Кафедраміжнародної економікиКонтрольна робота
з дисципліни:
«Міжнароднірозрахунки і валютні операції»
Види банківськогопереказу. Шляхи мінімізації ризику неплатежу при використанні банківськогопереказу
Перекази за кордон можуть бути здійсненірізними способами: письмово (поштою), телеграфом, телетайпом, черезміжбанківські системи комунікацій тощо. Для письмових переказів існуютьрекомендовані Міжнародною торговою палатою спеціальні формуляри, складенібагатьма мовами. За змістом вони нагадують перекази всередині країни; в нихтакож повинні бути зазначені замовник, бенефіціар з його даними про рахунок,грошова сума і причина платежу. Цей звичайний зміст переказу доповнюєтьсяданими банку-кореспондента, який отримав доручення. Для того щоб сума рахункане могла бути змінена заднім числом з метою зловживання, вона забезпечуєтьсязнаками обмеження.
Вибір валюти платежу погоджуєтьсяпартнерами за контрактом торговельної угоди. Якщо платіж здійснюється унаціональній валюті, то кредитна установа, що отримала доручення, записує сумув кредит рахунка «А-кореспондента». Якщо була досягнута домовленість проіноземну валюту, тоді «А-кореспондента» просять дебетувати рахунок іноземноїкредитної установи, яка отримала доручення. Якщо немає зв'язку через рахунок,то на бланку переказу позначають, яким чином слід придбати грошову суму.
Клієнта, який дає доручення, дебетують насуму переказу плюс тарифна плата. У разі платежів в іноземній валюті сумаперераховується за курсом продавця, якщо клієнт не має рахунка в іноземнійвалюті. Приватний рахунок в іноземній валюті тільки тоді становить інтерес дляклієнта, якщо йому регулярно доводиться здійснювати або отримувати платежі віноземній валюті у відповідних розмірах.
Платежі поштовими переказами. Досить поширеним до останньогодесятиліття видом переказів у міжнародній торгівлі був поштовий переказ.
Поштовий банківський переказ – письмовеплатіжне доручення, що надсилається одним банком іншому, підписане відповідноюпосадовою особою і є вказівкою іншому банку сплатити зазначену суму коштіввказаному бенефіціарові (або за розпорядженням цього бенефіціара).
Поштовий переказ надсилається банком, якийвидав розпорядження, в іноземний банк авіапоштою. На відміну від банківськоїтратти поштовий переказ надсилається самим банком іншому банкові, а не клієнтомбанку зарубіжному постачальникові.
Наприклад, український покупець доручаєсвоєму банку перевести італійському продавцеві 100 000 євро на його рахунок №9872-A/126790в оплату інвойса №176–56 і дебетувати свій рахунок №0703457698012. Українськийбанк по отриманні інструкцій від покупця перевіряє правильність заповненнязаяви на переказ, відповідність реквізитів бенефіціара (покупця), його банку,їх адреси, дізнається, чи достатній залишок на рахунку покупця, щоб сплатитипоштово-телеграфні витрати українського банку і комісію за виконання переказу.Потім український банк дебетує у себе рахунок вітчизняного покупця відповіднодо його вказівок і надсилає інструкції своєму банку-кореспонденту в Італії,зазначаючи всі деталі платежу (Рис. 1).
Для можливості перевірки вірогідностіінструкцій вони повинні мати підпис офіційної особи українського банку,уповноваженого завіряти документи. Італійський банк порівнює його із наявними унього зразками підписів уповноважених осіб, які можуть розпоряджатися виплатоюза поштовими дорученнями. Ці інструкції містять розпорядження про дебетуваннярахунка українського банку в італійському банку. Італійський банк дебетуєрахунок українського кореспондента і сплачує гроші бенефіціарові.
/>
Рис. 1. Розрахунок поштовим переказом
Оскільки поштовий переказ надсилаєтьсяавіапоштою, це швидкісний метод платежу, ніж банківська тратта, проте завждиіснує ризик, що інструкції будуть затримані чи загублені. Крім того, за останніроки листи-розпорядження практично втратили своє значення через недостатнюнадійність та високі витрати на їх обробку. На них припадає не більше 4%загальної кількості платіжних доручень.
В умовах розвитку систем телекомунікаціїпоштовий переказ дедалі поступається прогресивнішим і сучаснішим способамплатежів, зокрема телеграфному переказу, телексу.
Платежі телеграфними переказами ітелексом. Процедураперевірки телеграфних переказів така сама, як і поштових переказів, тількиінструкції надсилають телеграфом або телексом, а не авіапоштою. Тому телеграфніперекази обходяться дещо дорожче клієнтові банку-платника, але вони прискорюютьплатежі. Крупні платежі доцільно здійснювати за допомогою телеграфного переказуабо системи СВІФТ, оскільки додаткові витрати на телеграфний переказкомпенсуються додатковими надходженнями завдяки економії часу.
Ще одна перевага телеграфного переказупорівняно з поштовим полягає у тому, що не існує небезпеки затримки чизагублення інструкції на пошті. Однак дуже важливо перевірити вірогідність цихінструкцій. На відміну від поштового переказу її неможливо визначити перевіркоюпідпису; це роблять за допомогою «контрольного ключа» або «кодового слова» –спеціального цифрового коду, за яким банк-кореспондент ідентифікує відправникаданого повідомлення, а також суму платежу, найменування валюти, датувідправлення тощо, вказані у повідомленні.
Після перевірки, як і за поштовогопереказу, банк-платник відправляє телекс, який містить такі основні позиції:
- найменуванняотримувача платежу;
- сума і валютаплатежу;
- датавалютування;
- найменуванняпродавця;
- основніреквізити рахунка продавця;
- в разіпокриття назва банку, з якого воно здійснюється;
- найменуваннятовару або інвойса (рахунка-фактури).
Додатково можуть бути вказані й іншімоменти.
Банк бенефіціара при отриманнітелеграфного платіжного доручення від іноземного банку перевіряє деталі платежуі здійснює такі операції: дебетує рахунок іноземного банку; кредитує рахунокбенефіціара.
Постачальник (бенефіціар), отримавшикредитове авізо (кредитовки або виписки стану рахунка), впевнений, що покупецьвиконав свої зобов'язання і розпочинає виконання умов контракту.
При переказі коштів телексом бажановикористовувати форматований телекс, вартість якого нижча. Формат платіжногодоручення телексом подібний до формату повідомлення за СВІФТ, має такі саміполя.
Платежі через міжбанківськісистеми комунікацій. Останнім часом найбільш виправданими є способи платежу черезміжбанківські системи комунікацій, такі як Micro Register, Chips, Федвайр таінші, що застосовуються в окремих регіонах світу та у глобальному просторі.
Система «Micro Register». Використовуєтьсяпри роботі з одним іноземним банком та його філіями, найчастіше – прирозрахунках через Bank of New York i Banker Trust. Інформація передається віноземний банк модемним зв'язком. Кожному переказу надається номер, на якийпосилаються у витягах і запитах.
«Micro Register» має пакет прикладнихпрограм, які дають змогу випускати тратти, відкривати акредитиви в іноземномубанку. Корисним є Central Information File, який має перелік і порядкові номеривсіх кореспондентів іноземного банку і всіх банків, занесених у системуклірингових розрахунків у СІЛА (CHIPS, ABA). Наведення такого номера вплатіжному дорученні прискорює здійснення платежу, оскільки він автоматичнопроходить через комп'ютерну мережу банку. Для банків, що здійснюють чималукількість платіжних доручень на день і не є членами СВІФТ, це один знайзручніших способів платежу.
Система «Федвайр». Використовується дляпереказу коштів і цінних паперів на великі суми. Належить Федеральній резервнійсистемі СІЛА (ФРС) й управляється нею. Для здійснення операцій за цією системою12 федеральних резервних банків сполучені між собою і функціонують як єдинеціле.
Переказ коштів через «Федвайр» здійснюєтьсяу формі валових розрахунків у реальному часі, за яких відправник коштів ініціюєпереказ (це система кредитних переказів). Депозитні установи (в тому числівідділення й агентські контори іноземних банків у США), що мають резервний абокліринговий рахунок у будь-якому федеральному резервному банку, можутьвикористовувати «Федвайр» для відправлення й одержання платежів.
Учасники «Федвайр» можуть переказуватикошти на рахунок іншої установи у федеральному резервному банку якустанови-одержувача, а також на користь третьої сторони, наприкладустанови-кореспондента, корпорації або приватної особи. Грошові перекази за«Федвайр» використовуються переважно для здійснення платежів, пов'язаних зміжбанківськими позичками до наступного робочого дня, операцій з міжбанківськихрозрахунків, платежів між корпораціями і розрахунків в операціях із ціннимипаперами.
Система грошових переказів «Федвайр»функціонує з 8 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв. за східним поясним часом США.Радою керівників ФРС було прийнято рішення встановити з початку 1997 р.час відкриття системи грошових переказів «Федвайр» на 0 год. 30 хв. Розрахунокза кожним переказом здійснюється окремо в процесі його опрацювання, і переказвважається виконаним («остаточним») у момент його одержання.
Кошти можуть бути надіслані через«Федвайр» тільки на прохання установи-відправника (платника).Установа-відправник безвідзивно уповноважує федеральний резервний банк, в якомузнаходиться її рахунок, дебетувати його на суму переказу. Установа-одержувачуповноважує федеральний резервний банк, в якому знаходиться її рахунок,кредитувати його на суму грошового переказу. Якщо кошти, які переказуються,підлягають виплаті третій стороні, установа-одержувач погоджується на негайнезарахування їх на рахунок третьої сторони.
Платіжні повідомлення «Федвайр» надсилаютьчерез мережу зв'язку в резервний банк. Депозитні установи надсилають вказівкипро платежі на опрацювання у свій місцевий федеральний резервний банк. Якщоплатіж призначено для якоїсь установи, що має рахунок в іншому федеральномурезервному банку (ФРБ), то його пересилають через мережу зв'язку в цейрезервний банк і доводять до відома депозитної установи-одержувача.
Оскільки грошові перекази за «Федвайр»вважаються виконаними в момент їхнього одержання установою-адресатом, ФРСгарантує їхню оплату. Тому будь-який овердрафт рахунка протягом дня уфедеральному резервному банку має бути підтверджений ФРС з віднесеннямкредитного ризику на цю установу.
Овердрафт – негативний баланс на поточномурахунку клієнта банку, є кредитом банку клієнта.
Федеральна резервна система є депозитаріємусіх цінних паперів Казначейства США, які перебувають в обігу, багатьохфедеральних агентств, а також деяких цінних паперів, що випускаються фірмами,які користуються підтримкою уряду. Ці папери майже винятково існують у формібухгалтерських записів. Депозитні установи можуть мати у ФРС рахунки ціннихпаперів у формі бухгалтерських записів, на яких вони зберігають як власніпапери, так і ті, що належать їхнім клієнтам.
Розрахунки за більшістю урядових ціннихпаперів здійснюються через систему «Федвайр» для переказу цінних паперів уформі бухгалтерських записів. Це система розрахунків у реальному часі на умовах«постачання проти платежу», що забезпечують переказ цінних паперів із негайноюїх оплатою. Ці операції здійснюються, як правило, з 8 год. 30 хв. до 14 год. 30хв. за східним поясним часом США.
У США активно функціонує системаміжбанківських клірингових розрахунків і платежів ЧІПС.
Система ЧІПС (CHIPS – Clearing HouseInterbank Payments Sistem). Це приватна комп'ютеризована мережа для доларовихтрансфертів, що діють у режимі «он-лайн» (англ. online – на лінії), що означаєрежим реального часу, тобто час відправлення коштів у тому місці, дезнаходиться початкова точка переказу. Вона належить Нью-Йоркській асоціаціїклірингових палат (НАКП).
Електронна система ЧІПС почалафункціонувати в 1971 p., замінивши кліринговий механізм.
Кліринг (англ. clearing, від clear – вестирозрахунки) – 1) система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери,заснована на заліку взаємних вимог і зобов'язань; 2) процедура розрахунківчерез розрахункову палату, що виступає як консолідований продавець перед усімапокупцями за біржовими угодами, гарантуючи виконання укладених контрактів істрахуючи сторони від можливих фінансових втрат; 3) взаємний залік платежів зачеками у межах однієї держави.
ЧІПС, як і «Федвайр», є системою кредитнихпереказів. Проте на відміну від «Федвайр» платіжні операції в ЧІПСзараховуються на багатосторонній основі, а розрахунки за чистими зобов'язаннямиздійснюються наприкінці дня.
Учасниками ЧІПС можуть бути комерційнібанки, корпорації, інвестиційні компанії (визначаються законами штату Нью-Йоркпро банківську діяльність) або банківські філії якоїсь комерційної банківськоїустанови, що має контору в Нью-Йорку. Банк, що не є учасником системи ЧІПС,повинен звернутися до послуг учасника ЧІПС як свого кореспондента або агента.
Платежі за системою ЧІПС пов'язані, впершу чергу, з міжбанківськими операціями міжнародного характеру, в тому числідоларові платежі за угодами з іноземною валютою, а також розміщення ціннихпаперів у євродоларах і виплата прибутків за ними. Платіжні вказівкипересилають також системою ЧІПС для здійснення розрахунків за зобов'язаннями,що існують у межах інших платіжних або клірингових систем, коригування сальдокореспондентських рахунків і здійснення платежів за комерційними операціями,банківськими позичками й операціями з цінними паперами.
Учасників ЧІПС контролюють банківськіінспектори штату або федеральної влади, а сама система ЧІПС підлягає щорічнимперевіркам з боку органів банківського регулювання на рівні як штату, так іфедерального уряду. Нью-Йоркська асоціація клірингових палат складається з 11найбільших банків Нью-Йорка, кожен з яких представлений у комітеті кліринговоїпалати, що встановлює правила функціонування ЧІПС. Обов'язковою умовою допускудо участі в системі ЧІПС установ, що не є членами асоціації, є їхня згодадотримуватися правил системи.
Зазвичай ЧІПС функціонує із 7 год. 00 хв.до 16 год. 30 хв. за східним поясним часом США, і розрахунки завершуються до 18год. 30 хв. Мережа зв'язку ЧІПС є одновузловою, усі її учасники підключенінапряму до єдиного центру комутації повідомлень. У ЧІПС є основний і резервнийцентри опрацювання даних, до яких безпосередньо залучені учасники системи. Навипадок позаштатних ситуацій усі з'єднання дублюються комутуючими лініями.Учасники ЧІПС повинні мати у Нью-Йорку мережі передавання даних і два комплексикомп'ютерного опрацювання – основний і резервний.
Протягом робочого дня ЧІПС функціонує якцентр комутації платіжних повідомлень і бухгалтерського обліку операцій міжучасниками системи. Кожний учасник починає робочий день із нульового балансу.Тому учасники надають один одному кредит, щоб розплатитися між собою. Протекожен з них обмежує кредитний ризик шляхом встановлення ліміту на чисту сумукредиту, який він готовий надати іншому учасникові в процесі відправлення йодержання платежів (так званий двосторонній кредитний ліміт). Учасник можевстановити цей ліміт на нульовій позначці й у будь-який час змінити йогорозмір.
Протягом дня ЧІПС безупинно підраховує завідправленим й одержаними платіжними повідомленнями чисту позицію кожногоучасника стосовно інших. Платіжні повідомлення можуть передбачати зарахуваннякоштів у той самий день або в один із наступних днів. Повідомлення першого родуопрацьовуються негайно після надходження від відправника, якщо тільки вони непризводять до перевищення відправником свого кредитного ліміту або межі чистоїдебіторської позиції. Після передання платіжного повідомлення одержувачу вононе може бути відізвано установою-відправником.
Швейцарська міжбанківська кліринговасистема (ІПМКС). Здійснює остаточні й безвідзивні платежі у швейцарськихфранках з використанням коштів, що зберігаються у Швейцарському національномубанку (ШНБ).
ШМКС є єдиною системою, що здійснюєелектронні платежі між швейцарськими банками. Обчислення за всіма платежамивиконують за рахунками учасників на індивідуальній основі (шляхом дебетуваннярахунка банку, що дає вказівку про платіж, і кредитування рахункабанку-одержувача). Це система як значних, так і дрібних роздрібних платежів –розміри платежів не обмежуються.
Метою функціонування ШМКС є зниженнякредитних ризиків, усунення овердрафтів за жирорахунками у ШНБ, прискореннярозрахунків і полегшення банкам завдання управління грошовими потоками.
Жиро (італ. giro – коло, оборот) – видбезготівкових розрахунків, що здійснюються у вигляді системи заліків взаємнихвимог і зобов'язань.
Розрахунковою одиницею в жирорахунках єжирочек – документ про зняття грошей з рахунка в національній системіжирорахунків.
Жиросистема – система платежів черезжирорахунки, тобто через рахунки в поштових відділеннях, що діють у багатьохєвропейських країнах і в Японії.
Будь-яка особа може відкрити рахунок іпереказувати кошти з нього іншим власникам таких поштових рахунків. Системаздебільшого має центральну ланку, що дає змогу прискорити розрахунки.
Учасники ШМКС повинні перебувати натериторії Швейцарії і мати жирорахунок у ШНБ. Через ШМКС можуть здійснюватисятільки кредитні перекази у швейцарських франках, тобто платежі завждиініціюються банком-платником. ШМКС може використовуватися для зарахуванняплатежів клієнтів банків на якийсь банківський рахунок, виконання платіжнихдоручень на користь третіх сторін, забезпечення покриття і здійсненняміжбанківських платежів. Крім того, через ШМКС у платіжну систему пошти,телеграфу і зв'язку (ПТЗ) можуть надходити кошти на поштові рахунки або грошовіперекази (доставляються листоношею на адресу бенефіціара). І навпаки, платежі,ініційовані через відділення ПТЗ на користь власників банківських рахунків,переводять з платіжної системи ПТЗ у ШМКС.
У банківські робочі дні ШМКС функціонуєцілодобово. Розрахунки здійснюють протягом приблизно 22 годин. День починаєтьсяв 18 год. 00 хв. (за цюріхським часом) напередодні аналізованого банківськогоробочого дня з переказу залишків за жирорахунками з основних рахунків у ШНБ наклірингові рахунки в ШМКС.
Система фінансової мережі банку Японії(СФМ-БЯ). Створена в 1988 р. з метою здійснення електронних грошовихпереказів між фінансовими установами, в тому числі Банку Японії (БЯ), що неюкерує. Працює в режимі «он-лайн». Фінансові установи для одержання доступу допослуг СФМ-БЯ у сфері грошових переказів повинні мати рахунки в Банку Японії.
Система СФМ-БЯ використовується дляздійснення:
- грошових переказів між фінансовимиустановами, пов'язаними з міжбанківським грошовим ринком, які здійснюютьоперації з цінними паперами;
- грошових переказів у межах однієїфінансової установи (внутріфірмових грошових переказів);
- розрахунків за позиціями, яківиникають внаслідок функціонування приватних клірингових систем;
- грошових переказів між фінансовимиустановами і Банком Японії (у тому числі перекази коштів казначейства).
Грошові перекази, здійснювані СФМ-БЯ, єпереважно кредитними, але для внутріфірмових переказів вони можуть також бутидебетовими. Банк-відправник може передати платіжну вказівку, що міститьінформацію про клієнтів банку-відправника і банку-одержувача.
Учасники системи здійснюють грошовіперекази з одного рахунка БЯ на інший шляхом пересилання платіжних вказівок ізтерміналів СФМ-БЯ, розміщених в офісах окремих учасників. Розрахунки загрошовими переказами здійснюють на вибір учасника або на загальній основі вреальному часі (з 9 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. за токійським часом) чи увстановлений час. Існують чотири встановлені розрахункові періоди: 9 год. 00хв., 13 год. 00 хв., 15 год. 00 хв. і 17 год. 00 хв. Платіжні вказівки можутьбути також надіслані напередодні розрахунку, причому такі розрахункиприпиняються о 17 год. 20 хв.
Грошові перекази, здійснені за допомогоюСФМ-БЯ, є остаточними. При розрахунку у встановлений час платіжні вказівкиможуть бути відкликані до їхнього виконання.
Валові платежі в реальному часі стаютьостаточними негайно.
Банк Японії не надає кредитів у межахробочого дня. Якщо якийсь учасник СФМ-БЯ не має на своєму рахунку коштів,достатніх для здійснення грошового переказу в реальному часі, платіжна вказівкаавтоматично відхиляється.
Зазначені вище системи комунікацій таклірингових розрахунків більш притаманні окремим країнам чи регіонам світу вздійсненні як внутрішніх так і зовнішніх операцій.
Список літератури
1. Арчакова, О.Деякі особливості національного регулювання валютного ризику [Текст] / О. Арчакова //Финансовые риски. – 2007. – №2. – C.67–73
2. Банковскоедело [Текст]: учебник / Финансовая академия при правительстве РФ; ред. О.И. Лаврушин.– Изд. 4-е, стер. – М.: КНОРУС, 2006. – 768 с.
3. Бездітко, Ю.М. Валютнерегулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко,Г.А. Стасюк. – Херсон: Олді-плюс, 2004. – 272 с.
4. Валютнерегулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко,Г.А. Стасюк. – Херсон: Олді-плюс, 2004. – 272 с.
5. Віднійчук-ВірванЛ.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції [Текст]: навчальний посібник / Л.А.Віднійчук-Вірван. – Львів: Магнолія 2006, 2007. – 214 с.
6. Єпіфанов А.О.Операції комерційних банків [Текст]: навчальний посібник / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак,І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 523 с.
7. Михайлів З.В.Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції [Текст]:навчальний посібник / З.В. Михайлів, З.П. Гаталяк, Н.І. Горбаль; Мін-воосвіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка». – Львів: Львівськаполітехніка, 2004. – 244 с.
8. Резнікова О.О. Удосконаленнячинної системи валютного регулювання [Текст] / О.О. Резнікова // ФінансиУкраїни. – 2001. – №7. – C.16–22