План
Вступ
1. Загальна характеристикагосподарства ДПФ «Деметра»
2. Характеристика поголів’я свинейв господарстві
3. Організація відтворенняпоголів’я свиней
3.1Характеристика виробничих груп свиней
3.2Комплектування стада кнурів-плідників і свиноматок
3.3Структура стада свиней
3.4Планування опоросів свиноматок
4. Особливості розвитку іпродуктивного використання кнурів і свиноматок для відтворення
5. Шляхи підвищення ефективностіосіменіння маток
6. Охорона навколишньогосередовища
Висновкиі пропозиції
Списоквикористаної літератури
Вступ
В Україні виробництво свинининарощують за рахунок збільшення поголів’я свиней, переходу до інтенсивнихметодів ведення галузі, широкого впровадження міжпородного схрещування тагібридизації, що сприяє значному підвищенню продуктивності тварин.
Свинарство країни нині переживаєне кращі часи, вкладання грошей в цей вид бізнесу подібне ходінню по канату надареною цирку без усілякого страхування. Але люди вчаться балансувати на цьомуканаті, незважаючи на ризик. З одного боку, кон’юнктура ринку непередбачувана:палкі дискусії у Верховній Раді – звичайна справа, і немає ніякої впевненості втому, що поставки дешевого імпорту і навіть «викид» контрабанди не перекреслятьусіх зусиль вітчизняних свинарів. З іншого боку, контрабанда начебто зникла,оформити пільговий кредит на розвиток тваринництва до початку кризи було все жтаки можливо, а бюджетні дотації, що їх виділяли господарствам за вирощенихсвиней та збільшення поголів’я, росли з кожним роком.
Треба сказати, що тваринники щепам’ятають часи, коли ціни на м’ясо в Україні перевищували європейські. Отже,була можливість працювати за небаченою для аграрного ринку рентабельністю.
Отже, на сьогоднішній день, продуктивність свиней значною мірою залежить відрівня селекційно-племінної роботи в стаді, тобто систематичного виконаннякомплексу зоотехнічних заходів щодо якісного поліпшення тварин. У цей комплексвходять: цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку з використаннямсучасних методів відбору та добору батьківських пар, підвищення відтворноїздатності свиноматок та кнурів, скороспілості молодняку, зменшення витраткормів на одиницю продукції й поліпшення м’ясних якостей свиней на відгодівлі.
1. Загальнахарактеристика господарства ДПФ «Деметра»
Дочірнє підприємство фірма«Деметра» знаходиться у с. Кам’янка Кам’янець-Подільському районі Хмельницькоїобласті.
Господарство розташоване на підвищеній місцевості.Клімат помірно-континентальний, що дозволяє розвиватися всім галузям сільськогогосподарства.
Дане господарство спрямоване наутримання ВРХ та свиней. В даному господарстві утримується понад 2500голштинської породи та 300 голів молодняка.
Свиней у ДПФ «Деметра» налічуєтьсяпонад 600 голів породи Українська велика біла.
Підприємство у 2009 році плануєпровести промислове схрещування великої білої породи свиней з ландрасом, щобпокращити відгодівельні якості свиней.
Ферма ДПФ «Деметра» відноситься дозакритого типу господарства, так як молоко і м'ясо переробляється безпосередньов господарстві. З молока виготовляють різні тверді сири, масло та молочніпродукти, а з м’ясної сировини – ковбасні та м’ясні вироби.
Ферму обслуговують 22 людини: 2 ветеринарнихлікаря, 2 завідувачів ферми, 1 помічник завідувача ферми, 1 зоотехнік, 7доярок, 1 телятник, 6 кормачів та 3 свинарки.
Метою ДПФ «Деметра» являєтьсявиготовлення екологічно чистого продукту та вчасної доставки продукції доспоживачів.
2. Характеристика поголів’я свиней в господарстві
Для оцінки розміру господарства використовують рядпоказників: площа закріплених земель, кількість працюючих, вартість основнихвиробничих фондів, поголів’я худоби. В умовах економічного спаду на багатьохпідприємствах спостерігається скорочення розмірів підприємства по обсягувалової і товарної продукції. А в результаті процесу герметизації,розукрупнення може скорочуватись і площа земельних угідь. Одночасно зменшуютьсяенергетичні ресурси, так як тривалий час підприємство не має можливостіпридбати нову техніку, не будує виробничих приміщень.
Важливим фактором ефективного функціонуваннябудь-якої галузі тваринництва є кормо виробництво. У зв’язку з цим розглянемосклад і структуру посівних площ.
Таблиця 2.1.Динаміка і структураземлекористування в ДПФ «Деметра» с. Кам’янка Кам’янець-Подільському районіХмельницької області
Види угідь
Площа, га
Структура, % Загальна земельна площа 1005 1005 Площа сільськогосподарських угідь 1005 100 З них: рілля 891 88,6 сіножаті 44 4,4 пасовища 70 7 багаторічні насадження - - Площа осушених земель - - Ставки - - Присадибні ділянки - - Інші ділянки - -
З наведеної таблиці видно, що в структурі земельнихугідь найвищий відсоток припадає на ріллю (88,6%) та лише 4,4% – на пасовища.
Таблиця 2.2. Виробництво продукції тваринництва вДПФ «Деметра» с. Кам’янка Кам’янець-Подільському районі Хмельницької областіПоказники Одиниця виміру Рік 2007 2008 Молоко т 883 1197 М'ясо, всього т 1742 1292 В тому числі свинина т 1067 907 Вовна - - - Надій молока на одну фуражну корову кг 5194 4790 Середньодобовий приріст великої рогатої худоби, всього г 455 399 В тому числі молодняка на відгодівлі г 455 399 Середній приріст свиней, всього г 356 330 Середній настриг вовни на одну вівцю - - -
Проаналізувавши данні таблиці бачимо, що упорівнянні з 2007 роком зменшився приріст молодняка та великої рогатої худоби,проте приріст свиней збільшився. Виходячи з сказаного, бачимо, що відповіднозменшився надій молока та виробництво м’яса.
Таблиця 2.3.Реалізація продукціїтваринництва в ДПФ «Деметра» с. Кам’янка Кам’янець-Подільському районіХмельницької областіПоказники Одиниця виміру Рік 2007 2008 Молоко Т 777 584 М'ясо, всього Т 1742 1292 Вовна - - - Всього - - -
Проте, як свідчать дані таблиці 2.3. за 2008 рікреалізація продукції тваринництва в господарстві зменшилася: як молока так ім’яса.
Таблиця 2.4. Кращі свиноматки в ДПФ «Деметра» с.Кам’янка Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області за продуктивністюПоказники Одиниця виміру Кличка та інвентарний номер матки Багатоплідність гол. №53 №36 №22 №110 №10 14 13 15 12 13 Великоплідність кг. 9 8 9 7 8 Кількість поросят у гнізді місячного віку гол. 10 10 10 10 10 Кількість поросят у гнізді двохмісячного віку гол. 9 10 10 9 10 Збереження молодняку в двохмісячному віку % 90 100 100 90 100 Середня жива маса однієї голови поросят при відлученні кг. 15 15 14 15 14
Дані таблиці свідчать, що хоча всі свиноматки угосподарстві досить продуктивні, і по показниках вони перекривають одна одну.
Таблиця 2.5. Структура стада свиней в ДПФ «Деметра»с. Кам’янка Кам’янець-Подільському районі Хмельницької областіВиробнича група 2007 рік 2008 рік Основні свиноматки 85 120 Ремонтний молодняк 30 40 Свині на відгодівлю 400 800 Підсвинки 357 378
3. Організація відтворення поголів’я свиней
3.1 Характеристика виробничих груп свиней
Характер продуктивності свиней, їх скороспілість,здатність до відгодівлі, а також здоров'я тісно пов'язані з будовою тіла тазовнішніми формами.
Зовнішні ознаки свиней мають важливе значення длявибору й оцінки тварин при розведенні як показники міцності і здоров'я танапряму і рівня продуктивності. При бонітуванні, тобто визначенні племінноїцінності свиней та їх виробничого призначення, виділяють три групи порід:
перша – породи універсального напрямупродуктивності (велика біла, українська степова біла);
друга – породи м'ясного напряму продуктивності(полтавська м'ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м'ясна, естонськабеконна, гемпшир, п'єтрен, спеціалізовані м'ясні типи);
третя – породи сального напряму продуктивності(миргородська, українська степова ряба, велика чорна, північнокавказька).
Група свиней м'ясних порід характеризується видовженим тулубом, розтягнутим восновному за рахунок середньої частини. Довжина тулуба у них значно перевищуєобхват за лопатками. Холка, спина і крижі неширокі, ребра некруті. Окорокиполегшені й короткі. Голова і ганаші легкі. Кінцівки досить високі. Привідгодівлі до живої маси 100–120 кг від них одержують значно більше м'яса, ніжсала.
Група свиней сальних порід характеризується глибоким і широким тулубом,крутими ребрами. Обхват за лопатками у них дорівнює довжині тулуба або навітьперевищує її. Холка, спина й крижі широкі, окороки великі, добре виповнені,округлі, спускаються до скакальних суглобів. Голова вкорочена, лоб широкий,ганаші м'ясисті, профіль голови трохи увігнутий. Кінцівки короткі, широкопоставлені, кістяк не грубий. При відгодівлі вони швидко жиріють, а при забоївід них одержують більше сала, ніж м'яса.
Група свиней універсальних порід за будовою тіла і характером продуктивності займаєпроміжне положення між м'ясними й сальними тваринами, їх універсальністьполягає і в тому, що при певних умовах годівлі від них можна одержати якм'ясну, так і сальну свинину.
Ландрас. Виведена в Данії в результаті схрещуванняданської свині з крупною білою в умовах повноцінного годування при насиченніраціонів білками тваринного походження. При цьому вели тривалий відбір і підбірпо скороспілості, оплаті корму продукцією і м'ясним якостям. Свині типовобеконного типа. Тулуб у них розтягнутий; окіст широкий, плоский; вуха довгі,сильно нависаючі на очі; шкіра тонка; щетина біла, рідка. Кабани цієї породимають масу 309 кг при довжині тулуба 181,6 см; свиноматки – 253 кг придовжині тулуба 166,7 см; багатопліддя свиноматок 11 поросят.Середньодобовий приріст живої маси – 707 г.; витрата корму на 1 кг приросту – 3,97корм. од.; вік досягнення живої маси 100 кг – 189 дн. У господарствах нашоїкраїни найближчими роками ландрасів використовуватимуть в міжпородномусхрещуванні зі свиноматками вітчизняних порід і порідних груп, а також пригібридизації і виведенні свиней нових типів.
Велика біла порода. Сучасна вітчизняна велика білапорода виведена шляхом тривалої і цілеспрямованої селекції свиней, одержаних урезультаті схрещування завезеної великої білої породи з Англії і місцевихпорід. Тварини відрізняються міцною конституцією, будова тіла не груба, головалегка, незначно вигнутий профіль, вуха середньої величини, прямостоячі; тулубгармонійно побудований, достатньо довгий і глибокий; плечі та окости добрерозвинуті, м'ясисті; кінцівки сухі, міцні; шкіра еластична, масть біла, щетинарівномірно вкриває все тіло. Серед вад екстер'єру, які спостерігаються найчастіше,– звислі крижі, м'які бабки кінцівок, щілини копитного рогу, недостатньовиповнений окіст. Свині великої білої породи характеризуються високимгенетичним потенціалом щодо відтворної, відгодівельної і м'ясноїпродуктивності. Середній показник багатоплідності свиноматок становить 10,0–12,0поросят, молочність – 50–60 кг, збереженість потомства – 90–95%, жива масапоросят при відлученні – 17–20 кг.
3.2 Комплектування стада кнурів-плідників ісвиноматок
Племінна робота у свинарстві розпочинається ізкомплектування провідної племінної групи свиней висококласним молодняком.Чистопородне розведення у цій групі підтримується завдяки відбору і підбору набазі обміну кнурами та періодичного завозу племінних кнурців, неспорідненихвласним.
Розведення свиней у фермерському господарстві будебазуватися на таких принципах:
– у племінній групі основного стада свинейбуде вестися чистопородне розведення на базі однієї із районованих порід(велика біла, миргородська або інша порода свиней в залежності від районурозташування);
– у товарній групі повинне використовуватисьпромислове схрещування або гібридизація. Для цього необхідно використовувати якматеринську породу свиноматок велику білу або миргородську, а породу кнурівполтавська м’ясна або українська м’ясна. При стабілізації виробництва подальшазоотехнічна робота буде вестися згідно схеми.
Згідно прийнятої схеми для комплектування племінноїгрупи треба завезти племінний молодняк із провідних племінних заводіввідповідної породи, а для гібридизації – кнурців другої породи.
Застосування інбридингу не допускається. Основнівимоги, які пред’являють до свиней – добра пристосованість до умов промисловоговиробництва і здатність проявляти високий ефект гетерозису в товарномувиробництві. З цією метою в товарному свинарстві відтворення поголів’яздійснюють із застосуванням дво – або трипородного промислового схрещування ігібридизації. Гарантований ефект гетерозису можна забезпечити використанням длясхрещування відселекціонованих на комбінаційну здатність ліній різних порід.
Останніми роками пропонується селекція наспеціалізовані лінії за обмеженою кількістю ознак. У спеціалізованихбатьківських лініях селекцію ведуть на одержання високих показників м’ясних івідгодівельних якостей і при помірних показниках відтворних ознак. Селекцію уматеринських лініях ведуть на високу відтворні якості при помірних показникахм’ясності. Таким чином, у результаті схрещування спеціалізованих ліній однієїабо декількох порід, які поєднуються між собою, створюється товарний продукт –внутрішньопородний та міжпородний гібрид.
Відтворення стада необхідно вести за системоютурових опоросів, яка передбачає:
– для основних свиноматок перший тур опоросіву січні-лютому, парування у вересні-жовтні,; другий тур опоросів учервні-липні, парування у березні-квітні;
– для перевіряючих свиноматок третій туропоросів проводять у травні у літніх таборах; парування у січні.
Перше парування ремонтних свинок у племінному ядріпроводять у віці 9–10 місяців при досягненні живої маси 120–130 кг. У товарномурепродукторі, відповідно 11–12 місяців, 110–120 кг.
Ремонтних кнурів допускають до парування (взяттясперми) при досягненні живої маси 130–150 кг, у віці 11–12 місяців.
Техніка парування передбачає визначення охоти усвиноматок кнуром-пробником 2 рази на добу: о 6.00 годині ранку й о 17.00годині вечора. Час парування (осіменіння) молодих свинок – через 36 годин відпочатку охоти, дорослих – через 24 години. Початок охоти вважається серединапроміжку від часу, коли свиноматка останній раз не прийняла кнура і прийнялаперший раз (наприклад, останній раз не прийняла о 6.00, а перший раз прийняла о17.00, значить, початком охоти можна вважати 12.30).
Якщо час парування випадає на нічний період, томожна парувати ввечері цього ж дня або зранку наступного дня.
Парування проводиться в спеціальному манежі. Припаруванні молодих свиноматок з дорослими кнурами з великою живою масоювикористовують парувальний станок.
Технологія вирощування поросят передбачає:
1. Відлучення поросят проводяться в племінній групів 60 днів, в товарній групі в 45 днів. Опороси приймаються в індивідуальнихстанках, обладнаних захисними перегородками, які застерігають від задавлюванняпоросят.
2. Після закінчення опоросу, що контролюєтьсявиходом посліду з обох рогів матки, поросятам відривають (відрізають) пуповину,залишаючи 5–7 см, дезінфікують розчином марганцю або перекисом водню,обтирають і поміщують в спеціальний ящик.
3. Підсадка поросят для першої годівлі проводитьсяпісля закінчення опоросу, але не пізніше ніж через 1,5–2 години після народження.
4. Закріплення поросят за сосками проводиться зурахуванням молочності сосків і розвитку поросяти: слаборозвинутих поросятпідсаджують до передніх сосків (як більш молочних), а міцних – до задніх.
5. Для профілактики анемії поросятам роблятьін’єкцію одного із препаратів: фероглюкіну (1 мл), феродексу (2,5 мл) абоурозферану (3 мл) на третій день і повторно на 14 день.
Привчання поросят до поїдання кормів починається з5–7 дня життя спеціальними престартерними комбікормами. При згодовуваннікомбікормів досхочу, починаючи з 10 дня життя, жива маса поросят в 2‑місячномувіці досягає 18–20 кг. Витрати корму за період вирощування складають 20–25 кг.
6. При відлученні свиноматок переганяють в групухолостих, поросят залишають в індивідуальному станку, не змінюючи складу, норм,режиму годівлі і напування протягом 2 тижнів.
Вирощування ремонтного молодняку. Для відтворення іремонту стада проводять вирощування ремонтного молодняку в своєму господарствііз розрахунку 25% від основних свиноматок.
Відбір ремонтних свинок проводять переважно ізпершого туру опоросів основних свиноматок. Ремонтний молодняк також можназалишити від високопродуктивних свиноматок – першоопоросок. Вирощуванняпроводиться в літніх таборах з використанням пасовищ, на рівні вимог не нижчепершого класу.
3.3 Структура стада свиней
Головне завдання свинарських господарств в областівідтворення – раціональне використання маткового поголів'я з метою здобуття maxкількості поросят з розрахунку на кожну матку за рік, а т\ же інтенсивневирощування приплоду. Структура стада – співвідношення в нім статевих і віковихгруп свиней (%). У племгосподарствах, що займаються виробництвом чистопорідногоплемінного молодняка, є групи: основні матки, що перевіряються;кабани-виробники; ремонтний молодняк; племінний молодняк для продажу. Утоварних господарствах на свинарському комплексі з повним продуктивним цикломбільш всього займають відгодівельні поголів'я для забою. Структура стада незалишається постійною, змінюється по сезонах року – від терміну опоросу маток,реалізації племінного і відгодівельного молодняка. Зворот стада – рух свиней встаді по місяцях року, з врахуванням їх фізіологічного стану, вступу і прибуттяпоголів'я, зміни віку і господарського призначення тварини. На основі зворотустада намічають заходи по його ремонту, визначають потребу в приміщеннях длясвиней, в кормах, в засобах на капіталовкладення.
3.4 Планування опоросів свиноматок
Для розробки плану злучок іопоросів потрібно мати дані: 1. Записи про фактичні злучки за 4 місяці минулогороку, тобто з вересня по грудень. 2. Кількість і дати опоросів основних маток влистопаді і грудні минулого року для складений плану злучок на січень і лютий впланованого року. 3. Кількість покритих маток на 1 січня планованого року длявизначений термінів злучок неодружених маток. 4. Терміни фактичних (плідних)злучок маток, що перевіряються, в звітному році для планування їх опоросів. 5.Кількісний і віковий склад ремонтних свинок для визначений термінів їхпокриття. 6. Віковий склад і продуктивність основних маток для визначенийкількості бракованих маток і календарних термінів постановки їх на відгодівлю.7. Планова кількість поросят, кіт чекають отримати від основної свиноматки, щоперевіряється. Складання плану злучок і опоросів слід починати із злучокосновних маток торік. Встановивши дату злучок по журналу, останні 4 меспланують опороси цих маток. Другу злучку основних маток планується через 2 меспісля опоросу, а опороси – через 4 мес після злучки. Закінчивши складанняплану злучок і опоросів основних маток, приступають до планерування злучок іопоросів маток, що перевіряються. Перемноживши кількість поросят, що плануютьсяна опорос основних маток, що перевіряються, на поголів'ї маток, що опоросилися,отримують кількість поросят в кожному планованому місяці.
При опоросі організм матки сильно зневоднюється.Вона відчуває спрагу. Тому поважно, аби корито з чистою водою завжди було уверстаті. З молоком виділяється велика кількість живильних речовин. У першудобу йде молозиво, ще більш живильне, ніж молоко. Поступає воно безперервно. Надругу добу віддається рефлекторно, коли все або більшість поросят починаютьмасажувати і смоктати. Молоковіддача триває 25–30 секунд, за цей час кожнепорося висмоктує 30–40 г. молока. Якщо їх десять під маткою, то за однегодування виділяється до 400 г. молока. Поросята смокчуть матір практично кожнугодину, таким чином, добова молочність свиноматки складає близько 8 л.Після двадцятого дня подсосного періоду молочність знижується, на другомумісяці лактації вона складає 5–2 кг в добу.
Молоко свиноматки питательнее коров'ячого. За добувона виділяє з молоком значно більше живильних речовин, що засвоює з кормом.Тому хороша молочна матка за період лактації помітно худне. І годувати її в цейчас слідує по потребі. Якнайкраще різноманітити раціон, особливо соковитими імолокогонными кормами. Годувати краще всього три рази в день вологимимешанками. Після годування матку прогулюють, верстат чистять, поросятпідгодовують. У теплий час свиноматка гуляє разом з поросятами.
В умовах присадибного господарства подсосныйперіод, як правило, триває не більше місяця. Якщо до цього часу поросятапривчені до поїдання кормів з годівниць і вже можуть обходитися без матері, їхвіднімають. Це робиться в один день або поступово, залишаються лише слабкізростанням. Краще віднімати одночасно всіх поросят. За 3 – 4 дні до відбиранняскорочують дачу концентрованих кормів і виключають соковиті, а в деньвідбирання свиноматку не годують зовсім. Це сприяє молокоутворенню і запобігаємаститам.
Якщо свиноматка принесла і вигодувала десятьпоросят і у неї до того ж непогані материнські якості (перш ніж лягти, вонарозкидає рилом поросят від себе, чуйно реагує на крик поросят, коли придавить),тобто зберегла всіх поросят, що народилися, можна залишити її для подальшоговідтворення. Після відбирання поросят матка приходить в полювання через 7 – 10днів. Таким чином, за рік від неї можна отримати 2 – 3 опороси (110–114 днівпоросність, 30 днів – на вигодовування поросят, 10 днів – фізіологічнаперебудова організму на новий цикл відтворення, разом 154 дні – це виробничийцикл).
Якщо свиноматка погано вигодовувала поросят,малоплідна, її вибраковують. Недостатньо угодовану відгодовують протягом двохмісяців. Аби прирости були максимальними, в перше ж після відбирання поросятполювання матку злучають і рясно годують 1,5–2 місяці, після чого забивають.Тривалість використання свиноматок в домашньому господарстві – два-три роки,проте вигідно отримувати завжди два опороси: у березні – квітні і другий – увересні – жовтні, потім, в зиму, забити.
4. Особливості розвитку і продуктивного використаннякнурів і свиноматок для відтворення
Для своєчасної заміни основного поголів'я, термінвикористання якого закінчився, у господарстві необхідно мати племінне ядро маток,з приплоду від яких формується стадо ремонтного молодняку. Якщо ремонтногомолодняку у господарстві немає, його завозять з племінних господарств.
Поголів'я ремонтної групи молодняку має бути в1,5–2 рази більшим за поголів'я основних свиноматок, яке підлягає вибракуванню.Такий підхід сприяє відбору в основне стадо після першого опоросу найбільшпродуктивних свиноматок (які дають більшу кількість якісного приплоду, євисокомолочними, тому добре його відгодовують), а також для забезпеченнярозширеного відтворення.
Науково обґрунтованим є термін використанняосновних свиноматок 3–4 роки. Відхилення від нього залежать від інтенсивностівикористання маток. Тому на комплексах прагнуть отримувати від свиноматки за 2роки 5 опоросів, а не чотири, як за звичайних умов. Для цього поросят від матоквідлучають не через два місяці, а через 26 днів, після чого маток зновуспаровують. Залежно від доцільного строку використання маток норматив їхвибракування становить 25–33%, а на комплексах – 40%, тобто свиноматок використовують2,5 року, кнурів-плідників не більше 3 років, тому третина їх щороку підлягаєвибракуванню. На комплексах кнурів-плідників використовують 2,5 року.
Групу ремонтного молодняку з раннього періодуретельно доглядають, для годівлі їх застосовують високоякісні раціони з тим,щоб виростити повноцінне, високопродуктивне поголів'я для заміни в основномустаді вибракуваних маток.
Строк першого парування ремонтного (перевірюваного)молодняку визначають за його фізіологічним станом. При використанні для промисловихцілей він становить 9–10 міс. при живій масі однієї голови 100–120 кг, уплемінних господарствах відповідно 10–12 міс. і 120–140 кг. Молодняккнурів-плідників у племінних господарствах переводять в основне стадо у віці11–12 міс. живою масою 160–180 кг, у промислових – відповідно 10–11 міс. і 130–150кг.
На свинарських комплексах ремонт основного стадаздійснюють за рахунок племінного ремонтного молодняку, завезеного з племіннихгосподарств. На деяких комплексах створюють племінні ферми і групу ремонтногомолодняку формують за рахунок приплоду від власних породних свиноматок.
Системи і строки одержання приплоду. Від систем істроків одержання приплоду в свинарстві залежать обсяг виробництва продукції,затрати праці і сумарні витрати на одиницю продукції, економічна ефективністьгалузі.
Фізіологічну особливість свиноматок пороситись убудь-який час можна використати з метою ефективного ведення галузі вконкретному господарстві. У свинарстві відомі системи: рівномірного отриманняприплоду; турова (циклічна); потоково-турова (конвеєрна).
Система рівномірного отримання приплоду пов'язана зпевними труднощами у вирішенні організаційно-економічних питань як напочатковій стадії, так і в процесі дорощування та відгодівлі молодняку.Зокрема, утруднюється можливість концентрації зусиль працівників на формуванніоднотипних за віком груп, годівлі за однаковими раціонами із зміною останніхзалежно від віку поголів'я та ін. Доцільно вводити таку систему вгосподарствах, які більшість поросят реалізують після відлучення від матоквідповідно до попиту на ринку і з боку своїх працівників, а також приневеликому обсязі виробництва, наприклад, у підсобних господарствах промисловихпідприємств для почергового забою на власні потреби.
Більш доцільною є турова (циклічна) системаодержання приплоду. Суть її полягає в тому, що приплід отримують від великоїгрупи свиноматок протягом короткого терміну (1,5–2 тижні). Якщо в господарствіє 200 свиноматок, то їх поділяють на дві групи по 100 голів у кожній. Відоднієї групи приймають опороси протягом 1,5–2 тижнів в одному місяці, віддругої – в наступному місяці. Переваги цієї системи в тому, що, по-перше, єможливість формувати відгодівельні групи великих розмірів з однорідним за вікоммолодняком. Це полегшує працю тваринників, поголів'я є однорідним, його можнаутримувати на однотипних раціонах, які змінюють відповідно до вікового станутварин. По-друге, це дає змогу більш раціонально використовувати капітальніприміщення. В одних і тих самих будівлях можна одержувати приплід з утриманнямйого до 2 міс. почергово турами від основних перевірюваних і разовихсвиноматок.
Найдоцільніший період опоросів основних свиноматокпершого туру – січень – лютий. Через два місяці після відлучення поросятсвиноматок групують на відгодівельних майданчиках, а в тих самих станках фермиу березні – квітні розміщують для опоросу перевірюваних і разових свиноматок.
Як січнево-лютневий, так і березнево-квітневийопороси економічно вигідні для господарства, оскільки отриманий від нихмолодняк свиней дорощують і відгодовують у літньо-осінній період на більшдешевих раціонах з добавкою зелених кормів, а утримання поголів'я на пасовищахв літніх таборах значно зменшує затрати праці і сумарні витрати.
Другий тур опоросів основних свиноматок, згідно зфізіологічним ритмом їх організму, проводять у липні – серпні. Поросята цьоготуру менш цінні для господарства, оскільки їх доводиться відгодовувати у більшскладний зимовий період. Тому господарства, які планують продаж двомісячнихпоросят, реалізують переважно поросят від другого туру опоросів основнихсвиноматок. Після цього свиноматок вибраковують і замінюють молодимпродуктивним поголів'ям. Спаровують свиноматок у вересні, жовтні з тим, щоб внаступному році знову повторити ті самі цикли опоросів. Почергове використанняодних і тих самих капітальних приміщень для опоросів економічно вигідне,оскільки через амортизацію вартість використовуваних будівель і спорудпереноситься на собівартість вироблюваної продукції. Тому наявні в господарствікапітальні приміщення необхідно використовувати якомога інтенсивніше з метоюзниження виробничих витрат.
Потоково-турову (конвеєрну) систему застосовують навеликих свинарських комплексах. При цьому від великої групи свиноматокодержують приплід щодня. Наприклад, на комплексах з відгодівлею за рік 108 тис.голів свиней щодня парують, об'єднуючи їх у групи по 44 голови в кожній длятого, щоб за умови 75% заплідненості одержувати приплід від 33 голів іоднорідними групами передавати його на відгодівлю. Згідно з технологічнимпроцесом, через день відгодоване поголів'я (300 голів) знімають з відгодівлі іреалізують.
Для підвищення ефективності галузі у свинарствіпроводиться племінна робота, адже чистопородні свиноматки, як правило,народжують більшу кількість поросят, які мають значно вищу енергію росту йрозвитку. Ефективною є гібридизація свиней. У господарстві рекомендується матикнурів-плідників двох порід. Доведено, що міжпородне схрещування і гібридизаціяпідвищують продуктивність свиноматок (до 11 поросят за опорос), середньодобові приростипоросят вищі на 10–15%, живої маси 110–120 кг вони досягають за 6–7 міс. Прицьому підвищуються віддача корму, якість продукції, вихід м'яса (при забоїдосягає 60%).
5. Шляхипідвищення ефективності осіменіння маток
Існує дві форми організації штучного осіменіннясвиноматок – використання сперми кнурів, яких утримують на внутрігосподарськихпунктах (станціях) штучного осіменіння та використання сперми кнурів, щоутримують на станціях по племінній справі і штучному осіменінню тварин або настанціях при свинарських господарствах і міжгосподарських станціях.
Заплідненість та багатоплідність свиноматок убільшості залежить від своєчасного осіменіння. Вільне парування категоричнозабороняється. Воно виснажує кнура, призводить до безсистемного парування і недає можливості удосконалювати стадо. В усіх невеликих господарствах слідзастосовувати ручне парування, а у великих – штучне осіменіння. Але в цихвипадках заплідненість свиноматок залежить від своєчасного осіменіння, а такожздатності до запліднення яйцеклітин і сперміїв під час їх зустрічі в середнійчастині яйцепроводу. Найбільше яйцеклітин нагромаджується в яйцепроводах, анайвищу заплідненість спостерігають через 2–3 год. від початку овуляції (через30–36 год. від початку охоти у молодих свинок та через 26–30 год. у дорослихсвиноматок).
Максимальне нагромадження та найвища здатністьяйцеклітин до запліднення відмічаються протягом 6–18 год. після осіменіння. Вперші ж години після осіменіння й перед закінченням першої доби після ньогокількість і рухливість сперміїв у яйцепроводах значно зменшується. Вважають, щоздатність до запліднення спермії втрачають раніше рухливості.
При осіменінні свиноматок у кінці охоти (більше ніжчерез 10–12 год. після закінчення овуляції) більшість клітин уже гинуть абомають понижену здатність до запліднення. Якщо запліднення й відбувається, тозначна кількість зародків гине на різних стадіях розвитку, а поросята, щонароджуються, нежиттєздатні.
Найефективніше осіменяти свиноматок через 23–24год. після початку охоти або за 10–20 год. до овуляції. Під впливом осіменінняовуляція прискорюється, в яйцепроводах знаходиться найбільша кількістьповноцінних Яйцеклітин, які зустрічаються з великою кількістю сперміїв, щомають високу здатність до запліднення. Для запліднення досить одного спермія.Проникнення у яйцеклітину десятків і сотень статевих клітин кнура забезпечуєяйцеклітину необхідним запасом енергії та біологічно активних речовин,прискорює розвиток зародка, підвищує зберігання ембріонів, багатоплідність таякість приплоду.
Оскільки в більшості господарств свиноматок на станохоти перевіряють не частіше 2 разів на добу (вранці і ввечері, приблизно через12 год.), помилка у визначенні початку охоти може становити 11–12 год. Через цеосіменяти їх слід через 10–18 год. після виявлення охоти.
На всіх великих свинарських комплексах свиноматокосіменяють штучно заздалегідь розрідженою спермою або фракційним методом.Виробнича перевірка обох методів виявила їх високу ефективність.
У результаті своєчасного виявлення охоти іосіменіння спермою високої якості заплідненість і плодючість тварин приштучному осіменінні не тільки не нижча, а у більшості випадків навіть вища, ніжпри природному паруванні. Крім того, кількість кнурів зменшується в 5–10 разів.
У промислових стадах для підвищення заплідненостісвиноматок при повторному їх осіменінні в одну і ту ж охоту рекомендуєтьсявикористовувати іншого кнура тієї ж породи (для одержання більш вирівняногоприплоду). В племінних господарствах для повторного осіменіння використовуютьтого самого кнура.
Після осіменіння до закінчення охоти свиноматкупротягом трьох днів утримують в індивідуальному станку.
У більшості промислових господарств пороситься небільше 70% свиноматок, що були осіменені перший раз. Приблизно від 10–15%свиноматок, які опоросилися, одержують менше 8 поросят. Свиноматки виявляютьсямаломолочними. Поросят від таких тварин забирають і підсаджують до більшмолочних, а свиноматок відправляють на повторне осіменіння або вибраковують.
Імунологічні дослідження крові свиней угосподарствах Ставропілля, Ростовської і Московської областей свідчать, що у 50%кнурів із загального поголів'я в обстежених господарствах по групах крові,встановлена Імунологічна сумісність з 80–90% свиноматок. До 30% кнурів булиімунологічне сумісними лише з деякими свиноматками (40–60%); а 15–20% – імунологічненесумісні з більшістю свиноматок (80–90% і більше). Сперму імунологічненесумісних кнурів, які характеризуються добрим розвитком, високою статевоюактивністю та задовільною якістю еякулятів, в багатьох господарствах широковикористовують для змішування із спермою інших кнурів і наступного осіменіння.Це одна з головних причин надто низького (50% і менше) рівня заплідненнясвиноматок та їх низької багатоплідності в ряді промислових господарств.
У крові і слизі статевих шляхів свиноматок, якихосіменили, виявлені антитіла до антигену крові і сперми кнурів. У результаті встатевих шляхах свиноматки спермії гинуть в 10–30% випадках загальноїкількості. В період поросності у них продовжують вироблятися і нагромаджуватисяантитіла. Вважається, що плацента для антитіл непроникна, одночасно можутьпорушуватися захисні функції плаценти стосовно деяких токсичних речовин івірусів, що призводить до загибелі і розсмоктування ембріонів, абортів. Убільшості випадків антитіла, нагромаджуючись в органі поросних свиноматок,суттєвого впливу на розвиток поросят не мають. Але після споживання першихпорцій молозива, яке містить несумісні з білками еритроцитів антитіла, деякі(але не всі) поросята гнізда стають кволими, синіють, у них з'являються проносита блювота. Народжені протягом перших годин життя гинуть. Симптоматичнелікування поросят в даному випадку неефективне. Тому через це в багатьохгосподарствах гине до 75% поросят від загальної кількості загиблих. Внаслідокцього знижується середня багатоплідність свиноматок: при першому опоросі – до 7–8,а в наступних – до 8–9 поросят.
Імунологічна несумісність свиноматок з кнурамичастіше всього пов'язана з утворенням антитіл на білки А- і С-систем групкрові. Це дає можливість здійснювати груповий підбір з врахуванням взаємноїімунологічної сумісності. Таким чином, розробка надійних методів запобіганняімунологічній несумісності тварин – це найбільш перспективний напрям подальшогопідвищення заплідненості та багатоплідності свиноматок у товарних господарствахі значного збільшення кількості поросят та свинини при зниженні їїсобівартості.
6. Охорона навколишнього середовища
На свинарських підприємствах джерелом забрудненнябіосфери (повітря, ґрунт, вода) є викиди шкідливих газів, гній, стічні води,мікрофлора та пил, специфічні запахи. Ступінь забруднення повітряного басейну узоні розміщення та експлуатації свинарських підприємств залежить від кількостіприміщень, розташованих на даній території, щільності забудови та концентраціїв них тварин.
У навколишнє середовище із свинарських підприємствкожну годину виходить певна кількість шкідливих газів, пилу та мікроорганізмів
Вміст аміаку в атмосферному повітрі свинарськогокомплексу потужністю 108 тис. голів досягає 0,44 мг/м'1 на відстані 2500 мі 0,22 мг/м – 3500 м.
Значним забрудненням ґрунту є біомаса. Так, широкевикористання комбікормів, до складу яких входять цинк, мідь, марганець увеликих кількостях призводить до виділення їх з калом і сечею. Встановлено, щов гнойовій біомасі міститься значна кількість металів, які, потрапляючи уґрунт, викликають його забруднення.
Вихід у зовнішнє середовище газу, пилу,мікроорганізмів поширюється по горизонталі на значну відстань (1–20 м) відсвинарників. У міру віддалення від приміщень їх концентрація знижується. Заходипо охороні повітряного басейну в свинарниках, навколо території поділяються падві частини: загальні та часткові.
До загальних, спрямованих на охорону біосфери відзабруднення, відносяться: розміщення приміщень торцевою частиною до пануючихвітрів з метою швидкого перенесення забрудненого повітря, що нагромаджуєтьсяміж ними; дотримання санітарних розривів – до населених пунктів не менше 1500 мта між іншими тваринницькими підприємствами – 1000–1500 м; викидизабрудненого повітря через витяжні канали свинарників; нагромадження чистогоповітря знизу в торцевих частинах з урахуванням рози вітрів; обладнання навитяжних вентиляторах захисних конвертів, висаджування дерев між приміщеннямине менше ніж у два ряди; створення по периметру території ферми лісозахиснихнасаджень шириною до 10 м.
Часткові заходи являють собою: своєчасне виконаннязоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання та годівлі свиней,безперебійну роботу систем вентиляції, каналізації, санації приміщень;встановлення фільтрів та бактерицидних ламп у витяжних трубах.
Джерелом забруднення території і води є неправильнезберігання гною та викиди стічних вод (сеча, стоки від миття обладнання,дезінфекції), несвоєчасна утилізація загиблих тварин. Достатньо відмітити, щона свинокомплексі потужністю 108 тис. голів на рік в результаті щоденноїдезінфекції 5 тис. м~ площі витрачається 5–5,7 т води, з якою в навколишнєсередовище потрапляє 20–25 кг лужних елементів, 8–10 л формальдегіду накожні 1000 м приміщення.
Екологічна оцінка біосфери та її охорона відзабруднень відходами тваринництва проводиться згідно з вимогами Ветеринарногостатуту та рекомендацій по знешкодженню стічних вод, трупів тварин, що повиннобути передбачено в проектах на будівництво, експлуатацію і реконструкціюсвинарських підприємств, малих та сімейних ферм.
Зооінженери та спеціалісти ветеринарної медициниповинні пам'ятати, що від їх діяльності залежить ефективність способів охоронибіосфери, особливо в зоні розміщення свинарських підприємств.
Висновки і пропозиції
На підставі обґрунтування основних перспективнихнапрямів розвитку тваринництва в господарстві вибирають галузі, визначають їхніпараметри і види продукції, яку доцільно виробляти. Ураховуючи встановлений обсягвиробництва і визначену продуктивність худоби, планують її поголів’я.
На особливу увагу при цьому заслуговує зоотехнічней економічне обґрунтування раціональної структури стада. Останняхарактеризується таким співвідношенням окремих вікових і статевих груп худоби устаді даного виду тварин на певну дату, за якого виробляється найбільшакількість високоякісної продукції при найменших затратах праці й коштів.Критеріями оптимальної структури стада можуть бути максимальна сума чистого(валового) доходу чи товарної (валової) продукції.
Плануючи структуру стада, ураховують такі фактори:спеціалізацію галузі в господарстві, на фермі; рівень інтенсивності вирощуванняі вік реалізації надремонтного молодняку; строк виробничого використанняматочного поголів’я, систему відтворення стада (проста чи розширена) і темпиросту поголів’я худоби, вік уведення маточного поголів’я в експлуатацію.Наприклад, у господарстві м’ясо-молочного напряму із закінченим оборотом стадакорови становлять 35%, нетелі – 6, ремонтні телиці – 15, надремонтний молодняк –44% загального поголів’я, а в господарствах, що спеціалізуються на виробництвінезбираного молока, – відповідно 60, 11, 25 і 4%.
Структура стада свиней у першу чергу залежить віднапряму свинарства і спеціалізації галузі в господарстві. За м’ясної і беконноївідгодівлі питома вага свиноматок вища, ніж за сальної і напівсальної. Упершому випадку питома вага свиноматок не перевищує 5–6%. Більш високий рівеньцього показника свідчить про низьку інтенсивність використання маток. Угосподарствах-репродукторах питома вага свиноматок становить 16–20%.
У господарствах, що застосовують циклічну системуопоросів, може бути така структура стада свиней (%): основні матки – 7–8,свинки, старші за 9 місяців, – 15–16, кнури-виробники – 1, ремонтні кнури,старші за 6 місяців, – 2, поросята 2–4 місяців – 11, відгодівельне поголів’я – 62–64.На свинарських комплексах і фермах індустріального типу, де застосовуютьцілорічні рівномірні опороси, питому вагу основних маток може бути знижено до 4–6%.
При перспективному (так само як і при поточному)плануванні особливу увагу звертають на вибір раціонального співвідношенняосновних і разових маток. У разі широкого використання разових маток питомавага основних зменшується. При цьому детально аналізується ефективністьвикористання разових маток порівняно з основними; вона залежить відпродуктивності як основних, так і разових маток.
За інтенсивного використання основних маток (1,8–1,9опоросу і 15–16 поросят на свиноматку) використання разових маток дає ефект,коли від них одержують не менш ніж 7–8 поросят. У цьому разі собівартістьвідлучених від разових маток поросят на 15–20% нижча, ніж від основних. До тогож собівартість приросту під час відгодівлі разових маток на 25–30% нижча, ніжзвичайного відгодівельного поголів’я, що досягається за рахунок високихсередньодобових приростів разових маток. Коли ж вихід поросят від основноїсвиноматки не перевищує 10–12 голів на рік, ефективне використання разовихматок досягається за умови одержання від них не менше шести поросят. Якщоодержують п’ять поросят від разової матки, використання їх уважаєтьсянеефективним.
Список використаної літератури
1. Березовський М.Д.«Селекційно-технологічна система виробництва свинини в Україні».
2. Волкопялов Б. Свинарство. П. 2007.
3. Василенко Д.Я., Меланчук О.І.Свинарство i технология виробництва свинини – К.: Вища школа, 2005.
4. Герасимов В.І., Рибалко В.П.,Цицюрський Л.М. та інші. Свинарство i технологія виробництва свинини. – К:Урожай, 2004. – 352 с.
5. Герасимов В.І., Цицюрський Л.М.,Домашенко І.М. та iншi. Практикум із свинарства i технологія виробництвасвинини. – К.: Урожай, 2003 – 176 с.
6. Рогов И.А. Общаятехнология мяса и мясопродуктов – М.: Колос, 2000.
7. Смислов А., Картусь М.Економіка свинарства. К. 2006.
8. Фоломеєв В.З., Коваленко В.Ф.,Смислов Ю., Підтереба О.І. «Модульна технологія у свинарстві».
9. Офіційний сайт. Агропромисловийкомплекс України.
10. Ариаутов В.Й. Технологиямеханизированных работ на репродукторных свинофермах. – М.: Колос, 2002. – 207 с.
11. Борисенко Е.Я. Разведениесельскохозяйственных животных. – М/. Сельхозиздат, 2003. – 486 с.
12. Волкопялов Б.П. Свиноводство.– 4‑е изд., перераб. й доп. – Л.: Колос, 2008. – 432 с.
13. Доброхотов Г.Н., Нетеса А.Й. Учебнаякнига свинаря. – М.: Колос, 2005. – 287 с.
14. Иваиов М.Ф. Свиноводство:Учеб. пособие. – М.: Сельхозгиз, 2007. – 304 с.
15. Ладан П.Е., Козловстй В.Г.,Степанов В.Й. Свиноводство: Учеб. – М.: Колос, 2008. – 304 с.
16. Мысик А.Т., Непіеса А.Й. Свиноводство.– М.: Колос, 2004. – 443 с.
17. Очеретько Ф. І. Породисвиней. – К.: Держсильгоспвидав УРСР, 2004. – С. 38.
18. Пшеничний П, Д. Основиучення о воспитании сельскохозяйственньїх животньїх. – К.: ГоссельхозиздатУССР, 2005. – 143 с.
19. Ухтверов М.П., Назаркии Г.М. Селекциясвиней на продолжительность хозяйственного использования. М.:Рос-агропромиздат, 2008. – 155 с.