Курсоваробота
натему: Аналіз і прогноз кон'юнктури ринку кормів.
Зміст
1. Основи годівлі сільськогосподарських тварин
2. Класифікація і характеристика кормів
3. Хімічний склад кормів
4. Соковиті корми, біологічна цінність і значення їх угодівлі тварин
5. Коренебульбоплоди, їх підготовка і способизгодовування
6. Баштанні культури, їх підготовка і способизгодовування
7. Пасовищний корм і використання пасовищ
8. Грубі корми, поживність і оцінка
9. Корми тваринного походження
10. Способи підготовки кормів до згодовування
Література
1. Основи годівлі сільськогосподарських тварин
Успішний розвиток тваринництва можливийтільки при створенні міцної кормової бази. При наявності достатньої кількостікормів можна забезпечити ріст поголів'я сільськогосподарських тварин і високупродуктивність їх.
Основною умовою зміцнення кормової бази єзбільшення виробництва різних високоврожайних кормових культур у радгоспах іколгоспах.
Годівля — важливий фактор, за допомогоюякого можна впливати на організм тварини. Знаючи природу тваринного організму,закономірності перетворення кормів у ньому і прийоми годівлі, можна керуватиобміном речовин, удосконалювати тварин і підвищувати їх продуктивність.
Швидкість росту, маса тварин і розвиток їхперебувають у прямій залежності від умов годівлі. Недогодівля або неповноціннагодівля призводять до порушення гармонійності в будові тіла, зниженнявідтворної здатності їх, авітамінозів, порушення травлення, обміну речовин таін.
Від годівлі залежить не тільки кількість,але й якість продукції. Від якості кормів залежить жирність, смак молока.
Погана годівля впливає не тільки на самихтварин, а й на їхнє потомство.
Від якості кормів значною мірою залежитьсобівартість продукції.
Для успішного ведення тваринництва требазнати потребу тварин у різних поживних речовинах: протеїні, жирі, вуглеводах,мінеральних речовинах і вітамінах Про задоволення потреби тварин у поживнихречовинах судять за зовнішнім виглядом, вгодованістю тварин і їхньоюпродуктивністю. Потреба тварин у кормі залежить від фізіологічного стану ігосподарського використання їх.
Недостатня і неповноцінна годівляпризводить у маток до затримки овуляції, а в плідників — до погіршення якостіспермопродукції Потреба в поживних речовинах вагітних маток тісно пов'язана зрозвитком плода, який найбільш інтенсивно розвивається в другій половинівагітності. Народження мертвих, слабких, нежиттєздатних тварин часто єнаслідком незадовільної годівлі маток. Молочна продуктивність лактуючих тварині склад молока значною мірою залежать від загального рівня годівлі і особливовід кількості протеїну в раціоні. Потреба в поживних речовинах ростучих тваринвизначається енергією росту молодого організму. В цей період розвиваютьсякістяк, мускулатура, внутрішні органи. Поряд з цим з віком відбуваються зміни вобміні речовин, в будові і життєдіяльності окремих клітин і тканин. Під часбагатої годівлі прискорюється ріст тварин, а бідної, навпаки, затримується,тварина перетворюється на пізньоспілу.
Особливо чутливий молодняк до нестачі враціоні повноцінного протеїну і мінеральних речовин, які є основним будівельнимматеріалом для ростучого організму. Потреба в поживних речовинах тварин, якіперебувають на відгодівлі, значною мірою залежить від віку тварин. В молодомувіці в основному наростає м'ясо, а пізніше цей процес поступово уповільнюється.У дорослих тварин, що закінчили ріст, при відгодівлі в основному відкладаєтьсяжир. Білок м'яса утворюється з протеїну, на утворення жиру в тілівикористовуються жири, вуглеводи і білки корму.
Нормованою годівлею називають фізіологічноповноцінну і економічно вигідну годівлю тварин, коли вони дістають усінеобхідні поживні речовини в потрібній кількості.
Існуючі в нашій країні сумарні нормигодівлі складені на підставі даних наукових досліджень з урахуванням видутварин, їх фізіологічного стану, ваги, віку, продуктивності.
На підставі кормових норм складають кормовіраціони. Кормовим раціоном називають набір певної кількості кормів, згодованихтваринам за певний проміжок часу. Раціон складають на добу, декаду, місяць і т.д.
До складу раціонів треба включати такікорми, які відповідали б природі тварини, а також враховувати, які саме корми єв господарстві. При складанні раціонів звертають увагу і на економічнуефективність їх.
У виробничих умовах, як правило, раціонискладають з розрахунку на відповідну виробничу групу особин відповідної статі,маси, віку і продуктивності.
Кліматичні умови нашої країни різноманітні,тому й годівля сільськогосподарських тварин в окремих зонах має своїособливості як за набором кормів, так і за технікою їх використання. Наприклад,в Лісостепу України до складу раціонів включають багато цукрових і кормовихбуряків, на Поліссі України велику питому вагу в раціоні займає картопля.Відповідно до природних й економічних умов господарства застосовують певний типгодівлі, який характеризується питомою вагою окремих кормів у складі раціонів,тобто структурою їх.
2. Класифікація і характеристика кормів
Корм класифікують за біологічною, фізичноюі хімічною кормовими характеристиками.
Корми рослинного походження є основними уживленні сільськогосподарських тварин. Вони характеризуються вмістом достатньоїкількості всіх речовин, необхідних для життєвих потреб.
За поживністю корми рослинного походженняподіляють на об'ємні і концентровані. До об'ємних кормів належать соковиті(силос, зелені корми, коренебульбоплоди, сінаж, баштанні), водянисті (жом,брага, меляса) та грубі (солома, сіно, полова, гілковий корм).Концентрованікорми — це зернові, бобові, насіння деяких олійних культур, а також відходитехнічного виробництва (висівки пшеничні і житні, макуха і шроти та ін.).
Корми містять неоднакову кількість поживнихречовин. Вони розрізняються за хімічним складом і біологічною властивістю. Всіоб'ємні корми містять порівняно мало поживних речовин, але займають значнийоб'єм в раціоні. До цієї групи належать рослинні корми, які містять не більшніж 0,5 кг поживних речовин (0,65 кормової одиниці), 9,24 МДж перетравноїенергії на 1 кг сухої речовини корму.
Грубі корми містять 20—ЗО % клітковини. Доних належать сіно, солома, полова, луска і плівки від очищення різних зерен,гілковий корм. Грубі корми нормалізують функції кишечника у тварин.
Соковиті корми містять понад 40 % води. Цепереважно внутрішньоклітинна вода рослин, хімічно зв'язана з розчиненимиречовинами, корисними для організму. Соковиті корми займають значне місце враціонах продуктивних тварин. До них належать трава, силос, коренебульбоплоди,сінаж. Корми, які містять воду як домішку, називають водянистими (жом, брага,жмаки).
Один кілограм концентрованих кормів міститьпонад 0,5 кг перетравних поживних речовин (0,65 кормової одиниці), до 49 %клітковини і не менш ніж 40 % води. Концентровані корми поділяють на корми,багаті на вуглеводи (зерно ячменю, вівса, кукурудзи, пшениці, жита, проса,сорго), та корми, які містять багато протеїну (горох, боби, люпин, вика, соя івідходи олійноекстракційного виробництва — макуха і шроти).
Комбікорми — це група кормів промисловоговиробництва. До складу комбікорму входять як рослинні корми, так і кормитваринного походження, а також різні домішки мінеральних солей, амінокислот,синтетичних азотистих речовин, вітамінних препаратів тощо.
Харчові відходи — це рештки продуктів, якіе на комбінатах харчової промисловості, а також в їдальнях, кафе і ресторанах.
Мінеральними підкормками збагачують раціониусіх видів тварин і птиці. Для цього використовують кухонну сіль, сульфатизаліза, міді, цинку, марганцю, фосфати, крейду, вапно, глину, моно-, ди- ітрикальційфосфат, преципітат та ін.
Вітамінні підкормки. Препарати одноговітаміну або полівітамінів виробляють на кормовій основі — на рослинній олії,шроті, пшеничних висівках. Як вітамінну підкормку використовують червонуморкву, хвойне борошно, дріжджі. Комплексні добавки і сумішки біологічноактивних речовин виготовляє промисловість. До них належатьпротеїново-мінерально-вітамінні, фосфатидно-мінеральні суміші,мінерально-вітамінні добавки (премікси).
Корми тваринного походження (молоко,молочні відходи, відходи м'ясо- і рибокомбінатів, птахофабрик) включають ураціони молодняка сільськогосподарських тварин, свиней, птиці і хутрових звірів.Всі корми тваринного походження мають високу поживність і містять багатоповноцінних білків.
3. Хімічний склад кормів
Хімічний склад кормів дуже різноманітний ізначною мірою характеризує якість корму.
Вміст води в кормах коливається від 4 до 95%. Наприклад, у зерні рослин—від 10 до 14 %, дещо більше в грубих кормах—від 15до 20 %. Найбільш водянисті корми — барда, жом тощо — містять до 90—95 % води,зелена маса і силос—60—85, а коренебульбоплоди—80—92%. Чим більша вологістькорму, тим нижча його поживність і тим важче його зберігати.
Рослинні корми містять до 5 % мінеральнихречовин (золи). В листках і коренях їх в два рази більше, ніж в зерні. Врослинах бобових культур (горох, вика, конюшина та ін.) золи більше, ніж узлакових. Мінеральні речовини є будівельним матеріалом для кісткової тканини ічастково для м'яких тканин; вони також відіграють дуже важливу роль у процесахобміну. Для нормальної життєдіяльності організму сільськогосподарським тваринампотрібні не тільки макроелементи (кальцій, фосфор, натрій, хлор і калій), а ймікроелементи (залізо, мідь, йод, кобальт, марганець, цинк та ін.).
Азотисті речовини корму називаються сиримпротеїном і поділяються на білки та небілкові азотисті речовини. Багаті напротеїн макуха і шрот (ЗО— 45%), зернобобові (25—30%), сіно бобових (12—15 %),менше протеїну в зерні злаків (10—12 %), у сіні і соломі злаків (4—6 %),коренеплодах (6— 10%). Дуже багаті на протеїн корми тваринного походження — до 70—90%.
Під час перетравлювання корму білкирозкладаються до амінокислот.
Вміст жиру в кормах варіює в широких межах.Грубі та соковиті корми дуже бідні на жир (0,1 %), в кукурудзі та вівсі його5—6 %, а в макусі— до 4—5 %.
Клітковина—основна складова частинаоболонок рослинних клітин. Вона не розчиняється під дією травних соків.Найбільше клітковини в грубих кормах, особливо в соломі (40—45 %), мало—в зерні(2—10 %), ще менше в коренеплодах. Корми, багаті на клітковину, малопоживні.
Безазотисті екстрактивні речовини дужерізноманітні за складом. В плодах і бульбах багато крохмалю, а цукор міститьсяв основному в плодах і коренеплодах.
Вітаміни — дуже важлива складова частинакормів. Нестача або відсутність їх призводить до значних порушень обмінуречовин в організмі тварин.
Вітаміни містяться в основному в рослиннихкормах і класифікуються залежно від здатності розчинятись у воді і жирах.
На хімічний склад кормів впливає багатофакторів, з яких найбільш важливі: грунт і добрива, кліматичні умови, сортрослин, агротехніка, спосіб сівби, якість насіння, догляд за рослинами, спосібзбирання і збереження, способи переробки. Так, внесення в грунт азотних добривсприяє підвищенню вмісту протеїну в рослинах. Корми, вирощені в місцевості звологим кліматом, мають менше протеїну, ніж корми, вирощені в місцевостях зсухим кліматом. Різні сорти рослин розрізняються за вмістом сухої речовини. Усіні, зібраному в пізні строки, більше клітковини, а зібраному в дощовупогоду,— менше поживних речовин.
Хімічний склад корму відрізняється відхімічного складу тіла тварин. В кормах переважають вуглеводи — крохмаль,клітковина та інші, в тілі тварини крохмалю і клітковини зовсім немає, а є лишевиноградний цукор і глікоген, яких немає в рослинах. Білки і жири тваринногопоходження також відрізняються від білків і жирів рослинного походження.
З'їдений тваринами корм піддаєтьсямеханічній, хімічній і біологічній обробці. Білки, жири й вуглеводи в організмітварин розщеплюються до простіших речовин, які всмоктуються в кров. Прирозведенні сільськогосподарських тварин ступінь перетравності поживних речовинвиражається коефіцієнтом перетравності (кількість перетравних речовин впроцентах до з'їдених).
Перетравність корму залежить від виду йвіку тварин, величини і складу кормової даванки, підготовки корму та іншихумов. Так, жуйні тварини (велика рогата худоба і вівці) краще перетравлюютьгрубі корми, багаті на клітковину, ніж коні, свині і птиця. Зернові і соковитікорми різні види тварин перетравлюють приблизно однаково. Молоді і старітварини гірше засвоюють корми порівняно з тваринами зрілого віку. В молодих цепов'язано з недостатнім розвитком зубної і травної систем, а встарих—зношуванням зубної системи. Великі даванки корму дуже перевантажуютьтравний тракт, що негативно позначається на перетравності корму.
Надлишок або нестача яких-небудь поживнихречовин, високий вміст клітковини в кормі знижують перетравність усіх йогопоживних речовин. Рівень протеїнової годівлі, або правильне співвідношення міжпротеїном і безазотистими речовинами, показує, скільки припадає на одну частинуперетравних вуглеводів і жирів. Оптимальними вважають відношення 1: 6 чи 1:8,при яких найбільш висока перетравність поживних речовин.
4. Соковиті корми, біологічна цінність ізначення їх у годівлі тварин
Всі соковиті корми характеризуються високимвмістом (понад 40 %) води і безазотистих екстрактивних речовин.
Основними силосними культурами е кукурудза,соняшник, горох, ріпак, кормові боби, сорго, суданська трава, люпин,топінамбур, багаторічні трави, злакобобові сумішки (вико-овес,вико-горохово-вівсяні сумішки), гарбузи і кормові кавуни, кормова капуста,морква, буряки, картопля, турнепс, бруква та ін.
Силосують солому з жомом ікоренебульбоплодами, лучну траву, стебла картоплі, листя буряків, гілкичагарників і листя дерев, зелений молодий очерет та ін.
Провідне місце серед силосних культурзаймає кукурудза та сумісні посіви кукурудзи з люпином, соєю, квасолею, викою,соняшником.
Всі злакові культури силосуються добре,бобові — гірше, але у сумішці із злаковими з них виготовляють силос високоїякості.
Силосування — це біологічний спосібконсервування кормів. При силосуванні втрачається значно менше, ніж при сушіннізеленої маси на сіно, поживних речовин корму (близько 20 %).
Суть силосування полягає в тому, що в кормів результаті життєдіяльності мікроорганізмів в анаеробних умовах розвиваютьсяпроцеси бродіння, які супроводяться розпадом вуглеводів і утворенням органічнихкислот. У свіжоукладеній зеленій масі спочатку відбуваються біохімічні процеси,внаслідок яких в ній підвищується температура (за рахунок окислювальнихпроцесів у рослинних клітинах, в яких після скошування ще триває дисиміляція).Чим більше повітря залишається в масі, що силосується, тим енергійнішевідбуваються окислювальні процеси і тим сильніше вона нагрівається.
У процесі дихання клітин витрачаютьсяпереважно вуглеводи, під час окислення яких утворюються вуглекислота, вода ітепло.
У засилосованій масі разом з окислювальнимишвидко розвиваються бактеріальні процеси, зокрема молочнокисле бродіння.Внаслідок цього нагромаджуються молочна, оцтова та інші кислоти. Доброякіснийсилос містить 3/4 молочної і '/4 оцтової кислот. Масляна кислота та іншіпродукти гниття білків погіршують якість силосу, шкідлива також плісень.Молочнокислому бродінню піддаються гексози, дисахариди, кислоти, білки та інші сполуки.Різні групи молочнокислих бактерій спричинюють певний вид бродіння. Найбільшбажаною групою бактерій, що спричинюють молочнокисле бродіння зеленого корму, емолочнокислий стрептокок. Для розвитку молочнокислого бродіння в засилосованіймасі необхідні вологе середовище в межах 65—75 %, наявність цукрів та анаеробніумови.
Реакція розщеплення вуглеводів під часбродіння супроводиться утворенням крім молочної незначної кількості оцтової,янтарної та інших кислот.
Молочнокислі бактерії розвиваються в середовищібез доступу повітря, в якому не можуть жити маслянокислі та гнильні бактерії.
Під час силосування зелену масу укладаютьщільно, щоб у ній не залишалося повітря.
Процес силосування вважається закінченим,якщо кислотність маси рН=4,2—4,5.
При силосуванні до сухого корму требадодавати водянисті або соковиті корми.
Якісне силосування відбувається притемпературі 20—30 °С. Для цього масу, яку силосують, подрібнюють на січку 3—5см завдовжки і, як зазначалося, добре ущільнюють. Силосують зелену масу в ямах,траншеях і баштах. Комбінований силос для свиней виготовляють у цементованихямах. Силосні споруди будують повітро- і водонепроникними до 2,5—3 мзавглибшки. Стіни облицьовують кислототривким матеріалом. Плануючи місткостісилосних споруд, беруть до уваги, що маса 1 м3 силосу у башті становить 7,5, уямах і траншеях — 5,5—6 ц.
Для цінних високопродуктивних тварин,молодняка свиней і птиці комбінований силос виготовляють з різних сумішоккормових культур та компонентів. Наприклад, качани кукурудзи у восковійстиглості силосують разом з отавою конюшини, люцерни з додаванням молочнокислихзаквасок. Для курчат і поросят комбінований силос виготовляють з вареноїкартоплі, отави люцерни, червоної моркви та кукурудзяного борошна. Якіснийсилос ароматний, в ньому зберігаються каротин та інші вітаміни, йогокислотність 4,2—4,5. Такий корм охоче поїдають тварини.
Щоб підвищити поживність кукурудзяногосилосу, до нього додають карбамід (3—4 кг на 1 т зеленої маси).
Сінаж виготовляють із зелених кормів,дрібностеблових культур (конюшини, люцерни, еспарцету, могару, суданки,тимофіївки), ви-ко-вівсяної, вико-горохово-ячмінної та інших сумішок. Техніказакладання сінажу така. Зелену масу пров'ялюють протягом 1—2 днів до вологості45—50 %. Потім її подрібнюють і закладають у сінажні траншеї або башти,ущільнюють і герметичне закривають поліетиленовою плівкою. Бродильні процеси невідбуваються.
Кормові культури для виготовлення сінажузбирають у молочно-восковій стиглості. Якщо сінаж закладають у вологу погоду,для зниження загальної його вологості до кормової маси додають солому.
З 1 га посіву вико-вівсяної,ячмінно-горохової або вико-ячмінної сумішок мають по 150—200 ц сінажу. Такийсінаж згодовують великій рогатій худобі, свиням, коням, вівцям та птиці.
Хімічне консервування зеленої маси — один зефективних способів заготівлі кормів. Для цього застосовують піросульфітнатрію, хлористий амоній, фосфорну кислоту та ін. Перевага хімічногоконсервування над силосуванням полягає в консервуючій дії хімічнихконсервантів, які припиняють небажані біохімічні і мікробіологічні процеси, щозменшує втрати поживних речовин і підвищує біологічну та поживну цінністькорму. Фосфорну кислоту вносять у подрібнену зелену масу під час закладання їїв силосну бетоновану траншею. Кислоту розчиняють у воді і вносять в такійкількості, щоб довести рН в зеленому кормі до 4—4,2. Завдяки цьому у корміпригнічується активність ферментів, мікрофлори і корм добре зберігається.
Корми, законсервовані хлористим амонієм іпіросульфітом натрію (по 4—5 кг на 1 т зеленої маси), майже не підкислюються.Ці препарати консервують корм завдяки бактерицидним властивостям.
Зелені корми характеризуються високимиперетравністю та загальною поживністю. Вони найповніше задовольняють потребитварин у поживних речовинах. Один кілограм трави з природних лучних пасовищвідповідає 0,22 кормової одиниці і містить до ЗО г протеїну, 50—70 мг каротину,2,4 г кальцію і 0,8 г фосфору. Поживність лучної трави залежить від ботанічногоскладу травостою, фази розвитку і відростання трави, грунтово-кліматичних умов.На зелений корм вирощують озимий ріпак, жито, вику, пшеницю, кукурудзу, люпин,конюшину та ін. Один кілограм озимого ріпака відповідає 0,16 кормової одиниці імістить ЗО г протеїну. Його добре поїдають свині. Великій рогатій худобі озимийріпак згодовують подрібненим разом із січкою соломи. Один кілограм бобовихбагаторічних трав відповідає 0,2 кормової одиниці і містить 26—38 г протеїну, азлакових — відповідно 0,2 кормової одиниці і 20 г протеїну. Згодовуватитваринам бобові зелені корми рекомендується в сумішках із зеленим кормомзлакових культур.
На зелений корм вирощують сумішки бобових ізлакових культур викоовес, кукурудзу з люпином, квасолею, соєю, суданську травуз викою, горохом та ін.
Після збирання озимих зернових на зеленийкорм висівають виковівсяну сумішку, люпин, суданську траву, а також ріпу,моркву та ін.
На зелений корм використовують листя абогичку цукрових і кормових буряків. Коровам згодовують по 20—30 кг гички надень. Вона є молокогінним кормом.
Восени для годівлі тварин використовуютькормову капусту. Один кілограм її відповідає 0,14 кормової одиниці і містить 18г протеїну.
5. Коренебульбоплоди, їх підготовка іспособи згодовування
Коренебульбоплоди добре поїдаються і легкоперетравлюються тваринами. Вони містять 70—90 % води, багато вуглеводів, алемало мінеральних речовин, клітковини і жиру. Протеїну в них 1—2 %. У деякихкоренебульбоплодах багато вітамінів А і С і каротину.
Цукрові буряки високопоживні, містятьблизько 17 % цукру, 1 кг їх відповідає 0,25 кормової одиниці. Згодовують їхмолочним коровам по 3—5 кг за одну даванку після грубих кормів або разом зними. Цукрові буряки містять отруйні речовини (сапоніни), які руйнуються впроцесі варіння. Оскільки при тривалому охолодженні в буряках нагромаджуютьсясапоніни, після варіння треба змішувати буряки з будь-яким соковитим кормом інегайно згодовувати.
Кормові буряки містять менше вуглеводів,ніж цукрові. Як молокогінний корм їх згодовують у сирому вигляді коровам (20—30 кг) і вареними свиням (4—6 кг на день).
Червона морква — цінний і поживний корм, 1кг її, що відповідає 0,15 кормової одиниці, містить від 100 до 250 мг каротину.Моркву слід згодовувати тваринам у сирому вигляді, бо в процесі варінняруйнується каротин.
Картопля містить до 30 % крохмалю. Вмістжиру, клітковини, золи і протеїну в ній незначний. Є вітаміни В1, В2, С.Картопля добре перетравлюється. Один кілограм картоплі відповідає 0,33 кормовоїодиниці.
Бульби містять глюкозид соланін, який підчас варіння розкладається (частково переходить у воду).
Земляна груша (топінамбур) належить добагаторічних бульбоплодів. Бульби її добре зберігаються в землі протягом зими.Навесні на посівах топінамбура випасають свиней. Стебла і листки йоговикористовують для приготування силосу. Один кілограм бульб топінамбуравідповідає 0,24, а силосу з листків та стебел — 0,22 кормової одиниці.
6. Баштанні культури
(гарбузи, кормові кавуни і кабачки) містятьдо 85—90 % води, а також багато вуглеводів, каротину, вітамінів С і D. Цемолокогонні корми, 1 кг їх відповідає 0,09—0,1 кормової одиниці.
Коренебульбоплоди згодовують тваринам усвіжому вигляді подрібненими. Перед подрібненням їх обов'язково треба мити. Длясвиней буряки і картоплю краще запарювати, потім розминати і змішувати з іншимикормами. Запарений корм швидко охолоджують до температури 35 °С, змішуючи зхолодними кормами і водою. Великій рогатій худобі буряки і картоплю можназгодовувати сирими. Гарбузи, кавуни подрібнюють на машинах ИКС-5, ОМ, а потім намашині С-12, змішують з концентратами, трав'яним борошном та іншими кормами.Силосовані коренебульбоплоди і баштанні можна згодовувати цілими великійрогатій худобі і після подрібнення свиням. На механізованих фермах силосованібуряки, картоплю, моркву і гарбузи подрібнюють, змішують з трав'яним борошном іконцентратами, гранулюють, а після цього згодовують. Гранульований корм подаютьтваринам механізованим способом, що має велике значення у промисловомувиробництві продуктів тваринництва.
7. Пасовищний корм і використання пасовищ
Пасовищна трава на річкових заплавах та насуходільних, гірських і степових луках найкраще задовольняє потреби великоїрогатої худоби, овець, кіз і коней у поживних речовинах і вітамінах.Переведення тварин (особливо молодняка) з сухого корму на пасовищні трави нерідкопризводить до розладу роботи травного каналу.
Зелена трава після кожного спасуваннявідростає і сумарна врожайність її становить 200—250 ц/га, або 40—50 ц/гакормових одиниць. Врожайність зеленого корму на багаторічних культурнихпасовищах після 5—6 спасувань становить 300—450 ц/га, або 75— 110 ц/га кормовиходиниць.
Трава на пасовищах відростає нерівномірно —на початку літа, швидше, а в середині і наприкінці через нестачу вологи вгрунті і тепла — повільніше.
Тварин на природних пасовищах починаютьвипасати, коли висота травостою досягає 10—15 см. Перерослу траву спасуватинедоцільно, бо тварини з'їдають лише верхівки рослин. Таку траву краще скоситина сіно, для виготовлення сінажу або трав'яного борошна чи гранул. Дляраціонального використання лучних угідь створюють культурні пасовища. Для цьогопроводять докорінне або поверхневе поліпшення лук (внесення органомінеральнихдобрив, викорчовування чагарників, вирівнювання площ, очищення поверхні відкаміння і кротовин, підсівання трав і створення якісного злакобобовоготравостою, розбивання та обгороджування загонів). Корів рекомендується випасатив одному загоні протягом 2—3 діб. На гурт з 200 корів площа одного загонуприродного пасовища має становити 9—10, а культурного (конюшинового або люцернового)— 6—8 га. Загальна кількість загонів має бути така, щоб забезпечити стадозеленим кормом у проміжках часу від спасування до відростання трави. Періодвідростання трави на Поліссі становить 15—20 днів, в лісостеповій зоні—20—24, угірських районах—30 днів. Отже, на пасовищі у поліській зоні треба мати 6—7, улісостеповій — 7—8, у степовій зоні і гірських районах Карпат — 9—10 загонів.
На низьковрожайних пасовищах загонивикористовують протягом меншої кількості днів, збільшуючи при цьому кількістьзагонів. На сіяних і високоврожайних пасовищах доцільно застосовуватиелектропастухи.
Організація зеленого конвейєра передбачаєзабезпечення тварин зеленими кормами на весь весняно-літній період. Для цього укожній кліматичній зоні добирають групу високоврожайних озимих і ярих культур івисівають їх у певні строки. Наприклад, для Полісся і Лісостепу рекомендованотакий склад культур і таку схему зеленого конвейєра: озимий ріпак, викоріпаковучи викожитню сумішку, жито і пшеницю. Всі ці культури висівають восени, авикористовують у квітні й травні.
У червні тваринам згодовують конюшину,люцерну, еспарцет та пасовищну траву.
У липні і серпні — пасовищну траву, яріпосіви виковівса, вико-горохово-ячмінної сумішки, сою, люпин, могар, суданськутраву, чумизу, сорго, просо, отаву багаторічних трав другого і третього строкускошування.
У вересні — пасовищну траву, отавубагаторічних трав 4-го і 5-го строків скошування, викогорохово-вівсяні сумішки(післяжнивні посіви), кукурудзу, кукурудзо-соняшникові сумішки, гичку буряків,кукурудзо-люпинові сумішки.
У жовтні — пасовищну траву, отавубагаторічних трав, гичку буряків, післяжнивні посіви виковівса, ріпу, моркву,гарбузи.
У листопаді — буряки, гарбузи, кормовукапусту, сінаж, силос.
8. Грубі корми, поживність і оцінка
До грубих кормів належать сіно, солома,полова і гілковий корм.
Сіно виготовляють природним або штучнимвисушуванням скошеної трави. Залежно від назви природних угідь розрізняютьлучне, степове, лісове та інші види сіна. Лучне сіно поділяють на заплавне йсуходільне. Воно високопоживне і якісне: 1 кг його відповідає 0,35—0,6 кормовоїодиниці і містить ЗО—60 г перетравного протеїну.
Степове сіно за поживністю не поступаєтьсяперед лучним: 1 кг його відповідає 0,55—0,57 кормової одиниці і містить 25—55 гперетравного протеїну.
Гірське сіно за поживністю прирівнюють долучного високої якості.
Лісове сіно поступається перед гірськимпоживними якостями і нерідко в ньому багато отруйних і шкідливих рослин —жовтцю, дурману, хвощів, наперстянки, конвалії та ін. Один кілограм лісовогосіна відповідає 0,4—0,45 кормової одиниці і містить 35— 45 г перетравногопротеїну.
Болотне сіно найменш поживне. Один кілограмйого відповідає 0,28—0,4 кормової одиниці і містить ЗО—40 г перетравногопротеїну.
Сіно доброї якості мають при скошуваннітрави не пізніш ніж під час бутонізації бобових і до початку колосіннязлакових. Застосовують природне і штучне сушіння трави на сіно. Природнесушіння — це висушування трав у прокосах, валках під сонячним промінням. Уперезволожених районах траву сушать на вішалах, жердинах, а також під навісами.Для штучного сушіння використовують спеціальні сушарки, за допомогою якихвологість трави знижують до 15 %. У сушарках потокових і конвейєрних подрібненатрава сушиться при відносно невисокій, у баштових і барабанних— при високійтемпературі. Продуктивність сушарок 3—5 т висушеної трави за годину.
Вітамінне сіно виготовляють з бобових ізлаково-бобових рослин. Траву висушують активним вентилюванням.
Солома містить до 32—37 % клітковини і малопротеїну— 0,9 %. Солома ярих культур порівняно з соломою озимих містить меншеклітковини і більше протеїну. Поживність 1 кг соломи ярих злаків відповідає0,24—0,41, а озимих—0,20—0,22 кормової одиниці. Солома озимих важкоперетравлюється, тому перед згодовуванням її обробляють з метою поліпшеннясмакових якостей, кращого поїдання та перетравності. Стебла кукурудзи дужепоживні: 1 кг відповідає 0,35 кормової одиниці. Тваринам стебла згодовуютьподрібненими. Солома бобових містить більше протеїну та мінеральних речовин: 1кг її відповідає 0,2—0,3 кормової одиниці. Оскільки вона повільно просихаєпісля скошування, швидко уражується грибами, збирати її треба своєчасно ішвидко та добре зберігати. Згодовують її тваринам подрібненою разом із злаковоюсоломою.
Полова утворюється під час обмолоту іочищення зерна. До її складу входять плівки колосків, дрібні частинки стебел тадомішки бур'янів.
Гілковий корм заготовляють у виглядізеленого молодого листя та пагонів берези, верби, клену, ліщини, вільхи, осики,липи і чагарникових — ожини, малини та ін. Листя і пагони висушують влітку ізберігають жмутками під навісами.
9. Корми тваринного походження
До кормів тваринного походження належатьнезбиране і знежирене молоко, сироватка, сколотини, м'ясне, м'ясокісткове такров'яне борошно, риб'ячий жир та риб'яче борошно, китовий жир, китове борошнота ін. Всі ці корми багаті на повноцінний білок, мінеральні речовини і добреперетравлюються в організмі тварин.
Незбиране молоко — найбільш поживний кормдля молодняка. Воно містить воду (83—90 %), жир (1—6%), білок (2—6 %), молочнийцукор (3,2—6%) та мінеральні речовини (0,4—0,9%). Склад молока в однієї і тієїж тварини неоднаковий протягом лактаційного періоду. У перші дні після отеленнямолочні залози корови виробляють молозиво, яке відрізняється від молокажовтуватим кольором, солонуватим смаком та своєрідним запахом. При підігріванніі кип'ятінні молозиво зсідається внаслідок вмісту в ньому великої кількостіальбумінів. Порівняно з молоком у молозиві більше сухих речовин, особливо мінеральних,та білка у формі глобулінів й альбумінів. У молозиві багато вітамінів А, В, РР,Е, С та ін. Важливою біологічною особливістю молозива е вміст у ньому захиснихречовин (антитіл), з якими новонародженому передається пасивний імунітет відматері.
Хімічний склад молозива поступовозмінюється, і на 3—4-й день після отелення він такий, як і склад нормальногомолока.
Незбиране молоко є природним важливимкормом для молодих тварин у перший період їхнього життя. Воно містить усінеобхідні для росту і розвитку поживні речовини. Кілограм молока відповідає0,35 кормової одиниці і містить 33 г білка.
При переробці молока на масло і сиризалишаються відходи:
знежирене молоко, сколотини, сироватка,хімічний склад яких наведено в табл.1.
Таблиця 1. Хімічний склад відходів переробкимолока, %Відходи Суха речовина Зола Білок Цукор Жир Молоко незбиране 12,7 0,7 3,4 4,8 3,7 » знежирене 9,1 0,75 3,5 4,7 0,15 Сколотини 9,0 0,7 3,4 4,5 0,4 Сироватка 6,6 0,7 0,8 4,8 0,3
Знежирене молоко мають після виділення жируз молока за допомогою сепаратора. У ньому залишається до 0,1 % жиру, майже весьбілок, мінеральні та інші речовини. Влітку телятам згодовують знежирене молокоу вигляді ацидофільного (заквашеного чистими молочнокислими культурами).Ацидофільне молоко застосовується з лікувальною та профілактичною метою протишлунково-кишкових захворювань.
На деяких молочних заводах із знежиреногомолока виготовляють сухе молоко. Воно жовтувато-білого кольору, має виглядпорошку, містить не більш ніж 5—7 % води, 33 % білка, 47 % молочного цукру, 8 %золи і до 1,5 % жиру. Кілограм сухого молока відповідає 1,69 кормової одиниці імістить 12 г білка, 12 г кальцію, 9,6 г фосфору.
М'ясне борошно виготовляють з відділеноговід кісток знежиреного м'яса коней, великої рогатої худоби тощо. Знежиренем'ясо висушують і розмелюють на борошно. Кілограм м'ясного борошна відповідає1,5 кормової одиниці і містить 65 % білка. Згодовують його тільки свиням іптиці.
М'ясокісткове борошно виготовляють іззабитих тварин, м'ясо яких непридатне для харчування. Кілограм м'ясокістковогоборошна відповідає 1,15 кормової одиниці і містить 40—65 % білка та 8—15 %жиру. Згодовують м'ясокісткове борошно свиням і птиці.
Кров'яне борошно виробляють з кровікоагулюванням її гарячою парою. Згусток крові пресують, сушать і розмелюють наборошно. У середньому воно містить близько 74 % перетравного білка. Кілограмкров'яного борошна відповідає 1,39 кормової одиниці.
Риб'яче борошно виготовляють з відходівпереробки риби (плавників, луски, голів, нутрощів тощо). Кілограм риб'ячогоборошна відповідає 1,24 кормової одиниці. Стандартне риб'яче борошно містить 10% води, 50—59 % протеїну, 2—6 % жиру, 26 % золи, 49 % перетравного білка. Уньому багато вітамінів, кальцію, фосфору та мікроелементів.
10. Способи підготовки кормів до згодування
Коренебульбоплоди тваринам згодовуютьцілими або подрібненими.
В бульбах картоплі міститься алкалоїдсоланін, який шкідливо діє на тварин. Особливо багато його в недозрілих ігнилих бульбах. Перед згодовуванням картоплю пропарюють (для свиней) ірозминають.
Щоб поліпшити смакові якості соломи іпідвищити перетравність, її подрібнюють, змочують підсоленою водою і змішують зконцентратами або подрібненими коренеплодами, яких додають 20—ЗО % від масисоломи. В результаті внесення вуглеводних кормів активізується діяльністьмікрофлори рубця, що сприяє перетравленню клітковини в жуйних.
Запарювання солом'яної січки теж підвищуєперетравність її, поліпшує смак і запах, знезаражує від цвілі. Запарюють січкув дерев'яних ящиках або в цементованих траншеях протягом 40 хв. парою підтиском 5—6 атм. Після 5—6 год. запарену січку теплою згодовують худобі.
Самонагрівання і бродіння солом'яної січкипроводять в облицьованих ямах (1,5×2 м). Січку, змочену 2%-м розчиномсолі, складають шарами в яму і для кращого бродіння додають борошнисті корми. Утакій січці температура підвищується, відбувається бродіння і нагромаджуютьсяорганічні кислоти, внаслідок чого смакові якості і згодовування їїполіпшуються.
Під дією хімічних речовин такожпідвищується поживність соломи, наприклад, луги руйнують рослинні клітини,завдяки чому забезпечується доступ травних соків до вмісту клітин.
Кальцинування соломи проводять вапняниммолоком (на 10 кг гашеного вапна додають 250—300 л води і 1,5 кг кухонноїсолі). Солом'яну січку на 5—10 хв. вміщують у вапняне молоко, а потім виймаютьі складають на дерев'яному помості на 24—36 год., щоб стекла вода.
Обробка розчином лугу. На 100 кг солом'яноїсічки беруть 4—6 кг їдкого натрію (каустичної соди) і розчиняють в 200 л води.Січку добре змочують розчином, ущільнюють і залишають на 5—6 год. Передзгодовуванням її промивають водою.
Зернові корми перед згодовуваннямподрібнюють, що підвищує коефіцієнт перетравності зерна. Свині краще засвоюютьзерно дрібного помелу, жуйні – середнього і крупного помелу та плющене зерно.
Вихід соломи становить у середньому 120—150% маси врожаю.
Кожну тонну соломи, оброблену вапном абоекструдийовану і гранульовану, за поживністю можна прирівняти до 2—3 тнепідготовленої соломи. Вітчизняною зоотехнічною наукою і практикою розробленобагато різних способів підготовки соломи до згодовування. Всі способи поділяютьна 3 групи: механічні та термічні (подрібнення, заварювання, запарювання,екструдиювання, гранулювання), біологічні (самозігрівання, силосування, дріжджування,грибкування) та хімічні (вапнування, кальцинування, обробка лугами, кислотамита іншими речовинами).
Тварини поїдають подрібненої соломи у 2рази більше, ніж неподрібненої. Для поліпшення смакових якостей січку соломизволожують теплою підсоленою водою, брагою, рідкими дріжджами,. кормовоюмелясою (на 100 кг січки розчиняють у 100 л води 1,5— 2 кг кухонної солі, акормову мелясу розбавляють водою з розрахунку 3—4 частини води на 1 частинумеляси). Кормова меляса поліпшує діяльність бактерій у передшлунках жуйних,підвищує перетравність, сприяє утворенню амінокислот і вітамінів групи В укишечнику. Зволожену січку здобрюють дертю, пшеничними висівками, комбікормом,макухою, шротами. Щоб поліпшити смакові якості, січку запарюють і заварюють (на100 кг січки витрачають. 100 л кип'яченої води). Вуглеводи соломи притемпературі 80— 90 °С карамелізуються, і вона набуває приємного аромату.Згодовують січку теплою (ЗО—35 °С).
При запарюванні січки соломи гинутьплісеневі гриби і мікроби. Запарюють січку за допомогою гарячої пари, утвореноїу водяних котлах пароутворювачів.
Останнім часом запроваджуються нові способиобробки соломи, Заслуговує на увагу термічна обробка соломи за допомогоюекструдерів. Солому обробляють парою при високому тиску (135— 180 кг на 2,5см2) і високій температурі (до 154 °С).
Хімічна обробка у 2 рази підвищуєпоживність і перетравність соломи, а також знешкоджує корми від плісняви.
Вапнування соломи — дешевший спосіб їїобробки. Поживність і перетравність соломи після вапнування підвищується у1,5—2 рази: 1 т вапнованої соломи відповідає майже 400 кормовим одиницям.
Вапнують солому так. Вапняним розчином (3кг негашеного або-9 кг гашеного вапна на 100 л води) зволожують січку. Потім їїскладають у бурт на 24 год, після чого згодовують разом із силосом.
Обробляючи лугами, солому зволожують їдкимнатром з розрахунку 40—50 кг його на 600—800 л води. Для цього під часподрібнення соломи в барабан соломосилосорізки підводять шланг від цистерни,наповненої їдким натром.
Для збагачення січки соломи на протеїнзастосовують синтетичну сечовину. Спочатку її зволожують 3—4 %-м розчином лугу(1,5—2 кг їдкого натру на 100 л води) або вапном (1,5—2 кг негашеного вапна на100 л води) та 1 — 1,5 кг сечовини. Загальна вологість обробленої соломи має становити55—65 %. Зволожену січку складають у траншею або яму і ущільнюють, щоб вонасамозігрівалася. Внаслідок термофільного анаеробного бродіння в соломіутворюються органічні кислоти і реакція її підвищується до рН==4,5—6. Такасолома добре консервується і зберігається протягом багатьох місяців, а в разіпотреби її можна згодовувати на 8—10-й день після обробки. При цьому вмістпротеїну в соломі збільшується, а клітковини — зменшується.
Карбамідом і бікарбонатом амонію можназбагачувати солому перед згодовуванням. Січку соломи обробляють також розчиномаміаку у воді. На кожен центнер січки соломи витрачають 12 л розчину, в якому25 % аміаку. Обробляють солому також аміачною водою в ямах, траншеях, буртах ібезпосередньо в скиртах, після чого накривають її поліетиленовою плівкою ізалишають на кілька годин. При взаємодії соломи і аміачної води утворюєтьсяоцтовокислий амоній, який, подібно до сечовини, компенсує нестачу протеїну всоломі. Підрахунками встановлено, що поживність соломи, обробленої аміачною водою,підвищується у 2 рази.
Термоамонізацію соломи проводять так: укормозапарниках К-1 місткістю 25 м3 через люк за допомогою пневмотранспортеразавантажують 0,9—1 т січки соломи. Потім насосом подають 1,5— 2 %-й розчинкухонної солі і довантажують решту соломи (норма 1,4—1,5 т). У наповнений ізакритий агрегат подають аміачну воду з розрахунку 50—60 л на 1 т соломи,700—800 л води і 12—16 кг кухонної солі. Після заповнення в агрегат подаютьгарячу пару протягом 2,5—3 год. Температуру кормової маси доводять до 90 °С.Оброблену січку вивантажують на транспортер і в теплому вигляді згодовуютьтваринам. Вміст протеїну в обробленій соломі збільшується у 4—5 разів.
Запаси грубих кормів у господарствівизначають обчисленням маси кормів, які зберігаються у скиртах або тюках. Якщопри скиртуванні солому чи сіно не зважували, то його масу визначаютьобчисленням об'єму. Потім масу 1 м3 корму множать на об'єм скирти в кубометрахі мають приблизну масу корму в скирті.
Для годування тварин ефективновикористовують гранульований корм і трав'яне борошно.
Гранульовані корми виготовляють з штучновисушених конюшини, люцерни, еспарцету, а також з лучних трав, соломи, жому здодаванням до них меляси, мінеральних солей та карбаміду. Спів-підношеннякормів і добавок регулюють за поживністю залежно під групи продуктивних тварин.Гранульований монокорм виготовляють з ячменю, кормових бобів, виковівсяноїсумішки. Так, ячмінь, скошений у восковій стиглості, спочатку переробляють насічку, штучно висушують, а потім гранулюють. Такі гранули з ячменю поживніші імістять більше каротину, ніж гранули з соломи і зерна ячменю.
Додаючи до гранульованого кормубіопрепарати — вітаміни, антибіотики, мікроелементи, гормональні стимулятори,транквілізатори та антиоксиданти—мають білково-вітамінні, білково-мінеральніконцентрати. Такі кормові гранульовані сумішки виготовляють для птиці,продуктивних тварин, молодняка свиней і великої рогатої худоби. Для відгодівлімолодняка великої рогатої худоби виготовляють гранули з соломи, жому, меляси такарбамідів.
Оскільки гранульовані корми тваринамзгодовують у менших кількостях, але частіше (до 15 разів на день), раціонскладають з грубих, соковитих і гранульованих кормів. Раціон лише згранульованих кормів знижує моторику травлення у рубці жуйних тварин.
Трав'яне борошно виготовляється успеціальних сушарках. Завдяки швидкому висушуванню втрат поживних речовин відрозпаду і вимивання дощем практично немає. Температура зеленої маси під чассушіння досягає 90—100 °С, тому процес висушування триває 2—3 хв. Маса 1 м3розмеленого трав'яного корму становить близько 300, а гранульованого—600—750кг. Трав'яне борошно за поживністю близьке до концентрованих кормів.
Виготовляють його з люцерни, конюшини, сої,бобів, люпину, виковівсяної сумішки, червоної моркви з листям, гички буряків,ячменю, кукурудзи, сорго (у молочно-восковій та восковій стиглості). Якщотрав'яне борошно гранулюють, до нього додають розчин сантохіну. Гранульованийкорм краще зберігається у герметичне закритих приміщеннях або в місткостях,наповнених вуглекислим газом чи азотом.
Для згодування використовують такожконцентровані корми. До концентрованих кормів належать зерно злакових і бобовихкультур та відходи борошномельного та олійного виробництва — висівки, макухи,шроти. Концентровані корми характеризуються високим вмістом сухої речовини(84—88 %) і низьким вмістом клітковини (2—9 %), води (12—16 %). Ці кормиподіляють на 3 групи: зерно злакових культур (багате на вуглеводи), зерно інасіння бобових (багате на протеїн), зерно сої, кукурудзи і насіння олійнихкультур (багате на жир). Із злакових культур вирощують здебільшого кукурудзу,ячмінь, овес, жито.
Оскільки ціле зерно перетравлюється погано,для годівлі тварин використовують подрібнені або розмелені концентровані корми.Поросятам і телятам для привчання до сухого корму згодовують ціле підсмаженеабо спочатку полущене, а потім підсмажене зерно ячменю, кукурудзи, пшениці,гороху. Для цього зерно спочатку зволожують, а потім підсмажують на листізаліза на легкому вогні, постійно перемішуючи і доводячи його досвітло-коричневого кольору. Після такої термічної обробки зерно крихке ісолодкувате на смак внаслідок декстринізації і карамелізації вуглеводів. У разінестачі в раціоні вітамінів зерно пророщують на гідропонному розчині.Пророщування протягом 2—3 днів збагачує зерно на вітаміни комплексу В, апротягом 7—8 днів — і на каротин. Пророщене зерно разом з ростками подрібнюютьі згодовують молодняку тварин і птиці.
Дріжджуванням розмелене зерно збагачують навітамін В та білок. Техніка дріжджування аналогічна приготуванню тіста надріжджах. Спочатку розводять дріжджі у теплій воді з розрахунку 1—1,5кгна1цкорму. Розведені дріжджі ставлять у тепле місце (20—ЗО °С) і помішують черезкожні 15—20 хв. Водночас підготовляють кормове борошно, запарюючи успеціальному чані або дерев'яній місткості гарячою водою (80—90 °С). При такійтемпературі протягом 3—4 год. вуглеводи карамелізуються і борошно у виглядірідкого тіста осолоджується. У таке тісто добавляють розведені дріжджі. Дріжджівважають збродженими, коли утворюється багато пухирців. Потім їх перемішують зрідким тістом, розмішують і залишають на 3—5 год. у теплому місці (20—25 °С),помішуючи через кожні ЗО хв. Після цього дріжджований корм змішують з іншимикормами і роздають тваринам. Зерновий корм доцільно згодовувати тваринам усумішках з іншими видами кормів (злакові корми змішують з бобовими).
Комбікорми (комбіновані корми) виготовляютьза спеціальними рецептами на заводах. Вони найповніше задовольняють потребитварин у поживних речовинах. До складу комбікормів входять концентровані ігрубі корми та різні відходи технічного виробництва, кухонна сіль, сумішмікроелементів, комплекс вітамінів, антибіотики та ін. Виготовляють їх увигляді брикетів, гранул і борошна відповідно до рецептів для різних видівтварин і птиці.
Висівки порівняно із зерном містять більшепротеїну, жиру, клітковини тощо.
Рештки олійного виробництва (макуху, шроти)мають у процесі добування олії з насіння олійних культур. Макуху виготовляютьпресуванням, а шроти — екстрагуванням жиру бензином, сірковуглецем та ін.Макуха містить 4—8, а шроти—0,1 % жиру.
Відходи цукрового виробництва (жом імелясу) також згодовують тваринам. Свіжий жом містить близько 90—95 % води, асуха речовина його складається переважно з вуглеводів. У жомі мало мінеральнихречовин, зокрема фосфору і вітамінів.
Меляса містить 20 % води, 50—60 % цукру, 10% зольних елементів. Сполук азоту у мелясі не більш ніж 10 %, складаються вонив основному з амідів і нітратів.
Література
1. В. П. Ступаков, П. М. Кондратенко, М. І. Самокиш.Основи сільського господарства. К.: Вища школа. – 1992. – 242 с.
2. Основи сільського господарства. Практикум. Підредакцією Польського Б. Н. – К.: Вища школа, 1983.
3. П.Д.Клименко. Основи землеробства і тваринництва.К.: — Вища школа, 1991.
4. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття. Заред. М. Г. Городнього, 2-е вид., перероб. і доповн. К.: Вища школа, — 1996.
5. Є. М. Сивак, З. Ф. Бриндзя, Ф. А. Ментух, О. М.Жукорський. Технологія галузей тваринництва. Навчальний посібник. Тернопіль. –2000., 252 с.
6. Основы животноводства – под ред. В. А. Раек. 2 – еизд. Перераб. и дополн. – М. “Колос”. 1981, 280 с