/>Зміст
Вступ
Розділ 1. Історіяселекційної роботи по виведенню нових сортів м’якої озимої пшениці.Народногосподарське значення озимої пшениці
Розділ2. Ботаніко-морфологічна характеристика і біологічні особливості культури
2.1Ботанічна характеристика
2.2Морфологічна характеристика
2.3Біологічні особливості
Розділ3. Вихідний матеріал для селекції та методи його створення
3.1Методи створення вихідного матеріалу (гібридизація, мутагенез, генна інженерія)
Розділ4. Задачі, напрями та методи селекції
Розділ5. Досягнення та проблеми селекції
Розділ6. Насінництво
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Сорт є біологічною основою технологійвиробництва продуктів рослинництва, тому постійне оновлення та вдосконаленнясортових ресурсів є необхідною умовою зростання врожаю сільськогосподарськихкультур та підвищення його якості. Селекціонерами науково-дослідних установвиведено багато високоврожайних сортів і гібридів сільськогосподарськихкультур. Завдяки всебічному вивченню таких сортів і гібридів на державнихсортовипробувальних дільницях товаровиробник має можливість максимальновикористати їх продуктивний потенціал, цілеспрямовано відбирати лише ті сорти,які у конкретних умовах дають найбільшу віддачу.
На сучасному етапі селекція необмежується застосуванням класичних методів відбору і гібридизації. Вселекційній роботі з багатьма культурами широко використовують мутагенез, ефектгетерозису на основі цитоплазматичної та ядерної чоловічої стерильності.Актуальним стають методи біотехнологій і генної інженерії.
У сучасних сортів досягнутий високий рівеньпотенціалу врожайності, тому селекціонери виводять сорти, які здатнівідповідати великими прибавками врожаю, здатних зберігати високий рівеньурожайності в різні погодні умови. Важливе значення має селекція на визначенутривалість вегетаційного періоду. Селекція на технологічність вирощування ізбирання передбачає створення стійких до осипання сортів.
Важливе місце в селекції саме пшеницізаймає виведення сортів стійких до хвороб та шкідників. Ведеться селекція настійкість до різних видів іржі, сажки, борошнистої роси, кореневих гнилей,септоріозу, бактеріальними і вірусними хворобами. Велике значення такожприділяється до стійкості до гессенської мухи, хлібним жукам і іншим шкідникам.
Завдання даної курсової роботи –дослідити напрями і завдання селекції пшениці м’якої озимої.
Розділ 1. Історіяселекційної роботи по виведенню нових сортів м’якої озимої пшениці. Народногосподарськезначення озимої пшениці
Пшениця м'яка озима – одна знайважливіших продовольчих культур світового землеробства. За площею посіву всвіті пшениця посідає перше місце, а за виробництвом зерна — друге. У XX ст.посівні площі пшениці зросли майже в два рази – із 109 до 215,9 млн. га,урожайність зросла з 9,4 до 24,5 ц та (в 2.6 рази) і виробництво зерна зросло в5,1 рази – з 102.9 млн. т до 528 млн. т.
За 2001 -2006 роки виробництво пшениці всвіті зросло до 590,3 млн. т. а в останні маркетингові роки становило:2005/2006 МР – 624,7 млн. т, 2006-2007 МР – 595.4 і в 2007/2008 МР – 602.1 млн.т.
Значення пшениці в продовольчій безпеціУкраїни важко переоцінити, оскільки вона є основною хлібною культурою країни.
Пшеничний хліб та інші хлібобулочнівироби з пшениці мають важливе харчове значення у житті людей. У промисловостізерно пшениці використовують для одержання крохмалю, спирту, клейковини тощо.Зерно пшениці широко використовується і для годівлі тварин, як основнийкомпонент комбікормів.
Важливе і агротехнічне значення пшениціяк доброго попередника для інших сільськогосподарських культур. Кількісне іякісне поліпшення виробництва зерна пшениці м'якої озимої в Україні маєзабезпечуватись передусім за рахунок добору найбільш високопродуктивних сортіві повнішої реалізації їх генетичного потенціалу.
Історія селекційної роботи по виведеннюнових сортів м'якої озимої пшениці в Україні бере початок з 1910 року наХарківській дослідній станції, де були виведені перші селекційні сорти — Червона остиста і Червона безоста.
В першій третині XX ст. найбільш успішнопрацювати селекціонери Харківської. Одеської. Миронівської і Верхняцької досліднихстанцій [10].
З 1915 р. наукова селекція пшеницірозпочалася на Миронівській дослідній станції. Одержання селекціонерами Л.1.Ковалевським. В.С Жолткевичем і І.М.Єремеєвим сорту Українка 0246, якийвирощувався у виробництві більше 40 років і який по праву вважається матір'юукраїнських пшениць, є найвищим досягненням в селекції озимої пшениці напочатку XX століття [10].
Починаючи з 1925 року Харківська іВерхняцька дослідні станції приступили до створення нових сортів пшениці м’якоїозимої методом гібридизації. На Харківській станції були створені сортиНовоюр'ївка. Мільтурум 120 і Феррутінеум 1239, а на Верхняцькій з участю сортуУкраїнка 0246 — Лютесценс 9, Лютесценс 17 і Еритроспермум 15[10].
На Одеській дослідній станції булистворені сорти Кооператорка, Земка, Новокримка, Одеська 12, а наБілоцерківській селекційній станції Лісостепка 74 і Лісостепка 75 [10].
Сорти пшениці м'якої озимої одержані зучастю сорту Українка 0246 були основними в посівах культури в Україні в першіпіслявоєнні роки.
В 1959 р. у виробничі посіви пшеницім'якої озимої прийшов сорт Краснодарської селекції академіка П.П. Лук'яненкаБезоста І., а па початку 60 рр. минулого століття сорт миронівської селекціїакадеміка В.М. Ремесла — Миронівська 808. Створення цих сортів також слідвважати одним із найбільш видатних досягнень в селекції озимої пшениці. Вжечерез десяток років ці сорти висівалися на площі по 7 — 10 млн. га [10].
Всі селекційні установи України почалишироко використовувати в селекційному процесі при виведенні нових сортівБезосту 1 і Миронівську 808. З їх участю були створені сорти Веселоподолянська485, Одеська 51, Харківська 63, Миронівська ювілейна. Іллічівка та ін. [4].
З 80 рр. XX ст. розпочалося впровадженняу виробництво напівкарликових сортів пшениці озимої. Виробництву булирекомендовані напівкарликові сорти м'якої озимої пшениці Одеськанапівкарликова, Південна зоря, Обрій селекції Селекційно-генетичного інституту;Напівкарлик 3 — Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва; Донська напівкарликоваі Напівкарлик 49 – російської селекції.
У другій половині минулого століттянайбільш продуктивно вели селекцію пшениці м'якої озимої в УкраїніСелекційно-генетичний інститут (сорти Одеська 5 1, Одеська 66, Чайка, Альбатросодеський, Одеська 267, Українка одеська, Фантазія одеська тощо). Миронівськийінститут пшениці ім. В.М. Ремесла (Іллічівка, Миронівська25, Миронівська 6І,Мнронівська 40, Миронівська остиста, Мнронівська 30, Мнронівська 33 тощо).Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва (Харківська 63, Харківська 81, Харківська90) Інститут землеробства (Поліська 70, Щедра Полісся, Поліська 87) Інститутземлеробства південного регіону (Херсонська 86, Мрія Херсона, Херсонськаостиста) Донецький інститут АПВ (Донецька 5, Донецька 46, Донецька 48),Білоцерківська (Білоцерківська 18, Білоцерківська 47, Білоцерківськанапівкарликова) та Іванівська (Охтирчанка, Іванівська 12, Іванівська 60)дослідно-селекційні станції Інституту цукрових буряків (6,7). В даний часселекцію пшениці м'якої озимої в Україні ведуть біля 20 селекційних установ. Востанні роки найбільш продуктивно в селекції пшениці м'якої озимої продовжуютьпрацювати Селекційно-генетичний інститут, Миронівський інститут пшениці ім.В.М. Ремесла та Інститут фізіології рослин і генетики НА НУ. Два останніінститути працюють над створенням нових сортів пшениці м'якої озимої яксамостійно, так і в творчій співпраці.
З рекомендованих виробництву України у2009 р. 175 сортів пшениці м'якої озимої 76 сортів (43%) селекції трьохвищеназваних селекційних установ[11].
Селекційно-генетичним інститутомпередано виробництву більше 30 сортів м'якої пшениці озимої серед яких найбільшурожайними є: Антонівка, Вдала, Господиня, Дальницька, Єдність, Запорука,Куяльник, Знахідка одеська, Заможність, Литанівка, Подяка, Отаман, Турунчук,Благодарка одеська, Годувальниця одеська, Місія одеська, Служниця одеська [11].
Під керівництвом академіка В.В. Моргунаселекціонери Інституту фізіології рослин пшениці і генетики НАНУ таМиронівського інституту ім. В.М. Ремесла за останнє десятиріччя, завдякирозробленим оригінальним методам селекції, створили більше 20 сортів пшеницім'якої озимої, які занесені до Державного реєстру сортів рослин придатних дляпоширення у всіх зонах України.
Серед них – високо інтенсивні сорти:Смуглянка, Золотоколоса, Володарка, Фаворитка; сорти з високою якістю зерна –Ятрань 60, Київська 8, Переяславка, Ласуня; сорти універсального використання –Подолянка, Богдана, Снігурка, Добірна; сорти спеціального використання — Пивната Зимоярка, які створено вперше в Україні. Принципово новий, озимо-ярий сортЗимоярка – дворучка, який вирізняється винятковою пластичністю і саме тому йогоможна висівати як восени, так і навесні.
Створені сорти вперше за всю історіюУкраїни сформували в держсортовипробуванні рекордні врожаї зерна: Смуглянка –115,2 ц/га, Золотоколоса — 117,3 і Фаворитка — 124.1 ц/га [10].
В 2009 р. у виробництві рекордний врожайпшениці озимої вирощено в СФГ „Ладіс” Монастирищенського району Черкаськоїобласті – з площі 805 га по 101 ц з гектара, в т.ч. сорту Фаворитка – по 131,2ц/га на площі 136 га.
По кілька сортів пшениці м'якої озимоїрекомендовано виробництву \ країни селекції Інституту рослинництва ім. В.Я.ІОр'єва – Астет, Василина, Досконала, Харківська 96, Харус і Харківська 105:ННЦ «Інститут землеробства» — Артеміда, Бенефіс, Копилівчанка, Столична;Донецького інституту АПВ — Білосніжна, Богиня, Донецька46, Донецька48,Краплина, Олексііївна, Попелюшка: Білоцерківської дослідно-селекційної станціїІнституту цукрових буряків — Білоцерківська напівкарликова, Елегія, Либідь,Лісова пісня, Олеся, Перлина лісостепу, Царівна. Ясочка; Інституту землеробствапівденного регіону Находка 4, Херсонська остиста, Херсонська безоста іХерсонська 99 [7].
Сорти пшениці м'якої озимої українськоїселекції складають 74% від загальної кількості рекомендованих виробництвуУкраїни у 2009 році.
З сортів пшениці м'якої озимоїіноземного походження виробництву України найбільше рекомендовано сортівКраснодарської селекції 10 (Батько, Віта, Єсаул, Краснодарська 99, Нота,Оградська. Фішт, Красота, Побєда 50, ПАЛПИЧ).
Значно зріс за останні рокирекомендований виробництву асортимент сортів пшениці м'якої озимої. Так, якщо в2005 році виробництву України було рекомендовано 106 сортів, то з 2007 року134, а з 2009 р., як підкреслювалося вище, — 175 сортів. За 2007-2009 рр.виробництву рекомендовано 73 нових сорти української і зарубіжної .
У 2008р. вперше було рекомендовано сортпшениці шарозерної Шарада, Краснодарської селекції [8].
Досягнутий рівень врожаю не є порогомреалізації показників потенціальної продуктивності пшеничної рослини. Про цеговорять дані врожаю, отримані на мікроділянках фітотронів, де продуктивністьпшениці сягала 1.8 2.2 кг/м2, що в перерахунку на 1 га становить180-220 ц/га. Не зважаючи на всю умовність такого перерахунку, ці даніпоказують про надзвичайно високі можливості реалізації продуктивності пшениціпри оптимізації умов росту та розвитку [10].
Розділ 2.Ботаніко-морфологічна характеристика і біологічні особливості озимої пшениці
2.1 Ботанічнахарактеристика
Серед хлібних злаківпшениця виділяється найбільшим поліморфізмом. Всі існуючі види пшениці (їх 27)розділяються на чотири групи за кількістю хромосом, утворюючи таким чиномполіплоїдний ряд. Це диплоїдні (к = 7) і тетраплоїдні (п=14) види, до яких належитьтверда пшениця, гексаплоїдні (п = 21) і октоплоїдні (п = 28). Пшениця м'яка –Тгiticum vulgаге належить до гексаплоїдних видів, вона має найбільше виробничезначення і за посівними площами займає перше місце в світі. Ареал цього видуохоплює всі континенти земної кулі. її вирощують на землях, які розташованінижче рівня світового океану, а також на висотах до 4000 м над рівнем моря (вгорах Перу). Це свідчить про велику пластичність пшениці м'якої. Виднадзвичайно поліморфний як за способом життя (озимі, ярі, напівсильні яріформи, дворучки), так і за морфобіологічними властивостями. Виключнарізноманітність генотипів м'якої пшениці дає великі можливості для селекції.Завдяки цьому створюють сорти для різних екологічних регіонів і з різнимигосподарськими властивостями.
2.2 Морфологічнахарактеристика
Коренева система. Пшеницяне утворює головного стрижневого кореня. Вже із самого початку проростаннянасіння має декілька майже однаково розвинутих зародкових коренів. У процесідальшого росту і розвитку з нижніх стеблових вузлів починають формуватисяпридаткові, або вузлові корені, які утворюють мичкувату кореневу систему.
Насіння проростаєдекількома корінцями: спочатку з'являється один корінець, через 3-4 дні вищепершого – другий і третій, потім – четвертий і п'ятий, які розміщуються вплощині паралельно до щитка зернівки.
Багаточисельнідослідження (Носатовський А. І., 1965) показали, що озима пшениця залежно відсортових властивостей може утворювати від двох до восьми корінців. Кількість їхзалежить також від величини насіння, родючості й вологості ґрунту, строківсівби та інших факторів.
Одночасно з появоюбокових пагонів, після утворення вузла кущіння починають розвиватися вузловістеблові (повторні) корені. Це відбувається через 14-26 днів після появисходів. В Україні при сівбі в оптимальні строки і при достатній вологості ґрунтукущіння озимої пшениці починається на 14-16-й день після появи сходів. Якщоумови розвитку менш сприятливі, тоді цей процес затягується. Кожний новий пагінутворює два корінці й таким чином забезпечується власною кореневою системою.
На ріст і розвитоккореневої системи впливає ряд факторів, зокрема, температура, вологість ґрунту,вміст поживних речовин у ньому та ін.
Стебло –соломина циліндричної форми. Вона може бути порожньою (пшениця м'яка) абозаповненою пухкою паренхімною тканиною під колосом (пшениця тверда). Товщинасоломини, її анатомічна будова (товщина стінок і склад хімічного кільця,кількість провідних пучків) визначають стійкість рослин проти вилягання. Стеблопо довжині розділене на 5-6 частин вузлами у вигляді кільцеподібних потовщень.Довжина першого нижнього міжвузля, яке розміщене над вузлом кущіння залежно відсорту і умов вирощування може коливатися від 2 до 15 см. Довжина другого інаступних міжвузлів перевищує довжину першого. Найбільш довге останнєколосоносне міжвузля – 25-50 см, а у деяких сортів і більше.
Довжина стебла залежитьвід генетичних особливостей сортів і умов вирощування. Підвищені норми добрив івологість ґрунту, загущеність посівів сприяють подовженню стебла.
Листкивиконуютьважливу фізіологічну функцію. У них відбувається процес фотосинтезу, тобтозасвоєння із зовнішнього середовища вуглекислоти за рахунок енергії сонячногосвітла і перетворення її у хімічну енергію органічних речовин.
Листки пшениціз'являються із верхнього шару меристеми конуса наростання. Вони розділяються наприкореневі й стеблові. Всі стеблові листки закладаються на другому етапіорганогенезу до початку диференціації колоса, тобто до переходу конусанаростання пагона до третього етапу органогенезу. Ріст листків, процесидиференціації їх тканин, які супроводжуються розвитком листкових пластинок,відбуваються у період від появи сходів і до дев'ятого етапу органогенезу, колирослини цвітуть і запліднюються.
На головному пагоні убільшості сортів озимої пшениці закладається 8-10 листків, на бокових – на 1-3менше.
Результати багатьохнаукових досліджень свідчать, що розміри листкових пластинок, період їхфотосинтетичної діяльності істотно впливають на формування сухої маси рослини іврожай зерна. Продуктивність роботи одиниці листкової поверхні на III, IV,VIII, і особливо на І етапах органогенезу, значно вища у високопродуктивнихсортів. Високоврожайні сорти пшениці відзначаються більш високим вмістомхлорофілу на одиницю площі листкової поверхні, а максимальна кількість цієїсполуки знаходиться в листах верхніх ярусів.
Колос. Суцвіттяу пшениці – колос, який складається із багатоступінчастого стержня і колосків.На кожному виступі колосового стержня розміщується по одному колоску. Колосокскладається із двох симетрично розташованих широких колоскових лусочок, якімають зовнішню (нижню) і внутрішню (верхню) жилку; збоку розташований кіль,колосковий (кільовий) зубець і плече. Поміж колосковими лусочками в суворійпослідовності розташовані квітки, вони двостатеві, однодомні. За способомзапилення пшениця належить до самозапильних рослин. В умовах жаркої і сухоїпогоди, особливо на півдні України, може відбуватися і перехресне запилення.Кожна квітка у пшениці з двох боків прикривається двома квітковими лусочками —зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня лусочка в остистих сортів має остюк, убезостих – остюковий відросток; внутрішня лусочка має два кіля. Поміжзовнішньою і внутрішньою квітковими лусочками знаходяться найважливіші частиниквітки – пестик і три тичинки. В кожному колоску є по 2-5 і більше квіток, зяких верхні 1-2 квітки в більшості не зав'язують зерен. У добрих умовахрозвитку (велика площа живлення, оптимальна забезпеченість ґрунту азотом тощо)у кожному колоску може закладатися до 11 квіток і до 8-9 зерен.
За формою колоссяпшеницю м'яку розділяють на три типи: веретеноподібні, призматичні йбулавоподібні. Довжина колоса, інші морфо структурні елементи продуктивності(кількість колосків і зерен у колосі) істотно змінюються залежно від умоввирощування.
Колір колосковихлусочок буває білим або червоним, а остюків – червоним, білим чи чорним.
Зернівка.Плід пшениці – зернівка, яку в агрономічній практиці називають зерном. Узернівці розрізняють власне сім'я (зернину), яке складається із зародка, ендоспермуі насінної оболонки. Зародок складається із щитка, який з'єднує його зендоспермом, бруньки і зачаткових кореневих пагорків. Зародкова бруньканасінини має конус наростання, первинного зачаткового стебла і зародкових листків,які закривають у вигляді ковпачка конус наростання. Решта зернівки наповненаборошнистим ендоспермом, в якому містяться запасні поживні речовини. Уендоспермі виділяється зовнішній шар – алейроновий, який складається із одногоряду клітин і в якому майже немає крохмалю і, власне ендосперм, клітини якогомістять крохмальні зернини. Проміжки між крохмальними зернинами заповнюютьсябілковими речовинами.
Розміри зернівок сильнозмінюються залежно від сорту і умов вирощування. Довжина їх коливається від 4до 9 мм, ширина – від 0,8 до 2,2 і товщина – від 1,5 до 3,5 мм. Розрізняютьсявони також і за масою: від 20 до 90 мг.
2.3 Біологічніособливості
Удосконаленнятехнології вирощування озимої пшениці підвищило значення сорту з йогокомплексом корисних у господарчому відношенні біологічних ознак. Селекція нависокий потенціал продуктивності повинна враховувати можливості цьогопотенціалу в конкретних агроекономічних умовах. Введення в нові сорти генівкарликовості не тільки змінило архітектоніку рослин, підвищило їх стійкістьпроти вилягання та господарський коефіцієнт, але й суттєво вплинуло на ряджиттєвизначальних фізіологічних функцій рослинного організму: збільшило завантаженістьна фотосинтетичний апарат, знизило фізіологічно активну масу коріння, зменшилопристосованість до несприятливих умов середовища, стійкість проти хвороб,білковість зерна тощо. Всі ці фактори призвели до зниження гомеостатичностіпродукційного процесу у нових сортів озимої пшениці, незважаючи на йогозбільшений потенціал.
Підвищення пластичностінових сортів, їх стійкості проти несприятливих умов середовища і хвороб,чутливості до удосконалення агрофону, а в кінцевому підсумку і стабілізаціяврожаїв постає як найактуальніша проблема селекції і рослинництва. Вирішенняцієї проблеми неможливе без з'ясування біологічних особливостей,закономірностей росту та розвитку і, у кінцевому підсумку, фізіологічнихмеханізмів реалізації потенціалу продуктивності сортів озимої пшениці зонтогенічної точки зору. Онтогенез озимої пшениці з точки зору продукційногопроцесу можна поділити на два взаємопов'язаних етапи: у перший з них формуєтьсясам потенціал урожайності, а в другий – здійснюється його реалізація.Відповідно до цього, на ранніх етапах органогенезу метаболізм рослини озимоїпшениці мусить забезпечити з одного боку формування «стартових» параметрівелементів продуктивності та їх дальший повноцінний розвиток, а з іншого боку —успішну зимівлю рослини. На пізніших етапах органогенезу первісне значення уметаболізмі належить донорно-акцепторним механізмам. Ключовими в успішномупроходженні ранніх етапів органогенезу будуть яровизаційні зміни, що визначаютьне тільки перехід озимих до генеративного розвитку, але й до формування частообмежуючих урожай властивостей, як морозо- та зимостійкість. З цим же етапоморганогенезу пов'язане і формування «стартових» параметрів елементівпродуктивності озимої пшениці, понад усе – розвиток фотосинтетичного апарату тазакладання структурних новоутворень конуса наростання, а також їх майбутнійуспішний розвиток.
Дослідження яровизаціїз точки зору її метаболізму, проведене В.І. Бабенко та С.В. Бірюковим ізспівробітниками у 1967-1974 рр., показало, що різні генотипи озимої пшеницімають широкий діапазон можливостей пристосування для здійснення яровизації урізних температурно-світлових умовах вегетації. Зокрема, сорти типу Одеська 16,Алабаська, Миронівська 808 та інші, що мають, до речі, підвищенуморозостійкість, здатні яровизуватися не тільки на холоді, але й при задовільнопідвищених температурах ( + 16… + 18 °С) на короткому (8-9 год.) дні. СортБезоста 1, а також усі сорти, що створені за участю Безостої 1, яровизуютьсятільки при знижених температурах. Ці особливості пов'язані з різноюфотоперіодичною чутливістю сортів, їх здатністю зберігати ростові функції вумовах короткого дня, який не тільки сприяє нагромадженню метаболітів, але йвизначає різні шляхи їх використання, докорінно змінюючи характер протіканняяровизації. Про це свідчать спостереження В.І. Разумова (1966), Д.А. Долгушината ін. (1968), які показали, що серед декількох сортів озимої пшениці, щояровизувались при короткому дні, найбільший приріст листкових пластин таінтенсивність дихання їх тканин були у Безостої 1. Пізніше Д.А. Долгушин (1980,1983) встановив, що нездатність яровизуватися при короткому дні в тепліз'явилася в озимих сортів від ярих пшениць південного ареалу походження і разомз цією здатністю південні рослини передали озимим сортам більш інтенсивніпродукційні процеси. Вивчення вуглеводно-азотного та нуклеїнового метаболізмупри яровизації озимих (Бірюков С. В., 1968; Бірюков С. В., Комарова В. П.,1972) показало неоднорідність процесу яровизації. Для першої його половини(15-30 днів) характерне посилення синтезу олігосахаридів, вільних амінокислот(глютаміну, глютамінової кислоти, проліну) та нагромадження РНК. Для заключноїфази яровизації, яка протікає на базі підвищеної кількості метаболітів,характерна конформаційна перебудова білкового комплексу, що зумовлює підвищенняреакційної здатності та зростання біологічної активності білків, зсунення пікуактивності від кислої до лужної РНК-ази, збільшення питомої маси ДНК.
З'ясування природипроцесів яровизації дало можливість розробити прийоми інтенсифікації цихпроцесів і тим самим прискорити їх протікання при специфічних умовахвирощування озимих в умовах фітотрону. Крім того, виявлена спільність більшостірис метаболізму рослин, що яровизуються та загартовуються. Хоч селекціонерівздавна приваблювали озимо-ярі гібриди для створення більш продуктивних сортів,але при зменшеній здатності до загартовування у зв'язку з проходженнямяровизації та, як наслідок, прагнення збільшити період яровизації у новихгенотипів, ставили під сумнів використання озимо-ярих гібридів і поєднаннявисокої продуктивності з морозо- та зимостійкістю нових сортів. ДослідженнямиС. В. Бірюкова та В.І. Бабенка (1971, 1973, 1974) показано, що явище яровизаціїне призводить рослину до втрати здатності формувати глибокий гарт. Ця втратапов'язана з відновленням інтенсивних ростових процесів та початком активноїдиференціації точок росту, зумовлених, поряд з підвищенням температури ізбільшенням тривалості дня. Цими ж дослідженнями показано, що рівеньнагромадження метаболітів вуглеводно-азотистого та нуклеїнового обміну упротоплазмі клітин ще не забезпечує високої морозостійкості озимої пшениці.Дуже важлива спрямованість використання цих метаболітів, у зв’язку з чимособливе значення надається врахуванню онтогенетичного стану організму та діїрегуляторних факторів. Значний інтерес для оцінки генотипів має показникстабільності ростових функцій (абсолютна – РАС та відносна РОС швидкості росту)первинного листка у контрастних (тепло — холод) умовах вирощування. Ціпоказники росту рекомендовані до вивчення Міжнародною комплексною програмою побіопродуктивності та фотосинтезу, яка виконується під егідою Програми ООН понавколишньому середовищу (ЮНЕП – 1985), як показники, що мають високий ступіньспадкування і достатньо точно характеризують властивості генотипу. Намирекомендовано використовувати короткочасну дію холоду (2 дні, температура+2...+ 4 °С), що не виключає стан спокою цього організму, але чіткореєструється за зміною ростових функцій первинного листка. Стабільністьростових функцій виражали у процентному відношенні РАС чи РОС листка на холодіта в теплі. Аналіз 25 сортів озимої і 3 сортів ярої пшениці показав значнугенетичну варіабельність та зв'язок з морозостійкістю (г = 64,3 та 11,81, г =0,97 та 0,98) показника стабільності РАС та РОС у мінливих температурних умовахвирощування.
Отже, як показник оцінки генотипу слідрекомендувати комплекс морфо-фізичних характеристик росту, їх відноснумінливість під впливом тих та інших факторів середовища у контрольованихумовах. Це дозволятиме не тільки одержувати ще один об'єктивний показникоцінки, але й поєднувати продуктивність (інтенсивний ріст) із стійкістю(входження у стан спокою) на оптимальному рівні.
Дослідження газообміну8-10-денних паростків 10 сортів озимої пшениці в оптимальних умовах освітленнята температури хоч і виявили міжсортову різницю за інтенсивністю фотосинтезу тадихання, але будь-якого зв'язку цих показників з ознаками продуктивності чистійкості знайти не вдалося. Проте показники адаптабельності фотосинтетичногоапарату до мінливих умов освітлення та зниження температури, особливо упорівнянні схожих за архітектонікою сортів, можуть бути використані в розробцікритеріїв такого важливого показника, як гомеостатичність сорту.
У формуванні сортовихпараметрів продукційного процесу важливу роль відіграє здатність генотипузасвоювати з тією чи іншою ефективністю елементи мінерального живлення,особливо азот. Ключовими ферментами у реалізації цієї властивості єнітратредуктаза та нітратвідновна активність пероксидази.
Встановлено (Бірюков С.В., Крестінков І. С, 1984), що високопродуктивні генотипи характеризуютьсяпереважно активністю НАД-Н2 — та НАДФ-Н2 — залежноїнітратредуктази. Вона стимулюється підвищеною кількістю нітратів і підвищеними(+ 22… + 25 °С) температурами, а також червоним світлом. Екстенсивні генотипихарактеризуються підвищеною пероксидазною нітратвідновною активністю, якастимулюється зниженими (+ 2 °С) температурами та синім світлом; вона більшефективно функціонує при більш низьких (5хКнопп) концентраціях нітратів усередовищі живлення. Між обома системами присутні конкурентно-компенсаційнівзаємовідносини, що у кінцевому підсумку, забезпечує ефективність відновленнянітратів у різноманітних агроекологічних умовах вирощування та підвищеннягомеостатичності генотипів. Ці дослідження дали можливість виділити, якмеханізм, два шляхи відновлення нітратів у рослин озимої пшениці, пояснитисуперечність літературних даних про зворотний зв'язок між нітратредуктазноюактивністю та продуктивністю на ранніх етапах органогенезу і прямого зв'язку вперіод формування репродуктивних органів, коли умови вегетації максимальносприяють проявленню активності НРА та маскується чи пригнічуєтьсянітратвідновна активність пероксидази. Очевидне селекційне значення вияву такихзакономірностей, а в програмах по селекції ячменю на стійкість проти кислотностіґрунту доведено ефективність добору за цими показниками.
До цього часу мирозглядали сортові особливості створення метаболічної і вегетативної базипотенціалу продуктивності озимої пшениці. Не менш важливі процеси реалізаціїцього потенціалу через урожай, здатність генотипу активно акумулювати сухуречовину в господарчо-корисній частині врожаю.
Необхідно булоз'ясувати характер наливання зернини сортів, що різняться за продуктивністю упольових умовах. Для порівняння приріст маси зерна по періодах виражали упроцентах від найбільшого її значення, досягнутого тим чи іншим сортом; цимвиключали вплив різної величини зерен. Досліджували 16 генотипів протягом 5років.
Ці генотипи можнадостатньо чітко розділити за типом наливання зерна на три групи:
1. 5сортів, 60% високопродуктивних — з максимальною мобілізацією сухої речовини дозернини у першій половині періоду наливання (до 17-22 днів після цвітіння).
2. 6сортів, 33,3 % високопродуктивних – з максимальною інтенсивністю наливання удругій його половині (25-32 дні та пізніше).
3. 5сортів, 100% високопродуктивних – з інтенсивним, рівномірно зростаючимприростом сухої речовини протягом періоду наливання. Сорт Безоста 1 та йогопохідні характеризуються присутністю приросту навіть у фазі молочно-восковоїстиглості.
Очевидно, що генотипидругої групи мають більшу імовірність потрапити під дію літньої посухи. В тойже час генотипи першої групи можуть опинитися у більш вигідних умовах прилітній посусі, але часто не встигають нагромадити достатньої маси зернини.Більш оптимальним є тип наливання достатньої тривалості з рівномірнимрозподілом приросту.
При врахуванні окремихданих по специфічності наливання визначали зміни кількості вуглеводів у процесіналивання.
Слід відзначити, що вперіод інтенсивного наливання (17- 22-й день) вміст запасних речовин ендоспермуу високопродуктивних генотипів майже наполовину складався з метаболічно-активнихвільних вуглеводів, а значення індексу цукру/крохмаль був у 1,5-2,5 рази вищим,ніж у низькопродуктивних генотипів. Підвищене значення цього індексу у данийперіод наливання можна застосовувати як діагностичну ознаку високопродуктивнихі посухостійких генотипів в озимої пшениці у модельних та польовихекспериментах.
Переважна кількістьметаболічно-активних вуглеводів в акцепторному органі (зернині) має відповідативисокій синтетичній та експортуючій функції асиміляційних (донорних) органів. Усвою чергу, інтенсивність синтетичних та експортуючих функцій асиміляційнихорганів регулюється через попит на асиміляти з боку акцептора, що і булопродемонстровано нами у модельних експериментах.
Встановлено, що рівеньутилізації екзогенної сахарози у сортів інтенсивного типу був значно вищим зарівень екстенсивних сортів. Ця тенденція особливо чітко проявлялася при високих(7,5 %) концентраціях сахарози у субстраті. В той же час продуктивні генотипибільш ефективно витрачають метаболіти на синтез одиниці сухої речовини. Вонивідрізнялися переважно мобілізацією сахарози та сухих речовин в зернову частинуколосу. Ці закономірності були підтверджені нами і в експериментах зрадіоактивною міткою (Биль К.Я., Фоміна І.О. та ін., 1987; 1989).
Реалізація виявленихзакономірностей у процесі селекції пов'язана із зміною морфо типу рослини.Селекціонери часто недооцінюють кореляції між урожаєм та комплексом складовихпродукційного процесу. В той же час така недооцінка призводить до порушеннязбалансованості між синтезом асимілятів та відкладанням їх у запас. Думку, якасклалася про те, що в загальному пулі синтетичних процесів, які зумовлюють продуктивністьозимої пшениці, жоден з компонентів не грає вирішальної ролі, було б вірнішеінтерпретувати так: ефективність пулу визначається сумарною дією усіхкомпонентів. Використання цього положення у селекції на гомеостатичнупродуктивність розуміє не тільки проголошення загальновідомого принципу пропоєднання корисних ознак в одному генотипі на максимальному рівні, але йз'ясування значення компенсаційних можливостей ознак у конкретних умовахформування врожаю. Для вирішення цього завдання ми проаналізували 59 генотипів,у т.ч. 42 гібридні комбінації від схрещування 14 різних сортів з трьоматестерами, що різняться за продуктивністю та гомеостатичністю.
Раптова кореляціядосліджуваних генотипів була найвищою та достовірною за продуктивністю колосу(0,621 та 0,537 у гібридів). Це свідчить про високу генетичну специфічністьознаки. З усіх параметрів флатового листка, що зумовлюють синтезуючу здатність,добре співпадання рангів показали маса сирого листка та середній показникнітратредуктазної активності (0,605 та 0,596).
Такі поширені в оцінкахфізіологічні параметри флатового листка, як площа та кількість хлорофілу, непоказали достатньо високу геноспецифічність і дали низький показник збіганнярангів (0,210 та 0,130). Підсумувавши ранги чотирьох параметрів листка (площа,сира маса, кількість хлорофілу та середня НРА), ми одержали середніхарактеристики асиміляційного потенціалу сортів. Найкращу характеристику (сумамісць — 34) мав напівкарликовий сорт Обрій, за ним – Одеська 66 та Одеська 76(37 та 38), а потім – сорти Промінь, Одеська напівкарликова та Южна зоря. Усівисоко інтенсивні сорти з високою атрагуючою здатністю колоса.
Про взаємозв'язокпараметрів флатового листка та компонентів урожаю можна міркувати за данимикореляційного і путьового аналізів.
Жодна з асиміляційнихознак листка значно не корелювала з врожайністю зерна. Однак усі ці ознаки(крім кількості каротиноїдів і продуктивних стебел) та в першу чергу середнійпоказник НРА значно корелювали з продуктивністю колоса. Путьовий аналіз підтвердив,що асиміляційні ознаки флатового листка виявляють непрямий позитивний впливчерез продуктивність колоса, хоч мають місце і незначні прямі вклади (кількістьхлорофілу, площа листка, його маса).
Виявлені закономірностісвідчать про можливість удосконалення асиміляційного апарата озимої пшениці зарахунок оптимального поєднання збільшеної площі і маси флагового листка,кількості хлорофілу в ньому та високої активності нітратредуктази. При цьомудуже важливо, щоб підвищена здатність синтезувати асиміляти відповідалаатрагуючим здатностям колоса та запасним функціям зернини. Ця відповідність єоднією з важливих характеристик гомеостазу продукційного процесу. Угомеостатичних генотипів ця узгодженість проявляється у різних умовахсередовища, а у слабо гомеостатичних – тільки у сприятливих. Дійсно,регресійний аналіз гібридів Рі за ознаками «маса підсушеного листка –продуктивність колосу» показує, що слабо гомеостатичний тестер Одеська 76 тависоко гомеостатичний Степняк по-різному модифікують залежність маси листка (вміліграмах) від продуктивності колосу (в грамах), яка виражається рівняннями у= 65,7 + 62,8х та у = 4,7-73,5х, тоді як у наборах материнських сортів середнєрівняння регресії має вигляд у = 17,3 + 62,8х. Ця залежність має прямийхарактер при продуктивності колосу до 1,5 г зерна. Вплив плазми Одеської 76проявляється у зменшенні витрат маси листка на одиницю продуктивності колосу(39 мг/г зерна) порівняно з батьківськими сортами (63 мг/г). Таке збільшенняпитомої інтенсивності синтетичних процесів не можна віднести тільки за рахунокфізіологічного гетерозису, так як ті ж самі сорти при схрещуванні згомеостатичним Степняком дають у гібридах майже двократне підвищення витратмаси листка (74 мг) на одиницю продуктивності. Інакше кажучи, у продуктивних,але мало гомеостатичних генотипів урожай зерна знаходиться в більш близькійфункціональній залежності від фотосинтетичної активності флатового листка і длясвого збільшення потребують все більшого підвищення комфортності умоввирощування. У гомеостатичних генотипів урожай зерна функціонально пов'язаний зкомпенсаційними ефектами більшої кількості компонентів продуктивності та внесприятливих умовах вони продукують більше зерна за рахунок підвищеннявідносних витрат біомаси. Зокрема, вдале поєднання ряду ознак у гібрида Степнякз сортами Промінь та Обрій вказує на можливість поєднання властивостейінтенсивного продукційного процесу з широкими гомеостатичними можливостямидонора Степняк у процесі циклічної цілеспрямованої селекції.
Зимо- іморозостійкість.Однією з важливихадаптаційних властивостей пшеничної рослини, що забезпечують стабільнеодержання високих урожаїв зерна, є стійкість проти несприятливих умов зимівлі.В Україні часто озимі зазнають впливу абіотичних факторів, таких як низькімінусові температури, притерта льодова кірка, відлиги, випрівання, вимокання,зимові посухи і випирання. 3 перерахованих факторів найбільш негативновпливають низькотемпературні стреси, які посилюються дією льодових кірок івідлиг. У теплі зими притерта льодова кірка часто в більшій мірі викликаєзниження продуктивності озимої пшениці, ніж зріджування посівів (Федорова Н.А., 1972). При відсутності снігового покрову і глибоких довготривалих відлигахна півдні Степу України спостерігається пошкодження посівів при пониженнімінімальної температури ґрунту на глибині залягання вузла кущіння до -8,2… -11,2°С, про що можна зробити висновок по позитивній кореляції між продуктивністю таморозостійкістю селекційних зразків.
Слід відзначити, що взв'язку з нарощуванням потенційної продуктивності нових сортів озимої пшениці,які перевищують 100-центнерний рубіж, спостерігається паралельне зниження їхзимостійкості і, зокрема, стійкості проти низьких негативних температур.Особливо необхідно відзначити одержаний у Селекційно-генетичному інституті УААНсорт Альбатрос, який за морозо- та зимостійкістю не поступається широко відомійв Україні пшениці Одеська 51, переважаючи її за продуктивністю в середньому на7-12 ц/га із збереженням високих технологічних якостей зерна. Протягом двох роківАльбатрос вирощують в 13 областях України та в 2 областях Росії. В 1992 р. йоговисівали на площі близько 1 млн. га.
Оптимальне поєднання водному генотипі продуктивності та стійкості проти несприятливих умов зимівлі врізних ґрунтово-кліматичних зонах забезпечується біологічними особливостямисортів. Практично для всіх сортів нового покоління, створених у Краснодарі,Одесі, Зернограді та Бєльцях, характерна низька фотоперіодична чутливість такоротка стадія яровизації. У більшості ці генотипи мають середній рівеньморозостійкості.
Незважаючи на те, щоМиронівська 808 – високочутливий до тривалості дня сорт, у переважній більшостійого потомки, створені в Миронівці та Харкові, втратили цю властивість іхарактеризуються підвищеною вимогливістю до яровизації та вище середньоюстійкістю проти низькотемпературного стресу.
Залучення домінантнихгенів фотоперіодичної чутливості у генофонд озимої пшениці зумовило підвищенняпотенційної продуктивності нових сортів з паралельним зниженням їхморозостійкості (Долгушин Д.А., 1980; Мусіч В.М., 1989). Хоч ця залежність неабсолютна, так як існують сорти із слабкою реакцією на скорочення тривалостідня, з вище середнім рівнем морозостійкості, однак у вивченому нами сортиментірекордно-морозостійких генотипів не знайшлося жодного з низькою фотоперіодичноючутливістю.
Дослідження одержаних улабораторії спеціальної генетики пшениці Селекційно-генетичного інституту майжеізогенних по локусах Ррd ліній сорту Миронівська 808 (Ф. А. Стельмах, КучеровВ.А., 1984) показало відсутність між ними відмінностей за морозостійкістю припорівняно стабільних умовах зимівлі. Однак при створенні штучної відлиги післяпроходження рослинами стадії яровизації, лінія з Ррd3 різко втрачаламорозостійкість, тоді як у ліній з Ррdl та 2 зниження стійкості було незначним.Це може свідчити про те, що стійкість сортів із зниженою фотоперіодичноюреакцією проти несприятливих умов зимівлі значною мірою залежить від наявностітого чи іншого домінантного гена Ррd.
На думку авторів,значення факторів залежить від умов року. В холодні зими другим по значеннюстає низькотемпературна стійкість росту. В той же час відзначається істотнароль фактора переохолодження води в умовах, де температури взимку коливаютьсявід мінусових вночі до плюсових вдень. Припускається, що цей фактор захистурослин не пов'язаний негативним зв'язком з продуктивністю. На основі аналізуролі факторів морозостійкості відмічено, що нові сорти південної групихарактеризуються меншою глибиною спокою, здатні рости при зниженій температурі,мають достатньо високу здатність до переохолодження; однак вони відрізняютьсязниженою здатністю до репарації після морозів.
Посухостійкість. ВУкраїні близько 2,5 млн. га посівів пшениці вирощують у зоні недостатньогозволоження, яка охоплює головним чином південні та південно-східні області. Вбагатьох випадках дефіцит вологи в ґрунті тут супроводжується суховіями різкоїінтенсивності (Шматько І.Г., 1974; Проценко Д. Ф. та ін., 1975), а такожнаявністю високих температур (Мусієнко М. М., 1986; Шматько І. Г. та ін.,1989). В результаті комплексної дії цих абіотичних факторів втрати врожаю зернав окремі роки досягають 40-50 %, що завдає величезних економічних збитків.
Відрізняючисьрізноманітністю (ґрунтова, повітряна, комбінована) посуха завдає шкоди у будь-якійфазі розвитку рослин. Особливо великої шкоди завдає осіння посуха, коли врезультаті пересихання не тільки поверхні, але і більш глибоких шарів ґрунтуутруднено одержання нормальних сходів. Посіви бувають дуже зрідженими, рослинислабо розвиваються, часто потрапляють у першу чергу під згубний впливнесприятливих умов зимівлі (Шматько І.Г., 1974). В результаті доводиться весноюдосить часто пересівати від 10 до 20 % і більше площ, зайнятих озимою пшеницею.
Що стосується«критичного» періоду під час весняно-літньої вегетації, то в озимої пшениці вінприпадає на фазу колосіння – цвітіння, коли пошкоджується пилок, в результатічого спостерігається стерильність квіток та зниження кількості зерен у колосі.
На основі результатівдосліджень впливу дефіциту вологи на рослину різні механізми стійкості противодного стресу розподілені на три групи: уникнення посухи, витривалість(толерантність) до посухи та відхід від посухи (скороспілість).
Для озимої пшениці вперіод весняно-літньої вегетації більш властива толерантність до посухи тавідхід від неї. При цьому вважається, що толерантність забезпечується двомафакторами: власне фізіологічною стійкістю та особливістю будови рослин, зодного боку, та можливістю поєднувати ритм життєвих процесів з ходомагрокліматичних факторів, з другого (Дорофеєв В.Ф. та ін., 1977).
Системний підхід довивчення природи посухостійкості озимої пшениці одержав подальший розвиток уроботах Ляшка А.К. (1989, 1991), де запропонована схема організації тапослідовності роботи механізмів стійкості залежно від напруги й тривалості діїводного стресу. Згідно з цією концепцією спочатку спрацьовують захиснімеханізми на організменному рівні: економна витрата вологи рослиною,коренезабезпеченість та інтенсивність транспірації. Більш глибокий і тривалийстрес викликає вмикання фізіологічних механізмів на клітинному рівні:водоутримна здатність, гальмування процесів росту та ділення клітин, змінипроцесів фотосинтезу й дихання. При дальшому підсиленні дії посухи різкопорушується координація процесів синтез – гідроліз та вмикаються механізмисубклітинного рівня: підсилення активності ферментів і підвищення водоутримноїздатності за рахунок продуктів розпаду.
Одним з найважливішихмеханізмів посухостійкості рослин озимої пшениці є відхід від безпосередньоїдії водного стресу, що зумовлюється насамперед скороченням вегетаційногоперіоду.
Аналіз об'ємногоселекційного матеріалу за декілька років у Селекційно-генетичному інститутіпоказав, що пізньостиглі форми характеризуються нестабільністю врожаїв і частіше,ніж скоростиглі, потрапляють у низьковрожайну категорію. Найбільшоюстабільністю врожаїв за роками та в середньому за багаторічними данимивідрізнялася група генотипів з датою колосіння на рівні середньораннього сортуОдеська 51 або з відхиленням на один день у бік пізньостиглості чискоростиглості (Абакуменко А. В., 1986; Лифенко С. Ф., 1984). Таким чином, длякожної екологічної зони в процесі селекції добираються форми з ходом процесівросту і розвитку, що забезпечує оптимальне поєднання тривалості вегетаційногоперіоду генотипів з можливою реалізацією їх потенційної продуктивності в умовахдії водного стресу.
Необхідно відзначити,що найбільш реальним шляхом стабільного нарощування валових зборів зерна вУкраїні в умовах водного стресу є створення та прискорене впровадження увиробництво високопродуктивних і посухостійких сортів. Із сучасних генотипів дотаких належать Одеська 51, Степняк, Одеська напівкарликова, Одеська 117,Альбатрос одеський, Донська напівкарликова, Краснодарська 39, Олімпія, Спартанка.Значне підвищення ефективності створення високопродуктивних сортів озимоїпшениці, стійких проти комплексу пошкоджуючих факторів, цілком реальне притворчій співдружності селекціонерів з колективами працівників біологічнихпрофесій, що вивчають генетичні і фізіолого-біохімічні основи стійкості протистресів та які розробляють надійні методи діагностики селекційного матеріалу.
Розділ 3.Вихідний матеріал для селекції та методи його створення
3.1 Методи створеннявихідного матеріалу (гібридизація, мутагенез, генна інженерія)
Селекція пшениці настійкість проти хвороб. Вирощування увиробництві стійких проти хвороб сортів пшениці є одним з ефективних екологічночистих і безпечних методів захисту. Створення таких сортів набуває все більшоїактуальності і значущості.
Селекція на стійкістьпроти хвороб ведеться так, як і по інших ознаках і властивостях. Але стійкістьне постійна. Вона швидко або повільно втрачається, перш за все через появу впроцесі еволюції збудників хвороб вірулентних і агресивних патотипів. У зв'язкуз цим селекціонеру доводиться постійно мати справу із рослиною-господарем, іпатогеном, контролювати характер їх взаємовідносин, своєчасно виявляти зміни івносити корективи в селекційні програми.
Стійкість хворобгенетично зумовлена і є результатом спільної еволюції рослин-господарів іпатогенів (Н.І. Вавилов, 1986). До різних хвороб вона, в основномуконтролюється різними генами, що дає можливість, сконцентрувати в одномугенотипі стійкість проти кількох хвороб. Але створення сортів стійких протихвороб – не самоціль. Сорти повинні мати також зимо-морозостійкість, хорошуякість зерна тощо. Хоч у селекційній практиці зустрічається зчеплення генів,відповідальних за хворобостійкість і деякі інші ознаки і властивості, стійкістьпроти хвороб в основному успадковується незалежно. Тому можна вивести сорт,стійкий проти хвороб, що має інші господарсько-цінні ознаки і властивості.
Згідно з концепцієюВандер Планка (1966), відомі два типи стійкості пшениці проти хвороб –вертикальна або расоспецифічна, горизонтальна чи расонеспецифічна. За цієюконцепцією вертикальна стійкість контролюється моноолігогенами, а горизонтальна– полігенами. Проте відомо, що поділ стійкості на ці два типи не завжди обґрунтований,виходячи з її генетичної основи.
Немає жорсткихрозмежувань генів, які відповідають за той чи інший тип стійкості (Рагlеwlіеt J.Е.,1983; .Іоnhsоn R., 1978; 1979; Одинцова Н.Т., Шеломова Л. Ф., 1983; Бабаянц Л.Т., Слюсаренко А. Н., 1985).
Стійкість проти хворобповинна бути відносно стабільною за часом і в просторі і забезпечувати захистрослин хоч би на період їх вирощування у виробництві. Довготривала стійкістьможе контролюватися, але частіше полігенами (Бабаянц Л.Т., 1990). Вона залежитьвід того, проти якого збудника спрямована, яка швидкість його мінливості йутворення вірулентних і агресивних патотипів і розширення інфекції, а також відтривалості епіфітотій і умов навколишнього середовища. В зв'язку з цим великоїактуальності набувають різні екологічні випробування, які дають змогу виявитивідносно стабільні за стійкістю сорти незалежно від біотичних і абіотичнихфакторів.
При селекції настійкість проти хвороб велику селекційну цінність мають ефективні донори,вихідний матеріал, що має групову стійкість та інші цінні ознаки і властивості.
У селекції на стійкістьпроти хвороб використовують методи гібридизації, мутагенезу і відбору, прості йскладні схрещування, внутрішньовидові й віддалені (Бригг Ф., Ноулз П, 1972).Вибір методу визначається поставленими завданнями. Під час простих схрещувань можнапередати стійкість гібридному потомству від одного з батьків, або одержатитрансгресію за рахунок взаємодії генів обох батьків. Методами бекросів можнастворити стійкі аналоги сприйнятливих сортів.
Під час різнихступінчастих схрещувань можна вирішити більш складні завдання. Наприклад,створити сорт з груповою або комплексною стійкістю, або стійкістю проти хворобу поєднанні з іншими цінними ознаками і властивостями. Можна одержати новустійкість за рахунок полімерного, адитивного, комплементарного та іншихвзаємодій генів. Конвергентна селекція дає змогу зосередити в одному генотипікілька генів стійкості, хоч сам метод трудомісткий, довготривалий іконсервативний.
Розроблена Борлаугом(Вогlаug N.Е., 1958; 1965) мультилінійна селекція дає змогу створювати відносностабільні за стійкістю проти деяких хвороб (іржа, борошниста роса), сорти.Проте вона не позбавлена недоліків. Важко вивести сорт, стійкий проти кількох іне проти всіх хвороб, ускладнюється насінництвом багатолінійних сортів.
Селекцію пшениці настійкість проти факультативних патогенів і вірусів треба вести, виходячи зполігенної основи стійкості проти них. Можна застосувати полікросс, іншіскладні схрещування, які дають змогу зосередити в гібридах гени як з адитивними,так і не адитивними ефектами. До цієї групи патогенів дуже ефективна селекціяна толерантність.
У селекції пшениці настійкість проти хвороб використовують мутагенез. За його допомогою можнаодержати генні ситуації, зміни в структурі хромосом, а також збільшити частотукроссінговеру.
Методи біотехнологіївідкривають нові можливості при створенні стійкого проти хвороб цінноговихідного матеріалу і сортів (Шевелуха В.С, 1986). Наприклад, можливий відбірна селективних середовищах сомаклональних варіантів, стійких проти токсинівFusarium або інших факультативних патогенів.
Можна використовуватиметоди одержання гаплоїдів і дигаплоїдів, які дають змогу значно скоротитистроки виведення сорту і продовжити період його активної експлуатації якстійкого проти хвороб у виробництві. Біотехнологічні методи широко застосовуютьдля подолання не схрещуваності та інших цілей при міжвидовій і віддаленійгібридизації інтрогресії нових ефективних генів стійкості проти хвороб. Потребав таких генах з року в рік зростає і набуває все більшої актуальності.
Розділ 4.Задачі, напрями та методи селекції
У насінництві як об'єктвиробництва виступає сорт, який являє собою сукупність рослин тієї чи іншоїкультури, створеної шляхом селекції, що має певні спадкові морфологічні,біологічні та господарсько-цінні ознаки і властивості.
Сорт при йогорепродуціюванні в зв'язку з біологічними і господарськими причинами втрачаєцінні властивості, вироджується. Оригінальність сорту зберігають у процесіпервинного насінництва, схеми якого розроблені для кожної культури. Загальнимиж його принципами є збереження генетичної чистоти сорту, стійкості протихвороб, шкідників у несприятливих умовах середовища, а також збереженняпродуктивності та якості продукції. Це досягається відбором типових для даногосорту рослин з подальшим їх випробуванням і розмноженням.
Методи виробництванасіння еліти.Елітним називається насіння, якевирощене з використанням спеціальних селекційно-насінницьких методів тазаходів, має добру виповненість, вирівняність, велику масу 1000 зерен, відповідаєза сортовими та посівними якостями вимогам державних стандартів, і з типовимидля сорту ознаками та властивостями. При вирощуванні насіння еліти повинно бутизабезпечено: підтримання всіх цінних господарсько-біологічних властивостей таознак сорту, які послужили підставою для його впровадження у виробництво;збереження високої чистоти й типовості; одержання фізіологічно повноцінногонасіння з високими типовості; одержання фізіологічно повноцінного насіння звисокими посівними якостями та врожайними властивостями; оздоровлення насіннявід хвороб; виконання планів виробництва і реалізації насіння еліти тастворення в необхідних обсягах страхових і перехідних фондів; щонайшвидшерозмноження насіння нових сортів для прискорення сортозаміни.
При виробництві насінняеліти самозапильних культур треба застосовувати, як правило, методіндивідуально-сімейного відбору. Метод масового відбору або інші методивикористовують за рекомендацією установи-оригінатора, а також при прискореномурозмноженні насіння еліти перспективних і дефіцитних сортів.
Ці методи передбачаютьосновні заходи підтримання морфологічних особливостей і продуктивності сорту;відбір кращих, тобто найбільш продуктивних, здорових і типових для сорту рослину розсаднику; створення в процесі насінницької роботи оптимальних умов длярослин, за яких формується насіння з високими посівними якостями та врожайнимивластивостями; вилучення маловрожайних, нетипових, уражених хворобами тапошкодженими шкідниками рослин (потомство); проведення видових і сортовихпрополок, запобігання механічному та біологічному засміченню іншими сортами;ретельна очистка та сортування насіння з доведенням його до високих посівнихкондицій.
Метод масового добору.При використанні цього методу схема вирощуваннянасіння еліти включає, як правило, такі ланки: розсадник розмноження першого –другого року, супереліту, еліту. Родоначальні рослини (колосся) відбирають нависоковрожайних чисто сортових посівах вищих репродукцій.
Відібрані елітнірослини ретельно аналізують за морфологічними ознаками, індивідуальнообмолочують, візуально оцінюють за якістю насіння та продуктивністю, потімнасіння кращих рослин (колосся) об'єднують і закладають як розсадникрозмноження. Кількість рослин (колосся), відібраних для розсадника розмноження,встановлюють з врахуванням коефіцієнту розмноження культури (сорту),інтенсивності браковки, потреби в насінні еліти.
При більшомудержзамовленні на еліту насіння розсадника розмноження першого року пересіваютьна Р-2. Розсадники розмноження розміщують після кращих попередників, на полях зоптимальним агрофоном. Допускається сівба і звичайним рядковим способом іззменшеною нормою висіву (або широкорядним) з доріжками для прополювання.Протягом вегетації проводять всі агротехнічні заходи по догляду та боротьбі зшкідниками, хворобами і бур'янами, видову та сортову прополки, польовуапробацію посівів.
Після збиранняпідготовлене насіння навантажують у мішки з внутрішніми та зовнішнімиетикетками. Насіння розсадника розмноження використовують для сівби супереліти,яку пересівають на еліту. Масовий відбір не поступається передіндивідуально-сімейним за врожайними властивостями вирощеного насіння еліти,але не забезпечує повне збереження чистосортності. Для підтримання чистотисорту проводять повторний і безперервний масовий відбори або чергують зіндивідуально-сімейним відбором.
Методіндивідуально-сімейного доборувикористовуютьпри виробництві насіння еліти як самозапилених, так і перехресно запиленихкультур. Він дає можливість зберегти тип сорту шляхом індивідуального відборукращих, тобто, найбільш продуктивних, здорових ітипових рослин(колосся), кожне з яких потім окремо оцінюється за потомством протягом одного — двох років.
Схема виробництванасіння еліти цим методом повинна, як правило, складатися із таких основнихланок: розсадників випробування потомства першого – другого року; розсадникарозмноження першого – другого року; супереліти; еліти.
Залежно від коефіцієнтарозмноження насіння, обсягів робіт і можливостей установи, яка виробляє насінняеліти, схема насінницького процесу може бути скорочена.
Метод контрольованогопересівупередбачає висів у РВ-2 70-80 % сімей одноіменного розсадника врожаю минулих років і щорічне поновлення решти потомства зкращих сімей РВ-1. Завдяки цьому нагромаджується і багаторазововикористовуються кращі потомства врожаю різних років, зменшуються обсягинайбільш трудоємких робіт у первинному насінництві (відбір та аналіз елітнихрослин, закладка потомства та ін.) і прискорюється одержання насіння еліти. Улінійних сортів кращі сім'ї РВ-2 збирають комбайном після проведеногозаздалегідь відбору від кожної з них необхідної кількості насіння дляконтрольованого пересіву.
Схема виробництва елітиметодом індивідуально-сімейного добору.
1. Розсадниквипробування потомства першого року (РВ-1), не менше 300-350 потомства, якіоцінюють за комплексом ознак і властивостей, притаманних сорту. Бракують нетипові, слабкі, уражені хворобами та шкідниками і відбирають кращі потомства.Кількість потомства встановлюють з урахуванням плану-замовлення на виробництвонасіння еліти, створення страхових фондів у розмірі 100 %, коефіцієнта розмноженнясортів, рівня браковки.
2. Розсадникивипробування потомства другого року (РВ-2), не менше 100 потомства: проводятьповторну оцінку потомства, відбирають кращі. Страховий фонд насіння – 100 %.
3. Розсадникрозмноження першого року (Р-1). Розмноження насіння при пониженій нормі висіву(3-4 млн. га), сівба з доріжками, сортопрополками, збереження сорту в чистотівід засмічення, сортова чистота — 100 %. Страховий фонд насіння – 100 %.
4. Розсадникрозмноження другого року (Р-2) – розмноження насіння, збереження сорту вчистоті від засмічення і ураження хворобами. Сортова чистота – 100%. Страховийфонд – 50-70%.
5. Супереліта– розмноження насіння. Збереження сорту в чистоті від засмічення і ураженняхворобами. Сортова чистота – 99,7 %. Страховий фонд – 50 %.
6. Еліта– розмноження насіння. Збереження сорту в чистоті від засмічення і ураженняхворобами. Сортова чистота – 99,7%. Страховий фонд – 25-30 %.
Ця схема насінництва повирощуванню еліти зернових культур методом індивідуально-сімейного відборузатверджена в 1991 р. вченою радою Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва.
Для сівби розсадникавипробувань потомства першого року в озимої пшениці використовують насіннятипових для сорту і не уражених хворобами рослин або колосків, відібраних напосіві розсадника розмноження, еліти або ж у спеціальному розсаднику відбору.
Щоб мати запланованукількість вихідних рослин або колосків для закладання РВ-1, рекомендуєтьсявідібрати їх початковою в три — чотири рази більше для вибору кращих, типових,непошкоджених хворобами і шкідниками. Насіння кожної з кращих рослин (колосся)залежно від його кількості висівають на одному рядку довжиною 1-10 м ручною,касетною сівалками або СКС-6/10. Для сівби в РВ-2 використовують сівалкиСН-16П, СН-10Ц та ін.
Перші три розсадники(РВ-1, РВ-2, Р-1) належать до первинного насінництва. Всю роботу в нихпроводять відділи селекції науково-дослідних установ або відділи насінництва.Решта посівів (Р-2, супереліта, еліта) розміщують у насінницьких господарствахнауково-дослідних установ і учгоспах деяких сільськогосподарських вузів.
Розсадник випробування потомстваРВ-1 і РВ-2 розміщують після кращих попередників, звичайно, в масиві розсадникаР-1 або супереліти даного сорту. З метою оцінки потомства на стійкість протихвороб насіння призначене для сівби в РВ-1 і РВ-2, не протруюють. Протягомвегетаційного періоду проводять старанний догляд за посівами, фенологічніспостереження, оцінки за комплексом господарських ознак і біологічнихвластивостей, якими характеризується даний сорт. Рекомендується вибраковувати врозсадниках РВ-1 і РВ-2 потомства, серед яких виявляється хоча б одна нетиповарослина. Вибракувані сім'ї видаляють з поля до початку цвітіння, бо в окреміроки в деяких сортів озимої пшениці спостерігається відкрите цвітіння.
Стандарти (контроль) врозсадниках розміщують через 25 потомства. Після обліку врожаю, оцінкитиповості й крупності, виповненості зерна проводять повторну браковку, якщопотомства не перевищують середній стандарт і відхиляються за іншими ознаками.Потомства оцінюють також і за середнім показником їх продуктивності. Врозсаднику РВ-2 насіння всіх потомства за винятком резервних, які залишають дляконтрольного пересіву, старанно змішують і використовують для сівби розсадникарозмноження першого року (Р-1). В розсаднику Р-1 норму висіву зменшують длязбільшення коефіцієнту розмноження насіння. На всіх етапах первинногонасінництва стежать, щоб не допускати засмічення насіння іншим сортом.Апробацію посівів за встановленою інструкцією починають з розсадникарозмноження першого року (Р-1). Насіння розсадника Р-1 передають насінницькимгосподарствам науково-дослідних установ у супроводі атестату для подальшогорозмноження.
Розділ 5.Досягнення та проблеми селекції
Альбатрос Одеський.Різновидність еритроспермум. Зернівка від середніх до великих розмірів – маса1000 насінин 30-49 г., стебло невисоке (90-105 см), стійке проти вилягання.
Ранньостиглий, достигаєна 1-2 дні раніше Одеської 51. Морозостійкість висока. Характеризуєтьсявисокими показниками посухостійкості і стійкості проти обсипання. Стійкістьпроти грибних захворювань: бурої іржі, борошнистої роси, сажки, кореневихгнилей – середня. Хлібопекарські якості високі, належить до групи сильнихпшениць. Має високий потенціал якості зерна і стабільність його показників.
Сорт високо інтенсивноготипу. Максимальну врожайність (90,8 ц/га) одержано в 1988 р. на Вознесенськійсортодільниці Миколаївської області.
Істок. Різновидністьлютесценс. Зернівка середня. Маса 1000 насінин – 36 — 42 г. Висота рослин90-100 см. У посушливих умовах вона може значно знижуватися. Має високупродуктивну кущистість. Середньоранній. Зимо- і посухостійкість – середня.Стійкий проти ураження бурою іржею і борошнистою росою.
Борошномельні тахлібопекарські якості добрі. Належить до сильних пшениць.
Урожайність висока, насортодільницях зони вирощування становить 76,7 ц/га.
Миронівська 808.Різновидність лютесценс. Зернівка велика. Маса 1000 насінин – 45-55 г. Висотарослин – 94-102 см. Стійкий проти вилягання, особливо у вологі роки і привнесенні великої кількості добрив. Середньостиглий. Зимостійкість висока. Сортможе переносити різкі коливання температури взимку. Посухостійкість середня.Стійкість проти ураження бурою іржею середня.
Борошномельні тахлібопекарські якості високі. Належить до сильних пшениць. Урожайний.Пластичний. Максимальний урожай – 81,5 ц/га.
Мрія Херсона.Різновидністьеритроспермум. Зернівка велика. Маса 1000 насінин – 38-42 г. Стебло невисоке,рослини заввишки 75-90 см. Стійкий проти вилягання. Середньоранній, достигаєодночасно з сортом Одеська напівкарликова. Зимостійкість середня. Стійкий протиобсипання, посухостійкість вище середньої, схильний до ураження твердою сажкоюі бурою іржею. Борошномельні та хлібопекарські якості добрі. Середняврожайність на сортодільницях зони 56, максимальна – 88 ц/га.
Обрій.Різновидністьеритроспермум. Зернівка від середніх до великих розмірів. Маса 1000 насінин –35-43 г. Стебло укорочене, рослини заввишки 80-90 см, напівкарликового типу;стійкість проти вилягання висока. Середньоранній. Посухостійкість середня.Зимостійкість нижче середня, на рівні сорту Безоста 1 або дещо нижча. Буроюіржею уражується нижче середнього, кореневими гнилями – середньо, борошнистоюросою – слабо, твердою сажкою – нижче середнього.
Борошномельні тахлібопекарські якості відмінні. Належить до сильних пшениць. Урожайністьвисока, на сортодільницях вона становить 71 – 74 ц/га.
Одеська 51.Різновидністьеритроспермум. Зернівка середніх розмірів. Маса 1000 насінин до 40 г. Стеблосередньо росле, на 5-10 см довше, ніж у Безостої 1, товсте, але тонкостінне.Стійкість проти вилягання недостатня. Середньоранній. Колоситься на 1-2 ідостигає на 2-3 дні раніше Безостої 1. Боїться перестоїв, особливо при дощовійпогоді. Морозостійкість вища Безостої 1, але дещо поступається Миронівській808. Посухостійкий. Мало уражується борошнистою росою.
Стійкість протиураження бурою і стебловою іржею середня. За стійкістю проти летючої та твердоїсажки дорівнює Безостій 1.
Борошномельнівластивості добрі. За технологічними якостями належить до групи сильнихпшениць. Урожайний. Стабільні врожаї дає після непарових попередників – 40-50ц/га.
Одеська напівкарликова.Різновидність еритроспермум. Зернівка від середніх до великих розмірів, маса1000 насінин – 35- 47 г. Стебло невисоке – 70-80 см, міцне, середньої товщини,стійке проти вилягання. Середньоранній, достигає на 1-2 дні раніше Одеської 51і Безостої 1. Зимостійкість середня. Стійкий проти грунтово-повітряної посухита обсипання. Схильний до ураження бурою іржею.
Борошномельні тахлібопекарські якості добрі й відмінні. Урожайність висока: у кращі роки і вумовах зрошення вона становить 70-80 ц/га.
Юнат одеський.Різновидність еритроспермум. Зернівка великих розмірів. Маса 1000 насінин –40-42 г. Стебло невисоке, рослини заввишки 80-88 см, стійкий проти вилягання іобсипання. Ранньостиглий, зимостійкість вища середньої. Посухостійкий. Схильнийдо ураження твердою сажкою і борошнистою росою. Борошномельні та хлібопекарськіякості добрі. Високопродуктивний. Урожайність на сортодільницях Вінницькоїобласті становила 73,5 ц/га.
Розділ 6. Насінництво
морфологічний мутагенез селекція гібридизація
Насінництво – одна згалузей сільського господарства, яка вирішує два головних завдання: стабільневиробництво насіння на основі високої урожайності й одержання максимальногойого виходу на всіх площах; забезпечення повноцінності насіння за фізичними,посівними і фізіолого-біологічними показниками, фіто- і ентомосанітарнимстаном, високою сортовою чистотою.
Високоврожайне насінняє одним із основних факторів одержання запрограмованих урожаїв. Тільки при йоговисокій якості можуть бути реалізовані потенційні можливості сорту, і, навпаки,самий високопродуктивний сорт дає менший урожай при сівбі насінням низькоїякості.
У насінництвіздійснюється два головних процеси: сортозміна і сортооновлення. Сортозміна – цезаміна у виробництві на основі результатів державного сортовипробування старихсортів новими, більш урожайними або більш високоякісними. Сортооновлення – цезаміна насіння, яке погіршило свої сортові й біологічні властивості.
Принцип екологічногообґрунтування насінництва. Агроекологічні основи насінництва озимої пшениціналежать до енергозберігаючих технологій, які дають можливість з найбільшоюповнотою використовувати природний фактор. Впровадження в насінництвіекологічного принципу відкриває широкі можливості поліпшення якості насіння,тому нині він набуває все більшого значення.
Численні досліди,проведені в різних ґрунтово-кліматичних зонах, а також здійснені на їх основіекономічні розрахунки показують високу ефективність виробництва насіннєвогоматеріалу сільськогосподарських культур. Так, дослідженнями, проведеними вМиронівському інституті пшениці ім. В.М. Ремесла, встановлено, що різниця вурожаї від насіння різного географічного походження досягала 7 ц/га і більше. Усортів Іллічівка і Миронівська 808 кращим було місцеве насіння. Із насіння, якевирощувалося в західних областях України (Хмельницькій, Львівській,Тернопільській) урожай був менший на 2-7 ц/га. Нижчий потенціал продуктивностімало насіння, завезене із Житомирської і Волинської областей (сорт Миронівська808), також із поліських районів Київської області, а вирощене в Лісостепу —мало більш високу польову схожість (на 6,6-11,3%) і підвищені врожайнівластивості (на 2,83,2 ц/га). Тому в Київській області, у зв'язку з більшсприятливими агрометеорологічними умовами для формування високоякісногонасіння, його необхідно вирощувати в лісостепових районах. Тут краще ісконцентрувати господарства для заготівлі насіння в державні ресурси істворення в роки із сприятливими погодними умовами перехідних фондів.
Сучасна структура іпринципи функціонування насінництва.
В організаційному планісучасна структура насінництва озимої пшениці складається з трьох етапів:первинного, яке забезпечує виробництво насіння розсадників розмноження ісконцентроване в науково-дослідних селекційних установах; виробництва елітногонасіння, яке вирощують елітно-насінницькі господарства; виробництва насіння І інаступних репродукцій, яке забезпечується спеціалізованими насінницькимигосподарствами районного агропромислового об'єднання або на насіннєвих ділянкахсільськогосподарських підприємств.
Поряд з добре відпрацьованоюіснуючою структурою насінництва, вона не в змозі забезпечити суттєвеприскорення впровадження нових сортів у виробництво через недостатнюмобільність. Так, сільськогосподарські підприємства одержують насіннєвийматеріал нового сорту на заплановану площу посіву лише через 4- 5 років післяйого впровадження у виробництво.
Проблему суттєвогоприскореного впровадження нових сортів можна вирішити встановленням прямихдоговірних зв'язків між їхніми оригінаторами і виробниками насіння.Організаційною формою цих зв'язків є науково-виробнича селекційно-насінницькасистема. Серед характерних особливостей селекційно-насінницької системипотрібно відзначити: головним підприємством системи може бути, як правило,тільки науково-дослідна установа, яка забезпечує впровадження результатівнаукових досліджень у виробництво, а також виробництво оригінального насіння іконтроль за його якістю.
Розроблена в інститутісистема прискореного розмноження і впровадження сортів озимої пшениці селекціїінституту така. Інститут розпочинає розмноження насіння новостворених сортівозимої пшениці одночасно з передачею їх у державне сортовипробування або навітьраніше – у відділах селекції пшениці, насінництва, елітно-насінницькому, вбазових господарствах. В результаті цього до початку впровадження сортуутворюється достатня кількість насіння, яке в першу чергу передається длясортозаміни господарствам зони обслуговування або в інші області, де даний сортпропонується для виробництва. Так, завчасне розмноження нових сортів, тобтопаралельно з їх випробуванням в держсортомережі, як показав досвід роботи,значно прискорює впровадження сортів на поля сільськогосподарських підприємств,скорочує строки сортозаміни після впровадження нового більш урожайного сорту.
Інститут проводить науково-обґрунтованийвибір базових господарств на основі аналізу і наукових досліджень ґрунтово-кліматичнихумов у господарствах по формуванню врожайних якостей насіння.
Широке виробничесортовипробування і розмноження нових, ще не впроваджених у виробництво сортівдо їх офіційного визнання, дає можливість вирішити одне із основних завданьнасінництва — заміну старих сортів новими високопродуктивними в більш короткийстрок і раціонально використовувати досягнення селекції у збільшенні валовихзборів зерна.
Висновки
Озима пшениця — єоднією з найважливіших продовольчих зернових культур.
Для вирощування пшениціна території України є сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, високоврожайнісорти, сучасна технологія.
Значення сорту озимоїпшениці з його комплексом корисних у господарчому відношенні біологічних ознакє дуже важливим. Селекція на високий потенціал продуктивності має враховуватиможливості цього потенціалу в конкретних агроекономічних умовах. Введення внові сорти генів карликовості не тільки змінило архітектоніку рослин, підвищилоїх стійкість проти вилягання та господарський коефіцієнт, але й суттєвовплинуло на ряд життєвизначальних фізіологічних функцій рослинного організму:збільшило завантаженість на фотосинтетичний апарат, знизило фізіологічноактивну масу коріння, зменшило пристосованість до несприятливих умовсередовища, стійкість проти хвороб, білковість зерна тощо. Всі ці факторипризвели до зниження гомеостатичності продукційного процесу у нових сортівозимої пшениці, незважаючи на його збільшений потенціал. Підвищенняпластичності нових сортів, їх стійкості проти несприятливих умов середовища іхвороб, чутливості до удосконалення агрофону, а в кінцевому підсумку істабілізація врожаїв постає як найактуальніша проблема селекції і рослинництва.Вирішення цієї проблеми неможливе без з'ясування біологічних особливостей,закономірностей росту та розвитку і, у кінцевому підсумку, фізіологічнихмеханізмів реалізації потенціалу продуктивності сортів озимої пшениці зонтогенічної точки зору. Слід зазначити, що найбільш реальним шляхомнарощування валових зборів зерна в Україні є створення і впровадження новихвисокопродуктивних і посухостійких сортів. До таких належать Одеська 51,Степняк, Одеська напівкарликова, Одеська 117, Альбатрос одеський, Олімпія,Спартанка та ін.
Інфекційні хворобипшениці є одним з основних факторів, що призводить до значного зниження врожаюзерна і погіршення його якості. Вирощування увиробництві стійких проти хвороб сортів пшениці є одним з ефективних ібезпечних методів захисту. Створення таких сортів набуває все більшоїактуальності і значущості.
Стійкість хворобгенетично зумовлена і є результатом спільної еволюції рослин-господарів іпатогенів. Але створення сортів стійких проти хвороб – не самоціль. Сортиповинні мати також зимо-морозостійкість, хорошу якість зерна тощо. В зв'язку зцим великої актуальності набувають різні екологічні випробування, які даютьзмогу виявити відносно стабільні за стійкістю сорти незалежно від біотичних іабіотичних факторів.
При селекції настійкість проти хвороб велику селекційну цінність мають ефективні донори,вихідний матеріал, що має групову стійкість та інші цінні ознаки і властивості.
У селекції на стійкістьпроти хвороб використовують методи гібридизації, мутагенезу і відбору, прості йскладні схрещування, внутрішньовидові й віддалені.
У селекції пшениці настійкість проти хвороб використовують мутагенез. За його допомогою можнаодержати генні ситуації, зміни в структурі хромосом, а також збільшити частотукроссінговеру.
Список використаної літератури
1. Бабаянец Л.Т. Генетика устойчивостипшеницы к основным болезням // Проблемы повышения устойчивости зерновых культурк болезням и вредителям: Сб. науч. тр. – Одесса, 1990. – С. 5 – 15.
2. Бабаянец Л.Т., Слюсаренко А.Н. Генетикатипов устойчивости пшеницы к бурой ржавчине // Вопросы селекции и генетикизерновых культур. – София, 1985. – С. 41 – 55.
3. Бірюков С.В., Животков Л.О. Озимізернові культури. – Київ, Урожай, 1993.
4. Бриггс Ф., Ноулз П. Научные основыселекции растений. – М.: Колос, 399 с.
5. Вавилов Н.И. Иммунитет растений кинфекционным заболеваниям. – М.: Наука, 1986. – 519 с.
6. Кривченко В.И., Одинцова И.Г. Каталогмировой коллекции ВИР // Сорта зерновых культур с известными генамиустойчивости к грибным болезням. – М., 1988. – Вып. 53.
7. Каталог нових сортів та гібридівзернових, зернобобових, олійних, кормових культур Селекційно-генетичногоінституту. – Одеса., 2003. – С. 8-39.
8. Одинцова И.Г., Шеломова Л.Ф.Горизонтальная устойчивость: генетика и возможность преодоления паразитов //Изменчивость фитопатогенных микроорганизмов. – М.: Колос, 1983. – С. 15-27.
9. Сигида В.П. Досягнення, основні напрямиі завдання селекції окремих польових культур в Україні/ В.П. Сигида. – Умань:Уманське комунальне видавничо-поліграфічне підприємство, 2009. – 86 с.
10. Державний реєстр сортів рослин,придатних для поширення в Україні у 2009 році. Головний редактор В.А.Хаджиматов. – К.: ТОВ «Алефа». – 2009. – 243 с.