Гарантування вкладів населення в Україні

ЗМІСТ
Вступ
1. Теоретико-методологічні основи побудовисистеми гарантування вкладів населення та її вплив на діяльність банків вУкраїні
2. Аналіз діяльності Фонду гарантуваннявкладів фізичних осіб: проблеми та шляхи вдосконалення
3. Зарубіжний досвід організації системи гарантуваннявкладів фізичних осіб
Висновки
Списоквикористаних джерел

ВСТУП
Стабільнабанківська система дає потужний поштовх до стрімкого економічного зростаннябудь-якої країни, оскільки забезпечує безперебійне функціонування платіжноїсистеми, стимулює до заощадження коштів, інвестиційних вкладень в економіку,сприяє розвитку фінансового посередництва. Світовий досвід та вітчизнянапрактика банківської діяльності переконують, що навіть чутки про ненадійністьфінансової установи, не кажучи вже про початок кризи, миттєво можуть спричинитипаніку серед вкладників, заспокоїти яких надзвичайно складно.
Актуальністьдослідження полягає в тому, що в умовах світової фінансової кризи питаннянадійності банківських установ постає найбільш гостро. У такій ситуаціїактуальне питання розвитку системи гарантування вкладів, головна мета якої –забезпечити довіру громадськості до української банківської системи та, врешті-решт,запобігти масовій банківській кризі. Адже в такі турбулентні часи найбільшнезахищеним є населення країни, а банкрутство банків може призвести не тількидо економічних та фінансових потрясінь, перебудови світової валютної системи,інформаційних війн тощо, але й до великих соціальних потрясінь, томувдосконалення національної системи страхування депозитів вкладників – один зіспособів виходу з такої складної ситуації.
Проблеми системигарантування вкладів населення України висвітлено в роботах Н. Бондара, С.Власовича, А. Вожжова, О. Заруцької, Л. Конопацької, Т. Смовженко, Р. Тиркала,Н. Уманціва, О. Ходарчука. Слід зауважити, що питання захисту депозитнихвкладів населення в банківських установах перебувають у центрі уваги зарубіжнихфахівців. Зокрема, знайшли відображення в публікаціях Д. У. Блекуела, Ж.Гарсіа, Р. Макдональда, Ф. С. Мишкіна та інших.
Предметомдослідження є система гарантування вкладів фізичних осіб та її вплив набанківську систему.
Об’єктомдослідження виступає системи управління захистом грошових ресурсів фізичнихосіб, вкладених ними в офіційно функціонуючі банківські і небанківськіфінансово-кредитні установи.
Метароботи – проаналізувати існуючу українську систему гарантування вкладівнаселення, наголосити на недоліках, запропонувати комплексну систему заходівдля ефективної діяльності системи в умовах сучасності.
Для досягненняпоставленої мети вирішувалися такі завдання:
· визначити роль і завдання системигарантування вкладів фізичних осіб та її вплив на діяльність банків;
· проаналізувати і оцінити результатидіяльності ФГВФО в напрямах реалізації ним захисної функції заощадженьнаселення;
· обґрунтувати напрями вдосконаленнячинного законодавства з питань гарантування депозитних вкладень;
· вивчити досвід зарубіжних країн щодоорганізації системи гарантування вкладів населення в сучасних умовах розвитку.
У процесікурсової роботи використано наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів зпроблеми захисту депозитних вкладень фізичних і юридичних осіб, чиннезаконодавство України з питань регулювання фінансово-кредитної діяльностікомерційних банків, офіційна статистика, що характеризує результати їхдіяльності та ФГВФО, інтернет-ресурси.
У процесі роботивикористано такі методи економічних досліджень: системного підходу,порівняльного економічного аналізу, опрацювання статистичної інформації таінші.
Курсова роботаскладається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел,який містить 30 найменувань і одного додатку.

1.  Теоретико-методологічніоснови побудови системи гарантування вкладів населення та її вплив надіяльність банків в Україні
вкладбанк депозитний заощадження
Якісніперетворення економічних відносин в Україні безпосередньо пов’язані зформуванням стійкої банківської системи. Від ефективності її роботи значноюмірою залежать успіхи антикризового розвитку та фінансової стабілізаціїекономіки країни. Без банківської системи, здатної обслуговувати потребиекономіки та населення країни і гарантувати водночас безпеку довірених їйвкладів, неможливе функціонування сучасного ринкового механізму. Банки єголовними посередниками у всьому комплексі взаємовідносин різних суб’єктівринкової економіки. У силу специфіки своєї роботи банки оперують коштамиклієнтів, які залучені в якості депозитних вкладів. Оскільки діяльність банківпо розміщенню коштів є дуже ризиковою, банківські установи повинні захищатизалучені кошти від різноманітних ризиків.
Аналіззарубіжних і вітчизняних наукових публікацій свідчить про відсутність єдиногопідходу до класифікації механізмів захисту вкладів. На нашу думку, механізмизахисту банківських депозитів можна систематизувати таким чином.
Засферою дії [23,С. 120]:
· зовнішні – механізминормативно-правового банківського регулювання і нагляду: обов’язковістьліцензування операцій із залучення коштів фізичних осіб, обмеження обсягівзалучення спеціалізованими (окрім ощадних) та/або недокапіталізованими банкамивкладів від фізичних осіб, які можуть встановлюватися у формі відсотка відрегулятивного капіталу, відповідальність банку за зобов’язаннями усім майном,нормування обов’язкових резервів залежно від термінів та виду залученої валюти,механізми регулювання економічної, політичної, валютно-фінансової,грошово-кредитної кон’юнктури;
· внутрішні – механізми корпоративногобанківського управління, спрямовані на забезпечення стабільної роботи банку іпідвищення його фінансової стійкості та надійності: система ризик-менеджменту,система контролю якості корпоративного банківського управління, внутрішнійаудит, система фінансово-економічної та правової безпеки банку, системафінансового моніторингу операцій банку; механізми управління депозитнимпортфелем індивідуального вкладника: диверсифікація вкладів за видами, валютамиі банками, моніторинг кон’юнктури банківського сектору на предмет надійності тафінансової стійкості окремої депозитної установи, передача депозитного портфеляіндивідуального вкладника в довірче управління професіональному операторуфінансового ринка;
· змішані – система гарантуваннябанківських вкладів.
Заступенем впливу:
· прямі: система гарантування вкладів,нормативно-правове регулювання і банківський нагляд;
· непрямі: механізми регулюванняекономічної, соціальної, політичної, фінансово-кредитної кон’юнктури,корпоративного банківського управління; управління депозитним портфелеміндивідуального вкладника.
Захарактером дії:
–ринкові;
–адміністративні;
–економічні;
–політичні;
–соціальні;
–інституціональні.
Замасштабом можливих втрат власника депозиту:
· механізми захисту від ризику втратита/або недоотримання відсотків за депозитом: антиінфляційна державна політика,управління депозитним портфелем індивідуального вкладника;
· механізми захисту від ризикунеповернення всієї суми вкладу.
Заформами і методами:
·  диверсифікація;
·  страхування:депозитне страхування, страхування матеріальних та фінансових активів банку відзнецінення, страхування від втрат прибутку підприємств, кредитором абоакціонером якого є банківська установа та ін.;
·  довірчеуправління;
·  ризик-менеджмент.
Наведенакласифікація не є вичерпною, але вона дозволяє простежити основні суб’єктимеханізму захисту інтересів банківських вкладників, а також інструменти, формиі методи, які використовуються в рамках кожного механізму.
Зогляду на високий пріоритет проблеми збереження фінансової стабільностіМіжнародна асоціація депозитного страхування (далі – IADI) розробила загальнірекомендації щодо захисту коштів вкладників. Аналіз Основних принципів побудовиефективної системи депозитного страхування, затверджених IADI 4 квітня 2008 р.,дозволив зробити висновок про те, що національна системи страхового захистувкладів населення має ґрунтуватися на таких принципах [27, С.66]:
· інституційний характер організаціїдепозитного страхування – створення за ретроспективним методом самостійногоміжбанківського фонду у формі товариства взаємного страхування;
· обов’язковість участі всіх банків, якізалучають депозити;
· імперативність регуляційних нормдіяльності СДС;
· змішаний характер організації системи –фінансова та організаційна співучасть державних і недержавних структур;
· обмеженість відповідальності банківустановленою квотою відшкодування депозитів;
· участь вкладників у покритті ризиківнеповернення вкладів (наприклад, через механізм регресивної шкали розрахункустрахової виплати);
· диференціація страхових тарифіввідповідно до ступеня ризикованості банківських операцій, постійний моніторингякого проводиться фондом депозитного страхування;
· відокремлення підходів до страхуваннявкладів фізичних та юридичних осіб;
· встановлення ліміту страховоговідшкодування у розрахунку на одного депонента, а не на один вклад.
Вартовідзначити, що Базельський комітет не включив депозитне страхування до Основнихпринципів ефективного банківського нагляду 2007 року. Це ще раз свідчить,по-перше, про відсутність одностайної згоди економістів щодо необхідностівпровадження СДС, по-друге – про те, що депозитне страхування не належить до функційбанківського нагляду, а є елементом більш широкої системи фінансової безпеки [27,С.131].
В Україніпитаннями захисту вкладів населення займається Фонд гарантування вкладівфізичних осіб, який створений державою як державна неприбуткова організація.Функціонування цього Фонду підтвердило доцільність його створення таефективність діяльності. Основною ціллю діяльності Фонду в Україні є захистправ та інтересів фізичних осіб – вкладників банків, філій іноземних банків.Фонд гарантує вклади громадян, які розміщені у учасниках (тимчасових учасниках)Фонду в національній та іноземній валюті, включаючи відсотки, в розмірівкладів, але не більше 150000 грн.
Вкладникинабувають право на одержання гарантованої суми вiдшкодування за вкладами зарахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступностiвкладів. Недоступнiсть вкладiв — неможливiсть одержання вкладу вкладником,вiдповiдно до умов договору, яка настає з дня призначення лiквiдатора учасникаФонду.
Передумовою достворення Фонду стало банкрутство кількох великих банків, в яких булисконцентровані значні фінансові ресурси, які зрештою не були компенсовані.Тому, як взірець, був взятий закордонний досвід гарантування вкладів фізичнихосіб. Спочатку величина гарантованої суми становила 500 грн. Поступово цейпоказник збільшився до 150000 грн. [1, С.49]
Учасниками Фондує всі банки-юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, тамають банківську ліцензію на право здійснювати банківську діяльність. БанкиФонду поділяються на дві категорії: учасників та тимчасових учасників.Учасником Фонду є банк, який виконує встановлені НБУ економічні нормативи щододостатності капіталу і платоспроможності та в стані виконувати своїзобов’язання перед вкладниками. Банки, які не виконують економічних нормативівта / або дія їх ліцензії зупинена, переводяться до категорії тимчасовихучасників Фонду. У разі відкликання банківської ліцензії НБУ Фонд виключає банкіз числа учасників (тимчасових учасників) Фонду. Залучені банком вклади до дня йоговиключення з числа учасників або переведення до категорії тимчасових учасниківФонду, відшкодовуються у разі настання їх недоступності. Деякі автори вважаютьза неправильне те, що Ощадбанк не є учасником Фонду. Це, по-перше, надає йомуконкурентної переваги. По-друге, у разі банкрутства Ощадбанку збиткивідшкодовуватимуться за рахунок Державного бюджету, тобто усіх громадян, а неінших банків.
Збори в Фондгарантування вкладів фізичних осіб передбачені в з 2001 року. Встановлення іскасування спеціального збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,розмір та механізм справляння цього збору здійснюються відповідно до ЗаконуУкраїни від 20 вересня 2001 року № 2740-ІІІ «Про Фонд гарантування вкладівфізичних осіб». Цим Законом передбачені три види зборів (рис. 1.1.).Механізм сплати кожного із цих зборів показаний у Додатку А.
Початковий збірдо Фонду в розмірі одного відсотка зареєстрованого статутного капіталу банкуперераховується банками — учасниками на рахунок Фонду протягом тридцятикалендарних днів з дня одержання банківської ліцензії на здійснення банківськоїдіяльності.
Банки, створенів результаті реорганізації шляхом їх злиття, приєднання або перетворення (вразі сплати початкового збору до Фонду банками, які реорганізувалися),звільняються від сплати початкового збору та набувають усіх прав і обов'язківреорганізованих банків щодо участі у Фонді [21].
/>
/>Подальшимиджерелами фінансування Фонду є початковий внесок НБУ у розмірі 20 млн. грн. НБУможе також надавати Фондові кредити під заставу ЦП за ціною не нижчесередньострокового (5 років) індексу інфляції. Кабінет Міністрів України такожуповноважений надавати кредити у грошовій формі або у вигляді державних ЦП, алетільки, якщо інші форми фінансування вичерпані. Ліміт кредитування на наступнийрік визначається щорічно в десятикратному розмірі надходжень від банків – учасниківФонду за 1 півріччя поточного року. Отримані ЦП Фонд має право реалізувати навідкритому ринку, використовувати в якості застави при отриманні кредитів убанків, іноземних кредиторів, НБУ, або тримати їх до погашення. Фонд може такожперераховувати свої кошти на депозитні рахунки в НБУ, за яким отримуватимедоходи. Взагалі, Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесійого діяльності. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України.Джерела фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб показані утаблиці 1.1.

Табл. 1.1.Джерелафінансування Фонду гарантування вкладів [6]Банки — (тимчасові) учасники Фонду Початкові збори При першому отриманні ліцензії банки сплачують 1 % реєстрованого статутного капіталу. Регулярні збори Нараховуються та сплачується двічі на рік у розмірі 0,25 % загальної суми вкладів. Спеціальні збори В разі потреби, Фонд вимагає сплачення, але не в більшому розмірі від річних регулярних зборів. Пеня В разі несвоєчасного або неповного перерахування зборів сплачується подвійна облікова ставка НБУ від розміру не перерахованої суми за кожний день прострочення. НБУ Одноразовий внесок При заснуванні Фонду сплачено 20 млн. грн. Кредити Під заставу цінних паперів надаються кредити за ціною не меншою від індексу інфляції строком на 5 років. Доходи з депозитів Доходи з депозитів, що розміщені Фондом в НБУ. КМУ Кредити Надаються в грошовій формі або як державні цінні папері, при цьому ліміт на кредитування на наступний рік визначається в 10-кратному розмірі зборів банків-учасників за перше півріччя поточного року Банки та іноземні кредитори Кредити Кредит під заставу цінних паперів надається згідно індивідуальних домовленостей
Нарахування тасплата зборів до Фонду з боку банків деталізується окремим Положенням,затвердженим рішенням адміністративної ради Фонду. Нинішній її розмір,визначений за середньоарифметичним вкладом фізичної особи, насправді служитьобмеженням.
Для виконаннясвоїх повноважень Фонд здійснює перевірки банків, в тому числі і шляхомзалучення незалежних експертів за рахунок власних коштів. Фонд має також правобрати участь у перевірках, які здійснюються НБУ, з питань, що належать до йогокомпетенції. Окрім цього, він уповноважений застосовувати такі заходи впливу[21]:
1) Переведеннябанків до категорії тимчасових учасників Фонду, внаслідок чого Фонд невідшкодовує гарантовану суму за вкладами фізичних осіб, які залучаються цимбанком після оголошення останнього тимчасових учасником. Тому за такимивкладами регулярний збір до Фонду не сплачується. Згідно п. 3.1.1. Положення «Прозастосування заходів впливу до банків — учасників (тимчасових учасників) Фондугарантування вкладів фізичних осіб», підставами для цього заходу можутьбути:
а) невиконаннябанком економічних нормативів згідно даних НБУ, крім випадків повідомлення НБУпро прийняте рішення щодо капіталізації банку;
б) встановленнябудь-яких обмежень на проведення банком банківських операцій з боку НБУ щодозалучення або відкриття і ведення поточних рахунків фізичних осіб;
в) призначенняНБУ тимчасової адміністрації банку;
г) порушеннябанком законодавчих вимог.
В разіпереведення банку до категорії тимчасових учасників, Фондом здійснюєтьсяінспекційна позапланова перевірка даного банку.
2) Виключеннябанків із числа учасників (тимчасових учасників), яке здійснюється Фондом вразі відкликання ліцензії НБУ на здійснення банківської діяльності або в разіприпинення здійснення банком операції щодо залучення вкладів фізичних осіб.Такий захід не позбавляє вкладників, вклади яких були залучені до дня отриманнябанком повідомлення про переведення його до категорії тимчасових учасників,права на відшкодування таких вкладів у разі настання їх недоступностівідповідно до цього Закону.
3) Фондзобов’язаний порушити перед НБУ питання про застосування до банку заходіввпливу у разі виявлення ним порушення.
4) У разівиявлення порушень, зазначених у пп. «а-в» пункту 1 Фонд моженаправити до банку лист-попередження. У листі-попередженні Фонд визначає строк,протягом якого банк повинен усунути зазначені порушення, а також попереджаєбанк про застосування заходів впливу у разі неусунення банком протягомвизначеного строку хоча б одного із порушень, вказаних у листі. Банк протягом 5робочих днів з дня отримання від Фонду листа-попередження, зобов’язаний податидо Фонду план заходів, що будуть ужиті банком, із зазначенням строку усуненняпорушення. Строк виконання зобов’язання банку не повинен перевищувати 90календарних днів або строк, визначений у листі-попередженні.Захистінтересів вкладників є не єдиною причиною, що спонукає впровадження системистрахування депозитів. Ця система створює умови для вирішення кількох завдань[13, С.114]:
· зменшення ризику кризи банківськоїсистеми внаслідок втрати ліквідності та платоспроможності через масове зняттявкладів;
· сприяння створенню та мобілізаціїгрошових заощаджень, що має важливе значення для забезпечення інвестицій;
· захист вкладників (особливо дрібних) відризиків, які вони не в змозі кваліфіковано оцінити та врахувати у разірозміщення коштів у вклади;
· підвищення ефективності управліннягрошово-кредитним сектором економіки завдяки збільшенню обсягу вкладів.
Разом з тимстрахування вкладів має і негативний бік. По-перше, у вкладників у разі виборубанку значною мірою зменшуються вагання щодо його фінансової стійкості.По-друге, наявність системи страхування вкладів може призвести до викривленняраціональної ринкової поведінки банку та його менеджменту, не порівнюватиризики своїх операцій. Фактично страхування вкладів може стимулювати більш ризиковубанківську діяльність. Зокрема, страхування вкладів зменшує загрозу вилученнявкладів і дає змогу банкам скоротити обсяги резервів і приймати на себе більшіризики, не беручи до уваги можливість втрати коштів, тобто страхування єзавуальованою субсидією високоризиковим банкам. В цілому це може негативновплинути на банківську систему, послабити її фінансову стійкіcть. Однак втратадовіри до банківської системи внаслідок відсутності страхування вкладівсправедливо вважається вагомішою за відшкодування втрат. Головне — це знайтиоптимальне, зважене рішення. По-третє, відшкодування втрат вкладникампроблемних банків може викликати невдоволення в інших банків і громадян, якіпрямо чи опосередковано повинні розплачуватися за чужі помилки або ризиковідії.

2.  Аналіздіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: проблеми та шляхивдосконалення
Системастрахування депозитів в Україні має багато особливостей. Це участь НБУ уформуванні коштів ФГВФО; державний статус Фонду (ФГВФО – державна установа, якавиконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичнихосіб); обов’язкова участь банків у системі страхування депозитів (що дає змогузахистити інтереси недосвідчених вкладників, вдосконалити роботу банківськоїсистеми та створити умови для стабілізації фінансової системи); непоширеннявідшкодування на окремі групи вкладників (акціонери, частка яких у статутномукапіталі перевищує 10 %, аудитори, що здійснювали перевірку банку протягомостанніх трьох років, вкладники, які мали на індивідуальній основі фінансовіпривілеї та пільгові проценти, що призвели до погіршення фінансового стану банку);зростання кількості банків та розміру вкладу (тобто зміцнення кредитної бази);зростання суми відшкодування; обмежений розмір страхового покриття (що спонукаєвкладників уважно ставитися до вибору банку і нести частину ризику); обмеженіможливості банків використовувати інформацію про Фонд в рекламних цілях [3,С.45].
Занезбалансованої системи страхування депозитів дисципліна ринку падає. Томунеобхідно постійно докладати зусиль для вдосконалення системи та вирішенняпроблем, що виникають в процесі діяльності ФГВФО.
Основнимипроблемами, притаманними системі страхування депозитів в Україні, на сьогодні єнедосконалість механізму фінансування, проблема недостатності повноваженьФГВФО, необхідність врегулювання процедури виплати відшкодування вкладникамзбанкрутілих фінансових установ, невирішене питання стосовно участі Ощадбанку всистемі обов’язкового гарантування депозитів, недостатність інформаційногозабезпечення, неврахування ступеня ризику комерційного банку при встановленнірозміру вкладів банку – учасника ФГВФО, а також багато інших проблем, якігальмують ефективне функціонування системи.
Передумовою достворення Фонду стало банкрутство кількох великих банків, в яких булисконцентровані значні фінансові ресурси, які зрештою не були компенсовані.Тому, як взірець, був взятий закордонний досвід гарантування вкладів фізичнихосіб. Спочатку величина гарантованої суми становила 500 грн. Поступово цей показникзбільшився до 150000 грн. Динаміка зміни розміру відшкодування наведена на рис.1. Як видно з рисунку, з моменту заснування фонду розмір гарантованої сумизавжди збільшувався та на протязі 2008-2010 років стабілізувався і складає 150000 грн., що показано на рис.2.1.
/>
Рис.2.1. Динаміка зміни розміру відшкодування ФГВФО,1998 – 2010 рр. [18]
Загальнасума коштів, що акумульовані Фондом, станом на 1 січня 2010р. складає 4302 млн.грн., що на 1102 млн. грн. більше ніж у 2009 році. Станом на 01 листопада 2010року кількість учасників Фонду становить 171, кількість тимчасових учасників,яким знизили категорію через недотримання правил надання звітності – 4. Напочатку 2011 р. кількість учасників становить 172, а кількість тимчасових – 5(рис. 2.2.) [18]. Збільшення кількості банків-учасників системи страхуваннядепозитів позитивно впливає на нарощування фінансових ресурсів Фонду унаслідоксплати ними початкових та регулярних внесків. Достатній обсяг фінансовихресурсів суттєво розширює можливості Фонду в напрямі поступового підвищеннярівня страхового захисту вкладників. Крім того, це дає можливість Фонду вчаснорозпочати процедуру виплати відшкодувань за вкладами, тобто у законодавчовстановлені строки (56 днів з моменту оголошення початку ліквідації банку).
/>
Рис.2.2.Динаміка зміни кількості учасників ФГВФО, 2001 – 2011 рр. [18]
Нинівін виплачує компенсації вкладникам наступних банків: ПАТ АБ«Синтез», ПАТ «ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК», ВАТ КБ "Іпобанк",ВАТ «Селянський, комерційний банк „Дністер“, ВАТ Банк „БІГЕнергія“, АКБ „Трансбанк“, ТОВ КБ „АРМА“, ТОВ»Український промисловий банк", АК «Українська фінансова група»,АКБ «Східно-Європейський банк», АБ «Банк регіонального розвитку»,ВАТ «АКБ „Національний стандарт“, АКБ „Європейський“, ВАТАКБ „Одеса-Банк“, ВАТ КБ „Причорномор’я“, ВАТ»Європейський банк розвитку та заощаджень".
Станомна 1 грудня 2008 р. виплачена сума компенсацій, здійснених Фондом вкладникамцих банків, які зараз знаходяться в стані ліквідації, коливається в межах96,8–99,5 % від загальної суми відшкодувань.
Більшістьаспектів функціонування Фонду відповідає міжнародним стандартам організаціїсистеми страхування депозитів, що суттєво сприяє зміцненню вітчизняного фінансовогосектору. Необхідно відмітити й пожвавлення діяльності населення на ринку заощадженьв останні роки.
Отже,позитивний досвід діяльності Фонду сприяє зростанню ощадної активностінаселення в Україні. Позитивні тенденції розвитку вітчизняного депозитногоринку стали можливими великою мірою завдяки діяльності системи страхуваннядепозитів, спрямованій на підтримання стабільності фінансового сектору таекономічного зростання України в цілому [12, С.50].
Протеє ряд проблем, які потребують вирішення, серед яких: адаптація законодавства Українидо законодавства Європейського Союзу; необхідність удосконалення механізму фінансуваннясистеми страхування депозитів; розширення функцій та повноважень Фонду (йогоучасті у фінансовому оздоровленні проблемних банків); врегулювання процедури виплативідшкодування вкладникам збанкрутілих фінансових установ (насамперед визначенняобставин, за яких доцільно розпочинати компенсаційні виплати); реалізація широкоїкампанії інформування громадськості про переваги механізму захисту вкладів з метоюпідвищення довіри до банківської системи тощо [11, С.37].
Обсягресурсів Фонду далекий від безпечного рівня, тому необхідно шукати шляхи йогопоповнення. Одним із таких шляхів може стати створення під контролем НБУ таДержфінпослуг дочірньої структури Фонду, яка б займалась управлінням невеликоїчастки його активів (10–20 %). Такий дозвіл на здійснення вкладень укорпоративні цінні папери не тільки дасть змогу збільшити фінансові ресурсиФонду, а й сприятиме розвитку вітчизняного фондового ринку [15].
Звісно,будь-яка система не ідеальна, потрібно її постійно вдосконалювати з огляду нареалії та виклики сучасності. Тому зосередимо увагу на основних недоліках функціонуванняФонду [2, С.32]:
1.Поширення дії системи гарантування вкладів лише на захист інтересів фізичнихосіб, не враховуючи інтереси фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльностіта юридичних осіб.
2.Недостатність джерел формування ресурсів Фонду. З огляду на фінансовунестабільність НБУ опрацьовує проект щодо збільшення регулярних зборів вдвічі(з 0,25 до 0,5 % від обсягу залучених коштів). Уже прийняте рішення про наданняНаціональним банком Фонду кредиту в розмірі 1 млрд. грн., а також про тимчасовефінансування виплат за рахунок щорічних внесків НБУ від перевищення кошториснихдоходів над кошторисними витратами (в розмірі 20 % від перевищення доходів надйого витратами, але не менше 1 млрд. грн.).
3.Обмежені контрольні функції Фонду. Фонд не контролює процес виплатибанками_агентами компенсацій вкладникам, а також не здійснює нагляд засанацією, ліквідацією банків. А це не відповідає світовій практиці, девідповідні структури повністю контролюють процес від отримання внесків довидачі компенсацій вкладникам.
4.Виконання основних повноважень Фонду здійснюється через різні структури. Так,через НБУ Фонд здійснює інвестування ресурсів у державні цінні папери, черезбанки-агенти – виплачує компенсаційні платежі. Зараз компенсації вкладникам виплачуютьсячерез п’ять банків та приблизно 200 відділень. Партнерами Фонду є такі банки,як «Правекс_банк», «Приватбанк», «Промінвестбанк»,«Сведбанк» та «Укрпромбанк». Зважаючи на кризову ситуаціюНБУ розробив нову схему виплат компенсацій: Фонд приєднується до НСМЕП, завдякичому вкладники матимуть можливість отримати кошти через 41 банк та 4000відділень, а сам Фонд зможе переводити кошти до банку-агента лише на вимогувкладника, тобто Фонд матиме можливість розпоряджатися цими коштами до дня їхотримання вкладником.
5.Недосконала структура активів Фонду. Досить цікавідані про структури активів американської Федеральної корпорації зі страхуваннядепозитів (ФКСД) та активів Фонду. В американській корпорації 10 % активівспрямовується на корпоративні загальні та адміністративні витрати, 16 % – настрахові програми, 50 % – на програми нагляду та захисту споживачів, 24 % – науправління доходами. В Україні: 5,5 % – на утримання, 14,2% – на гарантійнівиплати, 80,3 % – на інвестиції в ОВДП. Усе це свідчить, що в Україні бракуєпрограми захисту клієнтів банків, яка б базувалася на здійсненні Фондоммоніторингу за учасниками фонду, санації проблемних банків, що говорить пронеобхідність розширення функцій та повноважень Фонду.
Українськареальність свідчить, що банкрутство банків – найбільш неефективний і найбільшзастосовуваний метод в Україні. Урядові нашої країни доцільно впроваджувати впрактику інші конструктивніші та ефективніші методи: організації угод зпередавання активів та зобов’язань від «хворого» банку до «здорового»(бридж-банку) і надання фінансової допомоги банку (чи інвесторам) без йогозакриття. Ці два методи були перевірені на практиці в США, Канаді, Японії, Німеччиніта багатьох інших країнах.
Зогляду на існуючі проблеми можна виділити основні міри, які доцільно впровадитищодо покращення системи страхування вкладів в Україні [13, С.114]:
1)зважаючи на суттєве перевищення гарантованої суми відшкодування над середнімрозміром вкладів населення в банках, доцільно поширити страховий захист на вкладифізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, що реально сприятиме розвиткупідприємництва в Україні;
2)законодавство деяких країн передбачає можливість коригування рівня страховоговідшкодування залежно від інфляційних чинників. Для України це вельми актуально,зважаючи на динаміку змін індексу споживчих цін та рівня інфляції;
3)Фонду та банкам необхідно проводити активну роз’яснювальну роботу з метоюінформування громадськості про можливості надійного збереження заощаджень надепозитних рахунках завдяки ефективному функціонуванню вітчизняного інституту захистувкладників;
Зметою розширення ресурсного потенціалу комерційним банкам необхідно активізуватисвою депозитну політику шляхом [10, С.21]:
1)нарощування депозитного портфеля за рахунок розширення переліку існуючихвкладів, у тому числі на довгострокову перспективу, орієнтуючись нарізноманітні прошарки населення з різним рівнем доходу;
2)освоєння випуску заощаджених сертифікатів;
3)прийняттязаходів щодо мінімізації негативного впливу непередбачуваного вилученнянаселенням строкових вкладів;
4)встановленняоптимального обсягу залучення ресурсів комерційними підрозділами банку,виходячи із цілей максимізації прибутку та забезпечення ліквідності банку.
Вумовах світової кризи необхідно провести такі заходи щодо стабілізації діяльностікомерційних банків: 1) розробити державну програму забезпечення стабільностіфінансових ринків України в умовах глобальної світової фінансової нестабільності,у якій, зокрема, передбачити можливість переорієнтації на внутрішні джерелапідтримки ліквідності банків на випадок раптових відтоків капіталу, чи зупинок зовнішньогофінансування; 2) розробити програму підтримки банківських установ в умовахфінансової нестабільності, у якій, зокрема, передбачити спрощені механізми підтримкиліквідності банків у кризових умовах; 3) стимулювати розвиток внутрішнього ринкукапіталів, підвищувати зацікавленість учасників фінансового ринку увикористанні гривневих інструментів. У цьому сенсі корисним може бути досвідінших країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються.

3.  Зарубіжнийдосвід організації системи гарантування вкладів фізичних осіб
Будь-якасистема життєздатна лише тоді, коли вона розвивається. Докладати зусиль длярозвитку й удосконалення системи захисту вкладів мають як банки і держава, такі вкладники. У результаті всі учасники цього процесу можуть забезпечити певнівигоди для себе. Побудова ефективної системи гарантування вкладів дастьможливість банкам одержувати додаткові ресурси для кредитування. У свою чергу,держава підвищує стійкість фінансової системи і створює умови для розширеннякредитування економіки. А для вкладників вигода полягає у зниженні ризиків прирозміщенні коштів у банках.
Водночас,як показує досвід зарубіжних країн, без адекватної модернізації банківськогонагляду і підтримки макроекономічної стабільності сама по собі системагарантування вкладів не лише не впорається з покладеними на неї завданнями, а йстане причиною додаткових витрат для бюджету країни і банківської системи.
Зісторії відомо, що перші системи гарантування вкладів були створені в США напочатку XIX ст., але не були поширеними до Великої депресії 1930-х рр. Заразсистеми страхування депозитів діють у 99 країнах світу, ще у 20 країнах вонизнаходяться на стадії впровадження та доопрацювання. З часу її впровадження у1934 році починається відлік світової історії гарантування (страхування)вкладів [16, С.303].
Проте,як свідчить історія, вважати такий підхід єдино правильним не можна. З 1934року можна лише вести відлік страхування вкладів на державному(загальнонаціональному) рівні. Адже, якщо ретельніше дослідити історію, можнапобачити, що у тих же таки США системи страхування банківських вкладів, хоча іна місцевому (локальному) рівні, існували ще задовго до 1934 року. Зокрема, у1829 році в Нью-Йорку запроваджено так звану „bank-obligation insurance program"– програма страхування банківських зобов’язань (до останніх відносили векселіта депозити) та створено так званий „New-York’s Safety Fund" — Нью-Йоркський Страховий Фонд. Ідея створення такого фонду належала ДжошуаФорману – Сіракузькому бізнесмену. Участь банків у фонді була добровільною івиявлялася вона у формі сплати щорічних внесків. Керівництво фондом здійснювавуряд штату.
Прийнятаз 1934 року в США схема передбачає домінуючу участь держави в системі захистувкладів. Надалі напрацювання США були використані в Канаді, Великобританії,Японії та інших країнах. Європейська ж схема передбачає участь банків у системізахисту вкладів на добровільній основі.
Усвітовій практиці застосовується шість підходів до захисту банківськихдепозитів [9, С.172]:
·  недвозначнаі повна відмова від надання такого захисту (до недавнього часу існувала в НовійЗеландії);
·  пріоритетвимог вкладників перед вимогами інших кредиторів (Австралія до 2007-2008 рр.);
·  невизначеністьстосовно відшкодування вкладів;
·  імпліцитна(неявна, неформалізована) гарантія;
·  експліцитне(явне, формалізоване) обмежене відшкодування;
·  повнийекспліцитний захист.
Важливимпитанням є участь держави в системі страхування вкладів населення. Виокремлюютьтакі основні організаційні форми страхування вкладів:
1)американська, коли органом страхування є Федеральна корпорація страхуваннядепозитів (ФКСД), яка працює під контролем державних органів (конгресу тафедерального уряду) та характеризується значним рівнем самоврядування;
2)німецька, коли, навпаки, держава не має ніякого безпосереднього відношення дострахових фондів, що належать банкам-членам та управляються відповіднимигалузевими союзами. Приватна система страхування вкладів, за умови її належногофінансування, може бути ефективнішою. Однак за відсутності достатньогофінансування такій системі страхування необхідне втручання держави. Більшетого, приватна система страхування потребує жорстокого регулювання та нагляду,що суттєво знижує її ефективність;
3)змішана. Практикою доведено, що без участі держави ніяка система страхуваннядепозитів, як правило, не спроможна покрити втрати, пов’язані з банківськоюкризою. Держава повинна приймати на себе окреслені зобов’язання зі страхуваннядепозитів, однак однозначно визначити їх розмір і форми дуже складно.
Дослідженняміжнародної практики в питанні поширення гарантій за вкладами дозволяє виділитидві основні моделі – вузьку, коли гарантії поширюються виключно на вкладифізичних осіб, та широку – коли гарантії поширюються як на вклади фізичнихосіб, так і юридичних [24, С.176].
Більшість зкраїн, запроваджуючи системи гарантування (страхування) вкладів, починають звузької – найпростішої моделі, яка не потребує занадто великих витрат та напочатковому етапі об’єднує тільки найменш захищені категорії вкладників,забезпечуючи тим самим досягнення цілей, для яких створювалася. Зазвичай такісистеми поширюють свої гарантії виключно на фізичних осіб. Їх прикладом можутьстати системи, які були створені у Росії, Білорусі, Молдові, Латвії, Литві,Македонії, Туреччині, Бангладеш, Перу, Домініканській Республіці.
Але, як доводитьпрактика, згодом, коли фінансовий потенціал системи зростає, вона розширює своюдію на все більшу категорію осіб, і рано чи пізно практично перед усімасистемами гарантування (страхування) вкладів постає питання про поширення їхгарантій на фізичних осіб – підприємців, а також на юридичних осіб. Проте,звичайно, існують країни, в яких з самого початку не робляться виключеннястосовно суб’єктів, на які поширюється дія системи гарантування (страхування)вкладів.
Позитивнийприклад поширення дії системи гарантування вкладів на фізичних осіб –підприємців та юридичних осіб на сьогодні демонструють Великобританія, Греція,Данія, Іспанія, Італія, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція та ще багатоінших. Вклади як фізичних, так і юридичних осіб включені в систему гарантуваннявкладів і Директивою ЄС 94/19/EС від 14 травня 1994 року „Про системи гарантуваннядепозитів" (далі – Директива 94/19/EC) [16, С.307]. Не робить виключення взалежності від власника рахунку і законодавство про страхування депозитівСполучених Штатів Америки, згідно якого підлягають страхуванню вклади якфізичних, так і юридичних осіб, як державних, так і недержавних організацій,включаючи гарантійні зобов’язання банку перед клієнтом.
УПольщі система гарантування вкладів реалізується через Фонд гарантуваннявкладів, який за своїм статусом є недержавним, але управління яким здійснюєдержава. Для виконання покладених на нього функцій фонд розпоряджаєтьсяфінансовими ресурсами, нагромадженими у результаті формування спеціальнихфондів на балансах усіх банків — учасників системи гарантування вкладів.Застосовувана в цій країні змішана форма власності на функціональний органсистеми захисту вкладів дає змогу зберігати довіру населення до неї і при цьомузабезпечує ефективне використання коштів банків, що залучаються для захистувкладів [22, С.231].
УРосії захист вкладів здійснює Агентство зі страхування вкладів відповідно дофедерального закону. Відшкодування за вкладами виплачується у розмірі 100% відсуми вкладу, але не більш як 3,5 тис. дол. Для участі в цій системі банки маютьвідповідати встановленим центробанком вимогам щодо показників капіталу,активів, якості управління ризиками, дохідності й ліквідності. У разі, якщобанк не відповідає цим вимогам або відмовляється брати участь у системігарантування вкладів, його позбавляють права залучати кошти фізичних осіб [28,С.93].
Найбільшяскравою ілюстрацією самодостатньої організації зі страхування вкладів єФедеральна корпорація зі страхування депозитів США. За своїм статусом вона єквазіурядовою організацією, яка наділена широкими повноваженнями щодоздійснення нагляду за банками, які залучають вклади. Федеральна корпорація зістрахування вкладів має право перевіряти стан бухгалтерського обліку в банках,дотримання банками норм федерального законодавства щодо норм кредитування тощо.Крім того, на ранній стадії виникнення проблем у банку Федеральна корпорація зістрахування вкладів може надавати допомогу такому банку, яка проявляється або унаданні позики для недопущенні банкрутства, або у викупі активів банку.
На Федеральнукорпорацію зі страхування вкладів, окрім іншого, покладаються функції поліквідації банку, який позбавлений права залучати вклади. Але така ліквідація уСША має свої особливості – застосовується процедура пришвидшеногоадміністративного закриття банку без порушення справи про банкрутство, за якоїФедеральна корпорація зі страхування вкладів набуває повного контролю надбанком, щодо якого застосовується процедура ліквідації, має право на власнийрозсуд повністю змінити в ньому керівництво, а власне процедурареструктуризації відбувається двома можливими способами – або шляхом об’єднанняпроблемного банку з якимось іншим, або шляхом передачі останньому всіх активівта пасивів такого проблемного банку [16, С.310].
Крім того, вартозвернути увагу, що у США, на відміну від України, не позбавлення банкубанківської ліцензії є підставою для виключення банку з системи гарантування(страхування вкладів), а навпаки, виключення Федеральною корпорацією зістрахування вкладів банку із страхового захисту означає невиконання банкомліцензійних умов, а відтак тягне за собою позбавлення банку ліцензії та, якнаслідок, його ліквідацію.
Узв’язку зі світовою фінансовою кризою уряди багатьох країн світу переглянулиіснуючі механізми гарантування депозитів або запровадили нові. Практично в усіхкраїнах діють ліміти відповідальності страхових фондів за вкладами. Вони можутьустановлюватися як максимальна сума вкладу, що підлягає страхуванню, або якпроцентна частка покриття вкладу страхуванням, або як максимальна сумавідшкодування на кожного вкладника. Відшкодування вкладів у повній сумі знижуєзваженість підходу вкладників за вибору банку та їх стимули до вилучення коштіві таким чином дає змогу банку вижити за наявності фінансових проблем. Приймаючина себе високі ризики без втрати вкладів, банки, з одного боку, збільшуютьвірогідність свого банкрутства, а з іншого — спричинюють зростання витрат,пов’язаних з компенсацією коштів своїм вкладникам. Останнє може підірватистабільність системи страхування вкладів.
Якправило, обмеження на розмір відшкодування встановлюються таким чином, абидрібні вклади страхувалися майже повністю, а великі — частково, причому вокремих країнах частка компенсації визначається за принципом: чим більша сумавкладу, тим у меншій частці вона підлягає відшкодуванню.
Максимальнірозміри відшкодувань у країнах світу різні. Досі повне відшкодування отримуютьвкладники банків Мексики, Туреччини та Кувейту. Ідея збільшення державнихгарантій за вкладами фізичних осіб збанкрутілих банків популярна не тільки вУкраїні, а й у багатьох розвинених державах світу. Директива ЄС рекомендуєстрахувати вклади у розмірі до 20 тис. ЄВРО, у США максимальний розмірстрахового покриття становить 100 тис. доларів, у Великобританії — 75 % вкладу,але не більше 10 тис. фунтів стерлінгів. В Росії розмір страховоговідшкодування не на багато вищий за аналогічний показник в Україні і становить700 000 руб. (що приблизно складає 180000 грн.) [15].
Донедавнього часу розмір страхового відшкодування в США складав 100000 доларівСША. Однак у 2008 році було тимчасово, до 31 грудня 2013 року, підвищеногарантовану суму до 250 000 доларів США (а це майже 2 млн. грн.). Цей крок булозроблено у зв’язку з відтоком депозитів фізичних осіб, що стало наслідкомпадіння рівня довіри населення до фінансових ринків і банківської системи вцілому. Гарантована сума вкладу в Швейцарії складає 100000 швейцарських.Захищеними є також вклади нерезидентів, які мають рахунки в Швейцарії (що веквіваленті складає близько 780000 грн.).
УрядАвстралії взагалі оголосив безлімітну гарантію депозитів протягом наступнихтрьох років. Але зрозуміло, що необмежене гарантування депозитів не маємайбутнього, і у випадку банкрутства кількох потужних банків ніякого фонду невистачить на повне повернення вкладів громадян. Необмежене гарантування можеіснувати лише на папері.
Щодорегулярних внесків, то в економічно розвинених країнах регулярні внески значнонижчі, ніж у постсоціалістичних країнах і країнах з нестабільною економікою.Так, в Японії вони становлять 0,008 % на рік, в Іспанії — 0,12 %, Туреччині —0,3 %, Канаді — 0,1 %, Німеччині — 0,03 %, тоді як у постсоціалістичних країнах— від 0,1 % до 0,6 % від суми депозитів на кінець року Світова практикасвідчить, що рівень покриття коливається в межах від 0,1 у Македонії до 14,5 уЧаді з середнім значенням 3,0 для світу в цілому. В Україні рівень покриття забанківськими вкладами на початок 2007 р. становив 1,3, а у зв’язку зізбільшенням розміру компенсацій величина покриття вже перевищує позначку 3,0.Таким чином, Україна будує свою систему гарантування вкладів згідно зрекомендаціями МВФ, але необхідно враховувати й той факт, що Україна значновідстає від розвинених країн світу за розміром ВВП на душу населення [27,С.220].
Удеяких країнах виплати вкладникам здійснюються у разі заморожування депозитів,тобто коли банк неспроможний здійснити платежі з вкладного рахунка протягомкількох робочих днів. Зауважимо, що вкладникові у більшості випадків потрібнінасамперед не самі гроші на вкладах, а тверда впевненість у їх схоронності таможливості отримання за першою вимогою.
Аналізроботи систем гарантування вкладів зарубіжних країн підказує й інші ідеї,використання яких в Україні може мати позитивний ефект. Зокрема останнім часомв Україні загострилася дискусія про можливість вживання заходів для зниженнярівня доларизації економіки. У цьому сенсі може бути корисним досвідВеликобританії, де вклади в іноземній валюті не включено в систему захистувкладів.
Такожцікавими є й останні ініціативи, реалізовані в Росії. Російський Сбербанк, що єнайбільшим оператором на ринку споживчого кредитування, нещодавно призупинивкредитування в інвалюті на три тижні. Коли ж валютне кредитування буловідновлено, споживачам запропонували нижчі ставки за рубльовими кредитами, ніжза доларовими. Отже, ринок одержав чіткий сигнал про позицію держави через механізмекономічного стимулювання: у споживача збереглася альтернатива, але змінивсярівень економічної привабливості запозичень у іноземній валюті [28, С.105].
ВУкраїні реалізація такого кроку також можлива, але для цього потрібнопідготувати необхідні умови. Зокрема, посилити Фонд гарантування як центрадміністративного впливу, запровадити диференціацію вкладів банків іпрогресивну шкалу розміру компенсації вкладникам.

ВИСНОВКИ
Однієюз форм регулювання державою ризиків у банківській діяльності з метою мінімізаціївтрат внаслідок неплатоспроможності банків є система страхування депозитів, якасьогодні створена і успішно функціонує в багатьох країнах світу, в тому числі ів Україні.
Вищевикладенесвідчить, що тільки комплексний підхід та спільна праця регулятора такомерційних банків і їх асоціацій у вирішенні питань, пов’язаних із подальшимрозвитком банківського сектора та всієї фінансової системи загалом дозволитьукріпити фінансову систему України та зменшити наслідки негативного впливу наУкраїну світової фінансової кризи.
Результатидослідження дозволяють визначити основні напрямки реформування системи страхуваннядепозитів в України: адаптація законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу; запровадження диверсифікованої системи виплат відшкодувань;охоплення страховими гарантіями усіх видів депозитів; розширення функцій таповноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; реалізація кампаніїінформування громадськості про переваги механізму захисту вкладів; посиленняконтролю за фінансовим станом банків, дотримання нормативних вимог НБУ.
Отже,з викладеного випливають такі пропозиції та висновки:
· надати Фонду гарантування вкладівфізичних осіб право переважного і безумовного задоволення вимог добанку-банкрута перед іншими кредиторами однієї черги;
· система страхування вкладів повиннаохоплювати всі фінансово-кредитні установи, які мають ліцензію на здійсненняоперацій із залучення коштів фізичних осіб;
· сьогодні, виходячи зі світового досвіду,слід страхувати лише вклади фізичних осіб, але з урахуванням економічних ісоціальних реалій України;
· підвищити максимальний розмірвідшкодування за вкладом і прив’язати його до курсу вільно конвертованої валютита/або до мінімальної заробітної плати;
· законодавчо обмежити частку державних ціннихпаперів в активах Фонду страхування. Розміщувати частину коштів Фонду у вільноконвертовану валюту та в короткострокові й довгострокові надійні та ліквідніактиви (навіть низькодохідні), які б забезпечили можливість формувати стабільнудохідну частину його вкладень;
· запровадити гнучку систему встановленнярозміру регулярних зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхомдиференціації цього розміру залежно від ступеня ризиковості діяльностіконкретного банку, використовуючи для цього економічні нормативи, що регулюютьдіяльність банків;
· відшкодовувати й депозити в іноземнійвалюті, допоки не забезпечено стабільність гривні, що сприятиме повнішіймобілізації валютних коштів населення на потреби економічного розвитку України.
Реалізаціяреформи системи страхування депозитів в Україні призведе до підвищення довіривкладників до банківської системи та забезпечить приплив тимчасово вільнихкоштів у банки на депозитні рахунки, і, як наслідок, підвищить стабільністьфінансово-кредитної системи у цілому.

СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕ
1. Бакун О. Гарантування вкладів – складовагарантії фінансової стабільності // Вісник НБУ. – 2008. – № 7. – С. 48–50.
2. Волосович С. Особливості й тенденціїрозвитку національної системи страхування банківських вкладів в умовахєвроінтеграції / С. Волосович, В. Тринчук // Вісник НБУ. – 2009. – № 8. – С.28–34.
3. Волошина О.В., Дідур С.В. Механізмфункціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та напрямки йогоудосконалення // Економіка і регіон. – 2007. – № 4 (15). – С. 39–48.
4. Гриньков Д. Вкладчивые манеры: Притокбанковских вкладов населения резко сократился. Привлекать вкладчиков непомогают даже заоблачные депозитне ставки. Доверие к банковской системесерьезно пошатнулось / Д. Гриньков // Бизнес. – 2009. – № 41 (820). – С. 52–56.www.fg.org.ua – сайт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
5. Дубинский А. Доходы ФГФВЛ вырастут / А.Дубинский // Экономические известия. – 2010. –№12.– С. 5.
6. Інформація для вкладників про системугарантування вкладів фізичних осіб. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.fg.org.ua/ua/Zagal_info.html
7. Іщенко О. Перспективи розвиткувітчизняної системи страхування депозитів у світлі євроінтеграції // ВісникНБУ. – 2008. – № 5. – С.52–58.
8. Іщенко О. Чи захищений сьогодніукраїнський вкладник?// Вісник НБУ. – 2009. – № 10. – С. 44–50.
9. Кожель Н. Моделі забезпечення державнихгарантій прав вкладників // Регіональна економіка. –2008. – № 1. – С. 170–176.
10.  КриклійА. Банківська система України в умовах розбалансування фінансових ринків:реалії та очікування// Економіка та держава. – 2010. – № 4. – С. 20–22.
11.  КрохмалюкД. Банківська наука й аналіз економічних процесів в Україні // Вісник НБУ. –2007. – № 1. – С. 36–39.
12.  МаглаперідзеА. Проблеми та перспективи розвитку депозитного ринку в контексті реалізаціїдепозитної політики комерційними банками // Економіка та держава. – 2008. – №4. – С. 48–51.
13.  МалікМ. Захист заощаджень населення в банківській системі як напрям підвищеннястабільності кредитних установ України / М. Малік, В. Харабара // Вісник КНУім. Шевченка. Сер.: Економіка. – 2010. – № 86-87. – С. 114.
14.  МатвієнкоП.В. Рейтинг як дієвий інструмент підвищення ефективності державногорегулювання банківською діяльністю //Економіка та держава. – 2007. — №10. – C.74-77.
15.  Обзорэкономических показателей, 14.11.2009 // Экономическая экспертная группа // [Електроннийресурс] – Режим доступу: www.budgetrf.ru/Publications/Magazines/EEG/EEG200811191618/world/EEG200811191618_000.zip.
16. Огієнко В.І. Світовий досвідгарантування депозитів населення (на прикладі США і Німеччини) / В.І. Огієнко// Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Львів, 2002. – Вип.6 (37): Транскордонне співробітництво, ринкова інфраструктура тафінансово-інвестиційна діяльність. – С. 296-313.
17.  Офіційнийсайт НБУ — [Електроний ресурс] — Режим доступу: www.bank.gov.ua.
18.  Офіційнийсайт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб — [Електроний ресурс]. – Режимдоступу: www.fg.org.ua.
19.  Положення«Про порядок визначення банків – агентів Фонду гарантування вкладівфізичних осіб», затверджене рішенням адміністративної ради Фондугарантування вкладів фізичних осіб від 25.10.2003 № 28(із змінами тадоповненнями) // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 4. – ст. 185.
20.  Положення«Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осібкоштів за вкладами фізичних осіб», затверджене рішенням адміністративноїради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2002 № 2 (із змінами тадоповненнями) // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 11. – ст. 546.
21.  ПроФонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 20.09.2001 № 2740-III// Відомості Верховної Ради. – 2002.– № 5.
22. Рисін В.В. Аналіз діяльності системигарантування депозитів у Польщі / В.В. Рисін // Соціально-економічнідослідження в перехідний період. – Львів, 2002. – Вип. 1 (32): Проблемиформування і реалізації політики сприяння розвиткові підприємництва в україні.– С. 229-236.
23.  Системагарантування вкладів в Україні: монографія / [за заг. ред. д-ра екон. наукТ.С. Смовженко]. – Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2004. – 255 с.
24. Соколов Ю.А., Амосова Н.А. Системастрахования банковских рисков. Научное исследование / Ю.А. Соколов, Н.А.Амосова. – М.: Издательство Элит, 2003. – 288 с.
25.  ТігіпкоС. Система гарантування вкладів в Україні: сучасний стан і перспективні напрямирозвитку // Вісник НБУ. – 2004. – № 8. – С. 4–5.
26.  Українськабанківська система залишається в зоні ризику [Електронний ресурс] // ФінансиУкраїни Режим доступу: news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/07/23/204468
27.  Хаб’юкО. Банківське регулювання та нагляд через призму рекомендацій Базельськогокомітету: Монографія. – Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2008. –260с.
28.  ЮловаЕ.С. Страхование банковских вкладов граждан в России и за рубежом / Е.С. Юлова// Актуальные проблемы права: сб. научных трудов. – Вып. 5 / [Под ред. Е. В.Протас]. – М.: МГИУ, 2006. – С. 89-110.
29.  CorePrinciples for Effective Deposit Insurance Systems [Електронний ресурс]. –Електронні текстові дані (10709 байт) // International Association of DepositInsurers. – [29 February, 2008]. – Режим доступу: www.iadi.org/docs/Core_Principles_final_29_Feb_08.pdf
30.  McCoyP.A. The Moral Hazard Implications of Deposit Insurance: Theory and Evidence /Patricia A. McCoy // Seminar on Current Developments in Monetary and FinancialLaw. Washington: D.C., October 23-27, 2006.

ДОДАТОК
/>
/>
Рис. А.2. Загальні ознакирегулярного збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

/>