Академіяпедагогічних наук України
Центральнийінститут післядипломної педагогічної освіти
Контрольнаробота
зкурсу: «Безпека життєдіяльності»
Впливнегативних факторів на здоров’я людини
Виконав студент
Кравченко ОлександрОлександрович
Чернігів2009 р.
Згідно «Гігієнічноїкласифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторіввиробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (НаказМіністерства охорони здоров’я України №528 від 27.12.2001 р.) шкідливимивиробничими факторами є:
Фізичніфактори:
— мікроклімат:температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання;
— неіонізуючіелектромагнітні поля і випромінювання: електростатичні поля, постійні магнітніполя (в т.ч. геомагнітне), електричні і магнітні поля промислової частоти (50Гц), електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електромагнітнівипромінювання оптичного діапазону (у т.ч. лазерне та ультрафіолетове);
— іонізуючівипромінювання;
— виробничий шум,ультразвук, інфразвук;
— вібрація(локальна, загальна);
— освітлення —природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість,пряма і відбита сліпуча блисткість, пульсація освітленості).
Хімічніфактори:речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отриманіхімічним синтезом, та/ або для контролю яких використовуються методи хімічногоаналізу.
Біологічніфактори —мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах,патогенні мікроорганізми.
Факторитрудового процесу
Важкість праці — характеристика трудовогопроцесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат іфункціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), щозабезпечують його діяльність.
Важкість праці характеризуєтьсяфізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається іпереміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичногонавантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.
Напруженість праці — характеристика трудовогопроцесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему,органи чуттів, емоційну сферу працівника.
До факторів, щохарактеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні,емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.
Небезпечнийвиробничий фактор — фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострогозахворювання, раптового різкого погіршення здоров’я або смерті.
Залежно відкількісної характеристики рівнів і тривалості дії окремі шкідливі виробничіфактори можуть стати небезпечними.
При оцінці діїнегативних факторів на людину слід враховувати ступінь впливу їх на здоров'я іжиття людини, рівень і характер змін функціонального стану і можливостей організму,його потенційних резервів, адаптивних здібностей і можливості розвиткуостанніх.
При оцінцідопустимості дії шкідливих чинників на організм людини виходять з біологічногозакону суб'єктивної кількісної оцінки подразника Вебера — Фехнера. Він виражаєзв'язок між зміною інтенсивності подразника і силою викликаного відчуття:реакція організму прямо пропорційна відносному приросту подразника
Хімічніречовини(органічні, неорганічні) залежно від їх практичного використовуваннякласифікуються на:
– промисловіотрути, що використовуються у виробництві: наприклад, органічні розчинники(діхлоретан), паливо (пропан, Бутан), фарбники (анілін);
– отрутохімікати,що використовуються в сільському господарстві: пестициди (гексахлоран),інсектициди (карбофос) і др.;
– лікарськізасоби;
– побутовіхімікати, що використовуються у вигляді харчових добавок (оцтова кислота),засоби санітарії, особистої гігієни, косметики і т. д.;
– біологічнірослинні і тваринні отрути, які містяться в рослинах і грибах (аконіт, цикута),у тварин і комах (змій, бджіл, скорпіонів);
– отруйливіречовини (ОР): зарин, іприт, фосген і ін.
Отруйнівластивості можуть проявити всі речовини, навіть такі, як куховарська сіль увеликих дозах або кисень при підвищеному тиску. Проте до отрут прийнятовідносити лише ті, які свою шкідливу дію проявляють в звичайних умовах і увідносно невеликих кількостях.
До промисловихотрут відноситься велика група хімічних речовин і з'єднань, які у виглядісировини, проміжних або готових продуктів зустрічаються у виробництві.
В організмпромислові хімічні речовини можуть проникати через органи дихання,шлунково-кишковий тракт і непошкоджену шкіру. Проте основними шляхомнадходження є легені. Крім гострих і хронічних професійних інтоксикаційпромислові отрути можуть бути причиною пониження стійкості організму іпідвищеної загальної захворюваності.
Побутові отруєннячастіше за все виникають при попаданні отрути в шлунково-кишковий тракт(отрутохімікатів, побутових хімікатів, лікарських речовин). Можливі гостріотруєння і захворювання при попаданні отрути безпосередньо в кров, наприклад,при укусах зміями, комахами, при ін'єкціях лікарських речовин.
Токсична діяшкідливих речовин характеризується показниками токсикометрії, відповідно дояких речовини класифікують на надзвичайно токсичні, високотоксичні, помірнотоксичні і малотоксичні. Ефект токсичної дії різних речовин залежить відкількості, що потрапила в організм речовини, його фізичних властивостей,тривалості надходження, і т.д.
Отруєнняпротікають в гострій, підгострій і хронічній формах.
Гостріотруєння частішебувають груповими і відбуваються в результаті аварій, поломок устаткування ігрубих порушень вимог безпеки праці. Вони характеризуються короткочасністю діїтоксичних речовин не більше ніж протягом однієї зміни; надходженням в організмшкідливої речовини у відносно великих кількостях — при високих концентраціях вповітрі; помилковому прийомі всередину; сильному забрудненні шкірних покривів.Наприклад, надзвичайно швидке отруєння може наступити при дії пари бензину,сірководню високих концентрацій і закінчитися загибеллю від паралічу дихальногоцентру, якщо потерпілого зразу ж не винести на свіже повітря. Оксиди азотуунаслідок загальнотоксичної дії у важких випадках можуть викликати розвитоккоми, судоми, різке падіння артеріального тиску.
Хронічніотруєння виникаютьпоступово, при тривалому надходженні отрути в організм у відносно невеликихкількостях. Отруєння розвиваються унаслідок накопичення маси шкідливої речовинив організмі (матеріальної кумуляції) або що викликаються ними порушень ворганізмі (функціональна кумуляція). Хронічні отруєння органів дихання можутьбути слідством перенесеної однократної або декількох повторних гострихінтоксикацій. До отрут, що викликають хронічні отруєння в результаті тільки функціональноїкумуляції, відносяться хлоровані вуглеводні, бензол, бензини і ін.
При повторній діїоднієї і тієї ж отрути в субтоксичній дозі може змінитися перебіг отруєння іокрім явища кумуляції розвинутися сенсибілізація і звикання.
Сенсибілізація— стан організму, при якому повторнадія речовини викликає більший ефект, ніж попереднє. Ефект сенсибілізаціїпов'язаний з освітою в крові і інших внутрішніх середовищах змінених і сталичужорідними для організму білкових молекул, що індукують формування антитіл.Повторна, навіть більш слаба токсична дія з подальшою реакцією отрути зантитілами викликає збочену відповідь організму у вигляді явищ сенсибілізації.Більш того, у разі попередньої сенсибілізації можливо розвиток алергічнихреакцій, вираженість яких залежить не стільки від дози впливаючої речовини,скільки від стану організму. Алергізація значно ускладнює перебіг гострих іхронічних інтоксикацій, нерідко приводячи до обмеження працездатності.
При дії шкідливихречовин, що повторюється, на організм можна спостерігати і ослаблення ефектівунаслідок звикання. Для розвитку звикання до хронічної дії отрутинеобхідно, щоб його концентрація (доза) була достатньої для формування увідповідь пристосовній реакції і не надмірної, що приводить до швидкого ісерйозного пошкодження організму. При оцінці розвитку звикання до токсичної діїтреба враховувати можливий розвиток підвищеної стійкості до одних речовин післядії інших. Це явище називають толерантністю.
На виробництві,як правило, протягом робочого дня концентрації шкідливих речовин не буваютьпостійними. Вони або наростають до кінця зміни, знижуючись за обідню перерву,або різко коливаються, надаючи на людину інтермітируючу (непостійну) дію, яка убагатьох випадках виявляється більш шкідливою, ніж безперервне, оскільки частіі різкі коливання подразника ведуть до зриву формування адаптації. Несприятливадія інтермітируючого режиму відзначена при вдиханні оксиду вуглецю З.
Біологічна діяшкідливих речовин здійснюється через рецепторний апарат кліток і внутріклітиннихструктур. У багатьох випадках рецепторами токсичності є ферменти, амінокислоти,вітаміни, деякі активні функціональні групи, а також різні медіатори і гормони,регулюючі обмін речовин. Первинна специфічна дія шкідливих речовин на організмобумовлена утворенням комплексу «речовина—рецептор». Токсична діяотрути виявляється тоді, коли мінімальне число його молекул здатний зв'язуватиі виводити з ладу найбільш життєво важливі клітки-мішені.
Класифікаціяречовин по характеру дії на організм і загальні вимоги безпеки регламентуютьсяГОСТ 12.0.003—74*.
Згідно ГОСТречовини підрозділяються на:
– токсичні,що викликають отруєння всього організму або вражаючі окремі системи (ЦНС,кровотворення), зухвалі патологічні зміни печінки, нирок;
– дратівливі— що викликають роздратування слизистих оболонок дихальних шляхів, очей,легких, шкірних покривів;
– сенсибілізуючі,діючі як алергени (формальдегід, розчинники, лаки на основі нітроз`єднань іін.);
– мутагенні,що приводять до порушення генетичного коду, зміні спадкової інформації(свинець, марганець, радіоактивні ізотопи і ін.);
– канцерогенні,викликають, як правило, злоякісні новоутворення (циклічні аміни, ароматичнівуглеводні, хром, нікель, азбест і ін.);
– впливаючіна репродуктивну (дітородну) функцію (ртуть, свинець, стирол, радіоактивніізотопи і ін.).
Три останні видидії шкідливих речовин — мутагенне, канцерогенне, вплив на репродуктивнуфункцію, а також прискорення процесу старіння серцево-судинної системивідносять до віддалених наслідків впливу хімічних з'єднань на організм. Цяспецифічна дія, яка виявляється у віддалені періоди, через роки і навітьдесятиріччя. Наголошується поява різних ефектів і в подальших поколіннях. Цякласифікація не враховує агрегатного стану речовини, тоді як для великої групиаерозолів, що не володіють вираженою токсичністю, слід виділити фіброгеннийефект дії її на організм. До них відносяться аерозолі дезинтеграції вугілля,аерозолі коксу (кам'яновугільного, пекового, нафтового, сланцевого), саж,алмазів, вуглецевих волоконних матеріалів, аерозолі (пил) тваринного ірослинного походження, силікати, аерозолі дезинтеграції і конденсації металів.
Потрапляючи доорганів дихання, речовини цієї групи викликають атрофію або гіпертрофіюслизистої верхніх дихальних шляхів, а затримуючись в легенях, приводять дорозвитку сполучної тканини в зоні повітрообміну і рубцювання (фіброзу) легенів.Професійні захворювання, пов'язані з дією аерозолів, пневмосклерози, хронічнийпиловий бронхіт займають друге місце по частоті серед професійних захворюваньна Україні.
Більшістьвипадків професійних захворювань і отруєнь пов'язана з надходженням токсичнихгазів, пари і аерозолів в організм людини головним чином через органи дихання.Цей шлях найбільш небезпечний, оскільки шкідливі речовини поступають черезрозгалужену систему легеневих альвеол безпосередньо в кров і розносяться повсьому організму. Розвиток загальнотоксичної дії аерозолів в значній міріпов'язаний з розміром частинок пилу, оскільки пил з частинками до 5 мкм (такзвана респирабельна фракція) проникає в глибокі дихальні шляхи, в альвеоли,частково або повністю розчиняється в лімфі і, поступаючи в кров, викликаєкартину інтоксикації. Мелкодісперсну пил важко уловлювати; вона поволі осідає,вита в повітрі робочої зони.
Попадання отрут вшлунково-кишковий тракт можливо при недотриманні правил особистої гігієни: їдіна робочому місці і курінні без попереднього миття рук. Отруйні речовини можутьвсмоктуватися вже з порожнини рота, поступаючи відразу в кров. Попадання отрути(ртуті, міді, церію, урану) в шлунок може бути причиною поразки його слизистої.
Шкідливі речовиниможуть потрапляти в організм людини через непошкоджені шкірні покриви, причомуне тільки з рідкого середовища при контакті з руками, але і у разі високихконцентрацій токсичної пари і газів в повітрі на робочих місцях. Розчиняючись всекреті пітних залоз і шкірному жирі, речовини можуть легко поступати в кров.До них відносяться легко розчинні у воді і жирах вуглеводні, ароматичні аміни,бензол, анілін і ін. Пошкодження шкіри безумовно сприяє проникненню шкідливихречовин в організм.
Розподіл отруйнихречовин в організмі підкоряється визначеним закономірностям. Спочаткувідбувається динамічний розподіл речовини відповідно до інтенсивностікровообігу. Потім основну роль починає грати сорбціонна здатність тканин.Існують три головні басейни, пов'язані з розподілом шкідливих речовин:позаклітинна рідина (14 л для людини масою 70 кг), внутріклітинна рідина (28 л) і жирова тканина. Тому розподіл речовин залежить від такихфизико-хімічних властивостей, як водорозчинність, жиро розчинність. Для рядуметалів (срібла, марганцю, хрому, ванадію, кадмію і ін.) характерне швидкевиведення з крові і накопичення в печінці і нирках.
Дуже важливовідзначити комбіновану дію шкідливих речовин на здоров'я людини. На виробництвіі в навколишньому середовищі рідко зустрічається ізольована дія шкідливихречовин; звичайно працюючий на виробництві піддається поєднаній дії несприятливихчинників різної природи (фізичних, хімічних) мул комбінованому впливу чинниківоднієї природи, частіше ряду хімічних речовин. Комбінована дія — ця одночаснаабо послідовна дія на організм декількох отрут при одному і тому ж шляхунадходження. Розрізняють декілька типів комбінованої дії отрут залежно відефектів токсичності: адитивного, потенційованого, антагоністичного і незалежноїдії./>
Разом зкомбінованим впливом отрут можливо їх комплексна дія, коли отрути поступають ворганізм одночасно, але різними шляхами (через органи дихання ішлунково-кишковий тракт, органи дихання і шкіру і т. д.).
Шляхизнешкодження отрут різні. Перший і головний з них — зміна хімічної структуриотрут. Так, органічні сполуки в організмі піддаються частіше за все окисленню,відновленню, розщеплюванню, метилированню, що зрештою приводить переважно довиникнення менш отруйних і менш активних в організмі речовин.
Не менше важливийшлях знешкодження — виведення отрути через органи дихання, травлення, нирки,пітні і сальні залози, шкіру. Важкі метали, як правило, виділяються черезшлунково-кишковий тракт, органічні сполуки алифатичного і ароматичного рядів —в незмінному вигляді через легені і частково після физико-хімічних перетвореньчерез нирки і шлунково-кишковий тракт. Певну роль у відносному знешкодженніотрут грає депонування (затримка в тих або інших органах). Наприклад, важкіметали (свинець, кадмій) часто відкладаються в депо: кістках, печінці, нирках,деякі речовини — в нервовій тканині. Проте отрути з депо можуть знов поступатив кров, викликаючи загострення хронічного отруєння.
Для обмеженнянесприятливої дії шкідливих речовин застосовують гігієнічне нормування їхвмісту в різних середовищах. У зв'язку з тим, що вимога повної відсутностіпромислових отрут в зоні дихання працюючих часто нездійсненний, особливузначущість придбаває гігієнічна регламентація змісту шкідливих речовин вповітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.005—88).
Такарегламентація в даний час проводиться в три етапи:
1)обгрунтовування орієнтовного безпечного рівня дії (ООБР);
2)обгрунтовування ПДК;
3) коректуванняПДК з урахуванням умов праці працюючих і стани їх здоров'я.
Встановленню ПДКможе передувати обгрунтовування, ООБР в повітрі робочої зони, атмосферінаселених місць, у воді, грунті.
Орієнтовний безпечнийрівень дії встановлюють тимчасово, на період, передуючий проектуваннювиробництва. Значення ООБР визначається шляхом розрахунку по физико-хімічнихвластивостях або шляхом інтерполяцій і екстраполяції в гомологичних рядах(близьких по будові) з'єднань або по показниках гострої токсичності. ООБРповинні переглядатися через два роки після їх твердження.
Граничнодопустима концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони — цеконцентрації, які при щоденній (окрім вихідних днів) роботі протягом 8 ч абопри іншій тривалості, але не перевищуючої 41 ч в тиждень, протягом всьогоробочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень в стані здоров'я,що знаходяться сучасними методами досліджень в процесі роботи або у віддаленітерміни життя теперішнього часу або подальшого поколінь.
До професійнихзахворювань, дією шкідливих речовин, що викликається, відносяться гострі іхронічні інтоксикації, що протікають з ізольованою або поєднаною поразкоюорганів і систем: токсична поразка органів дихання, токсична анемія, токсичнийгепатит, токсична нефропатія, токсична поразка нервової, токсична поразка очей(катаракта), кон'юнктивіт, токсична поразка кісток: остеопороз, остеосклероз.До цієї ж групи входять хвороби шкіри, металева, фторопластова лихоманка, алергічнізахворювання, новоутворення.
Слід мати наувазі можливість розвитку професійних пухлинних захворювань, особливо органівдихання, печінки, шлунку і сечового міхура, лейкоз при тривалих контактах зпродуктами перегонки кам'яного вугілля, нафти, сланців, із з'єднаннями нікелю,хрому, миш'яку, винилхлоридом, радіоактивними речовинами і т.д. Чинники незаселеногосередовища, поширені в умовах населених місць, можуть приводити до зростаннязагальних захворювань, розвиток і перебіг яких провокується несприятливимвпливом навколишнього середовища. До них відносяться респіраторно-алергічнізахворювання органів дихання, хвороби серцево-судинної системи, печінки, нирок,селезінки, порушення дітородної функції жінок, збільшення числа дітей, щонародилися з вадами, знижень статевої функції чоловіків, зростання онкологічнихзахворювань.
Вібрації
Малі механічніколивання, що виникають в пружних тілах або тілах, що знаходяться під впливомзмінного фізичного поля, називаються вібрацією. Дію вібрації на людинукласифікують: за способом передачі коливань; по напряму дії вібрації; потимчасовій характеристиці вібрації.
Залежно відспособу передачі коливань людині вібрацію підрозділяють на загальну, щопередається через опорні поверхні на тіло сидячого або людини, що стоїть, ілокальну, що передається через руки людини. Вібрація, що впливає на ногисидячої людини, на передпліччя, контактуючі з вібруючими поверхнями робочихстолів, також відноситься до локальної.
По напряму діївібрацію підрозділяють на: вертикальну, що розповсюджується по осі х, перпендикулярнійдо опорної поверхні; горизонтальну, що розповсюджується по осі у, відспини до грудей; горизонтальну, що розповсюджується по осі z, від правого плеча до лівого плеча.
По тимчасовійхарактеристиці розрізняють: постійну вібрацію, для якої контрольований параметрза час спостереження змінюється не більше ніж в 2 рази (6 дБ); непостійнувібрацію, що змінюється по контрольованих параметрах більш ніж в 2 рази.
Вібраціявідноситься до чинників, що володіють високою біологічною активністю.Вираженість у відповідь реакцій обумовлюється головним чином силою енергетичноїдії і біомеханічними властивостями людського тіла як складної коливальноїсистеми. Потужність коливального процесу в зоні контакту і час цього контакту єголовними параметрами, що визначають розвиток вібраційних патологій, структураяких залежить від частоти і амплітуди коливань, тривалості дії, місця додатку інапряму осі вібраційної дії, демпфуючих властивостей тканин, явищ резонансу іінших умов.
У відповідь між реакціямиорганізму і рівнем впливаючої вібрації немає лінійної залежності. Причину цьогоявища бачать в резонансному ефекті. При підвищенні частот коливань більше 0,7Гц можливі резонансні коливання в органах людини. Резонанс людського тіла,окремих його органів наступає під дією зовнішніх сил при збігу власних частотколивань внутрішніх органів з частотами зовнішніх сил. Область резонансу дляголови в положенні сидячи при вертикальних вібраціях розташовується в зоні між20...30 Гц, при горизонтальних — 1,5...2 Гц.
Особливогозначення резонанс набуває по відношенню до органу зору. Розлад зоровихсприйнять виявляється в частотному діапазоні між 60 і 90 Гц, що відповідаєрезонансу очних яблук. Для органів, розташованих в грудній клітці і черевнійпорожнині, резонансними є частоти З...3,5 Гц. Для всього тіла в положеннісидячи резонанс наступає на частотах 4...6 Гц.
Вібраційнапатологія стоїть на другому місці (після пилових) серед професійнихзахворювань. Розглядаючи порушення стану здоров'я при вібраційній дії, слідзазначити, що частота захворювань визначається величиною дози, а особливостіклінічних проявів формуються під впливом спектру вібрацій. Виділяють три видивібраційної патології від дії загальної, локальної і товчкообразної вібрацій.
При дії на організмзагальної вібрації страждає в першу чергу нервова система і аналізатори:вестибулярний, зоровий, тактильний. У робочих вібраційних професій відзначенізапаморочення, розлад координації рухів, симптоми заколисування,вести-було-вегетативна нестійкість. Порушення зорової функції виявляєтьсязвуженням і випаданням окремих ділянок полів зору, зниженням гостроти зору,іноді до 40 %, суб'єктивно — потемнінням в очах. Під впливом загальних вібраційнаголошується зниження больової, тактильной і вібраційної чутливості. Особливонебезпечна толчкообразная вібрація, що викликає мікротравми різних тканин зподальшими реактивними змінами. Загальна низькочастотна вібрація робить впливна обмінні процеси, що виявляються зміною вуглеводного, білкового, ферментного,вітамінного і холестерину обмінів, біохімічних показників крові.
Вібраційнахвороба від дії загальної вібрації і поштовхів реєструється у водіїв транспортуі операторів транспортнотехнологічних машин і агрегатів, на заводахзалізобетонних виробів. Для водіїв машин, трактористів, бульдозеристів,машиністів екскаваторів, що піддаються дії низькочастотної і товчкообразноївібрацій, характерні зміни в попереково-крижовому відділі хребта. Робітникичасто скаржаться на болі в поясниці, кінцівках, в області шлунку, на відсутністьапетиту, безсоння, дратівливість, швидку стомлюваність. В цілому картина діїзагальної низько- і середньочастотної вібрації виражається загальнимивегетативними розладами з периферичними порушеннями, переважно в кінцівках,зниженням судинного тонусу і чутливості.
Локальнійвібрації піддаються головним чином люди, що працюють з ручним механізованимінструментом. Локальна вібрація викликає спазми судин кисті, предплечийпорушуючи постачання кінцівок кров'ю. Одночасно коливання діють на нервові закінчення,м'язові і кісткові тканини, викликають зниження шкірної чутливості, відкладеннясолей в суглобах пальців, деформуючи і зменшуючи рухливість суглобів.
Коливання низькихчастот викликають різке зниження тонусу капілярів, а високих частот — спазм судин.
Терміни розвиткупериферичних розладів залежать не стільки від рівня, скільки від дози(еквівалентного рівня) вібрації протягом робочої зміни. Переважне значення маєчас безперервного контакту з вібрацією і сумарний час дії вібрації за зміну. Уформувальників, бурильників, заточників, при середньочастотному спектрівібрацій захворювання розвивається через 8… 10 років роботи. Обслуговуванняінструменту ударної дії (клепка, обрубування), генеруючим вібрацію середньочастотногодіапазону (30… 125 Гц), приводить до розвитку судинних, нервово-м'язових,кістково-суглобових і інших порушень через 12… 15 років. При локальній діїнизькочастотної вібрації, особливо при значній фізичній напрузі робітникискаржаться на ниючі, ломлять, болі, що тягнуть, у верхніх кінцівках, частоночами. Одним з постійних симптомів локальної і загальної дії є розладчутливості. Найбільш різко страждає вібраційна, больова і температурначутливість.
До факторіввиробничого середовища, що усугубляють шкідливу дію вібрацій на організм,відносяться надмірні м'язові навантаження, несприятливі мікрокліматичні умови,особливо знижена температура, шум високої інтенсивності, психоемоційний стрес.Охолоджування і змочування рук значно підвищують ризик розвитку вібраційноїхвороби за рахунок посилення судинних реакцій. При сумісній дії шуму і вібраціїспостерігається взаємне посилення ефекту в результаті нього суммации, аможливо, і потенціювання.
Шум визначають як сукупністьаперіодичних звуків різної інтенсивності і частоти. Оточуючі людину шуми маютьрізну інтенсивність: розмовна мова — 50...60 дБ А, автосирена — 100 дБ А, шумдвигуна легкового автомобіля — 80 дБ А, гучна музика — 70 дБ А, шум від рухутрамвая — 70...80 дБ А, шум в звичайній квартирі — 30...40 дБ А.
По спектральномускладу залежно від переважання звукової енергії у відповідному діапазоні частотрозрізняють низько-, средньо- і високочастотні шуми, по тимчасовиххарактеристиках — постійні і непостійні, останні, у свою чергу, діляться на ті,що коливаються, переривисті і імпульсні, по тривалості дії — тривалі ікороткочасні. З гігієнічних позицій надається велике значенняамплітудно-тимчасовим, спектральним і вірогідності параметрам непостійнихшумів, найхарактерніших для сучасного виробництва. Інтенсивний шум навиробництві сприяє зниженню уваги і збільшенню числа помилок при виконанніроботи, виключно сильний вплив надає шум на швидкість реакції, збір інформаціїі аналітичні процеси, через шум знижується продуктивність праці і погіршуєтьсяякість роботи. Шум утрудняє своєчасну реакцію працюючих на попереджувальнісигнали внутрішньоцехового транспорту (автонавантажувачів, мостових кранів і т.п.), що сприяє виникненню нещасних випадків на виробництві.
В біологічномувідношенні шум є помітним стресовим чинником, здатним викликати зривпристосовних реакцій. Акустичний стрес може приводити до різних проявів: відфункціональних порушень регуляції ЦНС до морфологічно позначених дегенеративнихдеструктивних процесів в різних органах і тканинах. Ступінь шумової патологіїзалежить від інтенсивності і тривалості дії, функціонального стану ЦНС і, щодуже важливо, від індивідуальної чутливості організму до акустичногоподразника. Жіночий і дитячий організм особливо чутливі до шуму. Високаіндивідуальна чутливість маже бути однією з причин підвищеної стомлюваності ірозвитку різних неврозів.
Шум робить впливна весь організм людини: пригноблює ЦНС, викликає зміну швидкості дихання іпульсу, сприяє порушенню обміну речовин, виникненню серцево-судиннихзахворювань, гіпертонічної хвороби, може приводити до професійних захворювань.
Шум з рівнемзвукового тиску до 30...35 дБ звичний для людини і не турбує його. Підвищенняцього рівня до 40...70 дБ в умовах середовища незаселеного створює значненавантаження на нервову систему, викликаючи погіршення самопочуття і притривалій дії може бути причиною неврозів. Дія шуму рівнем понад 75 дБ можепривести до втрати слуху — професійної тугоухости. При дії шуму високих рівнів(більше 140 дБ) можливий розрив барабанних перетинок, контузія, а при ще більшвисоких (більше 160 дБ) і смерть. Специфічна шумова дія, що супроводиться пошкодженням слуховогоаналізатора, виявляється поволі прогресуючим зниженням слуху. У деяких осібсерйозне шумове пошкодження слуху може наступити в перші місяці дії, у інших —втрата слуху розвивається поступово, протягом всього періоду роботи навиробництві. Зниження слуху на 10 дБ практично невідчутно, на 20 дБ — починаєсерйозно заважати людині, оскільки порушується здатність чути важливі звуковісигнали, наступає ослаблення розбірливості мови.
Оцінка стануслухової функції базується на кількісному визначенні втрат слуху і проводитьсяпо показниках аудіометричного дослідження. Основним методом дослідження слуху єтональна аудіометрія. При оцінці слухової функції визначаючими прийняті середніпоказники порогів слуху в області сприйняття мовних частот (500, 1000, 2000Гц), а також втрата слухового сприйняття в області 4000 Гц. Критерієм професійного зниження слухуприйнятий показник середньої арифметичної величини зниження слуху в мовному діапазоні,рівний 11 дБ і більш. Крім патології органу слуху при дії шуму спостерігаютьсявідхилення в стані вестибулярної функції, а також загальні неспецифічні зміни ворганізмі; робітники скаржаться на головні болі, запаморочення, болі в областісерця, підвищення артеріального тиску, болі в області шлунку і жовчного міхура,зміна кислотності шлункового соку. Шум викликає зниження функції захиснихсистем і загальної стійкості організму до зовнішніх дій.
Електромагнітніполя і випромінювання
Спектр електромагнітнихколивань по частоті досягає 1021 Гц. Залежно від енергії фотонів (квантів) йогопідрозділяють на область неіонізуючих і іонізуючих випромінювань. В гігієнічнійпрактиці до неіонізуючих випромінювань відносять також електричні і магнітніполя. До ЕМП промислової частоти відносяться лінії електропередач (ЛЕП)напругою до 1150 кВ, відкриті розподільні пристрої, включаючи комутаційніапарати, пристрої захисту і автоматики, вимірювальні прилади. Вони є джереламиелектричних і магнітних полів промислової частоти (50 Гц).
Тривала дія такихполів приводить до розладів, які суб'єктивно виражаються скаргами на головнийбіль в скроневій і потиличній області, млявість, розлад сну, зниження пам'яті,підвищена дратівливість, апатія, болі в області серця. Для хронічної дії ЕМПпромислової частоти характерні порушення ритму і уповільнення частоти серцевихскорочень.
У працюючих з ЕМПпромислової частоти можуть спостерігатися функціональні порушення в ЦНС і серцевосудинноїсистемі, у складі крові. Тому необхідно обмежувати час перебування людини взоні дії електричного поля, створюваного струмами промислової частоти напругоювище 400 кВ.
Іонізуючівипромінювання
Іонізуючевипромінювання викликає в організмі ланцюжок оборотних і необоротних змін.Пусковим механізмом дії є процеси іонізації і збудження атомів і молекул втканинах. Дисоціація складних молекул в результаті розриву хімічних зв'язків—пряма дія радіації. Істотну роль у формуванні біологічних ефектів граютьрадіаційно-хімічні зміни, обумовлені продуктами радіолізу води. Вільні радикаливодню і гідроксильної групи, володіючи високою активністю, вступають в хімічніреакції з молекулами білка, ферментів і інших елементів біотканини, щоприводить до порушення біохімічних процесів в організмі. В результаті порушуютьсяобмінні процеси, сповільнюється і припиняється зростання тканин, виникають новіхімічні з'єднання, не властиві організму. Це приводить до порушення діяльностіокремих функцій і систем організму.
Індукованівільними радикалами хімічні реакції розвиваються з великим виходом, залучаючидо процесу сотні і тисячі молекул, не задіяних випромінюванням. В цьому полягаєспецифіка дії іонізуючого випромінювання на біологічні об'єкти. Ефектирозвиваються протягом різних проміжків часу: від декількох секунд до багатьохгодинника, днів, літ.
В залежності віддози гамма-опромінювання виникнути променева хвороба різного ступеню тяжкості. Хронічнапроменева хвороба може розвинутися при безперервному або повторюєтьсяопромінюванні в дозах, істотно нижче за ті, які викликають гостру форму. Ступінь дії радіації залежить відтого, є опромінювання зовнішнім або внутрішнім (при попаданні радіоактивногоізотопу всередину організму). Внутрішнє опромінювання можливо при вдиханні,заковтуванні радіоізотопів і проникненні їх в організм через шкіру. Деякіречовини поглинаються і нагромаджуються в конкретних органах, що приводить довисоких локальних доз радіації. Кальцій, радій, стронцій і інші нагромаджуютьсяв кістках, ізотопи йоду викликають пошкодження щитовидної залози, рідкоземельніелементи — переважно пухлини печінки. Рівномірно розподіляються ізотопи цезію,викликаючи пригноблення кровотворення, атрофію семенників, пухлини м'якихтканин. При внутрішньому опромінюванні найбільш небезпечні альфа випромінюючіізотопи полонію і плутонію.
Здатністьвикликати віддалені наслідки — лейкоз, злоякісні новоутворення, раннє старіння— одна з підступних властивостей іонізуючого випромінювання.
Електричнийструм
Дія електричногоструму на живу тканину носить різносторонній і своєрідний характер. Проходячичерез організм людини, електрострум проводить термічну, електролітичну,механічну і біологічну дії.
Термічна діяструму виявляється опіками окремих ділянок тіла, нагрівом до високоїтемператури органів, розташованих на шляху струму, викликаючи в них значніфункціональні розлади. Електролітична дія струму виражається в розкладанніорганічної рідини, у тому числі кров, в порушенні її фізико-хімічного складу.Механічна дія струму приводить до розшарування, розриву тканин організму врезультаті електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібногоутворення пари з тканинної рідини і крові. Біологічна дія струму виявляєтьсяроздратуванням і збудженням живих тканин організму, а також порушеннямвнутрішніх біологічних процесів.
Електротравми умовно розділяють на загальніі місцеві. До загальних відносять електричний удар, при якому процес збудженнярізних груп м'язів може привести до судом, зупинки дихання і серцевоїдіяльності. Зупинка серця пов'язана з фібриляцією — хаотичним скороченням окремихволокон серцевого м'яза. До місцевих травм відносять опіки, металізацію шкіри,механічні пошкодження, електроофтальмії. Металізація шкіри пов'язана зпроникненням в неї найдрібніших частинок металу при його розплавленні підвпливом частіше за все електричної дуги.
Результат поразкилюдини електрострумом залежить від багатьох чинників: сили струму і часу йогопроходження через організм, характеристики струму (змінний або постійний),шляхи струму в тілі людини, при змінному струмі — від частоти коливань.
Струм, щопроходить через організм, залежить від напруги дотику, під яким виявивсяпотерпілий, і сумарного електричного опору, в який входить опір тіла людини.Величина останнього визначається в основному опором рогового шару шкіри, становлячипри сухій шкірі і відсутності пошкоджень сотні тисяч Ом. Якщо ці умови станушкіри не виконуються, то її опір падає до 1 кОм. При високій напрузі і значномучасі протікання струму через тіло опір шкіри падає ще більше, що приводить добільш важких наслідків поразки струмом. Внутрішній опір тіла людини неперевищує декількох сотень Ом і істотної ролі не грає. На опір організму діїелектричного струму робить вплив фізичний і психічний стан людини. Нездоров'я,стомлення, голод, сп'яніння, емоційне збудження приводять до зниження опору.
Допустимимвважається струм, при якому людина може самостійно звільнитися від електричноголанцюга. Його величина залежить від швидкості проходження струму через тілолюдини: при тривалості дії більше 10 з — 2 мА, при 10 з і менш — 6 мА. Струм,при якому потерпілий не може самостійно відірватися від токоведучих частин,називається невідпускаючим.
З можливих шляхівпротікання струму через тіло людини (голова — рука, голова — ноги, рука — рука,нога — рука, нога — нога і т. д.) найбільш небезпечний той, при якомувражається головний мозок (голова—руки, голова — ноги), серце і легені (руки —ноги). Несприятливий мікроклімат (підвищена температура, вогкість) збільшуєнебезпеку поразки струмом, оскільки волога (піт) знижує опір шкірних покривів.
Поєднана діяшкідливих чинників
В умовахсередовища незаселеного, особливо у виробничих умовах, людина піддається, якправило, дії багаточинника, ефект якої може виявитися більш значним, ніж приізольованій дії того або іншого чинника.
Встановлено, щотоксичність отрут в певному температурному діапазоні є якнайменшою, посилюючисьяк при підвищенні, так і пониженні температури повітря. Головною причиною цьогоє зміна функціонального стану організму: порушення терморегуляції, втрата водипри посиленому випоті, зміна обміну речовин і прискорення біохімічних процесів.Почастішання дихання і посилення кровообігу приводять до збільшення надходженняотрути в організм через органи дихання. Розширення судин шкіри і слизистихпідвищує швидкість всмоктування токсичних речовин через шкіру і дихальні шляхи.Посилення токсичної дії при підвищених температурах повітря відзначено відноснобагатьох летючих отрут: пари бензину, пари ртуті, оксидів азоту і ін. Низькітемператури підвищують токсичність бензолу, сірковуглеця і ін.
Підвищенавогкість повітря збільшує небезпеку отруєнь особливо дратівливими газами.Причиною цього служить посилення процесів гідролізу, підвищення затримки отрутна поверхні слизистих оболонок, зміна агрегатного стану отрут. Розчинення отрутз утворенням слабих розчинів кислот і лугів усилює їх дратівливу дію.
Змінаатмосферного тиску також впливає на токсичний ефект. При підвищеному тискупосилення токсичного ефекту відбувається унаслідок двох причин: по-перше,найбільшого надходження отрут унаслідок зростання тиску газів і пари ватмосферному повітрі і прискореного переходу їх в кров, по-друге, за рахунокзміни функцій дихання, кровообігу, ЦНС і аналізаторів. Знижений атмосфернийтиск усилює дію таких отрут, як бензол, алкоголь, оксиди азоту, ослабляєтьсятоксична дія озону.
З безлічіпоєднань несприятливих чинників найбільш часто зустрічаються пилогазовікомпозиції.Токсичність сумішей залежить не тільки від глибини проникнення влегені, але і від швидкості адсорбції і, головне, десорбції отрути з поверхнічастинок. Десорбція відбувається в дихальних шляхах і альвеолах і її активністьпов'язана з фізико-хімічними властивостями поверхні аерозолів і властивостямигазів. Адсорбція тим вище, чим менше молекула газу. При значному зв'язку газу заерозолем комбінований ефект звичайно ослабляється.
Розглядаючипоєднану дію несприятливих чинників фізичної і хімічної природи, слідзазначити, що на високих рівнях дії спостерігаються потенціювання, антогонізм інезалежний ефект. На низьких рівнях, як правило, спостерігається адитивназалежність.
Шум і вібраціязавжди усилюють токсичний ефект промислових отрут. Причиною цього є змінафункціонального стану ЦНС і серцево-судинної системи. Шум усилює токсичнийефект оксиду вуглецю, стиролу, крекінг газу і ін. Вібрація, змінюючиреактивність організму, підвищує його чутливість до інших чинників, наприклад,кобальту, кремнієвого пилу, діхлоретану; оксид вуглецю більш токсичний впоєднанні з вібрацією.
Ультрафіолетовевипромінювання, роблячи вплив на взаємодію газів в атмосферному повітрі, сприяєутворенню смогу. При ультрафіолетовому опромінюванні можлива сенсибілізаціяорганізму до дії деяких отрут. Разом з тим ультрафіолетове опромінювання можезнижувати чутливість організму до деяких шкідливих речовин унаслідок посиленняокислювальних процесів в організмі і більш швидкого знешкодження отрути.
Велике практичнезначення має проблема комбінованого впливу іонізуючого випромінювання іхімічного чинника.
Особливозлободенні два аспекти цієї проблеми: перший — зменшення руйнуючої дії радіаціїшляхом одночасної дії шкідливої речовини, використовуючи явище антагонізму.Наприклад, встановлено, що гостра дія отрут, що викликає в організмі гіпоксію(зниження кисню в тканинах) і одночасну і послідовну дію іонізуючої радіаціїсупроводиться ослабленням тяжкості радіаційної поразки, тобто сприяє більшійрадіостійкості організму.
Другий аспект —посилення ефекту дії унаслідок синергізму радіаційної дії і теплоти, радіації ікисню.
Важка фізичнапраця супроводиться підвищеною вентиляцією легенів і посиленням швидкостікровотоку, що приводить до збільшення кількості отрути, що поступає в організм.Крім того, інтенсивне фізичне навантаження може приводити до виснаженнямеханізмів адаптації з подальшим розвитком професіонально обумовлених захворювань.
Оцінюючипоєднаний вплив несприятливих чинників на організм, слід мати на увазі, що, якправило, ранні зміни в організмі неспецифічні для дії якого-небудь з них івідображають лише зрив пристосовних реакцій. При дії, що продовжується, понаддозові рівні росте частота професіонально обумовлених загальних захворювань абоформуються різні форми професійних захворювань.
Списоклітератури
1. ЖелібоЄ.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності.-К.2005.
2. ЗаверухаН.М. Безпека життєдіяльності. -К.1998.
3. Захарченко М.В., Орлов М.В., Голубєв А.К. Безпекажиттєдіяльності… .-К.1996.
4. КоржикБ.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. -К. 1995.
5. Лапнін В.М. Безпека життєдіяльності людини. К. 1999.
6. Хижняк М і., Нагорна А.М. Здоров’ялюдини та екологія. —К. 1995.