МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТМЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ
Допущенадо захисту________
Завідувачкафедри «Економіки
сільськогогосподарства»
…………………………………..
…………………………………..
"____"________________2007р.
ДИПЛОМНА РОБОТА
натему :
ЕКОНОМІЧНАЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ
ВИКОНАВЕЦЬ:
студенткагрупи ________________
_______________________________
Здала"____"___________2007р.
_____________________(підпис)
НАУКОВИЙКЕРІВНИК :
________________________,
кандидатекономічних наук,
доцент
_____________________(підпис)
ДНІПРОПЕТРОВСЬК
2007
Завідувачукафедри «Економіки
сільськогогосподарства»
……………………………………..
……………………………………..
студенткифакультету менеджменту
тамаркетингу
групи___________________
(спеціальність____________)
____________________________
ЗАЯВА
Прошу дозволитимені виконати дипломну роботу на тему:
«Економічнаефективність виробництва молока та шляхи її підвищення»
_______(підпис) ______________
"_____"_____________2007р.
Погоджено :
Науковий керівникдипломної роботи :
_______(підпис) ______________,кандидат економічних наук, доцент
"_____"_____________2007р.
Завідувач кафедри«Економіки сільського господарства» :
_______(підпис)______________________________________________
"_____"_____________2007р.
Дніпропетровськийдержавний
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
аграрнийуніверситет
Завідувачкафедри
«Економікисільського
господарства»
Факультетменеджменту та
______________________
маркетингу
______________________
Кафедра«Економіки сільського
______________________
господарства»
Спеціальність____________
"____"____________2007р.
ЗАВДАННЯ
навиконання дипломної роботи
студентці _________________________________
Факультетменеджменту та маркетингу група ________________
· Темадипломної роботи :
«Ефективністьвиробництва молока та шляхи її підвищення»
затвердженанаказом по інституту № від "____"__________200__р.
· Термінздачі роботи :
керівникові"____"___________200__р.
рецензенту"____"___________200__р.
· Основніетапи виконання дипломної роботи :Етапи роботи Термін Вступ Розділ 1 НАУКОВІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА Розділ 2 СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА У ГОСПОДАРСТВАХ РАЙОНУ Розділ 3 РЕЗЕРВИ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА І ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ Висновки і пропозиції
· Перелікграфічного матеріалу: таблиць —, рисунків — .
· Датавидачі завдання: "_____"___________200__р.
· Завданняприйнято до виконання: "_____"___________200__р.
Студентка________________(підпис) __________________
"______"__________________200__р.
Календарнийплан-графік
виконаннядипломної роботи
студентки__________________________________
№
п/п Перелік робіт Строк виконання по плану фактично 1. Вибір теми дипломної роботи 2. Одержання індивідуального завдання, складання календарного плану (графіка написання дипломної роботи) 3.
Підготовка до виконання дипломної роботи :
- підбір та вивчення літературних джерел;
- участь у виконанні науково-дослідних робіт, проведенні
наукової конференції;
- інші заходи 4. Уточнення теми дипломної роботи та каледарного плану графіка, виходячи зі специфіки діяльності підприємства 5.
Підготовка :
- вступу, першого розділу;
- другого розділу;
- третього розділу;
- висновків;
Здача науковому керівникові першого варіанту всієї роботи 6. Доопрацювання дипломної роботи з урахуванням зауважень наукового керівника 7. Написання та оформлення роботи в остаточному варіанті 8. Друк, зшивання роботи 9. Одержання відзиву наукового керівника 10. Одержання рецензії зовнішнього рецензента 11. Заключення завідувача кафедри 12. Здача дипломної роботи, відгуку, рецензії секретарю ДЕК 13. Захист дипломної роботи
План
Вступ
1. Науковіоснови економічної ефективності виробництва продукції тваринництва
1.1. Сутьекономічної ефективності виробництва молока
1.2. Методикадослідження економічної ефективності виробництва молока
2. Сучасний рівень економічної ефективностівиробництва молока у господарствах району
2.1. Виробничі ресурси господарствата їх використання у молочному скотарстві
2.2. Динаміка поголів’я корів, їхпродуктивності та виробництва молока
2.3. Стан кормової бази іефективність використання кормів
2.4. Економічна ефективністьвиробництва молока у господарствах
3. Резерв збільшення виробництва молока і підвищенняйого економічної ефективності
3.1. Перспективи розвитку молочногоскотарства
3.2. Зміцнення кормової бази таполіпшення використання кормів у молочному скотарстві
3.3. Впровадження раціональної формиорганізації виробництва молока
3.4. Напрямки підвищення економічноїефективності виробництва молока
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Вступ
Найважливішоюгалуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінніпродукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. Урезультаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко,що відзначається високими якостями і є сировиною для виробництва молочнихпродуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчуваннянаселення. За науково обґрунтованими нормами харчування людина має споживати всередньому 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у томучислі 120 кг. молока у свіжому вигляді.
Здобуваючи вищуосвіту по спеціальності «Менеджмент організацій», мені, як майбутньомуфахівцю з цієї галузі, для подальшої роботи в органах державної статистики,податкової служби, для роботи на сільськогосподарських підприємствах, темаекономічна ефективність виробництва молока імпонує, оскільки дає можливістьотримати грунтовні знання для вирішення конкретних наукових, економічних івиробничих питань.
В агропромисловому комплексі України відбуваються глибокі перетворення,які пов'язані з переходом до нової соціально-економічної системи. Вони охопиливсі сфери виробництва, та особливо це відчувається в молокопродуктовомупідкоплексі країни. Виникнення нових організаційних форм господарювання вимагаєадекватних ринковій економіці внутрігосподарських відносин з поглибленнямспеціалізації, розширенням кооперації та інших інтеграційних процесів вмолочному скотарстві. За таких умов важливо визначити шляхи більш ефективноговиробничого потенціалу при виробництві молока.
Економічна криза в аграрному секторі супроводжується значним зменшеннямпоголів'я корів, зниженням продуктивності худоби, зростанням собівартостіпродукції молочного скотарства. В результаті обсяги виробництва та споживанняпродукції молока з року в рік скорочуються та, як наслідок, знижуєтьсяефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства.
Збільшення виробництва молока вимагає значного підвищення рівнязоотехнічної і ветеринарної роботи на фермах та комплексах. Необхіднопрослідкувати не лише процес організації галузі молочного скотарства напідприємстві, а й механізм його подальшого збуту (канали реалізації, методипозиціонування власної продукції та ціна), що є чи не найголовнішим питаннямдля успішного функціонування та прибутковості. Процеси доїння, зберігання,транспортування молока, умови утримання, годівлі, догляду за коровами також єголовними та визначальними в якості продукції.
В останні рокивідбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я великої рогатої худобита й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємцю сільськогогосподарства, а саме так називається новий господар землі у більшостігосподарств згідно новим формам власності, не вигідно займатися тваринництвом.Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище. Нарешті уряд почаврозуміти, що кінцеве слово про долю тваринництва стоїть саме за ним. Що ж роблятьурядовці? На проблему нестачі продукції цієї галузі відповідають наче б топереконливо — дозволено ввіз великого об'єму м'яса (яловичини та свинини) з-закордону для задоволення внутрішніх потреб населення країни. Проте чи це євиходом з даної проблеми. Тут потрібне чітке прослідковування та контроль збоку держави стану ринку тваринництва, регулювання цін на ньому, бо навіщо жтоді Україна має такі родючі землі, яких не має чим і удобряти, наприкладорганічні добрива. Тому в даному дипломному проекті я хоч трішечки намагатимусьдоторкнутись цієї проблеми. Хто як не аграрії повинні давати пропозиції урядущодо сільського господарства. Я вважаю проблему ефективності виробництвамолочного скотарства чи не найактуальнішою в наш час.
Актуальність даного дослідження звісно що розглядають ще під кутомдоцільності як такого, його корисності для суспільства. Молокопродуктипосідають друге місце у споживчій корзині населення, дають висококалорійні дляхарчування продукти, забезпечують легку і харчову промисловості цінноюсировиною.
Метою даного дипломного проекту є обґрунтування тенденції розвиткумолочного скотарства і його економічної ефективності за існуючих умовгосподарювання, дослідження та аналіз стану галузі молочного скотарства наприкладі сільськогосподарського виробничого коперативу «Колос», такяк дане господарство єдине на теперішній час, що займається виробництвом молокав районі, прогнозування виробництва молока в досліджуваному господарстві наперспективу, а також обгрунтування тенденції розвитку управління ризиками вгалузі тваринництва і його економічного впливу на діяльність підприємства,прогнозування ймовірності настання ризиків в досліджуваному господарстві тапропонування шляхів їх зниження на перспективу.
Задачами дипломного проекту є:
— дослідження тенденції розвитку молочного скотарства, вплив окремихфакторів на його економічну ефективність;
— оцінка ризиківв діяльності підрозділів галузі тваринництва підприємства;
— дослідження тенденції розвитку управління ризиками, вплив окремих факторівна нього;
— інтегрований аналіз ризиків на основі фінансового стану галузітваринництва;
— розгляд можливих напрямків диверсифікації операційної діяльності господарствата страхування ризиків;
— розробка пропозицій по вдосконаленню організації управління ризиками.
— навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходипо його запобіганню, не перевищуючи допустимих меж.
— розробка пропозицій по вдосконаленню інтеграції виробництва молока.
Дослідженняпроводилися на базі сільськогосподарського виробничого кооперативу „Колос”Знам’янського району Кіровоградської області.
Джереламиінформації є первинні документи та річні звіти СВК „Колос”. Методичною основоюдипломного проекту є роботи та дослідження вчених по даній проблемі.
В залежності відмети і задач рішення окремих питань, застосовувались такі методи дослідження:статистичний, економічного аналізу, розрахунково-конструктивний,економіко-математичний, аналітичний, аналіз чутливості проекту (розрахунок занайгіршим та найкращим сценарієм), метод «Монте-Карло», методаналогії, метод експертних оцінок, індексний аналіз (індекси цін Лашпер’є таПааше), метод ануїтетів.
Науковіоснови економічної ефективності виробництва продукції тваринництва
1.1.Суть економічної ефективності виробництва молока
Галузь сільського господарства — складна система взаємодіючих і взаємопов'язаних елементів. Ефективністьфункціонування системи тісно пов'язана з її цільовою функціїєю. Оцінкаефективності проводиться на основі її критеріїв, які можуть розглядатися яквнутрішні і зовнішні характеристики системи. Питання молочного скотарства таефективності виробництва молока описуються і розглядаються багатьма діячаминауки. Так С.М. Курило в своїй статті «Факторний аналіз ефективностімолочного скотарства» розглядає проблему ефективності виробництва молока,приводить розрахунки та таблиці по впливу величини затрат на одну корову, нарівень їх окупності, продуктивності корів, на величину собівартості 1 ц.молока, щільності поголів'я, залежність обсягів виробництва молока на одногосільського жителя від окремих чинників. Також С.М.Курило проводивкореляційно-регресійний аналіз наведених показників і встановив, що на обсяг іякість кінцевої продукції молочного підкомплексу впливають не тільки виробничічинники, а й соціально-економічні.
У ринкових умовахгосподарювання важливе значення має стимулювання цінами підвищення якостіпродукції. Вимоги до якості продукції визначаються компетентними органами тавідображаються у відповідних документах, зокрема стандартах. Саме цю проблемуописує у своїй статті „Нові стандарти на молочну сировину та диференціаціязакупівельних цін”. Вона приводить приклад розрахунку закупівельних цін за однутонну молока з урахуванням молочної частки жиру та білка і якісних показниківзгідно з ДСТУ 3662-97. Впровадження ДСТУ 3662-97 та диференціація закупівельнихцін на молоко залежно від якості, яка запропонована в галузевих рекомендаціях,сприятиме підвищенню економічної заінтересованості сільськогосподарськихтоваровиробників у виробництві якісної молочної сировини.
На сьогоднішнійдень молоко як продуктовий підкомплекс агропромислового комплексу Українизнаходиться в стані кризи. У зв’язку з цим розглядається питання підвищенняефективності підкомплексу на базі удосконалення економічних відносин в ньому.Саме ці питання висвітлює доктор економічних наук, професор В. Н. Зимовець усвоїй статті „Економічні проблеми розвитку виробництва на ринкумолокопродукції”.
Важливим фактором конкурентоспроможності продукції є зниження затратпраці на одиницю продукції, що виробляється. Наявність нормативівтрудомісткості дає можливість виробникові підібрати такий варіант умоввиробництва, нормативи трудомісткості якого відповідали б його можливостям.Отже, виробник зможе правильно розрахувати економічну ефективність виробництва.
1.2.Методика дослідження економічної ефективності виробництва молока
Молочна галузьналежить до провідних у харчовій промисловості та формує достатньо привабливийза обсягом ринок. Це пов’язано з тим, що продукція молочної галузі займаєважливе місце у споживанні. Економічну ефективність галузі скотарства в окремихкатегоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних тавартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на1 ц. молока; 1 ц. приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову;трудомісткість одиниці продукції.
Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групітварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками порайону чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства закілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показникипродуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. врозрахунку на одиницю продукції.
Операційнівитрати — витрати, виражені в грошовій формі, трудових, матеріальних,нематеріальних і фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльностіпідприємства.
За економічним змістом операційні витрати поділяють на :
1) Матеріальнівитрати. До них відноситься вартість сировини, матеріалів, покупнихнапівфабрикатів, використаних на виробництво, вартість палива і електроенергії,вартість запасних частин і матеріалів для поточного ремонту основних засобів,втрати внаслідок недостачі матеріальних цінностей в межах норм.
2) Витратина оплату праці. До них відносять всі види виплат основної та додатковоїзаробітної плати штатних і позаштатних працівників підприємства, що відносятьна собівартість.
3) Відрахуванняна соціальні заходи. До них відносятьсь всі види обов«язкових відрахуваньпідприємства в позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхуванняна випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасного випадку навиробництві, Фонд соціального страхування від тимчасової втрати працездатності),які відносяться на собівартість.
4) Амортизаціяосновних фондів і нематеріальних активів. До них відносять амортизаційнівідрахування від балансової вартості виробничих основних фондів інематеріальних активів підприємства.
Інші витрати. Доних відносять всі інші види операційних витрат підприємства (обов»язковірентні платежі в бюджет, штрафи, пені, неустойки, сплачені відсотки закористування кредитом, витрати на збут та ін.)
Великий вплив наформування прибутку має собівартість продукції. Вона є узагальнюючим, якіснимпоказником діяльності підприємств, показником її ефективності. Собівартістьпродукції — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їївиробництво. Відповідно до положень бухгалтерського обліку, собівартість реалізованоїпродукції складається з виробничої собівартості продукції, нерозподіленихпостійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.Виробнича собівартість включає: матеріальні витрати, витрати на оплату праці,заальновиробничі витрати, інші прямі витрати. Наднормативні витрати включають:адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
Підприємство можесуттєво впливати на формування собівартості на основі «Типових положень». Протевплив підприємств на окремі елементи витрат: відрахування на соціальні заходи,амортизація, витрати на фінансування ремонту та поліпшення основних фондів,інші витрати (податки та збори, відрахування), є обмеженим.
При аналізісобівартості продукції, матимемо змогу встановити рівень тенденції, змінисобівартості продукції та виявити невикористані резерви. В процесі аналізувиявляють за рахунок чого змінюється собівартість. за рахунок затрат чи зарахунок продуктивності. Якщо в процесі аналізу виявлено, що зміни відбулися зарахунок затрат, необхідно провести аналіз з виявленням причин відхилення покожній статті затрат в розрахунку на одну голову чи на 1 ц. кожного видупродукції.
Таким чином, безобчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результатвиробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат навиробництво продукції, тобто зниження її собівартості з одночасним збільшеннямобсягу виробництва, є важливим якісним фактором збільшення прибутку відреалізації. Цього можна досягти досконало управляючи операційними витратами напідприємстві з урахуванням сфери й галузі його діяльності. Позитивно такожвпливають на прибуток реалізація залишків нереалізованої продукції, сировини йматеріалів, збільшення частки прибутку в оптовій ціні (рентабельністьпродукції).
Вся виробленапродукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводятьаналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності вгалузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснититим, що більшість продукції рослинництва використовують навнутрішньогосподарські потреби.
Потім необхідно проаналізувати прибуток по галузі тваринництва, дляцього необхідно від загальної суми від реалізації відняти затрати понесені навиробництво і реалізацію даної продукції. Головною метою суб’єктівпідприємницької діяльності, що займаються господарською діяльністю в умовахринкової економіки, є одержання прибутку.
Прибуток — цечистий дохід підприємця, виражений у грошовій формі на вкладений ним капітал, іхарактеризує винагороду підприємця за ризик здійснення підприємницькоїдіяльності. Прибуток виражає собою різницю між сукупним доходом і сукупнимивитратами в процесі здійснення господарської діяльності. Прибуток є результатомтільки вмілого та успішного здійснення бізнесу і досягнення комерційногоуспіху.
Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої(операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства впорівнянні з галузевим характеризує ступінь вміння (підготовленості, досвіду,ініціативності) менеджерів (керівників підприємств) успішно здійснюватигосподарську діяльність в умовах ринкової економіки.
Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування власних фінансовихресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. Чим вище рівень прибуткупідприємства в процесі його господасрької діяльності, тим менше його потреба взалученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, тим вищий рівеньсамофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілейцього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. Прибутокє постійно відтворюваним джерелом.
Використання прибутку на підприємствах відповідно до національнихположень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні відображено на рис.1.21.
/>
Рис. 1.21 Структурно-логічна схема розподілу й використання прибуткупідприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерськогообліку.
Детальніші напрямки використання прибутку підприємства відображені нарис.1.22.
Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається врозпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між капіталізованою іспожитою його частками з врахуванням забезпечення реалізації стратегії розвиткупідприємства і зростання його ринкової вартості.
/>
Рис. 1.22 Основнінапрямки розподілу прибутку підприємства.
Теоретичною базою економічного аналізу фінансових результатівдіяльності підприємства є прийнята для всіх підприємств незалежно від формвласності єдина модель господарського механізму підприємства, яка основана наоподаткуванні прибутку в умовах ринкових відносин (рис.1.23) і по суті ємоделлю формування і розподілу фінансових результатів. Вона відображає єдністьцілей діяльності, єдність показників фінансових результатів діяльності, єдністьпроцесів формування та розподілу прибутку, єдність системи оподаткування.
/>
Податок на додану вартість (ПДВ), акцизи та інші спецподатки
Виручка від реалізації у фактичних цінах з ПДВ (валовий дохід)
/>/>
Рис. 1.23 Модельгосподарського механізму підприємства, що заснована на оподаткуванні прибутку.
Ефективністьуправління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризуєтьсяпоказниками рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних ізвиробництвом продукції, визначається як:
Р = (П / С) х100, (1.24)
де Р — рівеньрентабельності, %;
П — прибуток відреалізації продукції, грн.;
С — собівартістьпродукції, грн.
Практикарекомендує для оцінки рентабельності використовувати систему взаємопов’язанихпоказників рентабельності :
а) показники,розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);
б) показники,розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничихактивів).
Знайшовшиприбуток, можна охарактеризувати чи рентабельно працювала дана галузь.Рентабельність визначаємо діленням прибутка на собівартість (%).Рівеньрентабельності за рахунок проведених додаткових міроприємств розраховуютьділенням вартості додатково отриманої продукції на додоткові затрати напроведення зоотехнічних міроприємств та затрат на реалізацію додатковоїпродуції за мінусом одиниці та помножити на 100%.
На ринкупродовольчих ресурсів молоко і молокопродукти займають значне місце. В останніроки політичні зрушення відбулося в структурі каналів реалізації молока. Так,помітно зросла частка реалізації молока населенню через систему громадськогохарчування (включаючи продаж і видачу у рахунок оплати праці) на ринку, черезвласні магазини 16,6%. Водночас скоротився до мінімуму (менше 0,1%) продажмолока організаціям споживчої кооперації.
Аналіз ціновоїситуації, що склалась, свідчить, що виробнику більш вигідно продавати молоко наринку та у власних магазинах. Реалізація молока населенню, через системугромадського харчування, має не велику тенденцію. При бартерних операціях цінамолока була найнижчою. Через низькі ціни продажу, в цілому по Україні,господарства суспільного сектору зазнали великих збитків.
Ускладненняситуації на ринку молочної продукції полягає в тому, що споживання на одну душунаселення (в перерахунок на молоко) зменшилося від норм.
Нині потенційніможливості формування ринкових ресурсів молока використовуються недостатньо.
Загальною вимогоюдо господарств усіх форм власності на даному етапі є необхідність збільшенняобсягу продажу молока для створення відповідних державних та регіональнихтоварних поставок. Для цього необхідно збільшити питому частку продажу молокачерез заготівельні організації (молокопереробні підприємства, організаціїспоживчої кооперації та за окремими зв’язками у торгівельну мережу і власніфірмові магазини).
Важливоюпроблемою, що виникла останнім часом, є також проблема збуту молочної продукціїтоваровиробником, особливо господарствам приватного сектора. Тому необхіднополіпшити організацію заготовлі молока в них через молоко приймальні пункти,відновивши функціювання багатьох з них, та створити нові і насамперед увіддалених від районних і промислових центрів селах, а також за договорами згосподарствами суспільного сектора.
Товарний ринок молока і молокопродуктів має специфічні особливості,пов’язані з їх властивістю – молочною транспортабельністю і непридатністю дотривалого зберігання. Тому повинен бути створений стабільний ринок збуту длявиробника протягом всього року, гарантоване надходження молочної сировини намолоко переробні підприємства і відповідно безперебійне забезпечення населенняпродуктами щоденного попиту: незбираним молоком, кисломолочною продукцією,сиром, сметаною та іншим. При цьому всі ланки технологічного ланцюга„виробництво – заготівля – переробка – реалізація продукції” повинніфункціонувати скоординовано і ретельно.
Необхідно також розмірити випускпродукції із знежиреного молока (йогурти, сирки), поглибити його переробку напромислових підприємствах, ширше використовувати для харчових потреб вторинніресурси переробки – відвійки, сколотини, сироватку, тощо.
2.Сучасний рівень економічної ефективності виробництва молока у господарствахрайону
2.1.Виробничі ресурси господарства та їх використання у молочному скотарстві
Юридична адресапідприємства :
Кіровоградськаобл., Знам’янський р-н., с.Дмитрівка, вул.Фрунзе, будинок 2А, тел. 2-28-43
№ розрахунковогорахунку 26008301470514 в Знам«янському відділенні Промінвестбанку.
Сільськогосподарськийвиробничий кооператив „Колос“ був створений шляхом реорганізаціїколективного господарства „Колос“ у 2000 році відповідно до рішеннязасновників кооперативу, протокол №1 від 06 березня 2000 року.
В процесівиробництва продукціі беруть участь висококваліфіковані працівники з великимдосвідом роботи.
Підприємство дієна основі Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію”. СВК „Колос“створений для спільного виробництва сільськогосподарської продукції, товарівнародного споживання та продукції виробничо-технічного призначення, діє назасадах підприємства та самоврядування і здійснює свою діяльність з метоюодержання прибутку. Вищим органом управління кооперативом є збори уповноваженихкооперативу. Виконавчим органом кооперативу являється правління, яке здійснюєкерівництво його поточною діяльністю. Керівництво роботою правління здійснюєголова правління Куц Вікторія Григорівна.
За часів економічної кризи в Україні (1991-1999 рр.), коли відбувсярізкий спад виробництва промислової продукції та продовольства, через галопуючуінфляцію (у 1993 р. — 6288%, 1994 р. — 850 %, 1995 р. — 232,4%), розривгосподарських зв’язків з країнами колишнього СРСР, глибокі диспропорції векономіці (30% припадало на підприємства по виробництву предметів споживання, а70% — на підприємства по виробництву засобів виробництва), величезне фізичне таморальне зношування основних фондів, відсутність надійної фінансово-банківськоїсистеми, повільне роздержавлення, прийняття декретів, постанов уряду, якіпоставили у невигідне становище виробника (непомірний податковий тягар) іпривілейоване посередника, хаос у законодавстві, нестабільність інепередбачуваність в державі, призвели до того, що СВК „Колос“ у2001-2002 роках було у надзвичайно складному становищі за весь час свогоіснування.
Тепер, зі зміноюформи власності підприємства і стабілізації економіки, основною метою створенняпідприємства є отримання прибутку від операційної діяльності, який поки що неоподатковується, а використовується на покриття збитків минулих років.
СВК»Колос" здійснює свою діяльність шляхом вирощування продукціїрослинництва, зокрема зернових та технічних культур, і продукції тваринництва,зокрема відгодівлею великої рогатої худоби, свинарством, птахівництвом,наданням послуг в галузі рослинництва, переробкою сільськогосподарськоїсировини (борошномельна продукція, виробництво олії, випічка хліба і т.д.). Уволодінні господарства також знаходяться значні площі багаторічних трав,однорічних трав, що сприяють власній заготівлі кормів.
Сільськогосподарськийвиробничий кооператив «Колос», в подальшому СВК «Колос»розташований у південній частині Знам’янського району Кіровоградської області івідноситься до Лісостепової зони. В склад СВК «Колос» входять 4населенні пункти: с.Дмитрівка, с.Гостинне, с.Долина та м.Знам'янка, якеявляється районним центром. В районному центрі і знаходиться адміністративнийбудинок. Через місто проходить автодорога республіканського значення тазнаходиться великий залізничний пунк.
В господарствівсі основні виробничі цехи (ферми, тракторні бригади) і населенні пунктизв'язані між собою дорогами, які мають тверде покриття.
Територія господарства граничитьв північній частині з полями приватного підприємства “Дмитрівське” та полямифермерських господарств Дмитрівської сільської ради, в східній частині – ТОВ“Прогрес” і Знам’янським шовкорадгоспом, на заході – з полями міського масиву.
Як вже відмічалось, м.Знам’янкаявляється районним центром і основним пунком отримання різних грузів длягосподарства.
Від обласного центрупідприємство знаходиться на відстані 43 км. Від найближчої залізничної станціїпідприємство віддалене на відстані 1 км.
В господарстві всі основні виробничіпідрозділи (ферми, тракторні бригади) і населенні пункти, за виключеннямс.Долина, зв’язані між собою дорогами, які мають тверде покриття, а розміщеннягосподарства в районі міста дає йому можливість користуватисявнутрішньоміськими дорогами, які мають тверде покриття.
Географічне розміщеннягосподарства обумовлено помірністю клімата, де достатньо тепле літо переходитьв холодну зиму з різними коливаннями температури повітря.
КліматКіровоградської області континентальний, помірно теплий. Знам’янський район, вякому знаходиться господарство, відноситься до недостатньо волого-теплогоагрокліматичного району області. Середньорічна температура за даними„Агрокліматичного довідника” Кіровоградської області дорівнює +7˚С, зколиванням в місцях від 6,6˚С в січні, та до +20,2˚С в липні. Вонахарактеризує теплові умови району, природні можливості вирощування різних видіві сортів сільськогосподарських культур. Сума опадів в середньому становить430-480 мм., із яких 250-280 мм. припадає на зимовий період, а тому великезначення має затримання снігу та талих вод. В цілому для даного районухарактерне перевищене випаровування над кількістю опадів, що часто шкідливовідбивається на рості і розвитку сільськогосподарських рослин. Томуагротехнічні заходи по збереженню вологи в грунті, строки виконання веснянихпольових робіт в значній мірі впливають на врожаї [11].
Зимовий період року починаєтьсязазвичай в третій декаді листопада і продовжується до третьої декади березня.Тривалість зимового періоду по середнім багаторічним даним 110-11 днів. За цейперіод середньодобова температура повітря складає 14.
Тривалість теплого періоду254-255 днів із середньодобовою температурою повітря +13.
Організаційнаструктура господарства складається із 13 виробничих підрозділів:
— рослинницькібригади: 6
— тракторнібригади: 3
— ферми ВРХ: 7
- свинотоварнийкомплекс: 3
- птахівничаферма: 2
— автопарк: 2
Підприємствозаймається широким спектром різної діяльності. Це і вирощуванням продукціїрослинництва (зернові культури, технічні культури, овочівництвом, заготівлеюкормових культур), і вирощуванням продукції тваринництва (великої рогатоїхудоби як молочного, так і м”ясного напрямку, свинарством, розведенням птиці,бджільництвом), консервуванням в зв’язку з тим, що на балансі господарствазнаходиться власний консервний завод. Також на балансі знаходиться 2хлібопекарні, що дозволяє займатися хлібопекарською діяльністю, олійниці длявиробництва власної олії, крупорушки для виробництва круп і т.д. Підприємствонадає різного виду сільськогосподарські послуги так як у СВК “Колос” дужепотужна матеріально-технічна база, займається роздрібною торгівлею через власнімагазини.
Почва підприємства – чорноземиплодородні. По механічному складу відносяться до суглиністих. Але постійнопотрібно піднімати плодородючість шляхом правильних агротехнічних прийомів,тобто внесенням мінеральних та органічних добрив, а також зберігання вологи.
Землі польового користуванняв основному знаходяться на вирівняних платах і слабобалочних схилах крутизною 1˚-3˚.Землі господарства мають однорідне грунтове покриття. На більшій переважночастині території розповсюджені чорноземи звичайні, малогумусні, глибокі,важко-суглинкові та їх аналоги по ступеню змистості. Частина схилів крутизною 3˚-5˚також вкрита слабозмитими грунтами, на яких поширена площинна ерозія. На нижнійчастині схилів крутизна 3˚-5˚, а місцями і 5˚-7˚. Вздовжбалок поширені середньозмиті грунти. На їх поверхні в основному буває лінійна,а місцями і глибинна ерозія. В результаті цього землі втратили половину, або йбільше верхнього гумусового горизонту. Це потребує спеціальних агротехнічнихзаходів по їх обробітку та по підвищенню родючості. В першу чергу: оранка зябувпоперек схилів, контурна оранка, лункування та щілювання, регулюваннясніготанення.
При оранці єзагроза вивертання на поверхню менш гумусового і збідненого на поживні речовининижнього горизонту. Такі землі не можна використовувати під посів просапнихкультур.
Всього в даному господарстві внаявності 6070га сільськогосподарських угідь, з них ріллі — 4594 га, сінокосів- 9 га, пасовищ — 1433 га та багаторічних насаджень — 34 га. Тобто по структуріземлекористування у СВК «Колос» рілля складає 75,7% відсільськогосподарських угідь, сінокоси 0,1%, пасовища 23,6% та багаторічнінасадження 0,6%. Вся земля, яка знаходиться в користуванні СВК«Колос», взята в оренду.
Оскільки,головним засобом виробництва продукції рослинництва і тваринництва є наявністьземельних ресурсів, то ефективність їх використання значною мірою визначаєтемпи розвитку і рівень ефективності всього сільського господарства.
Розглянемоструктуру земельних угідь та їх динаміку в сільськогосподарському виробничомукооперативі „Колос” Знам’янського району на основі додатку.
Додаток
Динаміка і структура земельних угідь,землезабезпеченістьПоказники 2004 2005 2006 Відношення 2006р до 2004р,% га % га % га % Загальна земельна площа 6078 6078 6070 99,9 в т.ч с.-г. угіддя 6078 100 6078 100 6070 100 99,9 із них рілля 4603 75,7 4603 75,7 4594 75,7 99,8 Сінокоси 8 0,1 8 0,1 9 0,1 112,5 Пасовища 1432 23,6 1432 23,6 1433 23,6 100,0 Багаторічні насадження 34 0,6 34 0,6 34 0,6 100,0 Коефіцієнт с.-г. освоєння 1,0 - 1,0 - 1,0 - - Коефіцієнт розораності 0.76 - 0.76 - 0.76 - -
Припадає на одного робітника:
— с.-г. угідь 20,3 - 19,4 - 20,9 - - — ріллі 15,4 - 14,7 - 15,8 - -
В структурі с/г.угідь найбільшу вагу займала площа ріллі і це природньо. Частка площ пасовищ тасінокосів складала у 2006 році 1433 га. і 8 га. відповідно. А тому видно, щотваринництво має великі оберти на існуючих ресурсах, воно має можливості длясвого існування, зокрема, спеціально виділені господарством площі під пасовищата сінокоси.
Підприємство займається вирощуванням зернових культур і які в структуріпосівів займають, наприклад у 2006 році, 60,1% від загальної площі ріллі,технічні культури були посіяні на площі 920га, що становить 20% до загальноїплощі посівів, кормових культур було посіяно 820га або 17,8% до загальноїплощі. Як видно із таблиці зернова група щороку зростає за рахунок в основномукормової бази. Але в той же час зростає посів фуражних культур, тобто акцентбільш звертається на концентровані корми (ячмінь, кукурудза). Левову частку(майже половини всіх зернових культур) в структурі зернових культур складаєозима пшениця. Також виявлено, що чистих парів із року в рік становиться меншев зв'язку з повнішим використанням ріллі шляхом посівів. Такої структурипосівів господарство притримується із року в рік і це є оптимальною структуроюпосівів з урахуванням всіх агротехнічних заходів та сівозмін.
Розглянемо структуру сівозмін за останні 4 роки в даному господарстві:Культура 2004р. 2005р. 2006р. 2007р. га % га % га % га % Зернові культури — всього 2280 49,5 2600 56,5 2760 60,1 2810 61,2 в т.ч. пшениця 1130 24,5 1460 31,7 1100 23,9 900 19,6 Ячмінь 320 7,0 430 9,3 830 18,1 850 18,5 Овес 100 2,2 30 0,7 150 3,3 100 2,2 Кукурудза 180 3,9 280 6,1 360 7,8 400 8,7 Просо 150 3,2 30 0,7 Гречка 250 5,5 120 2,6 220 4,8 400 8,7 Горох 150 3,2 280 6,1 100 2,2 130 2,8 Технічні культури — всього 820 17,8 690 15,0 920 20,0 900 19,6 в т.ч. цукрові буряки 150 3,3 80 1,7 100 2,2 Соняшник 400 8,7 450 9,8 500 10,9 500 11,9 соя 200 4,3 160 3,5 170 3,7 50 1,1 Гірчиця 70 1,5 Ріпак 150 3,2 350 7,6 Картопля та овоче-баштанні культури 30 0,7 30 0,7 20 0,4 17 0,3 Кормові культури — всього 1020 22,2 1093 23,7 820 17,8 767 16,7 в т.ч. однорічні трави 50 1,1 100 2,2 20 0,4 30 0,7 багаторічні трави 640 13,9 653 14,2 470 10,2 437 9,5 Всього посівна площа 4150 90,2 4413 95,9 4520 98,3 4494 97,8 Площа чистих парів 453 9,8 190 4,1 74 1,7 100 2,2 Всього ріллі 4603 100,0 4603 100,0 4594 100,0 4594 100,0
Велика питомавага в структурі товарної продукції припадає на зернові культури. У володіннігосподарства також знаходяться значні площі соняшнику, багаторічних трав,однорічних трав, що сприяють власній заготівлі кормів.
Відомо, щобудь-який бізнес буде існувати тоді, коли у нього будуть споживачі в достатнійкількості.
Займаючисьвиробництвом продукції тваринництва СВК „Колос” орієнтується на безпосередніхспоживачів свого товару, тобто на сільських та місцевих жителів області, тимпаче, що молокопродукти, яйця, м’ясо — це продукти швидкого псування. Іншимисловами — це ринок регіонального охоплення товарів споживчого призначення. Цевикликано насамперед тим, що населення зацікавлене в купівлі якісного тадоступного за ціною продукту. В майбутньому, при сприятливому кредитуванніможна було б розширити свою діяльність та відкрити власний магазин. Цьомусприятиме вигідне розташування підприємства. При кращому рівні збуту продукціїбуде розширюватися і ціновий елемент ринку. На сьогоднішньому етапі СВК „Колос”реалізує продукцію тваринництва шляхом укладання договорів з переробнимипідприємствами.
Споживчий ринок,на якому реалізує свою продукцію кооператив, обслуговує мале коло споживачів іне має змогу задовольнити потреби кожного, хто цього потребує. Доходністьмолочного виробництва не була високою, тому і скоротилося його виробництво.Обмежує й низька купівельна спроможність населення, в продовольчій корзиніякого ці продукти посідають друге місце. Існує також впливовість влади нанедопустимість підвищення цін на соціально значущі товари.
Якщо ж говоритипро продукцію молочного скотарства як про сировину роботи для перекупників, товідзначимо, що молокопродукти не являються для них привабливими як такими черезкороткий термін зберігання. А от м’ясо ВРХ -це зовсім інша справа, на якійзвикли не погано заробляти, звісно, що окрім самих виробників. Тому необхідненегайне втручання держави, механізм регулювання відносин у процесі«купівлі-продажу», але про це пізніше буде сказано.
Хочеться звернутиувагу на стан сільського господарства у Знам’янському районі взагалі. Це просто- жах. За останні 4 роки чисельність підприємств цієї галузі значно скоротилася. Більшість суб’єктів господарювання взагалі перестали займатися тваринництвом,а про молочне скотарство годі й говорити.
У сучасномуекономічному просторі молочну продукцію реалізують через такі маркетинговіканали:
— переробніорганізації, включаючи продаж безпосередньо в торгівельну мережу та споживачамза прямими зв’язками;
— організаціїспоживспілки;
— системугромадського харчування (включаючи продаж та видачу в рахунок оплати праці);
— ринок (магазин,тощо);
— угоди по бартеруна внутрішньому ринку.
У ринкових умовахорієнтиром цін на товари для всіх каналів реалізації мають бути біржові ціни.Проте за сучасних обставин через недорозвинену інфраструктуру на ринкупродукції тваринництва біржові торги на неї ще не задіяні. Отже, завищезгаданим:
1) ціль СВК„Колос”” — отримання готівкових коштів від реалізації продукції та встановленняякомога стабільної ситуації на основі прогнозування можливих ризиків;
2) методціноутворення на основі беззбитковості та забезпечення окупності витрат;
3) стратегіяціноутворення – це стратегія оптимальної ціни для споживачів та підприємства.
Систему показників економічної ефективності виробництва усільськогосподарських підприємствах доцільно будувати на основі показниківвалової продукції у натуральному та вартісному вигляді, валового і чистогодоходу. Так у валовому доході, окрім обсягу виробництва, відбувається такожекономія затрат матеріальних, а в чистому доході ще й економія затрат на оплатупраці. Отже валовий дохід відображає результат виробництва у більшконцентрованому вигляді, ніж валова продукція, а чистий доход – ще в більшконкретнішому, ніж валовий.
За період2004-2007 років велику посівну площу серед зернових культур займала пшениця таячмінь, хоча по пшениці і спостерігалось тенденція щодо зменшення площі із 1460га у 2005р. до 900 га у 2007р. В свою чергу посівна площа ячменю, як фуражноїкультури, із року в рік зростає. Зростають і посіви кукурудзи на зерно, якатакож являється фуражною культурою та з якої, як і з ячменю, при переробціотримують хороший комбікорм для годівлі худоби. Приділяється увага площампосіву гречки із якої переробляють гречану крупу, тобто готовий товар.Потужності та обладнання щодо переробки у підприємства є в наявності. Великуувагу приділяли вирощуванню соняшнику на зерно, багаторічним травам посівуминулих років на сіно, на зелений корм, кукурудзи на силос і на зелений корм.Єдиною культурою, площа якої зовсім зійшли нанівець, є цукровий бурякфабричний. Так як собівартість цукрового буряка велика, в основному із-завеликої ручної роботи (просапка), а ціна реалізації нижча. Відповідно він єнерентабельним. Крім цього площі посівів по району та області значноскоротилися і тому лише деякі цукрові заводи працюють в сезон. А тому немавпевненості, що буде канал реалізації. За останні 2 роки господарство розпочалоздійснювати посіви озимого ріпаку так як дана культура являється рентабельною,тобто господарство отримує значні прибутки від реалізації даної культури, щопокривають його собівартість, і на неї останнім часом зріс попит.
З часом у кожного сільськогосподарського підприємства накопичуєтьсядосвід виробництва окремих видів продукції. Це зумовлює спеціалізаціюсільськогосподарського виробництва окремих районів і зон. Розміщення іспеціалізація сільськогосподарського виробництва – це дві взаємопов’язані формисуспільного поділу праці. Перша характеризує його кількісну сторону, а друга –якісну.
Спеціалізація сільського господарства має свої відмінності, зумовленійого специфічними особливостями. На відміну від промисловостісільськогосподарське виробництво не розпадається на цілком відокремлені галузі,а лише спеціалізується на виробництві в одному випадку однієї продукції, віншому – ринкового прибутку. При цьому інші галузі сільськогосподарського виробництване зникають, а розвиваються і пристосовуються до головного продукту.
Раціональнерозміщення і науково обґрунтована спеціалізація сприяють збільшенню виробництвасільськогосподарської продукції, підвищенню продуктивності праці, зниженнюсобівартості продукції, що забезпечує/>ефективне використання земельнихугідь матеріальних і трудових ресурсів.
Спеціалізаціясільського виробництва являє собою переважний розвиток однієї або кількохгалузей на виробництві товарної продукції в господарствах, районах, областях ірегіонах. Розвиток цих галузей та виробництво відповідних продуктів визначаєвиробничий напрям.
На основі додатку2 можна сказати, що СВК „Колос” — господарство неспеціалізоване (у кожномуумовному періоді). Виробнича спеціалізація господарства визначається питомоювагою ведучої товарної продукції. Ведучою галуззю в даному господарстві єрослинництво. Питома вага зернових та зернобобових в структурі товарноїпродукції складає в середньому за 3 роки: 21,4% (2002-2004 р. р.), 30,2%(2004-2006 р. р. ), 10,9% та 15,5% з якої припадає на пшеницю відповідно поперіодам. Велику увагу приділяють соняшникові, який займає 3,1% 5,0% (середнізначення за 2 періоди), і тенденція на його збільшення в майбутньому помітначерез порівняння питомих часток у 2002, 2003, 2004, 2005 та 2006 роках (2,3%,3,3%, 3,7%, 4,7% та 6,2% відповідно). В цілому це не поганий показник через те,що максимальна рекомендована питома вага соняшника становить 12%. Часткавиробництва продукції тваринництва не висока: близько 30%, з якої 8,7%припадало на виробництво молока по періодам. За останні роки головною галуззютваринництва стало молочне скотарство, яке в даній структурі займає 8,7%.Вирощування великої рогатої худоби становило 11,2% до загальної кількостітоварної продукції, свинарство становило 8,5%. Частки промислової продукції тареалізації іншої продукції, робіт і послуг досить суттєві — це 22,1% та 5,2%відповідно в середньому за перший період. За 2004-2006 р. р. вони склали 10,7%та 6,7%.
Процесспеціалізації виробництва в сільськогосподарських підприємствах відбуваєтьсябезперервно. Проте господарства істотно відрізняються за рівнем спеціалізаціїсільськогосподарського виробництва, який визначається частиною всіх товарнихгалузей і виражається коефіцієнтом спеціалізації Ксп:
/> (2.11)
де Рі– частка і – її галузі в сумі виручки від реалізації продукції;
і – порядковий номер галузі у ранжованому ряду з його часткою увиручці, від реалізації продукції.
Господарства знизьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20; середнім – від 1,21 до0,40; з високим – від 0,41 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,6 мають підприємства зпоглибленою спеціалізацією.
Для більш чіткогоуявлення про спеціалізацію господарства визначимо коефіцієнт спеціалізації наоснові даних додатку 2.
— за 2002-2004роки:i 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 Pi 22,1 10,9 10,7 8,7 8,7 8,6 5,2 4,9 3,4 3,1 2,3 1,8 1,5 1,5 1,4 1,3 1,2 1,2
/>;
— за 2004-2006роки:i 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 Pi 15,5 11,2 10,7 8,9 8,7 8,5 6,7 5,0 4,8 4,6 3,6 1,8 1,6 1,3 1,2
/>.
Так як обидвакоефіцієнти менше 0,2, то має місце в даному випадку низький рівеньспеціалізації.
Залежно від того, з якими видами затрат чи ресурсів порівнюютьрезультати виробництва у сільськогосподарських підприємствах, показникиекономічної ефективності можна поділити на такі чотири групи:
- узагальненіпоказники підвищення економічної ефективності виробництва;
- показникиефективності використання землі;
- показникипідвищення ефективності використання праці;
- показникипідвищення використання основних фондів та капітальних вкладень.
Ефективність господарства, по суті, розкривається сукупністю показниківефективності сільськогосподарського виробництва. Особливе значення мають такіпоказники: урожайність, продуктивність худоби, продуктивність праці,собівартість продукції, ціна реалізації 1ц, прибуток на 1люд – год., на 1цпродукції і на 1га посівної площі, рівень рентабельності виробництва продукції.
Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якоїхарактеризує ефективність використання трудових ресурсів.
Продуктивність праці як економічна категорія відображує взаємозв’язокміж обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці.
Продуктивність праці – це здатність конкретної праці створити певнукількість продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праціпідвищується, якщо збільшити виробництво продукції за одиницю робочого часу абозменшуються затрати праці на одиницю вироблюваних продуктів.
Наявністьтрудових ресурсів господарства являє собою суму фактичної чисельностіпостійних, сезонних і тимчасових робітників, керівників і фахівців.
Статистикавизначає такі тенденції зміни робочої сили:
1. Скороченнячисельності сільського населення.
2. Скороченнячисельності працівників сільського населення.
Але відбуваютьсяй якісні зміни в складі робочої сили:
1. Збільшиласьпитома вага механізаторів.
2. Підвищиласькваліфікація працівників.
У сільськогосподарських підприємствах всіх працівників залежно відвиконуваних ними функцій поділяють на такі категорії: робітники постійні,робітники тимчасові і сезонні, інженерно-технічний персонал, службовці,молодший обслуговуючий персонал; працівники пожежно-сторожової охорони.
Постійними вважаютьсяпрацівники, з якими укладено трудовий договір без зазначення строку закінченняроботи. Сезонними вважаються робітники, прийняті на роботу строком на окремийсезон, але не більш як на 6 місяців. Робітники, прийняті на строк не більш як 2місяці, вважаються тимчасовими.
До інженерно-технічних працівників належать працівники підприємств, їхзаступники з питань виробництва, агрономи, зоотехніки, інженери, лікаріветеринарної медицини, механіки, техніки, економісти та інші спеціалістисільського господарства. До службовців належать заступники керівників згосподарських питань, по збуту продукції, фінансах, завідуючі складами,облікові працівники тощо.
Прибиральниці, сторожі,пожежники, кур’єри, водії легкових автомобілів і службових автобусів, двірникита інші працівники належать до молодшого обслуговуючого персоналу.
Питома вага постійних робітниківіз зайнятих в сільському господарстві складає 83,7% (в середньому за 5 років),службовців – 10,5%, з них керівників – 3,1%, спеціалістів – 7,4%.
Праця людей є необхідноюскладовою частиною процесу виробництва споживання та розподілу створеногопродукту. Участь працюючих в частці знов створеній матеріальній та духовнійбазі висловлюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідатикількості та якості затраченої ними праці.
Заробітна плата є важливимзасобом підвищення зацікавленості працюючих у результаті своєї праці, їїпродуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якостіта асортименту.
Оплата праці — це заробіток,розрахований, як правило, у грошовому вираженні, що по трудових договорахвласник або уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу або наданіпослуги.
Підприємствосамостійно, але відповідно до законодавства, встановлює штатний розклад, формиі системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати – один ізнайважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативнихданих у яких відбивається зміна чисельності працівників, витрат робочого часу,категорій працівників, виробничих витрат.
На підприємстві облік заробітної плати працівників єдокументальним, достовірним, та однаковим у всіх галузях господарювання.Робітники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору напідприємстві у відповідності із Законом України, конкретизуючи права таобов’язки працівників, а також оплата за працю, відрахування у фонди,розрахунок прибуткового податку.
У зв’язку з цим на підприємстві організуєтьсяоперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.
Для того щоб виконувати задачі, які стоять передобліком, на підприємстві створені:
— контроль зачисельністю персоналу та використанням робочого часу;
- правильністьдокументального оформлення виробки робітників та службовців;
- своєчасненарахування заробітної плати та допомог, а також їх видача;
- своєчаснеутримання сум податків та перерахування їх до бюджету;
- розподілзаробітної плати по об’єктах калькулювання;
- плануваннязвітів про працю.
Облік праціі заробітної плати – один із самих важливих і складних відділів роботи,потребуючих точних та оперативних даних, в яких відображаються зміни вчисельності працівників, кодах виробничих затрат, затратах робочого часу,категоріях працівників та здійснюється контроль за використанням трудовихресурсів. Організація оплати праці здійснюється на основі: законодавчих та іншихнормативних актів, генерального замовлення на державному рівні; колективнихдоговорів; трудових договорів; регіональних та галузевих замовлень.
На кожному підприємстві, установі організації виникає необхідністьоцінити і оплатити працю.
При цьому документування господарських операцій має забезпечитиодержання своєчасної та об’єктивної інформації про чисельність працівників,використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.
Облік рухуособового складу СВК «Колос» здійснюється у плановому відділі тавідділі кадрів. При цьому обліку підлягають всі працівники незалежно відвиконуваної роботи та займаної посади.
Охорона праціпрацівників в господасрстві визначається відповідно до Закону України “Проохоронк праці” від21 листопада 2002 року № 229-ІV (із змінами і доповненнями), який визначає права працівниківна охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні,безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державноївлади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праціта виробничого середовища
Охорона праці — це система правових, соціально-економічних,організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичнихзаходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатностілюдини у процесі трудової діяльності.
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону,Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві тапрофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» таприйнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Державна політика в галузі охорони праці визначаєтьсявідповідно до Конституції України і спрямована на створення належних, безпечнихі здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійнимзахворюванням.
У кожному підприємстві є в наявності затверджений трудовийдоговір, який не містить положень, що суперечать законам та іншимнормативно-правовим актам з охорони праці.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічнихпроцесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, станзасобів колективного та індивідуального захисту, що використовуютьсяпрацівником, а також санітарно-побутові умови відповідають вимогамзаконодавства.
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботипроходять за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, знадання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правилповедінки у разі виникнення аварії.
Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування,транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) абореконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідативимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
В умовахтоварного виробництва і ринкових відносин індивідуальні витратисільськогосподарських підприємств формують собівартість продукції.
Собівартістьпродукції – це витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво іреалізацію продукції, визначені в грошовій формі. Собівартість продукції якекономічна категорія є частиною вартості товару, оскільки не включає витрати,які втілюються і реалізуються у вартості додаткового продукту.
В умовах ринковоїекономіки кількість показників та методів їх обчислення постійно зростатиме.
Земля – цепродукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобомвиробництва.
У сільському господарстві земля – це головний засіб виробництва продукціїрослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, аотже і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпирозвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.
Економічнаефективність землі в сільському господарстві виражена системою показників, щохарактеризують, як ефективність використання всіх закріплених за господарствомземельних ресурсів, так і ефективність окремих її видів.
Ефективність використання землі характеризується натуральними і вартіснимипоказниками. До вартісних показників відносяться: валова продукція, товарнапродукція, валовий дохід і прибуток.
Валова продукція сільського господарства являє собою всю масувиробленої в даному році продукції, включаючи приріст незавершеного виробництва.
Товарна продукція – це частина валової продукції, яка була реалізованай прийняла форму товару.
Валовий дохід – знов створена вартість живою працею робітниківколективу за рік. Вона включає в себе фонд оплати праці і чистий дохід.
Прибуток – вираховується як перевищення виручки від товарної продукціїнад її собівартістю.
У 2006 роцісільськогосподарський виробничий кооператив «Колос» спрацював ізприбутком в сумі 1105,0 тис. грн., в той час як у 2005 році дане підприємствоспрацювало із прибутком у сумі 929,0 тис. грн., а у 2004 році у сумі 735,0 тис.грн. Отже господарство із року в рік працює більш ефективніше, отримуючи прицьому все більше і більше прибутку. Фінансовий прибуток від операційноїдіяльності склав за 2006р. у сумі 871,0 тис. грн., а у 2005 році — 513,0 тис.грн. і у 2004 році 453,0 тис. грн. У доході виручка від реалізації продукціїрослинництва складає у сумі 4597,1 тис грн. при загальній сумі реалізації на9791,1 тис. грн. або 47,0 тис. грн., продукція тваринництва складає 3237,0 тис.грн. або 33,1% від загальної суми реалізації, промислової продукції реалізованона суму 925,0 тис. грн., надано послуг на суму 724,0 тис. грн. та реалізованотоварів на суму 303,0 тис. грн. Прибутковими у 2006 році була продукціярослинництва.
Обсяг реалізації(виручки) товарів, робіт, послуг у сільськогосподарському виробничомукооперативі „Колос” у 2006 році склав 9791,1 тис. грн. без податку на доданувартість, що на 31,8% або на 2360,1 тис. грн. більше ніж у 2005 році та на49,7% або на 3251,1 тис. грн. більше ніж у 2004 році. Тобто щороку обсягвиручки від реалізації зростає.
Собівартістьреалізованої продукції у 2006 році склала 8465,0 тис. грн., що на 33,1% більшаніж у 2005 році та на 47,7% більша ніж у 2004 році. Тобто так як зростаєвиручка від реалізації товарів, робіт, послуг так зростає і собівартістьреалізованої продукції. Проте валовий прибуток також зростає і у 2006 році вінсклав 1326,1 тис. грн., що на 253,1 тис. грн. більше прибутка 2005 року та на518,1 тис.грн. більше прибутка 2004 року. Якщо проаналізувати обсягиреалізації по галузях, то отримаємо слідуючу картину, висвітлену у таблиці ___.
таблиця ___
(тис грн.) виручка від реалізації повна собівартість реалізованої продукції 2005р. 2006р. % 2006р. до 2005р. 2005р. 2006р. % 2006р. до 2005р. Рослинництво 3397,1 4597,1 135,3 3607,1 4045,0 112,1 Тваринництво 2623,0 3237,0 123,4 2283,4 3516,0 154,0 Промислова продукція 776,9 925,0 119,1 858,9 975,0 113,5 Реалізація іншої продукції, робіт, послуг 191,0 724,0 379,1 194,7 760,0 390,3 Реалізація товарів 443,0 303,0 68,4 469,9 251,0 53,4 Всього по господарству 7431,0 9791,1 131,8 7414,0 9552,0 128,8
(тис. грн.) прибуток (збиток) рентабельність, у % 2005р. 2006р. % 2006р. до 2005р. 2005р. 2006р. % 2006р. до 2005р. Рослинництво -210,0 552,1 362,9 -5,8 13,6 334,4 Тваринництво 339,6 -279,0 45,1 14,9 -7,9 34,6 Промислова продукція -82,0 -50,0 61,0 -9,5 -5,1 53,7 Реалізація іншої продукції, робіт, послуг -3,7 -36,0 973,0 -1,9 -4,7 247,4 Реалізація товарів -26,9 52,0 293,3 -5,7 20,7 463,1 Всього по господарству 17,0 239,1 1406,5 0,2 2,5 125,0
Видно, що обсягреалізації зріс в порівнянні із 2005 роком, але якщо у 2005 році прибутковабула лише галузь тваринництва, то у 2006 році прибутковою стала галузь(основна) рослинництва.
Крім цьогохотілося б зазначити, що у 2006р. від реалізації зернових та зернобобовихкультур отримано виручку в сумі 2782,1 тис. грн. та прибуток в сумі 275,3 тисгрн. із рівнем рентабельності 11,0%, насіння соняшнику отримано виручку в сумі1160,0 тис. грн. та прибуток в сумі 406,9 тис. грн. із рівнем рентабельності54,0%. А от овочі, цукровий буряк, соя, ріпак було реалізовано із збитком,тобто повна собівартість реалізованої продукції була більша над виручкою відреалізації. Також у 2006 році вся продукція тваринництва була збиткова із-зависокої собівартості продукції окрім продукції свинини, яка уже не один рікприбуткова. В той же час у 2005 році продаж і великої рогатої худоби, і свинейбув прибутковим. В таблиці 10 можна побачити відношення повної собівартості 1цнт реалізованої продукції та реалізаційної ціни того ж самого 1 цнт.
таблиця
(грн за 1 цнт) повна собівартість ціна реалізації різниця Зернові та зернобобові культури 53,85 59,77 5,92 в т.ч. пшениця 53,32 53,20 -0,12 гречка 56,47 154,99 98,52 кукурудза 51,18 56,88 5,70 ячмінь 59,38 57,52 -1,86 горох 103,30 54,49 -48,81 овес 31,08 41,70 10,62 Соняшник 61,23 94,32 33,09 Соя 119,79 105,26 -14,53 Ріпак 112,96 93,07 -19,89 Цукрові буряки 17,82 16,20 -1,62 Велика рогата худоба 853,41 526,31 -327,1 Свині 650,51 733,54 83,03 Птиця 2239,13 1130,43 -1108,70 Молоко 100,75 93,09 -7,66 Яйця (за 1 тис.шт.) 454,79 327,13 -127,66
Отже із даноїтаблиці чітко видно яка продукція була прибутковою, а яка збитковою. А тому комплекспо виробництву сільськогосподарської продукції являє собою досить складнуструктуризовану систему, в яку крім галузей рослинництва та тваринництвавходять борошномельна, круп’яна, комбікормова, хлібопекарна та інші галузіпромисловості, транспортна інфраструктура і система сервісного обслуговування.Тому концепція його розвитку передбачає модернізацію всіх галузей і складових,удосконалення економічних і технологічних зв’язків між ними, їх збалансованийрозвиток, комплектування, комбінування і кооперування виробництва, використаннянайновіших технологій, збільшення асортименту і поліпшення якісних показниківкінцевої продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва.
Таким чином, для підвищення економічної ефективності виробництвасільськогосподарської продукції необхідно:
- поліпшитиселекційну роботу, направлену на виведення нових сортів;
- забезпечитидотримання технологічної дисципліни на полях та фермах, виконання вимогнаукових обґрунтувань;
- забезпечуватиправильне зберігання продукції, для чого прискорити спорудження в місцяхвиробництва добротних сховищ, зерноскладів та навісів;
- створитисучасну елеваторну промисловість, реконструювати старі елеватори, збільшитимісткість сховищ зерна, оснастити їх новітнім ваговим та розвантажувальнимобладнанням, зерносушарками та всіма необхідними механізмами для гарантуваннятривалого і надійного зберігання зерна.
Для скороченнявтрат сільгосппродукції і збереження її якості потрібно забезпечитигосподарства сучасною технікою, удосконалити технологію збирання.
Виробничі фонди сільського господарства залежно від економічногозначення в процесі виробництва, характеру обороту і способу перенесеннявартості на створений продукт поділяються на основні і оборотні.
Основні виробничі фонди – це засоби виробництва, які протягом тривалогочасу беруть участь у процесі виробництва, зберігають натурально – речову формуі поступово, частинами переносять свою вартість на створений продукт.
Оборотнівиробничі фонди – це засоби виробництва, які повністю споживаються протягомодного виробничого циклу, втрачають натурально – речову форму і повністюпереносять свою вартість на готовий продукт .
Основні фонди поділяються на:
· фондисільськогосподарського призначення;
· фонди несільськогосподарського призначення;
· невиробничіфонди.
Основні фонди сільськогосподарського призначення – це фонди, якіприймають участь в процесі виробництва сільськогосподарської продукції. До нихвідносяться: будинки, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування,робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження і т.д.
Фонди не сільськогосподарського призначення спрямовані на виробництво продукціїпромислового характеру, ці фонди пов’язані з будівлею, торгівлею, суспільнимхарчуванням і т. д.
Невиробничі фонди не приймають безпосередньої участі в виробництвіпродукції, але відіграють важливу роль, створюючи сприятливі умови для життя івисокопродуктивної праці сільськогосподарських працівників.
На балансі СВК«Колос» знаходиться основних засобів на суму 33376,0 тис.грн. В томучислі будинків і споруд на суму 24232,0 тис. грн. або 72,6% від загальної сумиосновних засобів, машин та обладнання на суму 6021,0 тис. грн. або 18,0% відзагальної суми основних засобів, транспортних засобів на суму 1086,0 тис. грн.або 3,2% від загальної суми основних засобів, інструментів, приладів, інвентарюналічується на суму 57,0 тис. грн. або 1,7% від загальної суми основнихзасобів, робочої і продуктивної худоби налічується на суму 1877,0 тис. грн. або5,6 тис. грн., багаторічних насаджень на суму 35,0 тис. грн. або 0,1% відзагальної суми основних засобів, інших основних засобів обліковується на суму68,0 тис. грн. або 0,2% від загальної суми основних засобів. На протязі 2006року в господарство надійшло основних засобів на суму 1315,0 тис. грн., в томучислі ввели в дію будинки і споруди на суму 188,0 тис.грн., придбано машин іобладнання на суму 783,0 тис грн., транспортних засобів на суму 832,0 тис грн.,інструментів, приладів на суму 7,0 тис. грн. та робочої і продуктивної худобина суму 315,0 тис. грн. Крім цього на підприємстві на кінець 2006 рокузалишилось незавершене будівництво на суму 298,0 тис. грн. Середньорічнавартість активі у 2006 році становила в СВК «Колос» 35461,0 тис. грн.в той час як у 2005 році даний показник становив 33788 тис. грн., тобто на 5,0%більше за 2005 рік.
Фондозабезпеченістьгосподарства – це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарськогопризначення з розрахунку на одного средньорічного працівника.
Економічнаефективність використання основних виробничих фондів характеризуєтьсяфондовіддачею, фондоємкістю продукції та нормою прибутку.
Фондовіддача – цевартість валової продукції з розрахунку на 1 грн основних виробничих фондівсільськогосподарського призначення.
Фондоємкістьпродукції – це середньорічна вартість основних виробничих фондівсільськогосподарського призначення з розрахунку на 1грн валової продукції.
Для визначенняекономічної ефективності використання основних і оборотних фондівсільськогосподарського виробництва обчислюють норму прибутку. Цей показниквизначають з відношення прибутку до середньорічної вартості основних іоборотних виробничих фондів:
Нп/>,
де Нп– норма прибутку, %
П – прибуток,грн.;
Фосн іФоб – середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів,грн.
Коефіцієнтоборотності оборотних засобів ко характеризує кількість оборотів зарік і визначається за формулою:
/>
де Вр– виручка від реалізації продукції, грн.;
Мв –вартість молодняка, переведеного в основне стадо, грн.;
Вс –виручка від реалізації основного стада, грн.;
Зо –середньорічні залишки оборотних засобів, грн.
Тривалість одного обороту визначається діленням кількості днів у роціна коефіцієнт оборотності засобів.
Існує два способизбільшення виробництва продукції сільського господарства – екстенсивний таінтенсивний.
Інтенсифікація сільського господарства – це такий спосіб ведення, заякого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додатковихвкладень, спрямованих на широке використання досягнень науково — технічногопрогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивнихтехнологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь іпоголів’я худоби.
Основнимпоказником, що характеризує рівень інтенсифікації сільськогосподарськоговиробництва є сума основних виробничих фондів, поточних виробничих фондів іпоточних виробничих затрат без амортизації в розрахунку на одиницю оброблюваноїплощі.
Прямий і головний показник, найбільш широко відображає суть рівняінтенсивності, тобто концентрацію живої та уречевленої праці в розрахунку наодиницю земельної площі.
Для аналізудосягнутого рівня основний показник може бути розподілений на 2 частини:
1)Фондозабеспеченність – це відношення основних фондів сільськогосподарськогопризначення до земельної площі.
2)Фондоозброєнність – це відношення виробничих затрат до земельної площі.Показник 2002 рік 2003 рік 2004 рік 2005 рік 2006 рік Фондозабеспеченність 3703 3943 4051 4155 4264 Фондоозброєнність 1061 1067 1070 1430 1732
Вони єдодатковими показниками.
Економічнуефективність інтенсифікації характеризують наступні показники:
1.Вихід валової продукції з одиниці земельної площі. Вся валовапродукція в господарствах оцінюється в співставних цінах, це дозволяєвикористовувати даний показник в динаміці, а також виконувати співставленнядіяльності господарств, що працюють в однакових умовах.
Допоміжніпоказники: товарна продукція, валовий дохід, чистий дохід, прибуток врозрахунку на одиницю земельної площі.
2.Продуктивність праці – це відношення валової продукції до одиницізатрат праці.
3.Фондовіддача іфондоємність.
Питома вагаосновних фондів сільськогосподарського призначення по господарству висока. Вонаскладає 77,6%, з них найбільш питому вагу займають будинки, споруди тапередавальні пристрої – 64,7%, машини і обладнання – 23,3%.
Економічнаефективність використання основних фондів зростає з підвищенням фондовіддачі тазниженням фондомісткості виробництва продукції, що і відбувалося в господарствіпротягом 2002-2006 років.
За період2002-2006 років спостерігався прогрес по відношенню до показників рівняінтенсифікації. Ця зміна призвела до того, що фондозабезпеченість збільшиласьна 15,1% за рахунок збільшення середньорічної вартості основних виробничихфондів сільськогосподарського призначення на 15,0% при одночасному зменшенніплощі сільськогосподарських угідь на 0,2%. Потрібно звернути увагу наобчислення амортизації основних фондів в розрахунку на 100 га.сільськогосподарських угідь в розрізі кожного року періоду 2002-2006 років. В2001-2003 роках після реформування господарства всі наявні основні засоби булипереоцінені. Закуплялися нові основні засоби. Крім того, деяку частину основнихфондів дане підприємство орендує. Тому в 2004 році відрахування амортизаціїзбільшилось на 30,0 тис.грн. в порівнянні з попереднім роком, в 2005 році щезбільшилось на 77,9 тис. грн., а в 2006 році вже зменшилося на 57,9 тис.грн.Вцілому ж економічна ефективність інтенсифікації показала, що валова продукціяв співставних цінах 2000 року, а також в розрахунку на 100 грсільськогосподарських угідь, за останні три роки збільшилась у 1,2 рази, а на 1робітника у 1,3 рази. Це сталося через те, що валова продукція в співставнихцінах 2000 року збільшилась на 24,6%, а чисельність працівників за цей жеперіод зменшилась на 2,7%.
Собівартістьпродукції – це витрати сільськогосподарського підприємства на виробництво іреалізацію продукції, виражені в грошовій формі.
Усільськогосподарському виробництві розрізняють собівартість виробничу і повну,індивідуальну і галузеву, планову і фактичну
Виробнича собівартість включає витрати сільськогосподарськихпідприємств на виробництво продукції, а повна собівартість – витрати навиробництво і реалізацію продукції.
Індивідуальнасобівартість відображує витрати окремого сільськогосподарського підприємства навиробництво і реалізацію одиниці продукції. Галузева собівартість характеризуєсередні витрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції окремої галузіпевної сукупності господарств.
Планова собівартість – це витрати, які передбачає господарствовідповідно до нормативів витрачання виробничих ресурсів і оплати праці зрозрахунку на одиницю продукції. Фактична собівартість характеризує рівеньпроведених господарством витрат на виробництво і реалізаціюсільськогосподарської продукції.
Важливоюекономічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципахгосподарського розрахунку, є рентабельність. Рентабельність – показникекономічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить проте, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток.
Прибутокгосподарств – це реалізована частина їхнього чистого доходу.
Характеризуючирентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств вцілому, недостатньо визначити величину прибутку, необхідно зіставити її звиробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності інорма прибутку.
За період 2004-2006 років у СВК «Колос» спостерігається тенденція до збільшеннявалового доходу, а як наслідок і до збільшення чистого доходу як складовоївалового доходу. Причиною цього може бути те, що після реформування АПК державадозволила підприємствам самостійно розпоряджуватись валовим доходом післясплати обов’язкових платежів до бюджету, тобто підприємство може використатитой дохід, який залишився у його розпорядженні на розширення виробництва (асаме укладати у придбання основних і оборотних фондів), на благодійнудіяльність і т.д. Так як, середньорічна вартість основних фондів і оборотнихзасобів господарства щороку зростає (у 2004 році на 2,4% у порівнянні допопереднього року, у 2005 році на 3,3% і у 2006 році на 5,0%), то можнасказати, що господарство постійно відраховує кошти із чистого доходу напридбання капіталу. Отже, СВК «Колос» має не просту, а розширенуформу відтворення. Підприємство має високу ступінь розораності земель (майже76% від загальної площі с/г угідь займає рілля ). Звідси, господарство маєдобрі умови для розвитку рослинництва. Тому, валова продукція у співставнихцінах 2000 року рослинництва займає майже 65% усієї валової продукціїгосподарства. Проте, як валова продукція рослинництва, так і валова продукціятваринництва, збільшилась за 2004-2006 роки на 14,1% і 50,6% відповідно.
Рівеньрентабельності у господарства за 2006 рік невисокий хоча і збільшився впорівнянні з 2005 роком на 25 відсоткових пункти і це зумовлено тим, що повнасобівартість продукції (або матеріальні затрати) залишаються порівняновисокими). В той же час коефіцієнт прискорення собівартості продукції більшийкоефіцієнта прискорення валового доходу ).
Досягтипідвищення рівня рентабельності можна за деяких умов:
- ефективноїроботи галузі рослинництва та тваринництва;
- підвищеннярівня продуктивності праці;
- підвищеннярівня організації виробництва, прибуткового асортименту продукції, повноговикористання виробничих потужностей;
- і т.д.
За період 2002-2006 років показники рівня інтенсивності по господарствумають тенденцію до збільшшення. Зокрема, забезпеченість основними фондами на1га сільськогосподарських угідь збільшилась на 15,1% за рахунок збільшення їхсередньорічної вартості. Проте, економічна ефективність інтенсифікації за2004-2006 роки зросла. Виробництво валової продукції на 1 гривню основнихфондів сільськогосподарського призначення збільшилося на 18,5% внаслідокпідвищення вартості валової продукції у співставних цінах та збільшення середньорічноївартості основних фондів. Чистий прибуток на гривню основних і оборотнихзасобів за 2004-2006 роки зріс на 46,7%, а на 1 га с/г угідь на 50,6%. Рівеньрентабельності хоча і залишається за останні 3 роки зі знаком "+",але до 2004 року зменшився на 39,0% відсоткових пункта, а виручка відреалізації зросла на 49,7%. Можливо, затрати або повна собівартість навиробництво продукції залишаються порівняно високими з виручкою від реалізації.
Негативним є те, що чистий прибуток зростає повільніше, ніж валовийприбуток від реалізації.
Такий рівень рентабельності обумовлений зростанням рівня витрат. Вмайбутньому, щоб подолати зниження рівня чистого прибутку і рентабельності,підприємству слід нарощувати переглянути витрати підприємства.
Рентабельність характеризуєефективність спожитих засобів виробництва що включають суму річної амортизаціїосновних фондів і вартість у господарстві матеріальних оборотних засобів.
Норма прибуткувизначається з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотнихфондів і визначається у відсотках.
Практично врізних господарствах часто досягають однакового рівня рентабельності привиробництві однойменної продукції, але мають різні показники норми прибутку.
На основідодатку 3 розглянемо енергетичні ресурси, їх структуру, енергозабезпеченість таелектроозброєність праці.
У складі техніки,що використовується в господарстві, переважає МТП. За його допомогоювиконуються механізовані роботи в рослинництві, тваринництві та транспортніроботи. Так на кінець 2006 року у сільськогосподарському виробничомукооперативі «Колос» на обліку налічувалося 39 тракторів всіх марок, 3трактори на яких змонтовані машини, 38 тракторних причепів, 21 сівалка, 9зернозбиральних комбайнів, 4 кормозбиральних комбайни, 4 бурякозбиральнімашини. Також налічувалося 4 жатки валкові, 6 доїльних установок та агрегатів,2 роздавачі кормів для великої рогатої худоби, 17 транспортерів для прибираннягною. У 2005 році у господарстві було списано 1 кормозбиральний комбайн ісписано по зносу 2 сівалки та 2 тракторних причепи. Останніх було списано ще 2у 2006 році. Але у 2006 році було куплено 3 сівалки. Всього енергетичнихпотужностей на кінець 2006 року було 13330 к.с. Обсяг механізованих робіт МТПобчислюється в умовних еталонних гектарах. Еталонний гектар — це умовнаодиниця, яка відповідає оранці 1 га ріллі за еталонних умов:
- питомийопір грунту — 0,5 кг./см2 при швидкості руху агрегату 5 км./год.;
- глибинаоранки 20-22 см., агрофон — стерня зернових колосових, вологість грунту — 22%;рельєф рівний, довжина гону 800 м.;
- висотанад рівнем моря — 200 м.;
Для тракторакожної марки визначений відповідний нормативний виробіток в еталонних гектарахза одиницю робочого часу. Еталонний виробіток за 1 год., для трактора ДТ- 75становить 1 га., тому його приймають за еталонний.
Матеріально-технічнабаза сільського господарства — це сукупність засобів виробництва і енергії всіхгалузей сільського господарства. ЇЇ елементами є земельні ресурси, трактори,автомобілі, електрообладнання, ПММ, продуктивна худоба, насіння, корми, добриватощо.
Енергетичніресурси являють собою сукупну потужність механічних двигунів (тракторів,комбайнів, вантажних автомобілів), електродвигунів, електроустановок та робочоїхудоби. Згідно з Міжнародною системою одиниці (СІ), основною одиницеюпотужності вважається кіловат. Перерахунок потужності з кінських сил у кіловатиздійснюється за коефіцієнтом 0,736. Потужність деяких двигунів вимірюється вкіловат-амперах (1 кВтА=0,8 кВт).
Транспортуваннявантажів на сільськогосподарських підприємствах здійснюється автомобілями,тракторами, самохідними шасі, живою тягловою силою та ін. Автомобільнийтранспорт найефективніший внаслідок високої маневреності і забезпечує доставкувантажів з найменшими затратами праці і коштів. Недоліком його використання єсезонність. Він зайнятий в середньому 240-260 днів на рік, решту часу простоюєчерез бездоріжжя, відсутність палива, технічні несправності тощо.
2.2.Динаміка поголів’я корів, їх продуктивності та виробництва молока
Найважливішоюгалуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінніпродукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.
В останні рокивідбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я ВРХ та й взагалі галузітваринництва. На сьогоднішній день підприємcтву сільського господарства, невигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживаєскрутне становище.
Найвищого рівнявиробництва молока в Україні було досягнуто наприкінці 90-х років. Пізнішетенденції його розвитку істотно змінилися. У Кіровоградській області, як і повсій Україні, у період кризи у найскладнішому становищі опинилася молочнагалузь. Обсяг виробництва скоротився у 2006 році порівняно з 1990 роком майже у2 рази.
Економічнуефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можнаохарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників:продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 цприросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткістьодиниці продукції.
Показникиефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як внатуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чипоказниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кількароків. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показникипродуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. врозрахунку на одиницю продукції.
Потім аналізуютьсобівартість продукції по кожному виду продукції, що дасть змогу установитирівень тенденції, зміни собівартості продукції та виявити невикористанірезерви.
Вся виробленапродукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводятьаналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності вгалузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснититим, що більшість продукції рослинництва використовують навнутрішньогосподарські потреби.
Виробничаспеціалізація господарства визначається питомою вагою ведучої товарноїпродукції. Ведучою галуззю в даному господарстві, СВК “Колос” є рослинництво.
Станом на 1серпня 2007 року у сільськогосподарському виробничому кооперативі«Колос» є в наявності 1329 голів великої рогатої худоби, із них 724голови м'ясного напрямку так як дане господарство являється племінною фермоювеликої рогатої худоби м'ясного напряму породи «Знам'янська», в томучислі корів м'ясного напрямку 220 голів, середнє поголів'я корів молочногостада становило 279 голів, наявність свиней становило 2632 голови, коней 44голови, середнє поголів'я птиці складало 2500 голів, в тому числі курей-несучокстановило 1815 голів.
В той же час напочаток 2007 року поголів'я великої рогатої худоби становило 1315 голів, в томучислі корів 501 голова, що на 100 га сільськогосподарських угідь припадає 8голів. Із загальної кількості поголів'я великої рогатої худоби телят до 1 рокубуло 376 голів, телиць від 1 до 2 років осіменених було 21 голова, телиць від 2років і старше осіменених було 70 голів, телиць від 2 років і старшенеосіменених було 30 голів, бугаїв плідників становило 6 голів. Свиней станомна 1 січня 2007 року обліковувалось 1824 голови, в тому числі основнихсвиноматок 150 голів, ремонтних свинок старше 4-х місяців 257 голів, поросят до2-х місяців 338 голів.
Динамікучисельності поголів'я худоби та птиці можна побачити із таблиці 8.
таблиця 8
(голів) 2004 2005 2006 2005р. до 2004р.,% 2006р. до 2004р.,% 2006р. до 2005р.,% Велика рогата худоба 1160 1175 1315 101,3 113,4 111,9 в т.ч. корів 452 500 501 110,6 110,8 100,2 Свині 1182 1613 1824 136,5 154,3 113,1 Коні 35 37 39 105,7 111,4 105,4 Птиця 4554 6305 5097 138,4 111,9 80,8
Як видно ізтаблиці поголів'я худоби щороку збільшується в зв'язку із тим, що господарствомає не лише племінну ферму по відгодівлі великої рогатої худоби м'ясногонапряму породи «Знам'янська», а й племінну ферму по вирощуваннюсвиней породи «Біла Українська». Поголів'я птиці на кінець 2006 рокузменшилося у порівнянні з початком 2006 року, але у порівнянні із 2004 рокомпоголів'я зросло.
Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Колос” виробленоосновних видів продукції тваринництва:
таблиця 9
(цнт) 2004 2005 2006 2005р. до 2004р.,% 2006р. до 2004р.,% 2006р. до 2005р.,% Молоко 10400 10181 11169 97,9 107,4 109,7 М’ясо – всього 2475 2814 4040 113,7 163,2 143,6 в тому числі великої рогатої худоби 1623 1209 1476 74,5 90,9 122,1 свинини 756 1529 2509 202,2 164,1 164,1 птиці 96 76 55 79,2 57,3 72,4 Яйця (тис.шт.) 244 446 392 182,8 160,7 87,9
Як видно у 2006 році виробництво продукції тваринництва збільшилося упорівнянні з 2005 роком окрім виробництва м’яса птиці та яєць.
Розглянемо динаміку розвитку молочного скотарства усільськогосподарському виробничому кооперативі „Колос" (табл. ).
Аналізуючи худобу, насамперед необхідно проаналізувати показники їїпродуктивності, які показують, чи взагалі потрібно утримувати дану худобу вгосподарстві. Показники продуктивності молочного поголів'я усільськогосподарському виробничому кооперативі „Колос" можна розглянути утаблиці.
ТаблицяДинаміка виробництва молока у сільськогосподарському виробничому коперативі „Колос” Показники 2002 2003 2004 2005 2006 2006 р. до 2004 р. 2006 р. до 2002 р. відхи-лення +;- % відхи-лення +;- % Поголів’я корів, гол 367 272 272 272 291 19 107,0 -76 79,3 Валовий надій, ц 13930 10162 10400 10181 11169 769 107,4 -2761 80,2 Надій молока на одну корову, кг 3796 3736 3824 3743 3838 14 100,4 42 101,1 Обсяги виробництва молока на 100 га с/г угідь, кг 229 167 171 167 184 13 107,6 -45 80,4
Таблиця
Показникидинаміки поголів'я корів у СВК “Колос”Роки Поголів’я корів, гол Абсолютний приріст, гол. Темп зростання, % Темп приросту, % Значення 1% приросту, % базисний ланцюговий базисний ланцюговий базисний ланцюговий ланцюго-вий 2002 367 - - - - - - - 2003 272 -95 -95 74,1 74,1 -25,9 -25,9 2004 272 -95 74,1 100,0 -25,9 0,0 2005 272 -95 74,1 100,0 -25,9 0,0 2006 291 -76 19 79,3 106,7 -20,7 6,7
Таблиця
Показникидинаміки надою молока від однієї корови у СВК «Колос»Роки Надій молока від однієї корови, кг. Абсолютний приріст, гол. Темп зростання, % Темп приросту, % Значення 1% приросту, % базис-ний ланцюговий базисний ланцюговий базисний ланцюговий ланцюго-вий 2002 3796 - - - - - - - 2003 3736 -60 -60 98,4 98,4 -1,6 -1,6 2004 3824 28 88 100,7 102,4 0,7 2,4 2005 3743 -53 -81 98,6 97,9 -1,4 -2,1 2006 3838 42 95 101,1 102,5 1,1 2,5
2.3.Стан кормової бази і ефективність використання кормів
Потреба велементах споживання – це та кількість необхідної енергії, поживних ібіологічно активних речовин, яка потрібна організму тварини для участі вобмінних процесах, пов’язаних з покриттям затрат на підтримку життя, формуваннянових тканин тіла при рісті та відгодівлі, отриманню продукції, здійсненнюрепродуктивних функцій, збереження здоров’я.
Потреби тварин велементах споживання змінюються. Вони залежать від виду, віку, фізіологічногостану, рівня продуктивності та використання тварин.
Недоотримання абонадлишок в кормах необхідних поживних речовин або нездібність організмувикористовувати їх змінює плин біохімічних функцій, знижує продуктивністьтварин та нерідко викликає захворювання.
Для годівлімолочних корів використовують в основному корми рослинного походження. Хімічнийсклад, поживність, а іноді і доброякісність корму залежать від грунтових ікліматичних умов, виду і сорту рослин, системи агротехніки, норм внесеннядобрив, строків і методів збирання, консервування, умов зберігання і способівпідготовки до згодовування. Особливої гостроти в останні роки набуло питанняхімізації кормовиробництва, тобто широке застосування при вирощуванні кормовихкультур мінеральних добрив, насамперед азотних, а також різних гербіцидів,пестицидів.
Під раціональноюорганізацією кормової бази, слід розуміти насамперед повну відповідність їїструктури та об'єму виробничому напрямку і потребам тваринництва. Крім того,вона повинна забезпечувати виробництво максимальної кількості кормів з одиниціплощі при відносно низькій їх собівартості, тобто структура кормової бази повиннамати наукове обгрунтування виходячи з природно-кліматичних умов зони, в якійвона створюється. Для цього безпосередньо у господарствах під час організаціїкормової бази всі кормові культури повинні оцінюватися за урожайністю, виходомкормових одиниць та перетравного протеїну, а також за затратами праці та коштівз розрахунку на кормову одиницю та перетравний протеїн .
Усі корми, яківикористовують у тваринництві поділяють на такі основні групи:
1) рослинні, якіпідрозділяють на зелені, грубі, соковиті, відходи промислової переробкисільськогосподарської продукції (жом, брага), концентровані (комбікорми,висівки, макуха, шрот, відходи хлібозаводів та інші);
2) тваринногопоходження – молоко і відходи маслоробної та сироварної промисловості, відходим’ясокомбінатів та рибної промисловості;
3)мінерально-кісткове борошно, кухонна сіль, крейда та інші;
4) вітамінні.
На склад молока і його кількість сприятливо діють якісні зелені корми,сіно, сінаж, силос, коренеплоди і більшість концентрованих кормів. Деякі корминадають молоку специфічного присмаку (наприклад, туркепс, бруква — присмакуредьки), погіршують якість масла і сиру, тому їх добові об'єми обмежують. Призгодовуванні деяким коровам трави, сіна та соломи, засмічених ріпаком, дикоюредькою, полином, дикими цибулею та часником, молоко і продукти його переробкинабувають характерного присмаку і запаху і стають непридатними для вживання.Тому такі корми краще згодовувати молодняку і поголів'ю на відгодівлі. Крімтого, молоко може вбирати запах деяким кормів під час доїння, наприклад силосу,тому його потрібно згодовувати після доїння.
Для годівлітварин і птиці кормів на початок 2007 року було 33920 цнт 13571 цнт к.о.,соковитих кормів 5839 цнт к.о. За 2006 рік на корм всім видам худоби та птиці50348 цнт кормових одиниць. За структурою використання кормів концентрованікорми складали 54,8% від загальної кількості кормів (27589 цнт к.о.), грубікорми складали 18,6% до загальної кількості кормів або 9345 цнт к.о., соковитікорми в структурі витрачання кормів на годівлю склали 22,0% до загальноїкількості або 11070 цнт к.о., інші корми склали 4,6% або 2344 цнт к.о. Надійшлоусіх видів кормів в господарство 59971 цнт кормових одиниць. За структурою вонимають такий вигляд: концентровані корми 51,5%, грубі корми 32,3%, соковитікорми 12,3% та інші корми 3,9%. Всі види кормів були заготовлені власнимисилами окрім 1419 цнт к.о. комбікормів із 30877 цнт к.о. концентрованих кормів,які були закуплені.
Господарствоспеціалізується на виробництві продукції сільськогосподарських культур, деякихгалузях тваринництва – скотарства, свинарства і бджільництва та реалізаціїіншої продукції, робіт і послуг. В таблиці 1 наведено дані про витративиробничих ресурсів, урожайність, ціну реалізації та собівартість виробництвапродукції, а також вміст поживних речовин в 1 ц продукції, що виділяється нагодівлю худоби.
При формуванніобмежень необхідно врахувати, що кожен працівник може відпрацювати в середньомуза рік 280 днів, на одному тракторі в середньому за рік може бути відпрацьовано210 машино-змін.
Продуктивністьлуків та пасовищ – 90 ц/га, а природних сінокосів -15 ц/га. В 1 ц зеленої маситрави пасовищ 0,19 кг кормових одиниць, 22 гр протеїну і 3 гр каротину, а в 1 цсіна природних сінокосів відповідно 0,32; 0,043; 1,5. В 1 ц соломи відповідно0,2 ц.к.од., 0,008ц. протеїну; 0,8 гр. каротину.
Згідно ізнормативами витрат кормів на 1 голову поголів’я із звичайною технологієювиробництва та згідно надою молока від корови на 1 корову в рік потрібно 31,1ц.к.од., 3,11 ц перетравного протеїну і 210 гр каротину; на 1 ц приросту свинейвідповідно 7,28 ц.; 8,4 гр.
Для годівліхудоби виділяється 1% валового збору пшениці, 5% проса, 25% овса, 15% зборуовочів та картоплі, цукрового буряку та врожай кукурудзи, ячменю, багаторічнихтрав та інших культур. Крім того, господарство може виготовити комбікорм, в 1 цякого міститься 0,9 ц.к.од., 0,11 ц. перетравного протеїну та 0,2 гр. каротину.
Посівна площазернових культур не повинна перевищувати 50% від загальної площі всіх посівнихкультур, а площа багаторічних трав на сіно — не менше 60% від загальної площібагаторічних трав, по соняшнику не більше 12%.
При визначенніпотреби в кормах господарство враховує допустимі границі вмісту окремих групкормів у відсотках від загальної річної потреби в кормових одиницях для кожноїз тваринницьких галузей.
Таблиця 3
Потреба в кормах, % /> /> Показники Для ВРХ Для свиней /> Концентрати 19-25 78-83 /> Грубі 20-24 /> Зелені 26-30 5-7 /> Соковиті та коренеплоди 23-24 10-31 />
Потреба в кормахдля ВРХ приведена згідно нормативам структури витрат кормів на 1 корову порівням молочної продуктивності і по продукції вирощування в молочному імолочно-м’ясному скотарстві, а для свиней – по природно-кліматичній зоні Степу.
А тому оптимальнавиробнича структуру господарства для двох критеріїв оптимальності посівноїплощі, при якій загальний прибуток від реалізації всієї продукції будемаксимальний буде виглядати так:
1.Економіко-матиматична модель:
х1-посівна площа озимої пшениці, га;
х2-посівна площа ячміня ярого, га;
х3- посівнаплоща кукурудзи на зерно, га;
х4-посівна площа овса, га;
х5-посівна площа соняшника, га;
х6-посівна площа гречки, га;
х7-посівнаплоща сої (проса), га;
х8-посівна площа цукрового буряка (фабричного), га;
х9-посівна площа картоплі, га;
х10-посівна площа під овочі відкритого грунту, га;
х11-посівна площа під багаторічні трави на зелений корм, сінаж, силос, га;
х12-посівна площа під однорічні трави на зелений корм, сіно і випас, га;
х13-посівна площа під чорний пар, га;
х14-кількість корів, гол;
х15-кількість приросту живої маси свиней, гол;
х16- кількістькілограмів кукурудзи в раціоні, кг;
х17-кількість ячменя, кг;
х18-кількість овса, кг;
х19-кількість проса, кг;
х20-кількість картоплі, кг;
х21-кількість буряку, кг;
х22-кількість сіна люцерни, кг;
х23-кількість сіна суданки, кг;
х24-кількість соломи озимої пшениці, кг;
х25-кількість соломи ячмінної, кг;
х26-кількість соломи овсяної, кг;
х27-кількість просяної, кг;
х28-кількість кукурудзи, кг;
х29-кількість овса, кг;
х30-кількість озимої пшениці, кг;
х31-кількість макухи, кг;
х32-кількість молока цільного, кг;
х33-кількість кабачків кормових, кг;
х34-кількість гички цукрового буряку, кг;
х35-допоміжна змінна.
2. Системуобмежень:
1) Використаннявиробничих ресурсів:
а) По ріллі:
х1+х2+х3+х4+х5+х6+х7+х8+х9+х10+х11+х12+х13
2) Потехнологічній структурі сівозміни:
а) по площіозимої пшениці та ячменя:
х1 + х2
х1 + х2
б) по площісоняшнику:
х5
х5
в) по площібагаторічних трав на зелений корм, сінаж, силос :
х11
х11
3) Повикористанню трудових ресурсів:
8,2х1+3,84х2+7,8х3+2,8х4+1,1х5+1,5х6+6,9х7+6,25х8+46,8х9+125х10+
+82,05х11 +4,5х13=
Загальнакількість кормових одиниць в раціоні
1,33х16+1,18х17+1х18+0,94х19+0,31х20+0,14х21+0,48х22+0,53х23+0,2х24+0,34х25+
+0,32х26+0,48х27+0,2х28+0,22х29+0,16х30+1,8х31+0,34х32+0,06х33+0,16х34 >=х35,
х35 >=8,6;
Загальнакількість перетравного протеїну в раціоні
73х16+85х17+79х18+67х19+15х20+11х21+102х22+51х23+5х24+11х25+14х26+17х27+
+13х28+2,1х29+21х30+324х31+33х32+8х33+19х34>=897,8;
Визначаємозагальну кількість жиру в раціоні
42х16+22х17+40х18+32х19+2х20+3х21+19х22+18х23+13х24+18х25+18х26+16х27+
+5х28+11х29+8х30+77х31+37х32+1х33+7х34>=225;
Загальнакількість сухої речовини в раціоні
0,85х16+0,861х17+0,878х18+0,862х19+0,247х20+0,143х21+0,852х22+0,953х23+
+0,846х24+0,866х25+0,876х26+0,823х27+0,212х28+0,279х29+0,245х30+0,9х31+
+0,15х32+0,066х33+0,175х34>=10,7;
Загальнакількість клітковини в раціоні
38х16+49х17+97х18+80х19+8х20+12х21+287х22+282х23+334х24+366х25+350х26+
+312х27+54х28+82х29+73х30+129х31+11х33+27х34>=3000;
Загальнакількість кальцію в раціоні
0,9х16+2х17+1,7х18+1,4х19+0,3х20+0,6х21+18,4х22+5,5х23+2,6х24+4,9х25+3,0х26+
+3,4х27+1,08х28+1,4х29+0,9х30+5,9х31+1,3х32+0,3х33+2,9х34>=55,6;
Визначаємозагальну кількість фосфору в раціоні
2,4х16+3,8х17+2,9х18+5,1х19+0,6х20+0,3х21+1,7х22+1,6х23+0,9х24+0,7х25+0,8х26+
+1,6х27+0,68х28+0,9х29+0,6х30+12,9х31+1,2х32+0,2х33+2х34>=38,5;
Загальнакількість каротину в раціоні
0,3х16+0,5х17+0,2х18+2х19+12х22+15х23+4х24+4х25+2х26+8х27+54х28+
+53х29+31х30+2х31+х32+0,3х33+38х34>=384,8;
Фактична вагаконцентрованих кормів
х16+х17+х18+х19
х16+х17+х18+х19>=1,8– по min концентрованих кормів;
Фактична вагагрубих кормів
х22+х23+х24+х25+х26+х27
х22+х23+х24+х25+х26+х27>=5– по min грубих кормів;
В соковитихкормах
а) всьогокормових одиниць
0,48х22+0,53х23
0,48х22+0,53х23
б) питома вагабуряку
х21
х>=1
І тому
3. Цільовафункція:
Z=(45-44.01)*0.9*22.9х1+(33,33-45.00)*0.75*12х4+(98.74-75.48)*1.4х5+(133.58-44.71)*2.5х6+(59.72-37.10)*21.1*0.75х7+(12.69-24.97)*0.85*130х8+(54.54-70)*0.85*7.5х9 +(59.68-96.15)*0.85*150х10+(56,63-75,13)*11,84х20+(345,56-888,89)*1,37х20+(860,47-1119,05)х21→max
Z=0,21х1-105,03х4+32,56х5+222,18х6+357,96х7-1356,9х8-98,56х9-4649,93х10-219,04→max
Тому на сьогоднішньому етапі розвитку, господарству необхідно провестизаходи по удосконаленню структури посівних площ. Необхідно звернути увагу нарозв'язанні проблеми кормового білка, насамперед за рахунок збільшеннявиробництва рослинного білка.
Широкийнабір кормових культур і високий рівень їх урожайності в свою чергу висуваютьнеобхідність вирощування польових культур у науково — обґрунтованих сівозмінах,де створюються найбільш сприятливі умови для високої ефективності добрив,вапнування, травосіяння, обробітку ґрунту, тощо. Тому систему сівозмін слідрозглядати, як основу організації створення сталої та міцної кормової бази.
2.4.Економічна ефективність виробництва молока у господарствах
Показникиефективності виробництва молока залежать від застосування способівудосконалення організації і технології виробництва. Істотно впливають на нихнаслідки виробничої діяльності господарства в цілому, що й треба врахувати прирозробленні заходів для підвищення ефективності роботи ферм і комплексів.
Важливимпоказником ефективності виробництва є собівартість 1 центнера продукції.Проаналізуємо собівартість 1 центнера молока у господарстві (додаток ).
Основним резервом для зниження собівартості молока є підвищенняпродуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючогоперсоналу і зменшення витрат, пов'язаних з виробництвом та використаннямкормів. Вплив собівартості одного центнера продукції можна розрахувати задопомогою кореляційно-регресивного аналізу. При цьому розраховують рівнянняпрямої лінії:
Собівартість продукції – важливий узагальнюючий економічний показник виробничо– фінансової діяльності підприємства, організації чи окремого виробника.Зниження собівартості продукції має велике народногосподарське і економічнезначення в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.
Вплив на їх собівартість можна прослідковують за допомогою кореляційно– регресійного аналізу.
При цьомувикористовують лінійне рівняння регресій:
/>
де /> — значення собівартості;
а0–початок відліку або значення /> при х = 0;
а1 –коефіцієнт регресії ;
х – значення факторного признаку.
Для розрахункупараметрів а0і а1 складають систему рівнянь:
/>/>
Економічний зміст регресії показує, що в досліджуваній сукупностігосподарств при зростанні надою на 1 ц собівартість молока зменшується. Длякількісної характеристики цільності зв’язку між продуктивністю корів ісобівартістю молока визначається перший лінійний коефіцієнт кореляції :
/>
Отже, коефіцієнткореляції обернений і характеризує середній зв’язок.
Визначаютькоефіцієнт детермінації :
/>
/>
Коефіцієнтдетермінації показує, що з усієї сукупності факторів, що впливають наформування і відхилення собівартості молока, вплив продуктивності копівоцінюється в 37 %, а 63 % — це вплив інших факторів.
Знаходятьсередню помилку вибіркового коефіцієнта парної кореляції за формулою:
/>,
де r – коефіцієнткореляції,
n – вибірковасукупність.
/>
Задопомогою цього значення знаходять ймовірність або надійність коефіцієнтакореляції, яка визначається за формулою :
/>
/>
В нашому прикладівідношення коефіцієнта кореляції до його середньої помилки більше 3. Отже,коефіцієнт кореляції є вірогідним, тобто зв’язок між досліджуваними явищами єдоведеними.
Кореляційнийаналіз – це метод кількісної оцінки взаємозалежності між статистичнимиознаками, що характеризують окремі суспільно – економічні явища і процеси.
Залежно від форми зв’язку між факторною і результативною ознакамивибирають тип математичного рівняння, за допомогою якого визначаютьхарактеристики кореляційного аналізу. Прямолінійну форму зв’язку визначаютьрівнянням прямої лінії:
Ух=а0+а1х, де
Ух — теоретичні значення результативної ознаки;
а0–початок відліку;
а1 –коефіцієнт регресії;
х – значенняфакторної ознаки.
Параметри а0і а1 рівняннярегресії обчислюють способомнайменших квадратів. Цей спосіб зводиться до складання і розв’язування системидвох рівнянь з двома невідомими:
/>
/>
де n – кількістьспостережень.
Розв’язавши цюсистему рівнянь, дістанемо:
/>; />;
При від’ємномузначенні а1 означає, що розв’язок між собівартістю і продуктивністюкорів зворотній. Тобто, чим більша продуктивність, тим менша собівартість інавпаки.
Завданнямкореляційного аналізу є визначення щільності зв’язку між корелюючимивеличинами. Кількісним показником щільності прямолінійного зв’язку є коефіцієнтпарної кореляції, який обчислюється за формулою:
/>
де/>r –лінійний коефіцієнткореляції;
/> - середнє значеннявідхилення факторної ознаки;
/> — середнє значеннявідхилення результативної ознаки.
Отже, дляпідвищення продуктивності корови необхідно, насамперед знизити собівартість 1центнера молока. Для цього необхідно впроваджувати комплексну механізаціювиробничих процесів, які в свою чергу сприятимуть зменшенню витрат заробітноїплати на центнер молока, або зменшенню собівартості центнера молока на 13-14%.
У господарстві у2006 році надій молока склав у кількості 11169 цнт і середньорічний надій на 1корову склав 3838 кг. Собівартість 1 цнт молока у 2006 році склала 99,47 грн за1 цнт в той час як у 2005 році даний показник становив 83,77 грн за 1 цнт. хочасередньорічний надій склав 3743 кг. При виробництві 1 цнт молока продуктивністьпраці склала 5,5 люд-год проти 6,4 люд-год у 2005 році.
Значним резервом зниження собівартості молока є зменшення витрат накорми. Для цього потрібно значно підвищити урожайність культур, яківикористовують для годівлі; істотно поліпшити зберігання та підготовку кормівдо згодовування. Одночасно треба враховувати не тільки зоотехнічну але йекономічну оцінку кормових раціонів. Під час економічної оцінки корміввраховувати не лише середню багаторічну урожайність, але і можливі їїпідвищення.
Амортизаційні відрахування, вартість поточних ремонтів, електроенергії,пального, транспортних витрат та інших, зниження цих витрат, залежить не тількивід здійснення режиму економії, але і від наслідків виробничої діяльностівсього господарства. Найбільш помітний вплив на цю групу витрат має рівеньсередньорічної продуктивності корів. Розмір окремих частин цих витрат залежитьвід інтенсивності виробництва, рівня спеціалізації та концентрації. Наслідкиузагальнення досвіду, показують, що при більш інтенсивному веденні скотарстваамортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт та інші витрати помітнозростають. Одночасно, з використанням більш досконалої технології виробництва,економія фонду заробітної плати помітно перевищує їх зростання.
Найбільш наочні наслідки господарювання підприємств одержують призіставленні витрат на виробництво продукції з результатами її реалізації.Велике значення для підвищення ефективності роботи молочних комплексів маєтоварність продукції та її якість. Чим вища питома вага реалізованої продукціїпо відношенню до валової, а також її якість (в першу чергу вміст жиру в молоці,та його відповідність до сорту), тим більше грошових надходжень, а також вищийприбуток.
Значнимрезервом зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці.
Для вивчення динаміки явищ, ступенів виконання плану застосовують: індекснийметод.
На основі даних додатків зробимо аналіз впливу різних факторів наформування продуктивності праці у тваринництві.
Оскільки продуктивність праці вимірюється кількістю продукції,виробленою за одиницю часу, або затратами робочого часу на виробництво одиниціпродукції, для визначення рівня продуктивності праці необхідно знати обсягпродукції та час, затрачений на її виробництво. Використовують також вартісніпоказники продуктивності праці, які одержують шляхом ділення вартості продукціїна затрачений робочий час.
При вивченні динаміки продуктивності праці на виробництві окремих видівпродукції в сільському господарстві розраховують індивідуальні індексипродуктивності праці. При обчисленні їх за сукупністю різнорідної продукціїспіввідношення затрат робочого часу на виробництво продукції в поточномуперіоді та фактичними затратами робочого часу на продукцію звітного періоду.Структурна формула цього співвідношення має вигляд:
Обернену величину індексу продуктивності праці називають індексом затратробочого часу.
Наведені індекси називають трудовими індексами продуктивності праці.Агрегатний індекс продуктивності праці у статистиці має назву «трудовий індекспродуктивності праці фіксованого складу».
На практицішироко застосовується вартісний метод вимірювання динаміки продуктивностіпраці. Такий методичний підхід дає змогу одержати узагальнюючу характеристикудинаміки продуктивності праці шляхом обчислення вартісного індексупродуктивності праці.
3.Шляхи збільшення виробництва молока і підвищення його економічної ефективності
3.1.Перспективи розвитку молочного скотарства
Виходячи з нормативів споживання молока та молокопродуктів (390 кг. надушу населення ), за даними науково-дослідного інституту гігієни та харчування,внутрішня потреба України у молочній продукції становить понад 19 млн. тонн.Україна за своїми природними умовами та ресурсним потенціалом може задовольнитине тільки власні потреби у продовольстві, а й експортувати значні обсягихарчових продуктів.
Основу формуваннябалансового прибутку підприємства становить прибуток від реалізації продукції.Його питома вага 90-95% від загальної суми балансового прибутку. Основна метауправління формуванням прибутку на підприємстві є виявлення всіх факторів, щовизначають його розмір і пошук резервів подальшого його збільшення. Механізмуправління прибутком підприємства базується на системі аналізу, який отримавназву «взаємозв’язок витрат, обсягу виробництва і прибутку». Цясистема аналізу дозволяє виявити роль окремих факторів у формуванні прибутку.Балансовий прибуток (БП) формується за умови, коли :
ВД > Взм +Впост + Податкові платежі, або коли
Чистий дохід >Витрати змінні + Витрати постійні,
де : ВД — валовий дохід;
Взм — зміннівитрати;
Впост — постійнівитрати.
ЧД = ВД — Податкові платежі
де : ЧД — чистий дохід.
БП = ЧД — />В, (3.11)
де : В — загальна сума витрат.
Беззбитковістьзабезпечується коли дохід дорівнює витратам. Валовий дохід формується підвпливом двох основних факторів :
1. цінареалізації одиниці продукції;
2. кількістьреалізованої продукції.
Чистий дохід відреалізації продукції при незмінному валовому доході формується під впливомподаткових платежів, які входять до ціни продукції.
Основною метоюуправління операційними витратами на підприємстві є оптимізація їх суми ірівня, що забезпечувало б високі темпи розвитку операційної діяльності ідосягнення планових обсягів операційного прибутку.
Важливою умовоюефективності управління операційним прибутком є розподіл операційних витрат напостійні та змінні.
До змінних відносять витрати, розмір яких змінюється із зміною обсягувиробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основноговиробничого персоналу, паливо і енергія на технологічні цілі та інші витрати.
До постійнихвідносяться такі витрати, величина яких не змінюється із зміною обсягувиробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за кредит, амортизація основнихфондів, деякі види заробітної плати керівників підприємства (адміністративнівитрати) та інші витрати.
Слід відмітити,що розподіл витрат на постійні та змінні є умовним, оскільки деякі види витратносять напівпостійний і напівзмінний характер.
Важливим якіснимфактором, який має суттєвий вплив на формування прибутку від реалізаціїпродукції є співвідношення частки постійних і змінних витрат в загальній їхсумі. Ефект впливу цього фактору на прибуток вимірюється показником, який маєназву коефіцієнт операційного ліверіджу.
Операційнийліверідж — це фінансовий механізм управління прибутком підприємства за рахунокоптимізації співвідношення постійних і змінних витрат. Коефіцієнт операційноголіверіджу (КОЛ) — це показник, який характеризує відношення суми постійнихвитрат (Впост) до суми змінних витрат (Взмін) :
/>, (3.12)
1. Розрахуноккритичного обсягу виробництва
/>, (2.14)
де q — обсягвиробництва продукції;
ZC — постійні витрати;
р — ціна продажуодиниці виробу;
ZV — змінні витрати на одиницю виробу;
d — маржинальнийдохід на одиницю виробу.
2. Розрахуноккритичного обсягу виручки (продажу N).
/>, (2.15)
3. Розрахуноккритичного рівня постійних витрат (Zconst).
/> , (2.16)
4. Розрахуноккритичної ціни реалізації (p).
/> , (2.17)
5. Розрахунокрівня маржинального доходу (d у % до N).
/>, (2.18)
6. Розрахунокпланового обсягу для заданої суми планового (очікуваного) прибутку (qпл).
/>, (2.19)
де qпл — обсяг продаж, що забезпечує отримання необхідного рівня планової сумиприбутку, тонн;
Rпл — планова сума прибутку від реалізації продукції, тис. грн.
При управлінні постійними витратами слід мати на увазі, що високий їхрівень в значній мірі визначається галузевими особливостями здійсненняопераційної діяльності. Слід відмітити, що постійні витрати в меншій міріпіддаються швидким змінам, тому підприємства, що мають високий коефіцієнтопераційного ліверіджу, втрачають гнучкість в управлінні своїми витратами.
Проте, кожне підприємство має достатньо можливостей зниження принеобхідності суми питомої ваги постійних операційних витрат. До таких резервівможна віднести суттєве скорочення адміністративних витрат (витрат науправління) при несприятливій кон'юнктурі товарного ринку; продаж часткиобладнання і нематеріальних активів, що не використовуються, з метою зниженняпотоку амортизаційних відрахувань, широке використання короткострокових формлізингу машин і обладнання замість їх придбання у власність, скорочення обсягуряду споживаємих комунальних послуг і деякі інші.
До основних резервів економії змінних витрат відносять зниженнячисельності робітників основного та допоміжного виробництв за рахунокзабезпечення росту продуктивності їх праці, скорочення розмірів залишківсировини, матеріалів і готової продукції в періоди несприятливої кон'юнктуритоварного ринку, забезпечення вигідних для підприємства умов постачаннясировини і матеріалів та інші.
Основні перешкодизростання та розвитку галузі переробки молока в Україні пов'язані знижченаведеними чинниками.
По-перше,слабкість внутрішніх ринків по відношенню до загального потенціалу в галузіпереробки.
Вдруге,перешкодою розвитку секторів переробки молока є неадекватність та постійнезабезпечення якісною сировиною.
По-третє, відсутня навчальна пропаганда культури ведення тваринництва,хоча неякісне утримання тварин, тобто за старими звичаями, відсутністьселекційної роботи на селі роблять тварин малопродуктивними.
По-четверте,приватний сектор молочного скотарства поставлений у жорсткі умови виживання.Основна маса населення бажає продавати молоко підприємствам молочноїпромисловості за місцем проживання, але приймальна мережа потребує значногорозширення та оснащення холодильними установками. Повна відсутність належногометрологічного забезпечення в господарствах не дозволяє ефективно запровадитиновий ДСТУ.
По-п'яте, має місце дефіцит молочних продуктів для забезпечення потребнаселення за рекомендаціями Міністерства охорони здоров'я, щодо раціональногохарчування.
Молочнапродуктивність корів варіює в значних межах. Рівень її слід визначати окремодля товарних і племінних господарств. У племінних господарствах мінімальна межамолочної продуктивності корів повинна бути 5000 кг. в середньому за рік, утоварних — не нижче 3500 кг. Тому поняття високої молочної продуктивності длярізних господарств і умов буде неоднаковим. Слід зазначати і те, що для деякихкраїн, зокрема для США, наведені показники нині значно вищі.
Саме з поглибленою спеціалізацією, пов'язане підвищення ефективностісільськогосподарського виробництва. Помітні позитивні зрушення відбулися умолочному скотарстві: зросло виробництво молока, знизилися затрати праці івитрати кормів у розрахунку на одиницю продукції. Для розвитку молочногоскотарства необхідно проводити широку програму технічного переозброєнняоб'єднань, племінних заводів, сільськогосподарських підприємств, створити умовидля впровадження у виробництво досягнень науки. Будівництво тваринницькихкомплексів і організація виробництва на промисловій основі у найближчі рокибудуть основними у молочному скотарстві.
Проте було бпомилковим пов'язати промисловий характер виробництва тільки з будівництвоммолочних комплексів. Досвід показує, що застосування нових промислових методіввиробництва може бути ефективним лише при технічній реконструкції на основіпрогресивної промислової технології можна збільшити обсяг виробництва запорівняно короткий строк при невисоких капіталовкладеннях, скоротити затратипраці і засобів у розрахунку на одиницю продукції. Отже, реконструкція молочнихкомплексів менш важлива, ніж будівництво нових.
При реконструкціїмолочних ферм доцільно застосувати найбільш прогресивні технології утриманняхудоби з урахуванням конкретних умов господарств на основі використаннясерійних засобів механізації, які забезпечують потоковість технологічних ліній,впровадження ефективної системи відтворення стада; створення сталої кормовоїбази і забезпечення повноцінної годівлі худоби; використання раціональноїорганізації праці. Найкраще, Коли зростання виробництва молока відбувається зарахунок підвищення продуктивності маточного поголів'я при деякому збільшеннійого чисельності. Істотним недоліком, який гальмує інтенсифікацію і підвищенняефективності виробництва молока, є високі витрати кормів на одиницю продукції.Це відбувається в умовах збільшення в раціонах питомої ваги концентрованихкормів. Причиною їх перевитрати є, головним чином, недостатня повноцінністьраціонів молочної худоби, особливо за протеїном.
Також необхіднополіпшувати якість молока, удосконалювати роботи молочної промисловості,поліпшувати доведення продукції галузі до споживача.
3.2.Зміцнення кормової бази та поліпшення використання кормів у молочномускотарстві
Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від структурикормів. Необхідна кількість поживних речовин може бути забезпечена різноюкомбінацією кормів, що дасть різні витрати на 1 кг кормових одиниць. Занауковими розрахунками найефективнішими за виходом найбільш цінних поживнихречовин з 1 га є багаторічні трави, кормові буряки, кукурудза, зернофуражнікультури, тощо. Однак використання високоякісних кормів та концентратів вУкраїні порівняно з 1993 роком скоротилося більш як на 30%. Найсуттєвіших змінзазнало використання кормів у раціонах худоби. Науковцями, що займаютьсямолочним скотарством, було зроблено висновок, що для вирішення проблемпідвищення продуктивності молочного стада та росту ефективності виробництвамолока необхідно докорінно змінити структуру заготівельних кормів.
На думку провідних науковців, основними напрямками годівлі молочнихкорів з метою підвищення їх продуктивності є:
- зростаннязагального рівня годівлі поголів'я худоби;
- ліквідаціябілкового дефіциту в кормах на основі удосконалення структури кормовиробництва;
- збільшенняв раціоні тих видів кормів, які максимальною мірою сприяють зростанню виходупродукції із розрахунку на голову худоби та поліпшенню її якості;
- впровадженняпередових методів кормовиробництва;
- розробкадосконалих рецептів комбікормів для окремих статево вікових груп худоби;
- створеннянових і ефективніше використання зрошуваних культур пасовищ;
- обґрунтуваннярежимів годівлі корів на різних стадіях їх репродуктивного циклу.
Для ефективної істабільної діяльності всього тваринницького комплексу потрібно насампередзмінювати кормову базу, виробництво кормів. Сільськогосподарські підприємства,які вирощують і виготовляють корми, не в змозі самостійно вирішити данупроблему. Тому державі за ранок інших галузей, які переробляють тваринницькупродукцію в кінцевий товар, а також через макроекономічні важелі потрібнокомпенсувати витрати кормовиробникам, підтримувати їх доходи на належномурівні. Тобто, необхідно внести суттєві корективи в економічний механізмкормовиробництва і маркетинг кормів, у форми організації та управління цієїсправи, у вирішення ряду питань щодо спеціалізації і кооперації вкормовиробництві.
За існуючоїситуації пріоритетним напрямком розвитку кормовиробництва стає курс на біологізаціюінтенсифікаційних процесів за рахунок удосконалення структури кормових культурна угіддях, раціонального використання пасовищ, зменшення витрат під часзаготівлі і зберіганні кормів. Більш уваги потребують також посіви багаторічнихбобових трав і бобово злакових травосумішей як найбільш доступногоагротехнічного засобу підвищення продуктивності польових і кормових сівозмін зарахунок зменшення витрат гумусу і залучення в землеробство країни зростаючихобсягів біологічного азоту. Ключовим питанням підвищення ефективностітравосіяння є відтворення системи насінництва багаторічних трав.
Для усуненнядефіциту протеїну, передусім у концентрованих кормах, пріоритетним напрямкомповинно стати збільшення обсягів виробництва зернових культур, макухи і шротуза рахунок розширення посівів гороху, вики, люпину, сої. Крім того, потрібнорозширити посіви рапсу з метою використання рапсової макухи і шроту в обсязі30-35% у структурі цих кормів.
Важливим джереломзбільшення виробництва об'ємистих кормів є природні кормові угіддя.Стратегічним напрямком розвитку лучного кормовиробництва є утриманняпродуктивних пасовищ, у тому числі і на окремих землях.
Однією з основних проблем у кормовиробництві залишається зниження втратпід час заготівлі і збереження кормів, які досягають 30% вирощеного врожаю.Однак її вирішення пов'язане із зміцненням і оновленням матеріально-технічноїбази заготівлі кормів, особливо збиральних машин.
Кожний регіон повинен мати програму економічного і соціального розвиткуагропромислового виробництва, яка б містила окремий розділ розвитку кормовоїбази тваринництва, включаючи не тільки внутрішньогосподарське, а й промисловекормовиробництво, сприятиме визначенню потреби в кормах на перспективу таспеціалізованих зон виробництва кормів за видами, сприятиме кооперації таінтеграції у сфері виробництва тваринницької продукції і її переробки,реалізації продуктів тваринництва на місцевих ринках, підвищують їх якість таефективність агропромислового виробництва в цілому.
Годівлясільськогосподарських тварин є одним з найважливіших виробничих процесів утваринництві. Ріст, розвиток та продуктивність сільськогосподарських тварин впершу чергу залежать від годівлі їх доброякісними, різноманітними та поживнимикормами.
В зв’язку зрозповсюдженням нових форм господарювання, розширенням підприємництва тапідвищенням зацікавленості виробників в кінцевих результатах своєї працісьогодні спеціалістам доводиться розв’язувати також дуже важливу економічнузадачу: використовуючи наявну кормову базу, необхідно виробляти максимальнукількість м’яса, молока та іншої тваринницької продукції при мінімальній їїсобівартості. Адже вартість використаних кормів є однією із важливих складовихчастин собівартості тваринницької продукції.
Розв’язуваннятаких задач неможливе без застосування сучасних економіко-математичних методів,які дозволяють знаходити екстремальні значення деякої функції при накладених нашукані невідомі певних обмежень.
Використаннясучасних інформаційних технологій дає можливість розв’язування задачі ретельногота своєчасного підбору кормових раціонів, які б задовольняли всім зоотехнічнимвимогам і в той же час мали мінімальну вартість.
3.3.Впровадження раціональних форм організації виробництва молока
У господарствахшироко здійснюють спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищують рівеньмеханізації трудомістких процесів, удосконалюють організацію і оплату праці.Кінцевою метою цих заходів є підвищення продуктивності праці, зниженнясобівартості, зростання рентабельності виробництва продукції.
Зростаннявиробництва продукції, скорочення затрат праці і зниження собівартості найбільшуспішно вирішується в умовах спеціалізації і концентрації. На спеціалізованихмолочних комплексах всі зусилля і матеріальні ресурси зосереджуються навиробництві основного виду продукції і на догляд за однією твариноюскорочуються, що сприяє зниженню собівартості і підвищенню рентабельності.Проте у більшості господарств на фермах виробляють не тільки молоко, але ізначну кількість яловичини. У зв'язку з тим, що на фермах утримуютьпонадремонтний молодняк, питома вага корів у стаді не перевищують 40%
Основнимпоказником концентрації виробництва є кількість худоби, яку утримують навідділку чи на дільниці. На великих фермах з поголів'ям 500 корів витративиробництва на одиницю продукції значно зменшується. Ще більш помітнозменшуються ці показники на молочних комплексах з поголів'ям 1200, 1600, і 2000корів. Найбільш доцільні розміри комплексів визначають шляхом економічноїоцінки декількох варіантів утримання худоби на території відповідногогосподарства .
На багатьох комплексах, що введені в дію у господарствах, питома вагакорів у стаді не перевищує 48%. При таких умовах виробництва на молочних фермахутримують не тільки ремонтний, а й частину понадремонтного молодняка. Вплив недостатньогорівня спеціалізації виробництва на основні показники господарюванняпроаналізовано було вченими на основі роботи 27 великих молочних ферм, накожній з яких розміщено не менш 800 корів. Аналіз роботи молочних комплексівпоказує, що питома вага корів у стаді повинна становити не менше 64%. При цьомунетелі на молочний комплекс повинні надходити за 2-3 місяці до отелення, амолодняк передавати на вирощування у віці не старше 6 місяців.
На перспективуосновними слід вважати спеціалізовані молочні комплекси з питомою вагою корів устаді не менше 88% при утриманні молодняка віком не старше місяця. Поряд зкомплексами по виробництву молодняка, повинна діяти мережа спеціалізованихкомплексів по вирощуванню нетелей та молодняка на м'ясо. Тепер спеціалізованігосподарства по виробництву молока і яловичини, вирощування нетелей є убагатьох районах держави.
Досвід роботимолочних комплексів показує, що надходження нетелей і застосування штучногоосіменіння та виробництво молока протягом року. В умовах нерівномірноговиробництва продукції не можна раціонально використовувати родильні іпрофілактичні відділення, приміщення молодняка, особливо молочного періоду,удосконалюється використання робочої сили протягом року. Для забезпеченняритмічної роботи комплексів і підприємств по переробці молока його виробництвопротягом року повинно наближатися до рівномірного. Відхилення відсередньомісячного надходження молока не повинно перевищувати 5%. Так, прирічному плані виробництва 36 тис. ц. молока, середньомісячне надходження йогомає становити від 2840 до 3168 ц. При експлуатації комплексу в період зменшеннявиробництва молока недостатньо ефективно використовується обладнання,приміщення і робоча сила, а під час перевищення розрахунку показників, навпаки,їх перевантаження. Одночасно при проектуванні треба враховувати також майбутнюмолочну продуктивність корів.
На ефективністьвиробництва молока значно впливає біологічні характеристики тварин. Длякомплектування стада потрібні корови з високим генетичним потенціалом, придатнідля промислової технології утримання. Найбільше цим вимогам відповідає худобаукраїнської чорно-рябої молочної, чорно-рябої та інших порід, поліпшенихголштинами.
Значним резервомзбільшення молочної продуктивності худоби та виробництва молока є ліквідаціяяловості корів, адже із ялової тварини значно (на 35%) зменшуєтьсяпродуктивність. До того ж галузь недоодержує молодняк, який міг би бутивикористаний для ремонту основного стада або відгодівлі на м'ясо.
Проблемапідвищення продуктивності яриці у молочному скотарстві пов'язана з розширеннямкомплексної механізації виробничих процесів на фермах. Адже її рівень тутстановить лише 70%, а в деяких господарствах найбільша частка робіт пов'язана звиробництвом молока, виконується вручну.
Щоб збільшити темпизростання продуктивності праці у тваринництві необхідно:
1. Зупинити спад продуктивностіпраці, а потім забезпечити її зростання. Більше уваги приділяти впровадженню утваринництво прогресивних технологій виробництва.
2. Поліпшити матеріально — технічнезабезпечення, виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальнестимулювання аграрної праці.
3. Освоювати досягнення НТП,забезпечити значні капіталовкладення в галузь тваринництва.
4. Встановити у виробництвіпродукції у тваринництві трудову дисципліну, її зміцнити, забезпечитигосподарство кваліфікованими кадрами.
5. Застосувати прогресивні формиорганізації праці, економічно обгрунтувати спеціалізацію СВК „Колос”
6. Поліпшити породні якостітварин.
Важливим напрямомпідвищення ефективності молочного скотарства є поліпшення якості молока. Аджепри цьому суттєво зростає ціна його реалізації. Від якості значною міроюзалежить і ефективність роботи молокопереробної промисловості. Поліпшенняякості молока потребує забезпечення форм необхідними устаткуваннями для йогоохолодження і фільтрувальними засобами, кваліфікованими кадрами. Слідпідтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганнучистоту доїльних установок.
Також одним знапрямків, який може сприяти підвищенню ефективності молочного скотарства, єцілеспрямована селекційна робота. Так, за розрахунками спеціалістів Інститутурозведення і генетики тварин УААН, у 1997 році за умов найвищої продуктивностітварин, приріст надоїв молока на одну корову за рахунок селекції становив 744кг. В той період племінна база характеризувалася високими якісними такількісними показниками. За останні роки стан селекційної роботи значнопогіршився. Молочна продуктивність знизилася на 42%, відтворювальна здатністьплемінних корів — на 8,9%. Переважна більшість племінних заводів за показникамипродуктивності вже не відповідає статусу племінних.
Удосконаленняіснуючих і створення нових порід у молочному тваринництві, які найбільшадаптовані до умов України — один з головних напрямів розвитку селекційноїроботи. Тобто пріоритетами мають стати: підвищення продуктивності худоби;поліпшення природного районування; поглиблення спеціалізації худоби захарактером одержаної продукції; поліпшення оплати кормів; продовження строку лактації.
Як відомо, рівеньвиробництва продуктів тваринництва значною мірою залежить від породного складупоголів'я, тобто генетичного потенціалу продуктивності певного масиву худоби.
Підвищенняефективності виробництва та формування ринку молока пов'язані також із дальшимудосконаленням роботи молочної промисловості, поліпшенням доведення продукціїгалузі до споживача. В Україні молокопереробна промисловість представлена 466підприємствами, які випускають широкий асортимент молочної продукції. Але знезбираного молока виробляється значно менше продукції, ніж потрібно зафізіологічними нормами харчування. Тому поряд із збільшенням виробництвамолока, необхідно дбати про своєчасну та якісну його переробку. За умоввільного ринку окремі фермерські господарства, а також підприємства суспільногосектора, які розташовані далеко від великих міст, намагаються самостійноздійснювати переробку молока і реалізацію продукції.
Висновкиі пропозиції
Внаслідокпроведеного аналізу діяльності СВК «Колос» можна зробити висновки:
1. СВК«Колос”» має високу матеріально-технічну базу. Лише за 2004-2006 рокиенергетичні потужності господарства зменшились на 1748 к.с. або на 11,6%;наявність тракторів та зернозбиральних комбайнів залишилась на місці.
2. Чисельністьробітників за 5 років суттєво знизилась. Однією з головних причин цього сталобільш механізація, вімова від ручної праці. У 2006 році порівняно з 2002 рокомчисельність працівників зменшилась на 150 чол.
3. Аналізекономічного стану СВК «Колос» показав, що в господарстві за2005-2006 роки рівень рентабельності збільшився, але не суттєво.
Щобзбільшити темпи зростання рівня рентабельності потрібно впровадити увиробництво обгрунтовану систему землеробства:
- розробитиоптимальну структуру посівних площ;
- виходячиз цієї структури, розробити сівозміну, яка б передбачала науково обгрунтованечергування сільськогосподарських культур;
- підвищуватиродючість грунтів, а для цього ми повинні щорічно планово вносити в грунтмінеральні та органічні добрива.
- ефективновикористовувати техніку.
Длятваринницької галузі основні чинники:
1. селекційноплемінна робота;
2. новітехнології годівлі та утримання тварин;
3. потужнакормова база
4. кваліфікованікадри.
Вгосподарстві потрібно поліпшувати матеріально – технічне забезпечення,виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальне стимулюванняаграрної праці.
Необхідно:
1. Освоюватидосягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузі тваринництва.
2. Забезпечитивиробництво продукції у тваринництві і постійно підвищувати його обсяги;зміцнити трудову дисципліну, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.
3. Застосуватипрогресивні форми організації праці, економічно обгрунтувати спеціалізаціюгосподарства.
4. Поліпшитипородні якості тварин.
Підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростаннярентабельності виробництва продукції — основне завдання, яке стоїть передкожним господарством, а тому у господарстві необхідно здійснювати спеціалізаціюі концентрацію виробництва, підвищити рівень механізації трудомістких процесів,удосконалювати організацію і оплату праці. Необхідно встановлювати режимдогляду за коровами протягом доби, що призведе до підвищення продуктивності таполіпшить умови праці обслуговуючого персоналу, поліпшувати і удосконалюватирежим роботи і відпочинку обслуговуючого персоналу.
Важливимпоказником ефективності виробництва є собівартість центнера продуції. Томунеобхідно, для зниження собівартості молока, підвищити продуктивності праці приодночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшеннявитрат пов'язаних з виробництвом та використанням кормів. Здешевленнявиробництва кормів, підвищення їх біологічної повноцінності, скорочення втратпри використанні і раціональна годівля мають першочергове значення. Середнясобівартість центнера кормових одиниць для виробництва молока не повиннаперевищувати (4) грн. Одночасно виникає необхідність удосконаленнязастосовуваних технологій виробництва молока. Це стосується питання утримання ігодівлі худоби, створення міцної кормової бази, ведення племінної роботи,поліпшення використання і дальшого удосконалення засобів механізації таавтоматизації виробничих процесів, скорочення затрат одиниці продукції іпідвищення ефективності використання основних засобів виробництва.
Списоквикористаної літератури
1) Закон України«Про банкрутство» // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №31.;
2) ЗаконУкраїни «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991р.;
3) Закон України«Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами від 24.12.02р. №349-ІV.;
4) Закон України«Про підприємництво» від 7 лютого 1992 р.;
1) ЗаконУкраїни «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991р.;
Закон України«Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997р.;
6) Пропідприємницво в Україні. Закон України від 7 лютого1991р. — Голос України6.05.1991р.;
1) БочарниковВ.П., Свешников С.В., Возняк С.Н. Прогнозные коммер-ческие расчёты и анализрисков на Fuzzy for Excel.-К.: 2000. — 159с.;
9) БугуцькийО.А., Дієсперов В.С… Проблеми сільськогосподарської праці в Україні //Економіка АПК.-1998.-№1.-с.65-70;
10) БугуцькийО.А., Михайлов. Ефективне використання праці-основа підвищення продуктивних силсуспільства// Україна: аспекти праці.-2000.-№3.-с.3-9;
2) В.В.Вітвицький.Оптимізація трудових затрат на виробництві молока.// ЕкономікаАПК.-2001.№2.-ст.52.;
3) В.Н.Зимовець.Економічні проблеми розвитку виробництва та розвитку молокопродукції.//Екноміка АПК.-2001.№2.-ст.20-41.;
10) ГаркавенкоС.С. Маркетинг. Підручник. -Київ: Лібра, 2002. -712с.;
11) ГерасимчукВ.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник -К.: Вища школа, 1994.;
12) Дієсперов В…Продуктивність сільськогосподарської праці // Україна: аспектипраці.-2000.-№5.-с.30-35;
13) Економікасільського господарства / В.П.Мертенс, В.І.Мацибора, Л.Ф.Жмано та ін.; За ред.В.П.Мертенса.-К.: Урожай,-1995.-228 с.;
12) Економічнийдовідник аграрника. В.І.Дробот, Г.І.Зуб, М.П.Кононенко та ін./ Заред.Ю.Я.Лузана, П.Т.Саблука.-К.: Перса України., 2003.-800с.;
13) І.О.Васчніл.Промислове виробництво молока.//підручник- К.,1986.-Технологія виробництва.;
14) КардашВ.Я… Маркетингова товарна політика.: Підручник. -К.: КНЕУ, 2001.-240с.;
15) Касьянов,В.І.Мацибора, В.Й.Шиян: За редакцією О.І.Здоровцова, В.І.Мацибори.-К.: Вир-воУСГА,-1993.- 320 с.;
14) Котлер Ф…Основы маркетинга: Пер. с англ. -М.: Прогресс,1990.;
15) ЛановськаМ.Г., Черненко Р.М., Шатовська Г.Г. Тваринництво. К.: „Вища школа”, 1993.;
16) Мазур И. И.,Шапиро В. Д., Ольдергге Н. Т. Управление проектами: Учебное пособие/ Под общ.ред. И. И. Мазура. – 2-е изд. – М.: Омега Л, 2004. – 664с.;
17) Маркетинг:Учебник /Под ред. А.Н. Романова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.;
18) МацибораВ.І… Економіка сільського господарства: Підручник.-К.: Вища шк.,-1994.-415 с.;
18) МикитюкВ.В., Повод Н.Г. Методические рекомендации Кормление сельскохозяйственныхживотных. 1997.;
19) О.В.Єгорова.Інтенсифікація виробництва продукції скотарства.// ЕкономікаАПК.-2001.№3.-ст.74-77.;
20) О.І.Боярчук.Кадрове забезпечення розвитку молочного скотарства на Дніпропетровщині.//Економіка АПК.-2001.№5.-ст.109-112.;
21) ОпряА.Т… Статистика: (з програмованою формою контролю знань).-К.:Урожай,-1996.-448 с.;
21) Пабликрилейшнз. Теория и практика /Пер. с англ.: Учебн пособие — М.: Издат. дом «Вильясис»,2000.;
22) П.П.Руснак.Економіка сільського господарства.Київ.-2001.-ст.237-360.;
23) С.М.Курило.Факторний аналіз ефективності молочного скотарства.// ЕкономікаАПК.-2002.№1.-ст.70-76.;
24) С.Р.Камілова.Розвиток молокопродуктивного підкомплексу в Україні // ЕкономікаАПК.-2002.№4.-ст.30-31.;
25) РабиновичИ.А… Маркетинг в комерческой деятельности — Одесса: ИНТМАР, 1993.;
26) ТарасюкГ. М… Управління проектами: Навчальний посібник для студентів вищих навчальнихзакладів. – К.: Каравела, 2004. – 344с.;
27) Україна уцифрах у 2003 році: короткий статистичний довідник / за ред.ОсауленкаО.Г..-2004.-К.-271с.;
27) Шаталин Б.Д.,Повод Н.Г. Потребности сельскохозяйственных животных в питательных веществах:Учебное пособие (Днеропетровский государственный аграрный университет, 1998,154 с.;