Позичковий капітал підприємства, його ознаки та складові

1. Позичковий капіталпідприємства, його ознаки та складові.
 
Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки для своєї діяльностіпотребує залучення фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна.Діяльність підприємства безпосередньо залежить від обсягу і структури йогофінансового капіталу.
Джерелами формування капіталу можутьбути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Для більшості підприємствосновною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, аледіяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичноговикористання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові кошти займаютьдосить вагоме місце в структурі капіталу підприємства.
Оптимальна структура загальногокапіталу є передумовою ефективності його використання. Використання  позиковихкоштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативновпливає на фінансову стійкість підприємства.
Отже, використання позикових коштів єважливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу довизначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення.
Залежно від типуфінансових відносин, які виникають між капіталодавцями і підприємством-об'єктомфінансування, во­ни можуть стати співвласниками або кредиторами суб'єкта го­сподарювання.Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відно­сини позички, то цеозначає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу:капіталодавець набуває статусу кредитора.
Позичковий капітал характеризуєчастину активів підпри­єства, що профінансована його кредиторами всіх видів. Позичковий фінансовий капіталпідприємств може утворюватись за рахунок двох основних груп джерел позиковихкоштів.
Перша група –зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп –зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позиковогофінансового капіталу (рис.1)
Для формування довгостроковогопозикового фінансового капіталу використовують  зовнішні довгостроковіфінансові ресурси і, у першу чергу, довгострокові облігаційні позики,довгострокові банківські кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиціактивно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.
Зовнішнікороткострокові позикові фінансові ресурси використовуються при формуваннікороткострокового позикового фінансового капіталу, для чого придатні насампередкороткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит.
/>

Рис. 1. Зовнішні джерела створення позиковогофінансового капіталу підприємств.
Друга група –внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси,що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгостроковихі короткострокових зобов’язань      (рис. 2). При нормальній ринковій економіціобсяг таких позикових ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ціпозикові кошти використовуються досить активно для формування довгострокового ікороткострокового фінансового капіталу.
/> 


                                                                                                                 
Рис. 2. Внутрішні джерела створення позиковогофінансового капіталу підприємств.
 
Залежно від строків виконання зобов'язань вітчизнянимиста­ндартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється надовгостроковий і поточний.
Згідно з П(С)БО 2 піддовгостроковимизобов'язаннями слід розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягомстроку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, щоперевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календар­них місяців.
Підпоточними(короткостроковими) зобов'язаннями не­обхідно розуміти зобов'язання, щобудуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом12 мі­сяців з дати складання балансу.
До складу позичкового капіталуналежать також зобов'я­зання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніхперіодів». У цій статті показуються доходи, отримані протя­гом поточного абопопередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.Зокрема, до складу доходів майбутніх періодів належать доходи у виглядіодержаних ава­нсових платежів за здані в оренду основні засоби та інші не­оборотніактиви (авансові орендні платежі), передплата на пе­ріодичні та довідковівидання, виручка за вантажні переве­зення, виручка від продажу квитківтранспортних і театраль­но-видовищних підприємств, абонентна плата закористування засобами зв'язку тощо
Усі витрати (проценти, комісійнітощо) підприємств, пов'язані із залученням та обслуговуванням позичковогокапіталу, відо­бражаються за статтею «Фінансові витрати» звіту про фінансовірезультати.

2.  Критерії кредитоспроможності.
Кредитоспроможність — це наявність передумов для одержання позик іспроможність повернути їх. Інакше кажучи — це здатність підприємства в повномуоб­сязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватисяза своїмиборговими зобов'язаннями. Кредитоспроможність пози­чальника визначаєтьсяпоказниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за ранішеотриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разінеобхід­ності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оператив­нутрансформацію активів у грошові кошти.
Перш ніж планувати залучення капіталушляхом одержання банківської позики, фінансові служби підприємства повинніоцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналізвідповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності,які вимагаються тим чи іншим банком.
У науково-практичній літературіздебільшого виділяють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності.Кількісні критерії пов’язані з оцінкою поточного та перспективного станупозичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства тайого ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції. Взаємозв’язкиміж якісними та кількісними параметрами кредитоспроможності підприємства зпогляду швейцарських фінансистів наведені на рис. 1.
/>
Рис. 1. Елементи оцінки кредитоспроможності увзаємозв’язку.
У теорії і практиці немає єдностіщодо пріоритетності того чи іншого елемента кредитоспроможності.
Вважається, що якісні чинники доситьважко оцінити і систематизувати: на це потрібно витратити більше часу і затрат,ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двоманапрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку фак­торів виробництва ізбуту продукції (товарів).
При оцінці рівня менеджменту увагаконцентрується на пер­сональних і фахових якостях керівництва, а також наорганізації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на ос­новівивчення інформації, яка характеризує:
·    наявністьі реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;
·    уміннякерівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвиткупідприємства;
·    наявністьта функціональну спроможність системи контролінгу;
·    освіту,досвід та імідж керівництва;
·    дотриманняділової етики, договірну та платіжну дисциплінну підприємства;
·    вмінняменеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їхнейтралізації;
·    внутрішнійклімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;
·    рівеньрозмежування функціональних обов'язків працівників, наявність посадовихінструкцій;
·    плинністькадрів на ключових посадах.
Банківська практика свідчить, що врезультаті суб'єктивних оцінок якість менеджменту систематично завищується .
Оцінюючи ситуацію підприємства наринку факторів ви­робництва та збуту продукції, використовують результати га­лузевогоаналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобівмасової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з'ясуванні такихпитань:
·    рівеньвідповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;
·    конкурентоспроможністьпродукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;
·    якістьмаркетингової політики та концепції збуту продукції; й величина ринковогосегмента, який належить підприємству;
·    управліннятоварним асортиментом (розробка нових видів продукції);
·    основніспоживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;
·    наявністьзамовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);
·    залежністьвиробничо-господарської діяльності підприємства від постачальників сировини іматеріалів;
·    рівеньзносу основних засобів і необхідність їх оновлення й наявність ефективноїсистеми логістики на підприємстві.
Глибина оцінки якісних критеріївкредитоспроможності знач­ною мірою залежить від строку, на який видаєтьсякредит.
З метою оцінки кількісних критеріївпроводиться аналіз пото­чного та перспективного фінансового стану підприємства.Голо­вне завдання полягає у прогнозуванні майбутньої платоспроможностіпідприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинутина платоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу:дискримінантний та регресійний аналіз, комплексна оці­нка на основі розрахункуокремих фінансових показників тощо.
Розглянемо найтиповіший підхід дооцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провіднимиєвропейськими ба­нками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основ­нихблоків показників:
·    ліквідностіта платоспроможності;
·    показники,які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;
·    прибутковостіта самофінансування (поточні та прогнозні);
·    оборотності.
Завдяки аналізу робиться висновок проздатність підприємст­ва обслуговувати свої борги. Об'єктивність висновківпідвищу­ється в результаті порівняння значень отриманих показників зрекомендованими, середньогалузевими, а також у динаміці.
Показники ліквідності таплатоспроможності. Аналіз лікві­дності підприємства ґрунтується на зіставленнівідображених у балансі поточних платіжних зобов'язань підприємства та поточ­нихактивів. У теорії і практиці можна зустріти значну кількість показниківліквідності .
Показник абсолютної ліквідностіхарактеризує платоспромо­жність підприємства на дату складання балансу іпоказує, яку ча­стину короткострокових зобов'язань воно має можливість пога­ситинегайно. Висновки щодо майбутньої платоспроможності позичальника на основіаналізу цього показника робити недоцільно. Однак при оцінці кредитоспроможностіпідприємства банк звер­тає увагу на потенційну платоспроможність позичальника.Саме тому рівень інформаційного навантаження показника ліквідності першогоступеня для банку є досить низьким. Надто високе зна­чення цього показниканегативно впливає на рентабельність під­приємства, оскільки залучений капіталвкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти.Оптимальною вважається ситуація, коли показник абсолютної ліквідності зна­ходитьсяна рівні 0,2. З метою забезпечення стабільної поточної платоспроможностіпідприємства можуть формувати резерви лі­квідності (наприклад, поточніфінансові інвестиції) чи вдаватися до залучення контокорентних кредитів(овердрафту).Коефіцієнт абсолютної ліквідності (LR)
Показує, яка частка короткострокових боргових зобов'язань може бути покрита за рахунок коштів й їхніх еквівалентів у вигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто практично абсолютно ліквідними активами.

/> При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.
 

3.  Задача
 
1.   Номінальнавартість векселя складає 50 000 грн. Строк погашення векселя — 1 вересняпоточного року. Підприємство, яке є векселедержателем трансформувалокомерційний кредит у банківський шляхом продажу векселя банківській установі  1липня поточного року. Ставка дисконту за векселем складає 5 відсотків.Нарахувати суму дисконту за векселем.
 
Розв’язок:
 
Нарахування суми дисконтуздійснюється за формулою:
        К*Т*П
/>С=
        360*100
Де
С ¾ сума дисконту;
К ¾ Номінальна сума (валюта)векселя ¾ 50000 грн.;
Т ¾ строк в днях з дня врахування до дняплатежу; ¾ 62дні;
П ¾ ставка врахування (дисконт) ¾ 5%
Звідси сума дисконту =50000*62*5/360*100=430,5 грн.
Ціна векселя (ЦВ) = К ¾ С = 50000 ¾ 430,5 = 49569,50 грн.

Списоквикористаної літератури:
 
1.   ЗаконУкраїни “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991р.
2.   АранчійВ.І., Чумак В.Д., Смолянська О.Ю., Черненко Л.В..Фінансова діяльність підприємств: Навч.посіб. – К.: Професіонал, 2004. – 240с.
3.   ТерещенкоО.О. Фінансова діяльність суб’єктівгосподарювання: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.
4.   Бухгалтерськийфінансовий облік. Підручник / За ред. Проф.        Ф.Ф. Бутинця. –Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.
5.   СопкоВ. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. – 3-тє видання. – К.:КНЕУ, 2000. – 578 с.
6.   ПоддєрьогінА.М. Фінанси підприємств: Підручник. 3-тє вид.,перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.
7.   ШелудькоВ.М. Фінансовий ринок: Навч.посіб. –К.: Знання-Прес, 2002. – 535 с.
8.   ДжеймсВан Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы истатистика, 1996.
9.   МорозА.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. та ін.Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. –476 с.
10.           Закон України “Про господарські товариства”від 19 вересня 1991р.