МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисциплiни:”Охорона праці в галузі”
Роботу виконав студент
Спеціальність
Залікова книжка №
ПІБ
КИЇВ 2008
Зміст
Вступ
1. Чим визначається економічна шкода від нещасних випадків
2. Якостівогнегасних матеріалів. Автоматичні системі гасіння пожеж. Ручні вогнегасники
3. Задача 1
4. Задача 2
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Охоронапраці – це система правових у соціально-економічних, організаційно — технічних,санітарно — гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів,спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
пріоритетужиття і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльностіпідприємства і, повної відповідальності власника за створення безпечних інешкідливих умов праці;
комплексногорозв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питаньта з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень, вгалузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;
соціальногозахисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли віднещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
встановленняєдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від формвласності і видів їх діяльності;
використанняекономічних методів управління охороною праці, проведення політики пільговогооподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участідержави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;
здійсненнянавчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікаціїпрацівників з питань охорони праці;
забезпеченнякоординації діяльності державних органів, установ, організацій та громадськихоб'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці,а також співробітництва і проведення консультацій між власниками тапрацівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийняттірішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
міжнародногоспівробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвідуорганізацій роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.
До прийняттяЗакону України «Про охорону праці» матеріальне забезпечення потерпілих навиробництві було обмежено виплатами по листках непрацездатності, втраченогозаробітку, а також пенсій по інвалідності та у разі втрати годувальника. Законзначно підняв ціну життя людини добавились виплати одноразової допомоги, атакож виплати відшкодування шкоди без урахування одержаних потерпілими пенсійта інших доходів.
1. Чим визначається економічна шкода від нещасних випадків
Розглядаючивизначення розміру моральної шкоди, слід зазначити, що це питання вирішуєтьсялише судом, проте сторони можуть пропонувати суду свої варіанти. Оскількивипадки та обставини, за яких може бути заподіяна моральна шкода, можуть бутирізними, законодавець допускає відшкодування такої шкоди грішми, майном або вінший спосіб (ст. 23 ЦК України). Проте найбільш поширеним у судовій практиці єсаме грошове відшкодування такої шкоди.
У зв’язку ізцим найбільша проблема для суду — це обчислення розмірів грошової компенсаціїморальної шкоди, оскільки щодо майнової шкоди це питання не виникає, через те,що розмір об’єктивно існує у вигляді ціни речі, втраченої вигоди тощо. Принципеквівалентного відшкодування, що властивий цивільному праву, при відшкодуванніморальної шкоди неможливий, оскільки вона не має вартісного еквівалента. Томузавжди вона має умовний характер. Судова практика може відпрацьовувати лишекритерії оцінки, закладені у ст. 23 ЦК України.
Так, розміргрошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно відхарактеру правопорушення, глибини фізичних та духовних страждань, погіршенняздібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступенявини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою длявідшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають суттєвезначення. Зокрема, це доповнюється в п. 9 постанови Пленуму ВСУ — про станздоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничихобставинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля,необхідні для відновлення попереднього стану тощо.
Найголовніше,що нерідко відсутнє в судових рішеннях, у них обов’язково повинні наводитисямотиви визначення розміру моральної шкоди. Суди першої та другої судовихінстанцій перебувають у вигіднішій позиції, аніж Верховний Суд України, тому щовони напряму спілкуються зі сторонами, бачать їх, а саме це вказує навизначення розумності та справедливості. ВСУ важко, не маючи цих можливостей,змінювати розмір шкоди, за винятком прямих зловживань. Крім того, ВСУ не можевстановлювати нові факти, досліджувати нові докази, по-іншому переоцінювати встановленінижчестоящими судами докази (ст. 335 ЦПК), тому наявні випадки, коли судкасаційної інстанції зменшує або збільшує розмір морального відшкодування,напевне, є неправильними, адже при цьому порушуються вимоги ст. 335 ЦПК щодомеж касаційного перегляду справи. Інший випадок, коли касаційний суд наводитьвипадки порушення судами норм процесуального закону (щодо належності,допустимості доказів тощо) і змінює розмір моральної шкоди, а не залишає ті ждокази, даючи їм іншу оцінку.
Важливим єте, що розмір моральної шкоди не залежить від розміру відшкодування майновоїшкоди та чи була вона відшкодована, хоча ці обставини можуть братися до уваги,та може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого іматеріального становища відповідача (лише фізичної особи). Пленум ВСУ в своїйвідповідній постанові вимагає від суддів, щоб вони обов’язково зазначалимотиви, з яких виходили, визначаючи розмір морального відшкодування, що, нажаль, суди роблять дуже рідко, беручи до уваги і вказуючи, в основному, лишеоб’єктивні, а не суб’єктивні критерії.
Уперше ЦКУкраїни вказує, що моральна шкода може стягуватись не одноразово, аперіодичними платежами (ст. 1168 ЦК України). Як вона буде діяти, важко сказатиі таких прикладів судова практика, напевне, ще не знає. Проте, важливим є те,що за один травмуючий факт можна лише один раз пред’явити позов. Разом з тимвиникає питання, як бути, коли, наприклад, спотворено обличчя і наслідкивиявляться пізніше і поступово (спочатку не взяли в армію, потім дівчина відмовиласявід пропозиції одружитися і т. д.)? Вихід один — усі можливі в майбутньомунаслідки зазначати в позові, тобто давати суду програму дій, адже суд новіобставини сам не визначає, а оцінює те, що зазначено і доведено позивачем. Уцьому разі може бути призначена відповідна експертиза (і обов’язково, якщорозмір шкоди доволі великий), що суди пропонують учасникам процесу надзвичайнорідко.
Новою для ЦКУкраїни є вимога врахування засад розумності та справедливості при встановленнірозміру моральної шкоди. Це зазначено лише для відшкодування моральної шкоди.На відміну від ст. 4401 ЦК УРСР 1963 року, новий ЦК України не встановлює межрозміру моральної шкоди (ані мінімального, ані максимального). Якщо згадати, вперіод так званого «маршу протесту на суди ЗМІ» стосовно надвеликих розміріввідшкодування моральної шкоди при вирішенні позовів про поширення ниминеправдивої інформації Верховна Рада України розглядала декілька варіантівзаконопроекту щодо встановлення максимального розміру моральної шкоди у спорахзі ЗМІ, проте їх не прийняли. Єдине, що було зроблено, це збільшено розмірдержавного мита при висуванні вимоги про моральну шкоду до ЗМІ у спорах прозахист честі та гідності (зміни до Декрету КМУ «Про державне мито» від 3 квітня2003 року).
Отже, чиннезаконодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди.Більшість учених вважають, що для визначення сум морального відшкодуванняпотрібні спеціальні знання, оскільки кожен випадок має свої відмінні риси.Людина — істота біопсихосоціальна, порушення функціонування однієї зі складовихїї організму спричиняє погіршення функціонування всього організму.
Сьогоднінауковці пропонують різні методики вирахування розміру моральної шкоди. Відоміметодики вітчизняної вченої О. Штефан та російського дослідника О.Ерделевського. Так, методика Ерделевського ґрунтується на: а) презюмуванніморальної шкоди — страждань, які повинна відчути «середня», «нормально»реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина; б) визначення базисногорівня розміру компенсації за страждання, спричинені заподіянням тяжкої шкодиздоров’ю, що приймається в розмірі 720 мінімальних розмірів зарплати (дохідпрацюючої людини за 10 років); в) розробленій шкалі співвідношень розмірівкомпенсації моральної шкоди на основі співвідношень максимальних санкційКримінального кодексу, що передбачають відповідальність за посягання нааналогічні права людини; г) розробленій формулі, за допомогою якої можнавизначити розмір компенсації та яка враховує критерії, що повинен прийняти доуваги суд при вирішенні відповідного питання.
2. Якості вогнегасних матеріалів. Автоматичні системі гасінняпожеж. Ручні вогнегасники
Якості вогнегасних матеріалів
Засобигасіння пожежі підрозділяються на первинні, автоматичні і спеціальні.
До первиннихзасобів гасіння пожежі відносяться пожежні відра і діжки з водою, ломовийінструмент (ніж, сокира, гак, лом, багор — розміщуються на пожежному щиті),ящики і відро з піском, совки і лопати, протипожежна тканина, ручні насоси,пожежні крани внутрішнього водопроводу з рукавами і стволами, ручнівогнегасники всіх типів.
Автоматичнізасоби гасіння пожежі можуть бути різних систем: повітряно-пінні, газові,порошкові, водяні. Прикладом автоматичних водяних систем є спринклерні ідренчерні пристрої. Спеціальні засоби гасіння пожежі включають обладнанняпожежних частин: пожежні машини і насоси, гідранти, піногенератори різних типіві установки гасіння пожежі.
Поряд ізперерахованими засобами гасіння пожежі на підприємствах, виробництвах і складахобладнуються системи автоматичної пожежної сигналізації, що спрацьовують умісцях загоряння, за допомогою пожежних вісників, які подають сигнал світловоїі звукової тривоги на пульт пожежної сигналізації пожежної охорони.
РЕЧОВИНИ, ЩОГАСЯТЬ ВОГОНЬ, (ВОДА, ПАРА, ПІСОК, ХІМІЧНА ПІНА, ІНЕРТНІ ГАЗИ ТОЩО), ЇХХАРАКТЕРИСТИКА, ЗАСТОСУВАННЯ. ЯКОСТІ ВОГНЕГАСНИХ МАТЕРІАЛІВ.
У якостіречовин, що гасять вогонь, використовують воду, водяну пару, пісок,протипожежну тканину, піну, вуглекислоту, інертні гази, стиснуте повітря, сухіпорошки.
Вода єнайбільш універсальним засобом гасіння пожежі. Вода, потрапляючи на предмет, щогорить, швидко змочує його, сильно охолоджує і частково перетворюється на пару.При цьому поглинається велика кількість тепла, а пара, що утворюється, створюєв зоні горіння підвищений тиск, утруднюючи тим самим доступ повітря до місцягоріння. Вода, що не випарувалася, стікає і змочує предмети, утруднює їхзагоряння. Струм води збиває полум'я. Важливо пам'ятати, що вода добрепроводить електричний струм, тому вона непридатна для гасінняелектроустаткування, що знаходиться під напругою.
Гасінняводяною парою можливе в закритих помешканнях невеликого об’єму. Пара під тискомподається в приміщення і, перемішуючись із повітрям, зменшує зміст кисню вповітрі, що призводить до припинення горіння. Крім того, пара, конденсуючись напредметах, що горять, утруднює горіння.
Пісок длягасіння пожеж застосовується сухий і просіяний, він збиває полум'я, обмежуєдоступ повітря. Пісок добре вбирає пролиті пальні рідини. Не гасять у місцях,де він не утримується на площинах.
Піна, щозастосовується для гасіння пожеж, являє собою пухирі вуглекислого газу абоповітря, вкриті тонкою водяною плівкою. Така піна може бути отримана хімічнимабо механічним шляхом. Хімічна піна утворюється при реакції між кислотою ілугами за наявності спеціальної речовини, що надає піні більшу стійкість.Механічна піна утворюється при змішуванні повітря з водою з додаваннямспеціального піноутворювача. Утворюється піна в ручних пінних вогнегасниках,піногенераторах і повітряно-пінних стволах. Піна, потрапляючи на предмет, щогорить, ізолює його від повітря і частково охолоджує.
Пінаелектропровідна, тому непридатна для гасіння електрообладнання, що знаходитьсяпід напругою.
У тихвипадках, коли неприпустиме застосування води і пінних засобів гасіння вогню,для гасіння пожеж використовують негорючі гази (азот, двоокис вуглецю).Найбільший ефект застосування цих газів дає при гасінні речовин, що горятьполум'ям, у приміщеннях невеликого об’єму. Вуглекислий газ під тискомпереходить у рідкий стан і називається вуглекислотою. Рідка вуглекислотазберігається в окремих балонах високої міцності. При виході з балонавуглекислота перетворюється на вуглекислий сніг, що, випаровуючись,перетворюється у вуглекислий газ (двоокис вуглецю). Вуглекислий сніг,потрапляючи на предмет, що горить, сильно охолоджує його, не псує матеріали, незалишає ніяких плям, добре проникає в закриті простори.
Вуглекислотазастосовується для гасіння цінних матеріалів і електроустаткування, яке знаходитьсяпід напругою, тобто вона не електропровідна. При користуванні вуглекислотоютреба дотримуватися обережності, тому що вуглекислота токсична і є нестійкоюречовиною (легко випаровується), а також викликає обмороження шкіри.
У тихвипадках, коли загоряння не можна ліквідувати за допомогою води, піни абовуглекислоти, використовують тверді інертні речовини у вигляді порошків.Частіше за все застосовують двовуглекислу соду з домішками. Дія сухих порошків,що гасять вогонь, полягає в тому, що вони покривають предмет, що горить, іізолюють його від повітря.
У порошковихвогнегасниках застосовується спеціальний порошок, що викидається з насадкистиснутим повітрям або азотом у вигляді віялоподібного струму.
У закритихприміщеннях для гасіння малих осередків загорянь застосовується протипожежнатканина (2х2 м), якою можна обмежити доступ повітря в зону горіння, захистити відопіків тіло і збити полум'я.
Автоматичні системі гасіння пожеж
Доавтоматичних систем гасіння пожежі відносяться спринклерні і дренчерні водяні іпінні установки, установки газового і порошкового гасіння.
Водяніспринклерні установки являють собою розгалужену систему водопровідних труб,розміщених на стелі приміщення й обладнаних спринклерними голівками.
Спринклернаголівка улаштована так, що отвір для виходу води закривається пластиною злегкоплавкого металу. При виникненні пожежі в приміщенні розплавляєтьсялегкоплавка пластина в спринклерній голівці і вода надходить у приміщення черезголівку у вигляді душу, зрошуючи площу 9 м2. Як тільки розкрився хоча б один спринклер, відразу ж включається сигнал повідомлення про пожежу.
Спринклернасистема обладнується в приміщеннях з великою кількістю вогненебезпечнихматеріалів: у складах, сховищах, сушарках, де люди постійно не знаходяться.Спринклерна система постійно заповнена водою.
Устрійдренчерної установки має таку ж систему труб живлення, що і спринклерна, але вдренчерних голівках отвори для виходу води постійно відкриті. При виникненніпожежі відчиняється засувка (вручну або автоматично) і вода надходить черезрозвідні труби відразу до всіх голівок, зрошуючи всю площу приміщення.
Ручні вогнегасники
Ручні переносні вогнегасники повинні:
навішуватисяна вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатньої для їхповного відчинення;
установлюватисяв пожежні шафи поруч з пожежними кранами у спеціальні тумби або на пожежні щити(стенди).
Навішуваннявогнегасників на кронштейни, розміщення їх утумбах або пожежних шафах повинно забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.
Експлуатаціята технічне обслуговування вогнегасників повинніздійснюватись відповідно до НАПБ 05.026-2000 та паспортів заводів-виготовлювачів, а також затвердженими у встановленому порядку регламентами технічного обслуговування.
Вогнегасники,які експлуатуються, повинні мати:
облікові(інвентарні) номери за прийнятою системою нумерації;
пломби напристроях ручного пуску;
бірки тамаркувальні написи на корпусі;
червонесигнальне фарбування згідно зі стандартами.
Зарядження іперезарядження вогнегасників усіх типів повиннівиконуватися відповідно до інструкцій з експлуатації.
Газові тазакачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менше або більше номінальних значень на5% (при температурі 20+-2 град.С), підлягаютьдозарядженню (перезарядженню).
Використанівогнегасники, а також вогнегасники із зірванимипломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку.
Вогнегасники,відправлені з об'єкта наперезарядження, повиннібути замінені відповідною кількістю зарядженихвогнегасників.
Вогнегасники,встановлені за межами приміщень або в неопалюванихприміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні зніматися на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах та стендах слід надатиінформацію про місце розташування найближчоговогнегасника.
Пожежний кранповинен бути укомплектований пожежним рукавомоднакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля.
Пожежнийрукав необхідно утримувати сухим, складеним у «гармошку» або подвійну складку, приєднаним до крана та стволаі не рідше одного разу на шість місяціврозгортати та згортати наново, змінюючи подовжню складинку.
Використанняпожежних рукавів для господарських та інших потреб,не пов'язаних з пожежогасінням, забороняється.
Пожежні краниповинні розміщуватись у вбудованих або навіснихшафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.
Спосібустановлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямокосі вихідного отвору патрубка пожежногокрана повинен унеможливлювати різкий заломпожежного рукава в місці його приєднання.
На дверцятахпожежних шафок із зовнішнього боку повиннібути вказані після літерного індексу «ПК» порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.
Зовнішнє оформленнядверцят повинно відповідати вимогам стандартів.
Пожежні кранине рідше одного разу на шість місяців підлягаютьтехнічному обслуговуванню та перевірці на справність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.
Пожежні краниповинні постійно бути справними і доступними длявикористання.
Відповідальністьза своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасникамита іншими засобами пожежогасіння, забезпеченняїх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть власники цихоб'єктів (або орендарі згідно з договороморенди).
Задача 1
Визначитисилу електричного струму, що буде проходити через тіло людини Іл, приоднополюсному дотику до двопровідної.
Вихідні дані:
/>
Розв’язання
Напругадвопровідної електричної мережі U = 220В, опір тіла людини приймається Rл = 103Ом, опори ізоляції проводів 1,2 – r1 та r2, а опір підлоги – Rп.
Отже,проведемо розрахунки:
/>
/> А
Задача 2
Визначитирозмір доплати працівникам даного робочого місяця, якщо тут діють 5 шкідливихфакторів:
перший фактордіє 100% робочого часу, має оцінку 3 бали;
другий фактор– 40% робочого часу, оцінка 2 бали;
третій фактор– 25% робочого часу, оцінка 3 бали;
четвертийфактор – 100% робочого часу, оцінка 6 балів;
п’ятий фактор– 10% робочого часу, оцінка 5 балів.
/>/>
Розв’язання
Ступіньшкідливості факторів виробничого середовища визначається в балах за гігієнічноюкласифікацією праці:
Умови Хфак, (бали) Розмір доплати до тарифної ставки, % Шкідливі і важкі умови До 2 4 2,1 – 4,0 8 4,1 – 6,0 12 Особливо шкідливі і особливо важкі умови 6,1 – 8,0 16 8,1 – 10,0 20 Понад 10 24
Кількістьбалів по кожному фактору підсумовується. При цьому для оцінки впливу кожногофактора на умови враховується час його дії протягом зміни:
/>
де Хфакт,Хвим – ступінь шкідливості фактора фактичного та виміряного, бали;
Т – час діїданого фактора до тривалості зміни (8 годин – тривалість зміни).
Подаморозрахунки в таблиці:Фактор Термін дії, % робочого часу Оцінка Хвим, бали Хфакт Розмір доплати, % 1 100 3 3 8 2 40 2 0,8 4 3 25 3 0,75 4 4 100 6 6 12 5 10 5 0,5 4 Разом 32
Розмірдоплати працівникам даного робочого місяця дорівнює 32%.
Висновок
Основнимиризиками при захисті прав працівників в Україні є ризики, пов’язані ізнедосконалістю законодавства.Основним завданням, яке Україна повинна виконати уякнайближчому майбутньому є пристосування законодавчої бази у сфері трудовихвідносин до стандартів міжнародних організацій. Це усуне більшість проблем, щопризводять до виникнення ризикових ситуацій та покращить інвестиційний кліматбагатьох галузей економіки.
Необхіднопровести глибоку перебудову ринку праці в Україні. Одним із головних причиннизької продуктивності праці в Україні є неефективний рівень заробітної плати,що призводить до значного розшарування суспільства, зниження рівня доходів.Високий рівень безробіття є тим фактором, що стримує економічний розвиток тастворює додаткові умови для невизначеності у сфері робочої сили.
Списоквикористаної літератури
1. Зеркалов Д.В.Основи охорони праціЖНавч. Посіб. — К.: Наук. світ, 2000.
2. Піндайк С,Рубінфелд Д. Мікроекономіка. — К, 1996.
3. Полікарпов І.,Доманцевич Н., Яцишин Б. Вплив міжнародних стандартів на стан охоронипраці.//Охорона праці. -2000.
4. Сілін А. Деякіаспекти організації охорони праці в Японії.//Охорона праці. — 1999.
5. Анісімов М. В.Охорона праці. — Кіровоград: Видавничий центр КТКК, 2005.
6. Винокурова Л. Е.,Васильчук М. В., Гаман М. В. Основи охорони праці. — К.: Факт, 2005.
7. Гандзюк М. П.,Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці. — К.: Каравела, 2005.
8. Геврик Є. О.Охорона праці. — К.: Ніка-Центр, 2005.
9. Жидецький В. Ц.Основи охорони праці. — Л.: Українська академія друкарства, 2006.
10. Касевич Н. М.,Шаповал К. І. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників. —К.: Медицина, 2007.