи є « Організація виробництва і реалізації продукціїсільського господарства на перспективу в сільськогосподарському підприємствіСТОВ «Роздільнянське» Роздільнянського району Одеської області».
Головнезавдання перспективного планування – забезпечити виробництво максимальноїкількості найбільш економічно вигідної продукції відповідно до попиту на неї.
Мета курсовоїроботи полягає у визначенні суті системи планування виробництва і реалізаціїпродукції сільського господарства на перспективу в сільськогосподарськомупідприємстві, проведенні всебічного аналізу виробничо-господарської діяльностіпідприємства за останні три роки для виявлення внутрішньогосподарських резервівта зовнішніх можливостей збільшення обсягів виробництва і ефективних каналівреалізації виробленої продукції, покращення економічної ефективності таконкурентоспроможності підприємства, закріпленні набутих навичок здійснюватипоточне та перспективне планування організації виробничо-господарськоїдіяльності та пошуку ефективних каналів збуту виробленої продукції.
Інформаційнуоснову роботи склали річні звіти за три роки, економічний паспорт, спеціальналітература по досліджуваній темі вітчизняних і закордонних авторів.
Принаписанні даного курсового проекту були використані такі методи, якмонографічний, балансовий, економіко-статистичний та інші. Також було дослідженодинаміку розвитку господарства.
Вкурсовій роботі розраховано 16 таблиць по даній темі, яка містить 45 сторінокмашинного тексту.
1.Теоретичні основи планування
1.2 Сутність планування як функціїуправління в сільськогосподарському підприємстві
Планування всільськогосподарських підприємствах спирається на систему об’єктивнихекономічних законів ринкової економіки. Через планування сільськогосподарськіпідприємства визначають темпи і пропорції розвитку виробництва, які повиннізабезпечити найвищі показники його економічної ефективності.
Плануваннясільськогосподарського виробництва – це науково обґрунтоване встановленнярівнів економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств напевний плановий період через систему якісних і кількісних показників тавизначення комплексу заходів щодо досягнення встановлених рівнів розвитку. Приплануванні необхідно встановлювати оптимальні внутрішньогосподарські пропорції розширеноговідтворення в сільськогосподарських підприємствах та передбачативисокоефективне використання ресурсного потенціалу господарств. Плануваннявиробництва в сільськогосподарських підприємствах повинно базуватись на даних науковихпрогнозів.
Прогнозуваннясільськогосподарського виробництва – це наукове передбачення економічних ісоціальних процесів шляхом розроблення та обґрунтування напрямів і можливостейрозвитку галузей сільського господарства на основі науково технічного прогресу,що забезпечують попит на сільськогосподарську продукцію. Планування іпрогнозування тісно пов’язані між собою і відрізняються кількістю показників таступенем обґрунтованості проектів, досягненнями науково-технічного прогресу,деталізацією системи показників, їх точністю та ймовірністю досягнення,тривалістю проектованого періоду та правовою основою [11, с.130].
Прогнози розвиткусільськогосподарського виробництва можуть бути довгостроковими (10 років ібільше), середньостроковими (5-10 років) і короткостроковими (до 5 років).Прогнози розробляють у 2-3 варіантах залежно від передбачуваних темпіврозвитку, напрямів науково-технічного прогресу в різних галузях, відповідногорівня матеріально-технічної бази, забезпечення трудовими ресурсами тощо. Розробленняпрогнозу в кількох варіантах дає змогу вибрати найоптимальніший з них, який маєстати основою для складання перспективних планів економічного і соціальногорозвитку сільськогосподарських підприємств [9, с. 115].
Відповідно до Закону України“Про підприємства в Україні”, сільськогосподарське підприємство самостійнопланує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту насільськогосподарську продукцію, роботи, послуги та з необхідності забезпеченнясвого виробничого і соціального розвитку, підвищення доходів. Основою планів єдоговори, укладені із споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг іпостачальниками ресурсів.
Основні завданнявнутрішньогосподарського планування на сільськогосподарських підприємствахтакі: виконання договірних зобов’язань щодо продажу сільськогосподарськоїпродукції; задоволення внутрішньогосподарських потреб підприємства в усіх видахпродукції; встановлення оптимальної виробничої структури господарства з метоюнайбільш повного і раціонального використання землі, матеріальних, трудових іфінансових ресурсів господарства; максимальне виробництво економічно найбільшвигідних видів продукції з метою одержання максимального прибутку; створеннянеобхідних нагромаджень для передбачених темпів розширеного відтворення;успішне вирішення соціальних питань колективу підприємства [11, с. 131].
Планування всільськогосподарських підприємствах ґрунтується на певних принципах. Сукупністьпринципів розроблення планів економічного і соціального розвитку підприємств становитьметодологію планування, а конкретні методи і прийоми розрахунків прирозробленні окремих розділів і показників планів – методику планування.
Основні методологічні принципипланування є такими: аналіз вихідного рівня розвитку підприємства; найвища ефективністьвиробництва; виділення найістотніших вузлових завдань; наукова обґрунтованістьпланів; пропорційність; безперервність планування; контроль за виконаннямпланів [13, с. 98].
У процесі аналізу вихідногорівня розвитку підприємства вивчають досягнуті показники розвитку галузейгосподарства в тісному зв’язку з умовами розвитку тієї чи іншої галузі,забезпечення її матеріально-технічними і фінансовими ресурсами, узагальнюютьпередовий досвід, вивчають практику виконання планових показників, виявляютьневикористані резерви. Головним завданням економічного аналізу всільськогосподарських підприємствах є виявлення внутрішньогосподарськихрезервів для збільшення виробництва продукції, яку потребує ринок, при зниженнівитрат на неї.
Принцип найвищої ефективностівиробництва передбачає досягнення максимальних економічних результатів принайменших витратах праці і коштів. Цей принцип випливає з необхідностіпостійної економії витрат уречевленої і живої праці, тобто економії часу.Принцип найвищої ефективності виробництва потребує розроблення таких планів,виконання яких дасть змогу досягти максимальних результатів при найменшихзатратах праці і коштів. У планах розвитку галузей підприємства він виявляєтьсяу визначенні найефективнішого варіанта капітальних вкладень, оптимальнихпропорцій у розвитку галузей, які забезпечують максимальне зростання економічнонайбільш вигідних в ринкових умовах видів продукції та підвищення її якості приодночасному зростанні продуктивності праці, зниженні собівартості продукції, зростаннімаси і норми прибутку, підвищенні рентабельності виробництва.
Принцип виділення найбільшістотних вузлових завдань. Керуючись цим принципом, визначають головні напрямиекономічного і соціального розвитку підприємства. На сучасному етапі переходу доринкових відносин важливе значення має визначення оптимальних темпів іпропорцій розвитку головних товарних галузей сільськогосподарських підприємств,проведення роздержавлення і приватизації власності, реформування первиннихтрудових колективів та економічних відносин, здійснення самофінансуванняпідприємств.
Принцип наукової обґрунтованостіпланів передбачає відображення в планах вимог об’єктивних економічних законіврозвитку суспільства, врахування результатів наукових прогнозів, розробленняпланових показників на основі найновіших досягнень науки і техніки, а такожпрогресивного досвіду з технології й організації виробництва.
Суть принципу пропорційностіполягає в тому, що план економічного і соціального розвиткусільськогосподарського підприємства треба погоджувати, взаємозв’язувати в усіхскладових його частинах. Він означає, що при розроблення планів розвиткусільськогосподарського виробництва треба добиватись раціонального поєднаннягалузей, найбільш ефективного збалансованого зв’язку їх. Наприклад, необхіднозабезпечити правильне поєднання рослинницьких і тваринницьких галузей,правильні пропорції у використанні коштів на забезпечення певних темпіврозширеного відтворення і споживання тощо.
Принцип безперервностіпланування вимагає тісного зв’язку перспективних, річних і оперативних планів.Це дає змогу уточнювати напрями розвитку підприємства з урахуваннямособливостей певного періоду, повніше виявляти резерви і можливості розвиткугалузей.
Контроль за виконанням планів закількісними і якісними показниками має бути систематичним, всебічним. При цьомуважливо виявляти резерви збільшення виробництва найбільш вигідної продукції, атакож можливості скорочення витрат праці, сировини, матеріалів та іншихресурсів. Одне з важливих завдань перевірки виконання планів – запобігативиникненню диспропорцій у розвитку галузей, узагальнювати та впроваджуватикращий досвід, а отже, забезпечувати виконання та перевиконання плановихпоказників [11, c. 132-133].
Однією з найважливіших функційвиробничого менеджменту підприємства є планування його діяльності.
Планування – це вид, сферадіяльності органів управління по передбаченню майбутнього стану його економікина основі врахування дії законів розвитку природи і суспільства, а такожтенденцій розвитку підприємства, галузі і національної економіки. Процеспланування полягає у визначенні мети, якої підприємство прагне досягти запевний період, а також засобів, шляхів та умов її досягнення.
Планування як сфера діяльності івид діяльності об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою,надає всім процесам однонаправленість, скоординованість, сприяє найбільшповному та ефективному використанню наявних ресурсів [15, c. 9].
Плануваннявзаємопов’язаних галузей, якими і є галузі та види діяльності АПК, досягаєтьсяпрограмно-цільовим методом, який синтезує в собі єдність переваг галузевого,територіального і програмного планування, а отже, вихідною базою, основою єреальні потреби, а не досягнутий рівень в минулому чи наявність ресурсів, що йдає відповідь на питання – скільки та якої продукції треба виробити, щобзадовольнити реальні платоспроможні потреби. Таким чином, головним,визначальним принципом планування є планування від кінцевої мети до сучасного,а не екстраполяція минулого на майбутнє [14, с. 343].
1.2Принципи і методи планування в умовах ринкової економіки
Плануванняспирається на певні закономірності, що одержали назву принципів планування.Вони визначають характер і зміст планової діяльності на підприємстві. Правильнедотримання їх створює передумови для ефективної роботи підприємства і зменшуєможливість негативних результатів планування.
Існуєп’ять основних принципів планування, які є загальними рисами ефективноїпрограми дій. Це – єдність, безперервність, гнучкість, точність і принципучасті.
Принципєдності (системності) передбачає, що планування в економічній організаціїповинно мати системний характер. Поняття «система» означає: існуваннясукупності елементів, взаємозв’язку між ними, наявності єдиного напрямкурозвитку елементів системи, поведінки, що зорієнтовані на загальні цілі.Реалізація цього принципу здійснюється на основі:
· координації планової діяльності на горизонтальному рівні, тобто нарівні функціональних підрозділів. Це означає, що будь-які зміни в планах одногоз підрозділів мають бути відображені в планах інших підрозділів. Таким чином,головні риси координації планування на підприємстві – взаємозв’язок іодночасність;
· інтеграції планової діяльності в межах вертикальної єдностіпідрозділів. Це передбачає, що на підприємстві є багато досить відокремленихпроцесів планування і планів окремих підрозділів, але кожна з підсистем дієвиходячи із загальної стратегії фірми, а кожен окремий план є частиною планувищого підрозділу та організації в цілому.
Принципбезперервності означає:
· підтримування безперебійності планової перспективи,взаємоузгодження довго-, середньо- та короткострокових планів, тобто процеспланування на підприємствах має здійснюватись постійно в межах установленогоциклу;
· розроблені плани мають постійно змінювати один одного.
Якщодруга з умов безперервності планування роботи підприємства, як правило,витримується, то перша – ні. Тобто підприємство розробляє план, затверджує йогоі припиняє планування до початку наступного планового періоду. Процеспланування має бути безперервним, бо зовнішнє середовище дуже нестабільне іпостійно змінюється; зазнає змін і уява підприємства про свої внутрішніцінності й можливості.
Принципгнучкості взаємозв’язаний з принципом безперервності і полягає в наданні планамі процесові планування здатності змінювати свій напрямок у зв’язку звиникненням непередбачених обставин. Тому плани, як правило, мають так званірезерви. Однак існують певні межі резервів планування:
· резерви, що їх закладено в показниках, не повинні бути дуже великими,бо плани будуть недостатньо точними;
· дуже низькі межі резервів тягнуть за собою занадто часті зміни впланах, що розмиває орієнтири діяльності фірми.
Принципточності означає, що кожен план слід складати з таким ступенем точності, якийтільки може бути сумісним з рівнем нестабільності функціонування підприємства.Тобто плани мають бути конкретизовані й деталізовані до такої міри, якудозволяють зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства.
Принципучасті реалізує одну з головних аксіом планування: «План має складати той, хтойого виконуватиме». Принцип участі означає, що кожен член економічноїорганізації стає учасником планової діяльності незалежно від посади івиконуваних ним функцій. Реалізація принципу участі забезпечує значний ефект.По-перше, кожен з учасників організації починає глибше розуміти і знати різністорони її життя. Він одержує ширшу і об’єктивнішу інформацію про організацію,ніж раніше. По-друге, особиста участь членів організації, у тому числі рядовихпрацівників, у процесі планування сприяє тому, що плани організації стаютьособистими планами працівників, а участь у досягненні цілей організації даєможливість задовольняти їхні власні потреби. У кожного з працівниківз’являються нові, більш виразні мотиви до ефективної праці. Принцип участітісно пов’язаний з переходом від централізованої до децентралізованої системиуправління.
Вирізняютьще такі принципи планування:
— збалансованість, тобто необхідна і достатня кількісна відповідність міжвзаємопов’язаними розділами та показниками плану. Головним її проявом євідповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю;
— оптимальністьвикористання застосовуваних ресурсів.
План- це не довільний набір цифр, продиктований суб’єктивними побажаннями того чиіншого керівника чи плановика. Планування – це наука, і як кожна наука вона нетерпить суб’єктивізму, необґрунтованих рішень. Методична сторона науки включаєпоняття «метод», «методика», «методологія».
Підметодом планування розуміють конкретний спосіб, технічний прийом, за допомогоюякого вирішується яка-небудь проблема планування, розраховуються числовізначення показників пропозицій, стратегічних програм і планів.
Методикапланування – це сукупність методів, прийомів розробки, обґрунтування та аналізупрогнозів, стратегічних програм і планів усіх рівнів і часових горизонтів,систем розрахунків планових показників, їх взаємного узгодження. Методологіянауки – це вчення про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання,сукупність методів планування.
Приплануванні діяльності підприємств використовують різні методи, вибираючи якіслід ураховувати певні вимоги до них. Методи планування мають відповідатизовнішнім умовам господарювання, особливостям різних станів процесу становленнята розвитку ринкових відносин; ураховувати специфіку діяльності об’єктівпланування та різноманітність засобів та шляхів досягнення основноїпідприємницької мети – збільшення прибутку.
Прирозв’язанні добре структурованих проблем, що мають більш-менш чіткі кількісніхарактеристики, використовують методи екстраполяції та інтерполяції. Першийзастосовують у разі визначення проміжних та кінцевих планових показників наоснові їх динаміки в минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досягненні намомент розробки плану, будуть збережені в майбутньому. Цей метод ефективний увипадку більш-менш стабільної технології і умов виробництва, при монопольномустановищі підприємства та за відсутності загрози з боку конкурентів.
Методінтерполяції є принципово протилежним. Згідно з ним підприємство встановлюємету для досягнення в майбутньому і виходячи з неї визначає тривалістьпланового періоду та проміжні планові показники. Тобто, на противагунаступальному рухові при екстраполяції інтерполятивний метод передбачаєзворотний рух – від установленої мети та відповідного кінцевого значенняпланових показників з обчисленням проміжних їх величин. Цей методвикористовують, зокрема, під час програмування врожайностісільськогосподарських культур.
Заспособом розрахунку планових показників розрізняють такі методи планування:
— дослідно-статистичний (середніх показників) – передбачає використання фактичнихстатистичних даних за попередні роки при встановленні планових показників;
— факторний (чинниковий) – більш обґрунтований, бо за цим методом плановізначення показників визначають на основі розрахунків впливу найважливішихфакторів, що обумовлюють зміни цих показників. Використовується перш за все приплануванні технологічних (врожайність і продуктивність тварин) та економічних(рентабельність, продуктивність праці, собівартість) показників ефективностівиробництва;
— нормативний – планові показники розраховують, застосовуючи прогресивні нормивикористання ресурсів з урахуванням їх змін в результаті освоєнняорганізаційно-технічних заходів у плановому періоді;
— балансовий – його суть полягає в тому, що план розвитку підприємства, галузіобґрунтовується шляхом попереднього складання балансів (матеріальних, трудових,фінансових), що включають в себе потреби господарства в ресурсах і джерелахзадоволення цих потреб;
— матричний – передбачає побудову моделей взаємозв’язків між виробничимипідрозділами і показниками.
Типовимнедоліком планів є їхня одноваріантність. Тому дедалі більшого поширення напідприємствах набуває розрахунково-конструктивний метод (метод варіантів). Цейметод є досить трудомісткий. Тому для скорочення витрат праці і коштівзастосовують графіко-аналітичні прийоми.
Істотномупідвищенню ефективності планування сприяє використання економіко-математичнихметодів і ПЕОМ. Це дає можливість здійснити моделювання складних економічнихпроцесів, передбачити найбільш імовірні напрями розвитку економічної системизалежно від тих чи інших параметрів і цільових функцій, значно прискоритирозрахунки і підвищити їх ефективність і забезпечити визначення оптимальноговаріанта плану з усіх можливих.
Усірозглянуті методи планування лежать в основі так званого формальногопланування. Але воно є тільки однією з форм прийняття управлінських рішень.Крім формального планування практично кожен менеджер використовує так зване«інтуїтивне передбачення», тобто планування, що ґрунтується на досвідікерівника, а також на сукупності індивідуальних якостей.
1.3Організація планової роботи в сільськогосподарських підприємствах різних формвласності
Головноюпередумовою високоефективного розвитку сільського (як і всього народного)господарства, є повернення власника в економічне середовище, де б він володів,користувався і розпоряджався засобами виробництва, виробленою продукцією ідоходами. Однак роздержавлення і приватизація підприємств шляхом роздачікожному громадянину України сертифікатів на державну або паїзація неподільногофонду колгоспів, роздержавлення землі та видача селянам земельних сертифікатів– це лише перший крок до цього. І він не дасть ефекту, якщо ми залишмо без змінорганізаційні структури колгоспів, внутрігосподарські економічні відносини,систему стимулювання працівників – важливі стратегічні питаннясільськогосподарських підприємств на сучасному етапі.
Востанній час реформування організаційних форм господарювання в Україні значносповільнились через фінансову нестабільність, інфляцію тощо. За цих умов рідкояке господарство ризикуватиме ще й з організаційними формами. Але успіх буде затими підприємствами, які сьогодні займаються питанням не тільки тактики, але йстратегії господарства.
Такимчином для сільського господарства є характерним велика різноманітністьпідприємств: за формами власності (індивідуальна, приватна, приватно-орендна,колективна, державна), за організаційними формами господарювання, за розмірамигосподарств.
Масштабидіяльності підприємства розширюють або навпаки, обмежують можливості плануванняв організації. Великі підприємства мають порівняно з невеликими кращийпотенціал для передбачення свого майбутнього – у них вищі фінансові можливості,вони мають висококваліфікований персонал і в змозі залучативисококваліфікованих спеціалістів зі сторони, багато з них займаютьсясерйозними науковими і проектними розробками, у своєму складі вони, як правило,мають окремі планові підрозділи.
Невеликимекономічним організаціям складно проводити широкомасштабну планову роботу,особливо великих втрат потребує стратегічне планування. Однак і вони можуть:використовувати деякі форми планування, особливо поточне, застосовувати вжеготові моделі стратегій, розроблених відомими компаніями. Тим більше, що навітьсолідні фірми часто звертаються до зовнішніх консультантів, що спеціалізуютьсяна питаннях планування. Більш того, попри всі труднощі в здійсненні плануванняу невеликій організації, воно необхідне їй не менш, ніж великій. Зовнішнєсередовище у такій організації менше піддається контролю і більш агресивне, ніжу великій фірмі.
Втіму невеликій фірмі є свої переваги в організації планування. Головна з них –внутрішнє середовище такої організації простіше, а тому більш передбачуване.Крім того, у невеликій організації легше створити особливий психологічний тасоціальний клімат, що дозволяє об’єднати людей навкруги інтересів організації,її цілей. В умовах ринку завдання і цілі підприємства суттєво видозмінюються.Їх вибір за самостійності підприємства, особливо в разі зміни відносинвласності, значною мірою зв’язаний з особистими цінностями працівників і йоговласників. Водночас головне завдання кожного підприємства має узгоджуватись зметою всього суспільства.
Єдеякі відмінності при визначенні планових завдань у приватних, особистих,державних, колективних підприємствах. Якщо в першому випадку власник, наприкладфермер, може дозволити собі поєднати особисті плани з виробничими, то в другому– це є неприпустимим. Для колективних підприємств головне завдання визначаєтьсяз урахуванням перспектив діяльності господарства, а не окремого його члена(співвласника і керівника).
Плануванняна підприємстві – це процес пошуку і використання резервів підвищенняефективності виробництва і вирішення соціальних проблем колективу. Планбудь-якого підприємства за своїм змістом є сукупністю взаємопов’язаних заходівдля збільшення прибутку за рахунок підвищення ефективності використанняресурсів і комерційної діяльності.
Успішність,ефективність системи планування, незалежно від форм власності, значною міроювизначається рівнем її організації, яка включає такі структурні елементи:
- плановийперсонал, що сформований в організаційні структури;
- процесобґрунтування, прийняття та реалізації планових рішень (процес планування);
- засоби, щозабезпечують процес планування (інформаційне, технічне, програмно-математичнета організаційне забезпечення).
Плановийперсонал складається зі спеціалістів, які тією чи іншою мірою виконують функціїпланування. Причому для одних із них планові функції можуть бути основним видомдіяльності, наприклад для працівників планово-економічного відділу, а для іншихпрацівників ці функції можуть поєднуватись з іншими видами діяльності. Так,спеціалісти-зоотехніки поряд з виконанням своїх основних функцій займаютьсяперспективним, поточним і оперативним плануванням тваринництва.
Основнимивидами діяльності плановиків на підприємстві є
— розробка стратегії підприємства і збалансування довго- і короткострокових йогоцілей. Виконуючи цю функцію, плановики виступають у ролі радників,консультантів. Остаточне рішення, зв’язане зі затвердженням стратегії приймаєвище керівництво;
— здійснення, поряд з іншими спеціалістами, аналізу та оцінки зовнішнього івнутрішнього середовища підприємства. Плановики часто володіють часто володіютьнайціннішою інформацією про підприємство;
— участь, поряд з менеджерами, в розробці прогнозів щодо майбутнього фірми;
— надання порад і консультацій іншим спеціалістам з питань техніки планування, сприяннярозповсюдженню професійних методів планування:;
— допомога вищому менеджменту в організації і проведенні навчання необхідного длятого, щоб усі учасники планування були готові до освоєння ефективнихнововведень. Плановики повинні прагнути створити атмосферу творчого ставленняпрацівників до планування свого майбутнього, навчити людей взаємодіяти прицьому.
Кориснимдля підприємства є залучення консультантів з планування, до обов’язків якихналежать: допомога в підготовці рішень з планування, навчання і консультуваннявищого керівництва з питань планування, поради щодо організації нарад зпланування, допомога у підведенні підсумків нарад, рекомендації щодо розробкипланової документації.
Щобдавати об’єктивну оцінку плануванню, консультант має бути нейтральним стосовноцілей організації і результатів її діяльності. Ним може бути як зовнішній, такі внутрішній учасник організації (менеджер, працівник). Консультант повиненволодіти глибокими і чіткими знаннями теорії і практики внутрішньо фірмового планування,викликати повагу і довіру, щоб мати у спірних випадках виконувати функціїтретейського суду.
Складі чисельність служб планування на підприємстві залежить від типу організаційноїструктури, від уявлень про стиль управління. Одним з найважливішим факторів, щовизначають побудову служби планування, є розмір підприємства: невеликі фірми,не маючи можливості утримувати плановика, що працює на повну ставку, нерідкодопускаються помилки, відмовляючись зовсім від його послуг, у середніх зарозмірами фірмах функції спеціаліста з питань планування виконує один постійнийпрацівник на повній ставці, на великих підприємствах, як правило, створюютьсяпланово-економічні відділи з двох-трьох чоловік, але при цьому спостерігаютьсярізні підходи. Традиційним є варіант розподілу між ними обов’язків зафункціональним принципом: головний економіст, економіст з нормування і оплатипраці, економіст з госпрозрахунку.
Перспективнимє варіант створення єдиної планово-фінансової служби підприємства, на чолі якоїстоїть начальник, маючи двох заступників – з планування та обліку. Рештапрацівників колишнього планового відділу і бухгалтерії одержали статусекономіста, економіста-бухгалтера і, працюючи за галузевим і міжгалузевимпринципом (рослинницькі, тваринницькі чи рослинницько-тваринницькі, переробні йобслуговуючі виробництва і т.д.), крім вище вказаних беруть на себе ще йфункцію бух обліку. Загалом для великих фірм характерною є тенденція додецентралізації планової діяльності, а невеликі організації, навпаки, прагнутьдо більшої централізації планування, створення і розширення центральноїпланової служби.
Важливимструктурним елементом ефективної організації планування на підприємствібудь-якої форми власності є його інформаційне забезпечення: збір, аналіз таопрацювання інформації, формування бази даних. Є три основні джерелапрогнозованої інформації: нагромаджений досвід, що ґрунтується на знаннізакономірностей перебігу і розвитку досліджуваних явищ, процесів та подій,екстраполяція існуючих тенденцій, закономірність яких у минулому і зараз доситьвідома, побудова моделей прогнозованих об’єктів відповідно до очікуваних або жпередбачуваних умов. Перспективним напрямом інформаційного забезпечення єформування інформаційних систем, комп’ютерних мереж.
2.Сучасний стан розвитку підприємства та рівень економічної ефективностівиробництва продукції
2.1Природно-кліматичні умови та виробничий потенціал
Одеськаобласть, в якій знаходиться об’єкт дослідження, розташована в степовій зоні наПричорноморській низовині на півдні України, що зумовлено контенинтальним тадосить посушливим кліматом.
ЗемлекористуванняСТОВ «Роздільнянське» розташоване в південній частині Роздільнянського районуОдеської області.
Головнимиелементами природних умов, які визначають земле утворюючий процес є: клімат,рельєф, земле утворюючі породи, рослинний і тваринний світ. Територіягосподарства відноситься до другого центрального агрокліматичного району.Характеризується теплою, короткою, малосніжною зимою, недостатньо вологим татеплим літом. Сума позитивної температури повітря за період активної вегетаціїрослин становить 180-185 днів. Середня дата останнього весняного заморозкуприпадає на 10-15 квітня, середня дата першого осіннього заморозку припадає на15-20 жовтня. Середній річний максимум температури повітря +35, а річниймінімум температури повітря – 27. Середня річна кількість опадів складає 400мм. Їхній випад характеризується нерівномірністю як по окремим місцям, так і порокам. Літні опади частіше у вигляді злив розповсюджуються на поверхневий стікі випарування, тому для одержання високих врожаїв тільки одних атмосфернихопадів недостатньо, тому доповнюють дефіцит вологи за рахунок зрощення. Агрокліматичні ресурси території створюють для всіх польових, овочевих табагаторічних насаджень в господарстві.
Загальнийхарактер рельєфу рівнинно-хвилястий. Вплив рельєфу на структуру земельного шаруна території господарства проявляється в формуванні змитих і намитих земель.Крім того, рельєф впливаючи на розподіл на поверхні землі сонячної енергії,змінює величину влого- і теплообміну землі.
Врозвитку земле утворюючого процесу земле утворюючі породи визначають фізичні іхімічні властивості землі. Від гранулометричного складу залежить багато якостейземлі – її повітряний, водяний, тепловий режими.
Щодоорганізації структури бухгалтерії в господарстві, то система бухгалтерськогообліку СТОВ «Роздільнянське» складається з таких основних частин: планурахунків, первинних і зведених бухгалтерських документів, бухгалтерськихреєстрів, де концентруються і групуються числові записи, що відображають змінипід впливом господарської діяльності, бухгалтерського балансу, що відображаєстан господарських засобів (активів) і їх джерел, а також наявність,розміщення, склад та призначення цих засобів і джерел.
Під формоюбухгалтерського обліку розуміють організацію рахункових записів і порядокпоєднання різних видів облікових реєстрів, які повинні забезпечити оперативнийконтроль, своєчасність, повноту і достовірність узагальнення у бухгалтерськомуобліку всіх багаторічних господарських операцій, які відбуваються напідприємстві.
Основнимипринципами, що визначають ту чи іншу форму обліку, є: структура реєстрівсистематичного обліку, взаємозв’язок реєстрів синтетичного і аналітичногообліку, зовнішня форма реєстрів, послідовність і спосіб записів, кількістьреєстрів.
Вкожному реєстрі є своя структура бухгалтерії. В СТОВ «Роздільнянське»бухгалтерія має склад, який відображено на рис.1.1.
/>
Рис.2.1 Організаційна структура бухгалтерії господарства.
Прискладанні звітів про фінансову діяльність господарства в СТОВ «Роздільнянське»дотримуються всіх норм і правил, які встановлені законодавством України.
2.2Спеціалізація та розміри підприємства
Спеціалізація– це переважаючий розвиток кількох або однієї галузі з метою масовоговиробництва ряду чи одного виду продукції на основі фондо- та енергоозброєностіпраці з урахуванням природноекономічних умов певної зони. Вона визначає напрямрозвитку сільського господарства і сприяє концентрації певної продукції поприродноекономічних зонах і певних підприємствах навіть по окремим виробничимпідрозділам.
Такимчином, спеціалізація – це форма суспільного поділу праці, як між галузями ісферами суспільного виробництва, так і всередині галузі на всіх стадіяхвиробничого процесу. Виробнича спеціалізація підприємства визначається заосновними товарними галузями і продуктами, які забезпечують найбільший доход(виручку) від реалізації. Отже, основним показником, що характеризуєспеціалізацію підприємства, є структура товарної продукції.
Концентраціявиробництва знаходить своє конкретне втілення в розмірах підприємств і їхвнутрішньогосподарських підрозділів –відділків, ферм, цехів, кооперативів,дільниць тощо.
Розмірсільськогосподарського підприємства є одним з факторів, що впливають наефективність виробництва. При визначенні розмірів сільськогосподарськихпідприємств слід враховувати всі фактори – рівень технічної оснащеностігосподарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації іконцентрації виробництва, рівень і кваліфікацію кадрового забезпечення.
Розмірсільськогосподарських підприємств визначається багатьма показниками, зокрема:обсягом виробництва валової і товарної продукції в натуральному і грошовомувираженнях, земельною площею основними виробничими фондами тощо. Отож,розглянемо земельні ресурси та економічна ефективність їх використання наприкладі конкретного підприємства.
Таблиця2.1 – Земельні ресурси та економічна ефективність їх використання в СТОВ«Роздільнянське» Роздільнянського району Одеської областіПоказники 2005 р. 2006 р. 2007 р. В середньому за 2005-2007рр. Землі – всього, га 863,6 972,8 950 929 в т. ч. с/г угіддя 819 928 905 884 з них: рілля 676 779 833 763 пасовища, сіножаті 52 52 52 52 Виноградники 20 27 19 22 сади 91 96 96 94,3 Господарські двори і дороги 44,6 44,8 45,0 44,8 Вироблено на 100 га с/г угідь: — валової продукції, тис.грн, 303,5 270,7 289,0 287,7 — доходу (виручки) від реалізації продукції, тис. грн., 599,9 320,1 233,1 290,3 — чистого доходу, тис. грн., 303,6 269,3 195,6 256,2 — молока, ц 188,8 206,0 202,7 199,2 — приросту живої маси ВРХ, ц 18,7 18,0 13,5 16,7
Виходячиз даних таблиці, бачимо, що в середньому за три останні роки загальний розмірземлі становить 929 га. С/г угіддя становлять 884 га, з них найбільше площіприпадає на ріллю – 763 га та сади – 94,3 га. Також ми бачимо зменшеннявиробництва валової продукції на 100 га с/г угідь, доходу від реалізації тачистого доходу. Це є негативним явищем, оскільки виробництво валової продукціїна 100 га с/г угідь є одним з основних показників економічної ефективностівикористання земельних ресурсів.
Далів таблиці 2.2 розглянемо склад і структуру доходу від реалізації продукції. Зданих нище наведеної таблиці видно, що в структурі доходу від реалізаціїпродукції найбільшу частку за три останні роки займає галузь рослинництва –66,5 %, що становить 1480,1 тис. грн., в структурі якого переважає питома вагазерна – 22,5%, плодів – 9,3% та винограду — 9,1%. За допомогою цієї таблиціможна визначити досягнутий рівень спеціалізації підприємства, якийрозраховується виходячи з частки всіх товарних галузей і виражається коефіцієнтомспеціалізації Кс або коефіцієнт зосередження товарного виробництва.
Кс = 100/ Пві (2N і — 1), де
Пві – питома вагаі-ої галузі в структурі товарної продукції,
N –порядковий номер і-ої в ранжируваному ряду.
ВСТОВ «Роздільнянське» коефіцієнт спеціалізації становить 0,28. Це свідчить просередню спеціалізацію господарства, яка має зерно-скотарський виробничийнапрям.
Таблиця2.2 – Склад і структура доходу від реалізації продукції в СТОВ «Роздільнянське»Роздільнянського району Одеської областіПоказники 2005 р. 2006 р. 2007 р. В середньому за 2005-2007рр. тис. грн... % тис. грн... % тис. грн... % тис. грн... % Зерно – всього 429,3 17,3 688,4 27,5 399,0 22,5 505,6 22,5 в т.ч.: оз. пшениця 270,9 10,9 317,1 12,7 349,7 19,8 312,6 13,9 ячмінь 61,5 2,5 221,1 8,8 48,8 2,8 110,5 4,9 кукурудза на зерно 34,5 1,4 116,0 4,6 0,5 0,03 50,3 2,2 гречка 13,0 0,5 2,5 0,1 - - 5,2 0,2 горох 49,3 2,0 31,5 1,3 - - 26,9 1,1 Насіння соняшника 76,7 3,1 131,8 5,3 98,8 5,6 102,4 4,5 Соя - - 14,4 0,6 8,3 0,5 7,6 0,3 Овочі відкритого грунту 5,9 0,2 49,4 2,0 0,6 0,03 18,6 0,8 Плоди 468,9 18,9 159,0 6,4 46,4 2,6 224,8 9,3 Виноград 237,1 9,5 70,4 2,8 264,1 14,9 190,5 9,1 Ягоди 10,7 0,4 15,2 0,6 28,6 1,6 18,2 0,9 Інша продукція рослинництва 390,7 15,7 372,0 14,9 460,8 26,0 407,8 18,9 Рослинництво – всього 1619,3 65,1 1510,8 60,5 1310,1 74,0 1480,1 66,5 М’ясо ВРХ 252,7 10,2 75,0 3,0 149,2 8,4 159,0 7,2 М’ясо свиней 138,6 5,6 142,2 5,7 94,3 5,3 125,0 5,5 Молоко - - 177,0 7,1 190,7 10,8 122,6 8,2 Інша продукція тваринництва 6,5 0,3 - - 3,3 0,2 3,3 0,2 Тваринництво – всього 397,8 16,0 394,2 15,8 441,6 25,0 411,2 18,9 Промислова переробка продукції 125,2 5,0 51,3 2,1 - - 58,8 2,4 Реалізація робіт, послуг на сторону 35,8 1,4 66,9 2,7 18,2 1,0 40,3 1,8 Всього по господарству 2486,4 100 2499,1 100 1769,9 100 2251,8 100
Розмірипідприємства також характеризуються наявністю основних виробничих засобів. Томув таблиці 2.3 наведено їх кількісний вираз та економічну ефективністьвикористання.
Таблиця2.3 – Наявність основних виробничих засобів та ефективність їх використання вСТОВ «Роздільнянське» Роздільнянського району Одеської областіПоказники 2005 р. 2006 р. 2007 р. В середньому за 2005-2007рр. Тракторів – всього, шт. 11 11 12 11 в т.ч. гусеничні 4 4 5 5 Колесні 7 7 7 7 Зернові комбайни, шт. 3 3 4 3 Вантажні автомобілі, шт.. 17 17 16 17 Вартість основних засобів, тис. грн.. 2468,0 2775,0 3080 2774,0 Фондовіддача, грн. 1,0 0,91 0,84 0,91 Норма прибутку (чистого доходу), % 17,8 3,5 1,2 7,5
Проаналізувавшидані таблиці, бачимо, що в 2007 р. порівняно з попередніми роками збільшиласькількість тракторів, за рахунок придбання гусеничного трактору, зменшиласькількість зернових комбайнів та вантажних автомобілів. При цьому вартістьосновних засобів зросла і в 2007 р. становить 3080 тис. грн. Показникфондовіддачі виражає ефективність використання основних засобів і становить всередньому за 2005-2007 рр. 0,91 грн. Це свідчить про досить ефективневикористання основних засобів на підприємстві.
Наступнимрозглянемо склад трудових ресурсів. Їх наявність та ефективність використаннянаведено в таблиці 2.4.
Таблиця2.4 – Трудові ресурси та ефективність їх використання в СТОВ «Роздільнянське»Роздільнянського району Одеської областіПоказники 2005 р. 2006 р. 2007 р. В середньому за 2005-2007рр. Середньорічна чисельність постійних працівників – всього, осіб 88 87 101 92 Зайнято: в рослинництві 60 59 71 63 в т.ч.: механізаторів 21 21 25 22 в тваринництві 9 9 10 9 Управлінський апарат, чол.. 19 19 20 19 Вироблено на 1 середньорічного працівника, тис. грн. — доходу від реалізації продукції 33,5 34,1 20,9 29,5 — чистого доходу 28,3 28,7 17,5 24,8 Річний фонд заробітної плати 1 середньорічного працівника, грн. 2963,6 3714,9 3475,2 3384,6
З данихтаблиці 2.4 видно, що в 2007р. зросла середньорічна чисельність постійнихпрацівників і становить 101 чол., з них в рослинництві зайнято 71 люд, а вгалузі тваринництва – 10 чол., що зумовлено спеціалізацією господарства. Всередньому за три останні роки виробництво на 1 середньорічного працівникадоходу від реалізації продукції та чистого доходу зменшилось та становить 29,5тис.грн. і 24,8 тис.грн. відповідно, річний фонд заробітної плати на 1середньорічного працівника складає 3384,6 грн.
2.3Рівень економічної ефективності виробництва і реалізації продукції основнихгалузей підприємства
Длявизначення рівня економічної ефективності виробництва і реалізації продукціїрозглянемо основні галузі підприємства. В таблиці 2.5 наведено наявністьнаявність тварин в господарстві та рівень їх продуктивності.
Таблиця2.5 – Наявність тварин та рівень їх продуктивності в СТОВ «Роздільнянське»Роздільнянського району Одеської областіПоказники 2005 р. 2006 р. 2007 р. В середньому за 2005-2007рр. ВРХ – всього, гол., 95 97 98 97 в т.ч.: корів 48 50 55 51 Нетелів 9 10 12 10 Свині- всього, гол., 129 178 164 157 в т.ч.: основних свиноматок, гол., 8 10 10 9 Коні – всього, гол. 6 5 5 5 Середньорічний надій від 1 корови, кг 3902 3607 3651 3720 Вихід телят на 100 корів, гол. 84 83 82 83 Вихід поросят на основну свиноматку, гол 12 18 14 15
Виходячиз даних таблиці, бачимо, що за три роки поголів’я ВРХ зазнало незначних змін істановить 97 гол, поголів’я свиней дещо зменшилось – 157 гол. Середньорічнийнадій на 1 корову в середньому становить 3720 кг, а вихід телят на 100 корів –83 гол, що є досить ефективним для підприємства з зерно-скотарським виробничимнапрямом.
Структурупосівних площ розроблюють і встановлюють у господарстві відповідно доспеціалізації і концентрації виробництва з урахуванням ґрунтових, кліматичних,економічних та інших умов виробництва, плану продажу сільськогосподарськоїпродукції та внутрішньогосподарських потреб у ній. Далі розглянемо структурупосівних площ с/г культур підприємства, яка наведена нище в таблиці 2.6.
Проаналізувавшидані таблиці, можна зробити висновок, що в структурі посівних площ найбільшачастка припадає на зернові – 72,8 %, що становить 539 га в середньому за трироки. З них на площа під озиму пшеницю складає 36,9% та озимий ячмінь 21,4%.Посівні площі зайняті під соняшником становлять 7,9% структури посівних площ,що становить 58,3 га. Також значна частка площі зайнята під кормові культури –16,1% або 119 га.
Таблиця2.6 – Структура посівних площ сільськогосподарських культур в СТОВ«Роздільнянське» Роздільнянського району Одеської областіПоказники 2005 р. 2006 р. 2007 р. В середньому за 2005-2007рр. га % га % га % га % Зернові – разом: 576 77,4 584 72,8 457 67,8 539 72,8 в т.ч.: оз. пшениця 300 40,3 240 29,9 280 41,5 273,3 36,9 оз. ячмінь 125 16,8 178 22,2 172 25,5 158,3 21,4 овес 6 0,8 - - - - 2 0,3 Гречка 20 2,7 23 2,9 - - 14,3 1,9 горох 65 8,7 60 7,5 50 7,4 58,3 7,9 кукурудза на зерно 60 8,1 113 14,1 - - 57,7 7,8 Соя - - 19 2,4 27 4,0 15,3 2,1 Соняшник 65 8,7 60 7,5 50 7,4 58,3 7,9 Овочі 3 0,4 10 1,2 11 1,6 8 1,1 Кормові культури – всього: 100 13,4 129 16,1 129 19,1 119 16,1 в т.ч.: к-за на силос та зелений корм 65 8,7 63 7,9 67 9,9 65 8,8 однорічні трави – всього 4 0,5 6 0,7 8 1,2 6 0,8 багаторічні трави – всього 28 3,8 28 3,5 28 4,2 28 3,8 кормові коренеплоди 2 0,3 2 0,2 4 0,6 2,7 0,4 Всього посівів 744 100 802 100 674 100 740 100 Площа чистого пару 68,0 - 23,0 - - - 32,3 - Всього ріллі 676 Х 779 Х 833 Х 762,7 Х
Головнимкритерієм раціональної структури посівних площ є досягнення високоїпродуктивності ріллі, максимального виходу конкурентоспроможної продукції зодиниці площі при найменших затратах праці і матеріально-грошових засобів наодиницю продукції. Отож, далі розглянемо урожайність і валовий збір продукціїрослинництва, які наведені в таблиці 2.7.
Таблиця2.7 – Урожайність і валовий збір продукції рослинництва в СТОВ «Роздільнянське»Роздільнянського району Одеської області Сільськогосподарські культури 2005 р. 2006 р. 2007 р. В середньому за 2005-2007рр. Площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц Площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц Площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц Площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц Зернові – разом: 576 23,6 13593,6 584 28,8 16819,2 457 18,2 8317,4 539 23,5 12910,1 в т.ч.: оз. пшениця 300 26,3 7890,0 240 29,0 6960,0 280 20,2 5656,0 273,3 25,2 6849,7 оз. ячмінь 125 24,0 3000,0 178 33,8 6016,4 130 17,6 2288 144,3 25,1 3768,1 ярий ячмінь - - - - - - 42 4,9 205,8 14 1,6 68,6 овес 6 19,3 115,8 - - - - - - 2 6,4 38,6 гречка 20 2,3 46 23 2,2 50,6 - - - 14,3 1,5 32,2 горох 65 4,5 292,5 30 13,9 417 5 35,6 178,0 33,3 18,0 295,8 кукурудза на зерно 60 37,3 2238,0 113 29,9 3378,7 - - - 57,7 22,4 1872,2 Соя - - - 19 9,4 178,6 27 1,7 45,9 15,3 3,7 74,8 Соняшник 65 17,2 1118,0 60 18,0 1080,0 50 6,4 320 58,3 13,9 839,3 Овочі 3 63,3 189,9 10 144,7 1447,0 11 0,7 7,7 8 69,6 548,2 Виноград 20 61,0 1220,0 27 12,4 334,8 19 59,2 1224,8 22 44,2 926,5 Плоди 43 92,0 3956,0 43 20,9 898,7 43 8,4 361,2 43 40,4 1738,6
Зданих таблиці бачимо, що в середньому за 2005-2007рр. валовий збір зерновихсклав 12910,1 ц, соняшника – 839,3 ц, овочів – 548,2 ц, так як площа їхдорівнювала 539 га, 58,3 га та 8 га відповідно, а урожайність зерновихстановить 23,5ц/га, соняшника – 13,9ц/га, овочів – 69,6 ц/га.
Таблиця2.8 – Валове виробництво продукції тваринництва в СТОВ «Роздільнянське»Роздільнянського району Одеської областіВиди продукції 2005 р. 2006 р. 2007 р. В середньому за 2005-2007рр. Вирощування худоби (в живій масі), ц: великої рогатої худоби 153 167 122 147 Свиней 126 150 105 127 Молоко, ц 1546 1912 1834 1247
Виходячиз даних таблиці бачимо, що виробництво валової продукції тваринництва в СТОВ«Роздільнянське» представлене вирощенням ВРХ та свиней, а також виробництвоммолока. Так, за останні три роки вирощування ВРХ в живій масі становить 147 ц,свиней – 127 ц, а виробництво молока складає – 1247 ц.
Економічнаефективність показує кінцевий позитивний ефект від використання засобіввиробництва і живої праці, віддачу сукупних вкладень. У сільському господарстві– це одержання максимальної кількості продукції з кожного гектара землі, відкожної голови худоби при найменших затратах живої й уречевленої праці та вигідніканали реалізації виробленої продукції. Отож, нище наведено реалізацію с/гпродукції підприємства.
Таблиця2.9 – Реалізація сільськогосподарської продукції в СТОВ «Роздільнянське»Роздільнянського району Одеської областіВиди продукції 2005 р. 2006 р. 2007 р. В середньому за 2005-2007рр. Зерно — всього 9615 13531 5195 9447 в т.ч.: — оз. пшениці 6556 6399 4527 5827,3 - оз. ячмінь 1207 4504 661 2124 - овес 1,0 3,0 - 1,3 - гречка 129 20 - 49,7 - горох 840 522 - 454 - кукурудза на зерно 882 2083 7 990,7 Соя - 132 55 62,3 Насіння соняшнику 857 1882 674 1137,7 Овочі 97 1410 12 506,3 Винограду 1219 335 137,3 563,8 Плодів 3957 863 342 1720,7 Худоба (в живій масі), ц: в т.ч.: — великої рогатої худоби 112 114 294 173,3 - свиней 134 153 160 149 Молоко, ц 1546 1634 1503 1045,7
Аналізуючидані таблиці бачимо, що найбільше за три роки було реалізовано продукціїзернових – 9447 ц, з них оз. пшениці – 5827,2 ц, ячменю – 2124 ц, кукурудзи назерно – 990,7 ц, а також насіння соняшнику – 1137,7 ц, плодів – 1720,7 ц, м’ясаВРХ і свиней – 173,3 ц та 149 ц відповідно, а також молока – 1045,7 ц. Обсягиреалізації саме цих видів продукції зумовлено спеціалізацією господарства.
Втаблиці 2.10 наведено показники, що характеризують рівень економічноїефективності виробництва основних видів продукції, а саме: собівартість 1 ц,ціна реалізації та собівартість 1ц.
Таблиця2.10 – Показники рівня економічної ефективності виробництва основних видівпродукції в СТОВ «Роздільнянське» Роздільнянського району Одеської області Види продукції 2005 р. 2006 р. 2007 р. В середньому за 2005-2007рр. Собівартість 1 ц, грн.. Ціна реалізації 1 ц, грн.. Рівень рентабельності % Собівартість 1 ц, грн.. Ціна реалізації 1 ц, грн.. Рівень рентабельності % Собівартість 1 ц, грн.. Ціна реалізації 1 ц, грн.. Рівень рентабельності % Собівартість 1 ц, грн.. Ціна реалізації 1 ц, грн.. Рівень рентабельності % Оз. пшениця 41,7 41,3 0,9 43,9 49,6 13,0 65,6 77,2 17,7 50,4 56,0 10,5 Ячмінь 43,1 51,0 18,3 35,8 49,1 37,0 75,6 73,8 2,4 51,5 58,0 17,6 Горох 28,2 58,7 108,0 59,8 60,3 0,96 - - - 29,3 39,7 36,3 Кукурудза на зерно 36,8 39,1 6,2 25,8 55,7 116,0 71,4 71,4 100 44,6 55,4 74,1 Насіння соняшнику 67,1 89,4 33,4 44,0 70,0 59,0 117,8 146,6 24,4 76,3 102,0 38,9 Виноград 75,2 194,5 158,6 296,4 210,0 29,1 142,4 234,8 64,9 171,3 213,1 64,8 Плоди 59,9 118,5 97,8 258,3 184,2 28,7 337,7 135,7 59,8 218,6 146,1 3,1 М’ясо ВРХ 509,1 694,1 36,3 899,1 657,9 26,8 1124,8 769,1 54,7 844,3 707,0 39,3 Молоко 96,3 1210 25,7 61,6 108,3 75,8 93,6 126,9 35,5 83,8 118,7 45,7 М’ясо свиней 825,4 1034,3 25,3 582,4 929,4 59,6 1083,8 589,4 45,6 830,5 851,0 13,1
Дані таблицісвідчать про те, що виробництво продукції на підприємстві є низькорентабельним.Найбільш економічно ефективним за три останні роки є виробництво кукурудзи назерно – 74,1% та винограду – 64,8%.
3.Планування організації виробництва і реалізації продукції на перспективу
3.1Планування виробничої програми в рослинництві на перспективу
Важливимрозділом плану підприємства є виробнича програма або план виробництва тареалізації продукції. виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництвапродукції у плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом іякістю вимогам плану продажу. Вона обумовлює завдання по веденню в дію новихвиробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельностіперсоналу, транспорті тощо.
Головнезавдання перспективного планування – забезпечити виробництво максимальноїкількості найбільш економічно вигідної продукції відповідно до попиту на неї.При цьому мають бути виконані договірні зобов’язання перед споживачамисільськогосподарської продукції, забезпечена найвища ефективність галузей іпідприємства в цілому. З метою вирішення цього завдання в процесі розробкивиробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватись наступних вимог: 1)правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтуванняобсягу її виробництва попитом споживачів; 2) повне ув’язування натуральних івартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції; 3)обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу,виробничою потужністю.
Виробничапрограма з рослинництва включає в себе планову структуру посівних площ,урожайність, план виробництва продукції певного асортименту, кількості таякості, а також комплекс агротехнічних заходів щодо виконання плану виробництвапродукції (сорти, насінництво, добрива, пестициди, меліорація). План розвиткурослинницьких галузей в плані підприємства розробляють на основі прийнятоїсистеми землеробства.
Плануваннярослинництва починають з розробки балансу земельних угідь і визначення напрямівцільового використання їх у плановому періоді. Потім плануючи трансформаціюземельних угідь, виходять з конкретних внутрішніх і зовнішніх умовгосподарства. В одних випадках передбачають можливе збільшення площінтенсивніше використовуваних земель (ріллі, садів, ягідників, виноградників,хмільників і тутових насаджень) за рахунок менш продуктивних пасовищ ісіножатей чи освоєння площ, не використовується в сільськогосподарськомувиробництві (болота, піски, чагарники та ін.), усунення дрібно контурностіділянок орних земель та кормових угідь. Трансформацію земельних угідь в СТОВ«Роздільнянське» наведено в таблиці 3.1.
Таблиця3.1 – Земельні угіддя та їх трансформація а перспективу в СТОВ «Роздільнянське»Роздільнянського району Одеської області Показники 2007 р. Проект на 2010 р. Проект на 2010р. до 2007 р. Землі – всього 950 950 100 в т. ч. с/г угіддя 905 905 100 з них: рілля 833 830 99,6 пасовища, сіножаті 52 52 100 виноградники 19 21 110,5 сади 96 96 100 Господарські двори і дороги 45 45 100
Виходячиз наявності земельних угідь на 2007 р., ми бачимо, що доцільно будетрансформувати невелику площу ріллі під виноградники. Оскільки площа ріллі в2007 р. збільшилась до 833 га, її проект на 2010 р. становитиме 830 га, авиноградників – 21 га.
Посівніплощі сільськогосподарських культур планують з урахуванням виконаннязобов’язань щодо продажу продукції рослинництва, створення насінних фондів,забезпечення тваринництва концентрованими, грубими, соковитими і зеленимикормами, задоволення потреб працівників господарства у продовольстві тощо.Повністю врахувавши ці потреби і планову врожайність, визначають посівні площідля кожної культури, які потім уточнюють при розміщені культур у сівозмінах,проведенні балансових розрахунків продукції, кормів. Найбільш точно структурупосівних площ сільськогосподарських культур можна визначити з використаннямекономко-математичних методів. В таблиці 3.2 наведено план структури площсільськогосподарських культур на перспективу в СТОВ «Роздільнянське».
Таблиця3.2 – Планування структури площ сільськогосподарських культур на перспективу в СТОВ«Роздільнянське» Роздільнянського району Одеської областіСільськогосподарські культури В середньому за 2005-2007 рр. Проект на 2010 р. Проект на 2010 р. до середнього за 2005-2007 рр., % га % га % +, - % Зернові – разом: 539 72,8 605,7 73,0 66,7 0,2 в т.ч.: оз. пшениця 273,3 36,9 300,0 36,1 26,7 -0,8 оз. ячмінь 158,3 21,4 160,7 19,4 2,4 -2,0 овес 2 0,3 5 0,6 3 -0,3 гречка 14,3 1,9 14,3 1,7 -0,2 горох 58,3 7,9 58,3 7,0 -0,9 кукурудза на зерно 57,7 7,8 67,4 8,1 9,7 0,3 Соя 15,3 2,1 15,3 1,8 -0,3 Соняшник 58,3 7,9 80,0 9,6 21,7 1,7 Овочі 8 1,1 10 1,2 2 0,1 Кормові культури – всього: 119 16,1 119 14,3 -1,8 в т.ч.: к-за на силос та зелений корм 65 8,8 65 7,8 -1,0 однорічні трави — всього 6 0,8 6 0,7 -0,1 багаторічні трави — всього 28 3,8 28 3,3 -0,5 кормові коренеплоди 2,7 0,4 2,7 0,3 -0,1 Всього посівів 740 100 830 100 90 Площа чистого пару 32,3 - - - - - Всього ріллі 762,7 Х 830 Х 67,3 Х
Проаналізувавшидані таблиці, бачимо, що завдяки взятим в оренду землі в 2010 р. ми можемзбільшити площу ріллі, завдяки чому збільшимо площу основних с/г культур, асаме площу зернових – 66,7 га, з них площу під оз. пшеницею – на 26,7 га та підкукурудзою – на 9,7, а також площу соняшнику – на 21,7 га.
Важливістьобґрунтованого планування врожайності сільськогосподарських культур випливає зтого, що з нею безпосередньо пов’язано багато питань виробничо-фінансовоїдіяльності господарства: розміри і структура посівних площ, рівень товарностівиробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість ірентабельність виробництва продукції. Урожайність плану на основі проектованихкомплексів агротехнічних заходів по культурах. Перш ніж визначити врожайність,треба проаналізувати фактичну врожайність за останні 3-5 років у тісномузв’язку з аналізом застосовуваних агрозаходів. Одночасно вивчають показникиврожайності на найближчій дослідній станції або на державній сортодільниці, вкращих господарствах зони, причому аналізують фактичну врожайність і плануютьїї на перспективу окремо на богарних та осушених і зрошуваних землях. Внаступній таблиці наведено розрахунок нормативно-ресурсної урожайностісільськогосподарських культур.
Данітаблиці свідчать про те, що середній рівень урожайності за останні три роки поосновним культурам, що вирощуються в господарстві невисокий, так для оз.пшениці вона становить 25,2 ц/га, ячменю – 25,1 ц/га, овес – 6,4 ц/га, горох –1,5 ц/га. Входячи з нормативних показників, ми розрахували прийнятнуурожайність для планування, а саме: для пшениці – 43,0 ц/га, ячменю – 33,5ц/га, овес — 20,5 ц/га, ячмінь — 17,5 ц/га, гречка – 25,8 ц/га, слід зауважити,що збільшення урожайності оз. пшениці досягається завдяки застосуваннювисокоурожайного сорту.
Таблиця3.3 – Розрахунок нормативно-ресурсної урожайності сільськогосподарських культурна перспективу в СТОВ «Роздільнянське» Роздільнянського району Одеської областіСільськогосподарські культури Середній рівень врожайності за 2005-2007 рр., ц/га Бонітет грунту, балів Ціна 1 балу приростом врожаю, ц Нормативна урожайність, ц Планується внести добрив Окупність обрив приростом врожаю Нормат. прир. урожаю ц/га за рах. внесення добрив Приріст за рахунок впровадження нового сорту, ц Нормативна урожайність, 1ц/га Прийнята урожайність для планування, 1ц/га Мінеральних, ц. д.р. Органічних, т Мінеральних, ц. д.р. Органічних, т Мінеральних, ц. д.р. Органічних, т оз. пшениця 25,2 64 0,46 29,44 154 Х 4,6 Х 7,1 Х 7,1 41,5 43,0 оз. ячмінь 25,1 64 0,41 26,24 145 Х 5,1 Х 7,4 Х Х 33,1 33,5 овес 6,4 63 0,37 23,31 118 Х 4,5 Х 5,3 Х Х 20,2 20,5 Гречка 1,5 61 0,36 21,96 122 Х 4,0 Х 4,9 Х Х 16,6 17,5 горох 18,0 61 0,36 21,96 122 Х 4,0 Х 4,9 Х Х 24,9 25,8 кукурудза на зерно 22,4 61 0,45 27,45 120 20 3,3 4,4 4,0 8,8 Х 28,9 30,0 Соняшник 13,9 70 0,21 14,7 65 Х 2,8 Х 1,8 Х Х 16,1 16,5 Соя 3,7 61 2,5 152,5 122 Х 4,0 Х 4,9 Х Х 82,1 85,5 Овочі 69,6 64 1,3 83,2 185 Х 76,7 Х 141,9 Х Х 218,3 218,5
Виходячиіз запланованої урожайності сільськогосподарських культур планують відповіднийобсяг виробництва продукції рослинництва в господарстві.
Таблиця3.4 – Планування обсягів виробництва продукції рослинництва в СТОВ«Роздільнянське» Роздільнянського району Одеської областіСільськогосподарські культури В середньому за 2005-2007рр. Проект на 2010 р. Проект на 2010 р. до середнього за 2005-2007 рр.,% Площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц Площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц Площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц Зернові – разом: 539 23,5 12910,1 605,7 36,6 22162,4 112,4 155,7 171,7 в т.ч.: оз. пшениця 273,3 25,2 6849,7 300,0 43,0 12900,0 109,8 170,6 188,3 оз. ячмінь 144,3 25,1 3768,1 160,7 33,5 5383,5 111,4 133,5 142,9 овес 2 6,4 38,6 5 20,5 102,5 250,0 320,3 265,5 гречка 14,3 1,5 32,2 14,3 17,5 250,3 100 116,7 777,3 горох 33,3 18,0 295,8 58,3 25,8 1504,1 175,1 143,3 508,5 кукурудза на зерно 57,7 22,4 1872,2 67,4 30,0 2022,0 116,8 133,9 108,0 Соняшник 58,3 13,9 839,3 80,0 16,5 1320,0 137,2 118,7 157,3 Овочі 8 69,6 548,2 10 218,5 2185,0 125,0 313,9 398,6
Данітаблиці свідчать, що на основі розрахованої нормативно-ресурсної урожайностіс/г культур ми можем планувати потрібний нам обсяг виробництва продукції. Так,на 2010р. порівняно з середнім за 2005-2007р. планується отримати валовогозбору по зерновим до 71,7% більше, з них за рахунок збільшення валового зборуозимої пшениці на 88,3%, ячменю – на 42,9%, кукурудзи на зерно – 8,0%,соняшнику – на 57,3%.
3.2Планування виробничої програми в тваринництві на перспективу
Обґрунтуваннявиробничої програми з тваринництва включає планування поголів’я худоби і птиці,їхньої продуктивності, а також комплекс зооветеринарних заходів. Важливезначення має науково обґрунтоване планування основних напрямів розвитку вгосподарстві тваринництва на перспективу: визначення галузей продуктивноготваринництва, їх розмірів, видів продукції, порід, систем годівлі і утриманнятварин, раціонального поєднання інтенсивного і екстенсивного напрямів розвиткугалузей. На підставі потреби підприємства в продукції тваринництва, а такожзапланованих продуктивності худоби та птиці, структури й обороту стада визначаютьплановий обсяг виробництва продукції.
Таблиця3.5 – Планування виробництва продукції тваринництва на перспективу в СТОВ«Роздільнянське» Роздільнянського району Одеської областіВиди продукції 2007 р. Проект на 2010 р. Проект на 2010р. до 2007 р.,% Вирощування худоби (в живій масі), ц: Великої рогатої худоби 122 130 106,6 Свиней 105 150 142,9 Молоко, ц 1834 2100 114,5
Виходячиз даних таблиці, бачимо, що на 2010р. порівняно з 2007р. ми спланувализбільшити вирощування ВРХ – на 6,6%, свиней – на 42,9% та виробництво молока –на 14,5%.
3.3Планування каналів збуту та цін реалізації продукції підприємства наперспективу
Уринкових умовах на особливу увагу заслуговує планування вигідних каналівреалізації продукції. План збуту продукції – це обсяг продукції і послуг, якийвизначається попитом у процесі дослідження ринку й буде реалізований уплановому році. У будь-якому плані збуту, як правило, вказується кількістьпродукції кожного виду, а також робіт і послуг, які будуть реалізовані в запланованомуперіоді. При нерівномірному чи нестабільному виробництві, наприклад, присезонних коливаннях виробництва, план збуту, як правило, складається на коженмісяць. В річний план збуту продукції підприємства включають: обсяг реалізаціїпродукції на внутрішньому ринку, вартість реалізованих напівфабрикатів ікомплектуючих виробів власного виробництва, величина експортних поставоктоварів, нормативи запасів готової продукції, обсяги наданих робіт і послугвиробничого характеру у ринкових цінах.
Приплануванні ціни на продукцію в процесі обґрунтування обсягу продажу можутьзастосовуватись наступні альтернативні методи ціноутворення:
- на основі витрат;
- з орієнтацією нарівень конкуренції;
- параметричні (ті,що залежать від характеристики товару та його якості).
Цінина сільськогосподарську продукцію під дією сезонності змінюється через змінупопиту і пропозиції протягом року. Тому аграрні підприємства при плануванні, упершу чергу перспективному, можуть передбачити продовження строків реалізаціїпродукції. Зокрема, застосовують такі способи продовження строків реалізаціїпродукції і, відповідно, підвищення реалізованих цін і прибутку: консервуванняовочів, фруктів, ягід; переробка молока, м’яса худоби і птиці на власнихпромислових виробництвах; виробництво сухого яєчного порошку або роздільнеконсервування білка і жовтка яєць для наступного їх використання у харчовійпромисловості.
Нищев таблиці 3.6 розглянуто план реалізації продукції на перспективу.
Зданих таблиці видно, що план реалізації продукції складався на основіпланування обсягів виробництва продукції на 2010р. Так, в плановому роціплановому році по відношенню до середнього значення за 2005-2007р. плануєтьсязбільшити реалізацію продукції зернових, а саме оз. пшениці – на 119,8%,оз.ячменю – на 149,7%, виробництво гречки планується збільшити на 403,4%,кукурудзи – 104,1%, соняшнику – на 65,4%, а також продукцію тваринництва:вирощування свиней плануємо збільшити на 0,7%, а виробництво молока – на 100,8%.
Таблиця3.6 – План реалізації продукції на перспективу в СТОВ «Роздільнянське»Роздільнянського району Одеської областіВиди продукції В середньому за 2005-2007 рр. Проект на 2010 р. Проект на 2010 р. до середнього за 2005-2007 рр., % Зерно — всього 9447 101873,5 1078,4 в т.ч.: — оз. пшениці 5827,3 12809,7 219,8 - оз. ячмінь 2124 5303,1 249,7 - гречка 49,7 250,3 503,4 - горох 454 1504,1 331,3 - кукурудза на зерно 990,7 2022,0 204,1 Насіння соняшнику 1137,7 1882,1 165,4 Овочі 506,3 1748,0 345,2 Худоба (в живій масі), ц: в т.ч.: — великої рогатої худоби 173,3 130 75,0 - свиней 149 150 100,7 Молоко, ц 1045,7 2100 200,8
3.4Рівень економічної ефективності виробництва продукції підприємства наперспективу
Однієюз найбільш актуальних проблем стабілізації і подальшого прискореного розвиткувиробництва в сільськогосподарських підприємствах є підвищення йогоефективності. Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією,через яку проявляються дія об’єктивних економічних законів і яка показуєрезультативність виробництва, тобто це якісна характеристика у результативностівикористання живої і уречевленої праці.
Економічнаефективність показує кінцевий позитивний ефект від використання засобіввиробництва і живої праці, віддачу сукупних вкладень. в сільському господарстві– це одержання максимальної кількості продукції з кожного гектара землі, відкожної голови худоби при найменших затратах живої і уречевленої праці.
Висновкиі пропозиції
Усистемі виробництва сільськогосподарської продукції, планування займає визначальнемісце, воно є центральною ланкою будь-якої системи управління підприємством вумовах ринку. Завдяки плануванню встановлюють темпи і пропорції розвиткувиробництва, які повинні забезпечити найвищу його економічну ефективність.
ЗемлекористуванняСТОВ «Роздільнянське» розташоване в південній частині Роздільнянського районуОдеської області.
Всередньому за три останні роки загальний розмір землі становить 929 га. С/г угіддястановлять 884 га, з них найбільше площі припадає на ріллю – 763 га та сади – 94,3га. В структурі доходу від реалізації продукції найбільшу частку за три останніроки займає галузь рослинництва – 66,5 %, що становить 1480,1 тис. грн., вструктурі якого переважає питома вага зерна – 22,5%, плодів – 9,3% та винограду- 9,1%.
В2007 р. порівняно з попередніми роками збільшилась кількість основних засобів,за рахунок придбання гусеничного трактору, зменшилась кількість зерновихкомбайнів та вантажних автомобілів. При цьому вартість основних засобів зрослаі в 2007 р. становить 3080 тис. грн. Показник фондовіддачі виражає ефективністьвикористання основних засобів і становить в середньому за 2005-2007 рр. 0,91грн. Це свідчить про досить ефективне використання основних засобів напідприємстві. що в 2007р. зросла середньорічна чисельність постійнихпрацівників і становить 101 чол., з них в рослинництві зайнято 71 люд, а вгалузі тваринництва – 10 чол., що зумовлено спеціалізацією господарства.
Приплануванні виробництва продукції раціональна організація виробництва, щовключає в себе організацію стійкої кормової бази, дозволяє піднятипродуктивність тварин, покращити якість продукції. На це слід звернути особливуувагу, оскільки галузь тваринництва в господарстві потрібно розвивати.
Однимз найважливіших напрямів організації тваринницьких галузей є інтенсифікаціявиробництва і впровадження прогресивної технології.
Об’єктивноюосновою цьому є оптимальний рівень концентрації, спеціалізації тваринництва зкомплексною механізацією робочих процесів, поліпшення загальної культуригосподарювання.
Впровадженняпромислових методів на фермах має не тільки економічне, але й велике соціальнезначення. Застосування сучасної високопродуктивної техніки, прогресивнихспособів утримання тварин, найбільш раціональної технології в значній мірізмінює режим роботи і характер праці, яка стає різновидом праці індустріальної.Все це підвищує її привабливість, особливо для молоді, дозволяє закріпити втваринництві висококваліфікованих працівників, які можуть забезпечити грамотнуексплуатацію і технічне обслуговування складних машин і обладнання.
Для підвищеннярівня ефективності в СТОВ «Роздільнянське» необхідно впровадити такі шляхи.Шляхами підвищення ефективності виробництва в — забезпечення подальшогозбільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю — передбачено комплексів таких основних заходів:
· Інтенсифікація сільського господарства,
· Прискорення науково-технічного прогресу;
· впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва;
· поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва;
· вдосконалення економічних відносин та умов праці в сільськомугосподарстві;
· підвищення якості виконуваних робіт та виробленої продукції;
· зниження собівартості продукції.
Списоквикористаної літератури
1. Закон України «Про власність» // Сільський вісник, 24 квітня1991р.
2. Господарський кодекс України.- Харків: «Одісей», 2003 р.
3. Бізнес план для сільськогосподарського підприємства. – К.:Століття, 2000. – 132 с.
4. Азізов С.П. Організація виробництва в сільськогосподарськихпідприємствах. – К.: НАУ, 2000.-272с.
5. Азізов С.П. Про стан та стабілізацію тваринництва України //Економіка АПК.- 1998. — №10.
6. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. – К- ІЗМІХ. – 1996.– 512с.
7. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник, другевидання, 2002.- К: КНЕУ.- 622 с.
8. Березівський П.С., Михайлюк П.І. Організація прогнозування тапланування агропромислового комплексу. – Львів: «Магнолія плюс», 2006. – 443 с.
9. Бечко П.К., Бурик А.Ф., Бутило І.А. Організація та функціонуванняфермерських господарств: Навчальний посібник. – К.: ЗАТ «Булава», 2002. – 400с.
10. Економічний довідник аграрника: В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П.Кононенко та ін./ за ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: «Преса України»,2003. – 800 с.
11. Зрібняк Л.Я., Ільчук М.М. Організація і плануваннясільськогосподарського виробництва. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2004. – 304 с.
12. Канінський П.К. Організація виробництва і аграрного бізнесу всільськогосподарських підприємствах. – К.: ННЦІАЕ, 2006. – 790 с.
13. Москалюка В.Є. Планування діяльності підприємства: Підручник. –К.: КНЕУ, 2005. – 304 с.
14. Нелеп В.М. Планування діяльності аграрних підприємств. – К.: Вищашкола, 1999. – 365 с.
15. Пасічник В.І. Планування діяльності підприємства: Навч. пос. – К.:ЦУЛ, 2005. – 300 с.
16. Тарасенко Г.С., Зрібняк Л.Я., Ільчук М.М. Організаціясільськогосподарського виробництва. – К.: ФАДА, ЛТД, 2000. – 446с.
17. Тарасюк Г.М., Шват Л.І. Планування діяльності підприємств. – К.:«Каравела», 2003. – 432 с.
18. Топалов А.Д., Скоробагатько С.В., Ільяненко В.А. Огранізаціявиробництва в підприємствах АПК. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384с.
19. Хорунжий М.Й. Організація агропромислового комплексу. – К.: КНЕУ,2001. – 382 с.
20. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. посібник.-К.: Каравела,2004.- 539 с.
21. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навчальнийпосібник – 2-е вид. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 268 с.