Державний вищий навчальний заклад
«Українська академія банківської справи
Національного банку України»
Кафедра економічної кібернетикиКонтрольна робота
З дисципліни: «Платіжні системи»Суми 2008
Зміст
1. Система розрахунків на чистій основі
2. Системимасових платежів
3. Розрахунки уСЕП
4. Огляд преси зпитань запровадження НСМЕП
Список літератури
1. Система розрахунків начистій основі
Уразі виконання банком розрахунків за дорученням клієнтів можливі два варіанти:або обидва клієнти, між якими виконуються розрахунки (платник і одержувач), єклієнтами одного й того самого банку, або один із клієнтів (одержувач коштів) єклієнтом іншого банку.
Згідноз першим варіантом виконання платежу означає переміщення суми платежу з рахункуплатника на рахунок одержувача в одному й тому самому банку зі здійсненнямвідповідного бухгалтерського проведення. Це внутрішньобанківська операція,оскільки обидва рахунки перебувають в одному банку й операції з ними можутьбути виконані безпосередньо.
Другийваріант полягає в тому, що рахунок одержувача перебуває в іншому банку, а отже,з виконанням платежу постає потреба взаємодії між банками та виконанняміжбанківських платежів: сума з рахунку платника в одному банку має бутиспочатку перерахована на рахунок банку-одержувача, а вже потім – на рахунокклієнта-одержувача.
Занаявності такого роду платежів доводиться здійснювати взаємні платежі міжбанками. Розрахунки між банками за взаємними платежами можуть виконуватися на«чистій» (нетто) або «валовій» (брутто) основі. Існують відповідно два видисистем міжбанківських розрахунків: на чистій основі, або система «нетто», і наваловій основі, або система «брутто».
Зметою скорочення потреби в коштах та спрощення порядку обміну платіжнимидокументами банки використовують механізм розрахунків на чистій основі.
Згідно цього механізму банки домовляються між собою не проводитирозрахунки по кожному документу в реальному масштабі часу, а накопичувати йогопевну кількість за якийсь відрізок часу (як правило, за один операційний день)і виконувати розрахунки по його закінченні. Розрахунки при цьому проводяться начистій основі. Залік дебіторської та кредиторської заборгованості можевиконуватись двома чи більше сторонами.
Двостороннійзалік виконується між двома банками, які домовляються про залік відправлених таотриманих платіжних доручень, обчислення нетто-залишку і виконання розрахунківна певний термін по отриманому сальдо. Такий метод дозволяє скоротити сумурозрахунків між двома банками, оскільки в кінці дня робиться тільки один залікпо чистому залишку.
Багатостороннійзалік виконується між трьома і більше банками. В цьому випадку створюється клірінговапалата, якою може бути один із якихось банків, чи банки створюють окреме акціонернетовариство, що буде виконувати функції клірінгової палати.
Щодосистеми на чистій основі, то її учасники не здійснюють розрахунку за кожнимплатіжним дорученням окремо, а протягом певного часу нагромаджують свої вимогита зобов'язання. По закінченні цього періоду розрахунки виконуються з огляду навзаємний залік дебіторської та кредиторської заборгованості і виводиться один«чистий» результат (чиста заборгованість).
Уразі багатостороннього заліку розрахунки здійснюються у спеціально відведеномудля цього місці – кліринговій (заліковій) палаті, де і визначаються «чисті»залишки учасників з урахуванням для кожного банку всіх відправлених і отриманихплатежів за обліковий період.
Уклірингових операціях реальні гроші участі не беруть. Вони присутні лише якрозрахункові. Завдяки цьому стає можливим вивільняти кошти, які обслуговуютьгрошовий обіг, й забезпечувати економію кредитних ресурсів банків. Розрахунки укліринговій палаті ведуться протягом операційного періоду, після закінченняякого до визначеного моменту Т усі банки, які мають дебіторську заборгованістьза багатосторонніми розрахунками, покривають свої зобов'язання, переказуючивідповідні суми на рахунок клірингової палати. Вона, у свою чергу, спрямовуєотримані грошові кошти до банків, які мають чисту кредитну заборгованість забагатосторонніми розрахунками. Очевидно, що наприкінці зазначених розрахунківсума зобов'язань усіх банків має дорівнювати нулю.
Незважаючина те, що остаточні розрахунки переносяться на кінець клірингового циклу,розглянутий механізм взаєморозрахунків набув доволі значного поширення під часобробки масових платежів на невеликі суми, бо саме в такому разі він дає змогузначно скоротити потребу банків-учасників у ліквідних коштах, зменшившиводночас кількість розрахункових операцій, виконуваних у самих банках (загальнакількість операцій не зменшується, відбувається лише їх перерозподіл, причомуосновна частина виконується в кліринговій палаті, яка бере за це відповіднуплату).
Кліринговірозрахункові палати як інструмент виконання міжбанківських розрахунківхарактерні для країн з розвиненою банківською інфраструктурою. Скажімо, уВеликій Британії таких палат 13. У США функціонують 32 автоматичні розрахунковіпалати Федеральної резервної системи.
Клірингова палата на кінець дня проводить розрахунок залишку кожногобанку, що приймає участь у взаємних розрахунках, з врахуванням всіхвідправлених та отриманих платежів. В цьому випадку проведення виконується насуму чистого залишку. Якщо в результаті проведених підсумків по банку отриманодебіторську заборгованість, тоді банк за певний термін (декілька годин) має їїпогасити, перерахувавши необхідну суму коштів на свій рахунок в кліринговійпалаті. В кінці всіх підрахунків по клірингу сума взаємних зобов’язань банківмає дорівнювати нулю.
Кінцевийрозрахунок, тобто зарахування коштів на кореспондентський рахунок банки маютьвиконувати через центральний банк.
Система,що побудована на «нетто» розрахунках, дозволяє виконувати операції навіть принедостачі коштів. Але ці системи характеризуються великим рівнем ризику.
В тих випадках, коли якийсь із банків, по якому отримано дебетове сальдо,захоче забрати з клірингової палати якийсь платіжний документ, це можевикликати принцип «доміно», і на дебетове сальдо вийдуть інші банки. Вилученнябудь-якого платіжного документа призводить до перегляду взаєморозрахунків міжбанками. Тому відкликання платіжних документів, як правило, забороняється.
2.Системи масових платежів
Метоюстворення Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) євпровадження в Україні відносно дешевої, надійно захищеної системибезготівкових розрахунків, яка орієнтована, в основному, на роботу в режимінепрямого доступу (режим off-lеin).
Системадійсно може вважатися дешевою, оскільки у неї практично найдешевша платіжнасмарт-картка – близько 3 у.о. з ПДВ та низькі комісійні за міжбанківськимиопераціями, що повинно забезпечити участь у системі навіть клієнтів з малими доходами(пенсіонери, студенти, школярі тощо) і таким чином – залучити до банківськоїсистеми кошти населення та юридичних осіб, які використовують у товарообігуготівку.
Особливістьсистеми полягає в тому, що при її впровадженні громадяни України отримаютьможливість не тільки оплачувати товари та послуги у безготівковій формі, алетакож зберігати і накопичувати у банках свої заощадження у безготівковій форміна поточних або карткових рахунках, а отже, збільшувати свої прибутки завдякинарахуванню відсотків на залишках на їхніх рахунках.
Отже,завдяки НСМЕП може відбутися приплив у банківську систему «живих» грошей –частини коштів з готівкового обігу. Це значний потенціал, який може працюватина економіку України. Крім того,
при безготівковому обслуговуванні у торгівлі та сфері послуг унеможливлюєтьсяприховування доходів від оподаткування, що приведе до збільшення надходжень додержавного та місцевих бюджетів.
Упровадженнябезготівкових рахунків між юридичними особами сприятиме зменшенню зловживань уцих стосунках та збільшить надходження до бюджету завдяки повнішому оподаткуванню.
Метастворення НСМЕТ буде в основному досягнута, якщо 30–40% готівкового обігу внашій країні набуде безготівкової форми. Для цього в Україні, враховуючисвітовий досвід, має бути не менше 10 мільйонів платіжних карток, функціонуватищонайменше 100 тис. точок обслуговування (платіжних терміналів у торгівлі, натранспорті, в сфері послуг, банківських терміналів та банкоматів).
Загальнаструктура НСМЕП включає в себе такі основні елементи:
1. Центрсистемної ініціалізації та системної персоналізації (установа НБУ).
2. Розрахунковий банк (РБ) системи набазі Головного управління НБУ. Схема розрахунків – клірингова.
3. Головний та регіональніпроцесінгові центри (ГПЦ та РПЦ) в обласних управліннях НБУ або комерційнихустановах (до 25 РПЦ на всю Україну). Вони виконують обробку міжбанківськихтранзакцій, розрахунок клірингу, керування системою.
4. Банки-емітенти і банки-еквайєриНСМЕП із своїми банківськими системами, торгівельною інфраструктурою таінфраструктурою сфери послуг.
5. Користувачі карток – фізичні таюридичні особи.
6.Картки на інтегрованих схемах (або смарт-картки).
Загальнаструктура НСМЕП подана на рис. 1 і характеризується такими кількіснимипараметрами:
- кількість учасників (банків)– необмежена;
- максимальна кількістьоперацій прямого доступу за одну сек. (для банку) не менше 10;
- мінімальні вимоги дотерміналів: збереження не менше 500 «off-lеin» – транзакцій до обов’язкового їхрозвантаження;
- розвантаження терміналівчерез канали зв’язку або трансфертними картками;
- розвантаження банкоматіві таксофонів за «on-lеin» – транзакціями через канали зв’язку.
/>
Рис. 1. Структурна схемаНСМЕП
Головнийпроцесінговий центр системи включає в себе такі основні елементи.
1.Сервер авторизації (СА) із системним модулем безпеки (СМБ) (HSM).
2.Сервер бази даних (СБД) із системним модулем безпеки (СМБ) (HSM).
3.АРМ керування учасниками.
4.АРМ маршрутизації.
5.АРМ зв’язку із розрахунковим банком.
6.АРМ моніторингу.
7.АРМ адміністрування.
8.АРМ персоналізації.
9.АРМ звітності.Структура регіонального процесінгового центрувключає в себе елементи 1. 2,6,7,8,9 і модулі безпеки.
Банківська підсистема НСМЕП або інакшеавтоматизована карткова система (АКС) включає в себе:
1. Серверавторизації із системним модулем безпеки.
2. Сервер бази данихіз системним модулем безпеки.
3. Банківськітермінали із термінальними модулями безпеки.
4. Банкомати ізвідповідними модулями безпеки.
5. Телекомунікаційнеобладнання для з’єднання із РПЦ (ГПЦ), торгівельну інфраструктуру таінфраструктуру сфери послуг.
Одниміз основних елементів НСМЕП є картки на інтелектуальних схемах (абосмарт-картки) виробництва фірми «Simens AG», які за функціональним призначеннямможна поділити на платіжні та службові.
Програмнезабезпечення для карток розроблено в ТОВ «ФІНТРОНІК» на замовлення НБУ.
Основні характеристики мікропроцесорнихмодулів, які застосовуються у картках системи, такі:
- 8-бітний мікропроцесор;
- постійна пам’ять програм – 17 кбайт;
- змінна пам’ять 4К для платіжних і 16К для службових карток;
- тактова частота – від 1 до 5 МГЦ;
- напруга живлення – 2,7–5,5 В.
Платіжнікартки (ПК) можуть містити один або одночасно два платіжні інструменти:електронний гаманець (ЕГ) і (або) електронний чек (ЕЧ).
ЕГ(анонімний або персоніфікований) призначені для операцій з невеликими сумами, аЕЧ – для платежів середніми та великими сумами.
Анонімнийгаманець видається фізичним особам банком-емітентом не відкриваючи при цьомуокремого поточного рахунка для завантаження. Він завантажується лише за готівкуклієнта у будь-якому із банків-учасників системи за участю касира банку тасамого клієнта.
Привидачі персоніфікованого ЕГ відкривається окремий рахунок в банку-емітенті. ЕГможе завантажуватися як із цього рахунка, так і готівкою. Завантаження ЕГздійснюється в банках-учасниках системи (при участі касира банку призавантаженні готівкою).
Видачаготівки за гаманцями може виконуватися у всіх терміналах та банкоматах системив режимі непрямого (off-lеin) доступу.
Електроннийчек видається фізичним та юридичним особам з обов’язковим відкриттям убанкові-емітенті окремого поточного рахунка, а також окремого на кожну карткучекового рахунка. Завантажується ЕЧ тільки в банках-учасниках як з рахунка, такі готівкою в режимі on-lеin до банку-емітента.
Платіжніоперації або видача готівки виконуються в усіх банківських терміналах табанкоматах системи в режимі off-lеin. Крім того, ЕЧ відкриває доступ допоточного рахунка, з якого можна робити платежі або отримати готівку.
ЕГслужить для оплати товару, наданих послуг та одержання готівки в розмірах, щоне перевищують суми, яка була раніше завантажена в ЕГ або яка не перевищує одногоіз лімітів, які існують у системі для карток ЕГ. Це обмеження: по максимальнійсумі завантаження (встановлює банк); суми без-ПІНового платежу (встановлюєбанк), (якщо сума платежу більше цього ліміту, то вимагається введення ПІН);суми видачі готівки за одну добу; обмеження суми платежів за одну добу;кількості спроб ведення ПІН для завантаження; кількості спроб введення ПІН дляплатежу і видачі готівки.
У випадку ЕЧ існують аналогічні ліміти, крім лімітуна обмеження суми без-ПІНового платежу, який просто відсутній.
Операціїплатежу виконуються на автономних терміналах в off-lеin (непрямому) режимідоступу шляхом списання суми з гаманця та занесення її в касово-розрахунковийтермінал (КРТ) у вигляді разових транзакцій з метою подальшої відправки до банку-емітента,де вони списуються із консолідованого рахунка на рахунок продавця.
Приопераціях з ЕЧ виконуються аналогічні дії, але суми списуються із картковогорахунка власника картки.
Урежимі непрямого (off-lеin) доступу для ЕГ та ЕЧ в системі виконуються такіоперації: оплата товарів та наданих послуг; видача готівки; адресний платіж;відновлення незавершеного платежу; блокування платіжної картки; переглядзалишку на картці; перегляд журналу платежів картки (у пам’яті карткизберігається 10 останніх операцій); перегляд журналу завантажень картки (упам’яті картки зберігаються 4 останніх операції завантаження).Урежимі прямого доступу (on-lеin) з картками виконуються процедури: запит сумина поточному рахунку; завантаженняя із поточного рахунка; завантаження готівкоюіз рахунка; прямий платіж із поточного рахунка.
Зкарткою можуть бути виконані в банкові-емітенті також і нефінансові(спеціальні) операції:
1. Поновленнятерміну дії картки (ЕГ чи ЕЧ).
2. Зміна ПІНів,відомих лише власникові картки.
3. РозблокуванняПІНів ЕГ чи ЕЧ.
4. Поновлення(зміна) лімітів картки.
Залишкина картці і журнали завантаження та платежів можна переглядати за допомогоюплатіжних терміналів, банкоматів, таксофонів і кишенькових чіп-рідерів.
Службовікартки (СК) видаються відповідальним працівникам системи і призначені дляавторизації доступу до відповідних її функцій та компонентів.
Запризначенням службові картки можна поділити на такі типи:
1.Картки модулів безпеки терміналів (МБТ).
2. Трансфернікартки для забезпечення інкасації з терміналів до обслуговуючого банку тапередачі службової інформації від нього до терміналу.
3.Картки доступу.
КарткиМБТ зберігають криптографічні ключі та забезпечують захист зв’язку терміналу збанком, а також авторизацію карток у режимі off-line.
Трансфернікартки призначені для обміну даними між терміналом і його банком у випадку,коли не може бути забезпечений зв’язок іншим шляхом.
Карткидоступу забезпечують розмежування прав доступу до терміналів та функційсистеми.
Участьбанків у НСМЕП базується на таких основних положеннях:
Окремимучасником системи може бути банк (юридична особа) або його філія, яка має МФО ів якій встановлюється автоматизована карткова система. Філія повинна матидозвіл головної контори банку.
Комерційнийбанк, філії якого є учасниками системи, може мати власний ПЦ. Тоді вінобслуговує тільки свої філії.
УчасникНСМЕП може мати своїх агентів (банки або філії), у яких не встановлено АКС.Тоді він бере на себе повну фінансову відповідальність за них перед іншимиучасниками системи.
Процесінговийцентр, як правило, є структурним підрозділом НБУ або комерційною установою,юридично незалежною від банків, які він обслуговує.
Передбаченодекілька варіантів підключення і участі банків у НСМЕП.
Першийваріант передбачає, що учасником системи є окремий банк (юридична особа) абойого філія, що має МФО, де встановлюється АКС, яка взаємодіє із БАІС банку абофілії. Другий варіант передбачає взаємодію системи із БАІС багатофіліального банку.Третій варіант передбачає взаємодію НСМЕП із БАІС для банків із багаторівневоюструктурою.
ВзаємодіяНСМЕП із іншими картковими платіжними системами VISA та ін. базується на:
- Використанні єдиних стандартів.
- Взаємному використанні існуючої інфраструктури (тобто платіжних ібанківських терміналів, банкоматів, каналів зв’язку і протоколів обміну),взаємній маршрутизації повідомлень на рівні ПЦ.
- Використанні єдиних технологій взаєморозрахунків, резервування тастрахування.
- Взаємодія із уже існуючими в Україні платіжними системами, якізастосовують смарт-картки, вбачається в узгодженій їх адаптації до вимог НСМЕП.
НБУ,залучаючи як державні, так і недержавні джерела фінансування, координує прицьому виконання всіх робіт. Національний банк розробляє загальну концепціюНСМЕП, а також готує програмно-технічне забезпечення (ПТЗ) для її верхньогорівня. Розробку ПТЗ банківського рівня, торгових точок і т. д., беруть насебе інші фірми, за якими залишається право власника на розроблені нимипродукти. НБУ контролює виконання вимог і надає право на використання в системірозроблених ПТЗ.
3.Розрахунки у СЕП
Міжбанківськірозрахунки – це система виконання та регулювання платежів по платіжнихдорученнях і зобов’язаннях, що виникають між банками та їх клієнтами.
ВУкраїні з 1 січня 1994 р. впроваджена система електронних платежів, щоповністю дозволила відмовитись від використання поштових та телеграфних авізо,значно підвищити швидкість, якість та надійність виконання платежів,забезпечити безпеку та конфіденційність банківської інформації. Ініціатором та розробникомсистеми електронних платежів є Національний банк України.
Системаелектронних платежів (далі СЕП) – це державна платіжна система, що виконуєміжбанківські розрахунки і заснована на безпаперовій технології передачіелектронних повідомлень засобами електронної пошти НБУ.
В СЕПУкраїни реалізована модель «брутто» розрахунків.
В СЕПможуть брати участь будь-які кредитно-фінансові підприємства та організації, щомають кореспондентський рахунок у відповідному регіональному управлінні НБУ,задовольняють технічним вимогам роботи в СЕП і являються суб’єктами міжбанківськихрозрахунків на території України.
/>
Рис. 2.Архітектура СЕП
СЕПорганізована як деревоподібна ієрархічна структура (рис. 2). На верхньомурівні СЕП знаходиться центральна розрахункова палата, що обслуговуєтьсяпрограмно-технічним комплексом АРМ‑1, який виконує захист системи віднесанкціонованого доступу, перевірку узгодженості та вірності функціонуванняРРП, а також формування звітної інформації в масштабах України в цілому.
Середнійрівень СЕП – це регіональні розрахункові палати, які обслуговуєпрограмно-технічний комплекс АРМ‑2.
Основніфункції АРМ‑2:
– прийняттяплатіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП, від комерційнихбанків–учасників розрахунків та від інших РРП;
– передачаплатіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП, комерційнимбанкам–учасникам розрахунків та іншим РРП;
– передачаінформації, що не є платіжними документами, але обробляється в СЕП в АРМ‑1;
– бухгалтерськийта технологічний контроль за проходженням платежів;
– наданнязвітних документів за підсумками проходження платежів на рівні АРМ‑2;
– веденнятехнічних кореспондентських рахунків банків–учасників СЕП;
– підготовкадля відображення проходження платежів через СЕП на реальних кореспондентських рахунках;
– наданнядовідкової інформації.
АРМ‑3– це комплекс програмно-технічних засобів, що застосовується для підготовки,передачі та прийому банківських повідомлень у вигляді електронних документівміж РРП та комерційним банком.
ФункціїАРМ‑3:
– прийняттяплатіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП, від РРП;
– передачаплатіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП в РРП для обробкив АРМ‑2;
– формуванняпротокольного звіту про роботу АРМ‑3 за банківський день і відправленняйого в РРП;
– відкриттята закриття банківського дня;
– архіваціяданих за відпрацьований банківський день;
– сервісніфункції: друк виписки про стан технічного кореспондентського рахунку та ін.;
– захистінформації, що передається засобами криптографування.
СЕПреалізована і функціонує відповідно до наступних принципів.
В СЕПзаборонено відразу при отриманні дебетових документів виконувати відповіднебухгалтерське проведення по балансу. В цих випадках проведення виконується лишепісля отримання згоди на проведення дебетового платежу того банку, на який вінвиставлений.
СЕПзабезпечує розрахунки між банками в національній та іноземних валютах України.
Трансакціївідображуються на рахунках в режимі реального часу, що дозволяє учасникамрозрахунків прогнозувати ліквідність.
Трансакції,що приводять до овердрафту, блокуються в системі.
Відсутнібудь-які пріоритети обробки трансакцій, крім черговості надходження в систему.
Ініційованатрансакція не може бути відміненою.
Ініціативапроведення трансакції належить банку, що дебетує свій рахунок. Можливістьдебетувати рахунок іншого учасника СЕП належить тільки НБУ для обмеженоїкількості типів операцій.
Основнимрежимом СЕП є передача пакетів електронних платіжних документів. Системавиключає наявність використання паперових технологій.
Обміндокументами організовано у вигляді технологічних циклів прийому-передачі.
Врегіональних управліннях НБУ ведеться транзитний («нічний») рахунок длявідображення трансакцій, що не були завершені протягом одного банківського дня.Це дозволяє організувати роботу учасників СЕП з урахуванням специфіки роботикожного з них (наприклад, збоїв у роботі каналів зв’язку).
Обмеженьна суми трансакцій в СЕП немає. Неявними обмеженнями є: мінімальна сума –собівартість однієї трансакції, максимальна сума – наявні кошти на рахунку вНБУ.
Кількістьплатіжних документів в одному пакеті не має перевищувати одну тисячу.
Модельфункціонування СЕП – це спосіб взаємодії в СЕП та форма обслуговуваннякореспондентського рахунку.
Кореспондентськийрахунок – це рахунок, що відкривається комерційному банку в обласномууправлінні НБУ. Цей рахунок використовується для проведення міжбанківськихрозрахунків.
Консолідованийрахунок – це кореспондентський рахунок, на якому відображаються міжбанківськірозрахунки декількох банків (головного та його філій). Консолідований рахуноквідкривається головному банку в обласному управлінні НБУ. Цей рахуноквикористовується для проведення міжбанківських розрахунків.
В СЕПреалізовано два рівні обліку:
– наконсолідованих кореспондентських рахунках в обласних відділеннях НБУ;
– натехнічному коррахунку, що є прототипом консолідованого коррахунку і відкриваєтьсяв РРП.
Технічнийкореспондентський рахунок (ТКР) – це динамічний рахунок, на якомувідображуються операції по кожному документу. На консолідованому коррахункуоблік ведеться загальними, агрегованими сумами підсумкових оборотів за день.Тому цей рахунок є статичним.
Напочатку кожного дня ОДБ НБУ передає файл, що вміщує інформацію про залишоккоштів на консолідованому коррахунку. Ця інформація переписується в файлтехнічного коррахунку. На протязі дня всі платіжні документи відображуються натехнічному рахунку. Підведені в кінці операційного дня підсумки по технічномурахунку передаються в ОДБ НБУ для виконання проведень по консолідованомукоррахунку. Якщо на протязі дня, крім СЕП, не було інших джерел надходженнякоштів на коррахунок, то після виконання проведень залишок на технічномурахунку має дорівнювати залишку на коррахунку.
Напочаток дня залишок коштів по ТКР філіалу приймається рівним нулю. Поточнийзалишок коштів на ТКР філіалу дорівнює:
ZP =ZD + S K + PD – PK – SD,
де ZP– поточний залишок на ТКР;
ZD –залишок на ТКР на початок банківського дня;
SK –зворотні кредитові платежі;
PD –початкові дебетові платежі;
PK –початкові кредитові платежі;
SD –зворотні дебетові платежі.
Залишокна ТКР для головного банку – це значення консолідованого кореспондентськогорахунку на початок дня плюс його залишки та залишки філіалів за данийбанківський день. Якщо відсутні інші, крім системи електронних платежів,джерела попадання грошей на коррахунок банку, то технічний коррахунок співпадаєз реальним значенням коррахунку.
Враховуючиріст кількості транзакцій і потреби банків найбільш оперативно управляти своїмиресурсами в СЕП, НБУ реалізовано декілька моделей обслуговуванняконсолідованого кореспондентського рахунку. Вибір моделі виконує комерційнийбанк.
Вибірмоделі залежить від таких факторів:
1)Кількість рівнів підлеглості головного банку і його філіалів.
Можливіваріанти:
а) 1рівень – головний банк; 2 рівень – філіали;
б) 1рівень – головний банк; 2 рівень – регіональні управління; 3 рівень – філіалирегіональних управлінь.
2)Спосіб взаємодії головного банку з філіалами найближчого рівня.
Можливіваріанти:
а)головний банк має внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС), тоді учасникомСЕП є тільки головний банк;
б)головний банк і філіали є окремими прямими учасниками СЕП.
3)Розміщення головного банку і філіали в адміністративних регіонах України.
4.Огляд преси з питань запровадження НСМЕП
Механізмуфункціонування СЕП приділяється певна увага з боку засобів масової інформації.
Так вгазеті Верховної Ради України – «Голос України» від 11 листопада 2008 року №215голова Верховної Ради України А. Яценюк висловлює думку, що настав часзапровадження єдиного соціального банківського рахунка з метою переведення всіхплатежів (заробітних плат, пенсій, пільг, сплати податків фізичними особами,житлово-комунальних послуг) виключно безготівковим шляхом через НСМЕП, тимсамим підтверджуючи статус системи як національної мережі надання банківськихпослуг.
Останнімчасом в засобах масової інформації продовжуються спори між основними гравцямина ринку банківських платіжних карт – прихильниками міжнародних платіжнихсистем (МПС) і їх опонентами, що віддають перевагу українському ноу-хау, – Національнійсистемі масових електронних платежів (НСМЕП). Питання якими картами найближчимчасом користуватимуться українці є дуже нагальним. В газеті «Комсомольськаправда України» від 26 вересня 2008 року оглядач С. Тимошенко доходитьвисновку, що переваги НСМЕП значно вищі, ніж у МПС, послуги яких занадто дорогідля пересічного українця.
Вінтерв`ю газеті «КоммерсантЪ» від 11 вересня 2008 року №160 перший заступникГолови правління Правекс-банку Роман Валесюк зазначив, що наразі Правекс-банквивчає можливість вступу до Національної системи масових платежів. Отже,провідні комерційні банки України зацікавлені в послугах НСМЕП, які складаютьзначний сегмент банківського ринку.
НаУкраїнському банківському порталі опубліковано статтю оглядача Лупоносова А.В.,в якій автор відстоює точку зору значного позитивного впливу запровадженняНСМЕП для уповільнення набираючої в Україні обертів інфляції.
Вінтерв`ю газеті «Діло» від 5 грудня 2007 року голова Ради платіжної організаціїНСМЕП, виконавчий директор Національного банку України Віктор Кравець звертаєувагу читачів на переваги НСМЕП – це більш високий ступінь захисту карток,більш швидкісне виконання банківських операцій, низька собівартість цихоперацій, а той факт, що розробкою та впровадженням національної системизаймається безпосередньо Національний банк України, свідчить про наміри зробитисистему загальнонаціональною.
Такимчином, з огляду преси випливає висновок, що Національна система масовихелектронних платежів має добрі перспективи в майбутньому закріпитися на ринкубанківських послуг України.
Списоквикористаної літератури
1. В.Ф. Ситник, Т.А. Писаревська, Н.В.Єрьоміна, О.С. Краєва«Основи інформаційних систем», навчальний посібник, Київ, 2001 р.
2. Вовчак, О.Д. Платіжні системи [Text]: навчальний посібник / О.Д. Вовчак,Г. Є. Шпаргало, Т.Я. Андрейків. – К.: Знання, 2008. – 341 с.
3. Гужва В.М. «Інформаційні системи і технології напідприємствах», навчальний посібник, Київ, 2001 р.
4. Єрьоміна Н.В., Банківські інформаційні системи.‑К.: КНЕУ,2000.-220 с.
5. Єрьоміна Н.В., Банківськіінформаційні системи.‑К.: КНЕУ, 2000.-220 с.
6. Карчевский, С.П. Платежные системы: понятие, структура,типология и принципы построения [Текст] / С.П. Карчевский // Расчетыи операционная работа в коммерческом банке. – 2007. – №4. – C.23–35
7. Лупоносов А.В.,Финансовая аналитика, http:// www.banker.ua
8. Маслов В.П. Інформаційні системи і технології в економіці:Навч.посібник-Київ: «Слово», 2003.-264 с.
9. Маслов В.П.Інформаційні системи і технології в економіці: Навч.посібник-Київ: «Слово»,2003.-264 с.
10. Міщенко В.І. таін. Електронний бізнес на ринку фінансових послуг: Практ.посібник. – К.: Т-во «Знання»,КОО, 2003. – 278 с.
11. Міщенко В.І. та ін.Електронний бізнес на ринку фінансових послуг: Практ.посібник. – К.: Т-во «Знання»,КОО, 2003. – 278 с.
12. Персональні ЕОМ в інженерній практиці. Т.З. Кренкель,А.Г. Коган, А.М. Тараторин, вид. Москва «Радіо і звязок», 1989 р.
13. Пиріг, С.О.Платіжні системи [Текст]: навчальний посібник / С.О. Пиріг; Мін-во освіти інауки України, Луцький держ. техн. ун‑т. – К.: ЦУЛ, 2008. – 240 с.
14. Попов, Р. Рынокплатежных систем. «Электронные деньги» [Текст] / Р. Попов, М. Веремеенко //Банковское дело. – 2007. – №7. – C.33–36
15. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А.,Антонюк В.А., Інформаційні системи у фінансово – кредитних установах. – К.:ІСНЕУ, 2001.-239 с.
16. Румянцев, М.И. Информационныесистемы и технологии финансово-кредитных учреждений [Текст]: учебное пособиедля вузов / М.И. Румянцев; Западнодонбасский ин‑т экономики иуправления. – Днепропетровск: ИМА-пресс, 2006. – 482 с.
17. Система автоматизации банковской деятельностиProFIX/BANK – www.profix.com.ua.
18. Ситник В.Ф.,Т.А. Писаревська, Н.В.Єрьоміна, О.С. Краєва «Основи інформаційних систем»,навчальний посібник, Київ, 2001 р.
19. Ющенко В.А.,Савченко А.С., Цокол С.А., Новак І. М., Платіжні системи: Навчальнийпосібник. – К.: Либідь, 1999. – 413 с.