Бердичівський політехнічний коледж
Контрольна робота
з дисципліни “Основи охорони праці”
(шифр 8222)
Виконав:
студент групи Пзс-604
Юрчук Сергій Леонідович
Перевірив:
викладач
Тарасюк Валерій Васильович
Бердичів
2008
Зміст
1. Види електричних травм
2. Розподіл виробництва заступенем пожежної безпеки. Вимоги до шляхів евакуації працівників при пожежівиробництва
3. Вентиляція виробничих приміщень. Природна вентиляція.Переваги і недоліки
Списоквикористаної літератури
1. Види електричних травм
Різноманітність впливу електричного струму на організмлюдини призводять до електротравм, котрі умовно поділяються на два види:
— місцеві електротравми, котрі означають місцеве ушкодженніорганізму;
— загальні електротравми (електричні удари), колиуражається (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушеннянормальної діяльності життєво важливих органів та систем.
Згідно зі статистичними даними орієнтовний розподілнещасних випадків внаслідок дії електричного струму в промисловості завказаними видами травм має наступний вигляд:
— місцеві електротравми — 20%;
— електричні удари — 25%;
— змішані травми (одночасно місцеві електричні травми таелектричні удари) — 55%.
Місцева електротравма — яскраво виявлене порушеннящільності тканин тіла, в тому числі кісток, викликане впливом електричногоструму або електричної дуги. Найчастіше — це поверхневі ушкодження, тобтоушкодження шкіри, а інколи й інших м'яких тканин, зв'язок та кісток. Небезпекумісцевих електротравм та складність к лікування залежать від місця, характерута ступеня ушкодження тканин, а також від реакції організму на це ушкодження.Місцеві електротравми виліковуються і працездатність потерпілого відновлюєтьсяповністю або частково. Однак при важких опіках людина помирає. При цьомубезпосередньою причиною смерті є не електричний струм, а місцеве ушкодженняорганізму, викликане струмом. Характерні місцеві електротравми — електричніопіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електрофтальмія.
Приблизно 75% випадків ураження людей струмомсупроводжується виникненням місцевих електротравм. За видами травм ці випадкирозподіляються наступним чином, %:
— електричні опіки — 40;
— електричні знаки — 7;
— металізація шкіри — 3;
— механічні пошкодження — 0,5;
— електроофтальмія — 1,5;
— змішані травми — 23;
— всього — 75.
Електричні опіки — це ушкодження поверхні тіла під дієюелектричної дуги або великих струмів, що проходять через тіло людини. Опікибувають двох видів: струмові, коли струм проходить через тіло людини, та дугові(під дією електричної дуги температурою понад 3500 °С).
Електричний знак — це чітко окреслена пляма діаметром 1-5мм сірого або блідо-жовтого кольору, що з'являється на поверхні шкіри людини,яка зазнала дії струму. В більшості випадків електричні знаки безболісні, зчасом верхній шар шкіри сходить, а уражене місце набуває початкового кольору,відновлює пластичність та чутливість. Електрометалізація — проникнення в шкіручастинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму.Вона може статися при коротких замиканнях, від'єднаннях роз'єднувачів тарубильників під навантаженням. При цьому дрібні частинки розплавленого металупід впливом динамічних сил та теплового потоку розлітаються у всі сторони звеликою швидкістю.
Кожна з цих частинок має високу температуру, але малийзапас теплоти, і тому не здатна пропалити одяг. Тому ушкоджуються відкритічастини тіла — руки та обличчя. Уражена ділянка тіла має шорстку поверхню.
2. Розподіл виробництва заступенем пожежної безпеки. Вимоги до шляхів евакуації працівників при пожежівиробництва
Забезпечення пожежної безпеки — це один із важливихнапрямків щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства інавколишнього середовища. Незважаючи на значний поступ у науково-технічнійсфері людству ще не вдалося знайти абсолютно надійних засобів щодо забезпеченняпожежної безпеки. Більше того, статистика свідчить, що при зростаннічисельності населення на 1 % кількість пожеж збільшується приблизно на 5%, азбитки від них зростають на 10%. І сьогодні, коли людство увійшло в третєтисячоліття своєї багатовікової історії, питання пожежної безпеки залишаютьсяактуальними. Кожні п'ять секунд на земній кулі виникає пожежа, а в Українікожні 10 хвилин. Протягом однієї доби в Україні виникає 120-140 пожеж, в якихгинуть 6-7, отримують травми 3-4 людини, вогнем знищується 32-36 будівель, 4-5одиниць техніки. Щодобові збитки від пожеж становлять близько 500 тис. грн.
Часто збитки від пожеж поділяють на прямі та побічні. Прямізбитки — це втрати, пов'язані зі знищенням або пошкодженням вогнем, водою,димом і внаслідок високої температури основних фондів та іншого майнапідприємств (установ), а також громадян, якщо ці втрати мають прямий причиннийзв'язок з пожежею.
Побічні збитки — це втрати, пов'язані з ліквідацією пожежі,а також зумовлені простоєм виробництва, перервою у роботі, зміною графіка рухутранспортних засобів та іншою вигодою, втраченою внаслідок пожежі. Як правило,побічні збитки перевищують в 3-4 рази прямі.
На рис. 1-3 наведено показники, що характеризують стан зпожежами та загибелі людей на них в Україні за останні роки.
Для успішного проведення дієвих упереджувальних заходів увиробничій сфері та у країні загалом, важливо знати основні причини пожеж.Згідно зі статистичними даними основними причинами пожеж в Україні є: необережнеповодження з вогнем 58-60%; порушення правил монтажу та експлуатації (ППМЕ)електроустаткування та побутових електроприладів 18-20%; ППМЕ приладів опалення11-12%; пустощі дітей з вогнем 7-8%; підпали 2% (рис. 9). У виробничій сферіосновні причини пожеж та їх показники змінюються не суттєво (рис. 10).
/>
Як видно із наведених даних причиною, що найчастішевикликає пожежі в Україні є необережне поводження з вогнем. У виробничій сфері зцієї причини часто виникають пожежі при курінні в недозволених місцях та привиконанні, так званих, вогневих робіт.
Вогневими роботами вважають виробничі операції, пов'язані звикористанням відкритого вогню, іскроутворенням та нагрівом деталей, устаткування,конструкцій до температур, що здатні викликати займання горючих речовин іматеріалів, парів легкозаймистих рідин. До вогневих робіт належать: газо- таелектрозварювання, бензино- та газорізання, паяльні роботи, варки бітуму тасмоли, механічне оброблення металу з утворенням іскор тощо.
/>
Місця для проведення вогневих робіт можуть бути постійнимиі тимчасовими. Постійні місця визначаються наказом керівника підприємства, атимчасові — письмовим дозволом керівника підрозділу. У відповідності з вимогамипожежної безпеки на місцях проведення вогневих робіт не повинно бути горючихматеріалів у радіусі 5 м. Необхідно мати на увазі, що при газовій зварцізастосовують речовини (ацетилен, метан, кисень), які посилюють небезпеку пожежіта вибуху.
Виконавці робіт (електрозварювальники, газозварювальники,газорізальники, паяльники, бензорізальники та ін.) повинні бутипроінструктовані про заходи пожежної безпеки особами, які за це відповідають.
Перед проведенням тимчасових вогневих робіт розробляютьсязаходи пожежної безпеки, сповіщається пожежна охорона, призначаються особи,відповідальні за забезпечення пожежної безпеки і після цього видаєтьсяпідписаний наряд-допуск на проведення робіт. Такий дозвіл дається на однузміну. Після закінчення вогневих робіт зварювальник зобов'язаний оглянути місцероботи, полити водою горючі конструкції. Місце проведення вогневих робітнеобхідно кілька разів перевірити протягом 2 годин після закінчення роботи.
Відповідальність за заходи пожежної безпеки при проведеннізварювальних та інших вогневих робіт покладається на керівників робіт,дільниць, цехів, підприємств.
Значний відсоток пожеж спричинений незадовільним станомелектричного устаткування та приладів, а також порушенням правил їх монтажу таексплуатації. До чинників, що можуть викликати пожежу саме з цієї причининалежать: короткі замикання, несправності електроустаткування та приладів,струмові перевантаження, що виникають у силових та освітлюваних електромережах,великі значення перехідних опорів.
Короткі замикання виникають внаслідок неправильного монтажуабо експлуатації електроустановок, старіння або пошкодження ізоляції. Струмкороткого замикання залежить від потужності джерела струму, відстані відджерела струму до місця замикання та виду замикання. Великі струми замиканнявикликають іскріння та нагрівання струмопровідних частин до високоїтемператури, що може викликати займання ізоляції провідників та горючихбудівельних конструкцій, які знаходяться поряд.
Струмові перевантаження виникають при ввімкненні до мережідодаткових споживачів струму або при зниженні напруги в мережі. Тривалеперевантаження призводить до нагрівання провідників, що може викликати займанняізоляції.
Збільшення місцевих перехідних опорів виникає внаслідококиснення або недостатньо щільного з'єднання електричних контактів. Іскріння,що виникає при цьому, може ініціювати пожежу. Для запобігання пожежі відвеликих перехідних опорів мідні проводи та кабелі з'єднують скручуванням жил, апотім спаюють їх оловом без застосування кислоти. Алюмінієві кабелі з'єднуютьгільзами.
Вибір типу електроустаткування, схеми електропроводки,використовуваних матеріалів, площі поперечного перерізу провідників, видуізоляції залежить від ступеня вибухопожежонебезпеки навколишнього середовища,режиму роботи електроустановок та можливих перевантажень.
Система запобігання пожежі — це комплекс організаційнихзаходів і технічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних длявиникнення пожежі.
Умови, необхідні для виникнення пожежі (горіння). Одним ізосновних принципів у системі запобігання пожежі є положення про те, що горіння(пожежа) можливе лише за певних умов. Основною умовою є наявність трьохчинників: горючої речовини, окисника та джерела запалювання (так званийтрикутник Лавузьє). Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта донеобхідної температури і знаходилась у відповідному кількісному співвідношенніз окисником, а джерело запалювання мало необхідну енергію для початкового імпульсу(запалювання). Так сірником неможливо запалити дерев'яну колоду чи стіл, у тойже час аркуш паперу легко загориться.
До джерел запалювання, які ініціюють горіння належать:відкрите полум'я, розжарені предмети, електричні заряди, теплові процесихімічного, електричного та механічного походження, іскри від ударів та тертя,сонячна радіація, електромагнітні та інші випромінювання. Джерела запалюванняможуть бути високо-, середньо- та малопотужними.
Горючими речовинами вважаються речовини, які при дії на нихвисокої температури, відкритого полум'я чи іншого джерела запалювання можутьзайматися і в подальшому горіти з утворенням тепла та зазвичай випромінюваннямсвітла. До складу переважної більшості горючих речовин входять вуглець (Карбон)та водень (Гідроген), які є основними горючими складниками цих речовин. Крімвуглецю та водню горючі речовини можуть містити й інші елементи та сполуки. Єтакож ціла низка горючих речовин, які являють собою прості елементи, наприкладсірка, фосфор, вуглець. Горючі речовини не лише відрізняються за своїм хімічнимскладом, а й за фізичним станом, тобто можуть перебувати в твердому, рідинномучи газоподібному стані. Як правило, найбільш небезпечними у пожежномувідношенні є горючі речовини в газоподібному стані.
Система протипожежного захисту — це сукупністьорганізаційних заходів а також технічних засобів, спрямованих на запобіганнявпливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитківвід неї.
Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирманапрямками:
1. Обмеження розмірів та поширення пожежі:
— розміщення будівель та споруд на території об'єкта іздотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки;
— дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівельта площі поверху;
— правильне планування та розміщення виробничих цехів,приміщень, дільниць у межах будівлі;
— розміщення пожежонебезпечних процесів та устаткування візольованих приміщеннях, відсіках, камерах;
— вибір будівельних конструкцій необхідних ступеніввогнестійкості;
— встановлювання протипожежних перешкод у будівлях,системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях;
— обмеження витікання та розтікання легкозаймистих тагорючих рідин при пожежі;
— влаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежегасіння.
2. Обмеження розвитку пожежі:
— обмеження кількості горючих речовин, що одночаснознаходяться в приміщенні;
— використання оздоблювальних будівельних та конструкційнихматеріалів з нормативними показниками вибухопожежонебезпечності;
— аварійне втравлювання горючих рідин та газів;
— своєчасне звільнення приміщень від залишків горючихматеріалів;
— застосування для пожежонебезпечних речовин спеціальногоустаткування із посиленим захистом від пошкоджень.
3. Забезпечення безпечної евакуації людей та майна:
— вибір такого об'ємно-планувального та конструктивноговиконання будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання граничнодопустимих рівнів чинників пожежі;
— застосування будівельних конструкцій будівель та спорудвідповідних ступенів вогнестійкості, щоб вони зберігали несучі таогороджувальні функції протягом всього часу евакуації;
— вибір відповідних засобів колективного та індивідуальногозахисту;
— застосування аварійного вимкнення устаткування такомунікацій;
— влаштування систем протидимового захисту, які запобігаютьзадимленню шляхів евакуації;
— влаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів,сходових кліток, зовнішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення таналежне утримання.
4. Створення умов для успішного гасіння пожежі:
— встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежноїавтоматики;
— забезпечення приміщень нормованою кількістю первиннихзасобів пожежегасіння;
— влаштування та утримання в належному стані територіїпідприємства, під'їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ, гідрантів.
3. Вентиляція виробничих приміщень. Природна вентиляція. Переваги інедоліки
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобівпризначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонахобслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряногосередовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завданнявентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та податисвіже. Вентиляція класифікується за такими ознаками:
— за способом переміщення повітря — природна, штучна(механічна]
та суміщена ( природна та штучна одночасно);
— за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна,припливновитяжна;
— за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору.Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густинивнутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що приобдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск,а підвітряної — розрідження.
Природна вентиляція може бути неорганізованою іорганізованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, щонадходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить відвипадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього тавнутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію — просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях тапровітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок. Організованаприродна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблятьотвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частинібудівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видаленнявідпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітряпередбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів.Це особливо важливо в холодну пору року.
Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру надвитяжними каналами встановлюють спеціальні насадки, які отримали назвудефлекторів. Дія дефлектора базується на тому, що при його обтіканні вітромприблизно на 5/7 поверхні насадки утворюється розрідження, внаслідок чого увитяжному каналі збільшується тяга.
Дефлектори необхідно розташовувати на найвищих ділянкахпокрівлі, вище гребеня даху в зоні ефективної дії вітру.
Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простотаексплуатації. Основний її недолік в тому, що повітря надходить в приміщення безпопереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується ізабруднює довкілля. Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної,дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлюватишкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливнеповітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подаватиповітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливістьорганізувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства інавіть за її межами.
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідногомікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зониприміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутностітоксичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу таособливості виробничого устаткування виключають можливість використаннямісцевої витяжної вентиляції. Розрізняють чотири основні схеми організаціїповітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизувверх, знизу вниз використовувати тоді, коли припливне повітря в холоднийперіод року підігрівається і його температура вища температури внутрішньогоповітря. Якщо у виробничих приміщеннях виділяються гази та пари з густиною, щоперевищує густину повітря (наприклад, пари кислот, бензину, гасу), тоЗагальнообмінна вентиляція повинна забезпечити видалення 60% повітря з нижньоїзони приміщення та 40% — з верхньої.
Список використаної літератури
1. Джигерей В. Безпека життєдіяльності. – К., 2000.
2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. –К., 2002.
3. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. – Суми, 2000.
4. Бедрій Я.І., Геврик Є.О., Кіт І.Я., Мурін О.С.,Єнкало В.М. Охорона праці. — Л., 2000.
5. Гончарова Г.С. Охорона праці. — Х., 1994.